Нові радіовуглецеві дати для пам'яток Північно-Західного Причорономор'я
Публікуються матеріали кургану 4 біля с. Вапнярка в околицях м. Одеса з охованнями доби енеоліту—бронзи і ґрунтового могильника пізнього середньовіччя на території міста, що складають певний інтерес, зокрема через радіокарбонні дати. В 2008 г. Белгород-Тирская экспедиция Института археологии НАН Укр...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67901 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Нові радіовуглецеві дати для пам'яток Північно-Західного причорономор'я / С.В Іванова // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 69-75. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67901 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Іванова, С.В. 2014-09-12T16:18:14Z 2014-09-12T16:18:14Z 2010 Нові радіовуглецеві дати для пам'яток Північно-Західного причорономор'я / С.В Іванова // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 69-75. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67901 Публікуються матеріали кургану 4 біля с. Вапнярка в околицях м. Одеса з охованнями доби енеоліту—бронзи і ґрунтового могильника пізнього середньовіччя на території міста, що складають певний інтерес, зокрема через радіокарбонні дати. В 2008 г. Белгород-Тирская экспедиция Института археологии НАН Украины исследовала два памятника в пригородах Одессы: курганную группу у с. Вапнярка Коминтерновского р-на и грунтовый могильник в черте города (жилмассив Совиньон 4), на расстоянии около 1,5 км к востоку от с. Бурлачья Балка Овидиопольского р-на.Могильник у с. Вапнярка из девяти курганов известен в научной литературе с середины XIX в. Исследованы четыре кургана — три скифских и один более древний. Курган 4 был сооружен в энеолите и использовался в бронзовом и раннем железном веке. Высота его 0,2 м, диаметр 20—25 м, сильно распахан. В нем обнаружено 20 погребений: два энеолитические, 15 бронзового века, скифское и два неопределенные. Сооружение первоначальной насыпи кургана связано с погребениями 4 и 9 энеолитической эпохи, их окружал частично сохранившийся кромлех диаметром около 5,6 м. Он был сооружен из небольших, рваных по слою грубо отесанных полигональных плит известняка, частично — из бутового камня различной величины; плиты поставлены орфостатно. Захоронения и кромлех были перекрыты первой насыпью из чернозема с частыми вкраплениями мелкой известняковой крошки. Ее диаметр около 10 м, высота не менее 0,6—0,7 м. Вторая насыпь, края которой фиксировались в бровках, из плотного светло-серого суглинка, диаметр ее около 18,5 м, высота около 1,0 м. Возможно, она имела конструктивный характер. Третья насыпь не восстанавливается из-за сильной распашки кургана. Ее диаметр, вероятно, был не менее 20 м, высота неизвестна. Практически все погребения кургана, за исключением энеолитических, впущены с уровня третьей насыпи. Интерес, в первую очередь, представляют погребения, для которых получены радиоуглеродные даты: энеолитическое (4), ямной культуры (16 и 18), катакомбной (3) и бабинской (6). Грунтовый могильник Совиньон из пяти захоронений был выявлен в результате шурфовки. Все погребения безынвентарны, ориентированы в западном направлении. Судя по результатам радиоуглеродного датирования, могильник относится к золотоордынскому времени и датируется серединой XIV в. Отметим, что грунтовые захоронения кочевников золотоордынского периода не были известны в Северо-Западном Причерноморье вплоть до настоящего времени. Источниковедческую базу составляют исключительно подкурганные захоронения, число которых невелико — около 70. Было лишь одно исключение — погребение у с. Флориновское. In 2008, Bilhorod-Tyras Expedition of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine was researching two monuments in suburbs of Odesa: group of barrows near Vapnyarka village of Kominternivske Region, and a burial ground within the precincts of the city (Sovinyon 4 housing estate) at a distance approximately 1,5 km to the east from Burlacha Balka village of Ovidiopol Region. The burial ground near Vapnyarka village of 9 barrows is known in the scientific literature since the middle of the 19th c. Four barrows have been studied: three of the Scythian period and a one of more ancient period. Barrow 4 was constructed in the Copper Age and was used in the Bronze and the Early Iron Ages. Its height is 0,2 m, diameter 20—25 m, and it is intensively ploughed up. 20 burials were found there: two of the Copper Age, 15 of the Bronze Age, one of the Scythian period, and two were not defined. Construction of the original embankment of the barrow is related to burials 4 and 9 of the Copper Age, they were surrounded by partly extant cromlech of 5,6 m in diameter. It was constructed of small, broken by the layer, roughly trimmed polygonal limestone plates, partly of rubble of various sizes; plates were put orphostationally. Burials and cromlech were covered by the first mound made of soil with mixture of small limestone bits. It is about 10 m in diameter and of not less than 0,6—0,7 m in height. The second mound, edges of which were fixed in kerbs, was made of light gray plastic clay; it’s 18,5 m in diameter and 1,0 m high. Probably, it had a constructive function. The third mound can not be reconstructed due to intensive ploughing up of the barrow. Its diameter apparently was not less than 20 m and its height is not known. In fact, all burials in the barrow, except for the ones of the Copper Age, were sunk from the level of the third mound. Interest, first of all, represent those burials for which radiocarbon dates have been obtained: the Copper Age (4): Yamna culture (16 and 18), Catacomb (3), and Babynska (6) cultures. The burial ground Sovinyon of five burials was discovered as a result of making prospect holes. All burials are without inventories, oriented to the west. Judging from the results of radiocarbon dating the burial ground belongs to the Golden Horde period and is dated by the middle of the 14th c. It should be noted that ground burials of the nomads of the Golden Horde period were not known in the North-Western coast of the Black Sea up to now. Only under-barrow burials constitute the source study base; there are not many of them, about 70. There was only one exception, a burial near Florinovske village. uk Інститут археології НАН України Археологія Публікації археологічних матеріалів Нові радіовуглецеві дати для пам'яток Північно-Західного Причорономор'я Новые радиоуглеродные даты для памятников Северо-Западного Причорономорья New radiocarbon dates for the monuments Northwest area of Black Sea Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Нові радіовуглецеві дати для пам'яток Північно-Західного Причорономор'я |
| spellingShingle |
Нові радіовуглецеві дати для пам'яток Північно-Західного Причорономор'я Іванова, С.В. Публікації археологічних матеріалів |
| title_short |
Нові радіовуглецеві дати для пам'яток Північно-Західного Причорономор'я |
| title_full |
Нові радіовуглецеві дати для пам'яток Північно-Західного Причорономор'я |
| title_fullStr |
Нові радіовуглецеві дати для пам'яток Північно-Західного Причорономор'я |
| title_full_unstemmed |
Нові радіовуглецеві дати для пам'яток Північно-Західного Причорономор'я |
| title_sort |
нові радіовуглецеві дати для пам'яток північно-західного причорономор'я |
| author |
Іванова, С.В. |
| author_facet |
Іванова, С.В. |
| topic |
Публікації археологічних матеріалів |
| topic_facet |
Публікації археологічних матеріалів |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Новые радиоуглеродные даты для памятников Северо-Западного Причорономорья New radiocarbon dates for the monuments Northwest area of Black Sea |
| description |
Публікуються матеріали кургану 4 біля с. Вапнярка в околицях м. Одеса з охованнями доби енеоліту—бронзи і ґрунтового могильника пізнього середньовіччя на території міста, що складають певний інтерес, зокрема через радіокарбонні дати.
В 2008 г. Белгород-Тирская экспедиция Института археологии НАН Украины исследовала два памятника в пригородах Одессы: курганную группу у с. Вапнярка Коминтерновского р-на и грунтовый могильник в черте города (жилмассив Совиньон 4), на расстоянии около 1,5 км к востоку от с. Бурлачья Балка Овидиопольского р-на.Могильник у с. Вапнярка из девяти курганов известен в научной литературе с середины XIX в. Исследованы четыре кургана — три скифских и один более древний. Курган 4 был сооружен в энеолите и использовался в бронзовом и раннем железном веке. Высота его 0,2 м, диаметр 20—25 м, сильно распахан. В нем обнаружено 20 погребений: два энеолитические, 15 бронзового века, скифское и два неопределенные. Сооружение первоначальной насыпи кургана связано с погребениями 4 и 9 энеолитической эпохи, их окружал частично сохранившийся кромлех диаметром около 5,6 м. Он был сооружен из небольших, рваных по слою грубо отесанных полигональных плит известняка, частично — из бутового камня различной величины; плиты поставлены орфостатно. Захоронения и кромлех были перекрыты первой насыпью из чернозема с частыми вкраплениями мелкой известняковой крошки. Ее диаметр около 10 м, высота не менее 0,6—0,7 м. Вторая насыпь, края которой фиксировались в бровках, из плотного светло-серого суглинка, диаметр ее около 18,5 м, высота около 1,0 м. Возможно, она имела конструктивный характер. Третья насыпь не восстанавливается из-за сильной распашки кургана. Ее диаметр, вероятно, был не менее 20 м, высота неизвестна. Практически все погребения кургана, за исключением энеолитических, впущены с уровня третьей насыпи. Интерес, в первую очередь, представляют погребения, для которых получены радиоуглеродные даты: энеолитическое (4), ямной культуры (16 и 18), катакомбной (3) и бабинской (6). Грунтовый могильник Совиньон из пяти захоронений был выявлен в результате шурфовки. Все погребения безынвентарны, ориентированы в западном направлении. Судя по результатам радиоуглеродного датирования, могильник относится к золотоордынскому времени и датируется серединой XIV в. Отметим, что грунтовые захоронения кочевников золотоордынского периода не были известны в Северо-Западном Причерноморье вплоть до настоящего времени. Источниковедческую базу составляют исключительно подкурганные захоронения, число которых невелико — около 70. Было лишь одно исключение — погребение у с. Флориновское.
In 2008, Bilhorod-Tyras Expedition of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine was
researching two monuments in suburbs of Odesa: group of barrows near Vapnyarka village of Kominternivske Region, and
a burial ground within the precincts of the city (Sovinyon 4 housing estate) at a distance approximately 1,5 km to the east
from Burlacha Balka village of Ovidiopol Region.
The burial ground near Vapnyarka village of 9 barrows is known in the scientific literature since the middle of the 19th c.
Four barrows have been studied: three of the Scythian period and a one of more ancient period.
Barrow 4 was constructed in the Copper Age and was used in the Bronze and the Early Iron Ages. Its height is 0,2 m,
diameter 20—25 m, and it is intensively ploughed up. 20 burials were found there: two of the Copper Age, 15 of the Bronze
Age, one of the Scythian period, and two were not defined.
Construction of the original embankment of the barrow is related to burials 4 and 9 of the Copper Age, they were surrounded
by partly extant cromlech of 5,6 m in diameter. It was constructed of small, broken by the layer, roughly trimmed polygonal
limestone plates, partly of rubble of various sizes; plates were put orphostationally. Burials and cromlech were covered by the
first mound made of soil with mixture of small limestone bits. It is about 10 m in diameter and of not less than 0,6—0,7 m in
height. The second mound, edges of which were fixed in kerbs, was made of light gray plastic clay; it’s 18,5 m in diameter and
1,0 m high. Probably, it had a constructive function. The third mound can not be reconstructed due to intensive ploughing
up of the barrow. Its diameter apparently was not less than 20 m and its height is not known. In fact, all burials in the barrow,
except for the ones of the Copper Age, were sunk from the level of the third mound.
Interest, first of all, represent those burials for which radiocarbon dates have been obtained: the Copper Age (4): Yamna
culture (16 and 18), Catacomb (3), and Babynska (6) cultures.
The burial ground Sovinyon of five burials was discovered as a result of making prospect holes. All burials are without
inventories, oriented to the west. Judging from the results of radiocarbon dating the burial ground belongs to the Golden Horde
period and is dated by the middle of the 14th c. It should be noted that ground burials of the nomads of the Golden Horde period
were not known in the North-Western coast of the Black Sea up to now. Only under-barrow burials constitute the source study
base; there are not many of them, about 70. There was only one exception, a burial near Florinovske village.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67901 |
| citation_txt |
Нові радіовуглецеві дати для пам'яток Північно-Західного причорономор'я / С.В Іванова // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 69-75. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ívanovasv novíradíovuglecevídatidlâpamâtokpívníčnozahídnogopričoronomorâ AT ívanovasv novyeradiouglerodnyedatydlâpamâtnikovseverozapadnogopričoronomorʹâ AT ívanovasv newradiocarbondatesforthemonumentsnorthwestareaofblacksea |
| first_indexed |
2025-11-24T16:13:14Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:13:14Z |
| _version_ |
1850484868369088512 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 69
У 2008 р. Білгород-Тірська експедиція Інсти-
туту археології НАН України досліджувала дві
пам’ятки у передмісті Одеси: курганну групу по-
близу с. Вапнярка Комінтернівського р-ну (за
5 км на схід від північної околиці міста) і ґрунто-
вий могильник у межах міста (новий житловий
масив Совіньйон 4 на південній окраїні) на від-
стані близько 1,5 км на схід від с. Бурлача Бал-
ка Овідіопольського р-ну. У Київській радіовуг-
лецевій лабораторії за кістками отримано дати
для деяких поховань доби енеоліту—бронзи і
пізнього середньовіччя, що важливо для уточ-
нення часу функціонування різних культур.
Кургани біля с. Вапнярка складають могиль-
ник, відомий ще від середини XIX ст. (Ува-
ров 1853). 2008 р. розкопано чотири кургани з
дев’яти. Три були зведені за доби раннього за-
ліза, курган 4 — за енеолітичного часу, а нада-
лі використовувався в епоху бронзи та пізніше.
Висота його 0,2 м, діаметр 20—25 м, розораний.
Центральна частина кургану досліджувалася
вручну, периферійна — за допомогою техніки.
Стратиграфія кургану (рис. 1). Простежено
три стратиграфічні шари. Спорудження пер-
винного насипу пов’язано з похованнями 4 і 9
(пізніше) енеолітичної пори. Їх оточував кром-
лех діаметром близько 5,6 м, складений з неве-
ликих грубо обтесаних полігональних плит вап-
няку та бутового каменю різного розміру, вста-
новлених орфостатно. Фактично збереглася
лише західна частина конструкції. Поховання
і кромлех були перекриті першим насипом, що
складався з чорнозему з численними вкраплен-
нями подрібненого вапняку. Він мав діаметр
близько 10,0 м і висоту не менше 0,6—0,7 м.
Другий насип, краї якого фіксувалися в пе-
ретинах, зведено зі щільного світло-сірого су-
глинку. Діаметр його близько 18,5 м, висота
близько 1,0 м. Через нечіткі контури визначити
зв’язок його з конкретним похованням не вдало-
ся. Можливо, досипка мала конструктивний ха-
рактер. Очевидно, вона змістила центр кургану, і
кромлех опинився у північній його частині.
Третій насип не відновлюється через розо-
рювання кургану. Його діаметр, ймовірно, був
не менше як 20 м, висота не визначається. У
центрі здійснено поховання 8 катакомбної
культури, однак брак основних поховань цієї
культури у Північно-Західному Причорномор’ї
не дозволяє однозначно пов’язати споруджен-
ня третього насипу з катакомбним часом.
Практично всі поховання, за винятком енеолі-
тичних, впущені з рівня третього насипу.
Всього виявлено 20 поховань: два — енео-
літичного часу, 15 — бронзового віку, скіфське
і два невизначені. Для п’ятьох поховань отри-
мано радіовуглецеві дати. Подаємо їх опис по
мірі виявлення.
Поховання 3 (катакомбна культура) знаходи-
лося за 2,5 м на південь від R на глибині 1,35 м
(рис. 2, 1). Спочатку, на відстані 3,45 м на південь
від R, був виявлений заклад з трьох невеликих
(завдовжки 0,2—0,3 м) необроблених із рвани-
ми краями плит вапняку, дві з яких стояли верти-
кально. Ймовірно, плити становили надмогиль-
ну конструкцію, позначаючи місце поховання,
оскільки з вхідним колодязем вони не пов’язані
(співвідносилися з північно-західною частиною
ями). Вхідний колодязь овальний у плані, розмі-
ром 1,3 × 0,9 м і завглибшки 0,3 м від рівня вияв-
лення, примикав до поховальної камери з півден-
ного сходу. Підовальна в плані камера мала роз-
міри 1,45 × 0,92 м, орієнтована по лінії південний
захід—північний схід. Висота склепіння приблиз-
но 0,5 м. Різниця між рівнями дна камери і коло-
дязя 0,44 м. Могила вирита в яскравій материковій
глині, заповнення — в’язке, сірувато-жовтувате —
становить суміш гумусу із суглинком. Дно під кіс-
тяком обмазане зеленою глиною.
Кістяк лежав на спині в слабко скорченій
позі, коліна підігнуті вліво, орієнтований голо-
вою на південний захід. Трохи зігнуті в ліктях © С.В. ІВАНОВА, 2010
С.В. Іванова
НОВІ РАДІОВУГЛЕЦЕВІ ДАТИ ДЛЯ ПАМ’ЯТОК
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
Публікуються матеріали кургану 4 біля с. Вапнярка в околицях м. Одеса з похованнями доби енеоліту—бронзи і ґрунто-
вого могильника пізнього середньовіччя на території міста, що складають певний інтерес, зокрема через радіокарбонні
дати.
К л ю ч о в і с л о в а: Північно-Західне Причорномоp’я, доба енеоліту—бронзи, середньовіччя, курган, ґрунтовий могиль-
ник, радіовуглецеве датування.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 370
руки лежали вздовж тулуба. Деякі ребра зсуну-
ті до лівого ліктя. Череп лежав основою на дні,
щелепи — на грудній клітці. Біля правого пле-
ча скупчення червоної вохри 3 × 4 см, за голо-
вою на боці лежала посудина.
Ліпний округлобокий горщик з короткими
відігнутими вінцями. По вінцях і краю дна —
овальні заглиблення, виконані орнаментиром,
на плічках — два горизонтальні ряди пальце-
вих вдавлень. Поверхня різних відтінків роже-
вого кольору, грубо загладжена, зі значним ша-
ром нагару, що охоплює її 2/3. Висота 13,3 см,
діаметр вінців 11,0 см, тулуба — 16,0 см, дна —
9,7 см (рис. 2, 2).
Для поховання отримано дві дати: Кі-15012
5090 ± 60 ВР (явно недостовірна) та Кі-15230
3960 ± 70 ВР.
Поховання 4 (основне, квітянська/постмаріу-
польска культура) виявлено на відстані 2,8 м на
північ від R на глибині 0,45 м (рис. 2, 3). Яма
була перекрита поперек трьома великими полі-
гональними рваними по шару грубо оброблени-
ми плитами вапняку, що розкололися і просіли
в могилу ще в давнину (деякі з плит знаходили-
ся майже у вертикальному стані). Довжина за-
кладу 1,6 м, ширина від 0,5 м (на заході) до 1,0 м
(на сході). Розміри уламків плит: 0,80 × 0,65 ×
0,15 м, 0,62 × 0,46 × 0,21 м, 0,38 × 0,38 × 0,18 м.
Могила підтрапецієподібна у плані із заокру-
гленими кутками («бобоподібної» форми), зву-
жувалася до ніг похованого. Довжина її 1,95 м
(по дну 2,0 м), ширина в головах 0,95 м, в но-
гах — 0,70 м, у середній частині — 0,75 м, гли-
бина 0,32 м від перекриття (1,07 м від R). Вона
була заповнена мішаним ґрунтом (чорнозем із
вкрапленнями дрібного вапняку), ідентичним
структурі першого насипу. Краї ями трохи ско-
шені, можливо, набули такої конфігурації під
тиском кам’яних плит. Східний край ушкодже-
ний при здійсненні поховання 9.
Кістяк лежав випростано на спині головою
на схід. Променева кістка лівої руки лежала між
стегновими кістками. Права частина грудної
клітки ушкоджена каменями перекриття. Фа-
ланги пальців ніг збереглися частково, рук —
не вціліли. Кістяк слабко забарвлений яскраво-
червоною вохрою, зокрема лобна частина, пле-
чові кістки біля ліктьових епіфізів, стегнові
кістки у верхній частині; інтенсивніше — кіст-
ки п’ят. На дні, біля грудної клітки, була пляма
вохри розміром 2 × 2 см. Супроводу не було.
Поховання датовано Кі-15013 4100 ± 80 ВР.
Поховання 6 (бабинська культура) було роз-
ташоване на південь від R на глибині 0,5 м
Рис. 1. Вапнярка, курган 4. План
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 71
(рис. 2, 4). Могилу не простежено. Кістяк за-
лягав у гумусному шарі. Небіжчика вкладено
на лівому боці в дуже скорченому стані з роз-
воротом на живіт головою на схід. Коліна при-
тиснуті до грудей, руки зігнуті в ліктях і кистя-
ми піднесені до обличчя. Біля колін лежала на
боці посудина.
Горщикоподібна трохи асиметрична посу-
дина на зразок «чавунця». Край вінець, частко-
во ушкоджений в давнину, горизонтально зрі-
заний, дно з закраїною. На дні є відбитки зерен
(проса?). Поверхня сіро-рожева, закіптявлена,
на зламі — чорна. У тісті домішки товчено-
го вапняку. Висота 9,5—10,0 см, діаметр вінця
11,3 см, дна — 7,5 см (рис. 2, 5).
Поховання датовано Кі-15016 3470 ± 60 ВР.
Поховання 16 (ямна культура) розташова-
не на відстані 4,6 м на захід від R на глибині
0,93 м (рівень кам’яного перекриття). Моги-
ла (рис. 2, 6) була перекрита поперек трьома
великими полігональними рваними по шару
трохи підтесаними плитами вапняку. Одна з
них, розмірами 1,2 × 0,8 м, перекривала яму в
узголів’ї і лежала майже горизонтально, част-
ково на заплечиках або уступі (1,05 від R).
Форму і розміри заплечиків/уступу не просте-
Рис. 2. Вапнярка, курган 4: 1, 2 — поховання 3; 3 — поховання 4; 4, 5 — поховання 6; 6, 9 — похован-
ня 16; 7, 8, 10 — поховання 18
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 372
жено. Друга плита, 0,7 × 0,7 м, знаходилась у
центрі могили і лежала практично на кістяку,
зруйнувавши його (1,4 м від R). Третя плита,
0,6 × 0,6 м, лежала похилено на східному кін-
ці ями (0,93 м від R). Плити частково обмазані
зеленою глиною.
Могила трапецієподібної в плані форми
розмірами 1,45—1,50 × 1,00 (в узголів’ї) — 1,30 м
(в ногах), глибина 0,55 м від перекриття (1,63 м
від R). Північний куток скошений до дна. У
північно-західному кутку виявлено сходинку
(чи частину заплічок) 0,8 × 0,5 м і завглибшки
0,2—0,3 м, на якій лежала плита перекриття.
Яма була заповнена перевідкладеним жовтим
материковим суглинком, що практично не від-
різнявся від навколишнього ґрунту насипу. На
дні коричневий тлін від підстилки.
Масивний кістяк лежав скорчено на пра-
вому боці головою на північний захід. Права
рука випростана, ліва зігнута в лікті, кисті біля
колін. Ноги зігнуті під прямим кутом до тулу-
ба. Біля черепа виявлено фрагмент рогу кози?,
біля лівої щиколотки — дрібний уламок брон-
зового виробу (можливо, пронизка від нож-
ного браслета, оскільки на великій гомілко-
вій кістці біля щиколотки були сліди зеленого
окислу), під західною стіною, напроти право-
го ліктя, — посудину, а в ній — невеликий ка-
мінь підтрикутної форми і грудку зеленої гли-
ни, очевидно, від перекриття.
Посудина у формі банки зрізано-конічної
форми з двома горизонтальними ручками-
упорами, перетнутими наскрізними вертикаль-
ними отворами. Її оздоблено шнуровим орна-
ментом, що складається з трьох горизонталь-
них ліній під вінцями і вертикальної «ялинки»
на тулубі. Поверхня рожева, з сірими плямами,
частково облупилася. Висота банки 15,5 см, ді-
аметр вінця 16,5 см, дна — 8,4 см (рис. 2, 9).
Поховання датовано Кі-15014 4050 ± 60 ВР.
Поховання 18 (ямна культура) розташоване на
відстані 6,9 м на північний схід від R на глиби-
ні 0,92 м (рис. 2, 7). Яма неправильних підпря-
мокутних обрисів орієнтована по лінії північ—
південь. Виділялася за сіро-брунатним міша-
ним ґрунтом на тлі жовтої материкової глини.
Довжина її 1,12 м, ширина 0,8 м, простежена
глибина 0,31 м (дно на рівні 1,23 м від R).
Верхня частина кістяка збереглася погано.
Можна припустити, що він лежав скорчено на
спині з нахилом ліворуч головою на південь. Ноги
зігнуті колінами вліво, права рука зігнута в лікті,
кистю лежала на тазі. На двох поперекових хреб-
цях сліди вохри. У північно-східному кутку ями,
біля нижніх кінцівок, було дві посудини (1, 2).
1. Горщик стояв уверх дном. Він має високо
підняті плічка і тулуб, що звужується до плас-
кого дна. Колір сірий, закіптявлений, на зла-
мі — чорний, зовні сліди загладжування (пуч-
ком трави?). Висота 16,5 см, діаметр вінець
14,0 см, дна — 8,0 см (рис. 2, 8).
2. Друга посудина лежала на боці виливом
до півдня. Вона півсферичної форми зі слаб-
ко вираженим дном. Вінця не збереглися. По-
верхня сіра, зі слідами кіптяви. На зламі тіс-
то чорне, з органічними домішками та дрібно
товченого шамоту. Висота 10,3 см, діаметр ту-
луба 14,3 см, дна — 7,0 см (рис. 2, 10).
Поховання датовано Кі-15015 3880 ± 60 ВР.
Радіовуглецеві дати (табл.) надають додатко-
ві відомості для уточнення хронологічних діа-
пазонів основних культур енеоліту і бронзово-
го віку Північно-Західного Причорномор’я. За-
уважимо, що лише для ямної культури регіону є
значна серія дат. Натомість квітянська (постма-
ріупольська) культура доби енеоліту, катакомб-
на і бабинская культури забезпечені радіовугле-
цевими датами незначною мірою (Иванова и др.
2005, с. 96—99). Відтак, отримані нами дати яко-
юсь мірою заповнюють цю лакуну, що особливо
важливо з огляду на наявність у цих похованнях
інвентарю та фіксацію пози небіжчика.
Рис. 3. Могильник Совіньйон: 1 — поховання 1; 2 —
поховання 3
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 73
Ґрунтовий могильник Совіньйон. Могильник з
п’яти поховань візуально не фіксувався і був ви-
явлений у результаті шурфування земельної ді-
лянки (крок 20 м). Він знаходився за 150 м від
кургану, відомого від середини XIX ст. (Уваров
1853). Вкажемо, що ґрунтові поховання піз-
ніх кочовиків досі не були відомі у Північно-
Західному Причорномор’ї і були представлені
виключно підкурганними похованнями. Ви-
нятком було лише поховання в с. Флоринівське
(Кравченко 1978).
Поховання 1 виявлено на глибині 0,5 м від су-
часної поверхні. Яма видовжених підпрямокут-
них обрисів звужувалася до дна, орієнтована по
лінії захід—схід. Розміри її зверху 2,00 × 0,55 (в
ногах) — 0,65 м (у головах). Біля дна вона набу-
вала видовжено-овальних обрисів і мала розмі-
ри 1,80 × 0,35 (у ногах) — 0,50 м (у головах). Гли-
бина 0,8 м від рівня виявлення (1,3 м від сучас-
ної поверхні). Південна стіна ввігнута.
Могила була заповнена чорноземом, у
верхній частині якого, в головах і ногах похо-
ваного, зафіксовано рештки жердин (діаметр
2—3 см) від поперечного перекриття. Кістяк
лежав випростано на спині головою на захід.
Ліва рука випростана вздовж тулуба, права —
зігнута в лікті, її кисть на крижах. Інвентар
відсутній (рис. 3, 1).
Поховання датовано Кі-14359 640 ± 50 АD.
Поховання 3 розташоване за 3,5 м на захід (з
невеликим відхиленням на північ) від R. Ви-
явлено на глибині 0,4 м від сучасної поверх-
ні. Орієнтоване по лінії захід—схід. Могила
підтрапецієподібних обрисів зверху завдовж-
ки 2,05 м, ширина у головах 0,80 м, в ногах —
0,68 м. До дна вона звужувалася, набуваючи
довжини 1,90 м, ширина в узголів’ї 0,65 м, в
ногах — 0,48 м. Глибина ями 0,80 м від рівня
виявлення (1,20 м від сучасної поверхні). Пів-
денна стіна трохи ввігнута.
Кістяк лежав випростано на спині головою на
захід. Руки трохи зігнуті в ліктях, кистями спря-
мовані до таза. Інвентар відсутній (рис. 3, 2).
Для поховання отримано дві дати: Кі-14357
580 ± 50 і Кі-14358 610 ± 50 АD.
Усі п’ять поховань цього могильника без-
інвентарні, орієнтовані в західному напрямку.
Виходячи з результатів радіовуглецевого да-
тування, могильник відноситься до золотоор-
динського часу і датується серединою XIV ст.
Дослідники відзначають досить незначну
(близько 70) кількість поховань, які можна
Таблиця. Результати радіовуглецевого датування
№
п/п
Пункт Лабораторний номер
Вік14C
BP BC/AD
1 Вапнярка 4/4 (доба енеоліту) Ki-15013 4100 + 80 1σ 2870—2800,
2760—2560
2σ 2880—2470
2 Вапнярка 4/16 (ямна культура) Ki-15014 4050 + 60 1σ 2630—2470
2σ 2790—2450
3 Вапнярка 4/18 (ямна культура) Ki-15015 3880 + 60 1σ 2470—2280
2σ 2500—2190
4 Вапнярка 4/31 (катакомбна
культура)
Ki-15012 5090 + 60 1σ 3970—3900,
3880—3800
2σ 3990—3710
5 Вапнярка 4/3 (катакомбна куль-
тура)
Ki-15230 3960 + 70 1σ 2580—2340
2σ 2700—2200
6 Вапнярка 4/6 (бабинська куль-
тура)
Ki-15016 3470 + 60 1σ 1880—1730
2σ 1940—1620
7 Совіньйон, п. 3 (золотоордин-
ский період)
Кі-14357 580 + 50 1σ 1300—1370
2σ 1290—1430
8 Совіньйон, п. 3 (золотоордин-
ський період)
Кі-14358 610 + 50 1σ 1300—1335
2σ 1290—1420
9 Совіньйон, п. 1 (золотоордин-
ський період)
Кі-14359 640 + 50 1σ 1345—1395
2σ 1280—1410
1 Помилкова дата.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 374
впевнено віднести до золотоординського пері-
оду, хоча серія поховань у курганах Північно-
Західного Причорномор’я, виконаних за стан-
дартним ритуалом (випростана на спині поза з
західною орієнтацією) досить значна (Добро-
любский 1986, с. 70). Але так ховали померлих і
сармати, і печеніги, і половці на пізньому етапі
(Толочко 1999, с. 122), і кочовики золотоордин-
ського періоду. Тож безінвентарність більшості
поховань унеможливлює їхню чітку культурну
атрибуцію. За такої ситуації лише радіовугле-
цевий аналіз дозволяє визначити хронологічну
позицію пам’яток.
У цей період наш регіон був частиною те-
риторії улусу Ногая, що входив, своєю чергою,
до Джучидського улусу — правого крила Золо-
тої Орди (Федоров-Давыдов 1966, с. 245). Улус
Ногая був створений у 1270-і рр. і співвідно-
сився з територією Нижнього Подунав’я та
Подністров’я. Від кінця ХІІІ ст. фіксується золо-
тоординський шар у Білгороді-Дністровському
(Кравченко 1975). Після розгрому улусу тут
складається великий осередок осілості, і осілий
побут переважає над кочовою стихією аж до ви-
гнання іноземців з межиріччя Пруту й Дністра у
1380-і рр. (Руссев 1982, с. 47).
Добролюбский А.О. Кочевники Северо-Западного Причерноморья в эпоху средневековья. — К., 1986.
Иванова С.В., Петренко В.Г., Ветчинникова Н.Е. Курганы древних скотоводов междуречья Южного Буга и Дне-
стра. — Одесса, 2005.
Кравченко А.А. Исследования золотоордынского слоя в Белгороде-Днестровском // Новейшие открытия совет-
ских археологов. — К., 1975. — Ч. 3. — С. 176—178.
Кравченко А.А. Кочевническое погребение ХІІ века у с. Флориновское // Археологические исследования Северо-
Западного Причерноморья. — К., 1978.
Толочко П.П. Кочевые народы и Киевская Русь. — К., 1999.
Руссев Н.Д. О западных пределах Золотой Орды // Памятники римского и средневекового времени в Северо-
Западном Причерноморье. — К.,1982. — С. 40—55.
Уваров А. Собрание карт и рисунков к исследованиям о древностях Южной России и берегов Черного моря. —
СПб., 1851—1856.
Федоров-Давыдов Г.А. Кочевники Золотой Орды под властью золотоордынских ханов. Археологические памятни-
ки. — М., 1966.
Надійшла 24.12.2009
С.В. Иванова
НОВЫЕ РАДИОУГЛЕРОДНЫЕ ДАТЫ ДЛЯ ПАМЯТНИКОВ СЕВЕРО-ЗАПАДНОГО ПРИЧЕРНОМОРЬЯ
В 2008 г. Белгород-Тирская экспедиция Института археологии НАН Украины исследовала два памятника в при-
городах Одессы: курганную группу у с. Вапнярка Коминтерновского р-на и грунтовый могильник в черте города
(жилмассив Совиньон 4), на расстоянии около 1,5 км к востоку от с. Бурлачья Балка Овидиопольского р-на.
Могильник у с. Вапнярка из девяти курганов известен в научной литературе с середины XIX в. Исследованы
четыре кургана — три скифских и один более древний.
Курган 4 был сооружен в энеолите и использовался в бронзовом и раннем железном веке. Высота его 0,2 м,
диаметр 20—25 м, сильно распахан. В нем обнаружено 20 погребений: два энеолитические, 15 бронзового века,
скифское и два неопределенные.
Сооружение первоначальной насыпи кургана связано с погребениями 4 и 9 энеолитической эпохи, их окружал
частично сохранившийся кромлех диаметром около 5,6 м. Он был сооружен из небольших, рваных по слою грубо
отесанных полигональных плит известняка, частично — из бутового камня различной величины; плиты поставлены
орфостатно. Захоронения и кромлех были перекрыты первой насыпью из чернозема с частыми вкраплениями мелкой
известняковой крошки. Ее диаметр около 10 м, высота не менее 0,6—0,7 м. Вторая насыпь, края которой фиксирова-
лись в бровках, из плотного светло-серого суглинка, диаметр ее около 18,5 м, высота около 1,0 м. Возможно, она имела
конструктивный характер. Третья насыпь не восстанавливается из-за сильной распашки кургана. Ее диаметр, веро-
ятно, был не менее 20 м, высота неизвестна. Практически все погребения кургана, за исключением энеолитических,
впущены с уровня третьей насыпи.
Интерес, в первую очередь, представляют погребения, для которых получены радиоуглеродные даты: энеоли-
тическое (4), ямной культуры (16 и 18), катакомбной (3) и бабинской (6).
Грунтовый могильник Совиньон из пяти захоронений был выявлен в результате шурфовки. Все погребения
безынвентарны, ориентированы в западном направлении. Судя по результатам радиоуглеродного датирования,
могильник относится к золотоордынскому времени и датируется серединой XIV в. Отметим, что грунтовые за-
хоронения кочевников золотоордынского периода не были известны в Северо-Западном Причерноморье вплоть
до настоящего времени. Источниковедческую базу составляют исключительно подкурганные захоронения, число
которых невелико — около 70. Было лишь одно исключение — погребение у с. Флориновское.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 75
S.V. Ivanova
NEW RADIOCARBON DATES FOR THE MONUMENTS
IN THE NORTH-WESTERN COAST OF THE BLACK SEA
In 2008, Bilhorod-Tyras Expedition of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine was
researching two monuments in suburbs of Odesa: group of barrows near Vapnyarka village of Kominternivske Region, and
a burial ground within the precincts of the city (Sovinyon 4 housing estate) at a distance approximately 1,5 km to the east
from Burlacha Balka village of Ovidiopol Region.
The burial ground near Vapnyarka village of 9 barrows is known in the scientific literature since the middle of the 19th c.
Four barrows have been studied: three of the Scythian period and a one of more ancient period.
Barrow 4 was constructed in the Copper Age and was used in the Bronze and the Early Iron Ages. Its height is 0,2 m,
diameter 20—25 m, and it is intensively ploughed up. 20 burials were found there: two of the Copper Age, 15 of the Bronze
Age, one of the Scythian period, and two were not defined.
Construction of the original embankment of the barrow is related to burials 4 and 9 of the Copper Age, they were surrounded
by partly extant cromlech of 5,6 m in diameter. It was constructed of small, broken by the layer, roughly trimmed polygonal
limestone plates, partly of rubble of various sizes; plates were put orphostationally. Burials and cromlech were covered by the
first mound made of soil with mixture of small limestone bits. It is about 10 m in diameter and of not less than 0,6—0,7 m in
height. The second mound, edges of which were fixed in kerbs, was made of light gray plastic clay; it’s 18,5 m in diameter and
1,0 m high. Probably, it had a constructive function. The third mound can not be reconstructed due to intensive ploughing
up of the barrow. Its diameter apparently was not less than 20 m and its height is not known. In fact, all burials in the barrow,
except for the ones of the Copper Age, were sunk from the level of the third mound.
Interest, first of all, represent those burials for which radiocarbon dates have been obtained: the Copper Age (4): Yamna
culture (16 and 18), Catacomb (3), and Babynska (6) cultures.
The burial ground Sovinyon of five burials was discovered as a result of making prospect holes. All burials are without
inventories, oriented to the west. Judging from the results of radiocarbon dating the burial ground belongs to the Golden Horde
period and is dated by the middle of the 14th c. It should be noted that ground burials of the nomads of the Golden Horde period
were not known in the North-Western coast of the Black Sea up to now. Only under-barrow burials constitute the source study
base; there are not many of them, about 70. There was only one exception, a burial near Florinovske village.
|