До ювілею П.П. Толочка
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69836 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До ювілею П.П. Толочка // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 3-6. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859947281597333504 |
|---|---|
| citation_txt | До ювілею П.П. Толочка // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 3-6. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| first_indexed | 2025-12-07T16:14:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 3
ДО ЮВІЛЕЮ П.П. ТОЛОЧКА
Відомому історику й археологу, директору Інституту археології НАН Ук-
раїни, члену Президії НАН України, голові Українського товариства охо-
рони пам’яток історії та культури, академіку НАН України Петру Петро-
вичу Толочку виповнилось 70 років.
П.П. Толочко народився 21 лютого 1938 р. у с. Пристроми Переяслав-
Хмельницького р-ну Київської обл. Після навчання у середній школі в рідно-
му селі та на історичному факультеті Київського державного університету
ім. Т.Г. Шевченка розпочав свою наукову діяльність у Державному музеї ук-
раїнського декоративного мистецтва, з 1961 р. працює в Інституті археології,
де він пройшов усі сходинки наукового зростання: молодший науковий
співробітник, учений секретар Інституту, старший науковий співробітник,
завідувач відділу. З 1987 р. П.П. Толочко — директор Інституту.
Великою заслугою П.П. Толочка є те, що Інститут уцілів як наукова уста-
нова в надскладний період 1990-х рр., коли постійно бракувало коштів,
коли накочувалися каламутні хвилі тих, хто намагався знищити Інститут як
головний осередок фахівців-археологів, що координує і контролює якість
досліджень на території України, коли академічна наука ставала на заваді
у пограбуванні пам’яток і поширенні позанаукових псевдопатріотичних
міфів. Ознакою того, що ці часи начебто минають, є численні видання
Інституту й те, що наукою знову зацікавилась молодь.
Ще студентом П.П. Толочко брав участь у багатьох археологічних екс-
педиціях, переймав досвід старших колег, визначних археологів Києва,
Москви, Ленінграда, з якими його зводила доля. Серед таких учителів
передусім слід згадати В.Й. Довженка, Б.О. Рибакова та С.М. Бібікова. У той
час налагоджувалися дружні та наукові зв’язки з молодими і талановити-
ми колегами на все подальше життя.
Наполегливу й ефективну працю молодого вченого було винагородже-
но науковими ступенями та вченими званнями: кандидата історичних наук
(1966), старшого наукового співробітника (1968), доктора історичних наук
(1981), професора (1988), члена-кореспондента НАН України (1988), дійсно-
го члена НАН України (1990). П.П. Толочко очолював академічну гуманітарну
науку України, працюючи на посаді віце-президента НАН України, він пре-
зидент Національного комітету України Міжнародної спілки візантиністів,
голова Українського національного комітету Міжнародної Унії слов’янської
археології, член-кореспондент Центрального Німецького інституту археоло-
гії (Берлін), член Академії Європи (Лондон), почесний доктор Російської ака-
демії наук.
Особливе місце в дослідженнях П.П. Толочка посідає Київ. Вивчення Киє-
ва — важливий напрям давньоруської археології, що включає розробку бага-
тьох проблем, тісно пов’язаних із загальним розвитком Київської Русі. П.П. То-
лочко зумів знайти новий підхід до теми, яку на той час вважали вичерпаною,
оскільки панувала думка, що після капітальних праць М.К. Каргера наукова
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 4
розробка давнього Києва не має перспектив, особливо з погляду наукової
кар’єри. Проте молодому науковцю вдалося створити цілісну картину сто-
лиці Русі від її походження до Батиєвої навали, показати динаміку та етапи
розвитку, пам’ятки й історичне районування тощо. Історико-топографічний
розвиток міста вдало поєднано з політичними та економічними. Виявилися
деякі принципові розходження з панівними гіпотезами (характер масової
забудови, рівень розвитку у ХІІ—ХІІІ ст.). Цим питанням було присвяче-
но першу монографію П.П. Толочка «Історична топографія стародавнього
Києва» (1970).
В археологічній науці важливо, щоб теоретичні дослідження поєднува-
лися з плідною організаційною і польовою роботою. П.П. Толочку вдалося
це здійснити. 1970 р. створено Київську постійно діючу археологічну екс-
педицію (на правах відділу) на чолі з П.П. Толочком. З того часу розгорну-
лися систематичні розкопки в усіх історичних районах міста й масштабні
новобудовні роботи. Проте головне — було створено дієздатний колектив
енергійних дослідників, який поєднували досвід і молодість.
Розкопки на Подолі на початку 1970-х рр. стали етапними для розвитку
київської археології, змінили існуючі уявлення про масову забудову південно-
руського міста Х—ХІІІ ст. Вони повністю підтвердили висновки П.П. То-
лочка про те, що масова забудова Києва була близькою до забудови Новгоро-
да, Берестя та інших давньоруських міст, а відтак, було спростовано погляд
про напівземлянкову забудову столиці Русі. Матеріал, здобутий за ті роки,
значно перевищив кількість знахідок за весь попередній період. Підсумки
розкопок 1970-х рр. опубліковано в ґрунтовній монографії «Новое в архео-
логии Киева», що стала основою циклу праць з історії та археології Києва, за
який керівникові авторського колективу П.П. Толочку було присуджено Дер-
жавну премію УРСР у галузі науки і техніки за 1983 р.
На основі нових археологічних знахідок та аналізу писемних джерел
П.П. Толочко відтворив історико-культурний розвиток Києва від часу виник-
нення до 40-х рр. XIII ст. («Древний Киев»), ґрунтовно розробив проблему
походження міста, по-новому розглянув питання економічного розвитку, ха-
рактеру масової забудови міста, його соціально-топографічної структури,
міжнародних зв’язків, довів поступальний розвиток Києва ХІІ—ХІІІ ст. Но-
вий підхід до питань історичної демографії дав змогу вперше обґрунтувати
розрахунки чисельності населення Києва XII—XIII ст.
Розробка історії Києва стала надійним фундаментом для висвітлення
різних аспектів історичного розвитку всієї Давньої Русі, дослідженні у та-
ких відомих працях, як «Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раз-
дробленности ХІІ—ХІІІ вв.», «Древняя Русь», «Київська Русь», «Древне-
русский феодальный город». У цих дослідженнях висвітлено питання фор-
мування державності, впровадження на Русі християнства, запропоновано
нове бачення проблеми розвитку державності періоду феодальної роздроб-
леності XIІ—XІII ст., що не може визначатися як розпад єдиної державної
системи, переконливо доведено, що Київська земля в XI—XIII ст., на відміну
від інших князівств, не перетворилася на спадкову вотчину якоїсь князівсь-
кої династії, а розглядалася як спільна спадщина усього роду Рюриковичів.
Складні взаємовідносини Русі з кочовиками було висвітлено у монографії
«Кочевые народы степей и Киевская Русь».
Протягом усієї наукової діяльності П.П. Толочко звертається до проб-
лем літописання. Результатом його пошуків стали монографії «Літописи
Київської Русі» (1994), «Давньоруські літописи і літописці Х—ХІІІ ст.» (2005),
в яких розгорнуто широку картину історичного літописання Києва, Новгоро-
да та інших центрів Русі. Науковець подає власні оригінальні спостереження
та висновки, щодо датування Найдавнішого зводу 1039 р., авторства «Повісті
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 5
минулих літ», часу створення «Повчання Мономаха», обсягів київського
літописання XIII ст.
Свій погляд на непросту тему існування давньоруської народності у ІХ—
ХІІІ ст. дослідник виклав на сторінках праці «Древнерусская народность
воображаемая или реальная». У праці «Археология и древняя история.
В защиту исторического марксизма» (2007) учений засудив сучасну огульну
критику висловлювань Ф. Енгельса щодо давніх суспільств як переважно
необґрунтовану й кон’юнктурну.
Дослідження в галузі Київської Русі лягли в основу написання П.П. То-
лочком розділів до багатьох фундаментальних академічних видань: «Історії
Української РСР», «Археології Української РСР», «Давньої історії Укра-
їни» тощо. Вчений не лише очолював авторські колективи більшості з цих
видань, а й ініціював їх створення. Видання «Давня історія України» ста-
ло етапною працею у розвитку української археологічної науки. Подібних
праць на потрадянському просторі до тогочасу не було. За її створення ав-
торському колективу на чолі з П.П. Толочком було заслужено присуджено
Державну премію України в галузі науки і техніки 2003 р.
Наукові праці П.П. Толочка відзначаються широкою постановкою за-
вдань, великим діапазоном залучених джерел, чітким дослідницьким на-
прямом і обґрунтуванням висунутих положень. Ці видання високо оціни-
ли вітчизняні й закордонні фахівці. Значну кількість праць ювіляра опуб-
ліковано у виданнях Росії, ФРН, Франції, США, Польщі та інших країн.
Високий науковий авторитет П.П. Толочка, його постійні наукові зв’язки
з провідними вченими світу суттєво підіймають статус української на-
уки й часто допомагають іншим науковцям у суто практичних та органі-
заційних справах і проектах. Важко згадати тут усіх учених, з якими під-
тримує (чи, на жаль, підтримував донедавна) дружні наукові контакти
П.П. Толочко. Серед них В.Л. Янін, Г.Г. Літаврін, В.В. Сєдов та М.В. Сєдо-
ва, А.М. Кірпічников, О.І. Комеч, М.А. Макаров, Є.М. Носов, П.Г. Гайду-
ков, Б.М. Флоря (Росія), Ж. Бланкофф (Бельгія), Ж.-П. Арріньйон, М. Каплан,
Ж. Дагрон (Франція), І. Шевченко (США), А. Поппе, С. Биліна (Польща), І. Фо-
дор (Угорщина) та багато-багато інших.
Наукова діяльність П.П. Толочка пов’язана з науково-популяризаційною
та пам’яткоохоронною роботою і музеями. Постійні виступи у лекторіях, на
телебаченні, в газетах та журналах популяризують українську археологічну
науку, захищають пам’ятки, дають відсіч зазіханням чиновників і приватних
колекціонерів привласнити археологічну спадщину. Чимало заповідників та
музеїв створено за його активної підтримки (згадати хоча б Музей історії
м. Києва, ДІАЗ «Стародавній Київ»). Підтримка та захист музеїв нерозривно
пов’язані з охоронною пам’яток. З 1989 р. П.П. Толочко очолює Українське
товариство охорони пам’яток історії та культури. Багато його публіцистич-
них праць присвячено актуальним завданням охорони національної спад-
щини. Активна позиція ученого у пам’яткоохоронній діяльності допомагає,
наскільки це можливо в наш час, захистити конкретні пам’ятки чи хоча б
зменшити наступ на них сучасних нуворишів. Ця громадська позиція, про-
фесійний та виважений підхід стали підставою для обрання П.П. Толочка до
Верховної Ради України, де одним із визначних результатів його діяльності
став Закон України «Про охорону археологічної спадщини» — важливого
юридичного акту в галузі охорони і збереження культурного надбання ук-
раїнського народу.
П.П. Толочко виховав плеяду кваліфікованих фахівців, які плідно працю-
ють у різних наукових центрах по всій України. Серед них член-кореспон-
дент НАН України, д. і. н. О.П. Моця, д. і. н. Г.Ю. Івакін, к. і. н. В.М. Зоценко,
Б.А. Звіздецький, В.П. Коваленко, С.Р. Кілієвич, В.Л. Миц, І.І. Мовчан та ін.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 6
Надзвичайно плідною є редакторська діяльність ученого. За його редак-
цією вийшло чимало фундаментальних праць, монографій, наукових збірок,
присвячених важливим проблемам історії та археології України. П.П. То-
лочко є головним редактором академічного журналу «Археологія», а також
часопису «Київська старовина».
Загальний науковий доробок ювіляра становить близько 400 друкова-
них видань, із них 26 монографій і науково-публіцистичних праць, участь у
створенні 10 фундаментальних колективних праць. Він у прекрасній твор-
чій формі й темпів публікацій не знижує, що засвідчують нові аркуші папе-
ру на його робочому столі.
Суспільство і держава гідно відзначили діяльність науковця. Серед де-
ржавних нагород і почесних звань ювіляра орден «Знак пошани» (1981), ме-
даль «В пам’ять 1500-річчя Києва» (1982), Почесна грамота Верховної Ради
УРСР (1985), ордени «Ярослава Мудрого» V й IV ступенів (1998, 2002), дві
Державні премії України в галузі науки і техніки (1983, 2002), Премія ім.
М.С. Грушевського Президії НАН України (1992).
Оповідь про діяння ювіляра на науковій і громадській ниві можна про-
довжувати, але залишимо щось і для наступних урочистих дат. На відзнаку
видатних заслуг перед вітчизняною археологічною та історичною науками
друзі, колеги та учні присвячують П.П. Толочку цю збірку наукових статей.
Археологічна спільнота України зичить Петру Петровичу Толочку здоро-
в’я, енергії, оптимізму, творчої наснаги та успішної реалізації усіх задумів.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69836 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:14:37Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2014-10-23T13:32:32Z 2014-10-23T13:32:32Z 2008 До ювілею П.П. Толочка // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 3-6. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69836 uk Інститут археології НАН України Археологія Від редколегії До ювілею П.П. Толочка To the Anniversary of P.P. Tolochko Article published earlier |
| spellingShingle | До ювілею П.П. Толочка Від редколегії |
| title | До ювілею П.П. Толочка |
| title_alt | To the Anniversary of P.P. Tolochko |
| title_full | До ювілею П.П. Толочка |
| title_fullStr | До ювілею П.П. Толочка |
| title_full_unstemmed | До ювілею П.П. Толочка |
| title_short | До ювілею П.П. Толочка |
| title_sort | до ювілею п.п. толочка |
| topic | Від редколегії |
| topic_facet | Від редколегії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69836 |