До питання про походження довгих могил (IV—III тис. до н. е.)
Статтю присвячено пошукам витоків традиції зведення видовжених курганних споруд на теренах України за доби енеоліту—ранньої бронзи. Описано та проаналізовано зразки нестандартної курганної архітектури ямної культурно-історичної спільноти. Курганная архитектура периода палеометалла является не только...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67783 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До питання про походження довгих могил (IV—III тис. до н. е.) / А.В. Макаревич // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 57-68. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860168173964230656 |
|---|---|
| author | Макаревич, А.В. |
| author_facet | Макаревич, А.В. |
| citation_txt | До питання про походження довгих могил (IV—III тис. до н. е.) / А.В. Макаревич // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 57-68. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Статтю присвячено пошукам витоків традиції зведення видовжених курганних споруд на теренах України за доби енеоліту—ранньої бронзи. Описано та проаналізовано зразки нестандартної курганної архітектури ямної культурно-історичної спільноти.
Курганная архитектура периода палеометалла является не только одним из самых важных археологических источников по изучению дописьменной истории, но и полисемантическим феноменом, отображающим особенности эстетического восприятия действительности древним степным населением. Особого внимания заслуживают длинные курганы как специфическое явление монументальной сакральной архитектуры. Данная проблематика в разное время привлекала внимание украинских и российских исследователей древностей периода бронзы. Но 68 ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 большинство работ были посвящены анализу памятников II тыс. до н. э. Повышенное внимание, в первую очередь, к горизонтам бабинского культурного круга и срубной культурно-исторической общности объясняется относительно частыми случаями фиксации соответствующих объектов, ярко засвидетельствовавших «расцвет» традиции возведения длинных курганов в указанную эпоху. Однако известны случаи нестандартных архитектурных решений при строительстве курганов и в эпоху ранней бронзы. Эти факты нацеливают на исследование генезиса традиции строительства длинных курганов в украинских степях.В статье приведены свидетельства зарождения и развития традиции возведения удлинённых курганных насыпей («длинных могил») в степной зоне Украины на протяжении IV—III тыс. до н. э. Несмотря на пока незначительное количество источников, ясно, что в ранний период развития упомянутая традиция проявляется не в примитивных «зачаточных» формах, а реализуется в разнообразных конструктивных модификациях, некоторые из которых в полной мере сопоставимы с «эталонными» образцами длинных курганов последующих этапов бронзового века (в частности, с памятниками днепро-донецкой бабинской культуры). Упомянутые объекты связываются с деятельностью населения ямной культуры. Систематических проявлений исследуемой традиции в среде катакомбных племён пока не зафиксировано. Сам же вопрос о времени и обстоятельствах зарождения феномена длинных курганов остается открытым, так как имеются сведения о строительстве удлинённых насыпей над погребениями энеолитических культур. В целом вопрос о возникновении различных модификаций насыпей в среде древнего степного населения необходимо рассматривать в контексте осмысления общей концепции кургана как полисемантического архитектурного объекта.
Barrow architecture of the Palaeometal period is not only one of the most important archaeological sources for study of
pre-writing history, but also a polysemous phenomena reflecting the peculiarities of aesthetic perception of the reality by the
ancient steppe population. Special attention is deserved by long barrows as a specific phenomenon of monumental sacral
architecture. In different times this matter raised interest of Ukrainian and Russian researchers of the Bronze Age antiquities
but the majority of the studies were devoted to the analysis of the 2nd millennium BC monuments. Heightened interest, first
of all, to the horizons of Babynskyi cultural circle and Zrubna cultural and historic community is caused by relatively often
cases of recording correspondent objects which testified clearly the «blossom» of the tradition of erection of long barrows
in this epoch. On the other hand, there are known instances of irregular architectural solutions in constructing barrows
also in the Early Bronze Age. These facts aim at the research of genesis of the tradition of long barrows construction in the
Ukrainian steppes.
The article presents evidences of the origin and development of tradition of building lengthened barrow mounds («long
tombs») in the steppe zone of Ukaine during the 4th and the 3rd millennia BC. Despite yet insignificant amount of sources, it
is clear that this tradition at the early period of its development does not show up in primitive «initial» forms, but is realized in
various constructive modifications some of which are in full measure comparable with «sample» typological examples of long
barrows of the succeeding stages of the Bronze Age (for instance, with the monument of Dnipro-Donets Babynska culture).
These objects are related to the activity of Yamna culture population. Systematic occurrences of the studied tradition in the
midst of Catacomb culture tribes have not been recorded yet. The very issue of timing and circumstances of origin of the
long barrows phenomenon remains unsolved because there are evidences of constructing the lengthened mounds over the
burials of the Copper Age cultures. On the whole, the issue of origination of various modifications of moulds in the midst of
the ancient steppe population should be considered in the context of comprehension of the general conception of barrow as
a polysemous architectural object.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:57:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 57
Проблема виникнення та розвитку традиції
зведення курганів у зоні Євразійського степу та
лісостепу є однією з актуальних у руслі дослі-
джень первісної історії суспільств доби палео-
металу. Цілковита відсутність писемних дже-
рел та культурно-географічна специфіка регі-
© А.В. МАКАРЕВИЧ, 2010
А.В. Макаревич
ДО ПИТАННЯ
ПРО ПОХОДЖЕННЯ ДОВГИХ МОГИЛ (IV—III тис. до н. е.)
Статтю присвячено пошукам витоків традиції зведення видовжених курганних споруд на теренах України за доби
енеоліту—ранньої бронзи. Описано та проаналізовано зразки нестандартної курганної архітектури ямної культурно-
історичної спільноти.
К л ю ч о в і с л о в а: Східна Європа, доба палеометалу, ямна культурно-історична спільнота, довгі могили, курганна
архітектура, генеза, традиція.
ону вимагає всебічного аналізу матеріального
комплексу археологічних культур доби бронзи.
Дослідження давніх курганів допомагає рекон-
струювати спосіб та особливості життя допи-
семних суспільств. Особливий інтерес викли-
кають нестандартні приклади монументаль-
них споруд, які можуть засвідчувати не тіль-
ки рівень технологічного розвитку будівельної
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 358
справи, а й сприяти усвідомленню особливос-
тей сприйняття навколишнього середовища
давньою людиною. На теренах України такими
об’єктами є видовжені курганні насипи, тра-
диція зведення яких представлена пам’ятками
низки культур бронзової доби.
Протягом другої половини минулого сто-
ліття інтерес багатьох дослідників доби палео-
металу був зосереджений на детальному ана-
лізі матеріалів перехідного етапу від середньої
до пізньої бронзи. Це знайшло відображення
в процесі виокремлення та концептуального
усвідомлення культур бабинського кола (ба-
гатоваликової кераміки), а також встановлен-
ня базових ознак їхньої диференціації (Бере-
занська 1960; 1986; Братченко 1971; Писларий
1983; Отрощенко 2001; Берестнев 2001; Лит-
виненко 2009). До останніх можна долучити й
видовжені курганні насипи, які останнім ча-
сом стали об’єктом спеціальної уваги (Ковале-
ва 1989; Литвиненко 2000; див. також: Макаре-
вич 2007; 2009). На наш погляд, саме на період
переходу до пізньої бронзи припадає початок
систематичного будівництва видовжених на-
сипів. Проте є дані, які засвідчують практи-
ку зведення нестандартних курганів у давніші
часи доби палеометалу на теренах українських
степів. Пошукам витоків традиції довгих мо-
гил і присвячено це дослідження.
Одразу зазначимо, що кількість пам’яток,
які відображають найранішу практику зведен-
ня поліцентричних насипів1, поки що незна-
чна. Зараз нами виявлено близько десятка по-
дібних об’єктів. Кожен такий курган певною
мірою свідчить про особливу екстраординар-
ну ситуацію, що зумовлювала специфіку по-
ховального ритуалу. В контексті досліджен-
ня генези цієї традиції, ми повинні зважати і
на ретроспективний, і на проспективний шля-
хи розгортання пошуку. Користуючись пер-
шим прийомом ми, в першу чергу, звертаємо
увагу на «позірні» фізичні параметри насипу,
принаймні той його стан, який було зафіксо-
вано на час розкопок пам’ятки. Проспектив-
ний ракурс вимагає більш ретельного аналізу.
Виходячи з певних «еталонних» ознак архітек-
турних рішень, які характеризують три основ-
ні моделі довгої могили часів розквіту цієї тра-
диції (Отрощенко 1976), слід звернути увагу
на прояви окремих конструктивних принци-
пів, що на ранніх етапах виникнення цього
1 Під терміном «поліцентричний насип» мається на
увазі видовжена курганна споруда, основою архітек-
тонічної композиції якої є пряма довга вісь (Отро-
щенко 1976, с. 16)
феномену могли бути реалізовані у специфіч-
них формах та в якості структурних елементів.
Ці конструкції включені у стандартні концен-
тричні кургани як будівельні горизонти.
Окремо варто звернути увагу на такий важ-
ливий аспект, як використання міжкурганно-
го простору для здійснення поховань. У таких
випадках загальна архітектоніка та просторо-
ва композиція могили на певному стратигра-
фічному горизонті може й не відповідати пев-
ним фізичним параметрам, що характеризу-
ють довгу могилу II типу. Проте визначальний
для зазначеної модифікації видовжених курга-
нів принцип з’єднання вже існуючих насипів
є конститутивним відповідно до ідеологічних
уявлень давнього населення.
Ще одне дискусійне питання, що гостро ак-
туалізується при аналізі курганних комплексів,
пов’язане з уніфікацією дефінітних параметрів
довгих могил III типу, тобто насипів, що зведе-
ні за один прийом та безпосередньо втілюють
ідею видовженого кургану. На відміну від пер-
ших двох модифікацій, визначальною характе-
ристикою для зазначеного типу слугує співвід-
ношення діаметрів споруди. Дослідники, які
торкалися цього питання, виходячи з аналізу
різних матеріалів, висували свої варіанти коре-
ляції (Отрощенко 1976; Ковалева 1989; Цими-
данов 2000), проте жодна з них, на нашу думку,
не універсальна. З одного боку, відома достат-
ня кількість видовжених насипів з помітною
поліцентричністю, але які, згідно визначення
І.Ф. Ковальової (співвідношення діаметрів 1:3)
або В.В. Циміданова (1:2), формально не мож-
на вважати довгою могилою. З іншого боку,
врахування розбіжностей між діаметрами, які
визначаються різницею у 2 м (В.В. Отрощен-
ко), не може слугувати надійною дефінітивною
ознакою через специфічні умови археологіза-
ції, які зумовлюють сучасний вигляд об’єкта
(природна руйнація, антропогенний чинник,
особливості мікрорельєфу тощо). Найбільш
зваженим видається партикулярний аналіз
кожної пам’ятки через призму її будівельної
«мікроісторії» (відображенням якої є страти-
графічні та планіграфічні дані), а також яко-
мога повніше врахування чинників деструкції,
які могли призвести до зміни архітектоніки в
процесі формування споруди і після остаточ-
ного припинення людського втручання.
З нашого погляду, слід виокремлювати дві
групи (підтипи) довгих могил III типу за на-
явністю/відсутністю певних конструктивних
елементів, які, по-перше, синхронізуються з
будівельним горизонтом, пов’язаним зі зве-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 59
денням поліцентричного насипу, по-друге, в
просторовому контексті підкреслюють про-
тяжність насипу вздовж довгої осі. Найчас-
тіше такими елементами є рівчаки або ж різ-
номанітні кам’яні конструкції. Реальні фізич-
ні характеристики насипу в цих випадках не
є пріоритетними, оскільки загальну тенден-
цію тяжіння до поліцентричності продубльо-
вано іншими складовими об’єкта. Проте роз-
біжність у діаметрах все ж лишається важли-
вою передумовою визначення могил цієї групи
(підтип А). Для виокремлення іншої сукупнос-
ті курганів (підтип Б), ідею поліцентричності в
яких втілено виключно у формі земляного на-
сипу, все ж необхідні чіткі критерії. Розуміючи
відносність та умовну вірогідність довільних
припущень щодо фізичних параметрів, при-
таманних довгій могилі, візьмемо за дефінітив
таке співвідношення, що передбачає різницю
щонайменше в 10 м між повздовжнім та попе-
речним діаметрами.
Розглянемо приклади найдавніших видов-
жених курганних споруд на теренах України.
Курган Соколовський, Пологівський р-н За-
порізької обл. Пам’ятку досліджено З.Х. По-
пандопуло у 1977 р. (Попандопуло 1977; 1991).
Могила була розташована на підвищеному пла-
то за 3 км від р. Конка. Висота її 4 м від рівня
давнього горизонту. В плані була неправильної
округлої форми, дещо видовжена по лінії пів-
нічний схід—південний захід, що пояснювало-
ся руйнацією північної та західної поли доро-
гою. В цілому завдяки процесам «археологіза-
ції» це був стандартний концентричний курган
(рис. 1). Але стратиграфічні спостереження до-
зволяють реконструювати доволі специфічний
поховальний ритуал, який зафіксовано для
ранніх будівельних горизонтів об’єкта.
Від самого початку сакральний простір
комплексу підпорядковувався протяжності на-
сипів у меридіональному напрямку. Найрані-
ший курган (насип А) невеликих розмірів був
приурочений до двох послідовних поховань
енеолітичного часу. Цікавим є факт плануван-
ня цієї невеликої могили вздовж меридіональ-
но зорієнтованої довгої осі. Наступний період
будівельної активності пов’язано з діяльніс-
тю носіїв ямної культури. Поряд з існуючим
було зведено ще один видовжений курган (на-
сип Б), що перекривав два поховання, здійсне-
ні, швидше за все, одночасно, з рівня давнього
горизонту. Меридіональна (з невеликим відхи-
ленням) довга вісь насипу Б у цілому дублює
просторову композицію попередньої моги-
ли, їхні поли наближені одна до одної (рис. 1).
Саме в точці, де насипи практично сходяться,
було здійснено наступне поховання (9) ямної
культури, з яким пов’язується третій будівель-
ний горизонт комплексу. Досипка III перекри-
ла повністю енеолітичний насип А та частково
насип Б, об’єднавши обидва видовжені курга-
ни в єдину «поліцентричну» споруду. Орієнта-
ція довгої осі на цьому етапі змінилася (північ-
ний схід—південний захід). Остання зафіксо-
вана досипка перекрила три попередні насипи,
утворивши відносно концентричний стандарт-
ний курган.
До загальної стратиграфічної картини слід
додати ще одне спостереження. На північно-
східному краю кургану зафіксовано поховання
бабинської культури (13), до якого приурочена
невелика кам’яна закладка, яка разом з усією
північною полою була пошкоджена дорогою.
Беручи до уваги неординарність архітектурних
рішень у контексті цього комплексу за часів
ямної культурно-історичної спільноти (КІС),
тезу щодо певного рівня транстемпоральної
спорідненості культур ямного та бабинського
часу (Писларий 1991, с. 62), а також відносне
поширення практики зведення довгих могил
I типу в середовищі культур бабинського кола,
можна припускати, що у час переходу до доби
пізньої бронзи наявна могила була локально
досипана, чим підкреслювалася загальна тен-
денція до організації всього насипу вздовж
довгої осі за лінією північний схід—південний
захід. Проте зафіксувати це не вдалося.
Отже, наведені дані свідчать про існування
практики використання міжкурганного про-
стору для здійснення поховань, а також відпо-
відного архітектурного рішення, реалізованого
через принцип об’єднання давніших насипів.
Оріхів, курган Тарасова могила Запорізької обл.
Пам’ятку досліджено В.А. Самаром у 1992 р. Вона
входила до складу групи Касилівські кургани
на східній околиці м. Оріхів (Rassamakin 2004,
S. 10—11, Tabl. 22).
Встановлено, що початок зведення кургану
пов’язаний з активністю населення доби енео-
літу. В основі могили знаходилися два невеликі
первинні насипи (1А та 1Б) над енеолітичними
похованнями, між якими зафіксовано ритуальні
ямки. В міжкурганному просторі було здійсне-
но поховання ямної культури (29) у материковій
ямі, викид з якої ліг, зокрема, на південний схил
насипу 1А. Перед зведенням досипки просто-
рову конфігурацію поховального простору було
відмічено овальним у плані рівчаком (завширш-
ки 0,9—1,4 м і завглибшки до 0,5 м), що простя-
гався по лінії південний схід—північний захід та
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 360
перетинав північні схили енеолітичних курганів.
Власне насип над вказаним похованням (із валь-
ків ґрунту, мулу та дрібного каміння) не тільки
перекрив його, а й обидві первинні могили.
Отже, як і у випадку з курганом Соколов-
ський, маємо справу з культовим використан-
ням міжкурганного простору та об’єднанням
попередніх насипів, що може слугувати свід-
ченням зародження практики будівництва
дов гих могил II типу за доби ранньої бронзи.
Боровковка, курган 1 Верхньодніпровсь-
кого р-ну Дніпропетровської обл. Пам’ятку
досліджено експедицією під керівництвом
І.Ф. Ковальової у 1991 р. Насип заввишки
4,3—4,5 м, діаметр 45,0 м (Rassamakin 2004,
S. 37—38, Tabl. 110).
Встановлено декілька будівельних гори-
зонтів. У контексті нашої теми найцікавішим
є аналіз найраніших етапів формування курга-
ну. В його основі виявлено два невеликі енео-
літичні насипи — IА та IБ, розташовані по лі-
нії північний північний захід—південний пів-
денний схід. У місці найближчого сходження
відстань між ними становила приблизно 4 м.
Цей міжкурганний простір використали носії
ямної культури для здійснення, з рівня давньо-
го горизонту, поховання 11. Викид з ями чітко
фіксувався на схилах попередніх насипів. Над
похованням 11 зведено потужну досипку (3 м
заввишки та 22—25 м в діаметрі), що повністю
перекрила енеолітичні кургани, включивши їх
у спільний контекст поховальної споруди.
Це ще одне свідчення зародження практики
використання міжкурганного простору за доби
ранньої бронзи.
Новогригорівка, курган Любаша Миколаїв-
ського р-ну Одеської обл., досліджений у 2003 р.
(Иванова, Петренко, Ветчинникова 2005, с. 73—
84, рис. 47—49). Звернемо увагу на початковий
період будівельної історії могили. Первинний
курган (рис. 2) складався з двох послідовно зве-
дених суміжних овальних у плані насипів, для
зведення яких використовувався суглинок та
жмути мулу. Найраніший насип 1А, під яким не
виявлено поховань, був видовжений у широт-
ному напрямку, мав діаметр 13,5 × 9,5 м та висо-
ту 1,3 м. Південний схил був нерівний, із сідло-
виною та підвищенням в основі. В плані спору-
Рис. 1. Курган Соколовський, план (за: Попандопуло 1977): а — материковий викид; б — дерево; в — очерет; г —
каміння; д — фрагменти амфор; е — жертовні комплекси; є — строкатий ґрунт; А і Б — насипи
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 61
да мала «яйцеподібну» форму, гостріший кінець
спрямований на захід. Саме в західному секторі,
під насипом, зафіксовано дугоподібний рівчак
(глибина 0,15—0,50 м) з заглибинами на кін-
цях. Він був засипаний ще до початку зведення
насипу 1А. Біля північної поли цього насипу, з
рівня давнього горизонту, здійснено поховання
ямної культури (19), з яким пов’язано овальний
насип 1В (діаметр 12 × 10 м, висота 1,5 м), видо-
вжений у меридіональному напрямку (рис. 2).
Не виключено, що процес підготовки камери
для вказаного поховання провадився синхрон-
но зі зведенням насипу 1А, оскільки материко-
вий викид з ями зафіксовано на рівні давнього
ґрунту і під насипом 1А, і під наступним наси-
пом 1В. Останній, власне, і перекрив яму по-
ховання, а також частково північний схил на-
сипу 1А. Подальша досипка 2, що складалася з
темно-бурого перемішаного ґрунту, лише збіль-
шила розміри могили, не змінивши загальну
поліцентричну конфігурацію та «двогорбий»
профіль кургану з сідловиною. Наступні досип-
ки (3—6), пов’язані з похованнями культур ран-
ньої та середньої бронзи, не призвели до якіс-
но нових конструктивних трансформацій та
поступово скорегували загальну архітектоніку
пам’ятки, яка на час розкопок являла в цілому
стандартну концентричну могилу.
Отже, початкові етапи створення цієї па-
м’ятки відбивають досить унікальну ситуацію
фактично синхронного зведення двох видовже-
них насипів, довгі осі яких були перпендику-
лярні одна до одної. З формального погляду пе-
ред нами певний прототип довгої могили I типу,
оскільки в конструктивній трансформації було
застосовано принцип приєднання. Проте, вра-
ховуючи відсутність основного поховання під
насипом 1А (який умовно прийнято за основ-
ний для всієї пам’ятки), а також зважаючи на
незначний «крок стратиграфії» між часом зве-
дення насипів 1А та 1Б, можна відмітити доволі
своєрідний спосіб створення цієї пам’ятки.
Миколаївка I, курган 3 Петропавлівсько-
го р-ну Дніпропетровської обл. Досліджений у
1985 р. та входив до складу групи з п’яти наси-
пів, розташованих у заплаві р. Самара (Маріна,
Ромашко 1999, с. 42, рис. 2.2—2.3). Насип за-
ввишки 1,7 м та діаметром 50,0 × 42,5 м видо-
вжений у широтному напрямку.
Встановлено декілька «кроків» стратигра-
фічної історії об’єкта. Ядро кургану скла-
дав насип, зведений над двома синхронни-
ми похованнями постмаріупольської (квітян-
ської) культури. Зі здійсненням поховання 7
пов’язано початок ритуальної активності пред-
ставників ямної культури. Його влаштували
з рівня давньої поверхні біля західної край-
ки попереднього енеолітичного насипу. Яма
неправильної прямокутної форми розмірами
1,8 × 1,6 м та завглибшки 1,9 м. На рослинній
з вохряною посипкою підстилці лежали решт-
ки кістяка у скорченому стані на спині голо-
вою на схід. За характером розташування кіс-
ток хребта та черепа, дослідники припускають,
що похована людина була горбата. Поруч з кіс-
тяком знайдено крем’яний наконечник списа
Рис. 2. Курган Любаша, план (за: Иванова, Петренко, Ветчинникова 2005): 1А і 1В — будівельні горизонти
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 362
лавролистої форми, виготовлений на пластин-
частому відщепі.
Згадане поховання було перекрите локаль-
ною досипкою. Її зведено у північно-західному
секторі первинного кургану. Західна крайка
досипки була окреслена дугоподібним рівча-
ком (ширина 1,0 м, глибина 0,9 м), що впритул
оточував її та мав «коритоподібний» профіль.
Подальші досипки над ямними похованнями
призвели до утворення в цілому стандартної
концентричної могили.
Таким чином, ранні етапи будівельної істо-
рії пам’ятки можна трактувати як зародження
традиції зведення видовжених курганних спо-
руд I типу.
Курган Довга Могила в групі Чортомлика
(с. Чка лове Нікопольського р-ну Дніпропетров-
ської обл.). Досліджений у 1979 р. експеди-
цією під керівництвом Б.М. Мозолевського
(рис. 3). Він розкинувся поряд однієї з найве-
личніших степових могил України — Чортом-
ликом (Мозолевский и др. 1979; Мозолевський,
Пустовалов 1999). Курган мав видовжену фор-
му, висота 7,4 м від рівня давньої поверхні, до-
вжина 110,0 м, ширина до 62,0 м. Довгою віссю
курган орієнтований по лінії північний схід—
південний захід. Завдяки польовій методиці,
яка передбачала паралельну фіксацію і профілів
бровок, і горизонтальних планів зрізів траншей,
вдалося реконструювати більш-менш чітку по-
слідовність утворення пам’ятки.
В основі могили простежено, принаймні, чо-
тири структурні елементи: три насипи (північно-
східний, південно-західний та невеличкий між
ними), а також поєднувальну досипку. Поча-
ток пам’ятки пов’язаний з південно-західним
курганом, зведеним над парним похованням
енеолітичного часу. Він був відносно правиль-
ної круглої в плані форми (10,5 × 12,3 м, висо-
та 0,5 м). Досипки над подальшими впускними
похованнями ранньої бронзи не змінили ком-
позиційно його планування.
Цікавішим для нашого дослідження є про-
цес створення північно-східного насипу, зве-
деного над похованням 11 ямної культури.
Діаметр його 17,0—19,0 м, висота 2,85 м. На-
ступним епізодом трансформації об’єкта було
здійснення поховання у кам’яній скрині з роз-
писом (кемі-обинське), влаштованої на рівні
давньої поверхні біля східної поли ямного кур-
гану. Навколо скрині зафіксовано майданчик,
щільно вкритий шаром вапнякового криши-
ва, а зі сходу простежено залишки невелико-
го вогнища (рис. 3). Досипка, що пов’язується
автором дослідження С.Ж. Пустоваловим з за-
значеним похованням, змінила загальну архі-
тектоніку кургану, що набув овальної форми з
пласкою вершиною (діаметр 34,0 × 45,0 м, ви-
сота 4,5 м). Між насипами певний час існував
невеликий курган над ямним похованням 8.
Зведення поєднувальної досипки С.Ж. Пус-
товалов пов’язує з ямним похованням 10. Про-
цедура похорону передбачала декілька підго-
товчих етапів, протягом яких спочатку, завдяки
локальним підсипкам, була зменшена відстань
між північно-східним та південно-західним
Рис. 3. Довга Могила групи Чортомлик, план кургану (за: Мозолевський, Пустовалов 1999): а — поховання, з яки-
ми пов’язано створення видовженого кургану; б — вапнякове кришиво; в — межі майданчика поховання 10; г —
жертовні комплекси
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 63
курганами, а потім розпочалося синхронно
зведення поєднувальної досипки, підготовка
поховальної камери та своєрідного ритуально-
го простору навколо неї. Останній являв собою
штучну «улоговину», що оточувала поховаль-
ний майданчик із заходу, півночі та сходу та
була утворена в процесі зведення серії локаль-
них досипок, які на час поховання небіжчика
призвели до об’єднання згаданих трьох наси-
пів у єдину споруду (рис. 3). На південь від по-
ховання 10 у новоствореному насипі було за-
лишено прохід, скоріше за все, для вміщення
небіжчика до ями. На заключному етапі, піс-
ля перекриття могили вапняковими плитами,
прохід засипали глинистим ґрунтом. Після цих
будівельних робіт між курганами залишалася
невелика западина завглибшки до 2 м. Саме
цей простір було використано носіями пізні-
ших культур для здійснення поховань. Остан-
ню досипку, що заповнила цю улоговину, на
думку автора, слід пов’язувати з похованням-
кенотафом 3, ймовірно, бабинської культури.
Зауважимо, що: а) загальна стратиграфіч-
на картина цього об’єкта доволі складна; б)
тут стикаємося із включенням довгої могили I
типу до контексту довгого кургану II типу; в)
за наявними архівними матеріалами польових
досліджень (Мозолевский и др. 1979) можна з
певною вірогідністю стверджувати, що утво-
рення довгої могили II типу відбулося у період
ранньої бронзи.
Кам’янка, курган 16 Очаківського р-ну Ми-
колаївської обл. Досліджений Інгульською екс-
педицією у 1978 р. (Шапошникова и др. 1978).
Пам’ятка була дуже пошкоджена господарською
діяльністю та мала вигляд 8-подібного в плані
насипу, орієнтованого довгою віссю по лінії пів-
нічний північний схід—південний південний за-
хід. Довжина 90 м, ширина у північно-східній
частині 50—52 м, у південно-західній — 39 м,
у найвужчому місці — 35 м. Найбільша висо-
та у північно-східній частині становила 1,9 м, у
південно-західній — 1,3 м (рис. 4).
Встановлено більш-менш чітку картину
формування об’єкта. Основні етапи будівель-
ної активності пов’язані з носіями культур
ранньої бронзи. Автори розкопок за особли-
востями «ґрунтової стратиграфії» та зовніш-
ньої подібності в обряді поховань припуска-
ють зведення всього комплексу довгої могили
в межах незначного проміжку часу. Для ран-
ніх етапів її формування зафіксовано декіль-
ка будівельних горизонтів, що були пов’язані
зі зведенням двох протилежних концентрич-
них курганів — північно-східного (зведений у
два прийоми) та південно-західного (зведений
у три прийоми). Цікаво, що і обидва основні
(3 і 13), і впускні поховання (5 та 17), з якими
були пов’язані досипки первинних насипів, за
визначенням авторів розкопок, були дитячими
або підлітковими. Поховання атрибутовані як
ямні та кемі-обинські. В результаті зазначених
конструктивних змін на етапі автономного іс-
нування курганів їх розділяла відстань у 9 м.
Наступний епізод ритуальної активності був
пов’язаний зі здійсненням одночасно двох по-
ховань — 10 (кемі-обинське) та 16 (ямне), впу-
щених з рівня давнього горизонту ближче до
північно-східної поли південно-західного кур-
гану. Поховання справлені у підквадратних ма-
терикових ямах з кам’яним перекриттям, під
яким фіксувалися рештки рослинних циновок.
У них зафіксовано кістяки молодших вікових
груп: поховання 10 — дитини, поховання 16 —
підлітка. Обидва лежали на спині з підігнути-
ми ногами, але головою були зорієнтовані в різ-
ні сторони (поховання 10 на північ—північний
схід, 16 — на північний захід). У похованні 10
поруч із кістяком був горщик, поховання 16
було безінвентарним, стіни ями та похований
були посипані червоною вохрою, а на дні ями
простежено крейдяну підсипку (рис. 4).
На думку дослідників, із зазначеними по-
хованнями пов’язаний дугоподібний рів (за-
вдовжки 11,0 м, завширшки 2,0—3,0 м, за-
вглибшки 0,2—0,3 м), який зафіксовано з пів-
нічного та північно-західного боків від них. У
перетині рів мав східчастий профіль.
Після (або синхронно) здійснення поховань,
скоріш за все, було розпочато зведення поєд-
нувальної досипки. За спостереженнями до-
слідників, її почали будувати з боку північно-
східного кургану. В цій частині насипу ґрунт
був більше глинистим, у той час як ближче до
південно-західного кургану переважав чорно-
зем із включенням «білоглазки». Досипка лише
частково перекрила протилежні кургани та у
найвужчому місці була завширшки 19 м. Вона
об’єднала два кургани в єдиний комплекс — до-
вгу могилу. Пізніші поховання середнього та
пізнього періодів бронзової доби не внесли по-
мітних конструктивних змін.
Отже, можемо віднести цю могилу до II типу.
Шевченко (Шахтар), курган 28 Дніпропет-
ровської обл. Досліджений Орджонікідзен-
ською експедицією ІА НАНУ у 2003 р. (Полин
и др. 2004). Могила розкинулася на надзаплав-
ній терасі лівого берега р. Солона.
Три початкові будівельні горизонти були
пов’язані з пізньоенеолітичними похованнями
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 364
(20—22), віднесених авторами розкопок до об-
рядових груп 2А та 2С, за типологією Ю.Я. Рас-
самакіна. Яма поховання 20 була впущена з
рівня давньої поверхні на південь від уже існу-
ючого кургану, який склали перші два насипи.
Невелика третя досипка над похованням 20
схилами зливалася зі схилами другої, через що
між ними утворилася улоговина.
У це пониження й було впущено наступне
ямне поховання 23 — у материковій просторій
ямі, перекритій товстим шаром очерету та по-
здовжньо вкладеними колодами. Кістяк лежав
на масивному прошарку із крейди та вохри на
спині з підігнутими ногами, головою на схід.
Над похованням зведено насип із шматків дер-
ну, чорнозему та грудок глини, що мав діаметр
до 36,0 м та заввишки 2,5 м над рівнем улого-
вини. Зафіксовано прошарки грязьової обмаз-
ки схилів. Ця досипка над похованням у між-
курганному просторі перекрила два протилеж-
ні кургани енеолітичної доби, об’єднавши їх у
єдину поліцентричну споруду.
Наведений приклад свідчить про зароджен-
ня у ямний час практики втілення конструк-
тивного принципу, характерного для довгих
могил II типу.
Кисличувата II, курган 4 (Гола Могила) Тома-
ківського р-ну Дніпропетровської обл. Об’єкт
займав домінуючу позицію у складі ланцюга
з чотирьох насипів. Досліджений експедиці-
єю під керівництвом І.Ф. Ковальової у 1987 р.
(Ковальова, Шалобудов, Тесленко 1999, с. 12—
27, рис. 18, 19). Могила являла собою велич-
ний приклад курганної архітектури: задерно-
ваний насип заввишки 7,4 м та діаметром до
68 м домінував не тільки у своїй групі, а й у ло-
кальній перспективі.
Встановлено п’ять стратиграфічних гори-
зонтів. Найбільшу увагу привертають початко-
ві етапи створення пам’ятки. Первинне «ядро»
кургану становив невеликий насип (серед-
ній діаметр 16 м, висота 1 м) підконцентричної
форми, що в плані тяжів до овального. Це чіт-
кіше зафіксовано за конфігурацією підкурган-
ного майданчика п’ятикутної форми, один з ку-
тів якого був видовжений у південному напрям-
ку. Саме в цьому виступі здійснено супровідне?
дитяче поховання (15), що складало пару іншо-
му основному похованню чоловіка віком 40—45
років (1), здійсненого поблизу умовного центру
майданчика. Обидва поховання автори розко-
пок віднесли до найранішого горизонту ямних
Рис. 4. Кам’янка, курган 16, план і профілі (за: Шапошникова и др. 1978)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 65
пам’яток Правобережжя Дніпра (Ковальова,
Шалобудов, Тесленко 1999, с. 32).
Згодом у насипі початкового кургану (НI)
здійснили ямне поховання 3 в ямі з уступами та
дерев’яним перекриттям. Над ним звели насип
(НII), що мав строкату мікростратиграфію. Зо-
крема, за спостереженнями дослідників, почат-
кова страта із чорноземного ґрунту та блоків дер-
ну була обмазана мулом таким чином, що його
прошарок частково оточував південну частину
вже існуючої ґрунтової маси. Ця конструктив-
на «окрайка» підкреслила орієнтацію об’єкта у
меридіональному напрямку. Остання досипка з
«м’якого мішаного ґрунту» остаточно оформила
насип НII у видовжену курганну споруду з діаме-
трами 26,0 × 22,0 м та заввишки 2,9 м.
Цю пам’ятку доречно віднести до своєрідної
модифікації підтипу А довгих могил III типу.
Нова Одеса II, курган 10 Миколаївської обл.
Пам’ятку досліджено Інгульською експедиці-
єю в 1974 р. (Шапошникова и др. 1974). Варто
зазначити, що всі інші кургани цієї групи були
зведені пізніше за курган 10.
Могила мала висоту 3 м та являла собою
овальний, видовжений у довготному напрям-
ку насип розміром 40 × 50 м. Курган зведе-
ний за три прийоми. Основний та другий на-
сипи були приурочені до ямних поховань (4
та 5, відповідно) і мали видовжені пропорції.
Остання, третя, досипка лише продублювала
загальну форму насипу та пропорційно збіль-
шила його розміри. Поховання 4 та 5 здійснені
у прямокутних ямах з заокругленими кутками
та кам’яним перекриттям. Поза похованих: на
спині з підігнутими ногами. Безінвертарні.
Цю пам’ятку можна віднести до числа під-
типу Б довгих могил III групи.
Новошмідтівка, курган 1, розташовувався
біля траси Нова Одеса—Єланець, за 7 км на пів-
нічний схід від смт Нова Одеса (Шапошникова
и др. 1974, с. 102—114). Курган входив до скла-
ду групи з п’яти насипів та був найвищий серед
них (висота 4,5 м від рівня давньої поверхні),
насип видовжений у довготному напрямку роз-
міром 50 × 60 м.
Курган зведено за два рази, а видовженої фор-
ми йому надала друга досипка, приурочена до по-
ховання 2 — зруйнованої геодезичною вишкою
кам’яної скрині (розміри 2,05 × 1,1 м), орнамен-
тованої вохрою. Її було встановлено на поверхні
основного концентричного насипу. Поховання 2
відноситься до т. зв. «кемі-обинських». Друга до-
сипка повністю перекрила первинний насип та
сформувала асиметричний профіль кургану з пів-
нічним крутим та південним похилим схилами.
Пам’ятку можна віднести до числа видов-
жених курганних споруд, що тяжіє до підти-
пу Б типологічної групи III.
Яблуня, курган 11 Березанського р-ну Ми-
колаївської обл. Пам’ятку досліджено експе-
дицією під керівництвом О.Г. Шапошникової у
1974 р. (Шапошникова и др. 1974). Могила за-
ймала периферійну позицію в курганній групі.
Насип мав висоту 1,8 м від рівня давнього го-
ризонту та видовжену у широтному напрямку
форму розміром 44 × 34 м.
Зведення первинного насипу, скоріше за все,
можна пов’язати з населенням ямної КІС. Осно-
вне поховання (8) здійснене в прямокутній ямі з
округлими кутками (розміри 1,85 × 1,10 × 1,00 м),
перекритій поперек чотирма брилами. Кістяк
поруйнований, встановлена лише його орієнта-
ція на схід. Інвентарю не було.
Наступна досипка, схоже, лише повторила
видовжену архітектоніку первинного насипу
та пропорційно збільшила його розміри. Цю
пам’ятку можна віднести до числа видовжених
курганів, вона тяжіє до підтипу Б типологічної
групи III.
Виходячи з наведених фактів, можна пози-
тивно відповісти на запитання щодо існуван-
ня практики зведення видовжених курганних
споруд за доби ранньої бронзи. Більше того,
ми маємо справу не тільки з початковими фор-
мами довгих могил, а й зразки втілення трьох
основних їх конструктивних принципів у різ-
них комбінаціях.
Довгий курган I типу безпосередньо зафіксо-
вано лише в контексті Довгої Могили Чортом-
лика. У випадку з курганом 3 біля с. Миколаїв-
ка ми стикаємося з менше вираженим проявом
того самого принципу приєднання, що харак-
теризує довгі могили I типу. З іншого боку, ма-
ємо різноманітні випадки використання між-
курганного простору, що яскраво засвідчує за-
родження практики будівництва довгих могил
II типу. Два кургани цього типу (Довга Могила
Чортомлика та Кам’янка, курган 16) являють
собою безпосередню реалізацію принципу по-
ліцентричності, які можна порівняти з «еталон-
ними» зразками видовжених курганних споруд
бабинского та зрубного горизонтів.
Привертають увагу три випадки — Шевчен-
ко (Шахтар), Тарасова Могила, Боровковка —
об’єднання невеликих енеолітичних насипів у
єдину споруду після здійснення ямного похо-
вання у міжкурганному просторі. Можна при-
пускати, що тут маємо справу з проявами пев-
них ритуальних приписів, що регламентували
особливі випадки започаткування поховальної
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 366
практики новим населенням в контексті вже
існуючого сакрального простору, впорядко-
ваного попередниками. Варто відзначити, що
пізніше, за часів бережнівсько-маївської зруб-
ної культури, виявляються, певною мірою,
аналогічні до згаданих тенденції об’єднання
деяких бабинських довгих могил I типу поєд-
нувальною досипкою, приуроченою до зруб-
них поховань між цими курганами (Полидович
1993, с. 35—36; Ковалёва и др. 1985, с. 18—23).
Виходячи з цього, можна з певною вірогідніс-
тю припустити, що наведені способи викорис-
тання міжкурганного простору вказують на іс-
нування певного механізму трансмісії світо-
глядних концепцій у часі, що супроводжував
культурно-генетичні процеси на певних етапах
доби бронзи та реалізовувався в специфічній
поховальній обрядовості.
Конструктивна модифікація III типу пред-
ставлена чотирма випадками. Вкажемо, що
для ямного часу зафіксовані обидва підтипи
довгих могил цього типу.
Для більш повних кореляцій поки що бра-
кує даних. Можемо лише констатувати, що у
деяких випадках (як, приміром, Чортомлиць-
ка Довга Могила або курган Соколовський)
отримані дані свідчать про екстраординарний
характер поховального ритуалу, пов’язаного,
скоріше за все, зі статусним станом поховано-
го. З іншого боку, цікавою є тенденція до ри-
туального використання міжкурганних «уло-
говин», що виникали при злитті схилів двох
близько розташованих курганів (Любаша, Со-
коловський, Шевченко (Шахтар), курган 28).
У цих випадках досипки над похованнями у
цих пониженнях чітко не виокремлювалися як
композиційний елемент, а охоплювали попе-
редні могили повністю, наближаючись, таким
чином, до підконцентричних у плані споруд.
Дуже цікавими є конструктивні зміни, що від-
бувалися при здійсненні поховання 10 у Дов-
гій Могилі групи Чортомлика. Як уже вказува-
лося, за реконструкцією C.Ж. Пустовалова, в
цьому випадку навмисно було створено своє-
рідну «улоговину», простір усередині якої слу-
гував своєрідним поховальним майданчиком.
При аналізі початкових етапів архітектурної
історії кургану Любаша привертає увагу нама-
гання давніх будівничих зберегти «двогорбий»
профіль первинного насипу при приєднан-
ні до нього наступного. Сказане, ймовірно,
свідчить про особливості сприйняття топогра-
фічного контексту давнім населенням україн-
ських степів. Це, в свою чергу, скоріше за все,
було опосередковано та співвідносилося з сис-
темою уявлень, пов’язаних із концептуальним
розумінням сутності смерті.
Систематичного зведення видовжених кур-
ганних споруд у катакомбний час не просте-
жено. Проте варто відмітити випадки, коли
катакомби для наступних поховань рили по-
ряд із крайкою існуючих курганів. Така ситу-
ація зафіксована, зокрема, під час досліджен-
ня кургану 11 поблизу с. Жовтневе Токмаць-
кого р-ну Запорізької обл. Після здійснення
декількох поховань катакомбної культури схи-
ли двох протилежних насипів, що вже існува-
ли на той час, були обличковані материковою
глиною, а відповідно спрямовані досипки ско-
ротили певною мірою міжкурганний простір.
Сполучення двох курганів дослідники схильні
пов’язувати вже із діяльністю бабинських пле-
мен (Отрощенко и др. 1981). Зазначимо, що є
свідчення щодо існування практики викорис-
тання міжкурганого простору носіями ранньо-
полтавкинської культури Заволжя (Кияшко,
Малов, Дьяченко 2002).
Питання витоків традиції довгих могил за-
лишається відкритим, адже, як зазначалося,
видовжений насип над енеолітичним похо-
ванням зафіксовано в кургані Соколовський.
Парні енеолітичні могили під насипами Та-
расової Могили та в кургані біля с. Боровков-
ка також тяжіли до поліцентричності. Ско-
ріше за все, зародження традиції перекрит-
тя декількох поховань спільним видовженим
насипом слід шукати у поховальній практиці
енеолітичних груп населення, представлених
пам’ятками постмаріупольської (квітянської),
нижньомихайлівської та рєпінської культур
(Бунятян 2002). Проте це вимагає спеціально-
го дослідження.
Березанская С.С. Об одной из групп памятников средней бронзы на Украине // СА. — 1960. — № 4. — С. 26—41.
Березанская С.С. Культура многоваликовой керамики // Березанская С.С., Отрощенко В.В., Чередниченко Н.Н.,
Шарафутдинова И.Н. Культуры эпохи бронзы на территории Украины. — К., 1986. — С. 5—43.
Берестнев С.И. Восточноукраинская лесостепь в эпоху средней и поздней бронзы (II тыс. до н. э.). — Харьков, 2001.
Братченко С.Н. Пам’ятки багатоваликової кераміки // Археологія Української РСР. — К., 1971. — Т. I. — С. 334—343.
Бунятян К.П. Спосіб життя степових скотарів // Нові технології в археології. — К.; Львів, 2002. — С. 294—299.
Иванова С.В., Петренко Н.Е., Ветчинникова Н.Е. Курганы древних скотоводов междуречья Южного Буга и Дне-
стра. — Одесса, 2005.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 67
Кияшко А.В., Малов М.Н., Дьяченко А.Н. Новые данные по эпохе средней бронзы степного Заволжья // Нижне-
волжский археологический сборник. — Волгоград, 2002. — 5. — С. 180—185.
Ковалёва И.Ф. Культурные комплексы так называемых длинных курганов эпохи бронзы // Археологические па-
мятники Поднепровья в системе древностей Восточной Европы. — Днепропетровск, 1989. — С. 20—33.
Ковалёва И.Ф., Андросов А.В., Мухопад С.Е., Шалобудов В.Н. Раскопки курганов в Среднем Приорелье // Проблеми
археології Подніпров’я. — Дніпропетровськ, 1985. — С. 3—26.
Ковальова І.Ф., Шалобудов В.М., Тесленко Д.Л. Дослідження курганів доби бронзи поблизу с. Кисличувата // Про-
блеми археології Подніпров’я. — Дніпропетровськ, 1999. — 2. — С. 4—34.
Литвиненко Р.А. Каменная курганная архитектура культуры многоваликовой керамики // Археология и древняя
архитектура Левобережной Украины и смежных территорий. — Донецк, 2000. — C. 12—19.
Литвиненко Р.О. Культурне коло Бабине (за матеріалами поховальних пам’яток). — Автореф. дис. … доктора іс-
тор. наук. — К., 2009.
Макаревич А.В. Нагальні завдання вивчення видовжених курганних споруд // Магістеріум. — К., 2007. — Вип. 27.
Археологічні студії. — С. 35—39.
Макаревич А.В. Довгі могили бабинської спільноти // Магістеріум. — К., 2009. — Вип. 36. Археологічні студії. —
С. 27—33.
Маріна З.П., Ромашко В.А. Кургани доби бронзи біля с. Миколаївка на р. Самарі // Проблеми археології
Подніпров’я. — Дніпропетровськ, 1999. — 2. — С. 35—51.
Мозолевский Б.Н., Пустовалов С.Ж., Битковский О.В., Николова А.В. Отчёт о работе Орджоникидзевской
экспедиции Института археологии АН УССР за 1979 г. // НА ІА НАНУ, 1979/9.
Мозолевський Б.М., Пустовалов С.Ж. Курган «Довга Могила» з групи Чортомлика // Культурологічні студії. — К.,
1999. — 2. — С. 118—140.
Отрощенко В.В. Конструктивные особенности длинных курганов нижнего Поднепровья // Открытия молодых
археологов Украины. — К.,1976. — Ч. 1. — С. 16—18.
Отрощенко В.В. Проблеми періодизації культур епохи середньої та пізньої бронзи півдня Східної Європи
(культурно-стратиграфічні зіставлення). — К., 2001.
Отрощенко В.В., Болдин Я.И., Гошко Т.Ю. и др. Отчёт о раскопках Запорожской экспедиции в 1981 г. // НА ІА
НАНУ, 1981/10.
Писларий И.А. Культура многоваликовой керамики Восточной Украины. — Автореф. дис. ... канд. истор. наук. –
М., 1983.
Писларий И.А. Погребальный обряд племён многоваликовой керамики // Древняя история населения Украины. —
К., 1991. — С. 52—66.
Полидович Ю.Б. Новые погребальные памятники эпохи бронзы с территории Донецкой области // Археологичес-
кий альманах. — Донецк, 1993. — 2. — С. 35—99.
Полин С.В., Черных Л.А., Куприй С.А., Дараган М.А. Курганы эпохи энеолита—бронзы у г. Орджоникидзе // Архе-
ологічні відкриття в Україні в 2002—2003 рр. — К., 2004. — С. 257—263.
Попандопуло З.Х. Отчёт о раскопках курганов в Запорожской области в 1977 г. // НА ІА НАНУ, 1977/29.
Попандопуло З.Х. Курган «Соколовский» у города Пологи // ДСПК. — Запорожье, 1991. — II. — С. 66—76.
Цимиданов В.В. Длинные курганы Донетчины // Археология и древняя архитектура Левобережной Украины и
смежных территорий. — Донецк, 2000. — С. 19—21.
Шапошникова О.Г., Фоменко В.Н., Бочкарев В.С. и др. Отчет о работе Ингульской экспедиции в 1974 г. // НА ІА
НАНУ, 1974/12.
Шапошникова О.Г., Фоменко В.Н., Гребенников Ю.С. и др. Отчет о работе Ингульской экспедиции за 1978 г. // НА
ІА НАНУ, 1978/11.
Rassamakin J. Die nordpontisсhe Steppe in der Kupferzeit. — Mainz, 2004. — Teil II.
Надійшла 16.03.2010
А.В. Макаревич
К ВОПРОСУ О ПРОИСХОЖДЕНИИ ДЛИННЫХ КУРГАНОВ
(IV—III тыс. до н. э.)
Курганная архитектура периода палеометалла является не только одним из самых важных археологических ис-
точников по изучению дописьменной истории, но и полисемантическим феноменом, отображающим особенно-
сти эстетического восприятия действительности древним степным населением. Особого внимания заслуживают
длинные курганы как специфическое явление монументальной сакральной архитектуры. Данная проблематика
в разное время привлекала внимание украинских и российских исследователей древностей периода бронзы. Но
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 368
большинство работ были посвящены анализу памятников II тыс. до н. э. Повышенное внимание, в первую оче-
редь, к горизонтам бабинского культурного круга и срубной культурно-исторической общности объясняется от-
носительно частыми случаями фиксации соответствующих объектов, ярко засвидетельствовавших «расцвет» тра-
диции возведения длинных курганов в указанную эпоху. Однако известны случаи нестандартных архитектурных
решений при строительстве курганов и в эпоху ранней бронзы. Эти факты нацеливают на исследование генезиса
традиции строительства длинных курганов в украинских степях.
В статье приведены свидетельства зарождения и развития традиции возведения удлинённых курганных на-
сыпей («длинных могил») в степной зоне Украины на протяжении IV—III тыс. до н. э. Несмотря на пока незна-
чительное количество источников, ясно, что в ранний период развития упомянутая традиция проявляется не в
примитивных «зачаточных» формах, а реализуется в разнообразных конструктивных модификациях, некоторые
из которых в полной мере сопоставимы с «эталонными» образцами длинных курганов последующих этапов брон-
зового века (в частности, с памятниками днепро-донецкой бабинской культуры). Упомянутые объекты связыва-
ются с деятельностью населения ямной культуры. Систематических проявлений исследуемой традиции в среде
катакомбных племён пока не зафиксировано. Сам же вопрос о времени и обстоятельствах зарождения феномена
длинных курганов остается открытым, так как имеются сведения о строительстве удлинённых насыпей над по-
гребениями энеолитических культур. В целом вопрос о возникновении различных модификаций насыпей в среде
древнего степного населения необходимо рассматривать в контексте осмысления общей концепции кургана как
полисемантического архитектурного объекта.
A.V. Makarevych
TO THE ISSUE OF ORIGIN OF THE LONG BARROWS
(the 4th and the 3rd millennia BC)
Barrow architecture of the Palaeometal period is not only one of the most important archaeological sources for study of
pre-writing history, but also a polysemous phenomena reflecting the peculiarities of aesthetic perception of the reality by the
ancient steppe population. Special attention is deserved by long barrows as a specific phenomenon of monumental sacral
architecture. In different times this matter raised interest of Ukrainian and Russian researchers of the Bronze Age antiquities
but the majority of the studies were devoted to the analysis of the 2nd millennium BC monuments. Heightened interest, first
of all, to the horizons of Babynskyi cultural circle and Zrubna cultural and historic community is caused by relatively often
cases of recording correspondent objects which testified clearly the «blossom» of the tradition of erection of long barrows
in this epoch. On the other hand, there are known instances of irregular architectural solutions in constructing barrows
also in the Early Bronze Age. These facts aim at the research of genesis of the tradition of long barrows construction in the
Ukrainian steppes.
The article presents evidences of the origin and development of tradition of building lengthened barrow mounds («long
tombs») in the steppe zone of Ukaine during the 4th and the 3rd millennia BC. Despite yet insignificant amount of sources, it
is clear that this tradition at the early period of its development does not show up in primitive «initial» forms, but is realized in
various constructive modifications some of which are in full measure comparable with «sample» typological examples of long
barrows of the succeeding stages of the Bronze Age (for instance, with the monument of Dnipro-Donets Babynska culture).
These objects are related to the activity of Yamna culture population. Systematic occurrences of the studied tradition in the
midst of Catacomb culture tribes have not been recorded yet. The very issue of timing and circumstances of origin of the
long barrows phenomenon remains unsolved because there are evidences of constructing the lengthened mounds over the
burials of the Copper Age cultures. On the whole, the issue of origination of various modifications of moulds in the midst of
the ancient steppe population should be considered in the context of comprehension of the general conception of barrow as
a polysemous architectural object.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67783 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:57:00Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Макаревич, А.В. 2014-09-10T15:23:37Z 2014-09-10T15:23:37Z 2010 До питання про походження довгих могил (IV—III тис. до н. е.) / А.В. Макаревич // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 57-68. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67783 Статтю присвячено пошукам витоків традиції зведення видовжених курганних споруд на теренах України за доби енеоліту—ранньої бронзи. Описано та проаналізовано зразки нестандартної курганної архітектури ямної культурно-історичної спільноти. Курганная архитектура периода палеометалла является не только одним из самых важных археологических источников по изучению дописьменной истории, но и полисемантическим феноменом, отображающим особенности эстетического восприятия действительности древним степным населением. Особого внимания заслуживают длинные курганы как специфическое явление монументальной сакральной архитектуры. Данная проблематика в разное время привлекала внимание украинских и российских исследователей древностей периода бронзы. Но 68 ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 большинство работ были посвящены анализу памятников II тыс. до н. э. Повышенное внимание, в первую очередь, к горизонтам бабинского культурного круга и срубной культурно-исторической общности объясняется относительно частыми случаями фиксации соответствующих объектов, ярко засвидетельствовавших «расцвет» традиции возведения длинных курганов в указанную эпоху. Однако известны случаи нестандартных архитектурных решений при строительстве курганов и в эпоху ранней бронзы. Эти факты нацеливают на исследование генезиса традиции строительства длинных курганов в украинских степях.В статье приведены свидетельства зарождения и развития традиции возведения удлинённых курганных насыпей («длинных могил») в степной зоне Украины на протяжении IV—III тыс. до н. э. Несмотря на пока незначительное количество источников, ясно, что в ранний период развития упомянутая традиция проявляется не в примитивных «зачаточных» формах, а реализуется в разнообразных конструктивных модификациях, некоторые из которых в полной мере сопоставимы с «эталонными» образцами длинных курганов последующих этапов бронзового века (в частности, с памятниками днепро-донецкой бабинской культуры). Упомянутые объекты связываются с деятельностью населения ямной культуры. Систематических проявлений исследуемой традиции в среде катакомбных племён пока не зафиксировано. Сам же вопрос о времени и обстоятельствах зарождения феномена длинных курганов остается открытым, так как имеются сведения о строительстве удлинённых насыпей над погребениями энеолитических культур. В целом вопрос о возникновении различных модификаций насыпей в среде древнего степного населения необходимо рассматривать в контексте осмысления общей концепции кургана как полисемантического архитектурного объекта. Barrow architecture of the Palaeometal period is not only one of the most important archaeological sources for study of
 pre-writing history, but also a polysemous phenomena reflecting the peculiarities of aesthetic perception of the reality by the
 ancient steppe population. Special attention is deserved by long barrows as a specific phenomenon of monumental sacral
 architecture. In different times this matter raised interest of Ukrainian and Russian researchers of the Bronze Age antiquities
 but the majority of the studies were devoted to the analysis of the 2nd millennium BC monuments. Heightened interest, first
 of all, to the horizons of Babynskyi cultural circle and Zrubna cultural and historic community is caused by relatively often
 cases of recording correspondent objects which testified clearly the «blossom» of the tradition of erection of long barrows
 in this epoch. On the other hand, there are known instances of irregular architectural solutions in constructing barrows
 also in the Early Bronze Age. These facts aim at the research of genesis of the tradition of long barrows construction in the
 Ukrainian steppes.
 The article presents evidences of the origin and development of tradition of building lengthened barrow mounds («long
 tombs») in the steppe zone of Ukaine during the 4th and the 3rd millennia BC. Despite yet insignificant amount of sources, it
 is clear that this tradition at the early period of its development does not show up in primitive «initial» forms, but is realized in
 various constructive modifications some of which are in full measure comparable with «sample» typological examples of long
 barrows of the succeeding stages of the Bronze Age (for instance, with the monument of Dnipro-Donets Babynska culture).
 These objects are related to the activity of Yamna culture population. Systematic occurrences of the studied tradition in the
 midst of Catacomb culture tribes have not been recorded yet. The very issue of timing and circumstances of origin of the
 long barrows phenomenon remains unsolved because there are evidences of constructing the lengthened mounds over the
 burials of the Copper Age cultures. On the whole, the issue of origination of various modifications of moulds in the midst of
 the ancient steppe population should be considered in the context of comprehension of the general conception of barrow as
 a polysemous architectural object. uk Інститут археології НАН України Археологія Публікації археологічних матеріалів До питання про походження довгих могил (IV—III тис. до н. е.) К вопросу о происхождении длинных курганов (IV-III тыс. до н. э.) To the issue of origin of the long barrows (the 4th and the 3rd millennia BC) Article published earlier |
| spellingShingle | До питання про походження довгих могил (IV—III тис. до н. е.) Макаревич, А.В. Публікації археологічних матеріалів |
| title | До питання про походження довгих могил (IV—III тис. до н. е.) |
| title_alt | К вопросу о происхождении длинных курганов (IV-III тыс. до н. э.) To the issue of origin of the long barrows (the 4th and the 3rd millennia BC) |
| title_full | До питання про походження довгих могил (IV—III тис. до н. е.) |
| title_fullStr | До питання про походження довгих могил (IV—III тис. до н. е.) |
| title_full_unstemmed | До питання про походження довгих могил (IV—III тис. до н. е.) |
| title_short | До питання про походження довгих могил (IV—III тис. до н. е.) |
| title_sort | до питання про походження довгих могил (iv—iii тис. до н. е.) |
| topic | Публікації археологічних матеріалів |
| topic_facet | Публікації археологічних матеріалів |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67783 |
| work_keys_str_mv | AT makarevičav dopitannâpropohodžennâdovgihmogiliviiitisdone AT makarevičav kvoprosuoproishoždeniidlinnyhkurganoviviiitysdoné AT makarevičav totheissueoforiginofthelongbarrowsthe4thandthe3rdmillenniabc |