До 60-річчя Юрія Вікторовича Болтрика

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Археологія
Дата:2009
Автори: Отрощенко, В.В., Скорий, С.А.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2009
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69756
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:До 60-річчя Юрія Вікторовича Болтрика / В.В. Отрощенко, С.А. Скорий // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 108-110. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860256202614636544
author Отрощенко, В.В.
Скорий, С.А.
author_facet Отрощенко, В.В.
Скорий, С.А.
citation_txt До 60-річчя Юрія Вікторовича Болтрика / В.В. Отрощенко, С.А. Скорий // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 108-110. — укр.
collection DSpace DC
container_title Археологія
first_indexed 2025-12-07T18:49:24Z
format Article
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4108 Дещо несподівано для друзів і колег наблизив- ся ювілей відомого українського археолога Юрія Вікторовича Болтрика. І це не дивно, тому що дата 60 років і Юрій Болтрик зовсім не спів- відносяться у нашій свідомісті: він має унікаль- ну здатність завжди залишатись молодим. Майбутній скіфолог народився у м. Лу- ганськ 4 вересня 1949 р. в сім’ї службовців. 1956 р. родина повернулася до Києва, де Юрко став учнем знаменитої школи № 83, що по вул. Лютеранській, яку до того закінчили кла- сики української археології М.Ю. Брайчев- ський та Ю.Г. Колосов. Доленосною для до- питливого школяра стала участь 1965 р. в роз- копках Керченської експедиції ІА АН УРСР, керованої О.М. Лєсковим. За рік він уже лабо- рант ІА АН УРСР, а потім, без відриву від робо- ти, й студент історичного факультету Київсько- го державного університету ім. Тараса Шев- ченка. Диплом, захищений 1973 р., дає право Юрію на посаду старшого лаборанта. Далі була служба в армії, а потому — наукова робота: з 1975 р. — молодший науковий співробітник; 1986 р. — науковий і 2003 р. — старший нау- ковий співробітник. 2002 р. Юрій Вікторович успішно захистив кандидатську дисертацію «Курганне будівництво скіфів у V—IV ст. до Н. Х. (за матеріалами поховальних комплексів Дніпро-Молочанського межиріччя)». Формальний перелік посад та регалій не дає найменшого уявлення про динамічний ритм життя ювіляра в науці. Він — людина поля, де найліпше проявилися його організаційні зді- бності, генерування ідей та вибуховий темпе- рамент. У Юрія Вікторовича були численні вчителі, яких він поділяє на археологічних (Е.В. Яковенко, Д.Т. Березовець) та керівних ДО 60-РІЧЧЯ ЮРІЯ ВІКТОРОВИЧА БОЛТРИКА підпілля і повстання в’язнів у квітні 1945 р. Для свого сина він завжди був і залишається взірцем мужності і відповідальності. Зустрічаючи свій ювілей, Сергій Анатолі- йович Скорий має багато наукових планів на майбутнє. Побажаймо йому міцного здоров’я і натхнення, здійснення усіх задумів і мрій! спектива», Сімферополь, 2006; «Ностальгия», Полтава, 2008). В останній збірці є цикл «Этюды Букового леса», присвячений батькові — Анато- лію Кириловичу Скорому, який помер 21 черв- ня 2007 р., напередодні річниці війни. Ще підліт- ком він пройшов усі кола воєнного пекла. Опи- нившись у 1943 р. в Бухенвальді, став учасником (О.М. Лєсков, В.І. Бідзіля, В.О. Круц, В.В. Отро- щенко). Зрештою, й сам він виріс в енергійно- го керівника експедицій рідного інституту: 1977 р. — Запорізької; 1980—1981 рр. — Таврій- ської; 1984—1992 рр. — Приазовської; 1992— 1995 рр. — експедиції «Сула» (Басівське та Свиридівське городища); 2000 р. — Трахтеми- рівської; 2003—2004 рр. — Центральноукраїн- ської. Впродовж 1999—2002 рр., 2005—2006 рр. Ю.В. Болтрик завзято працював заступником керівника (С.О. Біляєвої) Міжна родної Укра- їнсько-Турецької Південної експе диції. Неоціненний польовий досвід ювіляра став фундаментом для його блискучих наукових спостережень і відкриттів. Саме він завершив вікову епопею розкопок могили Огуз — най- більшої поховальної споруди Скіфії, де знай- шов найдрібніші золоті прикраси. Ю.В. Бол- ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4 109 трик керував завершальними трьома сезонами (з восьми проведених) досліджень, а потім від- новив насип Огузу. Після того предметом його вивчення стали кургани скіфської еліти Кара- Тюбе, де вчений розкопав найглибшу (16 м) культову підземну споруду Скіфії, Тащенак, а також декілька курганних груп в степах на пів- нічний захід від Азовського моря. Дещо рані- ше відбулися загальновідомі своїми знахідка- ми розкопки Вишневої Могили в системі Гю- нівських курганів, а ще раніше була участь у дослідженні знаменитої Гайманової Могили. Саме відтоді виникає у ювіляра особли- ва зацікавленість великими могилами Скіфії. Проаналізувавши розташування великих кур- ганів, він реконструював мережу скіфських су- ходольних комунікацій, а потім запропонував принцип соціальної стратифікації скіфського суспільства другої половини ІV ст. до н. е., що базується на регламентації обсягу насипу кур- гану для певного соціального прошарку. Під- нявшись на верхівку соціальної піраміди Скі- фії, реконструйованої таким чином, Ю.В. Бол- трик, спільно з О.Є. Фіалко, дотепно й цілком логічно обґрунтували ідею вірогідності похо- вання царя Атея в кургані Чортомлик. Особливістю натури ювіляра є те, що будь- яку життєву ситуацію він здатен обернути на користь науці. Так, за рік служби в армії на По- ліссі (1974—1975) новоспечений солдат при- звичаївся працювати з топографічними ма- пами. Надалі мапи стали полігоном для його нових відкриттів: мережі шляхів-сполучень Великої Скіфії, варіанта локалізації скіфсько- го емпорія Кремни (разом з О.Є. Фіалко), від- найдення розкопаної 1795 р. й забутої могили Сорока (2007), яку В.Б. Антонович свого часу вважав найбільшою поховальною спорудою України тощо. Слід особливо зауважити, що наукові інте- реси нашого ювіляра аж ніяк не обмежуються скіфською тематикою на теренах Північнопри- чорноморського степу, хоча, зрозуміло, вона домінуює впродовж усієї його дослідницької роботи. Безперечно, важливим є внесок Юрія Вікторовича і в дослідження лісостепових ста- рожитностей скіфського часу. Роки розкопок на городищах Українського Лісостепу (Басів- ське, Свиридівське, Трахтемирівське) дали нові відкриття. І ось тут треба згадати про особливе археологічне щастя нашого ювіляра, яке, між іншім, було небайдужим до нього і впродовж десятиліть розкопок степових пам’яток. Бага- то хто з фахівців, що працювали в Українському Лісостепі, досліджували тією чи іншою мірою захисні споруди городищ скіфського часу, отри- муючи різні за своєю науковою вартістю матері- али. Ю.В. Болтрику при розкопках ділянки валу відомого Трахтемирівського городища, най- більшого в Пороссі (2000), доля подарувала рід- кісний випадок зафіксувати яскраві сліди напа- ду скіфів-кочовиків на це укріплення у вигля- ді численних вістрів стріл, кинджала-акінака та інших виразних знахідок. Ці важливі матеріали стали підґрунтям монографії «Напад скіфів на Трахтемирівське городище» (Київ, 2003), напи- саної разом з О.Є. Фіалко. Ю.В. Болтрику по- щастило бути консультантом і при дослідженні українсько-польською експедицією непограбо- ваного поховання скіфського ватажка у Вели- Ю.В. Болтрик та В.В. Отрощенко у Видубичах (1979 р.) ISSN 0235-3490. Археологія, 2009, № 4110 Так визначив у одному з віршів своє кредо ар- хеолог і поет Сергій Буйських. Цього року йому виповнилося 60 років, і ми щиро вітаємо його. Народився ювіляр 27 липня 1949 р. непода- лік м. Курган в Заураллі, з 1959 р. постійно меш- кає у Києві. Ще в дитинстві побачивши велич- ні руїни Херсонеса, він захопився античністю. В школі обдарований хлопчик мав чимало упо- добань (захоплювався журналістикою, спор- том, живописом і театром), але археологія була найпершим і найулюбленішим захопленням, а згодом стала головною справою його життя. Те захоплення привело його до гуртка «Юний археолог», яким керував Д.Я. Телегін. Там Сер- гій придбав друзів і колег — нині це знані ар- хеологи Р.В. Терпиловський, Б.В. Магомедов, Р.С. Орлов, С.В. Полін. «МОЯ РОБОТА — ТУРБУВАТИ ВІЧНІСТЬ...» кому Рижанівському кургані (1996), і його зна- чний досвід, безумовно, посприяв успішному польовому вивченню цього яскравого і найпіз- нішого за часом кургану скіфської степової елі- ти на теренах Лісостепу. Юрій Болтрик є чудовим знавцем скіфської матеріальної культури, і , мабуть, важко знайти ту чи іншу її категорію, вивченню якої не приді- лив би уваги його допитливий розум. Результа- ти польової та кабінетної роботи ювіляра, його невпинно пульсуючої думки органічно втілені в понад 150 наукових працях, значна частина яких видана за кордоном. Серед них три колек- тивні монографії та навчальний посібник. Наш ювіляр — знаний, авторитетний фа хі- вець-скіфолог, є учасником численних науко- вих форумів різного рівня. Його доповіді із за- цікавленістю сприймали в наукових установах Кемерова, Вані, Ростова-на-Дону, Москви, Санкт-Петербурга, Харкова, Чигирина, Запо- ріжжя, Ужгорода, Анкари, Ізміра, Тулчі, По- знані, Берліна, Нью-Йорка, Чикаго. Юрій Болтрик — завжди з молоддю і логіч- но, що з моменту заснування Магістерської програми «Археологія та давня історія Укра- їни» в Національному університеті «Києво- Могилянська Академія» (2000) він читає кур- си лекцій «Доба раннього заліза України та су- міжних територій» та «Скіфія за матеріалами розкопок елітних курганів». Нині Юрій Вікторович пробує себе в абсо- лютно новій, як для нього, ролі профспілко- вого лідера інституту. Тут він також знаходить нестандартні форми спілкування в колекти- ві — від виїзного святкування Нового року в Коростені до оздоровлення співробітників у басейні. Поза тим, ювіляр ще й дбайливий чо- ловік, супутник іншого скіфолога О.Є. Фіалко, батько трьох дітей та дід трьох онуків. У вирі подій сучасного політичного життя в нього є власна позиція й вона завжди державницька. 44 роки знайомства й спільного життя в ар- хеології одного автора цього тексту й понад 30 років — другого переконали нас у тому, що Юрій Вікторович Болтрик — людина, з якою на диво легко спілкуватися, а ще приємніше працювати на славу нашої науки. Побажаймо ж йому міцного здоров’я й цілком очікуваних вагомих творчих здобутків. Будьмо, пане Юрію! В.В. ОТРОЩЕНКО, С.А. СКОРИЙ Закінчивши школу, Сергій Буйських 1966 р. вступив на історичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, де доля звела його з професором Лазарем Мойсе- йовичем Славіним, який 1967 р. запросив Сер- гія в Ольвійську експедицію. Ольвія полони- ла Сергія, надихаючи на наукову й поетичну творчість. Чимало його пісень стали «народно- археологічними». Його професіоналізм зростав за участі в розкопках А.С. Русяєвої, Н.О. Лей- пунської, Р.Й. Ветштейн, Ю.І. Козуб, С.Д. Кри- жицького, В.В. Лапіна, Л.В. Копєйкіної та А.В. Буракова в Ольвії, на Березані, Бейкусько- му поселенні та Козирському городищі. 1971 р. Сергій Буйських став аспірантом Ін- ституту археології і надалі, у відділі античної ар- хеології, пройшов усі сходинки наукового по-
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69756
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0235-3490
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T18:49:24Z
publishDate 2009
publisher Інститут археології НАН України
record_format dspace
spelling Отрощенко, В.В.
Скорий, С.А.
2014-10-20T19:34:14Z
2014-10-20T19:34:14Z
2009
До 60-річчя Юрія Вікторовича Болтрика / В.В. Отрощенко, С.А. Скорий // Археологія. — 2009. — № 4. — С. 108-110. — укр.
0235-3490
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69756
uk
Інститут археології НАН України
Археологія
Хроніка
До 60-річчя Юрія Вікторовича Болтрика
Article
published earlier
spellingShingle До 60-річчя Юрія Вікторовича Болтрика
Отрощенко, В.В.
Скорий, С.А.
Хроніка
title До 60-річчя Юрія Вікторовича Болтрика
title_full До 60-річчя Юрія Вікторовича Болтрика
title_fullStr До 60-річчя Юрія Вікторовича Болтрика
title_full_unstemmed До 60-річчя Юрія Вікторовича Болтрика
title_short До 60-річчя Юрія Вікторовича Болтрика
title_sort до 60-річчя юрія вікторовича болтрика
topic Хроніка
topic_facet Хроніка
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69756
work_keys_str_mv AT otroŝenkovv do60ríččâûríâvíktorovičaboltrika
AT skoriisa do60ríččâûríâvíktorovičaboltrika