Сільське господарство жителів ранньосередньовічного Пастирського городища
На основі раніше проаналізованих навколишнього середовища, застосування сільськогосподарських знарядь праці, палеоетноботанічного спектра та археозоологічного комплексу зроблено спробу комплексного аналізу сільського господарства жителів ранньосередньовічного Пастирського городища. Статья представля...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69929 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Сільське господарство жителів ранньосередньовічного Пастирського городища / О.М. Приходнюк, С.А. Горбаненко // Археологія. — 2008. — № 2. — С. 48-59. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859776543202476032 |
|---|---|
| author | Приходнюк, О.М. Горбаненко, С.А. |
| author_facet | Приходнюк, О.М. Горбаненко, С.А. |
| citation_txt | Сільське господарство жителів ранньосередньовічного Пастирського городища / О.М. Приходнюк, С.А. Горбаненко // Археологія. — 2008. — № 2. — С. 48-59. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | На основі раніше проаналізованих навколишнього середовища, застосування сільськогосподарських знарядь праці, палеоетноботанічного спектра та археозоологічного комплексу зроблено спробу комплексного аналізу сільського господарства жителів ранньосередньовічного Пастирського городища.
Статья представляет собой комплексное исследование одной из важнейших отраслей жизнедеятельности жителей Пастырского городища — сельского хозяйства. Для обобщения использованы все доступные данные, проанализированные ранее: описание окружающей среды в потенциальной ресурсной зоне городища в период его существования, орудия сельскохозяйственного труда, палеоэтноботанические материалы и археозоологический комплекс памятника. На основе комплексного анализа рассмотрены варианты землепользования округи. Предложена двухэтапная схема освоения земельных ресурсов там, где ранее росли леса. Опосредованные данные указывают на существование интенсивного земледелия с введением севосмены, двух-, трехполья, яровых и озимых посевов, восстановлением плодородия почв путем использования удобрений. Были выделены вероятные участки для земледелия и животноводства — отгонного и выгонного. На развитое животноводство прямо указывает архео-зоологический материал, опосредованно — анализ земледелия городища.
The article is a comprehensive research of agriculture, one of the most important fi elds of vital activity, of Pastyrske hillfort habitants. For making generalizations all the available analyzed before data were used: environment description of the potential resource zone of the hill-fort during the period of its existence, agriculture tools, paleobotanical and paleozoological materials on the site. Basing on comprehensive analysis the authors studied the variants of land use in the vicinity. The twostage scheme of land development on the territory previously covered with forests. Indirect data indicates the existence of intense farming with introduction of crop rotation, two- and three-fi eld crop rotation, summer crops and winter ones, soil fertility improvement with the use of manure. The probable areas for agriculture and pasture cattle breeding were allotted. The developed farming is refl ected directly in paleozoological material and indirectly in agriculture analysis.
|
| first_indexed | 2025-12-02T08:59:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 48
До історії
стародавнього виробництва
Проаналізовані раніше матеріали з Пастирсько-
го городища та відтворене навколишнє середо-
вище (див.: Журавльов 1998; Приходнюк, Жу-
равлев, Горбаненко 2005—2007; Пашкевич 1998;
Приходнюк, Пашкевич, Горбаненко; Горбанен-
ко) дають змогу здійснити комплексний аналіз
сільського господарства жителів ранньосеред-
ньовічного Пастирського городища (рис. 1).
Обов’язкові складові сільського господарст-
ва — природні та антропогенні. Окремо слід ви-
ділити їх взаємовплив та взаємодію між собою.
Природні складові. До природних складо-
вих належать клімат, рельєф місцевості, ґрун-
ти. На час існування пам’ятки припадає період
поліпшення кліматичних умов. У потенційній
ресурсній зоні пам’ятки, з огляду на рельєф цієї
місцевості, придатними для землеробства було
близько 70 % території. У 5-кілометровій зоні
та поряд можна виділити кілька ділянок з
більш-менш рівною поверхнею, цілком придат-
них для землеробських потреб. Так, одна ділян-
ка поряд із городищем має площу близько
2280 га, інша — близько 1280 га. Решту потен-
ційної ресурсної зони могли використовувати
для потреб тваринництва. Ґрунти потенційної
ресурсної зони поділяють на чорноземи
(близько 2/3) і ґрунти, що сформувалися під
лісовою рослинністю. Усі ґрунти навколо
пам’яток могли використовувати для земле-
робських потреб.
Антропогенні складові. До антропогенних
складових належать знаряддя праці, представ-
лені на городищі майже повним комплексом
знарядь землеробства: залізними деталями зна-
рядь для обробітку ґрунту, знаряддями для
збирання та переробки врожаю (рис. 2). На
пам’ятці було знайдено цілі та фрагментовані
наральники; наконечники представлено типа-
ми І А 1 та І В 2. Знайдено чересло та знаряддя
для вторинного обробітку ґрунту — мотички.
Серед матеріалів є цілі та фрагментовані серпи
і фрагментована та ціла коси-горбуші. Зі зна-
рядь для переробки врожаю вірогідно відомі
лише жорна.
Взаємодія антропогенних і природних скла-
дових. До результатів такої взаємодії нале-
жать худоба та культурні рослини. Із матеріалів
пам’ятки досліджено археозоологічний ком-
плекс, до складу якого входили (за кількістю
особин): велика рогата худоба (ВРХ) — 29,8 %;
коні — 9,3; дрібна рогата худоба (ДРХ) — 28,1;
свині — 32,8 %. Відтворення ймовірного па-
леоетноботанічного спектра (ПБС) зернових
пам’ятки (за об’ємом) показало наявність усіх
загальновживаних у слов’янському середовищі
зернових із відносним переважанням пшениці
(голозерної та плівчастої — до третини кожно-
го виду) та ячменю плівчастого (до 1/6), жита
(до 1/6), проса (до 1/10) і вівса у незначних
кількостях. Із матеріалів городища відомі й бо-
бові — сочевиця та горох.
Дії поділяють відповідно до двох основних
напрямів сільського господарства і включають
землеробські роботи й випасання та відгодівлю
худоби. Проміжною ланкою є заготівля корму
за допомогою знарядь для збирання врожаю.
До землеробських робіт насамперед нале-
жить обробіток ґрунту. Для обробітку ґрунту не-
обхідно було використання тяглової сили — во-
лів та коней. Із представленого матеріалу, в пере-
рахунку за узагальненими даними В.І. Цалкіна,
адаптованими нами до матеріалу, тяглова сила
могла становити 10,8 % стада (коні та воли).
До інших землеробських робіт належать зби-
рання (серпами і косами-горбушами), переробка
урожаю (зернотерками — на крупу, легкими руч-
ними ротаційними жорнами — на борошно) та
відбір посівного фонду на наступний рік.© О.М. ПРИХОДНЮК , С.А. ГОРБАНЕНКО, 2008
О.М. Приходнюк , С.А. Горбаненко
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
ЖИТЕЛІВ РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНОГО
ПАСТИРСЬКОГО ГОРОДИЩА
На основі раніше проаналізованих навколишнього середовища, застосування сільськогосподарських знарядь пра-
ці, палеоетноботанічного спектра та археозоологічного комплексу зроблено спробу комплексного аналізу сільсь-
кого господарства жителів ранньосередньовічного Пастирського городища.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 49
Заготівля корму. Основною базою для за-
готівлі корму слугувала косовиця. Крім того,
частину кормової бази для тваринництва мали
становити рештки після збирання та переробки
врожаю, як-от солома та відходи після перероб-
ки зерна.
Випасання та відгодівля худоби. Випасан-
ня худоби могло поєднувати вигін та відгін.
В обох випадках з цією метою могли викорис-
товувати одні й ті самі землі:
• поля під паром, залишені для відпочинку
та відновлення родючості, зокрема завдяки від-
ходам тваринництва;
• близько розташовані лісові ділянки на уз-
ліссях, не придатні для землеробства чи ще не
освоєні з цією метою, або віддалені від посе-
лень лісові угіддя на узліссях, де землеробство
з різних причин було нерентабельним;
• близькі заплави, використання яких для
землеробських потреб було невигідним з різ-
них причин (надмірна зволоженість, підтоплю-
ваність, особливості рельєфу тощо), або відда-
лені заплави, що також не використовували для
землеробства.
Крім того, слід звернути увагу на місця, де
тварин було зручно випасати (близьке розмі-
щення пасовищ до пам’ятки та природні кордо-
ни, за які тваринам було б складно забрести).
Результат. До результатів сільськогоспо-
дарської праці належать продукти землеробства
та тваринництва. Обсяг продуктів землеробства
приблизно такий, %: просо — 9; ячмінь плівчас-
тий — 14; жито — 15; пшениця голозерна — 30;
пшениця плівчаста — 29; овес — 3. Для вживан-
ня у їжу використовували крупу та борошно; час-
тина зерна складала посівний фонд. До продуктів
тваринництва належать шерсть, шкіра, молоко та
м’ясо. Для вживання у їжу використовували мо-
лочні та м’ясні продукти харчування (м’ясо, %):
ВРХ — 37,9; ДРХ — 8; свині — 35,8; коні — 18,3;
частину стада необхідно було залишати для по-
дальшого репродукування. За віковою градацією
(молоді / напівдорослі / дорослі) слід відзначи-
ти добру забезпеченість стада відтворювальним
фондом, оскільки для коней та ВРХ визначено
велику кількість особин у репродуктивному (до-
рослому) віці.
* * *
Комплекс виявлених залізних деталей для
знарядь землеробства, жорна і їх частини да-
ють усі підстави реконструювати повний комп-
лекс землеробських знарядь (рис. 2). Порівняль-
на характеристика цих знарядь вказує на ти-
повість виявленого матеріалу для усієї території
сучасної України наприкінці І тис. н. е. (рис. 3).
Це дає змогу залучити широкі аналогії, інтерпре-
тації та висновки, отримані під час дослідження
аналогічних матеріалів з інших пам’яток.
Розвиток сільського господарства, взаємо-
доповнювальними компонентами якого є зем-
леробство та тваринництво, безпосередньо за-
лежить від систем землеробства. Очевидно, що
жителі Пастирського городища використали
всі досягнення попереднього періоду в галузі
сільського господарства. Отже, могли існувати
«заплавна» система землекористування, підсіч-
но-вогнева форма освоєння земельних ділянок,
перелогова система землеробства. Практично,
змінюватися могла лише площа полів, які вико-
ристовували в той чи інший спосіб.
Під системою землеробства розуміють су-
купність агротехнічних заходів, спрямованих
на підвищення родючості ґрунтів (Краснов
1971, с. 53). Однак важко не погодитися з дум-
кою, що на ранньому етапі розвитку земле-
робства способів підтримки родючості ґрунту,
не виключаючи способів його обробки, не іс-
нувало (Новиков 1959, с. 39). Отже, описуючи
системи землеробства жителів Пастирського
городища, насамперед слід мати на увазі спо-
соби використання ґрунту для сільськогоспо-
дарських потреб і відновлення родючості ґрун-
тів за рахунок природних ресурсів. Щодо іс-
нування сукупності заходів, спрямованих на
відновлення комплексу необхідних поживних
речовин у ґрунті, можна лише висувати при-
пущення. Не виключена можливість внесення
добрив природним способом (відходів від ут-
римування домашньої худоби). Імовірно емпі-
рично мало прийти розуміння корисної дії сі-
возміни для підтримання родючості ґрунту.
Свідчення з приводу використання різних
земельних угідь переважно ґрунтуються на
Рис. 1. Узагальнена схема взаємодії елементів сільсь-
кого господарства
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 50
опосередкованих даних, отриманих під час
вивчення давніх землеробських знарядь, ПБС
пам’ятки (див.: Приходнюк, Пашкевич, Горба-
ненко), топографії городища, рельєфу потен-
ційної ресурсної зони та наявних у ній ґрунтів
(див.: Горбаненко), а також забезпеченості тяг-
ловою силою (див.: Приходнюк, Журавлев,
Горбаненко 2005—2007).
Наявність тяглової сили була необхідною
умовою для найважливішого процесу в комп-
лексному сільському господарстві — оранки.
Традиційно для цього процесу використовували
ВРХ та коней. Аналіз археозоологічного матері-
алу свідчить про достатню забезпеченість земле-
робства тягловою силою: ВРХ становила близь-
ко третини стада, коні — близько 1/10 частини.
За запропонованими узагальненими даними, на-
веденими В.І. Цалкіним (Цалкин 1969, с. 94) та
адаптованими нами до матеріалів Пастирсько-
го городища, у складі стада було близько 1,5 %
волів (5 % від стада ВРХ), яких використовували
як тяглову силу. Про використання з цією метою
коней засвідчують знахідки деталей кінської уп-
ряжі (а не деталей кінської вузди): дротяні заліз-
ні кільця круглої та чотирикутної форм, дротяні
трикутних обрисів обойми (див.: Приходнюк,
Журавлев, Горбаненко 2005—2007, 5.1).
На час існування пам’ятки припадає період
поліпшення кліматичних умов. Ця теза, крім
власне палеоприродних досліджень (див.: Гор-
баненко), могла б знайти підтвердження в архе-
озоологічному матеріалі за умови низьких по-
казників щодо свиней — найневибагливіших
у розведенні тварин, неперебірливих у їжі та
таких, що швидко набирають масу. В археозоо-
логічному комплексі пам’ятки їх частка стано-
вила близько третини — показник, у цілому ха-
рактерний для пам’яток останньої чверті І тис.
н. е. (див.: Горбаненко 2007, табл. 18, 20).
Побіжним свідченням поліпшення клімату
в час існування Пастирського городища є зап-
ропонований імовірний ПБС пам’ятки, у якому
близько третини могла становити пшениця голо-
зерна (див.: Приходнюк, Пашкевич, Горбаненко,
розділ 4). На відміну від проса, ячменю плівчас-
того та пшениці плівчастої, пшениця голозерна
чутливіша до кліматичних змін (Культурная фло-
ра … 1979, с. 50—52, 213, 214). Слід нагадати,
що ПБС пам’ятки представлено останнім роком
існування довгої споруди № 1 (і, напевно, горо-
дища в цілому) — періодом потепління клімату
(Безусько, Климанов 1987, с. 54—58).
З огляду на це привертає увагу набір земле-
робських знарядь. На городищі знайдено нараль-
ники та серпи, які за формою поділяють на більш
архаїчні та новіші. Якщо відносно наральників
не можна визначити напевно, чи були вузько-
лопатеві наконечники ранішими, а широколопа-
теві пізнішими (хоча практика комплексних до-
сліджень пам’яток у лісостеповій зоні показує,
Рис. 2. Комплекс знарядь землеробської праці з Пастирського городища: а — археологічні дані, б — реконструкція
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 51
що таке твердження має підґрунтя), то серпи чіт-
ко можна поділити на архаїчні, більше притаман-
ні археологічним культурам першої половини та
третьої чверті І тис. н. е. (див.: Приходнюк, Паш-
кевич, Горбаненко), та прогресивніші форми, що
фактично побутують дотепер.
З цього приводу становить інтерес вузько-
лопатевий наральник 1 (див.: Приходнюк, Паш-
кевич, Горбаненко, рис. 2), форму якого слід по-
в’язувати зі знаряддям для обробітку ґрунту
типу 3 (див.: Горбаненко 2007, рис. 19) — пря-
могрядільними ралами з ральником, який укріп-
лений залізним вузьколопатевим наконечником,
поставленим під кутом близько 45°. Рала такого
типу доцільніше було використовувати на ґрун-
тах, що сформувалися під лісовою рослинніс-
тю, — звільненими від дерев у результаті підсі-
ки. Суть підсічної системи землеробства полягає
у тому, що на заздалегідь вибраній і підготов-
леній лісовій ділянці повалені дерева та кущі, а
трав’яний і дерновий покриви за допомогою вог-
ню перетворені на попіл. У такий спосіб міне-
ральні солі, що містяться в органічній речовині,
через застосування випалу переходять у стан, в
якому вони доступні для засвоєння культурними
рослинами (Петров 1968, с. 67) 1.
Традиційно хлібороб вибирав придатну ді-
лянку, зручну для посіву хліба. Навесні, коли
ліс вбирався в листя, його підкресали, тобто
знімали кору з дерев через увесь стовбур, щоб
дерево швидше висихало. Потім ліс рубали так,
щоб дерева рівномірно розпадалися по всій ді-
лянці. Після цього, коли стовбури підсихали,
їх спалювали, отримуючи ділянку, удобрену
попелом чи згнилими стовбурами. Це один
із варіантів підсічно-вогневого землеробства
(Пачкова 1974, с. 33). Можливо, використову-
вали й інші форми, але суть процесу від цьо-
го не змінювалася (Столетов 1867, с. 1—13).
У будь-якому випадку хліборобу потрібно було
1 Якщо для V—VII ст. термін «підсіка» слід вживати пе-
реважно для визначення форми землеробства, то для
VIIІ—Х ст. під цим терміном слід розуміти превентив-
ну форму для розчищення ділянок під переліг на по-
чатковому етапі освоєння потенційної ресурсної зони.
Рис. 3. Порівняльна таблиця знарядь землеробства остан-
ньої чверті І тис. н. е. (Славяне … 1990; Михеев 1985а;
Горбаненко 2007, рис. 38): а — райковецька культура;
б — матеріали з Пастирського городища; в — волин-
цевсько-роменські матеріали; г — салтівська культура
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 52
вибрати придатну для землеробства ділянку та
розчистити її, знищивши всю рослинність.
Побіжно про використання підсічного зем-
леробства свідчить простота обробітку ґрунту.
Для обробітку звільненої від лісу ділянки
знаряддя плужного типу не підходили. За під-
сіки у перший рік необхідно було лише забо-
ронувати ділянку з посівами (Левашова 1956,
с. 21), для чого використовували знаряддя для
вторинного обробітку ґрунту — смик-борону та
борону-суковатку 2. За етнографічними даними,
під час подальшого використання підсічних діля-
нок їх простіше було обробляти легкими безпо-
лозими ралами (Зеленин 1907, с. 114—116).
Традиційність використання підсіки з най-
давніших часів підтверджує її існування (Сло-
бодин 1952, с. 15—30) до XVI ст. включно у лі-
сових районах Росії (Столетов 1867, с. 13—14).
Про існування у давнину лісів в околицях Пас-
тирського городища засвідчує низка фактів. Так,
лінія лісів у давнину була південніше порівняно
з сучаснісною. За дослідженнями науковців, на
місці розташування Пастирського городища рос-
ли широколистяні та широколистяні з ділянками
лучних степів ліси (Безусько, Климанов 1987).
Дотепер тут місцями збереглися ділянки широко-
листяних лісів, а в середині ХІХ ст. на території
городища ріс густий дубовий ліс. Крім того, на
існування лісової рослинності в околицях горо-
дища побіжно вказують археозоологічні дослі-
дження: на пам’ятці було знайдено кістки козуль,
які живуть у світлих лісах із розвиненим підліс-
ком (Флинт, Чугунов, Смирин 1970, с. 213), а та-
кож кістки турів, які в давнину, ймовірно, жили в
лісостепу і розріджених лісах (Жизнь животных
1971, с. 547). До того ж південна частина потен-
ційної ресурсної зони навколо городища роз-
міщується на ґрунтах, що сформувалися під лісо-
вою рослинністю (рис. 4).
З метою обґрунтування диференційного під-
ходу використання різних типів знарядь для
обробітку ґрунту на різних типах ґрунтів нами
було розглянуто кілька прикладів (Горбаненко
2006). Найпоказовішим прикладом використан-
ня вузьколопатевих наральників у лісовій зоні
(на відповідних ґрунтах) є матеріали давньо-
руської пам’ятки Автуничі на Чернігівщині. По-
селення розташоване виключно на ґрунтах, що
сформувалися під лісовою рослинністю; там
було знайдено лише вузьколопатеві наральники
та їх частини. Крім того, дослідники пам’ятки
зазначають, що під час шурфування неподалік
поселення було виявлено вуглики й сліди від ор-
них знарядь у материку. Це, на думку дослідни-
ків, переконливо доводить використання підсіч-
но-вогневої системи землекористування (Моця,
Томашевський 1997, с. 31, 34).
У науковій літературі зазначено, що вузь-
колопатеві наральники частіше трапляються у
лісовій місцевості (див., напр.: Чернецов 1972,
с. 147; 1976). Слід зауважити, що вузьколопа-
теві наральники використовували на ралах з
гряділем під кутом приблизно 45° — для зруч-
ного переставляння знаряддя, якщо воно зачіп-
лялося за коріння.
Якщо приклад автуницького поселення є без-
заперечним доказом використання знарядь для
обробітку ґрунту типу 3 (із вузьколопатевим на-
ральником) на ґрунтах, що сформувалися під
лісовою рослинністю, то деякі інші приклади
переконують, що це міг бути перший період ос-
воєння потенційної ресурсної зони пам’ятки. Як
приклад слід навести дані щодо пам’яток побли-
зу с. Волинцеве Сумської обл. на р. Горн (притока
р. Сейм), за 1,5 км на південний схід від села, на
невисоких мисах, що глибоко врізаються в запла-
ву річки. Матеріали представлено волинцевськи-
ми (ур. Стан), роменськими та давньоруськими
(ур. Курган) старожитностями. Пам’ятки роз-
ташовані за 1,5 км одна від одної і належать до
двох періодів існування однієї культури, що дає
усі підстави твердити про їх культурну спорід-
неність. Жителі фактично переселилися на більш
укріплену ділянку й залишилися в освоєній за по-
передній період потенційній ресурсній зоні. При-
близно половину всіх ґрунтів у цій зоні пам’яток
2 Власне на Пастирському городищі не було знайдено
жодних деталей цільнодерев’яних знарядь для вторин-
ного обробітку ґрунту, що пояснюється поганими
умовами для збереження дерева. Однак фрагменти бо-
рони-суковатки було виявлено у культурному шарі Ста-
рої Ладоги, датованому VІІІ—Х ст. (Миролюбов 1976,
с. 121—122); такі знаряддя відомі з етнографічних ма-
теріалів (Парфенов 1873, с. 640—641; Супинский 1949,
с. 139; Краснов 1971, с. 24; Левашова 1956, с. 35). Отже,
можна припустити існування на Пастирському городи-
щі знарядь для вторинного обробітку ґрунту.
Рис. 4. Схема взаємодії елементів сільського господар-
ства жителів Пастирського городища: 1 — чорноземи;
2 — ґрунти, що сформувалися під лісовою рослинністю;
3 — ділянки, що могли бути використані під поля; 4 —
площі, що могли бути використані для тваринництва;
P. m. — Panicum miliaceum, T. a. s. l. — Trіtіcum astіvum
s. l., T. d. — Trіtіcum dіcoccon, H. v. — Hordeum vulgare,
S. c. — Secale cereale, A. s. — Avena sativa. Штриховою
лінією позначено знаряддя, не знайдені на пам’ятці, су-
цільною — обов’язковий зв’язок; пунктирною — імовір-
ний зв’язок. Для поділу ВРХ використано узагальнені
дані В.І. Цалкіна (Цалкин 1969, с. 94) з подальшою влас-
ною адаптацією до матеріалу. Картосхему складено на
основі карти України, масштаб: 1 см — 1 км (Карта Ук-
раины, М-36-100, М-36-112); на основі топографічної
карти України, масштаб: 1 см — 1 км (без нанесення су-
часних об’єктів (http://map.meta.ua/?map=cherkas_
region&l=ru)) із подальшою перевіркою на основі сучас-
ного вигляду околиць Пастирського городища з космосу,
масштаб: 1 см — 1 км (http://www.wikimapia.org/)
◄
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 53
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 54
складають ґрунти, що сформувалися під лісовою
рослинністю. Знахідка вузьколопатевого нараль-
ника на більш ранній пам’ятці в ур. Стан засвід-
чує, що освоєння цих ґрунтів за допомогою під-
сіки відбувалося саме у період існування волин-
цевської пам’ятки (див.: Горбаненко 2005).
Цікаво, що саме у VIII—X ст. за даними спо-
рово-пилкового аналізу зафіксовано різке ско-
рочення лісів (Серебрянная 1982, с. 183—184;
Гричук, Заклинская 1984, с. 89—90). Початок
цього етапу, що припадає на пік потепління у
І тис., без сумніву, значною мірою пов’язаний
із сільськогосподарською діяльністю людини,
на що вказують й інші дослідники (Бєляєва, Ві-
дейко 1993, с. 32), хоча майже весь період і збі-
гається з похолоданням наприкінці І тис. н. е.
Жителі Пастирського городища використо-
вували підсіку не як основну форму землеко-
ристування, а як засіб для розчищення ділянок
від лісів під поля. Це засвідчують значний пе-
ріод існування пам’ятки і велика кількість до-
сліджених на ній жител: лише на лівобережній
частині городища нині розкопано 47 напівзем-
лянок, 17 ям, 2 господарчі споруди, 1 залізо-
плавильний горн і 1 кузню. Загалом дослідже-
но 49 напівземлянок, 46 із яких мали житлове
призначення (Приходнюк 2005, с. 14). При цьо-
му великі площі правобережної частини досі
не досліджено (хоча з проведених там розкопок
походить небагато матеріалу).
Якщо підсіку використовували як основ-
ну форму землекористування, то археологічні
пам’ятки мають незначні розміри та потуж-
ність культурного шару, невелику кількість жи-
тел, здебільшого бідний матеріал. Вони досить
часто розташовані так званими гніздами («ку-
щами») поселень, що, ймовірно, вказує на по-
слідовні переселення з метою екстенсивного
освоєння нових площ. Показовими прикладами
таких пам’яток є матеріали третьої чверті І тис.
н. е. на всій території існування слов’янських
племен (див., напр.: Горюнов 1981, с. 11—12,
60; Тельнов 2001—2002, с. 165 та ін.).
Із матеріалів Пастирського городища похо-
дять залізні деталі, необхідні для знарядь ти-
пів 4 (кривогрядільних рал із ральником, що ук-
ріплений залізним широколопатевим наконеч-
ником, поставленим горизонтально до землі) та
5 (знарядь плужного типу — кривогрядільних
рал із ральником, що укріплений залізним ши-
роколопатевим наконечником, поставленим го-
ризонтально до землі, череслом та відвальною
дошкою) — наральники 2—5 та чересло (див.:
Приходнюк, Пашкевич, Горбаненко, рис. 2, 4,
5). До того ж, наральник 2 можна було викорис-
товувати виключно на знарядді для обробітку
ґрунту типу 5 (обґрунтування див.: Приходнюк,
Пашкевич, Горбаненко).
Подібні типи знарядь цілком могли вико-
ристовувати для обробітку цілинних земель —
важких ґрунтів, чорноземів. У потенційній ре-
сурсній зоні Пастирського городища такі ґрунти
становлять переважну частину. Сама пам’ятка
також розташована на чорноземах.
На існування відкритих безлісих просторів
в околицях Пастирського городища побіжно
вказує й археозоологічний аналіз. Серед кіс-
ток ДРХ за кількістю особин переважають вів-
ці (для яких потрібні відкриті пасовища), а не
кози (що добре переносять стійлове утриман-
ня) (див.: Приходнюк, Журавлев, Горбаненко
2005—2007 частина 1.2). Однак на сьогод-
ні неможливо напевно визначити, чи це були
степові ділянки з чорноземом, чи місця, звіль-
нені від лісів. З погляду здорового глузду мож-
на припустити, що за наявності в околицях
обох типів ландшафтів навряд чи давні жителі
витрачали б зайву енергію для розчистки лісу
під пасовиська, якщо з самого початку мож-
на було вибрати ділянку землі, найпридатнішу
для вівчарства.
Наявні приклади переконливо засвідчують
застосування типів 4 та 5 землеробських зна-
рядь для обробітку ґрунту на чорноземах. На
пам’ятках Битиця І і Новотроїцьке знайдено
лише широколопатеві наральники типу І В 2
(3 і 2 відповідно) та чересла (Ляпушкин 1958,
с. 16, 145; 1958а, с. 72; Сухобоков, Вознесен-
ская, Приймак 1989, с. 92; Сухобоков, Горба-
ненко 2001, с. 37, рис. 2, 3). З огляду на те що
пам’ятки розташовані на чорноземах, можна
дійти висновку, що знаряддя для обробітку
ґрунту 4 та 5 (див.: Приходнюк, Пашкевич, Гор-
баненко рис. 5, 4, 5) використовували виключ-
но для оранки саме на чорноземах, точніше, на
важких ґрунтах, де лісової рослинності не було
або її давно було зведено, й коріння в землі не
залишилося (Горбаненко 2006).
Фактично використання таких типів земле-
робських знарядь є передумовою для широкого
запровадження перелогової системи.
У науковій літературі останніх років не під-
дається сумніву можливість використання пере-
логової системи з середини І тис. н. е. Об’єктивно
для цього існували всі технічні можливості, фор-
мування яких розпочалося ще у попередній час.
Основна складність освоєння земель лі-
состепу (основних у фонді земель, які можна
було використовувати за перелогової системи
на початковому етапі, переважно чорноземів)
полягає в обробітку цілини.
За свідченнями Д.К. Зеленіна, цілину степів
можна орати ралом із залізним наральником. Та-
кий спосіб застосовували в Середній Азії (Зеле-
нин 1907, с. 117—118). Звичайно, йдеться про не-
великі ділянки, однак очевидно, що можливість
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 55
обробляти цілинні землі з’явилася вже у II—V ст.
У такий спосіб можна було розширювати вже іс-
нуючі посівні площі або освоювати нові.
За тривалого перелогу землі використову-
вали 2—3 роки, потім ці землі «відпочивали»
2—7 років під пасовищем або косовицями (Зе-
ленин 1991, с. 38—39; Слободин 1952, с. 41—
42). Використання таких ділянок під пасовища
давало змогу відновити родючість ґрунту, зок-
рема завдяки відходам від тваринництва (Зеле-
нин 1991, с. 38—39).
Крім того, на застосування староорних земель
можуть вказувати знахідки зернівок бур’янів (Ко-
робушкина 1979, с. 96). Слід зауважити, що з па-
леоетноботанічних матеріалів походить велика
кількість зразків бур’янів (див.: Пашкевич 1998;
Приходнюк, Пашкевич, Горбаненко. табл. 8), що
маркують різні зернові культурні рослини. Наяв-
ність певних зразків бур’янів вказує на існуван-
ня ярових посівів зернових у цілому та озимих
посівів жита зокрема. Можливо, до озимих куль-
тур було введено й інші, передусім пшеницю.
Отже, існування у потенційній ресурсній зо-
ні двох типів ґрунтів, які на початковому етапі
краще було обробляти різними типами знарядь
для обробітку ґрунту, та різних видів наральни-
ків опосередковано свідчить про двоетапне ос-
воєння навколоселищних земельних угідь. На
першому етапі застосовували підсіку для зни-
щення лісової рослинності, на другому — вво-
дили землі в переліг, можливо, використовува-
ли дво- або трипілля. На існування цих етапів
побіжно вказує й знахідка лише одного вузько-
лопатевого наральника для рала типу 3, тоді як
для типів 4 та 5 відомо три наконечники.
Отже, після освоєння ґрунтів, що сформува-
лися під лісовою рослинністю, їх було введе-
но у загальний земельний фонд Пастирського
городища, після чого на них могли використо-
вувати продуктивніші знаряддя для первинно-
го обробітку ґрунту — типів 4 (кривогряділь-
ні рала з ральником, що укріплений залізним
широколопатевим наконечником, поставленим
горизонтально до землі) та 5 (знаряддя плуж-
ного типу — кривогрядільні рала з ральником,
укріпленим залізним широколопатевим нако-
нечником, поставленим горизонтально до зем-
лі, череслом та відвальною дошкою (див.: Гор-
баненко 2007, рис. 19, 4, 5)).
Низка свідчень підтверджує поступове за-
провадження інтенсивних форм землекористу-
вання. Тривалість існування поселення від-
биває час використання освоєних полів, що
побіжно вказує на впровадження відновлюва-
льних форм господарювання — сівозміну, дво-,
трипілля, внесення добрив.
З огляду на це доречно навести висновки,
отримані під час комплексного аналізу земле-
робства жителів пам’яток поблизу с. Волинце-
ве. Як і для Пастирського городища, для цих
пам’яток також запропоновано двохетапне ос-
воєння потенційної ресурсної зони. На них та-
кож було знайдено широко- та вузьколопатеві
наральники (причому останній — на ранішій,
волинцевській, пам’ятці), що можуть бути
пов’язані зі знаряддями для обробітку ґрунту
типів 3—5; у потенційній ресурсній зоні також
були чорноземи і ґрунти, що сформувалися під
лісовою рослинністю, на яких спочатку мали
застосовувати різні типи орних знарядь; три-
вале використання земельних угідь також під-
тверджено періодом існування пам’яток та на-
явністю бур’янів (детальніше див.: Горбаненко
2005; 2006).
Цікаво порівняти комплексні аналізи сіль-
ського господарства Пастирського городища та
пам’яток поблизу с. Волинцеве із комплексом
поблизу с. Райки давньоруського часу. Посе-
лення розташоване в зоні широколистих лісів;
на ньому було знайдено 5 вузьколопатевих на-
ральників типів І А 1, І А 3 (за класифікацією
Ю.О. Краснова (Краснов 1978, с. 63—80; 1986,
с. 16—23; 1987, с. 25—71)); 13 широколопате-
вих наральників типів І Б 1, І В 1; 4 «плужні»
лемеші типу ІV В 1, 2 черешкові наральни-
ки типу Ч В 1; 4 чересла з черешковим типом
кріплення (Село … 2003, с. 64). Отже, цілком
можна припустити існування на цій пам’ят-
ці знарядь для обробітку ґрунту типів 3—5.
А.П. Томашевський який проводив аналіз ком-
плексу, зазначає, що, за В.Й. Довженком (Дов-
женок 1961, с. 84), одночасне побутування різ-
нотипних залізних частин знарядь для обробіт-
ку ґрунту можна пояснити їх послідовним за-
стосуванням для виконання таких операцій, як
оранка, розпушування, загортання ріллі. Сам
автор пояснює розмаїття інструментарію так:
«Проте, на наш погляд, іншим, набагато більш
адекватним, поясненням факту синхронного
співіснування в одних комплексах різнотипо-
вих орних знарядь у мешканців давніх Райків є
еколого-технологічна доцільність застосування
функціонально різних орних знарядь у різно-
якісних ґрунтових і ландшафтних умовах угідь
відповідної ресурсної зони» (Село … 2003,
с. 64) 3.
Однак вважаємо за можливе запропонувати
іншу інтерпретацію. Оскільки поселення було
розташовано в лісі, а для початкового етапу
освоєння потенційної ресурсної зони необхід-
но було застосування підсіки як превентивної
форми для розчищення ділянок під переліг, зна-
ряддя типу 3 відбивають саме цей етап. У по-
дальшому ж, коли ліс було зведено, основними
для обробітку ґрунту стали знаряддя типів 4, 5;
можливо, знаряддя типу 3 продовжували вико-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 56
ристовувати під час подальшого розширення
ділянок під посіви або як допоміжні. Отже, як
і у випадку з Пастирським городищем, а також
пам’ятками поблизу с. Волинцеве, можна за-
пропонувати аналогічну двохетапну схему ос-
воєння потенційної ресурсної зони пам’ятки.
Одним із важливих свідчень, що вказує на
прогресивні зміни в землеробстві, є повідом-
лення арабського автора Ібрагима Ібн-Яку-
ба, який зазначав, що слов’яни «… сеют в два
времени года, летом и весною и пожинают два
урожая» (Известия … 1878, с. 54). Навесні засі-
вали ярові, а влітку (точніше, восени) — озимі
культурні рослини. Отже, це повідомлення ціл-
ком може бути інтерпретовано як свідчення
того, що наприкінці I тис. н. е. слов’яни засі-
вали й обробляли поля під різні культурні рос-
лини — озимі та ярові. Це може вказувати на
застосування такого прогресивного методу ве-
дення землеробства, як сівозміна, за якої част-
ково відновлюється родючість ґрунту.
На використання різноциклічних культур
вказують і палеоетноботанічні матеріали. Так,
в археологічній літературі вже неодноразово
зазначалося, що зернівки стоколосу житнього
та стоколосу польового (засмічувачі озимих
посівів жита (Смирнов, Соснихина 1984, с. 5—
7)) маркують вирощування озимого жита (див.,
напр.: Кирьянов 1959, с. 333; 1967, с. 177; Ми-
хайлина, Пашкевич, Пивоваров 2007, с. 60). На
Пастирському городищі, крім значної кількості
інших видів бур’янів, також було знайдено зер-
нівки стоколосу житнього (Bromus secalinus) і
стоколосу польового (Bromus arvensіs).
Отже, писемні джерела й палеоетноботаніч-
ні матеріали засвідчують наявність сівозміни.
Водночас із сівозміною можна припустити по-
яву в той час трипільної системи, що виникла
з двопілля в результаті подальшого скорочен-
ня терміну перебування землі під паром (Брай-
чевський 1964, с. 47—49).
За етнографічними даними, за трипілля пер-
шу частину поля орали навесні під ярові куль-
тури, другу розорювали влітку на пар, оранку
під озимі проводили на початку осені (Парфе-
нов 1873, с. 642—643). Якщо зіставити ці дані
зі свідченнями Ібрагима Ібн-Якуба, виходить,
що навесні засівали ярові, а влітку, точні ше, на
початку осені, — озимі, що цілком відповідає
реаліям сьогодення.
Запровадження сівозміни, використання дво-
та трипілля запобігали передчасному виснажен-
ню ґрунтів.
На ділянках, що перебували під паром, могли
встановлювати тимчасові літні загони для худо-
би. Такі загони мали просту конструкцію (див.:
Памятники … 1979, с. 23), їх могли встановлю-
вати досить швидко, оскільки це не потребува-
ло застосування якихось особливих матеріалів
(могли використовувати навіть відходи дерево-
обробки). Такі загони особливо цінні тим, що
могли бути розташовані безпосередньо біля об-
роблюваних у той час ділянок землі, і відходи
від тваринництва одразу потрапляли на поля,
підвищуючи у такий спосіб родючість ґрунту.
Ці площі могли використовувати як для ви-
гінного (за класифікацією К.П. Бунятян (Буня-
тян 1992; 1994)) способу випасання худоби, так
і відгінного — залежно від віддаленості полів
від поселення (див.: Приходнюк, Журавлев,
Горбаненко 2005—2007, частина 6). Однак зва-
жаючи на те, що необхідною умовою утриму-
вання тварин у безпосередній близькості від
полів була загорожа, їх там могли утримувати
цілодобово, без повернення на городище вночі,
а отже, відгінним способом.
Крім зазначених ділянок землі, для тварин-
ництва могли використовувати й інші площі (див.:
Приходнюк, Журавлев, Горбаненко 2005—2007,
частина 6) (див. рис. 4). Так, поряд із городищем,
на південь, розташована ділянка підтрикутної
форми, обабіч обмежена річками та ярами. З ог-
ляду на існування тут таких природних кордонів,
цю ділянку було досить зручно використовувати
для пасовиська, а через близьке розташування з
городищем за способом випасання тварин її мали
експлуатувати вигінним способом.
Аналогічна ділянка розташована на схід від
городища. Природною межею з двох боків там
є річки. Враховуючи близьке розташування, цю
ділянку також могли використовувати для ви-
гінного випасу.
Решту розглянутих нами ділянок, розта-
шованих не менше ніж за 3 км від городища
(рис. 4), імовірно, могли використовувати для
відгінного випасу. З цього приводу слід звер-
нути увагу на той факт, що поблизу кожної за-
пропонованої як пасовисько ділянки є джерело
води — для водопою.
Слід зазначити, що заплавні ділянки доціль-
но було використовувати для випасання тварин
та/або заготівлі сіна для ДРХ, ВРХ, коней. За-
плавні луки й нині використовують для заготів-
лі кормів на зимовий період. Для цих потреб
використовували коси-горбуші (рис. 4).
З огляду на ймовірність виділення певних
ділянок під випаси того чи іншого типу слід
звернутися до аналізу археозоологічного ма-
3 Принагідно вибачаємося перед читачами та авто-
рами монографії «Село Київської Русі». У журналі
«Археологія» № 3 за 2006 р. у статті «Землеробство
слов’ян останньої чверті І тис. н. е.» було допущено
прикру помилку, в результаті якого автором цитати
«став» Ю.О. Краснов, а не автор розділу А.П. Тома-
шевський.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 57
теріалу (див.: Приходнюк, Журавлев, Горба-
ненко 2005—2007). За результатами аналізу
щонайменше два пункти вказують на існуван-
ня пасовищ, до того ж не «стихійних», а досить
стабільних. Слід зауважити, що на існуван-
ня пасовиськ опосередковано вказує перевага
овець над козами, оскільки вівці гірше перено-
сять стійлове утримання. До того ж, у кухонних
рештках було знайдено кістки ВРХ та коней пе-
реважно старше одного року або тих, які пере-
жили хоча б одну зиму. Природно, що саме ці
тварини потребували найбільше корму. Отже,
можливість тривалого утримування великих
тварин побіжно свідчить про хорошу кормову
базу для тваринництва. Адже якщо б кормів не
вистачало, восени доводилося б забивати май-
же весь приплід поточного року, залишаючи на
зиму лише відтворювальне поголів’я, що від-
повідно позначилося б на кухонних рештках.
Очевидно, у теплу пору року тварин утри-
мували на підніжному кормі — їх мали випаса-
ти на спеціально відведених ділянках. Водно-
час були й ділянки сінокосів, сіно з яких йшло
на зимові запаси, коли тварин через холоди ут-
римували в стійлах. Напевно, взимку худобу
годували й продуктами землеробства (відхода-
ми від обмолоту, соломою тощо). Відповідно,
можна констатувати наявність на Пастирсько-
му городищі стабільного осілого господарс-
тва, основою якого слугували землеробство і
тваринництво. При цьому населення вже вміло
розподіляти земельні ділянки так, щоб можна
було розвивати і те, й інше (рис. 4).
На добре розвинене тваринництво, а отже, і
землеробство, вказують знахідки решток диких
тварин. Козуля була завжди бажаною мисливсь-
кою здобиччю, оскільки з її туші можна було ви-
користати майже все (м’ясо, шкіру, роги, частково
кістки). Однак на городищі виявлено лише дві її
особини, що можна пояснити лише тим, що тва-
ринництво забезпечувало населення всім необ-
хідним, тому в диких тваринах не було потреби.
* * *
Підбиваючи підсумки розвитку сільського
господарства жителів ранньосередньовічного
Пастирського городища, слід зазначити таке.
• Підсічне землеробство як превентивну фор-
му розчищення ділянок ґрунту для потреб земле-
робства, ймовірно, практикували на початковому
етапі існування городища. Поступове зменшення
значення підсіки відбулося, очевидно, в результаті
значного збільшення інших земельних ресурсів.
Побіжно на існування підсіки вказує знахідка
вузьколопатевого наральника, який доцільніше
було використовувати на ралах типу 3.
• До часу виникнення городища переліг уже
мав бути відомим давнім землеробам. Фактично
він міг з’явитися ще на рубежі перших століть,
можливо, раніше. Однак ми не володіємо аргу-
ментами «за» чи «проти» для такого припущен-
ня. До кінця I тис. н. е. вже були всі передумови
для запровадження трипільної системи. Звісно,
парова система не могла виникнути в остаточно
сформованому вигляді, тому логічно пояснити
її появу існуванням перелогу в попередній час.
Оскільки землеробство наприкінці I тис. н. е.,
на відміну від попереднього періоду, розвива-
лося швидкими темпами, можна припустити,
що подібна ситуація була і з розвитком систем
землеробства. Опосередковано на такий роз-
виток орного землеробства вказують писемні
джерела, залізні деталі на орні знаряддя типів 4
та 5, склад ПБС та наявність у ньому бур’янів.
• Заплавні землі завжди приваблювали лю-
дину через легкість та універсальність їх вико-
ристання, але для Пастирського городища до-
сить складно запропонувати землеробське ви-
користання заплав через несприятливий рельєф
місцевості. З огляду на це ймовірним варіантом
експлуатації зазначених земель слід вважати їх
використання для потреб тваринництва — ви-
пасання худоби та/або сінокосів. Для заготівлі
сіна також, імовірно, використовували поля під
паром, залишені для відпочинку та не зай няті
під випасання худоби.
• Землеробство частково забезпечувало кор-
мову базу для тваринництва. З цією метою ви-
користовували сіно та, можливо, некондиційне
зерно (відходи після обмолоту, просіювання).
У разі великих надлишків не виключено вико-
ристання звичайного зерна. Крім того, влітку
кормовою базою для тваринництва могли слу-
гувати поля під паром, лучні та лісові ділянки
або ділянки, частково ізольовані від великих
відкритих просторів. У свою чергу, тваринниц-
тво забезпечувало давніх землеробів городища
тягловою силою та позитивно впливало на від-
новлення родючості староорних ґрунтів.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 58
Безусько Л.Г., Климанов В.А. Клімат і рослинність рівнинної частини західної УРСР у пізньо-післяльодовиків’я //
УБЖ. — 1987. — 43, № 3. — С. 54—58.
Брайчевський М.Ю. Біля джерел слов’янської державності. — К.: Наук. думка, 1964. — 355 с.
Бунятян Е.П. О критериях типологии скотоводства // Киммерийцы и скифы: Междунар. науч. конф., посвящ. па-
мяти А.И. Гракова: Тез. докл. — Мелитополь, 1992. — С. 20—21.
Бунятян К.П. Класифікація та типологія скотарства // Теорія та практика археологічних досліджень. — К., 1994. —
С. 73—101.
Бєляєва С.О., Відейко М.Ю. Відтворення господарства в Лісостепові (історія і екологія) / АН України. Ін-т архео-
логії. — Препр. — К., 1993. — 44 с.
Горбаненко С.А. Землеробство жителів городищ поблизу с. Волинцеве // Археологія. — 2005. — № 1. — С. 75—81.
Горбаненко С.А. Землеробство слов’ян останньої чверті І тис. н. е. // Археологія. — 2006. — № 3. — С. 73—79.
Горбаненко С.А. Землеробство і тваринництво слов’ян Лівобережжя Дніпра другої половини І тис. н. е. — К., 2007
Горбаненко С.А. Навколишнє середовище та Пастирське городище ранньосередньовічного часу (у друці).
Горюнов Е.А. Ранние этапы истории славян Днепровского левобережья. — Л.: Наука, 1981. — 135 с.
Гричук В.П., Заклинская Е.Д. Анализ ископаемой пыльцы и спор и его применение в палеографии. — М., 1984
Жизнь животных. Млекопитающие, или Звери. — М. — 1971.
Журавльов О.П. Свійські та дикі ссавці з давньоруського Пастирського городища // Археологія. — 1998. — С. 31—40.
Зеленин Д.К. Русская соха, ее история и виды. — Вятка 1907.
Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. — М., 1991.
Известия Аль-Бекари и других авторов о Руси и славянах. — СПб., 1878.
Карта Украины // http://maps.vlasenko.net/
Карта Украины // http://ukrmap.org.ua/Ukraine_M36W.htm
Кирьянов А.В. История земледелия Новгородской земли // МИА. — 1959. — № 65. — С. 306—362.
Кирьянов А.В. Земледелие восточного славянства (VI—IX вв.) // Возникновение и развитие земледелия. — М.:
Наука, 1967. — С. 171—189.
Коробушкина Т.Н. Земледелие на территории Белоруссии в Х—ХІІІ вв. — Минск, 1979.
Краснов Ю.А. Раннее земледелие и животноводство в лесной полосе Восточной Европы // МИА. — 1971. —
№ 174. — 167 с.
Краснов Ю.А. Опыт построения классификации наконечников пахотных орудий // СА. — 1978. — № 4. — С. 98—114.
Краснов Ю.А. Древние и средневековые пахотные орудия Восточной Европы. — М., 1987.
Культурная флора СССР. Пшеница. — Л., 1979. — Т. 1.
Левашова В.П. Сельское хозяйство. Очерки по истории русской деревни // Тр. ГИМ. — 1956. — № 32. — С. 19—103.
Ляпушкин И.И. Городище Новотроицкое // МИА. — 1958. — № 74. — 327 с.
Ляпушкин И.И. К вопросу о памятниках волынцевского типа // СА. — 1958а. — № 29. — С. 58—83.
Миролюбов И.А. Орудия вторичной обработки почвы и уборки урожая из Старой Ладоги // АСГЭ. — 1976. —
№ 17. — С. 119—124.
Михайлина Л.П., Пашкевич Г.О., Пивоваров С.В. Рільництво слов’яно-руського населення межиріччя верхнього
Пруту та середнього Дністра // Археологія. — 2007. — № 2. — С. 57—66.
Моця О.П., Томашевський А.П. Просторові та еколого-господарські аспекти досліджень давньоруського селища
Автуничі // Археометрія та охорона історико-культурної спадщини. — 1997. — № 1. — С. 28—42.
Новиков Ю.Ф. О возникновении земледелия и его первоначальных форм // СА. — 1959. — № 4. — С. 29—41.
Памятники народной архитектуры и быта Белоруссии. — Минск, 1979.
Парфенов П.Д. Письма о сельском хозяйстве юго-западной России // Русский вестник. — 1873. — Т. 106, № 8. —
С. 635—669.
Пачкова С.П. Господарство східнослов’янських племен на рубежі нашої ери. — К., 1974.
Пашкевич Г.О. Палеоетноботанічні дослідження матеріалів Пастирського городища // Археологія. — 1998. —
№ 3. — С. 40—51.
Петров В.Н. Подсечное земледелие. — К., 1968.
Приходнюк О.М. Пастирське городище. — Київ; Чернівці, 2005.
Приходнюк О.М., Журавлев О.П., Горбаненко С.А. Животноводство и охота у жителей Пастырского городища //
Stratum plus. — 2005—2007. — № 5. — С. 640—676.
Приходнюк О.М., Пашкевич Г.О., Горбаненко С.А. Землеробство жителів Пастирського городища (у друку).
Село Київської Русі (за матеріалами південноруських земель). — К., 2003.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 2 59
Серебрянная А.Т. О динамике лесостепной зоны в Центральной Русской равнине в голоцене // Развитие природы
территории СССР в позднем плейстоцене и голоцене. — М., 1982. — С. 179—186.
Слободин В.М. К вопросу о развитии и смене систем земледелия (от времен его возникновения на территории
СССР до І тыс. н. э.) // М.: Моск. ун-т землеустройства. — 1952. — Т. 1. — С. 9—65.
Смирнов В.Р., Соснихина С.П. Генетика ржи. — Л., 1984.
Столетов А.В. О системах земледелия. — СПб., 1867.
Сухобоков О.В., Вознесенская Г.А., Приймак В.В. Клад орудий труда и украшений из Битицкого городища // Древ-
ние славяне и Киевская Русь. — К., 1989. — С. 92—105.
Сухобоков О.В., Горбаненко С.А. Комплекс землеробських знарядь з городища Битиця-1 // АЛЛУ. — 2001. —
№ 2. — С. 36—41.
Супинский А.К. К истории земледелия на русском севере // СЭ. — 1949. — № 2. — С. 138—141.
Тельнов Н.П. Восточнославянские древности Днестровско-Прутского междуречья VIII—X вв. // Stratum plus. —
2001/2002. — № 5. — С. 142—263.
Флинт В.Е., Чугунов Ю.Д., Смирин В.М. Млекопитающие СССР. — М., 1970.
Цалкин В.И. Фауна из раскопок боршевских и роменских городищ // СА. — 1969. — № 4. — С. 91—101.
Чернецов А.В. О периодизации ранней истории восточно-славянских пахотных орудий // СА. — 1972. — № 3. —
С. 135—148.
Чернецов А.В. Классификация и хронология наконечников древнерусских пахотных орудий // КСИА. — 1976. —
№ 146. — С. 32—36.
http://map.meta.ua/?map=cherkas_region&l=ru
http://www.wikimapia.org/
Одержано 04.09.2007
О.М. Приходнюк , С.А. Горбаненко
СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО ЖИТЕЛЕЙ
РАННЕСРЕДНЕВЕКОВОГО ПАСТЫРСКОГО ГОРОДИЩА
Статья представляет собой комплексное исследование одной из важнейших отраслей жизнедеятельности жителей
Пастырского городища — сельского хозяйства. Для обобщения использованы все доступные данные, проанали-
зированные ранее: описание окружающей среды в потенциальной ресурсной зоне городища в период его сущес-
твования, орудия сельскохозяйственного труда, палеоэтноботанические материалы и археозоологический комп-
лекс памятника. На основе комплексного анализа рассмотрены варианты землепользования округи. Предложена
двухэтапная схема освоения земельных ресурсов там, где ранее росли леса. Опосредованные данные указывают
на существование интенсивного земледелия с введением севосмены, двух-, трехполья, яровых и озимых посе-
вов, восстановлением плодородия почв путем использования удобрений. Были выделены вероятные участки для
земледелия и животноводства — отгонного и выгонного. На развитое животноводство прямо указывает архео-
зоологический материал, опосредованно — анализ земледелия городища.
O.M. Prykhodnyuk , S.A. Horbanenko
AGRICULTURE OF HABITANTS
OF EARLY MEDIAEVAL PASTYRSKE HILL-FORT
The article is a comprehensive research of agriculture, one of the most important fi elds of vital activity, of Pastyrske hill-
fort habitants. For making generalizations all the available analyzed before data were used: environment description of the
potential resource zone of the hill-fort during the period of its existence, agriculture tools, paleobotanical and paleozoological
materials on the site. Basing on comprehensive analysis the authors studied the variants of land use in the vicinity. The two-
stage scheme of land development on the territory previously covered with forests. Indirect data indicates the existence of
intense farming with introduction of crop rotation, two- and three-fi eld crop rotation, summer crops and winter ones, soil
fertility improvement with the use of manure. The probable areas for agriculture and pasture cattle breeding were allotted.
The developed farming is refl ected directly in paleozoological material and indirectly in agriculture analysis.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69929 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T08:59:17Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Приходнюк, О.М. Горбаненко, С.А. 2014-10-25T08:24:45Z 2014-10-25T08:24:45Z 2008 Сільське господарство жителів ранньосередньовічного Пастирського городища / О.М. Приходнюк, С.А. Горбаненко // Археологія. — 2008. — № 2. — С. 48-59. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69929 На основі раніше проаналізованих навколишнього середовища, застосування сільськогосподарських знарядь праці, палеоетноботанічного спектра та археозоологічного комплексу зроблено спробу комплексного аналізу сільського господарства жителів ранньосередньовічного Пастирського городища. Статья представляет собой комплексное исследование одной из важнейших отраслей жизнедеятельности жителей Пастырского городища — сельского хозяйства. Для обобщения использованы все доступные данные, проанализированные ранее: описание окружающей среды в потенциальной ресурсной зоне городища в период его существования, орудия сельскохозяйственного труда, палеоэтноботанические материалы и археозоологический комплекс памятника. На основе комплексного анализа рассмотрены варианты землепользования округи. Предложена двухэтапная схема освоения земельных ресурсов там, где ранее росли леса. Опосредованные данные указывают на существование интенсивного земледелия с введением севосмены, двух-, трехполья, яровых и озимых посевов, восстановлением плодородия почв путем использования удобрений. Были выделены вероятные участки для земледелия и животноводства — отгонного и выгонного. На развитое животноводство прямо указывает архео-зоологический материал, опосредованно — анализ земледелия городища. The article is a comprehensive research of agriculture, one of the most important fi elds of vital activity, of Pastyrske hillfort habitants. For making generalizations all the available analyzed before data were used: environment description of the potential resource zone of the hill-fort during the period of its existence, agriculture tools, paleobotanical and paleozoological materials on the site. Basing on comprehensive analysis the authors studied the variants of land use in the vicinity. The twostage scheme of land development on the territory previously covered with forests. Indirect data indicates the existence of intense farming with introduction of crop rotation, two- and three-fi eld crop rotation, summer crops and winter ones, soil fertility improvement with the use of manure. The probable areas for agriculture and pasture cattle breeding were allotted. The developed farming is refl ected directly in paleozoological material and indirectly in agriculture analysis. uk Інститут археології НАН України Археологія До історії стародавнього виробництва Сільське господарство жителів ранньосередньовічного Пастирського городища Сельское хозяйство жителей раннесредневекового Пастырского городища Agriculture of the Habitants of Early Mediaeval Pastyrske Hill-fort Article published earlier |
| spellingShingle | Сільське господарство жителів ранньосередньовічного Пастирського городища Приходнюк, О.М. Горбаненко, С.А. До історії стародавнього виробництва |
| title | Сільське господарство жителів ранньосередньовічного Пастирського городища |
| title_alt | Сельское хозяйство жителей раннесредневекового Пастырского городища Agriculture of the Habitants of Early Mediaeval Pastyrske Hill-fort |
| title_full | Сільське господарство жителів ранньосередньовічного Пастирського городища |
| title_fullStr | Сільське господарство жителів ранньосередньовічного Пастирського городища |
| title_full_unstemmed | Сільське господарство жителів ранньосередньовічного Пастирського городища |
| title_short | Сільське господарство жителів ранньосередньовічного Пастирського городища |
| title_sort | сільське господарство жителів ранньосередньовічного пастирського городища |
| topic | До історії стародавнього виробництва |
| topic_facet | До історії стародавнього виробництва |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69929 |
| work_keys_str_mv | AT prihodnûkom sílʹsʹkegospodarstvožitelívrannʹoserednʹovíčnogopastirsʹkogogorodiŝa AT gorbanenkosa sílʹsʹkegospodarstvožitelívrannʹoserednʹovíčnogopastirsʹkogogorodiŝa AT prihodnûkom selʹskoehozâistvožiteleirannesrednevekovogopastyrskogogorodiŝa AT gorbanenkosa selʹskoehozâistvožiteleirannesrednevekovogopastyrskogogorodiŝa AT prihodnûkom agricultureofthehabitantsofearlymediaevalpastyrskehillfort AT gorbanenkosa agricultureofthehabitantsofearlymediaevalpastyrskehillfort |