Віктор Петрович Шестопалов: життя в науці
Нещодавно виповнилося 90 років з дня народження видатного вченого, організатора науки, лауреата Державних премій CРСР і УРСР, заслуженого діяча науки України, знаного фахівця в галузі радіофізики та електроніки, теоретичної і математичної фізики, доктора фізико-математичних наук, професора, академік...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/68898 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Віктор Петрович Шестопалов: життя в науці / О.О. Костенко, С.О. Масалов, П.М. Мележик // Вісн. НАН України. — 2014. — № 2. — С. 91-98. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860068417067810816 |
|---|---|
| author | Костенко, О.О. Масалов, С.О. Мележик, П.М. |
| author_facet | Костенко, О.О. Масалов, С.О. Мележик, П.М. |
| citation_txt | Віктор Петрович Шестопалов: життя в науці / О.О. Костенко, С.О. Масалов, П.М. Мележик // Вісн. НАН України. — 2014. — № 2. — С. 91-98. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Нещодавно виповнилося 90 років з дня народження видатного вченого, організатора науки, лауреата Державних премій CРСР і УРСР, заслуженого діяча науки України, знаного фахівця в галузі радіофізики та електроніки, теоретичної і математичної фізики, доктора фізико-математичних наук, професора, академіка НАН України Віктора Петровича Шестопалова.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:08:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 2 91
КОСТЕНКО
Олексій Олексійович —
кандидат фізико-математичних
наук, старший науковий
співробітник Інституту
радіофізики і електроніки
ім. О.Я. Усикова
МАСАЛОВ
Сергій Олександрович —
доктор фізико-математичних
наук, професор, завідувач
відділу Інституту радіофізики
і електроніки ім. О.Я. Усикова
МЕЛЕЖИК
Петро Миколайович —
член-кореспондент
НАН України, заступник
директора Інституту радіофізики
і електроніки ім. О.Я. Усикова
ВІКТОР ПЕТРОВИЧ ШЕСТОПАЛОВ:
ЖИТТЯ В НАУЦІ
Нещодавно виповнилося 90 років з дня народження видатного вченого, ор-
ганізатора науки, лауреата Державних премій CРСР і УРСР, заслуженого
діяча науки України, знаного фахівця в галузі радіофізики та електроніки,
теоретичної і математичної фізики, доктора фізико-математичних наук,
професора, академіка НАН України Віктора Петровича Шестопалова.
Віктор Петрович Шестопалов народився 23 січня 1923 р. в міс-
течку Слов’янськ Донецької області в сім’ї робітника. Після
закінчення середньої школи в 1940 р. він вступив на фізико-
математичний факультет Горьківського державного університе-
ту, але вже через кілька місяців перевівся до Харківського уні-
верситету ім. О.М. Горького — одного з найстаріших і найпре-
стижніших вищих навчальних закладів СРСР, уславленого свої-
ми науковими традиціями в галузі фізико-математичних наук.
Війна з гітлерівською Німеччиною перериває навчання
В.П. Шес топалова. Він добровольцем іде на фронт, бере участь
у боях за визволення України, Румунії, Угорщини, Чехословач-
чини. Його внесок у нашу спільну Перемогу відзначено низкою
державних нагород. Після демобілізації Віктор Петрович продо-
вжує навчання і в 1949 р. отримує диплом за спеціальністю «те-
оретична фізика». Варто зазначити, що в перші повоєнні роки
студентів було небагато, часто спецкурси читали одному-двом
слухачам. В Університеті панувала атмосфера Високої Науки.
Причому викладачі, переважно представники відомих у всьому
світі фізико-математичних шкіл, були вимогливими, приділяю-
чи багато уваги й часу своїм студентам, а ті навчалися захоплено
і наполегливо. Так, керівником дипломної роботи В.П. Шесто-
палова був професор О.І. Ахієзер. Творче середовище якнайкра-
ще сприяло розвитку талантів майбутніх науковців.
Уся подальша трудова і наукова діяльність Віктора Петрови-
ча була пов’язана з Харковом — одним із найбільших наукових
центрів СРСР, де успішно діяли уславлені школи математиків
і фізиків. Після закінчення університету він працює в Харків-
ському державному інституті мір і вимірювальних приладів.
У короткий термін під керівництвом професора В.Л. Германа
ЛЮДИ ЛЮДИ
НАУКИНАУКИ
92 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 2
ЛЮДИ НАУКИ
молодий учений виконує дослідження в межах
кандидатської дисертації «Деякі питання нелі-
нійної теорії ламінарного примежового шару»
і в 1953 р. успішно її захищає.
Спочатку наукові інтереси В.П. Шестопало-
ва були пов’язані з дослідженнями в галузі ме-
ханіки суцільних середовищ і оптичної спек-
троскопії. Згодом він зацікавився вивченням
закономірностей поширення електромагнітних
хвиль у різних хвилеводних уповільнюючих
системах, що є основою багатьох електронних
пристроїв, прискорювачів елементарних час-
тинок тощо. Водночас Віктор Петрович пра-
цював над новою великою проблемою — роз-
робленням і реалізацією математично строгих
методів чисельного й аналітичного розв’язку
задач теорії дифракції електромагнітних хвиль.
І, нарешті, він успішно здійснював теоретичні
й експериментальні роботи в галузі вакуумної
електроніки, радіоспектроскопії, радіолокації
та систем зв’язку. В.П. Шестопалов отримав
низку фундаментальних результатів, які було
покладено в основу трьох нових наукових на-
прямів — математичної теорії дифракції хвиль,
теорії резонансного розсіювання хвиль і диф-
ракційної електроніки. Його внесок у станов-
лення і розвиток цих напрямів відображено
в 19 монографіях, понад 500 статтях і 150 ви-
находах.
Відомий радіофізик-теоретик Б.З. Кацене-
ленбаум дуже влучно і точно охарактеризував
Віктора Петровича Шестопалова (ВПШ, як
його з повагою називали учні та колеги): «В.П.
принадлежал к числу ученых, овладевших двумя
профессиями — научного работника (т.е. со-
здающего научную продукцию) и организатора
научной работы (т.е. создающего условия, по-
зволяющие другим создавать научную продук-
цию). Владение этими профессиями требует
не только высокого научного потенциала, но и
высоких нравственных качеств. Такие люди —
золотой фонд науки».
Дійсно, вже в 50-ті роки виявилися добре
відомі нам сьогодні науково-організаційні зді-
бності Віктора Петровича. У 1953 р. йому вда-
лося створити потужну кафедру математично-
го аналізу і теоретичної механіки в Харківсько-
му педагогічному інституті, де він викладав за
сумісництвом. На початку 1958 р. він очолив
кафедру радіофізики в Харківському універси-
теті, у 1964 р. організував кафедру радіофізики
в Харківському інституті радіоелектроніки, і
цього ж року його було обрано професором.
У 1966 р. на пропозицію першого директора
Інституту радіофізики та електроніки (ІРЕ)
АН УРСР академіка АН УРСР О.Я. Усикова
Віктор Петрович очолив новий відділ теоретич-
ної електроніки Інституту, в 1971 р. його було
призначено заступником директора з науки, а
в 1973 р. — директором. У 1972 р. В.П. Шес-
топалова обирають членом-кореспондентом
АН УРСР, а в 1979 р. — академіком АН УРСР.
У 1983 р. йому було присвоєно звання «Заслу-
жений діяч науки УРСР».
Розглянемо детальніше конкретні напрями
і стиль роботи В.П. Шестопалова, звернувши
особливу увагу на отримані ним фундамен-
тальні результати в теорії дифракції, розвитку
якої він присвятив усе життя. У 60-ті роки в
теорії дифракції склалася ситуація, коли при
побудові розв’язку багатьох нових задач розсі-
ювання виявилася неможливою заміна склад-
ної структури поля на найпростішу, як це має
місце у довго- або короткохвильовому набли-
В.П. Шестопалов — комсорг роти.
1944 р.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 2 93
ЛЮДИ НАУКИ
логуб та ін.) на чолі з В.П. Шестопаловим роз-
почала плідну роботу зі створення інших мето-
дів, які дають можливість вивчати періодичні
ґратки з об’ємних елементів різної конфігура-
ції. Результати цих досліджень підсумовано
в кількох монографіях, у яких певною мірою
вирішено проблему створення математичних
методів, ефективних у резонансному діапа-
зоні, і вперше у світовій науковій літературі
розроблено строгу теорію дифракції хвиль на
ґратках.
Слід зазначити, що системи рівнянь, отрима-
ні на основі побудованого В.П. Шестопаловим
та його учнями математичного апарату, виріз-
няються високою швидкістю збіжності методу
женні. Якщо розміри перешкоди і довжина
хвилі виявляються величинами одного по-
рядку, розв’язувати крайові електродинамічні
задачі необхідно в математично строгій поста-
новці — центр ваги теоретичних досліджень
переміщується від евристичних і асимптотич-
них методів до методів математичної фізики.
Загального методу строгого і разом з тим
ефективного розв’язку дифракційних задач
для всіх форм поверхонь не існує. Розробле-
ний у 1930-ті роки метод Вінера—Хопфа—
Фока охоплює лише гранично тонкі екрани,
які простягаються на нескінченність в одному
з напрямків. Для великого класу практично
важливих дифракційних задач З.С. Агранович,
В.О. Марченко і В.П. Шестопалов у 1960 р.
запропонували математично обґрунтований
метод розв’язку, який у світовій науковій лі-
тературі дістав назву методу задачі Рімана—
Гільберта. Завдяки перевагам нового методу і
винятковій працездатності Віктора Петровича
всього за три роки (1960—1962 рр.) вперше у
світі було побудовано ефективні розв’язки
більш як двох десятків актуальних радіофізич-
них задач і проведено (за допомогою арифмо-
метрів) систематичні дослідження властивос-
тей дифрагованих полів у довгохвильовому і
резонансному діапазонах.
Основні результати, пов’язані зі створен-
ням нового методу і його застосуванням, було
покладено в основу докторської дисертації
В.П. Шестопалова «Дифракція і розповсю-
дження електромагнітних хвиль у періодич-
них структурах» (1963), в якій він використав
нові фізичні закономірності для практичних
застосувань — розроблення низки радіофізич-
них пристроїв.
Сьогодні метод задачі Рімана—Гільберта
міцно увійшов в арсенал «технічних засобів»
математичної теорії дифракції — опубліковано
сотні робіт, де за його допомогою досліджено
різні питання теорії дифракції та поширення
хвиль. Заслуга в розвитку і застосуванні цього
методу багато в чому належить В.П. Шестопа-
лову та його учням.
У середині 60-х років група харківських уче-
них (Л.М. Литвиненко, С.О. Масалов, В.Г. Со-
Навчання. У гуртожитку Харківського університету.
Кінець 1940-х років
Захист докторської дисертації. 1963 р.
94 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 2
ЛЮДИ НАУКИ
редукції, алгоритмічністю і, як наслідок, широ-
кою сферою застосування. Здебільшого навіть
на доступних у 1960—1970-х роках комп’ютерах
можна було перекрити діапазон частот від дов-
гохвильової до квазіоптичної ділянки, чого не
вдавалося досягти прямими методами. У дея-
ких граничних і резонансних ситуаціях можна
будо отримати також і аналітичні розв’язки за-
дач. У зв’язку з цим Б.З. Каценеленбаум писав:
«В.П. был одним из первых ученых, применив-
ших к задачам дифракции аппарат, основанный
на аналитических свойствах комплексной пере-
менной. Полученные им результаты в теории
решеток он в течение многих лет развивал и
углублял, создав в конце концов практически
полную теорию периодических структур. Уме-
ние создавать полную картину целого класса
явлений свидетельствует о большом чувстве
ответственности за дело, за которое взялся,
о желании и способности довести это дело до
логического завершения».
За допомогою цих методів було проаналі-
зовано багато актуальних для теоретичної і
прикладної радіофізики дифракційних задач,
встановлено нові фізичні закономірності. На-
копичені знання про властивості полів, роз-
сіяних на різних перешкодах, стали надійним
підґрунтям для початку важливих прикладних
робіт. Спільно з колегами й учнями В.П. Шес-
топалов виконав цілу низку піонерних дослі-
джень, покладених в основу створення різних
пристроїв для широкого використання в ан-
тенній і хвилеводній техніці, оптичних і ква-
зіоптичних приладах, генераторах НВЧ, раді-
офізичних і акустичних системах. Поступово
розширювалися сфери застосування розвине-
них ним математичних методів: для аналізу
властивостей обмежених екранів з плоскою
або осьовою симетрією; для вивчення задач
розсіяння хвиль на кусково-лінійних виги-
нах осі тракту прямокутного хвилеводу та на
стрибкоподібних неоднорідностях у круглих
хвилеводах; для дослідження незамкнутих
сферичних екранів. За цикл робіт «Теорія ре-
зонансного розсіяння хвиль та її застосування
в радіофізиці» учні й колеги В.П. Шестопало-
ва — А.О. Кириленко, С.О. Масалов, К.Ю. Сі-
ренко, В.Г. Сологуб, Л.А. Рудь, С.Л. Просвірнін,
М.А. Хижняк, Б.З. Каценеленбаум, О.М. Сівов
і М.М. Войтович — у 1989 р. були удостоєні
Державної премії УРСР.
Серед практичних досягнень передусім слід
назвати комплекс квазіоптичних радіовимі-
рювальних пристроїв міліметрових і субмілі-
метрових хвиль, за створення і впроваджен-
ня якого в 1972 р. групі співробітників ІРЕ
АН УРСР (В.П. Шестопалов, Є.М. Кулешов,
М.С. Яновський, Д.Д. Литвинов, В.Д. Щербов,
С.О. Масалов, Б.М. Князьков, А.І. Горошко,
О.С. Циганков) було присуджено Державну
премію УРСР.
В.П. Шестопалов — один із перших фізиків-
теоретиків, чию увагу на початку 1960-х років
З президентом АН УРСР академіком Б.Є. Патоном.
1973 р.
З президентом АН СРСР академіком А.П. Алексан-
дровим. 1983 р.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 2 95
ЛЮДИ НАУКИ
привернув ефект дифракційного випроміню-
вання, що виникає, зокрема, під час руху заря-
джених частинок над дифракційною ґраткою.
Роботи в цьому напрямі одночасно і неза-
лежно один від одного розпочали радіофізи-
ки Москви і Харкова. Співробітники Фізич-
ного інституту ім. П.М. Лебедєва АН СРСР
Б.М. Болотовський і Г.В. Воскресенський ви-
вчили ефект дифракційного випромінювання
електронів, що пролітають поблизу таких пе-
ріодичних структур, для яких можна отримати
розв’язок за допомогою методу факторизації.
Застосування нових математичних методів,
розвинутих школою В.П. Шестопалова, дало
змогу харків’янам розв’язати низку задач про
дифракційне випромінювання для структур,
які використовують на практиці для освоєння
міліметрових хвиль (О.О. Трет’яков, Е.І. Чер-
няков). Отримані розв’язки дали змогу пра-
вильно визначити потрібний профіль ґраток,
кутові характеристики випромінювання, його
спектральний склад. Однак найголовніший
результат цих досліджень полягав у тому, що
було доведено високу ефективність дифрак-
ційного випромінювання в міліметровому і
субміліметровому діапазонах, а отже, і пер-
спективність його використання. Ці роботи,
по суті, започаткували новий напрям у фізиці
й техніці міліметрових хвиль, що дістав назву
дифракційної електроніки, і заклали основу
для формування концепції нового генератора
радіохвиль.
Іншим важливим аспектом у створенні гене-
ратора нового типу була ідея про організацію
позитивного зворотного зв’язку за допомогою
відкритого резонатора, який на той час уже за-
стосували в оптичних лазерах. Так народилася
принципово нова схема приладу — генератора
дифракційного випромінювання (ГДВ). Нині
його з повним правом називають лазером на
вільних електронах, а тоді актуальним за-
вданням було втілити розроблену принципову
схему в працездатний прилад. Одну з перших
конструкцій такого генератора в 1964 р. запро-
понували японські фізики Н. Татуші і С. Воно.
Вона ґрунтувалася на відкритому резонаторі
Фабрі—Перо в поєднанні з джерелом диф-
ракційного випромінювання, але виявилася
не дуже вдалою. Досконалішу конструкцію —
оротрон — у 1965 р. було розроблено в Інсти-
туті фізичних проблем АН СРСР (Ф.С. Русін
і Г.Д. Богомолов). Історія створення ГДВ під-
тверджує тезу про те, що «немає нічого прак-
тичнішого за добру теорію». В.П. Шестопалов
з колегами отримали основоположні дані для
побудови серії потужних дифракційних гене-
раторів радіохвиль. Уже під час випробуван-
ня першого ГДВ (Б.К. Скринник, В.Г. Курін),
створеного в Харкові в 1966 р., було досягнуто
вихідну потужність, що на 3 порядки перевер-
шувала середню вихідну потужність оротрона.
Під час подальших досліджень було розро-
блено десятки нових конструкцій і модифі-
З академіком О.Я. Усиковим
З майбутніми академіками В.М. Яковенком і Л.М. Лит-
виненком
96 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 2
ЛЮДИ НАУКИ
кацій ГДВ, що сприяло значному поліпшен-
ню його характеристик. Сьогодні ці прилади
перекривають увесь міліметровий діапазон і
працюють також у діапазоні субміліметрових
хвиль. Їх широко використовують у багатьох
лабораторіях країн СНД, і у виконанні деяких
програм вони виявилися просто незамінними.
В ІРЕ АН УРСР на основі високостабільних
ГДВ побудовано кілька радіофізичних комп-
лексів, зокрема унікальний експерименталь-
ний комплекс БУРАН (Большой украинский
радио-спектрометр Академии наук) для ви-
вчення процесів динамічної поляризації атом-
них ядер з накачуванням міліметровими хви-
лями, а також когерентні радіолокаційні вимі-
рювальні комплекси міліметрового діапазону
для дистанційного зондування навколишнього
середовища та технологічні РЛС. За створення
принципово нових джерел електромагнітних
коливань, антенних систем і хвилеводних лі-
ній передачі В.П. Шестопалову в 1988 р. при-
суджено Державну премію СРСР.
У 1980—1990-х роках В.П. Шестопалов
разом зі своїми учнями (П.М. Мележик,
А.Ю. Поєдинчук, В.М. Кошпаренок, Ю.К. Сі-
ренко, А.О. Кириленко, Л.А. Рудь, І.Є. Почані-
на, Ю.О. Тучкін, В.В. Яцик, Н.П. Яшина та ін.)
на основі нових математичних підходів побу-
дував спектральну теорію відкритих електро-
динамічних структур, дослідив просторово-
частотні трансформації електромагнітного
поля в таких структурах, збуджуваних різни-
ми способами і джерелами. Розв’язок лінійних
спектральних задач і вивчення аналітичної
природи морсівских критичних точок диспер-
сійних рівнянь підштовхнули В.П. Шестопа-
лова в останні роки його життя до розв’язання
задач нестаціонарної нелінійної динаміки
сильнодиспергуючих середовищ. Він запропо-
нував якісно новий погляд на цю проблему і
окреслив цікаві перспективи її розвитку.
У 1970—1980-ті роки в ІРЕ АН УРСР під
керівництвом В.П. Шестопалова і А.І. Кал-
микова почав активно розвиватися новий на-
уковий напрям — радіофізичні дослідження
поверхні Землі з космосу. Створено систему
всепогодного моніторингу в реальному часі з
використанням багаточастотних активних (ра-
діолокаційних) і пасивних (радіометричних)
засобів дистанційного зондування, яка не має
аналогів у світі. З 1983 р. цю систему й дони-
ні успішно експлуатують на супутниках серій
«Космос-1500», «Океан», «Січ». Розроблені й
реалізовані в пристроях різного призначення
радіофізичні методи виявилися ефективними
для діагностики стану льодових покривів, ви-
значення швидкості океанського вітру, спосте-
реження за тайфунами, визначення вологості
ґрунтів, моніторингу лісових пожеж. За вели-
кий особистий внесок у ці розробки в 1987 р.
В.П. Шестопалова було нагороджено орденом
Леніна, а в 1986 р. від Федерації космонавтики
СРСР — медаллю імені М.К. Янгеля. Подаль-
ші роботи в цьому напрямі учнів і колег Вікто-
ра Петровича відзначено численними держав-
ними нагородами.
В.П. Шестопалов був надзвичайно багато-
гранним і талановитим ученим. Його науковий
стиль вирізнявся тісним поєднанням фунда-
ментальних теоретичних досліджень складних
крайових задач математичної фізики з тонки-
ми фізичними експериментами, які перероста-
ли потім у конструювання і, як правило, завер-
шувалися створенням готових до використан-
ням пристроїв. До останніх своїх днів Віктор
Петрович активно працював, переймаючись,
як завжди, фундаментальними проблемами су-
часної науки. Лише за останні три роки життя
він опублікував понад 10 статей і 3 монографії,
присвячені, здавалося б на перший погляд, да-
леким один від одного питанням: від фракталів
у теорії дифракції до можливої картини будови
Всесвіту й еволюції самоорганізованих біоло-
гічних систем. Однак ці дослідження об’єднані
єдиною ідеєю — спільністю властивостей ха-
рактеристичних рівнянь, які описують об’єкти
дослідження поблизу їх критичних точок, що
дає можливість передбачити поведінку самої
системи за малих змін її параметрів.
Своєю захопленістю і повною віддачею на-
уці Віктор Петрович ніби магнітом притягував
до себе талановиту молодь, присвячував роботі
з нею більшу частину свого часу. Майже з пер-
шого погляду ВПШ умів розпізнати, хто перед
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 2 97
ЛЮДИ НАУКИ
ним, у чому його переваги і недоліки. Він од-
разу формулював завдання, яке мало на меті не
лише науковий пошук, а й сприяло становлен-
ню самосвідомості й самоповаги його учнів.
Паралельно з науковою роботою багато ува-
ги В.П. Шестопалов приділяв організаторській
діяльності. Упродовж 20 років він очолював
ІРЕ НАН України, зарекомендувавши себе як
мудрий керівник, талановитий стратег і не-
втомний трудолюбець. Цей період, пов’язаний
з розквітом української науки, сприяв зростан-
ню наукового авторитету Інституту, визначив
світовий рівень результатів, отриманих його
співробітниками. 15 років поспіль Віктор Пе-
трович був головою Північно-східного науко-
вого центру АН УРСР, його обирали членом
Президії АН УРСР, головою наукової ради з
проблеми «Фізика і техніка міліметрових і суб-
міліметрових хвиль», членом редколегій про-
відних наукових журналів. Протягом 20 років
він керував обласною організацією товариства
«Знання». За багатопланову плідну роботу з
популяризації наукових і технічних знань Ві-
ктора Петровича нагороджено золотою ме-
даллю імені С.І. Вавилова. Він був народним
депутатом Харківської міської ради, членом
Харківського обкому Компартії України, деле-
гатом XXVI з’їзду КПРС і XXV з’їзду Компар-
тії України. Заслуги Віктора Петровича перед
Батьківщиною відзначено орденами Леніна,
Вітчизняної війни, Трудового Червоного Пра-
пора, «Знак Пошани» та багатьма медалями.
Віктор Петрович мав також неабиякий пе-
дагогічний хист. Понад 40 років він викладав
у вишах, був науковим керівником багатьох
аспірантів і докторантів, виховавши плеяду та-
лановитих учнів (25 докторів і понад 100 кан-
дидатів наук), створивши відому харківську
школу математичної теорії дифракції хвиль.
Життя Віктора Петровича Шестопалова —
яскравий приклад ролі особистості в сучасній
науці. Його вміння окреслювати нові наукові
напрями, визначати стратегічно важливі шля-
хи їх розвитку, мати своє власне бачення на-
укової перспективи, довести свою правоту на-
віть найпереконанішому і найтитулованішому
скептику — це рідкісні якості справжнього
Під час лекції
З дружиною Надією Григорівною. Поряд багато, бага-
то років…
З академіком В.О. Марченком на відпочинку
98 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 2
ЛЮДИ НАУКИ
вченого. Саме вони разом із колосальною пра-
цьовитістю, ентузіазмом і талантом надихати
колектив на нові звершення уможливили ви-
няткову результативність багаторічної плідної
роботи, ставши своєрідним прапором наукової
школи В.П. Шестопалова.
Віктор Петрович працював багато, майже
не зупиняючись: у будні — в Інституті, у від-
рядженнях, а в дні так званого відпочинку —
вдома, на дачі й навіть під час улюбленої ри-
боловлі. Колеги лише дивувалися, як його
зранене серце фронтовика витримувало такі
колосальні перевантаження. ВПШ міг би про-
жити довше, якби не взяв на свої плечі такий
величезний, непосильний для багатьох інших,
тягар дослідницької, організаторської і педаго-
гічної роботи. У науці він був максималістом
і того самого вимагав від співробітників. Усе
своє життя Віктор Петрович віддав науці, до-
буванню нових знань, розробленню ефектив-
них підходів до вирішення актуальних теоре-
тичних і прикладних завдань. Його життєвий
шлях — шлях самовідданого, беззастережного
і безоглядного служіння Науці — був і зали-
шається прикладом для всіх, хто знав і любив
його.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-68898 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:08:49Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Костенко, О.О. Масалов, С.О. Мележик, П.М. 2014-10-01T20:11:03Z 2014-10-01T20:11:03Z 2014 Віктор Петрович Шестопалов: життя в науці / О.О. Костенко, С.О. Масалов, П.М. Мележик // Вісн. НАН України. — 2014. — № 2. — С. 91-98. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/68898 Нещодавно виповнилося 90 років з дня народження видатного вченого, організатора науки, лауреата Державних премій CРСР і УРСР, заслуженого діяча науки України, знаного фахівця в галузі радіофізики та електроніки, теоретичної і математичної фізики, доктора фізико-математичних наук, професора, академіка НАН України Віктора Петровича Шестопалова. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Люди науки Віктор Петрович Шестопалов: життя в науці V.P. Shestopalov: Life in Science Article published earlier |
| spellingShingle | Віктор Петрович Шестопалов: життя в науці Костенко, О.О. Масалов, С.О. Мележик, П.М. Люди науки |
| title | Віктор Петрович Шестопалов: життя в науці |
| title_alt | V.P. Shestopalov: Life in Science |
| title_full | Віктор Петрович Шестопалов: життя в науці |
| title_fullStr | Віктор Петрович Шестопалов: життя в науці |
| title_full_unstemmed | Віктор Петрович Шестопалов: життя в науці |
| title_short | Віктор Петрович Шестопалов: життя в науці |
| title_sort | віктор петрович шестопалов: життя в науці |
| topic | Люди науки |
| topic_facet | Люди науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/68898 |
| work_keys_str_mv | AT kostenkooo víktorpetrovičšestopalovžittâvnaucí AT masalovso víktorpetrovičšestopalovžittâvnaucí AT meležikpm víktorpetrovičšestopalovžittâvnaucí AT kostenkooo vpshestopalovlifeinscience AT masalovso vpshestopalovlifeinscience AT meležikpm vpshestopalovlifeinscience |