В.І. Вернадський — історик науки (за матеріалами Міжнародної наукової конференції)
22 січня 2013 р. у Москві на базі Інституту історії природознавства і техніки ім. С.І. Вавилова Російської академії наук відбулася Міжнародна наукова конференція «В.І. Вернадський — історик науки»,
 присвячена 150-річчю з дня народження видатного вченого....
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67641 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | В.І. Вернадський — історик науки (за матеріалами Міжнародної наукової конференції) / В.І. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2013. — № 7. — С. 53-60. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860267287710269440 |
|---|---|
| author | Онопрієнко, В.І. |
| author_facet | Онопрієнко, В.І. |
| citation_txt | В.І. Вернадський — історик науки (за матеріалами Міжнародної наукової конференції) / В.І. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2013. — № 7. — С. 53-60. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | 22 січня 2013 р. у Москві на базі Інституту історії природознавства і техніки ім. С.І. Вавилова Російської академії наук відбулася Міжнародна наукова конференція «В.І. Вернадський — історик науки»,
присвячена 150-річчю з дня народження видатного вченого.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:02:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
53ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7
ФОРУМИ
22 січня 2013 р. у Москві на базі Інституту історії природознавства і техніки ім. С.І. Вавилова Росій-
ської академії наук відбулася Міжнародна наукова конференція «В.І. Вернадський — історик науки»,
присвячена 150-річчю з дня народження видатного вченого.
В.І. ОНОПРІЄНКО
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва
Національної академії наук України
бульв. Тараса Шевченка, 60, Київ, 01032, Україна
В.І. ВЕРНАДСЬКИЙ — ІСТОРИК НАУКИ
за матеріалами Міжнародної наукової конференції
© В.І. Онопрієнко, 2013
22 січня 2013 р. у Москві в приміщенні
Президії Російської академії наук відбулася
Міжнародна наукова конференція «В.І. Вер-
надський — історик науки», приурочена до
150-річчя з дня народження видатного вче-
ного. Ініціатором проведення заходу висту-
пив Інститут історії природознавства і тех-
ніки (ІІПТ) ім. С.І. Вавилова РАН. У Кон-
ференції взяли участь представники різних
регіонів Росії та країн близького і далекого
зарубіжжя. Тематика форуму зацікавила
широке коло фахівців з України (Центр до-
сліджень науково-технічного потенціалу та
історії науки (ЦДПІН) ім. Г.М. Доброва
НАН України, Київський національний уні-
верситет імені Тараса Шевченка, НТУ «Хар-
ківський політехнічний інститут», Львів-
ський національний університет імені Івана
Франка, Донецький національний техніч-
ний університет, Чернігівський національ-
ний педагогічний університет ім. Т.Г. Шев-
ченка, Морський гідрофізичний інститут
НАН України).
Конференція розпочалася з пленарного
засідання під головуванням директора ІІПТ
ім. С.І. Вавилова РАН чл.-кор. РАН Ю.М. Ба-
турина. У вступному слові він окреслив особ-
ливості нинішнього ювілею і завдання, що у
зв’язку з цим постали перед співтовариством
істориків науки. Потім з вітальним словом до
учасників форуму звернувся президент Не-
урядового екологічного фонду ім. В.І. Вер-
надського чл.-кор. РАН В.О. Грачов.
У доповіді професорів Б.А. Маліцького і
В.П. Соловйова (ЦДПІН ім. Г.М. Доброва
НАН України) «Творча спадщина В.І. Вер-
надського і дослідження історії й організа-
ції науки: уроки на сьогодні» проводилася
думка про те, що В.І. Вернадський безпосе-
редньо пов’язував моральні основи свідомо-
го ставлення вчених до наукової діяльності
з життям країни і людей, підносячи вимогу
високої моральності наукової діяльності, її
неодмінної суспільної корисності до ключо-
вого принципу творчого кредо. Цей прин-
цип В.І. Вернадський заклав в основу ство-
рення Української академії наук і в процес
практичної реалізації цієї ідеї. При цьому
він чітко окреслив національне та державне
значення Академії, наголосивши на її особ-
ливій ролі як наукового співтовариства,
покликаного «всілякими способами захи-
щати свободу наукової творчості», і дав
відповідь на питання про те, що означають
термі ни «національна», «державна», «само-
врядна» Ака демія.
54 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7
ФОРУМИ
згадував відкриття Л. Пастером диссиметрії
речовин і особливо гомохіральності живої
речовини, на відміну від «косної» (мінераль-
ної), а також узагальнення П. Кюрі в сфері
симетрії-диссиметрії, які вважав ключем для
розуміння еволюції природи.
Проф. С.С. Ілізаров (ІІПТ ім. С.І. Вавило-
ва РАН) у доповіді «В.І. Вернадський. Діа-
логи з істориками науки» відзначив осново-
положну роль В.І. Вернадського в розвитку
історико-наукових досліджень у Росії. Ана-
ліз конкретних робіт ученого з історії знань і
загальних концептуальних засад було прове-
дено в працях М.С. Бастракової, С.Р. Мику-
линського та ін. й істотно доповнено публі-
кацією у 2003 р. збірки документів «Комис-
сия по истории знаний. 1921–1932 гг.»,
підготовленої В.М. Орлом і Г.І. Смагіною. З
огляду на ці публікації, а також проект архео-
графічного видання щоденників В.І. Вернад-
ського, майже завершений В.П. Волковим,
можна впевнено стверджувати про створен-
ня достатньої джерельної бази, що умож-
ливлює вихід на зовсім інший рівень історіо-
графічного аналізу процесу становлення та
розвитку історії науки як особливої галузі
професійної діяльності, який нині можна
вивчати і в цілому, і на рівні окремого вчено-
го — історика науки. Уже в першому набли-
женні очевидне вирішальне значення осо-
бистої участі В.І. Вернадського в консоліда-
ції на основі нового дослідницького напряму
фахівців різних галузей наукового знання,
поступовому перетворенні їх на істориків
науки, а в остаточному підсумку — форму-
ванні історико-наукового співтовариства.
Нові аспекти діяльності В.І. Вернадського зі
створення спільноти істориків науки висвіт-
люють документи особистого характеру, пе-
редусім щоденники.
У доповіді проф. Ю.Л. Войтеховського
(Геологічний інститут Кольського НЦ РАН)
«Категорія простору в працях В.І. Вернад-
ського: перспективи застосування в петро-
графії» було висвітлено внесок В.І. Вернад-
ського в розвиток уявлень про стани фізич-
них просторів у межах природних гео логічних
і біологічних тіл. Для характеризації просто-
Член-кореспондент РАН
Юрій Михайлович Батурин
Професор В’ячеслав Павлович Соловйов
(ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України)
Доповідь академіка РАН В.С. Урусова (Мос-
ковський державний університет ім. М.В. Ло-
моносова) «В.І. Вернадський — видатний
історик кристалографії» було присвячено
діяльності В.І. Вернадського в Московському
університеті, де він виокремив кристалогра-
фію в самостійний курс. Володимир Іванович
часто говорив про повчальні уроки кристало-
графічних відкриттів. Звертаючись до ідей
симетрії простору-часу, він неодноразово
55ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7
ФОРУМИ
рів він використовував категорії симетрії і
диссиметрії й обґрунтував тезу про те, що
простір живої речовини є гранично диссиме-
тричним, тобто топологічно асиметричним.
Ю.Л. Войтеховський розробив уявлення про
кристалічну гірську породу як топологічний,
толерантний, вимірний, метричний і частко-
во впорядкований простір. Для однієї гір-
ської породи можна визначити різні тополо-
гії, міри й метрики, і тим самим один простір
отримує різні взаємно доповнювальні уяв-
лення. Їхня відносність не суперечить тому,
що одне з них може виявитися фундамен-
тальним, що характеризує простір гірської
породи найбільш раціонально. Методичний
підхід може бути поширений на будь-які
простори. Так, кристалічний простір «буду-
ється» на хвильових і корпускулярних уяв-
леннях, утім лише в другому випадку можна
вивести федоровські групи, визнані фунда-
ментальним уявленням простору.
У доповіді д-ра геол.-мінерал. наук І.Г. Пе-
чонкіна (Всеросійський науково-дослід ний
інститут мінеральної сировини ім. М.М. Фе-
доровського) у своїй доповіді «Роль учнів
В.І. Вернадського у становленні вітчиз-
няної прикладної геологічної науки:
LITOGAEA — ІПМ — ВІМС» йшлося про
унікальний внесок учнів і соратників В.І. Вер-
надського — В.В. Аршинова, М.М. Фед о ров-
ського і В.А. Зільбермінца — у створення
мі не рально-сировинного потенціалу країни.
Єдиний у Росії приватний науково-до-
слідний інститут В.В. Аршинова «Litho gaea»,
перетворений у 1923 р. на Інститут приклад-
ної мінералогії та петрографії, під керівни-
цтвом М.М. Федоровського став лідером у
вирішенні мінерально-сировинних проблем
СРСР. Разом з геолого-мінера логічними до-
слідженнями родовищ тут проводили їх
технолого-економічне оцінювання.
У доповіді «В.І. Вернадський про станов-
лення науки в Росії на тлі національної
культури» канд. геогр. наук Г.П. Аксьонов
(ІІПТ ім. С.І. Вавилова РАН) привернув
увагу присутніх до того факту, що історія
знання стала методологічним фундаментом
для освоєння і розвитку В.І. Вернадським
кожної нової наукової галузі. Із праць з істо-
рії науки виросли нові принципи пізнання в
біогеохімії, вченнях про біосферу і ноосферу.
Вивчення початкових етапів науки в петров-
ську добу наштовхнули вченого на роздуми
про феномен науки, її відносини з іншими
формами суспільної свідомості. На наступ-
ному етапі Володимир Іванович звернувся
до європейської науки, простеживши істо-
рію становлення наукової картини світу, до-
вівши, що хоча різні види культури можуть
розвиватися в національних межах, але нау-
ка — лише в масштабі світової культури. Він
поставив завдання долучення країни до все-
світньо-історичного процесу завдяки науко-
вій складовій, без якої неможливе приєд-
нання до загальнолюдської цивілізації.
Проф. Е.М. Мірзоян (ІІПТ ім. С.І. Вави-
лова РАН) у доповіді «В.І. Вернадський
про наукову революцію XVII ст.» проана-
лізував головні події цієї наукової револю-
ції, виходячи з її оцінки В.І. Вернадським:
«В это столетие впервые наука о природе и
математика выдвинулись в жизнь, получили
значение как изменяющие условия человечес-
кого существования, исторические силы».
У доповіді проф. В.І. Онопрієнка (ЦДПІН
ім. Г.М. Доброва НАН України) «В.І. Вер-
надський як історіограф Української ака-
демії наук» ішлося про роль В.І. Вернад-
ського у створенні Української академії
наук. Факт створення УАН він завжди роз-
глядав як першорядний у своїй науковій
біографії і неодноразово звертався до нього
у своїх працях, спогадах, щоденниках, роб-
лячи його предметом наукової і філософ-
ської рефлексії. Ці кілька місяців його життя
в 1918–1919 рр. на тлі драматичної ситуації
зміни політичних режимів виявилися чи не
найбільш насиченим і плідним періодом,
який потребував величезного напруження
інтелектуальних та емоційних сил. Процес
створення УАН супроводжувався гострим
конфліктом двох концепцій академії наук —
В.І. Вернадського та М.С. Грушевського. Ос-
танній наполягав на перетворенні в Акаде-
мію Українського наукового товариства. Ре-
алізовано було концепцію Вернадського, що
56 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7
ФОРУМИ
акумулювала міжнародний досвід діяльнос-
ті академій наук як державних дослідниць-
ких установ, і це багато в чому визначило по-
дальший розвиток Академії. У по доланні
панівного протягом десятиліть ідеологічно-
го штампа, що Українська академія наук ви-
никла завдяки зусиллям радянської влади,
значну роль відіграв увесь ком плекс різно-
жанрових джерел, залишених В.І. Вернад-
ським: його праця «Воспоминания. Первый
год Украинской академии в Киеве», в якій,
незважаючи на деякі аберації пам’яті, міс-
титься високий потенціал історичної істини,
а також щоденники й листи вченого.
Проф. І.І. Мочалов (ІІПТ ім. С.І. Вавилова
РАН) у доповіді «В.І. Вернадський про єд-
ність науки і філософії в їхній історії» роз-
винув думку В.І. Вернадського про те, що
наука пов’язана з філософією насамперед
генетично. В європейській культурі перші
відомі нам видатні філософи були водночас
і великими вченими. Відокремлення науки
від філософії аж ніяк не означало тотально-
го розриву зв’язків між ними. Органічна єд-
ність усіх частин філософії, з одного боку, та
єдність філософії й природничих і гумані-
тарних наук, з другого, як зазначав В.І. Вер-
надський, найповніше і найглибше розкри-
вається в контексті як історії наукової рево-
люції ХХ ст., так і всієї світової історії
філософії та науки від їхнього зародження
до наших днів. Серед аспектів єдності науки
і філософії в їхній історії В.І. Вернадський
виділяв основні: онтологічний, логічний,
психологічний, естетичний, прогностичний,
що заслуговують на спеціальний аналіз. Ге-
нетична, а потім і тривала, аж до нашого
часу, поступова і безперервна, поєднана з пе-
реривчастою і стрибкоподібною еволюційна
єдність науки і філософії позначилася і на
їхньому змісті, і на логіко-методологічних і
навіть соціальних парадигмах. Ці проблеми
В.І. Вернадський дослідив як у своїх друко-
ваних працях, так і в епістолярній спадщині,
вивчення якої триває й дотепер.
У доповіді чл.-кор. РАН Ю.М. Батурина
(ІІПТ ім. С.І. Вавилова РАН) «Цілісність і
перебудова біосфери людиною за В.І. Вер-
надським: сприйняття космонавта» на осно-
ві унікальної моделі, створеної людством,
орбітальної космічної станції розглянуто у
взаємодії три оболонки — біосферу, техно-
сферу і соціосферу. Маленька «Земля» зі
своєю біосферою, техносферою, соціосфе-
рою, зі своїм невеличким населенням (екіпа-
жем) унаслідок модельної спрощеності ро-
бить наочним взаємозв’язок цих оболонок і
критичну залежність від них людського жит-
тя. У цьому малому світі будь-які малі дії
людини можуть спричинити великі наслід-
ки. Вона сама певною мірою стає загрозою
своєму світові. На Землі, через надзвичайну
складність світобудови, ми зазвичай не за-
мислюємося над причинно-наслідковими
зв’язками буття людства і лише іноді, як пра-
вило, коли стається трагедія, усвідомлюємо
всю цілісність світу. Проте космонавт у по-
льоті на власному досвіді швидко розуміє
єдність «біо», «соціо» і «техно».
Надзвичайно плідною виявилася робота
двох секцій Конференції — «Історія науки і
світоглядні проблеми» (було заслухано 12 до-
повідей) і «В.І. Вернадський і науки про
Землю» (15 доповідей).
Генеральний директор Національного ар-
хіву Республіки Казахстан канд. філол. наук
М.О. Абсеметов розповів про перебування
Професор Інар Іванович Мочалов
(ІІПТ ім. С.І. Вавилова РАН)
57ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7
ФОРУМИ
В.І. Вернадського в евакуації в Казахстані,
один з останніх етапів його життя і діяль-
ності, насичений творчістю і підбиттям під-
сумків своєї роботи. Уряд Казахстану пла-
нує розгорнути в Боровому музейний ком-
плекс, присвячений В.І. Вернадському.
Проф. Російського державного універси-
тету нафти і газу ім. І.М. Губкіна П.В. Фло-
ренський продемонстрував низку унікаль-
них документів і фотографій періоду реакції
після революції 1905 р., коли було звільнено
ректора Московського університету О.А. Ма-
нуйлова та його помічників, які виступили
проти жорсткості царського режиму. На
знак протесту 130 професорів, доцентів і ви-
кладачів, у тому числі й В.І. Вернадський,
залишили університет.
У доповіді проф. Ю.С. Воронкова (ІІПТ
ім. С.І. Вавилова РАН) було зазначено, що
доля історико-наукової спадщини В.І. Вер-
надського та його ідей швидше сумна, ніж
радісна. Учений був основоположником за-
гальної історії науки (ЗІН) — нового науко-
вого та культурного напряму у вітчизняній
історіографії. Понад сто років тому він за-
снував у Московському університеті пер-
ший навчальний курс ЗІН, і, здавалося б,
сьогодні таких курсів має бути безліч. Од-
нак ... їх практично немає. Автор доповіді
розглянув деякі проблемні питання такого
становища.
Д-р фіз.-мат. наук В.П. Візгін з ІІПТ
ім. С.І. Вавилова РАН приділив увагу двом
філософсько-науковим передбаченням В.І. Вер-
надського — поняттю «формальної дійсно-
сті» та ідеї філософського опортунізму вче-
них, показавши, що в працях Володимира
Івановича з історії та філософії науки можна
знайти важливі ідеї, співзвучні деяким клю-
човим концепціям сучасної історіографії та
епістемології науки, але вони не були розви-
нуті ані ним самим, ані його сучасниками.
Поняття «формальної дійсності», введене
В.І. Вернадським, значною мірою відповідає
популярному в сучасній філософії та історії
науки кунівському поняттю «парадигми»,
проте на відміну від Куна, Вернадський
пов’язує «формальну дійсність» із досягнен-
ням певного рівня істинності наукового
знання. Проблема взаємного впливу філо-
софії й науки завжди була в центрі уваги
В.І. Вернадського. Він підкреслював, що
«философская мысль играет огромную, часто
плодотворную роль в создании научных гипо-
тез и теорий» і «дает очень много ценного и
нужного для роста научного знания». Водно-
час він вважав, що наукові побудови «могут
быть уложены в рамки всяких философских
доктрин» і «одинаково мало противоречат
идеалистическим или материалистическим,
скептическим или критическим направлени-
ям философской мысли». Ці думки, сформу-
льовані в 1920-х роках, свідчать про прихиль-
ність В.І. Вернадського до концепції філо-
софського опортунізму вчених, блискуче
сформульованої А. Ейнштейном наприкінці
1940-х років.
У доповіді проф. О.П. Хаустова з Росій-
ського університету дружби народів ішлося
про «органогенний» тип парагенезису, якому
В.І. Вернадський надавав колосального зна-
чення, оскільки роль живої речовини він роз-
глядав «як регулятор загальноземних про-
цесів». Було показано домінантне значення
живої речовини у формуванні біогенної гіл-
Генеральний директор Національного архіву
Республіки Казахстан канд. філол. наук
Марат Оралбайович Абсеметов
58 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7
ФОРУМИ
ки трансформації нафтопродуктів з позицій
самоорганізації вуглеводнево-тех но ген них
систем, що виникають у разі розливів нафти
і нафтопродуктів.
Д-р геол.-мінерал. наук В.Д. Корж з Ін-
ституту океанології ім. П.П. Ширшова РАН
у своїй доповіді висвітлив роль методології
емпіричних узагальнень у визначенні гра-
ничної межі антропогенного навантаження
на біосферу. Ця межа дозволяє запобігти
повному розладу збалансованих процесів у
біо сфері, що є пріоритетним завданням су-
часної науки. Для цього потрібне знання за-
кономірностей основних процесів, які ви-
значають формування і динаміку середніх
елементних складів окремих частин біосфе-
ри. Безперервний процес перероблення кос-
ної матерії живою речовиною створює ста-
більне оптимальне середовище проживання.
Для літосфери й гідросфери характерна ста-
лість середнього елементного складу середо-
вища, що є геохімічною константою, яку
слід зберігати.
Чл.-кор. РАН В.О. Снитко (ІІПТ ім. С.І. Ва-
вилова РАН) і канд. геогр. наук Г.С. Самойлова
(МДУ ім. М.В. Ломоносова) вказали на те,
що В.І. Вернадському вдалося встановити
взає мо зв’язки між компонентами природного
середовища і відновити складну картину
утворення різних типів поверхневих відкла-
дів та розвинених на них ґрунтів. На стику
геохімії та ландшафтознавства виник новий
напрям — біогеохімія ландшафту, методоло-
гічною основою якого є концептуальні поло-
ження, закладені в працях ученого про живу
речовину та її функції в еволюції біосфери.
Н.І. Бистрова (ІІПТ ім. С.І. Вавилова
РАН) показала процес формування В.І. Вер-
надським концепції нової наукової дисци-
пліни — біогеохімії. Він сформулював думку
про особливу роль вуглецю в геохімічних
циклах в органічній природі і дійшов висно-
вку про необхідність створення Біогеохі-
мічного інституту для розв’язання низки
завдань, що постали перед новою наукою.
Проф. А.Г. Назаров з ІІПТ ім. С.І. Ва-
вилова РАН акцентував увагу на тому, що
В.І. Вернадський формував біогеохімію
як синтетичну науку, в якій було критич-
но осмислено й переплавлено в горнилі іс-
то рико-наукової методології емпіричні
факти з різних галузей знань, синхронно з
розвит ком уявлень про живу речовину,
ґрунт і біосферу. Однак найсильнішим ев-
ристичним поштовхом до її створення
став ще мало відомий у широких наукових
колах перехід В.І. Вернадського на прин-
ципово новий шлях викладу мінералогії і
геохімії як динамічної, а не статичної на-
уки про історію хімічних елементів у зем-
ній корі та біосфері, де процеси міграції
визначають живі організми, біогеохімічні
концентратори вільної енергії.
Член-кореспондент РАН Валеріан Опанасович Снитко
і професор Анатолій Георгійович Назаров
(ІІПТ ім. С.І. Вавилова РАН)
Д-р фіз.-мат. наук Володимир Павлович Візгін
(ІІПТ ім. С.І. Вавилова РАН)
59ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7
ФОРУМИ
У доповіді проф. І.А. Захаренка з Мос-
ковського державного університету геодезії
і картографії йшлося про те, що сьогодні за
допомогою вироблених історико-наукових
підходів потрібно створити систему карто-
графічних наук, на основі якої сформувати
фундаментальну картографію. До її складу
ввійдуть нові наукові напрями: гуманітарна,
стратегічна та ноосферна картографії. Для
цього необхідно переосмислити історію кар-
тографії, яка в розумінні В.І. Вернадського є
процесом активної розумової діяльності
(картографування) в конкретному просторі
й часі (карта). Історія картографії поділя-
ється не лише на історію географічного ви-
вчення і картографування світу, історичну
картографію, історію географічної карти, а й
на історію ноосферної картографії.
А.М. Харитонова (ІІПТ ім. С.І. Вавилова
РАН) розповіла про спроби В.І. Вернад-
ського дослідити нові радіоактивні елемен-
ти. У 1911–1912 рр. під час аналізу мінера-
лів, що містили РЗЕ, він разом із лаборан-
том К.А. Ненадкевичем виділив речовину,
природа якої відрізнялася від природи вже
відомих елементів, проте всі намагання ви-
ділити новий елемент не дали очікуваних
результатів. Подібна проблема виникла у
В.І. Вернадського в 1914 р., коли в процесі
аналізу торійвмісних ортитів було виділено
новий метал азій з атомною масою 178, який
відповідав би елементу № 72. Потрібен був
ретельніший аналіз, але початок світової
вій ни перервав цю роботу. Пізніше В.І. Вер-
надський шкодував, що не довів досліджен-
ня азію до логічного завершення. Крім того,
під час роботи в Радієвому інституті в Пари-
жі він вивчав зразки кюриту з Конго. Збере-
глися неопубліковані нотатки «Про пари-
зій — новий хімічний елемент» (1925), про-
те й у них не містилося достатньо відомостей
для підтвердження відкриття.
У доповіді М.Г. Гришина з Морського гід-
рофізичного інституту НАН України йшло-
ся про виконання досліджень на борту до-
слідного судна «Академік Вернадський»,
добре оснащеного океанографічною вимі-
рювальною технікою. На карту було нанесе-
но нові географічні об’єкти, заповнено деякі
прогалини в океанографії. У Тихому океані
було виявлено район, фізико-географічні
особливості якого дали змогу поставити
питання про виділення його в самостійний
басейн, і запропоновано назвати його «Море
академіка Вернадського». У 1976 р. судно
брало участь у радянсько-французькій про-
грамі «Совфранс-2» з вивчення містралю. У
1976–1978 рр. проводили дослідження за
радянсько-американським проектом «Полі-
моде», результатом якого стало відкриття і
вивчення синоптичних вихорів. Такі судна,
як «Академік Вернадський», дають можли-
вість на сучасному рівні досліджувати великі
акваторії океану.
Д-р геогр. наук В.О. Широкова з ІІПТ
ім. С.І. Вавилова РАН зазначила, що В.І. Вер-
надський показав, як природні води нероз-
ривно пов’язані з твердою речовиною земної
кори, з її газовим режимом і організмами. І
хоча земна кора диссиметрична щодо різко-
го поділу вод суші й океанічних басейнів,
учений постійно підкреслював єдність і
взаємозв’язок природних вод Землі, тобто
єдність гідросфери. Класифікація природ-
них вод В.І. Вернадського враховує не лише
геохімічні особливості вод, а й фізико-гео-
графічні та геологічні умови їх поширення і
залягання, тим самим можна стверджувати,
що вона має всеосяжний геолого-гео графо-
геохімічний характер. Класифікація природ-
них вод за Вернадським, яка і нині є най-
досконалішою і найповнішою, незважаючи
на те, що багато мінералогів не погоджува-
лися з віднесенням природних вод, у тому
числі газів, до мінералів, стала такою саме
завдяки вибору класифікаційних ознак ви-
сокого ступеня спільності (геохімічних).
Підкреслюючи геологічну роль людини і
важливість її творчої діяльності, В.І. Вер-
надський акцентував увагу на величезному
значенні та дбайливому ставленні до спадщи-
ни видатних особистостей. Кілька доповідей
було присвячено необхідності щонай-
глибшого вивчення ідей і наукової діяльно-
сті таких учених, як І.А. Шлаттер (1709–
1768), С.П. Крашенинников (1711–1755),
60 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7
ФОРУМИ
В.В. Докучаєв (1846–1903), О.С. Лаппо-
Да ни лев ський (1863–1919), С.Л. Соболь
(1893–1960). Було висвітлено полеміку
В.І. Вернадського з В.О. Варсаноф’євою,
автором історико-наукової монографії про
життя і творчість видатного вченого акаде-
міка О.П. Павлова, щодо деяких аспектів
його наукової творчості та ключових мо-
ментів розвитку геології. Згадувалася роль
В.І. Вернадського як ініціатора й організато-
ра створення одного з найцікавіших, але, на
жаль, незавершених проектів — Музею істо-
рії науки і техніки. Увагу присутніх було та-
кож привернуто до глибокого аналізу й висо-
кої оцінки В.І. Вернадським наукової спад-
щини М.В. Ломоносова та окреслено постать
В.І. Вернадського як філософа історії науки.
На жаль, формат цього матеріалу не дозво-
ляє розповісти про всі надзвичайно цікаві до-
повіді, які було заслухано на Конференції, і
ми коротко зупинилися лише на деяких із
них. Тези доповідей опубліковано в збірнику,
доступному в електронному вигляді на сайті
Інституту історії природознавства і техніки
ім. С.І. Вавилова РАН (http://ihst.ru/files/
pdfs/vern_150_tezisy.pdf). Заплановано та-
кож видання повних текстів доповідей.
Під час Конференції відбулися презен-
тації нових книг, приурочених до ювілею
В.І. Вернадського: збірник статей і докумен-
тів «В.І. Вернадський і Комісія з історії
знань» (Санкт-Петербург, 2012); І.І. Моча-
лов, В.І. Онопрієнко «В.І. Вернадський:
Наука. Філософія. Людина». Книга 2 «Нау-
ка та її інструментарій: логіко-методологічні
аспекти» (Київ, 2012).
Оцінюючи загалом роботу Конференції,
можна дійти висновку, що тематика форуму
виявилася надзвичайно актуальною і різно-
манітною, давала відповіді на нові виклики,
що постали перед історією науки, а також
висвітлювала її методологічні аспекти. Ба-
гата творча спадщина В.І. Вернадського, ще
далеко не повністю вивчена й остаточно не
освоєна методологічно, є сьогодні широким
полем досліджень у галузі історії науки.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67641 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:02:17Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Онопрієнко, В.І. 2014-09-09T17:43:17Z 2014-09-09T17:43:17Z 2013 В.І. Вернадський — історик науки (за матеріалами Міжнародної наукової конференції) / В.І. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2013. — № 7. — С. 53-60. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67641 22 січня 2013 р. у Москві на базі Інституту історії природознавства і техніки ім. С.І. Вавилова Російської академії наук відбулася Міжнародна наукова конференція «В.І. Вернадський — історик науки»,
 присвячена 150-річчю з дня народження видатного вченого. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Форуми В.І. Вернадський — історик науки (за матеріалами Міжнародної наукової конференції) Article published earlier |
| spellingShingle | В.І. Вернадський — історик науки (за матеріалами Міжнародної наукової конференції) Онопрієнко, В.І. Форуми |
| title | В.І. Вернадський — історик науки (за матеріалами Міжнародної наукової конференції) |
| title_full | В.І. Вернадський — історик науки (за матеріалами Міжнародної наукової конференції) |
| title_fullStr | В.І. Вернадський — історик науки (за матеріалами Міжнародної наукової конференції) |
| title_full_unstemmed | В.І. Вернадський — історик науки (за матеріалами Міжнародної наукової конференції) |
| title_short | В.І. Вернадський — історик науки (за матеріалами Міжнародної наукової конференції) |
| title_sort | в.і. вернадський — історик науки (за матеріалами міжнародної наукової конференції) |
| topic | Форуми |
| topic_facet | Форуми |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67641 |
| work_keys_str_mv | AT onopríênkoví vívernadsʹkiiístoriknaukizamateríalamimížnarodnoínaukovoíkonferencíí |