Золотарство давнього Києва
Статтю присвячено огляду й визначенню особливостей давньокиївського золотарства. Простежено адаптацію київськими майстрами ХІ—ХІІІ ст. візантійських зразків з використанням різних мистецьких технік....
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2008
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69999 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Золотарство давнього Києва / В.Г. Пуцко // Археологія. — 2008. — № 3. — С. 47-60. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-69999 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-699992025-02-09T13:38:53Z Золотарство давнього Києва Ювелирное искусство древнего Киева Goldsmithing in Ancient Kyiv Пуцко, В.Г. Київські старожитності Статтю присвячено огляду й визначенню особливостей давньокиївського золотарства. Простежено адаптацію київськими майстрами ХІ—ХІІІ ст. візантійських зразків з використанням різних мистецьких технік. Обширный материал, главным образом археологического происхождения, позволяет представить развитие ювелирного производства столицы Древнерусского государства от его возникновения до монголо-татарского нашествия. Генетическая связь с восточным и византийским наследием предопределила общую типологическую и стилистическую ориентацию. Большую роль сыграл художественный импорт, особенно константинопольский. До нашего времени дошли лишь предметы украшения, тогда как о драгоценной церковной утвари известно лишь из письменных источников. Подробно описано оформление рак для мощей Бориса и Глеба в Вышгороде, а также большой сион, выполненный по заказу Владимира Мономаха. Сохранив связь со своими византийскими прототипами, ювелирные изделия из княжеского обихода, по сути, являются самостоятельными произведениями со своими национальными и локальными различиями. Их развитие совпало с расцветом духовной культуры в целом и адекватно отражало эволюцию ювелирного убора, значение которого было не только эстетическим, но и образно-символическим. Vast, mainly archaeological material, allows the author to present the development of jeweller’s production in metropolis of Ancient Rus state from its appearance to the Mongol-Tatar invasion. Genetic ties with the Eastern and Byzantine populations predetermined the general typological and stylistic orientation. A significant role played the artistic import, especially from Constantinople. Only jewellery preserved to present day, while precious church plates are only known from the written sources. Particularly full is a description of the jeweller’s art in decoration of shrines with relics of Borys and Hlib in Vyshhorod, and also the Great Zion, customized for Volodymyr Monomakh. Having ties with the Byzantine prototypes, jewellery of princes’ use are proper original works of art with their national and local peculiarities. Their development contemporized with the flourishing of spiritual culture as a whole and reflected adequately the jewellery decoration development, the sense of which was not only aesthetic, but also symbolic. 2008 Article Золотарство давнього Києва / В.Г. Пуцко // Археологія. — 2008. — № 3. — С. 47-60. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69999 uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Київські старожитності Київські старожитності |
| spellingShingle |
Київські старожитності Київські старожитності Пуцко, В.Г. Золотарство давнього Києва Археологія |
| description |
Статтю присвячено огляду й визначенню особливостей давньокиївського золотарства. Простежено адаптацію київськими майстрами ХІ—ХІІІ ст. візантійських зразків з використанням різних мистецьких технік. |
| format |
Article |
| author |
Пуцко, В.Г. |
| author_facet |
Пуцко, В.Г. |
| author_sort |
Пуцко, В.Г. |
| title |
Золотарство давнього Києва |
| title_short |
Золотарство давнього Києва |
| title_full |
Золотарство давнього Києва |
| title_fullStr |
Золотарство давнього Києва |
| title_full_unstemmed |
Золотарство давнього Києва |
| title_sort |
золотарство давнього києва |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Київські старожитності |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/69999 |
| citation_txt |
Золотарство давнього Києва / В.Г. Пуцко // Археологія. — 2008. — № 3. — С. 47-60. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT puckovg zolotarstvodavnʹogokiêva AT puckovg ûvelirnoeiskusstvodrevnegokieva AT puckovg goldsmithinginancientkyiv |
| first_indexed |
2025-11-26T09:28:59Z |
| last_indexed |
2025-11-26T09:28:59Z |
| _version_ |
1849844659706134528 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 47
Київські старожитності
На сьогодні на території Києва знайдено чима-
ло коштовних витворів мистецтва. Однак брак
практичного досвіду гальмував процес їх ви-
вчення, а численні намагання пристосувати на-
явний матеріал до певних легенд здебільшого
виявлялися марними. Іноді дорогоцінний мате-
ріал знайдених ювелірних прикрас спричиню-
вав їх знищення, оскільки нові власники не за-
вжди розуміли справжню вартість творів, яку не-
можливо виміряти за масою й розмірами. Отже,
історія дослідження давніх ювелірних прикрас
починається зі знахідок і втрат.
На території давнього Києва найбільше вияв-
лено скарбів, закопаних у 1240 р., перед захоп-
ленням міста монголами (Корзухина 1954) 1. Пу-
блікації про подібні знахідки з’явилися на початку
XiX ст., але першу ґрунтовну працю Н.П. Конда-
кова про скарби було видано лише у 1896 р. (Кон-
даков 1896). Автор книги залучив значний по-
рівняльний матеріал, а високі здобутки місцевих
ремісників постійно перевіряв за візантійським
«камертоном». Описуючи речі, часом вельми
привабливі, вчений належно оцінив якісний рі-
вень кожної з них, вбачаючи за ними складний
процес створення не лише шедеврів, а й «дику-
ватих» виробів, без яких важко уявити будь-яку
локальну продукцію. Н.П. Кондакову не судило-
ся написати другий том дослідження про давньо-
руські скарби. Згодом до виготовлених ним таб-
лиць текст написав інший автор і вже з інших по-
зицій (Гущин 1936).
За радянських часів давньоруське золотар-
ство вивчали в цілому, і хоча не оминали київ-
ського (адже це неможливо було зробити), але
не надавали йому великого значення й часом
приписували давнім ювелірам не властиву їм
самодіяльність (Рыбаков 1948; 1951; 1953; 1971).
До подібних виробів сформувався майже фоль-
клорний підхід, хоча йдеться про галузь елітар-
ного мистецтва (Василенко 1977). Найґрунтов-
нішими виявилися наукові опрацювання перего-
родчастих емалей та оздоблених черню прикрас
(Макарова 1986), якими й досі послуговуються
дослідники. Однак вивчаючи техніку зерні й ска-
ні давнього періоду, слід брати до уваги й новіші
розвідки (жилина 1998; 1998а).
У великому за обсягом дослідженні про дав-
ній Київ не згадано ювелірних виробів київ-
ських скарбів, але приділено увагу знайденим
решткам ремісничих майстерень з ливарними
формами, що дають змогу сформувати уявлен-
ня про їх продукцію (Каргер 1958, с. 377—402).
Праця В.К. Гончарова (Гончаров 1966), присвя-
чена історії українського мистецтва, не внесла
нічого нового про давньокиївське золотарство.
Ґрунтовний аналіз ювелірних виробів і при-
крас давнього Києва зроблено у нещодавно ви-
даній «Історії української культури», в якій ре-
тельно розглянуто як самі пам’ятки, так і їх ви-
світлення у фаховій літературі (Орлов 2001).
Книга Г.М. Бочарова досі залишається єдиною
працею, цілком присвяченою давньоруській
металопластиці X — початку ХІІІ ст., що міс-
тить окремий розділ і про давнє київське золо-
тарство (Бочаров 1984, с. 32—98). Автор слуш-
но зауважував про одночасне існування елітар-
ного візантійського й традиційного місцевого
мистецьких напрямів, між якими, втім, немає
значних відмінностей. Досі зберігає свою нау-
кову цінність стаття Г.Ф. Корзухіної, присвяче-
на праці київських ювелірів за нових історич-
них умов на початку ХІІІ ст. (Корзухина 1950),
що містить багато розвідок про окремі групи
витворів золотарства з середньовічного Києва,
іноді з цікавими спостереженнями.
Питання оригінальності ювелірних прикрас
київського походження доцільно розглядати ли-© В.Г. ПУЦКО, 2008
В.Г. Пуцко
ЗОЛОТАРСТВО ДАВНЬОГО КИЄВА
Статтю присвячено огляду й визначенню особливостей давньокиївського золотарства. Простежено адаптацію
київськими майстрами ХІ—ХІІІ ст. візантійських зразків з використанням різних мистецьких технік.
1 У Києві знайдено майже третину всіх відомих давньо-
руських речових скарбів, 5 з яких датовано Х—ХІ ст.,
47 — кінцем ХІІ ст. — 1240 р. Про один із нещодавно
знайдених, а також попередні київські скарби (1955—
1997 рр.) див.: Мовчан та ін. 2002, с. 76—81.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 48
ше в широкому історико-культурному контексті
із залученням слов’янського порівняльного мате-
ріалу, надзвичайно важливого для визначення ґе-
нези загальної типології (Пуцко 2002) 2. Виготов-
лення подібних прикрас, безперечно, було розпо-
чато ще в дохристиянському Києві. Це, зокрема,
підтвердили знахідки на Подолі ливарних форм
із овруцького пірофіліту для поясних і збруйних
прикрас, виготовлених східним майстром у дру-
гій половині X ст., що засвідчує арабський напис
(Гупало, Ивакин 1980). Зазначений факт, а та-
кож наявні археологічні матеріали здатні поясни-
ти причини впливу ісламської традиції на типо-
логію виробів і їх орнаментику, а також складну
технологію виробництва прикрас, можливу лише
в умовах постійнодіючих ремісничих майсте-
рень (Орлов 1979; 1983; 1984). Подібний вплив
було зумовлено й розвиненою торгівлею Києва
з країнами Арабського Сходу та Візантією (То-
лочко 1976). Відомо, що з другої половини ІХ ст.
до середини Xi ст. східні впливи суттєво зміни-
ли загальний характер навіть царгородського па-
лацового мистецтва з його класичною основою
(Grabar 1952). Візантійські зразки сформували
елітарну лінію київського золотарства, передусім
світського, зразки якого пізніше доля розкидала
далеко від центрів ювелірного виробництва (Гра-
бар 1962; 1975).
Доба хрещення Київської Русі суттєво зміц-
нила зв’язки Києва зі столицею Візантії, спри-
яла імпорту витворів сакрального мистецтва,
зокрема церковного начиння. Однак про на-
явність серед них золотарських витворів не
можна стверджувати, оскільки візантійці цуп-
ко тримали їх у руках, посилаючи в кращому
разі вироби з бронзи. Саме їх часом і знахо-
дять у Києві. Так, у літописному повідомлен-
ні йдеться про те, що князь Володимир Святий
до збудованої ним Десятинної церкви «вдав ту
все еже бе взял в Корсуни: иконы, и съсуды, и
кресты», тобто трофеї. Надзвичайна для Киє-
ва подія освячення першої величної християн-
ської церкви на княжому дворі, схоже, не ви-
кликала у Константинополі помітного відгуку:
патріарха з 991 р. не було, і лише 996 р. обрано
Сисинія ІІ (996—998). Літургійні золотарські
вироби київського походження Xi ст. нам не ві-
домі. Щоправда, в травні 1824 р. поблизу Ми-
хайлівського монастиря, «на Боричевому узво-
зі», було знайдено кілька речей, що невдовзі за
досить таємничих обставин безслідно зникли й
нині відомі лише завдяки рисункам (Кондаков
1896, с. 98—100; Боньковська 2004). Проте по-
рівняння з численними візантійськими твора-
ми образотворчого мистецтва дають змогу при-
пустити можливість їх виконання наприкінці
ХІ чи на початку ХІІ ст. Однак дискутувати з
цього приводу немає сенсу, оскільки невідо-
мо, що саме зобов’язано властивості загубле-
них оригіналів, а що — їх сприйняттю митцем
початку XiX ст., який виконав згадані рисунки,
що дають змогу скласти уявлення про загальну
типологію потира і дискосу та їх оформлення з
використанням зображень і грецьких літургій-
них текстів. Крім того, невідомо й місце вико-
нання цих речей.
Так само невідомо, де і коли міг з’явитися
в Давньоруській державі срібний ковчег-релік-
варій св. Димитрія Солунського, виконаний у Кон-
стантинополі в 1059—1061 рр., з карбованими
зображеннями імператора Константина X Дуки
і євдокії Макремболітиси, увінчаних Христом,
у вигляді киворію-октогону, подібного до того,
що зберігався у базиліці Св. Димитрія у Салоні-
ках (Стерлігова 1997; 2000, с. 115—118). чи не
за цим зразком князь Володимир Мономах мав
намір створити у храмі київського Вишгорода
над раками мощей святих князів Бориса і Гліба
«среде црви и терем серебьрен»? У давньому
агіографічному творі зазначено, що Мономах
«сице умысли сътворити, да скуеть сребрьмъ
и золотым святеи раце чьстьною и святою
Христову мученику Бориса и Глеба», і наве-
дено докладний опис витвору: «Се же преже
сътвори, в лето 6610 (1102), а последи, по пре-
несении, множаиша съдела надъ святыима гра-
бама. Исковавь бо сребрьныя дъскы и святыя
по нимъ издражавъ и позолотивъ, покова воръ
же серебромъ и золоттъмь, съ хрустальныими
великыими разникании устрои, имущь врьху
по обилу злато, светильна позолочена, и на
нихь свеще горяще устрои въину, и тако украси
добре, яко не могу съказати оного ухыщренія
по доетоянию довълне. Яко многомъ приходя-
щем и оть Грьк и от инехъ же земель, и глагола-
ти: «никде же сицея красоты несть, а и мгогыхъ
святыхъ ракы видєли есмы» (жития ... 1916,
с. 63). Однак, на жаль, цей опис не дає змоги
встановити подібність цього виробу з відомими
західноєвропейськими золотарськими раками
для мощей святих Х ст. (lasko 1972, p. 193—
194, 197, 242—244, рl. 209—214, 293—296).
У списках Касіянівської редакції Києво-Пе-
черського патерика серед статей після житія Фе-
одосія Печерського міститься фрагмент написа-
ного близько 1225—1226 рр. володимирським і
суздальським єпископом Сименом «Слова о со-
здании церкви» — «О поковании раки», де йдеть-
ся про намір нащадка відомого варяга шимо-
на — Георгія «оковати раку преподобнаго отца
Феодосіа» (Абрамович 1931, с. 84—86). З цією
2 Статтю опубліковано частково, без посилань на дже-
рела, що становлять половину її обсягу; таке видання
наукових розвідок вважаємо неприпустимим, особли-
во в меморіальних збірниках.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 49
метою до Києва було надіслано 500 гривень срі-
бла і 50 гривень золота. Це мало статися близько
1129 р. Побутування у Києві державних ювелір-
них майстерень вже з середини І ст. ілюструє ре-
альні масштаби таких замовлень. Доречно також
згадати оповідання згаданого єпископа Симо-
на «О Еразме черноризце, иже истроши именіе
свое кь святым иконамь», в якому автор зазначив:
«иконы многы окова, иже и доныне суть у вас над
олтарем», себто на початку ХІІІ ст. (Абрамович
1931, с. 119—120).
Церковне начиння, виготовлене з дорогоцін-
них металів, існує переважно тоді, коли нада-
ється до вжитку. Давніші витвори навчилися
зберігати порівняно пізно, коли їх залишилися
одиниці. Таким сховищем була новгородська
Софійська ризниця (Покровский 1914), де ви-
явлено срібні сіони у вигляді купольних ротонд
із хрестом нагорі (Покровский 1911; Стерлігова
1994, с. 46—52, 55—57). Досі вважають, що ве-
ликий сіон було виготовлено в Новгороді в пер-
шій чверті ХІІ ст. (Декоративно-прикладное...
1996, с. 116—123, 451—455, Кат. 3). Немає жод-
них сумнівів і щодо його безпосереднього зраз-
ка — малого сіону царгородського походження
першої половини Xi ст. (Стерлигова 1988) (рис.
1, 2). Однак які є докази на користь виконання
великого сіону саме в Новгороді? Так звикли
вважати, оскільки витвір історично пов’язаний
з новгородським Софійським собором. Іконо-
графія, стиль, манера виконання, декоративні
мотиви, техніка — все вказує на роботу квалі-
фікованих майстрів, причетних до царгород-
ського кола. Досить звернути увагу на стрункі
карбовані постаті апостолів, пластичне моде-
лювання яких було непростою справою. Без
нього важко було б вписати в коло погруддя де-
їсусної композиції купола. Прозорі ґратки верх-
ньої частини арок мають складну орнаменталь-
ну композицію східного походження, відтво-
рення якої потребувало доброго знання її струк-
тури. Перелік подібних особливостей можна
продовжити, розглядаючи декор колонок, арок,
розташування і форму «камінців» — вставок зі
скляної пасти. Очевидно, майстри намагалися
створити сіон (рис. 1), розкішніший за його ран-
ній царгородський зразок (рис. 2). Зображення в
одному з медальйонів на куполі сіону св. Васи-
лія Великого — патрона князя Володимира Мо-
номаха (рис. 3) — не залишає сумніву щодо за-
мовника й виконання золотарями київської кня-
Рис. 2. Малий сіон. Срібло, карбування, позолота,
різьблення. Перша половина Xi ст. З Софійського со-
бору в Новгороді
Рис. 1. Великий сіон. Срібло, карбування, позолота, чернь.
Перша чверть ІІІ ст. З Софійського собору в Новгороді
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 50
зівської майстерні, де працювали досвідчені ві-
зантійські ювеліри придворного кола (Стерлін-
гова 1994) 3. На користь цього висновку можна
залучити «бісерні» супровідні написи з князів-
ської «чернігівської гривні» — амулета-змійо-
вика Володимира Мономаха (рис. 4).
Коли саме і за яких обставин обидва сіо-
ни опинилися в Новгороді, невідомо, але це
врятувало їх від знищення. Існує припущен-
ня, що великий сіон міг бути подарований Со-
фійському собору сином Володимира Монома-
ха — Мстиславом Великим, який князював у
Новгороді у 1088—1094 й 1096—1117 рр. Про-
те, схоже, сіон було виготовлено на замовлення
самого Володимира Мономаха, який мав нада-
ти цей, по суті, ротондальний дискос певному
храму. Припущення можуть бути різними, але
довести жодне з них неможливо.
Проте з іменами князів Володимира Мо-
номаха і його сина Мстислава безпосередньо
пов’язані інші видатні твори київського золо-
тарства зазначеної доби — золоті амулети-змі-
йовики, що нині зберігаються в Державному
Російському музеї у Санкт-Петербурзі (Плеша-
нова, Лихачева 1985, с. 7—8, 191—192, ил. 1, 2, 4,
5; Николаева, чернецов 1991, с. 13, 21, 49—51,
58—59, табл. i:i; V:i, кат. 1, 13) (рис. 4). Пер-
ший із цих витворів діаметром 7,4 см у вигляді
золотого диска із зображенням вписаної у коло
фігури лоратного архангела Михаїла, а на зво-
роті — обвитої зміями жіночої голови, знайде-
но в 1821 р. поблизу чернігова, на березі р. Бі-
лоус. Навколо зазначених зображень розташо-
вано грецькі й слов’янський «бісерні» написи,
зокрема з ім’ям Василія, яким було охреще-
но Володимира Мономаха. ймовірним часом
виконання виробу вважають 1084—1094 рр.
(Рыбаков 1964). Цей твір торевтики насправді
є одним із найвищих зразків київського плас-
тичного мистецтва останньої чверті Xi ст., яке
сприймається як безпосереднє продовження
царгородської традиції.
Дещо інакше виглядає менший за розміром
(діаметром 4,9 см) золотий амулет-змійовик із
зображенням на лицьовому боці Богородиці з
малим Христом на правиці, знайдений у 1877 р.
в с. Білгородка (колишній Білгород Київський)
і відомий як «Білгородська гривня», виготовле-
на близько 1100 р. (Пуцко 1994). В малюнку та
рельєфі цього виробу відчутніший графічний
елемент, зміїна композиція та оточуючий її на-
пис помітно спрощено. Отже, процес фолькло-
ризації досить швидко полонив навіть елітарне
мистецтво. ймовірний власник витвору, князь
Мстислав, займав білгородський стіл у 1117—
1125 рр. Іконографічно зображення Богоматері
подібне до ікони, що може походити з київсько-
го Вотчого монастиря, утвореного під час зве-
дення Мстиславом церкви Св. Федора, закладе-
ної в 1129 р. Нині це відома візантійська Ікона
Богородиці Холмської (Александрович 2001).
Власне, ця ікона мала б іменуватися як Ігорів-
ська, оскільки саме перед нею востаннє в жит-
ті, 19 вересня 1147 р. молився князь Ігор Оль-
гович, того ж дня вбитий киянами; однак такою
вважали пізню репліку цього образу (Снессо-
рева 1994).
Рис. 3. Архангел Михаїл, cв. Василій Великий. Зобра-
ження на куполі великого сіону
3 Пояснення вибору святителя тим, що літургію з його іме-
нем відправляють лише кілька разів на рік, не має під-
ґрунтя, як і твердження про її нібито особливу символі-
ку. Про супровідні написи на великому сіоні див. (Ме-
дынцева 2000 — С. 151—155. — Рис. 79—85.).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 51
Теоретично, за аналогіями у Києві можна
припустити виготовлення різних золотарських
виробів церковного призначення, репрезенто-
ваних візантійськими чи давньоруськими реча-
ми з інших руських земель, або ж зразками ме-
талопластики київського походження. Прикла-
дом може слугувати фрагмент прикрашеного
позолотою бронзового карбованого рельєфу із
зображенням апостола Павла, знайдений у Со-
фійському соборі 1940 р. (Каргер 1958, с. 392,
табл. lX). Вважається, що це місцеве відтво-
рення візантійського зразка, хоча в цьому ви-
падку будь-яке твердження не може бути пев-
ним. На сьогодні відомо дуже мало творів тієї
доби з визначеними часом виконання і похо-
дженням, щоб на їх підставі робити остаточні
висновки. З тих поодиноких пам’яток, яким по-
щастило потрапити до наукового обігу, склада-
ється враження, ніби елітарні золотарські речі
церковного начиння були рідкісними на тлі по-
тужного і стрімкого розвитку художнього ре-
месла дещо іншого ґатунку.
Загальновідомо, що Київ був найвизначні-
шим осередком виготовлення оригінальних ви-
робів, прикрашених емалями (Макарова, Плет-
нева 1968), передусім прикрас — найчислен-
ніших археологічних знахідок. Однак відомий
один шедевр і з церковного начиння, історич-
но пов’язаний з Полоцьком, — славнозвісний
розсувний золотий хрест преподобної євфро-
синії Полоцької, виконаний Лазарем Богшею в
1161 р. (Алексеев 1957; 1993; 1998). Традиційно
вважалося, що витвір виконано місцевим май-
стром у Полоцьку, але подальше його вивчення
в широкому контексті дало змогу дійти висно-
вку, що Лазар Богша був представником кращої
київської майстерні (Макарова 1975, с. 70—73,
95, 118—121, табл. 19, 20, кат. 124). Великий за
розміром (51,0 × 21,0 см) шестикінцевий хрест
оздоблено срібними, позолоченими та золоти-
ми пластинками; на 11 золотих пластинках —
погруддя святих, орнаменти й написи, викона-
ні емаллю, в оточенні перлів. Тонкий малюнок
поєднано з вишуканим кольором та надзвичай-
но високою технікою виконання. чи не найкра-
щим з огляду на майстерність можна вважати
зображення Іоанна Златоуста (Хризостома).
Якщо погодитися з висновком, що Лазар Богша
був найталановитішим давньоруським емалю-
вальником, то виконаний ним 1161 р. хрест слід
сприймати як найвище досягнення київського
золотарства в цілому.
В літературі з історії давнього мистецтва до-
бре відомі київські діадеми і барми, прикраше-
ні емалями, призначення яких було предметом
особливої уваги (Толочко 1963). Нині їх сприй-
няття в широкому історико-культурному кон-
тексті з великим порівняльним матеріалом дає
змогу спростувати деякі колись висловлені до-
вільні твердження (Deer 1966; Ріltz 1977).
Діадему в її київському варіанті здебільшо-
го утворено з сімох однакових кіотців з кілепо-
дібним завершенням, прикрашених сюжетни-
ми зображеннями або частково орнаменталь-
ними композиціями, до яких долучено кінцеві
трапецієподібні бляшки-пластини. Діадему,
знайдену в Києві у 1883 р. у складі дуже ба-
гатого скарбу (№ 99), прикрашає виконаний
на весь зріст семифігурний Деїсус з арханге-
лами й двома апостолами (Корзухина 1954,
c. 118—119; Mакарова 1975, c. 48, 50, 108, табл.
11, кат. 61) (рис. 5). Іконографія традиційна ві-
зантійська, але фігури схематизовані, що разом
із грецизованими слов’янськими супровідни-
ми написами дало змогу Я.П. Кондакову вва-
жати причетним до виготовлення цього витво-
ру руського майстра (Кондаков 1896, с. 147).
Оскільки йдеться про виріб кінця Xi — почат-
ку ХІІ ст., це стає доказом досить вправного
оволодіння дуже складною галуззю ювелірної
справи. Слід відзначити виразну фактуру виро-
бу з майже непомітними спрощеннями, які осо-
бливо не впадають в око й ніби підкреслюють
загальну декоративну виразність.
Другу діадему київського походження зна-
йдено в 1900 р. на городищі Дівоча Гора побли-
зу с. Сахнівка на Київщині, також у складі ве-
ликого скарбу (№ 127) (Корзухина 1954, с. 131).
Вона прикметна зображенням Александра Ма-
Рис. 4. «чернігівська гривна». Золото, литво, карбуван-
ня. 1084—1094 рр.; «Білгородська гривна». Золото, лит-
во, карбування. Близько 1100 р. (обидва амулети-змі-
йовики — з лицьового й зворотного боків)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 52
кедонського, що зробило її досить популярною
й значною мірою сприяло досконалому вивчен-
ню (Макарова 1975, с. 46, 48, 109, табл. 12, кат.
69) (рис. 6). Подібний сюжет разом із орнамен-
тальними композиціями бічних кіотців став те-
мою цікавого, але далеко не бездоганного тлу-
мачення щодо ремінісценції дохристиянських
вірувань (Рыбаков 1987, с. 613—617). Зважаю-
чи на те, що діадему виготовлено не раніше се-
редини ХІІ ст., а також її безпосередній зв’язок
з аристократичним, на той час майже цілком
християнізованим середовищем можна сприй-
мати вознесіння Александра Македонського як
типово візантійський сюжет, що належав до па-
лацового циклу (Даркевич 1975, с. 154—159;
Грабар 1962, с. 264—267). Спрощений варіант
композиції значною мірою є декоративним, од-
нак це не зашкодило її сприйняттю як символу
апофеозу місцевого князя. Вишуканість вико-
нання цього витвору золотарського мистецтва
другої половини ХІІ ст. разом з іншими озна-
ками свідчить про те, що в київській майстерні
працювали греки.
Побіжно можна зауважити про знахідку в
сахнівському скарбі прикрашених перлами
емалевих медальйонів барм із деїсусною ком-
Рис. 5. Київська діадема з Деїсусом. Золото, перегородчаста емаль. Кінець Xi — початок ХІІ ст.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 53
позицією, що мають іконографічні й стиліс-
тичні аналогії в доробку київських ювелірів то-
го часу (Макарова 1975, с. 54—58, 110—111,
табл. 14, кат. 74—84). Ці витвори можуть на-
лежати до тих самих комплектів прикрас, але
вони не вносять нічого нового до загальної ха-
рактеристики золотарського осередку, гідно ре-
презентованого згаданими виробами. Якщо ки-
ївських ювелірних творів церковного призна-
чення виявлено дуже мало, то прикрас настіль-
ки багато, що обсяг цієї публікації не дає змоги
хоча б перелічити їх типи й певні особливос-
ті, тому обмежимося окремими довільно обра-
ними прикладами, взятими з каталогів виробів,
прикрашених емалями й черню.
Сумніви щодо того, чи не потрапили до чис-
ла ювелірних творів такі, що вважаються дав-
ньокиївськими, а насправді є візантійськими,
безпідставні, оскільки вони утворюють великі
своєрідні серії, неможливі для будь-якого мис-
тецького імпорту, адже це не масові вироби,
призначені для широкого збуту. Так, знайдений
Г.Ю. Івакіним у соборі Михайлівського Золото-
верхого монастиря в 1937 р. візантійський золо-
тий із камінням браслет (Візантія ... 1997, с. 50,
кат. 40) не може належати до місцевої золотар-
ської продукції, якій він цілковито чужий. Інша
справа, коли йдеться про типологічно традицій-
ні речі, хоча вони можуть бути різної художньої
вартості. Отже, у визначенні шедеврів потрібна
належна вимогливість, адже вони поодинокі.
Серед прикрашених перегородчастими ема-
лями золотарських виробів київського похо-
дження привертають увагу жіночі золоті колти
з різними зооморфними або міфологічними зо-
браженнями, орнаментальними й геральдични-
ми композиціями, зрідка — погруддями святих
(Макарова 1975, с. 21—38, табл. 1—5). Кожне з
Рис. 6. Сахнівська діадема із зображенням Александра Македонського. Золото, перегородчаста емаль. Друга по-
ловина ХІІ ст.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 54
цих зображень можна довго описувати, поміча-
ючи досить цікаві особливості, навіть у разі їх
очевидного тенденційного тлумачення в сен-
сі впливу дохристиянських вірувань (Рыбаков
1970). Нас найбільше цікавить мистецька вар-
тість. З огляду на це передусім слід відзначи-
ти вміння майстрів чудово узгоджувати з фор-
мою виробів будь-яку композицію, а також без-
доганний малюнок. Це можна проілюструвати
низкою прикладів (рис. 7). З київського скарбу
1876 р. (№ 80) походять золоті колти із гераль-
дичними композиціями у вигляді двох птахів
обабіч геометризованого дерева, а на зворот-
ному боці — медальйон із хрещатою розеткою
між орнаментованими рогами (Корзухина 1954,
с. 111—112; Макарова 1975, с. 104, кат. 23—24).
Інший золотий колт зі скарбу 1896 р. (№ 120),
знайденого на городищі Княжа Гора на Київ-
щині, з одного боку прикрашено геральдичним
зображенням орла, з іншого — пташкою, що
ніби повільно рухається, зображеною у про-
філь (Корзухина 1954, с. 129; Макарова 1975,
с. 104, кат. 25). Слід зауважити, що подібне зо-
браження орла є у різьбленні одного з шифер-
них рельєфів Софійського собору в Києві, ви-
конаних грецькими майстрами в другій чверті
Xi ст. Питання про походження ювелірів, які
зробили ці колти, по суті, відкрите, й особистий
погляд конкретного дослідника тут нічого вирі-
шити не може. Проте досконалість неможливо
не оцінити. Окремий типологічний варіант київ-
ських колтів становлять вироби з багатопроме-
невою каймою, що перетворює їх на напіважур-
ні (Корзухина 1954, с. 36, 38, 40, табл. 5).
На перший погляд подібними до колтів є не-
численні коштовні намиста з круглих чи ква-
дрифолійних золотих намистин-медальйонів із
емалевими зображеннями або різноманітними
візерунками, що на сьогодні цілком системати-
зовані (Корзухина 1954, с. 40—44, табл. 6-Ю).
Відомі їм візантійські аналоги принципові, але
не зовсім подібні. До київських за походжен-
ням виробів належить ланцюг, знайдений у
1840-х рр. поблизу Десятинної церкви: медаль-
йони з птахами тут чергуються з прикрашени-
ми орнаментальними композиціями (Корзухина
1954, c. 40, 42, 107. табл. 6, кат. 52) (рис. 8). Діа-
метр площин не перевищує 2,7 см, емалеві зо-
браження виконано в чотирикольоровій гаммі,
причому настільки досконало, що в разі знач-
ного збільшення їх сприйняття не погіршуєть-
ся. У такій вишуканості є досить багато спіль-
ного з емальєрним оформленням візантійських
рукописів, вплив яких відчувається у продукції
київського князівського скрипторію другої по-
ловини Xi ст. (Пуцко 1991; 1993).
Відомо, що київські золотарі почали вико-
ристовувати мистецтво перегородчастої емалі
саме з другої половини Xi ст., а його розквіт
припав на періоди князювання Володимира Мо-
номаха (1113—1125) й Мстислава Володимиро-
вича (1125—1132). У той самий час з’явилися і
ювелірні вироби, прикрашені черню. З княжи-
ми майстернями міцно пов’язане поширення
Рис. 7. Золоті колти з перегородчастою емаллю з
київського скарбу 1876 р. (а). ІІІ ст. (лицьовий бік); зо-
лотий колт зі скарбу 1896 р. на Княжій Горі (б). ХІІ ст.
(лицьовий і зворотний боки)
Рис. 8. Золотий із перегородчастою емаллю ланцюг, знай-
дений у 1840-х рр. поблизу Десятинної церкви в Києві.
ХІІ ст. (загальний вигляд і збільшений фрагмент)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 55
цієї техніки оформлення срібних речей, розквіт
якої припав на кінець ХІІ ст. йдеться про граві-
рування на металевій поверхні, що нагадувало
графічний малюнок в оформленні рукописної
книги, іноді до цілковитої подібності (Пуцко
2002). На ці гравіровані зображення й накла-
дали чернь, якою прикрашали персні, колти,
браслети, іноді медальйони барм, частина яких
походить із Києва (Макарова 1986, с. 100, 102,
146—147, рис. 49, 50, кат. 256—258, 270—271).
На жаль, зображення на них не завжди викона-
но на високому рівні. Персні здебільшого мали
рослинні мотиви на щитках, значно менше ві-
домо їх із княжим знаком, і зовсім мало — із
зображеннями звірів (Макарова 1986, с. 42—
44, 128—133, рис. 15, 16; кат. 50—54, 56—62,
65, 66, 69—76, 80—82, 84, 88, 89, 98, 104—105;
1988). Всі зазначені знаки власності мали від-
повідну символіку, так само як і поодинокі ві-
домі хрести. Знаки були родинними, крім ви-
падків, коли вони належали вищим духовним
особам (персні на той час використовували ми-
трополити та єпископи). Колти київського по-
ходження прикрашено зображеннями птахів,
грифонів, пардусів та фантастичних звірів з
піднятою лапою; в окремих випадках птаха об-
вито плетінкою на зразок книжкового ініціалу
тератологічного стилю.
Найцікавішими з мистецького погляду київ-
ськими черневими прикрасами є браслети, іно-
ді прикрашені майже «книжковими» компози-
ціями, неначе складеними із зооморфних іні-
ціалів (рис. 9, 10). Це насамперед стосується
браслета, знайденого в Києві в огорожі Михай-
лівського монастиря, у складі скарбу 1903 р.
(№ 103), з переплетеними ремінцями собакою,
птахом, левами (Корзухина 1954, с. 120—122;
Макарова 1986, с. 84, 142, рис. 38, кат. 225). Про-
те характер стилізації зображень птахів і звірів
міг бути різним (Корзухина 1954, c. 142—143,
рис. 38, кат. 224, 226). Наслідки певної еволюції
в оформленні київських браслетів можна спосте-
рігати на тиснутих примірниках у складі невели-
кого скарбу 1939 р. (Корзухина 1954, с. 86—87,
143—144, рис. 43, кат. 233, 234; Пуцко 1999).
Зображення там дрібненькі, неначе вмонтовані
у відповідне місце, чітко визначене в загальній
композиції.
чи не найвідомішим є браслет із зображен-
ням танцюристки й гусляра поруч із крилатою
фігурою з німбом і такою самою фігурою між
птахом та озброєним мечем воїном (Макарова
Рис. 9. Київські срібні з черню браслети. Близько 1200 р.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 56
1986, с. 78, 142, рис. 36, кат. 222). Вважають,
що цей витвір пов’язаний із русальськими об-
рядами (Рибаков 1987, с. 714, 716, рис. 136а;
Даркевич 1985, с. 335—337). Ця група брасле-
тів, знайдених у різних давньоруських містах,
можливо, належить до продукції однієї київ-
ської золотарської майстерні кінця ХІ — почат-
ку ХІІІ ст., а таке значне їх розпорошення зу-
мовлене звичайною міграцією власників при-
крас. Те саме стосується й іншої невеличкої
групи срібних браслетів із однаковими левови-
ми масками, знайдених у Києві, Старикові та
чернігові (Макарова 1986, с. 34, 96, 145—146,
рис. 47, 48, кат. 246—253).
Згадані вироби здебільшого репрезентують
художні досягнення київських ювелірних май-
стерень Xi — першої половини ХІІІ ст., але все-
таки не здатні відбити розмаїття золотарських
виробів, що протягом зазначеного періоду вихо-
дили з рук місцевих ремісників. йдеться навіть
не про чисельний показник, а лише основну ти-
пологію прикрас, їх звичайні комплекти, уяв-
лення про які можна скласти завдяки конкрет-
ним скарбам (рис. 10, 11). Зокрема, слід згадати
Рис. 10. Срібні з черню прикраси з київських скарбів початку 1900-х рр. (а) і 1939 р. (б)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 57
браслети, виті з кількох дротин, із вушками-
петлями на кінцях або ж псевдовиті (фактично
відлиті в формі на зразок витих), різноманітні
підвіски (зокрема амулети), скроневі кільця та
сережки, шийні гривни, що вважалися ознака-
ми багатства й гідності. Особливо популярни-
ми були ажурні сережки так званого київського
типу з філігранним каркасом й зерню. Їх наслі-
дували навіть південні слов’яни (Jakšić 1983).
Г.Ф. Корзухіна простежила розвиток металево-
го убору ХІ—ХІІІ ст. за князівсько-боярськими
скарбами (Корзухина 1954, с. 62—71), які
стали надійним джерелом вивчення історії дав-
нього київського золотарства.
На початку ХІІІ ст. у художньому ремеслі
Києва відбулися суттєві зміни, очевидно, не без
діяльної участі кваліфікованих візантійських
майстрів, які опинилися тут після захоплення
Константинополя хрестоносцями в 1204 р. Це
насамперед відчулося в пластичному мисте-
цтві (Пуцко 1996; 1998). Київські ювеліри біль-
шість своїх виробів почали виготовляти з ви-
користанням для відливки «імітаційних форм»
(Корзухина 1950). Деякі з них згодом опинили-
ся в далекому Серенську (Никольская 1974), на
одній із яких зазначено ім’я київського майстра
(Медынцева 1978, с. 378—382; с. 71—74, рис.
73—75; Пуцко 2005). Ці знахідки чітко вказу-
ють на асортимент прикрас, за своїм характером
призначених для демократичного середовища,
потреби якого не можна було ігнорувати.
Цей останній етап розвитку давнього ки-
ївського золотарства, переважно світського за
своїм характером, має багато спільного з долею
сакрального мистецтва передмонгольського
часу (Пуцко 2005). Власне це були різні ланки
єдиної духовної культури, створеної хоча й за-
вдяки Візантії, але на власному ґрунті.
Рис. 11. Срібні з черню прикраси з київського скарбу 1936 р.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 58
Абрамович Д. Києво-Печерський патерик. — К., 1931.
Александрович В. Холмська ікона Богородиці. — Львів, 2001.
Алексеев Л.В. Лазарь Богша — мастер-ювелир Хii в. // СА. — 1957. — № 3. — С. 224—244.
Алексеев Л.В. Крест Евфросинии Полоцкой 1161 года в средневековье и в позднейшие времена // РА. — 1993. —
№ 3. — С. 70—78.
Алексеев Л.В. живатворны сiмвал Бацькаÿшчини. Гісторыя Крыжа святой Еÿфрасінні Полацкай. — Мінск, 1998.
Боньковська С. Потир і дискос з Боричевського узвозу. Іконографія священних образів в контексті символічно-
догматичного трактування Пресвятої євхаристії // Могилянські читання—2003. — К., 2004. — С. 70—86.
Бочаров Г.Н. Художественный металл Древней Руси. X — начало ХІІІ вв. — М., 1984.
Василенко В.М. Русское прикладное искусство: истоки и становление. — М., 1977.
Візантія і Київська Русь. Каталог виставки. — К., 1937.
Гончаров В.К. Художні ремесла // Історія українського мистецтва. — К., 1966. — Т. 1. — С. 358—375.
Грабар А.Н. Светское изобразительное искусство домонгольской Руси и «Слово о полку Игореве» // Тр. Отдела
древнерусской литературы. — M.; Л., 1962. — Т. 18. — С. 263—271.
Гупало К.Н., ивакин Г.Ю. О ремесленном производстве на киевском Подоле // СА. — 1980. — № 2. — С. 202—219.
Гущин А.С. Памятники художественного ремесла Древней Руси Х—Хiii вв. — Л., 1936.
Даркeвич В.П. Светское искусство Византии. — М., 1975.
Даркевич В.П. Музыканты в искусстве Руси и вещий Боян // «Слово о полку Игореве» и его время. — М., 1985. —
С. 335—337.
Декоративно-прикладное искусство Великого Новгорода. Художественный металл Хi—ХV века. — М., 1996.
Жилина Н.В. Зернь и скань древней Руси (Хi—Xiii вв.) // Тр. Vi Междунар. конгр. славян. археол. — М., 1998. — Т. 6. —
С. 290—299.
Жилина Н.В. Трехбусинные украшения древнерусских кладов Хi—Хiii вв. Типология, эволюция, технология и
орнаментика // Культура славян и Русь. — М., 1998а. — С. 297—315.
Жития святых мучеников Бориса и Глеба и службы им / Приготовил к печати Д.Е. Абрамович. — Пг., 1916.
Каргер М.К. Древний Киев: Очерки по истории материальной культуры древнерусского города. — М.; Л., 1958. — Т. 1.
Кондаков Н.П. Русские клади. Исследование древностей великокняжеского периода. — СПб., 1896. — Т. 1.
Корзухина Г.Ф. Киевские ювелиры накануне монгольского завоевания // СА. — 1950 — Вып. 14. — С. 217—234.
Корзухина Г.Ф. Русские клады ІХ—ХІІІ вв. — М.; Л., 1954.
Макарова т.и., Плетнева С.А. o центрах эмальерного дела Древней Руси // Славяне и Русь. — М., 1968. — С. 100—105.
Макарова т.и. Перегородчатые эмали Древней Руси. — М., 1975.
Макарова т.и. черневое дело Древней Руси. — М., 1986.
Макарова т.и. Перстни с геральдическими эмблемами из Киевского клада // Древности славян и Руси. — М.,
1988. — С. 241—247.
Медынцева А.А. О литейных формочках с надписями Максима // Древняя Русь и славяне. — М., 1978. — С. 378—382.
Медынцева А.А. Грамотность в Древней Руси. По памятникам эпиграфики X — первой половины Хiii векa. — М., 2000.
Мовчан I., Боровський я., Гончар В., Сигомятников О. Скарб Xii ст. з «міста Ярослава» в Києві // Ант. 2002. І 7-9. —
С. 76—81.
Николаева т.В., чернецов А.В. Древнерусские амулеты-змеевики. — М., 1991.
Никольская т.Н. Литейные (формочки древнерусского Серенска) // Культура средневековой Руси. — Л., 1974. —
С. 40—46.
Орлов Р.С. Деякі особливості художньої культури Києва у X ст. // Археологія Києва. Дослідження і матеріали. —
К., 1979. — С. 18—22.
Орлов Р.С. Художня металообробка у Києві в X ст. // Археологія. — 1983. — 42. — С. 28—40.
Орлов Р.С. Среднеднепровская традиция художественной металлообработки в Х—Хi вв. // Культура и искусство
средневекового горoда. — М., 1984. — С. 32—52.
Орлов Р.С. Прикладне мистецтво: церковне і народне // Історія української культури. — К., 2001. — Т. 1. —
С. 923—938, 949—958.
Плешанова и.и., Лихачева Л.Д. Древнерусское декоративно-прикладное искусство в собрании Государственного
Русского музея. — Л., 1985.
Покровский Н.В. Древняя Софийская ризница в Новгороде. — М., 1914. — Т. 1.
Покровский я.В. Иерусалимы или Сионы Софийской ризницы в Новгороде // Вестник археологии и истории, изда-
ваемый Имп. С.-Петербургским археологическим институтом. — 1911. — Вып. 20. — С. 1—70, табл. i—ii.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 59
Пуцко В.Г. Эмальерный стиль в художественном оформлении киевских рукописей Xi в. // Книжные центры Древ-
ней Руси. Хi—ХVi вв.: Разные аспекты исследования. — СПб., 1991.
Пуцко В.Г. Византийский эмальерный стиль в оформлении греческих и иноязычных иллюминованных рукописей //
Зборник радова Визаятолошког института. — Београд, 1993. — Кнь. ХХХii.
Пуцко В.Г. Білгородська гривна // Старожитності Русі-України. — К., 1994. — С. 193—198.
Пуцко В.Г. Константинополь и киевская пластика на рубеже ХІІ—ХІІІ вв. // Byzantinoslavica. — Prague, 1996. —
Т. 57. — С. 376—390.
Пуцко В.Г. Киевское художественное ремесло начала ХІІІ в. Индивидуальные манеры мастеров // Byzantinoslavica. —
Prague, 1998. — Т. 49. — С. 305—319.
Пуцко В.Г. Ювелірні вироби — київський скарб 1933 р. (№ 101) // Музей на рубежі епох: минуле, сьогодення, пер-
спективи. — К., 1999. — С. 108—109.
Пуцко В.Г. Тверские серебряные наручи и книжный орнамент Древней Руси // Тверь, Тверская земля и сопредель-
ные территории в эпоху средневековья. — Тверь, 2002. — Вып. 4. — С. 398—407.
Пуцко В.Г. Ювелирные украшения в культуре средневековой Руси // Лев Николаевич Гумилев. Теория этногенеза
и исторические судьбы Евразии. — СПб., 2002а. — Т. 1. — С. 162—166.
Пуцко В.Г. Сакральное искусство Руси перед монголо-татарским нашествием: результаты и перспективы разви-
тия // Проблемы славяноведения. — Брянск, 2005. — Вып. 7. — С. 3—10.
Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. — М., 1948.
Рыбаков Б.А. Прикладное искусство и скульптура // История культуры Древней Руси. Домонгольский период. —
М.; Л., 1951. — Т. 2.
Рыбаков Б.А. Прикладное искусство Киевской Руси iХ—Хi веков и южнорусских княжеств Хii—Xiii веков //
История русского искусства. — М., 1953. — Т. 1.
Рыбаков Б.А. Языческая символика русских украшений Хii в. // i Міdzynar. kongr. archeologii słowianskiej,
Warszawa, 14—18. 09. 1965. — Wrocław; Warszawa; kraków, 1970. — Т. 5. — С. 352—367.
Рыбаков Б.А. Русские датированные надписи Хi—ХiV веков // САИ. — 1964. — Вып. Е 1-44. — С. 19—20, табл.
ХХХiV: 1—2. Кат. 9.
Рыбаков Б.А. Русское прикладное искусство Х—Хiii веков. — Л., 1971.
Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. — М., 1987.
Снессорева С. Земная жизнь Пресвятой Богородицы и описание святых чудотворных ее икон. — Ярославль, 1994.
Стерлигова и.А. Малый сион из Софийского собора в Новгороде // Древнерусское искусство. Художественная
культура X — первой половины Хiii в. — М., 1988. — С. 272—286.
Стерлигова и.А. Иерусалимы как литургические сосуды в Древней Руси // Иерусалим в русской культуре. — М.,
1994. — C. 46—52, 55—57, ил. 1, 2.
Стерлигова и.А. Византийский мощевик Димитрия Солунского из Московского Кремля и его судьба в Древней
Руси // Дмитриевский собор во Владимире: к 800-летию создания. — М., 1997. — С. 255—272.
Стерлигова и.А. Христианские реликвии в Московском Кремле. — М., 2000.
толочко П.П. Про приналежність i функціональне призначення дiадем і барм в Древній Русі // Археологія. — 1963. —
Т. 15. — С. 145—165.
толочко П.П. Про торговельні зв’язки Києва з країнами Арабського Сходу та Вiзантiєю у Viii—Х ст. // Археологічні
дослідження стародавнього Києва. — К., 1976. — С. 3—11.
Deer J. Die Heilge krene ungarns. — Wien, 1966.
Grabar A. le succes des art orientaux a la cour byzantine sous les Macedoiniens // Мunchner Jahrbuch der bildenden
kunst / F. 3. Bd. 2. Munchen, 1952. — P. 32—60.
Jakšić N. naučnice s tri jagode b Muzeju hrvatskih arheoločkih spomenika u Splitu // Prilosi povijesti umjetnosti u
Dalmaciji. — Split, 1983. — Sv. 23. — S. 49—73.
Lasko P. ars Sacra. 800—1200. — Harmondsworth, 1972.
Pilts E. kamelaukion et mitra. insignes byzantins imperiaux et ecclesiastiques. — Stockholm, 1977.
Одержано 16.11.2006
В.Г. Пуцко
ЮВЕЛИРНОЕ ИСКУССТВО ДРЕВНЕГО КИЕВА
Обширный материал, главным образом археологического происхождения, позволяет представить развитие ювелирного
производства столицы Древнерусского государства от его возникновения до монголо-татарского нашествия. Генетическая
связь с восточным и византийским наследием предопределила общую типологическую и стилистическую ориентацию.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 60
Большую роль сыграл художественный импорт, особенно константинопольский. До нашего времени дошли лишь пред-
меты украшения, тогда как о драгоценной церковной утвари известно лишь из письменных источников. Подробно описа-
но оформление рак для мощей Бориса и Глеба в Вышгороде, а также большой сион, выполненный по заказу Владимира
Мономаха. Сохранив связь со своими византийскими прототипами, ювелирные изделия из княжеского обихода, по сути,
являются самостоятельными произведениями со своими национальными и локальными различиями. Их развитие совпало
с расцветом духовной культуры в целом и адекватно отражало эволюцию ювелирного убора, значение которого было не
только эстетическим, но и образно-символическим.
V.H. Putsko
GolDSMitHinG in anCiEnt kyiV
Vast, mainly archaeological material, allows the author to present the development of jeweller’s production in metropolis of ancient
Rus state from its appearance to the Mongol-tatar invasion. Genetic ties with the Eastern and Byzantine populations predetermined
the general typological and stylistic orientation. a significant role played the artistic import, especially from Constantinople. only
jewellery preserved to present day, while precious church plates are only known from the written sources. Particularly full is a de-
scription of the jeweller’s art in decoration of shrines with relics of Borys and Hlib in Vyshhorod, and also the Great Zion, custom-
ized for Volodymyr Monomakh. Having ties with the Byzantine prototypes, jewellery of princes’ use are proper original works of
art with their national and local peculiarities. their development contemporized with the flourishing of spiritual culture as a whole
and reflected adequately the jewellery decoration development, the sense of which was not only aesthetic, but also symbolic.
Поховальний обряд — важливе історичне дже-
рело, що дає уявлення про демографію, генетич-
ні взаємозв’язки давніх суспільств, розкриває
соціально-економічні та ідеологічні процеси,
що в них відбуваються. Поховальні пам’ятки
Києва ХІ—ХІІІ ст. не є винятком. Проте ця ка-
тегорія старожитностей тривалий час не була
об’єктом узагальнюючого спеціального дослі-
дження, а розглядалася побіжно, у широкому ар-
хеологічному та історичному контекстах. З ог-
ляду на це актуальними є дослідження усіх відо-
мих пам’яток, методичне вивчення категорій по-
ховального інвентарю для повнішої реконструк-
ції обряду. Для отримання історичної інформа-
ції з цього джерела необхідна максимальна ре-
конструкція поховального обряду давніх киян.
В археологічному відношенні це встановлення
закономірностей розміщення давньоруських по-
ховальних пам’яток щодо культових споруд та
безпосереднє вивчення поховального комплек-
су, тобто дослідження трьох його складових —
поховальної споруди, небіжчика та інвентарю.
Окремо слід дослідити пережитки тризни, хрис-
тиянських поминальних церемоній.
В.Г. Івакін
ХРИСТИЯНСЬКИЙ ПОХОВАЛЬНИЙ ОБРЯД
НАСЕЛЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОГО КИЄВА (ХІ—ХІІІ ст.)
Статтю присвячено дослідженню поховального обряду населення давньоруського Києва (ХІ—ХІІІ ст.). Створено то-
пографічну карту християнських поховальних старожитностей, проаналізовано елементи поховального обряду.
© В.Г. ІВАКІН, 2008
Топографічні межі об’єктів дослідження визна-
чено за загальновизнаною схемою міської системи
Києва ХІ—ХІІІ ст. Це території Верхнього міста,
Подолу, Копиревого кінця, Щекавиці, Дитинки та
різних осередків давньокиївської околиці, насам-
перед Печерського, Кловського, Видубицького та
інших монастирів (Толочко 1970, с. 82—129).
Категорії поховальних пам’яток. Переваж-
ну більшість поховань можна умовно об’єднати
у 32 некрополі (рис. 1). На сьогодні маємо такі
статистичні дані щодо поховальних пам’яток різ-
них районів середньовічного Києва: Верхнє міс-
то — 10 могильників (321 поховальний комп-
лекс, 45 %, тут і далі відсоткові показники роз-
раховано від загальної кількості відомих пам’-
яток); Поділ — 11 могильників (164, 23 %); Ко-
пирів кінець — 3 могильники (60, 8 %); Щека-
виця — 1 могильник (111, 15 %); Юрковиця —
1 могильник (16, 2 %). Ще шість могильників
(48, 7 %) розкидано по околицях міста. Статис-
тика відбиває особливості демографічної ситу-
ації у різних районах Києва та щільність їх засе-
лення (рис. 2). При цьому слід наголосити, що
статистика ґрунтується на інформації, яку ми
маємо на цей час. Можливо, подальші архео-
логічні дослідження внесуть певні зміни.
|