Віконне скло з античних міст Північного Причорономор'я (досвід комплексного дослідження)
Розглядаються питання використання і виробництва віконного скла у Північному Причорномор’ї в римський та ранньовізантійський часи. Автор доходить висновку, що ця інновація значною мірою змінила архітектурний вигляд міст та поселень краю, поліпшила побут їхніх мешканців. Уникальные свойства стекла —...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67782 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Віконне скол з античних міст Північного Причорономор'я (досвід комплексного дослідження) / А.С. Островерхов // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 95-110. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860190856663793664 |
|---|---|
| author | Островерхов, А.С. |
| author_facet | Островерхов, А.С. |
| citation_txt | Віконне скол з античних міст Північного Причорономор'я (досвід комплексного дослідження) / А.С. Островерхов // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 95-110. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Розглядаються питання використання і виробництва віконного скла у Північному Причорномор’ї в римський та ранньовізантійський часи. Автор доходить висновку, що ця інновація значною мірою змінила архітектурний вигляд міст та поселень краю, поліпшила побут їхніх мешканців.
Уникальные свойства стекла — возможность быть прозрачным, пропускать солнечный свет и задерживать холод –
начали использоваться в практических целях с римского времени. Одна из форм их реализации — изобретение
оконного стекла и производных плоских форм (витражи и т. п.).Древнейшие образцы оконного стекла происходят из Помпей и Геркуланума. В первые столетия н. э. его широко использовали на территории Римской империи и за ее пределами. Оконное стекло часто находят в римских слоях городов Северного Понта (Боспор, Херсонес, Ольвия, Березань, Тира, Никоний). Подобные артефакты встречаются на городищах Ольвийской округи (Козырка, Петуховка, Скелька и др.). В III—IV вв. оконное стекло бытовало в глубинах континента (поселение дакийской культуры Комарово в Черновицкой обл.). О составе оконного стекла, происходящего из античных городов Северного Причерноморья, до последнего времени было известно крайне мало. В лаборатории археологической технологии ИИМК РАН (аналитик В.А. Галибин) по нашей просьбе был сделан количественный спектральный анализ образцов, происходящих из Ольвии, Березани и Тиры. Все они сварены на соде с применением доломитовых известняков и доломитов. Стекло принадлежит к одному химическому типу и двум геохимическим подтипам: 1) Si—Na—Ca; 2) Si(Al)—Na—Ca.Рецептурные нормы (RN) низкие, варьируют от 0,75 до 1,75. На графике они накладываются на массивы ближневосточного II—I тыс. до н. э. и ранневизантийского стекла. RN значительно ниже норм, характерных для провинциальноримской школы стеклоделия. В выборке доминирует стекло, обесцвеченное с помощью марганца;
сурьмой осветлен только образец 13. Комплексный обесцвечиватель (Sb+Мn) использован в пробах 11, 14—16,
19. Подобный индикатор может свидетельствовать об использовании при варке стекла «обратного боя».
В античную эпоху было известно несколько приемов изготовления оконного стекла. Наиболее древние образ-
цы изготавливали методом отливки в деревянных формах. На периферии этот способ практиковался и в первые
столетия н. э. Иной способ обуславливает раскатку размягченной заготовки на плите с помощью валика. О при-
менении этого способа свидетельствуют шероховатость одной из сторон, наличие на ней вплавленных песчинок,
матовая поверхность стенок. Существовали три способа получения плоского стекла методом выдувания. Первый
— так называемый цилиндр-пресс — в кустарном производстве сохранился до конца XIX в., два других предпо-
лагают изготовление округлых стекол. Свидетельств об их изготовлении в античную эпоху пока нет.
При применении цилиндр-пресса сперва выдували шаровидную заготовку, которую затем раскатывали на
плите и путем размахивания превращали в цилиндр. После охлаждения дно и верхнюю часть обрезали, а остав-
шуюся часть надрезали по всей длине и укладывали на плиту в «правильной» печи. Разогревая и разравнивая при
помощи гладилки, цилиндр расправляли в плоский лист. При таком способе получали довольно тонкое стекло,
но листы были небольшими, а поверхность, которая контактировала с плитой, неровной и шероховатой.
В Северном Причерноморье открыто несколько стеклоделательных мастерских римского и ранневизантий-
ского времени. По устройству они близки к имеющимся средневековым изображениям. Херсонесская мастер-
ская, функционировавшая в III—IV вв., располагалась на окраине города. Здесь найдено большое количество
отходов, в том числе и оконного стекла на разных стадиях изготовления. Следы производства оконного стекла,
датированные до 240 г., зафиксированы в Горгиппии. В связи с широким использованием оконного стекла в Оль-
вии и на поселениях ее округи, а также в Тире, римском Никонии, мы не исключаем, что плоские стеклянные ли-
сты изготавливали и в этих городах. Это подтверждается новейшими открытиями в Ольвии. Остатки мастерской,
в которой изготавливали и оконное стекло, известны на дакийском поселении у с. Комарово. Здесь ремесленники
работали в провинциальноримских традициях. О производстве такого стекла на Тамани в VI в. свидетельствуют
остатки мастерской на поселении вблизи с. Ильич (Трапезунт Иордана).Как в языческой, так и христианской практике, семантика оконного стекла соотносилась с представлениями о божественном свете.
Unique qualities of glass: its possibility to be transparent, to pass the sunshine through and to stop the cold, were started to
be used in practical purpose since the Roman period. One of the forms of their realization was invention of windowpane and
derivative flat forms (stained glass, etc.).
The oldest samples of windowpane come from Pompei and Herculanum. In the first centuries AD it was widely used on
the territory of the Roman Empire and beyond its bounds. Windowpane is often found in the Roman period layers of ancient
cities of the North Pontic area (Bosporus, Chersonesos, Olbia, Berezan, Tyras, and Nikonis). Such artefacts are found at the
settlements of outskirts of Olbia (Kozyrka, Pitukhivka, Skelka, etc.). In the 3rd and the 4th centuries windowpane was used in
hinterland (Komarove settlement of Dacian culture in Chernivtsi Oblast).
It was extremely little known till recently about the composition of windowpane found in ancient cities of the north coast
of the Back Sea. At the author’s request, in the laboratory of archaeological technology of the Institute of History of Material
Culture of the Russian Academy of Sciences (analyzer is V.A. Galibin) a quantitative spectral analysis of samples coming
from Olbia, Berezan, and Tyras was made. All of them are found of soda with the use of dolomite limestone and dolomites.
Glass belongs to a single chemical type and two geochemical subtypes: 1) Si—Na—Ca; 2) Si(Al)—Na—Ca. Recipe norms
(RN) are low, varying from 0,75 to 1,75. On the diagram they overlay with the Near East glass of the 2nd and 1st millennia BC
and the Early Byzantine period glass. RN is significantly lower than norms common for the Roman provincial glass-making
schools. Glass discoloured with manganese prevail in samples; only sample 13 was discoloured with antimony. Complex
discolouring substance (Sb+Мn) was used in samples 11, 14—16, and 19. Such indicator can evidence the use of «breakage»
in glass founding.
In Ancient period several ways of windowpane production were known. The oldest examples were made by casting
in wooden moulds. In the periphery this method was practiced also in the first centuries AD. Another method stipulates
smoothing out of softened half made product on the plate with the roller. Usage of this method is evidenced by roughness
of one of the sides, by fused-in grains of sand, and by dull surface of walls. There were three ways of obtaining flat glass
by blowing. The first, a so-called cylinder-press, remained in handicraft industry till the end of the 19th c., two others
presuppose production of rounded glass.
In cylinder-press usage, first, the sphere-like blank was made which then was rolled up on the plate and was changed
into the cylinder by brandishing. After cooling the bottom and the ace were cut off and the remaining part was incised
along the whole length and laid on the plate in the «right» kiln. Warming and flatting with help of a slicker the cylinder was
straightened into the flat plate. Using this method quite thin glass was obtained, though plates were small and the surface
which contacted with the plate was uneven and rough.
In the north coast of the Black Sea several glass producing workshops of the Roman and the Early Byzantine periods were
discovered. By their structure they are close to the ones presented in mediaeval figurative texts. Workshop in Chersonesos
which functioned in the 3rd and the 4th centuries was situated in the suburbs. Great amount of waste products was found here,
including the waste of windowpane at various stages of production. Traces of windowpane production dated before the year
240 have been discovered in Horhippia. Due to a wide usage of windowpane in Olbia and in the settlements of its suburbs,
as well as in Tyras, and in Roman Nikonis, the author does not exclude that flat glass plates were produced also in these
cities. This is testified by the newest discoveries in Olbia. The remains of a workshop were windowpane was also produced is
known in Dacian settlement near Komarovo village. Here craftsmen worked in traditions of the Roman Empire provinces.
The remains of a workshop at the settlement near Illich village (Jordan’s Trabezon) testify to the production of such glass
in Taman in the 6th c .
Both in pagan and in Christian practice windowpane semantics correlated to the notions of the divine light.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:06:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 95
До історії
стародавнього виробництва
Значення винаходу штучного скла в історії люд-
ства переоцінити важко. Довгий час цей матеріал
використовували, головним чином, для вироб-
ництва прикрас і речей сакрального призначен-
ня (намисто, посуд тощо). Унікальні властивос-
ті скла — можливість бути прозорим, пропуска-
ти світло і затримувати холод — почали застосо-
вувати з практичною метою від римського часу
(Щапова 1983, с. 193, рис. 48). Одна із форм її
реалізації — винахід віконного скла і похідних
пласких форм — вітражів, дзеркал тощо.
Перші зразки віконного скла засвідчені в
Помпеях та Геркуланумі. Його переваги най-
перше оцінив нобілітет. У Помпеях новий ма-
теріал було використано для опорядження да-
хів терм Форуму та захисту світильників, які
ставили у спеціальні заглиблення. Форум було
побудовано у 80 р. до н. е. Помпейські зразки —
це товсті пласкі пластини із напівпрозорого,
заповненого свилями та повітряними буль-
башками скла (Czurda-Ruth 1979). У перші сто-
ліття н. е. віконне скло вже набуло поширення
на всіх теренах Римської імперії та за її межами
(Kisa 1908, s. 362—363; Harden 1936, р. 20—30,
tab. III, 1—5; 1961; Haevernick, Hahweinheimer
1955). У цей час його використовували не тіль-
ки для облаштування громадських споруд, але
й приватних будинків. У Римі незасклені вікна
вважали показником бідності. Сенека з цьо-
го приводу в’їдливо говорив: «Його (Сціпіона)
парильня не освітлювалася крізь дзеркальні вік-
на…» (Sen. Epist., LXXXVI, 6).
Не зважаючи на те, що уламки віконно-
го скла при розкопках міст Північного Пон-
ту трапляються доволі часто, через непоказ-
ний вигляд вивченню цієї категорії артефактів
у віт чизняній історіографії приділяється мало
уваги (Островерхов 1989; 1989а).
Віконне скло знаходять у Пантікапеї в ша-
рах II—IV ст. Це, головним чином, Еспланад-
ний, Новий Еспланадний та Босфорський
розкопи, де концентруються міські квартали
та господарські будівлі. Фрагменти характе-
ризуються значною кількістю свилів та буль-
башок овально-голчастої форми. Колір скла
трав’янисто-зелений, зеленкувато-блакитний
та бурштиново-зеленкуватий (Сорокина 1962,
с. 234—235). Уламки віконного скла відомі з
малих міст Боспору — Тірітаки, Мірмекія та
Фанагорії (Гайдукевич 1934, с. 86—87; 1958,
с. 175). У Горгіпії особливо багато бою вікон-
ного скла знайдено в підвалах будинків 5, 19,
25 і 30, що загинули від пожежі 240 р. Дослід-
ники вважають, що частину такої продукції
могли випускати майстерні, що діяли у місті
в II—III ст. (Алексеева, Сорокина 2007, с. 36).
Досить часто фрагменти віконного скла знахо-
дять при розкопках Херсонеса (рис. 1), Ольвії
та Тіри (Островерхов 1989а, с. 70, табл. 1; Кра-
пивина 1993, с. 130). Зрідка подібні артефак-
ти трапляються на Березані (Крапивина 2004,
с. 33) та в Ніконії (Бруяко, Дзиговский, Секер-
ская 2008, с. 64). В Ольвії та Тірі знахідки зо-
середжуються, головним чином, у місцях роз-
міщення римських гарнізонів, але відомі й у
житлових кварталах. За усним повідомленням
С.Б. Буйських, уламки віконного скла виявле-
ні на низці урбанізованих городищ хори Оль-
вії римського часу, зокрема Козирському, Пе-
тухівському, Скельці, Золотому Мисі тощо. У © А.С. ОСТРОВЕРХОВ, 2010
А.С. Островерхов
ВІКОННЕ СКЛО З АНТИЧНИХ МІСТ
ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
(досвід комплексного дослідження)
Розглядаються питання використання і виробництва віконного скла у Північному Причорномор’ї в римський та ран-
ньовізантійський часи. Автор доходить висновку, що ця інновація значною мірою змінила архітектурний вигляд міст
та поселень краю, поліпшила побут їхніх мешканців.
К л ю ч о в і с л о в а: Північне Причорномор’я, античність, віконне скло, склоробні майстерні, технологія, хімічний
склад скла.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 396
звітах про розкопки ці дані є, але в публікаці-
ях, з огляду на специфічність джерела, вони не
згадуються. Ці знахідки заслуговують на окре-
ме дослідження.
У III—IV ст. віконне скло використовували
і на віддаленіших територіях, що зафіксовано,
приміром, на дакійському поселенні Комарів
у Чернівецькій обл. (Безбородов 1969, табл. 1,
ан. 9; Щапова 1983, с. 150).
В Одеському археологічному музеї (ОАМ)
НАН України зберігається одна з кращих на
теренах СНД добірка античного скла, є й зраз-
ки віконного. Розглянемо деякі знахідки.
З Березані (розкопки 1927 р.) походять:
1) ОАМ, А-51885. Фрагмент підпрямокут-
ної форми. Розміри 8 × 5 см, товщина 1—2 мм.
Скло напівпрозоре блакитне, зі значною кіль-
кістю свилів та бульбашок овальної форми.
ІІМК РАН, ан. № 491/98 (табл., ан. 13); тип:
Si(Al)-Na-Ca; знебарвлювач: Sb.
2) ОАМ, А-51900. Фрагмент підтрикутної
форми, клиноподібний у перетині. Розміри 5 ×
5 см, товщина 1—2 мм. Скло напівпрозоре бла-
китне, зі значною кількістю свилів та бульба-
шок овальної форми. ІІМК РАН, ан. № 491/50
(табл., ан. 14); тип: Si(Al)-Na-Ca; знебарвлю-
вач: Mn+Sb.
3) ОАМ, А-51860. Фрагмент невиразної
форми, клиноподібний у перетині. Розмі-
ри 5 ×5 см, товщина 1—2 мм. Скло напівпро-
зоре блакитне, зі значною кількістю свилів та
бульбашок овальної форми. ІІМК РАН, ан.
№ 491/49 (табл., ан. 15); тип: Si(Al)-Na-Ca;
знебарвлювач: Sb.
За хімічним складом зразки належать до ти-
пового античного скла римського часу. Мож-
ливо, вони походять з великого комплексу
(храм Ахілла?) II—III ст., частину якого дослі-
див В.В. Назаров у 1989—1991 рр. (пор.: Кра-
пивина 2004, с. 33).
У музеї зберігається представницька колек-
ція віконного скла, що походить з античної
Тіри та середньовічного Білгорода. Датування
зразків з дореволюційних розкопок часто мож-
на визначити лише за хімічним складом (табл.,
ан. 16—23). Добірку постійно поповнюють
знахідки з розкопок Білгород-Тірської експе-
диції. Колекція заслуговує на спеціальне до-
слідження.
Технологія склярства
При комплексному вивченні археологічних
джерел важливе значення має визначення тех-
ніки та технології виготовлення речей. Це пов-
ною мірою стосується і виробів зі скла. Техно-
логія історичного склярства поділяється на два
розділи: 1) отримання скла; 2) прийоми оброб-
ки готового скла для виготовлення з нього ви-
робів. Зміст першого розділу складає, голов-
ним чином, хімічний аспект, другого — меха-
нічний (Безбородов 1956, с. 117, прим. 2).
Хімічний склад. Властивість скла зберігати у
своєму складі інформацію називається еруди-
цією матеріалу. Склад історичного скла розгля-
дається нами в якості текстів, що утворюють-
ся і розвиваються в координатах історії скляр-
ства. Їх інтерпретація ставить за мету вияв
закономірностей, котрі дозволяють визначи-
ти місце і час виготовлення скляної маси, а в
певних випадках і самого виробу. Спираючись
на дані про склад матеріалу, можна здійснити
лише геохімічні та технологічні спостережен-
ня. Негуманітарну за своїм характером еруди-
цію необхідно перевести в систему координат
історичних знань (Галибин 2001, с. 11, 60, 95).
І ця справа є не менш складною ніж суто ін-
женерний підхід. Тільки в історичному аспек-
ті можна оцінити значення тих технологічних
досягнень, котрі в сучасному виробництві є
звичними або постають як окремішні випадки
(Щапова 1982, с. 3).
Матеріали, з яких отримують скло, поділя-
ються на головні і допоміжні. Головні, ті, що
утворюють скло, — це сполуки, без яких скло
як матеріал не може існувати. Крім кремне-
зему (SiO
2
), до них відносяться лужні матері-
али (сполуки з групи R
2
O—Na
2
O, K
2
O), а та-
кож лужноземельні з групи RO (СаО та MgO).
Рис. 1. Зразки віконного скла з Херсонеса Тав-
рійського (за: Щапова 1983)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 97
Сюди ж входять оксиди свинцю та алюмінію.
До допоміжних матеріалів відносяться барвни-
ки, глушники та знебарвлювачі (Щапова 1983,
с. 26). У процесі утворення скла пропор ції голо-
вних складових — Si/Al, Na/K, Ca/Mg — лиша-
ються постійними, і їхнє співвідношення збе-
рігається в готовому виробі. Така особливість
допомагає визначити характер і походження
сировини, з якої було зварене скло. Сирови-
на у давнину мала безпосередній виробничо-
географічний зв’язок зі склярством (Галибин
2001, с. 11).
Один із перших склад віконного скла із
Помпеїв дослідив відомий французький спе-
ціаліст в царині історії скла другої полови-
ни XIX ст. Є. Пеліго. Скло виявилося содо-
вим, знебарвленим марганцем (Peligot 1887).
У ХХ ст. число аналізів значно поповнило-
ся (Boon 1966; Greiner-Wronowa, Stoch 1996;
Dekówna 1996). Про склад віконного скла, що
походить із міст Північного Понту, донедавна
було відомо вкрай мало. Можна назвати лише
«мокрий» аналіз скла із херсонеської майстер-
ні, але недосконалий. У ньому не визначені
знебарвлювачі (табл., ан. 3). Ще два, повніші,
аналізи виконані для скла з Комарівського по-
селення (табл., ан. 1, 2).
З метою поповнення джерельної бази, на
наше прохання, в Лабораторії археологічної
технології ІІМК РАН (аналітик В.О. Галібін)
було зроблено повний кількісний спектраль-
ний аналіз віконного скла з Ольвії, Березані та
Тіри (табл., ан. 4—23).
Однією з важливих характеристик скла є
тип лужної сировини, що використовувалася
для його виготовлення. У якості джерела лугів
у склярстві античного часу використовували
попіл солончакових рослин типу солесосу та
натуральну соду (єгипетський натр). Перший
тип сировини характерний для передньоазі-
атської (континентальної) школи склярства,
інший — для «давньоєгипетської», вірніше,
середземноморської (Безбородов 1956, с. 25;
1969, с. 44—55; Forbes 1958, р. 260—261; Щапо-
ва 1998, с. 13—14; Галибин 2001, с. 75—76).
З огляду на методику визначення вихід-
ної лужної сировини за даними складу гото-
вого скла (Щапова 1983, с. 28—30), усі наші
проаналізовані зразки відносяться до содово-
го скла.
Для визначення центрів виробництва скло-
маси показовим є співвідношення CaO : MgO.
У добірці воно коливається від 5,3 до 25,0. Та-
кий показник якісно вирізняє проаналізовані
зразки від середнього показника (2,43) влас-
не давньоєгипетського скла другої половини
II тис. до н. е. (пор.: Абдуразаков, Безбородов
1966, с. 132). Для виготовлення скломаси були
використані доломітові вапняки та доломі-
ти (пор.: Stawiarska 1984; Щапова 1989, с. 97,
табл. 3).
Скломасу також характеризує співвідно-
шення лужної та лужноземельної сировини.
Його числовий показник Ю.Л. Щапова запро-
понувала називати рецептурною нормою (RN)
і використовувати для діагностики рецептів
варіння скла та віднесення його до тієї чи ін-
шої школи склярства (Щапова 1983, с. 45—47;
1989, с. 99—104). Скло, що аналізується, зва-
рене за досить низькими нормами, що колива-
ються від 0,75 до 1,75 (рис. 2).
Певну роль у скловарінні відіграє глино-
зем. Його вміст у содовому склі є показником
чис тоти піску. Участь алюмінію у цьому проце-
сі стає помітною, коли його вміст перевищує
2 %. Від цієї межі Al
2
O
3
вводиться до основної
формули скла (Щапова 1983, с. 31). У нашій
добірці вміст глинозему коливається від 1,4 до
3,0 %. Це означає, що склороби використову-
вали різні джерела піску.
Розбіжності у складі давнього скла поро-
дили багато класифікаційних систем. Ми до-
тримуємося класифікації В.О. Галібіна (Гали-
бин 2001, с. 68—72). Проаналізоване тут скло
належить до одного хімічного типу та двох
геохімічних підтипів: 1) Si-Na-Ca; 2) Si(Al)-
Рис. 2. Кількісно-якісна характеристика північнопри-
чорноморського віконного скла
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 398
Na-Ca. Використання соди наче б то мало
вказувати на те, що батьківщиною скломаси
є долина Нілу, але за іншими показниками
(CaO+MgO; CaO:MgO; RN) матеріал відріз-
няється від давньоєгипетського скла. Спо-
стереження на графіку (рис. 2) накладаються
на масиви близькосхідного II—I тис. до н. е.
та візантійського скла. RN, за якими зваре-
на скломаса зразків північнопричорномор-
ського віконного скла, є значно нижчою за
ті, що характерні для провінційноримської
школи (пор.: Sayre, Smith 1961; Щапова 1983,
с. 167—168, рис. 42; 1998). Це означає, що
склороби працювали у середземноморсько-
близькосхідних традиціях.
Однією з найцінніших і унікальних влас-
тивостей скла є його здатність бути прозорим,
не мати кольору, пропускати сонячні проме-
ні. Але на шляху отримання такого скла існу-
вало декілька перепон технологічного характе-
ру. Щоб нейтралізувати небажану фарбувальну
дію деяких домішок, використовували зне-
барвлювачі.
У нашій добірці домінує скло, знебарвлене
за допомогою піролюзиту (ан. 12; 14—16, 19);
освітлений стибієм виявився лише зразок 13.
Комплексний знебарвлювач (Sb+Мn) засвід-
чений у пробах 11, 14—16 і 19. Такий показник
може вказувати на використання при варінні
скла перемеленого «зворотного бою» (Дзигов-
ский, Островерхов 2000, с. 177).
Технологія виготовлення. Тривалий час міс-
це скла серед інших матеріалів чітко не було
визначене. Його порівнювали з самоцвіта-
ми, керамікою, кольоровими металами. Одна
із давньоєгипетських назв скла, що відома у
грецькому перекладі, звучить як λίθος χύτη або
ж λίθινα χυτά — «камінь, що тече», «камінь,
що плавиться» (Deroy 1981, р. 84—85; Щапо-
ва 1983, с. 63—65). Навіть на межі Середньо-
віччя та Нового часу Агрікола розташовував
скло одночасно у розділах каменів та металів.
Учений аргументував це тим, що «воно (скло)
може плавитися як плавке каміння та метали».
Це перефразування слів Плінія: «ut aes liquatu»
(Plin. N. H., XXXVI, 192). Як самостійна суб-
станція скло остаточно було осмислене лише у
Новий час (Островерхов 2006).
Технологія обробки скломаси також є пред-
метом спеціального вивчення та систематики.
Виокремлюються два аспекти проблеми: тех-
нічний та історичний. Як пише Ю.Л. Щапова:
«Історичний аспект теми робить технічні сві-
доцтва необхідними для оцінки рівня розвитку
виробництва епохи, надає можливості оціни-
ти темпи і напрями розвитку, оцінити харак-
тер змін, що відбуваються. Знати повну інфор-
мацію про виробництво того чи іншого часу —
одне із завдань історії технології» (Щапова
1983, с. 67). Вивчаючи технологію давніх скля-
них виробів, ми наштовхуємося на відсутність
писемних джерел. Тож історики скла змуше-
ні спиратися на технологічне вивчення арте-
фактів, знайомитися з етнографічно відомою
та сучасною технологією скла (Львова 1979;
Щапова 1982а, с. 81; Дзиговский, Островер-
хов 2000, с. 32—33).
Рис. 3. Виготовлення пласкої скляної пластини мето-
дом виливання на плиті з подальшим вальцюванням
заготовки (за: Львова 1979)
Рис. 4. Мікрошліф віконного скла з римської фортеці
Гелигер у південному Уельсі (за: Dekówna 1996)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 99
В античну добу існувало декілька прийомів
виготовлення віконного скла. Вважається, що
найдавніше віконне скло виготовляли мето-
дом литва. Але опису цього процесу в античній
літературі не збереглося, і гіпотеза базується
на візуальному знайомстві з виглядом улам-
ків, що дійшли до наших днів. На думку дея-
ких авторів, античне віконне скло виливали в
дерев’яних формах, які попередньо змочували
водою. У цьому випадку можна було отрима-
ти відносно великі пластини з гладенькою по-
верхнею (Harberey 1958; Качалов 1959, с. 155—
156). Прикладом плаского скла, виготовлено-
го таким чином, може бути зразок, знайдений
в Ольвії на розкопі Р-25 у 1984 р. (розкопки
В.В. Крапівіної). Це досить товста (0,88 см)
фрагментована пластина з ідеально пласки-
ми поверхнями розміром 5,0 × 5,0 см. З одного
боку є скіс завширшки 0,7 см, що мабуть, при-
значався для закріплення скла в металевій рамі
(Островерхов 1989а, с. 70).
Інший спосіб передбачав розкачування
пом’якшеної заготовки на кам’яній чи ке-
рамічній плиті валиком (рис. 3) (Безбородов
1969, с. 141; Dekówna 1996, s. 40, ryc. 10). На
це вказують морфологічні прикмети більшос-
ті знайдених зразків віконного скла: шерша-
вість однієї зі сторін, наявність на ній вплав-
лених піщинок, часто матова поверхня стінок
(рис. 4) (пор.: Щапова 1983, с. 74). Методом
виливання виготовлено зразки віконного скла
із Помпеїв, Геркуланума та деяких інших міст
Італії, що датуються I ст. до н. е. — I ст. н. е.
Подібним чином виготовлене і віконне скло
з Комарівського поселення (Щапова 1983,
с. 150). Це рудиментарне явище, мабуть, було
спричинене периферійністю склярства, що
спонтанно виникало поза межами римського
лімесу.
Лите віконне скло виготовляли у незначній
кількості, воно було дорогим і часто недостат-
ньо прозорим. Через це склороби римсько-
го часу продовжували пошуки нових методів
отримання великих прозорих пластин і зде-
шевлення такої продукції. Тож на зміну лито-
му склу з часом прийшло видувне, після чого
віконне скло стало доступним широким вер-
ствам населення (Harden 1961).
В історії склярства існували три способи
отримання плаского скла шляхом видування.
Перший — так зв. циліндр-прес — у кустарно-
му виробництві зберігся до кінця XIX — почат-
ку ХХ ст. Два інші способи зводилися до ви-
готовлення округлих шибок. Свідчень про їхнє
використання в античну епоху немає.
Метод циліндр-преса у вітчизняній фахо-
вій літературі отримав назву «халява». Його
Рис. 5. «Халявний» спосіб виготовлення віконного
скла за Теофілом (реконструкція Р. Шамбона)
Рис. 6. «Халявний» спосіб виготовлення віконного
скла (за: Качалов 1959)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3100
детально описав Теофіл1, а в сучасній літерату-
рі прокоментували М.М. Качалов, Р. Шамбон
і М.О. Безбородов (Качалов 1959; Chambon
1963; Безбородов 1969, с. 141—145). За цим ме-
тодом спершу видували кулеподібну заготов-
ку, потім її розкачували на плиті і, розмахуючи
нею, перетворювали на циліндр. Після охоло-
дження дно і верхню частину відрізували. Ци-
ліндр, що лишався, надрізали по всій довжи-
ні і вкладали на пласку глиняну чи кам’яну
плиту, влаштовану в особливій «правильній»
печі. Тут при поступовому розігріванні та роз-
рівнюванні за допомогою дерев’яної «праски»
циліндр розправляли в плаский лист. У цьому
разі віконне скло було досить тонким, але лис-
ти були невеликі, а поверхня, що контактува-
ла з плитою, нерівна й шершава (рис. 5—7).
За спостереженнями Ю.Л. Щапової, саме
цим способом виготовляли віконне скло в хер-
сонеській майстерні. Знайдені там відходи ви-
1 Теофіл (Theophilus Presbyter) — монах-бенектинець,
жив у XII ст., автор праці «Schedula diversarum
artibus» — «Список різних мистецтв», другий том
якої присвячено склоробній справі та розпису по
склу. Деякі дослідники вважають, що псевдонімом
«пресвитер Теофіл» скористався німецький митець
Рогер із Хельмарсхаузена (про нього: Манускрипт…
1963; Щапова 1972).
робництва були не пласкі, а ледь загнуті по
колу. Діаметр кола сягав 30 см, бульбашки еліп-
тичної форми, якими насичене скло, витягнуті
перпендикулярно до площини кола (рис. 1). Як
вважає дослідниця, на певному етапі виготов-
лення майбутнє віконне скло мало вигляд тов-
стостінного циліндра діаметром до 30 см. Але
за цими знахідками не можна детально відтво-
рити весь процес виготовлення херсонеського
«халявного» скла (Щапова 1983, с. 154—155).
Залишки склоробних майстерень. Поняття
«скло» та «склярство» різні за змістом, об’ємом,
глибиною та методикою дослідження. Історія
склярства — історико-виробничий аспект в істо-
рії цього матеріалу. Давнє та середньовічне скло як
поняття означає виготовлення його у домашинну
епоху. Матеріальне відображення воно має в го-
тових виробах, бракованих та інших рештках. До
знарядь виробництва (техніки), пов’язаних з ва-
рінням скла, відносяться склоробні печі, скло-
варильні глечики та тиглі. Вони мають узагаль-
нену назву вогнетриви (Безбородов 1969, с. 75—
89; Щапова 1983, с. 76—85; 1998, с. 7; 2000, с. 106;
Дзиговский, Островерхов 2000, с. 35 сл.).
Безпосереднім свідоцтвом виготовлення ві-
конного скла є наявність майстерень з відхода-
ми виробництва. У Північному Причорномор’ї
відкрито декілька подібних комплексів. За об-
лаштуванням вони близькі до склоробних май-
стерень, зображення яких бачимо на деяких се-
редньовічних образотворчих текстах (рис. 8, 9).
Херсонеська майстерня, що діяла у III—
IV ст., розташовувалася на околиці міста (квар-
тал XXV), поблизу сучасного берега моря. Вона
мала три печі. Біля комплексу знайдено значну
кількість відходів виробництва та бракованої
продукції. Оскільки холодний декор робили
в іншому місці (Белов 1965; 1969), то цю май-
стерню слід відносити до типу гут. На думку
Ю.Л. Щапової, виробництво в ній було орієн-
товане, головним чином, на внутрішній ринок.
Комплекс існував близько 5—10 років. Мабуть,
у місті існувало декілька подібних майстерень,
спадково пов’язаних між собою (Щапова 1983,
с. 153—156; 1998, с. 40—41).
Сліди склярства, зокрема й виробництва ві-
конного скла, датовані до 240 р., зафіксовані в
Горгіпії. Комплекси також розташовувалися на
околицях поблизу міських стін. У будинку 27
знайдено рештки склярні (рис. 10) зі шматками
скляного шлаку, оплавленими уламками скла,
відбитого від понтії, скалки скла з тиглів тощо
(рис. 11). Значну кількість залишків склороб-
ного виробництва та сировинних матеріалів,
зокрема й «зворотного бою», знайдено і в ін-
Рис. 7. «Халявний» спосіб виготовлення віконного
скла (за: Безбородов 1969)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 101
Таблиця. Хімічний склад віконного скла римського та середньовічного часів
№
п/п
Паспорт
Характе-
ристика
Al
2
O
3
Na
2
O K
2
O CaO MgO Fe
2
O
3
МnO Sb
2
O
3
Примітки:
джерела; інші окис-
ли; хімічний тип;
знебарвлювач
1 Комарів,
III—IV ст.
прозоре,
без кольо-
ру
1,68 20,83 — 5,53 0,85 1,3 0,95 Н. в. Безбородов 1969,
табл. 1, ан. 9; «мо-
крий» аналіз; SiO
2
=
68,24 %; SO
2
= 0,1 %;
тип: Si-Na-Ca; зне-
барвлювач: Mn
2 —//— —//— 2,1 20,32 — 5,60 1,05 1,32 0,89 Н. в. Безбородов 1969,
табл. 1, ан. 18; «мо-
крий» аналіз; SiO
2
= 68,09 %; SO
2
=
0,21 %; тип: Si(Al)-
Na-Ca; знебарвлю-
вач: Mn
3 Херсонес
склоробна
майстер-
ня, III—
IV ст.
прозоре,
з зеленку-
ватим від-
тінком
2,65 22,02 — 8,43 0,85 1,25 Н. в. Н. в. Безбородов 1969,
табл. 1, ан. 107; «мо-
крий» аналіз; SiO
2
= 64,7 %; Si(Al)-Na-
Ca; Si-Na-Ca; зне-
барвлювач не визна-
чався
4 —//— —//— 1,88 21,61 — 6,45 0,65 0,45 Н. в. Н. в. Безбородов 1969,
табл. 1, ан. 108; «мо-
крий» аналіз; SiO
2
=
68,54 %; тип: Si-Na-
Ca; знебарвлювач не
визначався
5 Ольвія,
1984;
Р-25/620
прозоре,
з блакит-
ним від-
тінком
2,4 8,5 — 9 0,75 0,55 0,25 — Кількісний спек-
тральний ана-
ліз. ІІМК РАН:
ан. 492/15; тип: Si-
Na-Ca; знебарвлю-
вач: Mn
6 Ольвія,
1984;
Р-25/717
—//— 2,4 13 — 12 0,8 0,6 0,4 — Ан. 492/25; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Mn
7 Ольвія,
1984;
Р-25/621
—//— 1,9 9 — 7 0,5 0,5 0,22 — Ан. 492/26; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Mn
8 Ольвія,
1984;
Р-25/146
—//— 2,4 10 — 10 0,75 0,6 0,4 — Ан. 492/30; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Mn
9 Ольвія,
1984;
Р-25ю/132
—//— 2,9 11 — 11 0,9 0,6 0,8 — Ан. 492/34; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Mn
10 Ольвія,
1984;
Р-25/371
—//— 1,3 10 — 5,5 0,3 0,4 0,17 — Ан. 492/37; тип: Si-
Na-Ca; знебарвлю-
вач: Mn
11 Ольвія,
1984;
Р-25ю/195
—//— 2,5 12 — 11 0,7 0,85 1,0 0,18 Ан. 492/38; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Mn+Sb
12 Ольвія,
1984;
Р-25ю/247
—//— 3,2 11 — 12 1,0 0,7 1,2 — Ан. 492/51; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Mn
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3102
13 Березань,
1927;
ОАМ,
А-51885
прозоре,
з блакит-
ним від-
тінком
2,1 11 — 10 0,5 0,6 0,02 0,13 Ан. 491/48; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Sb
14 Березань,
1927;
ОАМ,
А-51900
—//— 3,0 8 — 12 0,6 0,8 1,1 0,10 Ан. 491/50; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Mn+Sb
15 Березань,
1927;
ОАМ,
А-51860
—//— 2,6 8 — 11 0,6 0,6 0,02 0,11 Ан. 491/49; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Sb
16 Тіра; фон-
ди ОАМ,
б/п;
прозоре,
з зеленку-
ватим від-
тінком
2,8 12 — 13 0,55 0,8 0,9 0,35 Ан. 491/39; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Mn+Sb
17а Тіра; фон-
ди ОАМ,
б/п;
а) скло —//— 0,65 10 — 11 0,14 0,2 0,01 — Ан. 491/40; тип: Si-
Na-Ca; скло зне-
барвлювалося
17б б) рослин-
ний орна-
мент
жовте 1,0 сліди — 2,1 0,2 0,5 0,07 — Ан. 491/41; PbO =
0,4%; Cr = 1,0 %; Zn
= 1,0
18 Тіра, кат.
Штерна
VI/968;
ОАМ,
А-51466
прозоре,
з зеленку-
ватим від-
тінком
3,0 6,5 — 14 0,55 0,55 1,4 — Ан. № 492/42; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Mn
19 Тіра, кат.
Штерна
VI/968;
ОАМ,
А-51465
—//— 1,4 8,5 — 7,5 0,5 0,55 0,36 0,4 Ан. 491/43; тип: Si-
Na-Ca; знебарв-
лювач: Mn+Sb;
P
2
O
5
=5,5 %
20 Тіра, кат.
Штерна
VI/990
—//— 2,4 0,3 19 11 3,0 1,1 0,8 — Ан. 491/44; тип:
Si(Al)-K-Ca(Mg);
P
2
O
5
= 3,2 %; скло
зварене на попелі
континентальних
рослин. Західно-
європейська школа
склярства. Серед-
ньовіччя.
21 Тіра;
ОАМ,
А-51709/12
—//— 1,8 0,2 15 19 2,0 0,4 2,1 — Ан. 491/45; тип: Si-
K-Ca(Mg); P
2
O
5
=
3,2 %; скло зварене
на попелі континен-
тальних рослин. За-
хідноєвропейська
школа склярства.
Середньовіччя.
Продовження табл.
№
п/п
Паспорт
Характе-
ристика
Al
2
O
3
Na
2
O K
2
O CaO MgO Fe
2
O
3
МnO Sb
2
O
3
Примітки:
джерела; інші окис-
ли; хімічний тип;
знебарвлювач
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 103
22 Тіра;
ОАМ,
А-51707
прозоре,
з зеленку-
ватим від-
тінком
1,7 0,16 12 20 4,0 0,3 2,1 — Ан. 491/46; тип: Si-
K-Ca(Mg); скло
зварене на попелі
континентальних
рослин. Західно-
європейська школа
склярства. Серед-
ньовіччя.
23 Тіра;
ОАМ, б/п
—//— 1,7 6 4,5 15 1,1 0,7 1,2 — Ан. 491/46; тип: Si-
Na,K-Ca(Mg); скло
зварене на попелі
рослин, в яких спів-
відношення Na/K є
приблизно однако-
вим (солома злако-
вих?). Один із варі-
антів візантійської
школи склярства.
Балкани?
24 Іллічеве,
майстерня
VI ст.
—//— 2,7 24 — 15 1,8 1,3 3,4 0,12 Щапова 1998, При-
лож. II, ан. 17; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Mn+Sb;
BaO = 0,1
25 —//— —//— 2,6 11 — 15 1,8 1,1 2,5 0,4 Щапова 1998, При-
лож. II, ан. 18; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Mn+Sb;
BaO = 0,1
26 —//— —//— 2,9 11 — 13 1,4 5,0 1,3 1,7 Щапова 1998, При-
лож. II, ан. 19; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Mn+Sb;
BaO = 0,13
27 —//— прозоре
зелене
2,8 12 — 13 1,5 0,9 1,2 0,9 Щапова 1998, При-
лож. II, ан. 20; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Mn+Sb;
BaO = 0,12
28 Іллічеве
майстер-
ня, товар-
ний напів-
фабрикат
(фрита)
—//— 2,1 12 — 11 0,95 0,82 0,9 0,8 Щапова 1998, При-
лож. II, ан. 20; тип:
Si(Al)-Na-Ca; зне-
барвлювач: Mn+Sb;
BaO = 0,12
П р и м і т к и: 1) основу скла складає кремнезем, вміст якого вираховується (100 % мінус сума всіх перерахованих
у таблиці елементів); 2) межа чутливості методу на калій близько 1 %. Н. в. — вміст окислу в склі не визначався.
Продовження табл.
№
п/п
Паспорт
Характе-
ристика
Al
2
O
3
Na
2
O K
2
O CaO MgO Fe
2
O
3
МnO Sb
2
O
3
Примітки:
джерела; інші окис-
ли; хімічний тип;
знебарвлювач
ших комплексах. На жаль, детального опису
уламків плаского скла у публікації не подано
(Алексеева, Сорокина 2007).
Залишки склоробної майстерні другої по-
ловини II — початку III ст. відкриті в околи-
цях городища Алма-Кермен біля с. Завітне під
Бахчисараєм. Три печі (рис. 12, 1) супроводжу-
валися знахідками недовареної скляної маси,
товарного скляного бою, бракованого посуду
тощо. На думку дослідників, у майстерні ви-
конували весь комплекс робіт: від варіння скла
до декорування у гарячому стані готової про-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3104
скляною масою тощо), тут знайдено значну
кількість фрагментованих та бракованих ви-
робів. Віконне скло репрезентоване і прямо-
кутними плитками, і округлими «лунницями»
(Николаева 1991).
Важливі дані отримано завдяки кількісному
спектральному аналізу зразків віконного скла
та товарного напівфабрикату (фрити) (Щапова
1998, прилож. II, ан. 17—21). Аналізи вкрай ці-
каві (табл., ан. 24—28). Усі навіски виявилися
содовими, звареними за RN ≈ 1 і освітленими
комплексним знебарвлювачем (Mn+Sb), що
відповідає традиціям близькосхідного грець-
кого, центральноримського та ранньовізантій-
ського склярства. Мабуть, на Іллічівське горо-
дище завозили скляні напівфабрикати, як це
було в ранньовізантійській майстерні побли-
зу Сандинські (Болгарія) і майстерні поблизу
Софії Київської на території давнього Києва
(Щапова 1998, с. 44—47).
Особливу увагу привертає наявність у про-
аналізованих зразках оксиду — індикатора ба-
рію. У межах близько 1 % він є у зразках листо-
вого скла та напівфабрикатах. Свого часу Зеліг-
ман та Бек дійшли висновку, що «присутність
барію у кількостях, значніших ніж сліди, вказує
на далеко східне походження і на час не пізніше
ніж династія Хань» (Seligman, Beck 1938, р. 22,
48). Значно пізніше В.О. Галібін підтвердив цей
дукції. Виникнення майстерні Т.М. Висотська
пов’язує з перебуванням у Криму векселяцій
XI Клавдієвого легіону (Висотська 1964). Хоча
уламків листового скла тут не знайдено, але,
враховуючи номенклатуру продукції синхрон-
них і дещо пізніших майстерень, відкритих у
Північному та Західному Причорномор’ї (Ни-
колаева 1991, с. 53; Щапова 1998, с. 52; Olczak
1998), ми не виключаємо можливості вироб-
ництва в Алма-Кермені й віконного скла.
У зв’язку з широким використанням ві-
конного скла в Ольвії та навколишніх городи-
щах її хори, в Тірі, а також знахідками скляр-
ства римського часу у цих містах (Островерхов
2009, с. 63, ан. 13—18), ми не виключаємо, що
пласкі пластини виготовляли і тут. Можливо,
як і в Алма-Кермені, носіями склоробних ви-
робничих традицій у цих містах були римські
легіонери (пор.: Цветаева 1979, с. 74—75).
Залишки склоробної майстерні були від-
криті М.Ю. Смішком на поселенні III—IV ст.
біля с. Комарів у Чернівецькій обл. Серед ін-
ших виробів, браку та інструментарію скля-
рів, тут знайдено і зразки віконного скла. Чи
були вони виготовлені на місці, чи завезені з
заходу, поки що неясно. Але не викликає сум-
ніву зв’язок майстрів з провінційноримським
склярством (Щапова 1983, с. 143—153).
Закінчуючи огляд, зупинимося на нещо-
давно відкритій склоробній майстерні поблизу
с. Ілліч на Тамані (ймовірний Трапезунт Йор-
дана), датованої часом Юстиніана. Матеріали
майстерні значною мірою проливають світло
на виробництво віконного скла та іншої скля-
ної продукції у попередній час. Крім печей та
різноманітних інструментів (ручний млинок
для подрібнення піску та «зворотного скля-
ного бою», залізні обценьки з краплиною роз-
плавленого скла, кам’яні гладенькі плитки для
«прасування» плаского скла, тиглі із застиглою
Рис. 8. Зображення склярні в рукописі Рабануса Мау-
руса, 1023 р. (за: Безбородов 1969)
Рис. 9. Зображення склоробної майстерні на малюнку
французького митця Жана де Бургоня, 1340 р. (за: Без-
бородов 1969)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 105
висновок, але зауважив, що скло з підвищеним
вмістом BaO трапляється також у пам’ятках
чжурчженів XI—XIII ст. (Галибин 2001, с. 50,
67, табл. 28). У нашому ж випадку наявність
барію, скоріше, відбиває склад використаних
сировинних матеріалів або ж штучну додачу в
незначних кількостях бариту (BaCO
3
) з метою
надання склу особливої прозорості та блиску.
З огляду на обмеженість джерельної бази від-
повісти на запитання, в якому місці ранньові-
зантійського світу виготовляли подібну фриту,
поки що неможливо.
Семантика
Одну з характерних рис традиційного сві-
тогляду складає «всесакральність». «Суттєвим,
реальним є лише те, що сакралізоване, лише те,
що є частиною космосу… Тільки в сакралізова-
ному світі відомі правила його організації, ті,
що відносяться до структури простору та часу.
Поза ним — хаос, царина випадковостей» (Топо-
ров 1973, с. 114). Серед найважливіших влас-
тивостей, які фіксувала давня людина, були
матеріал та форма речі. Співвідношення в сис-
темах «знак—матеріал» і «знак—річ» обумов-
лювалися історичними та соціальними при-
чинами. В семіотиці досить добре розробле-
но проблематику семантики речей. Головною
ідеєю подібних розробок є теза про поліфунк-
ціональне призначення речей. Крім утилітар-
ного, за певних обставин артефакти набувають
ще й ритуальної функції, яка не завжди ідентич-
на першій (Байбурин 1981; Топорков 1989).
Все сказане повною мірою стосується і скла
як матеріалу та виробів з нього. У давнину
прозоре безбарвне скло розглядалося як різ-
новид гірського кришталю (гр. ϋαλόπετρα —
«скляний камінь», κρύσταλλος; лат. cristallos)
чи гіаліту (< гр. ΰαλος) — безбарвного каменю
із сімейства опалів (Куликов 1982, с. 46; Дзи-
говський, Островерхов 2007), які вважали-
ся джерелом божественного вогню та світла.
Діодор Сицилійський писав, що «кришталь»
утворюється внаслідок перетворення чистої
води на тверде тіло не за посередництва холо-
ду, а за допомогою сили божественного Геліо-
са. В одному із гімнів, авторство якого припи-
сується Орфею, говориться:
В руки візьми ти кришталь,
Незрівнянний, сяючий камінь.
Відблиск небесного проміння ховається у цьому чудовому камені.
Радує серце богів його неземна прозорість.
Якщо з кришталем в руці підійдеш ти до священного храму,
Проханню смиренному твоєму ніколи не беса не відмовлять…
(Античные гимны 1988, с. 179).
У давнину побутували погляди, згідно з
якими небесна «твердь», за якою в опричній,
кромішній, зовнішній темряві (гр. τώ σκότος;
τώ εχότερον; слов. «тьма кромешна» від «крім»;
англ. outer darkness тощо) перебувало найдавні-
ше покоління богів, була з кришталю, скла або
ж криги (Фрагменты… 1989, с. 364). Подіб ні
уявлення перекочували до християнства, про
що свідчать апокрифи, а в народному середо-
вищі вони дожили до кінця XIX ст. (Георгиева
1983, с. 13, прим. 2). Таким чином, маючи шма-
ток скла на землі, смертна людина мала у сво-
єму розпорядженні шматочок космосу, «в ма-
лому побачивши склі весь небесний ефір» (Claud.
Archim. m., Sphaer, 1, 4, 5).
Значне символічне навантаження в часи ан-
тичності та середньовіччя мало і віконне скло
(гр. ϋαλοπίνακας, ϋαλοπίνακαξ; τξάμι; лат. vitrum;
фр. vitre; блгр. окнó). Семантика вікна і шиб-
ки як його невід’ємної частини є похідною від
праслов. окъno — око; англ. window — від дав-
ньоісланд. vindanga — «око вітру» (Фасмер
1987, т. 3, с. 128). Своєю чергою, поняття «око»
знаходиться в одному семантичному ряді з та-
кими категоріями як «джерело» (семіт. ‘sin —
око; джерело води, світла). Ще більше розгор-
нутим є семантичний ряд «джерело → око →
Рис. 10. Будинок 27 із залишками склоробної печі з
Горгіпії (за: Алексеева, Сорокина 2007)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3106
світло → сонце → всезнання». Він простежу-
ється у багатьох міфологіях (Дьяконов 1990,
с. 130—131, 218, прим. 27).
Подібну до віконного скла семантику мали
й скляні дзеркала (старосл. зрьцало; церксл. зер-
цало; укр. люстро, свічадо; польське zwierciadło).
Дослідники пов’язують походження слова з лат.
speculum — зріти (Фасмер 1986, т. 2, с. 95). У сим-
воліці дзеркала виокремлюють два аспекти. Лю-
стро було символом світла, сонця, плодючості,
еротики, жіночого первня. Тож воно відіграва-
ло особливу роль у весільних обрядах. З іншого
боку, свічадо — це магічна й мантична річ, що
має властивість відбивати світ, бачити минуле й
передбачати майбутнє. В античних та середньо-
вічних вченнях дзеркало фігурує як річ, у якій
можна побачити вічність, сутність буття. Звідси
роль люстра в орфічному вченні про відроджен-
ня після смерті тощо. У греків дзеркала часто
мали культове призначення і були невід’ємним
атрибутом жерців (Хазанов 1964; Бессонова
1983, с. 102—103; Скржинская 1984, с. 117).
Таким чином, використання в античний час
та епоху середньовіччя віконного скла та по-
хідних від нього пласких форм мало не тільки
практичні, але й ідеологічні засади. Християни
запозичили багато символів із пізньоантичних
синкретичних релігій. Блаженний Августин
подібну конвергенцію пояснював наступним
чином: «Християни менше ніж інші мусять від-
кидати щось добре тільки через те, що воно на-
лежить тому чи іншому, тільки Бог — творець
і володар всього. Тому продовжувати добрі зви-
чаї, що мали місце в ідолопоклонників, зберігати
культові речі та будівлі, якими вони користува-
лися, це означає відібрати у них те, що їм не на-
Рис. 11. Залишки склярства у будинку 27 у Горгіпії (за: Алексеева, Сорокина 2007)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 107
Рис. 12. Реконструкція склоробної майстерні в Алма-
Кермені (1) і венеціанська купольна піч XVI ст.
(2) (відповідно за: Висотська 1964 і Фармаковский
1922)
лежить, повернути істинному володареві, Богу,
присвячуючи йому безпосередньо в його культі й
опосередковано в культі святих» (цит. за: Рано-
вич 1941, с. 185). Як і в язичників, у християн-
ській символіці семантика віконного скла тіс-
но пов’язувалася з уявленнями про світло та
його джерела. Адже світло у храмі особливе —
надприродне, це образ небесного світла (Ща-
пова 1998, с. 52).
Висновки
Віконне скло, що вперше з’явилось у се-
редині I ст. до н. е. на італійських теренах та на
східному узбережжі Середземного моря (Тір,
Сидон та інші міста), спочатку використову-
валося обмежено. Широкого розповсюдження
воно набуло вже у II—IV ст. на території Рим-
ської імперії та за її межами. Винахід віконного
скла призвів до своєрідної революції в архітек-
турі, вніс суттєві зміни в побут та культуру на-
селення пізньоантичного та ранньосередньо-
вічного світів. Ось як оцінював цю інновацію
Симпій — поет кінця IV — початку V ст.:
Я прозоре наскрізь, нема у мене зупинки для погляду,
Я пропускаю наскрізь людський поспішаючий зір.
Сонце в мені блищить, і від зимової завірюхи я захист
(Sympuos. Allniamae, 68).
Зважаючи на кліматичні умови, винахід мав
широке застосування в Західній та Східній Єв-
ропі. В перші століття нової ери на північних
берегах Чорного моря склили вікна у культо-
вих спорудах, військово-адміністративних бу-
дівлях римських цитаделей, житлових та гос-
подарчих приміщеннях. Його використання
засвідчене не тільки у великих центрах (Пан-
тікапей, Херсонес, Ольвія, Тіра), але і в неве-
ликих містах (Тірітака, Мірмекій, Фанагорія,
Ніконій та ін.), на поселеннях (Березань, хора
Ольвії) та навіть у глибинах континенту (Кома-
рів). У II—IV ст. у Північному Причорномор’ї
функціонували склоробні майстерні, де, крім
посуду та прикрас, виготовляли віконне скло.
З огляду на склад скла, носіями виробничих
традицій були тут вихідці з Малої Азії та Апен-
нінського півострова.
Абдуразаков А.А., Безбородов М.А. Средневековые стекла Средней Азии. — Ташкент, 1966.
Алексеева Е.М., Сорокина Н.П. Коллекция стекла античной Горгиппии. — М., 2007.
Античные гимны. — М., 1988.
Байбурин А.К. Семиотический статус вещей и мифология // СМАЭ. — 1981. — XXXVII. — С. 215—226.
Безбородов М.А. Стеклоделие в Древней Руси. — Минск, 1956.
Безбородов М.А. Химия и технология древних и средневековых стекол. — Минск, 1969.
Белов Г.Д. Стеклоделие в Херсонесе // СА. — 1965. — № 3. — С. 237—239.
Белов Г.Д. Стеклоделательная мастерская в Херсонесе // КСИА. — 1969. — 116. — С. 80—84.
Бессонова С.С. Религиозные представления скифов. — К., 1983.
Бруяко И.В., Дзиговский А.Н., Секерская Н.М. Никоний римской эпохи. — Одесса, 2008.
Висотська Т.М. Про виробництво скла в пізньоантичному Криму // Археологія. — 1964. — XVI. — С. 7—20.
Гайдукевич В.Ф. Античные керамические обжигательные печи // ИГАИМК. — 1934. — 80. — С. 1—116.
Гайдукевич В.Ф. Раскопки Тиритаки и Мирмекия в 1946—1952 гг. // МИА. — 1958. — 85. — С. 149—218.
Галибин В.А. Состав стекла как археологический источник. — СПб., 2001.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3108
Георгиева И. Българска народна митология. — София, 1983.
Дзиговский А.Н., Островерхов А.С. Стеклянная посуда как историческое явление в памятниках скифо-сарматского
времени Украины, Молдовы и Российского Подонья. — Одесса, 2000.
Дзиговський А.Н., Островерхов А.С. До сарматського сакрального матеріалознавства // Лукомор’я. — Одеса, 2007. —
1. — С. 11—42.
Дьяконов И.М. Архаические мифы Востока и Запада. — М., 1990.
Качалов Н.Н. Стекло. — М., 1959.
Крапивина В.Н. Ольвия. Материальная культура I—IV вв. н. э. — К., 1993.
Крапивина В.Н. Изделия из стекла с поселения на о. Березань // Borystenika-2004. — Николаев, 2004. — С. 31—34.
Куликов Б.Ф. Словарь камней-самоцветов. — Л., 1982.
Львова З.А. Технологическая классификация изделий из стекла // АСГЭ. — 1979. — 20. — С. 90—103.
Манускрипт Теофила «Записка о разных искусствах» // Сообщения ЦНИЛКРМХИ. — М., 1963. — 7. —
С. 101—117.
Николаева Э.Я. Стеклоделие на Боспоре // КСИА. — 1991. — 204. — С. 50—57.
Островерхов А.С. Оконное стекло античных городов Северного Причерноморья // Стекло и керамика. — М.,
1989. — С. 25—26.
Островерхов А.С. Производство и применение оконного стекла в античных городах Северного Причерноморья //
ОИЕТ. — К., 1989а. — 37. — С. 68—75.
Островерхов А.С. Парадигмы древнего стекла // ССИА. — 2006. — 3. — С. 409—468.
Островерхов А.С. Скляні парфумні палички римського часу // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 57—68.
Ранович А. Очерки истории раннехристианской церкви. — М., 1941.
Скржинская М.В. Зеркала архаического периода из Ольвии и Березани // АКСП. — К., 1984. — С. 105—129.
Сорокина Н.П. Стекло из раскопок Пантикапея в 1945—1958 гг. // МИА. — 1962. — 103. — С. 210—236.
Топорков А.Л. Символика и ритуальные функции предметов материальной культуры // Этнографическое изуче-
ние знаковых средств культуры. — Л., 1989. — С. 89—101.
Топоров В.Н. О космологических источниках раннеисторических описаний // Уч. ЗТГУ. ТЗС. — 1973. — 308. —
С. 102—120.
Фармаковский В.М. Римские стекловаренные печи // Труды Института археологической техники. — Петроград,
1922. — 1.
Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М., 1986—1987. — T. 1—4.
Фрагменты ранних греческих философов. — М., 1989. — Ч. 1.
Хазанов А.М. Религиозно-магическое понимание зеркал у сарматов // СЭ. — 1964. — № 3. — С. 67—81.
Цветаева Г.А. Боспор и Рим. — М., 1979.
Щапова Ю.Л. Трактат Теофила и производство стекла в средневековой Европе // Новое в археологии. — М.,
1972. — С. 191—197.
Щапова Ю.Л. История стеклоделия в древности и средневековье: Автореф. дисс. … докт. истор. наук. — М., 1982.
Щапова Ю.Л. Об эволюции в стеклоделии древнейших эпох // Естестественные науки и археология в изучении
древних производств. — М , 1982а. — С. 81—91.
Щапова Ю.Л. Очерки истории древнего стеклоделия. — М., 1983.
Щапова Ю.Л. Древнее стекло: морфология, технология, химический состав. — М., 1989.
Щапова Ю.Л. Византийское стекло. Очерки истории. — М., 1998.
Щапова Ю.Л. Введение в вещеведение. — М., 2000.
Boon G.C. Roman Window Glass from Wales // JGS. — 1966. — Vol. VIII. — P. 41—45.
Chambon R. L’evolution des procedes de fabrication manuelle du verre à vitres du dixieme siécle à nos jours // Advances in
Glass Technology. — N.-Y., 1963. — Part 2. — P. 165—178.
Czurda-Ruth B. Die Römische Gläser von Magdalensberg. — Klagenfurt, 1979. — S. 218—226.
Dekówna M. Szkło okienne z forty rzymskiego w Gelligaer w południowej Walii // AUNC. — 1996. — S. 7—68.
Deroy L. Liingguistique et histoire du verre antique // Ann… du 8e l’CAIHV. — Lige, 1981. — P. 83—88.
Forbes R.L. Chemical, culinary and cosmetic arts // A History of Technology. — Oxford, 1958. — Vol. 1.
Greiner-Wronowa E., Stoch L. SEM investigation of excavatet window glass // AUNC. — 1996. — S. 69—78.
Haevernick Th.E. Hellinistische Glasfingerringe // JbRGZM. — 1969. — S. 175—182.
Haevernick Th.E., Hahweinheimer B.C. Untersuchungen römischer Fenstergläser // SJb. — 1955. — № 4. — S. 65—73.
Harberey W. Der Werkstoff Glas in Altertume // GB. — 1958. — H. 31. — № 5. — S. 189—190.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 109
Harden D.B. Roman Glass from Karanis. — Michigan, 1936.
Harden D.B. Domestic Window Glass: Roman, Saxon and Medievel // Studies in Building History. Essaya in Recognition
of B.H. St. O’Neil, 1961. — P. 39—63.
Kisa A. Das Glas im Altertume. — Leipzig, 1908. — Bd. 1—3.
Olczak J. Produkcja szkla w rzymskim i wczesnobizantyjskim Novae w swietle zrodel archeologicznych (Mezja Dolna). —
Toruń, 1998.
Sayre E.V., Smith R.W. Compositional Categories of Ancient Glass // Science. — 1961. — Vol. 133. — № 3467. — P. 1824—
1825.
Seligman C.G., Beck H.C. Far Eastern Glass: Some Eastern origins // The Museum of Far Eastern Antiquities. — Stockholm.,
1938. — Bull. 10. — P. 73—110.
Stawiarska T. Szkla z okresu wplywow rzymskich z północnej Polski // Studium technologiczne. — Ossolineum, 1984. —
S. 24—27.
Надійшла 11.02.2010
А.С. Островерхов
ОКОННОЕ СТЕКЛО ИЗ АНТИЧНЫХ ГОРОДОВ
СЕВЕРНОГО ПРИЧЕРНОМОРЬЯ (опыт комплексного исследования)
Уникальные свойства стекла — возможность быть прозрачным, пропускать солнечный свет и задерживать холод –
начали использоваться в практических целях с римского времени. Одна из форм их реализации — изобретение
оконного стекла и производных плоских форм (витражи и т. п.).
Древнейшие образцы оконного стекла происходят из Помпей и Геркуланума. В первые столетия н. э. его ши-
роко использовали на территории Римской империи и за ее пределами. Оконное стекло часто находят в римских
слоях городов Северного Понта (Боспор, Херсонес, Ольвия, Березань, Тира, Никоний). Подобные артефакты
встречаются на городищах Ольвийской округи (Козырка, Петуховка, Скелька и др.). В III—IV вв. оконное стекло
бытовало в глубинах континента (поселение дакийской культуры Комарово в Черновицкой обл.).
О составе оконного стекла, происходящего из античных городов Северного Причерноморья, до последнего
времени было известно крайне мало. В лаборатории археологической технологии ИИМК РАН (аналитик
В.А. Галибин) по нашей просьбе был сделан количественный спектральный анализ образцов, происходящих из
Ольвии, Березани и Тиры. Все они сварены на соде с применением доломитовых известняков и доломитов. Стек-
ло принадлежит к одному химическому типу и двум геохимическим подтипам: 1) Si—Na—Ca; 2) Si(Al)—Na—Ca.
Рецептурные нормы (RN) низкие, варьируют от 0,75 до 1,75. На графике они накладываются на массивы ближ-
невосточного II—I тыс. до н. э. и ранневизантийского стекла. RN значительно ниже норм, характерных для про-
винциальноримской школы стеклоделия. В выборке доминирует стекло, обесцвеченное с помощью марганца;
сурьмой осветлен только образец 13. Комплексный обесцвечиватель (Sb+Мn) использован в пробах 11, 14—16,
19. Подобный индикатор может свидетельствовать об использовании при варке стекла «обратного боя».
В античную эпоху было известно несколько приемов изготовления оконного стекла. Наиболее древние образ-
цы изготавливали методом отливки в деревянных формах. На периферии этот способ практиковался и в первые
столетия н. э. Иной способ обуславливает раскатку размягченной заготовки на плите с помощью валика. О при-
менении этого способа свидетельствуют шероховатость одной из сторон, наличие на ней вплавленных песчинок,
матовая поверхность стенок. Существовали три способа получения плоского стекла методом выдувания. Первый
— так называемый цилиндр-пресс — в кустарном производстве сохранился до конца XIX в., два других предпо-
лагают изготовление округлых стекол. Свидетельств об их изготовлении в античную эпоху пока нет.
При применении цилиндр-пресса сперва выдували шаровидную заготовку, которую затем раскатывали на
плите и путем размахивания превращали в цилиндр. После охлаждения дно и верхнюю часть обрезали, а остав-
шуюся часть надрезали по всей длине и укладывали на плиту в «правильной» печи. Разогревая и разравнивая при
помощи гладилки, цилиндр расправляли в плоский лист. При таком способе получали довольно тонкое стекло,
но листы были небольшими, а поверхность, которая контактировала с плитой, неровной и шероховатой.
В Северном Причерноморье открыто несколько стеклоделательных мастерских римского и ранневизантий-
ского времени. По устройству они близки к имеющимся средневековым изображениям. Херсонесская мастер-
ская, функционировавшая в III—IV вв., располагалась на окраине города. Здесь найдено большое количество
отходов, в том числе и оконного стекла на разных стадиях изготовления. Следы производства оконного стекла,
датированные до 240 г., зафиксированы в Горгиппии. В связи с широким использованием оконного стекла в Оль-
вии и на поселениях ее округи, а также в Тире, римском Никонии, мы не исключаем, что плоские стеклянные ли-
сты изготавливали и в этих городах. Это подтверждается новейшими открытиями в Ольвии. Остатки мастерской,
в которой изготавливали и оконное стекло, известны на дакийском поселении у с. Комарово. Здесь ремесленники
работали в провинциальноримских традициях. О производстве такого стекла на Тамани в VI в. свидетельствуют
остатки мастерской на поселении вблизи с. Ильич (Трапезунт Иордана).
Как в языческой, так и христианской практике, семантика оконного стекла соотносилась с представлениями
о божественном свете.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3110
A.S. Ostroverkhov
WINDOWPANE FROM ANCIENT CITIES OF THE NORTH COAST
OF THE BLACK SEA (experience of complex research)
Unique qualities of glass: its possibility to be transparent, to pass the sunshine through and to stop the cold, were started to
be used in practical purpose since the Roman period. One of the forms of their realization was invention of windowpane and
derivative flat forms (stained glass, etc.).
The oldest samples of windowpane come from Pompei and Herculanum. In the first centuries AD it was widely used on
the territory of the Roman Empire and beyond its bounds. Windowpane is often found in the Roman period layers of ancient
cities of the North Pontic area (Bosporus, Chersonesos, Olbia, Berezan, Tyras, and Nikonis). Such artefacts are found at the
settlements of outskirts of Olbia (Kozyrka, Pitukhivka, Skelka, etc.). In the 3rd and the 4th centuries windowpane was used in
hinterland (Komarove settlement of Dacian culture in Chernivtsi Oblast).
It was extremely little known till recently about the composition of windowpane found in ancient cities of the north coast
of the Back Sea. At the author’s request, in the laboratory of archaeological technology of the Institute of History of Material
Culture of the Russian Academy of Sciences (analyzer is V.A. Galibin) a quantitative spectral analysis of samples coming
from Olbia, Berezan, and Tyras was made. All of them are found of soda with the use of dolomite limestone and dolomites.
Glass belongs to a single chemical type and two geochemical subtypes: 1) Si—Na—Ca; 2) Si(Al)—Na—Ca. Recipe norms
(RN) are low, varying from 0,75 to 1,75. On the diagram they overlay with the Near East glass of the 2nd and 1st millennia BC
and the Early Byzantine period glass. RN is significantly lower than norms common for the Roman provincial glass-making
schools. Glass discoloured with manganese prevail in samples; only sample 13 was discoloured with antimony. Complex
discolouring substance (Sb+Мn) was used in samples 11, 14—16, and 19. Such indicator can evidence the use of «breakage»
in glass founding.
In Ancient period several ways of windowpane production were known. The oldest examples were made by casting
in wooden moulds. In the periphery this method was practiced also in the first centuries AD. Another method stipulates
smoothing out of softened half made product on the plate with the roller. Usage of this method is evidenced by roughness
of one of the sides, by fused-in grains of sand, and by dull surface of walls. There were three ways of obtaining flat glass
by blowing. The first, a so-called cylinder-press, remained in handicraft industry till the end of the 19th c., two others
presuppose production of rounded glass.
In cylinder-press usage, first, the sphere-like blank was made which then was rolled up on the plate and was changed
into the cylinder by brandishing. After cooling the bottom and the ace were cut off and the remaining part was incised
along the whole length and laid on the plate in the «right» kiln. Warming and flatting with help of a slicker the cylinder was
straightened into the flat plate. Using this method quite thin glass was obtained, though plates were small and the surface
which contacted with the plate was uneven and rough.
In the north coast of the Black Sea several glass producing workshops of the Roman and the Early Byzantine periods were
discovered. By their structure they are close to the ones presented in mediaeval figurative texts. Workshop in Chersonesos
which functioned in the 3rd and the 4th centuries was situated in the suburbs. Great amount of waste products was found here,
including the waste of windowpane at various stages of production. Traces of windowpane production dated before the year
240 have been discovered in Horhippia. Due to a wide usage of windowpane in Olbia and in the settlements of its suburbs,
as well as in Tyras, and in Roman Nikonis, the author does not exclude that flat glass plates were produced also in these
cities. This is testified by the newest discoveries in Olbia. The remains of a workshop were windowpane was also produced is
known in Dacian settlement near Komarovo village. Here craftsmen worked in traditions of the Roman Empire provinces.
The remains of a workshop at the settlement near Illich village (Jordan’s Trabezon) testify to the production of such glass
in Taman in the 6th c .
Both in pagan and in Christian practice windowpane semantics correlated to the notions of the divine light.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67782 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:06:25Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Островерхов, А.С. 2014-09-10T15:17:58Z 2014-09-10T15:17:58Z 2010 Віконне скол з античних міст Північного Причорономор'я (досвід комплексного дослідження) / А.С. Островерхов // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 95-110. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67782 Розглядаються питання використання і виробництва віконного скла у Північному Причорномор’ї в римський та ранньовізантійський часи. Автор доходить висновку, що ця інновація значною мірою змінила архітектурний вигляд міст та поселень краю, поліпшила побут їхніх мешканців. Уникальные свойства стекла — возможность быть прозрачным, пропускать солнечный свет и задерживать холод –
 начали использоваться в практических целях с римского времени. Одна из форм их реализации — изобретение
 оконного стекла и производных плоских форм (витражи и т. п.).Древнейшие образцы оконного стекла происходят из Помпей и Геркуланума. В первые столетия н. э. его широко использовали на территории Римской империи и за ее пределами. Оконное стекло часто находят в римских слоях городов Северного Понта (Боспор, Херсонес, Ольвия, Березань, Тира, Никоний). Подобные артефакты встречаются на городищах Ольвийской округи (Козырка, Петуховка, Скелька и др.). В III—IV вв. оконное стекло бытовало в глубинах континента (поселение дакийской культуры Комарово в Черновицкой обл.). О составе оконного стекла, происходящего из античных городов Северного Причерноморья, до последнего времени было известно крайне мало. В лаборатории археологической технологии ИИМК РАН (аналитик В.А. Галибин) по нашей просьбе был сделан количественный спектральный анализ образцов, происходящих из Ольвии, Березани и Тиры. Все они сварены на соде с применением доломитовых известняков и доломитов. Стекло принадлежит к одному химическому типу и двум геохимическим подтипам: 1) Si—Na—Ca; 2) Si(Al)—Na—Ca.Рецептурные нормы (RN) низкие, варьируют от 0,75 до 1,75. На графике они накладываются на массивы ближневосточного II—I тыс. до н. э. и ранневизантийского стекла. RN значительно ниже норм, характерных для провинциальноримской школы стеклоделия. В выборке доминирует стекло, обесцвеченное с помощью марганца;
 сурьмой осветлен только образец 13. Комплексный обесцвечиватель (Sb+Мn) использован в пробах 11, 14—16,
 19. Подобный индикатор может свидетельствовать об использовании при варке стекла «обратного боя».
 В античную эпоху было известно несколько приемов изготовления оконного стекла. Наиболее древние образ-
 цы изготавливали методом отливки в деревянных формах. На периферии этот способ практиковался и в первые
 столетия н. э. Иной способ обуславливает раскатку размягченной заготовки на плите с помощью валика. О при-
 менении этого способа свидетельствуют шероховатость одной из сторон, наличие на ней вплавленных песчинок,
 матовая поверхность стенок. Существовали три способа получения плоского стекла методом выдувания. Первый
 — так называемый цилиндр-пресс — в кустарном производстве сохранился до конца XIX в., два других предпо-
 лагают изготовление округлых стекол. Свидетельств об их изготовлении в античную эпоху пока нет.
 При применении цилиндр-пресса сперва выдували шаровидную заготовку, которую затем раскатывали на
 плите и путем размахивания превращали в цилиндр. После охлаждения дно и верхнюю часть обрезали, а остав-
 шуюся часть надрезали по всей длине и укладывали на плиту в «правильной» печи. Разогревая и разравнивая при
 помощи гладилки, цилиндр расправляли в плоский лист. При таком способе получали довольно тонкое стекло,
 но листы были небольшими, а поверхность, которая контактировала с плитой, неровной и шероховатой.
 В Северном Причерноморье открыто несколько стеклоделательных мастерских римского и ранневизантий-
 ского времени. По устройству они близки к имеющимся средневековым изображениям. Херсонесская мастер-
 ская, функционировавшая в III—IV вв., располагалась на окраине города. Здесь найдено большое количество
 отходов, в том числе и оконного стекла на разных стадиях изготовления. Следы производства оконного стекла,
 датированные до 240 г., зафиксированы в Горгиппии. В связи с широким использованием оконного стекла в Оль-
 вии и на поселениях ее округи, а также в Тире, римском Никонии, мы не исключаем, что плоские стеклянные ли-
 сты изготавливали и в этих городах. Это подтверждается новейшими открытиями в Ольвии. Остатки мастерской,
 в которой изготавливали и оконное стекло, известны на дакийском поселении у с. Комарово. Здесь ремесленники
 работали в провинциальноримских традициях. О производстве такого стекла на Тамани в VI в. свидетельствуют
 остатки мастерской на поселении вблизи с. Ильич (Трапезунт Иордана).Как в языческой, так и христианской практике, семантика оконного стекла соотносилась с представлениями о божественном свете. Unique qualities of glass: its possibility to be transparent, to pass the sunshine through and to stop the cold, were started to
 be used in practical purpose since the Roman period. One of the forms of their realization was invention of windowpane and
 derivative flat forms (stained glass, etc.).
 The oldest samples of windowpane come from Pompei and Herculanum. In the first centuries AD it was widely used on
 the territory of the Roman Empire and beyond its bounds. Windowpane is often found in the Roman period layers of ancient
 cities of the North Pontic area (Bosporus, Chersonesos, Olbia, Berezan, Tyras, and Nikonis). Such artefacts are found at the
 settlements of outskirts of Olbia (Kozyrka, Pitukhivka, Skelka, etc.). In the 3rd and the 4th centuries windowpane was used in
 hinterland (Komarove settlement of Dacian culture in Chernivtsi Oblast).
 It was extremely little known till recently about the composition of windowpane found in ancient cities of the north coast
 of the Back Sea. At the author’s request, in the laboratory of archaeological technology of the Institute of History of Material
 Culture of the Russian Academy of Sciences (analyzer is V.A. Galibin) a quantitative spectral analysis of samples coming
 from Olbia, Berezan, and Tyras was made. All of them are found of soda with the use of dolomite limestone and dolomites.
 Glass belongs to a single chemical type and two geochemical subtypes: 1) Si—Na—Ca; 2) Si(Al)—Na—Ca. Recipe norms
 (RN) are low, varying from 0,75 to 1,75. On the diagram they overlay with the Near East glass of the 2nd and 1st millennia BC
 and the Early Byzantine period glass. RN is significantly lower than norms common for the Roman provincial glass-making
 schools. Glass discoloured with manganese prevail in samples; only sample 13 was discoloured with antimony. Complex
 discolouring substance (Sb+Мn) was used in samples 11, 14—16, and 19. Such indicator can evidence the use of «breakage»
 in glass founding.
 In Ancient period several ways of windowpane production were known. The oldest examples were made by casting
 in wooden moulds. In the periphery this method was practiced also in the first centuries AD. Another method stipulates
 smoothing out of softened half made product on the plate with the roller. Usage of this method is evidenced by roughness
 of one of the sides, by fused-in grains of sand, and by dull surface of walls. There were three ways of obtaining flat glass
 by blowing. The first, a so-called cylinder-press, remained in handicraft industry till the end of the 19th c., two others
 presuppose production of rounded glass.
 In cylinder-press usage, first, the sphere-like blank was made which then was rolled up on the plate and was changed
 into the cylinder by brandishing. After cooling the bottom and the ace were cut off and the remaining part was incised
 along the whole length and laid on the plate in the «right» kiln. Warming and flatting with help of a slicker the cylinder was
 straightened into the flat plate. Using this method quite thin glass was obtained, though plates were small and the surface
 which contacted with the plate was uneven and rough.
 In the north coast of the Black Sea several glass producing workshops of the Roman and the Early Byzantine periods were
 discovered. By their structure they are close to the ones presented in mediaeval figurative texts. Workshop in Chersonesos
 which functioned in the 3rd and the 4th centuries was situated in the suburbs. Great amount of waste products was found here,
 including the waste of windowpane at various stages of production. Traces of windowpane production dated before the year
 240 have been discovered in Horhippia. Due to a wide usage of windowpane in Olbia and in the settlements of its suburbs,
 as well as in Tyras, and in Roman Nikonis, the author does not exclude that flat glass plates were produced also in these
 cities. This is testified by the newest discoveries in Olbia. The remains of a workshop were windowpane was also produced is
 known in Dacian settlement near Komarovo village. Here craftsmen worked in traditions of the Roman Empire provinces.
 The remains of a workshop at the settlement near Illich village (Jordan’s Trabezon) testify to the production of such glass
 in Taman in the 6th c .
 Both in pagan and in Christian practice windowpane semantics correlated to the notions of the divine light. uk Інститут археології НАН України Археологія До історії стародавнього виробництва Віконне скло з античних міст Північного Причорономор'я (досвід комплексного дослідження) Оконное стекло из античных городов Северного Причерноморья (опыт комплексного исследования) Windowpane from ancient cities of the North coast of the Black Sea (experience of complex research) Article published earlier |
| spellingShingle | Віконне скло з античних міст Північного Причорономор'я (досвід комплексного дослідження) Островерхов, А.С. До історії стародавнього виробництва |
| title | Віконне скло з античних міст Північного Причорономор'я (досвід комплексного дослідження) |
| title_alt | Оконное стекло из античных городов Северного Причерноморья (опыт комплексного исследования) Windowpane from ancient cities of the North coast of the Black Sea (experience of complex research) |
| title_full | Віконне скло з античних міст Північного Причорономор'я (досвід комплексного дослідження) |
| title_fullStr | Віконне скло з античних міст Північного Причорономор'я (досвід комплексного дослідження) |
| title_full_unstemmed | Віконне скло з античних міст Північного Причорономор'я (досвід комплексного дослідження) |
| title_short | Віконне скло з античних міст Північного Причорономор'я (досвід комплексного дослідження) |
| title_sort | віконне скло з античних міст північного причорономор'я (досвід комплексного дослідження) |
| topic | До історії стародавнього виробництва |
| topic_facet | До історії стародавнього виробництва |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67782 |
| work_keys_str_mv | AT ostroverhovas víkonnesklozantičnihmístpívníčnogopričoronomorâdosvídkompleksnogodoslídžennâ AT ostroverhovas okonnoestekloizantičnyhgorodovsevernogopričernomorʹâopytkompleksnogoissledovaniâ AT ostroverhovas windowpanefromancientcitiesofthenorthcoastoftheblackseaexperienceofcomplexresearch |