Воїнське поховання рубежу ер на Сеймі
У статті подається опис речей з унікального поховання, 
 випадково виявленого біля с. Мутин на Сеймі, досліджується їх
 виникнення і датування. Знахідки зберігаються уКролевецькому
 краєзнавчому музеї. В статье даётся описание вещей из уникального
 погребения, случайн...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67658 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Воїнське поховання рубежу ер на Сеймі / Р.В. Терпиловський, Л.І. Білинська, А.В. Карась // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2010. — Вип. 3. — С. 56-59. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860127848296087552 |
|---|---|
| author | Терпиловський, Р.В Білинська, Л.І. Карась, А.В |
| author_facet | Терпиловський, Р.В Білинська, Л.І. Карась, А.В |
| citation_txt | Воїнське поховання рубежу ер на Сеймі / Р.В. Терпиловський, Л.І. Білинська, А.В. Карась // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2010. — Вип. 3. — С. 56-59. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті подається опис речей з унікального поховання, 
випадково виявленого біля с. Мутин на Сеймі, досліджується їх
виникнення і датування. Знахідки зберігаються уКролевецькому
краєзнавчому музеї.
В статье даётся описание вещей из уникального
погребения, случайно обнаруженного возле с.Мутин на Сейме, 
исследуется их происхождение и датировка. Находки хранятся
в Кролевецком краеведческом музее.
In the article the description of things is given from an unique 
burial place, which were chance discovered near Mutin on the 
Seim, their origin and dating is probeb. Finds are kept in Krolevets’ 
regional museum.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:42:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
Збірник наукових праць
56
Р.В. Терпиловський
Л.І. Білинська
А.В. Карась
ВОЇНСЬКЕ ПОХОВАННЯ
РУБЕЖУ ЕР НА СЕЙМІ
У статті подається опис речей з унікального поховання,
випадково виявленого біля с. Мутин на Сеймі, досліджується їх
виникнення і датування. Знахідки зберігаються у Кролевецькому
краєзнавчому музеї.
29 листопада 2009 р. студентом Глухівського
державного педагогічного університету, членом
пошукового загону Кролевецького районного
краєзнавчого музею Олександром Лебедем
випадково було знайдено поховання на правому
березі р. Сейм між селами Мутин та Камінь у
Кролевецькому районі Сумської обл.
Речі з інвентаря поховання були передані до
Кролевецького краєзнавчого музею. За словами О.
Лебедя, усі вони були вміщені у керамічну посудину,
що стояла догори устям. Її вінця знаходились на
глибині 0,15-0,2 м від сучасної поверхні. Всередині
горщика була бронзова сітула, доверху наповнена
перепаленими кістками та накрита умбоном. Серед
кісток виявлені інші невеликі речі: парні шпори та
фібули, ніж, частини поясу чи портупеї тощо. Зігнуті
меч і наконечник списа знаходились у глиняній
посудині поза сітулою (рис. 1-2).
Варто зазначити, що кремація небіжчика була
неповною – частково збереглися хребці, фрагменти
черепа, тазу та довгих кісток, епіфізи. Можна
припустити, що разом із тілом на поховальне
вогнище була також покладена зброя – до деяких
виробів та деталей одягу прикипіли кальциновані
кістки. Можливо, порівняно невисока температура
кремації забезпечила гарну збереженість більшості
речей: залізо укрилось тонким шаром окислу,
що захистив вироби від корозії. Завдяки цьому
в оформленні фібул, шпор, ножа, умбона можна
помітити низку деталей, які звичайно не фіксуються
на предметах з чорного металу.
1. Посудина (Кролевецький районний
краєзнавчий музей (далі – КРКМ) – основний фонд
(далі – О.Ф.) № 4405) керамічна чорнолощена
вазоподібна. Опуклобока з широким горлом,
короткими, круто відхиленими назовні,
потовщеними гранчастими вінцями та вузьким
дном. Максимальне розширення корпусу
припадає на верхню третину висоти. По плечу
посудина орнаментована пролощеною ламаною
лінією-меандром, нижче якої поверхня вкрита
вертикальними борозенками, нанесеними частою
гребінкою по лощеній поверхні. Вище «меандра»
поверхня чорнолощена, як і придонна частина.
На лощених полях плечиків – п’ять симетрично
розташованих виступів, видовжених по вертикалі. З
середини підлощена поверхня має світліший, інколи
плямистий колір. Керамічне тісто містить домішку
дрібного шамоту. Стінки та денце порівняно тонкі
(0,7-0,8 см). Висота посудини та діаметр вінець –
близько 30 см, діаметр максимального розширення
– 32 см, діаметр денця – 10,5 см.
2. Сітула (КРКМ, О.Ф. № 4406), виготовлена з
тонкої бронзової бляхи, залізні вушки прикріплені
під вінцями двома заклепками кожна. Верхня
частина посудини має широке горло, відділене
чітким перегином від майже горизонтального
плеча, нижня – усічено-конічної форми. Кінці
залізної дужки оформлені у вигляді голівок качок
(?). Товщина стінок і денця не перевищує 1,5 мм.
Висота відерця – 22,5 см, діаметр вінець – 19 см,
діаметр максимального розширення – 22,7 см,
діаметр ледь опуклого денця – 15 см. Необхідно
зазначити, що до використання у якості урни сітула
чимало послужила – в нижній частині посудини та
на перегині до денця помітні дві латки з бронзових
блях фігурної форми, прикріплені одна трьома,
друга чотирма клепками.
Усі описані нижче речі виготовлені із заліза або
сталі.
3. Меч (КРКМ, О.Ф. № 4407) був зігнутий кілька
разів. Кінці леза та руків’я обламані. Прямокутне
в перетині руків’я плавно переходить у широке
двосічне лезо. У верхній частині клинка помітне
ребро міцності. Довжина частини, що збереглась –
67 см, ширина леза поблизу руків’я – 5,6 см, ширина
у місці зламу – 4,6 см.
4. Скоба фігурна металева (КРКМ, О.Ф. № 4408)
кріпилась очевидно до верхньої частини піхов.
Збереглися фрагменти піхов. Очевидно меч
був покладений на поховальне вогнище у піхвах з
дерева, обтягнутих зовні тонкою залізною бляхою
і скріплених поперечними залізними стрижнями.
Аморфні шматки бляхи зі слідами дерева трапились
також у заповненні глиняної посудини.
5. Наконечник списа (КРКМ, О.Ф. № 4409) був,
як і меч, кілька разів зігнутий, втулка дещо сплющена.
Втулка порівняно вузька і коротка (її довжина – 7 см,
зовнішній діаметр – 2,4 см) з наскрізним отвором під
стрижень, що мав фіксувати наконечник на ратищі,
лезо довге і вузьке, з максимальним розширенням у
нижній частині. Уздовж леза помітне ребро міцності.
Загальна довжина наконечника – 51 см, максимальна
ширина пера – 4 см.
6. Вток списа (КРКМ, О.Ф. № 4410) має конічну
форму з двома наскрізними отворами під стрижень,
що мав фіксувати вток на ратищі. Зовнішний діаметр
– 2 см, довжина – 7,4 см.
7. Умбон щита (КРКМ, О.Ф. № 4411) має опукло-
конічний купол середньої висоти з циліндричною
калоттою і широкі криси (рант). Нижня частина
відділена від верхньої чітким ребром. Купол
закінчується невисоким суцільним заокругленим
«Сіверщина в історії України»
57
на кінці шипом. Умбон кріпився до щита шістьма
симетрично розташованими опуклими бляхами
діаметром 6 см. Виготовлений із залізного листа
товщиною 1,5-2 мм. Купол і верхня частина з шипом
трохи масивніші – товщиною 3-3,5 мм. При переході
від верхньої частини до купола зсередини помітно
вісім клепок. Очевидно, спочатку верхня частина
фіксувалась за допомогою клепок, а вже потім
остаточно кріпилась ковальським зварюванням.
Діаметр крис (ранта) – 24 см, діаметр купола – 12 см,
його висота – 5,6 см, висота шипа близько 2 см.
8. Ніж (КРКМ, О.Ф. № 4412) має ледь вигнуту
спинку та черенок, відділений чіткими уступами
від леза. Уздовж спинки з обох боків леза – вузькі
борозенки. У основи клинка – фігурна залізна муфта.
Черенок, заокруглений на кінці, фіксувався у руків’ї
клепкою довжиною 1 см. Загальна довжина ножа –
15,5 см, довжина леза – 11,5 см, його максимальна
ширина – 2 см, товщина спинки – до 3 мм.
9. Шпори парні (2 екземпляри (КРКМ, О.Ф. №
4413, 4414). Кожна з них має довгий, трохи вигнутий,
шип ромбічний у перетині (5 х 7 мм) та дужку з
двома опуклими шляпками діаметром 2,8 см на
кінцях. Дужки виготовлені з гранчастого, на кінцях
округлого (діаметром 5 мм), дроту. Ширина шпор –
6,8-6,9 см, довжина шипів – 3,6-3,7 см.
10. Фібули парні (2 екземпляри (КРКМ, О.Ф.
№ 4415, 4416) одночастні пізньолатенської схеми з
рамчастим приймачем і нижньою тятивою. Голка,
пружина і корпус кожної застібки виготовлені
з округлого у перетині дроту діаметром 4 мм у
середній частині, що звужується до 2 мм до пружини
та ніжки. Спинки прикрашені поперечними
валиками: в одному випадку – одинарним, в іншому
– фігурним потрійним. Нижче валиків корпуси
фібул в перетині трохи гранчасті. Приймачі згори
прикрашені поперечними виступами, а в одному
випадку, крім того, – дрібною насічкою. Довжина
фібул відповідно – 7,8 і 7,9 см, довжина приймачів
– 2,5 см.
11. Застібка (КРКМ, О.Ф. № 4417) від поясу чи
портупеї для підвішування піхов меча у вигляді овалу
з двома відростками та вертикальним виступом між
ними. Масивне кільце було ромбічним у перетині (7
х 8 мм), висота вертикального виступу з шляпкою
1,1 см. Ширина застібки – 3,1 см, довжина – 4,4 см.
12. Кільця для підвішування піхов меча (2
екземпляри (КРКМ, О.Ф. № 4418, 4419) виготовлені
з масивного прутка, форма якого в перетині близька
до ромбічної (8,5 х 11,5 мм). Уздовж зовнішніх
граней – кільцеві борозенки. Зовнішній діаметр
кілець відповідно близько 3,7 см і 3,4 см.
13. Циліндричний предмет (КРКМ, О.Ф. №
4418, 4419) закритий з одного торця суцільною
кришечкою. Крізь неї всередину предмета продітий
стрижень. Відкритий кінець циліндра прикрашений
кільцевими борозенками. Діаметр кришечки – 1,9 см,
зовнішній діаметр відкритого кінця – 1,4 см, висота
циліндра з кришкою – 2,9 см. Можна припустити,
що предмет використовувався для закріплення на
кінці руків’я ножа або іншого інструмента.
Проведемо пошук аналогій для визначення
культурно-хронологічної приналежності цього
комплексу. Поховальний обряд знаходить
найближчі відповідності серед таких латенізованих
культур північно-західного кола, як пшеворська
і оксивська. Саме для них характерні кремації,
що супроводжуються ритуально погнутою або
поламаною зброєю. Вважається, що «убиті»
предмети озброєння починають вміщувати в могили
носіїв зазначених культур під впливом кельтського
поховального обряду. В цілому як окремі екземпляри,
так і набори різноманітної зброї знайдені приблизно
в двохстах пшеворських і ста оксивських похованнях
передримського часу [1]. Найбільш східні (тобто
географічно найбільш наближені до даного
комплексу) знахідки пшеворського типу зафіксовані у
верхів’ях Дністра [2], зокрема поховання з могильника
Гринів (тілоспалення у великому гончарному глеку)
супроводжувалося фібулою типу А67, поламаними
мечем з піхвами, наконечником списа, бойовими
ножами, умбоном і шпорою. Автор розкопок датував
цей комплекс 40-ми рр. н.е. [3, 37].
Звернемо також увагу на ті поховання зі
зброєю, де в якості урни для кальцинованих кісток
використовувалися бронзові відерця. На території
Польщі зафіксовано близько десяти пшеворських і
оксивських поховань подібного типу.
Саме серед пшеворських матеріалів, в першу
чергу, слід шукати аналогії речам поховання
з Мутина з метою його датування. Найбільш
важливими хронологічними індикаторами є парні
Мутин. Керамічна урна
Збірник наукових праць
58
пізньолатенські фібули з ажурними ніжками,
поширені у комплексах латенізованих культур
пізнього передримського періоду (ясторфської,
пшеворської, оксивської, зарубинецької). Зокрема,
фібули, близькі до мутинської, типові для
пшеворської культури другого горизонту фази А
3, синхронної Латену D 2 і D 3, причому найбільш
пізніми є екземпляри значних розмірів і з ажурними
ніжками. Т. Домбровська датує другий горизонт
цієї фази передостаннім десятиліттям I ст. до н.е. –
початком другого десятиліття I ст. н.е. [4, 61-62].
Бронзова ситула як загальною формою, так і за
способом кріплення залізних вушок і дужки найбільш
близька до відерець типу Е. 22, які Г.-Ю. Еггерс
відносить до пізньолатенського часу [5, 22]. Набір
зброї та військового спорядження з тілоспалення
в цілому характерний для фіналу передримського
часу. Так, меч за основними характеристиками
можна віднести до типу I/2b [1, 20-21], а наконечник
списа – до типу L/2 [1, 76-77]. Судячи з численних
знахідок, що походять з території Польщі, мечі і
списи подібних типів використовувалися досить
довго – упродовж фаз А 2 і А 3. Умбон відрізняється
рядом деталей від основних типів передримського і
ранньоримського часу. За основними ознаками він
нагадує умбони типу 10 [6]. Шпори належать до
підгрупи А за класифікацією Є. Гинальського, яка
в цілому датується пізнім передримським часом [7,
55-56]. Відмітимо, що парні шпори в похованнях
пшеворської і оксивської культур зустрічаються
порівняно рідко – в семи і чотирьох похованнях
відповідно [1, 90]. Застібка «з крильцями» близька
до виробів типу К. 49 [8, 49]. Зазначається, що такі
застібки (як і масивні кільця) використовувалися
в поясах або портупеях для підвішування мечів
упродовж тривалого періоду – від рубежу фаз А 1/А
2 до кінця передримського часу [4, 30].
Таким чином, сума хронологічних індикаторів
дозволяє досить точно датувати поховання фіналом
передримського часу (кінцем фази А 3) або рубежем
передримського і початком ранньоримського часу
(А 3/В 1), іншими словами, рубежем нашої ери.
На відміну від металевих предметів, пошуки
аналогій посудини-урни створюють найбільші
труднощі. У зв’язку з цим необхідно звернутися
до матеріалів поховання у с. Пересипки, випадково
виявленого на правому березі Сейму недалеко
від Путивля ще в 1936 р. і опублікованого
Ю.В.Кухаренком [9]. Комплекс включав невеликий
вазоподібний горщик-урну з кальцинованими
кістками, пряжку і ніж. Дослідник у якості аналогії
урні навів ряд знахідок серед таких культур
пізньолатенського часу як оксивська, ясторфська
і пшеворська, допускаючи, що подібні за формою
посудини зустрічаються і пізніше. Зрештою,
намагаючись звузити коло пошуків, Ю.В. Кухаренко
визначив комплекс, як пам’ятку типу Брест-Тришин
і датував кінцем I – II ст. н.е. [9, 34]. З ним погодився
М.Б. Щукін, який відніс тілоспалення з Пересипок
до вельбарської культури періоду В 2/С 1а [10, 136].
Його підтримала і К.В. Каспарова, навівши ряд
аналогій формі та системі орнаментації горщика з
Пересипок, не досить, правда, близьких [11, 278-
280]. Один із авторів цієї статті також висловився
із цього приводу, пославшись на думку Є. Окулича
про те, що ця посудина може бути близькою кераміці
нидицької групи пшеворської культури [12, 232].
Ситуація змінилася після того, як на початку
1990-х рр. А.М. Обломським і Р.В. Терпиловським
була проведена розвідка в середній течії Сейма,
що виявила ряд пам’яток пізньолатенського часу,
подібних відомому з кінця 1940-х рр. за роботами
Д.Т. Березовця поселенню біля с. Харівка. Всього
(з урахуванням досліджень попередників) було
зафіксовано 19 пам’яток «типу Харівки». На
поселеннях Червоне 4, Чаплищі 3, Пересипки 1
і Литвиновичі 3 в 1991-1992 рр. були проведені
розкопки. Очевидно, біля поселення Пересипки 1 і
було свого часу знайдено поховання, опубліковане
Ю.В. Кухаренком. На жаль, колапс «бюджетної»
археології не дозволив продовжити дослідження цієї
цікавої культурної групи. Втім, основні результати
робіт в Середньому Посейм’ї введені до наукового
обігу [13, 14, 15].
На тлі зарубинецької культури пам’ятки «типу
Харівки» виглядають дуже своєрідно. Будучи
найсхіднішим з її локальних варіантів, вони в той же
час відрізняються найбільш численними і виразними
західними елементами. Своєрідність пам’яток «типу
Харівки» визначається в першу чергу характером
керамічного комплексу, який за походженням
можна розділити на дві основні групи. Частина
форм кухонних і столових посудин характерна
Мутин. Металеві речі з поховання
«Сіверщина в історії України»
59
для зарубинецької культури, передусім для її
средньодніпровського варіанту, хоча зустрічається і
кераміка, що має загальнозарубинецьке поширення.
Проте в контексті цієї статті особливий інтерес
становить посуд другої групи, пов’язаний
за походженням із центральноєвропейським
культурним колом, передусім з ясторфською і
пшеворською культурами. Співвідношення між
цими двома групами може бути різним. У Червоному
4, наприклад, центральноєвропейська кераміка
різноманітніша, ніж в Литвиновичах 3, а зарубинецька
представлена меншою кількістю типів. Хронологія
пам’яток «типу Харівки» визначається у рамках
існування усієї зарубинецької культури (від рубежу
III/II ст. до н.е. до початку н.е.) за фрагментами
коських, родоських і синопських амфор, а також за
знахідкою залізної фібули пізньолатенської схеми з
рамчастим приймачем, близької застібкам з Мутина.
Наявність двох компонентів у матеріальній культурі
пам’яток зарубинецького часу Середнього Посейм’я
свідчить про складність етнічного складу населення
цього регіону [14, 15, 152-154].
Після робіт на пам’ятках «типу Харівки»
виникло припущення про зв’язок з ними поховання
з Пересипок. Дійсно, знайдена там урна за стилем
оформлення (тричасні вінця, орнамент у вигляді
меандру, прямокутні наліпи-шишечки, вертикальні
дрібні розчоси, нанесені гребенем по лощеній
поверхні) явно належить до другої групи кераміки
Середнього Посейм’я [14, 162]. Фрагменти подібних
посудин є, зокрема, серед матеріалів поселення
Литвиновичі 3 [15].
У свою чергу, схожість посудин з Пересипок
і Мутина не викликає сумнівів: їх зближують
загальна форма, пропорції, гранчасті вінця, характер
орнаментації («меандр», вертикальні розчоси,
шишечки, лощений верх і низ). Втім, є і відмінності
(на наш погляд, другорядні): урна з Пересипок
значно менша за розмірами, у верхній частині вона
має уступ, відсутній в посудині з Мутина, кількість
шишечок різна (три в урні з Пересипок і п’ять в
посудині з Мутина). В цілому, вазоподібні посудини
з Пересипок і Мутина, поза сумнівом, належать
одній традиції, пов’язаній, очевидно, з пам’ятками
«типу Харівки».
Бронзова ситула, використана як урна, і
повний комплект військового спорядження, що
включав меч, спис, ніж, щит і шпори, знайдені
в даному похованні, свідчать про дуже високий
статус небіжчика в соціальній структурі місцевих
племен. Очевидно, поховання цього могутнього
вождя було здійснене біля рубежу нашої ери. Його
етнічна приналежність з урахуванням деталей
поховального обряду і характеру супроводжуючого
інвентаря (в першу чергу зброї), скоріш за все,
може бути визначена як германська.
Посилання
1. Łuczkiewicz P. Uzbrojenie ludności ziem Polski w młodszym
okresie przedrzymskim. – Archaeologia Militaria II, Lublin, 2006.
2. Smiszko M. Kultury wczesnego okresu epoki cesarstwa
rzymskiego w Małopolsce Wscodniej. – Lwów, 1932.
3. Козак Д.Н. Пшеворська культура у Верхньому
Подністров’ї і Західному Побужжі. – К., 1984.
4. Dąbrowska T. Wszesne fazy kultury przeworskiej.
Chronologia – zasieg – powiazania. – Warszawa, 1988.
5. Eggers H.-J. Zur absoluten Chronologie der römischen
Kaiserzeit im freien Germanien. // JRGZM, Jg. 2, 1955.
6. Bochnak T. Uzbrojenie ludności kultury przeworskiej w
młodszym okresie przedrzymskim. – Rzeszów, 2005.
7. Ginalski J. Ostrogi kabłąkowe kultury przeworskiej.
Klasyfi kacja typologiczna. // Przegląd Archeologiczny, 38, 1991. –
S. 53-84.
8. Kostrzewski J. Die ostgermanische Kultur der Spätlatenzeit.
// Mannus-Bibliothek, N 18-19, Leipzig-Würzburg, 1919.
9. Кухаренко Ю.В. Погребение у с. Пересыпки. // МИА,
1970, № 176. – С. 33–35.
10. Szczukin M.B. Zabytky wielbarskie a kultura
czerniachowska. // Problemy kultury wielbarskiej. – Słupsk, 1981.
11. Каспарова К.В. Соотношение вельбарской и
зарубинецкой культур в Припятском Полесье. // Kultura
wielbarska w młodszym okresie rzymskim. – Lublin, 1989, t. II. –
С. 263-282.
12. Терпиловский Р.В. К проблеме контактов киевской и
вельбарской культур // Kultura wielbarska w młodszym okresie
rzymskim. – Lublin, 1989, t. II. – С. 231-247.
13. Обломский А.М., Терпиловский Р.В. О связях населения
Центральной Европы и востока Днепровского Левобережья в
латенское и раннеримское время. // Kultura przeworska. – Lublin,
1994а, t. 1. – S. 159-181.
14. Обломский А.М., Терпиловський Р.В. По сейм’я у
латенський час. // Археологія, 1994, № 3. – С. 41-51.
15. Обломский А.М. Материалы зарубинецкого периода на
поселении Литвиновичи 3 в Среднем Посеймье. // Stratum plus,
2000, № 4. – С. 141-155.
Список скорочень
МИА – Материалы и исследования по археологии СССР
JRGZM – Jahrbuch des Romisch-Germanischen
Zentralmuseums Mainz
Терпиловский Р.В., Белинская Л.И., Карась А.В. Воинское
погребение рубежа эр на Сейме
В статье даётся описание вещей из уникального
погребения, случайно обнаруженного возле с.Мутин на Сейме,
исследуется их происхождение и датировка. Находки хранятся
в Кролевецком краеведческом музее.
R.V.Terpilovs'kyi, L.I. Bilins'ka, A.V. Karas’. The military
burial place on borders of eras on the Seim
In the article the description of things is given from an unique
burial place, which were chance discovered near Mutin on the
Seim, their origin and dating is probeb. Finds are kept in Krolevets’
regional museum.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67658 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:42:42Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Терпиловський, Р.В Білинська, Л.І. Карась, А.В 2014-09-09T18:23:08Z 2014-09-09T18:23:08Z 2010 Воїнське поховання рубежу ер на Сеймі / Р.В. Терпиловський, Л.І. Білинська, А.В. Карась // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2010. — Вип. 3. — С. 56-59. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67658 У статті подається опис речей з унікального поховання, 
 випадково виявленого біля с. Мутин на Сеймі, досліджується їх
 виникнення і датування. Знахідки зберігаються уКролевецькому
 краєзнавчому музеї. В статье даётся описание вещей из уникального
 погребения, случайно обнаруженного возле с.Мутин на Сейме, 
 исследуется их происхождение и датировка. Находки хранятся
 в Кролевецком краеведческом музее. In the article the description of things is given from an unique 
 burial place, which were chance discovered near Mutin on the 
 Seim, their origin and dating is probeb. Finds are kept in Krolevets’ 
 regional museum. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Воїнське поховання рубежу ер на Сеймі Воинское погребение рубежа эр на Сейме The military burial place on borders of eras on the Seim Article published earlier |
| spellingShingle | Воїнське поховання рубежу ер на Сеймі Терпиловський, Р.В Білинська, Л.І. Карась, А.В Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| title | Воїнське поховання рубежу ер на Сеймі |
| title_alt | Воинское погребение рубежа эр на Сейме The military burial place on borders of eras on the Seim |
| title_full | Воїнське поховання рубежу ер на Сеймі |
| title_fullStr | Воїнське поховання рубежу ер на Сеймі |
| title_full_unstemmed | Воїнське поховання рубежу ер на Сеймі |
| title_short | Воїнське поховання рубежу ер на Сеймі |
| title_sort | воїнське поховання рубежу ер на сеймі |
| topic | Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| topic_facet | Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67658 |
| work_keys_str_mv | AT terpilovsʹkiirv voínsʹkepohovannârubežuernaseimí AT bílinsʹkalí voínsʹkepohovannârubežuernaseimí AT karasʹav voínsʹkepohovannârubežuernaseimí AT terpilovsʹkiirv voinskoepogrebenierubežaérnaseime AT bílinsʹkalí voinskoepogrebenierubežaérnaseime AT karasʹav voinskoepogrebenierubežaérnaseime AT terpilovsʹkiirv themilitaryburialplaceonbordersoferasontheseim AT bílinsʹkalí themilitaryburialplaceonbordersoferasontheseim AT karasʹav themilitaryburialplaceonbordersoferasontheseim |