Нові методології дослідження пам’ятки давнини: цифрові технології та розкопки у Південному районі Херсонеса Таврійського (2001—2006 рр.)
Описано методи реєстрації археологічних даних, розроблені для розкопок житлового кварталу в Південному районі Херсонеса Таврійського. Особливу увагу приділено розвитку процесу застосування цифрових технологій для ведення археологічної документації. C 2001 г. Южный район херсонесского городища являет...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автори: | , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69845 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Нові методології дослідження пам’ятки давнини: цифрові технології та розкопки у Південному районі Херсонеса Таврійського (2001—2006 рр.) / А. Рабіновітц, Л.В. Седікова, Дж. Трелоґан, С. Iв // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 71-81. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860084191760220160 |
|---|---|
| author | Рабіновітц, А. Седікова, Л.В. Трелоґан, Дж. Ів, С. |
| author_facet | Рабіновітц, А. Седікова, Л.В. Трелоґан, Дж. Ів, С. |
| citation_txt | Нові методології дослідження пам’ятки давнини: цифрові технології та розкопки у Південному районі Херсонеса Таврійського (2001—2006 рр.) / А. Рабіновітц, Л.В. Седікова, Дж. Трелоґан, С. Iв // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 71-81. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Описано методи реєстрації археологічних даних, розроблені для розкопок житлового кварталу в Південному районі Херсонеса Таврійського. Особливу увагу приділено розвитку процесу застосування цифрових технологій для ведення археологічної документації.
C 2001 г. Южный район херсонесского городища является объектом международных археологических исследований, проводимых при финансовой поддержке Национального заповедника «Херсонес Таврический» (НЗХТ) и Института классической археологии (ИКА) при Техасском университете, г. Остин (США). Одной из основных целей проекта было создание инновационной, усовершенствованной системы документирования, объединяющей лучшие традиции НЗХТ, западные методики и новые технологии. В результате этой работы появилась контекстовая система регистрации информации, основанная на цифровой базе данных и Географической информационной системе и позволяющая быстро и легко извлекать конкретную информацию, а также проводить всестороннюю реконструкцию взаимосвязи широкого спектра археологических материалов внутри контекстов. С помощью ArcGIS в системе можно объединять фотографические и трехмерные данные. Систему легко заимствовать и воспроизводить, так как она основана на общедоступном программном обеспечении и легко узнаваемых археологических принципах. Система предназначена как для углубления археологической интерпретации, так и для облегчения распределения первичных данных. Предлагаемая статья представляет собой первую часть, в ней описаны развитие системы документации и ее окончательная структура.
Since 2001, the Southern Region of the urban area of the ancient site of Chersonesos has been the object of international excavation project under the sponsorship of the National Preserve of Tauric Chersonesos (NPTC) and the Institute of Classical Archaeology (ICA) of the University of Texas at Austin. One of the project’s primary goals was the creation of an innovative, sophisticated documentation system that combined the best of NPTC’s traditions, Western methodologies, and new technologies The result is a contextual recording system grounded in a digital database and a Geographic Information System that permits the quick and easy retrieval of individual data and the comprehensive reconstruction of contextual relationships among a wide range of archaeological materials. The system also takes advantage of the capacity to integrate photographic and three-dimensional data. It can be easily duplicated, since it is based on over-the-counter software and familiar archaeological principles. It is intended both to enrich archaeological interpretation and to facilitate the dissemination of primary data. This article, the fi rst of two, describes the development of the documentation system and its final structure.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:18:53Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 71
Методика польових
археологічних досліджень
Досвід показує, що проблеми розвитку методики польових досліджень археоло-
гічних пам’яток та якісного введення у науковий обіг археологічного матеріалу
турбують не лише археологів, які працюють у полі, а й тих, хто користується
археологічними фактами, здобутими «археологами-польовиками». З огляду на
це журнал «Археологія» відкриває нову рубрику, мета якої — ознайомити широ-
кий науковий загал з новими методами польової археологічної роботи та згадати
деякі старі принципи методики польових археологічних досліджень. Не буде зай-
вим і звернення до методики введення у науковий обіг археологічних фактів та
їх інтерпретації. Виходячи з поставленої мети, можна так визначити теми для
обговорення у статтях, що подають до рубрики:
•методика польових археологічних досліджень пам’яток різних категорій;
•методи сучасних інформаційних технологій та їх застосування в археології;
•особливості дослідження археологічних пам’яток різних періодів;
•порівняння старих методів археологічного дослідження з новими напрацювання-
ми, які з’являються в сучасних умовах;
•особливості фіксації як пам’яток археології у цілому, так і археологічного
матеріалу (рухомих археологічних пам’яток);
•методика та особливості збереження археологічних знахідок;
•проблеми реставрації археологічних знахідок;
•методичні проблеми та вимоги до відбиття пам’яток археології у «Зводі пам’яток
історії і культури» та у Державному реєстрі пам’яток історії та культури.
Сподіваємось на відповідну реакцію археологів, музейних працівників, пам’-
яткоохоронців, викладачів вищих навчальних закладів, усіх, хто працює у галузі
дослідження та охорони археологічної спадщини України.
ДО ВІДКРИТТЯ НОВОЇ РУБРИКИ
Історія проекту. Розкопки Південного району
Херсонеса є результатом тривалої співпраці
Національного заповідника «Херсонес Таврій-
ський» (НЗХТ) та Інституту класичної архео-
логії (ІКА), дослідницького об’єднання Теха-
ського університету в м. Остіні. Співпраця по-
© А. РАБІНОВІТЦ, Л.В. СЕДІКОВА,
Д. ТРЕЛОҐАН, С. IВ, 2008
А. Рабіновітц, Л.В. Седікова, Дж. Трелоґан, С. Iв
НОВІ МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТКИ ДАВНИНИ:
ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА РОЗКОПКИ В ПІВДЕННОМУ
РАЙОНІ ХЕРСОНЕСА ТАВРІЙСЬКОГО (2001—2006 рр.)
Описано методи реєстрації археологічних даних, розроблені для розкопок житлового кварталу в Південному
районі Херсонеса Таврійського. Особливу увагу приділено розвитку процесу застосування цифрових технологій
для ведення археологічної документації.
чалася 1994 р. із дослідження херсонеської
хори, а в 2001 р. спільний проект провадив
розкопки вже на території давнього міста —
у Південному районі городища, на території
біля великої римської цистерни та громадської
споруди. В 2001 і 2002 рр. дослідження прово-
дила співробітник Національного заповідника,
к. і. н. Л.В. Седікова у співпраці з Італійською
археологічною місією на чолі з професором
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 72
П. Артуром (Arthur, Sedikova 2002, p. 103).З
2004 р. і донині керівниками проекту є Л.В. Се-
дікова і професор А. Рабіновітц з ІКА. Про-
ект під назвою «Південний район як джерело
вивчення економіки та історії Херсонеса анти-
чного та середньовічного періодів» об’єднує
міждисциплінарні програми дослідження на
одному з найменш вивчених районів міської
території (Rabinowitz 2005). Проект також пе-
редбачає розвиток і застосування новітніх тех-
нологій в археологічній практиці (Rabinowitz,
Eve, Trelogan 2006). Співпраця стала можливою
з 2000 р. завдяки постійній і щедрій підтримці
Інституту гуманітарних досліджень Паккарда.
Попередні дослідження цистерни. Перші
розкопки у Південному районі Херсонеса про-
водили 1885 р., коли під час військово-будівель-
них робіт було виявлено рештки великої будів-
лі, інтерпретованої як цитадель середньовічного
періоду (Бертье-Делагард 1893, с. 37). У 1898 р.
розкопки на цій ділянці продовжував К.К. Кос-
цюшко-Валюжинич, який дослідив сегмент обо-
ронних мурів і велику будівлю, визначену дослід-
ником як римські терми. Серед розкопаних споруд
була також частина житлового кварталу пізньо-
візантійського періоду (Косцюшко-Валюжинич
1900, с. 113—199). На північний схід від комплек-
су так званих лазень К.К. Косцюшко-Валюжинич
виявив вулицю, що вела до південних міських
воріт, а також суміжні з нею житлові квартали. На
тій самій ділянці було відкрито громадський туа-
лет (Косцюшко-Валюжинич 1907, с. 130—131).
У 1950—1970-х рр. розкопки Південного
району здійснювала експедиція Державного іс-
торичного музею на чолі з Н.В. П’ятишевою,
яка відкрила основну громадську цистерну міс-
та, датовану IX ст. Н.В. П’ятишева продовжу-
вала розкопки будівель навколо цистерни, част-
ково було досліджено башту ХІІ та суміжний
сегмент ХІІІ куртини. Також було досліджено
кілька приміщень житлового комплексу, від-
критого К.К. Косцюшком-Валюжиничем, який
Н.В. П’ятишева датувала періодом між кін-
цем ХІІІ і початком XV ст. (Пятышева 1969,
с. 141—158).
З 1987 до 2000 р. Л.В. Седікова проводила
нову програму розкопок на цій ділянці. Було до-
сліджено заповнення цистерни, а також будівлі
з південної і північно-західної сторін резервуа-
ра. Найдавніший шар, виявлений новими роз-
копками на цій території, можна датувати кін-
цем IV—ІІ ст. до н. е. (Седикова 2005, с. 33).
Будівництво комплексу водосховища здійсню-
валося після середини ІІ — середини ІІІ ст. н. е.
(Ковалевская, Седикова 2005, с. 79), а запов-
нення резервуара — до першої половини ІХ ст.
(Седикова 1995, с. 170—177). Подальше вико-
ристання будівель належить до найпізнішого
періоду заселення суміжних житлових тери-
торій. Наявний матеріал засвідчує, що їх було
зруйновано у ХІІІ ст. (Седикова 2005, с. 33).
Розкопки 2001—2006 рр. українсько-амери-
канської експедиції у сусідньому кварталі знач-
но поглибили наші знання зі стратиграфії та
датування Південного району Херсонеса в ці-
лому (рис. 1). Нові дані щодо датування, етапів
заселення і щоденного життя на цій території з
ІІІ ст. до н. е. до ХІІІ ст. н. е. буде подано в очі-
куваній публікації перших п’яти сезонів спіль-
ного проекту.
У цій статті ми зупинимося на методології
розкопок та документації, розробленій про-
тягом п’яти археологічних сезонів. Особливу
увагу звернено на потенційні переваги деяких
методологій, розглянуто необхідні умови для їх
застосування на інших пам’ятках.
Методика розкопок у Херсонесі. Дослід-
никам Херсонеса допомагає надзвичайно вели-
кий досвід останніх 180 років розкопок пам’-
ятки: від ранніх спорадичних пошуків най-
цінніших споруд і артефактів по всьому горо-
дищу до дбайливого методичного вивчення
окремих ділянок у межах пам’ятки. Найважли-
вішу роль у такому прогресі відіграв К.К. Кос-
цюшко-Валюжинич, який очолював розкопки з
1888 до 1907 р. Серед його найбільших досяг-
нень можна згадати створення першого музею
в Херсонесі — «Складу місцевих старожит-
ностей» і спробу визначити й задокументувати
стратифікацію розкопаних ділянок та артефак-
тів, що з них походять. Результати цих розкопок
подавали у звітах, опублікованих в «Извести-
ях Императорской археологической комиссии»
Рис. 1. План архітектурних решток Південного району
станом на 2006 р. (суцільні лінії), поєднаний із планом
К.К. Косцюшка-Валюжинича 1905 р.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 73
(Сорочан 2005, с. 140—143). Важко переоці-
нити внесок у розробку археологічних методів
у Херсонесі Р.Х. Лепера. Наступник К.К. Кос-
цюшка-Валюжинича обіймав посаду дирек-
тора розкопок із 1908 р. За його керівництва
розкопки вперше проводили за стратиграфією
шарів на великих ділянках пам’ятки. Щоденни-
ки Р.Х. Лепера дають змогу зрозуміти складну
стратиграфію розкопаних територій (Гриневич
1930, с. 3—139).
У післявоєнний період важливі кроки у по-
ступальному розвитку методики розкопок у
Херсонесі зробив Г.Д. Бєлов, який у 1931 р.
почав розкопки у Північному районі — тери-
торії, найбільш ураженій ерозією. Після війни
Г.Д. Бєлов зміг не лише продовжити тут широкі
розкопки, а й підтримувати систему детальної
фіксації для документування досліджень. Су-
часні науковці досі використовують опубліко-
вані звіти Г.Д. Бєлова і колекції з його розкопок.
Звіти і публікації дослідника мають особливу іс-
торичну цінність, оскільки позначають момент,
з якого Херсонес постає в очах наукового світу
як справді складна багатошарова пам’ятка (Бе-
лов 1941, с. 201—267). Надалі дослідники про-
довжували розробляти ці надбання. Так, завдя-
ки зусиллям С.Г. Рижова розкопки широкими
площами стали звичною практикою, А.І. Роман-
чук і В.І. Кадєєв особливу увагу приділяли точ-
ним планам і фасировкам стін, А.В. Сазанов та
М.І. Золотарьов ввели поняття «археологічний
комплекс» (Сазанов 1996, с. 7).
Нині більшість археологічних робіт у Хер-
сонесі проводять за методологією, розвинутою
і вдосконаленою за радянських часів, що перед-
бачає пошарове дослідження відкритих діля-
нок або за відкладеннями ґрунту, або за куль-
турою (чи кількома культурами), відбитими
в матеріалі, а також фіксацію усіх виявлених
конструкцій і артефактів. З огляду на це після
кожного сезону археолог нагромаджує суттє-
вий пакет документів: щоденники, плани роз-
копів і стратиграфічні плани, списки польової
та інвентарної нумерації, замальовки знахідок.
Більшість цієї документації, у свою чергу, під-
тверджується великою кількістю фотографій,
зроблених під час розкопок. Для того щоб під-
готувати офіційний звіт, археолог має ознайо-
митися з величезним обсягом документів, і
якщо якась ланка документації є неповною або
відсутня, завдання стає майже неможливим.
Під час досліджень у Південному районі
Херсонеса ми об’єднали стандарти та вимоги
сучасної української практики з методологіч-
ними і технічними ресурсами, що широко ви-
користовують у Європі та США. Найважливі-
шим цифровим засобом є програма Географіч-
ні інформаційні системи (ГІС), що дає змогу
легко робити графічні зображення просторо-
вих даних та позначати їх зв’язок із різними
формами текстової та візуальної документації.
Залучення ГІС до документації розкопок дає
змогу археологу створити віртуальну картину
пам’ятки, в якій усі дані, отримані під час роз-
копок, пов’язані контекстуально і просторово,
а отже, можуть бути легко відновлені. Поєд-
нання ГІС із описовою базою даних дає змогу
науковцям на наступних стадіях дослідження
розглядати первинні свідчення у різних поєд-
наннях, виявляючи принципи, які нелегко роз-
пізнати, вивчаючи окремі колекції.
Інтеграція способу документації у системі
ГІС і сучасної української методології розко-
пок є властивою рисою загальної філософії
співпраці НЗХТ з ІКА. Спільний проект поклав
на себе місію поєднувати вітчизняні досягнен-
ня з сучасними європейськими й американсь-
кими технологіями задля отримання вичерп-
ної інформації з такої багатої археологічної
пам’ятки, як Херсонес. Утім для застосування
ГІС-технологій слід було внести деякі суттєві
зміни до традиційної методології розкопок у
Херсонесі, зокрема, ввести контекстову систе-
му фіксації. Зважаючи на це, доцільно розгля-
нути розвиток нашої методології, а також кон-
текстову систему фіксації та західні підходи до
розкопок багатошарових пам’яток.
Сучасні європейські й американські ме-
тодології. На сучасних археологічних розкоп-
ках у Західній Європі та США стратиграфічну
послідовність археологічних решток, як прави-
ло, фіксують, виходячи з поняття «контекст»
або «стратиграфічна одиниця». Контекст — це
«будь-яка дія, незалежно від позитивного чи
негативного сліду, який вона залишає в межах
стратиграфічної послідовності» (Spence 1994,
р. 5). Отже, будь-яке втручання, зокрема вико-
пування рову для фундаменту стін (врізання)
або заповнення ями для сміття (відкладання),
слід фіксувати окремо і вважати окремою час-
тиною стратиграфічної послідовності. Е. Гар-
ріс дає таке визначення стратиграфічної пос-
лідовності: «це порядок відкладання шарів і
створення з плином часу характерних відмежу-
вань на археологічній пам’ятці» (Harris 1989,
р. 34). Це уявлення нагадує багатолітню кон-
цепцію археологічної стратиграфії у Херсонесі,
за однієї суттєвої відмінності: стратиграфічна
послідовність Е. Гарріса включає кожен види-
мий вплив або подію, незалежно від їх масш-
табності, до стратиграфічної фіксації, на відмі-
ну від часткового визначення широких пластів,
що ґрунтується на хронологічній варіативності
їх контекстів. Е. Гарріс пропонує схематично
позначати зв’язок між зазначеними подіями за
допомогою діаграм, що отримали назву «мат-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 74
риця Гарріса» (рис. 2). На цих діаграмах фізич-
ний зв’язок одного контексту з іншим є менш
важливим, ніж їх послідовний зв’язок. На-
приклад, навіть якщо рів для фундаменту стіни
перерізає кілька давніших шарів, лише зв’язок
між ровом і найпізнішими відкладеннями, че-
рез які він проходить, становить інтерес для
визначення його місця в загальній стратигра-
фічній послідовності. Матрицю Гарріса можна
використовувати для встановлення етапів існу-
вання пам’ятки і розвитку відносної стратигра-
фічної хронології. Якщо на пам’ятці знайдено
матеріал, що дає абсолютні дати, цю інформа-
цію можна поєднати з діаграмою для отриман-
ня точних дат етапів, визначених за зв’язками
одночасних та послідовних контекстів, позна-
чених на матриці.
Яскравим прикладом використання кон-
тексту в методології розкопок і документації
є розроблена і затверджена Археологічною
службою музею Лондона (Museum of London
Archaeology Service, колишній Відділ міської
археології) система контекстової фіксації для
розкопок глибоко стратифікованих міських
шарів (Spence 1994). У цій системі кожному
контексту надають окремий номер. Фізичні ха-
рактеристики цього контексту подають у спе-
ціальних формах для фіксації, заповнюючи які,
автори розкопок мають надати докладний опис
цих характеристик (наприклад, структура ґрун-
ту, його стан, домішки тощо). Кожен контекст
замальовують на окремій плівці. Прозорі плів-
ки можна накладати одна на одну, щоб показа-
ти стратиграфічний зв’язок у вертикальному і
горизонтальному вимірах. Контекст є елемен-
тарною одиницею ширшої системи фіксації:
його окремий номер стає зв’язком між контек-
стом та іншими даними, отриманими під час
розкопок. Кожна фотографія, нагромадження
знахідок, зразок ґрунту, креслення містять но-
мер контексту й одразу стають частиною мо-
делі послідовності археологічних відкладень
на пам’ятці. Додаткову інформацію, отриману
в результаті спеціалізованих досліджень, також
можна пов’язати з окремими контекстами, тим
самим збагачуючи дослідження даними всіх
дотичних галузей науки.
Останнім часом подібні формалізовані мето-
дології піддають критиці, особливо археологи,
які вивчають вже розкопані матеріали і вважа-
ють, що такі способи документації неправди-
во вказують на те, що «розкопки і шифруван-
ня об’єктів проведено нібито об’єктивно, сис-
тематично і нейтрально» (Hodder 1999, р. 92).
На деяких пам’ятках, зокрема Чатал-Гююк у
Туреччині, заохочується складання описів, що
супроводжують форми фіксації контекстів, для
кращого документування процесу розкопок і
зв’язку всіх записів (Hodder 1997). Однак біль-
шість західних археологічних проектів, навіть
якщо не залучають такі процедури, врівнова-
жують систему контекстової фіксації розумін-
ням упередженості тих, хто працює на розкоп-
ках, і суб’єктивної природи інтерпретацій. На-
справді, найбільший виклик цим системам дає
практика: коли до зібраного величезного обся-
гу інформації додають результати досліджень
спеціалістів інших галузей, потік даних може
швидко стати неосяжним для обробки. Вихід із
такої ситуації археологи знайшли у використан-
ні комп’ютерних баз даних і ГІС для збережен-
ня нагромаджених відомостей для подальшого
аналізу.
ІКА у співпраці з НЗХТ перейняв ці техно-
логії у 1990-х рр., а коли планувалися спільні
розкопки в Південному районі Херсонеса, роз-
виток бази даних і фіксація за допомогою ГІС
стали невід’ємною частиною проекту. Ці засоби
мали бути досить досконалими, щоб зберігати
значні обсяги різних типів даних, залишаючись
при цьому доступними для користування, аби
кожен з учасників проекту міг зробити внесок у
розробку й аналіз того сегмента даних, у якому
він працює. Наші зусилля створити і вдоскона-
лити такі засоби тривали протягом усіх п’яти
археологічних сезонів, і весь цей час необхідно
було зважати на зміни технологій і появу нових
типів свідчень, на відкриття яких ми навіть не
сподівалися.
Розробка наявної системи документації
спільного проекту ІКА—НЗХТ. З часу перших
розкопок невеликої елліністичної садиби на хорі
(ділянка 151) спільний проект ІКА і НЗХТ у
Херсонесі звернув особливу увагу на вдоскона-
лення методів польового збору інформації. Ми
намагалися залучати найновіші технології до-
кументації, водночас зберігаючи методи прак-
Рис. 2. Проста стратиграфічна послідовність (ліворуч)
і матриця Е. Гарріса, що відбиває ті самі стратиграфіч-
ні зв’язки (праворуч)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 75
тичними і простими для забезпечення швидкого
і всебічного нагромадження інформації під час
розкопок. Разом з тим ми були вірними місце-
вому багаторічному досвіду, тому уникали над-
мірної залежності від дорогих або езотеричних
обладнання, програм і технологій. Такі цілі не-
змінно супроводжували нашу роботу в Півден-
ному районі з 2001 до 2006 р. У той період ми
розвивали систему документації. Цей процес
можна поділити на два етапи: співпраця з Універ-
ситетом Лече (Італія) 2001 і 2002 рр. і безпосе-
редня співпраця ІКА та НЗХТ у 2004—2006 рр.
Цей поділ відбиває як відмінності в особисто-
му складі, так і основну зміну в програмі ГІС,
що відбулася приблизно 2003 р.
Перший етап: 2001—2002 рр. Початкова
фаза розкопок у Південному районі міста під
спільним керівництвом Л.В. Седікової і П. Ар-
тура була чудовим пробним полем для бага-
тьох методів, які ми почали застосовувати під
час попередніх розкопок на херсонеській хорі.
Оскільки більшість із цих попередніх експери-
ментів були пов’язані з фіксацією і обробкою
просторової інформації, група студентів із Уні-
верситету Лече запропонувала спільному проек-
ту свій досвід створення описових баз даних із
архітектурними реконструкціями. Разом НЗХТ,
ІКА та Університет Лече розпочали проект зі
справжньою інтеграцією просторових даних із
табличною і фотографічною інформацією.
База даних. Ґ. Ґравілі запропонував повністю
розроблену базу даних, створену для Лабора-
торії середньовічної археології у Лече, що була
частиною його магістерської роботи. На початку
розкопок у Південному районі міста в 2001 р.
його базу даних використовували без змін, із
первинним дизайном і записами італійською
мовою. Це відповідало потребам італійських
учасників, але створювало незручності для ре-
шти багатомовної групи, які послуговувалися
переважно англійською і російською. До 2002 р.
базу даних відкоригували й дані почали вводи-
ти лише англійською. Утім суть структури бази
даних залишили без змін.
Ґ. Ґравілі розробив базу даних у програмі
Microsoft 1998 або 2000 для запуску на стан-
дартному комп’ютері з оперативною системою,
беручи до уваги широту досліджень і зворот-
ний зв’язок користувачів (Gravili 2001, с. 29—
31). Під час створення першого варіанта систе-
ми дослідник ставив перед нею певні завдання.
Система має:
•бути доступною для одночасного вико-
ристання на багатьох археологічних проектах;
•включати зв’язки з архівом зображень;
•перевіряти статус і точність інформації;
•вдосконалювати точність введених даних
і правильність мови та написання, пропоную-
чи, де це можливо, користувачам вибирати ха-
рактеристики з поданого списку;
•гарантувати безпеку бази даних за допо-
могою різних рівнів авторизації користувачів;
•надавати простий і легкий для запам’ято-
вування опис функцій;
•бути поєднаною з базами ГІС.
Ці елементи програми повністю відповідали
потребам розкопок 2001—2002 рр. у Південно-
му районі Херсонеса. Використання бази даних
дало змогу вводити польові дані й мати доступ
до них у реальному часі, завдяки чому ми мог-
ли перевіряти і виправляти інформацію одразу
в процесі розкопок. До того ж щоденні звіти з
оновленими відомостями допомагали археоло-
гам на місці розкопок інтерпретувати рештки
і робити відповідні висновки, а спеціалісти з
інших галузей могли відтворювати контексту-
альні зв’язки тих типів знахідок, які вони вив-
чали. Крім того, база даних значно спростила
архівацію даних наприкінці сезону й надання її
науковцям із різних країн.
Поєднання просторових даних, ГІС і бази
даних. У той самий період спільний проект
розгорнув пошуки способів збору просторових
даних та їх введення в систему цифрової доку-
ментації. Просторові дані пам’ятки отримували
й опрацьовували за допомогою поєднання до-
сліджень із лазерним теодолітом (Total station),
креслень від руки і переведення в цифрову фор-
му в AutoCAD. І просторові дані, зібрані з ви-
користанням теодоліта, і плани, переформато-
вані в AutoCAD, опрацьовували за допомогою
ArcView 3.2 — найновішої на той час версії
стандартної програми ГІС, розробленої ESRI.
Дж. Трелоґан, спеціаліст ІКА з ГІС, викорис-
товуючи інститутський лазерний теодоліт Sokkia
5F, розробила систему координат пам’ятки і
пов’язала її з наявними реперами, які використо-
вували в попередніх розкопках на цій території.
Оскільки не існує ширшої системи координат,
яка охоплювала б усю територію Херсонеса,
послуговувалися умовною місцевою системою
координат, тому теодоліт постійно використову-
вали для щоденної фіксації відкритих пам’яток,
зокрема, й усіх цвяхів та найдрібніших ділянок.
Надалі було вирішено знімати і плани окремих
контекстів для доповнення паперових планів
контекстів, що замальовували від руки в масш-
табі 1 : 50 керівники окремих ділянок розкопок.
До кінця 2001 р. теодоліт також використову-
вали для фіксування контрольних точок, щоб
пов’язати накреслений від руки структурний
план із місцевою системою координат, а потім
поєднати його з іншими просторовими даними,
опрацьованими в ГІС (Trelogan 2001).
М. Лімончеллі відповідав за нанесення на
план архітектурних решток пам’ятки, зокрема
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 76
всього комплексу цистерни та лазень, відкритих
розкопками Н.В. П’ятишевої та Л.В. Седікової.
Дослідник склав структурний план від руки,
посекційно, в масштабі 1 : 20 і перевів у циф-
рову форму AutoCAD до кінця сезону 2001 р.
(Limoncelli 2001, р. 27). Щоб зіставити усі пла-
ни стін у масштабі 1 : 20 із загальною систе-
мою координат пам’ятки, на кожному плані
було позначено контрольні точки, пов’язані з
особливостями місцевості, які легко розпізна-
ти (стіни, великі камені тощо), а тривимірні
координати тих самих точок було зафіксовано
на місцевості за допомогою теодоліта. Кожен
план потім сканували, а особливості місцевості
зіставляли з ГІС пам’ятки, використовуючи ті
самі контрольні точки. Поєднання ENVI (про-
грама дистанційного сканування), AutoCAD
і ArcView 3.2 допомагало в роботі з планами,
що були частиною цифрового архіву. ENVI
використовували для зіставлення сканованих
планів з особливостями місцевості, AutoCAD
— для переведення їх у цифрову форму (пе-
ретворення растрових даних на векторні),
ArcView — для поєднання растрових і вектор-
них даних сканованих і цифрових планів із да-
ними кожної точки, зібраними за допомогою
теодоліта. Громіздкість процесу була зумов-
лена суттєвими обмеженнями доступних про-
грам ГІС, які на той час не містили функцій
зіставлення з особливостями місцевості і за-
безпечували мінімальні механізми переведення
даних у цифрову форму.
Після переведення планів у векторні дані й
введення в програму ГІС робоча група отрима-
ла можливість працювати над поєднанням про-
сторових даних, записаних у ГІС, і табличних
даних, зведених у базі даних доступу. Оскільки
контекстові системи фіксації потребують окре-
мого номера для кожного контексту і знахідки
для поєднання векторних даних із контекстами
(у нашому випадку — стінами) або знахідками,
що з них походять, використовували алфавіт-
ний шифр у поєднанні з цим окремим номером.
У випадку знахідок таке поєднання вводили
відразу на розкопі під час дослідження місця
виявлення, а щодо цифрових планів, то кожен
елемент плану мав бути від руки пов’язаний
із контекстом у ГІС. Оскільки на той час ін-
формацію було переведено в AutoCAD, кожну
стратиграфічну одиницю необхідно було роз-
міщувати в окремому шарі. Це вимагало копіт-
кої роботи з очищення даних під час перетво-
рення документів CAD у формат-файли ESRI.
Після того як усі векторні дані було правильно
класифіковано, їх можна було пов’язувати з ін-
формацією бази даних через ODBC (Відкритий
зв’язок бази даних) у програмі ArcView, спира-
ючись на окремі алфавітно-нумераційні шиф-
ри, присвоєні всім контекстам та знахідкам.
Якщо результат відповідав основним вимогам
у межах ГІС, обмеження драйверів ODBC ус-
кладнювало процес з’єднання інформації де-
яких складніших зв’язків, наявних у структурі
бази даних. Система виявилася досконалим за-
собом для графічних зображень (можна було
швидко показати результати деяких простих
запитів, наприклад, розташування знахідок на
пам’ятці) і була набагато простішою і швид-
шою у нагромадженні якісних ілюстрацій для
майбутніх звітів і публікацій.
Спроби поєднання фотографічних докумен-
тів і тривимірних даних. У співпраці з Універ-
ситетом Лече проводили й інші експерименти
з інноваційними технологіями польового збору
даних. У найуспішнішому з них за допомогою
поєднання цифрових фотографій із теодолі-
том і програмою ГІС було створено плани ре-
чових знахідок, що були візуально складними
але охоплювали невеликі ділянки. Прикладом
є могильник з багатьма похованнями і велика
кількість розчленованих людських кісток. За
допомогою теодоліта було зафіксовано розта-
шування дослідницьких міток, які також були
на знімку, зробленому простим кишеньковим
цифровим фотоапаратом з драбини, встановле-
ної просто над контекстом. Оскільки ці мітки
було видно на знімку, їх можна було викорис-
товувати для зіставлення особливостей місце-
вості на фотографії і плані в ArcView, уника-
ючи будь-яких неточностей, зумовлених фо-
кусною відстанню або кутом, з якого зроблено
фотографію, адже йдеться про малі розміри ді-
лянки. Після зіставлення особливостей місце-
вості фотографії обробляли так само, як і ска-
новані плани в масштабі 1 : 20: їх переводили
в цифрову форму, розміщуючи окремі скелети
або пласти розрізнених кісток в окремі шари
CAD, які потім перетворювали в формат-фай-
ли, доступні для прочитання в ГІС. Цей процес
дав змогу створити дуже детальні багаторівне-
ві креслення кожного шару остеологічного ма-
теріалу в послідовності їх залягання і позбави-
тися потреби зупиняти розкопки для зарисовки
цих складних решток на розкопі (рис. 3).
Протягом двох років проект експерименту-
вав із зазначеними технологіями для фіксації
більших за обсягом складних решток, зокрема
шарів заваленої черепиці, але ці спроби були
менш успішними. Крім того, описану методи-
ку застосовували, якщо для фіксації повного
обсягу решток недостатньо було однієї фото-
графії. Це передусім було зумовлено обмежен-
нями програм, які використовували на той час
(ENVI), оскільки з ними набагато довше було
збирати дані, зіставляти з місцевістю і поєдну-
вати кілька знімків, ніж замальовувати ті самі
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 77
рештки від руки. Робоча група зіткнулася з
подібними труднощами з часом і програмним
забезпеченням в експериментах щодо створен-
ня мікротопографічних поверхонь для окремих
шарів на основі даних рельєфу місцевості, от-
риманих за допомогою теодоліта. Обмеження
ArcView 3.2 вимагали застосування окремої
програми для створення суцільних поверхонь
за допомогою поєднання вставок (йдеться про
програму Surfer 6.0). Оскільки цей додатковий
етап у процесі забирав лише трохи більше часу,
збір на розкопі великої кількості точок, необ-
хідних для створення точного зображення, був
завеликим навантаженням на один теодоліт.
Без залучення другого теодоліта збір топогра-
фічної інформації затримував фіксацію інших
просторових відомостей і створював заплутану
й безвихідну ситуацію у розкопках.
Другий етап: 2004—2006 рр. Після закін-
чення співпраці з Університетом Лече 2002 р.
і хаосу в наступному році розкопки в Півден-
ному районі було продовжено під спільним
керівництвом Л.В. Седікової та А. Рабіновітца.
Дж. Трелоґан, яка і в попередніх сезонах від-
повідала за знімки та ГІС, продовжувала свою
роботу, а розробку й підтримку бази даних було
покладено на С. Іва з Л — П: Археологія, Лон-
дон. Таке нововведення збігалося із суттєвим
вдосконаленням програм, що дало нам змогу
завершити кілька з того часу невдалих експе-
риментів і змінити певні елементи системи,
створеної 2001—2002 рр. Якби ESRI не створи-
ла ArcGIS — значно потужнішу і функціональ-
нішу програму ГІС зі здатністю без перешкод
поєднуватися з зовнішніми базами даних, ми б
і досі працювали за системою, яку використо-
вували на першому етапі, витрачаючи час і зу-
силля на створення цілісної системи ГІС і бази
даних. З цими своєчасними технічними вдоско-
наленнями ми змогли значно ближче підійти до
раціоналізованої системи археологічної фікса-
ції з ГІС.
База даних. 2004 р. С. Ів переніс елементи
бази даних ізольованого доступу Ґ. Ґравілі на
SQL-сервер, щоб удосконалити трудомістку
систему і переконатися, що ми встигаємо за но-
вими програмними розробками. 2004 р. сервер
працював у MySQL, але наступного року його
перевели в MSSQL-2000 задля узгодження з
інформаційно-технологічними вимогами Те-
хаського університету. Перенесення на сервер
SQL дало змогу великій кількості користува-
чів вводити дані в процесор доступу одночас-
но, що значно поліпшило роботу на розкопі, а
також спростило прямі ODBC-зв’язки з базою
даних, порівняно з попередньою базою даних
версії ізольованого доступу. Водночас ново-
введення торкнулися й опису функцій, і зовніш-
Рис. 3. Зліва направо: співвіднесена з особливостями місцевості фотографія пох. 3, зображення решток
переведено в цифрову форму, векторні дані — у вигляді плану
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 78
ніх зв’язків бази даних, що сприяло точнішому
відбиттю змін у способах фіксації та особли-
востей, властивих саме цій пам’ятці й нашому
спільному проекту.
Поєднання просторових даних, ГІС і бази
даних. Із початку другого етапу розкопок знач-
ні вдосконалення ESRI програми ГІС дали нам
змогу більш повно поєднати ГІС і базу даних,
раціоналізувавши шлях від розкопу до доку-
мента. Завдяки спрощенню ArcGIS 8.x було
піднесено на новий рівень наші способи об-
робки просторової інформації на сканованих
планах, фотографіях, точкових даних, зібра-
них за допомогою теодоліта, а також значно
полегшило і зміцнило з’єднання із зовнішніми
базами даних. До функції ArcGIS 8.x входили
зіставлення з особливостями місцевості, суттє-
во вдосконалене переведення в цифрову форму
і розпізнавання, нова і поліпшена інтерполяція
цілісних топографічних поверхонь і надзви-
чайно розширені можливості створення і пода-
чі інформації, що обумовило оброблення всіх
просторових даних у межах одного приклад-
ного завдання. Крім того, перенесення бази да-
них на сервер MSSQL, разом із суттєво вдоско-
наленими ESRI ODBC-зв’язками, спростило і
пришвидшило поєднання записів бази даних із
просторовою інформацією. Єдиними трудно-
щами з новим програмним забезпеченням були
надто «міцний граніт науки» для нашої робочої
групи ГІС і час, потрібний для перенесення да-
них зі старої програми в нову.
Оскільки розкопки протягом цього періоду
обмежувалися роботою у Південному районі,
ми мали змогу використовувати два теодоліти.
Завдяки цьому ми змогли поекспериментувати
з фіксацією, що було неможливо з одним при-
строєм. Також ми отримали вдосконалені нако-
пичувачі даних і змогли поєднати просторові
дані з ширшою за обсягом текстовою інформа-
цією відразу на момент збору даних на розко-
пі. З-поміж інших переваг ці накопичувачі да-
них значно збільшили обсяги документування
знахідок, що дало змогу позбавитися фіксуван-
ня численних на пам’ятці цвяхів як окремих
пам’яток. Ми продовжували використовувати
теодоліт для позначення місця знахідок усіх
цвяхів задля збереження відомостей про їх роз-
ташування для подальших досліджень, але роз-
глядали їх як масовий матеріал у шарі й біль-
ше не присвоювали кожному цвяху окремий
польовий ідентифікаційний номер. Натомість
у накопичувач даних вносили лише основ-
ні відомості про кожен цвях — довжину, стан
збереження, форму голівки. Це вдосконалення
стало у пригоді й реєстраторам знахідок, яким
не потрібно було щодня мати справу з довгим
списком номерів цвяхів або записувати їх вимі-
ри, і консерваторам та наглядачам сховища, до
яких не надходили в роботу ці звичайні, але
дуже уражені корозією речі.
Однак найважливіші надбання цього пе-
ріоду були пов’язані з поєднанням графічних і
тривимірних даних із ГІС та базою даних.
Спроби поєднання фотографічних докумен-
тів і тривимірних даних. Зміни в програмно-
му забезпеченні й дослідницькій практиці дали
змогу внести певні зміни в процедури графіч-
ної документації. З 2004 р. ми переводили у
цифрову форму накреслені від руки плани ар-
хітектурних решток у масштабі 1 : 20 відразу
в ArcGIS, уникаючи роботи з AutoCAD. Це
спростило класифікацію і переведення в сим-
воли різних типів решток (каміння, черепиця
тощо) відразу в ГІС та дало можливість укла-
дати плани з ускладненою системою позначок і
розв’язувати складні питання. До нашої роботи
з зіставлення з особливостями місцевості та пе-
Рис. 4. Складена з окремих елементів топографічна модель поверхні останньої за житловим
кварталом вулиці з планом завалу черепиці, зроблена у тривимірному вигляді в ArcGIS-розши-
ренні ArcScene
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 79
реведення в цифрову форму увійшла обробка
накреслених від руки контекстуальних планів
шарів і решток у масштабі 1 : 50. Незважаючи
на те, що функції зіставлення з особливостями
місцевості нової програми були чіткішими, ми
почали експериментувати з укладанням таких
планів просто в ГІС, зіставляючи фотографії з
місцевістю і переводячи їх у цифрову форму.
Поліпшена функціональність ArcGIS значно
спростила процес порівняння з особливостями
місцевості мозаїчних знімків, зроблених із від-
носно вертикально розташованої точки. Наші
експерименти показали, що плани, укладені за
такими знімками, мали загальну точність 2—
4 см, тоді як накреслені від руки плани в мас-
штабі 1 : 50 переважно мали точність лише до
4—8 см, що було визначено за допомогою те-
одоліта. Ці практики розробляли, перевіряли
і вдосконалювали протягом сезонів 2004 і
2005 рр. У той час ми повернулися до викорис-
тання даних теодоліта і програми ГІС задля
створення мікротопографічних зображень ок-
ремих шарів. На ці зображення можна було на-
кладати і плани в цифровому вигляді, й зістав-
лені з місцевістю фотографії, що спростило б
створення прийнятної тривимірної моделі фі-
зичного вигляду окремого шару (рис. 4).
Проте досвід попередніх сезонів, а також
доповідь, подана на щорічну конференцію
«Застосування комп’ютерних технологій і ма-
тематичних методів в археології» (Tschauner
2006), спонукали нас до разючої зміни мето-
дики. Було вирішено припинити використан-
ня зіставлених із місцевістю фотографій для
укладення планів контекстів, незважаючи на
очевидні зміни точності, оскільки цей процес
уповільнював роботу й розмивав традиційні
межі між документацією та інтерпретацією
(Rabinowitz, Eve, Trelogan 2006). Натомість
ми повернулися до планів 1 : 50, укладених ке-
рівниками розкопів або архітекторами на міс-
ці розкопок і переведених у цифрову форму
в ArcGIS. Здавалося, це рішення підносило
важливість інтерпретаційного процесу в про-
веденні археологічних креслень. Однак ми
досі прагнули поєднувати фотографічні дані з
ГІС, якщо можливо, без втрат дорогоцінного
часу, яких вимагали зіставлення фотографій
з особливостями місцевості. Для досягнення
цієї мети ми звернулися до фотограмметрич-
ної програми PhotoModeler Pro. Спроби пра-
цювати з цією програмою під час спільного
проекту відбувалися і на першому етапі, але
її використовували лише для фіксації підви-
щень, утворених архітектурними рештками
(Limoncelli 2001, р. 27). Застосування цієї про-
грами в горизонтальній стратиграфії потягло
за собою потреби у здоланні «міцного грані-
ту науки» і додатковому часі для обробки от-
риманих даних. Однак водночас це дало нам
змогу створювати і топографічні зображення,
і точно вивірену, зіставлену з місцевістю фо-
тографічну документацію за меншого обсягу
зроблених на розкопі знімків і зафіксованих
точок. Результати мають таку саму точність,
як і в нашій попередній практиці, але на їх от-
римання витрачається менше часу, і вони вже
не так залежать від досвідченості фотографа
(рис. 5). Оскільки ми знову спираємося на на-
креслені від руки плани, то тривимірні моделі
й точно вивірені фотографії, отримані за допо-
могою фотограмметрії, можна вважати допов-
ненням до основної документації, яка від них
не залежатиме, на випадок якщо колись вони
стануть недоступними.
За п’ять сезонів експериментів, вдоскона-
лення і повторних винаходів нашої методики
збору польових даних і їх обробки в лабо-
раторії постійні технологічні зміни надиха-
ли й розчаровували. Часом навіть найменше
вдосконалення якогось елемента програми або
технічних засобів призводило до ускладнен-
ня й тривалої реструктуризації та впорядку-
вання практики. Зокрема, збільшення 2005 р.
можливостей накопичувачів даних дало змо-
гу пришвидшити збір інформації і вводити
Рис. 5. Тривимірна модель заглиблення в материку, створена в PhotoModeler Pro 5.0 з восьми перспективних
знімків
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 80
її безпосередньо в «рідний» формат ArcGIS-
документів, але водночас змусило нас повніс-
тю змінити «шапки» всіх таблиць для опису
матеріалів для кожного типу просторових да-
них — загалом понад 100 груп. Однак ці труд-
нощі лише зміцнили наше усвідомлення важли-
вості вдалої первинної структури даних і потре-
би добре зважувати привабливість нових техно-
логій з їх практичним значенням на розкопках.
Безсумнівно, суттєві зміни в стратегіях архео-
логічної документації мають бути оцінені за
Белов Г.Д. Раскопки в северной части Херсонеса в 1931—1933 гг. // МИА. — 1941. — № 4. — С. 202—267.
Бертье-Делагард А.Л. Древности Южной России. Раскопки Херсонеса // МАР. — 1893. — № 12. — 64 с.
Гриневич К.Э. Северо-восточные кварталы Херсонеса Таврического по данным раскопок Р.Х. Лепера // Хсб. —
1930. — Вып. 3. — С. 3—139.
Ковалевская Л.А., Седикова Л.В. К вопросу о водоснабжении Херсонеса в позднеантичную эпоху // МАИЭТ. —
2005. — Вып. 11. — С. 71—93.
Косцюшко-Валюжинич К.К. Извлечение из отчета о раскопках, проведенных в Херсонесе в 1898 г. // ОАК за 1898 г. —
СПб., 1901. — С. 99—123.
Пятышева Н.В. Раскопки Государственного Исторического музея в Херсонесе // Экспедиции Государственного
Исторического музея. — М., 1969. — С. 141—159.
Сазанов А.В. Византийская археология: проблемы и методы // Хсб. — 1996. — Вып. 7. — С. 5—12.
Cедикова Л.В. Керамический комплекс первой половины IX века из раскопок водохранилища в Херсонесе // РА. —
1995. — № 2. — С. 170—177.
Седикова Л.В. Стратиграфия Южного района Херсонеса по данным раскопок участка водохранилища // Пробле-
мы исследования археологических памятников: раскопки, хранение, экспозиция: Тез. докл. и сообщ. — Се-
вастополь, 2005. — С. 198—199.
Сорочан С.Б. Византийский Херсон. Очерки истории и культуры. — Харьков, 2005. — Т. 1.
Arthur P., Sedikova L. Excavations at Chersonesos (Sevastopol, Ukraine) 2001 // Abstracts of the 103rd Annual Meeting
of the Archaeological Institute of America. — Philadelphia, Pennsylvania, 2002. — V. 25. — Р. 108.
Gravili G. The Relational Database // 2001 Annual Report of the Institute of Classical Archaeology. — Austin, 2001. —
P. 29—31.
Harris E. Principles of Archaeological Stratigraphy: 2nd Ed. — San Diego, 1989.
Hodder I. The Archaeological Process. — Oxford: Blackwell, 1999.
Limoncelli M. Site planning // 2001 Annual Report of the Institute of Classical Archaeology. — Austin, 2001. — P. 26—
27.
Rabinowitz A. Everyday Things: Material Evidence for Daily Life in Late Byzantine Chersonesos // 31st Ann. Byzantine
Studies Conf.: Abstracts. — Athens; Georgia, 2005. — Р. 42.
Rabinowitz A., Eve S., Trelogan J. Precision, Accuracy, and the Fate of the Data Experiments in Site Recording at Cherso-
nesos, Ukraine // Computer Applications and Quantitative Methods in Archaeology Conference: Abst. — Fargo,
North Dakota, 2006.
Spence C. Archaeological Site Manual. — London, 1994.
Trelogan J. Excavation GIS // 2001 Annual Report of the Institute of Classical Archaeology. — Austin, 2001. — P. 23—25.
Tschauner H. Solid Modeling and 3D Spatial-analysis System for Archaeological Stratigraphy and Remote Sensing based
on Octree Spatial Decomposition Algorithms // Computer Applications and Quantitative Methods in Archaeology
Conf.: Abstracts. — Fargo, North Dakota, 2006.
Одержано 05.09.2007
їх користю для інтерпретації решток. Незва-
жаючи на те, що вердикт ширших наукових
кіл буде зроблено лише після публікації да-
них, на цей час уже можна стверджувати про
зручність системи для наших власних інтер-
претацій і роботи спеціалістів з інших галу-
зей науки, які приєдналися до проекту за два
останні роки.
Переклад з англійської
Т.М. ШЕВЧЕНКО
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 81
А. Рабиновитц, Л.В. Седикова, Дж. Трелоган, С. Ив
НОВЫЕ МЕТОДОЛОГИИ ИССЛЕДОВАНИЯ ДРЕВНИХ ПАМЯТНИКОВ:
ЦИФРОВЫЕ ТЕХНОЛОГИИ И РАСКОПКИ В ЮЖНОМ РАЙОНЕ ХЕРСОНЕСА
ТАВРИЧЕСКОГО (2001—2006 гг.)
C 2001 г. Южный район херсонесского городища является объектом международных археологических исследований,
проводимых при финансовой поддержке Национального заповедника «Херсонес Таврический» (НЗХТ) и Института
классической археологии (ИКА) при Техасском университете, г. Остин (США). Одной из основных целей проекта было
создание инновационной, усовершенствованной системы документирования, объединяющей лучшие традиции НЗХТ,
западные методики и новые технологии. В результате этой работы появилась контекстовая система регистрации ин-
формации, основанная на цифровой базе данных и Географической информационной системе и позволяющая быстро
и легко извлекать конкретную информацию, а также проводить всестороннюю реконструкцию взаимосвязи широкого
спектра археологических материалов внутри контекстов. С помощью ArcGIS в системе можно объединять фотографи-
ческие и трехмерные данные. Систему легко заимствовать и воспроизводить, так как она основана на общедоступном
программном обеспечении и легко узнаваемых археологических принципах. Система предназначена как для углуб-
ления археологической интерпретации, так и для облегчения распределения первичных данных. Предлагаемая статья
представляет собой первую часть, в ней описаны развитие системы документации и ее окончательная структура.
A. Rabinowitz, L.V. Sedikova, J. Trelogan, S. Eve
NEW METHODOLOGIES AT AN ANCIENT SITE:
DIGITAL TECHNOLOGY AND EXCAVATION IN THE SOUTHERN
REGION OF TAURIC CHERSONESOS, 2001—2006
Since 2001, the Southern Region of the urban area of the ancient site of Chersonesos has been the object of international
excavation project under the sponsorship of the National Preserve of Tauric Chersonesos (NPTC) and the Institute of Classical
Archaeology (ICA) of the University of Texas at Austin. One of the project’s primary goals was the creation of an innovative,
sophisticated documentation system that combined the best of NPTC’s traditions, Western methodologies, and new technologies.
The result is a contextual recording system grounded in a digital database and a Geographic Information System that permits the
quick and easy retrieval of individual data and the comprehensive reconstruction of contextual relationships among a wide range
of archaeological materials. The system also takes advantage of the capacity to integrate photographic and three-dimensional
data. It can be easily duplicated, since it is based on over-the-counter software and familiar archaeological principles. It is
intended both to enrich archaeological interpretation and to facilitate the dissemination of primary data. This article, the fi rst of
two, describes the development of the documentation system and its fi nal structure.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69845 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:18:53Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Рабіновітц, А. Седікова, Л.В. Трелоґан, Дж. Ів, С. 2014-10-23T13:58:54Z 2014-10-23T13:58:54Z 2008 Нові методології дослідження пам’ятки давнини: цифрові технології та розкопки у Південному районі Херсонеса Таврійського (2001—2006 рр.) / А. Рабіновітц, Л.В. Седікова, Дж. Трелоґан, С. Iв // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 71-81. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69845 Описано методи реєстрації археологічних даних, розроблені для розкопок житлового кварталу в Південному районі Херсонеса Таврійського. Особливу увагу приділено розвитку процесу застосування цифрових технологій для ведення археологічної документації. C 2001 г. Южный район херсонесского городища является объектом международных археологических исследований, проводимых при финансовой поддержке Национального заповедника «Херсонес Таврический» (НЗХТ) и Института классической археологии (ИКА) при Техасском университете, г. Остин (США). Одной из основных целей проекта было создание инновационной, усовершенствованной системы документирования, объединяющей лучшие традиции НЗХТ, западные методики и новые технологии. В результате этой работы появилась контекстовая система регистрации информации, основанная на цифровой базе данных и Географической информационной системе и позволяющая быстро и легко извлекать конкретную информацию, а также проводить всестороннюю реконструкцию взаимосвязи широкого спектра археологических материалов внутри контекстов. С помощью ArcGIS в системе можно объединять фотографические и трехмерные данные. Систему легко заимствовать и воспроизводить, так как она основана на общедоступном программном обеспечении и легко узнаваемых археологических принципах. Система предназначена как для углубления археологической интерпретации, так и для облегчения распределения первичных данных. Предлагаемая статья представляет собой первую часть, в ней описаны развитие системы документации и ее окончательная структура. Since 2001, the Southern Region of the urban area of the ancient site of Chersonesos has been the object of international excavation project under the sponsorship of the National Preserve of Tauric Chersonesos (NPTC) and the Institute of Classical Archaeology (ICA) of the University of Texas at Austin. One of the project’s primary goals was the creation of an innovative, sophisticated documentation system that combined the best of NPTC’s traditions, Western methodologies, and new technologies The result is a contextual recording system grounded in a digital database and a Geographic Information System that permits the quick and easy retrieval of individual data and the comprehensive reconstruction of contextual relationships among a wide range of archaeological materials. The system also takes advantage of the capacity to integrate photographic and three-dimensional data. It can be easily duplicated, since it is based on over-the-counter software and familiar archaeological principles. It is intended both to enrich archaeological interpretation and to facilitate the dissemination of primary data. This article, the fi rst of two, describes the development of the documentation system and its final structure. Переклад з англійської Т.М. ШЕВЧЕНКО uk Інститут археології НАН України Археологія Методика польових археологічних досліджень Нові методології дослідження пам’ятки давнини: цифрові технології та розкопки у Південному районі Херсонеса Таврійського (2001—2006 рр.) Новые методологии исследования древних памятников: цифровые технологии и раскопки в Южном районе Херсонеса Таврического (2001—2006 гг.) New Methodologies at an Ancient Site: Digital Technology and Excavation in the Southern Region of Crimean Chersonesos, 2001—2006 Article published earlier |
| spellingShingle | Нові методології дослідження пам’ятки давнини: цифрові технології та розкопки у Південному районі Херсонеса Таврійського (2001—2006 рр.) Рабіновітц, А. Седікова, Л.В. Трелоґан, Дж. Ів, С. Методика польових археологічних досліджень |
| title | Нові методології дослідження пам’ятки давнини: цифрові технології та розкопки у Південному районі Херсонеса Таврійського (2001—2006 рр.) |
| title_alt | Новые методологии исследования древних памятников: цифровые технологии и раскопки в Южном районе Херсонеса Таврического (2001—2006 гг.) New Methodologies at an Ancient Site: Digital Technology and Excavation in the Southern Region of Crimean Chersonesos, 2001—2006 |
| title_full | Нові методології дослідження пам’ятки давнини: цифрові технології та розкопки у Південному районі Херсонеса Таврійського (2001—2006 рр.) |
| title_fullStr | Нові методології дослідження пам’ятки давнини: цифрові технології та розкопки у Південному районі Херсонеса Таврійського (2001—2006 рр.) |
| title_full_unstemmed | Нові методології дослідження пам’ятки давнини: цифрові технології та розкопки у Південному районі Херсонеса Таврійського (2001—2006 рр.) |
| title_short | Нові методології дослідження пам’ятки давнини: цифрові технології та розкопки у Південному районі Херсонеса Таврійського (2001—2006 рр.) |
| title_sort | нові методології дослідження пам’ятки давнини: цифрові технології та розкопки у південному районі херсонеса таврійського (2001—2006 рр.) |
| topic | Методика польових археологічних досліджень |
| topic_facet | Методика польових археологічних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69845 |
| work_keys_str_mv | AT rabínovítca novímetodologíídoslídžennâpamâtkidavninicifrovítehnologíítarozkopkiupívdennomuraioníhersonesatavríisʹkogo20012006rr AT sedíkovalv novímetodologíídoslídžennâpamâtkidavninicifrovítehnologíítarozkopkiupívdennomuraioníhersonesatavríisʹkogo20012006rr AT trelogandž novímetodologíídoslídžennâpamâtkidavninicifrovítehnologíítarozkopkiupívdennomuraioníhersonesatavríisʹkogo20012006rr AT ívs novímetodologíídoslídžennâpamâtkidavninicifrovítehnologíítarozkopkiupívdennomuraioníhersonesatavríisʹkogo20012006rr AT rabínovítca novyemetodologiiissledovaniâdrevnihpamâtnikovcifrovyetehnologiiiraskopkivûžnomraionehersonesatavričeskogo20012006gg AT sedíkovalv novyemetodologiiissledovaniâdrevnihpamâtnikovcifrovyetehnologiiiraskopkivûžnomraionehersonesatavričeskogo20012006gg AT trelogandž novyemetodologiiissledovaniâdrevnihpamâtnikovcifrovyetehnologiiiraskopkivûžnomraionehersonesatavričeskogo20012006gg AT ívs novyemetodologiiissledovaniâdrevnihpamâtnikovcifrovyetehnologiiiraskopkivûžnomraionehersonesatavričeskogo20012006gg AT rabínovítca newmethodologiesatanancientsitedigitaltechnologyandexcavationinthesouthernregionofcrimeanchersonesos20012006 AT sedíkovalv newmethodologiesatanancientsitedigitaltechnologyandexcavationinthesouthernregionofcrimeanchersonesos20012006 AT trelogandž newmethodologiesatanancientsitedigitaltechnologyandexcavationinthesouthernregionofcrimeanchersonesos20012006 AT ívs newmethodologiesatanancientsitedigitaltechnologyandexcavationinthesouthernregionofcrimeanchersonesos20012006 |