Сергій Олександрович Локтюшев (до 60-річчя від дня трагічної загибелі)
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69848 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Сергій Олександрович Локтюшев (до 60-річчя від дня трагічної загибелі) / І.М. Ключнєва // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 93-97. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860003816442691584 |
|---|---|
| author | Ключнєва, І.М. |
| author_facet | Ключнєва, І.М. |
| citation_txt | Сергій Олександрович Локтюшев (до 60-річчя від дня трагічної загибелі) / І.М. Ключнєва // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 93-97. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| first_indexed | 2025-12-07T16:37:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 93
Пам’ять археології
Народився Сергій Олександрович Локтюшев
1 жовтня 1878 р. у родовій садибі Велихове,
в с. Макковеєве Касимівської волості Мелен-
ківського повіту Рязанської губернії, у селянсь-
кій родині. Його батько — Локтюшев Олек-
сандр Микитович, мати — Глафіра Іванівна
Локтюшева-Селіванова. Майбутньою долею
хлопця також опікувався його рідний дядько
Іван Микитович Локтюшев, який взяв на себе
сплату за навчання Сергія. В 11 років (1889 р.)
хлопець вступив до Касимівської прогімназії,
у 1896 р. став студентом Московського Імпе-
раторського Строганівського центрального
училища технічного малювання, яке успішно
закінчив 1902 р. і був визнаний гідним звання
«ученого-рисовальщика».
У вересні 1902 р. доля занесла його до Хар-
ківської губернії, де Сергій Олександрович роз-
почав педагогічну діяльність. За пропозицією
попечителя Харківського навчального окру-
гу його було призначено вчителем графічного
мистецтва та краснопису Щигрівської жіно-
чої гімназії м. Харків. З 1906 р., за клопотан-
ням попечителя Одеського навчального округу,
С.О. Локтюшев обіймав посаду вчителя малю-
вання та краснопису в Луганській прогімназії
О.С. Бондаря (ЦДІА, ф. 376, оп. 1, д. 2290,
л. 9—11).
Відтоді доля пов’язала Сергія Олександро-
вича з Луганщиною назавжди, тут минули най-
щасливіші і найтрагічніші дні його життя.
30 червня 1906 р. він одружився з донькою
слов’яносербського міщанина Катериною Кос-
тянтинівною Каверіною, яка була і коханою
жінкою, і вірним другом. Вона підтримувала
його у найскладніших життєвих ситуаціях. Для
Сергія Олександровича завжди на першому
місці були його родина та археологія — особ-
лива його пристрасть.
У зрілому віці, в 32 роки, він прийняв рі-
шення продовжити навчання і в серпні 1910 р.
© І.М. КЛЮЧНЄВА, 2008
звернувся з проханням про зарахування віль-
ним слухачем до Московського Імператорсько-
го археологічного інституту ім. імператора Ми-
коли II (ЦДІА, ф. 376, оп. I., д. 2290, л. 6).
Що вплинуло на його рішення? Чому архео-
логія? Це питання так і залишилося без від-
повіді. У вересні 1910 р. Сергія Олександрови-
ча було зараховано до інституту. Влітку 1912 р.
з дозволу Рязанської вченої архівної комісії і
Рязанського губернатора С.О. Локтюшев про-
вів свої перші самостійні археологічні дослі-
дження в Рязанській губернії — в місцях, звід-
ки був родом. Підсумком польових робіт стала
перша наукова праця «Об исследовании курга-
на — бугра в Касимовском уезде в июле 1912 го-
да» (Локтюшев 1913, с. 39—40).
Постановою Ради Московського археоло-
гічного інституту від 23 квітня 1916 р. вільно-
го слухача інституту Сергія Олександровича
Локтюшева, який прослухав курс наук архео-
логічного відділення, витримав усні іспити та
успішно захистив дисертацію з теми «Культу-
ра каменного века в пределах Рязанской губер-
нии», на підставі «Височайше утвержденного»
Положення про інститут від 31 січня 1907 р.
визнано гідним звання «вченого археолога і
зараховано в дійсні члени інституту» (ЦДІА,
ф. 376, оп. 1, спр. 2290, л. 2; ДАРО, ф. Р-49, оп. I,
спр. 44, л. 7).
Археологічні дослідження захопили моло-
дого вченого. В 1915—1916 рр. він працював у
Майкопі на Кубані, де обробляв археологічний
матеріал, що зберігався в історичному відділі
Майкопського музею шанувальників природи
(ДАРО, ф. Р-49, оп. I, спр. 44, л. 5, 5 зв.), прово-
див розкопки Махошевського кургану. Аналі-
зуючи знайдені матеріали, Локтюшев активно
листувався зі співробітником Московського іс-
торичного музею В.О. Городцовим.
На початку 1917 р. С.О. Локтюшев дослі-
джував давні побутові пам’ятки, випадково від-
криті під час виконання господарчих робіт біля
станції Хапри Катеринівської залізниці Донсь-
І.М. Ключнєва
СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ ЛОКТЮШЕВ
(до 60-річчя від дня трагічної загибелі)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 94
кої області. Про знайдені бронзові фібули з ла-
тинськими написами він повідомив Петроград-
ську імператорську археологічну комісію. Стат-
тю «Бронзовые фибулы с латинскими надпися-
ми, найденными близ станции Хапры Екатери-
нинской ж. д. Донской обл.» учений надіслав
старшому члену комісії, професору М.І. Весе-
ловському (ДАРО, ф. Р-49, оп. 1, спр. 44, л. 5,
5 зв., 6, 6 зв.).
Перші свідчення про археологічні дослі-
дження С.О. Локтюшева на Донеччині також
припадають на 1917 р. В автобіографії він пи-
сав, що з дозволу місцевої влади проводив ар-
хеологічні дослідження у Слов’яносербсько-
му повіті Катеринославської губернії (ДАРО,
ф. Р-49, оп. 1, спр. 44, л. 1, 3, 3 зв.). Ні революції,
ні жорстока боротьба за владу, ні громадянська
війна і розруха не завадили С.О. Локтюшеву
відкривати таємниці минулого й писати нові
сторінки давньої історії. У 1918 р. він дослі-
див два кургани в околиці м. Слов’яносербськ
з дозволу земської управи та Луганського на-
уково-просвітницького товариства на підставі
дозволу коменданта Слов’яносербського пові-
ту та Німецької комендатури. Територія облас-
ті на той час входила до складу Української
Держави гетьмана Павла Скоропадського. В
1919 р. дослідник розкопав два кургани біля
м. Луганськ на підставі дозволу начальника
Слов’яносербського повіту, на кошти науково-
просвітницького товариства, основним завдан-
ням якого було вивчення особливостей місце-
вого краю (товариство було ліквідовано 1919 р.)
(НА ІА НАН України, ф. ВУАК, спр. 17, л. 78). То-
ді терени регіону були під владою армії А.І. Де-
нікіна. В січні 1920 р. у Донбасі остаточно пе-
ремогла радянська влада.
Складна ситуація у країні порушила нала-
годжені наукові стосунки між дослідниками.
Локтюшев втратив зв’язок із археологами Мос-
ковського археологічного інституту, Рязанською
архівною комісію, Московським історичним
музеєм, з якими мав тісні науково-ділові від-
носини. У 1918 р. С.О. Локтюшев звернувся до
О.І. Яцимирського, ректора Ростовського архео-
логічного інституту, та ради професорів інститу-
ту з пропозицією про співпрацю. Цей інститут
на той час був єдиною науковою установою у га-
лузі археологічних наук на півдні Росії (ДАРО,
ф. Р-49, оп. 1, спр. 44, л. 1, 3, 3 зв.).
Колегія інституту охоче запропонувала Сер-
гієві Олександровичу обійняти посаду викла-
дача і продовжити розпочаті археологічні до-
слідження в околицях м. Луганськ. Таку про-
позицію С.О. Локтюшев прийняв з великим
задоволенням, готовий повністю віддатися на-
уковій праці. Він викладав курси «Доісторична
археологія», «Нумізматика», «Побутова архео-
логія», досліджував кургани в Ростовській обл.,
де студенти в польових умовах засвоювали
ази археологічної науки (ДАРО, ф. Р-49, оп. 1,
спр. 44, л. 8, 8 зв.). Плідна співпраця з інститу-
том тривала до закриття цього закладу в липні
1922 р. (ДАРО, ф. Р-49, оп. 1, спр. 44, л. 1—25).
І знову все спочатку. С.О. Локтюшев працю-
вав у шкільних установах м. Луганськ: 6-й тру-
довій школі, школі малювання, у залізничній
професійно-технічній школі та ін.
У 1923 р. С.О. Локтюшева запросили працю-
вати до Донецького інституту народної освіти,
що розпочав свою роботу в м. Луганськ, де він
викладав природничу географію та краєзнав-
ство (ДАЛО, ф. Р-416, оп. 1, спр. 4, л. 20 зв.).
Особливу увагу С.О. Локтюшев приділяв
краєзнавчій роботі. В 1925 р. він очолив нау-
ково-краєзнавчий гурток з вивчення пам’яток
старовини в басейні Сіверського Дінця, що був
у системі Центрального бюро краєзнавства при
Всесоюзній академії наук. Діяльність гуртка з
ініціативи Сергія Олександровича висвітлюва-
ли в луганському журналі «Радянська школа»
в розділі «Вісті науково-краєзнавчого гуртка»
(ДАЛО, ф. Р-628, оп. 1, спр. 2, л. 77).
Значним був внесок С.А. Локтюшева в ро-
боту крайової комісії з охорони пам’яток ма-
теріальної культури та природи, націоналіза-
ції художніх цінностей, предметів старовини,
що пізніше надійшли до колекції Луганського
краєзнавчого музею.
С.О. Локтюшев, 1910—1915 рр.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 95
Наприкінці 1920-х — на початку 1930-х рр.
у країні спостерігалося значне наукове підне-
сення. З’явилися нові центральні та периферійні
науково-дослідні центри, краєзнавчі музеї, нау-
кові товариства. Саме тоді виникла необхідність
об’єднання наукових сил краю. При Донецько-
му інституті народної освіти (ДІНО) в 1926 р.
було створено науково-дослідну кафедру з до-
слідження природи та економіки, історії і побу-
ту Донбасу. Сергій Олександрович, як завжди,
був у вирі подій. Він увійшов до керівного скла-
ду щойно організованого Наукового товариства
Донбасу, був членом Ради кафедри, керівником
секції «Геологія й археологія Донбасу», основ-
ними напрямами роботи якої було вивчення,
реєстрація та охорона пам’яток археології, скла-
дання археологічної карти Донбасу, створення
археологічного музею (ДАЛО, ф. Р-416, спр.
25, л. 194—195). Разом із С.О. Локтюшевим
у роботі секції брали участь С.А. Альбрехт,
В.М. Гончаров, К.І. Матвєєв, А.І. Дядичев —
шкільні вчителі, музейні працівники, однодумці,
постійні учасники археологічних експедицій.
Водночас С.О. Локтюшев брав активну
участь у роботі Північнокавказького археоло-
гічного товариства археології та історії, зокре-
ма в розробці мапи Північнокавказького краю,
яку готували до Всесоюзного археологічного
з’їзду, що так і не відбувся (НА ІА НАН Украї-
ни, ф. ВУАК, спр. 109/2, л. 1).
У 1927 р. С.О. Локтюшева призначено за-
відувачем Луганського крайового соціально-
го музею. Високоосвічений, невтомний за на-
турою — він завжди був у центрі подій, що
відбувалися в культурному житті міста. Ще в
1915 р. він виступив ініціатором відкриття в
м. Луганськ Історичного музею, написавши
низку статей з приводу необхідності його засну-
вання. Сергія Олександровича підтримували
представники луганської інтелігенції, справжні
цінителі мистецтва подружжя М.І. та С.І. Сте-
фановичів, але до жовтневого перевороту було
відкрито лише тимчасовий музей при Луган-
ському науково-просвітницькому товаристві.
У 1920 р. музей у Луганську було створено,
Сергій Олександрович був членом ради музею
і консультантом. З 1927 р. до кінця свого жит-
тя він працював у Луганському музеї на різних
посадах: директором, заступником директора,
науковим співробітником.
Польові археологічні дослідження — розвід-
ки і розкопки пам’яток археології за течією рі-
чок Сіверський Донець, Айдар, Деркул, Євсуг,
Лугань та ін., для того часу були значними. Ба-
зову тему наукових досліджень С.О. Локтюшев
визначив, ще коли був слухачем Московського
археологічного інституту, — це первісна архео-
логія. Хоча він дуже часто звертався й до інших
розділів науки — великий інтерес становлять
його дослідження поселень доби бронзи, роз-
копки курганів (давніх могильників). Завдяки
С.О. Локтюшеву науковий світ дізнався про уні-
кальні матеріали палеолітичних стоянок біля
с. Весела Гора (1919) та хутора Рогалик — Рога-
лик-Якимівська стоянка (1926). У 1937 р. за дору-
ченням радянської секції Міжнародної асоціації
з вивчення четвертинного періоду С.О. Локтю-
С.О. Локтюшев із дружиною К.К. Локтюшевою
Посвідчення дійсного члена Імператорського археоло-
гічного інституту і Рязанської вченої архівної комісії
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 96
шев проводив археологічні розвідки з виявлення
пам’яток зі слідами палеоліту. Він відкрив сто-
янки біля хутора Красний Яр на правому березі
р. Сіверський Донець, дослідив поселення доби
бронзи — Непринське, Кібикинське, Болотен-
не та ін. Значну увагу вчений приділив вивчен-
ню курганів. Особливий інтерес для дослідника
становили поховання катакомбної культури. Всі
археологічні дослідження С.О. Локтюшева були
підпорядковані ідеї охорони пам’яток матеріаль-
ної культури та природи, а польові дослідження
супроводжувалися пояснювальними лекціями
для присутніх, у яких наголошувалося на зна-
ченні пам’яток матеріальної культури взагалі та
соціально-науковому значенні відкриттів. Лекції
закінчувалися традиційним закликом оберігати
й не руйнувати пам’ятки минулого та природи
(Локтюшева 1928, с. 92).
Сергій Олександрович залишив по собі бли-
зько 60 наукових та науково-популярних праць
із археології, історії та краєзнавства.
С.О. Локтюшев листувався з відомими архео-
логами М.О. Макаренком (Київ), М.І. Веселовсь-
ким (Ленінград), В. Богачовим (Баку), О.І. Яци-
мирським (Ростов-на-Дону), А. Тальгреном (Гель-
синфорс), Л.А. Абазою (Новочеркаськ).
Багаторічна дружба пов’язувала Сергія Олек-
сандровича з Василем Олексійовичем Город-
цовим, який був для нього і вчителем, і порад-
ником, і другом. У тяжкі часи Локтюшев звер-
тався до Василя Олексійовича за підтримкою,
ділився з ним наболілим. З ним він радився під
час написання дисертації у студентські роки,
повідомляв про свої відкриття та нові знахідки.
В архіві Державного історичного музею Росії
зберігається лист С.О. Локтюшева до В.О. Го-
родцова від 21.IV.1927 р., де він повідомляв про
скарб бронзових речей, знайдений у 1925 р. на
березі р. Айдар біля с. Райгородка Луганської
обл. (Городцов 1928, с. 56—57; Ключнева 2005,
с. 258—265; Лесков 1967, с. 159—161).
С.О. Локтюшев проводив спільні археоло-
гічні дослідження з В.О. Городцовим, М.В. Си-
бильовим, С.Н. Замятніним, рязанськими архе-
ологами Н. Говоровим, Мансуровим, на Пів-
нічному Кавказі працював разом із М.І. Весе-
ловським.
З роками зростав науковий рівень ученого
як фахівця. Він був дійсним членом Імператор-
ської археологічної комісії, Рязанської архівної
комісії (1915), Московського товариства з дослі-
дження пам’яток старовини ім. А.І. Успенсь-
кого при Імператорському московському архео-
логічному інституті, Сибірської вченої архівної
комісії (1916). З 1919 р. С.О. Локтюшев — голова
Луганського науково-просвітнього товариства,
Лист із щоденника С.О. Локтюшева. Опис наконечни-
ка списа, знайденого поблизу с. Весела Гора в 1918 р.
Посвідчення учасника конференції Institut International
D’anthrologie в Парижі 1935 р.
С.О. Локтюшев разом із В.О. Городцовим, рязанськи-
ми археологами Говоровим та Мансуровим
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 1 97
член Харківської крайової комісії з охорони
матеріальної культури і природи. У 1926 р.
він виступив з доповіддю в Institut Internation-
al D’anthrologie в Парижі. У лютому 1935 р.
на засіданні Президії Луганської міської ради
Донецької обл. розглядалося питання про при-
значення С.О. Локтюшеву персональної пенсії
республіканського значення за тривалу педа-
гогічну діяльність та вислугу років.
На пенсії Сергій Олександрович продовжував
працювати. З 1938 р. до дня окупації міста він
працював на посаді професора викладачем дав-
ньої історії та археології, завідувачем кафедри
історії у ДІНО. Одночасно був науковим спів-
робітником Ворошиловградського краєзнавчого
музею. Війна зруйнувала плани вченого. Най-
більше його хвилювало питання збереження
музейної колекції. Адміністрація міста не знай-
шла можливості надати допомогу в організації
евакуації музейних цінностей: у необхідному
транспорті для вивозу матеріалів було від-
мовлено. Сергій Олександрович залишився на
окупованій території, докладаючи всіх зусиль
для збереження музейних експонатів. Частину
речей було упаковано і сховано в одному з під-
валів будинку музею (пров. Полтавський), час-
тина предметів та музейні документи, бібліотека
залишалися в будинку НАРДОМу по вул. Пуш-
кінській, де після повені 1940 р. тимчасово було
розташовано музей. Під час окупації у цьому
будинку виникла пожежа, й майно музею загинуло.
Після того як німцям стало відомо про сховані
музейні експонати, С.О. Локтюшев був змушений
відкрити музей при створеному окупаційною
владою відділі освіти. Він не міг ризикувати та
привертати увагу до своєї родини, адже його
дружина Катерина Костянтинівна була хазяйкою
явочної квартири підпільного обкому партії.
20 лютого 1943 р., одразу після звільнення
міста, С.О. Локтюшева було заарештовано орга-
нами НКВС і звинувачено в загибелі музею і зра-
ді Батьківщини. Доказів, які б підтверджували
це обвинувачення, у матеріалах особистої спра-
ви немає. На момент арешту Сергієві Олексан-
дровичу було 65 років. Його свідомо зробили
винним у тому, що він не евакуювався, не за-
лишив напризволяще музейні цінності — ре-
зультати його ж таки багаторічної роботи. За
матеріалами справи, С.О. Локтюшев помер у
Погорелівській в’язниці, де він незадовго до
того досліджував Погорелівську стоянку — ось
така іронія долі. Загинув Сергій Олександрович
від туберкульозу легень, хоча за свідченням
родичів до арешту був цілком здоровим. Чи
могла в 25-денний термін раптово виникнути
ця хвороба?… Остаточний вирок С.О. Локтю-
шеву так і не було оголошено, однак і звину-
вачувати його не було в чому. Проте майже на
півстоліття це ім’я було забуте. Мало хто
наважувався згадувати про той великий вне-
сок, що зробив Сергій Олександрович в ар-
хеологічну науку, дослідження краю, про те,
що саме завдяки С.О. Локтюшеву нині луганці
можуть милуватися вцілілими картинами відо-
мих художників, розповідати про унікальні
археологічні пам’ятки, відкриті вченим. Мину-
ло багато років, перш ніж чесне ім’я Сергія
Олександровича Локтюшева стали згадувати з
повагою і вдячністю за його працю. 8 лютого
1990 р. С.О. Локтюшева було реабілітовано.
Городцов В.А. К вопросу о киммерийской культуре. — М., 1928. — Т. 2. — С. 56—57.
Ключнева И.Н. Райгородский клад // Матеріали та дослідження з археології Східної України. — Луганськ: Вид-во
Східноукр. нац. ун-ту, 2005. — Вип. 4. — С. 258—265.
Лесков А.М. О северопричерноморском очаге металлообработки в эпоху поздней бронзы // Памятники эпохи
бронзы юга европейской части СССР. — К.: Наук. думка, 1967. — С. 159—161.
Локтюшев С.А. Об исследовании кургана — бугра в Касимовском уезде в июле 1912 года // Тр. Рязан. Ученой
Архивной комиссии. — Рязань, 1913. — Т. 26, вып. 1. — С. 39—40.
Локтюшев С.А. Полевые научно-исследовательские работы Луганского музея // Радянська школа. — Луганське,
1928. — № 10. — С. 92.
Одержано 15.02.2007
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69848 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:37:41Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ключнєва, І.М. 2014-10-23T15:02:44Z 2014-10-23T15:02:44Z 2008 Сергій Олександрович Локтюшев (до 60-річчя від дня трагічної загибелі) / І.М. Ключнєва // Археологія. — 2008. — № 1. — С. 93-97. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69848 uk Інститут археології НАН України Археологія Пам’ять археології Сергій Олександрович Локтюшев (до 60-річчя від дня трагічної загибелі) Serhiy Oleksandrovych Loktyushev (60 years after the tragic loss) Article published earlier |
| spellingShingle | Сергій Олександрович Локтюшев (до 60-річчя від дня трагічної загибелі) Ключнєва, І.М. Пам’ять археології |
| title | Сергій Олександрович Локтюшев (до 60-річчя від дня трагічної загибелі) |
| title_alt | Serhiy Oleksandrovych Loktyushev (60 years after the tragic loss) |
| title_full | Сергій Олександрович Локтюшев (до 60-річчя від дня трагічної загибелі) |
| title_fullStr | Сергій Олександрович Локтюшев (до 60-річчя від дня трагічної загибелі) |
| title_full_unstemmed | Сергій Олександрович Локтюшев (до 60-річчя від дня трагічної загибелі) |
| title_short | Сергій Олександрович Локтюшев (до 60-річчя від дня трагічної загибелі) |
| title_sort | сергій олександрович локтюшев (до 60-річчя від дня трагічної загибелі) |
| topic | Пам’ять археології |
| topic_facet | Пам’ять археології |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69848 |
| work_keys_str_mv | AT klûčnêvaím sergíioleksandrovičloktûševdo60ríččâvíddnâtragíčnoízagibelí AT klûčnêvaím serhiyoleksandrovychloktyushev60yearsafterthetragicloss |