Нобелівська премія — 2013
Щороку 10 грудня у Стокгольмському концертному залі відбувається нагородження лауреатів найвідомішої та найпрестижнішої міжнародної відзнаки — Нобелівської премії, яку присуджують за видатні результати наукових досліджень, революційні винаходи, значний внесок у культуру і розвиток суспільства. 2013...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/68508 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Нобелівська премія — 2013 // Вісн. НАН України. — 2013. — № 12. — С. 96-102. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859659669808611328 |
|---|---|
| citation_txt | Нобелівська премія — 2013 // Вісн. НАН України. — 2013. — № 12. — С. 96-102. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Щороку 10 грудня у Стокгольмському концертному залі відбувається нагородження лауреатів найвідомішої та найпрестижнішої міжнародної відзнаки — Нобелівської премії, яку присуджують за видатні результати наукових досліджень, революційні винаходи, значний внесок у культуру і розвиток суспільства.
2013 року премію отримали:
• у галузі фізіології і медицини американський біохімік Дж. Ротман, американський цитолог Р. Шекман і німецько-американський нейробіолог Т. Зюдгоф за відкриття, що стосуються механізмів регуляції
міжклітинних взаємодій;
• у галузі фізики — 80-річний бельгійський фізик Ф. Енглєр і 84-річний британський фізик-теоретик
П. Хіггс за теоретичне відкриття механізму, який допоміг розумінню природи маси субатомних частинок;
• у галузі хімії — троє вчених із США: хімік-теоретик М. Карплус, біофізик М. Левітт і біохімік
А. Варшель — за розвиток багаторівневих моделей складних хімічних систем (до речі, всі троє мають
подвійне громадянство);
• у галузі економіки — американські економісти: Ю. Фама, Л. Хансен і Р. Шиллер за їхні зусилля в
емпіричному аналізі цін на активи;
• у галузі літератури — письменниця з Канади Е. Манро.
Крім того, премією миру Нобелівський комітет відзначив Організацію із заборони хімічної зброї.
|
| first_indexed | 2025-11-30T09:18:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
96 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12
НОВИНИ НАУКИ
Щороку 10 грудня у Стокгольмському концертному залі відбувається нагородження лауреатів найвідо-
мішої та найпрестижнішої міжнародної відзнаки — Нобелівської премії, яку присуджують за видатні ре-
зультати наукових досліджень, революційні винаходи, значний внесок у культуру і розвиток суспільства.
2013 року премію отримали:
• у галузі фізіології і медицини американський біохімік Дж. Ротман, американський цитолог Р. Шек-
ман і німецько-американський нейробіолог Т. Зюдгоф за відкриття, що стосуються механізмів регуляції
міжклітинних взаємодій;
• у галузі фізики — 80-річний бельгійський фізик Ф. Енглєр і 84-річний британський фізик-теоретик
П. Хіггс за теоретичне відкриття механізму, який допоміг розумінню природи маси субатомних частинок;
• у галузі хімії — троє вчених із США: хімік-теоретик М. Карплус, біофізик М. Левітт і біохімік
А. Варшель — за розвиток багаторівневих моделей складних хімічних систем (до речі, всі троє мають
подвійне громадянство);
• у галузі економіки — американські економісти: Ю. Фама, Л. Хансен і Р. Шиллер за їхні зусилля в
емпіричному аналізі цін на активи;
• у галузі літератури — письменниця з Канади Е. Манро.
Крім того, премією миру Нобелівський комітет відзначив Організацію із заборони хімічної зброї.
НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ — 2013
ПРЕМІЯ В ГАЛУЗІ
ФІЗІОЛОГІЇ І МЕДИЦИНИ
Лауреатами Нобелівської премії з фізі-
ології і медицини в 2013 р. стали Джеймс
Ротман (James E. Rothman), Ренді Шек-
ман (Randy W. Schekman) та Томас Зюд-
гоф (Thomas C. Südhof) за з’ясування ме-
ханізмів везикулярного трафіку — однієї з
найважливіших транспортних систем у
клітинах.
Кожна клітина нагадує собою завод, що
виробляє молекули різних речовин — гор-
мони, нейромедіатори, цитокіни, фермен-
ти, які потрібно доставити в інші місця
всередині клітини або експортувати назо-
вні. Клітини організму можна порівняти з
великим портом, якому для нормального
функціонування просто необхідна система,
що забезпечує відправлення вантажів до
пунктів призначення у потрібний момент і
точно за адресою. Роль «упаковок» для мо-
лекул відіграють маленькі пухирці — вези-
кули, завдяки яким відбувається транспор-
тування вантажів.
У результаті багаторічної копіткої роботи
троє вчених – нобелівських лауреатів пояс-
нили дивовижну річ, яка протягом тривало-
го часу залишалася таємницею: яким чином
везикули «знають», коли і куди доставити
ту чи іншу молекулу.
Про внутрішньоклітинний транспорт бу-
ло відомо ще на початку ХХ ст., однак з мо-
лекулярного погляду нюанси цього проце-
су почали з’ясовуватися з появою в 1979 р.
в журналі PNAS статті американського біо-
лога Ренді Шекмана. Учений був буквально
зачарований тим, як клітини організовують
свою транспортну систему, і розпочав її де-
тальне вивчення на моделі дріжджів. Про-
аналізувавши сотні штамів, він відібрав клі-
тини з пошкодженою транспортною систе-
мою, яка нагадувала погано сплановану
схему руху громадського транспорту. При
цьому везикули накопичувалися у певних
97ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12
НОВИНИ НАУКИ
частинах клітини, з чого Р. Шекман зробив
висновок, що причина цих «заторів» кри-
ється в мутованих генах. Визначивши три
класи генів, які контролюють різні аспекти
роботи транспортної системи клітини, він
зробив значний внесок у вивчення механіз-
му транспорту везикул.
У 80–90-х роках Джеймс Ротман вивчав
ті самі процеси в клітинах ссавців. Заванта-
ження молекул у транспортні пухирці та
розвантаження їх на місці призначення від-
бувається завдяки злиттю мембран везику-
ли і клітини. Дж. Ротман виявив, що за таке
стикування відповідає певний білковий
комплекс, тобто білки везикули і мембрани
клітини зв’язуються один з одним, як дві
частини застібки-блискавки. З’єднуватися
вони можуть лише в певних комбінаціях,
що гарантує доставку вантажу точно за
адресою. Той самий принцип діє, коли вези-
кула стикується з мембраною клітини, щоб
випустити вантаж назовні. З’ясувалося, що
деякі гени, виявлені Р. Шекманом у дріж-
джах, ідентичні тим, які знайшов Дж. Рот-
ман у ссавців. Так учені довели дуже давнє
еволюційне походження цього транспорт-
ного механізму.
Томас Зюдгоф, нейрофізіолог за фахом,
зацікавився тим, як у мозку передається
Джеймс РОТМАН
(James E. ROTHMAN)
Ренді ШЕКМАН
(Randy W. SCHEKMAN)
сигнал між нейронами в синапсах. Виявило-
ся, що сигнальні молекули — нейромедіато-
ри — вивільняються з везикул, що злива-
ються із зовнішніми мембранами нервових
клітин за допомогою того самого механізму,
який дослідили Дж. Ротман і Р. Шекман. За-
лишилося лише одне питання: як везикули
визначають, коли саме потрібно випустити
назовні свій вантаж? У 90-х роках Т. Зюд-
гоф описав білки, які, реагуючи на змінення
Томас ЗЮДГОФ
(Thomas C. SÜDHOF)
98 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12
НОВИНИ НАУКИ
концентрації іонів кальцію, запускають ме-
ханізм функціонування везикул.
З’ясування механізмів везикулярного
транспорту дає також уявлення про те, як
транспортна система клітин впливає на низ-
ку неврологічних та імунологічних захво-
рювань, зокрема на діабет. Глибоке розумін-
ня природи цих хвороб дозволить у майбут-
ньому ефективніше їх лікувати.
ПРЕМІЯ
В ГАЛУЗІ ФІЗИКИ
Премію з фізики Нобелівський комітет
присудив британському фізику-теоретику
Пітеру Хіггсу (Peter Higgs) і бельгійцю
Франсуа Енглєру (François Englert) за тео-
ретичне відкриття механізму, який допома-
гає зрозуміти природу маси субатомних
частинок і нещодавно був підтверджений в
експериментах на Великому адронному ко-
лайдері.
У 1964 році П. Хіггс, співробітник Един-
бурзького університету, за допомогою олів-
ця й паперу показав, що невидиме поле у
вакуумному просторі поводиться як «кос-
мічний клей», надаючи одним частинкам
ваги, але залишаючи інші (наприклад, фото-
ни) невагомими. Ця теорія спричинила в на-
уковому світі ефект вибуху бомби.
Статтю П. Хіггса, в якій він обґрунтував
механізм появи маси в елементарних части-
нок, спочатку було відхилено редакцією ав-
торитетного журналу Physics Letters з фор-
мулюванням «не має очевидного відношен-
ня до фізики». П. Хіггс додав один абзац і
надіслав текст до іншого провідного журна-
лу Physical Review Letters, який у 1964 р.
опублікував статтю. У роботі було запропо-
новано масивну частинку з нульовим спі-
ном, яка взаємодіє з більшістю інших части-
нок і завдяки цій взаємодії надає їм масу. Цю
частинку через кілька десятків років назвуть
бозоном Хіггса. У тому самому 1964 р. і в
тому самому журналі Physical Review Letters
з’явилася стаття Роберта Браута (помер у
2011 р.) і Франсуа Енглєра, які дійшли по-
дібних наукових висновків.
Теорія Браута–Енглєра–Хіггса є основ-
ним компонентом Стандартної моделі фізи-
ки елементарних частинок, яка описує побу-
дову нашого світу. Суть Стандартної моделі,
розробленої ще на початку 70-х років, по-
лягає в тому, що весь Всесвіт складається з
12 різних типів частинок матерії (6 кварків і
6 лептонів), а також 4 сил — гравітації, елек-
тромагнетизму, слабкої та сильної взаємо-
дій. Електромагнітні сили і слабка взаємодія
є двома боками однієї медалі — електрослаб-
Пітер ХІГГС
(Peter HIGGS)
Франсуа ЕНГЛЄР
(François ENGLERT)
99ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12
НОВИНИ НАУКИ
кої взаємодії, і між ними існує симетрія.
Однак електрослабка симетрія можлива
лише за умови, що фундаментальні частин-
ки не мають маси. Проте, озирнувшись на-
вколо, ми розуміємо, що це не так, а отже,
симетрія має бути порушена. Саме хіггсів-
ський механізм і є тією рушійною силою,
яка порушує цю симетрію, а його головне
завдання — зробити частинки масивними.
П. Хіггс і його колеги довели, що в усьому
просторі, зокрема у вакуумі, поширене гус-
те, як клей, поле (пізніше назване полем
Хіггса), збудженням якого є бозон. Завдяки
цьому полю після Великого вибуху перші
протони й електрони, що рухалися хаотич-
но, сповільнилися і перетворилися на мате-
рію, набувши масу. Причому маса виявля-
ється тим більшою, чим сильніше частинки
«чіпляються» за хіггсівське поле. І якби не
ці бозони, то субатомні частинки пронизу-
вали б космос зі швидкістю світла, як, влас-
не, і відбувається з фотонами.
Упродовж кількох десятиліть існування
бозона Хіггса було чистою теорією, оскіль-
ки технічний прогрес ще не був спроможний
забезпечити необхідне обладнання і методи
дослідження для того, щоб перевірити ре-
альність цієї частинки. Все змінилося з по-
явою Великого адронного колайдера. 4 лип-
ня 2012 р. представники ЦЕРН оголосили
про сенсаційні результати експерименту —
під час зіткнення двох протонів детектори
колайдера ATLAS і CMS зафіксували появу
нової частинки з масою 125–126 ГеВ. Після
майже піврічних досліджень навесні 2013 р.
було офіційно заявлено про те, що бозон
Хіггса знайдено.
ПРЕМІЯ
В ГАЛУЗІ ХІМІЇ
Нобелівської премії з хімії було удостоє-
но Мартіна Карплуса (Martin Karplus),
Майкла Левітта (Michael Levitt) і Арі Вар-
шеля (Arieh Warshel) за розвиток багаторів-
невих моделей складних хімічних систем.
Сьогодні для демонстрації структури мо-
лекул комп’ютерне моделювання цілком за-
мінило кульки і стрижні, які ще донедавна
використовували хіміки. Моделювання до-
помагає не лише уявити будову речовини,
моделюється також і перебіг хімічних реак-
цій. Хімічні реакції зазвичай відбуваються з
блискавичною швидкістю, за частки мілісе-
кунди, тому в ході експерименту практично
неможливо зафіксувати кожний окремий
етап реакції. Проте за допомогою ком-
п’ютерних методів можна детально вивчити
перебіг хімічних реакцій. У сучасній біології
поряд з термінами in vivo та in vitro вже за-
кріпився вираз in silico, яке означає ком-
п’ютерне моделювання процесу.
Основи потужного програмного забезпе-
чення, яке використовують нині для моде-
лювання, вивчення та прогнозування хіміч-
них процесів, були закладені цьогорічними
нобелівськими лауреатами ще в 1970-х ро-
ках. Молекули білків складаються з кількох
тисяч амінокислот, можуть містити й інші
компоненти. Завдяки водневим зв’язкам
ланцюжки амінокислот утворюють спіра-
лі — вторинну структуру білка. Спіралі, у
свою чергу, згортаються в «клубки» — тре-
тинну структуру, однак утворюються ці
«клубки» зовсім не випадково, а мають ха-
рактерну для кожного білка форму. Об’єд-
нання кількох «клубків» — це четвертинна
структура білка. Сучасні комп’ютерні про-
грами за первинною структурою, тобто по-
слідовністю амінокислот, можуть передбачити,
Ф. Енглєр і П. Хіггс
на семінарі в ЦЕРН, 2012 р.
100 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12
НОВИНИ НАУКИ
якою буде вторинна структура білкової мо-
лекули. Повністю вирішити завдання перед-
бачення третинної структури білка ще не
вдалося — надто великих обчислювальних
потужностей вона потребує, але вже змоде-
льовано структури багатьох білкових моле-
кул. У розробленні таких програм активну
участь брав Майкл Левітт.
Крім структури молекул ученим важливо
розуміти власне процес перебігу реакції.
Скажімо, досліднику потрібно підібрати
ліки, які б інгібували певну хімічну реакцію
в організмі. Для цього він має перебрати ти-
сячі речовин, щоб знайти ту, яка забезпе-
чить такий ефект, а це — тривалі, дорогі й
трудомісткі дослідження. За допомогою
ком п’ю тера можна змоделювати перебіг
усіх цих реакцій і з тисяч претендентів віді-
брати молекули з відповідними властивос-
тями. Звучить непогано, але тут є свої труд-
нощі. Якщо побудувати модель перебігу
реакції, виходячи з класичної ньютонівської
фізики, то точність такого моделювання ви-
являється недостатньою, оскільки пред-
ставлення атомів і електронів у вигляді
пружних кульок — занадто грубе наближен-
ня. Якщо здійснити моделювання з ураху-
ванням квантової фізики, то ми швидко по-
бачимо, що обчислювальних потужностей
не вистачає. Так можна змоделювати лише
найпростіші реакції.
Мабуть, головною заслугою нобелівських
лауреатів стало те, що вони знайшли спосіб
поєднати в комп’ютерному моделюванні хі-
мічних реакцій класичну і квантову фізику.
У 1976 р. А. Варшель і М. Левітт показали,
що можна закласти у програму «вміння» за
формальними ознаками розділяти взаємо-
дії, які можна моделювати з різною фізич-
Мартін КАРПЛУС
(Martin KARPLUS)
Майкл ЛЕВІТТ
(Michael LEVITT)
Арі ВАРШЕЛЬ
(Arieh WARSHEL)
101ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12
НОВИНИ НАУКИ
ною точністю. Наприклад, квантову динамі-
ку використовують для моделювання пове-
дінки реакційного центру білкової молекули,
а для інших її частин достатньо класичної
механіки. Вчені змоделювали процес розще-
плення глікозидів ферментом лізоцимом, а
також описали третинну структуру білка
апротиніну.
ПРЕМІЯ
В ГАЛУЗІ ЛІТЕРАТУРИ
Нобелівську премію з літератури цього
року присуджено Еліс Манро (Alice Munro)
за майстерність у жанрі сучасного короткого
оповідання. 82-річна канадська письменни-
ця відома своїми зворушливими розповідя-
ми, що вивчають «маленьких людей і великі
почуття». Е. Манро входить до списку най-
визначніших сучасних прозаїків. На думку
критиків, вона змінила розуміння оповіда-
ння так само, як свого часу це зробили А. Че-
хов і К. Менсфілд. Її коротка форма напо-
внена емоційністю і літературністю, які най-
частіше властиві романам. У багатьох творах
Е. Манро дія відбувається в містечку Гурон
Каунті в її рідній провінції Онтаріо. Причо-
му в її оповіданнях сюжет часто вторинний,
а головну увагу приділено опису деталей. Ге-
роїні Е. Манро мають складний внутрішній
світ, усі перипетії їхньої долі наочно демон-
струють неоднозначність, іронічність і суво-
рість життя.
ПРЕМІЯ МИРУ
ОЗХЗ було створено за підтримки ООН
у 1997 р. після набуття чинності Конвен-
цією про заборону хімічної зброї. Органі-
зація з річним бюджетом у 100 млн дол.
США має у своєму штаті 500 співробітни-
ків, які здійснюють контроль за дотриман-
ням заборони на використання хімічної
зброї, ліквідацією її запасів і сприяють роз-
витку «мирної хімії».
Представник Нобелівського комітету, ко-
ментуючи нагородження, заявив: «Робота
ОЗХЗ визначила в міжнародному праві за-
стосування хімічної зброї як табу. Останні
події в Сирії, де знову було використано
хімічну зброю, лише підкреслюють необхід-
ність активізації зусиль, щоб покінчити з та-
кою зброєю».
ПРЕМІЯ
В ГАЛУЗІ ЕКОНОМІКИ
Нобелівську премію з економіки отрима-
ли Юджин Фама (Eugene F. Fama) і Ларс
Петер Хансен (Lars Peter Hansen) з Чиказь-
кого університету і Роберт Шиллер (Robert
J. Shiller) з Єльського університету за емпі-
ричний аналіз цін на активи. Обґрунтовую-
чи своє рішення, Нобелівський комітет за-
значив, що ці вчені провели важливу роботу
Еліс МАНРО
(Alice MUNRO)
Лауреатом Нобелівської премії миру цьо-
го року стала Організація із заборони хіміч-
ної зброї (Organisation for the Prohibition of
Chemical Weapons, OPCW).
102 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12
НОВИНИ НАУКИ
тості активів. Його ранні роботи з інтерпрета-
ції короткострокових змін вартості акцій за-
клали основу досліджень у цьому напрямі. В
1960 р. він довів, що коливання біржових цін
надзвичайно складно передбачити в коротко-
строковій перспективі. Це докорінно змінило
практику складання таких прогнозів.
Якщо Ю. Фама з’ясував, що давати коректні
оцінки активів на короткостроковий період
вкрай важко, то на початку 80-х років Роберт
Шиллер довів, що робити прогнози фінансо-
вих ринків ефективніше на довгостроковий
період. Він також показав, що коливання цін
на біржі в довгостроковій перспективі пов’язані
з обсягом дивідендів корпорацій. У разі низь-
кого співвідношення оцінки активів і обсягу
дивідендів ця оцінка має тенденцію до зрос-
тання, що можна використовувати в аналізі
інвестиційної привабливості активів.
Прорив Ларса Петера Хансена полягає в
розробленні «дуже потужної статистичної
моделі» для перевірки ідей Р. Шиллера і
Ю. Фами. Його методи допомогли визначи-
ти справедливість тих чи інших раціональ-
них теорій оцінювання біржових активів за-
лежно від ризиків.
Юджин ФАМА
(Eugene F. FAMA)
Ларс Пітер ХАНСЕН
(Lars Peter HANSEN)
Роберт ШИЛЛЕР
(Robert J. SHILLER)
з оцінювання активів. Результати їхніх
праць вийшли далеко за межі академічного
світу і «не лише докорінно змінили погляди
дослідників, а й значною мірою вплинули на
ринкову практику».
Американський економіст Юджин Фама є
засновником теорії емпіричного аналізу вар-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-68508 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T09:18:25Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2014-09-25T15:25:18Z 2014-09-25T15:25:18Z 2013 Нобелівська премія — 2013 // Вісн. НАН України. — 2013. — № 12. — С. 96-102. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/68508 Щороку 10 грудня у Стокгольмському концертному залі відбувається нагородження лауреатів найвідомішої та найпрестижнішої міжнародної відзнаки — Нобелівської премії, яку присуджують за видатні результати наукових досліджень, революційні винаходи, значний внесок у культуру і розвиток суспільства. 2013 року премію отримали: • у галузі фізіології і медицини американський біохімік Дж. Ротман, американський цитолог Р. Шекман і німецько-американський нейробіолог Т. Зюдгоф за відкриття, що стосуються механізмів регуляції міжклітинних взаємодій; • у галузі фізики — 80-річний бельгійський фізик Ф. Енглєр і 84-річний британський фізик-теоретик П. Хіггс за теоретичне відкриття механізму, який допоміг розумінню природи маси субатомних частинок; • у галузі хімії — троє вчених із США: хімік-теоретик М. Карплус, біофізик М. Левітт і біохімік А. Варшель — за розвиток багаторівневих моделей складних хімічних систем (до речі, всі троє мають подвійне громадянство); • у галузі економіки — американські економісти: Ю. Фама, Л. Хансен і Р. Шиллер за їхні зусилля в емпіричному аналізі цін на активи; • у галузі літератури — письменниця з Канади Е. Манро. Крім того, премією миру Нобелівський комітет відзначив Організацію із заборони хімічної зброї. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Новини науки Нобелівська премія — 2013 Article published earlier |
| spellingShingle | Нобелівська премія — 2013 Новини науки |
| title | Нобелівська премія — 2013 |
| title_full | Нобелівська премія — 2013 |
| title_fullStr | Нобелівська премія — 2013 |
| title_full_unstemmed | Нобелівська премія — 2013 |
| title_short | Нобелівська премія — 2013 |
| title_sort | нобелівська премія — 2013 |
| topic | Новини науки |
| topic_facet | Новини науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/68508 |