Біоплівки шпитальних екосистем: від антагонізму до синергізму

Огляд присвячено актуальній проблемі біоплівок шпитальних екосистем як фактора виникнення і поширення збудників нозокоміальних інфекцій. Cформульовано фундаментальні принципи організації біоплівок. Наведено дані літератури, згідно з якими бактерії (на прикладі Pseudomonas&...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Вісник НАН України
Date:	2014
Main Author:	Мокієнко, А.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2014
Subjects:	Статті та огляди
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69820
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Біоплівки шпитальних екосистем: від антагонізму до синергізму / А.В. Мокієнко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 7. — С. 34-44. — Бібліогр.: 48 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860265662070390784
author	Мокієнко, А.В.
author_facet	Мокієнко, А.В.
citation_txt	Біоплівки шпитальних екосистем: від антагонізму до синергізму / А.В. Мокієнко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 7. — С. 34-44. — Бібліогр.: 48 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Вісник НАН України
description	Огляд присвячено актуальній проблемі біоплівок шпитальних екосистем як фактора виникнення і поширення збудників нозокоміальних інфекцій. Cформульовано фундаментальні принципи організації біоплівок. Наведено дані літератури, згідно з якими бактерії (на прикладі Pseudomonas aeruginosa) є одночасно патогенами (у планктонній і біоплівковій формах) і продуцентами бактеріоцинів як інгібіторів утворення біоплівки. Обговорено також результати дослідження з оцінювання бактерицидності підземних природних мінеральних вод. Висловлено припущення про можливість створення штучних біоплівок з бактерицидних штамів бактерій, які або створюватимуть захисну плівку на епідемічно важливих медичних пристроях і поверхнях, або заміщатимуть інфектні біоплівки бактерицидними в живому організмі. Обзор посвящен актуальной проблеме биопленок госпитальных экосистем как фактора возникновения и распространения возбудителей нозокомиальных инфекций. Сформулированы фундаментальные принципы организации биопленок. Приведены данные литературы, согласно которым бактерии (на примере Pseudomonas aeruginosa) являются одновременно патогенами (в планктонной и биопленочной формах) и продуцентами бактериоцинов как ингибиторов образования биопленки. Обсуждены результаты исследований по оценке бактерицидности подземных природных минеральных вод. Высказано предположение о возможности образования искусственных биопленок из бактерицидных штаммов бактерий, которые или будут создавать защитную пленку на эпидемически значимых медицинских устройствах и поверхностях, или замещать инфектные биопленки на бактерицидные в живом организме. The review is devoted to an urgent problem of biofilms of hospital ecosystems as a factor of emergence and distribution of activators the nosocomial infections. The fundamental principles of the organization of biofilms are formulated. The literal data according to which bacteria (e.g. Pseudomonas aeruginosa) are at the same time pathogens (in planktonic and biofilm forms) and producers of bacteriocines as inhibitors of biofilms formation are given. The results of researches on an assessment of bacterial action of underground natural mineral waters are discussed. It is suggested that there is possibility of formation of artificial biofilms from bactericidal strains of bacteria which either will create a protective film on epidemic significant medical devices and surfaces, or replace infective biofilms on bactericidal in an alive organism.
first_indexed	2025-12-07T19:00:31Z
format	Article
fulltext	34 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 7 МОКІЄНКО Андрій Вікторович — доктор медичних наук, головний науковий співробітник Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров’я України» БІОПЛІВКИ ШПИТАЛЬНИХ ЕКОСИСТЕМ: ВІД АНТАГОНІЗМУ ДО СИНЕРГІЗМУ Огляд присвячено актуальній проблемі біоплівок шпитальних екосистем як фактора виникнення і поширення збудників нозокоміальних інфекцій. Cформульовано фундаментальні принципи організації біоплівок. Наведено дані літератури, згідно з якими бактерії (на прикладі Pseudomonas aeruginosa) є одночасно патогенами (у планктонній і біоплівковій формах) і продуцентами бактеріоцинів як інгібіторів утворення біоплівки. Обгово- рено також результати дослідження з оцінювання бактерицидності під- земних природних мінеральних вод. Висловлено припущення про можли- вість створення штучних біоплівок з бактерицидних штамів бактерій, які або створюватимуть захисну плівку на епідемічно важливих медичних пристроях і поверхнях, або заміщатимуть інфектні біоплівки бактери- цидними в живому організмі. Ключові слова: біоплівки, шпитальні екосистеми, антагонізм, синергізм. Вступ Характерною ознакою епідемічного процесу в сучасних умо- вах є принципова зміна взаємодії патогенів з організмом ха- зяїна, оскільки переважними збудниками є умовно-патогенні, убіквітарні (всюдисущі) мікроорганізми. Особливість цієї мікробіоти полягає в опортунізмі і тривалій персистенції в організмі хазяїна та об’єктах навколишнього середовища, до яких з повним правом слід віднести шпитальні екосистеми. Слід зазначити, що в певних умовах стресу (метаболічного — при дефіциті поживних речовин, окисного — у разі впливу антибіотиків і біоцидів) такі бактерії можуть переходити в VBNC-стан (viable, but non culturable — життєздатні, але такі, що не культивуються). У цьому випадку бактерії не ростуть на стандартних культуральних середовищах, але зберігають певні ознаки живих клітин, зокрема дихальну активність і поглинання субстрату. Результатом цих метаморфоз є поява стертих, атипових, з повільним перебігом хронічних патоло- гічних процесів або безсимптомних форм захворювань, часто- та яких незрівнянно вища, ніж гострих інфекцій. Домінантою СТАТТІ СТАТТІ ТА ОГЛЯДИТА ОГЛЯДИ УДК 577.352.2:574.4:355.721 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 7 35 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ стає не спалахова захворюваність, яку тради- ційно фіксують, а спорадична, що загалом не реєструється. Біоплівки шпитальних екосистем як фактори поширення нозокоміальних інфекцій У нещодавно опублікованій роботі [1] ми спробували узагальнити дані літератури і ре- зультати власних досліджень, щоб оцінити значущість біоплівок шпитальних екосистем як факторів виникнення і поширення нозоко- міальних інфекцій. Центральне місце в нашо- му аналізі посіли роботи Rodney M. Donlan і J. William Costerton (зокрема, їх фундамен- тальний огляд [2]), думку яких поділяють усі дослідники цієї проблеми: основним джерелом нозокоміальних інфекцій і фактором персис- тенції їх збудників у шпитальних екосистемах, від повітря і води до внутрішньої поверхні ка- тетерів і систем організму, є біоплівки. Причо- му біоплівка — це не хаотичний конгломерат мікробів, які не пов’язані між собою, а само- регульована, самоорганізована, самодостатня система, яку по праву можна назвати самостій- ною формою біоти і найважливішою біотич- ною компонентою біосфери. Фундаментальні принципи організації біоплівок такі: 1. Убіквітарність біоплівок як основної до- мінанти існування бактерій у навколишньому середовищі (понад 99,9 % бактерій ростуть у біоплівках на найрізноманітніших поверх- нях) [3]. 2. Опортунізм бактерій біоплівки (лат. op- portunus — зручний, вигідний) — здатність бактерій «зі зручністю й вигодою» перебува- ти в організмі як безсимптомно (наприклад, Staphylococcus aureus, як умовно-патогенний мікроорганізм, виявляється у носоглотці 20— 30 % здорових дорослих осіб), так і викликати гострі і хронічні інфекції, аж до септичних ста- нів, при імунодефіцитах різного генезу. 3. Наявність високорезистентних бакте- рій — персистерів — альтруїстичних клітин, які жертвують швидким розмноженням заради виживання популяції споріднених клітин за наявності летальних факторів. Персистери, що вижили, відновлюють вихідну популяцію біо- плівки. Дослідження свідчать, що проблеми лі- кування інфекцій, пов’язаних з бактеріальни- ми біоплівками, значною мірою визначаються наявністю в них персистерів [4]. 4. Наявність екзополісахаридного матриксу, який на 95 % складається з води [5] і є одно- часно «тілом» біоплівки та субстратом для об- міну генетичною інформацією і сигнальними молекулами. 5. Мультиантибіотикобіоцидорезистент- ність бактерій біоплівки. Такий термін раніше не застосовували, проте потреба в ньому давно назріла. Тут дозволимо собі невелику ремарку. Ми зробили скромний внесок в аналіз цієї пробле- ми, запропонувавши єдність природи резис- тентності як ядро концепції персистувально- мультиваріантного ризику патогенів питної води, центральне місце в якій посідають біо- плівки систем питної і стічної вод, що є іде- альним субстратом для горизонтального пе- редавання генів на плазмідах між мікроорга- нізмами різних форм резистентності [6—9]. Наша гіпотеза кореспондується з точками зору S.B. Levy [10] і A.P. Fraise [11] про активне ви- ведення (аctive efflux), як загальний механізм резистентності до біоцидів і антибіотиків. Ми запропонували також гіпотетичний механізм формування резистентності [12] на основі фун- даментальних принципів супрамолекулярної хімії [13], суть якого полягає у двостадійному процесі інформаційно-просторової взаємодії рецептора і субстрату на основі розпізнавання та комплементарності. Ґрунтуючись на фундаментальній біоме- дичній парадигмі гормезису, згідно з якою малі дози зумовлюють стимуляцію, а більші — інгі- бування біологічних показників, у тому числі у вірусів і бактерій [14], ми припустили, що хлор у залишкових концентраціях у комплексі з ін- шими факторами виявляє горметичний сти- мулювальний вплив на ріст водних патогенів, який є додатковим внеском у персистенцію їх циркуляції у водному середовищі та питній воді [15]. Це узгоджується з даними літератури про 36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 7 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ експресію синтезу білків, залучених у клітин- ні механізми захисту проти окисного стресу, в результаті чого формується адаптація або ре- зистентність до хлору у Legionella pneumophila [16], Escherichia coli O157:H7 [17] і Salmonella enterica Enteritidis і Typhimurium [18]. Отже, гормезис, як результат сублеталь- ного стресу, є не що інше, як універсальний механізм формування стійких до зовнішніх впливів бактерій, які в біоплівці знаходять свою екологічну нішу для подальшого зрос- тання стійкості до цього стресу. Це відоме в патологічній фізіології свого роду «порочне коло», коли причина і наслідок формування патології постійно міняються, підсилюючи патологічний процес. 6. Стійкість біоплівок до зовнішніх фізичних впливів, наприклад парадоксальна здатність з більшою швидкістю формуватися в турбу- лентних (структура, що утворюється, є дуже в’язкопружною і еластичною [19]), а не в ламі- нарних потоках (біоплівки мають низьку межу міцності та легко деформуються [2]). 7. Відчуття кворуму (quorum sensing) — здатність бактерій спілкуватися за допомогою сигнальних молекул (автоіндукторів) кожної індивідуальної бактерії, що дає змогу їхнім ко- лоніям у біоплівці регулювати колективну по- ведінку і функціонувати як єдиний організм із самостійними системами регуляції руху, росту, захисту, розмноження, токсичності та віру- лентності [20]. 8. Асоціація з вільноіснуючими амебами (FLA), наприклад Hartmannella vermiformis і Acanthamoeba castellanii, амеборезистентних бактерій (ARB), найчастіше Legionella spp. і нетуберкульозних Mycobacterium spp. Підтвер- дженням цього є робота [21] і наші попередні публікації [22, 23], згідно з якими FLA є резер- вуаром для ARB, що підкреслює важливість урахування амеб під час контролю якості води в лікарнях. Показано, що біоплівки не лише за- безпечують захист бактерій, а й дають можли- вість активно оборонятися від клітин, що на- магаються фагоцитувати біоплівку. Аналіз значущості актуальних збудників нозокоміальних інфекцій S. аureus, Pseudomo- nas aeruginosa у формуванні біоплівок показав, що ці збудники найчастіше інфікують пацієн- тів. Їх виділення з усіляких об’єктів внутріш- ньолікарняного середовища дає всі підстави вважати їх найбільш частими і небезпечними причинами нозокоміальних інфекцій. Слід та- кож звернути увагу на обставини, що лежать в основі надзвичайно важкої виліковності ін- Рис. 1. Процес формування і розвитку матриці біо- плівки P. aeruginosa під впливом Psl. Схематично по- казано 5 стадій розвитку біоплівки [25] Рис. 2. Трансмісивна електронограма передміхурової протоки в зоні фокального хронічного запалення у па- цієнта із хронічним простатитом, викликаним E. coli. Стрілки вказують на бактеріальні мікроколонії серед запальних клітин і уламків. Ці бактерії культивували- ся при посіві передміхурового секрету і біопсії ткани- ни через 4 тижні після припинення антибіотикотера- пії. Nickel J.C., Costerton J.W. Prostate, 23 (1993) ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 7 37 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ фекційних патологій, спричинених цими бак- теріями. По-перше, багатофакторність форму- вання стафілококами біоплівок за допомогою автоіндукторів у системі quorum sensing, що визначає високу адаптованість цього мікроор- ганізму до факторів навколишнього середови- ща та імунної системи. Це зумовлено, зокрема, багатокроковою міграцією з біоплівок і в про- цесі персистенції в організмі [24]. По-друге, механізм взаємозв’язку апоптозу певних бак- терій P. aeruginosa у біоплівці зі звільненням Psl (ключового компонента формування ек- зополісахариду як основи матриці біоплівки) на поверхні цих клітин, руйнуванням матри- ці та виходом бактерій за межі біоплівки [25] (рис. 1). За різними оцінками, з біоплівками пов’язано від 60 % [4] до 80 % [2] захворювань людини. Ми схематично окреслили значущість біоплівок у найбільш маніфестних патологіях [1] (рис. 2). Проте не буде перебільшенням сказати, що це лише верхівка айсберга. Сьогодні очевидне іс- нування асоціації між виникненням біоплівок та інфекцією при певних патологіях. Мікроор- ганізми, позаклітинні компоненти біоплівки, її природа і характер патогенності змінюються від одних умов хвороби до наступних. Однак у кожному конкретному випадку існують пев- ні загальні незмінні закономірності: продуку- вання позаклітинного матричного полімеру, резистентність до антимікробних засобів, яка збільшується з віком біоплівки, стійкість до факторів імунної системи [2]. W. Costerton і співавт. [26] представили частковий перелік медичних пристроїв, ко- лонізованих біоплівками, які пильно вивча- лися останні 20 років. Найбільш показовими є штучні клапани серця, центральні венозні катетери, сечові катетери (рис. 3), контактні лінзи, внутрішньоматкові пристрої і лінії води стоматологічних установок. Отже, результати епідеміологічних дослі- джень незаперечно свідчать про роль біоплівок в інфекційних хворобах в результаті впливу медичних пристроїв та устаткування. Осо- бливо важливим це може бути для пацієнтів з тими чи іншими проявами імунодефіциту. За- пропоновані механізми такого взаємозв’язку, за даними [2], такі: • відділення клітин чи їх скупчень із біо- плівок медичного обладнання в кровотік або в сечовивідні шляхи; • продукування ендотоксинів; • стійкість до факторів імунної системи ор- ганізму; • утворення ніші для генерування стійких мікроорганізмів через обмін плазмідами з ге- нами резистентності. Рис. 3. Секція поперечного перерізу сечового катетера, червоподібна структура, що закупорює порожнину(a); сканувальна електронограма поперечного перерізу заблокованого катетера (b); прозорі формування на зовнішній поверхні висушеного сублімованого матеріалу, що блокує катетер (c); аналіз показав, що під прозорою оболон- кою перебуває маса коків і бацил (d). Stickler D.J., King J.B., Winters C. et al. J. Infect., 27 (1993) 38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 7 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Стратегії видалення та профілактики утворення біоплівок У зв’язку з викладеним виникає цілком слушне запитання: як гарантовано вилучити біоплів- ки? Саме вилучити, оскільки мінімальна їхня кількість завжди й за всіх адекватних умов за- безпечить попередній (а може, навіть і більш бурхливий) ріст і виживання. На думку Rodney M. Donlan, автора огляду [27], присвяченого видаленню біоплівок із вну- трішньосудиних катетерів (рис. 4), у цьому ви- падку процес формування біоплівки залежить від багатьох факторів: особливості матеріалу катетера, наявності умов для створення плів- ки, гідродинаміки, фізичних і хімічних власти- востей рідини в контакті з поверхнею катетера і властивостей мікробних клітин. Слід врахо- вувати, що біоплівки можуть сформуватися впродовж 3 днів після катетеризації [28]. Проаналізувавши весь спектр наявних засо- бів видалення мікроорганізмів з біоплівок ка- тетерів, Rodney M. Donlan задається питанням: який з них найефективніший? І зауважує: для більшості повідомлень з цього приводу ефек- тивність лікування визначалася за негатив- ними культуральними результатами зразків крові, відібраних через катетер, чи відсутністю клінічних симптомів у пацієнтів після завер- шення терапії, а не за фіксацією наявності або відсутності біоплівок в/на катетері, що дійсно свідчить про факт усунення. Коротка характеристика різноманітних за- собів, які не є антимікробними препаратами, з точки зору їх ефективності в запобіганні або елімінації біоплівок на внутрішньосудинних катетерах показала, що за винятком етанолу, хелатних агентів і тауролідіну жоден з них не було оцінено в клінічних випробуваннях. Завершуючи аналіз даних літератури, Rod- ney M. Donlan стверджує, що в альтернативних підходах, заснованих на використанні антимі- кробних препаратів або комбінуванні альтер- нативної обробки з антимікробними препа- ратами, є потенціал до повної елімінації фор- мування біоплівки на катетері, запобігання реактивації патогенів і усунення відповідних симптомів у пацієнтів. Надзвичайно перспективним методом вида- лення біоплівок є використання бактеріофагів не лише в лікувальних, а й у профілактичних (протиепідемічних) цілях для запобігання утворенню госпітальних біоплівок та їх де- струкції. Особливий інтерес становить можли- вість використання фагів, на відміну від дезін- фекційних засобів, у процесі безпосереднього проведення маніпуляцій (наприклад, катете- ризації) [1]. Разом з тим, на думку Rodney M. Donlan [29], тут слід враховувати низку важ- ливих питань. Одне з них пов’язане з вибором суміші фагів, які могли б запобігти формуван- ню біоплівок різноманітними бактеріальними штамами, що можуть потенційно колонізувати медичні пристрої. Цілий комплекс питань сто- сується здатності матриці покриття адсорбува- ти фаг, інфекційності фага, його стабільності, ефективності фага в присутності білків сиро- ватки крові, таких як фібрин, і толерантності покриття щодо пацієнта. Зважаючи на сказане вище, цілком дореч- но згадати думку R.M. Donlan і J.W. Costerton [2]: «Усі спроби контролю над формуванням біоплівки у промислових системах зазнали невдачі. Слід очікувати нестачу успіху при та- кому самому підході до медичного обладнан- ня». Наприкінці огляду автори акцентують Рис. 4. Біоплівка Alcaligenes xylosoxidans у фібрино- подібній матриці на поверхні встановленого внутріш- ньосудинного катетера (СЕМ-зображення Janice Carr, Centers for Disease Control and Prevention), цит. за [27]) ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 7 39 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ на тому, що необхідно досліджувати будь-яку інфекцію, резистентну до антибіотикотерапії і до систем імунного захисту, з експресією від- повідних генів, що кодують несприйнятливий бактеріальний фенотип. Крім того, потрібно використовувати фенотип біоплівки кожного збудника хронічної інфекції для отримання нових вакцин і антибіотиків, спрямованих на інактивацію біоплівок як джерела багатьох хвороб. Обґрунтування нового погляду на біоплівки Обґрунтування нового погляду на біоплівки полягає у необхідності враховувати здатність бактерій, які утворюють клінічно значимі біо- плівки, наприклад P. aeruginosa, до бактеріоци- ногенії. Бактеріоцини — це група гетерогенних антибіотикоподібних речовин, переважно біл- кової природи, які синтезуються більшістю бактерій і характеризуються бактерицидною дією щодо представників філогенетично близь- ких видів [30]. До цієї групи відносять кілерні фактори з різними морфологічними й біохі- мічними властивостями: пептиди, низькомо- лекулярні білки, ферменти, фагоподібні струк- тури [31]. Вузька специфічність дії і білкова природа бактеріоцинів відрізняє їх від класич- них антибіотиків [32]. Раніше було показано, що бактеріоцинам окремих штамів P. aerugino- sa властиві високі показники кілерної актив- ності, яка може досягати 26 млн ОА/мл [33, 34], і при цьому вони здатні пригнічувати ріст більш ніж 75 % використаних у роботі культур того самого виду [35]. Встановлено, що внесення бактеріоцинів штаму УКМ B-330 до індикаторної культури P. aeruginosa УКМ В-12 приводить до знижен- ня кількості клітин у біоплівковій формі на 2 порядки порівняно з такою у контрольних ва- ріантах за 1 добу культивування [36]. У подаль- шому, а також у мікроорганізмів у планктонній формі, антимікробна дія цих речовин не спо- стерігалася. Бактеріоцини, виділені з культури УКМ B-333, діяли на клітини в обох формах. При цьому в дослідному варіанті спостеріга- лося зменшення кількості мікроорганізмів у складі біоплівки в 60 і в 5 разів, а у планктон- ній формі — у 1200 і в 4 рази на 1-шу і 2-гу добу відповідно [36]. Можливість впливу на біо- плівкову форму бактерій, очевидно, пов’язана з нуклеазними властивостями, виявленими в описаних бактеріоцинів [37]. Речовини P. aeruginosa УКМ B-353 таких властивостей не мали і діяли винятково на мікроорганізми у планктонній формі, зумовлюючи зниження їх чисельності в дослідних варіантах у 2 і 8 ра- зів протягом перших двох діб культивування. Також слід зазначити, що внесення досліджу- ваних бактеріоцинів приводило до зменшення відсотка покриття зразків біоплівкою в 3—10 разів упродовж усього періоду спостереження [36]. Отже, бактеріоцини можна розглядати як ефективний засіб впливу на планктонну і біо- плівкову форми P. aeruginosa, який дає змогу регулювати чисельність мікроорганізмів у бак- теріальних популяціях незалежно від форми їх існування. Отримані результати кореспондуються з да- ними [38], згідно з якими значна частина відо- мих вторинних метаболітів, які продукуються флуоресціюючими псевдомонадами, мають антибіотичну або фітотоксичну активність. Більшість антибіотиків, ізольованих з фільт- ратів культури Pseudomonas, є феназинами, піролнітрил-типовими антибіотиками, піо- компонентами та похідними індолу, які є пред- ставниками класу азотовмісних гетероциклів. Інший клас вторинних продуктів метаболізму Pseudomonas містить незвичайні амінокисло- ти і пептиди. Крім того, до цих двох головних груп вторинних метаболітів відносять дея- кі гліколіпіди, ліпіди та аліфатичні сполуки. S. Bergstrom і співавтори [39] повідомляли про екстракцію з клітин P. aeruginosa піожир- ної кислоти, антибіотика, ефективного щодо Mycobacterium tuberculosis. Сьогодні утворення антибіотиків деякими флуоресціюючими видами Pseudomonas spp. вважають важливим фактором у конкуруван- ні мікроорганізмів, причому звертають увагу на різноманіття антибіотиків, які продуку- ються різними видами. Флуоресціюючі види 40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 7 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Pseudomonas є найбільшою і, ймовірно, най- перспективнішою групою бактерій завдяки їх- ній здатності до швидкої і активної колонізації та до запобігання інфікуванню патогенними мікроорганізмами [40]. У цьому аспекті інтерес становить бактери- цидна дія мінеральних вод, яка докладно ви- вчена в дисертаційній роботі [41], обґрунтована методично [42, 43] і набула подальшого розви- тку в дослідженнях з гігієнічного обґрунтуван- ня поліпшення якості фасованої мінеральної природної лікувально-столової води [44]. Серед загального числа сапрофітних мікро- організмів з фасованої негазованої мінеральної води до і після фільтрації та сатурації виділено 5 штамів, які досліджено на біологічні власти- вості та ідентифіковано в Інституті мікробіо- логії і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України. Встановлено, що отримані штами є пред- ставниками 4 родів: Pseudomonas, Vibrio, Kyto- coccus і Flavobacterium. Ізолят 1 було класи- фіковано як P. libanensis, ізолят 2 віднесено до виду Vibrio metschnikovii, ізолят 3 іденти- фіковано як P. veronii, ізолят 5 належав до Kytococcus sedentarius, ізолят 6 був представни- ком Flavobacterium saliperosum. Ідентифіковані мікроорганізми перевірено на здатність впливати на розвиток умовно- патогенних мікроорганізмів. Встановлено антагоністичний вплив шта- мів P. libanensis на розвиток Enterococcus faecalis і P. aeruginosa; V. metschnikovii — на S. еpidermidis, E. faecalis і E. сoli; K. sedentar- ius — на S. еpidermidis, S. aureus і E. faecalis; F. saliperosum — на S. еpidermidis, S. аureus, E. faecalis; E. coli. Тільки один штам P. veronii, на відміну від інших видів бактерій, стиму- лював розвиток E. сoli [44]. Це підтверджує результати попередніх спостережень про бак- терицидну дію мікрофлори мінеральної води «Нафтуся» на деякі умовно-патогенні бакте- рії, виділені у пацієнтів із захворюваннями нирок та сечовивідних шляхів [45]. Серед 326 випробуваних штамів 112 пригнічували ріст S. pyogenes, 43 — E. coli, 39 — Candida albicans, 9 — P. aeruginosa. Вищевикладене узгоджується з результа- тами вивчення антибіоплівкової активності штаму морських бактерій Pseudoalteromonas sp. 3J6 [46] стосовно змішаної біоплівки, сфор- мованої зі штаму Bacillus sp. 4J6, але в якій домінували штами Paracoccus sp. (4M6) і Vi- brio sp. (D01). Супернатант Pseudoalteromonas sp. 3J6 (рідка культура SN3J6) мав антибак- теріальну активність проти вільноіснуючих Paracoccus sp. (4M6) і Vibrio sp. (D01), інгібував їхню здатність розмножуватися на біоплівках окремих штамів і викликав зростання числа нежиттє здатних гнізд у 48-годинних біоплів- ках. Біоплівка чутливих штамів була зменше- на у 530 разів, відсотки нежиттєздатних гнізд збільшені 225-кратно. Особливо важливим є те, що SN3J6 інгібував формування біоплівки, сформованої трьома штамами P. aeruginosa, S. enterica і E. coli. Така активність антибіо- плівки виявлена вперше і відкриває безліч за- стосувань для Pseudoalteromonas sp. 3J6 і/або її активних екзопродуктів у стратегіях профі- лактики біоплівки. Післямова На завершення дозволимо собі дещо розлогу ремарку, яка, попри все, має сенс. Бактерії — перші живі істоти нашої планети. Вони з’явилися на Землі як мінімум 3,5 млрд років тому. Людині сучасного типу всього близько 35 тис. років. Ми молодші за мікро- бів у мільйон разів. Очевидно, вони відігра- ли певну конструктивну та невідому Чарльзу Дарвіну роль у процесі утворення видів на на- шій планеті, на якій і зовні, і зсередини всі без винятку органічні форми буквально оповиті й пронизані бактеріальною «атмосферою» [47]. Автор цієї роботи посилається на думку члена- кореспондента РАН В.В. Малахова: «Ми не повинні забувати, що в кожній клітинці нашо- го тіла живуть малесенькі нащадки прадавніх оксифільних бактерій, які прокралися в орга- нізм наших далеких предків 2 млрд років тому і продовжують існувати в нас, зберігаючи влас- ні гени та свою особливу біохімію» [48]. Тому ставитися до мікроорганізмів як до свідомо за- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 7 41 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ клятих ворогів людства щонайменше неспра- ведливо, а в принципі неправильно і, більш того, згубно. Мікрофлора є невід’ємним компонентом іс- нування рослин, тварин і людства, усього на- вколишнього і внутрішнього середовища лю- дини. Життя без активної участі бактерій не- можливе так само, як без їжі, води, повітря, гравітації. Необхідні організму бактерії, що підтримують тонус і баланс із патогенними мі- кробами, забезпечують процес перетравлення їжі і вилучення з неї корисних речовин. Саме бактерії, які в максимально примітивному ва- ріанті мають функції, аналогічні в принципі ендокринній, імунній та нервовій системам ре- гуляції життєдіяльності людей, зумовлюють блокування або пуск, а також перебіг патоло- гічних процесів. Від нормальної мікрофлори залежить здоров’я людини, гомеостаз макро- організму «хазяїна», його енергетичний і адап- таційний потенціал, у тому числі психологіч- ний статус і поведінка. Мікроби певним чином регулюють не лише стан здоров’я, а й поведінку людини. Тому є сенс налагоджувати з ними взаємовигідні від- носини, а не громити їх усіх, не перебираючи, з кожного приводу, що часто не варте того, важ- кою артилерією дедалі могутніших і різнома- нітніших синтетичних антибіотиків. Кількість бактерій у тілі людини на один-два порядки перевищує число соматичних клітин макро- організму. Бактерії, що населяють організм і шкірні покриви людини, становлять від 3 до 5 % маси її тіла. Цей «розсіяний» по всьому тілу фізіологічний орган є еволюційним попе- редником та індикатором стану практично всіх функціональних систем організму. Новітні відкриття дозволяють розглядати мікробну популяцію як єдину систему, що має ряд властивостей і особливостей, які не при- таманні окремим бактеріям. Це ставить питан- ня про розроблення мікробіологічних засобів гальмування та призупинення патологічного процесу, що завжди має популяційний бакте- ріальний підтекст, за допомогою штучно спря- мованих мутацій самих бактерій або їхніх генів росту. Багатьом хворобам можна запобігти і ліку- вати їх мікробіологічними засобами, здатними допомогти організму в корекції не лише мі- кробних, а й зумовлених ними чи пов’язаних з ними патологій іншої етіології, у тому числі че- рез утворення, в разі потреби, природних анти- біотикоподібних речовин. І.Л. Андрєєв, автор статті [47], посилається на роботи зі створення штучної бактерії, яка зможе мігрувати артерія- ми і живитися атеросклеротичними бляшками, очищуючи стінки коронарних судин і запобіга- ючи утворенню тромбів. Здійснення цього про- екту позбавить велику кількість людей загрози раптової смерті, а також травматичних опера- цій аортокоронарної пластики і шунтування. Усе викладене вище дає нам право на дещо парадоксальне, на перший погляд, судження, яке можна розглядати як висновок з попере- днього аналізу: якщо біоплівку неможливо ви- лучити біоцидами й антибіотиками, то чому людині не переформатувати свої відносини з нею з антагоністичних у симбіотичні, вико- ристовуючи штучні біоплівки з бактерицид- них штамів бактерій, які або створюватимуть захисну плівку на епідемічно значущому ме- дичному обладнанні і поверхнях, або заміща- тимуть інфектні біоплівки бактерицидними в живому організмі. Останнє відкриває зовсім інші перспективи вивчення біоплівок для об- ґрунтування розумного їх співіснування з лю- диною. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Биопленки госпитальных экосистем: состояние проблемы и современные подходы к ее решению / под ред. А.В. Мокиенко, В.А. Пушкиной, А.И. Гоженко. — Одесса: Интерсервис, 2014. — 578 с. 2. Donlan R.M., Costerton J.W. Biofilms: Survival Mechanisms of Clinically Relevant Microorganisms // Clinical Micro- biol. Rev. — 2002. — V. 15, N 2. — P. 167—193. 3. Costerton J.W., Lewandowski Z., Caldwell D.E. et al. Microbial biofilms // Annu. Rev. Microbiol. — 1995. — V. 49. — P. 711—745. 42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 7 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 4. Льюис К. Персистирующие клетки и загадка выживания биопленок // Биохимия. — 2005. — Т. 70, № 2. — С. 27—336. 5. Characklis W.G., Marshall K.C. Biofilms: a basis for an interdisciplinary approach. — N.Y.: Biofilms. John Wiley & Sons, 1990. — Р. 3—15. 6. Мокиенко А.В., Гоженко А.И., Петренко Н.Ф. и др. Вода и водно-обусловленные инфекции. — Одесса: АРТ-В, 2008. — Т. 2. — 288 с. 7. Мокиенко А.В. Концепция персистирующе-мультивариантного риска патогенов питьевой воды // Вестн. ги- гиены и эпидемиологии. — 2008. — Т. 12, № 1. — С. 40—50. 8. Сердюк А.М., Гоженко А.І., Мокієнко А.В. та ін. Питна вода та інфекційні хвороби: аналітичне та концептуальне дослідження ризику для здоров’я // Журн. НАМН України. — 2008. — Т. 14, № 4. — С. 705—718. 9. Мокиенко А.В. Эколого-гигиенические основы безопасности воды, обеззараженной диоксидом хлора: дис. ... д.м.н.: 14.02.01; Ин-т гигиены и мед. экологии им. А.Н. Марзеева НАМН Украины. — К., 2009. 10. Levy S.B. Active efflux, a common mechanism for biocide and antibiotic resistance // J. Appl. Microbiol. — 2002. — V. 92. — P. 65S—71S. 11. Fraise A.P. Biocide abuse and antimicrobial resistance — a cause for concern? // J. Antimicrob. Chemother. — 2002. — V. 49. — P. 11—12. 12. Мокієнко А.В., Петренко Н.Ф., Гоженко А.І. Стійкість бактерій як міждисциплінарна проблема. Механізм фор- мування адаптивної мультирезистентності бактерій до біоцидів із погляду фундаментальних основ супрамо- лекулярної хімії // Вісн. НАН України. — 2010. — № 8. — С. 49—56. 13. Лен Ж.-М. Супрамолекулярная химия: Концепции и перспективы. — Новосибирск: Наука, 1998. — 334 с. 14. Шафран Л.М., Мокиенко А.В., Петренко Н.Ф. и др. К обоснованию гормезиса как фундаментальной биомедицинской парадигмы // Современные проблемы токсикологии. — 2010. — № 2—3. — С. 13—23. 15. Мокієнко А.В., Гоженко А.І., Петренко Н.Ф. Хлорування води: знезараження або адаптивність, інактивація чи стимуляція? // Вісн. НАН України. — 2012. — № 11. — С. 32—40. 16. Bodet C., Sahr T., Dupuy M. et al. Legionella pneumophila transcriptional response to chlorine treatment // Water Res. — 2012. — V. 46, N 3. — P. 808—816. 17. Wang S., Deng K., Zaremba S. et al. Transcriptomic response of Escherichia coli O157:H7 to oxidative stress // Appl. Environ. Microbiol. — 2009. — V. 75, N 19. — P. 6110—6123. 18. Wang S., Phillippy A.M., Deng K. et al. Transcriptomic responses of Salmonella enterica serovars Enteritidis and Typh- imurium to chlorine-based oxidative stress // Appl. Environ. Microbiol. — 2010. — V. 76, N 15. — P. 5013—5024. 19. Stoodley P., Lewandowski Z., Boyle J.D. et al. Oscillation characteristics of biofilm streamers in turbulent flowing wa- ter as related to drag and pressure drop // Biotechnol. Bioeng. — 1998. — V. 57. — P. 536—544. 20. Rumbaugh K.P., Griswold J.A., Hamood A.N. The role of quorum sensing in the in vivo virulence of Pseudomonas aeruginosa // Microbes Infect. — 2000. — V. 2. — P. 1721—1731. 21. Thomas V., Herrera-Rimann K., Blanc D.S. et al. Biodiversity of amoebae and amoeba-resisting bacteria in a hospital water network // Appl. Environ. Microbiol. — 2006. — V. 72, N 4. — P. 2428—2438. 22. Мокиенко А.В., Петренко Н.Ф. Питьевая вода и водно-обусловленные инфекции. Legionella pneumophila как опасный контаминант воды // Вода і водоочисні технології. — 2007. — № 2. — С. 43—45. 23. Мокиенко А.В., Петренко Н.Ф. Питьевая вода и водно-обусловленные инфекции. Нетуберкулезные микобак- терии в воде как фактор риска заболеваемости населения // Вода і водоочисні технології. — 2007. — № 3. — С. 41—51. 24. Gotz F. Staphylococcus and biofilms // Mol. Microbiol. — 2002. — V. 43. — P. 1367—1378. 25. Mulcahy H., Charron-Mazenod L., Lewenza S. Extracellular DNA chelates cations and induces antibiotic resistance in Pseudomonas aeruginosa biofilms // PLoS Pathogens. — 2008. — V. 4. — P. e1000213. 26. Costerton J.W. Bacterial biofilms: a common cause of persistent infections // Science. — 1999. — V. 284. — P. 1318— 1322. 27. Donlan R.M. Biofilm elimination on intravascular catheters: important considerations for the infectious disease prac- titioner // Clin. Infect. Dis. — 2011. — V. 52, N 8. — P. 1038—1045. 28. Anaissie E., Samonis G., Kontoyiannis D. et al. Role of catheter colonization and infrequent hematogenous seeding in catheter-related infections // Eur. J. Clin. Microbio. Infect. Dis. — 1995. — V. 14. — P. 135—137. 29. Donlan R.M. Preventing biofilms of clinically relevant organisms using bacteriophage / Trends Microbiol. — 2009. — V. 17, N 2. — P. 47—88. 30. Балко А.Б. Характеристика, свойства, перспектива применения бактериоцинов // Мікробіол. журн. — 2012. — Т. 74, № 6. — С. 54—61. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 7 43 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 31. Desriac F., Defer D., Bourgougnon N. et al. Bacteriocin as weapons in the marine animal-associated bacteria warfare: inventory and potential applications as an aquaculture probiotic // Mar. Drugs. — 2010. — V. 8, N 4. — P. 1153— 1177. 32. Daw M.A., Falkiner F.R. Bacteriocins: Nature, Function and Structure // Micron. — 1996. — V. 27, N 6. — P. 467— 479. 33. Балко А.Б., Видасов В.В., Авдеева Л.В. Оптимизация условий индукции бактериоцинов Pseudomonas aerugi- nosa // Мікробіол. журн. — 2013. — Т. 75, № 1. — С. 58—64. 34. Видасов В.В., Балко О.Б., Авдєєва Л.В. Особливості отримання окремих типів бактеріоцинів Pseudomonas aerug- inosa // Naukowa przestrzeń Europy. — V. 30. — Przemysl: Nauka i studia, 2013. — S. 23—25. 35. Балко А.Б., Авдеева Л.В. Антисинегнойная активность бактериоциноподобных веществ бактерий рода Pseudo- monas // Биология — наука XXI века: матер. 15-й Междунар. Пущинской школы-конф. молодых ученых (18— 22 апр. 2011, Пущино, Россия). — С. 193—194. 36. Балко О.И., Балко А.Б., Авдеева Л.В. и др. Влияние бактериоцинов на планктонную и биопленочную формы Pseudomonas aeruginosa // Тези доп. XIIІ з’їзду Т-ва мікробіол. ім. С.М. Виноградського (1—6 жовт. 2013, Ялта). — С. 312. 37. Balko O.B., Balko O.I., Avdeeva L.V. Pyocins as effective means against Pseudomonas aeruginosa // Пути развития биотехнологии в Туркменистане: матер. междунар. науч. конф. (20—21 нояб. 2013, Туркменбаши, Туркмени- стан). — С. 301—303. 38. Leisinger T., Margraff R. Secondary metabolites of the fluorescent pseudomonads // Microbiol. Rev. — 1979. — V. 43. — P. 422—442. 39. Bergstrom S., Theorell H., Davide H. On a metabolic product of Pseudomonas pyocyanea. Pyolipic acid, active against Mycobacterium tuberculosis // Ark. Kemi Mineral. Geol. — 1947. — V. 23A. — P. 1—12. 40. Сениор Д., Деге Н. Бутилированная вода: типы, состав, нормативы. — СПб.: Профессия, 2006. — 424 с. 41. Николенко С.И. Микрофлора слабоминерализованных вод типа «Нафтуся» и ее влияние на их бальнеологиче- ские свойства: дис. … к.б.н.: 03.00.07, 145.00; Одесский НИИ курортологии. — Одесса, 1988. 42. Методика визначення бактерицидності рідких природних лікувальних ресурсів та преформованих засобів. Затв. Наказом МОЗ України 25.08.2010 № 717. 43. Ніколенко С.І., Глуховська С.М., Хмєлєвська О.М. та ін. Посібник з методів контролю природних мінеральних вод, штучно-мінералізованих вод та напоїв на їх основі та преформованих засобів. — Ч. 2. Мікробіологічні дослідження. — К.: КІМ, 2011. — 52 с. 44. Хмєлєвська О.М. Гігієнічне обґрунтування покращення якості фасованої природної мінеральної лікувально- столової води: автореф. дис. … к.б.н.: 14.02.01; Нац. мед. ун-т ім. О.О. Богомольця. — К., 2013. 45. Конотоп Г.И. Изучение микрофлоры минеральной воды «Нафтуся» в процессе эксплуатации трускавецкого месторождения : автореф. дис. … к.б.н.: 03.00.07; Ин-т микробиол. вирусол. им. Д.К. Заболотного. — К., 1983. 46. Dheilly A., Soum-Soutéra E., Klein G.L. et al. Antibiofilm Activity of the Marine Bacterium Pseudoalteromonas sp. Strain 3J6 // Appl. Environ. Microbiol. — 2010. — V. 76. — P. 3452—3461. 47. Андреев И.Л. Человек и бактериальный мир: проблемы взаимодействия // Вестн. РАН. — 2009. — Т. 79, № 1. — С. 41—49. 48. Малахов В.В. Великий симбиоз: происхождение эукариотной клетки // В мире науки. — 2004. — № 2. — С. 25—34. Стаття надійшла 17.02.2014. А.В. Мокиенко Украинский научно-исследовательский институт медицины транспорта МОЗ Украины ул. Канатная, 92, Одеса, 65039,Украина БИОПЛЕНКИ ГОСПИТАЛЬНЫХ ЭКОСИСТЕМ: ОТ АНТАГОНИЗМА ДО СИНЕРГИЗМА Обзор посвящен актуальной проблеме биопленок госпитальных экосистем как фактора возникновения и распро- странения возбудителей нозокомиальных инфекций. Сформулированы фундаментальные принципы организа- ции биопленок. Приведены данные литературы, согласно которым бактерии (на примере Pseudomonas aeruginosa) являются одновременно патогенами (в планктонной и биопленочной формах) и продуцентами бактериоцинов 44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 7 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ как ингибиторов образования биопленки. Обсуждены результаты исследований по оценке бактерицидности под- земных природных минеральных вод. Высказано предположение о возможности образования искусственных биопленок из бактерицидных штаммов бактерий, которые или будут создавать защитную пленку на эпидемиче- ски значимых медицинских устройствах и поверхностях, или замещать инфектные биопленки на бактерицидные в живом организме. Ключевые слова: биопленки, госпитальные экосистемы, антагонизм, синергизм. A.V. Mokienko State Enterprise Ukrainian Research Institute for Medicine of Transport of Ministry of Public Health of Ukraine 92 Kanatnaya St., Odessa, 65039, Ukraine BIOFILMS OF HOSPITAL ECOSYSTEMS: FROM ANTAGONISM TO SYNERGISM The review is devoted to an urgent problem of biofilms of hospital ecosystems as a factor of emergence and distribution of activators the nosocomial infections. The fundamental principles of the organization of biofilms are formulated. The literal data according to which bacteria (e.g. Pseudomonas aeruginosa) are at the same time pathogens (in planktonic and biofilm forms) and producers of bacteriocines as inhibitors of biofilms formation are given. The results of researches on an assessment of bacterial action of underground natural mineral waters are discussed. It is suggested that there is possibility of formation of artificial biofilms from bactericidal strains of bacteria which either will create a protective film on epidemic significant medical devices and surfaces, or replace infective biofilms on bactericidal in an alive organism. Keywords: biofilms, hospital ecosystems, antagonism, synergism.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69820
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T19:00:31Z
publishDate	2014
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Мокієнко, А.В. 2014-10-22T20:16:59Z 2014-10-22T20:16:59Z 2014 Біоплівки шпитальних екосистем: від антагонізму до синергізму / А.В. Мокієнко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 7. — С. 34-44. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69820 577.352.2:574.4:355.721 Огляд присвячено актуальній проблемі біоплівок шпитальних екосистем як фактора виникнення і поширення збудників нозокоміальних інфекцій. Cформульовано фундаментальні принципи організації біоплівок. Наведено дані літератури, згідно з якими бактерії (на прикладі Pseudomonas aeruginosa) є одночасно патогенами (у планктонній і біоплівковій формах) і продуцентами бактеріоцинів як інгібіторів утворення біоплівки. Обговорено також результати дослідження з оцінювання бактерицидності підземних природних мінеральних вод. Висловлено припущення про можливість створення штучних біоплівок з бактерицидних штамів бактерій, які або створюватимуть захисну плівку на епідемічно важливих медичних пристроях і поверхнях, або заміщатимуть інфектні біоплівки бактерицидними в живому організмі. Обзор посвящен актуальной проблеме биопленок госпитальных экосистем как фактора возникновения и распространения возбудителей нозокомиальных инфекций. Сформулированы фундаментальные принципы организации биопленок. Приведены данные литературы, согласно которым бактерии (на примере Pseudomonas aeruginosa) являются одновременно патогенами (в планктонной и биопленочной формах) и продуцентами бактериоцинов как ингибиторов образования биопленки. Обсуждены результаты исследований по оценке бактерицидности подземных природных минеральных вод. Высказано предположение о возможности образования искусственных биопленок из бактерицидных штаммов бактерий, которые или будут создавать защитную пленку на эпидемически значимых медицинских устройствах и поверхностях, или замещать инфектные биопленки на бактерицидные в живом организме. The review is devoted to an urgent problem of biofilms of hospital ecosystems as a factor of emergence and distribution of activators the nosocomial infections. The fundamental principles of the organization of biofilms are formulated. The literal data according to which bacteria (e.g. Pseudomonas aeruginosa) are at the same time pathogens (in planktonic and biofilm forms) and producers of bacteriocines as inhibitors of biofilms formation are given. The results of researches on an assessment of bacterial action of underground natural mineral waters are discussed. It is suggested that there is possibility of formation of artificial biofilms from bactericidal strains of bacteria which either will create a protective film on epidemic significant medical devices and surfaces, or replace infective biofilms on bactericidal in an alive organism. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди Біоплівки шпитальних екосистем: від антагонізму до синергізму Биопленки госпитальных экосистем: от антагонизма до синергизма Biofilms of hospital ecosystems: from antagonism to synergism Article published earlier
spellingShingle	Біоплівки шпитальних екосистем: від антагонізму до синергізму Мокієнко, А.В. Статті та огляди
title	Біоплівки шпитальних екосистем: від антагонізму до синергізму
title_alt	Биопленки госпитальных экосистем: от антагонизма до синергизма Biofilms of hospital ecosystems: from antagonism to synergism
title_full	Біоплівки шпитальних екосистем: від антагонізму до синергізму
title_fullStr	Біоплівки шпитальних екосистем: від антагонізму до синергізму
title_full_unstemmed	Біоплівки шпитальних екосистем: від антагонізму до синергізму
title_short	Біоплівки шпитальних екосистем: від антагонізму до синергізму
title_sort	біоплівки шпитальних екосистем: від антагонізму до синергізму
topic	Статті та огляди
topic_facet	Статті та огляди
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69820
work_keys_str_mv	AT mokíênkoav bíoplívkišpitalʹnihekosistemvídantagonízmudosinergízmu AT mokíênkoav bioplenkigospitalʹnyhékosistemotantagonizmadosinergizma AT mokíênkoav biofilmsofhospitalecosystemsfromantagonismtosynergism

Біоплівки шпитальних екосистем: від антагонізму до синергізму

Institution

Similar Items