Феодальний «замок» на Сході (за матеріалами середньоазіатських археологічних досліджень)
Статтю присвячено східним (середньоазіатським) феодальним «замкам», що разом із традиційними кварталами (махалла) старих міст та іригаційними спорудами (каналами і карізами) є головними монументальними пам’ятками середньоазіатської давнини. Використано дані новітніх (за останні 25 років) археологічн...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69838 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Феодальний «замок» на Сході (за матеріалами середньоазіатських археологічних досліджень) / В.В. Гусаков // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 15-19. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859678623117606912 |
|---|---|
| author | Гусаков, В.В. |
| author_facet | Гусаков, В.В. |
| citation_txt | Феодальний «замок» на Сході (за матеріалами середньоазіатських археологічних досліджень) / В.В. Гусаков // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 15-19. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Статтю присвячено східним (середньоазіатським) феодальним «замкам», що разом із традиційними кварталами (махалла) старих міст та іригаційними спорудами (каналами і карізами) є головними монументальними пам’ятками середньоазіатської давнини. Використано дані новітніх (за останні 25 років) археологічних досліджень, що з огляду на роль регіону як одного з важливих центрів політичного, господарського, культурного життя мусульманського світу дає змогу зміцнити уявлення про східну феодальну традицію.
Статья посвящена исследованию образцов замковой архитектуры, расположенных на территории новых независимых государств Центральной Азии, преимущественно Таджикистана и Узбекистана. Первоочередное внимание уделено объектам, не подвергавшимся более поздним перестройкам, архитектура которых не утратила первоначального смысла, а также памятникам, планомерно исследованным сравнительно недавно, в 1980—1990-х гг. Археологические раскопки древнего Бунджиката, Варахши, Уртакургана и Чилхуджры предоставили огромное количество новых ценнейших сведений о политической, культурной, религиозной, общественной жизни населения региона в эпоху средневековья. Полученные данные в основном подтверждают существовавшие ранее в исторической науке концепции относительно специфики развития средневековой общественной формации в земледельческих районах Центральной Азии, роли городов и «замков» местной знати в этом процессе. В целом подтверждена и усадебно-замковая теория развития среднеазиатских городов, выдвинутая С.П. Толстовым. Некогда окружавшие мощным оборонительным кольцом города и оазисы, феодальные замки-усадьбы с течением времени вливались в городскую черту, образовывая вначале городские пригороды — рабады, а впоследствии городские микрорайоны (кварталы) — махалла. В свою очередь, махалла и рабады сохранились как части исторических городов Средней и шире — Центральной Азии до наших дней.
The article is devoted to the research of architecture of castle specimens located on the territory of the new independent states in Central Asia, mainly in Tajikistan and Uzbekistan. Primary attention is paid to those objects which have never been reconstructed, and the architecture of which has not lost its initial meaning, and also to those monuments which were studied comparatively recently: in 1980—1990-s. Archaeological excavations of ancient Bundjikat, Varaksha, Urtakurgan and Chilhudzhra discovered great amount of new information about political, cultural, social, religious and public life of the medieval population of the region. The data obtained mostly prove conceptions stated in the historical science before and concerning peculiarities of the development of mediaeval social formation in agricultural regions of Central Asia, and the role of cities and «castles» of local nobility in this process. They also prove the theory of the development Central Asian adduced by S.P. Tolstov. Being previously gathered round cities and oases and forming strong defensive circle, feudal castles-estates with pass of time entered the city boundaries as suburbs (rabad) fi rst, and as perfectly urban city-blocks (makhalla) later. Rabads and makhallas in their turn survived as parts of historic cities in Central Asia till these days.
|
| first_indexed | 2025-11-30T17:22:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 15
Аналогом західноєвропейського лицарства як
головного носія феодальної ідеології і практи-
ки у східних державах були азати. На проти-
вагу найманим робітникам — карікарі, торгов-
цям — хвакарі, хлібопашцям — кіштічкарі й
рабам, азати, як і служителі релігійного куль-
ту, належали до привілейованих страт. Їхньою
справою була служба у війську, державній ад-
міністрації чи при дворі.
Як і європейське лицарство, східний війсь-
ково-феодальний клас мав власну внутрішню
ієрархію, в основі якої лежали два критерії: ро-
довід, місце особи в його агнатичній групі та
наявність офіційної посади. Нижні щаблі цієї
ієрархії займала численна дрібна знать, яка от-
римувала за свою військову або адміністратив-
но-фіскальну службу землі у спадково-умов-
не володіння з государевого домену (Кабанов
1984, с. 49—54).
На теренах Середньої Азії, хоча вона й була
периферією спочатку іранського, а потім му-
сульманського Сходу, зазначена феодальна сис-
тема набула поширення та розвитку. Розміщен-
ня регіону та ландшафт визначали його полі-
тичну географію, що характеризувалася вели-
кою кількістю (понад 20) окремих володінь
довкола значних торгових міст і оазисів, кор-
дони яких визначалися природними рубежами.
Середньоазіатськими областями, незважаючи
на походження верховної влади (іранці, ара-
би, монголи і навіть китайці), традиційно уп-
равляли місцеві аристократичні династії. Міс-
цеві владні роди не лише міцно утримували
успадковані століттями володіння, а й в особі
Бармакідів, Саффарідів, Тахірідів і особливо
Саманідів самі ініціювали великі інтеграційні
проекти на мусульманському Сході, що вихо-
дили далеко за межі Середньої Азії.
Складна внутрішньо- і зовнішньополітична
ситуація змушувала феодалів зміцнювати свої
поселення потужними захисними спорудами.
На теренах Середньої Азії на сьогодні розкопа-
но велику кількість «замків». Умовно їх можна
поділити на дві групи: «замки», розташовані
безпосередньо на території великих міст, вбу-
довані в загальну міську оборонну систему як
цитаделі, і «замки», зведені в сільській, дуже
часто важкодоступній, наприклад гірській, міс-
цевості (Куренной 1972).
Серед найважливіших археологічних пам’я-
ток, що належать до першої групи «замків»,
слід відзначити досліджені цитаделі Бунджи-
ката (рис. 1) — столиці Уструшани (історична
область на північний схід від Самарканда, Худ-
жандська (Ленінабадська) обл. Таджикистану)
та Варахші — великого центру Бухарського оа-
зису (рис. 2). Ще ліпше збереглися «замки», що
залишилися поза міською смугою. Покинуті
століттями, напівзруйновані, вони і нині стоять
пам’ятками-свідками епохи великих війн та іс-
торичних завоювань. До таких «замків» нале-
жить Балаликтепе в Північному та Джабартепе
і Мугкала — Південному Тохарістані (історич-
на область на обох берегах Амудар’ї, на півдні
Узбекистану та півночі Афганістану), Уртакур-
ган і Чілхуджра (рис. 3, 4) в Уструшані, Гардані
Гіссар, Кум у верхів’ях Зеравшану, Калаі Боло
біля Ісфари (Фергана) та ін. (Мукимов 1987,
с. 59—64).
Міські цитаделі феодалів-правителів пред-
ставляли собою досить складний комплекс бу-
дівель різного призначення, а саме — оборон-
ного, адміністративного, світського. Розташу-
вання цитаделей у плані різних середньоазіат-
ських міст не було однорідним, оскільки воно
залежало від рельєфу та напрямку підвідних
шляхів. Так, у Бухарі, Пенджикенті й Самар-
канді цитаделі розміщувалися всередині старо-
го міста, а в Бунджикаті та Варахші, навпаки,
були частиною зовнішнього оборонного місь-
кого периметра.
Бунджикатський палац-замок афшина (во-
лодаря) Уструшани займав східну частину міс-
та і розташовувався на плоскій верхівці пагор-
ба. Замок площею 38 × 47 м здіймався на 57 м
© В.В. ГУСАКОВ, 2008
В.В. Гусаков
ФЕОДАЛЬНИЙ «ЗАМОК» НА СХОДІ
(за матеріалами середньоазіатських
археологічних досліджень)
Статтю присвячено східним (середньоазіатським) феодальним «замкам», що разом із традиційними кварта-
лами (махалла) старих міст та іригаційними спорудами (каналами і карізами) є головними монументальними
пам’ятками середньоазіатської давнини. Використано дані новітніх (за останні 25 років) археологічних дослі-
джень, що з огляду на роль регіону як одного з важливих центрів політичного, господарського, культурного жит-
тя мусульманського світу дає змогу зміцнити уявлення про східну феодальну традицію.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 16
над руслом сая (фортечний рів із водою), що
протікав біля підніжжя пагорба. Мури будів-
лі, складені з пахси і сирцю, було вкрито в
інтер’єрі глиносаманною штукатуркою. Палац
містив близько 20 приміщень, у тому числі го-
ловну парадну триярусну залу з тронною лод-
жією (17,65 × 11,77 м), малу залу прийомів
(9,65 × 9,50 м), житлову башту-донжон, кілька
житлових і господарських приміщень, цілу сис-
тему широких довгих коридорів, що поєднува-
ли зазначені приміщення. До комплексу також
входив арсенал, у якому дослідники знайшли
близько 5000 каменів масою від чверті до 2—3
пудів кожен та величезну кількість ядер роз-
міром із кулак для метальних пращ (Негматов,
Авзалов, Мамаджанова 1987, с. 177—210).
Усередині «замку» розміщувалася квадрат-
на житлова башта, від якої зберігся лише ма-
сивний пахсовий цоколь. Окрім башти, вся бу-
дівля була одноповерхова, оточена з півдня і
півночі двором й обнесена потужним (до 10 м
завтовшки) фортечним муром. Людина, яка
наближалася до замку, крім могутнього фаса-
ду муру з нескінченними квадратами пахсової
кладки, бачила ще й вершину палацу з глухими
стінами його житлового донжону. Все це ство-
рювало відчуття непохитності та могутності
столиці і її господаря.
З боку міста в замок вели ворота, прорізані
у західному мурі. Зали, кімнати та коридори за-
мку-палацу мали суфи, тамбури з дерев’яними
стінами-ширмами, вкритими розписами, які
разом із різьбленням колон, фризів та стель на-
давали інтер’єру приміщень парадного вигляду
(Негматов, Мамаджанова 1989, с. 91—99).
Цитадель Варахші розташовано в півден-
ній частині міста, на пагорбі площею 9 га і зав-
вишки близько 10 м. Масив замкової споруди
(31 × 31 м) було піднято на пахсовому стило-
баті на 9,5 м. Будівлі замку складаються з ароч-
них коридорних приміщень, пов’язаних між
собою вузькими проходами. Стіни зі східного
боку було оформлено напівколонами — гофра-
ми, від яких залишилися лише основи. Замок-
палац складався з комплексу великих і малих
приміщень, що примикали з заходу до великого
відкритого «тронного» двору. Вони були розта-
шовані в один ряд і з’єднувалися своїми захід-
ними торцями із зовнішньою міською стіною.
Основою палацу слугував невисокий стило-
бат із пошарових засипок рихлої землі й решток
мурів давніших споруд. Дуже цікавим було ар-
хітектурне оформлення «тронного» двору, що
являв собою відкритий прямокутний майдан-
чик розміром 30 × 9 м, витягнутий з півдня на
північ і викладений обпаленою цеглою (Ма-
маджанова 1983).
Результати розкопок «замків» поза межами
міст засвідчують, що за своїми фортифікацій-
ними характеристиками вони були навіть по-
тужнішими за міські. Всі вони стояли на ви-
соких платформах — штучно піднятих цоко-
лях. Появу цоколя пов’язують із оборонною
технікою, тобто з необхідністю оборони проти
машин, що метають каміння. Втім цоколь мав
не лише захисне значення, а й підкреслював
авторитет і положення володаря в суспільс-
тві. «Замки» оточували оборонні стіни з баш-
тами і бійницями. Їх будівлі складалися з по-
над 20 житлових, парадних та господарських
приміщень. Стіни і дерев’яні конструкції зали
були багато прикрашені розписами та різьб-
ленням по дереву.
Зразком подібного замкового будівництва є
«замок» Уртакурган, розташований неподалік
райцентру Шахрістан у Північному Таджики-
стані. Це двоярусне поселення замкового типу,
в центрі якого розташований донжон розміром
18 × 16 м. Поселення укріплене фортечним му-
ром і кутовими баштами. За плановою струк-
Рис. 1. Замок Бунджиката
Рис. 2. Замок Варахші
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 17
турою замок організовано системою житлових
приміщень навколо центральної зали вестибюля.
Візитною карткою Уртакургана є його зала для
прийомів, найбільше приміщення будівлі — дон-
жон (9,55 × 7,90 м).
Планування цього приміщення відрізняєть-
ся від решти особливою лінією суфи, збудова-
ної по північній стороні у вигляді двоступін-
частого помосту-естради зі слідами тронної
тахти. Отвори на полу від вертикальних стійок
біля естради вказують на наявність матер’яного
балдахіна над троном, відомого за зображення-
ми на розписах палацу афшинів. Чотири виїмки
всередині та відбитки баз колон допомагають
реконструювати цю парадну залу з колонами,
на які спиралися балки перекриттів та світловий
люк — рузан із балдахіном над тронною лод-
жією володаря замку, суфами для гостей і місцем
для вогнища в центрі приміщення. Ці елементи
архітектурного оздоблення інтер’єру разом із
різьбленням по дереву та яскравими розписами
свідчать про пишність прийомів, що тут відбу-
валися. Донжон Уртакургана мав два поверхи,
проте, на жаль, другий поверх не зберігся.
Іншим прикладом східного феодального ук-
ріпленого житла є уструшанський «замок» Чіл-
худжра. Він цікавий не лише своєю архітекту-
рою, а й фортифікаційними спорудами. До того
ж, на відміну від синхронних пам’яток Серед-
ньої Азії, замок Чілхуджра дуже добре зберіг-
ся. Повністю збереглися не лише господарські
та коридорні приміщення першого поверху, а
й кімнати другого поверху, на якому, зокрема,
розміщувалися парадні зали, пишно прикра-
шені розписами, килимами та різьбленим дере-
вом (Мамаджанова 1985, с. 35—38).
Цікавою була система оборони Чілхуджри.
Особливо ретельно будівельниками було проду-
мано фортифікацію «замку». Насамперед велике
значення мало те, що «замкова» будівля була роз-
ташована на височенному крутому пагорбі. Доки
нападники піднімалися крутим схилом, вони по-
трапляли під обстріл захисників, які стояли за па-
рапетами на рівні другого поверху та на чотирьох
кутових баштах. Чілхуджра — великий, надійно
укріплений, стратегічно вигідно розташований
«замок» із ретельно продуманою фортифікацією.
У Чілхуджрі нерозривно синтезовано елементи
житла і фортеці з масивними формами. Устру-
шанські будівельники застосували в Чілхуджрі
способи гармонізації архітектурної споруди для
надання їй монументальності, неприступної міц-
ності, вигляду, що відповідав соціально-історич-
ним вимогам того буремного періоду.
Археологічні дослідження на різних серед-
ньовічних пам’ятках засвідчують, що дехкани
(очільники) селищ та округів намагалися бути
схожими на феодалів та будували власні квазі-
«замки», яскравими прикладами яких є розко-
пані «замки» в Гардані Гіссарі та Кумі.
У Гардані Гіссарі «замок» розташовано на
триметровій штучно піднятій платформі пло-
щею 32 × 28 м. На південному краю платформи
було зроблено широкий парадний айван (в’їзд),
з якого йшли ходи в «замкові» приміщення —
парадні та житлові. Парадні приміщення були
багато прикрашені різьбленим деревом, їх суфи
і стіни було вкрито килимами. В архітектурно-
планувальній структурі Гардані Гісара відбито
загальні принципи, характерні для багатьох зам-
кових монументальних споруд середньовічних
середньоазіатських країн, що цілком відповіда-
ли смаку можновладців того часу.
У Кумі «замок» стояв на материковій породі
пагорба. Приміщення розподіляли на парадні,
житлові, культові та господарські. На відміну
від Гардані Гіссару, в Кумі була не одна, а три
зали, прикрашені живописом, попід стінами
були встановлені суфи, а одна з них призначала-
ся для дерев’яного трону. Посередині зали роз-
міщувалися підковоподібні обігрівальні споруди
з керамічними парадними елементами. Плоский
дах зали підтримували дерев’яні колони.
Добре укріплені «замки» відіграли помітну
роль в історії краю під час як численних війн,
так і національно-визвольних рухів населення
Середньої Азії проти іноземних загарбників.
Рис. 3. Замок Уртакурган
Рис. 4. Замок Чілхуджра
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 18
Відомий історик Табарі повідомляв, що у то-
харістанського правителя Нізака Тархана був
«замок», розташований на височенному місці,
до якого важко було дістатися. Арабські заво-
йовники неодноразово штурмували «замок»,
але не могли його захопити. Вночі вогонь горів
у ньому, як зірка на небі.
Той же Нізак, коли повстав проти хорасансь-
кого намісника Кутайби ібн Мусліма, перехову-
вався у фортеці Фатіч у горах між Санонгоном
і Багланом. Зазначену фортецю так само було
надійно укріплено, і до неї вела єдина дорога.
Арабські війська понад двох місяців стояли біля
входу в ущелину, і лише зрада місцевих феодалів
змусила Нізака здати цю фортецю (709 р.).
Як відомо, штурмом взяти «замок» Абаргар
на горі Муг араби теж не змогли, і лише після
настання холодів та вичерпання запасів про-
дуктів обложені согдійці на чолі з афшином
Пенджикенту Діваштичем змушені були здати
«замок» (722 р.). У 1932—1933 рр. на руїнах
пограбованого замку Абаргар було знайдено
предмети матеріальної культури, зокрема по-
над 80 рукописних документів, написаних на
шкірі, дереві та папері. Ці документи, складені
согдійською мовою, становили частину архіву
Діваштича, який він залишив після потраплян-
ня у полон. У цих документах Діваштич носить
титул царя Согда, отже, в роки повстання він
був не лише володарем Пенджикенту та керів-
ником повсталих, а й регіональним лідером.
Найвідоміший місцевий повстанець Мукан-
на зробив твердиню Кеш базою свого повстання
«людей у білому одязі» (до речі, пізніше непри-
ступний Кеш так само став операційною базою
великого завойовника Тімура). Чотири місяці
Муканна успішно захищався проти добірного
арабського війська Джабраїла ібн Яхьє у зам-
ку Наршах. Продумана фортифікація «замку»
дала змогу дилетантам-повстанцям успішно
протистояти професійним воякам і навіть ви-
торгувати в них для себе почесну капітуляцію
(Кляшторный 1954, с. 55—64).
Із героїчною обороною гірського «замку»
Санам пов’язана завершальна і трагічна фаза
повстання «людей у білому одязі». На території
потужної гірської фортеці розміщувалися посів-
ні поля, сади і джерело. Муканна побудував тут
для повсталих великі житлові приміщення й
лазні. До фортеці вела єдина дорога, яку добре
охороняли. Лише після тривалої облоги через
голод серед захисників хорасанському намісни-
ку Мусаібу ібн Зухайру, який очолював величез-
не арабське військо, вдалося захопити «замок» і
знищити ватажків повстання (780 р.).
Ще помітнішою була роль середньовічних
«замків» у розвитку процесів урбанізації, що
мали на Сході, зокрема в регіоні Середньої Азії,
особливий характер. Роз’єднаність та періодич-
ні іноземні навали стали головними ознаками
регіональної геополітики. Зазначені фактори
політичної нестабільності сприяли будівництву
в місцевих оазисах і долинах, поруч із осеред-
ками міського життя, великої кількості міцних
«замків». Навколо них, у певній безпеці, роз-
вивалося господарське, соціальне і культурне
життя краю. Відомий історик Наршахі в своїй
«Історії Бухари» налічив у Бухарському оазисі
понад 700 «замків»!
Таке масштабне «замкове» будівництво спри-
яло подальшому освоєнню та безпечному роз-
витку територій, забезпечувало розширення со-
ціально-економічного та культурного простору
міст. «Замки» із оточуючими їх поселеннями,
що з часом опинялися в міській смузі, става-
ли ядром самостійних передмість (рабадів), а
в подальшому — міських кварталів чи мікро-
районів (махалли). Подібну реконструкцію мо-
делі розвитку центральноазіатського містобуду-
вання було опрацьовано вітчизняними вченими
за результатами зроблених ними практичних
археологічних досліджень. Вона дістала наз-
ву замково-садибної теорії (Толстов 1958), яку
відомий радянський археолог та історик
С.П. Толстов висунув ще в 1933 р. на пленумі
Академії матеріальної культури, присвяченому
питанням генезису і розвитку феодалізму. Вже
через 2 роки теорія знайшла підтвердження за
результатами Термезької археологічної ком-
плексної експедиції (Масон 1938, с. 79—88).
Замково-садибну теорію розвитку східного
(принаймні центральноазіатського) міста завж-
ди підтримував і найавторитетніший місцевий
історик, таджицький (радянський) політичний
діяч Б. Гафуров (Академик Бободжон Гафуров
1998).
Незважаючи на численні спроби розвінчан-
ня теорії С.П. Толстова, новітні археологічні
здобутки неодноразово підтвердили її справед-
ливість. З огляду на це переважна більшість
сучасних дослідників центральноазіатської ар-
хеологічної спадщини дотримуються замково-
садибної теорії розвитку східних міст (Якубов
1986; Негматов 1991, с. 14—19).
Академик Бободжон Гафуров: изучение истории и цивилизации народов Центральной Азии (история и современ-
ность): Тезисы докладов и сообщений. — Душанбе, 1998.
Кабанов С.К. Археологические данные к изучению генезиса феодализма в Средней Азии // СА. — 1984. — № 3. —
С. 49—54.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 19
Кляшторный С.Г. Из истории борьбы народов Средней Азии против арабов (по руническим текстам) // Эпигра-
фика Востока. — М.; Л., 1954. — Т. 9. — С. 55—64.
Куренной В.Н. Градостроительство в Средней Азии в VII—XII вв.: Автореф. дисс. … канд. ист. наук. — Л., 1972.
Мамаджанова С.М. Архитектурные памятники Уструшаны VI—X вв.: Автореф. дисс. … канд. ист. наук. — М., 1983.
Мамаджанова С.М. Некоторые вопросы архитектуры средневекового замка Чильхуджра // Архитектура и строи-
тельство Узбекистана. — 1985. — № 8. — С. 35—38.
Масон М.Е. Термезская археологическая комплексная экспедиция 1936—1937 гг. // Социалистическая наука и
техника. — 1938. — № 7. — С. 79—88.
Мукимов Р.С. К проблеме периодизации архитектурного наследия Мавераннахра средних веков // Информ. бюлл. Меж-
дународной ассоциации по изучению культур Центральной Азии. Специальный выпуск. — Л., 1987. — С. 59—64.
Мухаммед ат-Табари. История. — Ташкент, 1987.
Негматов Н.Н. К концепции урбанизации Средней Азии // Изв. АН Тадж. ССР. — Серия: востоковедение, исто-
рия, филология. — 1991. — № 1 (21). — С. 14—19.
Негматов Н.Н., Авзалов Р.З., Мамаджанова С.М. Храм и мечеть Бунджиката на Калаи Кахкаха І // Материальная
культура Таджикистана. — Душанбе, 1987. — Вып. 4. — С. 177—210.
Негматов Н.Н., Мамаджанова С.М. Бунджикат — средневековая столица Уструшаны // Градостроительство и
архитектура. Серия: Культура Среднего Востока. — Ташкент, 1989. — С. 91—99.
Толстов С.П. Работы Хорезмской археолого-этнографической экспедиции АН СССР в 1949—1953 гг. // Труды
Хорезмской археолого-этнографической экспедиции. — М., 1958. — Т. 2.
Якубов Ю. Об усадебной теории средневекового города // Изв. АН Тадж. ССР. — Серия: востоковедение, исто-
рия, филология. — 1986. — № 1.
The History of Bukhara / Transl. from a Persian Abridgement of the Arabic Original by Narshakhi and R.N. Frye. — Cam-
bridge, 1954.
Одержано 18.07.2007
В.В. Гусаков
ФЕОДАЛЬНЫЙ «ЗАМОК» НА ВОСТОКЕ
(по материалам среднеазиатских археологических исследований)
Статья посвящена исследованию образцов замковой архитектуры, расположенных на территории новых независи-
мых государств Центральной Азии, преимущественно Таджикистана и Узбекистана. Первоочередное внимание уде-
лено объектам, не подвергавшимся более поздним перестройкам, архитектура которых не утратила первоначального
смысла, а также памятникам, планомерно исследованным сравнительно недавно, в 1980—1990-х гг. Археологичес-
кие раскопки древнего Бунджиката, Варахши, Уртакургана и Чилхуджры предоставили огромное количество
новых ценнейших сведений о политической, культурной, религиозной, общественной жизни населения региона
в эпоху средневековья. Полученные данные в основном подтверждают существовавшие ранее в исторической
науке концепции относительно специфики развития средневековой общественной формации в земледельческих
районах Центральной Азии, роли городов и «замков» местной знати в этом процессе. В целом подтверждена и
усадебно-замковая теория развития среднеазиатских городов, выдвинутая С.П. Толстовым. Некогда окружавшие
мощным оборонительным кольцом города и оазисы, феодальные замки-усадьбы с течением времени вливались в
городскую черту, образовывая вначале городские пригороды — рабады, а впоследствии городские микрорайоны
(кварталы) — махалла. В свою очередь, махалла и рабады сохранились как части исторических городов Средней
и шире — Центральной Азии до наших дней.
V.V. Gusakov
FEUDAL «CASTLE» ON THE EAST
(on the Central Asian archeological researches)
The article is devoted to the research of architecture of castle specimens located on the territory of the new independent
states in Central Asia, mainly in Tajikistan and Uzbekistan. Primary attention is paid to those objects which have never
been reconstructed, and the architecture of which has not lost its initial meaning, and also to those monuments which were
studied comparatively recently: in 1980—1990-s. Archaeological excavations of ancient Bundjikat, Varaksha, Urtakurgan
and Chilhudzhra discovered great amount of new information about political, cultural, social, religious and public life of the
medieval population of the region. The data obtained mostly prove conceptions stated in the historical science before and
concerning peculiarities of the development of mediaeval social formation in agricultural regions of Central Asia, and the role
of cities and «castles» of local nobility in this process. They also prove the theory of the development Central Asian adduced
by S.P. Tolstov. Being previously gathered round cities and oases and forming strong defensive circle, feudal castles-estates
with pass of time entered the city boundaries as suburbs (rabad) fi rst, and as perfectly urban city-blocks (makhalla) later.
Rabads and makhallas in their turn survived as parts of historic cities in Central Asia till these days.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69838 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T17:22:44Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гусаков, В.В. 2014-10-23T13:36:44Z 2014-10-23T13:36:44Z 2008 Феодальний «замок» на Сході (за матеріалами середньоазіатських археологічних досліджень) / В.В. Гусаков // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 15-19. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69838 Статтю присвячено східним (середньоазіатським) феодальним «замкам», що разом із традиційними кварталами (махалла) старих міст та іригаційними спорудами (каналами і карізами) є головними монументальними пам’ятками середньоазіатської давнини. Використано дані новітніх (за останні 25 років) археологічних досліджень, що з огляду на роль регіону як одного з важливих центрів політичного, господарського, культурного життя мусульманського світу дає змогу зміцнити уявлення про східну феодальну традицію. Статья посвящена исследованию образцов замковой архитектуры, расположенных на территории новых независимых государств Центральной Азии, преимущественно Таджикистана и Узбекистана. Первоочередное внимание уделено объектам, не подвергавшимся более поздним перестройкам, архитектура которых не утратила первоначального смысла, а также памятникам, планомерно исследованным сравнительно недавно, в 1980—1990-х гг. Археологические раскопки древнего Бунджиката, Варахши, Уртакургана и Чилхуджры предоставили огромное количество новых ценнейших сведений о политической, культурной, религиозной, общественной жизни населения региона в эпоху средневековья. Полученные данные в основном подтверждают существовавшие ранее в исторической науке концепции относительно специфики развития средневековой общественной формации в земледельческих районах Центральной Азии, роли городов и «замков» местной знати в этом процессе. В целом подтверждена и усадебно-замковая теория развития среднеазиатских городов, выдвинутая С.П. Толстовым. Некогда окружавшие мощным оборонительным кольцом города и оазисы, феодальные замки-усадьбы с течением времени вливались в городскую черту, образовывая вначале городские пригороды — рабады, а впоследствии городские микрорайоны (кварталы) — махалла. В свою очередь, махалла и рабады сохранились как части исторических городов Средней и шире — Центральной Азии до наших дней. The article is devoted to the research of architecture of castle specimens located on the territory of the new independent states in Central Asia, mainly in Tajikistan and Uzbekistan. Primary attention is paid to those objects which have never been reconstructed, and the architecture of which has not lost its initial meaning, and also to those monuments which were studied comparatively recently: in 1980—1990-s. Archaeological excavations of ancient Bundjikat, Varaksha, Urtakurgan and Chilhudzhra discovered great amount of new information about political, cultural, social, religious and public life of the medieval population of the region. The data obtained mostly prove conceptions stated in the historical science before and concerning peculiarities of the development of mediaeval social formation in agricultural regions of Central Asia, and the role of cities and «castles» of local nobility in this process. They also prove the theory of the development Central Asian adduced by S.P. Tolstov. Being previously gathered round cities and oases and forming strong defensive circle, feudal castles-estates with pass of time entered the city boundaries as suburbs (rabad) fi rst, and as perfectly urban city-blocks (makhalla) later. Rabads and makhallas in their turn survived as parts of historic cities in Central Asia till these days. uk Інститут археології НАН України Археологія Статті Феодальний «замок» на Сході (за матеріалами середньоазіатських археологічних досліджень) Феодальный «замок» на Востоке (по материалам среднеазиатских археологических исследований) Feudal “Castle” in the East (on the materials of archaeological research in Central Asia) Article published earlier |
| spellingShingle | Феодальний «замок» на Сході (за матеріалами середньоазіатських археологічних досліджень) Гусаков, В.В. Статті |
| title | Феодальний «замок» на Сході (за матеріалами середньоазіатських археологічних досліджень) |
| title_alt | Феодальный «замок» на Востоке (по материалам среднеазиатских археологических исследований) Feudal “Castle” in the East (on the materials of archaeological research in Central Asia) |
| title_full | Феодальний «замок» на Сході (за матеріалами середньоазіатських археологічних досліджень) |
| title_fullStr | Феодальний «замок» на Сході (за матеріалами середньоазіатських археологічних досліджень) |
| title_full_unstemmed | Феодальний «замок» на Сході (за матеріалами середньоазіатських археологічних досліджень) |
| title_short | Феодальний «замок» на Сході (за матеріалами середньоазіатських археологічних досліджень) |
| title_sort | феодальний «замок» на сході (за матеріалами середньоазіатських археологічних досліджень) |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69838 |
| work_keys_str_mv | AT gusakovvv feodalʹniizamoknashodízamateríalamiserednʹoazíatsʹkiharheologíčnihdoslídženʹ AT gusakovvv feodalʹnyizamoknavostokepomaterialamsredneaziatskiharheologičeskihissledovanii AT gusakovvv feudalcastleintheeastonthematerialsofarchaeologicalresearchincentralasia |