Духовний провідник українського народу (до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка)
У статті, присвяченій 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка, проаналізовано вплив його творчості на формування нової свідомості українського народу, розглянуто націєтворчу місію Великого Кобзаря....
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69359 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Духовний провідник українського народу (до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка) / М.Г. Жулинський // Вісн. НАН України. — 2014. — № 4. — С. 3-9. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69359 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Жулинський, М.Г. 2014-10-11T20:07:47Z 2014-10-11T20:07:47Z 2014 Духовний провідник українського народу (до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка) / М.Г. Жулинський // Вісн. НАН України. — 2014. — № 4. — С. 3-9. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69359 У статті, присвяченій 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка, проаналізовано вплив його творчості на формування нової свідомості українського народу, розглянуто націєтворчу місію Великого Кобзаря. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Події Духовний провідник українського народу (до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка) Spiritual Leader of Ukrainian People (to 200th Anniversary of Taras Shevchenko) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Духовний провідник українського народу (до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка) |
| spellingShingle |
Духовний провідник українського народу (до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка) Жулинський, М.Г. Події |
| title_short |
Духовний провідник українського народу (до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка) |
| title_full |
Духовний провідник українського народу (до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка) |
| title_fullStr |
Духовний провідник українського народу (до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка) |
| title_full_unstemmed |
Духовний провідник українського народу (до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка) |
| title_sort |
духовний провідник українського народу (до 200-річчя від дня народження т.г. шевченка) |
| author |
Жулинський, М.Г. |
| author_facet |
Жулинський, М.Г. |
| topic |
Події |
| topic_facet |
Події |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Spiritual Leader of Ukrainian People (to 200th Anniversary of Taras Shevchenko) |
| description |
У статті, присвяченій 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка,
проаналізовано вплив його творчості на формування нової свідомості українського народу, розглянуто націєтворчу місію Великого Кобзаря.
|
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69359 |
| citation_txt |
Духовний провідник українського народу (до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка) / М.Г. Жулинський // Вісн. НАН України. — 2014. — № 4. — С. 3-9. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT žulinsʹkiimg duhovniiprovídnikukraínsʹkogonarodudo200ríččâvíddnânarodžennâtgševčenka AT žulinsʹkiimg spiritualleaderofukrainianpeopleto200thanniversaryoftarasshevchenko |
| first_indexed |
2025-11-24T05:46:49Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:46:49Z |
| _version_ |
1850841128607154176 |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 3
ПОДІЇПОДІЇ
ДУХОВНИЙ ПРОВІДНИК
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
До 200-річчя від дня народження
Т.Г. Шевченка
У статті, присвяченій 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка,
проаналізовано вплив його творчості на формування нової свідомості укра-
їнського народу, розглянуто націєтворчу місію Великого Кобзаря.
Двісті років тому на небосхилі української національної долі
з’явилася в образі геніального поета і художника провідна
зоря, завдяки якій знесилений колоніальним упослідженням
народ побачив, з якого боку, мовлячи словами Вергілія, встає
світанок правди.
Духовне світло Шевченкового Слова розсіяло густий морок
імперського зневаження української людини, українського на-
роду, його мови, історії, прав.
Днями і ночами цей уярмлений народ чекав, коли прийде до
нього «апостол правди і науки» і возвістить йому свою любов
і «святу правду». І він прийшов в образі мученика свободи, за-
хисника його честі, національної та людської гідності.
В Орській фортеці, в цій «покинутій Богом пустині», солдат
Тарас Шевченко розпочав своє каторжне десятиліття з таємно-
го переписування власних поетичних творів у тоненькі зшит-
ки, творені ним зі згорнутого вчетверо подвійного аркуша по-
штового паперу. На 293-й сторінці одного з цих 27 зшитків, що
склали рукописну, так звану «захалявну» або «Малу книжку»,
принижений ганебною солдатчиною, але духовно нескорений
поет провістить про усвідомлення власної національної місії
нести до людей Боже слово, пророчо остерігати свій народ від
служіння чужим богам, від морального омерзіння і духовного
знесилення:
Неначе праведних дітей,
Господь, любя отих людей,
Послав на землю їм пророка —
Свою любов благовістить!
Святую правду возвістить!
ЖУЛИНСЬКИЙ
Микола Григорович —
академік НАН України,
академік-секретар
Відділення літератури,
мови та мистецтвознавства
НАН України, директор
Інституту літератури
ім. Т.Г. Шевченка НАН України
4 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4
ПОДІЇ
Та ще раніше, в день других роковин звіль-
нення з кріпацтва з’являється перше видання
«Кобзаря» Тараса Шевченка, яке відкрива-
ється невмирущим зверненням-благанням до
Слова, до власних дум полинути в Україну і
прорости істиною в народній душі, розкувати
закований імперською Росією народ і відкрити
уярмленому люду рабські уста:
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,
А я тут загину.
Передчуваючи свою драматичну долю, Шев-
ченко поспішає виконати з волі Божого прови-
діння свою місію національного пророка — за-
палити в серцях людей віру й надію на кращу
долю. Але для цього потрібно очистити народ-
ну пам’ять від спотворень національної історії,
відродити рідне слово, оживити національний
дух і наповнити його енергією боротьби за
справедливість, правду і свободу.
Шевченко розуміє, що український народ
перебуває на драматичному етапі історичного
розвитку, що знічений, притлумлений раб-
ським становищем дух і свідомість народу по-
требують нових, свіжих ідей, відродження «до-
брої слави, слави України», але цього не досяг-
нути, не здобути найвищої мети — свободи і
незалежності, якщо вражені вірусом рабства
сини матері-України, а також її «лукаві чада»
не прозріють і не полюблять «щирим серцем
велику руїну».
У листі до українського письменника й ет-
нографа Якова Кухаренка від 31 січня 1843 р.
Тарас Шевченко повідомляє про свій намір від-
бути за кордон — «а в Малоросію не поїду, цур
їй, бо там, окрім плачу, нічого не почую» 1. Кіль-
кома рядками вище Шевченко говорить про те,
що розпочав роботу над портретом кошового
отамана Чорноморського козацького війська
Антона Головатого, але не сподівається, що
зможе віднайти кошти для виготовлення літо-
графій: «... на Україну я не надіюсь, там чортма
людей, німці прокляті — білш нічого» 2.
1 Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. — К.:
Наукова думка, 2003. — Т. 6. — С. 23.
2 Там само.
Після першої подорожі в Україну, що трива-
ла з другої половини травня 1843 р. до середи-
ни лютого 1844 р., Шевченко поділиться свої-
ми враженнями з Я.Г. Кухаренком у листі від
26 листопада 1844 р.: «Був я уторік на Украї-
ні — був у Межигорського Спаса. І на Хортиці,
і скрізь був і все плакав, сплюндрували нашу
Україну катової віри німота з москалями, щоб
вони переказилися» 3.
Поет побував тоді в Києві й на Київщині, на
Чернігівщині, Полтавщині, на колишній Запо-
розькій Січі. Там господарювали німецькі та
єврейські колоністи, яким царська влада на-
дала великі пільги — такого сприяння не мало
українське населення.
Шевченко особливо болісно, емоційно враз-
ливо реагував на культурно-духовну і по лі ти-
ко-економічну колонізацію дорогої його серцю
України, яка внаслідок цього плюндрування
перетворилася на Малоросію. Через те він за-
певняє свого друга, що в Малоросію не поїде,
«бо там, окрім плачу», нічого не почує.
Саме тому домінантним настроєм багатьох
поезій Шевченка стає ressentiment — глибоке
обурення з приводу сплюндрування рідного
краю. Цей стан душі й переживань поета озна-
чується, за Ф. Ніцше, як соціально-філософ-
ське явище, що характеризує мо раль но-пси-
хологічний стан усіх колоніальних спіль нот в
умовах імперського панування.
Шевченко, вимушено позбавлений органіч-
ної буттєвої основи — рідної землі й рідного на-
роду, болісно сприняв цей фізичний розрив із
батьківщиною і тому намагається встановити
духовний зв’язок зі своїм народом задля сво-
го перебування в духовному просторі України.
Для цього йому необхідно поєднатися зі своїм
людом, з українським світом, який сприйма-
ється ним як «духовна дійсність» (Дільтей).
Цю «духовну дійсність» Шевченко прагне не
просто опановувати, пізнавати, але й пережи-
вати — вводити її в своє творче життя заради
образного переосмислення історичної долі
свого народу і визначення своєї ролі у форму-
ванні національної самосвідомості української
3 Там само. — С. 31.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 5
ПОДІЇ
ні національно-визвольних рухів у Європі ві-
дігравала Австрійська імперія. Не випадково
Джузеппе Мадзіні з великими надіями сприй-
няв європейські революції 1848—1849 рр., спо-
діваючись на визволення італійських земель
від деспотизму. Він пише прокламацію, в якій
закликає італійців братися за зброю, широко
розгорнути народне повстання і перетворити
його в «національну війну проти Австрії».
Очевидно, що молоді українські літератори і
вчені — Микола Костомаров, Микола Гулак,
Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський, Ге-
оргій Андрузький, Опанас Маркович, Олек-
сандр Навроцький та інші, які наприкінці
1845 р. створили таємне товариство, надавши
йому ім’я слов’янських апостолів-просвіти те-
лів Кирила і Мефодія, знали про діяльність та-
ких патріотичних рухів, як «Молода Італія»,
«Молода Польща», «Молода Німеччина», «Мо-
лода Швейцарія», «Молода Ірландія». Саме ці
демократичні товариства гуртували патріотич-
ні сили своїх народів задля їхнього національ-
ного визволення від тиранії.
Перебуваючи на нелегальному становищі
в Швейцарії, Мадзіні створює в квітні 1834 р.
міжнародне об’єднання демократів «Молода
Європа», в якому активними учасниками були
не тільки італійці, але й поляки і німці. Неза-
баром з’являється низка нелегальних осеред-
ків — філіалів «Молодої Європи» в Галичині та
Наддніпрянській Україні. Сам Мадзіні повідо-
мляв у січні 1835 р. в «інформаційному листі»
членів товариства «Молода Швейцарія» про
те, що «Молода Європа» має своїх організато-
рів в Україні, передусім в Одесі, завдяки актив-
ній діяльності товариства «Молода Польща» та
створеній у Кракові в 1835 р. Шимоном Конар-
ським організації «Співдружність польського
народу». Саме для того, щоб підняти на бо-
ротьбу «малоросійські елементи Москви», як
закликав уславлений ветеран боротьби за сво-
боду і незалежність польського народу Йоахім
Лелевель — член «Молодої Польщі» з 1835 р.,
Шимон Конарський нелегально переходить
австро-російський кордон і поселяється в селі
Лісному на Волині. Завдяки його енергійній
діяльності нелегальні осередки «Співдружнос-
людини. По суті, Шевченко здійснює духовно-
інтелектуальну інтерпретацію історично зна-
чимих подій, явищ і постатей минулого укра-
їнського народу. Звідси особливе історичне
чуття, яке виявляє Шевченко, осягаючи есте-
тичними засобами історичне розуміння долі
України. Співпереживаючи в різних модусах
існування буття української людини, поет від-
криває перед нею шлях до національного само-
визначення в духовному просторі споконвіч-
ної батьківщини. Для Шевченка було важли-
во, щоб історичний досвід нації був очищений
від фальсифікацій та замовчувань окремих
його складових і став завдяки особистісному
вибору його земляків ефективним ресурсом
для очищення від фальсифікацій історичної
пам’яті, нарощення духовного потенціалу на-
ції та визначення національно-суспільних орі-
єнтирів майбутнього України.
Не випадково важке соціально-економічне
становище і морально-психологічна атмосфе-
ра в уярмленій Україні так тривожили Тараса
Шевченка. Поет усвідомлював, що необхідно
морально оздоровити пригноблений люд, ду-
ховно просвітити. У цей же час видатний кон-
солідатор італійської нації, борець за її свободу
і незалежність Джузеппе Мадзіні, який у 1831 р.
створив організацію під назвою «Федерація
Молодої Італії», головний акцент у її діяльнос-
ті зробив на просвітницько-виховній функції.
У «Циркулярі федерації «Молодої Італії» він
закликає до створення єдиної італійської нації
на основі морального і духовного відродження:
«Будьте ні тосканцями, ні п’ємонтцями, ні ро-
маньйонцями; будьте італійцями! нації не від-
роджуються матеріально без морального від-
родження. Сприяйте поширенню просвіти пи-
саннями, прикладом, словом. Революції здій-
снюються для народу і з народом» 4.
Мадзіні виступає речником і захисником
прав усіх італійців, розділених Віденським
конгресом 1815 р. на 9 державних утворень, у
яких панував, як і майже в усій Європі, монар-
хічний деспотизм. Чи не найголовнішу роль у
витворенні реакційної атмосфери і придушен-
4 Цит. за: Варварцев Микола. Джузеппе Мадзіні, мадзі-
нізм і Україна. — К.: Пульсари, 2006. — С. 28.
6 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4
ПОДІЇ
ті польського народу» з’являються на Волині,
Київщині, Поділлі, в Одесі...
У російському міністерстві внутрішніх справ
був «алфавітний список осіб, причетних до
справи про таємні товариства в Київській, Во-
линській та Подільській губерніях, відкриті у
1838 році», в якому було перелічено 146 осіб,
що зазнали різних покарань за свою антимо-
нархічну діяльність: сибірська каторга, віддача
в солдати, заслання у віддалені губернії, до-
машній поліцейський нагляд. Відомо, яких ре-
пресій зазнав Київський університет Святого
Володимира: із 307 студентів 97 було визнано
«неблагонадійними» 5.
Кирило-мефодіївці в основоположних доку-
ментах свого товариства виклали головні ідеї
європейських борців за свободу своїх народів,
домінантною серед яких була ідея політичної
незалежності українського народу і «мораль-
ної єдності» як вершини цивілізаційного роз-
витку.
У головному програмному творі Кирило-
Мефодіївського товариства під назвою «За-
кон Божий» заперечується монархія як форма
правління і засуджується анархія і свавілля у
революційній боротьбі. Саме в «Законі Божо-
му» в 109 параграфі однозначно стверджуєть-
ся: «Україна буде не підлеглою Річчю Поспо-
литою в союзі слов’янськім».
Вчитуючись у поетичні рядки Тараса Шев-
ченка, переконуємося, що поет категорично і
послідовно заперечував монархію, засуджував
її, прагнув словом просвітити і морально ви-
ховувати свій народ, закликав до примирення,
полагодження взаємин між станами і класами
суспільства, намагався відродити в народній
пам’яті давню національну славу, героїчні по-
статі борців за свободу рідного народу, висо-
кий дух самопожертви в ім’я України.
Згадаймо, видатний ірландський поет Ві-
льям Батлер Єйтс, який у часи антиімперіа-
лістичного опору висловив сподівання при-
нижених і гноблених чужою владою людей,
по суті, вигадував давню Ірландію, віднаходив
втрачену й забуту ірландцями батьківщину.
5 Варварцев Микола. Джузеппе Мадзіні, мадзінізм і
Україна. — С. 152.
Він нагадував поневоленим своїм землякам,
що історія й нація невіддільні, як невіддільні
танцівник і танок.
Саме в ці роки, на початку 1840-х років, коли
Шевченко вражався наслідками колоніально-
го спустошення рідного краю, набуває розвою
ірландський націоналістичний рух — «Молода
Ірландія», або «Оранжева молода Ірландія»,
який постав навколо тижневика «Нація». І сам
Єйтс, і «Молода Ірландія» прагнули подолати
передусім суспільно-політичну апатію в Пів-
нічній Ірландії та пробудити культурну свідо-
мість співвітчизників.
Як згодом узагальнив досягнення Єйтса у
відновленні забороненої національної історії
та її зв’язку з нацією вест-індський психоаналі-
тик і соціальний філософ Франц Фанон, «ко-
лоніялізму мало просто утримувати народ у
своїх лещатах і спустошувати його розум, ви-
лучаючи звідти всі форми й зміст. За дещо ви-
кривленою логікою він звертається до минуло-
го цього народу і спотворює, нівечить та руй-
нує його» 6.
Шевченко вже в перших своїх поетичних
творах прагне відроджувати історичну пам’ять
свого народу, яка була вражена чи інфільтрова-
на колонізаторською політикою Росії. Поет
усвідомлює свою духовну місію — врятувати
зруйновану спільноту — український народ,
оживити його національну історичну свідомість,
подати розуміння національної солідарності в
умовах колоніального приниження. Шевченко
шукає духовну основу для національної єднос-
ті — намагається вселити в думки і почуття
упосліджених своїх земляків віру в себе, в свою
історичну долю.
Поезія «Розрита могила» розпочинається
та ким запитальним окликом:
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Поет-художник був особливо опечалений
тим, у яку руїну перетворена Україна внаслі-
док політичної, соціально-економічної та куль-
6 Едвард Саїд. Культура й імперіялізм. – К.: Критика,
2007. — С. 334—335.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 7
ПОДІЇ
тур но-духовної колонізації. Російська імперія
не тільки сплюндрувала колись квітучий рід-
ний край, але й наплодила перевертнів, зрад-
ників, запроданців, які охоче помагають мос-
калеві і чужинцям господарювати з власною
вигодою — знімати з матері полатану сорочку
та ще й катувати.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Це обурення, це опечалення погибеллю зем-
лі української Шевченко вкладає в уста ма тері-
України, яка виповідає свою гірку долю і по-
яснює першопричини руйнації історико-куль-
турної спадщини, духовного простору нації.
Та головний біль, найбільша тривога і тур-
бота Тараса Шевченка — це успослідження
національної свідомості, забуття історичних
уроків — як ганебних, так і героїчних, осла-
блення волі до боротьби за свої права і свобо-
ди. Тому національний пророк сподівається,
що його Слово проникне в душу народну, зійде
там, проросте і виколоситься, перетвориться в
«ножі обоюдні», якими
Розпанахають погане,
Гниле серце, трудне...
І вицідять сукровату,
І наллють живої
Козацької тії крові,
Чистої, святої!!!
Його мета, його віра й надія — духовно воз-
величити «рабів отих німих», оживити, просві-
тити «розумом святим» «святої правди голос
новий».
Тому йому й дароване Господом «святеє
слово», щоб він як духовний провідник свого
народу відкрив правду про першопричини не-
вільництва та руїни України, засвідчив, чия в
цьому вина, чому так підло перероджувалися
душі його земляків, що спричинило внутрішні
чвари, зраду рідної нації, ганебне прислужу-
вання чужим престолам. Гнівом наповнюють-
ся поетичні рядки Шевченка, коли він згадує
про українських поміщиків, новочасне дворян-
ство, яке продає свою національну честь і гід-
ність «за шмат гнилої ковбаси», стає лакузами
імперії, «підніжками» Москви, а свою Україну
залишає, мов «бездітну вдовицю», напризво-
ляще. На їхні голови поет накликає Божу кару,
бо блиск легкої наживи засліплює їхні очі. За-
ради власного збагачення, набуття чинів, наго-
род, маєтків вони готові безжально розпинати
найменшого брата, дозволяти новим ворогам
розкрадати, як овець, хрещений люд. І віддава-
ти свій народ «в наругу сусідам» — «ворогам
проклятим».
Шевченко з особливою вразливістю сприй-
мав руйнацію історико-культурної спадщини
свого народу, культурного ландшафту, духо-
вного простору нації. Це київські гори, Дніпро
і кручі, старі церкви — православні святині, це
степи і діброви, лани і могили...
Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки?
Розрита могила символізує у Шевченка іс-
торичну пам’ять, затаєний у глибинах народної
свідомості національний дух, який необхідно
пробудити від сну. Всі ці матеріальні свідчення
національної історії і культури є для Шевчен-
ка органічною складовою духовного простору
України.
Концепт «духовний простір» знаменує не
лише життєвий топос народу, нації, але і вби-
рає в себе семіотику природи, те, що ми нази-
ваємо батьківщиною, рідним краєм, колискою
роду, родовим гніздом, кореневою системою
етносу.
Це все духовна реальність, «а вся реаль-
ність — тільки духовна» 7, — стверджував Ге-
гель, наголошуючи, що один зі світів духу —
«царство культури» 8.
В імперській географії як самостійного
культурного організму України не було. Була
залежна від імперської мовно-культурної і ре-
7 Гегель. Феноменологія духу. — К.: Основи, 2004. —
С. 402.
8 Там само. — С. 303.
8 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4
ПОДІЇ
лігійної політики провінція під назвою Мало-
росія, в яку так неохоче повертався Шевченко.
Гегемонія імперського центру над периферією
була системною і послідовною, що особливо
засвідчувала імперська історизація україн-
ського минулого.
Поет переконаний, значною мірою й через
зрадництво національної еліти Україна втра-
тила свою найвищу цінність — свободу і неза-
лежність. Тому гірко впечалений колоніальним
станом рідного краю Кобзар благає скорбну
матір-Україну:
Воскресни, мамо! І вернися
В світлицю-хату, опочий,
Бо ти аж надто вже втомилась,
Гріхи синовні несучи...
Отож, заради того, щоб ожила «добра слава,
слава України», повинен
Батько з сином і брат з братом —
Одностайне стати
На ворога лукавого...
Щоб утвердилася-запанувала в своїй хаті —
в своєму національному Домі воля, правда і
сила, необхідно цей Дім, свою світлицю-хату
відродити-відбудувати і бути в ній повновлад-
ним господарем:
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Концепт хати концентрує в собі державо-
твірні замислення Тараса Шевченка, зосеред-
жені на витворенні України як духовно-ідеаль-
ної системи вільного, незалежного буття. По
суті, Шевченко творив духовну державу, націо-
нальний духовний Храм, а він, як наголошує
професор Оксана Сліпушко, «будується на силі
національного духу й національній волі»9.
Саме тому хата виступає в його творчості си-
нонімом України — тільки в «своїй хаті» укра-
їнська людина зможе вільно самовизначитися
щодо індивідуальних і колективних ціннісних
орієнтирів. У візіях поета майбутнє України
постає в словообразі хати, в метафорі дому —
як «дім тихий, в сем’ї тій великій». І якщо буде
на це Божа воля, українська спільнота, порід-
9 Сліпушко Оксана. Духовна держава Тараса Шевчен-
ка. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський
університет», 2013. — С. 15.
нена прагненням вибудувати національний
Дім, буде жити за моральними законами «єди-
номислія» і «братолюбія», у добрі й злагоді, у
мирі й любові. А головне, жити на волі — «в
сім’ї вольній, новій», бо
...Де нема святої волі,
Не буде там добра ніколи,
Нащо ж себе таки дурить?
Шевченко прагне формувати світ україн-
ської людини за вимірами християнської мо-
ралі й етики, відкривати їй націєтворчі смисли
культурно-історичного процесу і переконати,
що культурно-духовні ресурси нації великі і
здатні оживити, оздоровити народний орга-
нізм.
Хата в розумінні Тараса Шевченка є важли-
вим ціннісним орієнтиром для усвідомлення
людиною свого місця в просторі буття і забез-
печення можливостей для життєздійснення.
Це місце укорінення людини з метою утвер-
дження себе у світі і осмислення сенсу свого
життя.
Шевченко тому й закликає жити в своїй
хаті — в своєму національному Домі, в своїй
країні, бо поза межами рідного краю не зна-
йдеш «доброго добра»:
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра...
Хата, дім — це первинна константа людсько-
го життя, з якої починає формуватися етнічний
і культурно-духовний простір буття людини
як органічної частини цілого етносу.
«Дім формує новий простір — «вітчизну»,
«батьківщину» і новий тип мислення. З домом
безпосередньо зв’язана ідея «обживання» про-
стору, залучення його до людини, її зігрівання,
«одомашнювання», коли оточуючий людину
предметний світ переноситься начебто в ан-
тропоцентричну сферу, виступаючи втіленням
її ідей, цілей, мрій» 10.
10 Газнюк Л.М. Батьківський дім як складова екзистен-
ційного буття людини // Ціннісні орієнтації та сві-
тоглядні позиції людини у контексті сьогодення.
VIII Шинкаруківські читання. — К.: Знання Украї-
ни, 2013. — С. 97.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 9
ПОДІЇ
Пам’ятаючи про поривання Шевченка по-
бувати в Україні, про його повсякчасну тугу за
рідним краєм, про його мрію побудувати хату
і мати сім’ю, можна з певністю стверджувати,
що ідея хати як мети і сенсу індивідуального
та національного існування виростала в уяві
й поетичних візіях Шевченка в архетипічний
образ колективного Дому, в якому національ-
на сім’я, велика українська родина знайде свою
правду, силу і волю та зміцнить свій дух вірою
в неминуче витворення моделі справедливого
суспільного устрою. Поет не приміряє на себе
доспіхи політичного провідника нації, але ду-
має про неминучу з’яву такого державного
діяча, яким був для американського народу
Джордж Вашингтон:
Коли
Ми діждемося Вашінгтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись.
Безжальні сатиричні стріли, емоційно враз-
ливі осуди Шевченко спрямовує передусім на
імперську Росію, на політику великодержав-
ницького царизму, який здійснює колонізацію
України та знищення прав і свобод гордого ко-
зацького народу, веде жорстоку війну проти
народів Кавказу. Хто, який російський пись-
менник чи культурний діяч спромігся на таке
осудження і таврування колонізаторської по-
літики Росії, яке ми знаходимо в поемі «Кав-
каз»? З яким щирим співчуттям, переживаючи
в душевних муках і сльозах їхню драматичну
долю, Тарас Шевченко перейнявся трагічним
станом нищених мечем і вогнем кавказьких на-
родів, які імперська влада іменувала «нециві-
лізованими», «малими», «неісторичними», «ди-
кими», «некультурними», позбавленими «Бо-
жої благодаті».
Ця ж імперія за гордий виклик-осуд її по-
літичної системи, висловлений національним
пророком у його поетичній творчості, пере-
дусім у поемах «Сон» і «Кавказ», прирекла
його на передчасну смерть, фізично знесилив-
ши солдатською каторгою в степах безкраїх
за Уралом. Але за свій короткий — 47 років
життя — вік Шевченко встиг створити 240 по-
езій, з них — 8 поем, драму «Назар Стодоля»,
9 повістей, хоч написав поет, за його власним
свідченням, їх двадцять. У спадщині Кобзаря
великий за обсягом щоденник, 250 листів, по-
над 835 живописних полотен і портретів, ри-
сунків, офортів, ескізів, акварелей... А скільки
ще міг би створити цей геній, перший академік
графіки Петербурзької Академії мистецтв по-
етичних і прозових творів, живописних поло-
тен, офортів...
Та свою місію духовного провідника укра-
їнського народу Тарас Шевченко — цей, за ви-
значенням Івана Франка, «володар у царстві
духа» і «велетень у царстві людської культу-
ри», виконав. Він порятував зруйновану на-
сильницьким вторгненням деспотичної систе-
ми правління у духовний і культурний простір
спільноту — український народ, відродив його
історичну пам’ять, завдяки народній мові, лі-
тературному слову дав йому національне са-
моусвідомлення, розуміння національної со-
лідарності у гнітючій атмосфері колоніального
приниження.
Саме завдяки Шевченкові й розпочалося
формування нової свідомості, яка позбавляєть-
ся комплексу історичної неповноти, культурно-
історичної неповноцінності, що кілька століть
тяжів над суспільною свідомістю українців.
Тому «Кобзар» був як спалах блискавки, що
висвітлила морок притлумленої свідомості та
забутої історії і відкрила перед нацією гори-
зонти майбутнього.
Шевченкові слова «огнем невидимим пекли
замерзлі душі», зцілювали святою правдою
народну свідомість, відкривали уми і серця
для порозуміння і злагоди. Тож у світле 200-
річчя від дня народження українського поета-
пророка наш національний обов’язок вдумли-
во вчитатися в його посланіє, з яким Кобзар
звертався до всіх українців — і мертвих, і жи-
вих, і ненарожденних, закликав пам’ятати:
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра.
І благав Господа:
А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли.
|