Типологія українського посуду центральної слобожанщини козацької доби (за матеріалами верхньосалтівського поселення)
Запропоновано типологію українського посуду козацької доби Центральної Слобожанщини, що спирається на результати природничих досліджень та візуальний аналіз, на прикладі виробів поселення в с. Верхній Салтів Вовчанського району Харківської області....
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2008
|
| Series: | Археологія |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69839 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Типологія українського посуду центральної слобожанщини козацької доби (за матеріалами верхньосалтівського поселення) / І.В. Голубєва, В.В. Колода, А.В. Кущенко // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 20-27. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69839 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-698392025-02-09T21:04:39Z Типологія українського посуду центральної слобожанщини козацької доби (за матеріалами верхньосалтівського поселення) Типология украинской посуды центральной слобожанщины казацкого периода (по материалам верхнесалтовского поселения ) Typology of Ukrainian Pottery in Central Sloboda Ukraine in Cossack Era (on the materials from Verkhniy Saltiv settlement) Голубєва, І.В. Колода, В.В. Кущенко, А.В. Статті Запропоновано типологію українського посуду козацької доби Центральної Слобожанщини, що спирається на результати природничих досліджень та візуальний аналіз, на прикладі виробів поселення в с. Верхній Салтів Вовчанського району Харківської області. В статье предлагается типология украинской бытовой керамики (посуды) казацкого периода на Центральной Слобожанщине по материалам верхнесалтовской коллекции. Типология опирается на результаты химических, термомеханических и петрографических методов изучения керамики, а также визуального анализа. К типу I отнесена пористая посуда белого цвета (окислительный обжиг при температуре до 1000 °С), которая использовалась для подачи пищи и хранения сухих продуктов и была импортной. Наиболее многочисленный тип II представлен изделиями светлых цветов (бежевые, желтые, красные и их оттенки), изготовленными из местных лессовидных суглинков (окислительный обжиг при температуре 700—900 °С). Этот тип был универсальным в использовании и благодаря прочности изделий применялся для приготовления пищи. Посуда серого и черного цветов (восстановительный низкотемпературный обжиг, который может квалифицироваться как высокотемпературная сушка; температура 500—800 °С), изготовленная из кварцевого песка со смесью белой глины и угольных составляющих, выделена в тип III — идеальный для хранения жидкостей в силу своих водоотталкивающих свойств. The article presents the typology of Ukrainian common ceramics (pottery) of Cossack era in the Central Sloboda Ukraine on the materials of collection from Verkhniy Saltiv settlement. The typology is based on the results of chemical, thermomechanometry and petrographic analysis of the ceramics, as well as on the visual analysis. The fi rst type includes white porous pottery (oxidizing burning at a temperature up to 1000 °C) used for serving food and for storing dry products, and was imported. The largest in number second type is represented by pottery of light colours (beige, yellow, red and their tints) made of local loess-like loams (oxidizing burning at a temperature of 700—900 °C). This type was universal and due to solidity of the material it was used in cooking. Grey and black pottery (renewal low temperature burning that can be qualifi ed as high temperature drying, at 500—800 °C) made of quartz sand with mixture of white clay and carbonic components form the third type. The latter was perfect for storing liquids due to its waterproof properties. 2008 Article Типологія українського посуду центральної слобожанщини козацької доби (за матеріалами верхньосалтівського поселення) / І.В. Голубєва, В.В. Колода, А.В. Кущенко // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 20-27. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69839 uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Голубєва, І.В. Колода, В.В. Кущенко, А.В. Типологія українського посуду центральної слобожанщини козацької доби (за матеріалами верхньосалтівського поселення) Археологія |
| description |
Запропоновано типологію українського посуду козацької доби Центральної Слобожанщини, що спирається на результати природничих досліджень та візуальний аналіз, на прикладі виробів поселення в с. Верхній Салтів Вовчанського району Харківської області. |
| format |
Article |
| author |
Голубєва, І.В. Колода, В.В. Кущенко, А.В. |
| author_facet |
Голубєва, І.В. Колода, В.В. Кущенко, А.В. |
| author_sort |
Голубєва, І.В. |
| title |
Типологія українського посуду центральної слобожанщини козацької доби (за матеріалами верхньосалтівського поселення) |
| title_short |
Типологія українського посуду центральної слобожанщини козацької доби (за матеріалами верхньосалтівського поселення) |
| title_full |
Типологія українського посуду центральної слобожанщини козацької доби (за матеріалами верхньосалтівського поселення) |
| title_fullStr |
Типологія українського посуду центральної слобожанщини козацької доби (за матеріалами верхньосалтівського поселення) |
| title_full_unstemmed |
Типологія українського посуду центральної слобожанщини козацької доби (за матеріалами верхньосалтівського поселення) |
| title_sort |
типологія українського посуду центральної слобожанщини козацької доби (за матеріалами верхньосалтівського поселення) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69839 |
| citation_txt |
Типологія українського посуду центральної слобожанщини козацької доби (за матеріалами верхньосалтівського поселення) / І.В. Голубєва, В.В. Колода, А.В. Кущенко // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 20-27. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT golubêvaív tipologíâukraínsʹkogoposuducentralʹnoíslobožanŝinikozacʹkoídobizamateríalamiverhnʹosaltívsʹkogoposelennâ AT kolodavv tipologíâukraínsʹkogoposuducentralʹnoíslobožanŝinikozacʹkoídobizamateríalamiverhnʹosaltívsʹkogoposelennâ AT kuŝenkoav tipologíâukraínsʹkogoposuducentralʹnoíslobožanŝinikozacʹkoídobizamateríalamiverhnʹosaltívsʹkogoposelennâ AT golubêvaív tipologiâukrainskoiposudycentralʹnoislobožanŝinykazackogoperiodapomaterialamverhnesaltovskogoposeleniâ AT kolodavv tipologiâukrainskoiposudycentralʹnoislobožanŝinykazackogoperiodapomaterialamverhnesaltovskogoposeleniâ AT kuŝenkoav tipologiâukrainskoiposudycentralʹnoislobožanŝinykazackogoperiodapomaterialamverhnesaltovskogoposeleniâ AT golubêvaív typologyofukrainianpotteryincentralslobodaukraineincossackeraonthematerialsfromverkhniysaltivsettlement AT kolodavv typologyofukrainianpotteryincentralslobodaukraineincossackeraonthematerialsfromverkhniysaltivsettlement AT kuŝenkoav typologyofukrainianpotteryincentralslobodaukraineincossackeraonthematerialsfromverkhniysaltivsettlement |
| first_indexed |
2025-11-30T18:22:53Z |
| last_indexed |
2025-11-30T18:22:53Z |
| _version_ |
1850240648665366528 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 20
Кераміка — одна з масових і найвиразніших
категорій знахідок, тому вивчення гончарних
виробів має велике значення під час досліджен-
ня етнохронологічної специфіки будь-якої тери-
торії, зокрема й пізньосередньовічних пам’яток
Слобідської України, що досі недостатньо ви-
світлені в працях науковців. До кола зазначених
пам’яток належить с. Верхній Салтів Вовчансь-
кого р-ну Харківської обл., що має тривалу іс-
торію вивчення (в 1900 р. археологічні дослі-
дження розпочав В.А. Бабенко), але лише з
1990-х рр. експедиціями Харківського держав-
ного педуніверситету ім. Г.С. Сковороди під
керівництвом одного з авторів та Харківського
національного університету ім. В.Н. Каразіна на
чолі з Н.В. Черніговою там було зафіксовано ар-
тефакти другої половини XVII—XVIII ст.
Свідчення про заселення Верхнього Салтова
в козацькі часи містять Столбці Бєлгородського
стола (№ 4324). Відомо, що в 1659 р. на
Салтівському городищі 670 черкасами на чолі
з отаманом Іваном Семеновим, які прийшли з
різних міст, з дозволу царя Олексія Михайло-
вича було побудовано фортецю (Багалей 1886,
Т. 1., с. 34—35). Того самого року вони отримали
«Наказ Олексія Михайловича о салтівських
Черкасах», згідно з яким їм було наказано бу-
дувати острог із баштами (Багалей 1886, Т. 1,
с. 35). Верхній Салтів протягом тривалого часу
відігравав важливу роль серед прикордонних
поселень, а з другої половини царювання Ка-
терини II перетворився на звичайну слободу
(Бабенко 1905, с. 439). Сучасний стан пам’ятки
можна визначити як критичний: одну його час-
тину затоплено Печенізьким водосховищем,
іншу — віддано під дачні будівлі та ділянки,
площа яких постійно розширюється.
Серед пізньосередньовічних керамічних ви-
робів верхньосалтівської колекції можна виді-
лити такі категорії: посуд (або побутова керамі-
ка), кахлі (архітектурно-декоративна кераміка)
та дрібна пластика (люльки, іграшки, крейма-
хи). Для вивчення було відібрано примірники
посуду з археологічної колекції досліджень
1996—1998 рр. (Колода 1996; 1998; 1999), ви-
палені в окисному і відновлювальному середо-
вищах та рельєфно орнаментовані поливою та
ангобом.
Візуальний аналіз. Серед побутової кера-
міки нашої колекції за формою можна виділи-
ти кілька груп: горщики, миски та полумис-
ки, покришки, глечики, макітри, кухлі та один
фрагмент верхньої частини ринки.
Горщики — найчисленніша група знахідок
(рис. 1, 1, 2, 4). Усі вироби сильно профільо-
вані, мають пряме або злегка відігнуте вінце,
яке різко переходить у плічко й роздутий тулуб,
що сильно звужується до денця. Переважна
більшість примірників (80 %) має округлі або
похилі плічка, решта — ребро.
Характерна для всієї території України того
часу традиція прикрашати світлий посуд, випа-
лений в окисному середовищі, переважно ан-
гобами, а морений, випалений у відновлюваль-
ному середовищі, — рельєфно (Археологія ...
1997, с. 69) простежується і серед виробів верх-
ньосалтівської колекції.
Серед світлих горщиків за характером орна-
ментації можна виділити кілька видів. До I виду
належить посуд, орнаментований червоною
фарбою у вигляді прямих та хвилястих ліній різ-
ної ширини, ламаної лінії, гачків, плям прямо-
кутної форми, трикутників основою догори, вер-
тикальних смуг, видовжених крапель, «квасолі»
та «арки». Наступним за кількістю уламків та
цілих форм є II вид — горщики, прикрашені
червоною фарбою та рельєфним орнаментом.
Елементи ангобової орнаментації майже не
відрізняються від I виду, а «рельєф» має вигляд
карбування (відтиски пальців або палички по
краю вінця), «сходинки» із зовнішнього боку
вінця або прокресленої лінії, що займала
верхній край композиції. До III виду належать
горщики, орнаментовані червоним та білим
ангобами, причому білий ангоб у вигляді широ-
кої горизонтальної смуги розміщувався між
прямими горизонтальними червоними лініями
© І.В. ГОЛУБЄВА,
В.В. КОЛОДА, А.В. КУЩЕНКО, 2008
І.В. Голубєва, В.В. Колода, А.В. Кущенко
ТИПОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОГО ПОСУДУ
ЦЕНТРАЛЬНОЇ СЛОБОЖАНЩИНИ КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ
(за матеріалами верхньосалтівського поселення)
Запропоновано типологію українського посуду козацької доби Центральної Слобожанщини, що спирається на
результати природничих досліджень та візуальний аналіз, на прикладі виробів поселення в с. Верхній Салтів
Вовчанського району Харківської області.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 21
з проведеною по ньому хвилястою червоною
лінією. Дуже незначну кількість уламків світлих
горщиків додатково прикрашено крайкуванням
(обливка краю вінця на 1,5—2 см із зовнішнього
та внутрішнього боків зеленою поливою).
На морених горщиках орнамент мав вигляд
горизонтально прокреслених прямих або хви-
лястих ліній, зигзагоподібного (інколи зубчас-
того) штампу, нанесених переважно на вінцях
та верхній частині тулуба. Вертикальні лиско-
вані смуги (якщо вони були) розміщувалися
нижче і займали всю нижню частину тулуба.
Миски та полумиски за кількістю фрагментів
поступаються лише горщикам (рис. 2). Їх тісто
переважно жовтогарячого, рудого та сіро-бла-
китного кольорів. Усі вироби мають колінча-
стий злам та широкі береги, що по краю закін-
чувалися потовщенням або виступом. Денця
полумисків верхньосалтівської колекції іноді
прикрашено навскісними зрізами, ймовірно,
зробленими ще до того, як вироби знімали з
гончарного кола. Більшість виробів було вкри-
то білим ангобом та прикрашено різнобарвним
барботином: червоним, брунатним, сіро-бла-
китним та рудим. Один полумисок було роз-
мальовано за допомогою ангобу та поливи,
використаної як фарба. Береги посудини часто
прикрашали лінією із напівкіл. Крім того, спо-
стережено такі елементи орнаменту, як прямі
та хвилясті лінії різної ширини, ламані лінії,
трикутники, плями різних розмірів та форм,
цятки та багатопелюсткові квітки. Лише один
зі знайдених уламків було вкрито виключно по-
ливою. Його орнаментовано відбитками штам-
пу (зубчастого коліщатка) та кресленими лінія-
ми, береги вкрито поливою зеленого кольору, а
середину — брунатного (див. рис. 1, 2).
Майже всі покришки сірого кольору діамет-
ром від 16 до 22 см не орнаментовані. Вироби
мали ручку у вигляді петлі, що ліпилася від се-
редини тулуба до вінця. Покришки могли вико-
ристовувати як полумиски.
Глечики — нечисленна група посуду з
пам’ятки Верхнього Салтова (рис. 1, 3). Виро-
Рис. 2. Полумиски з поселення другої половини
XVII—XVIII ст. у с. Верхній Салтів Вовчанського
р-ну Харківської обл.: 1 — виріб світлого кольору,
прикрашений барботином (група І, тип І); 2 — виріб
світлого кольору з рельєфним орнаментом, вкритий
зсередини зеленою та брунатною поливою (група VI)
Рис. 1. Гончарний посуд із поселення другої полови-
ни XVII—XVIII ст. у с. Верхній Салтів Вовчанського
р-ну Харківської обл.: 1 — горщик світлого кольору
з червоним ангобовим орнаментом (група II, тип ІІ);
2 — горщик світлого кольору з червоним ангобовим
орнаментом (група III, тип ІІ); 3 — глечик сірого
кольору з рельєфним орнаментом, прикрашений верти-
кальними лискованими лініями (група V, тип ІІІ);
4 — горщик сірого кольору з рельєфним орнаментом
(креслення та застосування зубчастого коліщатка) (гру-
па V, тип ІІІ)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 22
би здебільшого мали сірий колір. Трапляються
глечики, прикрашені ангобовим орнаментом
у вигляді горизонтальних прямих ліній різної
ширини та видовжених крапель. Глечики, на
яких візерунок було виконано соломинкою (па-
личкою), мають орнамент у вигляді рядів пря-
мих горизонтальних креслених смуг. Один із
фрагментів прикрашено вертикальними лиско-
ваними смугами.
Макітри представлено невеликою кількіс-
тю уламків здебільшого сірого кольору. Лише
один фрагмент було прикрашено за допомогою
соломинки або палички. Решта уламків мають
фарбовий орнамент, що містить прямі та хви-
лясті лінії різної ширини, трикутники та гачки.
Уламки кухлів мають бежевий або жовтога-
рячий колір. Два фрагменти зовні було вкрито
білим ангобом із візерунком у вигляді широких
вертикальних та горизонтальних прямих смуг,
а також вузьких хвилястих вертикальних роже-
вих. Два примірники цієї групи знахідок вкри-
то зеленою поливою: один із них орнаментова-
но наліпними шестипелюстковими квітками,
прокресленими лініями, зрізами та відбитками
штампу, інший прикрашено прямою горизон-
тальною прокресленою лінією. Ще один ула-
мок — сірий кухоль із орнаментом у вигляді
ряду прямих горизонтальних прокреслених
ліній.
На пам’ятці знайдено один фрагмент рин-
ки (сковорідка-латка) — полив’яний зовні по
краю вінця на 4 см. Такою самою зелено-ру-
дою поливою повністю вкрито внутрішній бік
уламка. Цікаво, що тут поливу використано не
задля оздоблення виробу, як звичайно, а заради
водонепроникного покриття.
Порівняльний аналіз керамічного комплек-
су з культурного шару другої половини XVII—
XVIII ст. Верхнього Салтова показує, що тут
побутували групи посуду, переважно подібні
за формою та елементами орнаменту до виявле-
них в інших регіонах України. Проте, використо-
вуючи однакові елементи, характерні для того
часу, кожен майстер створював безліч власних
орнаментальних композицій. Так, горщики, що
можна віднести до I запропонованого виду, було
знайдено в Києві (Загребельний, Балакін 1999,
с. 110; Козубовський, Івакін, Чекановський 1993,
с. 267; Пахар, Балакин 1995, с. 147), Черкасах
(Куштан 2000, с. 19), Полтаві (Золотницька
1997, с. 96; Коваленко 2001, с. 147—148; Мокляк
1993, с. 71—73; Ханко 2000, с. 55), Трахтемирові
(Виногродська, Петрашенко 2001, с. 134—135),
Чигирині (Горішний, Діденко 1998, с. 154) та
поселенні Явір Донецької обл. (Кравченко,
Мирошниченко, Полидович 2002, с. 97, 99, 103);
II виду — в Полтаві (Мокляк 1993, с. 71; Ханко
2000, с. 55), Трахтемирові (Виногродська 1998,
с. 134), Хоролі (Менчинський, Супруненко 1994,
с. 14); III виду — в Полтаві (Соколова 1972,
с. 55). Морені горщики трапляються в пізньо-
середньовічних культурних шарах Корсуня (На-
заров 1998, с. 150) та на канівському узбережжі
(Виногродська, Петрашенко 2001, с. 30), а харак-
терний для них орнамент — ще на давньо-
руському посуді (Данченко 1974, с. 26) та в ран-
ньосередньовічних культурних шарах Верхнього
Салтова (салтово-маяцька археологічна куль-
тура). Очевидно, що під час заселення нові
мешканці, займаючись господарською та житло-
будівною діяльністю, знаходили зразки ранньо-
середньовічної кераміки й могли переймати
орнамент від своїх далеких пращурів. Подібні
за формою миски виготовляли в XVI—XVII ст.
керамісти майже всіх західноєвропейських країн
(Данченко 1974, с. 37), а також Подніпров’я і
Лівобережжя. Характерними для того часу є
покришки сірого кольору середнього розміру.
Повних аналогій глечикам знайти не вдалося,
деякі елементи оздоблення трапляються на
глечиках із Полтави (Ханко 2000, с. 59), де знай-
дено й дещо подібні за формою та елементами
орнаменту макітри (Ханко 2000, с. 58—59) й ку-
холь, прикрашений хвилястими вертикальними
смугами (Золотницька 1997, с. 96).
Технологія виготовлення. Побутову кера-
міку виготовлено з глини, що містила мінераль-
ні солі. Під час переміщення вологи від центра
до периферії глиняної маси виробу, в процесі
сушки та випалу такі солі концентрувалися
на поверхні й залишали білі снаги. Тісто було
щільним, добре відмученим. Для зменшення
усадки глини та пришвидшення сушки в гли-
няну масу вводили пісок. Посуд формували на
гончарному колі витягуванням з одного куска
глини (донно-ємнісний почин), ручки виготов-
ляли окремо і потім приставляли за допомогою
формувальної маси до основного тіла виробу
після нанесення на нього орнаменту. Шви за-
гладжували пальцями (їх відбитки спостере-
жено на виробах верхньосалтівської колекції).
Декор посуду був рельєфним та ангобовим
(барботин). Рельєф наносили на сиру поверх-
ню кількома способами:
• кресленням хвилястих чи горизонтальних
ліній гострим предметом (очеретиною чи соло-
минкою);
• орнаментом, виконаним зубчастим колі-
щатком;
• орнаментом, виконаним технікою штампа;
• художнім орнаментом (вдавлення пальцями).
Деякі примірники частково прикрашено
лощенням (гладженням або лискуванням). На
верхньосалтівському поселенні було знайдено
гальку, яку, ймовірно, застосовували для нане-
сення рельєфу. Ангоб наносили двома спосо-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 23
бами: покривали суцільним шаром та барбо-
тином (розпис кольоровими ангобами за допо-
могою пір’їни). Поливою обливали (якщо вона
була рідкою) або обсипали (якщо вона була у
вигляді порошку) поверхню виробу після випа-
лення. На кераміці з Верхнього Салтова трап-
ляються зелена, брунатна та жовта поливи (за
винятком одного фрагменту майоліки). Ангоби
з оксидом міді під дією свинцевої поливи збері-
гають зелений колір. Для отримання прозорих
зелених полив із хромом у них додавали оксид
міді або кобальту, зменшуючи кількість вве-
деного хрому. Жовтий колір отримували вве-
денням у свинцеву поливу оксиду заліза (Заїка
2002; Разумовский 1951, с. 102—103).
Природничій аналіз. Застосування хіміч-
них, термомеханічних та петрографічних ме-
тодів під час вивчення пізньосередньовічної ке-
раміки відкриває перед дослідниками широкий
спектр нових можливостей, що дають змогу
розширити уявлення не лише про особливості
технології виготовлення гончарних виробів, а
й про торгові зв’язки окремих пам’яток у різ-
ні періоди їх існування та використання різних
способів виготовлення керамічних виробів.
На нашу думку, особливо важливо застосову-
вати зазначені дані під час вивчення кераміки
Слобідської України, що сформувалася внаслі-
док переселення різноманітних етнічних груп
і тому закумулювала особливості гончарного
виробництва кількох регіонів. Природничі до-
слідження проводили під мікроскопами МБС-2
та МІН-8М у прохідному й відбитому світлі з
використанням прозорих шліфів та імерсійних
препаратів.
Склад глиняної маси. Сировиною для от-
римання примірників, що аналізуються, були
лесові суглинки. За хімічним складом вони не-
однорідні й містять такі компоненти, %: SiO2
50—80; Al2O37—25; Fe2O33—12; CaO 0,5—15;
SO3 (гіпс) 0—3; втрати під час випалу 3—15;
MgO 0,5—3; K2O/Na2O 1—5.
На основі отриманих даних можна зробити
висновок щодо різноманітності джерел гончар-
ної сировини. Як правило, використовували
легкоплавкі глини із вмістом каоліну або гли-
ни не більше 50 %. Як домішку до глини вико-
ристовували різні матеріали: кварцевий пісок,
паливний (пічний) шлак, деревне та кам’яне
вугілля. Останній вид домішок свідчить про
використання глиняної сировини, отриманої
у геологічних шарах, розташованих неподалік
вугленосних шарів Донецького басейну. Крім
того, в тісті окремих примірників виявлено
карбонатні та гіпсові включення (мікроконк-
реції) — шкідливі домішки в керамічному ви-
робництві, що також характерні для місцевих
глин (Харків, р-н Старого Салтова).
Склад полив та ангобів. Сировиною для
орнаментованих поливою та ангобом виробів
були сирі феритові глазурі та ангоби зі склобою
перліту, польового шпату та легкоплавких глин.
Ангобування проводили покриттям тіла посуду
світлою глиною з кварцовим піском, розтертим
до розміру 100 мкм у співвідношенні 30 : 70.
Для розпису кераміки використовували при-
родні барвники:
• піролюзит (MnO2) — темно-сірий та чор-
ний кольори;
• оксид заліза (Fe2O3) — червоний, бурий,
червонувато-брунатний та брунатний кольори;
• оксид кобальту — синій та блакитний ко-
льори;
• вохристі глини — численні відтінки жов-
то-червоного спектра.
Вохристі глини мають місцеве походження —
с. Суха Каменка Ізюмського р-ну Харківської обл.
(Бондарчук 1959, с. 438).
Під час дослідження фрагментів побуто-
вої кераміки встановлено різницю в складі та
структурі тіста, що застосовували для її виго-
товлення. Це дає підстави виділити кілька груп
керамічних артефактів, що відрізняються між
собою за структурою.
Група I (рис. 2, 1). Зразки кераміки склада-
ються з прозорих, добре обкочених зерен квар-
цу (піску) розміром від 100 мкм до 1,2 мм та бі-
лої в’яжучої маси — так званої білої глини ка-
олінового складу. Вміст кварцу та глини в тісті
становить 80 : 20. Каолінові глини мають досить
високу пластичність, що дає змогу виготовляти
тонкостінні гончарні вироби. Однак під час ви-
палу в структурі тіста утворюється досить ба-
гато тріщин від усадки, що обмежують сферу
застосування такого посуду через його високу
пористість. Температура випалу виробів I групи
не перевищувала 1000 °С. Цей посуд не можна
було використовувати для зберігання рідини,
але він був максимально придатний для зерна,
круп (сухі сипучі продукти під час зберігання
добре вентилювалися) або подачі їжі.
Група II (рис. 1, 1). Фрагменти кераміки
складаються з тонкозернистої піщано-глинис-
тої маси, що нагадує лесові суглинки. Розмір
зерен кварцу не більше 100—120 мкм. Виро-
би було випалено за температури не більше
800—900 °С. Ступінь однорідності глиняної
маси підтверджується зерновим складом квар-
цу (піску); співвідношення кварцу та глини
становить ≈ 60 : 40. Сировина має оптималь-
не співвідношення компонентів за зерновим та
фазовим складом. Колір таких виробів зумов-
лений наявністю в складі рівномірно розсіяних
оксидів заліза.
Однак наявність у структурі тіста тріщин
усадки змусила гончаря нанести для зменшення
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 24
пористості виробу з внутрішнього боку шар бі-
лої глини (ангобу), а з зовнішнього — орнамент
поверх ангобу. Нанесений шар ангобу був до-
сить тонким, не більше 0,3 мм, орнамент скла-
дався з оксидів заліза (вохри).
Група III (рис. 1, 2). Кераміку виготовлено
з важких суглинків із додаванням піску та від-
сіву вуглистих часток (вуглистий шлак, дерев-
не вугілля тощо). Використання важких суг-
линків підтверджено наявністю в керамічному
тісті включень карбонату, а також бурого забар-
влення після випалу. Внаслідок нерівномірного
низькотемпературного випалу (700—800 °С)
частина вуглистого заповнення не вигоріла.
Важкі суглинки пластичні в мокрому стані,
але в процесі сушки та випалу дають велику кіль-
кість тріщин усадки, для зменшення яких вико-
ристовували домішки (вугілля, пісок тощо).
Група IV. Зразки складаються з окочених квар-
цових зерен правильної округлої форми розміром
до 1,5 мм, безкольорових або вкритих «сорочкою»
сіро-чорного кольору, а також з чорної непрозо-
рої тонкодисперсної в’яжуючої маси — суміші
білої глини та вуглистих часток. Співвідно-
шення кварцового піску до глини становить
80 : 20. Серед вуглисто-глиняної маси виявле-
но виплавки оксидів заліза, що вказують на на-
явність у вихідній сировині відходів вуглистих
розробок (пірит — FeS), що часто трапляються
у вуглистих сланцях.
Наявність зазначених незмінних складових
керамічного тіста, структура та колір вказують
на низьку температуру випалу виробів цієї
групи (до 800 °С). Незважаючи на це, завдяки
оксидам заліза майстру вдалось отримати доб-
ре спечений керамічний черепок. Для зменшен-
ня пористості та більш привабливого вигляду
поверхню таких виробів затирали білою као-
ліновою глиною у чистому вигляді, а для на-
дання поверхні чорного кольору в неї додавали
сажисту складову. Випал виробів здійснювали
у відновлювальному газовому середовищі, що
отримували в печах без тяги або горщиках, за-
сипаних деревним вугіллям.
Група V (рис. 1, 3, 4). Зразки кераміки подіб-
ні до попередньої групи. Відмінності полягають
у більш тонкозернистій структурі, що зумовле-
но наявністю дрібніших зерен кварцового піску
(менше 120—150 мкм) та дещо іншим співвід-
ношенням кварц—глина (50 : 50 або 60 : 40).
У виробах цієї групи для зменшення плас-
тичності як домішку використовували тонко
розтерте деревне вугілля, що змішували з гли-
ною та втирали по поверхні виробу. Відносно
низька температура у відновлювальному газо-
вому середовищі (≈ до 500—600 °С) дає змогу
кваліфікувати процес випалу як високотемпера-
турну сушку, в результаті якої отримували чере-
пок низької загартованості, але зі збереженими
вуглистими часточками. Таким чином, зазначені
температура і процес були близькими до так зва-
ної реакції Белла, суть якої полягає в осаді графі-
ту — вуглецю С — з вуглекислого газового сере-
довища (з СО2) за температури 550—570 °С.
Отриманий у такий спосіб посуд мав добрі
водовідштовхувальні властивості, його могли
використовати для зберігання води (рідини).
Вища (понад 600 °С) температура випалу спри-
чинила б вигорання вуглистих складових тіста,
а відтак, перетворювала б водовідштовхуваль-
ний матеріал у пористий водопроникний.
Група VI (рис. 2, 2). До цієї групи належать
зразки кераміки з поливою. За складом тіста
вони аналогічні тим, що складаються з кварцо-
вого піску та лесового суглинку в співвідно-
шенні 60 : 40. Посуд піддавали одно- (після по-
криття поливою) або двостадійному (до та піс-
ля покриття поливою) випалу.
Типологія українського посуду за результа-
тами візуального та природничого досліджень.
Згідно з отриманими результатами хімічних,
термомеханічних та петрографічних дослі-
джень, а також на основі візуального аналізу
можна виділити типи посуду за їх функціональ-
ною належністю, характером глиняної маси і
засобами обробки поверхні виробів.
До типу І належить посуд І групи, що виго-
товляли з білої каолінової глини, отже, він був
білого кольору (рис. 2, 1). Вироби випалюва-
ли в окисному середовищі за температури до
1000 °С. Примірники цього типу становлять
незначний відсоток знайденої під час розкопок
побутової кераміки, оскільки посуд цього типу
був імпортом, адже на території Харківської
обл. білих каолінових глин немає (Потапенко
1952, с. 182—197). Завдяки високій пористості,
що забезпечувала гарну вентиляцію та приваб-
ливий вигляд (вишуканий білий колір), посуд
цього типу використовували як столовий для
подачі їжі та зберігання сухих продуктів.
До типу ІІ можна віднести керамічні виро-
би ІІ та ІІІ груп, виготовлені з лесових суглинків
(рис. 1, 1, 2), дуже поширених на території Ук-
раїни, в тому числі на Харківщині (Потапенко
1952; Бондарчук 1959). Вироби випалювали в
окисному середовищі при температурі до 700—
900 °С. Посуд цього типу — найпоширеніший
серед побутових керамічних виробів, що зумов-
лено доступністю матеріалу, з якого його виго-
товляли, та універсальністю використання. Си-
ровина має оптимальне співвідношення компо-
нентів за зерновим та фазовим складом, тому
посуд зазначеного типу мав широкий спектр ви-
користання, зокрема приготування їжі.
Тип ІІІ представлено ІV та V групами
виробів, виготовлених із кварцового піску та
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 25
Особливості типів українського посуду Центральної Слобожанщини
козацької доби (за матеріалами верхньосалтівського поселення)
Характеристика Тип І, група І Тип ІІ, групи ІІ, ІІІ Тип ІІІ, групи ІV, V
Колір Білий Бежевий, рудий, червоний,
жовтий
Сірий, чорний
Сировина Білі каолінові глини Лесові суглинки Кварцовий пісок із суміш-
шю білої глини та вуглис-
тих часточок
Додаткова обробка
поверхні
— Ангобування (покриття су-
цільним шаром рідкої гли-
ни)
Лискування (ущільнення
поверхні твердим предме-
том)
Орнаментація Барботин (ангобовий роз-
пис), крайкування, карбу-
вання
Барботин (ангобовий роз-
пис), крайкування, карбу-
вання
Креслення, штампуван-
ня, прокатка зубчастим
коліщатком
Температура випалу Висока (до 1000 °С) Середня (700—900 °С) Низька (500—800 °С)
Характер випалу Оксидний випал Окисний випал Відновлювальна високо-
температурна сушка
Властивості Висока пористість, доб-
ра вентиляція
Добре спечений черепок Водонепроникність
Використання Подача їжі та зберіган-
ня сухих речовин
Універсальне використання,
зокрема варіння
Зберігання рідини
суміші білої глини й вуглистих часточок (рис. 1,
3, 4). Посуд випалювали у відновлювально-
му середовищі за низької температури 500—
800 °С, тому процес випалу можна визначити як
високотемпературну сушку. Керамічні вироби
цього типу становлять незначний відсоток ке-
рамічної колекції Верхнього Салтова. Завдяки
високій водонепроникності посуд можна ви-
значити як тарний для зберігання рідини.
Зразки VІ групи можна віднести до кожного
з типів, оскільки поливою вкривали майже всі
вироби. Поливу використовували для створення
водовідштовхувальні покриття або як засіб де-
корування (крайкування, розпис).
Порівняльний аналіз виділених типів посуду
наведено в таблиці.
Згідно з результатами петрографічних дослі-
джень, мешканці пізньосередньовічного Верх-
нього Салтова використовували посуд як із міс-
цевої, так і з привізної сировини. Слід також
відзначити високий рівень розвитку гончарної
справи. На основі результатів природничого
та візуального аналізів, а також розробленої
типології можна стверджувати про наявність
складної системи виготовлення посуду: від-
повідно до типу посуду гончар відбирав від-
повідну сировину (суглинки або кварцовий пі-
сок із сумішшю білої глини та вуглистих час-
точок, або білу каолінову глину), додатково
обробляв поверхні (лискування або ангобуван-
ня та барботин), проводив необхідний для цього
випал (високо-, середньотемпературний окис-
ний або низькотемпературний відновлюваль-
ний). Серед виробів верхньосалтівської ко-
лекції кількісно переважає посуд II типу. Це
пояснюється наявністю відповідних глин на
Харківщині та універсальністю використання
виробів цього типу. Значно поступається за кіль-
кістю уламків посуд типу III, що пов’язано з
його монофункціональністю (лише для збері-
гання рідини). Зразки, виготовлені з білої као-
лінової глини, нечисленні, оскільки вони були
імпортом.
Слід зауважити, що запропонована типоло-
гія відбиває домінуючі тенденції у виготовленні
посуду і не є єдиним алгоритмом. Існують пере-
хідні форми, пов’язані з суб’єктивними та об’-
єктивними факторами. Обробка артефактів ке-
рамічного виробництва козацької доби з Верх-
нього Салтова триває, щороку колекція роз-
ширюється. Перші висновки порушили низку
нових питань, що дають змогу глибше вивчи-
ти процес виготовлення пізньосередньовіч-
ної кераміки, виділити та класифікувати види
гончарних виробів згідно зі складом глиняної
маси, полив та ангобів, а також встановити,
гончарні традиції яких регіонів домінували, а
які мали побічний характер.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 26
Археологія доби українського козацтва XVII—XVIII ст.: Навч. посібник. — К., 1997.
Бабенко В.А. Древнесалтовские придонецкие окраины Южной России // Труды XII АС в Харькове. — Харьков,
1905. — Т. 1. — С. 434—465.
Багалей Д.И. Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства в ХVI—
ХVIII ст. — Харьков, 1886. — Т. 1.
Бондарчук В.Г. Геологія України. — К., 1959.
Виногродська Л.І. Нові дані про розкопки у Трахтемирівському заповіднику у 1997 р. // Нові дослідження пам’яток
козацької доби в Україні. — К.: ЦП НАН України, УТОПІК, 1998. — Вип. 7. — С. 131—138.
Виногродська Л.І., Петрашенко В.О. Дослідження пам’яток пізньосередньовічної доби на території канівського
узбережжя 2000—2001 рр. // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. — К.: ЦП НАН України,
УТОПІК, 2001. — Вип. 10. — С. 26—32.
Горішний П., Діденко О. Середньовічна кераміка із розкопок у Чигирині // Нові дослідження пам’яток козацької
доби в Україні. — К.: ЦП НАН України, УТОПІК, 1998. — Вип. 7. — С. 151—157.
Данченко Л. Народна кераміка Середнього Придніпров’я. — К., 1974.
Загребельний О., Балакін С. Археологічні дослідження на подвір’ї Воскресінської церкви // Нові дослідження пам’я-
ток козацької доби в Україні. — К.: ЦП НАН України, УТОПІК, 1999. — Вип. 8. — С. 107—111.
Заїка І.В. Технологія виготовлення керамічних виробів др. п. XVII—XVIII ст. Верхньосалтівського селища //
Археологія та етнологія Східної Європи: матеріали і дослідження. — Одеса, 2002. — Т. 3. — С. 186—187.
Золотницька Т.М. Знахідки XVII—XVIII ст. з Соборного майдану в Полтаві // АЛЛУ. — Полтава, 1997. — Ч. 1,
2. — С. 95—97.
Коваленко О.В. Цвинтар XVII—XVIII ст. на Соборному майдані в Полтаві // АЛЛУ. — Полтава, 2001. — Ч. 2. —
С. 145—149.
Козубовський Г.А., Івакін Г.Ю., Чекановський А.А. Дослідження урочищ Гончарі та Кожум’яки у 1987—1989 рр. //
Стародавній Київ. Археологічні дослідження 1984—1989: Зб. наук. праць. — К., 1993. — С. 238—270.
Колода В.В. Отчет об археологических исследованиях верхнесалтовского комплекса средневековой экспедицией
Харьковского госпедуниверситета в 1996 году. — Машинопись. — Харьков, 1996.
Колода В.В. Отчет об археологических исследованиях верхнесалтовского селища средневековой экспедицией
Харьковского госпедуниверситета в 1997 году. — Машинопись. — Харьков, 1998.
Колода В.В. Отчет об археологических исследованиях верхнесалтовского селища средневековой экспедицией
Харьковского госпедуниверситета в 1998 году. — Машинопись. — Харьков, 1999.
Кравченко Э.Е., Мирошниченко В.В., Полидович Ю.Б. Поселение Явир в среднем течении Северского Донца //
Донец. археол. сб. — 2002. — Вып. 10.
Куштан Д. Нові археологічні матеріали до вивчення історії пізньосередньовічних Черкас // Нові дослідження
пам’яток козацької доби в Україні. — К.: ЦП НАН України, УТОПІК, 2000. — Вип. 9. — С. 17—21.
Менчинський Д.А., Супруненко О.Б. Археологічні знахідки на території Хорольської фортеці // Старожитності
Хоролу. — Полтава, 1994. — С. 17—24.
Мокляк В.О. Кераміка XVII—XVIII ст. з м. Полтави // ПАЗ. — 1993. — № 1. — С. 67—74.
Назаров О. Нові археологічні дослідження пізньосередньовічного Корсуня // Нові дослідження пам’яток козаць-
кої доби в Україні. — К.: ЦП НАН України, УТОПІК, 1998. — Вип. 7. — С. 148—151.
Пахар А.П., Балакин С.А. Керамический комплекс начала XVIII в. с ул. Цитадельной // Архитектурно-археологи-
ческие исследования в Киеве и Киево-Печерской лавре. — К., 1995. — С. 142—148.
Потапенко С.В. Глины и глинистые породы Украинской ССР. — К., 1952.
Разумовский С.А. Производство художественных керамических изделий. — М., 1951.
Соколова Т. Орнамент — почерк эпохи. — Л., 1972.
Ханко О.В. Полтавський гончарний осередок в контексті новітніх археологічних досліджень // АЛЛУ. — Полтава,
2000. — Ч. 1—2. — С. 54—66.
Одержано 25.01.2007
И.В. Голубева, В.В. Колода, А.В. Кущенко
ТИПОЛОГИЯ УКРАИНСКОЙ ПОСУДЫ ЦЕНТРАЛЬНОЙ
СЛОБОЖАНЩИНЫ КАЗАЦКОГО ПЕРИОДА
(по материалам верхнесалтовского поселения )
В статье предлагается типология украинской бытовой керамики (посуды) казацкого периода на Центральной Слобо-
жанщине по материалам верхнесалтовской коллекции. Типология опирается на результаты химических, термомеха-
нических и петрографических методов изучения керамики, а также визуального анализа. К типу I отнесена пористая
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 27
посуда белого цвета (окислительный обжиг при температуре до 1000 °С), которая использовалась для подачи пищи и
хранения сухих продуктов и была импортной. Наиболее многочисленный тип II представлен изделиями светлых цве-
тов (бежевые, желтые, красные и их оттенки), изготовленными из местных лессовидных суглинков (окислительный
обжиг при температуре 700—900 °С). Этот тип был универсальным в использовании и благодаря прочности изделий
применялся для приготовления пищи. Посуда серого и черного цветов (восстановительный низкотемпературный об-
жиг, который может квалифицироваться как высокотемпературная сушка; температура 500—800 °С), изготовленная
из кварцевого песка со смесью белой глины и угольных составляющих, выделена в тип III — идеальный для хранения
жидкостей в силу своих водоотталкивающих свойств.
I.V. Holubyeva, V.V. Koloda, О.V. Kushchenko
TYPOLOGY OF UKRAINIAN POTTERY
IN CENTRAL SLOBODA UKRAINE IN COSSACK ERA
(on the materials from Verkhniy Saltiv settlement)
The article presents the typology of Ukrainian common ceramics (pottery) of Cossack era in the Central Sloboda Ukraine on the
materials of collection from Verkhniy Saltiv settlement. The typology is based on the results of chemical, thermomechanometry
and petrographic analysis of the ceramics, as well as on the visual analysis. The fi rst type includes white porous pottery (oxidizing
burning at a temperature up to 1000 °C) used for serving food and for storing dry products, and was imported. The largest in number
second type is represented by pottery of light colours (beige, yellow, red and their tints) made of local loess-like loams (oxidizing
burning at a temperature of 700—900 °C). This type was universal and due to solidity of the material it was used in cooking.
Grey and black pottery (renewal low temperature burning that can be qualifi ed as high temperature drying, at 500—800 °C)
made of quartz sand with mixture of white clay and carbonic components form the third type. The latter was perfect for storing
liquids due to its waterproof properties.
|