Топонімія Глухівщини у світлі арабських студій
До вже запропонованих етимологій топооснови Глух-/ GoBuch - розглянуто можливість включення її до арабського фракталу назв. Імовірним першоджерелом тут виступає форма ар. (ta) haluf ‘союзни’ від дієслова hallafa ‘приводити до присяги’ . В межах району перелічено інші можливі назви від топооснов...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67655 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Топонімія Глухівщини у світлі арабських студій / К.М. Тищенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2010. — Вип. 3. — С. 75-79. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859865150080679936 |
|---|---|
| author | Тищенко, К.М. |
| author_facet | Тищенко, К.М. |
| citation_txt | Топонімія Глухівщини у світлі арабських студій / К.М. Тищенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2010. — Вип. 3. — С. 75-79. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | До вже запропонованих етимологій топооснови Глух-/ GoBuch - розглянуто можливість включення її до арабського
фракталу назв. Імовірним першоджерелом тут виступає
форма ар. (ta) haluf ‘союзни’ від дієслова hallafa ‘приводити до
присяги’ . В межах району перелічено інші можливі назви від
топооснов арабської належності.
Вдополнение кужепредложеннымэтимологиямтопооснов
ы Глух-/GoBuch- рассмотрена возможность включить ее в
арабский фрактал названий. Вероятным первоисточником
здесь выступает форма ар. (ta)haluf «союзник» от глагола hal
l afa «приводить к присяге». В пределах района перечислены
другие возможные названия от топооснов арабской
принадлежности.
In addition to the existent etymologies of the place-name root
Hluh-/GoBuch - we consider another possibility to include it to the
Arabic place-name fractal. Its probable original source is a form ar.
(ta)haluf “an ally” from the verb hal l afa “to force to take an oath”.
Within the adminstative district other names with possible Arab ic
place-name roots are listed.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:48:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
«Сіверщина в історії України»
75
53. Щукин М.Б. Готский путь (Готы, Рим и черняховская
культура). – СПб., 2005. – 382 с.
54. Юрочкин В.Ю. Боспор и православное начало у готов
// Боспорский феномен: Греческая культура на периферии
Античного мира. Материалы Международной научной
конференции. Декабрь 1999. – СПб., 1999. – С. 326-332.
55. Bazgu Eugen. Manastrile rupestre din bazinul fl uviulyi
Nistru – artere de raspindire a crestinismului // Sud-Est. 1997.4.30
Revista apare din anul 1990 / Red.-sef: Valentina Tazlauanu. –
Chisinau, 1997. – P. 10-19.
56. Gibson Shimon. 2005. The Cave of John the Baptist: The
First Archaeological Evidence of the Historical Reality of the
Gospel Story (Paperback). ISBN-10: 0385503482; ISBN-13: 978-
0385503488. – London, 2005. – 416 p.
57. Kirkor A. Zabitki Balwochwalcze w Galicyi // Klosy. –
Warszawa, 1879. – 370 s.
58. Wagilewicz I. Berda w Uryczu // Lwow. – 1843. – №. VI.
– S. 3-17.
Шевченко Ю.Ю. Християнскi храми Пiвдня Схiдної
Європи в епоху Великого переселення народiв
В схилах над Днiпром, Днiстром та Доном маємо
християнскi печернi храми (Днiстер: Малiївцi, Сатанiв,
Страдча, Загнiтки, Стiнка, Пiдкаминь; Дон: Шатрище,
Костомарово, Бiлогiр’я, Великi Диви, Холки; Днiпро: Звiринецкi,
Китаївськи та печери в Гнилець-Церковщинi у Києвi; Городок-
над-Подолом в Чернiговi). Їх престоли ставилися впритул
до внутрiшної схiдної стiни храма, отже вони поставленi
до 692 року. Церковне служiння проводилося перед такими
престолами. Вселенский V/VI (Трулльский) собор Церкви
(692 г.) затвердив правило проведення церковного служiння
навколо престолу на свято Благовiщення. З метою виконання
цього правила престоли стали ставити по центру алтарного
простору. Ще бiльш древнiми є престоли у печерних храмах
Криму. Як правило, це комплекс: поєднання храмового престолу
з жертовником, як в «печерi Апокалiпсiса» на островi Патмос.
Престол в печерi Патмоса (III ст.н.е.) є повною аналогiєю до
престолу з храмової печери Чiлтер-Коба (Гратова печера) в
Криму. Такий престол мав iснувати тiльки до установлення
ранньовiзантiйских престолiв Iерусалiму при августi Оленi
та iмператорi Костянтинi (326-337 гг.). Можливо, печерний
храм в Чiлтер-Кобi (Крим) був улаштований пiсля готских
походiв на Каппадокію (264/65 г.). З Каппадокiї готи переселили
вiйськовополоненних, серед яких були i християни.
Shevchenko Yu.Yu. The era of the Great Migration: problem of
Christian cave churches
In the slopes of the Dniester, Dnieper and Don are Christian
cave temples (Nistru: Maleevtsy, Satan, Stradch, Zagnitko, WT,
Pidkamin; Don: Shatrische, Kostomarovo, Belogorie, Big Diva,
Withers; Dnipro: Zvirynetsky, Kitaevskaya and caves in Hnilec -
Tserkovschine in Kiev; Campus-over-Podil in Chernigov). Their
thrones built up against the inner east wall of the temple, and they
put up to 692 years. The church service was held before such throne.
Planar V / VI (Quinisext) Cathedral Church (692 g.) introduced
the rule of the church service around the throne at the feast of the
Annunciation. To fulfi ll this rule, the thrones were built in the center
of the altar. Even more ancient are the thrones in the cave temples of
the Crimea. This complex: a compound of the temple throne and the
altar, as in “the cave of the Apocalypse on the island of Patmos. See
cave Patmos (III century AD) is completely analogous to the throne
in the temple cave Chilter-Koba (Lattice cave) in the Crimea. This
throne could only exist before the installation of early Byzantine
thrones Ieusalima in August, Elena and the emperor Constantine
(326-337 gg.). Perhaps the cave temple in Chilter-Kobe (Crimea)
was arranged after the Gothic trips to Cappadocia (264/65 g.). From
Cappadocia Goths led captives, among whom were Christians.
К.М. Тищенко
ТОПОНІМІЯ ГЛУХІВЩИНИ
У СВІТЛІ АРАБСЬКИХ СТУДІЙ
До вже запропонованих етимологій топооснови Глух-/
GoBuch - розглянуто можливість включення її до арабського
фракталу назв. Імовірним першоджерелом тут виступає
форма ар. (ta) haluf ‘союзни’ від дієслова hallafa ‘приводити до
присяги’ . В межах району перелічено інші можливі назви від
топооснов арабської належності.
Цього року вийшов друком етимологічний
словник-посібник тих топонімів України, розуміння
внутрішньої форми яких втрачене за віки в етнічній
пам’яті українців [Тищенко 2010]. У статтях словника
узагальнено наслідки топонімічних студій кількох
поколінь лінгвістів: залучено як давно апробований
класичний матеріал, так і новіші дослідження
2001-2009 рр. У першій частині словника подано
етимологічний довідник з 12 розділів, де зведено
етимології понад 15 тис. місцевих назв України
фактично від 2331 іншомовних топооснов. Друга
частина книги містить алфавітно-гніздовий покажчик
розглянутих у словнику топонімів: переважно це
назви поселень (ойконіми), але представлені також і
дотичні до них назви деяких річок і гір України.
Завдяки об’єднанню даних про вже вивчені
пласти назв топонімічна система України постала як
історично зумовлене ціле. Корпус статей словника
містить опорну для цього цілого сітку етимологій,
придатних для дальшого уточнення і вдосконалення.
Розглянуті дані уможливили точнішу, ніж дотепер,
кількісну оцінку етномовного складу топонімії
України. У ній основний україномовний масив назв
(історичне продовження питомих слов’янських
основ) складає понад дві третини. З основами
ще однієї третини топонімів України виявляють
історичні зв’язки 12 етномовних топонімічних
масивів: алтайський (тюркський і монгольський) –
452 топооснови, арабський – 337, античний – 287,
російський – 266, іранський – 243, германський
220, кельтський 120, литовський і польський 102,
балканський 91, варязький 75, мадярський 70,
кавказький 68 основ. Разом 2331 топооснова. Інакше
кажучи, серед іншомовних топооснов алтайські
складають 20 %, арабські близько 15 %, античні
12%, російські 11 %, іранські 10 %, германські 9 %,
кельтські 6 %, литовські й польські 4 %, балканські
4%, варязькі, мадярські й кавказькі по 3 %.
За кількістю топонімів від цих основ рангова
послідовність етномов дещо інша: від алтайських
основ можна пояснити 2747 (2424) топонімів, від
арабських 2640 (1990), від іранських 2198 (1905), від
назв античного світу 1985 (1741), від германських
1446 (1210), від російських 1220 (654), від кельтських
999 (693), від варязьких 789 (679), від кавказьких 518
(436), від мадярських 439 (396), від балканських 307
Збірник наукових праць
76
(267), від литовських і польських 236 (211). Разом 15
524 топоніми (у т.ч. для 12 606 у словнику вказано
адміністративну область розміщення) [статистика
Б. Рудого]. У відсотках до цілої топонімії України це
можна оцінити так: назв від алтайських основ близько
6 %, від арабських, іранських та античних по 5%, від
германських і російських по 4 %, від кельтських 3 %,
від варязьких, кавказьких, мадярських і балканських по
1,5 %, від литовських і польських 1 %.
Сума – 39 %, але розділи частково
перекриваються за рахунок топонімів, що мають
по кілька конкурентних пояснень: це видно з того,
що у 3640 статтях покажчика дано 5105 посилань
на сторінки. Звідси випливає, що реальна частка
іншомовних назв у топонімії України – справді
близько 1/3. Те, що кожна третя географічна назва
України утворена від іншомовної основи, не мусить
дивувати, адже ми успадкували терени уздовж
«найвідвідуваніших» земель за часів усіх переселень
народів, коли не сказати прямо – «при битій дорозі»
з Азії до Європи.
За тематикою ця іншомовна третина топонімів
України включає характеристики суспільства
(соціоніми: Кадиївка, Смідин, Басаличівка),
назви інших країн (хороніми: Кримка, Спарта,
Мисюрівка, Свірж, Полтава), їхніх селищ
(ойконіми: Кордубанове, Русава, Осколонівка),
водойм (гідроніми: Ятрань, Дунаєць, Рудка), гір
(ороніми: Камула, Товтри, Горгани), назви народів
(етноніми: Литвиновичі, Гречана, Македони),
племен (геноніми: Курчиця, Кинахівці, Бритай),
імена окремих людей (антропоніми: Титусівка,
Шкіндирівка, Гайсин) та імена божеств (теоніми:
Марс, Рафайлове, Штерівка).
Сáме врахування різновекторного мовного
матеріалу, зумовленого реальними історичними
контактами з відповідними народами-носіями мов,
чимраз повніше обґрунтовує тезу про формування
значної частини назв сучасної топонімії Сіверщини
під час подій VIII ст. – в період експансії халіфату.
Судячи з назв від імені халіфа Гішама (724-743)
та щоразу просторово близькими до них назвами
від ім’я його столиці Русафи (Гішин ~ Русовичі Вл,
Гайшин ~ Росава Кв3, Гайсин ~ Русава Вн3, пот.
Гісемів Звір Зк ~ с. Русів ІФ), перша хвиля джигаду
сягнула Наддніпрянщини у VIII ст. – тоді ж, коли й
земель Піренейського півострова. Тільки тоді могли
з’явитися аналогічні пари назв також і в Німеччині:
Gischau ~ Russau i Gischow 2 ~ Russow (неподалік
від с. Müsselmow).
На активні зв’язки з халіфатом вказують,
зокрема, основи від назви ісп. Córdoba, Кордова,
столиця Кордовського халіфату – КОРДУБАнове
Пл, КУРДИБАнівка Тр, прізв. Кордуба, нп нім.
CORDOBAng D, пол. Wólka-KURDYBAnowska і
дуже показові KurdWANów Pl2. У звичайному для
порубіжної зі степом Сіверщини тюркомовному
середовищі (пор. назви Шалимівщина, Алтинівка,
Сорокові Бальчики) після типового звукового
переходу b > m (Курмани < ар. qurban, Салим- < salib)
основа Кордуб- дала закономірні форми Курдюмове
(Путивль) і Курдюмівка (Шостка).
У VIII ст. араби в нас переслідували утікачів-
ґабрів. А далі був час Гаруна аль-Рашида (786-809)
з Горинню, Погориною, двома Горинь-градами,
Рашт-івкою, Рашт-івцями, Решет-илівкою (деталі
[Тищенко 2010, 172, 174]). Степовики ставали
мусульманами й пізніше – як-от могутні степові
сусіди Києва печеніги, що прийняли іслам рівно
тисячу років тому – усього через 22 роки по
хрещенню киян. На карті України ознаки ісламу
звичні настільки, що не усвідомлюються як
такі: Бахмач Чг, Бахмут+ (Артемівськ) Дц, -івка
Лг, Бахметівка Хк, Бахматівці Хм (але ж поруч
Моломолиці!), Башмачка Дп. Назви Бахмут
відомі від Молдови до Башкортостану, у степовій
Росії є десятки назв Бахметьево, Бахметьевка –
які кафедральна наука з ісламом пов’язувати не
квапиться [Поспелов, 44: стаття Артемовск]. А як
далеко на захід вони поширені?
У Польщі вони є під Бялистоком: Bachmatówka
{близько Białousy!, Boratyńszczyna}, далі –
Bachmackie Kolonie {^Sadowo, Dryga!}, – тобто
за топоконтекстами це частина ґабрського пласту.
Виходить, ще 1974 р. карта Німеччини (NB)
намагалася повідати автору свою частку знань,
мабуть, про ці ж події у вигляді несподіваних для
Німеччини назв селищ Müsselmow, Cordobang,
Kummerau, Ulla, Alach – і Allach під Мюнхеном.
Доступні тоді книги з етимології топонімів
Німеччини відповіді не містили (Eichler; Eichler,
Walther; Fischer). Щоб збагнути, звідки цей дзвін,
треба було працювати ще 34 роки. За певних
обставин «перешкодою стає не те, чого ми не знаємо,
а те, що знаємо» (К. Бернар). Де таке чувано, щоб
іслам – і в історії Німеччини? Такого не було! Після
студій топонімії уже очевидно, що було [Тищенко
2008]. Ідеться, мабуть, про окремі загони джигаду
на землях, до ІХ ст. формально залежних від аварів.
У першому наближенні концепція арабів на
півночі окреслена у двох публікаціях [Тищенко
2008; 2009]. За певних коректив знайдене досі вже
становить цінність. Назви українських сіл донесли до
нас бойовий поклик арабів-суннітів «Фатхаллах!»:
Паталахівка Лг (от що означає і укр. на поталу),
Подольох Хк, р. Пашалá Км; Водолага Хк2, -и См,
-івка Пл, -зьке Хк, Дп. А заклик шиїтів «Фатхалі!»
звучав навіть частіше: Пахалівка Лг, Поталіївка Кв,
Баталий Чг, Бодолів Зк, десятки Подів, Подолів і...
Поділля. Метод топонімічного контексту розкрив
зв’язки з сусідніми селищами арабського фракталу
основ ктл- 'бій', глб- 'перемога', мисл-/ мишл- <
муслім 'мусульманин'.
Далі при упорядкуванні назв, виразно
«Сіверщина в історії України»
77
пов’язаних з арабськими основами (баракат, ґабр,
Коукаб, саліб, карб тощо) стали помітні пароніми,
відмінні приголосними б/в, що вказувало на тривале
вживання цих назв від запозичених основ, та ще
й у етнічно строкатому середовищі: Барахти Кв ~
Варакути Пл, Ворохта ІФ, Барабой Од ~ Воропай
См, р. Кабарда Км ~ Ковердина Балка Пл, Кукоби Пл
~ Куковичі Чг, р.Салба=Салва Зк, також Паталахівка
Пл ~ Водолагівка Пл, Водолага Хк2, Корбині Івани
Хк ~ Карвинівка Жт...
От власне про Іванів на карті слов’янських земель
тепер і піде мова. Ці загадкові Івани були панами
(ПанІВАНівка Пл), мали чимало прибічників серед
слов’ян (ІВАНківці 17 сіл, ІВАНівці 8 сіл, ІВАНці
Пл, ЗаІВАНове Вл, ZаJĄczki, -owo, -ów Pl23,
ZаJEčice Cz9), подекуди люди їх зустрічали приязно
(РадИВОНівка См2, Пл, Зп2, РадВАНи, РадВАНці
Лв, RadWAN- Pl16, RadVAN- Cz11, RadzIONków Pl,
ЛюбоІВАНівка Мк, MiloVANice Cz, МилуВАНня ІФ,
JANisławice 2 Pl, JANoslavice Cz), а дехто і зневажав
(Ivaň Cz2, МилоВАНь ІФ). Їм мусили давати ярижку
'податок зерном' (ІВАНо-ЯРИЗівка Дп; може і від
яри 'дружба'?). Мали Івани час жалóби (КОРБині/
КАРБині ІВАНи Хк), свої лазні (Janské Lázně, Jánské
Koupele) іноді ходили у мандри (ІВАНПУТЬ Чг, пор.
у цьому ж регіоні Путивськ Чг і Путивль См).
Жили Івани в окремих селах (ІВАНгород Зп,
Кг, Чк, Чг, ІВАНград Дц, ІВАНове Селище Пл,
СелІВАНове Кг, Жт2, ІВАНо-ЗАХАРівка Мк < ос
са-хар 'місто', ІВАНопіль Вн, СелИВАНівка Од,
ЯНпіль См, ЯМпіль 9 назв; пор. Jangrot Pl, Janova
Ves Cz2, Jahnsdorf D). – Через схожість основ Іон-/
Івон- та В'юн-/Юн- «Івани» можуть здаватися і
греками (пор. перс., ар., тюрк. Юнан Греція). Але
на греків не схожа історична активність «Іванів»
(в Україні 377 селищ від такої основи, у Польщі –
245, в Чехії – 64, у Німеччині – 23)! Звідки ж тоді ця
топооснова Іван-/Івон-/Іон-? (Не власне ім.’я людини
Іван, а оте «щось», пристосоване під нього у топонімії.)
Шукаймо ключ у принципі народної етимології «до
найближчого зрозумілого»...
Відомо, що з 6 типів своїх імен араби «на людях»
вживають якраз насаб: Могаммад ІБН Алі ІБН Гусейн
ІБН Мурад. По Європі, де були араби, трапляються і
назви з Iban-: Ibañez E3; Ibana, Ibăneasa, Ibaneşti R5;
Ibanitz D. Що більше, в берберському середовищі
Ібн стало звучати Бан-/ Бен- (пор. Ban Ghazi м.
Бенгазі, Лівія; Ben Ahmed у Марокко, Ban Ahmad
у Ємені < Ibn Ghazi, Ibn Ahmad), а серед тюрків
Ібн набуло якраз ближчої до нас форми Ван-, пор.
Van Gazi Узб. < Ibn Ghazi. Топооснова Іван- цілком
може відображати сприйняття слов’янами цього
повторюваного ібн ‘син’ – саме з відповідністю
приголосного -в- на місці -б-, як і в інших основах,
засвоєних з арабської (Барабай-/ Воропай-, Барахти-/
Ворохта тощо). Існують і ІВНиця Жт, IWNo Pl3.
Тоді ІВАНоМИСЛЬ Вл, МИСЛИНі, -а Вл, Радо-
МИСЛівка Хк та ІВАНо-СЛИНЬківка Хк мабуть
містять залишки слова муслім ‘мусульманин’, а
ІВАНо-ШИЙЧине Хк вказує на шейхів або на шиїтів.
Можливо, ці села мали повніші імена, як дотепер
у Єгипті, Ємені, Іраку (Ibn Abbas, Ibn Hakim, Ibn
Mansur), але для слов’ян явно вистачало першого
складника назви. Виявляється, була потім з Іванами
війна: пор. Ямбург Дп, РФ Ленінгр., Иван Бор РФ,
Волгогр.; Sanobor Словен. < сан ‘змій’, > Самбір
Лв2, См2; Mysliboř- Cz2, MYŚLIbór- Pl 9 назв (одна
з них MYŚLIbór = нім. Soldin ‘Саладин’?!, пор.
СОЛОТИНе Жт, СОЛОТВИН См, ЗОЛОТИНка Чг,
ІВАне-ЗОЛОТе Тр). По тій війні Івани зникли (ІВАНе-
Пусте Тр, ПустоІВАНне Рв; може і від Fustāt); але
спогад про них певний час тривав (ПередІВАНня
ІФ, ІВАНівщина Жт, JANowszczyzna Pl). Цей
збережений картою епізод історії вивчено у додатку
до книги [Тищенко 2010, 172].
Загальні висновки з маврської теми досліджень
можна викласти так:
1. Топоніми на карті України об’єктивно свідчать
про те, що наші предки прекрасно знали імена
халіфів і емірів (Омар, Усман, Гішам, Аглабіди,
Мамун). Отже, це було для них життєво важливим
– пор. в Україні нп Кумарі, Єсмань, Гішин, Глоби,
Голоби, р. Мамона.
2. Топонімія зберегла, і не лише в Україні,
систематичну просторову близькість топооснов
Бармак- і Горин-: р. Горинь, Гориньград 2 Рв
~ Бармаки; Гориця Чг ~ Боромики; Бурімка Чг
(Буромки) ~ Ряшки, Галиця; пор. Barmaki Єгип.
~ Qaşr Qārūn; Бурмакино РФ Кіровс. ~ Горюи,
Бурмакино РФ Кіровс. ~ Решетники < Рашид;
Бурмакі ~ Галоўчыцы Ву Брэст. < халіф та ін. (пор.
також горюни на Сумщині). Це імена реальних
історичних осіб, Гаруна аль Рашида і його
всевладних візирів, перського клану Бармакидів, які
правили арабським світом 17 блискучих років. Так
виглядає топонімічний знімок фольклорного Змія
«Гарунича» (VIII ст.).
3. Не тільки Аглабідів згадують наші топоніми,
але й столицю їхнього емірату в Африці Кайраван
(тепер це Туніс), міста Сетіф і Сусси: у нас це
Глоби, Ситихів, Сущани, Караван (пор. Karawanken
'частина Альп' у Австрії), прізвища Глоба,
Караванський, Сущик. Отже, зміїв Схід прийшов
до нас колись через Моравію з заходу: це й були
Аглабіди, і могло це бути лише у ІХ ст., адже потім
історія про них забула.
4. Топоніми свідчать: у Наддніпрянщині
були поширені тоді типові арабські види
землекористування – мульк, вакф, катіа, хима,
савафі (пор. с. Мульчиці Рв, Бакша См, Од, Катюха
Жт, Химчин ІФ, Химрич Жт, також Химки РФ,
Совпа Рв, Сопіт Лв, Сопич, Собич, Собичеве См).
5. Топоніми незворушно оповідають, як наші
села колись платили арабам типові арабські види
Збірник наукових праць
78
податків: бадж, джіз’ю, закат, ‘ушр, харадж
(пор. с. БАЧівськ, БОЧечеки См, Чижі Пл, Чижове,
Чижикове См, ЗАКОТне Лг, Закітне Дц, Загатинці
Рв, Загатка Лв, Чг, р. Кучур у с. Васловівці Чв,
очевидно, численні Кучерівки, Гаражівка Хк,
Гереженівка Чк, Хоружівки?).
6. Раз були податки, не дивують шаріатські суди
й судді (кадиї, кади-лики: Кадиївка, Кадиївці), як
і згадки джерел мусульманського права (хадиси,
іджма, кияс: Ходоси Рв, Ходосівка Кв, Іжевка Дц,
Кияшки Пл).
7. Топоніми зберегли докази історичної
присутності від Дністра до Волги арабських
богословів (мечеті, завіят, мулли: Мечетка Лг,
Мечта Кв, Ропотуха Кг, Шумили, Шумське,
Чумакове См, Завій ІФ, Завої Лв, Моломолинці Хм),
знавців й читців Корану (каламі, кари: Коломийці,
Коломийцева Долина См, Карижин Хм, Карильське
Чг), послідовників різних течій ісламу (шиїти,
ісмаїліти: Шийки, Ізмаїл).
8. Як усюди в халіфаті, правовірні могли тут
у VIII-XII ст. ходити в гадж, зупиняючись по
дорозі в каравансараях – манзилах, рибатах, текіє
(Манжелія Пл, Риботин Чг, Риботень См, Текуча
Кг, Тячів Зк).
9. З топонімів видно й наші місцеві особливості
змійової держави. Ось перша новина: знані з історії
бояри (стара форма слова – боляре) не лише є на
карті, але й виявляють зв’язок свого ім’я з Палермо
на Сицилії (ар. Балерм, Секеллія), званого греками
Панормос, а фінікійцями – Ма-ханата. От вам і
Болярка Жт, і Понорниця Чг, і Мохнате Лв, і Соколине
См, і Пасицели Од: зв’язки тривали тисячоліття.
10. До кінця книги так і залишилися загадкою
обставини появи у нас зброярів з держави
Каролінґів – їх викрадали чи зваблювали золотом?
Але на цей епізод історії впевнено вказують
десятки географічних назв: Харалуги, Франкополі,
Дерманки, Генрихівки.
11. Ознайомившись уже тільки з цими 40
статтями словника, читач розпрощається зі старими
поглядами на нашу історію. Адже в сучасній
топонімії степової України і навколо неї масово
документовані у назвах ознаки типового устрою
халіфату і його реального функціонування тут у
Середні віки. У Наддніпрянщині халіфат і його
спадкоємці-емірати щедро роздавали землю своїм
прибічникам, почували себе упевнено і добре.
На підставі доповідної записки автора про
проведену роботу ректор КНУТШ у лютому 2010 р.
підтримав і затвердив до дальшого колективного
опрацювання новий науково-дослідний проект
«Експансія халіфату до Центральної Європи і
прилеглих земель».
12. Топоніми незворушно засвідчують: за
іменами пізніших степових шляхів України – Шпаків,
Муравський, Ромоданівський, Кучманський (за
Литви – Кусманський [див. Клепатский, 124, 468]),
Коржів – теж стоять непрохані гості зі сходу. Назви
шляхів можна пояснити як «Ратний», «Маврів»
(або «Альморавідів»), «Рамазан ний», «Усманів»,
«Охоронний» (значить, він же «Залозний»).
Українські села з назвами Ромоданівка, Ромодан
Пл2, – це частина півсотні таких назв від Марокко
до Афганістану і від Гани й Судану до Росії
[Encarta] (раніше їх у нас було більше, пор. на карті
де Боплана у 1650 р.: Romozyn Las Чк, Romatincze
Хм). Та й самé українське слово «шлях» – це зовсім
не германізм (буцімто від schlagen ‘бити, мостити
дорогу’): адже серед 12 значень німецького слова
Schlag і близько немає значення *’дорога’!
А де ж бачено, щоб у мові-донорі слова не було,
а щоб у іншій мові самі творили «похідне» слово без
розуміння справи з дієслова чужої мови? І взагалі
«биття шляху» тут ні до чого, бо й пізніше, «за
козацької доби шляхи були не дорогою в сучасному
розумінні, а напрямками руху, що пролягали через
найрівніші ділянки степу, де найменше доводилося
переїздити річок, крутих балок, байраків, місць із
піщаним ґрунтом» [УКМЕ, 558]. Згодом, непомітно
опинившись у ХІХ ст. в мережі звичних комунікацій,
ці «напрямки руху» зникли без знакý і сліду «і навіть
втратили свої назви» на місцевості. Натомість назви
шлях мають аналогії на Сході і походять з арабського
салах 'найпридатніший (напрям)', – пор. назви нп Al-
Iṣlaḫ в Іраку, Єгипті, Ṣalaḫ під Меккою АС, в Судані,
Ірані, Афганістані, Туреччині, Лівії.
13. Якась значна історична подія схована за
десятком назв з однаковою основою «мислоборці»,
тобто мусульманоборці, у Польщі й Чехії: Myśliborzy,
сюди ж білор. Мыслабое, укр. Самбір < *сан- 'змій'
Лв2, См2, Самборівка Хк. Судячи з німецького
синоніма найзахіднішого з польських Мисліборів
– Soldin (Саладин?), тá війна була якось пов’язана
з Третім хрестовим походом (1189-1192). Але ж це
події кінця ХІІ ст.!
14. Разом з потоками маврів з Адріатики
прибували в Україну і албанці. Це дає підставу
повернутися до назви, під якою самі вони відомі у
своїх сусідів – арбереш: «арабізовані»? Албанський
мовний внесок у топонімії Україні помітний
досі: димер зима (Димер, Димерка), кодер пагорб
(Кодри), пенде гребля (пор. Пендюрівка у с. Клишки
См), шкіпетар албанець (пор. і скипідар), шкурт
короткий, кремезний (пор. Шкурат) та ін.; топоніми
Тирана, Лябері, Кукес, Люшнє, Решен (Тиранівка Хм,
Лаврики Кв, Пл, Лаврове См, Кукезів Лв, Лушники
См, Решнівка Тр, Хм2).
15. Фронтальний розгляд максимального числа
назв від основи Глух-/ Глуш- вивів на її можливе
пояснення також і в арабському історичному
контексті. Ці назви, розсіяні на периферії районів
арабського проник-нення, могли означати приведені
до присяги селища тубільців – від галафа а
«Сіверщина в історії України»
79
присягати, (та)галуф союзник: от на що
можуть вказувати десятки збережених назв від
давнішої форми основи Голух- з голосною (Gołuch-/
Голуш-), пор. ур. Голушівці [Архів Коша, 88], б.
Голушкина [СГУ, 127], с. Голошина ІФ, Голухино
РФ Перм., Калуз.; Gołuch-/ Gołusz- 9 назв Pl,
Holuš- 4 назви Cz; значить, звідси ж і Галушки См,
Галушкине Хк, Галущинці Тр, Галущина Гребля
Пл (відсутність переходу а > о – ознака тюркського
мовного середовища побутування назв). Тоді
Głuchów 12 назв Pl, Hluchov Cz, Glauchau D, Глухів 5
назв в Україні – це народні пристосування давніших
форм з голосною. (Głuchołazy виявилося селом біля
перевалу до Польщі на маврському шляху від витоків
Морави.) Без слов’янських звукових змін назва
Halluf двічі згадана в Данії, де араби теж бували (с.
Ommel на о. Фюн), і є звичайною в Судані, Ефіопії
та країнах Магрибу (десятки назв Halluf).
На користь належності топооснови Глух-/
Голуш- до арабського пласту назв у конкретному
випадку Глухова См можуть вказувати назви
навколишніх населених пунктів і мікротопонімія: р.
Єсмань (халіф ‘Усман?), РадИВОНівка (так на карті;
у побуті вже «підправлене» Родіонівка), Іонине
(у старшого покоління «ІВОНине»), Сорокові
Бальчики (шарк, схід), Кучерівка (‘ушр, податок),
Яструбщина (Яθріб ‘Медина’), Пустогород
(Фустат, арабський табір у Єгипті), Смикарівка (на
інших картах Смокарівка [див. Encarta], збережене
у пол. smok ‘змій’), Землянка (зіммі, залежні від
мусульман християни), Сопич (савафі), Фотовиж
(Фатима?), Муравейня (Морава).
Аби заспокоїти читача, якщо він звик до
однозначних і остаточних пояснень, варто додати,
що назва румунського міста Галаца має біля 20
етимологій, з яких лише одна кельтська. В разі
відсутності реальних писемних документів про
обставини появи топоніма конкурентні етимологічні
пояснення тої самої назви неминучі і є нормальним
станом філологічної науки. Звичайно ці різні
пояснення дають різні автори, але в разі швидкого
накопичення нових фактів винятки можливі й тут.
Посилання
1. Архів Коша Нової Запорозької Січі. Опис справ 1713-
1776. – К., 1994.
2. АТП – Українська РСР. Адміністративно-територіальний
поділ. – К., 1973.
3. Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской земли.
Том 1. Литовский период. – Одесса, 1912.
4. Поспелов Е.М. Географические названия мира.
Топонимический словарь. – М., 2002.
5. СГУ – Словник гідронімів України. – К., 1979.
6. Тищенко К. Арабський пласт топонімії України. – К.,
2008.
7. Тищенко К.М. Зороастрійський пласт топонімії Європи
// Studia linguistica. Збірник наукових праць. – К.: КНУ, 2009. –
С. 348–355.
8. Тищенко К.М. Іншомовні топоніми України.
Етимологічний словник-посібник. – Тернопіль, 2010.
9. УКМЕ – Українське козацтво. Мала енциклопедія. – К.–
Запоріжжя, 2002.
10. Encarta – Microsoft Encarta Interactive World Atlas 2000.
Тищенко К.Н.. Топонимия Глуховщины в свете арабских
студий
В дополнение к уже предложенным этимологиям топооснов
ы Глух-/GoBuch- рассмотрена возможность включить ее в
арабский фрактал названий. Вероятным первоисточником
здесь выступает форма ар. (ta)haluf «союзник» от глагола hal
l afa «приводить к присяге». В пределах района перечислены
другие возможные названия от топооснов арабской
принадлежности.
Tyschenko K.M. The toponymy of Hlukhiv district under the
infl uence of Arabic studios
In addition to the existent etymologies of the place-name root
Hluh-/GoBuch-, we consider another possibility to include it to the
Arabic place-name fractal. Its probable original source is a form ar.
(ta)haluf “an ally” from the verb hal l afa “to force to take an oath”.
Within the adminstative district other names with possible Arab ic
place-name roots are listed.
А.К. Бороздина
СВЕДЕНИЯ «ГЕРОДОТА ВОСТОКА» –
АРАБСКОГО ИСТОРИКА И ГЕОГРАФА X В.
АБУ-Л ХАСАНА АЛИ ИБН АЛ-ХУСЕЙНА
АЛ-МАСУДИ О ПЕЧЕНЕГАХ
В статье анализируются сведения арабского историка
и географа Х в. Абу л-Хасана Али ибн ал-Хусейна ал-Масуди о
печенегах и тюрках. Особый интерес представляют сообщения
о географии перемещений и войнах печенегов.
Ал-Масуди, Абу л-Хасан Али ибн ал-Хусейн –
выдающийся арабский энциклопедист родился в
начале X в., умер в 956 г. Он известен как автор двух
не дошедших до наших дней крупных сочинений –
«Ахбар аз-заман» («Хроника») в 30 томах и «Китаб
ал-аусат» («Средняя книга»). До нас дошли две
книги ал-Масуди – «Мурудж аз-захаб ва маадин
ал-джавахир» («Промывальни золота и рудники
самоцветов») и «Китаб ат-танбих ва-л-ишраф»
(«Книга предупреждения и пересмотра»1). Первая
из них представляет собой сокращенный вариант
двух утраченных больших работ, и в свое время
пользовалась огромной популярностью в исламском
мире [1; 2; 3; 4; 5]. В своих работах ал-Масуди
привел ценные историко-этнографические сведения
о тюрках вообще и печенегах в частности.
Ал-Масуди был первым из арабских
географов, показавшим подробное знание берегов
Черного моря. Основным источником для ученого
были не книжные традиции, а современные ему
сведения, собранные им в беседах с торговцами и
1. В других переводах «Луга золота и рудники драгоценных
камней» или «Золотые копи и россыпи самоцветов» [6; 7; 8] и
«Книга наставления и пересмотра» или «Книга сообщений и
знаний» [9].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67655 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:48:06Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Тищенко, К.М. 2014-09-09T18:16:19Z 2014-09-09T18:16:19Z 2010 Топонімія Глухівщини у світлі арабських студій / К.М. Тищенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2010. — Вип. 3. — С. 75-79. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67655 До вже запропонованих етимологій топооснови Глух-/ GoBuch - розглянуто можливість включення її до арабського фракталу назв. Імовірним першоджерелом тут виступає форма ар. (ta) haluf ‘союзни’ від дієслова hallafa ‘приводити до присяги’ . В межах району перелічено інші можливі назви від топооснов арабської належності. Вдополнение кужепредложеннымэтимологиямтопооснов ы Глух-/GoBuch- рассмотрена возможность включить ее в арабский фрактал названий. Вероятным первоисточником здесь выступает форма ар. (ta)haluf «союзник» от глагола hal l afa «приводить к присяге». В пределах района перечислены другие возможные названия от топооснов арабской принадлежности. In addition to the existent etymologies of the place-name root Hluh-/GoBuch - we consider another possibility to include it to the Arabic place-name fractal. Its probable original source is a form ar. (ta)haluf “an ally” from the verb hal l afa “to force to take an oath”. Within the adminstative district other names with possible Arab ic place-name roots are listed. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Топонімія Глухівщини у світлі арабських студій Топонимия Глуховщины в свете арабских студий The toponymy of Hlukhiv district under the influence of Arabic studios Article published earlier |
| spellingShingle | Топонімія Глухівщини у світлі арабських студій Тищенко, К.М. Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| title | Топонімія Глухівщини у світлі арабських студій |
| title_alt | Топонимия Глуховщины в свете арабских студий The toponymy of Hlukhiv district under the influence of Arabic studios |
| title_full | Топонімія Глухівщини у світлі арабських студій |
| title_fullStr | Топонімія Глухівщини у світлі арабських студій |
| title_full_unstemmed | Топонімія Глухівщини у світлі арабських студій |
| title_short | Топонімія Глухівщини у світлі арабських студій |
| title_sort | топонімія глухівщини у світлі арабських студій |
| topic | Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| topic_facet | Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67655 |
| work_keys_str_mv | AT tiŝenkokm toponímíâgluhívŝiniusvítlíarabsʹkihstudíi AT tiŝenkokm toponimiâgluhovŝinyvsvetearabskihstudii AT tiŝenkokm thetoponymyofhlukhivdistrictundertheinfluenceofarabicstudios |