Ефективний міжакадемічний проект
Рецензія на колективні монографії: «Постнеклассика: философия, наука, культура». Отв. ред. Л.П. Киященко и В.С. Степин Центр гуманитарного образования НАН Украины; Институт философии РАН СПб.: Издательский дом «Міръ», 2009. «Постнеклассические практики: опыт концептуализации» Под ред. В.И. Арш...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67877 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ефективний міжакадемічний проект / В.І. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2013. — № 8. — С. 99-103. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859518947098886144 |
|---|---|
| author | Онопрієнко, В.І. |
| author_facet | Онопрієнко, В.І. |
| citation_txt | Ефективний міжакадемічний проект / В.І. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2013. — № 8. — С. 99-103. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Рецензія на колективні монографії:
«Постнеклассика: философия, наука, культура».
Отв. ред. Л.П. Киященко и В.С. Степин
Центр гуманитарного образования НАН Украины; Институт философии РАН
СПб.: Издательский дом «Міръ», 2009.
«Постнеклассические практики: опыт концептуализации»
Под ред. В.И. Аршинова и О.Н. Астафьева
СПб.: Издательский дом «Міръ», 2012.
|
| first_indexed | 2025-11-25T20:53:12Z |
| format | Article |
| fulltext |
99ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 8
РЕЦЕНЗІЇ
В.І. ОНОПРІЄНКО
ЕФЕКТИВНИЙ МІЖАКАДЕМІЧНИЙ ПРОЕКТ
Рецензія на колективні монографії:
«Постнеклассика: философия, наука, культура».
Отв. ред. Л.П. Киященко и В.С. Степин
Центр гуманитарного образования НАН Украины; Институт философии РАН
СПб.: Издательский дом «Міръ», 2009.
«Постнеклассические практики: опыт концептуализации»
Под ред. В.И. Аршинова и О.Н. Астафьева
СПб.: Издательский дом «Міръ», 2012.
© В.І. Онопрієнко, 2013
Рецензовані колективні монографії, підго-
товлені вченими Росії та України, є підсум-
ком міжнародних дослідницьких проектів
Російського гуманітарного наукового фонду
і НАН України «Постнеклассическая мето-
дология: становление, развитие, принципы,
перспективы» та «Постнеклассические прак-
тики в изменяющемся мире». Проекти, вико-
нані групою дослідників з двох країн, спря-
мовані на вивчення історії та сучасного стану
постнекласичної методології, розкриття її
фундаментальних і прикладних аспектів.
Обидві книги видані в Росії за підтримки Ро-
сійського гуманітарного наукового фонду.
Актуальність нової методології продикто-
вана синергетичною дією низки чинників,
детально проаналізованих авторами зазначе-
них праць. Це насамперед зумовлено потре-
бою сучасного наукового пізнання, що на по-
чатку XXI ст. зіткнулося з обмеженістю кла-
сичних і некласичних методологічних засобів
дослідження складних систем у природни-
чих, гуманітарних і соціальних науках. Од-
нією з відповідей на виклики такої ситуації є
ідея постнекласичної методології науки, яку
розвивають автори. Джерелом цієї ідеї стало
поняття постнекласичної науки, що в 1989 р.
запропонував відомий російський філософ
академік РАН та іноземний член НАН Украї-
ни В.С. Стьопін. Він розробив концепцію
структури і генезису наукового знання, роз-
глянув ідею кореляції освоюваних сучасною
наукою типів системних об’єктів зі змінами
наукової раціональності. Ця концепція здо-
була міжнародне визнання, але особливо по-
пулярною вона стала на пострадянському
просторі, зокрема в Україні. Згідно з нею, на
зміну простим (малим) системам, що підда-
ються монодисциплінарному вивченню, при-
йшли складні (великі) системи, що саморегу-
люються і саморозвиваються. Дослідження
таких систем по в’язане з низкою проблем,
вирішення яких потребує між- і трансдисци-
плінарних підходів, некласичних і постне-
класичних методологій. Таким чином, наука
перетворюється на форму виробництва, в
якому досягнення істини нерозривно поєд-
нане з отриманням конкретних практичних
результатів. Одночасно під час опису пізна-
вальних ситуацій з’являється необхідність
значного розширення набору ознак, що сут-
тєво характеризують суб’єкт пізнання.
Не менш важливою є та обставина, що па-
ралельно зі змінами в науці настала глибока
100 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 8
РЕЦЕНЗІЇ
криза класичного раціоналізму у філософії.
Філософи і науковці опинилися в ситуації
необхідності усвідомлення обмеженості тра-
диційних методів рефлексії, герменевтики,
аналізу і т.ін., з одного боку, й неможливості
визнати постмодерністський нігілізм і реля-
тивізм — з другого. Постнекласика, спираючись
на ресурси синергетики, сформувала новий
тип раціональності, який дозволяє перео-
смислити кардинальну філософську пробле-
му свободи людини у світі, що самоорганізо-
вується, якісно інакше поставивши проблему
суб’єкта пізнання й визначення ним своєї
ідентичності в умовах революційних змін.
Глибинні перетворення відбулися також
у сучасній культурі. На зміну характерній
для епохи Просвітництва конфронтації між
науковою ідеологією і релігійним світогля-
дом, первісною чи повсякденною свідомістю
приходить розуміння нагальності їхньої си-
нергетичної взаємодії. Європейський моно-
культуроцентризм, що домінував у культур-
ному житті до середини ХХ ст., заміщується
визнанням цінності культурного плюраліз-
му, необхідності діалогу культур. Нова (мо-
дерністська) наука впродовж 300 років сво-
го існування й розвитку зазнала істотних
змін, пройшовши в ході своєї еволюції низ-
ку якісно різних етапів, що за своїми пара-
метрами суперечать один одному. Відповід-
но в розвитку науки, починаючи з ХVII ст.,
можна виділити три основні типи наукової
раціональності: класичну (XVII — початок
XX ст.), некласичну (перша половина XX ст.),
постнекласичну (кінець ХХ ст.).
Ці типи «науки» відрізняються один від
одного не лише своїм предметним змістом і
дисциплінарним обсягом, але й своїми осно-
вами — онтологічними, гносеологічними,
соціальними та ін. Онтологічними основами
класичної науки були: антителеологізм, од-
нозначний детермінізм, механіцизм. Гносео-
логічні основи: об’єктивні методи дослі-
дження, експеримент, математична модель
об’єкта, дедуктивно-аксіоматичний спосіб
побудови теорії. Соціальні основи: дисци-
плінарна організація, створення наукових і
навчальних закладів нового типу (дослідні
лабораторії, інститути, академічні та інже-
нерні спільноти, політехнічні і природничо-
наукові вищі навчальні заклади, кафедри,
випробувальні стенди, наукові журнали),
затребуваність науки суспільством, поси-
лення зв’язку науки з виробництвом, ство-
рення промислового сектору науки, виник-
нення масової, «великої» науки. Усвідом-
лення обмеженості когнітивних ресурсів
класичної науки припадає на кінець XIX —
початок XX ст. Це якраз той час, коли почи-
нається криза її основ (період створення те-
орії відносності, квантової механіки, кон-
структивної логіки і математики та ін.).
Онтологія некласичної науки: релятивізм
(простору, часу, маси), індетермінізм (фун-
даментальних взаємозв’язків об’єктів), ма-
совість об’єктів будь-якого роду, систем-
ність, структурність, організованість, ево-
люційність систем і об’єктів. Гносеологія:
суб’єкт-об’єктність наукового знання, гіпо-
тетичність, імовірнісний характер наукових
законів і теорій, часткова емпірична й теоре-
тична верифікація наукового знання. Мето-
дологія: відсутність універсального науко-
вого методу, плюралізм методів і засобів, ін-
туїція, творчий конструктивізм. Соціологія:
101ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 8
РЕЦЕНЗІЇ
«зерниста» структура наукового співтова-
риства, різноманіття форм наукової коопе-
рації, наука як об’єкт економічного, право-
вого, соціального та державного регулювання,
суперечлива багатоманітність норм науко-
вого етосу. Кульмінація некласичного етапу
розвитку науки припадає на 70-ті роки XX ст.
Лідери постнекласичної науки — біологія,
екологія, інформатика, синергетика, глоба-
лістика, науки про людину. Основний пред-
мет дослідження — надскладні системи, що
включають людину як істотний елемент їх-
нього функціонування й розвитку (механіч-
ні, фізичні, хімічні, біологічні, екологічні,
інженерно-технічні, технологічні, ком п’ю-
тер ні, медичні, соціальні та ін.). Принципи
онтології постнекласичної science: систем-
ність, структурність, органіцизм, нелінійний
(багатоваріантний) еволюціонізм, антропо-
логізм. Її гносеологічні основи: проблемна
предметність, соціальність (колективність)
науково-пізнавальної діяльності, контексту-
альність наукового знання, корисність, еко-
логічна і гуманістична цінність наукової
інформації. Методологія постнекласичної
науки: методологічний плюралізм, кон ст-
рук тивізм, консенсуальність, ефективність,
доцільність наукових рішень.
Класична наука припускала, що суб’єкт
дистанційований від об’єкта, він ніби збоку
пізнає світ, а умовою об’єктивно-істинного
знання вважала елімінацію з пояснення й
опису всього того, що стосується суб’єкта і
засобів діяльності. Для некласичної раціо-
нальності характерна ідея відносності об’єк-
та до засобів і операцій діяльності; експліка-
ція цих засобів і операцій є умовою здобуття
істинного знання про об’єкт. Зразком реалі-
зації такого підходу стала квантово-ре ля ти-
вістська фізика. Постнекласична раціональ-
ність враховує співвіднесеність знань про
об’єкт не тільки із засобами, але й із ціннісно-
цільовими структурами діяльності, припус-
каючи експлікацію внутрішньонаукових цін-
ностей та їх співвіднесення із соціальними
цілями й цінностями.
Поява кожного нового типу раціональнос-
ті не усуває попереднього, але обмежує про-
стір його дії. У сучасній, постнекласичній,
науці дедалі важливішу роль відіграє особ-
ливий тип систем, що історично розвивають-
ся. Це так звані «людинорозмірні» системи,
складником яких є людина та її діяльність.
До них належать об’єкти сучасних біотехно-
логій, передусім генної інженерії, медико-
біологічні об’єкти, великі екосистеми і біо-
сфера в цілому, людино-машинні системи та
складні інформаційні комплекси (у тому
числі системи штучного інтелекту), соціаль-
ні об’єкти і т.д. Під час вивчення людинороз-
мірних об’єктів пошук істини виявляється
пов’язаним із визначенням стратегії і мож-
ливих напрямів перетворення об’єкта. З та-
кими системами не можна вільно експери-
ментувати. У процесі їх дослідження та
практичного освоєння особливу роль віді-
грає знання заборон на деякі стратегії взає-
модії, що потенційно містять у собі катастро-
фічні наслідки для людини. У цьому зв’язку
трансформується ідеал ціннісно-нейт раль-
ного дослідження. Стосовно до людинороз-
мірних об’єктів об’єктивно істинне пояснен-
ня й опис не тільки допускають, але й перед-
бачають включення до складу пояснювальних
положень аксіологічних факторів.
Виникає потреба експлікації зв’язків фун-
даментальних внутрішньонаукових цінно-
стей (по шук істини, розширення знань) з
позанауковими цінностями загальносо ці-
аль ного характеру. У сучасних про грамно-
орієн тованих дослідженнях ця експлікація
здійс нюється шляхом соціальної експерти-
зи програм. Водночас у ході самої дослід-
ницької діяльності з людинорозмірними
об’єктами вченому доводиться роз в’я зувати
низку етичних проблем, визначаючи межі
можливого втручання в об’єкт. Внутрішня
етика науки, стимулюючи пошук істини
й орієнтацію на здобуття нового знання,
постійно співвідноситься в цих умовах із
загальногуманістичними принципами й цін-
ностями. Методологія дослідження люди-
норозмірних систем, що історично розвива-
ються, зближує при род ничо-наукове і гу ма-
нітарне пізнання, ство рюючи підґрунтя для
їхньої глибокої інтеграції.
102 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 8
РЕЦЕНЗІЇ
Матеріали першої монографії структурова-
ні в чотири розділи. Перші три відповідають
основним сферам прояву постнекласики —
філософії, науці і культурі. Завершальний
розділ присвячено історії пост некласичних
розроблень у науковому дослідженні. У ньому
також підбито попередні підсумки, окресле-
но перспективи постнекласичної програми.
У монографії наголошено, що в Росії по-
стнекласичну методологію активно вико-
ристовують у контексті розвитку сучасного
синергетичного еволюціонізму, філософії
міждисциплінарних і трансдисциплінарних
досліджень. Ідеї глобального еволюціонізму
лежать в основі процесуальності постнекла-
сичного підходу до вивчення становлення в
природі і суспільстві. При цьому з’являються
можливості відстеження особливостей пе-
рехідних станів між самоорганізацією і са-
морозвитком (В.І. Аршинов, В.Г. Буданов,
В.С. Стьопін, Я.І. Свірський).
В Україні ідеї постнекласики плідно впли-
вають на формування таких напрямів, як
тоталогія (В.В. Кізіма, В.А. Рижко), синер-
гетика (Л.Д. Бевзенко, І.С. Добронравова),
реляційний холізм (І.3. Цехмістро). Онов-
лення розуміння причинності, запропо-
новане пост некласикою, враховує прямі і
зворотні зв’я з ки, ускладнені нелінійністю
взаємодії між телеономією і телеологією,
вводить концепт самодетермінації як нової
форми детермінації людської свободи у сві-
ті сучасної культури, що самоорганізову-
ється (Л.Д. Бевзенко, І.С. Добронравова,
Т.Д. Суходуб). Ця обставина стимулює роз-
виток нових наукових напрямів, наприклад
психосинергетики (І.В. Єршова-Бабенко)
та психонетики (О.Г. Бахтіяров).
Друга монографія присвячена концепту-
алізації постнекласичних практик. Між-
дисциплінарний характер проблематики,
новизна і відкритість постнекласичної ме-
тодології дає змогу сфокусувати на уко во-
дослідницький інтерес на розгляді різнома-
нітних форм її практичності. Наука постає
як сукупність соціальних практик, що ви-
пливають із неявних передумов, стереоти-
пів, цінностей. Суб’єкт науки в цій ситуації
виступає членом спільноти, у межах якої
досягається раціональний консенсус щодо
істинності наукового результату і правил
взаємодії вчених.
Розгляд постнекласичної парадигми як су-
купності конкретних дослідницьких практик
істотно нарощує аргументацію нового підхо-
ду. У міждисциплінарних наукових проектах
виникають специфічні комунікативні проб-
леми об’єднання дослідників — носіїв мов
різних наук і нових рольових ситуацій. Ці ко-
лізії можуть бути розв’язані на основі актив-
ного перманентного діалогу між представни-
ками різних наукових дисциплін — як при-
родничих, так і соціогуманітарних.
Варто зазначити, що обидві книги ство-
рені міжакадемічним колективом, який пра-
цює в режимі невидимого коледжу, бере
участь у роботі міжвідомчих семінарів. В
Україні такий семінар із постнекласичної
методології вже багато років діє при Центрі
гуманітарної освіти НАН України. Його
веде професор В.В. Кізіма, керівник лабора-
торії постнекласичних методологій, голов-
ний редактор періодичного видання «To tal-
logy–ХХІ. Постнекласичні дослідження».
Семінар об’єднує десятки фахівців різних
спеціальностей із установ НАН України та
вищих навчальних закладів. У підготовці
рецензованих монографій, крім керівника
семінару та проектів В.В. Кізіми, брали
участь такі українські дослідники: Ю.В. Ба-
лясова (ЦГО НАН України, Київ), Л.Д. Бев-
зенко (Інститут соціології НАН України,
Київ), О.Ю. Волик (Київський національ-
ний університет імені Тараса Шевченка),
Л.С. Горбунова (Інститут вищої освіти НАПН
України, Київ), І.С. Добронравова (КНУ іме -
ні Тараса Шевченка), І.В. Бабенко-Єр шова
(Одеський національний медичний універ-
ситет), Н.В. Кочубей (Національний педа-
гогічний університет ім. М.П. Драгоманова,
Київ), О.Г. Левченко (Національний центр
театрального мистецтва ім. Леся Курбаса,
Київ), М.О. Нестерова (НПУ ім. М.П. Драго-
манова), В.А. Рижко, Т.Д. Суходуб, Л.В. Те-
ліженко (ЦГО НАН України), Ю.Г. Тю-
тюнник (Національна академія керівних
103ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 8
РЕЦЕНЗІЇ
кадрів культури та мистецтв, Київ), І.З. Цех-
містро (Харківський національний універ-
ситет ім. В.Н. Каразіна).
Два десятиліття існування концепції по-
стнекласичної методології характеризують-
ся її експансією як методологічної настанови
та перетворенням на дослідницьку програму
і парадигму сучасної науки, яка передбачає
нову рефлексію традиційних категорій су-
б’єкта й об’єкта, об’єктивності й істинності
знання, застосовності не лише традиційних,
природничо-наукових, але й істотно відмін-
них від них соціогуманітарних критеріїв оці-
нювання знання, його достовірності, стро-
гості, об’єктивності. Важливою властивістю
цієї парадигми є те, що вона може виступати
каталізатором інновацій, ферментом для за-
родження нових ідей та уявлень.
Обговорювані книги фактично продовжу-
ють тему ще однієї монографії в цій серії —
«Етос науки», яку мені довелося рецензува-
ти на сторінках «Вісника Національної ака-
демії наук України» (2009, № 6). Усі три
монографії, утворюючи одну серію, будуть
дуже корисні для кожного сучасного вченого,
який працює в складних гносеологічних,
методологічних і соціальних колізіях пост-
некласичної науки і перебуває в пошуку
адекватних епістемологічних засобів для
здійснення своїх досліджень.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67877 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-25T20:53:12Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Онопрієнко, В.І. 2014-09-11T17:44:28Z 2014-09-11T17:44:28Z 2013 Ефективний міжакадемічний проект / В.І. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2013. — № 8. — С. 99-103. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67877 Рецензія на колективні монографії: «Постнеклассика: философия, наука, культура». Отв. ред. Л.П. Киященко и В.С. Степин Центр гуманитарного образования НАН Украины; Институт философии РАН СПб.: Издательский дом «Міръ», 2009. «Постнеклассические практики: опыт концептуализации» Под ред. В.И. Аршинова и О.Н. Астафьева СПб.: Издательский дом «Міръ», 2012. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Рецензії Ефективний міжакадемічний проект Article published earlier |
| spellingShingle | Ефективний міжакадемічний проект Онопрієнко, В.І. Рецензії |
| title | Ефективний міжакадемічний проект |
| title_full | Ефективний міжакадемічний проект |
| title_fullStr | Ефективний міжакадемічний проект |
| title_full_unstemmed | Ефективний міжакадемічний проект |
| title_short | Ефективний міжакадемічний проект |
| title_sort | ефективний міжакадемічний проект |
| topic | Рецензії |
| topic_facet | Рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67877 |
| work_keys_str_mv | AT onopríênkoví efektivniimížakademíčniiproekt |