Відділення загальної біології Національної академії наук України
Saved in:
| Date: | 2013 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2013
|
| Series: | Вісник НАН України |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/68389 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Відділення загальної біології Національної академії наук України / В.В. Моргун // Вісн. НАН України. — 2013. — № 11. — С. 86-95. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-68389 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-683892025-02-23T17:21:46Z Відділення загальної біології Національної академії наук України Моргун, В.В. Події 2013 Article Відділення загальної біології Національної академії наук України / В.В. Моргун // Вісн. НАН України. — 2013. — № 11. — С. 86-95. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/68389 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Події Події |
| spellingShingle |
Події Події Моргун, В.В. Відділення загальної біології Національної академії наук України Вісник НАН України |
| format |
Article |
| author |
Моргун, В.В. |
| author_facet |
Моргун, В.В. |
| author_sort |
Моргун, В.В. |
| title |
Відділення загальної біології Національної академії наук України |
| title_short |
Відділення загальної біології Національної академії наук України |
| title_full |
Відділення загальної біології Національної академії наук України |
| title_fullStr |
Відділення загальної біології Національної академії наук України |
| title_full_unstemmed |
Відділення загальної біології Національної академії наук України |
| title_sort |
відділення загальної біології національної академії наук україни |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Події |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/68389 |
| citation_txt |
Відділення загальної біології Національної академії наук України / В.В. Моргун // Вісн. НАН України. — 2013. — № 11. — С. 86-95. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT morgunvv víddílennâzagalʹnoíbíologíínacíonalʹnoíakademíínaukukraíni |
| first_indexed |
2025-11-24T03:39:10Z |
| last_indexed |
2025-11-24T03:39:10Z |
| _version_ |
1849641455419654144 |
| fulltext |
86 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
В.В. МОРГУН
ВІДДІЛЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ БІОЛОГІЇ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
© В.В. Моргун, 2013
95-та річниця від дня заснування Націо-
нальної академії наук України є слушною
нагодою узагальнити здобутки, яких було
досягнуто за роки існування Відділення за-
гальної біології НАН України. З огляду на
обмежений обсяг журнальної статті спробу-
ємо дуже стисло оглянути результати нау-
кової та організаційної діяльності установ
Відділення, зробивши певний акцент на до-
сягненнях останніх років *.
Дослідження з багатьох класичних напря-
мів біологічної науки розпочалися в Україні
ще задовго до створення Української акаде-
мії наук, проте заснування УАН дало потуж-
ний поштовх для розвитку вітчизняної нау-
ки загалом і біології зокрема. Першими се-
ред біологічних підрозділів Академії були
Ботанічний кабінет, Гербарій, Музей, Відділ
експериментальної зоології, дослідні стан-
ції, що входили до складу Фізико-мате ма-
тичного відділу УАН. Біля витоків академіч-
них біологічних досліджень стояли такі ви-
датні вчені, як В.І. Липський, О.В. Фомін,
М.Ф. Кащенко, І.І. Шмальгаузен.
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного
НАН України створено в 1921 р. у Києві на
базі Ботанічного кабінету та Гербарію ВУАН.
З ним пов’язана діяльність цілого ряду поко-
лінь видатних учених, серед яких О.В. Фо мін,
Д.К. Зеров, П.Ф. Оксіюк, А.С. Лазаренко,
А.М. Окснер, Ю.Д. Клеопов, М.М. Підопліч-
ко, В.І. Липський, М.Г. Холодний, В.М. Лю-
бименко, Є.П. Вотчал, А.О. Сапєгін, М.В. Кло-
ков та багато інших, які стали фундаторами
наукових напрямів і шкіл класичної та експе-
риментальної ботаніки. Нині тут працює най-
більша з усіх установ Відділення кількість чле-
нів НАН України: академіки К.М. Ситник,
Ю.Р. Шеляг-Сосонко, члени-кореспонденти
С.П. Вассер, Я.П. Дідух, І.О. Дудка, Є.Л. Кор-
дюм, С.Л. Мосякін, Л.І. Мусатенко.
Сьогодні Інститут, який очолює чл.-кор.
НАН України С.Л. Мосякін, є однією з про-
відних установ Європи з вивчення фіто- та
мікорізноманіття на різних рівнях органі-
зації, від молекулярного до екосистемного.
У доробку його науковців описи нових для
науки видів рослин і грибів, багатотомні
флористико-таксономічні зведення, визнач-
ники, номенклатурно-таксономічні конспек-
ти з біорізноманіття судинних рослин, водо-
ростей і грибів України та світової флори,
встановлення особливостей територіальної
та екологічної диференціації рослинності та
закономірностей змін структури ценозів під
дією зовнішніх екофакторів, розроблення
наукових основ охорони й раціонального ви-
користання рослинного світу, відкриття гра-
вічутливості рослинних клітин, не спеціалі-
зованих до сприйняття гравітаційного век-
тора, закономірностей, механізмів і деяких
теоретичних положень стратегії адаптації
рослин до умов середовища, з’ясування осо-
бливостей локалізації фітогормонів та їх ди-
наміки в онтогенезі рослин, визначення
шляхів регуляції процесів фотосинтетичної
* Підготовлено за матеріалами, наданими установа-
ми Відділення загальної біології НАН України.
87ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
енерготрансформації; розроблення теоре-
тичних і практичних основ отримання біоло-
гічно активних речовин із грибів та мікрово-
доростей, нових видів і штамів їстівних і лі-
карських грибів та продуктивних штамів
водоростей, перспективних для промисло-
вого використання, а також способів їх ін-
тенсивного культивування.
Одним із основних завдань Інституту є
підготовка та видання багатотомної серії
«Флора України», яка являтиме суттєво до-
повнену серію «Флора УРСР» у 12 томах,
видану в середині минулого століття.
Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена
НАН України засновано в 1930 р. в Києві на
базі Зоологічного музею, кафедри експери-
ментальної зоології та кафедр зоології в
Харкові й Одесі, Дніпровської гідробіоло-
гічної станції та Кабінету вивчення Подолії.
В Інституті працювали такі видатні вчені,
як І.І. Шмальгаузен, Д.К. Третьяков, В.О. Ка-
раваєв, М.В. Шарлемань, С.М. Гершензон,
О.П. Маркевич, І.Г. Підоплічко, В.О. Топачев-
ський. Зокрема, академік І.І. Шмальгаузен
створив теорію стабілізуючого відбору і ви-
значив рушійні сили еволюції на рівні попу-
ляції і виду, а також процеси змін організму в
його історичному розвитку. Серед інших здо-
бутків Інституту слід згадати теорію частотно-
ймовірної екологічної детермінованості, су-
часного еволюційного форму вання симбіо-
тичних систем і видової різно манітності
веслоногих ракоподібних та їх сим бі онтів.
Показано роль паратенічного паразитизму в
еволюції життєвих циклів паразитів. Роз-
роблено концепцію еволюційної та адаптив-
ної тотожності функціональних ефектів, що
виникають на різній морфологічній основі й
при різних модусах органогенезу. З’ясовано
особливості функціональної морфології зо-
рового аналізатора комах. Вивчено різнома-
нітність домінантних груп ко мах-ентомофагів
Палеарктики. За роки діяльно сті Інституту
видано 76 випусків монографічної серії «Фа-
уна України», присвяченої різним групам
тварин — від найпростіших до ссавців.
За роки незалежності України вченими
Інституту вивчено цитологічні механізми
адаптивного ремодулювання скелета в умо-
вах космічного польоту; створено першу в
Україні наукову колекцію інклюзій безхре-
бетних тварин рівненського бурштину; до-
сліджено основні тенденції динаміки орніто-
та теріокомплексів найважливіших ланд-
шафтів та біогеоценозів України в умовах
антропогенного пресу різного ступеня; вияв-
лено основні тенденції «антропогенної ево-
люції» тваринного світу; обґрунтовано кон-
цепцію про вторинні екологічні наслідки
Чорнобильської аварії в зоні відчуження;
створено кадастр територій, важливих для
існування орнітокомплексів у межах при-
морської та степової зон України.
Нині в Інституті працює 3 члени НАН
України: акад. В.І. Монченко та члени-ко-
респонденти І.А. Акімов, Л.І. Францевич.
Також з Інститутом нерозривно пов’язана
наукова діяльність акад. В.Г. Радченка і
чл.-кор. І.Г. Ємельянова. Очолює Інститут
чл.-кор. НАН України І.А. Акімов.
Варто також згадати, що провідними бо-
таніками й зоологами багатьох установ Від-
ділення за ці роки підготовлено до друку
три видання Червоної книги України, яка
складається з 2 томів: «Рослинний світ» і
«Тваринний світ». Відповідно до чинного
законодавства, базовими установами з ве-
дення та підготовки Червоної книги Украї-
ни визначено Інститут ботаніки ім. М.Г. Хо-
лодного та Інститут зоології ім. І.І. Шмаль-
гаузена.
Інститут фізіології і генетики НАН Украї-
ни засновано в 1946 р. в Києві. Тут виконують
широкий спектр важливих фундаментальних
і прикладних досліджень з фізіології, біо-
хімії, генетики, селекції та біотехнології рос-
лин. З цим Інститутом пов’язана діяльність
таких видатних учених, як П.А. Власюк,
А.С. Оканенко, С.М. Гершензон, Д.М. Гро-
дзинський. Учені Інституту вперше сформу-
лювали гіпотезу про роль реорганізації хло-
ропластів в адаптації фотосинтетичного
апарату рослин за стресових умов, показано
захисну роль фотодихання, встановлено
основні чинники підвищення фотосинте-
тичної продуктивності посівів пшениці.
88 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
Спільно з ученими НААН України вперше у
світі відкрито явище однонасінності цукро-
вих буряків, використання якого в селекції
започаткувало еру індустріальних техноло-
гій вирощування цієї культури.
Крім того, сформовано концепцію іоному
озимої пшениці як інтегрований погляд на
іонний гомеостаз; фізіологічно обґрунтовано
використання рідких добрив для позако-
реневого листкового живлення, створення
комплексних мікродобрив і технології гли-
бокого внесення рідких амонійних добрив;
досліджено молекулярно-генетичні особли-
вості функціонування симбіотичних систем і
розроблено засоби підвищення їх ефектив-
ності; створено високоактивні штами буль-
бочкових бактерій та комплексні бактеріаль-
ні добрива, удосконалено їх напівпромислове
виробництво; розроблено біотехнологію ви-
робництва рослинного білка; з’ясовано меха-
нізми індукованого гербіцидами патогенезу
рослин, що дає змогу створювати нові класи
гербіцидів; розроблено ефективну біотехно-
логію клонального розмноження та клітин-
ної селекції; запропоновано ефективні спосо-
би агробактеріальної трансформації і за до-
помогою біотехнології отримано нові лінії
пшениці та трансгенні форми кукурудзи.
Розвиваючи теорію домінування генів,
розроблено теоретичні основи й методи ге-
терозисної селекції кукурудзи на ранньо-
стиглість. Подальшого розвитку набули ме-
тоди мутаційної селекції рослин. На основі
карликових мутантів створено принципово
новий тип напівкарликової пшениці, яка за-
початкувала в Україні «зелену революцію»
у вирощуванні озимої пшениці. Крім того,
показано ефективність використання мето-
дів хромосомної інженерії в селекції озимої
пшениці з житньо-пшеничними транслока-
ціями та створено принципово нове поко-
ління сортів озимої пшениці, які забезпечи-
ли отримання рекордних урожаїв.
На основі проведених досліджень учені
Інституту створили 132 сорти й гібриди
сільськогосподарських рослин, які визнано
новим селекційним досягненням. У 2013 р.
сорти озимої пшениці селекції Інституту
висіяли на площі понад 1,7 млн га, що стано-
вить 26% посівних площ цієї культури в
Україні.
Сьогодні в Інституті, який очолює акад.
НАН України В.В. Моргун, працюють чл.-
кор. НАН України В.В. Швартау та акад.
НААН України М.М. Гаврилюк. Учені Ін-
ституту приділяють значну увагу розвитку
перспективних досліджень у галузі генетич-
ного поліпшення рослин, фізіології мікро- і
макроелементів, симбіотичної азотфіксації,
фотосинтезу; поглибленому вивченню сиг-
нальних, епігенетичних і фізіолого-біо хі міч-
них процесів у формуванні продуктивності
та стійкості рослин. Усі створені в установі
сорти, популяції, унікальні мутантні та ре-
комбінантні лінії, інбредні лінії озимої пше-
ниці й кукурудзи є основою колекції, яку
включено до Державного реєстру наукових
об’єктів, що становлять національне на д-
бання України.
Інститут клітинної біології та генетичної
інженерії НАН України створено у 1990 р. в
Києві на базі відділу Інституту ботаніки
ім. М.Г. Холодного. Наукова діяльність Ін-
ституту пов’язана з іменами таких учених, як
Ю.Ю. Глеба, Д.М. Гродзинський, М.В. Кучук,
О.П. Дмитрієв. Тут працювали також акад.
Я.Б. Блюм, члени-кореспонденти Є.Б. Патон,
В.А. Сідоров.
Завдяки зусиллям учених Інституту вико-
нано піонерні роботи з клітинної та генетич-
ної інженерії рослин; розпочато дослідження
в галузі технології культивування ізольова-
них протопластів рослин і соматичної гіб-
ридизації, які дали змогу отримати наукові
результати світового рівня в галузі цито-
плазматичної генетики соматичних клі тин і
трансмісійної генетики процесу соматичної
гібридизації; відкрито явище двобатьківсько-
го успадкування цитоплазматичних генів у
процесі соматичної гібридизації рослин; роз-
роблено методи виділення, культивування
та злиття ізольованих протопластів як мо-
дельних, так і комерційно цінних видів рос-
лин; створено технології клітинної інженерії
для отримання унікальних генетичних ком-
бінацій; одержано пріоритетні дані щодо
89ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
взаємодії між ядерними й цитоплазматични-
ми генами у віддалених ядерно-цито плаз-
матичних комбінаціях; розроблено системи
генетичної трансформації та конструювання
трансгенних рослин з важливими ознаками.
Сьогодні напрями наукової діяльності Ін-
ституту, який очолює чл.-кор. НАН України
М.В. Кучук, охоплюють такі питання: з’я су-
вання молекулярно-біологічних і моле ку ляр-
но-генетичних механізмів життєдіяльності
рослинних клітин на основі розвитку біотех-
нології, геноміки та біоінформатики, струк-
турної біології; розроблення нових молеку-
лярних біотехнологій і методів клітинної та
генетичної інженерії з метою створення но-
вих форм рослин і клітинних ліній для сіль-
ського господарства й фармакології, а також
отримання цінних сполук на основі рослин-
них систем; дослідження формування адапта-
ційної відповіді рослин до дії стресових фак-
торів, розроблення теорії та методів оці-
нювання надійності біотичного компонента
екосистем для зниження еко логічних ризи-
ків. Крім того, Інститут розробляє нові ефек-
тивні протитуберкульозні вакцини й діагнос-
тикуми на основі антигенів Ag85b та ESAT-6.
Інститут гідробіології НАН України
створено в 1940 р. в Києві на базі Дніпров-
ської біологічної станції, яка діяла з 1909 р.
У різні роки тут працювали такі славетні
вчені, як В.І. Вернадський, М.Г. Холодний,
Я.В. Ролл, О.П. Маркевич, Ю.М. Марков-
ський, Я.Я. Цееб, О.В. Топачевський, Л.Я. Сі-
ренко, О.П. Оксіюк.
Ученими Інституту розроблено стратегію
збереження біологічного та ландшафтного
різноманіття водних екосистем басейну Дні-
п ра; впроваджено в практику методологію
біоіндикації; визначено екологічний статус
рівнинних і гірських річок України; складе-
но біотичний баланс Київського водосхови-
ща і встановлено істотні зміни у його скла-
дових порівняно з початковим етапом існу-
вання водойми; розроблено методологію та
методи управління екологічним станом і
якістю води на річкових ділянках рівнинних
водосховищ; створено високопродуктивні
системи дискретного культивування гідро-
біонтів з метою їх використання для біотес-
тування природних вод і отримання цінної
біологічної сировини.
На найближчі роки в Інституті, який очо-
лює акад. НАН України В.Д. Романенко,
пріоритетними визначено дослідження з
розроблення науково обґрунтованої оцінки
впливу глобальних і регіональних змін клі-
мату на біорізноманіття та біоресурсний по-
тенціал водних екосистем; розкриття фізіо-
лого-біохімічних механізмів адаптації інва-
зійних видів гідробіонтів у прісноводних
екосистемах; оцінювання віддалених гене-
тичних змін в організмі гідробіонтів за впли-
ву малих доз радіації у постчорнобильський
період; розроблення наукових підходів до
оцінювання впливу повеней на біорізнома-
ніття гірських і рівнинних річок та заходів
щодо його збереження й відновлення.
Інститут біології південних морів
ім. О.О. Ковалевського — найбільша мор-
ська гідробіологічна установа України, яка
проводить масштабні геолого-геофізичні,
гідрофізичні та гідробіологічні моніторин-
гові дослідження в Чорному морі, розробляє
і впроваджує у практику експедиційних до-
сліджень нові технічні засоби, інформаційні
технології й методи вивчення морських еко-
систем. Її створено в 1963 р.в Севастополі на
базі Севастопольської біологічної станції.
Севастопольська біологічна станція, яка
діяла з 1871 р., була третьою в Європі уста-
новою такого роду, з її діяльністю пов’язані
імена багатьох поколінь видатних учених,
зокрема: О.О. Ковалевського, С.О. Зернова,
В.О. Водяницького, В.М. Грезе, Т.С. Петіпа,
Г.Г. Полікарпова та ін. Саме тут отримано
нові відомості про тренди багаторічної
мінливості структурних і функціональних
характеристик Чорноморської екосистеми;
вперше досліджено структуру й вертикаль-
ний розподіл глибоководної чорноморської
фауни в умовах гіпоксії та аноксії зони вза-
ємодії кисневих і сірководневих водних
мас; вивчено взаємодію різних шарів Чор-
ного моря й відкрито сірчановодневе зара-
ження вод; досліджено розподіл ґрунтів і мор-
ських біоценозів уздовж усього узбережжя;
90 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
систематизовано знання про фауну і зоогео-
графію Чорного моря, розроблено основи
екстремальної морської біології сірководне-
вої товщі Чорного моря; опрацьовано теоре-
тичні проблеми морської радіоекології й
практичні питання радіаційної безпеки гід-
росфери і людини; визначено розподіл та
екологічну роль метанових сипів у Чорному
морі; створено фундаментальну теорію фор-
мування в морських екосистемах критичних
зон щодо забруднюючих речовин; дослідже-
но екологічні особливості чорноморських
гідробіонтів, що стало базисом для промис-
лу риби; систематизовано знання про фауну
і зоогеографію Чорного моря, описано сотні
нових видів гідробіонтів; розроблено прин-
ципово нові біотехнології для потреб меди-
цини, ветеринарії, сільського господарства
й харчової промисловості; досліджено зако-
номірності розвитку біоценозів обростань,
що має велике практичне значення для суд-
нобудування, підводної навігації та зв’язку;
закладено наукові основи розвитку мари-
культури в СРСР та Україні.
Завдяки наявності власного флоту нау-
ково-дослідних суден Інститут має можли-
вість проводити інтенсивну експедиційну
діяльність у багатьох морях і океанах, зби-
рати багатющі колекції фауни і флори різ-
них регіонів Світового океану, які є одними
з найкращих на пострадянських теренах,
описати сотні нових видів гідробіонтів.
Сьогодні в Інституті, який очолює акад.
НАН України В.М. Єремєєв, працюють акад.
НАН України В.М. Єгоров, члени-ко рес пон-
денти В.Є. Заїка та Г.Є. Шульман.
Одеський філіал Інституту біології пів-
денних морів ім. О.О. Ковалевського НАН
України створено в Одесі в 1954 р. на базі
Одеської біологічної станції. Філіал прово-
дить морські гідробіологічні дослідження в
акваторії Чорного та Азовського морів, а та-
кож у гирлах річок, що впадають у ці моря.
З установою пов’язані імена таких учених,
як К.О. Виноградов і О.М. Бронфман. Три-
валий час її очолював акад. Ю.П. Зайцев,
який, розвиваючи вчення В.І. Вернадського
про «згущення життя» на границях різних
середовищ, обґрунтував нові підходи до
ефективного моніторингу водних екосис-
тем. Учені Філіалу отримали вагомі наукові
результати: доведено можливість пророс-
тання спочиваючих стадій розвитку мікро-
водоростей і грибів, зібраних в азойній зоні
Чорного моря, насиченій сірководнем; об-
ґрунтовано спосіб оцінювання продукції та
смертності тварин за їх віком і тривалістю
життя; складено кадастр біологічного різно-
маніття північно-західної частини Чорного
моря; розроблено методичні основи отри-
мання стадій розвитку безхребетних, що пе-
ребувають у спокої, та їх активізації з метою
біотестування якості морських вод.
Нині наукові дослідження Філіалу, керів-
ником якого є Б.Г. Александров, зосередже-
но на вивченні механізмів натуралізації ек-
зотичних гідробіонтів та їх взаємодії з на-
тивною флорою і фауною; взаємозв’язок
одно- і багатоклітинних гідробіонтів у зоні
взаємодії суші, моря та континентальних во-
дойм Азово-Чорноморского басейну; впливу
кліматичних і антропогенних змін стоку Ду-
наю на структуру й функціонування прибе-
режних морських екосистем північно-захід-
ної частини Чорного моря.
Інститут екології Карпат НАН України
було створено в 1991 р. у Львові на базі
Львівського відділення Інституту ботаніки
ім. М.Г. Холодного, яке в 1974 р. відокреми-
лося від Державного природознавчого му-
зею. З діяльністю Інституту нерозривно
пов’язані імена таких учених, як А.С. Лаза-
ренко, М.А. Голубець, К.А. Малиновський,
С.М. Стойко та ін.
Інститут проводить комплексні наукові
дослідження екосистем Карпат з погляду
популяційної екології; формування науко-
вих основ охорони природи; вивчення мо-
лекулярних механізмів онтогенезу і морфо-
логічної мінливо сті популяцій рослин у
контексті питань виду й видоутворення; ви-
явлення закономірностей формування та
механізмів саморегуляції живих систем різ-
них рівнів організації; методів збереження
та охорони навколишнього природного се-
редовища на засадах сталого розвитку.
91ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
За роки існування установи обґрунтовано
зміст, структуру і завдання трьох нових га-
лузей науки: екосистемології — вчення про
екосистеми, їх генезис, структурно-функ-
ціональні особливості, еволюцію та антропо-
генну динаміку; геосоціосистемології — нау-
ки про геосоціальні системи; середовище-
знавства — наукової основи охорони довкілля
та управління еколого-соціально-еконо міч-
ними процесами. Уперше опрацьовано кон-
цепцію геосоціосистеми — самоорганізова-
ної й саморегульованої просторово обмеже-
ної територіальної системи, в якій структурно
й функціонально поєднані природне (еколо-
гічне) середовище, соціально-економічний
блок і людське суспільство з усіма наслідка-
ми його розумової та виробничої діяльності.
Проведено оцінку внутрішніх потенційних
екологічних, соціальних та економічних
можливостей гірських геосоціосистем, оха-
рактеризовано перспективи та запропонова-
но практичні заходи щодо їх переходу на за-
сади сталого розвитку; з’ясовано масштаби і
наслідки антропогенних змін у біогеоцено-
тичному покриві регіону; вивчено механізми
самовідновлення популяцій рідкісних, енде-
мічних і реліктових видів біоти у високогір-
них екосистемах, визначено перспективи їх
самовідновлення з огляду на фактори загро-
зи; з’ясовано особливості перебігу бріофіт-
ної сукцесії на техногенно порушених тери-
торіях та основні адаптивні реакції мохів на
різні типи забруднень.
Фахівці Інституту беруть активну участь
у створенні нових об’єктів природно-за-
повідного фонду України в Західному регіо-
ні нашої держави. При Інституті функціонує
єдиний в Україні високогірний біологічний
стаціонар «Пожижевська».
Подальші дослідження установи, яку нині
очолює М.П. Козловський, спрямовано на
опрацювання екосистемологічних засад оп-
тимізації структурно-функціональної орга-
нізації вторинних екосистем і виконання
ними основних середовищетвірних функ-
цій; вивчення адаптаційних перетворень
біотичних систем різних рівнів організації,
завдяки яким забезпечується їх стійкість,
життєздатність і пристосування до змінених
умов навколишнього природного середови-
ща під впливом антропопресії, збереження
біорізноманіття територій Карпат, Західного
Полісся та Поділля.
Державна установа «Інститут харчової
біотехнології та геноміки НАН України»
увійшла до складу НАН України трохи більш
як 10 років тому, але за цей час стала одним
із провідних наукових центрів в Україні в га-
лузі клітинної та молекулярної біології рос-
лин, геноміки та біоінформатики, молеку-
лярної біотехнології рослин та біобезпеки.
В Інституті отримано трансгенні рослини
ячменю, пальчастого проса, цукрового буря-
ку, картоплі, льону, тютюну, рижію, сої та
льону із заданими ознаками; одержано лінії
рослин, стійкі до гербіцидів та фунгіцидів;
вивчено механізм ферментативних перетво-
рень біополімерів рослинної сировини, що
трансформуються у прості цукри і є суб-
стратами для мікроорганізмів — продуцен-
тів одноатомних спиртів; за допомогою ви-
щих грибів отримано ряд біологічно актив-
них сполук.
У співпраці з фахівцями інших установ
Відділення розроблено низку цінних сортів
рослин технічних культур, які вже викорис-
товують для отримання біодизеля. В Інсти-
туті створено колекцію штамів мікроор-
ганізмів і ліній рослин для харчової та
сільськогосподарської біотехнології, яку ви-
знано національним надбанням України.
Нині в Інституті працюють два академіки
НАН України: О.О. Созінов та Я.Б. Блюм,
який очолює установу. Найближчими рока-
ми увагу вчених Інституту буде прикуто до
вивчення молекулярно- і клітинно-біо ло-
гічних механізмів життєдіяльності рослин-
них клітин на основі розвитку структурної та
функціональної геноміки і біоінформатики
рослин, структурної біології та молекуляр-
ної генетики; розроблення нових молеку-
лярних біотехнологій та нанобіотехнологій
рослин і прокаріотичних систем, наукових
засад ресурсоощадних технологій перероб-
ки сільськогосподарської сировини, одер-
жання нових видів харчових продуктів і
92 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
біопалива з біомаси; створення біотехноло-
гій виробництва продуктів харчування, їх
складових та біологічно активних компо-
нентів, молекулярно-генетичних і біохіміч-
них методів фітосанітарного, медико-біо ло-
гічного контролю продовольчої сировини,
харчових добавок, продуктів і кормів.
Національний науково-природничий му-
зей НАН України створено в Києві в 1966 р.
Основними його завданнями є дослідження
актуальних проблем геології, палеонтології,
зоології та ботаніки, збереження біорізно-
маніття, вирішення проблем охорони і ра-
ціонального використання природних ре-
сурсів, формування сучасних уявлень про
природу, естетичне виховання молоді. Уста-
нова об’єднує 4 музеї: Ботанічний, Зоологіч-
ний, Геологічний та Палеонтологічний. Бо-
танічний і Зоологічний музеї було засновано
ще в перші роки існування Академії. З діяль-
ністю Музею пов’язані імена видатних уче-
них: В.О. Караваєва, В.М. Артоболевського,
М.В. Шарлеманя, І.Г. Підоплічка, М.М. Щер-
бака, В.О. Топачевського, М.А. Воїнствен-
ського та багатьох інших.
Нині установа є провідним центром му-
зейної справи, безперечним надбанням і
гордістю України. За визнанням численних
фахівців, це один із найкращих сучасних
природничих наукових центрів Європи.
Саме тут свого часу вперше в Україні було
запроваджено в практику використання ху-
дожнього оформлення природничих експо-
зицій. У 24 залах Музею на площі 8 тис.м2
зосереджено понад 60 тис. експонатів, які
висвітлюють будову та історичний розвиток
нашої планети, речовинний склад земної
кори, еволюцію рослинного і тваринного
світу, сучасний стан флори і фауни, історію
матеріальної культури племен і народів, що
населяли територію України. Центральне міс-
це в Музеї посідає комплекс із 30 діорам —
ландшафтних експозицій та біогруп. Науко-
ві фонди налічують близько 2 млн музейних
одиниць, які віднесено до об’єктів, що ста-
новлять національне надбання України. Ці
фонди є основою плідної наукової роботи
колективу установи та джерелом по повнен-
ня і подальшого розвитку експозицій.
Нині Музей очолює чл.-кор. НАН України
І.Г. Ємельянов.
Державний природознавчий музей НАН
України бере свій початок з колекції графа
В. Дідушицького, який відкрив її для відвіду-
вання в 1870 р. До складу Академії Музей
увійшов у 1940 р. З діяльністю установи
пов’язані імена Г.В. Козія, А.С. Лазаренка,
М.А. Голубця, С.М. Стойка, К.А. Малинов-
ського та інших учених.
Нині основний фонд Музею містить май-
же 380 тис.од., які включено до переліку на-
укових об’єктів, що становлять національне
надбання України. Учені установи беруть
активну участь у створенні нових об’єктів
природно-заповідного фонду України. Сьо-
годні, після завершення тривалої рекон-
струкції, Музей активно розвивається, свід-
ченням чого є розроблення та впроваджен-
ня експериментальної платформи сучасної
природничої музеології в Україні. Очолює
установу Ю.М. Чернобай.
Розповідаючи про Відділення загальної
біології НАН України, неможливо не зазна-
чити, що до його складу входить 12 науково-
дослідних установ, в оперативному віданні
яких перебувають об’єкти природно-за по-
відного фонду України: ботанічні сади, ден-
дропарки, садово-паркові комплекси та за-
повідники.
Національний ботанічний сад ім. М.М. Гриш-
ка НАН України засновано в 1935 р., а ідею
його створення, план будівництва та науко-
ві основи було розроблено одним із перших
президентів Академії наук — В.І. Липським.
Сьогодні це один із 12 найбільших ботаніч-
них садів світу.
З Ботанічним садом пов’язана наукова
діяльність таких видатних учених, як
М.М. Гришко, П.С. Погребняк, Є.М. Кон-
дратюк, А.М. Гродзинський. До речі, саме
А.М. Гродзинський заснував новий напрям
біологічної науки — алелопатію — науку про
взаємний вплив рослин, що входять до скла-
ду фітоценозу, зумовлений виділенням ними
у навколишнє середовище фізіологічно ак-
тивних речовин. Подальші дослідження
93ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
дали змогу розкрити механізми цієї хіміч-
ної взаємодії рослин і закономірності фор-
мування рослинних угруповань.
Крім того, за роки існування установи
отримано нові оригінальні дані та напра-
цювання з багатьох найважливіших фун-
даментальних проблем інтродукції, аклі-
матизації та селекції рослин; збереження
біологічного різноманіття та охорони рос-
лин ех situ та in situ; біологічних основ пар-
кознавства та озеленення міст і сіл; збіль-
шення видової різноманітності культур-
фітоценозів; хімічної взаємодії рослин;
медичної ботаніки та комплексного вико-
ристання лікарських рослин; біотехнології.
Розроблено біологічні основи відновлення
насаджень старовинних парків; сформу-
льовано основні біоекологічні та фітоцено-
тичні засади паркознавства.
Сьогодні Ботанічний сад, який очолює
Н.В. Заіменко, має одну з найбагатших в
Україні колекцій живих рослин, що налічує
близько 14 тис. видів, форм і сортів з прак-
тично всіх куточків світу і має статус націо-
нального надбання України. Науковці Саду
створили 277 сортів рослин, які внесено до
Державного реєстру сортів, придатних для
поширення в Україні. Почесним директором
установи є чл.-кор. НАН України Т.М. Че-
ревченко.
Донецький ботанічний сад НАН України
засновано у Донецьку в 1964 р. Основні на-
укові дослідження установи спрямовано на
розвиток різних аспектів промислової бота-
ніки — науки, покликаної забезпечити від-
новлення рослинного покриву на техноген-
них територіях з метою мінімізації їх шкід-
ливого впливу. З діяльністю Саду пов’язані
імена таких видатних учених, як Є.М. Кон-
дратюк і В.П. Тарабрін.
У Ботанічному саду, який сьогодні очо-
лює чл.-кор. НАН України О.З. Глухов,
успішно проведено біологічну рекультива-
цію породних відвалів вугільних шахт; ство-
рено технологію відновлення рослинного
покриву порушених земель і оптимізації
продуктивності кормових угідь в умовах не-
стабільного землекористування; розроблено
теоретичні й практичні аспекти охорони
генофонду видів природної флори в умовах
значного антропогенного навантаження,
проведено інвентаризацію флори та рослин-
ності Південного Сходу України, комплекс-
не фітосозологічне дослідження ейдологіч-
ної, популяційної та ценотичної організації
флори; створено унікальні колекції живих
рослин, пристосованих до складних умов
посушливого степу та антропогенного на-
вантаження; досліджено популяційно-ге не-
тичну мінливість різних видів сосни й кипа-
рисів різних частин України.
Криворізький ботанічний сад НАН України
створено в 1980 р. як відділення Донецького
ботанічного саду, в 1992 р. — виокремлено в
самостійну наукову установу, якою нині ке-
рує А.Ю. Мазур. Ботанічний сад проводить
фундаментальні і прикладні дослідження з
інтродукції нових видів рослин, перспек-
тивних для відродження порушених про-
мисловістю земель, розроблення наукових
основ збереження біорізноманіття екосис-
тем, а також з екології, ботаніки, зоології.
Колекція рослин Саду налічує понад 4 тис.
видів світової флори і становить національ-
не надбання України.
Ученими Саду проведено інвентаризацію
флори правобережного степового При дні-
пров’я; вивчено біологічні та екологічні осо-
бливості понад 300 рідкісних і зникаючих
видів рослин; розроблено та впроваджено
на промислових гірничовидобувних підпри-
ємствах спосіб керування формуванням
екосистем, що дозволив істотно відновити
біологічне і ландшафтне різноманіття; впер-
ше визначено рівень накопичення важких
металів рослинами, що зростають у межах
локальних геохімічних аномалій поблизу
промислових підприємств.
Державна наукова установа «Науковий
центр екомоніторингу та біорізноманіття
мегаполісу НАН України», заснована в Ки-
єві в 2004 р., проводить фундаментальні та
прикладні дослідження з актуальних напря-
мів екології. У віданні установи перебуває
парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва
Садово-парковий комплекс «Феофанія».
94 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
Центр, що працює під керівництвом акад.
НАН України В.Г. Радченка, здійснює комп-
лексне вивчення екологічного стану терито-
рій, які зазнають значного антропогенного
тиску; дослідження стану різноманіття при-
родних і девастованих ландшафтів; вивчен-
ня тенденцій змін кількісного та якісного
складу біоти, природної динаміки лісових
фітоценозів, природного ходу сукцесій,
принципів адаптивної стратегії чужорідних
видів біоти; розроблення наукових основ
охорони рідкісних і зникаючих видів рос-
линного й тваринного світу, відновлення їх
популяцій.
В установі планується зосередити зусил-
ля на вивченні механізмів функціонування
та еволюції екосистем; дослідженні струк-
турно-функціональної організації популя-
цій та угруповань рослин і тварин, їх адапта-
ції до умов трансформованого навколиш-
нього середовища; опрацюванні теоретичних
засад збереження, відновлення та раціональ-
ного використання біологічних ресурсів і
ландшафтних комплексів природно-запо-
від ного фонду.
Національний дендрологічний парк «Со-
фіївка» НАН України — один із найвідомі-
ших дендрологічних парків Європи, який
було закладено в 1796 р. в Умані польським
магнатом С. Потоцьким. До складу Академії
«Софіївка» увійшла у 1955 р. Відтоді вчені
Дендропарку розробили технологію мікро-
клонального розмноження низки цінних де-
коративних рослин, у тому числі занесених
до охоронних списків різного рівня; вдоско-
налили технології насіннєвого і вегетатив-
ного розмноження господарськи цінних
рослин здерев’янілими й зеленими живця-
ми в умовах відкритого ґрунту, установки
штучного туману і теплиць, підібрали опти-
мальні методи щеплення декоративних
форм. На основі вивчення головних тради-
ційних елементів теорії художнього садів-
ництва було побудовано практично новий
парк площею 53 га, де створено паркові ком-
позиції, що відповідають сучасним вимогам
садово-паркового мистецтва, і мобілізовано
основний колекційний фонд інтродукова-
них рослин; відновлено семантику парку
«Софіївка» на основі матеріалізованих епі-
зодів з поеми Гомера «Одіссея»: імена героїв
надано композиціям, малим архітектурним
формам; розроблено теоретичні основи ін-
вентаризації та моніторингу багаторічних
насаджень в історичних парках і створено
систему ГІС «Софіївка»; запропоновано но-
вий науковий напрям — паркову фітосоціо-
логію, в рамках якого досліджують особли-
вості функціонування та синекологію пар-
кових фітоценозів; з’ясовано сучасний стан
лучної рослинності Полісся та Лісостепу
України, особливості її антропогенної транс-
формації і запропоновано стратегічні напря-
ми оптимізації. Зібрано колекцію живих
рослин, яка налічує понад 3 тис. таксономіч-
них одиниць.
У Дендрологічному парку, який нині очо-
лює чл.-кор. НАН України І.С. Косенко,
значну увагу приділяють вивченню природ-
ної та культурної флори Правобережного
Лісостепу України; збереженню в штучних
умовах у зоні південної частини Правобе-
режного Лісостепу України колекцій живих
рослин, насаджень і ландшафтних компози-
цій парку; розробленню технології розмно-
ження цінних видів рослин і впровадження
їх у культуру; науково-просвітницькій ро-
боті в галузі ботаніки й охорони природи,
декоративного садівництва і ландшафтної
архітектури.
Державний дендрологічний парк «Олек-
сандрія» НАН України засновано в 1788 р.
у Білій Церкві графом Ф. Браницьким. До
складу Академії Дендропарк увійшов у
1946 р., і тривалий час на його базі функціо-
нував відділ Центрального республікан-
ського ботанічного саду. В 1983 р. парк став
самостійною науково-дослідною установою.
Упродовж останніх десятиліть в «Олек-
сандрії» виконано великий обсяг паркобуді-
вельних робіт і розроблено перші в Україні
методичні рекомендації з відновлення та ре-
конструкції насаджень старовинних дендро-
парків. Значну увагу було приділено ви-
вченню ґрунтів Дендропарку, за результа-
тами чого розроблено карту ґрунтів, що
95ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 11
ПОДІЇ
сприяло в подальшому успішному прове-
денню досліджень з інтродукції багатьох
видів рослин. Нині керівництво «Олександ-
рією» здійснює С.І. Галкін.
Дендрологічний парк «Тростянець»
НАН України засновано в 1834 р. І.М. Ско-
ропадським у с. Тростянець Чернігівської
обл. У складі Академії Дендропарк перебу-
ває з 1951 р. Унікальний об’єкт ландшафтної
архітектури, неперевершений зразок садово-
паркового мистецтва середини ХІХ ст.,
«Тростянець» є одним із найкращих парків
ландшафтного типу не лише в Україні, а й у
Центральній Європі. Комплекс паркових
насаджень, завдяки численному видовому
складу інтродукованих рослин, становить
вагомий науковий інтерес і є насіннєвою
базою інтродуцентів для поповнення колек-
цій багатьох інших ботанічних садів і ден-
дропарків.
У Дендропарку, який очолює О.О. Ільєн-
ко, проводять дослідження за такими напря-
мами: вивчення ландшафтних композицій
для використання їх у садово-парковому бу-
дівництві; інтродукція; дослідження біоло-
гічних особливостей і акліматизація нових
деревних та кущових рослин; розроблення
наукових основ охорони, відновлення та
формування садово-паркових ландшафтів.
Колекція дерев і кущів Дендропарку стано-
вить майже 920 таксонів і містить значну
кількість екзотичних видів та рідкісних
садово-декоративних форм.
Крім того, до складу Відділення загальної
біології НАН України входить п’ять запо-
відників: два біосферних — Чорноморський
і Дунайський — і три природних — Кара-
дазький, Луганський та Український степо-
вий. Основним завданням цих установ є
збереження у природному стані унікальних
і типових природних комплексів. У складі
Відділення перебувають також Херсонська
гідробіологічна станція НАН України та дві
науково-дослідні установи подвійного під-
порядкування: Держлісагентства України
та НАН України. Це Український ордена
«Знак Пошани» науково-дослідний інсти-
тут лісового господарства та агролісоме-
ліорації ім. Г.М. Висоцького і Український
науково-до слідний інститут гірського лісів-
ництва ім. П.С. Пастернака.
|