Ще раз про мармурові саркофаги Херсонеса Таврійського
Статтю присвячено новій інтерпретації фрагментів мармурових саркофагів перших століть н. е. з Херсонеса як місць поховання та надгробних пам’ятників. Запропоновано їх можливе розташування на приміській ділянці некрополя, зроблено висновок про нові тенденції у поховальній практиці херсонеситів у перш...
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69925 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ще раз про мармурові саркофаги Херсонеса Таврійського / В.М. Зубар, А.В. Буйських // Археологія. — 2008. — № 2. — С. 13-21. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69925 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-699252025-02-09T12:53:08Z Ще раз про мармурові саркофаги Херсонеса Таврійського Еще раз о мраморных саркофагах Херсонеса Таврического Once More About Marble Sarcophagi of Tauric Chersonesos Зубар, В.М. Буйських, А.В. Статті Статтю присвячено новій інтерпретації фрагментів мармурових саркофагів перших століть н. е. з Херсонеса як місць поховання та надгробних пам’ятників. Запропоновано їх можливе розташування на приміській ділянці некрополя, зроблено висновок про нові тенденції у поховальній практиці херсонеситів у перші століття н. е. Статья посвящена новой атрибуции фрагментов привозных мраморных саркофагов II—III вв. н. э. в качестве отдельно стоящих погребальных и надгробных памятников. Установлено, что находки саркофагов, изготовленных, вероятнее всего, на о-ве Проконнес в Мраморном море, прямо указывают, что Херсонес Таврический в первые века н. э. был включен в сферу обширной торговли мраморами, охватывавшую не только Средиземноморский, но и Черноморский бассейны. В результате анализа материалов раскопок некрополя высказано предположение, что наиболее вероятным местом установки саркофагов был участок городского некрополя, располагавшийся вдоль дороги, которая вела к городским воротам. Появление мраморных саркофагов в Херсонесе могло быть связано с включением города в сферу влияния Римской империи, что неизбежно должно было привести к определенным трансформациям в культуре его населения. Использование таких сооружений зажиточной частью населения следует объяснять влиянием провинциально-римских традиций в погребальной архитектуре, а не прямой романизацией в целом греческого населения Херсонеса. В этом, вероятно, следует видеть одну из специфических особенностей развития культуры данного центра в первые века н. э., который был тесно связан с восточной частью империи, где традиция использования саркофагов имела глубокие корни. The article presents the new attribution of fragmented imported marble sarcophagi of the 2nd—3rd c. AD as surface funeral monuments and tomb stones. It is determined that the fi nds of sarcophagi, produced most likely in the Proconnesos in the Sea of Marmara, directly indicate that Tauric Chersonesos belonged to the wide circle of marble trade. After the analysis of excavation materials from the necropolis the assumption is made that the most probable place for sarcophagi installation was a necropolis section situated along the road leading to the city gate. The appearance of marble sarcophagi in Chersonesos can be related with its integration into a sphere of infl uence of the Roman Empire. Their use by the prosperous habitants should be referred to the impact of Roman provinces’ traditions in funeral architecture, but not to the direct Romanization of Greek on a whole habitants of Chersonesos. That should be probably viewed as one of the peculiarities in cultural development in the fi rst cc. AD of this centre, which was closely related with the Eastern part of the Empire, where the tradition of using sarcophagi has its deep roots. 2008 Article Ще раз про мармурові саркофаги Херсонеса Таврійського / В.М. Зубар, А.В. Буйських // Археологія. — 2008. — № 2. — С. 13-21. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69925 uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Зубар, В.М. Буйських, А.В. Ще раз про мармурові саркофаги Херсонеса Таврійського Археологія |
| description |
Статтю присвячено новій інтерпретації фрагментів мармурових саркофагів перших століть н. е. з Херсонеса як місць поховання та надгробних пам’ятників. Запропоновано їх можливе розташування на приміській ділянці некрополя, зроблено висновок про нові тенденції у поховальній практиці херсонеситів у перші століття н. е. |
| format |
Article |
| author |
Зубар, В.М. Буйських, А.В. |
| author_facet |
Зубар, В.М. Буйських, А.В. |
| author_sort |
Зубар, В.М. |
| title |
Ще раз про мармурові саркофаги Херсонеса Таврійського |
| title_short |
Ще раз про мармурові саркофаги Херсонеса Таврійського |
| title_full |
Ще раз про мармурові саркофаги Херсонеса Таврійського |
| title_fullStr |
Ще раз про мармурові саркофаги Херсонеса Таврійського |
| title_full_unstemmed |
Ще раз про мармурові саркофаги Херсонеса Таврійського |
| title_sort |
ще раз про мармурові саркофаги херсонеса таврійського |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69925 |
| citation_txt |
Ще раз про мармурові саркофаги Херсонеса Таврійського / В.М. Зубар, А.В. Буйських // Археологія. — 2008. — № 2. — С. 13-21. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT zubarvm ŝerazpromarmurovísarkofagihersonesatavríjsʹkogo AT bujsʹkihav ŝerazpromarmurovísarkofagihersonesatavríjsʹkogo AT zubarvm eŝerazomramornyhsarkofagahhersonesatavričeskogo AT bujsʹkihav eŝerazomramornyhsarkofagahhersonesatavričeskogo AT zubarvm oncemoreaboutmarblesarcophagioftauricchersonesos AT bujsʹkihav oncemoreaboutmarblesarcophagioftauricchersonesos |
| first_indexed |
2025-11-26T01:21:36Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:21:36Z |
| _version_ |
1849814002945753088 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 13
Некрополь Херсонеса Таврійського перших
століть н. е. вже неодноразово був предметом
спеціальних досліджень (див.: Зубарь 1982).
Проте нові підходи до, здавалося б, добре ві-
домого матеріалу змушують знову й знову по-
вертатися до проблем атрибуції його пам’яток,
що дає змогу деталізувати вже відомі типи по-
ховальних та надгробних споруд і реконструю-
вати зовнішній вигляд міського некрополя пер-
ших століть н. е. в цілому. Це повною мірою
стосується і мармурових саркофагів, одному з
аспектів аналізу яких і присвячено статтю.
У 1935 р. під час розкопок ранньохристи-
янської базиліки під керівництвом Г.Д. Бє-
лова, розташованої у XIX кварталі на Північ-
ному березі Херсонеса (рис. 1), у південній
частині підлоги центрального нефа, серед
мармурових плит було виявлено фрагменти,
виготовлені з проконеського мармуру харак-
терного синьо-сірого кольору, з барельєфними
зображеннями, які було покладено лицевою
стороною донизу (Белов 1938, с. 38—66).
У нартексі базиліки було зафіксовано фраг-
менти кришок мармурових саркофагів зі зби-
тими акротеріями, що перекривали головні
двері храму: зовнішню, що сполучала екзо-
нартекс із нартексом, і внутрішню, яка вела з
нартексу до центральної частини храму (Бе-
лов 1938, с. 71; 1940, с. 275, № 9—10; Седико-
ва 2004, с. 63) (рис. 2). Пізніше, в процесі до-
слідження базиліки в 1950 р. С.Ф. Стржелець-
ким і подальших розкопок Г.Д. Бєлова на те-
риторії житлових кварталів Північного берега,
було знайдено нові мармурові фрагменти, які
за матеріалом і стилістикою зображень нале-
жать до групи плит із рельєфами, виявлених
раніше (Белов 1940, с. 287; 1966, с. 25—28;
1974, с. 87, рис. 6; Стржелецкий 1981, с. 138—
141; АСХ, 1976, с. 138—157, № 430—500).
Кілька фрагментів мармурових саркофагів по-
ходять із дореволюційних розкопок у Херсо-
несі (Иванова 1963, с. 20—21), причому один
знайдено на території некрополя в обкладці
дитячої могили (Иванова 1963, с. 20—24).
Г.Д. Бєлов, який присвятив низку спеціаль-
них публікацій цим пам’ятникам, а слідом за
ним і укладачі каталогу античної скульптури
Херсонеса, абсолютно справедливо атрибуту-
вали їх як частини поздовжніх і поперечних
стінок, а також кришок мармурових саркофагів
і їх фрагментів. Виходячи з аналізу епітафій на
двох поздовжніх стінках і характеру рельєфів,
дослідники датували всю групу цих пам’ятників
другою половиною II — початком III ст. н. е.
(Белов 1966, с. 25; АСХ 1976, с. 149). Таке дату-
вання добре узгоджується з поширенням мар-
мурових саркофагів, прикрашених гірляндами,
на території провінцій Римської імперії у II—
IV ст. н. е., за матеріалами яких їх і виділено
в окремий тип (Machatschek 1967, S. 43; Michai-
lov 1970, Tab. 109, 210, 211; Erdelyi 1974, old.
61—72; Koch, Sichtermann 1982, S. 61—275).
Слід зазначити, що херсонеські саркофаги за
технікою виконання і стилем зображень най-
ближчі до аналогічних пам’ятників, зафіксова-
них на території переважно римських провін-
цій, а не власне Італії (пор.: Koch, Sichtermann
1982, № 355—357, 366—372, 389—397, 400—
401, 405). У самому Римі практика використан-
ня мармурових саркофагів, прикрашених гір-
ляндами, швидше за все, запозичена зі східних
провінцій імперії, набула особливої популяр-
ності у часи правління імператорів від Адріана
(117—138) до Коммода (176—192) (Turçan
1958, р. 332, 335, 344).
Виявлені плити з рельєфами належали до
приблизно 10 типів саркофагів, кожному з яких
були властиві специфічні стилістичні риси (Бе-
лов 1966, с. 24). Серед фрагментів слід виді-
лити поздовжні стінки саркофагів із епітафією
Дельфа, сина Стратоніка, агоранома і першо-
го архонта, розміщеною у рамці tabula ansata,
та аналогічну частину саркофага, прикрашену
фігурами чоловіка й жінки, що лежать, маска-
ми Медузи, кетягами винограду і зображення-
ми еротів, які підтримують гірлянди. Судячи
з напису, у саркофазі були поховані Феміста,
син Стратон, та його дружина Василіка, дочка
Юліана (Шангин 1938, с. 80, № 10, 1, 2; Белов
1940, с. 269—270; АСХ 1976, с. 149, № 469) © В.М. ЗУБАР, А.В. БУЙСЬКИХ, 2008
В.М. Зубар, А.В. Буйських
ЩЕ РАЗ ПРО МАРМУРОВІ САРКОФАГИ
ХЕРСОНЕСА ТАВРІЙСЬКОГО
Статтю присвячено новій інтерпретації фрагментів мармурових саркофагів перших століть н. е. з Херсонеса
як місць поховання та надгробних пам’ятників. Запропоновано їх можливе розташування на приміській ділянці
некрополя, зроблено висновок про нові тенденції у поховальній практиці херсонеситів у перші століття н. е.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 14
(рис. 3, 4). На інших фрагментах збереглася
права частина рамки tabula ansata з невираз-
ними рештками епітафії (Шангин 1938, с. 81,
№ 10, 3), зображення подвійної сокири, фляги
(Шангин 1938, с. 81, № 10, 4), меча, батога, а
також еротів із гірляндами (рис. 5), вінками,
виноградом, масок Медузи і вакхічних масок
(рис. 6).
На одному з рельєфів зображено Геракла і
його атрибути, пов’язані з трьома подвигами
цього героя (див.: Белов 1940, с. 269—281, 33,
1—16; АСХ 1976, с. 138—157, № 430—500)
(рис. 7). Чотири пам’ятники представлено дво-
ма кришками саркофагів, виконаними у вигляді
двопохилого черепичного даху (див. рис. 2), а
два інші — наріжними антефіксами кришок
саркофагів із зображенням Медузи і жіночої
голови (АСХ 1976, с. 157, № 497—500). Знач-
на частина знайдених у Херсонесі пам’ятни-
ків — відомі й популярні в Малій Азії численні
варіанти одного з найпоширеніших типів сар-
кофагів із гірляндами (Waelkens 1982, S. 7 ff.).
Семантика зображень на стінках саркофагів,
які почали використовувати переважно для ін-
дивідуальних, рідше парних поховань у Схід-
ному Середземномор’ї з середини I тис. до н. е.
(Сокольский 1969, с. 9), засвідчує, що вони
були тісно пов’язані з ідеєю героїзації простих
смертних, що набула значного поширення у на-
селення античного світу в перші століття н. е.
(див.: Зубарь 1990, с. 63—64), а сам саркофаг
символізував героон або храм, де знайшов свій
останній притулок померлий, який став для
своїх родичів героєм (Гриневич 1928, с. 171;
Сокольский 1969, с. 12; Диатроптов 2001, с. 72).
Інакше кажучи, дві фігури, що лежать, на стін-
ці саркофага Феміста, сина Стратона, і його
дружини Василіки, гірлянди, ероти, маски Ме-
дузи, кетяги винограду, діонісійські мотиви,
зображення Геракла, безумовно, пов’язані з по-
ховальним культом, а самі фрагменти мармуро-
Рис. 1. Базиліка 1935 р. Сучасний стан. Вигляд з пів-
нічного сходу
Рис. 2. Мармурова кришка саркофага. Фото з архіву
НЗХТ
Рис. 3. Фрагмент саркофага з епітафією Дельфа, сина
Стратона. Фото з архіву НЗХТ
Рис. 4. Стінка саркофага з епітафією Феміста, сина
Стратона, і його дружини Василіки, дочки Юліана.
Фото з архіву НЗХТ
Рис. 5. Фрагменти стінок саркофагів із зображенням
еротів. Фото з архіву НЗХТ
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 15
вих саркофагів, виявлені в Херсонесі, є пам’-
ятками поховального мистецтва.
Нині можна стверджувати, що заготовки для
них (так звані напівфабрикатні, або експортні,
форми) було виготовлено в майстернях о-ва
Проконнес у Мармуровому морі (Белов 1940,
с. 268; Иванова 1963, с. 20; див.: Grala, Skoczylas
2002/2003, s. 313—328; Skoczylas 2004, s. 227—
241, fot. 60), а потім, імовірно, в якійсь спе-
ціалізованій художній майстерні на території,
швидше за все, Малої Азії, прикрашено висо-
кохудожніми рельєфами, а в Херсонесі лише
доопрацьовано з урахуванням вимог конкрет-
ного замовника (пор.: Белов 1940, с. 285—286;
1966, с. 24; Иванова 1963, с. 20). Крім того, в
херсонеській колекції (АСХ 1976, с. 143—144,
№ 453—454) також відомі напівфабрикати сар-
кофагів із гірляндами, які так і не було закінче-
но. Усі види продукції були звичайними для іс-
тотно поширеної практики торгівлі різноманіт-
ними готовими виробами і напівфабрикатами
мармурових виробів в імператорський час
(Ward-Perkins 1980, р. 23 ff.; Asgari 1988, р. 127
ff.; Fischer 1998). Висока техніка виконання
рельєфів не дає змоги припускати, що їх вироб-
ництво із заготівок, привезених з о-ва Прокон-
нес, цілком і повністю здійснювалося в Херсо-
несі (пор.: АСХ 1976, с. 138).
Г.Д. Бєлов вважав, що «... плити з барельє-
фами могли прикрашати собою фриз мавзолею.
Плити ж з надгробними написами і зображен-
нями померлих з їх атрибутами могли бути по-
міщені не на фризі, а на стінах мавзолею, в се-
редній або нижній частині, по одній на кожній
з чотирьох стін» (Белов 1938, с. 66). Дослідник
запропонував варіант реконструкції мавзолею,
зазначивши, що той «... був споруджений на дер-
жавний кошт на честь осіб, що займали від-
повідальні пости в місті і які мали великі заслу-
ги перед державою» (Белов 1938, с. 71). На
думку Г.Д. Бєлова, мавзолей, розташований на
місці пізніших культових комплексів, за архео-
логічним матеріалом слід датувати II—IV ст.
н. е. Дослідник також вважав за можливе
пов’язувати підлогу, вкриту цем’янкою, вияв-
лену в процесі розкопок, саме з цією спорудою
(Белов 1938, с. 38, 72; 1940, с. 268), хоча пізні-
ше вже не залучав її так упевнено до комплексу
знайдених будівельних решток (Белов 1966,
с. 28). Висновок про те, що на місці комплексу
базиліки 1935 р. був мавзолей, у якому стояли
саркофаги з рельєфами, згодом розбиті й вико-
ристані під час будівництва базиліки, без будь-
яких заперечень прийняли автори каталогу ан-
тичної скульптури Херсонеса (АСХ 1976,
с. 127). А.Л. Якобсон, не згадуючи саркофаги,
на підставі характеру фресок, виявлених під
підлогою базиліки 1935 р., припускав, що біля
цього храму був склеп або мавзолей IV — сере-
дини V ст. н. е. (Якобсон 1978, с. 103; пор.: Зу-
барь, Хворостяний 2000, с. 83—84).
Отже, в науковій літературі утвердилася дум-
ка про те, що на Північному березі Херсонеса до
зведення культових споруд, які змінювали одна
одну і які нині прийнято називати комплексом
«Базиліка 1935 р.», функціонував мавзолей, де в
межах житлової забудови протягом II—IV ст.
Рис. 6. Фрагменти стінок саркофагів із зображенням
масок. Фото з архіву НЗХТ
Рис. 7. Фрагмент стінки саркофага із зображенням Ге-
ракла. Фото з архіву НЗХТ
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 16
н. е. здійснювали поховання представників місь-
кої еліти, а пізніше було побудовано склеп або
мавзолей, прикрашений фресками. Проте не всі
дослідники поділяють цю думку, хоча проти-
лежний погляд і не було як слід аргументовано
(пор.: Зубарь 1982, с. 48—49), що дає змогу по-
вернутися до цієї теми.
Аналіз стратиграфії комплексу «Базиліка
1935 р.» показав, що фундамент культової спо-
руди, яка існувала до зведення наприкінці
VI ст. християнської базиліки, було впущено в
насип перших століть н. е., а фундамент базилі-
ки 1935 р. був розташований на насипу того са-
мого часу (Завадская 1996, с. 96, 99). Причому
результати аналізу стратиграфії пам’ятки і на-
явних археологічних матеріалів засвідчують,
що християнську базиліку 1935 р. було зведено
на місці більш раннього, швидше за все, нехрис-
тиянського, комплексу (Завадская 1996, с. 104;
Седикова 2004, с. 65; Сорочан 2005, с. 727—728),
який останнім часом інтерпретують як іудей-
ську синагогу (Завадская 1999, с. 58—59; Овер-
ман, Макленнан, Золотарев 1997, с. 58—60; Зу-
барь, Хворостяний 2000, с. 84; Седикова 2004,
с. 64—65). На це опосередковано вказують
уламки штукатурки з написами на івриті, по-
в’язані з ранньою культовою спорудою (Овер-
ман, Макленнан, Золотарев 1997, с. 58—59), і
виявлена тут вапнякова плита із зображенням
менори (Соломоник 1979, с. 122). Проте цей
погляд приймають не всі дослідники, наводячи
досить переконливі аргументи на користь вис-
новку про християнський характер цієї пам’ятки
(див.: Сорочан 2005, с. 1012, прим. 1247). Втім
незалежно від атрибуції раннього храму на сьо-
годні очевидно, що висновок про наявність на
місці базиліки 1935 р. мавзолею не підтвер-
джується стратиграфією дослідженої ділянки і
конкретним археологічним матеріалом, отрима-
ним під час розкопок (рис. 8).
Разом з тим добре відомо, що поховання по-
мерлих у Херсонесі, як і в більшості античних
центрів в античну епоху і раннє середньовіччя,
здійснювали виключно в приміській зоні, за
межами оборонних стін (Зубарь 1982, с. 8—9;
Сорочан 2005, с. 1039—1054). Поховання кла-
сичного й елліністичного періодів, виявлені на
Північному березі, біля Південно-східних воріт
і в Західній частині городища (див.: Стоянов
2003, с. 165—186, рис. 1), належать до того
часу, коли ці райони ще не входили до міської
забудови. Про суворе дотримання заборони хо-
вати померлих на території міста свідчить текст
розповіді Костянтина Багрянородного про Гі-
кію, якій як виняток за її подвиги громадянсь-
кою общиною Херсонеса було обіцяно почесне
поховання у межах міста (Const. Porph. De adm.
Imp., 53). Лише в IX ст., коли за візантійського
імператора Лева VI Філософа (866—912 рр.)
остаточно було скасовано закон про здійснення
поховань поза міськими стінами, їх почали
здійснювати в межах житлової забудови (Соро-
чан 2005, с. 1052). Отже, практика поховання
виключно за межами міських стін, якої суворо
дотримували в Херсонесі в епоху античності,
суперечить висновку про наявність мавзолею
на Північному березі, де були розташовані мар-
мурові саркофаги, виявлені під час розкопок
базиліки 1935 р. і біля неї. Опосередковано це
підтверджують знахідки в кладках середньовіч-
них будинків на Північному березі фрагментів
надгробків II ст. н. е., які, безумовно, потрапи-
ли сюди з території некрополя і були вико-
ристані як будівельний матеріал (Белов 1977,
с. 44—46). Крім того, з огляду на численні цілі
екземпляри, що походять із некрополів різних
східносередземноморських центрів, відомо, що
мармурові саркофаги всіх тих типів, до яких на-
лежать і херсонеські, виготовляли монолітни-
ми, з кришкою, яку приставляли окремо. Отже,
перед тим, як потрапити в базиліку 1935 р.,
вони, ймовірно, вже були розбиті й їх не вико-
ристовували за прямим призначенням.
Зважаючи на високий ступінь руйнації над-
гробних пам’ятників міського некрополя перших
століть н. е., пошуки конкретного місця роз-
міщення мармурових саркофагів пов’язані з пев-
ними труднощами. Проте, оскільки значну час-
тину некрополя античного часу було розкопано в
безпосередній близькості від міських стін вже
понад 100 років тому, коло пошуків слід звузити
до ділянок, досліджених переважно К.К. Кос-
цюшком-Валюжиничем. Незважаючи на те, що
нині цілком обґрунтовано можна критикувати
методику розкопок того часу, якість залишеної
К.К. Косцюшком-Валюжиничем польової доку-
ментації дає змогу підкріпити наше припущення
деякими вагомими аргументами.
Найцікавішими для нашого дослідження є ді-
лянки розкопок біля південних і південно-схід-
них стін, між власне стіною і протейхізмою. Тут,
безпосередньо із зовнішнього боку міського обо-
ронного муру, в 1904 р. було відкрито 5 «гроб-
ниць єгипетської кладки» у вигляді східчастих
подіумів, складених із кам’яних плит і уламків
надгробків IV—III ст. до н. е. (рис. 9). У деяких з
них виявлено керамічні урни з прахом померлих
і супровідний поховальний інвентар, датований
першими століттями н. е. (Косцюшко-Валюжи-
нич 1906, с. 67 і наст.).
З огляду на те що на території некрополя
Херсонеса поки не відкрито жодних поховаль-
них споруд, де могли бути розміщені марму-
рові саркофаги (АСХ 1978, с. 137; Зубарь 1982,
с. 8—34), можна припустити, що їх також могли
розташовувати на зазначеній ділянці некропо-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 17
ного періоду, здебільшого ґрунтувалася на прин-
ципах, засвідчених для численних пам’яток ма-
терикової Греції і Східного Середземномор’я у
цілому (Буйских 2005, с. 54 сл.; 2005а, с. 339
сл.). Це означає, що вздовж доріг, що вели до
міських воріт, розміщувалася найбільш пред-
ставницька частина міського некрополя, де було
поховано знатних громадян та іноземців, які за-
служили особливих почестей. На штучно зведе-
них терасах — периболах, які фланкували ці ву-
лиці, встановлювали монументальні надгробні
пам’ятники. Такі периболи збереглися на ділян-
ці некрополя Північного берега (Буйских 2005б,
с. 64—65) і в Південно-східному районі (Буйс-
ких 2005в, с. 147). Під час подальшого розши-
рення міської території багато з них було розібра-
но (Антонова, Бабинов 1970, с. 248—249; Ryzhov
2003, р. 47).
Пам’ятники, відкриті К.К. Косцюшком-Ва-
люжиничем біля південних міських стін, від-
бивають абсолютно іншу традицію організації
найближчого міського некрополя. Основні за-
кономірності її просторової організації склали-
ся в античних містах Південної Італії. Незва-
ля, вздовж дороги, що вела в місто по периболу,
між основною стіною і протейхізмою, можли-
во, на спеціально зведених підставах-подіумах,
які слугували одночасно і місцем поховання, і
надгробним пам’ятником.
Монументальні надгробні пам’ятники у ви-
гляді окремо розташованих саркофагів спочат-
ку були пов’язані з поховальною практикою на-
селення Малої Азії, де вони відомі за масовими
знахідками. У цьому регіоні пам’ятники у ви-
гляді монолітних саркофагів, що стояли на ви-
соких подіумах, які часто мали додаткове архі-
тектурне оформлення, є практично невід’ємною
частиною міських некрополів доби еллінізму
(див. напр.: Tuchelt 1979, S. 309 ff., Taf. 92, 4).
У багатьох випадках мармурові саркофаги були
частиною складної триярусної конструкції, ос-
кільки самі вони, крім наявності подіуму-по-
стаменту, слугували ще й базою для встанов-
лення стели (Tuchelt 1979, S. 311—312, Abb. 2).
Практично в незмінному вигляді цей вид над-
гробних пам’ятників перейшов у поховальну
практику перших століть н. е., отримавши новий
імпульс розвитку як на території Малої Азії, так
і в цілому в східних провінціях Римської імперії.
Такі пам’ятники, датовані II—III ст., що в тому
числі збереглися in situ, широко відомі на тери-
торії римської провінції Віфінія-Понт (рис. 10)
(Bechert 1999, S. 108, Abb. 136) та загалом у
Малій Азії (Idil 1985, S. 100; пор.: Schweyer 2002,
fi g. 99, pl. 18, 22). У північному Єгипті також ві-
домі надгробні пам’ятники перших століть н. е.
у вигляді саркофагів, розміщених на постамен-
тах (Daszewski 1992, р. 31, fi g. 4).
Практика організації доріг, які вели до місь-
ких воріт і вздовж яких було встановлено мону-
ментальні саркофаги, безпосередньо пов’язана
з проблемою просторової організації антич-
ного некрополя в цілому. У вирішенні цього
питання не останню роль відіграла пробле-
ма з’ясування конкретного місця встановлен-
ня монументальних надгробних пам’ятників.
Херсонес дає цікавий і поки єдиний у межах
Північного Причорномор’я приклад послідов-
ної зміни двох традицій, яких дотримувалися в
просторовій організації його міського некропо-
ля, характерних для класичного та елліністич-
ного періодів, з одного боку, і перших століть
н. е. — з іншого. Це насамперед стосується над-
гробних пам’ятників найрепрезентативніших
груп, часто представлених привізними марму-
ровими екземплярами, які за традицією роз-
міщували безпосередньо біля міських воріт.
На сьогодні встановлено, що просторова ор-
ганізація міського некрополя Херсонеса, що
підходив безпосередньо до міських стін, почи-
наючи з другої половини — кінця V — середи-
ни IV ст. до н. е. і практично до кінця елліністич-
Рис. 8. Схематичний план комплексу «Базиліка 1935 р.»,
за І.В. Завадською: 1 — ранній храм і прибудови до нього;
2 — базиліка кінця VI — початку VII ст.; 3 — пізньосеред-
ньовічна каплиця; 4 — прибудови до базиліки; 5 — серед-
ньовічні могили; 6 — цистерни; 7 — купіль; 8 — піфоси
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 18
Рис. 10. Мармуровий саркофаг in situ. Провінція
Віфінія-Понт, за Т. Bechert
жаючи на те, що і в їх основу було покладено
загально-грецький принцип просторової органі-
зації території некрополя у вигляді фланкова-
них надгробними пам’ятниками доріг-алей, що
вели в місто, сам підхід до зведення пам’ятників
був іншим. Найвиразніші зразки такої традиції
дає некрополь Тарента елліністичного періоду.
Значна кількість деталей (Klumbach 1937, Abb.
28—33), що збереглися, дає змогу стверджува-
ти про різноманітність наземних поховальних
склепів і мавзолеїв, розташованих уздовж доріг.
З I ст. н. е. «поховальні вулиці» (Gräberstraßen)
(Hesberg 1987, S. 45 ff.; 1992, S. 27 ff.) ста-
ли звичайною схемою просторової організації
міськ некрополів. Серед розмаїття надгробних
пам’ятників слід виділити велику групу так зва-
них почесних монументів, які були місцем похо-
вання знатних і заслужених громадян і районом
їх публічного шанування (Hesberg 1987, S. 121
ff.). Такі пам’ятники встановлювали вздовж доріг,
як правило, безпосередньо біля міських воріт.
Слід зазначити, що мармурові саркофаги —
не єдині пам’ятники, появу яких у некрополі
Херсонеса Таврійського можна пов’язувати з
трансформацією традицій організації міського
некрополя. Крім них, до нового для Херсонеса
типу поховальних пам’ятників, що з’явилися в
перші століття н. е., слід віднести й колумба-
рії — так звані пристінні склепи 1013 і 1014 з
нішами для встановлення поховальних урн (Бе-
лов 1927, с. 105 сл.), відкриті з зовнішнього
боку 16-ї куртини (рис. 11, 12). Обидва типи
розглянутих поховальних пам’ятників унікаль-
ні в межах усього Північного Причорномор’я,
оскільки є безпосереднім свідченням наявності
нових для регіону культурних традицій.
Рис. 9. Ділянка некрополя біля південних оборонних стін, за К.К. Косцюшком-Валюжиничем
Рис. 10. Мармуровий саркофаг in situ. Провінція Віфі-
нія-Понт, за Т. Bechert
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 19
Аналогічну практику організації доріг, що
вели в місто, вздовж яких встановлювали мо-
нументальні саркофаги, засвідчено на території
некрополів перших століть н. е. в південно-за-
хідній частині Малої Азії, де близькі до херсо-
неських саркофаги з гірляндами і сідлоподіб-
ною кришкою були своєрідними наземними
поховальними комплексами, які розглядали не
лише як житла, а й як храми, зведені на честь ге-
роїзованих померлих (Machatschek 1967, S. 44).
Важко визначити, коли саме некрополь Хер-
сонеса набув нових зовнішніх рис і були зруйно-
вані, можливо навмисно, надгробні пам’ятники
перших століть н. е., що відбивали язичницький
пласт вірувань населення, а розбиті на окремі
частини саркофаги використані знову в будів-
ництві. Однак з огляду на досить пізню масову
християнізацію населення Херсонеса, яку без-
посередньо слід пов’язувати з церковним будів-
ництвом, що розгорнулося на території міста на-
прикінці VI — на початку VII ст. (див.: Зубарь,
Хворостяний 2000, с. 96—99; Сорочан 2005,
с. 1026—1028), можна припустити, що це відбу-
лося не раніше VI ст., коли почалося активне
зведення християнських базилік, спорудження
яких потребувало багато будівельного матеріа-
лу. Поступова трансформація світогляду пере-
важної більшості херсонеситів призвела до того,
що в той час вже не вважалося злочином зни-
щення чужих новому релігійному вченню язич-
ницьких поховальних пам’ятників. Проте на-
вряд чи між часом руйнування саркофагів, роз-
ташованих на території некрополя, і використан-
ня їх частин у будівництві минуло багато часу,
інакше фрагменти мармурових саркофагів було
б виявлено не в базиліці, зведеній наприкінці
VI — на початку VII ст., а в раніших спорудах.
Причому не виключено, що мармурові частини
саркофагів використовували не лише як будіве-
льні деталі, а й як матеріал для отримання вапна,
ями для зберігання якого зафіксовано поблизу
базилік 1932 і 1935 рр. (Белов 1936, с. 29—31;
Сорочан 2005, с. 727). Отже, наявність фрагмен-
тів мармурових саркофагів, використаних як
будівельний матеріал у базиліці 1935 р., певно,
можна розглядати як ще одне опосередковане
свідчення порівняно пізнього утвердження хрис-
тиянської релігії у Херсонесі (див.: Зубарь, Хво-
ростяний 2000, с. 95—99).
Появу розглянутих вище надгробних пам’ят-
ників у Херсонесі в II—III ст. н. е., безумовно,
можна пов’язувати з включенням міста в сферу
впливу Римської імперії, що неминуче мало при-
вести до трансформацій у культурі його насе-
лення. Проте навряд чи це явище безпосередньо
слід пов’язувати з процесом романізації. Імовір-
но, тут відбувся процес синкретизації суто рим-
ських рис і традицій еллінізму в єдину пізньо-
античну культуру (пор.: Штаерман 1985, с. 10).
Причому наведені дані засвідчують наявність
досить близьких аналогій херсонеським сарко-
фагам у некрополях Східних провінцій Римсь-
кої імперії. Отже, використання таких споруд
заможною частиною населення слід пояснюва-
ти впливом провінційно-римських традицій у по-
ховальній архітектурі, а не безпосередньою ро-
манізацією в цілому грецького населення Хер-
сонеса. У цьому, ймовірно, полягає одна зі спе-
цифічних особливостей розвитку культури цьо-
го центру в перші століття н. е., який протягом
століть був тісно пов’язаний зі східною части-
ною імперії, де традиція використання саркофа-
гів мала глибоке коріння.
Рис. 11. Пристінні склепи 1013, 1014. Сучасний стан
Рис. 12. Внутрішній вигляд поховальної камери при-
стінного склепу 1013
Античная скульптура Херсонеса. Каталог. — К., 1976.
Антонова И.А., Бабинов Ю.А. Исследование 20-й куртины херсонесских оборонительных стен // АО 1969 г. — М.,
1970. — С. 248—249.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 20
Белов Г.Д. Римские приставные склепы № 1013 и 1014 в Херсонесе // Хсб. — 1927. — Вып. 2. — С. 105—146.
Белов Г.Д. Раскопки в Херсонесе в 1934 г. — Симферополь, 1936.
Белов Г.Д. Отчет о раскопках в Херсонесе за 1935—1936 гг. — Симферополь, 1938.
Белов Г.Д. Херсонесские рельефы // ВДИ. — 1940. — № 3—4. — С. 266—287.
Белов Г.Д. Херсонесские саркофаги // Культура античного мира. — М., 1966. — С. 24—28.
Белов Г.Д. Раскопки в Северном районе Херсонеса в 1968 г. // Херсонес Таврический. Ремесло и культура. — К.,
1974. — С. 82—92.
Белов Г.Д. Два фрагмента надгробных стел из Херсонеса // СГЭ. — 1977. — Вып. 42. — С. 44—46.
Буйських А.В. Про один маловідомий тип надмогильних пам’ятників некрополя Херсонеса Таврійського IV—III ст.
до н. е. // Археологія. — 2005. — № 1. — С. 47—58.
Буйських А.В. Градостроительство и архитектура // Херсонес Таврический в третьей четверти VI — середине I вв.
до н. э. Очерки истории и культуры. — К., 2005а. — С. 307—344.
Буйських А.В. О пространственной организации некрополя на Северном берегу Херсонеса // Хсб. — 2005б. —
Вып. 14. — С. 59—70.
Буйських А.В. К хронологии и атрибуции сооружений у юго-восточных ворот Херсонеса Таврического // Боспор-
ские исследования. — 2005в. — Вып. 9. — С. 138—158.
Гриневич К.Э. Мраморный Таманский саркофаг // ТСА РАНИОН. — 1928. — Т. 4. — С. 162—177.
Диатроптов П.Д. Культ героев в античном Северном Причерноморье. — М., 2001.
Завадская И.В. Проблема стратиграфии архитектурного комплекса «Базилика 1935 г.» в Херсонесе // МАИЭТ. —
1996. — Вып. 5. — С. 94—105.
Завадская И.В. К дискуссии о религиозной принадлежности храма комплекса «Базилика 1935 г.» в Херсонесе // Истори-
ческий опыт межнационального и межконфессионного согласия в Крыму. — Симферополь, 1999. — С. 52—60.
Зубарь В.М. Некрополь Херсонеса Таврического I—IV вв. н. э. — К., 1982.
Зубарь В.М. О некоторых аспектах идеологической жизни населения Херсонеса Таврического в позднеантичный
период // Обряды и верования древнего населения Украины. — К., 1990. — С. 61—84.
Зубарь В.М. Хворостяный А.И. От язычества к христианству. Начальный этап проникновения и утверждения
христианства на юге Украины (вторая половина III — первая половина VI вв.). — К., 2000.
Иванова А.П. Фрагменты мраморных саркофагов II—III вв. н. э. // СХМ. — 1963. — Вып. 3 — С. 19—25.
Косцюшко-Валюжинич К.К. Отчет о раскопках в Херсонесе Таврическом в 1904 г. // ИАК. — СПб., 1906. —
Вып. 20. — С. 17—95.
Косцюшко-Валюжинич К.К. Раскопки в Херсонесе // ОАК за 1904 г. — СПб., 1907. — С. 49—69.
Оверман Э., Макленнан Р., Золотарев М.И. К изучению иудейских древностей Херсонеса Таврического // Архео-
логія. — 1997. — № 1. — С. 57—63.
Седикова Л.В. Базилика 1935 года // Wczesnobizantyjskie budowle sakralne Chersonezu Taurydzkiego. — Poznań,
2004. — С. 61—66.
Сокольский Н.И. Античные деревянные саркофаги Северного Причерноморья // САИ. — 1969. — Вып. Г 1—17.
Соломоник Э.И. К вопросу о населении Херсонеса // АДСВ. Социальное развитие Византии. — Свердловск, 1979. —
С. 119—125.
Сорочан С.Б. Византийский Херсон. Очерки истории и культуры. — Харьков, 2005.
Стоянов Р.В. Некоторые аспекты хронологии и районирования херсонесского некрополя классического и элли-
нистического периода // Хсб. — 2003. — Вып. 12. — С. 165—186.
Стржелецкий С.Ф. Античные памятники Херсонеса из раскопок 1950 г. // ВДИ. — 1951. — № 4. — С. 136—141.
Шангин М.А. Некоторые надписи Херсонесского музея // ВДИ. — 1938. — № 3 (4). — С. 72—87.
Штаерман Е.М. Введение // Культура древнего Рима. — М., 1985. — Т. 1. — С. 7—21.
Якобсон А.Л. К изучению фресок южного нефа «Базилики 1935 г.» в Херсонесе // СА. — 1978. — № 2. — С. 96—104.
Asgari N. The Stages of Workmanship of the Corinthian Capital in Proconnesus and its Export Form // Herz N., Waelkens M.
(Ed.). Classical Marble: Geochemistry, Technology, Trade. — NATO ASI Series. — Serie E. — Applied Studies. —
1988. — Vol. 153.
Bechert T. Die Provinzen des Römischen Reiches. Einführung und Überblick — Mainz, 1999.
Daszewski W.A. Marina Al-Alamein 1991 // Polish Archaeology in the Mediterranean. — III. — Reports 1991. — Warsaw,
1992. — P. 29—38.
Erdelyi G. A römai köfaragas es köszobraszat Magyarorszägon. — Budapest, 1974.
Grala K., Skoczylas J. Antyczne kamieniolomy Proconnesos. Zarys problematyki // Folia Praehistorica Posnaniensia. —
2002/2003. — T. X/XI. — S. 313—328.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 21
Hesberg H.V. Planung und Ausgestaltung der Nekropolen Roms im 2. Jh. n. Chr. // Hesberg H. v., Zanker P. (Hrsg.).
Römische Gräberstraßen. Selbstdarstellung — Status — Standard. Kolloquium in München, 1985. — München,
1987. — S. 43—60.
Hesberg H.V. Römische Grabbauten. — Darmstadt, 1992.
Fischer M.L. Marble Studies: Roman Palestine and the Marble Trade (Xenia. — Hft 40.). — Konstanz, 1998.
Idil V. Likya Lahitleri. — Ankara, 1985.
Klumbach H. Tarentiner Grabkunst. — Reutlingen, 1937. —
Koch G., Sichtermann H. Römische Sarkophage. — München, 1982.
Machatschek A. Die Nekropolen und Grabmäler im Gebiet von Elaiussa Sebaste und Korykos im Rauhen Kilikien
(Ergänzungshefte zu den Tituli Asiae Minoris Nr. 2. Denkschriften der phil.-hist. Klasse der ÖAW Nr. 96). — Graz,
Wien, Köln, 1967.
Michailov G. Inscriptiones Graecae in Bulgaria Repertae. — Serdicae, 1970. — Vol. 1.
Schweyer A.-W. Les Lyciens et la mort. Une étude d’histoire sociale (Varia Anatolica—XIV). — Istanbul; Paris, 2002.
Skoczylas J. Uzytkowanie surowcow skalnich w Chersonezie Taurydzkim // Wczesnobizantyjskie budowle sakralne
Chersonezu Taurydzkiego. — Poznań, 2004. — S. 209—241.
Tuchelt K. Das Grabmal des Scipio Nasica in Pergamon // IstMitt. — Bd. 29. — 1979. — S. 309—316.
Turçan R. Origines et sens de l’inhumation a l’epoque Imperiale // Rev. Studes anciennes. — 1958. — T. 60. — № 3/4. —
P. 323—347.
Ryzhov S. Excavations of Insula XXXVI at Chersonesos // The Study of Ancient Territories. Chersonesos & Metaponto.
2003 Field Report. — Austin, 2003. — P. 43—52.
Ward-Perkins J. B. Nicomedia and the Marble Trade // BSR. — Nr. 48. — 1980. — P. 23—69.
Waelkens M. Dokimeion. Die Werkstatt der repräsentativen kleinasiatischen Sarkophage. Chronologie und Typologie
ihrer Produktion. — Berlin, 1982.
Одержано 27.03.2007
В.М. Зубарь, А.В. Буйских
ЕЩЕ РАЗ О МРАМОРНЫХ САРКОФАГАХ ХЕРСОНЕСА ТАВРИЧЕСКОГО
Статья посвящена новой атрибуции фрагментов привозных мраморных саркофагов II—III вв. н. э. в качестве от-
дельно стоящих погребальных и надгробных памятников. Установлено, что находки саркофагов, изготовленных,
вероятнее всего, на о-ве Проконнес в Мраморном море, прямо указывают, что Херсонес Таврический в первые
века н. э. был включен в сферу обширной торговли мраморами, охватывавшую не только Средиземноморский, но
и Черноморский бассейны. В результате анализа материалов раскопок некрополя высказано предположение, что
наиболее вероятным местом установки саркофагов был участок городского некрополя, располагавшийся вдоль
дороги, которая вела к городским воротам. Появление мраморных саркофагов в Херсонесе могло быть связано с
включением города в сферу влияния Римской империи, что неизбежно должно было привести к определенным
трансформациям в культуре его населения. Использование таких сооружений зажиточной частью населения сле-
дует объяснять влиянием провинциально-римских традиций в погребальной архитектуре, а не прямой романи-
зацией в целом греческого населения Херсонеса. В этом, вероятно, следует видеть одну из специфических осо-
бенностей развития культуры данного центра в первые века н. э., который был тесно связан с восточной частью
империи, где традиция использования саркофагов имела глубокие корни.
V.M. Zubar, A.V. Buyskykh
ONCE MORE ABOUT MARBLE SARCOPHAGI OF TAURIC CHERSONESOS
The article presents the new attribution of fragmented imported marble sarcophagi of the 2nd—3rd c. AD as surface funeral
monuments and tomb stones. It is determined that the fi nds of sarcophagi, produced most likely in the Proconnesos in
the Sea of Marmara, directly indicate that Tauric Chersonesos belonged to the wide circle of marble trade. After the
analysis of excavation materials from the necropolis the assumption is made that the most probable place for sarcophagi
installation was a necropolis section situated along the road leading to the city gate. The appearance of marble sarcophagi
in Chersonesos can be related with its integration into a sphere of infl uence of the Roman Empire. Their use by the
prosperous habitants should be referred to the impact of Roman provinces’ traditions in funeral architecture, but not to
the direct Romanization of Greek on a whole habitants of Chersonesos. That should be probably viewed as one of the
peculiarities in cultural development in the fi rst cc. AD of this centre, which was closely related with the Eastern part of
the Empire, where the tradition of using sarcophagi has its deep roots.
|