Унікальне дослідження багатовікового розвитку української культури (рецензія на 5-томне видання «Історія української культури»)

Наприкінці 2013 р. було успішно завершено великий академічний видавничий проект – «Історія української культури» у п’яти томах (дев’яти книгах). Ця подія стала масштабним явищем у науковому і культурному житті сучасної України....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Вісник НАН України
Дата:	2014
Автор:	Онищенко, О.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2014
Теми:	Рецензії
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69372
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Унікальне дослідження багатовікового розвитку української культури (рецензія на 5-томне видання «Історія української культури») / О.С. Онищенко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 4. — С. 97-103. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859646852910022656
author	Онищенко, О.С.
author_facet	Онищенко, О.С.
citation_txt	Унікальне дослідження багатовікового розвитку української культури (рецензія на 5-томне видання «Історія української культури») / О.С. Онищенко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 4. — С. 97-103. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Вісник НАН України
description	Наприкінці 2013 р. було успішно завершено великий академічний видавничий проект – «Історія української культури» у п’яти томах (дев’яти книгах). Ця подія стала масштабним явищем у науковому і культурному житті сучасної України.
first_indexed	2025-12-07T13:29:03Z
format	Article
fulltext	ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 97 ОНИЩЕНКО Олексій Семенович — академік НАН України, академік-секретар Відділення історії, філософії та права НАН України УНІКАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ БАГАТОВІКОВОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ Рецензія на 5-томне видання «Історія української культури» Наприкінці 2013 р. було успішно завершено великий академічний видавни- чий проект – «Історія української культури» у п’яти томах (дев’яти кни- гах). Ця подія стала масштабним явищем у науковому і культурному житті сучасної України. Завершено видання академічної «Історії української культу- ри» у 5 томах, 9 книгах — вагомого фундаментального і між- дисциплінарного дослідження, в якому вперше в історії нашої держави системно викладено багатовікову історію української культури, висвітлено її самобутність та зв’язки з іншими куль- турами, розглянуто внесок української культури у світову культурну спадщину. Метою цього видання, яке має загальнонаціональне значен- ня, є сприяння реалізації державної культурно-інформаційної політики шляхом всебічного висвітлення всіх етапів вітчизня- ної історії культури, її подальшого дослідження, а також вико- ристання в навчальному процесі в системі Міністерства освіти і науки України. Перший том «Історії української культури» є унікальною колективною працею, що охоплює явища матеріальної та духо- вної культури, які мали місце на землях нашої країни впродовж майже 1 млн років. У розділі 1 досліджено питання про похо- дження культури як феномена та культурогенез на теренах України у добу раннього та середнього палеоліту (700—40 тис. до н.е.). Розділ 2 «Культура пізньопалеолітичного населення України» висвітлює поворотний момент становлення культури протягом 40—10 тис. до н.е., пов’язаний із опануванням теренів Європи Людиною розумною в суворих умовах формування мобільних громад мисливців на мамонтів та бізонів і вдосконаленням РЕЦЕНЗІЇ РЕЦЕНЗІЇ 98 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 РЕЦЕНЗІЇ соціальної організації людських спільнот, коли й з’являється мистецтво (архітектура, пласти- ка, музика, танок), а сама культура стає розма- їтою й багатогранною. Розділ 3 «Культура неолітичного населення України» (7—4 тис. до н.е.) присвячено куль- турному спалаху продуктивних та духовних сил унаслідок «неолітичної революції», роз- витку землеробства і тваринництва, появі шлі- фування твердих порід каменю, що сприяло вирішенню харчової проблеми, поліпшенню умов життя і створенню умов для розквіту культури, а розділ 4 «Культура енеолітичного населення України» (5—4 тис. до н.е.) висвіт- лює розмежування давніх теренів нашої дер- жави на два види господарювання — земле- робський та скотарський з їх особливими культурами. Розділ 5 «Культури племен періо- ду розвиненої первісної общини (бронзова доба)» (4—3 тис. до н.е.) репрезентує строка- тий світ скотар сь ко-землеробських археоло- гічних культур, по в’я заних з поширенням ко- лісного транспорту і прокладанням шляхів, монументальною ка м’я ною скульптурою та технологіями металообробки, ювелірного мис- тецтва й склярства. Розділ 6 «Культура населення скіфо-сар мат- ського часу» (ІХ ст. до н.е. — ІV ст. н.е.) знайо- мить з культурними здобутками кіммерійців, скіфів, сарматів, а розділ 7 «Культура анти- чних держав Північного Причорномор’я» — зі скарбницею здобутків античної цивілізації на теренах України (VІІ ст. до н.е. — V ст. н.е.): технологіями спорудження фортець, храмів, палаців, театрів, випікання хліба й винороб- ства, поширенням на північ християнської віри, писемності і наукових знань. Розділ 8 «Культура ранніх слов’ян» (ІІ ст. до н.е. — VІІІ ст. н.е.) подає синтез культурних до- сягнень слов’янських племен та їхніх потуж- ніших на той час сусідів — аланів, готів, гунів, аварів, болгар, хозар, а розділ 9 «Київська Русь» (ІХ—ХІІІ ст.) є найбільшим у томі й найорга- нічніше реалізовує синтез історичних джерел та археології, висвітлює питання мови, писем- ності, літописання, літератури, релігії та права, наукових знань, музики й театру. Розділ 10 «Культура середньовічних кочови- ків» присвячений культурному феномену тюр- комовних номадів, які створили власну цивілі- зацію в степах України, та мистецьким витворам аварів, мадяр, печенігів, половців, а розділ 11 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 99 РЕЦЕНЗІЇ «Середньовічний Крим» (V—ХV ст.) — осо- бливостям матеріальної та духовної культури етнічно строкатого населення Кримського пів- острова, з якого й почалося поширення на те- рени України християнської віри і культури та їх взаємодія з мусульманською культурою за часів пізнього середньовіччя. Загалом перший том «Історії української культури» є важливим джерелом наукового пізнання витоків і ґенези вітчизняної культу- ри, її багатющої спадщини, яка органічно впле- тена у світові культурно-історичні й цивіліза- ційні процеси. Другий том «Історії української культури» присвячено розвитку освіти, мистецтва і літе- ратури, стану наукових знань на українських землях у ХІІІ — першій половині ХVIII ст., комплексному дослідженню культури укра- їнського народу в цей період і визначенню її міжнародного значення. З урахуванням геопо- літичного становища України в цьому томі ви- світлено зміни ареалу розселення українців та вплив природного середовища на хід заселення й освоєння території і, зокрема, — формування суцільної української етнічної території та хід розселення українців на цих землях. Завдяки цьому подано своєрідне соціальне й політич- не тло для подальшого висвітлення процесів культурного життя, в загальних рисах обґрун- товано тезу про зв’язок формування культури, національної свідомості та державності. На основі досліджень етнологів у другому томі висвітлено виробничу культуру, її світо- глядну детермінованість та еволюцію, здійсне- но культурологічну інтерпретацію побутової культури й аналіз ритуалізації побуту. Розгля- нуто світоглядні основи української духовнос- ті й міжнародні аспекти культурного життя, іс- торію релігії та церкви в Україні, взаємо впливи і переплетіння решток дохристиянських віру- вань з новими явищами, пов’язаними з осво- єнням християнського віровчення, еволюцією богословських поглядів, поширенням різних ортодоксальних і єретичних течій в Україні. Особливу увагу звернено на українські князів- ства, які наприкінці XIV — в середині XV ст. були васалами великих литовських князів, але водночас зберігали певні традиції давньої української державності, сприяли збереженню пов’язаних з нею форм політичної та духовної культури. У розділі «Українська культура на перело- мі (друга половина XVI — перша половина XVII ст.). Культурно-національне відроджен- ня» відзначено, що переломною добою в істо- рії українського народу і його культури стала друга половина XVI — перша половина XVII ст.: час виходу на історичну арену коза- цтва, спалаху керованих козацькими провід- никами повстань, загострення боротьби місь- кого населення і частково шляхти проти на- ціо нально-релігійного пригнічення, пожвав- лення протестантських, а пізніше й унійних рухів, які також були виявами і чинниками пожвавлення куль турно-освітньої діяльності. Саме тому зазначений період став і часом най- більшої інтенсивності ренесансних тенденцій, і, водночас, зародження й утвердження укра- їнського бароко. Діяльність братств, заснування Острозького колегіуму, Львівської братської школи, Києво- Могилянської академії, протестантських та римо-католицьких освітніх закладів, розви- ток літератури й мистецтва, професіоналізація деяких галузей наукової діяльності — все це яскраво засвідчує, що піднесення національно- визвольного руху, боротьба за політичні права українського народу супроводжувалися яскра- вим спалахом культури, а вивчення всіх форм національного руху дозволило зрозуміти й об’єктивно висвітлити непростий процес зрос- таючого самоусвідомлення нації й формуван- ня ідеологічних умов всенародної визвольної боротьби в середині XVII ст. Третій том «Історії української культури» присвячений еволюції національного куль- турного процесу в другій половині XVII— XVIII ст. До його написання було залучено потужний фаховий потенціал, відомий своїм науковим доробком у різних сферах дослі- дження пізнього українського середньовіч- чя — раннього нового часу. Окрім істориків, до написання текстів було залучено провідних філософів, мистецтвознавців, філологів, етно- 100 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 РЕЦЕНЗІЇ графів, спеціалістів з історії науки і техніки. Підготовлена їх зусиллями праця, яка ґрунту- ється на широкій джерельній базі й аналітич- ному осмисленні історіографічного доробку, демонструє цілісне, комплексне бачення стану української культури в умовах Національної революції та суспільно-політичних трансфор- мацій наступних періодів, її місце і роль у все- світній культурно-історичній цивілізації. Вирішальним є те, що практично вперше в історіографії, абстрагувавшись від ідеологіч- них штампів і догм, науковці з висоти ХХІ ст. змогли неупереджено поглянути на культу- ру козацької України, в усій багатогранності відтворивши її історію для сучасного й при- йдешніх поколінь. Їм вдалося не лише подо- лати усталені впродовж багатьох десятиліть стереотипи в оцінці окремих виявів та явищ культурного розвитку ранньомодерної Украї- ни, а й переосмислити з нових методологічних позицій концептуальні засади висвітлення тих складних і багатоаспектних процесів, сукуп- ність яких і визначає духовність та культуру українців. Представлений на сторінках цього тому ма- теріал засвідчує високий культурно-духовний потенціал української нації. Беззаперечною мовою фактів автори доводять, що в перелом- ну добу української історії, попри воєнне лихо- ліття, роз’єднаність українських земель і пере- шкоди з боку чужоземних режимів, українська культура продовжувала успішно розвиватися в загальному контексті всесвітнього культурно- історичного процесу, збагачуючи його і одно- часно духовну скарбницю власного народу. У XVII—XVIII ст. козацька Україна пода- рувала світові цілу плеяду талановитих діячів культури та освіти — майстрів пензля і гра- фіки, архітекторів, композиторів, блискучих літераторів та філософів-мислителів. Якісні зрушення у цей час спостерігалися у сфері об- разотворчого мистецтва та архітектури. Но- вими жанрами поповнилася народнопоетична творчість, високим світовим стандартам від- повідали кращі зразки української літерату- ри, книжкової графіки, скульптури, музики, зароджувались елементи професійного теа- тру, утверджувалась історіографія як наука. Справді революційний прорив спостерігався у сфері ідеології та політичної культури. Висо- кого рівня досягли медичні знання, а розвиток сільського господарства та ремесел, промисло- ве виробництво обумовлювали розробку но- вих технологій, інтенсивне накопичення нових прикладних знань, а відповідно — і становлен- ня цілих галузей технічно-прикладних наук. Використовуючи власну методику добо- ру й викладу матеріалу, автори тому поряд із літературно-мистецькими та просвітянськими сюжетами, питаннями культури побуту і ви- робничої сфери висвітлюють і такі нетрадицій- ні галузі культурного життя, як політична та правова культура, формування засад державної та соціальної ідеології, сільського та місько- го самоврядування, культури дипломатичних відносин тощо. Значну увагу приділено також розвитку науки та наукових знань, особливос- тям і закономірностям світогляду та історич- ної свідомості, системам цінностей, етикету та політико-культурних орієнтацій окремих сфер українського суспільства в період переходу від середньовіччя до новочасної доби. Характерною особливістю тому стала спро- ба поєднати всі формовияви національного культурно-духовного життя в єдиний, над- звичайно складний і багатоаспектний процес зі своїми внутрішніми зв’язками. Йдеться не про створення окремих нарисів специфічного, вузькоспеціального характеру, а про працю, в якій культура на етапі раннього нового часу висвітлюється як феномен духовного розви- тку українців, як система духовних цінностей. Матеріали тому не лише відкривають широкі перспективи для майбутніх наукових пошуків, а й дають неоціненний матеріал для виховання на культурному спадку зазначеної історичної доби молодого покоління, піднесення загаль- нокультурного рівня суспільного загалу. Четвертий том «Історії української куль- тури» є спробою дати нове і цілісне наукове осмислення національно-культурного життя й мистецької спадщини України у часопросторі ХІХ ст. в умовах бездержавності. Автори кон- цепції зазначеного тому виходили з того, що ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 101 РЕЦЕНЗІЇ українська культура виступає як самодостат- ній організм з могутньою кореневою системою, з надр якої виросла розмаїта за світобаченням та виразом традиційна культура, а на її осно- ві виник яскравий і своєрідний пласт україн- ського професійного мистецтва. Перша книга 4-го тому «Історії української культури» присвячена традиційній етнокуль- турі українців — матеріальній, духовній і зви- чаєво-обрядовій, а також висвітленню форм і жанрів словесного й музичного українсько- го фольклору. Зокрема, наголошується, що в першій половині ХІХ ст. розвиток літератури, мови, мистецтва та науки відбувався в річищі естетики романтизму, що активізувало інте- рес учених до фольклору та історичного мину- лого України (М. Цертелєв, І. Срезневський, М. Максимович), а також віддзеркалювалося у діяльності харківських романтиків (А. Мет- линський, М. Костомаров) та «Руської Трійці» (М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький). Водночас, прогресивні зміни, що відобража- ли процес масштабних зрушень у суспільстві, позначились на розвитку історичної та наро- дознавчої науки (М. Костомаров, П. Куліш, В. Антонович та їхні послідовники у Харкові, Одесі, Києві, народознавці Ф. Вовк, М. Дра- гоманов, П. Чубинський, С. Подолинський, В. Гнатюк та ін.). У другій половині ХІХ ст. відбувається остаточне ідейно-концепційне та організаційне оформлення історичної науки, заснування низки історичних товариств — та- ких, як «Просвіта», «Стара Київська Громада» і, зокрема, Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ), яке за своєю фаховістю й універсаліз- мом стало прообразом Національної академії наук України. Окремі розділи першої книги 4-го тому присвячені розвитку наукових дис- циплін (філософії, природознавства, географії, геології, біології, хімії, медицини), історії духо- вної культури українців, питанням конфесій- них процесів в Україні, що було поза межами можливого в радянській науці. Друга книга 4-го тому зосереджується на ви- світленні проблематики художньо-мистецької спадщини українського народу. Адже саме в цей час зусиллями її видатних представників (І. Котляревський, Т. Шевченко, Г. Квітка- Основ’яненко, М. Гоголь, І. Франко, І. Нечуй- Левицький, Панас Мирний, Леся Українка, М. Коцюбинський) українська література ху- дожньо осягнула і сформулювала масштабні світоглядні питання, створила розгалужену жанрово-стильову систему, а творчість Т. Шев- ченка спромоглася спрямувати розвиток укра- їнської культури до національно-культурного відродження, що здійснювалося на народній мовно-культурній основі та здобутках високо- го професійного мистецтва. В активізації національно-культурного руху і пробудженні національної свідомості вели- чезну роль відіграв театр корифеїв (М. Кро- пивницький, М. Садовський, М. Заньковець- ка, М. Старицький, І. Карпенко-Карий), які створили національну школу в театрі, легалі- зували на сцені духовний і психологічний світ української людини. Водночас на основі бага- тої за жанрами і формами української народ- ної музики виникають музично-сценічні жан- ри, вокально-хорова, симфонічна та камерно- інструментальна музика, закладаються основи вітчизняного музичного виконавства, вершин- ним явищем цього періоду є творчість і діяль- ність М. Лисенка. Аналіз образотворчого мистецтва, здійсне- ний у другій книзі цього тому, засвідчує, що воно у стислі терміни проходить шлях розви- тку, аналогічний тому, що в західноєвропей- ських країнах почався з доби Відродження. Тут вперше в історії українського мистецтва висвітлено творчість художників-кріпаків, розкрито характер взаємозв’язків українсько- го мистецтва з російським та західноєвро- пейським. Автори тому вводять до наукового обігу чимало нових, невідомих імен митців, серед яких Д. Маляренко, П. Левицький, К. Юшкевич-Стаховський, М. Яблонський, І. Шаповал, І. Засідатель та ін. Разом з тим, від- сутність в Україні вищого мистецького закла- ду призводила до відтоку її інтелектуальних і творчих сил до Росії. Так, у першій половині ХІХ ст. у Петербурзі концентрується значна частина творчої української еліти (В. Борови- ковський, Д. Левицький, К. Головачевський, 102 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 РЕЦЕНЗІЇ Д. Бортнянський, Є. Гребінка, Н. Куколь- ник, М. Гоголь, В. Тропінін, А. Мокрицький, Т. Шевченко, М. Ге, О. Литовченко та ін.). У другій половині ХІХ ст. відбувається й інтенсивна стильова динаміка художньо- виражальних засобів, розвиток і оновлення яких пов’язані з діяльністю визначних і само- бутніх майстрів. Імена М. Пимоненка, Ф. Кра- сицького, І. Труша, М. Сосенка, С. Василь- ківського, О. Мурашка, В. і Ф. Кричевських, О. Новаківського, О. Кульчицької репрезен- тують новий тип художника та унаочнюють становлення національної художньої школи в Україні. Об’єкт дослідження п’ятого тому, викла- деного у чотирьох книгах, що вийшли в світ у 2011—2013 рр., — розвиток української культу- ри у ХХ — на початку ХХІ ст., тобто від початку ХХ ст. до нашого сьогодення. Культурний роз- виток цього періоду є не лише тривалим, але й найскладнішим, оскільки віддзеркалював явища культурного життя в умовах, коли укра- їнській гуманітарній науці років незалежності України відкривалися нові, раніше замовчувані чи недосліджені явища, так звані «білі плями», продукувалися нові точки зору на цілі періо- ди драматичного ХХ ст. з його кількаразовими змінами ідеологічних і політичних курсів, що мало безперечний вплив на культурний про- цес. Окрім того, додавалися необхідність ви- світлення нових і новітніх явищ, які мали місце уже наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст., на- магання авторів при доопрацюванні практич- но всіх розділів цього тому доповнити розгляд найновішими, найсвіжішими фактами і поді- ями, в тому числі й тими, загальна оцінка яких ще не встановилася. Природно, постійна робо- та над текстом тому з боку численного загону авторів, яка всі ці два десятиліття практично не припинялася, а також намагання вдоско- налити і всебічно аргументувати виклад істо- ричних і сучасних фактів, вели до збільшення обсягу тому, що зрештою мало своїм наслідком планування його до виходу в 4 книгах. П’ятий том «Історії української культури» є підсумком роботи великого авторського колек- тиву, що нараховує 97 осіб. Його чотири книги, тематично виділені у 65 розділів різного обся- гу, містять у сумі 3782 сторінки ілюстрованого тексту й розділені на чотири змістові частини. Частина перша, що займає третину 1-ї кни- ги, має назву «Етапи розвитку української культури у ХХ — на початку ХХІ століття» і містить комплексний хронологічний (розділе- ний на 5 періодів) огляд розвитку української культури від початку ХХ ст. до наших днів. Частина друга «Українська мова. Аспекти мистецького розвитку» займає дві третини 1-ї книги та всю 2-гу книгу і має своїм змістом огляд (переважно у соціокультурному плані) функціонування й розвитку української мови у цю непросту для неї добу. Оглянуто здобутки образотворчого мистецтва, музичних мистецтв, літератури, архітектури, при цьому акцентова- но увагу на тих яскравих явищах українського мистецтва ХХ — початку ХХІ ст., які отримали світовий резонанс. Предметом висвітлення третьої частини «Культура та розвиток науки і технологій в Україні» є культурний аспект розвитку соціо- гуманітарних, численних точних і природни- чих наук, технічних наук та розвитку прогре- сивних технологій. При цьому також акценто- вано представлено ті дисципліни і напрями, в яких українська наука і техніка займають про- відні у Європі й світі позиції, у яких Україна мала чи має безперечні здобутки. Особливу увагу приділено становленню та історії діяль- ності Національної академії наук України, під- креслено її роль у розвитку української науки й української культури. Заключна, четверта частина «Проблеми функціонування, розвитку і збереження куль- тури в Україні» присвячена культурній сфері і ділянкам, у яких відбуваються процеси, що мають своєю метою збереження культурних цінностей (бібліотеки, архіви, музеї), відтво- рення й забезпечення культурного рівня (осві- та й шкільництво, книгодрукування, засоби масової інформації, культурно-просвітницька діяльність). Поряд із цим приділено увагу й окремим питанням політичної культури та культури міжнаціонального спілкування, релі- гійного розвитку, культурним аспектам охоро- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 4 103 РЕЦЕНЗІЇ ни здоров’я, фізичної культури і спорту, культу- ри побуту, тобто культурі у широкому значенні слова — як культурному зрізу багатьох ділянок і сфер сучасного життя народу України. У «Передмові» до першої книги 5-го тому (автор — академік НАН України М.Г. Жулин- ський) окреслено проблематику культурного розвитку ХХ — початку ХХІ ст., а в «Післямо- ві» до заключної, четвертої книги 5-го тому (ав- тор — академік НАН України І.М. Дзюба) під- бито підсумки наукового академічного дослі- дження всього багатовікового розвитку укра- їнської культури, здійсненого у п’ятитомному виданні, з акцентом на культурній ситуації в сучасній Україні. Видання «Історії української культури» у 5 томах і 9 книгах, здійснене Національною академією наук України, — непересічне, масш- табне явище наукового і культурного життя України початку ХХІ ст. Це справді новатор- ське й фундаментальне дослідження є яскра- вим ствердженням націєтворчого й культу- ротворчого потенціалу українського народу, репрезентованого протягом багатьох століть, яскравим свідченням значущості української культури у світовому культурному просторі, а як безпосередньо наукова праця — значною ві- хою у науковому осмисленні цього феномена і, водночас, — міцним фундаментом для його подальшого дослідження.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69372
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T13:29:03Z
publishDate	2014
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Онищенко, О.С. 2014-10-11T20:18:27Z 2014-10-11T20:18:27Z 2014 Унікальне дослідження багатовікового розвитку української культури (рецензія на 5-томне видання «Історія української культури») / О.С. Онищенко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 4. — С. 97-103. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69372 Наприкінці 2013 р. було успішно завершено великий академічний видавничий проект – «Історія української культури» у п’яти томах (дев’яти книгах). Ця подія стала масштабним явищем у науковому і культурному житті сучасної України. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Рецензії Унікальне дослідження багатовікового розвитку української культури (рецензія на 5-томне видання «Історія української культури») Unique Research of Ages-Long Development of Ukrainian Culture (Review of Five- Volumed “History of Ukrainian Culture”) Article published earlier
spellingShingle	Унікальне дослідження багатовікового розвитку української культури (рецензія на 5-томне видання «Історія української культури») Онищенко, О.С. Рецензії
title	Унікальне дослідження багатовікового розвитку української культури (рецензія на 5-томне видання «Історія української культури»)
title_alt	Unique Research of Ages-Long Development of Ukrainian Culture (Review of Five- Volumed “History of Ukrainian Culture”)
title_full	Унікальне дослідження багатовікового розвитку української культури (рецензія на 5-томне видання «Історія української культури»)
title_fullStr	Унікальне дослідження багатовікового розвитку української культури (рецензія на 5-томне видання «Історія української культури»)
title_full_unstemmed	Унікальне дослідження багатовікового розвитку української культури (рецензія на 5-томне видання «Історія української культури»)
title_short	Унікальне дослідження багатовікового розвитку української культури (рецензія на 5-томне видання «Історія української культури»)
title_sort	унікальне дослідження багатовікового розвитку української культури (рецензія на 5-томне видання «історія української культури»)
topic	Рецензії
topic_facet	Рецензії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69372
work_keys_str_mv	AT oniŝenkoos uníkalʹnedoslídžennâbagatovíkovogorozvitkuukraínsʹkoíkulʹturirecenzíâna5tomnevidannâístoríâukraínsʹkoíkulʹturi AT oniŝenkoos uniqueresearchofageslongdevelopmentofukrainianculturereviewoffivevolumedhistoryofukrainianculture

Унікальне дослідження багатовікового розвитку української культури (рецензія на 5-томне видання «Історія української культури»)

Репозитарії

Схожі ресурси