Загальнослов’янський лінгвістичний атлас – новий етап дослідження слов’янських мов (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 9 квітня 2014 р.)

На картах Загальнослов’янського лінгвістичного атласу вперше у славістиці відтворено складну диференціацію слов’янських діалектів, їхні взаємозв’язки у межах слов’янського мовного простору як цілості. Цим відчутно змінено дотеперішні знання про лінгвальний феномен Славії, про архаїчне й інноваційне...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Вісник НАН України
Datum:	2014
1. Verfasser:	Гриценко, П.Ю.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2014
Schlagworte:	З кафедри Президії НАН України
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69585
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Загальнослов’янський лінгвістичний атлас – новий етап дослідження слов’янських мов (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 9 квітня 2014 р.) / П.Ю. Гриценко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 6. — С. 21-30. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859671240350892032
author	Гриценко, П.Ю.
author_facet	Гриценко, П.Ю.
citation_txt	Загальнослов’янський лінгвістичний атлас – новий етап дослідження слов’янських мов (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 9 квітня 2014 р.) / П.Ю. Гриценко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 6. — С. 21-30. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Вісник НАН України
description	На картах Загальнослов’янського лінгвістичного атласу вперше у славістиці відтворено складну диференціацію слов’янських діалектів, їхні взаємозв’язки у межах слов’янського мовного простору як цілості. Цим відчутно змінено дотеперішні знання про лінгвальний феномен Славії, про архаїчне й інноваційне у сучасних слов’янських діалектах, про інтенсивність і напрями міжслов’янської мовної взаємодії та неслов’янські впливи на слов’янський континуум. Уперше в слов’янське мовознавство введено такий значний за обсягом і якісно новий емпіричний матеріал, значна частина якого залишалася невідомою дослідникам слов’янських мов. Синтез ідей великого міжнародного наукового колективу слов’янських діалектологів, узагальнення й розвиток осягнень національних лінгвістичних шкіл відкривають перспективи поглибленого вивчення інтегрального й специфічного у структурі кожної слов’янської мови, а також шляхів їх еволюції. На картах Общеславянского лингвистического атласа впервые в славистике отражена сложная дифференциация славянских диалектов, их взаимосвязи в славянском языковом пространстве как целостном континууме. Атлас существенно изменил существовавшие ранее представления о языковом феномене Славии, об архаическом и инновационном слое явлений в современных славянских диалектах, интенсивности и направленности межславянского языкового взаимодействия, о неславянских влияниях на славянский языковой мир. Впервые в лингвославистику введен объемный и качественно новый эмпирический материал, значительная часть которого оставалась неизвестной исследователям славянских языков. Синтез идей большого международного научного коллектива славянских диалектологов, обобщение и развитие достижений национальных лингвистических школ открывают перспективы углубленного исследования как интегральных, так и специфических явлений в структуре каждого из славянских языков, а также путей их эволюции. For the first time in the history of Slavonic studies, the maps of Slavic Linguistic Atlas display complicated differentiation of Slavonic dialects as well as their interrelations within the Slavonic linguistic areal seen as a whole. It brings a crucial change in the knowledge about Slavia as a linguistic phenomenon, archaic and innovative features in modern Slavonic dialects, intensity and directions of inter-Slavonic language interaction, and non-Slavonic influence upon the Slavonic linguistic continuum. The Atlas introduces a vast amount of essentially new linguistic data which were previously unknown to scholars. Being a synthesis of ideas and insights of a big international set of Slavonic dialectologists, generalizing and further developing achievements of national linguistic schools, the Atlas opens new vistas for advanced study of common and specific features within each Slavonic languages as well as their evolution.
first_indexed	2025-11-30T13:59:42Z
format	Article
fulltext	ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 6 21 ЗАГАЛЬНОСЛОВ’ЯНСЬКИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ АТЛАС — НОВИЙ ЕТАП ДОСЛІДЖЕННЯ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ За матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 9 квітня 2014 року Вивчення слов’янських мов як цілісного континууму і кожної мови зокрема в опорі на їхні літературні різновиди та писемні пам’ятки сьогодні значною мірою себе вичерпало, що особли- во помітно в історико-генетичних та типологічних студіях. Це констатували провідні славісти світу вже наприкінці 20-х років ХХ ст.; водночас їхню увагу дедалі більше привертало інше дже- рело лінгвальної інформації — діалекти, які в іманентному са- морозвиткові зберегли впродовж тривалого часу важливі мовні та історико-культурні свідчення про відповідний етнос. Зна- чну частину такої інформації не передають писемні пам’ятки; водночас такі мовні дані залишилися за берегами літературної мови — конвенційно унормованої й ретельно «очищеної» від локальних елементів народної мови. Нерозуміння різної приро- ди і неоднакового призначення літературної стандартизованої мови і спонтанного народного мовлення нерідко виливалося у З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИНАН УКРАЇНИ ГРИЦЕНКО Павло Юхимович — доктор філологічних наук, директор Інституту української мови НАН України На картах Загальнослов’янського лінгвістичного атласу вперше у славіс- тиці відтворено складну диференціацію слов’янських діалектів, їхні взаємозв’язки у межах слов’янського мовного простору як цілості. Цим від- чутно змінено дотеперішні знання про лінгвальний феномен Славії, про ар- хаїчне й інноваційне у сучасних слов’янських діалектах, про інтенсивність і напрями міжслов’янської мовної взаємодії та неслов’янські впливи на слов’янський континуум. Уперше в слов’янське мовознавство введено такий значний за обсягом і якісно новий емпіричний матеріал, значна частина якого залишалася невідомою дослідникам слов’янських мов. Синтез ідей ве- ликого міжнародного наукового колективу слов’янських діалектологів, уза- гальнення й розвиток осягнень національних лінгвістичних шкіл відкрива- ють перспективи поглибленого вивчення інтегрального й специфічного у структурі кожної слов’янської мови, а також шляхів їх еволюції. 22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 6 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ викривлену аксіологію мови в цілому та діалек- тів зокрема, породжувало заперечення цінності та перспективи розвитку останніх. Необхідний був час і переконливі зразки аналізу діалектних даних, щоб продемонструвати часову глибину діалектів та їхнє відчутне інформаційне пере- важання над іншими джерелами лінгвальних свідчень. Саме тому розвиток європейського мовознавства від кінця ХІХ ст. проходив, зо- крема, в пошуках прийомів докладної фіксації, наукового вивчення та збереження діалектів як інформаційної й культурної цінності етносів. Дедалі більшої актуальності набувала пробле- ма презентації та пояснення сутності елементів діалектної мови, оприявнення та інтерпретації прихованих від безпосереднього спостережен- ня процесів, тих структурних і функційних перетворень, яких ці елементи зазнають по- стійно. Поєднання й переплетення (нерідко химерне) динамізму й консерватизму діалектів забезпечують їх функціонування й збереження в умовах і всеохопної освіти носіїв діалектів, і глобалізаційних та політичних перетворень со- ціумів. І сьогодні слов’янські, зокрема й україн- ські, діалекти залишаються активним засобом спілкування значної частини відповідних соці- умів, потужним джерелом впливу на літератур- ну мову, особливо в її художньому (частково — і в публіцистичному) стилі. Важливим етапом розвитку науки про мову стало опанування прийомами картографуван- ня елементів мовної структури, виявлення меж поширення розрізнених одиниць мови як маркерів відповідних класів чи явищ мови і на їх підставі — окреслення внутрішньої просто- рової диференціації діалектного континууму. Цим було включено простір у параметризацію мовних одиниць, явищ, процесів, у їх пізнання, що згодом закономірно актуалізувало пробле- му зв’язку між просторовими і часовими (гене- тичними) характеристиками елементів мовної структури. Так постав новий напрям мовознав- ства — лінгвістична географія з її невід’ємним атрибутом — лінгвістичним картографуван- ням, створенням лінгвістичних карт і атласів. Зауважимо, що ідею створення карт схід- нослов’янських мов та їх внутрішньої діа- лектної диференціації ще 1851 р. висунув ви- пускник Харківського університету І.І. Срез- невський, давши поштовх збиранню під керівництвом Російського географічного то- вариства діалектних, етнографічних і демогра- фічних даних. Згодом зібрані за спеціальною програмою свідчення, насамперед мовні, опра- цював К.П. Михальчук, створивши перший науковий опис українських діалектів та першу лінгвістичну карту — «Карта южно-русскихъ нарчій и говоровъ» (1871), на якій відтворив зовнішні межі поширення української мови та її діалектний поділ. Подібний до українського шлях утвердження нового лінгвогеографічно- го напряму мовознавства на зламі ХІХ—ХХ ст. спостерігаємо в різних європейських наукових школах: наявність окремих карт породжувала переконання в необхідності створення атласів з різним охопленням територій — від окремих регіонів, провінцій до цілого етномовного кон- тинууму, а згодом — підготовки атласу окремої сім’ї мов. З такими проектами пов’язували зна- чні очікування щодо розв’язання складних пи- тань походження і розвитку багатьох явищ, їх часової інтерпретації. Закономірно, що серед провідних славістів Європи ідея укладання атласу всіх слов’янських мов, з якою на І Між- народному конгресі славістів (Прага, 1929) ви- ступив відомий французький славіст А. Мейє (Projet d’un Atlas de Linguіstique Slave), знайшла підтримку й схвалення (у виступах М. Тру- бецького, Р. Якобсона, П. Бузука, В. Ганцова та ін.) 1. Проте несприятливі обставини в Європі початку 30-х років не дозволили активно роз- почати реалізацію цього масштабного науко- вого задуму. У ці роки в багатьох слов’янських країнах було розгорнуто підготовку регіональ- них атласів, зокрема укладено програми атла- сів, в експедиціях зібрано діалектні матеріали 2, 1 Общеславянский лингвистический атлас. Вступи- тельный том. Общие принципы. Справочные мате- риалы. — М., 1978. 2 Український континуум у 30-ті роки було обстежено за окремими регіонами — Лемківщина, Гуцульщина, Бой- ківщина, Наддністрянщина; регіональні атласи й студії опубліковано значно пізніше: Stieber Z. Atlas językowy dawnej Łemkowszczyzny. — Łόdż, 1956—1964. T. 1—6; At- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 6 23 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ опубліковано часткові спостереження щодо просторової поведінки мовних одиниць, що в цілому зміцнювало нові лінгвогеографічні ідеї, розширювало коло їх прихильників. На момент проведення ІV Міжнародного з’їзду славістів (Москва, 1958) повернення до задуму створити єдиний атлас діалектів усіх слов’янських мов було підготовлене як тео- ретично (спеціальні доповіді Р.І. Аванесова, С.Б. Бернштейна, Б.О. Ларіна, В. Дорошев- ського, виступи Ф.Т. Жилка, П. Івіча та ін.), так і практично. Адже на кінець 40-х — поч. 50-х років у багатьох слов’янських країнах уже було розгорнуто підготовку національних мовних атласів, розпочато систематичне зби- рання матеріалів за спеціальними програмами (у Росії — з 1945 р., Словаччині — з 1947, Укра- їні — з 1949, Білорусі — з 1950, Польщі — 1951 та ін.), тривали аналіз та інтерпретація записа- них діалектних свідчень, жваво обговорювали можливі прийоми картографічної презентації розмаїтого матеріалу. Набутий досвід роботи над національними атласами слов’янських мов узагальнювали й інвестували в міжнародний проект, збагачуючи його теоретичні засади. На згаданому з’їзді при Міжнародному комітеті славістів було утворено Міжнародну комісію Загальнослов’янського лінгвістичного атласу з провідних мовознавців усіх слов’янських кра- їн та НДР, Італії, Австрії, Угорщини, Румунії (на територіях цих держав віддавна були по- ширені слов’янські діалекти, які передбачали відтворити в Атласі). У перші роки роботи зазначеної міжнарод- ної комісії увагу було зосереджено на визна- ченні дослідницьких пріоритетів. Зокрема, було визнано, що метою Атласу має стати (1) з’ясування взаємозв’язків між сучасними слов’янськими діалектами, виявлення їхніх типологічних характеристик, зон активної взаємодії і (2) окреслення й обґрунтування тих моделей історичних змін, трансформацій слов’янських говорів від вихідного (модельо- ваного) праслов’янського до сучасного реаль- las gwar bojkowskich. — T. 1—7. — Wrocław etc., 1980— 1991; Rieger J. A Lexical Atlas of the Hutsul Dialects of the Ukrainian Language. — Warsaw, 1996 та ін. ного стану, які уповажнили б на несуперечли- ве й довідне пояснення різноманітності форм, функцій, значень фіксованих діалектних оди- ниць у просторі Славії. Чітко сформульовані завдання проектованого Атласу передбачали охоплення явищ різних структурних рівнів — просодії, фонетики, граматики, словотворен- ня, лексики, семантики, синтаксису, а добір конкретних явищ мав бути таким, щоб про нього можна було отримати відповідь у діа- лектах усіх слов’янських мов (лише за таких умов було можливе створення типологічної синхронної карти) і щоб ці явища корелювали з вихідним праслов’янським мовним станом. Зіставне вивчення слов’янських діалектів до- зволило узгодити програму-питальник для об- стеження слов’янського континууму (Вопрос- ник Общеславянского лингвистического атла- са. — М., 1965), в якій після скорочень залише- но 3454 базових питання. Не менш важливим було визначення опорних пунктів, у яких пе- редбачалося записати діалектний матеріал за програмою: до мережі Атласу включено 853 старожитніх поселення (з них 132 репрезенту- ють українські діалекти). Зібрані за питальником упродовж 1965— 1980 рр. діалектні матеріали стали якісно но- вою базою вивчення слов’янських діалектів; адже перелік питань було зорієнтовано на виявлення таких словоформ чи таких харак- теристик елементів говірок, які досі не були об’єк том уваги мовознавців, а тим більше не були одночасно виявлені в діалектах усіх слов’янських мов. Особливістю зібраного ма- теріалу (має самодостатню цінність як основа позакартографічного вивчення; наводиться в повному обсязі як супровід до кожної кар- ти, а за відсутності карти — презентований як некартографований матеріал у відповідному томі) є те, що він: 1) системний, охоплює різні структурні рів- ні мовної будови; автори питальника передба- чили представлення явища в усіх релевантних ознаках (для лексики і словотворення — це ви- явлення структурних і мотиваційних зв’язків між лексемами; для фонетики — позиції в сло- ві, які детермінують якість звукової реалізації 24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 6 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ фонеми залежно від наголосу [наголошений, перед- чи післянаголошений склад], консо- нантного та вокального оточення континуан- та фонеми, місця в структурі слова [початок, кінець слова]), що дає змогу виявляти ядерні й периферійні риси у структурі кожної обсте- женої діалектної системи, моделі залежностей розвитку діалектів упродовж їхньої еволюції від пізньопраслов’янського стану до моменту сучасного вивчення; 2) зіставний у межах усього слов’янського континууму, оскільки він інтегрований єдиним питальником, а тому на його підставі матеріали будь-якої говірки можуть бути проаналізовані на тлі всіх інших говірок, охоплених мережею Атласу; 3) повний, оскільки містить відповіді на всі питання програми, не має інформаційних лакун. Для багатьох слов’янських мов таке сис- темне й репрезентативне упорядкування діа- лектної інформації було здійснено вперше, що відкривало перспективи їх пізнання, до того ж — у широкому просторовому контек- сті всього слов’янського мовного континууму. Запорукою точного відтворення та подальшої інтерпретації записів з усіх слов’янських діа- лектів стало використання створеної в межах проекту єдиної транскрипції та опрацювання засад спеціального коментування локальних особливостей кожного діалекту у спеціальних фонологічних описах. Дослідження зібраного діалектного матеріа- лу різних слов’янських мов, синтез досвіду різ- них національних лінгвістичних шкіл забез- печив створення універсальної системи карто- графування в Атласі, що дозволила репрезен- тацію й наукову інтерпретацію фонетичних, лексичних, словотвірних та граматичних про- тиставлень слов’янських діалектів. Матеріали вже опублікованих 15 томів Ат- ласу 3 (це понад 1000 атомарних та узагаль ню- 3 Кожний том фонетичної серії присвячено окремій проблемі історичної фонетики слов’янських мов, а лексичні томи — окремій групі назв понять; зокрема, у фонетико-граматичній серії опубліковано: Рефлек- си ě (Београд, 1988); Рефлекси ę (М., 1990); Реф- лекси о̨ (Wrocław, 1990); Рефлекси ьr, ъr, ьl, ъl валь но-інтерпретативних карт, кожна з яких презентує важливе явище і націлена на окрему актуальну славістичну проблему, заслуговує на докладний опис і верифікацію; див. приклади карт) переконують у справедливості передба- чень ініціаторів проекту щодо здатності Атла- су якісно змінити емпіричну базу порівняльно- історичного та типологічного слов’янського мовознавства, запропонувати нові реконструк- ції елементів структури праслов’янської мови, з’ясувати причини й умови їхньої еволюції, тобто істотно уточнити багато з усталених оцінок мовних одиниць, явищ, процесів, деякі загальнотеоретичні постулати сучасної лінг- вістики, а також запропонувати нові ідеї й нові дослідницькі славістичні програми. Важливим результатом картографування стало окреслен- ня окремих центрів розвитку явищ, ареалів збереження праслов’янських архаїзмів та інно- вацій. Багато слов’янських архаїчних зон упер- ше наповнилися конкретним мовним змістом і подані як чітко визначений ареал (наприклад, українські східнополіські, середньополіські й берестейські говірки включно з центрально- білоруськими утворюють виразний цілісний ареал на тлі окремих словенських, хорватських, сербських і південномакедонських діалектних систем, де збережено фонологічну індивіду- альність праслов’янського /ě/; також встанов- лено локальні типи розвитку /ě/ в позиції мак- симальної диференціації залежно від наголосу, часокількості та консонантного оточення 4). Водночас уперше на картах — у вимірах реаль- ного простору — представлено відношення між діалектами всіх слов’янських мов, відношення спільності (включення в один ареал) чи проти- (Warszawa, 1994); Рефлекси ъ, ь (Zagreb, 2006); Рефлекси ъ, ь (Скопjе, 2003); Рефлекси о (М., 2008); Рефлекси e (М., 2011); у лексико-словотвір- ній серії: Тваринний світ (М., 1988); Тваринництво (Warszawa, 2000); Рослинний світ (Мн., 2000); Сіль- ське господарство (Bratislava, 2012); Домашнє госпо- дарство і приготування їжі (М., 2007); Професії та громадське життя (Warszawa, 2003); Людина (Kraków, 2009); підготовка наступних випусків триває. 4 Общеславянский лингвистический атлас. Серия фонетико-грамматическая. — Вып. 1. Рефлексы ě. — Београд, 1988. — Карты 66—70. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 6 25 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ 26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 6 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 6 27 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ставлення; причому вперше виразно постали відношення спільності у віддалених некон- тактних (просторово дистантних) діалектних зонах (як в українських говірках Підкарпаття, Карпат і окремих південнослов’янських ареа- лах 5, центральноукраїнських і північноросій- ських, українських і кашубських, лужицьких та інших говірках). Необхідність пояснення мовних явищ, ре- презентованих на картах Атласу, виявлення їхнього лінгвістичного змісту спонукала до опрацювання загальних засад та спеціальних прийомів інтерпретації карт як специфічно упорядкованого та інформаційно багаторівне- вого тексту 6. Адже карти об’єднують співвід- носні мовні одиниці різної структури й генези, інтегрують явища давні, що сягають ще пра- слов’янської епохи чи початкових етапів фор- мування окремих слов’янських мов, і відносно нові елементи слов’янського й не сло в’ян ського походження. Формальне й генетичне розмаїт- тя мовних одиниць кожної карти вимагає ана- літичного упорядкування та опису власне мов- ної та позамовної інформації 7, яку передають як окремі карти, так і їх тематичні об’єднання- блоки. Актуальною виявилася й переоцінка відомих у європейській лінгвістичній геогра- фії так званих «ареальних норм» М. Бартолі, узагальнень В.М. Жирмунського, М.О. Боро- діної, А.В. Десницької та інших дослідників, сформульованих за атласами німецьких, фран- цузьких та італійських діалектів. 5 Гриценко П. Carpato-balkanica. 2. Українсько-хор ват- ські паралелі на картах Загальнослов’янського лінг- вістичного атласу // Лемківський діалект у загаль- ноукраїнському контексті. Studia methodologica. — Вип. 27. — Тернопіль, 2009. 6 Докладніше: Вендина Т.И. Общеславянский лингвис- тический атлас и лингвистическая география // ХII Международный съезд славистов. Славянское язы- кознание. Доклады российской делегации. — М., 1998; Гриценко П.Е. Об интерпретации лингвистичес- ких карт // Proc. ІІІ Int. Congress of dialectologists and geolinguists. V. II. — Lublin, 2003. 7 Гриценко П.Ю. Загальнослов’янський лінгвістичний атлас як джерело вивчення культури слов’ян // Комп- лексне дослідження духовної культури сло в’ян. — К., 2004. Серед найважливіших типів інформації лін- гвістичних карт є: репертуар зафіксованих співвідносних • одиниць (наприклад, у слов’янських діалектах на місці праслов’янської фонеми /ę/ — голо- сний [е] з носовим резонансом — зафіксовано 48 типів континуантів, серед яких є відповід- ники однозвукові (як i, i:, ə, ε, ε:, а, ạ, ą …), дво- звукові (як іе‿ , iẹ:, iạ, in, ęn, yn, un…), тризву- кові (як iạn, iie)8; кожен з ряду репрезентантів зазначеної фонеми має свою географію поши- рення, сигналізує про наявність чи відсутність міжслов’янських зв’язків, вказує на давність чи інноваційний характер, а двозвукові рефлек- си — in, ęn, yn, un — демонструють унікальний процес фонематизації давнього додаткового назального призвука; таким розмаїттям свід- чень про /ę/, поданих з фонетичною точністю й водночас просторовою визначеністю, досі не міг оперувати жоден славіст! Такої самої висо- кої оцінки заслуговують матеріали всіх опу- блікованих томів Атласу); характер ареалу поширення мовного яви-• ща: утворює суцільний чи розірваний ареал; центральний чи периферійний ареал у межах окремої мови чи в межах усього слов’янського континууму; явище відоме в одній мові чи в кількох мовах; ареал архаїзмів чи інновацій та ін. (приклад чіткого відокремлення діалектів однієї мови від діалектного простору інших мов — це розвиток /о/ в новому закритому складі як [і] лише в українську ареалі, зрід- ка — з виходом на недалеке суміжжя у півден- норосійських говірках внаслідок українського впливу 9); для лексики і словотворення особливо • важливим є встановлення питомого чи за- позиченого характеру картографованих оди- ниць. Так, відомо, що причиною диференціації слов’янського континууму нерідко є не сло- в’ян ські впливи на слов’янські діалекти: на 8 Общеславянский лингвистический атлас. Серия фо- нетико-грамматическая. — Вып. 2а. Рефлексы ę. — М., 1990. 9 Общеславянский лингвистический атлас. Серия фо- нетико-грамматическая. — Вып. 5. Рефлексы о. — М., 2008. 28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 6 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ картах Атласу відтворено грецькі, албанські, латинські, румунські, італійські, французькі, німецькі, угорські, турецькі та інші впливи. Здебільшого неслов’янські елементи у сло- в’янських говірках є свідченням тісних без- посередніх контактів діалектоносіїв-слов’ян з іншими народами, а також широких впливів писемно-книжних традицій одного народу на традиції інших народів, хоча книжні елементи не завжди виходили за сферу писемної прак- тики, а тому не завжди ставали надбанням діа- лектного мовлення. Лінгвістичні карти відтво- рюють не лише факт наявності контактів, зону їх активного протікання, а й вторинне хвиле- подібне поширення іншомовних елементів у континуумі. Зіставлення, накладання інфор- мації багатьох карт уможливлює вияв діалек- тних зон підвищеного насичення запозичення- ми за окремими мовами-джерелами, що також окреслює окремі культурні ареали, зони впли- вів. Так, у 8-му лексико-словотвірному томі за- фіксовано 750 назв, утворених від майже 300 запозичених коренів 10. Кожен випадок фор- мування ареального співвідношення питомих слов’янських і запозичених елементів прихо- вує значну позамовну інформацію, наприклад, поняття ‘гроші’ (йдеться про загальну назву грошей, а не грошової одиниці визначеної вартості) мінімально представлений назвами слов’янської етимології — поvьсь (28 населе- них пунктів) і novьci (5 н.п.); в інших населе- них пунктах зафіксовано похідні від запозиче- них коренів: denьgy (< чагат. tanka, чуваськ. tang, казах. tenga, монг. tenge), groši, groše (< лат. grossus), pĕnędze (< герм. pfenning), para, pari, parę (< тур. para < араб. para), dьпаrь, dьnarьje (< лат. denarius), dепаrь (< роман. denaro), soldъ, soldi (< лат. soldus), soldi (< італ. soldo), grejcari (< нім. Kreuzer), forsa (< франц. force) 11. Наявність великої 10 Siatkowski J. Studia nad wpływami obcymi w Ogόlno- słowiańskim atlasie językowym. — Warszawa, 2004. — S. 8. 11 Общеславянский лингвистический атлас. Серия лексико-словообразовательная. — Вып. 8. Профес- сии и общественная жизнь. — Warszawa, 2003. — Карта 49. кількості запозичень (на тлі незначної кіль- кості назв слов’янської етимології) ніби супе- речить відомим фактам — існуванню в давніх слов’ян своєї системи грошових одиниць, яка становила невід’ємний елемент економічно- го життя, на що вказують питомі слов’янські назви (як, наприклад: гривна, скотъ, скотєцъ, куна та iн. у давньоруській мові); однак верба- лізація загального поняття ‘гроші’ відбулася за допомогою запозичених лексичних засобів, які покрили майже весь слов’янський континуум. Спираючись на картографічне відтворення мовного явища, дослідники можуть точно ви- значити напрями та інтенсивність внутріш ньо- слов’янської міжмовної взаємодії, окреслити центр і периферію ареалів мовних одиниць. Так, для десигната ‘зозуля, Cuculus canorus’ на- зву ŽEGЪzulja зафіксовано майже в усіх укра- їнських та більшості білоруських говірок; на- томість у польських говірках ця назва відома в небагатьох східних говірках у суміжжі з укра- їнськими і білоруськими, а також у тих північ- них і західних говірках, які постали після Дру- гої світової війни внаслідок переселення люд- ності зі східнопольських земель, що дає підста- ви вважати ці говірки генетично спільними зі східнопольськими говірками; цю назву зафік- совано в 1 східнословацькій говірці; у росій- ському континуумі ця назва поширена як ду- блетна у 3 н.п. південно-західної групи говірок, суміжних з українськими і білоруськими, та в 1 н.п. на терені Литви, у зоні взаємодії з біло- руськими говірками. Така географія назви ŽEGЪzulja виразно засвідчує, що українсько- білоруський континуум становить ареальне ядро цієї назви, а польські, словацькі й росій- ські говірки — периферію її поширення 12. Останнє важливо відзначити, оскільки типо- вою є ареальна ситуація, коли український і/ чи білоруський континууми становили пери- ферію поширення багатьох полонізмів, росія- нізмів чи неслов’янських запозичень, для яких польська і російська мови були континуума- 12 Общеславянский лингвистический атлас. Серия лек сико-словообразовательная. — Вып. 1. Животный мир. — М., 1988. — Карта 21. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 6 29 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ми-посередниками на шляху до української чи білоруської мов. Евристичну цінність мають так звані екс- клюзивні мовні одиниці, поширення яких не виходить за межі однієї мови, як на це вказу- ють наявні джерела. Підвищена увага до таких одиниць зумовлена не лише необхідністю пе- ревірки на підставі нових джерел їх ексклюзив- ності, а й тим, що такі лексеми (як і словофор- ми, значення, граматичні конструкції) можуть виявитися маркерами локального культурного типу. Так, на підставі матеріалів Атласу, до та- ких лексем можна віднести jaričъ ‘їжак’, яка утворює компактний ареал в українських за- карпатських говірках (6 населених пунктів) і невідома в інших слов’янських діалектах 13. Карта не лише представляє ареали поши- рення діалектних одиниць з їх зовнішніми межами — ізоглосами, а й зберігає важливу ін- формацію про кількісні характеристики, час- тоту фіксації цих одиниць у картографованому просторі. Те, що кількісна характеристика діа- лектних одиниць є надійним інструментом їх поглибленого пізнання, сьогодні не викликає сумнівів, оскільки статистичний метод опра- цювання картографованих мовних даних дає можливість глибше пізнати як типові мовні факти, так і спорадичні, які часто не брали до уваги; останні можуть засвідчувати затухання наявного чи виникнення нового мовного явища. Так, кількість континуантів праслов’янського /ę/ в позиції максимальної диференціації в слов’янських діалектних мовах є різною: з усіх 48 рефлексів у польських діалектах відзначено їх найбільше — 30, у словенській — 18, у серб- ській та хорватській — 16, у чеській та словаць- кій — 11, у білоруській, українській та росій- ській — 9, у верхньо- і нижньолужицьких — 6. 13 Там само. — Карта 10. При цьому набори рефлексів за діалектними мовами збігаються частково, звідси — поділ рефлексів на ексклюзивні, сепаратні і відомі в кількох (більше, ніж у двох) слов’янських мо- вах. Важливим аспектом статистичного аналі- зу інформації лінгвістичних карт є врахування кількості населених пунктів у мережі Атласу, в яких реалізована досліджувана одиниця; при цьому кількісна характеристика не тільки релятивно окреслює мовні одиниці на шкалі частоти, а й у поєднанні з просторовими ха- рактеристиками допомагає безпомилково ви- значити напрями впливів, центр і периферію поширення відповідного явища 14. Якість відтворення на картах Загально сло- в’ян ського лінгвістичного атласу складної й багатовимірної диференціації та різноспрямо- ваних зв’язків слов’янських діалектів, обсяги вперше зафіксованого матеріалу, відкриття численних нових сторін мовних явищ — усе це засвідчує, що Атлас як праця нового типу заклав принципово іншу основу розвитку синхронного й діахронного слов’янського мо- вознавства, зумовив формулювання нових за- вдань у пізнанні слов’янського мовного світу. Синтез ідей великого колективу провідних слов’янських діалектологів, узагальнення й розвиток осягнень національних лінгвістич- них шкіл відкривають перспективи поглибле- ного вивчення інтегрального й специфічного у структурі кожної слов’янської мови і лінгвофе- номену Славії як цілості, дослідженні шляхів та інтенсивності еволюції слов’янських мов від пізньопраслов’янського до їхнього сучасного стану. 14 Докладніше: Falińska B. Leksyka dotycząca hodowli na mapach Ogόlnosłowiańskiego atlasu językowego. — Cz. I—II. — Białystok, 2001; Матэрыялы Агульнасла- вянскага лінгвістычнага атласа. Раслінны свет. — Мн., 2009. 30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 6 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ П.Е. Гриценко Институт украинского языка Национальной академии наук Украины ул. Грушевского, 4, Киев, 01601, Украина ОБЩЕСЛАВЯНСКИЙ ЛИНГВИСТИЧЕСКИЙ АТЛАС — НОВЫЙ ЭТАП ИССЛЕДОВАНИЯ СЛАВЯНСКИХ ЯЗЫКОВ На картах Общеславянского лингвистического атласа впервые в славистике отражена сложная дифференциация славянских диалектов, их взаимосвязи в славянском языковом пространстве как целостном континууме. Атлас существенно изменил существовавшие ранее представления о языковом феномене Славии, об архаическом и ин- новационном слое явлений в современных славянских диалектах, интенсивности и направленности межславян- ского языкового взаимодействия, о неславянских влияниях на славянский языковой мир. Впервые в лингвосла- вистику введен объемный и качественно новый эмпирический материал, значительная часть которого оставалась неизвестной исследователям славянских языков. Синтез идей большого международного научного коллектива славянских диалектологов, обобщение и развитие достижений национальных лингвистических школ открывают перспективы углубленного исследования как интегральных, так и специфических явлений в структуре каждого из славянских языков, а также путей их эволюции. P.Yu. Grytsenko Institute of Ukrainian of National Academy of Sciences of Ukraine 4 Grushevskogo St., Kyiv, 01601, Ukraine THE SLAVIC LINGUISTIC ATLAS — A NEW LEVEL IN THE STUDY OF THE SLAVONIC LANGUAGES For the first time in the history of Slavonic studies, the maps of Slavic Linguistic Atlas display complicated differentia- tion of Slavonic dialects as well as their interrelations within the Slavonic linguistic areal seen as a whole. It brings a crucial change in the knowledge about Slavia as a linguistic phenomenon, archaic and innovative features in modern Slavonic dialects, intensity and directions of inter-Slavonic language interaction, and non-Slavonic influence upon the Slavonic linguistic continuum. The Atlas introduces a vast amount of essentially new linguistic data which were previ- ously unknown to scholars. Being a synthesis of ideas and insights of a big international set of Slavonic dialectologists, generalizing and further developing achievements of national linguistic schools, the Atlas opens new vistas for advanced study of common and specific features within each Slavonic languages as well as their evolution.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69585
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T13:59:42Z
publishDate	2014
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Гриценко, П.Ю. 2014-10-16T20:12:53Z 2014-10-16T20:12:53Z 2014 Загальнослов’янський лінгвістичний атлас – новий етап дослідження слов’янських мов (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 9 квітня 2014 р.) / П.Ю. Гриценко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 6. — С. 21-30. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69585 На картах Загальнослов’янського лінгвістичного атласу вперше у славістиці відтворено складну диференціацію слов’янських діалектів, їхні взаємозв’язки у межах слов’янського мовного простору як цілості. Цим відчутно змінено дотеперішні знання про лінгвальний феномен Славії, про архаїчне й інноваційне у сучасних слов’янських діалектах, про інтенсивність і напрями міжслов’янської мовної взаємодії та неслов’янські впливи на слов’янський континуум. Уперше в слов’янське мовознавство введено такий значний за обсягом і якісно новий емпіричний матеріал, значна частина якого залишалася невідомою дослідникам слов’янських мов. Синтез ідей великого міжнародного наукового колективу слов’янських діалектологів, узагальнення й розвиток осягнень національних лінгвістичних шкіл відкривають перспективи поглибленого вивчення інтегрального й специфічного у структурі кожної слов’янської мови, а також шляхів їх еволюції. На картах Общеславянского лингвистического атласа впервые в славистике отражена сложная дифференциация славянских диалектов, их взаимосвязи в славянском языковом пространстве как целостном континууме. Атлас существенно изменил существовавшие ранее представления о языковом феномене Славии, об архаическом и инновационном слое явлений в современных славянских диалектах, интенсивности и направленности межславянского языкового взаимодействия, о неславянских влияниях на славянский языковой мир. Впервые в лингвославистику введен объемный и качественно новый эмпирический материал, значительная часть которого оставалась неизвестной исследователям славянских языков. Синтез идей большого международного научного коллектива славянских диалектологов, обобщение и развитие достижений национальных лингвистических школ открывают перспективы углубленного исследования как интегральных, так и специфических явлений в структуре каждого из славянских языков, а также путей их эволюции. For the first time in the history of Slavonic studies, the maps of Slavic Linguistic Atlas display complicated differentiation of Slavonic dialects as well as their interrelations within the Slavonic linguistic areal seen as a whole. It brings a crucial change in the knowledge about Slavia as a linguistic phenomenon, archaic and innovative features in modern Slavonic dialects, intensity and directions of inter-Slavonic language interaction, and non-Slavonic influence upon the Slavonic linguistic continuum. The Atlas introduces a vast amount of essentially new linguistic data which were previously unknown to scholars. Being a synthesis of ideas and insights of a big international set of Slavonic dialectologists, generalizing and further developing achievements of national linguistic schools, the Atlas opens new vistas for advanced study of common and specific features within each Slavonic languages as well as their evolution. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України З кафедри Президії НАН України Загальнослов’янський лінгвістичний атлас – новий етап дослідження слов’янських мов (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 9 квітня 2014 р.) Общеславянский лингвистический атлас — новый этап исследования славянских языков The Slavic Linguistic Atlas — a new level in the study of the Slavonic languages Article published earlier
spellingShingle	Загальнослов’янський лінгвістичний атлас – новий етап дослідження слов’янських мов (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 9 квітня 2014 р.) Гриценко, П.Ю. З кафедри Президії НАН України
title	Загальнослов’янський лінгвістичний атлас – новий етап дослідження слов’янських мов (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 9 квітня 2014 р.)
title_alt	Общеславянский лингвистический атлас — новый этап исследования славянских языков The Slavic Linguistic Atlas — a new level in the study of the Slavonic languages
title_full	Загальнослов’янський лінгвістичний атлас – новий етап дослідження слов’янських мов (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 9 квітня 2014 р.)
title_fullStr	Загальнослов’янський лінгвістичний атлас – новий етап дослідження слов’янських мов (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 9 квітня 2014 р.)
title_full_unstemmed	Загальнослов’янський лінгвістичний атлас – новий етап дослідження слов’янських мов (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 9 квітня 2014 р.)
title_short	Загальнослов’янський лінгвістичний атлас – новий етап дослідження слов’янських мов (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 9 квітня 2014 р.)
title_sort	загальнослов’янський лінгвістичний атлас – новий етап дослідження слов’янських мов (за матеріалами наукової доповіді на засіданні президії нан україни 9 квітня 2014 р.)
topic	З кафедри Президії НАН України
topic_facet	З кафедри Президії НАН України
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69585
work_keys_str_mv	AT gricenkopû zagalʹnoslovânsʹkiilíngvístičniiatlasnoviietapdoslídžennâslovânsʹkihmovzamateríalaminaukovoídopovídínazasídanníprezidíínanukraíni9kvítnâ2014r AT gricenkopû obŝeslavânskiilingvističeskiiatlasnovyiétapissledovaniâslavânskihâzykov AT gricenkopû theslaviclinguisticatlasanewlevelinthestudyoftheslavoniclanguages

Institution

Ähnliche Einträge