Анатолію Миколайовичу Кірпічникову — 80!
Відомому вченому, визначному досліднику дав ньоруських старожитностей, доктору історичних наук, професору, головному співробітнику Інституту історії матеріальної культури РАН Анатолію Миколайовичу Кірпічникову виповнилося 80 років....
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69780 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Анатолію Миколайовичу Кірпічникову — 80! // Археологія. — 2010. — № 1. — С.135-137. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859791159594844160 |
|---|---|
| citation_txt | Анатолію Миколайовичу Кірпічникову — 80! // Археологія. — 2010. — № 1. — С.135-137. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Відомому вченому, визначному досліднику дав ньоруських старожитностей, доктору історичних наук, професору, головному співробітнику Інституту історії матеріальної культури РАН Анатолію Миколайовичу Кірпічникову виповнилося 80 років.
|
| first_indexed | 2025-12-02T11:49:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 1 135
Хроніка
АНАТОЛІЮ МИКОЛАЙОВИЧУ
КІРПІЧНИКОВУ — 80!
Відомому вченому, визначному досліднику
дав ньоруських старожитностей, доктору іс-
торичних наук, професору, головному співро-
бітнику Інституту історії матеріальної культу-
ри РАН Анатолію Миколайовичу Кірпічни-
кову виповнилося 80 років. Він зустрічає цей
ювілей у розквіті творчих та фізичних сил. І
це не чергова «ювілейна» фраза. Кожен, хто
зустрічався з Анатолієм Миколайовичем цьо-
го року, може (іноді з непідробною заздрістю)
це підтвердити. Багато писати про нього, ха-
рактеризувати його величезний внесок до єв-
ропейської археологічної науки немає вели-
кої потреби. Можна лише звернути читача до
численних праць вченого, біографічних книг
та збірок на його честь. Адже неможливо уя-
вити когось із фахівців у галузі давньорусь-
кої археології, хто б не знав наукового дороб-
ку дослідника. Коли більшість сучасних (і вже
досить маститих, із високими званнями та
посадами) археологів та істориків Русі роби-
ли свої перші кроки на нашій землі у букваль-
ному значенні, Анатолій Миколайович вже
топтав стежку в археології. Розпочинав він
ще студентом історичного факультету Ленін-
градського університету, беручи участь у роз-
копках 1949 р. у м. Переяслав-Хмельницький
спільної експедиції ІІМК АН СРСР та ІА АН
УРСР, очолюваної М.К. Каргером. Пізніше, у
1957—1964 рр., молодий науковець долучив-
ся до відомих досліджень на території Укра-
їни свого університетського вчителя і показ-
ного вченого на давньоруському городищі під
Шепетівкою (яке М.К. Каргер образно нази-
вав «давньоруськими Помпеями»).
Годі й перелічити навіть найголовніші до-
сягнення та праці вченого. Його перу нале-
жать близько 600 праць, з них понад два десят-
ки книг. Коло його наукових інтересів надзви-
чайно широке. Дослідник завжди вирізнявся
глибокою ерудицією, непідробною цікавістю
до нових археологічних фактів чи історичних
проблем.
Народився Анатолій Миколайович Кірпіч-
ников 25 червня 1929 р. у Ленінграді, пережив
блокаду міста. У 1948 р. вступив на історичний
факультет Ленінградського університету. Піс-
ля його закінчення у 1953 р. працював у Ар-
тилерійському музеї в Ленінграді (вірогідно,
звідси й головні наукові інтереси ювіляра). У
1955 р. вступив до аспірантури Ленінградсько-
го відділення Інституту археології СРСР (те-
пер ІІМК РАН), з яким і пов’язане все його
наукове життя. З 1958 р. — молодший науко-
вий співробітник, з 1974 р. — старший науко-
вий співробітник. Понад 30 років, з 1974 р. по
2005 р., успішно очолював сектор (пізніше від-
діл) слов’янсько-фінської археології. Сьогод-
ні він головний науковий співробітник цьо-
го відділу. 2005 року ІІМК урочисто відзначав
50-річчя праці Анатолія Миколайовича в цьо-
му закладі. Дата вражає! 1963 р. захищена кан-
дидатська дисертація «Руська зброя ближнього
бою Х—ХІІ ст.», а у 1975 р. — докторська «Вій-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 1136
ськова справа Русі ІХ—ХV ст.», яка стала непе-
ресічною подією у давньоруській археології.
Коротко окреслимо найголовніші напрями
наукових інтересів А.М. Кірпічникова. Пере-
довсім це військова справа Давньої Русі у ши-
рокому розумінні цього терміну. Вчений за-
ймається найрізноманітнішими аспектами
військово-історичної науки та найбільше, зви-
чайно, військовою археологією, яка виявилася
невичерпним історичним джерелом. Знамен-
ними в його науковій спадщині справедливо
вважаються фундаментальні корпуси-каталоги
з різних категорій зброї ІХ—ХV ст., що поба-
чили світ у 1966—1976 рр. в серії «Свод архе-
ологических источников» та інших виданнях
(«Древнерусское оружие: вып. 1. Мечи и сабли
ІХ—ХІІІ вв.» (1966); вып. 2. «Копья, сулицы,
боевые топоры, булавы и кистени» (1966);
вып. 3. «Доспех, комплекс боевых средств
ІХ—ХІІІ вв.» (1971); «Военное дело на Руси в
ХІІІ—ХIV вв.», 1976 тощо). Ними користують-
ся і студент, і досвідчений вчений. Анатолій
Миколайович Кірпічников цілком справедли-
во вважається в Європі головним фахівцем у
зброярській справі.
Чимало часу він провів у різноманітних єв-
ропейських музеях і фондах, вивчаючи та роз-
чищуючи мечі та шаблі в пошуках написів на
клинках («Надписи и знаки на клинках восточ-
ноевропейских мечей ІХ—ХІІІ вв.». — Скан-
динавський сборник. — № 11. — 1966, та інші).
Саме він розшукав і розчистив слов’янські на-
писи на мечах Х — початку ХІ ст. («Коваль Лю-
дота (Людоша)» та «Слав...») з Національного
історичного музею України, довівши власне
виробництво зброї на Русі. Дослідник розшу-
кав, зібрав, обробив, систематизував, класи-
фікував і відкрив широкому науковому світові
практично весь наявний матеріал зі зброярства
Русі. Це понад 8 тис. предметів військової тех-
ніки ІХ—ХV ст., що походять приблизно з 1300
поховань та 120 міст і поселень різних куточків
Давньої Русі. Саме на цей надійний фундамент
спирається сучасна археологічна й історич-
на наука. У всіх сучасних роботах і публікаці-
ях у Росії, Україні і всій Європі активно заді-
яно (дуже часто навіть занадто) напрацювання
ювіляра ще 60—70-х рр. минулого століття. А
сам він продовжує поглиблювати та по-новому
висвітлювати все нові й нові аспекти цієї тема-
тики. Ось і в рік ювілею ми отримали ще одну
таку працю — «Раннесредневековые золоченые
шлемы. Новые находки и наблюдения» (СПб.,
2009). Аналіз археологічного матеріалу із ши-
роким залученням писемних та графічних дже-
рел дозволив висвітлити озброєння піхоти та
кінноти, уявити тактику бою, визначити етапи
розвитку військової справи Русі, впливи схід-
них та західних сусідів.
Інше суттєве спрямування наукових інтер-
есів ювіляра також пов’язане з середньовічною
військовою справою. Це дослідження оборон-
них споруд та фортець, перш за все на Північно-
Західних землях Русі (Новгород, Псков, Ладо-
га, Орєшек, Гдов, Копор’є та інші). Вчений
вводить до наукового обігу невідомі писемні
та графічні джерела, серед них середньовіч-
ні описи міст, малюнки міст-фортець та ста-
рожитностей, свідчення іноземних мандрів-
ників тощо (наприклад 11 забутих малюнків
голландця Ніколаса Вітсена, зроблені у 1664—
1665 рр.). За активної участі А.М. Кірпічнико-
ва при ІІМК РАН створено загальноросійський
семінар «Військова археологія», регулярно ор-
ганізуються військово-історичні конференції
та семінари, виходять серйозні праці, а голо-
вне, з’являються нові молоді сили в цій галузі
науки, помітно розширюється фронт наукових
досліджень.
Ще один магістральний напрям дослі-
джень Анатолія Миколайовича Кірпічнико-
ва — це вивчення Старої Ладоги, яке він очо-
лює з 1972 р. Староладозька експедиція ІІМК
РАН завжди була серед найрезультативніших.
Сама Стара Ладога є однією з найважливіших
пам’яток ранньої Русі (найраніша дендрода-
та — 753 р.) початкових етапів зародження її
державності. Кожен рік розкопки дають усе
нові й нові цікаві та важливі артефакти. І ви-
значальна заслуга в цьому належить енергії та
науковій ерудиції керівника експедиції. Заува-
жимо, що і цей ювілей вчений зустрів саме в
експедиції, у Старій Ладозі.
А.М. Кірпічников — знаний організа-
тор науки. Понад 30 років він очолював один
з найбільших відділів ІІМК — слов’янсько-
фінський. Добре відомо, скільки сил та часу
забирає адміністративна робота. Але вона не-
обхідна для гармонійного розвитку відділу, на-
укового зростання його співробітників. І ви-
сокий авторитет відділу та його представників
серед наукової європейської спільноти — це
заслуга керівника, його власної наукової ваги,
його наукових зв’язків та дружніх стосунків.
Вчений — Заслужений діяч науки Російської
Федерації (з 1991 р.).
Таку саму величезну роботу провадить Ана-
толій Миколайович Кірпічников у галузі охо-
рони культурної спадщини. У Товаристві охо-
рони пам’яток він з часу заснування. Неодно-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2010, № 1 137
разово його вагомий голос звучав на захист
різноманітних пам’яток минулого. І сьогод-
ні до рішучих виступів (разом з іншими най-
кращими представниками наукової та творчої
інтелігенції) вченого проти будівництва ве-
личезного монстра Газпрому, який назавжди
може знищити історичний ландшафт Санкт-
Петербурга, перш за все, ансамбль Смольного
та рештки фортеці Нієншанцу, змушена при-
слухатися влада. Вчений очолює і такий масш-
табний проект як серійне видання «Культурна
спадщина Російської держави», в якому беруть
участь закордонні вчені, політики, дипломати,
письменники, діячі культури і церкви.
З перших своїх кроків у археології до цього
дня Анатолій Миколайович підтримує найтіс-
ніші наукові та дружні стосунки з українськи-
ми археологами. Знову ж важко перелічити всіх
його друзів-колег (на жаль, більшість із них вже
пішли з життя) та молодших науковців, кому він
вимогливо, але доброзичливо опонував на за-
хисті кандидатських та докторських дисертацій,
просто доброю порадою чи реальною допомо-
гою. Чи не кожен рік ми зустрічаємося на між-
народних конференціях в Росії, Україні і в ін-
ших країнах Європи. Тільки в останні роки вче-
ний бував на форумах у Чернігові—Шестовиці,
Іскоростені, двічі в Переяславі-Хмельницькому.
Ювілейного року він встиг відвідати розкопки
Десятинної церкви та Західного палацу Х ст., зі-
йти на дно рову найдавнішого Київського горо-
дища. Як завжди, надав влучні поради та кон-
сультації на фестивалі бойових мистецтв під
Києвом, де здійснюється сміливий проект на-
турної реконструкції «міста Володимира» дав-
нього Києва.
Дорогий Анатолію Миколайовичу! Своє
80-річчя Ви зустрічаєте у чудовій творчій фор-
мі. Українські археологи зичать Вам найміц-
нішого здоров’я, подальших експедиційних
здо бутків та наукових звершень, втілення всіх
творчих задумів, талановитих учнів, радощів
з рідними, колегами, друзями. Ми сподіває-
мося на нові й нові зустрічі в Україні, Санкт-
Петербурзі та Старій Ладозі чи у будь-яких ку-
точках нашої земної кулі.
НА 70-РІЧЧЯ
ВАДИМА СЕРГІЙОВИЧА БОЧКАРЬОВА
© ЛИТВИНЕНКО Р.О., ОТРОЩЕНКО В.В., 2010
Українські археологи щиро вітають з поваж-
ним ювілеєм знаного російського археолога,
блискучого дослідника старожитностей При-
чорномор’я доби бронзи Вадима Сергійовича
Бочкарьова! Ювіляр народився 26 вересня
1939 р. у м. Новочеркаськ Ростовської обл.
Упродовж 1953—1957 рр. Вадим проживав з
родиною в Києві, де закінчив середню школу
№70 та збагатився знанням української мови.
З атестатом зрілості юнак вступив на історико-
філологічний факультет Ростовського дер-
жавного університету, який успішно закінчив
1962 року.
Долю хитроокого студента визначила участь у
польових дослідженнях Кобяковської експеди-
ції Ленінградського відділення ІА АН СРСР
(1958—1963 рр.). Колоритна С.І. Капошина зі-
брала на Кобяковому городищі чи не половину
співробітників ЛВІА. Через експедицію прой-
шли Е.С. Шарафутдінова, Л.С. Клейн, О.В. Гад-
ло, А.П. Манцевич, Т.Д. Бєлановська та багато
інших. В авторитарного керівника помітне за-
непокоєння викликала попервах студентська
«команда ростовських хуліганів»: В. Бочкарьов,
С. Братченко, О. Демченко, В. Кияшко, В. Ко-
сяненко, В. Максименко, В. Фльоров, М. Че-
редниченко. Та вони довели відданість археоло-
гії не лише зацікавленою працею на городищі, а
й усім своїм життям. Розкопки археологічних
пам’яток Нижньої Донщини зумовили сталий
інтерес В. Бочкарьова до бронзового віку півдня
Східної Європи загалом. Ще студентом він вла-
штувався до штату Ростовського краєзнавчого
музею та брав участь у створенні експозиції що-
йно організованого музею-заповідника «Тана-
їс» (1961—1962 рр.). Працювати доводилось
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69780 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T11:49:36Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2014-10-21T06:34:15Z 2014-10-21T06:34:15Z 2010 Анатолію Миколайовичу Кірпічникову — 80! // Археологія. — 2010. — № 1. — С.135-137. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69780 Відомому вченому, визначному досліднику дав ньоруських старожитностей, доктору історичних наук, професору, головному співробітнику Інституту історії матеріальної культури РАН Анатолію Миколайовичу Кірпічникову виповнилося 80 років. uk Інститут археології НАН України Археологія Хроніка Анатолію Миколайовичу Кірпічникову — 80! Article published earlier |
| spellingShingle | Анатолію Миколайовичу Кірпічникову — 80! Хроніка |
| title | Анатолію Миколайовичу Кірпічникову — 80! |
| title_full | Анатолію Миколайовичу Кірпічникову — 80! |
| title_fullStr | Анатолію Миколайовичу Кірпічникову — 80! |
| title_full_unstemmed | Анатолію Миколайовичу Кірпічникову — 80! |
| title_short | Анатолію Миколайовичу Кірпічникову — 80! |
| title_sort | анатолію миколайовичу кірпічникову — 80! |
| topic | Хроніка |
| topic_facet | Хроніка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69780 |