Замітки до трипільскої культури
Висловлено певні міркування з приводу трипільського домобудівництва й нтерпретації деяких глиняних виробів.
Saved in:
| Date: | 2010 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Series: | Археологія |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67922 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Замітки до трипільскої культури / В.М. Гладилін // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 119-122. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-67922 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-679222025-02-09T21:25:27Z Замітки до трипільскої культури Заметки к трипольской культуре Notes to Trypillya culture Гладилін, В.М. Історія науки Висловлено певні міркування з приводу трипільського домобудівництва й нтерпретації деяких глиняних виробів. Трипольские площадки представляют собой по преимуществу остатки глинобитных полов, обожженных по специальной технологии. Обжиг здесь являлся конструктивным элементом в домостроительстве. Найденная в конце 1960-х гг. на трипольском поселении Россоховатка в Черкасской обл. глиняная моделька является не моделью двухэтажного дома, как это принято считать, а, скорее, воспроизводит в уменьшенном масштабе двухъярусный керамический горн. Вероятно, моделька служила у трипольцев погребальной урной (оссуарием). Возможно, семантику её следует искать в круге представлений, связанных не только с культом мёртвых, но и с культом огня — предтечи позднейшего огнепоклонничества. Биноклевидные сосуды трипольской культуры являются крайне стилизированным скульптурным изображением богинь, дающих дождь — хранительниц в дальнейшем славянском пантеоне. Trypillyan platforms mainly represent the remains of wattle and daub floors burnt using special technique. Here, firing was a constructive element in house building. The clay model found at the end of the 1960-s at Rossokhovatka Trypillyan settlement in Cherkasy Oblast is not a model of a two-stored house as it is considered, but it is rather a reconstruction of a two-tiered ceramic furnace in a lessen scale. Apparently, the model was used by the Trypillians as a funeral urn (ossuary). Probably, its semantics should be searched in a circle of believes related not only with the cult of the dead, but also with the cult of fire, a precursor of the later fire-worship. Binocular-type vessels of Trypillya culture are extremely stylized sculptured depictions of goddesses giving the rain, who became the keepers in the further Slavonic pantheon. 2010 Article Замітки до трипільскої культури / В.М. Гладилін // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 119-122. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67922 uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія науки Історія науки |
| spellingShingle |
Історія науки Історія науки Гладилін, В.М. Замітки до трипільскої культури Археологія |
| description |
Висловлено певні міркування з приводу трипільського домобудівництва й нтерпретації деяких глиняних виробів. |
| format |
Article |
| author |
Гладилін, В.М. |
| author_facet |
Гладилін, В.М. |
| author_sort |
Гладилін, В.М. |
| title |
Замітки до трипільскої культури |
| title_short |
Замітки до трипільскої культури |
| title_full |
Замітки до трипільскої культури |
| title_fullStr |
Замітки до трипільскої культури |
| title_full_unstemmed |
Замітки до трипільскої культури |
| title_sort |
замітки до трипільскої культури |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія науки |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/67922 |
| citation_txt |
Замітки до трипільскої культури / В.М. Гладилін // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 119-122. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT gladilínvm zamítkidotripílʹskoíkulʹturi AT gladilínvm zametkiktripolʹskoikulʹture AT gladilínvm notestotrypillyaculture |
| first_indexed |
2025-11-30T23:38:46Z |
| last_indexed |
2025-11-30T23:38:46Z |
| _version_ |
1850260511697928192 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 119
Історія науки
Вже більше як століття тривають дослідження
славнозвісної трипільської культури. На сьо-
годні цей ранньорільничий феномен Східної
Європи, що передував і частково співіснував з
найдавнішими державами Старого Світу, вивче-
ний досить повно і в польовому, і в кабінетному,
історико-теоретичному плані. Втім, лишилося
чимало нез’ясованих питань, загадкових явищ
Трипілля. Усунути декотрі з цих «білих плям» і
мають на меті подані тут есе під загальною на-
звою «Нариси трипільської культури».
Глинобитні майданчики. Давно встановлено,
що глинобитні майданчики (або площадки) —
ці, за вдалим висловом, «візитівки» трипіль-
ської культури (Бурдо 2003, с. 18) — являють
собою не поховальні споруди з обрядом тру-
поспалення, як вважав відкривач цих своєрід-
них археологічних пам’яток В.В. Хвойка, а руї-
ни житлових і господарських будівель. Здавало-
ся б, вирішено і питання стосовно походження
глини, що утворює майданчик: останнім часом
утвердилася думка, що це не залишки спеціаль-
но випаленої глинобитної долівки, як то вва-
жали раніше, а уламки горішнього і міжповер-
хового перекриття, зруйнованого і випаленого
пожежею — природною чи штучною, навмис-
ною. Але спостереження автора під час розко-
пок трипільського поселення Гребені у складі
експедиції С.М. Бібікова 1961—1962 рр. викли-
кають певні сумніви щодо цього твердження.
У випадку доброї збереженості майданчи-
ків вони являли собою начебто єдине моноліт-
не панно, що розпалося по тріщинах на фраг-
менти подібно до солончакового ґрунту, що
розтріскався в літню спеку. Контури суміжних
уламків (плиток, як їх зазвичай називають) по-
вністю співпадають, і останні можуть бути зі-
брані докупи в єдине ціле, як то буває при ре-
конструкції керамічного посуду. В разі ж ха-
отичної руйнації стелі вогнем (а іншою при
пожежі руйнація і не могла бути) ми б спосте-
рігали зовсім інакшу картину: просто купу бу-
дівельного сміття. Останнє дійсно є на майдан-
чиках, але залягає воно не в переміш з плитка-
ми, а поверх них у вигляді слабко випалених
глиняних уламків — решток стелі і глинобит-
них стін, зруйнованих природною чи, скоріше,
штучною, ритуальною пожежею.
Привертає увагу, що верхня, лицьова, по-
верхня плиток випалена дужче, ніж нижній,
зворотній бік. Якщо б плитки були залишками
стелі, все мало б бути навпаки.
Далі. На тильних боках плиток з найнижчих
будівельних горизонтів зберігся рельєф від зем-
ляної поверхні тих ділянок, на яких вони зна-
йдені, що свідчить про їхнє залягання in situ. Те
саме можна спостерігати й на нижніх поверх-
нях плиток у місцях їх багатошарового заля-
гання: на них виразно видно рельєфні шнуро-
подібні відбитки тріщин від поверхні нижчих
горизонтів.
Унікальне спостереження було зроблено під
час розчистки майданчика 1. Тут після знят-
тя верхнього шару плиток простежено округле
глиняне підвищення (вівтар?, жертовник?),
добре загладжені краї якого переходили в гли-
нобитну долівку (рис. 1, 1). Його сформовано
по мокрій глині і після випалу за чергового ре-
монту долівки було перекрито ще одним ша-
ром випаленої глини (рис. 1, 2).
З цих спостережень можна зробити лише
один висновок: глинобитні майданчики — це,
скоріше, не уламки горішніх і міжповерхових
перекриттів, а рештки глинобитних долівок,
часто-густо неодноразово ремонтованих шля-
хом накладання шарів мокрої глини з подаль-© В.М. ГЛАДИЛІН, 2010
В.М. Гладилін
ЗАМІТКИ ДО ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Висловлено певні міркування з приводу трипільського домобудівництва й інтерпретації деяких глиняних виробів.
К л ю ч о в і с л о в а: трипільська культура, глинобитні майданчики, модельки жител, біноклеподібні вироби.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3120
шою їх просушкою й поверхневим випалом,
де вогонь був конструктивним чинником. За-
гадку становить саме цей поверхневий випал,
його технологія.
Неоднаразові спроби експериментально
отримати глиняні долівки такого самого сту-
пеня випалу, який мають плитки на майдан-
чиках, не мали успіху: глина на долівці лише
трохи випалювалася зверху і мала на зламі ха-
рактерний вуглясточорний колір (Кульська,
Дубицька 1940, с. 325—328). Тож було висуну-
то припущення, що плитки виготовляли десь
осторонь, а потім вже в готовому, випаленому
вигляді приносили на місце зведення будівлі й
вкладали на зразок сучасних цегляних викла-
док чи кахлю (там само).
Припущення це не має жодних підстав.
Адже в цьому випадку плитки, напевно б,
мали стандартні геометрично правильні обри-
си, штучно сформовані, загладжені у мокрому
стані краї та однаковий випал з усіх боків. Ні-
чого подібного на майданчиках ми не спосте-
рігаємо. Плитки на них мають випадкові обри-
си, їхні торцеві краї рвані, утворені розламом,
лицьові й зворотні сторони мають різний сту-
пінь випалу: більш інтенсивний зверху і значно
слабший знизу. Інакше кажучи, на майданчи-
ках ми маємо шматки колись єдиного, що по-
тому розпалося цілого, випаленого зверху.
Розгадку високого ступеню випалу глини
на майданчиках (інколи до міцності сучасних
вогнестійких цеглин!) слід шукати в характе-
рі пального, яке використовували для того.
Певно, це могло бути деревне чи кісткове ву-
гілля. На можливість використання трипіль-
цями при випаленні майданчиків кісткового
вугілля начебто вказують знахідки на них об-
вуглених уламків кісток (Хвойка 1913). Пали-
вом у цьому випадку міг слугувати також підсу-
шений коров’ячий кізяк, який і зараз широко
використовують як паливо в сільській місце-
вості. Викладене шаром поверх глиняної до-
лівки деревне, а особливо багате на жир і фос-
фор кісткове вугілля та кізяк могли довгий час
підтримувати високу температуру, підсилюва-
ну протягом, що виникав унаслідок перепаду
температури повітря в незавершеній будівлі, а,
можливо, й за допомогою міхів.
Ясна річ, що це лише припущення, але вони
не позбавлені певного сенсу і можуть бути пе-
Рис. 1. Трипільське поселення біля с. Гребені, майданчик 1: 1 — ділянка бага-
тошарової долівки з округлим підвищенням (вівтарем?); 2 — рештки округ-
лого підвищення (вівтаря?)
1
2
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3 121
ревірені експериментально або за допомогою
спектрального аналізу плиток глинобитних
долівок на наявність у них залишків кістково-
го жиру й фосфору.
Потреба в міцних, спеціально випалених
глинобитних долівках була зумовлена вологим
гумідним режимом клімату, який реконстру-
юють для часу існування трипільської культу-
ри аж до початку її пізнього, заключного етапу,
коли глинобитні майданчики з настанням по-
сушливого, аридного клімату поступово пере-
стали облаштовувати.
Глиняна моделька. Під час розкопок три-
пільського поселення біля с. Розсохуватка на
Черкащині О.В. Цвек знайдено глиняний ви-
ріб, опублікований як модель двоповерхового
житлового будинку (Археологія... 1971, с. 192;
Давня історія... 1997, с. 281, рис. 92). У такій ін-
терпретації знахідка обійшла численні науко-
ві видання й стала експонатом Археологічного
музею Академії наук України (рис. 2, 1).
Модельки жител або їхні фрагменти похо-
дять з низки трипільських поселень: Борисів-
ка, Володимирівка, Ворошилівка, Коломий-
щина, Ленківці, Лука-Врублівецька, Попуд-
ня, Солончени, Сушківка, Чичиркозівка тощо
(Мовша 1964, с. 95, там і бібл.). Від усіх цих
знахідок вказана моделька суттєво різниться
головною особливістю — двоярусністю.
Достовірних даних про двоповерхові спору-
ди на поселеннях немає (Корвин-Пиотровский
2003, с. 6), і ідея багатоповерховості в трипіль-
ському домобудівництві ґрунтується виключ-
но на припущеннях і, не в останню чергу, на
розсохуватській знахідці. Втім, така конструк-
тивна особливість, як двоярусність, притаман-
на іншій категорії об’єктів матеріальної куль-
тури Трипілля. Йдеться про один із різновидів
керамічних горнів, відкритих на багатьох три-
пільських пам’ятках (Цвек 2004, с. 33—37).
Розсохуватській модельці властиві ті само
компоненти, що й натуральним двоярусним
випалювальним горнам Трипілля та одночас-
ним і пізнішим археологічним і етнографіч-
ним аналогіям: нижня топочна і верхня випа-
лювальна камера купольної форми, міжкамер-
ний карниз з вертикальним обмежувальним
бортиком по краях, округлий витяжний отвір.
Схожість оригіналу й копії вражаюча, відмін-
ність полягає лише в розмірах.
Для чого призначалася моделька? Модельки
будинків відомі не тільки в трипільській, але й
інших синхронних з нею та пізніших археоло-
гічних культурах з обрядом трупоспалення, де
вони слугували поховальними урнами (осуарія-
ми). Скоріше за все, і трипільські модельки бу-
дівель, у всякому разі моделі жител з покрівлею,
поряд з посудом (звичайним і спеціальним —
зоо-, теріоморфним та доповненим різними ан-
тропоморфними елементами) правили за похо-
вальні урни. Мабуть, і розсохуватська моделька
керамічного горна може бути віднесена до цієї
категорії знахідок. Насправді, якщо мати на ува-
зі значення вогню й випалу глини в житті три-
пільців, сакральний підтекст модельки міг бути
значно ширшим: напевно, семантику її слід шу-
кати в колі уявлень, пов’язаних не тільки з куль-
том мертвих, але й з культом вогню, — предте-
чею пізнішого вклоніння вогню.
Біноклеподібні посудини. Парні бездонні
так зв. біноклеподібні (бінокулярні) посуди-
ни є давньою та інтригуючою загадкою вже
для кількох поколінь дослідників трипільської
культури (рис. 2, 2). Довгий час ніхто не на-
важувався запропонувати більш-менш прий-
нятне тлумачення цих незвичних предметів.
Як це не раз бувало з незвичними явищами, за
ними міцно й небезпідставно закріпився тер-
мін «культові», що на практиці унеможливлює
подальшу конкретизацію, тож далі дослідники
Трипілля і не пішли.
І знову ж таки, як-то часто буває в науці,
спробував «підняти завісу» над цією зовсім не-
поодинокою загадкою трипільського «сфінкса»
Рис. 2. Глиняні вироби трипільської культури: 1 — мо-
делька, с. Розсохуватка; 2 — біноклеподібна посудина,
с. Шкарівка
1
2
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 3122
фахівець з не суто трипільської проблематики,
хоча й неабиякої наукової інтуїції і творчої вда-
чі в нетрадиційному висвітлені складних сюже-
тів нашого історичного минулого. У виданій по-
над чверть століття тому фундаментальній мо-
нографії «Язычество древних славян» академік
Б.О. Рибаков торкнувся також проблеми семан-
тики і призначення трипільських біноклеподіб-
них виробів. Зображення такої посудини він су-
проводив підтекстовкою: «біноклеподібна без-
донна посудина (приладдя для обряду «опоєння
землі»)» (Рыбаков 1981, с. 169).
Блискучий аналіз численних археологіч-
них і етнографічних паралелей привів його до
висновку, що біноклеподібні посудини, по-
перше, це вкрай стилізовані антропоморфні
(жіночі) постаті і, по-друге, атрибути магічних
дій з викликання небесної вологи — дощу — в
його хранительок-берегинь. Продовжуючи цю
думку, можна припустити, що біноклеподібні
посудини були не просто атрибутами рільни-
чого культу з викликання дощу в берегинь, але
й вкрай стилізованими скульптурними зобра-
женнями саме цих берегинь.
Археологія Української РСР. — К., 1971. — Т. 1.
Бурдо Н.Б. Сакральный аспект архитектуры трипольских протогородов // Трипільські поселення-гіганти. Мат-ли
трипільської конф. — К., 2003. — С. 18—21.
Давня історія України. — К., 1997. — Т. 1.
Корвин-Пиотровский А.Г. Теоретические исследования поселений-гигантов // Трипільські поселення-гіганти.
Мат-ли трипільської конф. — К., 2003. — С. 5—7.
Кульська О.А., Дубицька Н.Д. Будівельні матеріали трипільської культури (хіміко-технологічне дослідження) //
Трипільська культура. — К., 1940. — Т. 1. — С. 325—335.
Мовша Т.Г. О некоторых моделях жилищ трипольской культуры // Краткие сообщения о полевых археологичес-
ких исследованиях Одесского гос. археологического музея в 1962 г. — Одесса, 1964. — С. 95—102.
Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. — М., 1981.
Хвойка В.В. Древние обитатели Среднего Поднепровья и их культура в доисторические времена. — К., 1913.
Цвек Е.В. Гончарное производство племён трипольской общности. — К., 2004.
Надійшла 23.09.2008
В.Н. Гладилин
ЗАМЕТКИ К ТРИПОЛЬСКОЙ КУЛЬТУРЕ
Трипольские площадки представляют собой по преимуществу остатки глинобитных полов, обожженных по спе-
циальной технологии. Обжиг здесь являлся конструктивным элементом в домостроительстве.
Найденная в конце 1960-х гг. на трипольском поселении Россоховатка в Черкасской обл. глиняная моделька
является не моделью двухэтажного дома, как это принято считать, а, скорее, воспроизводит в уменьшенном мас-
штабе двухъярусный керамический горн. Вероятно, моделька служила у трипольцев погребальной урной (оссуа-
рием). Возможно, семантику её следует искать в круге представлений, связанных не только с культом мёртвых, но
и с культом огня — предтечи позднейшего огнепоклонничества.
Биноклевидные сосуды трипольской культуры являются крайне стилизированным скульптурным изображени-
ем богинь, дающих дождь — хранительниц в дальнейшем славянском пантеоне.
V.N. Hladylin
NOTES TO TRYPILLYA CULTURE
Trypillyan platforms mainly represent the remains of wattle and daub floors burnt using special technique. Here, firing was
a constructive element in house building.
The clay model found at the end of the 1960-s at Rossokhovatka Trypillyan settlement in Cherkasy Oblast is not a model
of a two-stored house as it is considered, but it is rather a reconstruction of a two-tiered ceramic furnace in a lessen scale.
Apparently, the model was used by the Trypillians as a funeral urn (ossuary). Probably, its semantics should be searched in a
circle of believes related not only with the cult of the dead, but also with the cult of fire, a precursor of the later fire-worship.
Binocular-type vessels of Trypillya culture are extremely stylized sculptured depictions of goddesses giving the rain, who
became the keepers in the further Slavonic pantheon.
|