Тілоспалення знатного воїна рубежу ер на Сеймі

Подано знахідки з унікального тілопального поховання, випадково відкритого біля с. Мутин на Сеймі. Комплексозброєння і військового спорядження з нього має виразні паралелі серед старожитностей пшеворської та ясторфської культур рубежу ер. Керамічна урна належить до своєрідної місцевої культурної гру...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2010
Main Authors:	Терпиловський, Р.В., Білинська, Л.І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2010
Series:	Археологія
Subjects:	Публікації археологічних матеріалів
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67784
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Тілоспалення знатного воїна рубежу ер на Сеймі / Р.В. Терпиловський Л.І. Білинська // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 81-88. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67784
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-677842025-02-09T15:09:54Z Тілоспалення знатного воїна рубежу ер на Сеймі Трупосожжение знатного воина рубежа эр на Сейме Cremation of a noble warrior of the edge of millenia in the Seym River region Терпиловський, Р.В. Білинська, Л.І. Публікації археологічних матеріалів Подано знахідки з унікального тілопального поховання, випадково відкритого біля с. Мутин на Сеймі. Комплексозброєння і військового спорядження з нього має виразні паралелі серед старожитностей пшеворської та ясторфської культур рубежу ер. Керамічна урна належить до своєрідної місцевої культурної групи типу Харівка. Публикуются находки из уникального погребения, случайно обнаруженного возле с. Мутин на Сейме, хранящиеся в Кролевецком краеведческом музее. В керамическую урну были помещены согнутые меч и наконечник копья, а также бронзовая ситула, наполненная кальцинированными костями, среди которых находились парные фибулы и шпоры, нож и металлические части портупеи. Ситула была накрыта умбоном щита. Набор оружия и погребальный обряд, включавший согнутые предметы вооружения, находят близкие аналогии среди трупосожжений таких латенизированных культур Центральной Евопы как пшеворская и оксывская. Фибулы позднелатенской схемы с рамчатым приемником можно датировать финалом Латена (поздним предримским временем, по терминологии польских археологов), то есть рубежом эр. Урна по основным признакам аналогична сосуду из погребения в Пересыпках близ Путивля, происхождение и датировка которого давно вызывают оживленные дискуссии. Теперь очевидно, что и трупосожжение из Пересыпок, как и погребение из Мутина, связаны с местной культурной группой типа Харьевка. Как показали раскопки А.М. Обломского и Р.В. Терпиловского начала 1990-х гг., именно в памятниках типа Харьевка наблюдается своеобразное со- четание зарубинецких элементов и древностей северо-западного круга (ясторфской и пшеворской культур). The finds from a unique burial accidentally found near Mutyn village in the Seim River region and kept in the Krolevets Museum of Local Lore are published. Bent sward and a spearhead, as well as bronze situla filled with calcined bones among which there were paired fibulae and spurs, a knife and metal elements of sword-knot, were put into ceramic urn. Situla was covered by a shield boss. A set of arms and burial custom which included bent weapons have close analogies among cremations in such La Téne influenced cultures of Central Europe as Pshevorska and Oksyvska ones. Fibulae of the late La Téne scheme with a framed receiver could be dated by the final stage of La Téne culture (the Late pre-Roman period in terms of Polish archaeologists), i.e. by the edge of millennia. Urn by its main features is analogous to the vessel from the burial in Peresypky near Putyvl, origin and date of which have been under spirited discussion for a long time. Now it is apparent that both the cremation from Peresypky and the burial from Mutyn are related to the local cultural group of Kharivka type. As the excavations of A.M. Oblomskyi and R.V. Terpylovskyi of the beginning of the 1990-s showed, it is the sites of Kharivka type where a distinctive combination of Zarubynetska culture elements and antiquities of the north-western circle (Yastorfska and Pshevorska cultures) is observed. Робота виконана за підтримки гранта НАНУ—РГНФ No2-10/08-01-91102а/U. 2010 Article Тілоспалення знатного воїна рубежу ер на Сеймі / Р.В. Терпиловський Л.І. Білинська // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 81-88. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67784 uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів
spellingShingle	Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів Терпиловський, Р.В. Білинська, Л.І. Тілоспалення знатного воїна рубежу ер на Сеймі Археологія
description	Подано знахідки з унікального тілопального поховання, випадково відкритого біля с. Мутин на Сеймі. Комплексозброєння і військового спорядження з нього має виразні паралелі серед старожитностей пшеворської та ясторфської культур рубежу ер. Керамічна урна належить до своєрідної місцевої культурної групи типу Харівка.
format	Article
author	Терпиловський, Р.В. Білинська, Л.І.
author_facet	Терпиловський, Р.В. Білинська, Л.І.
author_sort	Терпиловський, Р.В.
title	Тілоспалення знатного воїна рубежу ер на Сеймі
title_short	Тілоспалення знатного воїна рубежу ер на Сеймі
title_full	Тілоспалення знатного воїна рубежу ер на Сеймі
title_fullStr	Тілоспалення знатного воїна рубежу ер на Сеймі
title_full_unstemmed	Тілоспалення знатного воїна рубежу ер на Сеймі
title_sort	тілоспалення знатного воїна рубежу ер на сеймі
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Публікації археологічних матеріалів
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67784
citation_txt	Тілоспалення знатного воїна рубежу ер на Сеймі / Р.В. Терпиловський Л.І. Білинська // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 81-88. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT terpilovsʹkijrv tílospalennâznatnogovoínarubežuernasejmí AT bílinsʹkalí tílospalennâznatnogovoínarubežuernasejmí AT terpilovsʹkijrv truposožženieznatnogovoinarubežaérnasejme AT bílinsʹkalí truposožženieznatnogovoinarubežaérnasejme AT terpilovsʹkijrv cremationofanoblewarrioroftheedgeofmilleniaintheseymriverregion AT bílinsʹkalí cremationofanoblewarrioroftheedgeofmilleniaintheseymriverregion
first_indexed	2025-11-27T06:39:14Z
last_indexed	2025-11-27T06:39:14Z
_version_	1849924589068484608
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 81 Наприкінці 2009 р. на правому березі р. Сейм між селами Мутин та Камінь Кролевецького р-ну Сумської обл. випадково знайдено похован- ня. Речі з нього були передані до Кролевецького краєзнавчого музею. За словами тих, хто натра- пив на поховання, всі речі містились у кераміч- ній посудині, що стояла на глибині 0,15—0,20 м від сучасної поверхні (рівень вінець). У горщику була бронзова сітула, вщерть наповнена перего- рілими кістками і накрита умбоном. Серед кіс- ток виявлено невеликі речі: парні шпори та фі- були, ніж, частини паска чи портупеї тощо. Поза сітулою у глиняній посудині знаходилися зігнуті меч і наконечник списа (рис. 1; 2). Комплекс був досліджений авторами1 в Сум- ському обласному краєзнавчому музеї, куди пе- 1 Робота виконана за підтримки гранта НАНУ—РГНФ №2-10/08-01-91102а/U.© Р.В. ТЕРПИЛОВСЬКИЙ, Л.І. БІЛИНСЬКА, 2010 Р.В. Терпиловський, Л.І. Білинська ТІЛОСПАЛЕННЯ ЗНАТНОГО ВОЇНА РУБЕЖУ ЕР НА СЕЙМІ Подано знахідки з унікального тілопального поховання, випадково відкритого біля с. Мутин на Сеймі. Комплекс озброєння і військового спорядження з нього має виразні паралелі серед старожитностей пшеворської та ясторфської культур рубежу ер. Керамічна урна належить до своєрідної місцевої культурної групи типу Харівка. К л ю ч о в і с л о в а: Східна Європа, Лівобережжя Дніпра, рубіж ер, тілопальне поховання. ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 382 редали знахідки для фотографування і поперед- ньої реставрації. Варто зазначити, що кремація небіжчика була неповною — частково зберегли- ся хребці, фрагменти черепа, тазу, довгих кісток Рис. 1. Мутин. Чорнолощена вазоподібна посу- дина (фото І.Ю. Ройченка) Рис. 2. Мутин. Інвентар поховання (фото І.Ю. Ройченка) і епіфізи. Можна припустити, що разом з тілом на поховальне вогнище поклали також зброю — до деяких виробів та деталей одягу прикипіли кальциновані кістки. Можливо, порівняно не- висока температура кремації забезпечила гар- ну збереженість більшості речей: залізо вкрило- ся тонким шаром окислу, що захистив вироби від корозії. Завдяки цьому в оформленні фібул, шпор, ножа, умбона можна помітити низку де- талей, які зазвичай не фіксуються на предметах з чорного металу. Вражає майстерність давніх ковалів, помітна за рівнем стандартизації дея- ких деталей, якістю роботи з дрібними елемен- тами і ковальським зварюванням. Але, не ви- ключено, що після належної реставрації будуть виявлені нові особливості деяких виробів. На- ведемо опис інвентарю поховання. 1. Посудина керамічна чорнолощена вазо- подібна. Опуклобока з широким горлом, ко- роткими, різко розхиленими потовщеними гранчастими вінцями та вузьким дном. Мак- симальне розширення корпуса припадає на ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 83 верхню третину висоти. На плічках посудина орнаментована пролощеною ламаною лінією- меандром, нижче якої поверхня вкрита верти- кальними борозенками, нанесеними щільною гребінкою по лощеній поверхні. Вище «меан- дра» поверхня чорнолощена, як і придонна частина. На лощених полях плечиків — п’ять симетрично розташованих вертикальних ви- ступів. Зсередини підлощена поверхня має світліший, інколи плямистий колір. Керамічне тісто містить домішку дрібного шамоту. Стінки та денце порівняно тонкі (0,7—0,8 см). Висо- та посудини та діаметр вінець близько 30,0 см, діаметр максимального розширення 32,0 см, денця — 10,5 см (рис. 1). 2. Сітула виготовлена з тонкої бронзової бляхи, залізні вушка прикріплені під вінцями двома заклепками кожна. Широке горло від- ділене чітким перегином від майже горизон- тального плеча, тулуб зрізано-конічної форми. Кінці залізної дужки оформлені у вигляді го- лівок качок?. Товщина стінок і денця не більш як 1,5 мм. Висота відерця 22,5 см, діаметр ві- нець 19,0 см, максимального розширення — 22,7 см, ледь опуклого денця — 15,0 см. Слід зазначити, що до використання у якості урни сітула послужила чимало — в нижній частині посудини та на перегині до денця помітні дві латки з бронзових блях фігурної форми, при- кріплені одна трьома, друга — чотирма заклеп- ками (рис. 2; 3, 5). Описані нижче речі виготовлені з заліза або сталі. 3. Меч був зігнутий кілька разів. Кінці леза та руків’я обламані. Прямокутне в перетині руків’я плавно переходить у широке двосічне лезо. У верхній частині клинка помітне ребро жорсткості. Довжина вцілілої частини 67,0 см, ширина леза біля руків’я 5,6 см, у місці зла- му — 4,6 см (рис. 3, 3). 4. Фрагменти піхов. Судячи з фрагмента в нижній частині леза, меч поклали на поховаль- не вогнище у дерев’яних піхвах, обтягнутих зо- вні тонкою залізною бляхою і скріплених по- перечними залізними стрижнями. Аморфні шматки бляхи зі слідами дерева трапилися та- кож у заповненні глиняної посудини. До верх- ньої частини піхов, очевидно, прикріплювала- ся фігурна скоба завдовжки 7,6 см для ременя (рис. 4, 3). 5. Наконечник списа був, як і меч, кілька ра- зів зігнутий, втулка дещо сплющена. Вона до- волі вузька і коротка (довжина 7,0 см, зовніш- ній діаметр 2,4 см) з наскрізним отвором для цвяха, що мав фіксувати наконечник на рати- щі. Лезо довге і вузьке, з максимальним роз- ширенням у нижній частині. Вздовж леза по- мітне ребро жорсткості. Загальна довжина на- конечника 51,0 см, максимальна ширина пера 4,0 см (рис. 3, 1). 6. Вток списа конічної форми з двома отво- рами для фіксації його на ратищі. Зовнішній діаметр 2,0 см, довжина 7,4 см (рис. 3, 2). 7. Умбон від щита має опукло-конічний ку- пол середньої висоти з циліндричною калот- тою і широкі криси (рант). Нижня частина від- ділена від верхньої чітким ребром. Купол закін- чується невисоким суцільним заокругленим на кінці шипом. Умбон прикріплювався до щита шістьма симетрично розташованими опукли- ми бляхами діаметром 6,0 см. Виготовлений із залізного листа завтовшки 1,5—2,0 мм. Ку- пол і верхня частина з шипом трохи масивні- ші — завтовшки 3,0—3,5 мм. При переході від верхньої частини до купола зсередини поміт- ні вісім заклепок. Очевидно, спочатку верхня частина фіксувалася за допомогою заклепок, а вже потім остаточно закріплювалася коваль- ським зварюванням. Діаметр крис (ранта) — 24,0 см, купола — 12,0 см, його висота 5,6 см, висота шипа близько 2,0 см (рис. 3, 4). 8. Ніж має ледь вигнуту спинку та черенок, відділений від леза чіткими уступами. Вздовж спинки з обох боків леза — вузькі борозенки. Рис. 3. Мутин. Металеві речі: 1—4 — залізо, 5 — бронза та залізо (рис. Р.В. Терпиловського) ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 384 Біля основи клинка — фігурна залізна муф- та. Заокруглений на кінці черенок фіксувався в руків’ї заклепкою завдовжки 1,0 см. Довжи- на ножа 15,5 см, леза — 11,5 см, максимальна ширина 2,0 см, товщина спинки — до 0,3 см (рис. 4, 10). 9. Шпори парні (2 екз.). Кожна має довгий, трохи вигнутий, ромбічний у перетині шип (0,5 × 0,7 см) та дужку з двома опуклими шляп- ками на кінцях діаметром 2,8 см. Дужки виго- товлені з гранчастого, на кінцях округлого (діа- метром 0,5 см) дроту. Ширина шпор 6,8—6,9 см, довжина шипів 3,6—3,7 см (рис. 4, 7, 8). 10. Фібули парні (2 екз.) одночастні піз- ньолатенської схеми з рамчастим приймачем і нижньою тятивою. Голка, пружина і корпус кожної застібки виготовлені з округлого у пе- ретині дроту діаметром 0,4 см у середній час- тині, що звужується до 0,2 см до пружини та ніжки. Спинки прикрашені поперечними ва- ликами: в одному випадку — одинарним, в ін- шому — фігурним потрійним. Нижче вали- ків корпус фібул в перетині трохи гранчастий. Приймачі зверху прикрашені поперечними виступами, а в одному випадку ще й дрібною насічкою. Довжина фібул 7,8 і 7,9 см, прийма- чів — 2,5 см (рис. 4, 1, 2). 11. Застібка від паска чи портупеї для під- вішування піхов меча овальної форми з дво- ма відростками та вертикальним виступом між ними. Масивне кільце ромбічне в перетині (0,7 × 0,8 см), висота вертикального виступу зі шляпкою 1,1 см. Ширина застібки 3,1 см, до- вжина — 4,4 см (рис. 4, 6). 12. Кільця для підвішування піхов меча (2 екз.) виготовлені з масивного прута майже ромбічної в перетині форми (0,85 × 1,15 см). Уздовж зовнішніх граней — кільцеві борозен- ки. Зовнішній діаметр кілець близько 3,7 см і 3,4 см (рис. 4, 4, 5). 13. Предмет у вигляді циліндра, закритого з одного боку суцільною покришечкою. Крізь неї всередину предмета вставлено стрижень. Відкритий кінець циліндра прикрашений кіль- цевими борозенками. Висота циліндра 2,45 см, діаметр покришечки 1,9 см, відкритого кін- ця — 1,6 см. Можна припустити, що предмет призначався для оформлення кінця руків’я ножа або іншого інструмента (рис. 4, 9). Для визначення культурно-хронологічної на- лежності комплексу звернемося до пошуку анало- гій. Поховальний обряд найближчі відповідники має серед таких латенізованих культур північно- західного кола як пшеворська і оксивська. Саме для них характерні кремації, що супроводжують- ся ритуально погнутою або поламаною зброєю. Водночас наявність зброї в тілоспаленнях у ціло- му нетипова для ще однієї латенізованої культури — ясторфської, за винятком так зв. групи Крагхе- де (Щукин 1994, с. 104—107). Вважається, що «убиті» предмети озброєння носії зазначених культур починають вміщувати до могил під впливом кельтського поховально- го обряду. В цілому окремі екземпляри чи на- бори різноманітної зброї знайдені приблизно в двохстах пшеворських і ста оксивських по- хованнях передримського часу (Łuczkiewicz 2006). Найсхідніші (тобто географічно най- ближчі до нашого комплексу) знахідки пше- ворського типу зафіксовані у верхів’ях Дністра (Smiszko 1932). Серед них особливий інтерес представляє невеликий могильник Гринів, що функціонував у період від Латену D2—D3 до стадії В2 ранньоримського часу. Так, похован- ня 3 цього могильника (тілоспалення у велико- му гончарному глеку) супроводжувалося в чис- лі інших речей фібулою типу А67, поламаними мечем з піхвами, наконечником списа, бойо- вими ножами, умбоном і шпорою (Козак 1984, с. 86—87, рис. 37, 4—8; 38; 43; 44, 3). Дослідник датував цей комплекс початком ранньорим- ського періоду — 40-ми рр. (Козак 1984, с. 37). Звернемо також увагу на ті поховання зі збро- єю, де за урни для кальцинованих кісток прави- Рис. 4. Мутин. Вироби з заліза (рис. Р.В. Терпилов- ського) ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 85 ли бронзові відерця. На території Польщі зафік- совано близько 10 пшеворських і оксивських поховань подібного типу2. Саме серед пшевор- ських матеріалів, у першу чергу, слід шукати аналогії речам з поховання біля Мутина задля його датування. Найважливішими з датуючих речей є парні пізньолатенські фібули з ажурни- ми ніжками, поширені у комплексах латенізо- ваних культур пізнього передримського періо- ду (ясторфської, пшеворської, оксивської та за- рубинецької). Аналогічні застібки належать до типу N (з нижньою тятивою), за Ю. Костжев- ським (Kostrzewski 1919), або до групи 3 — фібу- ли «пізньолатенської» схеми з рамчастою ніж- кою, за класифікацією А.К. Амброза (Амброз 1966, с. 22—23). Типологія Ю. Костжевського неодноразово модифікувалася. Так, С.П. Пач- кова визначає ці екземпляри як тип N 1б, ха- рактерними ознаками якого є дротяна слабко прогнута спинка (Пачкова 2004, с. 21—23). Ана- логічні застібки є в комплексах зарубинецької культури, які датують фазами D2 і D3. На думку Т. Домбровської, фібули типу N у цілому характерні для пшеворської культури другого горизонту фази А3, загалом синхрон- ної Латену D2 і D3, причому найбільш пізніми є екземпляри значних розмірів і з ажурними ніж- ками (як фібули з Мутина). Дослідниця датує другий горизонт цієї фази передостаннім деся- тиліттям I ст. до н. е. — початком другого деся- тиліття I ст. н. е. (Dąbrowska 1988, s. 61—62). Бронзова ситула і загальною формою, і за способом прикріплення залізних вушок і дуж- ки найбільше близька до відерець типу Е. 22, які Г.-Ю. Еггерс відносить до пізньолатенсько- го часу (Eggers 1955, taf. 4, 22). Посуд цього типу нечисленний на території європейсько- го Барбарикуму і невідомий на пам’ятках пше- ворської та оксивської культур. Комплекс зброї та військового споряджен- ня з Мутина в цілому характерний для фіналу передримського часу. Попри обламані лезо і кі- нець руків’я меча за такими основними характе- ристиками як розміри, профіль клинка і руків’я його можна віднести до типу I/2b (Łuczkiewicz 2006, s. 20—21). Наконечник списа з дуже дов- гим і вузьким пером і короткою втулкою, за ти- пологією того ж автора, належить до типу L/2 (Łuczkiewicz 2006, s. 76—77). Втім, судячи з чис- ленних знахідок, що походять з території Поль- щі, мечі і списи подібних типів використовува- 2 Висловлюємо подяку доктору Петру Лучкевичу (Уні- верситет Марії Кюрі-Склодовської, Люблін, Поль- ща) за допомогу та консультації. ли досить довго — впродовж фаз А2 і А3. Ум- бон відрізняється низкою деталей від основних типів передримського і ранньоримського часу. За основними ознаками (форма купола, великі бляхи, невисокий суцільний шпиль) він нагадує умбоны типу 10 (Bochnak 2005). Шпори належать до підгрупи А, за класифі- кацією Є. Гінальського, яка в цілому датуєть- ся пізнім передримським часом (Ginalski 1991, s. 55—56). Аналогічні вироби походять, зокре- ма, з пшеворських комплексів у Гриневі та Ве- селках. До них близькі знахідки з поселень зару- бинецької культури Оболонь (Луг 4) і Монасти- рок. Відмітимо, що парні шпори в похованнях пшеворської і оксивської культур трапляються порівняно рідко — в семи і чотирьох похован- нях відповідно (Łuczkiewicz 2006, s. 90). Застібка «з крильцями» близька до виробів типу К. 49 (Kostrzewski 1919, rys. 49). Поміче- но, що такі застібки (як і масивні кільця) ви- користовували в пасках або портупеях для під- вішування меча впродовж тривалого періоду — від рубежу фаз А1/А2 до кінця передримського часу (Dąbrowska 1988, s. 30). Таким чином, сума хроноіндикаторів дозво- ляє досить точно датувати поховання з Мути- Рис. 5. Комплекс поховання з Пересыпок (за Ю.В. Ку- харенком) ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 386 на фіналом передримського часу (кінцем фази А3) або рубежем передримського і початком ранньоримського часу (А3/В1), іншими слова- ми, рубежем ер. На відміну від металевих предметів, що мають численні паралелі серед старожитностей Цен- тральної Європи, знайти аналогії посудині-урні найважче. Хоча її загальна схожість (і за формою, і за орнаментальною композицією) з керамікою північно-західного кола не викликає сумнівів, близькі аналогії нам не відомі. Як більш віддале- ні можна назвати посудини з поховань ясторф- ської культури в Майсдорфі та Цигельсдорфі (Müller 1985, s. 208—226, tabl. 5, 8; 23, 10). У зв’язку з цим слід звернутися до матеріалів із поховання, випадково виявленого на правому березі Сейму неподалік від Путивля в с. Пере- сипки ще 1936 року і опублікованого Ю.В. Ку- харенком (1970)3. Комплекс включав невели- кий вазоподібний горщик-урну з кальцинова- 3 Наші спроби знайти речі з поховання у Пересипках у фондах Путивльського краєзнавчого музею на по- чатку 1990-х рр., на жаль, були безуспішні. ними кістками, пряжку і ніж (рис. 5). Дослідник навів низку аналогій урні серед знахідок таких культур пізньолатенського часу як оксивська, ясторфська і пшеворська, допускаючи, що по- дібний за формою посуд трапляється й пізні- ше. Зрештою, намагаючись звузити коло по- шуків, Ю.В. Кухаренко визначив комплекс, як пам’ятку типу Брест-Тришин і датував кінцем I—II ст. (Кухаренко 1970, с. 34). З ним погодився М.Б. Щукін, який відніс тілоспалення з Пере- сипок до вельбарської культури періоду В2/С1а (Szczukin 1981, s. 136), дотримуючись цієї дум- ки й надалі (Щукин 1994, с. 247; 2005, с. 105— 106). Його підтримала К.В. Каспарова, навівши низку аналогій формі та системі орнаментації горщика з Пересипок, щоправда не дуже близь- ких (Каспарова 1989, с. 278—280). Один з авто- рів цієї статті також висловився з цього приво- ду, пославшись на думку Є. Окулича про те, що ця посудина може бути близькою кераміці ни- дицької групи пшеворської культури (Терпи- ловский 1989, с. 232). Ситуація змінилася після того, як на почат- ку 1990-х рр. А.М. Обломський і Р.В. Терпилов- ський здійснили розвідку в середній течії Сейму та виявили низку пам’яток пізньолатенського часу, подібних до відомого з кінця 1940-х рр. за роботами Д.Т. Березовця поселення біля с. Ха- рівка (Максимов 1972, с. 54—55). Всього (з ура- хуванням досліджень попередників) зафіксова- но 19 пам’яток «типу Харівка». На поселеннях Красне 4, Чаплищі 3, Пересипки 1 і Литви- новичі 3 в 1991—1992 рр. здійснені розкопки. Очевидно, біля поселення Пересипки 1 і було свого часу виявлено поховання, опубліковане Ю.В. Кухаренком. На жаль, колапс «бюджетної» археології не дозволив продовжити досліджен- ня цієї цікавої культурної групи. Втім, основні результати робіт в Середньому Посейм’ї введені до наукового обігу (Обломский, Терпиловский 1994; 1994а; Обломский 2000). На тлі зарубинецької культури пам’ятки типу Харівка є дуже своєрідними. Будучи найсхідні- шим з її локальних варіантів, вони в той же час вирізняються найбільше численними і виразни- ми західними елементами. Своєрідність пам’яток типу Харівка визначається, в першу чергу, кера- мічним комплексом, який за походженням можна розділити на дві основні групи. Частина кухонно- го і столового посуду характерна для зарубинець- кої культури, передусім для її середньодніпров- ського варіанта, хоча трапляється і кераміка, що має загальнозарубинецьке поширення. Проте в контексті цієї статті особливий інтерес становить посуд другої групи, пов’язаний за походженням Рис. 6. Зразки кераміки другої групи (північно-захід- ного походження) з пам’яток типу Харівка та залізна фібула: 1, 3—6 — Красне 4; 2, 7 — Литвиновичі 3 (рис. А.М. Обломського і Р.В. Терпиловського) ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 87 з центральноєвропейським культурним ко- лом, передусім з ясторфською і пшеворською культурами. Співвідношення між цими дво- ма групами може бути різним. У Красному 4, приміром, центральноєвропейська кераміка різноманітніша, ніж в Литвиновичах 3, а за- рубинецька представлена меншою кількістю типів. Хронологія пам’яток типу Харівка ви- значається межами існування зарубинецької культури (від рубежу III/II ст. до н. е. до почат- ку н. е.) за фрагментами коських, родоських і синопських амфор, а також за знахідкою заліз- ної фібули пізньолатенської схеми з рамчас- тим приймачем, близької до застібок з Мутина (рис. 6). Наявність двох компонентів у матері- альній культурі пам’яток зарубинецького часу Середнього Посейм’я свідчить про змішаний етнічний склад населення цього регіону (Об- ломский, Терпиловский 1994; Обломский 2000, с. 152—154). Після робіт на пам’ятках типу Харівка ви- никло припущення про зв’язок з ними похо- вання з Пересипок. Дійсно, знайдена там урна за стилем оформлення (тричасні вінця, орна- мент у вигляді меандру, прямокутні наліпи- шишечки, вертикальні дрібні розчоси, нане- сені гребенем по лощеній поверхні) явно на- лежить до другої групи кераміки Середнього Посейм’я (Обломский, Терпиловский 1994, с. 162, рис. 6—8). Фрагменти подібного посуду є, зокрема, серед матеріалів поселення Литви- новичі 3 (Обломский 2000, рис. 9, 2; 10, 4). Своєю чергою, схожість посудин з Переси- пок і Мутина не викликає сумнівів: їх поєднують загальна форма, пропорції, гранчасті вінця, ха- рактер орнаментації («меандр», вертикальні роз- чоси, шишечки, лощені верх і низ). Втім, є і від- мінності (на наш погляд, другорядні): урна з Пе- ресипок значно менша, у верхній частині вона має уступ, відсутній на посудині з Мутина, кіль- кість шишечок різна (три на урні з Пересипок і п’ять на посудині з Мутина). В цілому вазоподіб- ні посудини з Пересипок і Мутина, поза сумні- вом, належать до однієї традиції, пов’язаної, оче- видно, з пам’ятками типу Харівка. Амброз А.К. Фибулы юга Европейской части СССР (II в. до н. э. — IV в. н. э.). — М., 1966 (САИ. — Вып. Д 1—30). Каспарова К.В. Соотношение вельбарской и зарубинецкой культур в Припятском Полесье // Kultura wielbarska w młodszym okresie rzymskim. — Lublin, 1989. — T. II. — С. 263—282. Козак Д.Н. Пшеворська культура у Верхньому Подністров’ї і Західному Побужжі. — К., 1984. Кухаренко Ю.В. Погребение у с. Пересыпки // МИА. — 1970. — 176. — С. 33—35. Максимов Е.В. Среднее Поднепровье на рубеже нашей эры. — К., 1972. Обломский А.М. Материалы зарубинецкого периода на поселении Литвиновичи 3 в Среднем Посеймье // Stratum plus. — 2000. — № 4. — С. 141—155. Бронзова ситула, використана як урна, і по- вний комплект військового спорядження, що включав меч, спис, ніж, щит і шпори, знайде- ні в мутинському похованні, свідчать про дуже високий соціальний статус небіжчика. Оче- видно, поховання цього могутнього вождя було здійснене близько рубежу ер. Його етніч- ну належність з огляду на деталі поховально- го обряду і характер супроводу (в першу чергу, зброї), скоріш за все, можна визначити як гер- манську. Таким чином, у порубіжжі лісової та лісо- степової смуг Дніпровського Лівобережжя в передримський час спостерігаємо низку етно- культурних імпульсів, пов’язаних із західним колом старожитностей. Їхнім свідченням є знахідки короноподібних гривен у середній те- чії Десни (Schcukin, Valkova, Shevchenko 1992), один з компонентів культурної групи типу Ха- рівка, а також пов’язані з ним кремації з Пере- сипок і Мутина в середній течії Сейму (рис. 7). Кожне з цих явищ має виразні паралелі серед пам’яток ясторфської та пшеворської культур. Рис. 7. Пам’ятки типу Харівка: а — поселення, б — окремі поховання. 1 — Любитове 2; 2 — Червоний Ра- нок; 3 — Мутин; 4 — Литвиновичі 3; 5 — Глухів; 6 — Баничі 3; 7 — Красне 4; 8 — Красне 2; 9 — Пруди; 10 — Путивль; 11 — Пешків; 12 — Харівка; 13 — Калище; 14 — Пересипки; 15 — Пересипки 1; 16 — Пересипки 2; 17 — Чаплищі 3; 18 — Волинцеве; 19 — Іванівка 1; 20 — Нова Слобода; 21 — Мар’янівка ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 388 Обломский А.М., Терпиловский Р.В. О связях населения Центральной Европы и востока Днепровского Левобере- жья в латенское и раннеримское время // Kultura przeworska. — Lublin, 1994. — T. 1. — S. 159—181. Обломський А.М., Терпиловський Р.В. Посейм’я у латенський час // Археологія. — 1994а. — № 3. — С. 41—51. Пачкова С.П. Пути формирования фибульного комплекса зарубинецкой культуры // Археологія давніх слов’ян. — К., 2004. — С. 9—38. Терпиловский Р.В. К проблеме контактов киевской и вельбарской культур // Kultura wielbarska w młodszym okresie rzymskim. — Lublin, 1989. — T. II. — С. 231—247. Щукин М.Б. На рубеже эр. Опыт историко-археологической реконструкции политических событий III в. до н. э. — I в. н. э. — СПб., 1994. Щукин М.Б. Готский путь. Готы, Рим и черняховская культура. — СПб., 2005. Bochnak T. Uzbrojenie ludności kultury przeworskiej w młodszym okresie przedrzymskim. — Rzeszów, 2005. Dąbrowska T. Wszesne fazy kultury przeworskiej. Chronologia — zasieg — powiazania. — Warszawa, 1988. Eggers H.-J. Zur absoluten Chronologie der römischen Kaiserzeit im freien Germanien // JRGZM. — 1955. — 2. Ginalski J. Ostrogi kabłąkowe kultury przeworskiej. Klasyfikacja typologiczna // Przegląd аrcheologiczny. — 1991. — 38. — S. 53—84. Kostrzewski J. Die ostgermanische Kultur der Spätlatenzeit // Mannus-Bibliothek. — Leipzig; Würzburg, 1919. — N 18—19. Łuczkiewicz P. Uzbrojenie ludności ziem Polski w młodszym okresie przedrzymskim. — Archaeologia Militaria II. — Lublin, 2006. Müller R. Die Grabfunde der Jastorf- und Latènezeit an unterer Saale und Mittelelbe. — Berlin, 1985 (Veröffentl. Landesmus. Vorgesch. Halle. — 38). Szczukin M.B. Zabytky wielbarskie a kultura czerniachowska // Problemy kultury wielbarskiej. — Słupsk, 1981. — S. 135—161. Schcukin M.B., Valkоva T.P., Shevchenko Yu.Yu. New finds of «Kronenhalsringe» in the Chernigov Region Ukraine and Some Problems of their Interpretation // Acta Archaeologica. — Kobenhavn, 1992. — Vol. 63. — P. 39—56. Smiszko M. Kultury wczesnego okresu epoki cesarstwa rzymskiego w Małopolsce Wschodniej. — Lwów, 1932. Надійшла 30.03.2010 Р.В. Терпиловский, Л.И. Билинская ТРУПОСОЖЖЕНИЕ ЗНАТНОГО ВОИНА РУБЕЖА ЭР НА СЕЙМЕ Публикуются находки из уникального погребения, случайно обнаруженного возле с. Мутин на Сейме, хранящие- ся в Кролевецком краеведческом музее. В керамическую урну были помещены согнутые меч и наконечник копья, а также бронзовая ситула, наполненная кальцинированными костями, среди которых находились парные фибулы и шпоры, нож и металлические части портупеи. Ситула была накрыта умбоном щита. Набор оружия и погребаль- ный обряд, включавший согнутые предметы вооружения, находят близкие аналогии среди трупосожжений таких латенизированных культур Центральной Евопы как пшеворская и оксывская. Фибулы позднелатенской схемы с рамчатым приемником можно датировать финалом Латена (поздним предримским временем, по терминологии польских археологов), то есть рубежом эр. Урна по основным признакам аналогична сосуду из погребения в Пересыпках близ Путивля, происхождение и датировка которого давно вызывают оживленные дискуссии. Теперь очевидно, что и трупосожжение из Пересыпок, как и погребение из Мутина, связаны с местной культурной группой типа Харьевка. Как показали раскопки А.М. Об- ломского и Р.В. Терпиловского начала 1990-х гг., именно в памятниках типа Харьевка наблюдается своеобразное со- четание зарубинецких элементов и древностей северо-западного круга (ясторфской и пшеворской культур). R.V. Terpylovskyi, L.I. Bilinska CREMATION OF A NOBLE WARRIOR OF THE EDGE OF MILLENIA IN THE SEYM RIVER REGION The finds from a unique burial accidentally found near Mutyn village in the Seim River region and kept in the Krolevets Museum of Local Lore are published. Bent sward and a spearhead, as well as bronze situla filled with calcined bones among which there were paired fibulae and spurs, a knife and metal elements of sword-knot, were put into ceramic urn. Situla was covered by a shield boss. A set of arms and burial custom which included bent weapons have close analogies among cremations in such La Téne influenced cultures of Central Europe as Pshevorska and Oksyvska ones. Fibulae of the late La Téne scheme with a framed receiver could be dated by the final stage of La Téne culture (the Late pre-Roman period in terms of Polish archaeologists), i.e. by the edge of millennia. Urn by its main features is analogous to the vessel from the burial in Peresypky near Putyvl, origin and date of which have been under spirited discussion for a long time. Now it is apparent that both the cremation from Peresypky and the burial from Mutyn are related to the local cultural group of Kharivka type. As the excavations of A.M. Oblomskyi and R.V. Terpylovskyi of the beginning of the 1990-s showed, it is the sites of Kharivka type where a distinctive combination of Zarubynetska culture elements and antiquities of the north-western circle (Yastorfska and Pshevorska cultures) is observed.

Тілоспалення знатного воїна рубежу ер на Сеймі

Institution

Similar Items