Відділення механіки Національної академії наук України
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/68381 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Відділення механіки Національної академії наук України / А.Ф. Булат // Вісн. НАН України. — 2013. — № 11. — С. 21-29. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859590354465980416 |
|---|---|
| author | Булат, А.Ф. |
| author_facet | Булат, А.Ф. |
| citation_txt | Відділення механіки Національної академії наук України / А.Ф. Булат // Вісн. НАН України. — 2013. — № 11. — С. 21-29. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| first_indexed | 2025-11-27T13:47:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
21ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
А.Ф. БУЛАТ
ВІДДІЛЕННЯ МЕХАНІКИ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
© А.Ф. Булат, 2013
Відділення механіки НАН України було
створено постановою Президії АН УРСР від
28.02.1983 № 131, яку затверджено постано-
вою Загальних зборів АН УРСР від
23.03.1983 № 1, внаслідок поділу існуючого
на той час великого Відділення математики,
механіки і кібернетики на Відділення меха-
ніки і Відділення математики і кібернетики.
Проте фактично історія Відділення бере свій
початок з часів створення Української акаде-
мії наук у 1918 р. та заснування першого у
світовій практиці Інституту технічної меха-
ніки (нині Інститут механіки ім. С.П. Тимо-
шенка НАН України), фундатором і першим
директором якого був відомий учений у га-
лузі механіки, один із засновників УАН —
Степан Прокопович Тимошенко.
На сьогодні до складу Відділення входить
12 дійсних членів і 20 членів-кореспондентів
НАН України. Відділення механіки коорди-
нує роботу 6 інститутів, 3 спеціальних
конструкторсько-технологічних бюро, До-
слідного виробництва, Наукової ради з про-
блеми «Механіка деформівного твердого
тіла», 2 державних підприємств — «Націо-
нальний науково-дослідний інститут про-
мислової безпеки та охорони праці» та «Ін-
ститут машин і систем», а також 5 науково-
тех нічних журналів і 2 збірників.
Діяльність установ Відділення здійсню-
ється за такими основними науковими на-
прямами: механіка деформівного твердого
тіла; механіка рідини, газу та плазми; загаль-
на механіка; механіка ґрунтів і гірських по-
рід; механіка ракетно-космічної та авіаційної
техніки і наземних транспортних систем. Ре-
зультати фундаментальних і прикладних на-
укових досліджень інститутів Відділення за-
стосовуються у багатьох галузях національ-
ної економіки, зокрема, машинобудуванні
(енергетичне, хімічне, транспортне, сільсько-
господарське та ін.), металургійній, гірничо-
добувній, нафтопереробній промисловості,
ядерній енергетиці, виробництві спеціальної,
авіаційної, космічної техніки тощо.
Нині зусилля науковців Відділення спря-
мовано на подальший розвиток фундамен-
тальних і прикладних досліджень у галузі
механіки та розроблення цільових програм з
її пріоритетних напрямів, розширення спів-
праці з вищими навчальними закладами та
міжнародною науковою спільнотою, на все-
бічне сприяння зміцненню та розвитку про-
мислового комплексу нашої країни.
За всі роки існування найстарішої установи
Відділення — Інституту механіки ім. С.П. Ти-
мошенка НАН України — її діяльність було
спрямовано на розроблення фундаменталь-
них проблем механіки, підготовку високо-
кваліфікованих наукових кадрів, узагаль-
нення результатів наукових досліджень та
їх впровадження в інженерну практику, на
участь у вирішенні народногосподарських
завдань. Сьогодні наукові дослідження в
Інституті проводяться у 15 наукових відді-
лах за 5 основними напрямами фундамен-
тального характеру: механіка композитних
і неоднорідних середовищ, зокрема механі-
ка нанокомпозитів; механіка тонкостінних
22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
оболонкових систем; механіка зв’язаних полів
у матеріалах і елементах конструкцій; меха-
ніка руйнування і втома; динаміка та стій-
кість руху механічних систем. Колектив Ін-
ституту налічує 274 співробітники, в тому числі
5 академіків і 2 члени-кореспонденти НАН
України, 62 доктори і 80 кандидатів наук.
Саме в Інституті механіки зародилася все-
світньо відома наукова школа Боголюбова —
Крилова з нелінійної механіки, впродовж ба-
гатьох років тут працювали відомі українські
вчені — академіки Ф.П. Бєлянкін, М.О. Кіль-
чевський, А.Д. Коваленко, В.О. Кононенко,
Г.М. Савін.
Упродовж останніх 20 років отримано низ-
ку визначних наукових результатів. Так, роз-
роблено механіку крихкого руйнування мате-
ріалів з просторовими і плоскими тріщинами
з урахуванням взаємодії берегів тріщин, при
стиску вздовж тріщин, при суттєвій взаємодії
тріщин; точні розв’язки задач механіки тріщин,
що поширюються на границі розмежування
матеріалів з початковими (залишковими) на-
пруженнями і при стиску вздовж тріщин,
що знаходяться на цій границі. Побудовано
лінеаризовану теорію динаміки в’язкої ріди-
ни. Розроблено чисельно-ана лі тичні методи
дослідження концентрації напружень біля
криволінійних отворів у оболонках, виго-
товлених з композитних матеріалів.
Побудовано структурну теорію пов’яза-
них процесів деформування і короткочас-
ної та довготривалої міцності стохастичних
композитних матеріалів. Досліджено зако-
номірності механічної поведінки зернистих,
волокнистих і шаруватих композитів з ура-
хуванням фізичної нелінійності та впливу
температури.
Розвинуто аналітичні методи розв’язання
просторових лінійних і нелінійних задач де-
формування пружних, термопружних, п’є зо-
пружних, електропружних тіл і елементів
конструкцій з дефектами на зразок отворів,
порожнин, тріщин і включень. Побудовано
нелінійну теорію пружних хвиль у матеріа-
лах з внутрішньою структурою.
Розроблено варіаційно-різницевий підхід
і досліджено крайові ефекти та стійкість не-
однорідних матеріалів і елементів конструк-
цій (армовані матеріали, клейові з’єднання,
шаруваті пластини й циліндри). Запропоно-
вано асимптотичний підхід і процедуру роз-
в’язання нелінійних задач статики оболонок
із композитів, у тому числі нанокомпозитів.
Створено ефективні дискретно-конти ну-
альні підходи дослідження механічної пове-
дінки анізотропних неоднорідних оболонок
складної структури і форми. Проведено ана-
ліз полів напружень і переміщень оболонок
цього класу на основі класичної, уточненої і
просторової моделей.
Розроблено методики дослідження поши-
рення хвиль і коливання дискретно підкрі-
плених оболонок і визначення критичного
навантаження ребристих оболонок з почат-
ковими недосконалостями, методики дослі-
дження нестаціонарної динаміки оболонко-
вих систем на пружній основі.
Запропоновано теорію термо в’яз ко плас-
тич ності, яка описує процеси складного на-
вантаження з урахуванням виду напружено-
го стану. Створено методики числового ви-
значення напружено-деформівного стану,
міцності й довговічності елементів конструк-
цій у вигляді шаруватих тіл і оболонок обер-
тання.
Розроблено теорію вимушених нелінійних
резонансних коливань непружних тонкостін-
них елементів з п’єзоелектричними вклю-
ченнями. Проведено аналіз впливу структур-
ної неоднорідності, температури дисипатив-
ного розігріву, фізичної та геометричної
нелінійностей на ефективність роботи п’єзо-
електричних сенсорів і актуаторів.
Розвинуто теорію гамільтонового форма-
лізму, яку можна застосовувати в досліджен-
ні поширення електро- і магнітопружних
хвиль у періодично-неоднорідному середо-
вищі. Розроблено методику аналізу резо-
нансних електромеханічних коливань тон-
костінних п’єзокерамічних елементів конст-
рукцій. Досліджено нестаціонарні коливання
тонкостінних тіл і розгалужених кон ти ну-
ально-дискретних систем.
Запропоновано підхід до побудови крите-
ріїв і моделей довготривалого руйнування
23ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
ізотропних металевих матеріалів для плос-
кого напруженого стану при повзучості і
втомі. Побудовано й експериментально ап-
робовано змішаний двопараметричний кри-
терій довготривалого руйнування. Створено
нові моделі мезомеханіки руйнування анізо-
тропних і кусково-однорідних пружних і
в’язкопружних тіл з тріщинами. Встановле-
но теоретичні та експериментальні законо-
мірності довготривалого руйнування анізо-
тропних в’язкопружних композитів з тріщи-
нами при розтягу.
Досліджено особливості динаміки розгор-
тання на орбіті зв’язки тіл, гравітаційного
стабілізатора та кільцевої антени; побудова-
но закони оптимального розвороту пружно-
го космічного апарата. Визначено особ-
ливості хвильових полів у хвилеводах і за-
пропоновано метод розрахунку динамічного
деформування шаруватих циліндричних
оболонок.
Розроблено алгоритм керування коліс-
ними транспортними роботами, які розгля-
дають як керовані системи твердих тіл, що
підпорядковані неголономним в’язям; алго-
ритми спільної роботи інтернаціональної і
супутникової навігаційних систем.
У загальній теорії стійкості руху запропо-
новано й обґрунтовано метод кількісного
аналізу незбуреного руху, що ґрунтується на
ідеї прямого методу Ляпунова з матричною
допоміжною функцією. Для механічних сис-
тем зі скінченним числом ступенів свободи
з неточними значеннями параметрів вста-
новлено умови різних типів стійкості незбу-
реного руху.
Запропоновано підхід до дослідження ди-
фракції акустичних і пружних хвиль у
багатозв’язному середовищі, що містить су-
купність циліндричних і сферичних тіл; роз-
винуто теорію багатомодових нелінійних ко-
ливань пружних оболонок з рідиною. Ство-
рено основи локальної хвильової теорії удару
затупленого твердого тіла по поверхні пруж-
ного напівпростору і шару.
Багаторічну працю наукового колективу
Інституту відображено у багатотомних моно-
графіях з окремих напрямів механіки, які
здебільшого не мають аналогів у міжнарод-
ній літературі («Методы расчета оболочек»
у 5 т.; «Механика композитных материалов и
элементов конструкций» у 3 т.; «Пространст-
венные задачи теории упругости и пластич-
ности» у 6 т. та багато інших). У перші деся-
тиліття ХХІ ст. Інститут за участю провідних
учених 26 країн світу видав серію узагаль-
нюючих оглядових публікацій, які зібрано
в 6-томному виданні «Успехи механики».
З 1955 р. Інститут видає науковий журнал
«Прикладная механика», який з 1966 р. пере-
кладається англійською у видавництві «Sprin-
ger» під назвою «International Applied Me-
cha nics». У 2005 р. імпакт-фактор журналу
становив 1,740, завдяки чому він потрапив
до першої десятки видань світу з механіки.
Про світове визнання досягнень співро-
бітників Інституту свідчать численні міжна-
родні відзнаки: премія «Золотая звезда»; ме-
даль «Blaise Pascal» Європейської академії
наук; медаль ІССЕS «За досягнення впро-
довж життя»; диплом якості та золота ме-
даль Європейської науково-промислової па-
лати; медаль для молодих учених Академії
Європи, а також обрання директора Інститу-
ту академіка НАН України О.М. Гузя членом
Академії Європи та членом Європейської
академії наук.
Інститут технічної механіки НАН Украї-
ни і ДКА України вирішує широке коло на-
укових проблем створення ракет-носіїв і
космічних апаратів. Історія Інституту роз-
почалася з Сектору проблем технічної меха-
ніки, організованого в 1966 р. з ініціативи
академіка Михайла Кузьмича Янгеля, одно-
го з основоположників ракетної техніки в
СРСР і в Україні. У 1968 р. Сектор було пе-
ретворено на Дніпропетровське відділення
Інституту механіки АН УРСР, керівником
якого було призначено академіка Всеволода
Арутюновича Лазаряна. Обсяг наукових до-
сліджень в установі невпинно зростав, що
зумовило необхідність створення нових під-
розділів: у 1970 р. було створено науковий
відділ динаміки двигунних установок під
керівництвом Віктора Васильовича Пили-
пенка, у 1973 р. — виділено сектор проблем
24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
ракетно-космічної техніки, яким керував ака-
демік Василь Сергійович Будник. У 1980 р.
на базі Відділення було створено Інститут
технічної механіки АН УРСР, який очолив
академік НАН України В.В. Пилипенко.
У 1995 р. Інститут став головним у косміч-
ній галузі України. Він здійснює науково-
тех нічний супровід проектів Національних
космічних програм України і виконує зав-
дання ДКА України з координації науково-
дослідних і проектно-конструкторських
робіт у галузі ракетно-космічної техніки.
З 2003 р. Інститут очолює чл.-кор. НАН Ук-
раїни Олег Вікторович Пилипенко.
В Інституті проводяться фундаментальні
та прикладні дослідження з динаміки меха-
нічних і гідромеханічних систем, систем
ракет-носіїв, залізничного й автомобільного
транспорту; аеротермогазодинаміки енерге-
тичних установок, літальних і космічних апа-
ратів та їх підсистем; міцності, надійності й
оптимізації механічних систем, ракет-носіїв і
космічних апаратів; механіки взаємодії твер-
дого тіла з іонізованим середовищем та елек-
тромагнітним випромінюванням; системного
аналізу тенденцій і перспектив розвитку
ракетно-космічної техніки. В Інституті ство-
рено й експлуатується експериментально-
дослідне обладнання з унікальними можли-
востями: плазмодинамічний стенд, вакуумна
аеродинамічна установка і стенд для дина-
мічних випробувань демпфуючих пристроїв.
Інститут має чимало здобутків світового
рівня. На основі теоретичних і експеримен-
тальних досліджень динаміки кавітаційних
явищ у шнековідцентрових насосах рідинних
ракетних двигунних установок (РРДУ), які за
своїм змістом і новизною отриманих результа-
тів не мають аналогів у світі, розроблено нові
уявлення про динамічні процеси в РРДУ і
створено науково-технічні основи нового ори-
гінального наукового напряму в галузі дина-
міки РРДУ та рідинних ракет-носіїв.
За результатами теоретичних і експери-
ментальних досліджень систем з двофазни-
ми середовищами розроблено новий клас
демпфуючих пристроїв для забезпечення
поздовжньої стійкості ракет-носіїв — гідро-
динамічні й термодинамічні демпфери, ефек-
тивність яких є істотно вищою, ніж газо-
рідинних. На основі проведених фундамен-
тальних досліджень інжекції інертних і хіміч-
но реагуючих рідин і газів у надзвуковий
високоентальпійний газовий потік уперше в
практиці ракетобудування створено принци-
пово нові високоефективні виконавчі органи
системи керування польотом ракети.
Значне місце в тематиці Інституту займа-
ють роботи з аерогазодинаміки ракет-носіїв,
двигунів і космічних апаратів, а також взає-
модії космічних апаратів з навколишнім се-
редовищем в іоносфері та магнітосфері Зем-
лі. Розроблено методи чисельного моделю-
вання задач аерогазодинаміки літальних
апаратів на етапі їх входу в атмосферу та під
час польоту з надзвуковою швидкістю. Роз-
роблено і виготовлено комплекс наукової
апаратури для діагностики й моніторингу
параметрів плазми в іоносфері Землі. Ефек-
тивність та інформативність приладів під-
тверджено у процесі експлуатації на борту
українського космічного апарата «Січ-2».
Вирішено складні задачі деформування,
міцності та несівної здатності (з урахуван-
ням пластичних властивостей і повзучості
матеріалу) неоднорідних конструкцій кос-
мічної та авіаційної техніки, енергетичного і
транспортного машинобудування, які пра-
цюють в умовах інтенсивних впливів різної
фізичної природи, зокрема локальних на-
вантажень і контактних взаємодій.
Отримані результати досліджень широко
використано у проектних розробках зразків
ракетно-космічної техніки: ракет-носіїв «Дніп-
ро», «Зеніт», «Циклон» (у тому числі в спіль-
ному українсько-бразильському проекті «Цик-
лон-4»); космічних апаратів «Океан-О»,
«Січ-1», «Січ-1М», «Мікросупутник», «Наві-
гація», «Січ-2» та ін.
На основі теоретичних і експерименталь-
них досліджень розроблено принципово нові
термодинамічні та пневматичні віброзахисні
системи з квазінульовою жорсткістю на робо-
чій ділянці статичної характеристики, які не
потребують встановлення спеціального амор-
тизатора для розсіяння енергії коливань.
25ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
Оригінальний кавітаційно-імпульсний ге-
нератор коливань, розроблений в Інституті,
став основою для принципово нового при-
строю (гідровібратора) для інтенсифікації
процесу обертального буріння свердловин.
Встановлення такого гідровібратора безпо-
середньо над буровим снарядом істотно під-
вищує надійність його функціонування,
збільшує швидкість буріння і стійкість по-
родоруйнівного інструменту.
Запропоновано і широко впроваджено
комплексну модернізацію візків вантажних
вагонів. На сьогодні в Україні модернізовано
понад 44 тис. візків, розпочато їх модерніза-
цію на залізницях Росії та Казахстану.
Інститут проблем міцності ім. Г.С. Писа-
ренка НАН України було організовано в
1966 р. на базі сектору міцності Інституту
проблем матеріалознавства АН УРСР. Його
засновником і першим директором (1966–
1988 рр.) був академік Георгій Степанович
Писаренко — відомий учений-механік, фун-
датор наукової школи з механічних коли-
вань, міцності матеріалів і елементів кон-
струкцій в екстремальних умовах експлуата-
ції. З 1988 р. по 2011 р. установу очолював
академік НАН України В.Т. Трощенко, а по-
чинаючи з 2011 р. директором Інституту є
чл.-кор. НАН України В.В. Харченко. Сьо-
годні в цій всесвітньо відомій науковій уста-
нові працюють 290 осіб, серед яких 2 акаде-
міки і 3 члени-кореспонденти НАН України,
31 доктор і 63 кандидати наук. Майже чверть
науковців Інституту мають вік до 35 років.
Впродовж усієї своєї діяльності Інститут
проводить активні дослідження і має значні
здобутки з перспективного напряму, який
Г.С. Писаренко визначив як міцність матері-
алів і елементів конструкцій в екстремаль-
них умовах. Вибір такої тематики зумовле-
ний необхідністю вирішення питань міцно-
сті, що виникають при створенні атомних
енергетичних установок, нових типів літаль-
них апаратів, парових і газових турбін, спец-
техніки тощо. Матеріали, які використову-
ються для створення цієї техніки, зазнають
впливу високих і низьких температур, радіа-
ційних полів, вакууму, корозії, нестаціонар-
них, зокрема циклічних і тривалих статич-
них, теплових і силових навантажень. При
цьому характеристики фізико-механічних
властивостей нових матеріалів і критерії
руйнування, що враховують реальні умови
їх експлуатації, зазвичай мало вивчені.
Для дослідження основних механічних ха-
рактеристик широкого кола металевих кон-
струкційних матеріалів і сплавів, неметале-
вих композиційних матеріалів у широкому
діапазоні температур (4–4000 К) і видів
механічного навантаження, з урахуванням
впливу агресивних середовищ, ви про мі ню-
вання тощо в Інституті створено понад 150
оригінальних випробувальних установок і
стендів. Комплекс випробувальних стендів
Інституту віднесено до наукових об’єктів, що
становлять національне надбання. За останні
роки Інститут розвинув свою екс пе ри мен-
тальну базу — ввів до ладу понад 10 су часних
випробувальних машин і модер нізував більш
як 15 стендів та установок. Розроблене в
СКТБ разом з Інститутом випробувальне й
технологічне устаткування експлуатується
не лише в Інституті, а й у про відних науково-
дослідних центрах Ук раї ни, РФ, Болгарії,
Угорщини, Південної Кореї, КНР тощо.
Сьогодні основними науковими напряма-
ми діяльності Інституту є граничний стан і
критерії міцності матеріалів і конструкцій;
розрахункові та експериментальні методи
дослідження напружено-деформівного ста-
ну; механіка руйнування і живучість кон-
струкцій; коливання неконсервативних ме-
ханічних систем.
Характерною особливістю діяльності Ін-
ституту є органічне поєднання теоретичних і
експериментальних досліджень, що дозво-
ляє вирішувати на високому науковому рів-
ні фундаментальні проблеми міцності і до-
водити результати наукових досліджень до
практичного використання. Інститут актив-
но співпрацює з багатьма провідними орга-
нізаціями і підприємствами високотехноло-
гічних галузей економіки України (ДП «КБ
«Південне» ім. М.К. Янгеля», ДП «Анто-
нов», АТ «Мотор-Січ» та ін.). Велике зна-
чення в цій роботі надається розробленню
26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
нормативних матеріалів, що регламентують
методи розрахунків міцності, випробувань
матеріалів тощо. Лише за останні роки Ін-
ститут розробив 8 державних і галузевих
стандартів України.
В установі успішно функціонують наукові
школи: міцність матеріалів і елементів кон-
струкцій в екстремальних умовах експлуата-
ції; втома та руйнування матеріалів; рівнян-
ня стану та критерії міцності матеріалів;
коливання неконсервативних механічних
систем. За вирішення важливих наукових
проблем і виконання науково-технічних
проектів, публікацію монографічних праць з
актуальних проблем міцності працівників
Інституту відзначено багатьма державними
нагородами та преміями.
З 1969 р. Інститут видає науково-технічний
журнал «Проблемы прочности», який пере-
видається англійською, та збірник «Надій-
ність і довговічність машин і споруд». Роз-
робки Інституту висвітлено в численних на-
укових статтях та більш як 120 монографіях,
зокрема «Прочность материалов и конструк-
ций», в якій узагальнено роботу Інституту за
40 років його існування.
Інститут геотехнічної механіки ім. М.С. По-
лякова НАН України. У 60-ті роки проблема
розробки корисних копалин на великих гли-
бинах розглядалася на засіданні Держкомі-
тету РМ СРСР з науки і техніки. У результа-
ті було ухвалено рішення, підтверджене по-
становами РМ УРСР від 03.07.1967 № 422 і
Президії АН УРСР від 06.07.1967 № 206, про
створення на базі Дніпропетровського філіа-
лу Інституту механіки АН УРСР Інституту
геотехнічної механіки АН УРСР, засновни-
ком і першим директором якого став відо-
мий учений у галузі гірничої механіки акаде-
мік М.С. Поляков. Було затверджено основ ні
напрями наукової діяльності новостворе ної
установи: вивчення фізики й механіки гір-
ських порід; пошук і розроблення нових
ефективних методів руйнування гірських
порід; розроблення методів керування аеро-
газодинамічними процесами; вивчення фі-
зичних основ і наукове обґрунтування ство-
рення прогресивних методів і способів роз-
робки корисних копалин. Для їх виконання
було скореговано наукові напрями відділів і
організовано Вчену координаційну раду з
проблем розробки родовищ на великих гли-
бинах, до якої увійшли фахівці з інститутів
гірничого профілю УРСР і СРСР.
У різні роки з Інститутом пов’язана діяль-
ність таких відомих українських учених, як
М.С. Поляков, В.М. Потураєв, Г.М. Малахов,
В.Ю. Забігайло, В.А. Лазарян, В.Ф. Прісняков,
А.Ф. Булат, Ф.О. Абрамов, О.З. Широков,
П.П. Нестеров, С.М. Кожевников, Е.І. Єфре-
мов, А.Г. Шапар, О.І. Волошин.
1967–1975 роки були для Інституту періо-
дом розвитку і становлення актуальних нау-
кових напрямів, підготовки наукових кадрів,
створення лабораторної бази, дослідного ви-
робництва з конструкторськими підрозділа-
ми, яке в подальшому реорганізовано в
СКТБ, налагодження зв’язків з геологічни-
ми, вугільними, гірничорудними підприєм-
ствами. У цей час виконано фундаментальні
дослідження в галузі петрофізики й механіки
гірських порід і масивів, нових методів їх
руйнування, теорії гірничих машин і робочих
процесів, рудникової аерогазодинаміки, ди-
намічних проявів гірського і газового тисків.
У 1975–1992 рр. Інститут працював під
керівництвом академіка Валентина Мики-
товича Потураєва. Було продовжено розпо-
чаті раніше дослідження, роботи з розши-
рення лабораторної бази, оснащення її су-
часним обладнанням. З метою поглиблення
досліджень формуються нові наукові напря-
ми з руйнування гірських порід, нормаліза-
ції теплових умов при підземному видобут-
ку вугілля, з розроблення і впровадження
вібротранспортувальних машин і агрегатів
для гірничодобувної промисловості. Набу-
ли розвитку роботи з механіки деформуван-
ня і руйнування гумових елементів машин,
що працюють при циклічних навантажен-
нях за різних температур, а також в агресив-
них середовищах.
З 1992 р. Інститут очолює академік НАН
України Анатолій Федорович Булат. Зі здо-
буттям Україною незалежності настав період
державних і міждержавних реорганізаційних
27ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
процесів, ліквідації одних і створення інших
структур, високої інфляції і нестабільності
фінансування. В цей час поряд із головною
стратегічною метою — збереженням науко-
вого потенціалу — в Інституті визначають-
ся пріоритетні напрями фундаментальних
досліджень з проблем розробки вугільних
родовищ України, впровадження нових тех-
нологій видобутку вугілля на великих гли-
бинах, питання комплексного вирішення
проблем вуглевидобутку. На базі Інституту
створюються Міжвідомчі наукові ради —
«Наукові основи розробки вугільних родо-
вищ України» та «Механіка і технології ви-
буху та його використання у народному гос-
подарстві». Організується Асоціація авторів
наукових відкриттів. Починає виходити між-
відомчий збірник наукових праць «Геотехни-
ческая механика», проводяться міжнародні
конференції.
Останнім часом фундаментальні дослі-
дження Інституту відображено в конкурен-
тоспроможних розробках. Так, запропонова-
но концептуальний підхід до проблеми ре-
структурізації вугільної галузі, заснований
на диверсифікації діяльності вугільних шахт
у напрямі поглибленої переробки вугілля на
теплову й електричну енергію. Створено
технологію дегазації «Газовий горизонт»,
яка сьогодні стала нормативним докумен-
том. Розроблено технологію випереджальної
дегазації вугільних пластів, завдяки якій
можна заздалегідь видобувати додатково газ
метан високої якості. За наукового супрово-
ду Інституту та на основі розробленого
техніко-економічного обґрунтування на шах-
ті ім. О.Ф. Засядька побудовано найпотуж-
ніший у Європі енергокомплекс із дегазації
та промислової утилізації метану. Широко
впроваджено нову технологію опорно-ан-
керного кріплення виробок, що створює
умови для блокування процесу руйнування
приконтурних порід, нову техніку для збага-
чення вугілля на робочих просіваючих по-
верхнях. Параметричний ряд динамічно ак-
тивних гумових резонуючих стрічково-
струнних сит для класифікації корисних
копалин ефективно працює на золотодобув-
них рудниках об’єднання, багатьох вугіль-
них, залізорудних, нерудних, металургійних
та вуглезбагачувальних підприємствах.
Наукові досягнення Інституту відзначено
багатьма Державними преміями, численни-
ми преміями НАН України і РАН, кількома
міжнародними нагородами.
Історія Інституту гідромеханіки НАН Ук-
раїни починається з 1926 р., коли на базі ка-
федри гідрогеології Київського політехнічно-
го інституту було організовано На уково-до-
слідний інститут водного господарства
Ук раїни, що входив до системи Управління
водним господарством при Раднаркомі УРСР.
У 1936 р. цей НДІ було передано Академії
наук УРСР, а у травні 1938 р. — реорганізова-
но в Інститут гідрології АН УРСР. Під час Ве-
ликої Вітчизняної війни установу було еваку-
йовано в Уфу як відділ гідротехнічних споруд
Інституту будівельної механіки АН УРСР.
У 1944 р. він поновив свою діяльність у Киє-
ві під назвою Інститут гідрології і гідротех-
ніки АН УРСР, який в 1964 р. реорганізовано
в Інститут гідромеханіки АН УРСР.
За роки незалежності України відповідно
до потреб розвитку народного господарства
змінилася спрямованість досліджень та їх
організаційна структура. Сьогодні робота
Інституту скерована на розвиток широкого
спектру наукових напрямів сучасної гідро-
техніки й гідромеханіки. Інститут є провід-
ним науковим центром України у галузі ме-
ханіки рідини. Тематика фундаментальних
досліджень визначається загальними тен-
денціями розвитку гідромеханіки у світі.
Прикладні дослідження зорієнтовано на за-
безпечення важливих потреб вітчизняної
економіки, серед яких слід відзначити ефек-
тивне використання водних ресурсів у на-
родному господарстві України (програми
меліорації сільськогосподарських земель,
забезпечення потреб оборонного комплексу,
підвищення ефективності ПЕК); розроблен-
ня нових методів аналізу та керування гідро-
динамічними процесами з метою створення
нових технологій в екології, медицині, видо-
бутку корисних копалин; удосконалення
теорій і методів розрахунку гідромеханічних
28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
процесів і розроблення на їх основі реко-
мендацій щодо підвищення ефективності
використання нових зразків водного тран-
спорту; розроблення наукових засад для за-
побігання екологічним катастрофам, по в’я-
заним зі зсувом схилів і розмивом берегів
водних басейнів, та ефективного викорис-
тання шельфової зони.
Сьогодні Інститут очолює академік
НАН України Віктор Тимофійович Грінчен-
ко. В установі працює 252 чол., з них 115 на-
укових співробітників, серед яких 1 акаде-
мік і 5 членів-кореспондентів НАН України,
25 докторів і 65 кандидатів наук.
Поєднання теоретичних та експеримен-
тальних досліджень дає можливість вирішу-
вати на високому науковому рівні фунда-
ментальні проблеми гідромеханіки та гідро-
техніки, чому сприяють створені в Інституті
наукові школи: хвильової та вихрової гідро-
динаміки (В.Т. Грінченко), діяльність якої
пов’язана з акустикою потоків рідини і газу,
медичною акустикою, гідродинамікою рухо-
мих об’єктів, взаємодією хвиль і потоку з
інженерними конструкціями; гідромеханіки
ве ликих швидкостей (Г.В. Логвинович), спря-
мована на дослідження з гідромеханіки ве-
ликих швидкостей; суперкавітації; зниження
опору руху тіл у воді; гідродинамічні техно-
логії; гідротермодинаміки і тепломасообмі-
ну в газорідинних і пористих середовищах
та системах «рідина — тверді частинки»
(О.Я. Олійник), яка вивчає проблеми фізи-
ко-хімічної гідродинаміки, енергоефектив-
ності, гідро- і пневмотранспорту, водопоста-
чання та водовідведення, гідротехніки і ме-
ліорації, екології довкілля.
Інститут має унікальну експерименталь-
ну базу. Так, експериментальний комплекс
для гідродинамічних досліджень, до якого
входять швидкісна багатоцільова гідроди-
намічна труба, дослідний і швидкісний гід-
родинамічний басейни, внесено до Держав-
ного реєстру наукових об’єктів, що станов-
лять на ціональне надбання. Інститут видає
два фахових журнали — «Прикладна гідро-
механіка» та «Акустичний вісник», які ви-
бірково перекладаються англійською.
Інститут транспортних систем і технологій
НАН України. Дослідження в галузі створен-
ня високошвидкісного наземного магнітоле-
вітуючого транспорту розпочалися в Україні
наприкінці 60-х років у Дніпропетровському
відділенні Інституту механіки АН УРСР під
керівництвом академіка В.А. Лазаряна прак-
тично одночасно з початком проведення ана-
логічних досліджень у передових країнах сві-
ту: Японії, Німеччині та США. Роботи з цього
напряму набули подальшого розвитку під
керівництвом В.О. Дзензерського у Відділен-
ні фізико-технічних проблем транспорту на
надпровідних магнітах Інституту геотехніч-
ної механіки АН УРСР («Трансмаг»), яке
було створено у 1989 р. з метою розвитку, роз-
ширення та поліпшення організації фунда-
ментальних досліджень і прикладних науко-
вих розробок у галузі створення високошвид-
кісних екологічно чистих магнітолевітуючих
на електродинамічному підвісі транспорт-
них засобів. Згодом постановою Президії
НАН України від 15.02.1995 було ухвалено
рішення про організацію на базі цього Від-
ділення Інституту транспортних систем і
технологій НАН України. Завданням ново-
створеної установи стало проведення комп-
лексних досліджень проблем високошвид-
кісного наземного транспорту на магнітній
«подушці» і бортових джерел струму для
транспортних засобів. Директором Інститу-
ту було призначено його засновника, про-
відного вченого в цій галузі Віктора Олек-
сандровича Дзензерського.
Сьогодні в Інституті розвиваються такі
пріоритетні напрями досліджень, як фізико-
технічні проблеми створення магнітолевіту-
ючих транспортних систем та пристроїв, їх
засобів управління та енергозабезпечення;
проблеми механіки та аеродинаміки тран-
спортних засобів, у тому числі тих, що леві-
тують над профільованими опорними по-
верхнями; проблеми створення та експлуа-
тації високоенергомістких бортових джерел
живлення для транспортних засобів.
Дослідження та розробки зі створення
перспективного магнітолевітуючого високо-
швидкісного транспорту на електродина-
29ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
мічному підвісі показали, що сьогодні тех-
нічно можливо та економічно доцільно по-
будувати в Україні кільцеву високо швид-
кісну трасу «Маглев», яка проходила б через
ос новні обласні центри країни. Учені Інсти-
туту розробили раціональну для України
трасу високошвидкісного наземного транс-
порту; нові схеми електродинамічного під-
вісу та стабілізації левітуючих транспорт-
них систем; методики і програми розрахунку
динаміки левітуючого транспортного засо-
бу та потягу; програми розрахунку аеро-
динаміки екіпажу та його аеродинамічних
форм тощо.
З метою подальшого розвитку і створення
виробництва в Україні електрохімічних дже-
рел струму в 1995 р. під науковим керівни-
цтвом і за безпосередньої участі фахівців Ін-
ституту в Дніпропетровську було побудова-
но і введено в експлуатацію перший в Ук раїні
завод з виробництва свинцево-кис лотних
акумуляторів.
Для координації зусиль учених НАН Укра-
їни та працівників промисловості, а також
для подальшого розвитку і створення вироб-
ництва в Україні електрохімічних джерел
живлення в 1997 р. було створено На уково-
промислову корпорацію «ІСТА», а у 2001 р.
на її базі — Міжнародну науково-про мис лову
корпорацію «ВЕСТА». Інститут, який увій-
шов до складу Корпорації, здійснює науково-
технічне керівництво підприємст вами і є на-
уковим координатором робіт із реалізації
пілотного інноваційного проекту «Розроб-
лення і виробництво новітніх автономних
інтегрованих систем електропостачання з
використанням сонячних енергетичних сис-
тем, вітроенергоустановок та енергонакопи-
чувачів», який виконується згідно з поста-
новою КМ України від 17.03.2003 № 352 і
визнаний нею «пріоритетним і особ ливо
важливим для держави».
Під науковим керівництвом і за безпосе-
редньої участі співробітників Інституту в
Дніпропетровську в 1995–2012 рр. без за-
лучення бюджетних коштів спроектовано,
побудовано і обладнано 10 сучасних високо-
технологічних заводів з виробництва свин-
цево-кис лотних акумуляторних батарей та
переробки використаних батарей. Ці заводи
фактично створили нову галузь промисло-
вості незалежної України, наукомістку, ім-
портозаміщувальну, з великим експортним
потенціалом — акумуляторобудівну галузь.
Один із останніх проектів Інституту, «Про-
мисловий енергопарк «ВЕСТА», спрямова-
ний на використання відновлюваних джерел
енергії. Це і вітряки, і сонячні батареї, і аку-
мулятори, що живитимуть виробництво, те-
плові насоси, сонячні колектори та ін., які
сприятимуть раціональному використанню
та збереженню енергії. Власний енергопарк
дасть можливість мати виробництво з по-
вністю замкнутим циклом: виробництво
енергії, виготовлення продукції, утилізація
продукції, що відпрацювала свій ресурс.
Взагалі, заводами, побудованими завдяки
зусиллям учених Інституту і фахівців НПК
«ІСТА» та МНПК «ВЕСТА», за 1995–2012 рр.
без залучення бюджетних коштів виготов-
лено більш як 40 млн акумуляторних бата-
рей на суму понад 10 млрд грн.
Інститут є також головною науковою орга-
нізацією інноваційного проекту «Міський та
спеціальний електротранспорт на автоном-
них джерелах струму для народного госпо-
дарства України», який увійшов до Держав-
ної програми активізації розвитку економіки
на 2013–2014 роки, затвердженої постано-
вою КМ України від 27.02.2013 № 187, яка,
у свою чергу, виконується в рамках Програ-
ми економічних реформ на 2010–2014 роки
«Заможне суспільство, конкурентоспромож-
на економіка, ефективна держава».
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-68381 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T13:47:46Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Булат, А.Ф. 2014-09-22T15:19:39Z 2014-09-22T15:19:39Z 2013 Відділення механіки Національної академії наук України / А.Ф. Булат // Вісн. НАН України. — 2013. — № 11. — С. 21-29. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/68381 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Події Відділення механіки Національної академії наук України Article published earlier |
| spellingShingle | Відділення механіки Національної академії наук України Булат, А.Ф. Події |
| title | Відділення механіки Національної академії наук України |
| title_full | Відділення механіки Національної академії наук України |
| title_fullStr | Відділення механіки Національної академії наук України |
| title_full_unstemmed | Відділення механіки Національної академії наук України |
| title_short | Відділення механіки Національної академії наук України |
| title_sort | відділення механіки національної академії наук україни |
| topic | Події |
| topic_facet | Події |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/68381 |
| work_keys_str_mv | AT bulataf víddílennâmehaníkinacíonalʹnoíakademíínaukukraíni |