До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова

До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Археологія
Дата:2011
Автори: Охотников, С.Б., Островерхов, А.С., Субботін, Л.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2011
Теми:
Хроніка
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67590
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова / С.Б. Охотников, А.С. Островерхов, Л.В. Субботін // Археологія. — 2011. — № 4. — С. 139-141. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67590
record_format dspace
spelling Охотников, С.Б.
Островерхов, А.С.
Субботін, Л.В.
2014-09-08T18:33:12Z
2014-09-08T18:33:12Z
2011
До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова / С.Б. Охотников, А.С. Островерхов, Л.В. Субботін // Археологія. — 2011. — № 4. — С. 139-141. — укр.
0235-3490
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67590
uk
Інститут археології НАН України
Археологія
Хроніка
До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова
spellingShingle До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова
Охотников, С.Б.
Островерхов, А.С.
Субботін, Л.В.
Хроніка
title_short До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова
title_full До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова
title_fullStr До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова
title_full_unstemmed До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова
title_sort до 75-річчя івана тихоновича чернякова
author Охотников, С.Б.
Островерхов, А.С.
Субботін, Л.В.
author_facet Охотников, С.Б.
Островерхов, А.С.
Субботін, Л.В.
topic Хроніка
topic_facet Хроніка
publishDate 2011
language Ukrainian
container_title Археологія
publisher Інститут археології НАН України
format Article
issn 0235-3490
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67590
citation_txt До 75-річчя Івана Тихоновича Чернякова / С.Б. Охотников, А.С. Островерхов, Л.В. Субботін // Археологія. — 2011. — № 4. — С. 139-141. — укр.
work_keys_str_mv AT ohotnikovsb do75ríččâívanatihonovičačernâkova
AT ostroverhovas do75ríččâívanatihonovičačernâkova
AT subbotínlv do75ríččâívanatihonovičačernâkova
first_indexed 2025-11-26T05:59:03Z
last_indexed 2025-11-26T05:59:03Z
_version_ 1850614589362798592
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 4 139 ша публікація присвячена посудині з антропо­ морфними зображеннями з Гребенів, за яки­ ми вдалося реконструювати один з обрядів. Відкриття поряд з керамічними майстернями святилищ дозволило Олені Василівні вислови­ ти думку про появу в Трипіллі особливих віру­ вань, пов’язаних з гончарним виробництвом. Спектр обрядових дій, пов’язаних з культами різних виробництв, розширений у подальших роботах дослідниці. Феномен трипільського гончарства виник поряд з яскравими комплексами Балкано­ Карпатского регіону. Взаємозбагачення йшло шляхом технологічних, стилістичних та ідей­ них запозичень, а також через обмін художні­ ми еталонами. Саме за «імпортами» Олена Ва­ силівна простежує тісні контакти Трипілля з населенням Південно­Східної та Центральної Європи, які й надали яскравих самобутніх рис об’єднанням населення «східного ареалу» Три­ пілля, які базувалися на ранньотрипільських/ прекукутенських традиціях. Два великих ареали трипільської культу­ ри — «західний» та «східний» — дослідники ви­ діляли давно; так само давньою є й проблема належності груп найпізнішого періоду до єди­ ної культурно­історичної спільноти Кукутень– Трипілля. Та лише Олені Василівні вдалося на­ лежно аргументувати існування окремої ар­ хеологічної культури — «східнотрипільської». Своєрідний напрям розвитку цієї структури з чотирма локально­хронологічними варіан­ тами, з­поміж яких найбільшу увагу приділе­ но буго­дніпровському, узгоджується з раніше висловленими міркуваннями (В. Думітреску, В. Даниленко). Зазначимо, що подібної роз­ робки ще чекає «західний» ареал Трипілля. Ще одне з дискусійних питань у трипілля­ знавстві — проблема домобудівництва — для пам’яток «східного» Трипілля також успішно вирішене Оленою Василівною. Зокрема, за ма­ теріалами поселення Шкарівка вона перекон­ ливо спростовує концепцію двоярусних по­ мешкань для пам’яток середнього етапу Буго­ Дніпровського межиріччя. Загалом же нині може йтися про певні розбіжності в традиціях будівельної справи в різних регіонах та на різ­ них етапах розвитку Трипілля. Насамперед вважаю себе учнем та щирим прихильником поглядів ювілярки. Попри дис­ кусії між нами з певних проблем, основне, що вклала в мене Олена Василівна, — як би не було важко, в науці треба йти власним шляхом, до­ сконально опрацьовувати джерела і бути гото­ вим до сприйняття нових ідей. Ретельне вивчен­ ня матеріальних решток — головний чинник, що просуває вперед археологічну науку на шляху наближення до істинного пізнання давньої істо­ рії. Саме цим принципом керується і присвятила цьому життя Олена Василівна Цвек. Е.В. ОВЧИННИКОВ Виповнюється сімдесят п’ять років відомо­ му українському археологу та історику Івану Тихоновичу Чернякову. Вчений народився 21 жовтня 1936 р. у с. Нова Слобода Путивльсько­ го р­ну Сумської обл. Після закінчення семи­ річки у 1951—1955 рр. навчався у Путивльсько­ му педагогічному училищі, де захопився архео­ логією: побував на розкопках слов’янського могильника поблизу с. Волинцеве непода­ лік Путивля, під орудою Д.Т. Березовця брав участь в обстеженні городища та поселення мар’янівської культури біля с. Бунякине. У 1955—1960 рр. Іван Тихонович навчався на історичному факультеті Одеського університету, його вчителями були М.Ф. Болтенко, М.С. Си­ ніцин і П.Й. Каришковський. Ще студентом він брав активну участь в археологічних експедиці­ ях: розкопках поселення сабатинівської куль­ тури поблизу хут. Черевичне, курганів біля сіл Чорноморка та Усатове; за участю І.Т. Черняко­ ва були закладені перші шурфи та розкопи на ДО 75­РІЧЧЯ ІВАНА ТИХОНОВИЧА ЧЕРНЯКОВА © С.Б. ОХОТНИКОВ, А.С. ОСТРОВЕРХОВ, Л.В. СУББОТИН, 2011 ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 4140 античному Надлиманському городищі та Ніко­ нії біля с. Роксолани на Дністровському лима­ ні; у 1959—1960 рр. набував досвіду в розкопках пізньопалеолітичної стоянки Велика Аккаржа під керівництвом П.Й. Борисковського. Значна частина життя ювіляра пов’язана з найстарішим на українських теренах Одесь­ ким археологічним музеєм, де він працював науковим співробітником (1959—1961 рр.), за­ ступником директора з наукової роботи (1961— 1965 рр.), директором музею (1965—1973 рр.) і завідувачем відділу (1973—1976 рр.). У цей час визначилися й основні напрями його наукової діяльності. Іван Тихонович був одним з ініці­ аторів відновлення діяльності Одеського ар­ хеологічного товариства, яке стало спадкоєм­ цем одного з найдавніших наукових товариств дореволюційної Росії — Одеського товариства історії та старожитностей. За активної участі І.Т. Чернякова започатковано декілька науко­ вих видань: «Материалы по археологии Север­ ного Причерноморья», «Краткие сообщения о полевых исследованиях Одесского археологи­ ческого музея» та «Записки Одесского архео­ логического общества». За його ініціативою у 1971 р. Одеський археологічний музей переве­ дений до системи АН УРСР, у підпорядкуванні якої (НАН України) він діє і нині. Ця іновація сприяла значному підвищенню рівня польових і наукових досліджень співробітників музею. І.Т. Черняков ще в студентські роки звернув увагу на «білу пляму» в уявленнях про добу бронзи на території Північно­Західного Причорномор’я. Наприкінці 1950—1960­х рр., за винятком Боро­ дінського та Красномаяцького скарбів, а також кургану в Слобідці­Романівці на території Оде­ си, в розпорядженні дослідників інших матеріалів майже не було. Невідомі були межі багатьох куль­ тур, які на тогочасних археологічних мапах сягали лише Південного Бугу або ж, у кращому випадку, Дністра. У 1956—1970­х рр. він провадив систе­ матичні й цілеспрямовані розвідки археологічних пам’яток різних епох у межиріччі Дунаю та Дні­ стра, що дало низку важливих відкриттів. Уперше на лівобережжі Дунаю, на території Одеської обл. та південних районів Молдови, були засвідче­ ні поселення енеолітичної культури Гумельниця. Тоді ж завдяки розвідкам І.Т. Чернякова була від­ крита значна кількість пам’яток доби бронзи, ан­ тичного та середньовічного часу, встановлено по­ ширення сабатинівської культури на захід до по­ низзя Дунаю та Пруту. У 1961—1963 рр. І.Т. Черняков працював у складі експедицій під орудою Т.С. Пассек, а по­ тім С.М. Бібікова на Болградському поселенні. У складі скіфської експедиції на чолі з А.І. Ме­ люковою він брав участь у дослідженні греко­ скіфського поселення та могильника Микола­ ївка на східному березі Дністровського лиману. Від 1964 р. разом з М.М. Шмаглієм Іван Ти­ хонович очолював першу на Одещині велику новобудовну Дністро­Дунайську експедицію ІА АН УРСР. Ювіляр стає одним із провідних фахівців у галузі курганних старожитностей Північно­Західного Причорномор’я. На ґрун­ ті матеріалів, здобутих цією та іншими експе­ диціями, Черняков створив першу культурно­ хронологічну колонку археологічних культур регіону від енеоліту до пізнього середньовіч­ чя. Враховуючи особливості артефактів ямної культури Дунай­Дністровського межиріччя, він висловив ідею про існування в межах ям­ ної культурно­історичної спільноти особливої буджацької культури. Серед численних посе­ лень та курганних поховань Одеського регіону, які на той час трактувалися дослідниками зага­ лом як пам’ятки доби пізньої бронзи, І.Т. Чер­ няков вперше виділив достеменно пізню групу та відніс її до сабатинівської культури. Результати вивчення проблем цієї культури були втілені в кандидатській дисертації та мо­ нографії. Особливу увагу автор звертає на брон­ золиварне виробництво у племен сабатинів­ ської культури: уточнює датування найяскра­ віших скарбів та добірок ливарних форм доби пізньої бронзи (Інгульський, Малокопанів­ ський, Красномаяцький, Новотроянівський, Бециловський та ін.), а також Бородінського скарбу, співвіднесеного ним з культурою ба­ гатоваликової кераміки (за сучасною терміно­ логією — бабинської). Долучивши Є.М. Чер­ ниха, він організував визначення хімічного ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 4 141 складу металів, що дозволило встановити їхнє походження. Вчений уперше визначив основні лінії етнокультурного розвитку культур доби бронзи Північно­Західного Причорномор’я та їхній зв’язок з суміжними культурами. Від 1976 до 1993 рр. І.Т. Черняков працю­ вав в ІА АН УРСР, у 1976—1989 рр. очолював сектор новобудовних експедицій у створеному в Одесі відділі археології Північно­Західного Причорномор’я ІА АН УРСР. Він постійно брав участь у роботі різних експедицій відділу з дослідження курганів, а в 1982—1985 рр. і сам був керівником однієї з таких великих експе­ дицій — Буго­Дністровської. У 1985 р. ювіляр переїжджає до Києва, пра­ цює у відділі доби бронзи ІА АН УРСР на по­ саді старшого наукового співробітника, кіль­ ка років очолює Польовий комітет. У 1989— 1993 рр., аж до виходу на наукову пенсію, завідував відділом археології доби енеоліту— бронзи. Під його керівництвом захищено не одну кандидатську дисертацію. Після виходу на пенсію І.Т. Черняков пра­ цював на різних посадах в декількох наукових закладах і музеях. І.Т. Черняков великий майстер у царині по­ пуляризації археологічних та історичних знань. Його численні майстерно написані статті, що вперше з’явилися ще в студентські роки, постій­ но друкуються в провідних місцевих та столич­ них виданнях. Ще в 1971 р. в Одесі вийшов його науково­популярний збірник «Найден город», в якому автор познайомив з найцікавішими ар­ хеологічними культурами та окремими визна­ чними знахідками на південному заході Укра­ їни. То була перша спроба, що мала широкий відгук у культурних колах і пересічного читача. Декілька цікавих наукових, науково­ популярних і краєзнавчих монографій І.Т. Чер­ някова побачили світ після 1993 р. Вражає ши­ рокий хронологічний та наукознавчий діапазон цих робіт, що свідчить про надзвичайну еруди­ цію автора. Під враженням перебування на «малій Бать­ ківщині», у 2005 р. І.Т. Черняков видає історико­ краєзнавчий нарис «Путивль на перепутьях ис­ тории и Росии, и Украины», в якому вперше простежена історія Путивля від його заснуван­ ня в часи Київської Русі до сьогодення. У 2006 р. з­під пера ювіляра виходить перше у вітчизня­ ній історіографії монографічне дослідження, в якому цікаво розповідається про життя та нау­ кову діяльність Вікентія Хвойки. У тому ж році разом з В.М. Рябовою була надрукована моно­ графія «Скальпи в золоті Скіфії», в якій про­ аналізовано призначення золотих речей у ви­ гляді чаш з отворами в денцях. Київський етап діяльності не міг не позна­ читися на наукових і просвітянських уподо­ баннях І.Т. Чернякова. У 2007 р. у співавтор­ стві з директором Вишгородського заповідни­ ка І.В. Пироженко виходить нарис «Вишгород. Межигір’я». У книжці основна увага звертає ться на середньовічну історію Вишгорода й Ме жи­ гірського монастиря, простежується їхня роль в історії України за часів Київської Русі та ко­ зацької доби. У 2008 р. побачило світ історико­ мистецтвознавче дослідження І.Т. Чернякова «Михаїл архангел Золотоверхого собору», при­ свячене 900­річчю заснування Михайлівсько­ го Золотоверхого монастиря у Києві. На ши­ рокому історичному тлі простежується доля горельєфа із зображенням архангела Михаїла, який прикрашав фронтон знаного монастиря в Києві. У тому ж році побачила світ ще одна на у­ ково­популярна монографія — «Что было на месте Одессы?», написана у співавторстві з В. Романюком. Більш як десять нарисів її при­ свячено дослідженню, починаючи від часів кам’яної доби, долі місцевості, на якій згодом і була заснована Одеса. Наш ювіляр продовжує творчу роботу, має ще багато цікавих задумок. Побажаємо ж до­ рогому колезі та другові Тихоновичу, як щиро поважаючи, ласкаво звуть його товариші та ко­ леги, міцного здоров’я та подальших творчих звершень на ниві науки. С.Б. ОХОТНИКОВ, А.С. ОСТРОВЕРХОВ, Л.В. СУББОТІН

Схожі ресурси