Наука і освіта: моделі взаємодії
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69502 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Наука і освіта: моделі взаємодії / В.С. Бакіров // Вісн. НАН України. — 2014. — № 5. — С. 37-39. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69502 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бакіров, В.С. 2014-10-15T19:44:18Z 2014-10-15T19:44:18Z 2014 Наука і освіта: моделі взаємодії / В.С. Бакіров // Вісн. НАН України. — 2014. — № 5. — С. 37-39. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69502 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Загальні збори НАН України Наука і освіта: моделі взаємодії Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Наука і освіта: моделі взаємодії |
| spellingShingle |
Наука і освіта: моделі взаємодії Бакіров, В.С. Загальні збори НАН України |
| title_short |
Наука і освіта: моделі взаємодії |
| title_full |
Наука і освіта: моделі взаємодії |
| title_fullStr |
Наука і освіта: моделі взаємодії |
| title_full_unstemmed |
Наука і освіта: моделі взаємодії |
| title_sort |
наука і освіта: моделі взаємодії |
| author |
Бакіров, В.С. |
| author_facet |
Бакіров, В.С. |
| topic |
Загальні збори НАН України |
| topic_facet |
Загальні збори НАН України |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69502 |
| citation_txt |
Наука і освіта: моделі взаємодії / В.С. Бакіров // Вісн. НАН України. — 2014. — № 5. — С. 37-39. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bakírovvs naukaíosvítamodelívzaêmodíí |
| first_indexed |
2025-11-25T20:39:20Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:39:20Z |
| _version_ |
1850525390244675584 |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 5 37
НАУКА І ОСВІТА:
МОДЕЛІ ВЗАЄМОДІЇ
Вельмишановний Борисе Євгеновичу!
Шановні колеги!
Сьогодні всі країни світу, які претендують на входження до
«суспільства знань», активно шукають нові ефективні шляхи,
методи і форми взаємодії науки та освіти. Україна не може сто-
яти осторонь цього процесу, і це потребує постійних зусиль як
науковців, так і освітян. Не випадково і Концепція розвитку
НАН України, і доповідь Б.Є. Патона містять важливі поло-
ження, спрямовані на взаємодію академічної науки з освітян-
ською галуззю, в них чітко визначено наявні проблеми, запро-
поновано реалістичні механізми їх розв’язання.
Багато із запропонованих шляхів поглиблення зв’язку на-
уки і освіти вже апробовано, зокрема в Північно-східному на-
уковому центрі НАН України та МОН України. Так, у Харкові
кілька провідних університетів і академічних інститутів разом
створили академічний науково-освітній комплекс «Ресурс», у
Харкові, Сумах, Полтаві сформовано двосторонні моделі інте-
грації освіти і науки.
Практично кожен із провідних університетів має продук-
тивні зв’язки з тими чи іншими інститутами НАН України або
галузевих академій наук, на двосторонніх засадах реалізують
власні програми спільного викладання дисциплін, підготовки
кандидатів і докторів наук, виконання наукових проектів тощо.
Це дозволяє обговорювати, погоджувати і корегувати навчальні
програми, залучати науковців до викладання у вищих навчаль-
них закладах, надавати можливість студентам, аспірантам і ви-
кладачам користуватися унікальним науковим обладнанням
академічних установ та багато чого іншого.
Я гадаю, що досвід Харківського національного універси-
тету імені В.Н. Каразіна буде цікавим для цієї аудиторії. Уні-
верситет тісно співпрацює з усіма без винятку академічними
установами у Харкові. І нас пов’язують не лише формальні, а й,
що набагато важливіше, неформальні дружні зв’язки, глибоке
розуміння того, що ми взаємно доповнюємо і посилюємо один
одного. Потужний імпульс розвитку цих стосунків надав під-
БАКІРОВ
Віль Савбанович —
академік НАН України,
ректор Харківського
національного університету
імені В.Н. Каразіна
38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 5
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ
писаний 5 років тому договір між НАН Укра-
їни і ХНУ імені В.Н. Каразіна. Цей документ
юридично закріпив співпрацю Університету
з Академією, дав можливість для втілення в
життя нових її форм. Наприклад, було органі-
зовано Навчально-науковий комплекс новіт-
ніх технологій, створений разом з інститута-
ми НАН України — Національним науковим
центром «ХФТІ», Науково-технічним центром
електрофізичної обробки, Науковим фізико-
технологічним центром, Інститутом проблем
машинобудування. У рамках цього комплексу
ми спільно проводимо фундаментальні науко-
ві дослідження, використовуємо унікальне на-
укове обладнання, здійснюємо підготовку ка-
дрів через аспірантуру і докторантуру, залучає-
мо провідних учених академічних інститутів до
навчального процесу в Університеті, підвищу-
ємо кваліфікацію наших науково-педагогічних
працівників у науково-дослідних установах,
здійснюємо спільну видавничу діяльність.
Університет створив 18 філій своїх кафедр в
академічних інститутах, разом із НАН України
організував фізико-енергетичний факультет
подвійного підпорядкування і кафедру спіль-
но з НТЦ електрофізичної обробки.
Окремо я хотів би наголосити на тому, що,
незважаючи на всі труднощі та негаразди, про
які вже багато говорили, Університет не від-
мовляється від співпраці з науковцями Акаде-
мії на засадах сумісництва. У нас сьогодні як
сумісники працюють понад 100 співробітників
Академії, серед яких близько 30 академіків і
членів-кореспондентів НАН України, і ми про-
сто не уявляємо, як можна обійтися без них.
Саме творча співпраця з академічною наукою
дозволяє Університету утримувати досить ви-
соку планку наукових досліджень. Достатньо
сказати, що за загальною кількістю цитувань у
відомій і популярній базі даних Scopus Харків-
ський університет багато років поспіль посідає
друге місце серед усіх українських вищих на-
вчальних закладів.
Якщо є взаємне бажання співпрацювати,
то навіть за несприятливих умов можна зна-
ходити можливості для цього. Проте сьогодні
очевидною стає необхідність урегулювання
Відвідувачі наукового демонстраційного «ЛандауЦен-
тру» при Харківському національному університеті
імені В.Н. Каразіна
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 5 39
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ
на законодавчому рівні інтеграції освіти і на-
уки. Є багато неврегульованих питань щодо
функціонування підрозділів подвійного підпо-
рядкування (факультетів, кафедр, лабораторій
тощо), щодо статусу філій університетських
кафедр в академічних установах, щодо колек-
тивного використання наукового обладнання.
Чимало положень Концепції розвитку НАН
України стосуються цієї проблеми. Не з усіма
з них можна беззаперечно погодитися. Напри-
клад, спірною є ідея підготовки магістрів в
академічних інститутах. Слід усвідомлювати,
що це потягне за собою велику купу організа-
ційних питань, від держзамовлення до гурто-
житків, величезний обсяг документації, запо-
внення навчальних програм дисциплінами, з
яких немає фахівців, і фактичне перетворення
Академії на навчальний заклад, незалежно від
того, скільки буде магістрів — двадцять чи двіс-
ті. Спробувати, безумовно, треба. І, можливо,
в деяких випадках цей підхід себе виправдає,
але, як на мене, більш продуктивною є все ж
таки пропозиція створювати разом з універси-
тетами спільні кафедри подвійного підпоряд-
кування, які б готували бакалаврів і магістрів.
Перспективними можуть бути ідеї спільної
підготовки магістрів для іноземних держав,
побудовані на поєднанні університетських на-
вчальних технологій і академічного наукового
потенціалу, що дасть нам конкурентні перева-
ги на світовому ринку освіти.
Однак, шановні колеги, головне питання по-
лягає не в тому, кому і як готувати магістрів і
аспірантів, а в тому, де їх брати. Де взяти мо-
лодь, добре підготовлену для магістратури
чи аспірантури? Уже зараз таких кандидатів
обмаль і за них ведеться жорстка конкурент-
на боротьба не лише в Україні, а й за її межа-
ми. За найкращими випускниками з фунда-
ментальних технічних, інженерних напрямів
фактично йде полювання з боку, скажімо, ро-
сійських, польських, німецьких і навіть аме-
риканських університетів. Тому Академії наук
разом з провідними університетами, з Ака-
демією педагогічних наук потрібно звертати
свою увагу на середню школу, спускатися на
цей рівень освіти, допомагати вдосконалювати
шкільні програми, істотно підвищувати рівень
фізико-математичної, природничої підготов-
ки, який сьогодні є дуже низьким, допомагати
вчителям. Чому б, наприклад, перепідготовку
та підвищення кваліфікації шкільних учите-
лів не проводити в академічних установах, де
вони разом з учнями відчували б пульс сучас-
ної науки і долучалися до неї? В академічних і
університетських колах висловлюється також
думка про важливість створення мережі ве-
ликих природничих і математичних ліцеїв під
спільним патронатом університетів.
Величезні можливості для спілкування нау-
ковців зі студентами і школярами відкриває Ін-
тернет. За його допомогою провідні вчені могли
б зі своїми лекціями, консультаціями, просто
роздумами дійти практично до кожної школи,
до кожного вишу. Мабуть, варто подумати про
створення спеціального академічно-освітнього
інтернет-порталу і активно використовувати
його для навчання, освіти, популяризації на-
уки, підвищення авторитету Академії наук,
оскільки сьогодні той, хто не існує в інформа-
ційному просторі, той не існує взагалі.
Якщо на рівні вищої школи у нас уже є цін-
ний і перевірений досвід взаємодії Академії
наук і вищих навчальних закладів, то на рівні
загальноосвітньої школи цей досвід ще необ-
хідно набувати, виховувати стійкий і гарячий
інтерес учнів до науки, починаючи з молод-
ших класів. Тим більше, шановні колеги, як це
не дивно, в наш меркантильний ринковий час
у дітей усе ще зберігається інтерес до науки.
Ми в цьому постійно пересвідчуємося, коли
проводимо так звані наукові пікніки. Ми від-
крили в Університеті спеціальний науковий
демонстраційний «ЛандауЦентр» і в дні його
роботи маємо повний аншлаг, учителі з цілими
класами приїжджають з різних міст і селищ.
Я просив би вас подивитися на їхні обличчя.
Хто сказав, що сучасні діти не цікавляться на-
укою? І я хотів би, шановні колеги, щоб ми з
вами разом подумали над тим, як нам поєднати
наш досвід, академічну мудрість, наші знання з
тим щирим інтересом до науки, який світиться
в очах цих дітей.
Дякую за увагу.
|