Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля. Історичний аспект
У статті в історичному аспекті наведено дані про розвиток міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля. Розглянуто роль Організації Об’єднаних Націй у цьому процесі, історію створення концепції сталого (збалансованого) розвитку. Подано зміст головних документів конференцій і самітів ООН...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69368 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля. Історичний аспект / І.Р. Алєксєєнко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 4. — С. 60-74. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859726703488663552 |
|---|---|
| author | Алєксєєнко, І.Р. |
| author_facet | Алєксєєнко, І.Р. |
| citation_txt | Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля. Історичний аспект / І.Р. Алєксєєнко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 4. — С. 60-74. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | У статті в історичному аспекті наведено дані про розвиток міжнародного
співробітництва у галузі охорони довкілля. Розглянуто роль Організації
Об’єднаних Націй у цьому процесі, історію створення концепції сталого
(збалансованого) розвитку. Подано зміст головних документів конференцій і самітів ООН з охорони довкілля і розвитку в Ріо-де-Жанейро 1992 р., Йоганнесбурзі 2002 р., Ріо-де-Жанейро 2012 р. Розглянуто організаційні
засади і стан виконання Кіотського протоколу.
В статье в историческом аспекте приведены данные о развитии международного сотрудничества в области охраны окружающей среды. Рассмотрена роль Организации Объединенных Наций в этом процессе, история создания
концепции устойчивого (сбалансированного) развития. Подано содержание главных документов конференций и
саммитов ООН по окружающей среде и развитию в Рио-де-Жанейро 1992 г., Йоханнесбурге 2002 г., Рио-де-Жанейро 2012 г. Рассмотрены организационные основы и состояние выполнения Киотского протокола.
The historical aspect of the development of the international cooperation in the protection of environment is presented.
The role of United Nations Organization (UNO) is described in this process and history of creation of the conception of
sustainable development is examined. Contents of main documents of conferences and summit of UNO from the protection
of environment and development in Rio de Janeiro of 1992, Johannesburg of 2002, Rio de Janeiro of 2012 are given.
The principles of organization and state of implementation of the decisions of Kyoto protocol are examined.
|
| first_indexed | 2025-12-01T11:19:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
60 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4
НАУКОВЕ НАУКОВЕ
СПІВРОБІТНИЦТВОСПІВРОБІТНИЦТВО
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ.
ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
У статті в історичному аспекті наведено дані про розвиток міжнародного
співробітництва у галузі охорони довкілля. Розглянуто роль Організації
Об’єднаних Націй у цьому процесі, історію створення концепції сталого
(збалансованого) розвитку. Подано зміст головних документів конферен-
цій і самітів ООН з охорони довкілля і розвитку в Ріо-де-Жанейро 1992 р.,
Йоганнесбурзі 2002 р., Ріо-де-Жанейро 2012 р. Розглянуто організаційні
засади і стан виконання Кіотського протоколу.
Ключові слова: міжнародне співробітництво, охорона довкілля, сталий
розвиток.
Вступ
З появою приблизно 40 тис. років тому Homo sapiens біосфе-
ра — місце існування живого на планеті — почала поступово
зазнавати негативного антропогенного тиску, який набув за-
грозливих масштабів із настанням промислової (друга поло-
вина XVIII — початок ХХ ст.) та науково-технічної (середина
ХХ ст.) революцій і, як їх наслідку, «демографічного вибуху»
ХХ ст. Вплив негативних наслідків діяльності людини на до-
вкілля значно прискорився й посилився в середині ХХ ст. Біо-
сфера перейшла в якісно новий стан, головною ознакою якого
стала її деградація [1—3].
Важливим етапом для розуміння загальної ситуації стало
проведене на замовлення Римського клубу дослідження спів-
робітників Массачусетського технологічного інституту під ке-
рівництвом Д. Медоуз (Donella Meadows), результати якого у
1972 р. було опубліковано під назвою «Межі зростання» (The
Limit to Growth) [4]. Із застосуванням системного підходу та
методу математичного комп’ютерного моделювання було вста-
новлено, що за умов збереження тогочасних темпів зростання
чисельності населення, розвитку промисловості, виробництва
продовольчої продукції, забруднення навколишнього середо-
АЛЄКСЄЄНКО
Ігор Ростиславович –
кандидат біологічних наук,
генеральний директор
ДП «НВП «Видавництво
«Наукова думка»
НАН України»
УДК 502.33+504.03
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 61
НАУКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
вища та виснаження природних ресурсів світ
до кінця ХХI ст. досягне фізичної межі зрос-
тання, після чого чисельність населення пла-
нети різко і неконтрольовано зменшувати-
меться паралельно зі значним скороченням
обсягів виробництва. Альтернативою цьому
сце нарію може бути зміна свідомості людства,
відмова від концепції «зростання» на користь
концепції «розвиток», що у довгостроковій пер-
спективі гарантує економічну та екологічну
ста більність.
Проведені через 20, а потім через 30 років
аналогічні дослідження із залученням нової
інформації в цілому підтвердили правиль-
ність прогнозу початку 70-х років. Кризи кін-
ця XX — початку XXI ст. чітко вказали на те,
що парадигма суспільства споживання, яка
ґрунтується на екстенсивній економіці, вже
вичерпала себе. Глобальний характер багатьох
екологічних проблем (зміна клімату, масштаб-
ні забруднення Світового океану, техногенні
катастрофи тощо) об’єктивно зумовив необ-
хідність докладання міжнародних зусиль для
зменшення чи ліквідації наслідків негативно-
го антропогенного впливу на навколишнє се-
редо вище. Жодна країна не в змозі самостійно
вирішити такі масштабні проблеми і має узго-
джувати свою діяльність у цьому напрямі з ін-
шими країнами.
Історично координацію міжнародних за-
ходів щодо захисту довкілля можна поділити
на два етапи. На першому етапі домовленості
між країнами у цій сфері не мали системного
характеру і були підпорядковані вирішенню
конкретних прагматичних цілей. Зокрема,
Італія і Австро-Угорщина у 1875 р. підписа-
ли Декларацію про охорону птахів, а Росія,
США та Японія у 1897 р. уклали угоду про
охорону морських котиків у Тихому океані.
У 1902 р. було прийнято Паризьку конвенцію
з охорони птахів, корисних для сільського
господарства. До таких угод можна віднести
і Московський договір про заборону випро-
бувань ядерної зброї в атмосфері, космічному
просторі і під водою 1963 р., хоча головною
метою цього документа була проблема при-
пинення гонки озброєнь.
Системно міжнародно-правові питання за-
хисту навколишнього середовища почали роз-
робляти після створення у 1954 р. Організації
Об’єднаних Націй. Так, у резолюції Генераль-
ної Асамблеї ООН 1962 р. «Економічний роз-
виток і охорона природи» було сформульова-
но кілька кардинальних принципів охорони
навколишнього середовища:
природні ресурси, тваринний і рослинний •
світи становлять єдине ціле;
процеси економічного розвитку обо в’яз ко-•
во мають враховувати охорону навколишнього
середовища;
термін «охорона природи» було замінено •
на більш місткий термін «охорона навколиш-
нього середовища».
Міжнародна конференція
з проблеми захисту
навколишнього середовища.
Стокгольм, 1972 рік
У 1972 р. під егідою ООН у Стокгольмі (Шве-
ція) було проведено першу міжнародну конфе-
ренцію з проблеми захисту навколишнього се-
редовища [5]. Під час роботи форуму було
сформульовано основні принципи захисту до-
вкілля і розвитку людства, вироблено реко-
мендації щодо діяльності в таких сферах, як
середовище перебування людини, використан-
ня природних ресурсів, забруднення довкілля,
міжнародна співпраця у галузі охорони навко-
лишнього середовища; визначено роль освіти та
громадськості у цій справі. Конференція окрес-
лила головні напрями міжнародного співро-
бітництва в цій галузі. Уперше було сформу-
льовано положення про необхідність дбайли-
вого ставлення країн до своїх та екстериторіа-
ль них природних ресурсів. Визначено важливе
завдання створення глобальної моніторинго-
вої мережі. Радянський Союз та країни соціа-
лістичного табору участь у цій конференції не
брали.
У 1973 р. ООН започаткувала Програму з
навколишнього середовища ЮНЕП (United
Nations Environment Programme, UNEP), яка
мала координувати міжнародну діяльність у
62 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4
НАУКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
галузі охорони довкілля. У 1983 р. при ЮНЕП
було створено Міжнародну комісію з довкілля
та розвитку на чолі з Гру Харлем Брундтланд1
(Норвегія). Комісія (її так і називали Комісія
Брундтланд) розробила концепцію сталого
(збалансованого) розвитку (sustainable devel-
opment), яку було фундаментально обґрунто-
вано і викладено у 1987 р. у доповіді «Наше
спільне майбутнє», відомій ще як доповідь
Брундтланд [6]. Концепція сталого розвитку
полягає в тому, що матеріальні потреби сучас-
ного людства мають задовольнятися у такий
спосіб, щоб не зменшувати можливості реалі-
зації цих потреб у майбутніх поколінь. Розви-
ток світового виробництва обов’язково має
бути гармонійно пов’язаний із захистом і збе-
реженням навколишнього середовища. Люд-
ство не має права «робити борги», за які роз-
раховуватимуться наступні покоління. Кон-
цепція передбачала наукове розроблення та
практичне впровадження заходів щодо забез-
печення балансу між задоволенням потреб су-
часного населення Землі та всебічним захис-
том інтересів майбутніх поколінь людей.
Концепція має три складові: економічну, со-
ціальну та екологічну, які взаємодоповнюють
одна одну.
З економічного погляду нагальною є потреба
оптимізації та мінімізації використання кількіс-
но обмежених природних ресурсів, застосуван-
ня технологій, що мають найменший негатив-
ний вплив на довкілля, перехід від екстенсив-
ного до інтенсивного способу господарювання,
підвищення ефективності інвестицій.
В основу соціальної складової концепції по-
кладено тезу про те, що головним є інтереси
людини і суспільства, причому перші визнача-
ються як пріоритетні. На тлі розвитку кризових
явищ у світі дедалі більшого значення набуває
справедливий розподіл матеріальних благ. Ак-
1 Гру Харлем Брундтланд (Gro Harlem Brundtland) –
політичний і громадський діяч, обіймала посади
прем’єр-міністра та міністра довкілля Норвегії, зго-
дом – Генерального директора Всесвітньої організа-
ції охорони здоров’я при ООН, нині – Спеціальний
посланник Генерального секретаря ООН з проблем
зміни клімату.
туальною лишається боротьба з бідністю, пе-
редбачення можливих та ліквідація наявних
силових конфліктів. Вирішення цих завдань
має відбуватися не лише у межах сьогодення,
а й передбачати можливості виникнення кон-
фліктних ситуацій у майбутньому. Запорука
цього — розширення і вдосконалення демокра-
тичних засад організації суспільства планети.
Екологічна складова концепції передбачає
створення й підтримування умов стійкого три-
валого функціонування біосфери як екологіч-
ної системи в цілому, так і її підсистем. Велике
значення надається збереженню біологічного
різноманіття, яке власне й забезпечує стійкість
функціонування всіх екологічних систем Зем-
лі. Припинення деградації навколишнього се-
редовища — це нагальне завдання сьогодення.
Після формулювання концепції сталого роз-
витку міжнародне співробітництво в галузі за-
хисту навколишнього середовища сконцентру-
валося переважно в межах згаданої концепції.
II Конференція ООН
з навколишнього
середовища та розвитку.
Ріо-де-Жанейро, 1992 рік
Концепція сталого розвитку стала етапним
фундаментальним узагальнюючим досягнен-
ням людства, ідеологічним і теоретичним під-
ґрунтям проведення через 20 років після
I Стокгольмської конференції у 1992 р. II Кон-
ференції ООН з навколишнього середовища
та розвитку в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) [7].
Завдяки високому представницькому рівню та
важливості питань, що розглядалися, конфе-
ренцію «Ріо-92» іноді ще називають Самітом
Землі. У її роботі брали участь понад 45 тис.
фахівців, більш як 100 керівників країн, понад
10 тис. представників громадських організацій.
На II Конференції було прийнято кілька до-
кументів, що підсумовували її роботу і ставили
завдання подальшого міжнародного співробіт-
ництва: Декларація Ріо-де-Жанейро з навко-
лишнього середовища та розвитку, Порядок
денний на ХХI століття, Рамкова конвенція
ООН зі зміни клімату, Конвенція з біологічно-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 63
НАУКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
го різноманіття, Декларація напрямів розви-
тку, охорони та використання лісів.
Оскільки рішення Конференції мали пе-
реважно декларативний характер, наводимо
лише зміст документа «Порядок денний на
XXI століття» (Аgenda 21), у якому відображе-
но виклики, що постали перед людством.
1. Преамбула.
Розділ I. Соціальні та економічні аспекти
2. Міжнародне співробітництво з метою
при скорення досягнення сталого розвитку в
краї нах, що розвиваються, та відповідна націо-
нальна внутрішня політика.
3. Боротьба з бідністю.
4. Зміна моделей споживання.
5. Демографічна динаміка і сталий розвиток.
6. Охорона здоров’я та створення умов, від
яких залежить здоров’я людини.
7. Сприяння сталому розвитку місць про-
живання людей.
8. Інтеграція питань захисту навколишньо-
го середовища і розвитку у процесі прийняття
рішень.
Розділ II. Збереження та раціональне ви-
користання ресурсів для розвитку
9. Захист атмосфери.
10. Комплексний підхід до планування та
раціонального використання земних ресурсів.
11. Боротьба зі зникненням лісів.
12. Управління уразливими екосистемами:
боротьба з поширенням пустель та засухою.
13. Управління уразливими екосистемами:
збалансований розвиток гірських районів.
14. Сприяння веденню сільського господар-
ства і розвитку сільських районів в аспекті ста-
лого розвитку.
15. Збереження біологічного різноманіття.
16. Екологічно безпечне використання біо-
технологій.
17. Захист океанів, морів і прибережних ра-
йонів та охорона, раціональне використання і
освоєння їх живих ресурсів.
18. Збереження якості ресурсів прісної во-
ди та її використання: комплексні підходи до
освоєння водних ресурсів, ведення водного
господарства та водокористування.
19. Управління екологічно безпечним ви-
користанням токсичних хімічних речовин, у
тому числі запобіганням незаконному міжна-
родному обігу токсичних та небезпечних про-
дуктів.
20. Урахування екологічної безпеки при по-
водженні з небезпечними відходами.
21. Урахування екологічної безпеки при по-
водженні з твердими відходами та очищенні
стічних вод.
22. Безпека та екологічно обґрунтована ути-
лізація радіоактивних відходів.
Розділ III. Посилення ролі основних груп
населення
23. Вступ.
24. Глобальні заходи в інтересах жінок з ме-
тою забезпечення сталого та справедливого
розвитку.
25. Урахування інтересів дітей та молоді у
процесі сталого розвитку.
26. Визнання і підсилення ролі тубільних
народів та їх общин.
27. Посилення ролі неурядових організацій:
партнери у процесі забезпечення сталого роз-
витку.
28. Ініціативи місцевої влади у підтримці
«Порядку денного — XXI».
29. Посилення ролі трудящих та їх проф-
спілок.
30. Посилення ролі бізнесу та промисловості.
31. Наукові і технічні спільноти.
32. Посилення ролі фермерства.
Розділ IV. Засоби реалізації
33. Фінансові ресурси та механізми.
34. Поширення екологічних технологій, спів-
робітництво і створення потенціалу в цій галузі.
35. Внесок науки у забезпечення сталого
розвитку.
36. Сприяння освіті, інформованості насе-
лення та підготовка кадрів.
37. Національні механізми та міжнародне
співробітництво для створення потенціалу в
країнах, що розвиваються.
38. Міжнародні організаційні механізми.
39. Міжнародні правові документи та меха-
нізми.
40. Інформація для прийняття рішень.
64 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4
НАУКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Отже, було визначено «напрями головних
ударів», постало завдання аналізу стану до-
вкілля у конкретних регіонах, визначення ці-
лей і засобів їх досягнення. Постульовано пе-
рехід розвитку світової спільноти на основи
економічної ефективності, соціальної захище-
ності та екологічної безпеки.
XIX спеціальна сесія Генеральної
Асамблеї ООН зі сталого розвитку.
Нью-Йорк, 1997 рік
Червнева 1997 р. XIX спеціальна сесія Гене-
ральної Асамблеї ООН зі сталого розвитку
підбила підсумки того, що було зроблено за
5 років після Саміту Землі, вказала на здобут-
ки й недоліки в роботі, що здійснюється відпо-
відно до прийнятих рішень [8].
Як позитивний момент було відзначено, що
багато країн «повернулися обличчям» до про-
блем захисту довкілля, створивши або підви-
щивши статус природоохоронних організацій.
Активізувалася робота з моніторингу довкіл-
ля. Разом з тим констатувалося, що деградація
навколишнього середовища триває, бідність у
світі зростає, посилюється експлуатація при-
родних ресурсів. Було підтримано пропозицію
щодо розроблення стратегії сталого розвитку
на 50—100 років. Одним із пріоритетних за-
вдань визначено всебічний розвиток співробіт-
ництва у реалізації положень конвенцій та по-
силення інформаційного обміну. Було підкрес-
лено роль Комісії ООН зі сталого розвитку в
координації діяльності з іншими інституціями
ООН, що опікуються цими проблемами.
Всесвітній Саміт
на найвищому рівні
зі сталого розвитку.
Йоганнесбург, 2002 рік
У серпні-вересні 2002 р. у м. Йоганнесбург
(ПАР) відбувся Всесвітній Саміт зі сталого
розвитку «Ріо + 10» [9]. У його роботі взяли
участь понад 20 тис. учасників, у тому числі
понад 9100 делегатів та 8200 представників
неурядових організацій. Зустріч було присвя-
чено аналізу виконання прийнятих рішень та
ставленню нових завдань.
Зазначалося, що після «Ріо-92» досягнуто
незначного прогресу у справі забезпечення ста-
лого розвитку, має місце подальше погіршен-
ня екологічної ситуації та зростання бідності.
З’явилося розуміння того, що для розв’язання
проблем сьогодення треба постійно реалізову-
вати практичні заходи. Було конкретизовано
низку нових важливих напрямів діяльності:
суттєво знизити до 2010 р. темпи втрат •
біологічного різноманіття;
досягти відновлення та збереження запа-•
сів промислових видів риб до рівня, який на-
довго забезпечить постійний вилов у потрібній
кількості;
до 2015 р. вдвічі зменшити кількість насе-•
лення, яке не має можливості користуватися
основними санітарними послугами;
до 2020 р. звести до мінімуму шкідливий •
вплив, який чинить використання хімічних ре-
човин на довкілля та здоров’я людини.
На Саміті не планувалося підписання нових
договорів, проте було розроблено план подаль-
шої роботи і визначено виконавців. Широко
обговорювалися проблеми розвитку енергети-
ки, у тому числі використання альтернативних
джерел енергії. Оскільки найближчим часом ці
джерела не зможуть повністю замінити робо-
ту атомних, теплових та гідроелектростанцій,
основну увагу було приділено енергоощадним
технологіям і паливно-енергетичному балансу.
Було узгоджено програму заходів у сфері ви-
робництва та споживання на наступне деся-
тиріччя з урахуванням інтересів як країн, що
розвиваються, так і розвинених країн. Зазна-
чалося, що діалог між урядовими, громадськи-
ми організаціями та бізнесом потрібно вивес-
ти на якісно новий рівень партнерства, який
має сприяти розв’язанню проблем, що стоять
перед людством. При цьому слід враховувати
інтереси усіх сторін.
Крім того, було проголошено ідею налаго-
дження партнерства між багатими країнами та
країнами, що розвиваються, для спільного роз-
роблення планів щодо вживання необхідних
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 65
НАУКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
заходів. Хоча у більшості партнерств беруть
участь неурядові та міжурядові організації,
завдання урядів полягає в забезпеченні вико-
нання прийнятих рішень на більш високому
рівні. На зустрічі глав держав та урядів Гене-
ральний секретар ООН Кофі Анан нагадав про
п’ять пріоритетних напрямів діяльності, що
мають забезпечувати сталий розвиток: чиста
вода, енергетика, охорона здоров’я, сільське
господарство, біорізноманіття та керування
еко системами.
Попри скепсис деяких учасників Саміту,
його результати слід оцінювати як закономір-
ний етап розвитку концепції сталого розвитку.
Зустріч підкреслила міжнародну одностайність
і безальтернативність обраного шляху, досяг-
нення прогресу, вірність міжнародної спільно-
ти ідеї сталого розвитку.
Конференція ООН
зі сталого розвитку
«Ріо + 20».
Ріо-де-Жанейро,
2012 рік
Через 20 років після проведення Саміту Землі
там само, у Ріо-де-Жанейро, з 20 по 22 червня
2012 р. відбулася Конференція ООН зі стало-
го розвитку, яка дістала назву «Ріо + 20» [10].
У її роботі брали участь представники урядів
172 країн, у тому числі 108 керівників країн чи
урядів, понад 2400 представників промислових
організацій, представники приватного бізнесу,
разом близько 40 тис. учасників.
На Конференції було підсумовано зроблене,
акцентовано увагу на головних проблемах і на-
креслено шляхи для їх вирішення. Попри неза-
доволення деяких представників громадських
організацій, було ухвалено підсумковий доку-
мент «Майбутнє, якого ми прагнемо». У ньому
відображено рішення Конференції, програму
подальших дій та заходів. Документ складаєть-
ся з 6 розділів, 283 параграфів.
1. Наше спільне бачення. У цьому розділі
підтверджено прихильність до курсу сталого
розвитку і створення економічно, соціально
та екологічно збалансованого майбутнього
Одна з найбільших у світі сонячних електростанцій
Ivanpah у пустелі Мохаве на кордоні штатів Каліфор-
нія і Невада, 300 тис. дзеркал, площа — 12 км2 , потуж-
ність — 392 МВт
Одна з найбільших у світі наземних вітрових елек-
тростанцій Shepherds Flat Wind Farm у штаті Орегон
(США), потужність — 845 МВт
Висихання Аральського моря
66 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4
НАУКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
для планети в цілому й теперішніх і майбут-
ніх поколінь. Сталий розвиток орієнтовано
передусім на людину. Головними передумова-
ми сталого розвитку є викорінення бідності у
світі, відмова від нестійких на користь стійких
структур споживання та виробництва, охо-
рона і раціональне використання природних
ресурсів економічного та соціального розви-
тку. Визнано необхідність стимулювання по-
ступального, всеохоплюючого і справедливого
економічного розвитку, який одночасно сприяє
соціальному розвитку, розвитку людини та
збереженню екосистем, їх регенерації та від-
новленню, підвищує їх стійкість перед новими
викликами.
2. Підтвердження політичної прихильності.
У розділі наведено посилання на Стокгольм-
ську декларацію конференції ООН 1972 р.,
підтверджено всі принципи декларації «Ріо-
92», зокрема принцип загальної, але диферен-
ційованої відповідальності держав. Учасники
дійшли згоди здійснювати у повному обсязі рі-
шення, прийняті під егідою ООН упродовж
останніх 20 років. Визнано велике значення
виконання ухвалених у Ріо-де-Жанейро доку-
ментів: Рамкової конвенції ООН зі зміни клі-
мату, Конвенції з біологічного різноманіття та
Конвенції ООН з боротьби зі спустелюванням,
особливо в Африці.
Констатовано, що за останні 20 років після
«Ріо-92» досягнутий прогрес був не всюди од-
наковим, особливо в таких галузях, як сталий
розвиток та викорінення бідності. Потребує
прискорення ліквідація розриву між розвине-
ними країнами та країнами, що розвивають-
ся. Недостатній прогрес у деяких напрямах
певною мірою був пов’язаний із фінансовою,
економічною, продовольчою та енергетичною
кризами. Сьогодні у світі одна з головних про-
блем — подолання наслідків цих кризових
явищ. Викликає занепокоєння, що кожна п’ята
людина на планеті — а це більш як мільярд
людей — досі живе в умовах крайньої біднос-
ті, а кожна сьома, або 14 %, потерпає від хро-
нічного недоїдання. На планеті досі здоров’я
людини перебуває під загрозою через епідемії
та пандемії. Підтверджено важливість надання
країнам, що розвиваються, допомоги в їхніх зу-
силлях щодо ліквідації бідності та покращення
становища незаможних.
Явища зміни клімату є неослабною кризою,
що торкається всіх людей планети, і боротьба з
цим явищем — один із пріоритетів ООН.
Підкреслено необхідність того, щоб ста-
лий розвиток мав всеохоплюючий характер,
і в центрі його має бути людина. Підтвердже-
но ключову роль, яку виконують органи ви-
конавчої та законодавчої влади усіх рівнів у
реалізації ідеї сталого розвитку. Велике зна-
чення у цій справі надається широкій участі
громадськості, громадянського суспільства в
цілому, забезпеченню доступу до інформації
та судово-адміністративних механізмів. До-
сягнення стану сталого розвитку залежатиме
від активної участі і взаємодії як державного,
так і приватного секторів. Істотний внесок у
цю справу роблять науково-технічна спільно-
та, молодь, профспілки, неурядові організації.
Визнано центральну роль ООН у просуванні
Порядку денного сталого розвитку.
3. «Зелена економіка» 2 в контексті сталого
розвитку і ліквідації бідності. Зазначено, що
для досягнення сталого розвитку в усіх трьох
його аспектах для різних країн існують різні
підходи, концепції, моделі та інструменти, які
відповідають їх національним ситуаціям і прі-
оритетам. У такому контексті «зелена економі-
ка» є одним із найважливіших інструментів.
4. Інституціональні рамки сталого розви-
тку. Підкреслено важливу роль зміцнення ін-
ституціональних механізмів реалізації сталого
розвитку, які б узгоджено й ефективно реагу-
вали на сьогоднішні та майбутні проблеми й
ефективно усували б відставання в реалізації
заходів, що забезпечують сталий розвиток.
2 «Зелена економіка» як науковий напрям в економіч-
ній науці сформувалася протягом останніх 20 років.
Економіка розглядається як один із компонентів
природного середовища, в якому все взаємопов’язане
і частиною якого вона є. Відповідно до базисних по-
нять «зеленої економіки» неможливо без кінця роз-
ширювати сферу впливу в обмеженому середовищі,
як і неможливо вимагати задоволення постійно зрос-
таючих потреб в умовах обмеженості ресурсів.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 67
НАУКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Найбільше значення для забезпечення сталого
розвитку має управління на місцевому, субна-
ціональному, національному, регіональному
та глобальному рівнях, що враховує думки та
інтереси усіх сторін. До цієї діяльності мають
залучатися провідні політичні лідери.
Приділено увагу ефективній взаємодії на-
уки і політики, що має ґрунтуватися на всебіч-
них об’єктивних наукових оцінках. Слід роз-
ширювати участь громадянського суспільства
та інших зацікавлених сторін, налагоджувати
партнерські зв’язки з метою реалізації завдань
сталого розвитку.
Визнано виняткову важливість впроваджен-
ня всеосяжної, прозорої, реформованої, зміц-
неної багатосторонньої системи ефективного
вирішення нагальних глобальних проблем ста-
лого розвитку з урахуванням універсального
характеру і центральної ролі ООН. Значну
роль відіграє Генеральна Асамблея ООН як го-
ловний дорадчий, директивний та представ-
ницький орган ООН. Економічна і соціальна
рада ООН є основним органом для аналізу по-
літики, політичного діалогу та напрацювання
рекомендацій щодо економічного і соціально-
го розвитку та наступних дій щодо досягнення
завдань реалізації сталого розвитку.
Прийнято рішення про організацію універ-
сального міжурядового політичного форуму ви-
сокого рівня з використанням досвіду методів
роботи і ресурсів Комісії зі сталого розвитку з
тим, щоб цей форум у майбутньому замінив Ко-
місію. Вирішено під егідою Генеральної Асамб-
леї провести міжурядові переговори щодо фор-
мату та організаційних аспектів цієї інституції
з метою проведення першого такого форуму на
початку 68-ї сесії Генеральної Асамблеї.
Щодо екологічної складової сталого розви-
тку зазначено необхідність посилення міжна-
родного регулювання природокористування.
Має зростати роль Програми ООН з навко-
лишнього середовища (ЮНЕП) як провідного
глобального природоохоронного органу, який
визначає глобальну екологічну політику. Ге-
неральній Асамблеї ООН запропоновано на
67-й сесії прийняти резолюцію щодо підсилен-
ня ЮНЕП та підвищення її статусу.
Проблемі сталого розвитку потрібно приді-
ляти належну увагу в межах програм, фондів
та спеціалізованих установ ООН, міжнарод-
них фінансових установ, Конференції ООН з
торгівлі й розвитку. Слід розширювати і поси-
лювати участь країн, що розвиваються, у між-
народних процесах прийняття рішень та нор-
мотворення в економічній сфері.
Висловлено прохання до Генерального се-
кретаря ООН подати Генеральній Асамблеї
ООН доповідь щодо прогресу, досягнутого у
справі подальшого врахування трьох компо-
нентів сталого розвитку в межах діяльності
всієї системи Організації Об’єднаних Націй.
Щодо діяльності на регіональному, націо-
нальному, субнаціональному та місцевому рів-
нях відповідні органи влади мають розробляти
й застосовувати стратегії сталого розвитку як
ключові інструменти для керування процеса-
ми ухвалення рішень та забезпечення сталого
розвитку на всіх рівнях.
5. Рамкова програма дій та наступні заходи.
У цьому розділі йдеться про усунення недолі-
ків у реалізації рішень зустрічей на найвищо-
му рівні з питань сталого розвитку, вирішення
нових проблем та використання нових можли-
востей.
Констатовано, що в деяких регіонах було до-
сягнуто певного прогресу в боротьбі з бідністю,
але відбувається він нерівномірно, а кількість
людей, що живуть у бідності, в деяких країнах,
зокрема в Африці, продовжує зростати. Біль-
шість таких знедолених становлять жінки і
діти. Поступальне і таке, що охоплює всі про-
шарки населення, економічне зростання у кра-
їнах, що розвиваються, є однією з необхідних
умов для викорінення бідності й голоду.
Актуальною глобальною проблемою ли-
шається забезпечення продовольчої безпеки.
Оскільки значна частина малозабезпеченого
населення світу мешкає у сільській місцевос-
ті, необхідна активізація діяльності секторів
сільського господарства і розвитку сільських
районів, особливо у країнах, що розвива-
ються, на сталій основі з погляду соціально-
економічного розвитку та охорони довкілля.
Збільшення обсягів сталого сільськогосподар-
68 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4
НАУКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
ського виробництва, підвищення його продук-
тивності досягатиметься за рахунок збільшен-
ня державних і приватних інвестицій у його
ведення, управління земельними ресурсами та
розвитку сільських районів. Слід заохочувати,
розширювати й підтримувати землеробство,
тваринництво, лісівництво, рибальство та ак-
вакультуру.
Водні ресурси є однією з основ сталого роз-
витку, оскільки вони тісно пов’язані з низкою
ключових загальносвітових проблем. Міжна-
родна допомога і співробітництво потрібні у
справі значного зниження рівня забруднення
води та підвищення її якості, поліпшення очи-
щення стічних вод для повторного їх викорис-
тання, підвищення ефективності використан-
ня водних ресурсів та зменшення втрат води.
Визнано надзвичайно важливу роль енер-
гетики в сучасному світі та процесах його роз-
витку. Будуть підтримуватися заходи щодо за-
безпечення доступу 1,4 млрд людей в усьому
світі до послуг, які надаються із застосуванням
енергетики. Нагальними завданнями є підви-
щення енергоефективності, збільшення частки
відновлюваних джерел енергії, впровадження
екологічно чистих та енергоефективних тех-
нологій, оскільки це також має значення в бо-
ротьбі зі зміною клімату.
Транспорт і мобільність мають також велике
значення для сталого розвитку, оскільки спри-
яють економічному зростанню та розширенню
доступності. Певну роль у цьому сенсі відіграє
і туризм.
Побудовані на основі комплексних підхо-
дів до планування і управління, міста можуть
сприяти формуванню стійких в економічному,
соціальному та екологічному плані суспільств.
З урахуванням процесів урбанізації в реаліза-
ції сталого розвитку суттєве значення мають
мегаполіси, великі й малі міста.
Здоров’я є передумовою всіх трьох компо-
нентів сталого розвитку і показником досяг-
нень в цьому напрямі. Цілей сталого розвитку
можна досягти за умови припинення поши-
рення інфекційних та неінфекційних хвороб
в умовах, коли люди прагнуть фізичного, пси-
хологічного та соціального благополуччя. Слід
зміцнювати систему охорони здоров’я з метою
забезпечення якомога ширшого кола людей
послугами медицини, оскільки ВІЛ і СНІД,
малярія, туберкульоз, грип, поліомієліт та інші
інфекційні хвороби лишаються серйозними
проблемами в усьому світі. Неінфекційні хво-
роби — серцево-судинні, онкологічні, хроніч-
ні захворювання дихальних шляхів, діабет —
один із головних викликів розвитку людства у
ХХI ст. Слід вживати заходи щодо зменшення
показників материнської та дитячої смертнос-
ті. Керівна роль у цих справах як директивно-
го й координаційного органу на міжнародному
рівні належить Всесвітній організації охорони
здоров’я.
На всіх рівнях слід створювати умови для
викорінення бідності, забезпечення повної за-
йнятості та гідної роботи для всіх, соціальної
інтеграції і захисту. Трудящі повинні мати до-
ступ до освіти, отримання кваліфікації, медич-
ного і соціального забезпечення. Можливос-
ті гідної роботи для всіх і створення робочих
місць можуть бути реалізовані зокрема й за
рахунок державних та приватних інвестицій у
науково-технічні інновації.
Велике значення має раціональне викорис-
тання океанів, морів, прибережних районів та
їх ресурсів; збереження морського біорізнома-
ніття як у межах національних юрисдикцій,
так і поза цими межами. Викликає занепоко-
єння негативний вплив на біорізноманіття за-
бруднення морського середовища виробами з
пластмаси, стійкими органічними забрудника-
ми, важкими металами та сполуками, що міс-
тять азот, із різних джерел, зокрема морських
перевезень та поверхневих стоків.
Потребують активізації зусилля щодо збере-
ження чи відновлення запасів риби до рівнів,
що забезпечать здійснення максимально ста-
лого вилову, як це передбачено Йоганнесбурзь-
ким планом. З цією метою найближчим часом
планується скласти науково обґрунтовані пла-
ни раціонального використання цих ресурсів.
Варто посилити охорону вразливих морських
екосистем, зокрема, на основі ефективного
використання оцінок впливу на навколишнє
середовище. На міжнародному рівні вживати-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 69
НАУКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
муться заходи щодо викорінення незаконного,
нерегульованого риболовства й такого, про яке
не повідомляється.
Відзначено незначний прогрес у справі ста-
лого розвитку малих острівних держав, що
розвиваються. Невирішеними лишаються важ-
ливі завдання в досягненні сталого розвитку
на Африканському континенті. Міжнародна
спільнота має посилити підтримку і виконати
зобов’язання щодо активізації заходів, які ма-
ють критично важливе значення для забезпе-
чення сталого розвитку в цих регіонах. Слід
зазначити, що було вжито важливих та дієвих
заходів, спрямованих на сприяння сталому роз-
витку в Арабському регіоні, Латинській Аме-
риці, Карибському басейні та Азійсько-Ти хо-
океанському регіоні.
Актуальним завданням є створення міжна-
родного потенціалу протидії стихійним лихам.
Однією з найбільших проблем сучасності
лишається зміна клімату. Викликає стурбова-
ність те, що обсяги викидів парникових газів
продовжують збільшуватися по всьому світу.
Глобальний характер зміни клімату потребує
максимально широкого співробітництва усіх
країн та їх участі в ефективному міжнародно-
му реагуванні з метою скорочення викидів
парникових газів у всесвітньому масштабі. Ве-
лике занепокоєння викликає значний розрив
між загальним результатом виконання зо бо-
в’я зань щодо уповільнення до 2020 р. щоріч-
них викидів парникових газів у світі й загаль-
ними показниками викидів, за яких ще можна
не допустити підвищення середньосвітової
температури більш ніж на 2 °С. Усіх учасників
Рамкової конвенції зі зміни клімату та Кіот-
ського протоколу закликано до виконання сво-
їх зобов’язань у повному обсязі.
Приділено увагу соціальним, економічним
та екологічним перевагам для населення ве-
дення лісового господарства у спосіб, який не
виснажував би ліси.
Підтверджено кардинальне значення біо-
різноманіття в досягненні сталого розвитку,
зокрема, через його роль у забезпеченні функ-
ціонування екологічних систем. Визнано зна-
чний масштаб втрат біологічного різноманіття
у світі та деградації екосистем, що зменшує
ефективність зусиль, спрямованих на забез-
печення глобального розвитку, позначається
на продовольчій безпеці, утруднює водопос-
тачання та доступ до води, впливає на стан
здоров’я нинішніх і майбутніх поколінь людей.
Слід активніше розробляти наукові основи
цієї проблеми, впроваджувати й реалізовувати
практичні заходи, як це передбачено Конвен-
цією з біологічного різноманіття.
Відзначено економічну і соціальну значу-
щість методів раціонального землекористуван-
ня, передусім для забезпечення економічного
зростання і продовольчої безпеки, збереження
біорізноманіття, викорінення бідності, вирі-
шення проблем зміни клімату та поліпшення
водозабезпечення. Деградація земель, спусте-
лювання й засухи лишаються проблемами гло-
бального масштабу, для боротьби з якими слід
вживати на всіх рівнях коротко-, середньо- та
довгострокові заходи.
Потрібно активізувати зусилля з охорони
гірських районів, оскільки вони є головними
постачальниками водних ресурсів для значної
частини населення світу. Гірські екосистеми
легко потерпають від зміни клімату, винищен-
ня і деградації лісів, зміни методів землекорис-
тування, деградації земель та стихійних лих.
Гірські льодовики в усіх частинах світу тануть,
площа їх зменшується.
Підтверджено мету забезпечити до 2020 р.
раціональне використання хімічних речовин
упродовж усього їх «життєвого циклу» в та-
кий спосіб, щоб мінімізувати шкоду, якої вони
Скупчення сміття в Тихому океані
70 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4
НАУКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
завдають здоров’ю людей та навколишньому
середовищу, як передбачено у рішеннях Йоган-
несбурзької конференції.
Для переходу до сталого розвитку в масшта-
бах усього світу необхідно докорінно змінити
наявні моделі споживання та виробництва, як
це сформульовано в Декларації з навколиш-
нього середовища і розвитку. Майбутнє за ра-
ціональними моделями споживання та вироб-
ництва, що впроваджуватимуться паралельно
з поетапною відміною неефективних субсидій,
які заохочують використання викопних видів
палива, стимулюють марнотратне споживання
та перешкоджають стійкому розвитку. Разом з
тим, ефективне і правильне управління гірни-
чодобувною галуззю дає змогу стимулювати
економічний розвиток з широкою базою, ско-
рочувати масштаби бідності.
Підтверджено зобов’язання у справі зміц-
нення міжнародного співробітництва щодо за-
безпечення загального доступу до початкової
освіти, особливо у країнах, що розвиваються.
Можливість здобуття якісної освіти на всіх
рівнях — необхідна умова сталого розвитку,
зменшення бідності, гендерної рівності та роз-
витку людського потенціалу в цілому. Оскіль-
ки майбутнє належить молодим поколінням,
вони повинні мати доступ до якісної освіти.
Підкреслено роль жінок і важливість їх по-
вноцінної рівності та ініціативної участі в усіх
сферах, що забезпечують сталий розвиток.
Цілі в галузі розвитку, накреслені у «Поряд-
ку денному на ХХI століття», є корисним ін-
струментом, що дозволяє зосередити зусилля
на досягненні конкретних результатів у межах
загальної концепції розвитку, та основою для
діяльності ООН у цій галузі. Формулювання
більш конкретної мети може бути корисним
для надання цілеспрямованого і послідовного
характеру діяльності в галузі сталого розви-
тку. Для цього потрібна глобальна, комплексна
та науково обґрунтована інформація, систему
збирання і аналізу якої підтримуватимуть від-
повідні органи системи ООН.
6. Засоби здійснення. В останньому розділі
зазначено, що для повного і ефективного ви-
конання зобов’язань у сфері сталого розвитку
і досягнення суттєвих результатів необхідні
засоби здійснення, вказані у документах кон-
ференцій зі сталого розвитку. Головну відпові-
дальність за економічний і соціальний розви-
ток несуть самі країни. Для сталого розвитку
країн, що розвиваються, потрібні додаткові
ресурси. З метою сприяння сталому розвитку
слід мобілізувати значний обсяг ресурсів із
різних джерел та раціонально розпоряджатися
коштами.
Сформульовано заклик до всіх країн при
розподілі ресурсів відповідно до національних
пріоритетів і потреб насамперед враховувати
міркування сталого розвитку. Для реалізації
програм сталого розвитку важливі міжнародні,
регіональні та національні фінансові механіз-
ми. Як додаткові джерела фінансування певне
значення можуть мати нові партнерства та не-
традиційні джерела фінансування. Під егідою
Генеральної Асамблеї має бути заснована від-
повідна міжнародна інституція із завданням
аналізу фінансових потреб, вивчення ефектив-
ності, послідовності та взаємодоповнюваності
наявних інструментів і механізмів. Потрібно
підготувати доповідь, яка міститиме пропо-
зиції щодо елементів дієвої стратегії фінансу-
вання процесу сталого розвитку. Ця робота має
бути завершена до 2014 р.
Винятково велике значення має виконання
усіх зобов’язань щодо офіційної допомоги з
метою розвитку (ОДР), у тому числі взятого
багатьма країнами зобов’язання домогтися до
2015 р. цільового показника ОДР країнами,
що розвиваються, в розмірі 0,7 % валового на-
ціонального продукту (ВНП), а також забезпе-
чення виділення 0,15—0,20 % ВНП на ОДР для
найменш розвинених країн.
Відзначено, що в цьому десятилітті архітек-
тура допомоги зазнала істотних змін. Збіль-
шенню надходжень фінансових ресурсів спри-
яла поява нових донорів та новаторських
партнерських механізмів. За останні 20 років
досягнуто значних успіхів у фінансуванні при-
родоохоронних проектів Глобальним екологіч-
ним фондом.
Акцентовано увагу на важливості переда-
вання технологій країнам, що розвиваються,
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 71
НАУКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
як це було заплановано на Йоганнесбурзькій
конференції, передусім нагадується про заклик
щодо передавання технологій, фінансування,
доступу до інформації та прав інтелектуальної
власності. До Генерального секретаря направ-
лено прохання забезпечити для подання на
67-й сесії Генеральної Асамблеї ООН рекомен-
дації щодо створення механізму сприяння роз-
робленню, передаванню та розповсюдженню
чистих і екологічно безпечних технологій для
країн, що розвиваються.
Особливо підкреслено необхідність акти-
візації діяльності зі створення потенціалу в
інтересах сталого розвитку, укріплення спів-
робітництва в науково-технічній сфері. Реко-
мендовано залучати до процесів оцінювання
й моніторингу стану глобального навколиш-
нього середовища і сталого розвитку вчених
і дослідників із країн, що розвиваються. Це
дозволить зміцнити національний потенціал і
підвищити якість досліджень.
Міжнародна торгівля є однією з рушійних
сил розвитку та поступального економічного
зростання. Універсальна, така, що ґрунтуєть-
ся на правилах, відкрита, недискримінаційна і
справедлива багатостороння торгова система,
а також реальна лібералізація торгівлі можуть
відіграти важливу роль у стимулюванні еконо-
мічного зростання і розвитку в усьому світі, що
дасть змогу всім країнам просунутися у напря-
мі сталого розвитку.
Кіотський протокол
Одним із найістотніших упроваджень у прак-
тичну діяльність людства ідей «Ріо-92» стали
заходи, спрямовані на боротьбу з антропоген-
ною зміною клімату і відображені у так звано-
му Кіотському протоколі [11, 12].
Рамкову конвенцію ООН зі зміни клімату —
Framework Convention on Climate Change —
було прийнято на Саміті Землі у Ріо-де-Жа-
ней ро у 1992 р. Вона визначала основні цілі,
завдання та засоби боротьби зі змінами клі-
мату. Основну увагу було приділено проблемі
парникових газів, насамперед вуглекислому
газу, а також метану, оксиду азоту (I) та ін., які,
на думку експертів, зумовлюють глобальне по-
тепління, що в останні десятиріччя спостеріга-
ється на Землі. Конвенція набула чинності в
березні 1994 р. Як будь-який документ загаль-
ного типу, вона мала декларативний характер,
не містила конкретних показників і певних
тер мінів виконання. Саме через це у грудні
1997 р. у Кіото (Японія) було ухвалено додат-
ковий документ — Кіотський протокол, яким
передбачалося досягти зменшення викидів
пар никових газів у період з 2008 до 2012 р. на
5,2 %, тобто зменшити і стабілізувати кількість
парникових газів на рівні 1990 р. Головні зо бо-
в’я зання взяли на себе індустріально розвинені
країни. Так, країни ЄС мали скоротити викиди
на 8 %, США — на 7 %, Японія і Канада — на
6 %. Україна і Росія мали утримати рівень ви-
кидів 1990 р. Країни, що розвиваються, у тому
числі Китай та Індія, зобов’язань не брали.
Зменшення кількості викидів газів можна
досягти за рахунок обмеження використання
«брудних» технологій та застосування новіт-
ніх, заміною енергетичних ресурсів на більш
«екологічні». Було розроблено механізми тор-
гівлі квотами на викиди парникових газів, за
якими країна або підприємство може купувати
чи продавати на регіональному, національному
чи міжнародному ринках сертифікати на право
викиду певної кількості цих газів. Передбаче-
но можливість реалізації проектів щодо змен-
шення викидів підприємствами однієї країни
частково чи повністю за рахунок інвестицій
іншої країни.
Підписання протоколу тривало з березня
1998 р. до березня 1999 р. Дія його передбачена
на період 2008—2012 рр., а чинності він набув
з лютого 2005 р. Сьогодні більш як 190 країн
уже підписали і ратифікували цей документ,
Китай та Індія обов’язків щодо зменшення ви-
кидів не брали.
У листопаді-грудні 2011 р. у Дурбані (ПАР)
відбулася чергова Конференція ООН з про-
блеми зміни клімату, у якій взяли участь понад
190 країн-учасниць Рамкової конвенції ООН
зі зміни клімату. На Конференції передбачало-
ся підписати рамкову угоду замість Кіотського
протоколу, дія якого закінчувалася у 2012 р.
72 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4
НАУКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Проте було визнано доцільним підготувати до
2015 р. новий глобальний договір щодо обме-
ження викидів парникових газів із введенням
його в дію з 2020 р. Дію Кіотського протоко-
лу було подовжено ще як мінімум на 5 років.
Канада офіційно оголосила про вихід із Кіот-
ського протоколу.
Було відзначено, що світова економічна кри-
за зменшила можливості розвинених країн фі-
нансово сприяти реалізації протоколу. Узго-
джено план підготовки нової угоди, яка має
стати юридично обов’язковою для всіх країн
світу. Констатовано, що емісія вуглекислого
газу після зменшення на 1,4 % у 2009 р. збіль-
шилась у 2010 р. на 5,9 % — до 33,4 млрд тонн.
У листопаді-грудні 2012 р. у м. Доха (Катар)
відбулася XVIII конференція країн-учасниць
Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату
(Conference of Parties) та 8-ма зустріч сторін
Кіотського протоколу. Було прийнято рішення
про подовження дії Кіотського протоколу на
період з 2013 до 2020 р. Країни, які беруть на
себе подальші зобов’язання в межах протоколу,
погодилися переглянути їх щодо подальшого
зниження рівня викидів парникових газів до
2014 р. Досягнуто домовленості прискорити
роботу з підготовки до 2015 р. загальної угоди
зі зміни клімату, яка з 2020 р. має стати офіцій-
ним документом для всіх країн світу. Розгля-
нуто питання про створення інфраструктури
для передавання технологій і фінансування
країн, що розвиваються, з метою зменшення
викидів. Обрано місце розташування Зелено-
го кліматичного фонду, який може розпочати
роботу з 2014 р., — Республіка Корея. Розвине-
ні країни підтвердили свої наміри продовжити
довгострокову фінансову підтримку країн, що
розвиваються, у цій справі, запланувавши для
цього за умов поліпшення світової економічної
ситуації внесок 100 млрд дол. до 2020 р.
Цілком можливо, що акцент міжнародної
співпраці в галузі зменшення викидів парни-
кових газів буде перенесено на впровадження
країнами нових технологій та двосторонні до-
мовленості. На думку експертів, обмеження
підвищення температури довкілля на 2 °С за-
безпечить більш-менш стабільну кліматичну
ситуацію. Актуальність проблем, які намага-
ються вирішити 195 країн-учасниць Рамкової
конвенції ООН зі зміни клімату, об’єктивну
необхідність розв’язання протиріч між краї-
нами на шляху досягнення мети Кіотського
протоколу підтверджує Міжнародне енерге-
тичне агентство. Так, за його даними, у 2012 р.
викиди парникових газів збільшилися на 1,4 %
і становили 31,6 млрд т. Викиди промислових
підприємств Китаю та Індії становлять 40 % їх
загального обсягу. Проте у 2012 р. Китаю вда-
лося досягти найнижчого показника зростан-
ня кількості викидів за останні 10 років. США,
переводячи промислові підприємства з вугіл-
ля на газ, домоглися зменшення викидів на
200 млн т, досягши рівня середини 1990-х ро-
ків. Країни ЄС зменшили у 2012 р. викиди на
50 млн т. Отже, можна відзначити перші, такі,
що важко даються, але позитивні результати
міжнародного співробітництва у цій галузі.
Висновки
Підсумовуючи наведений матеріал, можна
зробити кілька загальних висновків.
1. Стара істина — фундаментальні знання
через певний час використовуються суспіль-
ством для вирішення нових практичних за-
вдань — правильна і в цьому випадку. Створе-
не В.І. Вернадським у 20-х роках ХХ ст. теоре-
тичне вчення про біосферу вже через 50 років
стало однією з основ для розроблення та реа-
Панорама промислового району Китаю
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 73
НАУКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
лізації цілком конкретних практичних заходів,
які мають доленосне значення для подальшого
існування людства.
2. Практичні дії державних інституцій, зо-
крема урядів, як правило, відстають від нових
актуальних проблем, які час від часу виника-
ють, через що на державних рівнях необхідні
заходи вживаються запізно, майже ніколи не
випереджаючи виклики часу, а лише у відпо-
відь на вимоги громадськості.
3. Розуміння наближення критичної ситуа-
ції у розвитку людської цивілізації, яке заро-
дилося у другій половині ХХ ст. у середовищі
науковців та інтелектуалів, було адекватно
сприйнято ООН, яка забезпечила глибоке ви-
вчення і популяризацію проблеми, започат-
кувала організаційні заходи щодо захисту до-
вкілля на світовому рівні.
4. Попри певну декларативність перших рі-
шень, скепсис як державних чиновників, так і
представників громадських організацій, про-
тягом останніх двох десятиріч розроблені й на-
повнюються практичним змістом заходи, які
мають вивести людство з кризи. Їх здійснення
пов’язане з труднощами, на заваді стають сві-
тові кризи і корупція, комерційні інтереси, не-
розуміння і недолугість. Однак альтернативи
ідеї сталого розвитку сьогодні немає.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Алексеенко И.Р., Кейсевич Л.В., Радзиховский А.П. Биосфера и цивилизация. — К.: Наук. думка, 1992. — 176 с.
2. Алексеенко И.Р., Кейсевич Л.В. Последняя цивилизация? — К.: Наук. думка, 1997. — 414 с.
3. Заболотний Д.І., Алєксєєнко І.Р. Епідемії ХХІ сторіччя: молекулярна етіологія // Вісн. НАН України. — 2010. —
№ 1. — С. 29—32.
4. Медоуз Д.Х., Медоуз Д.Л., Рэндерс Й., Беренс В.В. Пределы роста. — М.: Изд-во МГУ, 1991. — 207 с.
5. Доклад по Стокгольмской конференции 1972 года. — http://www.gendocs.ru/v12809.
6. Наше общее будущее. Доклад международной комиссии по окружающей среде и развитию. — М.: Прогресс,
1989. — 374 с.
7. The Rio Earth Summit: Summary of the United Nations Conference on Environment and Development. — http://
publications.gc.ca/collection-R/LoPBdP/BP/bp317-e.htm.
8. United Nations Earth Summit + 5. — http://un.org/esa/earthsummit.
9. Earth Summit 2002. — http://en.wikipedia.org/wiki/Earth_Summit_2002.
10. United Nations Conference on Sustainable Development or Rio + 20, UNCSD. — http://www.uncsd2012.org/
rio20.
11. Kyoto Protocol. — http://www. en.wikipedia.org/wiki/Kyoto_protocol.
12. Kyoto Protocol to the United Nations Framework Convention on Climate Change. — http://www.unfccc.int/kyo-
to_protocol/items/2830.php.
Стаття надійшла 14.02.2014
И.Р. Алексеенко
ГП «НПП «Издательство «Наукова думка» НАН Украины»
ул. Терещенковская, 3, Киев, 01601, Украина
МЕЖДУНАРОДНОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО
В ОБЛАСТИ ОХРАНЫ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ.
ИСТОРИЧЕСКИЙ АСПЕКТ
В статье в историческом аспекте приведены данные о развитии международного сотрудничества в области охра-
ны окружающей среды. Рассмотрена роль Организации Объединенных Наций в этом процессе, история создания
концепции устойчивого (сбалансированного) развития. Подано содержание главных документов конференций и
саммитов ООН по окружающей среде и развитию в Рио-де-Жанейро 1992 г., Йоханнесбурге 2002 г., Рио-де-
Жанейро 2012 г. Рассмотрены организационные основы и состояние выполнения Киотского протокола.
Ключевые слова: международное сотрудничество, охрана окружающей среды, устойчивое развитие.
74 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4
НАУКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
I.R. Alexeyenko
Naukova Dumka Publishing House of NAS of Ukraine
3 Tereshchenkivska St., Kyiv, 01601, Ukraine
THE INTERNATIONAL COOPERATION
IN THE PROTECTION OF ENVIRONMENT.
THE HISTORICAL ASPECT
The historical aspect of the development of the international cooperation in the protection of environment is presented.
The role of United Nations Organization (UNO) is described in this process and history of creation of the conception of
sustainable development is examined. Contents of main documents of conferences and summit of UNO from the protec-
tion of environment and development in Rio de Janeiro of 1992, Johannesburg of 2002, Rio de Janeiro of 2012 are given.
The principles of organization and state of implementation of the decisions of Kyoto protocol are examined.
Keywords: international cooperation, protection of environment, sustainable development.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69368 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T11:19:35Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Алєксєєнко, І.Р. 2014-10-11T20:14:24Z 2014-10-11T20:14:24Z 2014 Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля. Історичний аспект / І.Р. Алєксєєнко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 4. — С. 60-74. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69368 502.33+504.03 У статті в історичному аспекті наведено дані про розвиток міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля. Розглянуто роль Організації Об’єднаних Націй у цьому процесі, історію створення концепції сталого (збалансованого) розвитку. Подано зміст головних документів конференцій і самітів ООН з охорони довкілля і розвитку в Ріо-де-Жанейро 1992 р., Йоганнесбурзі 2002 р., Ріо-де-Жанейро 2012 р. Розглянуто організаційні засади і стан виконання Кіотського протоколу. В статье в историческом аспекте приведены данные о развитии международного сотрудничества в области охраны окружающей среды. Рассмотрена роль Организации Объединенных Наций в этом процессе, история создания концепции устойчивого (сбалансированного) развития. Подано содержание главных документов конференций и саммитов ООН по окружающей среде и развитию в Рио-де-Жанейро 1992 г., Йоханнесбурге 2002 г., Рио-де-Жанейро 2012 г. Рассмотрены организационные основы и состояние выполнения Киотского протокола. The historical aspect of the development of the international cooperation in the protection of environment is presented. The role of United Nations Organization (UNO) is described in this process and history of creation of the conception of sustainable development is examined. Contents of main documents of conferences and summit of UNO from the protection of environment and development in Rio de Janeiro of 1992, Johannesburg of 2002, Rio de Janeiro of 2012 are given. The principles of organization and state of implementation of the decisions of Kyoto protocol are examined. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Наукове співробітництво Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля. Історичний аспект Международное сотрудничество в области охраны окружающей среды. Исторический аспект The International Cooperation in the Protection of Environment. The Historical Aspect Article published earlier |
| spellingShingle | Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля. Історичний аспект Алєксєєнко, І.Р. Наукове співробітництво |
| title | Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля. Історичний аспект |
| title_alt | Международное сотрудничество в области охраны окружающей среды. Исторический аспект The International Cooperation in the Protection of Environment. The Historical Aspect |
| title_full | Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля. Історичний аспект |
| title_fullStr | Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля. Історичний аспект |
| title_full_unstemmed | Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля. Історичний аспект |
| title_short | Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля. Історичний аспект |
| title_sort | міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля. історичний аспект |
| topic | Наукове співробітництво |
| topic_facet | Наукове співробітництво |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69368 |
| work_keys_str_mv | AT alêksêênkoír mížnarodnespívrobítnictvougaluzíohoronidovkíllâístoričniiaspekt AT alêksêênkoír meždunarodnoesotrudničestvovoblastiohranyokružaûŝeisredyistoričeskiiaspekt AT alêksêênkoír theinternationalcooperationintheprotectionofenvironmentthehistoricalaspect |