Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Національної академії наук України
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/68384 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Національної академії наук України / І.К. Походня // Вісн. НАН України. — 2013. — № 11. — С. 41-48. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-68384 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Походня, І.К. 2014-09-22T15:21:19Z 2014-09-22T15:21:19Z 2013 Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Національної академії наук України / І.К. Походня // Вісн. НАН України. — 2013. — № 11. — С. 41-48. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/68384 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Події Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Національної академії наук України Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Національної академії наук України |
| spellingShingle |
Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Національної академії наук України Походня, І.К. Події |
| title_short |
Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Національної академії наук України |
| title_full |
Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Національної академії наук України |
| title_fullStr |
Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Національної академії наук України |
| title_full_unstemmed |
Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Національної академії наук України |
| title_sort |
відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства національної академії наук україни |
| author |
Походня, І.К. |
| author_facet |
Походня, І.К. |
| topic |
Події |
| topic_facet |
Події |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/68384 |
| citation_txt |
Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Національної академії наук України / І.К. Походня // Вісн. НАН України. — 2013. — № 11. — С. 41-48. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pohodnâík víddílennâfízikotehníčnihproblemmateríaloznavstvanacíonalʹnoíakademíínaukukraíni |
| first_indexed |
2025-11-25T22:51:37Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:51:37Z |
| _version_ |
1850577751090659328 |
| fulltext |
41ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
І.К. ПОХОДНЯ
ВІДДІЛЕННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ
ПРОБЛЕМ МАТЕРІАЛОЗНАВСТВА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
© І.К. Походня, 2013
Вітчизняна матеріалознавча наука має ве-
лику і славну історію. У Національній акаде-
мії наук України склався потужний науковий
центр з матеріалознавства, який здобув все-
світнє визнання. Фундамент і традиції укра-
їнського матеріалознавства було закладено
ще на початку минулого століття в універси-
тетах і політехнічних інститутах Києва, Льво-
ва, Харкова, Катеринослава. У 1936 р. з ме-
тою залучення академічної науки до вирі-
шення завдань індустріалізації країни у
складі ВУАН було створено Відділ технічних
наук, який у різні роки очолювали академіки
С.В. Серенсен, Г.Ф. Проскура, М.М. Добро-
хотов, М.В. Корноухов, К.К. Хрєнов, чл.-кор.
Г.В. Самсонов. У 1963 р. в межах структур-
них змін АН УРСР Відділ було реорганізова-
но у Відділення фізико-технічних проблем
матеріалознавства на чолі з академіком
І.М. Федорченком. На той час до складу Відді-
лення входили 4 інститути: електрозварювання
ім. Є.О. Патона; металокераміки і спецсплавів
(з 1964 р. — проблем матеріалознавства); ли-
варного виробництва (з 1964 р. — проблем
лиття, з 1996 р. — Фізико-технологічний ін-
ститут металів та сплавів); машинознавства і
автоматики (з 1964 р.– Фізико-механічний
інститут).
В інститутах Відділення в різні періоди
працювали такі видатні вчені, як В.І. Ар-
харов, М.М. Доброхотов, В.Н. Єременко,
В.О. Єфімов, Г.В. Карпенко, В.К. Лебедєв,
М.В. Луговцов, В.І. Махненко, Б.І. Медо-
вар, З.І. Некрасов, Є.О. Патон, К.Ф. Ста ро-
дубов, Ю.М. Таран-Жовнір, В.І. Трефілов,
І.М. Федорченко, І.М. Францевич, К.К. Хрє-
нов, О.П. Чекмарьов, Г.В. Самсонов.
Сьогодні Відділення об’єднує 11 наукових
установ, загальна тематика яких спрямована
на розроблення фундаментальних засад
створення матеріалів із наперед заданими
властивостями, методів їх з’єднання й оброб-
лення. З березня 1988 р. і до нинішнього часу
Відділення очолює академік НАН України
Ігор Костянтинович Походня.
Результати фундаментальних досліджень
з теорії процесів зварювання та паяння, ме-
талургії, рідкого стану матеріалів, розро-
блення теоретичних основ створення мате-
ріалів з наперед заданими властивостями,
фізико-хімічної механіки матеріалів, теорії
взаємодії матеріалів з робочими середови-
щами і процесів кристалізації, впливу висо-
ких тисків і температур на властивості мате-
ріалів, теорії створення нових монокриста-
лічних матеріалів одержано саме науковцями
Відділення. Ці результати становлять науко-
ву основу розроблення багатьох новітніх ма-
теріалів і технологічних процесів. Їх вико-
ристання дає змогу істотно вдосконалювати
наявні та створювати нові методи і види об-
роблення матеріалів, нові види виробництва,
унікальні конструкції, устаткування, матері-
али, технології, широке впровадження яких
значною мірою впливає на розвиток бага-
тьох галузей національної економіки, таких
42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
як машино-, судно- та авіабудування, ра кет-
но-космічний комплекс, енергетика, гірни-
чопромисловий комплекс, металургія, хіміч-
не виробництво, нафтогазотранспортні сис-
теми, будівельна індустрія тощо.
Нині до складу Відділення входить 25 ака-
деміків і 44 члени-кореспонденти НАН
України, в його інститутах працює 6300 спів-
робітників, серед яких понад 300 докторів і
близько 1000 кандидатів наук. Усі вони заді-
яні у виконанні різних тем відомчого замов-
лення, проектів цільових комплексних про-
грам наукових досліджень НАН України.
Українські матеріалознавці підтримують ши-
рокі науково-технічні зв’язки з провідними
науковими центрами та промисловими ком-
паніями Західної Європи, США, Японії, Ки-
таю, Південної Кореї; беруть участь у бага-
тьох міжнародних проектах УНТЦ, INTAS,
НАТО, CRDF. При установах Відділення
видається 13 науково-технічних журналів,
7 з яких перевидаються за кордоном.
На жаль, у стислих рамках журнальної
статті неможливо докладно зупинитися на
історії, діяльності і здобутках усіх наукових
установ Відділення, тому окреслимо їх лише
в загальних рисах.
Інститут електрозварювання ім. Є.О. Па-
тона НАН України — один з найпотужніших
матеріалознавчих центрів не лише в Україні,
а й у світі. Його засновано в січні 1934 р. на
базі лабораторії зварювання електрозварю-
вального комітету та кафедри інженерних
споруд Київського політехнічного інституту
з ініціативи видатного інженера і вченого
академіка Євгена Оскаровича Патона. З 1953 р.
і до теперішнього часу директором Інсти туту
є академік Борис Євгенович Патон.
Завдяки роботам Інституту в 30–40-х ро-
ках минулого століття технологію зварю-
вання, зокрема високопродуктивний про-
цес автоматичного дугового зварювання під
флюсом, було масово впроваджено в про-
мисловість. У роки Великої Вітчизняної ві-
йни зварювання броньової сталі безпосеред-
ньо в цеху забезпечило потокове вироб-
ництво танків Т-34 зі зварними корпусами.
У післявоєнні роки зусилля колективу Ін-
ституту було спрямовано на розширення
сфер застосування автоматичного і напівав-
томатичного зварювання під флюсом. Упер-
ше в світі здійснено автоматичне зварюван-
ня листових конструкцій під час їх монтажу.
Співробітники Інституту зробили величез-
ний внесок у відновлення промисловості
країни, у розвиток виробництва будівельних
металоконструкцій, підвищення надійності
продукції важкого, транспортного, хімічно-
го, енергетичного машинобудування тощо.
На початку 50-х років в Інституті було роз-
роблено процес електрошлакового зварюван-
ня, який докорінно змінив технологію вироб-
ництва барабанів котлів високого тиску, ста-
нин важких пресів і прокатних станів, коліс і
валів гідроагрегатів та інших унікальних
зва рювально-прокатних і зварювально-ли тих
кон струкцій. Згодом було створено спосіб
зварювання у вуглекислому газі дротом, який
значно підвищив рівень механізації зва рю-
валь них робіт. Подальшим кроком у розвит ку
дугового зварювання плавким електродом
було розроблення процесу ім пульсно-ду го-
вого зварювання, зварювання порошковим
дротом і в сумішах активних та інертних газів.
З початку 50-х років в Інституті було роз-
горнуто роботи з використання зварюваль-
них джерел нагріву для отримання металів і
сплавів особливо високої якості й надійнос-
ті. Ця сфера науки і техніки, так звана спеці-
альна електрометалургія, і дотепер є одним з
основних наукових напрямів діяльності Ін-
ституту, сприяючи розвитку сучасної висо-
коякісної металургії.
У 80-ті роки в Інституті сформувався ще
один науковий напрям — термічне нанесен-
ня захисних та зносостійких покриттів.
Починаючи з 90-х років розроблено уні-
кальні технології зварювання живих тканин
і судин, які пройшли апробацію на тваринах
і тепер успішно використовуються в хірур-
гічних операціях на людині.
Ще одним актуальним напрямом діяль-
ності Інституту є дослідження в галузі кос-
мічних технологій. У 1969 р. на борту кос-
мічного корабля «Союз-6» льотчик-кос мо-
навт В.М. Кубасов уперше в світі застосував
43ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
електронно-променеве, плазмово-дугове зва-
рювання та зварювання плавким електродом
у навколоземному просторі. У 1984 р. космо-
навти С.Є. Савицька і В.О. Джанібеков у від-
критому космосі вперше виконали експери-
менти зі зварювання, паяння та нанесення
покриттів за допомогою універсального руч-
ного інструменту, розробленого і виготовле-
ного в Інституті. Згодом було проведено
комплексні космічні експерименти з роз-
криття великогабаритних фермових кон-
струкцій із застосуванням зварювання і па-
яння окремих вузлів. Результати цих експе-
риментів було використано в Інституті під
час створення агрегату для розкриття і скла-
дання сонячних батарей багаторазового ви-
користання орбітальної станції «Мир».
Фундаментальне значення мають виконані
в Інституті системні дослідження фізико-
металургійних особливостей зварювання різ-
них металів і сплавів плавленням. Вивчено
процеси кристалізації металу шва, встановле-
но природу його структурної та хімічної не-
однорідності, розкрито механізм поро- і трі-
щиноутворення, знайдено засоби боротьби з
ними. Результати цих досліджень є теоретич-
ною базою створення і вдосконалення зва-
рювальних та наплавних матеріалів.
Поряд із вивченням зварювальних проце-
сів і технологій в Інституті впродовж багатьох
років проводяться дослідження з матеріало-
знавства. Розроблено нові конструкційні ма-
теріали, технології їх виробництва, дослідже-
но зв’язок «склад — структура — властивості»
для матеріалів різного призначення.
Творчі здобутки Інституту — це результат
наполегливої праці великого і дружного ко-
лективу, згуртуванню якого значною мірою
сприяють особисті якості його керівника —
Бориса Євгеновича Патона. Одним із осно-
вних принципів, закладених ще Є.О. Пато-
ном, є проведення цілеспрямованих фунда-
ментальних досліджень і їхній тісний зв’язок
з виробництвом. За своєю структурою Ін-
ститут є науково-технічним комплексом, до
якого входять дослідне конструкторсько-
технологічне бюро, експериментальне ви-
робництво, 3 дослідних заводи, кілька інже-
нерних центрів. У всіх підрозділах Інституту
працює близько 3500 осіб, а його науковий
потенціал становлять більш як 300 науков-
ців, серед яких 8 академіків і 6 членів-
кореспондентів НАН України, 72 доктори і
понад 200 кандидатів наук.
Інститут проблем матеріалознавства
ім. І.М. Францевича НАН України — одна з
найбільших академічних наукових установ
матеріалознавчого спрямування на теренах
СНД. Цей знаний у світі науково-до слід-
ницький центр проводить фундаментальні й
прикладні дослідження з широкого спектра
актуальних проблем сучасного матеріало-
знавства. За кількістю матеріалознавчих роз-
робок Інститут не має аналогів серед акаде-
мічних закладів України. Здобутки установи
переважно стосуються розроблення теоре-
тичних основ для створення нових матеріа-
лів, технологій їх одержання та виготовлен-
ня виробів зі спеціальними властивостями
для задоволення потреб ядерної енергетики,
електроніки, авіабудування, загального хі-
мічного, транспортного і сільськогосподар-
ського машинобудування, прямого перетво-
рення енергії на електричну, квантової елек-
троніки, приладобудування, автоматики та
багатьох інших галузей техніки.
Історія Інституту починається в 1952 р.,
коли на основі відділу фізико-хімії металур-
гійних процесів Інституту чорної металур-
гії АН УРСР, яким керував відомий учений
Іван Микитович Францевич, було створено
самостійну Лабораторію спеціальних спла-
вів АН УРСР. У 1955 р. її реорганізували
в Інститут металокераміки і спецсплавів
АН УРСР, який у 1964 р. перейменували на
Інститут проблем матеріалознавства.
Наукова діяльність Інституту завжди ґрун-
тувалася на глобальній ідеї І.М. Францеви-
ча — створювати нові матеріали із заданими
властивостями для екстремальних умов екс-
плуатації на базі результатів фундаменталь-
них досліджень у галузі фізико-хімічного ма-
теріалознавства, яке акумулює досягнення
багатьох розділів фізичної і неорганічної хімії,
фізики твердого тіла, класичного металознав-
ства, механіки деформівного твердого тіла.
44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
При цьому обов’язковим завершальним ета-
пом будь-якого дослідження має бути втілен-
ня нової розробки в реальне виробництво.
Нині науковий колектив Інституту вирі-
шує широкий спектр завдань сучасного мате-
ріалознавства за кількома головними напря-
мами наукових досліджень: фізико-хі міч ні
основи технології формування неорганічних
матеріалів, дослідження фазових рівноваг,
поверхневих і контактних явищ у багатоком-
понентних системах; фізика міцності, ство-
рення конструкційних матеріалів з високою
питомою міцністю, нанокристалічні метали;
новітні технології порошкової металургії, ме-
талеві і композиційні матеріали та порошкові
покриття; високотемпературні композиційні
матеріали, неоксидна кераміка та кермети;
консолідовані й дисперсні наноструктурні
матеріали, нанокераміка і нанокомпозити;
водневе матеріалознавство та водневі техно-
логії синтезу й оброблення матеріалів.
Крім розроблення академічної тематики
Інститут бере активну участь у виконанні ма-
теріалознавчих проектів на конкурсній осно-
ві за цільовими комплексними програмами
НАН України, тісно співпрацює з Державним
фондом фундаментальних досліджень. По-
стійно розширюється обсяг робіт, що викону-
ються за європейськими програмами ІNTAS,
програмами НАТО, CRDF, регулярними і
партнерськими проектами УНТЦ.
З 2002 р. Інститут очолює академік НАН
України Валерій Володимирович Скороход,
відомий своїми працями з наукових основ
порошкової металургії і теоретичного мате-
ріалознавства. На сьогодні загальна чисель-
ність співробітників Інституту становить
близько 1500 осіб, в ньому працюють 4 ака-
деміки і 7 членів-кореспондентів НАН Украї-
ни, 80 докторів та 300 кандидатів наук.
Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Ба-
куля НАН України — відомий вітчизняний на-
уковий центр, який здійснює фундаментальні
й прикладні дослідження в галузі матеріало-
знавства надтвердих матеріалів.
Інститут було організовано в 1961 р. на
базі Центрального конструкторсько-техно-
логічного бюро твердосплавного і алмазного
інструменту з метою створення виробництва
промислового синтезу алмазів та інших над-
твердих матеріалів. У 1972 р. установу було
підпорядковано Академії наук УРСР. Фун-
датором і першим директором Інституту був
один з організаторів промислового випуску
алмазів в СРСР Герой Соціалістичної Праці
Валентин Миколайович Бакуль. З 1977 р.
установу очолює академік НАН України
Микола Васильович Новіков.
Основні наукові напрями діяльності Ін-
ституту стосуються дослідження фізико-
хі мічних процесів одержання монокриста-
лічних, дисперсних, плівкових надтвердих
матеріалів у широкому діапазоні температур
і тисків; створення нових технологій отри-
мання керамічних та композиційних матері-
алів і виробів на їх основі; розвитку науко-
вих основ створення новітніх технологій об-
роблення металів і неметалів за допомогою
інструменту з надтвердих матеріалів; розро-
блення методів і технологій застосування
надтвердих матеріалів у базових галузях
промисловості.
За роки існування Інституту в ньому скла-
лися всесвітньо відомі наукові школи зі
створення промислової технології синтезу
алмазів, кубічного нітриду бору та інших
надтвердих матеріалів; з вивчення впливу
високих тисків і температур на фазові пере-
творення в речовинах; з розроблення теоре-
тичних основ синтезу нових надтвердих ма-
теріалів у широкому діапазоні тисків і тем-
ператур; з дослідження фізичних і хімічних
процесів одержання високощільної техніч-
ної кераміки та композиційних матеріалів; з
вивчення фізико-хімічної і механічної взаємо-
дії інструменту з матеріалом, що оброблюється,
та розроблення наукових основ створення
но вітніх технологій оброблення матеріалів;
з розвитку досліджень фізико-хіміч них про-
цесів та механіки руйнування гірських порід;
створення нових бурових інструментів і тех-
нологій їх використання та інші.
У складних умовах перебудови національ-
ної економіки в Інституті було організовано
Науково-технологічний алмазний концерн
«АЛКОН», який почав діяти на ринкових
45ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
засадах. Інститут координує роботу 12 дер-
жавних виробничих підприємств, що вхо-
дять до складу Концерну, забезпечує конку-
рентоспроможне виробництво і застосуван-
ня наукоємних технологій у різних галузях
промисловості. Концерн виробляє майже
всю світову номенклатуру надтвердих мате-
ріалів, щорічно нарощуючи обсяги виробни-
цтва продукції та її реалізації.
Нині в Інституті працює 450 співробітни-
ків, серед яких понад 200 науковців, у тому
числі 2 академіки, 5 членів-кореспондентів,
30 докторів і 80 кандидатів наук.
Фізико-технологічний інститут металів
та сплавів НАН України. З огляду на те, що
в середині минулого століття в Україні го-
стро постало питання інтенсивного нарощу-
вання потужностей ливарного виробництва
як основної заготівельної бази машинобуду-
вання, у 1958 р. на базі кількох підрозділів
Інституту машинознавства і сільськогоспо-
дарської механіки АН УРСР було створено
Інститут ливарного виробництва АН УРСР,
у 1963 р. його перейменували в Інститут
проблем лиття АН УРСР, а нинішню назву
установа дістала в 1996 р. З 1988 р. Інститут
очолює академік НАН України Володимир
Леонтійович Найдек.
Основні наукові напрями діяльності Ін-
ституту пов’язані з дослідженнями гідроди-
намічних, тепломасообмінних і кристаліза-
ційних процесів під час одержання, оброб-
лення й твердіння сплавів із застосуванням
фізичних та хімічних впливів, а також ство-
ренням технологічних основ отримання но-
вих матеріалів та виготовлення високоякіс-
ної металопродукції.
Зусилля вчених Інституту переважно зосе-
реджено на вивченні рідкого стану багато-
компонентних сплавів, взаємодії розплавів з
розчинними і нерозчинними твердими, рід-
кими і газоподібними реагентами, удоскона-
ленні наявних і створенні нових ливарних
сплавів на основі комплексного й заощадли-
вого легування, модифікування, дисперсного
зміцнення, армування гранулами, вставками,
пошарової кристалізації різних за складом
сплавів. Досліджуються фізико-хі міч ні теп-
ло масообмінні процеси та їх вплив на якісні
характеристики литих матеріалів при обро-
бленні розплавів високотемпературним плаз-
мовим струменем, електронним променем,
лазером. В Інституті вивчають вплив інтен-
сивності силових і електромагнітних полів,
а також регульований тепловий вплив на гід-
родинамічні, теплообмінні і кристалізаційні
процеси під час готування, розливання й
кристалізації сплавів. Значну увагу фахівці
установи приділяють розробленню наукових
основ створення ефективних технологій і ви-
сокопродуктивного устаткування для виго-
товлення литих заготовок, що забезпечують
істотне підвищення продуктивності, знижен-
ня витрат матеріалів і енергоресурсів, поліп-
шення умов праці, зменшення шкідливого
впливу на навколишнє середовище.
Широке визнання здобули розробки Ін-
ституту зі створення теорії графітоутворен-
ня в модифікованих чавунах; дослідження
термодинаміки утворення металічних сис-
тем на основі заліза; використання джерел
зовнішніх впливів на рідкий метал у процесі
його тверднення; вивчення фізико-хімічних
явищ при модифікуванні та легуванні спла-
вів; розроблення сучасних процесів розли-
вання сталі й одержання якісних зливків та
виливків; створення нових литих матеріалів;
вивчення кінетики фізико-хімічних проце-
сів у металах під дією висококонцентрова-
них джерел енергії та багато інших. В Інсти-
туті створено нові марки високоміцних і спе-
ціальних чавунів різного призначення, литі
зносостійкі та композиційні матеріали, сталі
з карбонітридним зміцненням; запропонова-
но нові технологічні процеси лиття, виготов-
лення виливків. Пріоритетними є розробки
магнітодинамічних установок для дозовано-
го розливання сплавів та систем безперерв-
ного контролю температури рідкого металу
в металургійних агрегатах.
Сьогодні в підрозділах Інституту працює
близько 500 співробітників, серед яких 2 ака-
деміки, 3 члени-кореспонденти, 30 докторів
і майже 60 кандидатів наук.
Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Кар-
пенка НАН України — відомий у світі
46 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
дослідницький центр у галузі механіки руйну-
вання і міцності матеріалів, фізико-хі міч них
процесів корозії, неруйнівного контролю де-
фектності матеріалів і технічної діагностики
конструкцій. Інститут засновано у Львові в
1951 р. на базі місцевих академічних установ.
Інститут здійснює дослідження за такими
основними науковими напрямами, як де-
формування та руйнування матеріалів під
впливом механічних навантажень і темпера-
тур, наводнювальних і корозійноактивних
середовищ; міцність і довговічність інженер-
них конструкцій, теорія і технології захисту
металів від корозії та корозійно-механічного
руйнування; фізичні основи, математичні
методи і технічні засоби діагностики мате-
ріалів і середовищ.
В Інституті створено теорію адсорбційної
та водневої втоми сталі; розвинуто теорію
граничної рівноваги деформованих тіл з де-
фектами типу тріщин; запропоновано ефек-
тивні технології підвищення корозійної міц-
ності сталей та їх стійкості до корозійного
розтріскування; опрацьовано нові методи
локального зміцнювального термооброблен-
ня зварних швів і поверхневого зміцнення
деталей машин. Значного розвитку набули
математичні теорії дифракції та апроксима-
ції функцій, теорії сигналів і електричних
кіл. На цій основі запропоновано нові мето-
ди оброблення зображень, відбору і перетво-
рення сигналів, підвищення їх завадостій-
кості в неруйнівному контролі дефектності
матеріалів, геофізичних та космічних дослі-
дженнях, дистанційному зондуванні Світо-
вого океану.
Фахівці Інституту зробили вагомий вне-
сок у розроблення й атестацію високоміцних
і корозійнотривких металічних матеріалів
для суднобудівної та енергетичної промис-
ловості; створення конструкцій і технологій
виготовлення породоруйнівного шарошко-
вого інструменту для вугільної промисло-
вості; організацію виробництва комплексу
апаратури для розвідки і оцінювання запасів
корисних копалин; атестацію конструкцій-
них матеріалів для космічної техніки, що
контактує з водневовмісними середовища-
ми; виготовлення апаратури для керування
космічними апаратами; організацію вітчиз-
няного виробництва тепло- та корозійноза-
хищених труб для комунального господар-
ства України; розроблення ефективних не-
руйнівних методів і засобів для надійної
експлуатації авіаційної техніки; створення
апаратури для діагностики стану підземних
комунікацій та реалізації ін’єкційних техно-
логій відновлення пошкоджених елементів
будівельних конструкцій.
Колектив Інституту, який сьогодні має у
своєму складі 2 академіки, 4 члени-ко рес-
понденти, понад 30 докторів і 100 кандидатів
наук, з 1971 р. очолює академік НАН Украї-
ни Володимир Васильович Панасюк.
Науково-технологічний комплекс «Ін-
ститут монокристалів» НАН України —
провідний науковий центр, у якому прово-
дяться міждисциплінарні дослідження в ба-
гатьох пріоритетних напрямах сучасного
матеріалознавства, фізики, хімії, біології та
медицини.
НТК «Інститут монокристалів» веде свій
«родовід» з 1955 р. У той час бурхливий роз-
виток атомної техніки спричинив гостру по-
требу в нових радіаційночутливих і радіацій-
ностійких матеріалах. Освоєння промисло-
вого випуску таких матеріалів було головним
завданням новоствореної Харківської філії
Всесоюзного науково-дослідного інституту
хімічних реактивів (Москва). Через кілька
років філія виросла у самостійний Всесоюз-
ний НДІ монокристалів, сцинтиляційних ма-
теріалів і особливо чистих хімічних речовин
Міністерства хімічної промисловості СРСР,
першим директором якого став В.М. Ізвєков.
У 1975 р. на базі Інституту організовано НВО
«Монокристалреактив», а в 1991 р. Об’єднання
перейшло у підпорядкування Академії наук
України і на його основі було створено НТК
«Інститут монокристалів». Це дало новий
поштовх для розширення досліджень з по-
шуку новітніх матеріалів та створення науко-
ємних технологій і виробництв.
Сьогодні до структури НТК «Інститут мо-
нокристалів» НАН України входять два ака-
демічних інститути: монокристалів та сцин-
47ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
тиляційних матеріалів, Відділення хімії
функціональних матеріалів, три госпрозра-
хункові науково-дослідні організації: На-
уково-технічний центр імунобіотехнології,
НДІ мікроприладів, НДІ функціональної
мік роелектроніки, а також Завод хімічних
реактивів. Генеральним директором Комп-
лексу є академік НАН України Володимир
Петрович Семиноженко.
Наукову діяльність НТК «Інститут моно-
кристалів» зосереджено на розвитку фунда-
ментальних досліджень процесів росту крис-
талів; пошуку нових кристалічних середовищ;
комплексному вивченні фізи ко- хімічних влас-
тивостей оптичних монокристалів і наносис-
тем; теорії нелінійних явищ, транспорту і
структуроутворень у конденсованому стані
речовини; фундаментальних та прикладних
дослідженнях у галузі матеріалознавства
сцинтиляційних і люмінесцентних середо-
вищ; розробленні технологій та нанотехно-
логій отримання сцинтиляційних детекторів
і створення пристроїв на їх основі; фунда-
ментальних дослідженнях взаємодії випро-
мінювання з речовиною; хімії і технології
фотоактивних органічних сполук, рідко-
кристалічних матеріалів та їх компонентів;
аналітичній хімії та структурних досліджен-
нях функціональних матеріалів; хімії і тех-
нології матеріалів фармацевтичного та
медико-біологічного призначення і фізіоло-
гічно активних сполук; фундаментальних і
прикладних дослідженнях мікро-, нано- і
оптоелектронних структур для створення
інтегральних схем, мікроелектронних при-
ладів спеціального призначення; впрова-
дженні у виробництво мікросхем, приладів
лазерної техніки та оптоелектроніки; розро-
бленні імуноферментних тест-систем для
діагностики хвороб людини і тварин на осно-
ві досягнень сучасної біотехнології тощо.
Співробітники НТК «Інститут монокрис-
талів» виконують повний цикл наукових
розробок — починаючи з формування ідеї та
здійснення фундаментальних досліджень і
завершуючи практичним створенням мате-
ріалів і готового обладнання на їх основі та
організацією виробництва.
В НТК «Інститут монокристалів» працю-
ють 2 академіки, 2 члени-кореспонденти, по-
над 30 докторів і 100 кандидатів наук.
Інститут імпульсних процесів і технологій
НАН України — єдина на пострадянському
просторі спеціалізована установа з розро-
блення теорії імпульсних процесів перетво-
рення енергії, створення імпульсних джерел
енергії високої густини й систем керування
ними, досліджень імпульсної дії високоінтен-
сивних потоків енергії на багатофазні середо-
вища, різноманітні матеріали та конструкції.
Історія Інституту розпочалася у 1959 р.,
коли з ініціативи молодих учених-ентузіастів
у Миколаєві було створено колективну ла-
бораторію для вивчення нового на той час
явища — високовольтного електричного роз-
ряду в воді та процесів, що його супроводжу-
ють. Результати, досягнуті в лабораторії,
були настільки переконливими, що в 1962 р.
на її базі було організовано Проектно-кон-
структорське бюро електрогідравліки, яке в
1972 р. було передано у підпорядкування
АН УРСР та увійшло до складу Відділення
фізико-технічних проблем матеріало знав ст-
ва. У 1991 р. ПКБ електрогідравліки було
перетворено на Інститут імпульсних проце-
сів і технологій.
Сьогодні Інститут, очолюваний Олексан-
дром Івановичем Вовченком, є спеціалізова-
ним комплексом, що поєднує фундамен-
тальні та прикладні дослідження, дослідно-
кон структорські та інжинірингові роботи, а
також підготовку кадрів з метою створення
і трансферу високоефективних екологічно
чистих, енерго- та ресурсоощадних імпуль-
сних технологій і високовольтного електро-
технічного обладнання. Дослідно-виробничу
базу Інституту становлять Дослідний завод,
Експериментальне виробництво, Науково-
технічний центр «ВЕГА».
Інститут чорної металургії ім. З.І. Некра-
сова НАН України — провідний науково-
до слідний центр чорної металургії України.
Від дня заснування Інституту, в 1939 р. у
складі АН УРСР у Києві, його тематика орі-
єнтована на вирішення актуальних питань
розвитку чорної металургії. На початку 50-х
48 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
років минулого століття, поряд з відновлен-
ням зруйнованих під час війни виробничих
потужностей, перед ученими-металургами
постало завдання активізації технічного про-
гресу в чорній металургії, удосконалення ме-
талургійної техніки і технологій. У зв’язку з
цим Президія АН УРСР ухвалила рішення
про перебазування Інституту в Дніпропе-
тровськ, як центр розвитку вітчизняної ме-
талургії. Згодом установу передали у відом-
че підпорядкування Державному комітету
РМ СРСР з чорної та кольорової металургії,
і протягом тривалого часу Інститут був го-
ловною організацією в СРСР з найважливі-
ших напрямів розвитку чорної металургії.
Упродовж 60–80-х років на металургійних
підприємствах країни було реалізовано бага-
то масштабних розробок і технологічних но-
вовведень, запропонованих фахівцями Ін-
ституту.
У 1991 р. Інституту було присвоєно ім’я
одного із його засновників — академіка Зота
Ілліча Некрасова, а наступного року устано-
ву повернули до складу Академії наук Укра-
їни. Саме тоді Інституту було доручено роз-
роблення Концепції розвитку чорної мета-
лургії України до 2010 р., яка визначала
основні напрями розвитку гірничо-мета лур-
гійного комплексу країни з урахуванням
тенденцій розвитку світової металургії та
нових наукових розробок.
Сьогодні Інститут здійснює наукову та
науково-технічну діяльність за такими на-
прямами: дослідження фізико-хімічних і
термодинамічних процесів у багатокомпо-
нентних металевих системах та рідкому ста-
ні шлакометалевих розплавів; розроблення
нових матеріалів з наперед заданими власти-
востями; розвиток наукових основ формо-
утворення залізовуглецевих сплавів, керу-
вання їх структурою та властивостями; ство-
рення нових енергоощадних технологій,
обладнання, систем контролю та керування
у виробництві чавуну, сталі й прокату;
науково-технічний супровід Програми роз-
витку гірничо-металургійного комплексу
України.
Нині в Інституті, який очолює академік
НАН України Вадим Іванович Большаков,
працюють понад 300 співробітників, серед
яких 15 докторів і 56 кандидатів наук.
Інститут термоелектрики НАН України
та МОН України — науково-дослідна устано-
ва, що займається розвитком термоелектрики.
Її передісторія веде свій відлік зі створення в
1968 р. у Чернівецькому державному універ-
ситеті проблемної лабораторії термоелект-
рики. Згодом було відкрито кафедру термо-
електрики, яку очолив професор Л.І. Ана-
тичук, а в 1978 р. для реалізації отрима-
них наукових результатів організовано
СКТБ «Фонон». Цей період характеризу-
вався стрімким розвитком практичних за-
стосувань термоелектрики, і тому в 1990 р.
було ухвалено рішення про створення на базі
проблемної лабораторії й СКТБ «Фонон»
Інституту термоелектрики подвійного під-
порядкування — АН УРСР та Міністерства
вищої і середньої спеціальної освіти УРСР.
Інститут виконує комплексні фундамен-
тальні та прикладні дослідження за такими
науковими напрямами: розвиток фундамен-
тальних основ термоелектричного перетво-
рення енергії; нові речовини і матеріали для
термоелектричного перетворення енергії;
екологічно чиста термоелектрична енергети-
ка та ресурсоощадні технології на її основі;
науково-технічне й технологічне забезпечен-
ня практичного застосування термоелектри-
ки, зокрема в медицині. Інститут виготовляє
і поставляє термоелектричні генератори,
прилади термоелектричного охолодження
та вимірювальної техніки.
Сьогодні в Інституті, директором якого
від часу заснування і донині є академік
НАН України Лук’ян Іванович Анатичук,
працюють 200 осіб, серед яких 12 докторів і
15 кандидатів наук.
|