Державне регулювання – пріоритетний напрям розвитку економіки аграрного сектору
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6991 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Державне регулювання – пріоритетний напрям розвитку економіки аграрного сектору / А.Г. Бабенко // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 162. — С. 41-44. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6991 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бабенко, А.Г. 2010-03-22T13:21:38Z 2010-03-22T13:21:38Z 2009 Державне регулювання – пріоритетний напрям розвитку економіки аграрного сектору / А.Г. Бабенко // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 162. — С. 41-44. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6991 338.436.33.342 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Державне регулювання – пріоритетний напрям розвитку економіки аграрного сектору Государственное регулирование – приоритетное направление развития экономики аграрного сектора State regulation – a priority direction of development of economy of agrarian sector Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Державне регулювання – пріоритетний напрям розвитку економіки аграрного сектору |
| spellingShingle |
Державне регулювання – пріоритетний напрям розвитку економіки аграрного сектору Бабенко, А.Г. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title_short |
Державне регулювання – пріоритетний напрям розвитку економіки аграрного сектору |
| title_full |
Державне регулювання – пріоритетний напрям розвитку економіки аграрного сектору |
| title_fullStr |
Державне регулювання – пріоритетний напрям розвитку економіки аграрного сектору |
| title_full_unstemmed |
Державне регулювання – пріоритетний напрям розвитку економіки аграрного сектору |
| title_sort |
державне регулювання – пріоритетний напрям розвитку економіки аграрного сектору |
| author |
Бабенко, А.Г. |
| author_facet |
Бабенко, А.Г. |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Государственное регулирование – приоритетное направление развития экономики аграрного сектора State regulation – a priority direction of development of economy of agrarian sector |
| issn |
1562-0808 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6991 |
| citation_txt |
Державне регулювання – пріоритетний напрям розвитку економіки аграрного сектору / А.Г. Бабенко // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 162. — С. 41-44. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT babenkoag deržavneregulûvannâpríoritetniinaprâmrozvitkuekonomíkiagrarnogosektoru AT babenkoag gosudarstvennoeregulirovanieprioritetnoenapravlenierazvitiâékonomikiagrarnogosektora AT babenkoag stateregulationaprioritydirectionofdevelopmentofeconomyofagrariansector |
| first_indexed |
2025-11-27T00:15:00Z |
| last_indexed |
2025-11-27T00:15:00Z |
| _version_ |
1850787980583632896 |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
41
де іеВС – i–та частка імовірності втрат певного рівня, яка визначена з використанням економіко-
математичних моделей;
п – кількість i–тих часток імовірностей втрат певного рівня, яка обумовлюється числом різновид-
ностей факторів ризику.
Розробка економіко-математичних моделей у розрізі кожної частки імовірностей втрат певного рівня
забезпечує більш високу точність у побудові кривої ризику в порівнянні з варіантом, коли б дана модель
складалась у цілому для показника імовірності втрат відповідних рівнів.
Кожен із названих методів побудови кривої ризику може найбільш ефективно використовуватися при
наявності певних умов.
Отже, аналітично-розрахунковий метод пропонується використовувати для побудови кривої ризику при
нестабільності умов, у яких функціонує фірма, зокрема в умовах прояву кризових явищ.
Джерела та література
1. Арсеньев Ю. Н. Методы и модели оптимизации ресурсов субъектов рынка: учеб. пособие / Ю. Н. Ар-
сеньев, С. И. Шелопаев. – М.: Высш. шк., 1998. – 340 с.
2. Бешелев С. Л. Математико-статистические методы экспертных оценок / C Л. Бешелев, Ф. Г. Гуревич. –
М.: Статистика, 1980. – 215 с.
3. Вітлінський В. В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику: (монографія) / В. В. Вітлінський.
– К.: Деміург, 1996. – 211 с. – Бібліогр.: с. 200-209.
4. Гранатуров В. М. Ризики підприємницької діяльності: проблеми аналізу / В. М. Гранатуров, О. Б. Шев-
чук. – К.: Зв'язок, 2000. – 152 с.
5. Курилин Б. И. Безопасность банковских операций. Оценка и минимизация рисков. – Киев, 1995. – С. 11.
6. Соболь И. М. Метод Монте-Карло / И. М. Соболь. – М.: Наука, 1968. – 64 с.
7. Спицын И. О., Спицын Я. О. Маркетинг в банке. – Тернополь: Тарнекс, 1993. – С. 591.
Бабенко А.Г. УДК: 338.436.33.342.
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ – ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМ РОЗВИТКУ
ЕКОНОМІКИ АГРАРНОГО СЕКТОРУ
Постановка проблеми. На сучасному етапі відродження сільського господарства, його виробничої і
соціальної інфраструктури, а також забезпечення тут динамічного зростання економіки може бути здійсне-
но за умов державного регулювання. Саме держава, її центральні та місцеві органи повинні забезпечити ак-
тивне впровадження регулюючих економічних функцій в різних галузях, включаючи також і аграрний ком-
плекс.
Про це слід говорити на всіх рівнях, адже на жаль ще існують помилкові твердження щодо саморегу-
лювання економіки. А тому автор даної статті акцентує увагу також на історичному аспекті зародження ме-
ханізму регульованої економіки, її значимості в аграрному секторі країни.
Ідея необхідності державного втручання в економіку зародилася ще в XVII столітті і була висловлена
представниками першої наукової економічної школи, меркантилістами (в перекладі з італійської мерканти-
ліст – купець, торговець).
Одним із засновників меркантилізму був француз Антуан Монкрентьєн (1575-1621). Представники зга-
даної школи стверджували, що джерелом багатства держави являється торгівля.
В економічній теорії досить давно сформувалися два принципові підходи щодо державного регулюван-
ня економіки. Перший підхід детально обґрунтував Адам Сміт (1723-1790) в своїй науковій праці «Иссле-
дование о природе и причинах багатства народов» (1776р.). Він стверджував, що ринкова система здатна до
саморегулювання, а одержання прибутку являється спонукальною силою економічного розвитку. Положен-
ня А. Сміта були розвинуті його послідовниками і одержали назву «економічного лібералізму».
Другий принципіальний підхід до проблеми регулювання економіки пов’язаний з іменем англійського
економіста ДЖ. Кейнса (1883 – 1946 рр.), який науково обґрунтував неможливість саморегулювання еко-
номіки. Вчений доказав необхідність державного регулювання економіки, яка здатна зрівноважити сукуп-
ний попит і пропозицію, вивести економіку із кризи, сприяти її стабілізації і оздоровленню.
Слід відмітити, що наукові узагальнення ДЖ. Кейнса з проблеми державного регулювання були запро-
ваджені на практиці. Зокрема в США був здійснений «Новий курс», завдяки чому через механізм державно-
го втручання вдалося вивести країни з глибокої кризи 1929-1933 рр.. Тут здійснено ряд заходів, серед яких
були також і такі:
а) запровадження контролю над цінами, включаючи ціни на сільськогосподарську продукцію;
б) впровадження цін на сільськогосподарську техніку;
в) проведення централізації (укрупнення) і ревізія банківської системи;
г) заборона вивозу з країни золота та інші економічні заходи.
Все це дало позитивний ефект. Зменшився негативний вплив кризи на соціально-економічні наслідки в
суспільстві. В США створено розгалужену мережу державних структур, що забезпечує регулювання еко-
Бабенко А.Г.
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ – ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ АГРАРНОГО СЕКТОРУ
42
номіки в різних напрямах та галузях: фінанси, транспорт, зовнішня та внутрішня торгівля, аграрний ком-
плекс, державно-монополістична власність тощо.
Не дивлячись на значну роль ринкових механізмів у формуванні економіки на мікро- і макрорівнях,
все-таки в суспільстві виникає немало соціально-економічних проблем які непідвладні (непідлеглі) ринку.
Саме цими проблемами (непідвладними) повинні займатися держава, її державні структури.
В жодній країні світу вільний ринок у чистому виді не існує. А тому можна сказати, що ринок предста-
вляє собою абстрактну модель. Якщо говорити про ідеальну модель економічного устрою суспільства, та
вона представляє собою поєднання ринкових законів з механізмом державного регулювання для вирішення
різних проблем.
За допомогою регулювання держава виконує 5 основних функцій.
Перша функція – правове забезпечення функціонування ринкового механізму. В кожній країні на дер-
жаву покладено задачу по захисту прав виробників і споживачів, які діють на ринку. Всі суб’єкти ринку по-
винні бути захищені законом.
В державі повинно також забезпечуватись право власності. Законом захищається інтелектуальна влас-
ність, діяльність банківської сфери і т.д.
Друга економічна функція держави – захист конкуренції як основного регулюючого механізму ринку.
Антимонопольне законодавство повинно вирішувати проблему запобігання монопольної конкуренції. Дос-
від країн ринкової економіки засвідчує, що для існування конкуренції повинно бути 10-15 відсотків вироб-
ників однотипної продукції.
Третя функція держави в регульованій ринковій економіці – це розподіл доходів і багатства. Існування
конкуренції забезпечує досить високий доход окремим товаровиробникам. В той же час інші товаровироб-
ники забезпечують собі значно менший доход. Це означає нерівність в споживанні.
Завдання держави – зменшити нерівність а також забезпечити нормальні умови життя і тим верствам
населення, які одержують невисокий заробіток або знаходиться на пенсії тощо.
За допомогою встановлених фіксованих цін на товари і послуги держава забезпечує перерозподіл дохо-
дів на користь малозабезпечених членів суспільства.
Четверта економічна функція держави – внесення коригувань в механізм розподілу ресурсів з метою
зміни структури національного продукту.
П’ята функція держави – забезпечення стабілізації економічного росту, контроль за інфляцією та зайня-
тістю населення.
В умовах функціонування ринкової економіки функції держави спрямовані на досягнення головних ці-
лей, зокрема: підтримка необхідних темпів росту економіки; висока зайнятість населення; підтримка рівно-
ваги платіжного балансу; підвищення економічної ефективності виробництва; стабільність цін; зовнішньое-
кономічна рівновага та інші.
Досягнення згаданих цілей регулювання ринкової економіки здійснюється за допомогою різних мето-
дів: проведення бюджетної та податкової політики; створення бюджетного сектору управління; регулюван-
ня кредитно-грошової системи тощо.
Виклад основного матеріалу дослідження. Державне регулювання не втрачає своєї актуальності на су-
часному етапі. Особливого значення набуває ця проблема в галузях сфери матеріального виробництва, зок-
рема в галузі сільського господарства. Саме тут спостерігаються тенденції зниження економічної ефектив-
ності виробництва, а окремі види товарної продукції являються збитковими.
Регульована ринкова економіка повинна включати цілий комплекс докорінної перебудови методів
управління сільським господарством на макрорівні, зокрема запровадження економічного механізму регу-
лювання реалізаційних цін на сільськогосподарську продукцію (сировину) та промислові ресурси, посилен-
ня мотивації аграрної праці та вдосконалення міжгалузевих цінових пропорцій.
В епоху регульованої ринкової економіки посилюється роль держави щодо здійснення аграрної політи-
ки, і зокрема, встановлення тимчасових регульованих цін на основні види сільськогосподарської продукції.
Необхідно докорінно перебудувати сам механізм управління сільським господарством шляхом запро-
вадження регульованих цін на основні види товарної продукції: зерно, соняшник, цукрові буряки, молоко, а
також живність великої рогатої худоби, свиней і птиці. Решта видів продукції може реалізуватись за ринко-
вими (вільними) цінами з врахуванням попиту і пропозиції.
Основою ціни будь – якого товару є його повна собівартість або ж затрати по виробництву і реалізації.
Отже, повна собівартість одиниці продукції – це перша головна складова ціни. В ціну входить також і друга
частина – це прибуток, що забезпечує прогнозований рівень рентабельності. Саме цього обов’язкового пра-
вила, тобто рентабельності або ж окупності витрат в ринкових умовах слід і дотримуватись.
Орієнтирами для розрахунку прогнозованого рівня рентабельності та мінімальних регульованих цін на
основні види продукції на 2009 рік можуть бути: рівень рентабельності за 1990 і 2007 роки; повна собівар-
тість одиниці продукції за 2007 рік. Враховуючи ці показники, а також необхідність включення в ціну від-
повідної частини прибутку, нами розроблені мінімальні регульовані ціни , які рекомендується запровадити
в підприємствах усіх форм власності.
В рослинницькій галузі передбачається встановити регульовані ціни в розрахунку на 1ц продукції: зер-
но – 130 грн, соняшник – 240 грн і цукрові буряки – 27 грн. За нашими підрахунками, за таких умов рівень
рентабельності виробництва вказаної продукції відповідно складатиме в межах 100,2%, 119% і 50%.
В тваринницькій галузі рекомендується встановити регульовані ціни по чотирьох видах продукції, а їх
рівень в розрахунку на 1ц становить: молоко-280 грн., ВРХ та м’ясо – 1400, свині на м’ясо – 1300 і птиця на
м’ясо – 960 грн.
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
43
Встановлення таких цін сприятиме росту поголів’я худоби і птиці, зростанню рентабельності виробни-
цтва. Розрахункові показники рентабельності складають: молоко – 119,4%, ВРХ на м’ясо – 59,8, свині на
м’ясо – 40,3, птиця на м’ясо – 31,2 %. Отже буде забезпечене рентабельне виробництво основних видів
продукції.
Розрахунки показують, що із запровадженням мінімальних регульованих цін в сільськогосподарських
підприємствах країни уже в 2009 році буде додатково одержано прибутку близько 15 млрд. грн. З враху-
ванням інших видів товарної продукції (що реалізується за вільними цінами) вказана маса прибутку ще збі-
льшиться. Таким чином, будуть створені умови для розширеного відтворення в сільському господарстві. Це
сприятиме практичному вирішенню ряду досить гострих проблем.
Одна із них це докорінне покрашення мотивації аграрної праці. Як відомо протягом багатьох десятків
років номінальна заробітна плата аграріїв була нерідко в 2 і більше разів нижчою, ніж працівників інших
галузей сфери матеріального виробництва. Порівняємо лише фактичний рівень номінальної середньомісяч-
ної зарплати в окремих галузях України за 2007 рік: в промисловості – 1554 грн., на будівництві – 1486, на
транспорті – 1670, в сільському господарстві – 771 грн.
Такий стан матеріальної винагороди працівників сільського господарства в значній мірі стримує прак-
тичне вирішення проблеми прискореного розвитку аграрного сектора та його соціально – економічного
оздоровлення. Низька зарплата в ринкових умовах є перешкодою щодо формування постійних трудових
колективів в сільськогосподарському виробництві, а також є головною причиною міграції робочої сили в
сільській місцевості.
Настав час, коли матеріальне стимулювання працівників аграрної галузі необхідно докорінно поліпши-
ти і невідкладно вирішити. Справедливо і логічно буде приблизити рівень номінальної заробітної плати аг-
раріїв до відповідного рівня матеріальної винагороди робітників базових галузей промисловості. Мова йде
про підвищення номінальної зарплати в сільському господарстві приблизно в 2 рази в порівнянні з фактич-
ним її рівнем у 2007 році. Такі можливості стимулювання аграрної праці з'являться з моменту впроваджен-
ня регульованих цін на продукцію та надходження в зв'язку з цим додаткових грошових ресурсів.
Щоб здійснити це на практиці, необхідно до фактичного фонду зарплати з відрахуванням на соціальні
заходи (в 2007 році він складав майже 5 млрд. грн.)виділити додатково 4,5 млрд. грн. Тобто, річний фонд
зарплати з відрахуванням на соціальні заходи (в сільськогосподарських підприємствах країни на 2009 рік
передбачити в обсязі 9,5 млрд. грн. Така матеріальна підтримка безумовно стане суттєвим поворотом в
сільському господарстві, потужним стимулом аграріїв до високопродуктивної праці.
Будь – які спроби відкласти вирішення проблеми докорінного посилення мотивації аграрної праці мо-
жуть обернутись небажаними результатами щодо здійснення прискореного соціально – економічного роз-
витку сільського господарства.
Нові стимулюючі ціни на сільськогосподарську продукцію (сировину) в поєднанні із значним посилен-
ня матеріальної винагороди аграрних працівників сприятимуть росту обсягів виробництва валової продук-
ції в усіх категоріях господарств приблизно 5 млрд. грн. щорічно.
Вказаний приріст продукції буде забезпечуватись залученням на ринку праці безробітних. Отже, в сіль-
ському господарстві буде забезпечена динаміка зростання зайнятості населення, повернення аграріям рані-
ше втрачених робочих місць.
Динаміка прискореного розвитку сільського господарства залежить також від вдосконалення міжгалу-
зевих економічних відносин або ж цінових пропорцій між сільським господарством та іншими галузями
АПК– сільськогосподарським машинобудуванням, хімічною промисловістю, переробним та енергетичним
комплексом тощо.
Про важливість окремих промислових галузей в економіці сільськогосподарських підприємств засвід-
чують окремі цифрові дані. В 2007 році матеріальні витрати, що увійшли до собівартості продукції сільсь-
кого господарства становили 24,3 млрд. грн., із них 13,8 млрд. грн. (56,8%) – це закуплені матеріально – те-
хнічні ресурси в промислових галузях.
Лише за один рік затрати на матеріли збільшились на 2,3 млрд. грн. Схоже на те, що ріст цін на матері-
альні ресурси партнерів АПК не зупинився, а продовжується. Уже на початку 2008 року індекс цін, зокре-
ма, на мінеральні добрива та інші хімічні продукти становив 141,7%, нафтопродукти – 149, корми промис-
лового виробництва – 163,7%.
Крім цього, маємо дані статистичних органів про зростання цін на основні засоби виробництва – трак-
тори, автомобілі, сільськогосподарські машини тощо. На їх закупку в аграрному секторі затрачаються капі-
тальні вкладення. Звідси і зростає також і собівартість продукції сільського господарства у вигляді відраху-
вань на амортизацію вказаних основних засобів.
Необхідно також уникнути цінових диспропорцій між сільським господарством і іншими галузями, пе-
рейти на регульовані ціни на основні види основних засобів виробництва: комбайни, трактори, вантажні ав-
томобілі, окремі сільськогосподарські машини тощо.
Потребують подальшого вдосконалення економічні відносини між сільським господарством, з одного
боку, та переробним комплексом і торгівлею, з другого. Молочним заводам та м’ясокомбінатам повинні на-
даватись пільгові кредити для закупівлі в сільськогосподарських підприємствах та в господарствах насе-
лення молочної сировини, худоби та птиці. Закупівля продукції повинна проводитись не нижче мінімаль-
них регульованих цін на сільськогосподарську продукцію, які викладені вище. Адже на сьогодні склалась
ситуація не з кращих: більшість видів тваринницької продукції виробляти в аграрній сфері збитково. В той
же час економічно вигідно займатись переробкою продукції, а особливо її реалізацією.
В аграрному секторі слід припинити багаторічну практику продажу м’ясної продукції за цінами нижче
собівартості – унеможливити цей процес. За допомогою регулюючих механізмів досягти не лише рентабе-
Бабенко А.Г.
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ – ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ АГРАРНОГО СЕКТОРУ
44
льного виробництва всіх видів продукції, але й економічної (цінової) рівноваги між товаровиробниками,
переробним комплексом і торгівельними організаціями. Цінове регулювання в умовах ринкового середо-
вища – це важлива функція держави.
В інтересах зниження роздрібних цін на продовольчі товари необхідно розширити мережу фірменних
магазинів як аграрних товаровиробників, так і переробного комплексу країни. Це потребує додаткових за-
трат на розширення виробничих площу для сховищ, торгівельних приміщень та сучасного холодильного
господарства, але ці затрати окупляться за короткі терміни.
Висновки. Запровадження регульованих цін, що враховують не лише собівартість продукції, але й час-
тину прибутку, є одним із головних напрямів піднесення економіки сільського господарства.
Заслуговує практичного вирішення проблема оптимізації цін на матеріально – технічні ресурси (міне-
ральні добрива, нафтопродукти, окремі види технічних засобів), що споживаються в аграрному виробницт-
ві. Як кінцевий наслідок аграрної політики повинен бути паритет цінових пропорцій між містом і селом.
Необхідно також здійснити докорінне посилення мотивації праці в аграрному секторі. На етапі запро-
вадження регульованих цін забезпечити підвищення номінальної заробітної плати аграрних працівників.
Економічний механізм регулювання в сільському господарстві забезпечить на перспективу динаміку
зростання основних об’ємних та економічних показників: валової і товарної продукції, маси прибутку та
рентабельності аграрного виробництва.
Джерела та література
1. Агропромисловийй комплекс України: стан тенденції та перспективи розвитку (колектив авторів). – К.:
ННЦ «ІАЕ», 2005. – 292 с.
2. Бабенко А.Г. Державне регулювання та підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору. –
Проблема забезпечення дохідності агропромислового виробництва в Україні в постіндустріальний пе-
ріод. – К.: ННЦ «ІАЕ», 2008. – с. 179 – 188.
3. Кириленко І.Г. Трансформація соціально – економічних перетворень у сільському господарстві Украї-
ни: проблеми, перспективи. – К.: ННЦ «ІАЕ», 2005. – 452 с.
4. Могильний О.М. Регулювання аграрної сфери. – Ужгород, «ІВА», 2005.-400 с.
5. Посібник по формуванню ринкового середовища підприємств АПК. – К: «ІАЕ», 1997. – 587 с.
6. Проблеми забезпечення дохідності агропромислового виробництва в Україні в постіндустріальний пе-
ріод (колектив авторів). – К.: ННЦ «ІАЕ», 2008. – 618 с.
7. Ринок сільськогосподарської техніки: проблеми становлення / Яковенко В.П., Білоусько Я.К., Підлісе-
цький Г.М., Товстопят В.Л. і ін.. – К: ННЦ «ІАЕ», 2005. – 220 с.
8. Розвиток господарських формувань і організації виробництва в аграрній сфері АПК. – К: УАНН,
«ІАЕ», 1999. – 296 с.
9. Соціально –економічна модель постреформованого розвитку агропромислового виробництва в Україні.
– К: «ІАЕ», 2000. – 367 с.
10. Фінансові проблеми формування і розвитку аграрного ринку. – К.: ННЦ «ІАЕ», 2007. – 582 с.
11. Формування ринків матеріальних ресурсів АПК / за ред. Підлісецького Г.М. – К.: «ІАЕ», 2001. – 428 с.
Бондаренко С.М., Федоренко Н.Є.
ОСНОВНІ ІДЕЇ КОНЦЕПЦІЇ «ШІСТЬ СИГМ» ТА ЇХ ВПЛИВ НА
ЗАДОВОЛЕНІСТЬ СПОЖИВАЧА ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ
ВИРОБНИКА
Глобалізація та зростаюча міжнародна конкуренція радикально змінили підходи до ведення бізнесу в
індустріально розвинених країнах світу. Конкурентне середовище спонукає виробників боротись за покуп-
ців і шукати шляхи задоволення їх потреб і очікувань та прагнути досягнення їх лояльності. Тому виробни-
ки використовують нові управлінські технології в бізнесі з метою підвищення якості, конкурентоспромож-
ності продукції та більш повного задоволення вимог споживача. Серед таких управлінських технологій в
останні роки все більшого поширення набуває конценція «шість сигм».
Постановка завдання
Концепція «шість сигм» є однією із найбільш потужних та ефективних управлінських технологій під-
вищення якості та конкурентоспроможності продукції, яка дає змогу досягати в бізнесі високих результатів.
Концепція «шість сигм» досліджується в працях зарубіжних та вітчизняних авторів: Хаммера М., Чампи
Дж., П. Панде, Л. Холла, Н. Єрла, Є. М. Векслера, В. Б. Захожай, О. І. Момота, Н. А. Янковського та ін.
Результати та їх обговорення
Шість сигм – це підхід до удосконалення бізнесу, мета якого знайти і усунути причини помилок або
дефектів у бізнес-процесах шляхом зосередження на тих вихідних параметрах, які виявляються критично
важливими для споживача [3 с. 254].
Концепція «шість сигм» – це філософія досконалості в бізнесі, де акцент зроблено на задоволення ви-
мог споживача і на постійне удосконалення процесів, а також готовність приймати рішення на основі фак-
тичних статистичних даних.
|