Про «першу в світі археологогенну катастрофу », п’яту колонку та редакторську тенденційність
Відкривши черговий випуск «Археологічних досліджень в Україні 2005—2007 рр.», ми були здивовані коментарями Н.О. Гаврилюк, у яких відзначалося, що роботи Міжнародної південної середньовічної експедиції ведуть до «першої в світі археологогенної катастрофи» (АДУ 2007, с. 4). При цьому обс...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автори: | , , , , , , , , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70002 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про «першу в світі археологогенну катастрофу », п’яту колонку та редакторську тенденційність / С.О. Біляєва, Ю.В. Болтрик, О.І. Галенко, Б. Ерсой, І.В. Карашевич, І. Куйлу-Ерсой, Дж. Метью, В. Остапчук, Х. Урер, О.Є. Фіалко, К. Фінкель // Археологія. — 2008. — № 3. — С. 94-101. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860157009787092992 |
|---|---|
| author | Біляєва, С.О. Болтрик, Ю.В. Галенко, О.І. Ерсой, Б. Карашевич, І.В. Куйлу-Ерсо, Й І. Метью, Дж. Остапчук, В. Урер, Х. Фіалко, О.Є. Фінкель, К. |
| author_facet | Біляєва, С.О. Болтрик, Ю.В. Галенко, О.І. Ерсой, Б. Карашевич, І.В. Куйлу-Ерсо, Й І. Метью, Дж. Остапчук, В. Урер, Х. Фіалко, О.Є. Фінкель, К. |
| citation_txt | Про «першу в світі археологогенну катастрофу », п’яту колонку та редакторську тенденційність / С.О. Біляєва, Ю.В. Болтрик, О.І. Галенко, Б. Ерсой, І.В. Карашевич, І. Куйлу-Ерсой, Дж. Метью, В. Остапчук, Х. Урер, О.Є. Фіалко, К. Фінкель // Археологія. — 2008. — № 3. — С. 94-101. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Відкривши черговий випуск «Археологічних досліджень в Україні 2005—2007 рр.», ми були здивовані коментарями Н.О. Гаврилюк, у яких відзначалося, що роботи Міжнародної південної середньовічної експедиції ведуть до «першої в світі археологогенної катастрофи» (АДУ 2007, с. 4). При цьому обсяг коментарів (АДУ 2007, с. 97—98, 118, 144), що перевищує текст нашої статті (Біляєва та ін. 2007, с. 96—98), менторський тон і тенденційність є неприпустимими для академічного видання. У цьому ж випуску надруковано й замітку Т.Л. Самойлової щодо застосування геофізичних методів досліджень під час роботи нашої експедиції у 2007 р. З огляду на це вважаємо за необхідне звернутися до фактів, що стосуються результатів багатолітньої роботи Міжнародної південної середньовічної експедиції і спростовують безпідставні звинувачення.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:53:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 94
Дискусії
Вихід кожного випуску «Археологічних дослі-
джень в Україні» (АДУ) завжди сприймається
з великим зацікавленням, оскільки це видання на-
дає новітню інформацію про нові археологічні
роботи та відкриття, висвітлює археологічні здо-
бутки колег. Відкривши черговий випуск «Архе-
ологічних досліджень в Україні 2005—2007 рр.»,
ми були здивовані коментарями Н.О. Гаврилюк,
у яких відзначалося, що роботи Міжнародної
південної середньовічної експедиції ведуть до
«першої в світі археологогенної катастрофи»
(АДУ 2007, с. 4). При цьому обсяг коментарів
(АДУ 2007, с. 97—98, 118, 144), що перевищує
текст нашої статті (Біляєва та ін. 2007, с. 96—
98), менторський тон і тенденційність є непри-
пустимими для академічного видання. У цьому
ж випуску надруковано й замітку Т.Л. Самой-
лової щодо застосування геофізичних методів
досліджень під час роботи нашої експедиції у
2007 р. З огляду на це вважаємо за необхідне
звернутися до фактів, що стосуються результа-
тів багатолітньої роботи Міжнародної південної
середньовічної експедиції і спростовують без-
підставні звинувачення.
Міжнародна південна середньовічна експеди-
ція (керівник експедиції — к. і. н., ст. н. с. С.О. Бі-
ляєва, заступник керівника — к. і. н., ст. н. с.
Ю.В. Болтрик1) працює на теренах Акерман-
ської фортеці з 1999 р. За час досліджень прак-
тично з небуття було повернено «Портовий» двір
Акерманської фортеці. Забуті та поховані під ку-
пами сміття будівлі цього двору, а також серед-
ньовічна бруківка нині є «родзинками» комп-
лексу фортеці. До того ж визначено час засну-
вання цих об’єктів, їх будівельну періодизацію і
функціональне призначення. Вперше отримано
оригінальні плани споруд центральної частини
«Портового» двору, що дають змогу адекватно
реконструювати їх архітектурне обличчя. Отри-
мано уточнений план фортеці та відстані між
окремими структурами. На підставі матеріалів
стамбульських архівів, ретельних вимірів діля-
нок стін і зіставлення археологічних та історич-
них джерел вдалося встановити османські назви
й локалізацію 18 башт та 6 бастіонів фортеці.
В цілому здійснені дослідження дали змогу сут-
тєво змінити уявлення про османський будівель-
ний період в історії фортеці.
У результаті досліджень колективу вчених
Великої Британії, Канади, СшА й України отри-
мано нові знання з історії та архітектури Акер-
манської фортеці. Насамперед це стосується не
відомих до цього часу об’єктів (турецька лаз-
ня), а також барбакану, нові елементи конструк-
ції якого, виявлені під час досліджень, не зафік-
совано на жодному плані Акерманської фортеці,
оскільки вони лише частково відбивали пізній
етап його функціонування у XViii — на почат-
ку XiX ст.
Завдяки застосуванню новітнього геодезич-
ного та геофізичного обладнання було покладе-
но початок новому етапу міждисциплінарних
досліджень на основі міжнародної співпраці.
Щорічні комплексні роботи з використан-
ням методів пасивної та активної консервації
дали змогу захистити низку будівельних ре-
шток, зокрема східну стіну барбакану, куполь-
ну частину лазні, здійснити водовідведення та
обвалування північної частини барбакану, яким
загрожували води лиману.
С.О. Біляєва, Ю.В. Болтрик,
О.І. Галенко, Б. Ерсой, І.В. Карашевич,
І. Куйлу-Ерсой, Дж. Метью, В. Остапчук,
Х. Урер, О.Є. Фіалко, К. Фінкель
ПРО «ПЕРШУ В СВІТІ
АРХЕОЛОГОГЕННУ КАТАСТРОФУ», П’ЯТУ
КОЛОНКУ ТА РЕДАКТОРСЬКУ ТЕНДЕНЦІЙНІСТЬ
1 До складу експедиції також входять археологи к. і. н.,
ст. н. с. О. Фіалко, м. н. с. І. Карашевич, архітектори,
співробітники кафедри реставрації і реконструкції ар-
хітектурних комплексів університету «Львівська по-
літехніка», А. Мартинюк-Медвецька та доцент, член
ІКОМОС К. Присяжний. У 2006—2007 рр. у роботах
з консервації пам’яток Портового двору брав участь
досвідчений фахівець із консервації археологічних ре-
шток к. і. н., ст. н. с. заповідника «Ольвія» О. Біляєв.
© С.О. БІЛЯєВА, Ю.В. БОЛТРИК, .
І. ГАЛЕНКО, Б. ЕРСОй, І.В. КАРАшЕВИч,
І. КУйЛУ-ЕРСОй, Дж. МЕТЬЮ, В. ОСТАПчУК,
Х. УРЕР, О.є. ФІАЛКО, К. ФІНКЕЛЬ
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 95
Такі досягнення стали можливими переду-
сім завдяки багаторічній співпраці української
команди експедиції з колективом турецьких ар-
хеологів під керівництвом відомого фахівця
професора Боскурта Ерсоя та одного з провід-
них фахівців з консервації та реставрації Ту-
реччини доктора Сарпа Тунчоку. Спільні ро-
боти фінансувалися за проектами Турецького
історичного товариства та Управління співпра-
ці й розвитку Ради Міністрів Республіки Ту-
реччина.
З 2005 р. команда експедиції розпочала
співпрацю з Фондом Макса фон Берхема, а з
2006 р. — Британським інститутом в Анкарі.
Протягом останніх двох сезонів до нашого ко-
лективу приєдналися історики професор Вік-
тор Остапчук з університету Торонто в Кана-
ді, доктор Кароліна Фінкель із Великої Брита-
нії та доктор Джим Метью із Пенсільванського
університету в СшА. 2007 р. до експедиції до-
лучилися фахівці з геофізичних методів дослі-
джень Вінчестерського університету Великої
Британії — доктори Р. Хеддслі та А. Тернер.
Результати роботи експедиції було опубліко-
вано в понад 40 статтях та публікаціях в Украї-
ні та за кордоном. Апробація результатів робіт
відбувалася на багатьох конференціях, міжна-
родних форумах в Україні, Туреччині, Німеч-
чині, Великій Британії, Угорщині. Звіти про
результати досліджень щороку надаються ко-
мітетам експертів, до складу яких входять про-
відні фахівці з археології та історії в Туреччи-
ні, швейцарії, Великій Британії. Експедиція
завжди відкрита для співпраці, наукових дис-
кусій, обговорення актуальних питань дослі-
дження складних архітектурно-археологічних
пам’яток, тому співпрацює з відомими фахів-
цями з археології, історії мистецтва, історії
Османської імперії, спеціалістами з консерва-
ції, реставрації і сучасних методів природни-
чих наук в археології.
Щороку звіти експедиції та календарні пла-
ни робіт подавалися до Управління охорони
об’єктів культурної спадщини Одеської об-
лдержадміністрації. У 2001 р. керівництвом
експедиції з української та турецької сторін
було розроблено проект невідкладних заходів,
а також пропозиції до подальших робіт, який
було передано Одеському управлінню охоро-
ни об’єктів культурної спадщини. В 2002 р. до
Управління було надіслано інформацію про від-
криття нової пам’ятки османської архітектури
(лазні) та порушено питання щодо необхіднос-
ті включення комплексу до музею «Білгород-
Дністровська фортеця». З огляду на ухвалення
Кабінетом Міністрів України Комплексної про-
грами реставрації і використання Акерманської
фортеці у м. Білгород-Дністровський (21.01.04)
ми подали перспективний план «Археологіч-
ні дослідження пам’яток османського часу
на теренах Акерманської фортеці на 2004—
2011 рр.» з детальним обґрунтуванням обсягу
робіт у «Портовому», Комендантському, Гарні-
зонному та Цивільному дворах фортеці, а та-
кож календарним планом робіт. 2004 р. після
завершення польових робіт було підготовлено
додаткове уточнене обґрунтування невідклад-
них робіт на території «Портового» двору, пе-
редане до Управління охорони об’єктів куль-
турної спадщини Одеської облдержадміністра-
ції. Крім того, була обґрунтована необхідність
створення міжнародного проекту консервації
та реставрації лазні й комплексу «Портового»
двору. Аналіз роботи і проблеми подальшо-
го розвитку досліджень подано в Український
комітет ІКОМОС у грудні 2004 р. Були підго-
товлені та надіслані у Посольство Республіки
Туреччина «Пропозиції з невідкладних захо-
дів збереження пам’ятки, як об’єкта культурної
спадщини України та Туреччини», а також про-
грама на перспективу (Беляева и др. 2004, с. 3).
2006 р. разом із турецькою стороною було під-
готовлено новий проект Інституту археології
НАН України і Турецької асоціації зі співпра-
ці та розвитку (ТІКА) на 2006—2011 рр. (авто-
ри — С.О. Біляєва та професор Б. Ерсой), про-
токол про наміри підготовлено представником
ТІКА у Києві О. Демерджи та подано Головно-
му куратору ТІКА в Україні. У 2007 р. розробле-
но і передано до Управління охорони об’єктів
культурної спадщини Одеської облдержадмі-
ністрації перший варіант Проекту перспектив-
них досліджень османських пам’яток у Північ-
ному Причорномор’ї.
Наша тривала переписка, підготовлені та по-
дані перспективні й щорічні плани, а також не-
реалізовані пропозиції турецьких фахівців з до-
слідження решток мечеті у Цивільному дворі
(2005—2006), що так і не знайшли позитивно-
го відгуку, опинилися під знаком питання через
заяву редакції АДУ щодо «створення непри-
родної ситуації» (АДУ 2007, с. 98). Що стосу-
ється зауваження про «відсутній генплан роз-
витку Акерманської фортеці» — питання не за
адресою. Нас навіть до складу Наглядової ради
не включили.
З огляду на дослідження питань будівель-
ної діяльності османів на території фортеці і,
відповідно, обстеження архітектурних об’єктів
ще у 2000 р. нами було засвідчено катастрофіч-
не становище башти № 25. У звіті 2005 р. (Бе-
ляева и др. 2005, с. 5—6) було знову констато-
вано, що «у надзвичайно загрозливому стано-
вищі знаходиться башта № 25», зроблено фото
башти, прилеглої території та останця (Беляе-
ва и др. 2005, с. 59—60, рис. 6—8). У 2005 р.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 96
на території «Портового» двору внаслідок гра-
біжницького підкопу було порушено частину
куртини між баштами № 24 та 25. Внаслідок
цього, як повідомили С.О. Біляєвій начальник
Управління реставрації Ю.М. Дмитрієнко та
завідувач відділу Північного Причорномор’я
к. і. н. Т.Л. Самойлова, було вирішено провести
негайні протиаварійні реставраційні заходи. На
прохання Т.Л. Самойлової з метою підготовки
ділянок під реставрацію було заплановано по-
ставити два шурфи: перший — уздовж останця
стіни, другий — поряд із сучасним грабіжниць-
ким вивалом. Роботи проводились не МПСЕ
(за абревіатурою Н.О. Гаврилюк), а загоном
Білгород-Тірської експедиції (під керівниц-
твом С.О. Біляєвої за участю м. н. с. І.В. Кара-
шевич) на кошти Білгород-Тірської експедиції
(керівник — к. і. н. Т.Л. Самойлова), що засвід-
чує відповідна бухгалтерська документація Ін-
ституту. Відомості про розкопки шурфу № 1
надано до звіту Білгород-Дністровської експе-
диції, а також включено у перелік робіт до звіту
нашої експедиції за 2005 р. (Беляева и др. 2005,
с. 29). Другий шурф не було закладено з мірку-
вань техніки безпеки. шурф під останцем роз-
міщується від башти № 25 на відстані 7 м від
одного кінця і 8 м від іншого (за розташуван-
ням останця один кінець ближчий до башти, ін-
ший — дальший).
Однак ані під баштою № 25, ані під інши-
ми баштами і куртинами фортеці розкопів ми
ніколи не закладали і не могли закладати, тому
що під стінами фортеці з боку Портового дво-
ру всюди виходить скельна порода (рис. 1). До
того ж ставити своїх співробітників під аварій-
ну башту було б надто небезпечно. Крім того,
що там копати? Прикриту землею скелю? Ще
відомий турецький мандрівник Евлія челебі,
який був в Акермані в середині XVii ст., пові-
домляв, що фортецю побудовано на скелі (че-
лебия 1961, с. 110). Отже, «відвалу розкопу
2006 р.», на який вказує Н.О. Гаврилюк (АДУ
2007, с. 98), не могло бути, оскільки там не було
розкопу. Таким чином, головний доказ Н.О. Гав-
рилюк з приводу «археологогенної руйнації»
розсипався як картковий будинок і обернувся
наклепом на роботу експедиції.
Крім того, додамо, що нашого відвалу біля
башти № 25 не могло бути і з тієї простої при-
чини, що останець розміщується нижче за ба-
шту № 25, і на фотографії, представленій нами
у звіті 2005 р., це може побачити будь-хто,
тим більше археолог (Беляева и др. 2005, с. 58,
рис. 3). Що ж до виду на фортецю (АДУ 2007,
рис. на с. 98) нібито з «нашого розкопу», який
нам приписала Н.О. Гаврилюк і «над яким ви-
сочіють об’єкти пам’ятки» (АДУ 2007, с. 98),
то вони не можуть «височіти над розкопом»,
тому що найближчі об’єкти, які ми досліджу-
ємо, перебувають на відстані 75 (барбакан на
протилежному боці від стін фортеці біля ли-
ману) і 90 м (лазня) (Беляева и др. 2005, с. 58,
план, рис. 3).
До того ж улітку 2006 р. Н.О. Гаврилюк під
час відвідування Білгород-Дністровського по-
бувала у «Портовому» дворі, бачила розташу-
вання наших розкопів і башти, але ані про по-
рушення методичного характеру, ані проти-
аварійні заходи на башті № 25 не йшлося. Хоча
стан башти, як це випливає з тексту та фото-
матеріалів нашого звіту за 2005 р., потребував
Рис. 1. Локалізація фортеці на скелі та вигляд башти
№ 25 (2005 р.). На передньому плані скельні виходи в
«Портовому» дворі
Рис. 2. Ситуаційний план розташування об’єктів роз-
копів у «Портовому» дворі
Рис. 3. Деталі руйнації башти № 25 (фото 2005 р.)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 97
негайного втручання пам’яткоохоронних струк-
тур і реставраторів (рис. 2, 3).
Що стосується згаданих фотографій (АДУ
2007, с. 144), то їх вирвано з загального кон-
тексту дослідних робіт, тому за ними не можна
дати коректної оцінки та остаточних висновків.
Зауважимо, що їх зроблено 19 серпня 2007 р.,
коли ми лише почали розгортати роботи за Від-
критим листом за формою № 1, зареєстрова-
ним в Управлінні охорони культурної спадщи-
ни 07.08.07. Якщо йдеться про зовнішні стіни
барбакану, то завдяки консерваційним заходам
2006—2007 рр. нам вдалося запобігти руйна-
ції кладки східної стіни (рис. 4, 5); зусиллями
нашої експедиції зведено також земляний на-
сип з північно-західного боку барбакану, завдя-
ки чому смугу прибою було відсунуто на кіль-
ка метрів, що добре помітно на фото 2000 та
2007 рр. (рис. 6, 7), а відтак, зменшено небезпе-
ку їх руйнації хвилями лиману.
Оголосивши про нібито руйнування форте-
ці внаслідок підкопу під її стіни експедиції,
Н.О. Гаврилюк чомусь не помітила, що фортеця
розташована на природній скельній основі, і ске-
ля висувається у «Портовий» двір, що виключає
можливість підкопу під стіни. Крім того, Н.О. Гав-
рилюк чомусь не зрозуміла, що перед нею під-
порна стіна з водовідводом, зведена за проектом
доктора Сарпа Тунчоку (рис. 8). Останнє стосу-
ється і «хроніки» так званого руйнування стін.
Ще у 2005 р. було здійснено великий проект зі
збереження будівельних решток османської лаз-
ні, запропонований відомим фахівцем із консер-
вації та реставрації доктором С. Тунчоку, узго-
джений із начальником Білгород-Тірської екс-
педиції к. і. н. Т.Л. Самойловою та начальником
Управління реставрації Ю.М. Дмитрієнком,
що відбито у відповідному розділі звіту експе-
диції за 2005 р. (Беляева и др. 2005, с. 45—48).
Крім того, завершальну стадію робіт було здійс-
нено під керівництвом начальника Управлін-
ня реставрації ОДУ Ю.М. Дмитрієнка. Послі-
довність проведення робіт ретельно відбито на
с. 122—126 звіту і рис. 117—123. До розділу ІV
звіту включено методичні засади проведених і
подальших робіт зі збереження лазні; матеріали,
використані для захисних робіт; опис конструк-
ції дренажної траншеї. Зазначимо, що спору-
дження підпорних стін широко застосовують
для захисту розкопаних об’єктів, зокрема у Тірі
(розкопки Т.Л. Самойлової) та Ольвії (розкопки
В.В. Крапівіної).
У 2006 р. з дозволу начальника Управлін-
ня ОДУ Н.А. штербуль (у відповідь на лист
за підписом заступника директора ІА НАН
Рис. 4. Східна стіна барбакану до проведення консер-
ваційних заходів (фото 2006 р.)
Рис. 5. Східна стіна барбакану після консерваційних
робіт 2006—2007 рр.
Рис. 6. Розташування північно-західної частини барба-
кану до обвалування
Рис. 7. Розташування північно-західної частини барба-
кану після обвалування (фото 2007 р.)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 98
України д. і. н. Г.Ю. Івакіна), після узгодження
з Т.Л. Самойловою та Ю.М. Дмитрієнком було
здійснено консерваційні роботи на барбакані,
описані у відповідному розділі звіту (Біляєва
2006, с. 50—53, рис. 97—100, 118—119) (ке-
рівник робіт — к. і. н. О.С. Біляєв). У звіті та-
кож подано принципи наукового обґрунтування
реставраційних робіт на турецькій лазні.
Н.О. Гаврилюк некоректно наводить завдан-
ня Відкритих листів, виданих С.О. Біляєвій у
2007 р. Однак вона має знати, що розробка пла-
нів реставрації не є завданням співробітників Ін-
ституту археології і, навпаки, археологам забо-
ронено проводити реставрацію, оскільки вони
не мають спеціальної кваліфікації реставрато-
рів. Крім того, плани реставрації і саму рес-
таврацію можна проводити, коли відомий ори-
гінальний вигляд об’єктів. Зважаючи на це, у
Відкритому листі не могла бути поставлена
умова про те, що «будуть нарешті розроблені та
узгоджені плани реставрації розкритих об’єктів,
і ці плани почнуть здійснюватися», як пише
Н.О. Гаврилюк (АДУ 2007, с. 118). Насправді
Відкритий лист було видано на «проведення на-
укових археологічних розкопок з обов’язковою
консервацією будівельних залишків на території
Портового двору Акерманської фортеці» (Від-
критий лист № 201/ 0799 від 21 травня 2007 р.).
Нагадаємо, що на засіданні Польового комітету
Т.Л. Самойлова зазначила, що у неї немає заува-
жень відносно методики проведення наших до-
сліджень та кваліфікації С.О. Біляєвої. Що сто-
сується емоцій Н.О. Гаврилюк про «чесне сло-
во», такого пункту на засіданнях Польового
комітету не було і не могло бути. Врешті-решт
повага до дослідників та колег не дозволяє ви-
користовувати подібні заходи. Авторка як голо-
ва Польового комітету має дотримуватися букви
формулювань у Відкритому листі.
Тепер щодо пункту 3 коментарів Н.О. Гав-
рилюк. Вона суворо вказує, що «ніяких нових
розкопок на об’єкті, особливо продовження
розкопок під стінами фортеці не буде без узго-
джених чи скоординованих з Управлінням куль-
тури Одеської ОДА планів реставрації. При
цьому в останньому випадку мова йде про асо-
ціювання проведених МПСЕ де-факто дослі-
джень до загальних планів дослідження, консер-
вації та музеєфікації пам’ятки АФ» (АДУ 2007,
с. 144). Проте ми і не копали нічого, навіть
маючи Відкритий лист № 1, а лише проводи-
ли роботи за Відкритим листом № 087/0907 за
формою 3, а саме «наукові археологічні дослі-
дження (обмірні роботи та обстеження мето-
дом неруйнуючої археології) з використанням
GPS на території Акерманської фортеці». Нами
було підготовлено «План консерваційних захо-
дів та археологічних досліджень на турецькому
барбакані Акерманської фортеці у м. Білгороді-
Дністровському у серпні—вересні 2007 р.» ра-
зом із планом-схемою робіт за підписом началь-
ника експедиції С.О. Біляєвої та архітектора
А.М. Мартинюк-Медвецької. У ньому врахова-
но побажання Ю.М. Дмитрієнка та начальни-
ка Управління ОДА Н.А. штербуль. План, пере-
даний в Управління ОДА 01.08.07, складався з
конкретних пунктів.
1. «Пониження рівня ґрунту в місці двірного
отвору зруйнованої вежі барбакану. Мета: ор-
ганізація водовідведення з другої камери бар-
бакану. Водночас передбачається планування
ґрунту в межах цієї камери для організації во-
довідведення (нахил 2 %). Завершення вико-
нання — середина вересня 2007 р.
2. Пониження рівня ґрунту в місці вхідної
брами у першій камері барбакану. Мета: ор-
ганізація водовідведення з першої камери бар-
бакану. Водночас передбачається планування
ґрунту в межах цієї камери для організації во-
довідведення (нахил 2 %). Завершення робіт —
кінець серпня 2007 р.
3. Зачистка двох шурфів біля південної стін-
ки барбакану, що зроблені у 2006 р. та пони-
ження біля них рівня ґрунту. Мета: організа-
ція водовідведення з Портового двору. Водно-
час передбачається планування з пониженням
ґрунту в межах цієї камери для організації во-
довідведення (нахил 2—5 %). Завершення ви-
конання — середина серпня.
4. Розчистка виявленого фрагменту стін-
ки XVi—XVii ст. у другій камері барбакану.
Мета: дослідження історії розвитку барбака-
ну та консервація стінки з другого будівельно-
го періоду. Завершення виконання — середина
серпня.
5. Розчистка виявленого у 2006 р. фрагмен-
та південної стінки барбакану XVii—XViii ст.
Мета: дослідження історії розвитку барбака-
ну та консервація стінки з третього будівельно-
Рис. 8. Турецька лазня, підпорна стіна (фото 2005 р.)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 99
го періоду. Завершення виконання — середина
серпня.
6. Укріплення та консервація окремих кон-
струкцій: ін’єктування отворів від зогнилих
дерев’яних субстракцій. Завершення виконан-
ня — кінець вересня.
7. Укріплення та закладка вивалів стін ту-
рецького барбакану. Завершення виконання —
кінець вересня.
8. Початок формування корони поруйнова-
них стін барбакану з метою їх збереження та
водовідведення. Здійснення робіт — протягом
вересня».
Відповідь від Управління ОДА за підписом
Н.А. штербуль і дозвіл на роботи за наведеним
планом ми отримали 07.08.07 і лише тоді почали
виконувати план. Отже, до приїзду Н.О. Гаври-
люк (19.08.08), про який ми звісно не знали, за-
лишалося 12 днів, разом із вихідними, і в неді-
лю (це як відомо неробочий день в експедиціях)
ми на прохання іноземних членів експедиції ви-
рішили показати їм пам’ятки. До того ж термін
виконання чотирьох пунктів із восьми припадав
на вересень. Консерваційні роботи було прове-
дено відповідно до плану. Остаточну засипку
розкопів та дренажні заходи було завершено в
жовтні. У плані робіт на 2007 р. було відзначено
про необхідність продовження циклу консерва-
ційних робіт у 2008 р. і запропоновано конкрет-
ні заходи щодо збереження відкритих пам’яток.
Що стосується робіт цього року, як ми вже вка-
зували, їх було проведено згідно з затвердженим
Управлінням ОДУ планом робіт, їх опис та фо-
томатеріали наведено у звіті 2007 р. Отже, фото-
графії, зроблені Н.О. Гаврилюк, і опубліковані в
АДУ за 2005—2007 на с. 144, не відбивають су-
часного стану досліджуваних об’єктів.
Крім того, ще задовго до польового сезону
2007 р. з метою розробки документації подаль-
ших консерваційно-реставраційних робіт на ту-
рецькій лазні ми звернулись до директора Інс-
титуту «Київпроектреставрація», члена-корес-
пондента НАН України, заслуженого архітектора
України Ю.Г. Лосицького. На наше прохання у
творчій архітектурній майстерні відомого архі-
тектора було підготовлено «Орієнтовний розра-
хунок вартості консервації пам’ятки археології
XVi ст. турецької лазні в Акерманській фортеці,
м. Білгород-Дністровський Одеської області», у
якому було наведено й основні творчі ідеї і на-
працювання Ю.Г. Лосицького щодо методів кон-
сервації та основних позицій проекту. Цей важ-
ливий документ було узгоджено й завізовано за-
ступником директора Інституту археології д. і. н.
Г.Ю. Івакіним. Після приїзду до Одеси, ще в
липні 2007 р., ми передали до Управління ОДА
чотири екземпляри «Орієнтовного розрахун-
ку...» і 7 серпня 2008 р. отримали відповідь за
підписом начальника Управління ОДА Н.А. штер-
буль, у якій повідомлялося, що «турецька лазня
входить до комплексу споруд Тіра-Білгород та
Акерманської фортеці, прийнятих під охорону
держави як пам’ятки культурної спадщини на-
ціонального значення (постанови Ради Міні-
стрів УРСР 24.08.63 № 970 та Кабінету Міні-
стрів України від 27.12.01 № 1761). У зв’язку з
цим та згідно з п. 19 ст. 5 Закону України «Про
охорону культурної спадщини», погодження
проектів проведення робіт на пам’ятках націо-
нального значення належить до повноважень
центрального органу виконавчої влади у сфе-
рі охорони культурної спадщини» (Лист на-
чальника Управління ОДУ Н.А. штербуль від
07.08.08).
Під час підготовки до майбутніх консерва-
ційно-реставраційних робіт на об’єкті «турець-
ка лазня» після наших консультацій з багатьма
фахівцями, зокрема Ю.Г. Лосицьким, архітек-
тори А.М. Медвецька та К.В. Присяжний звер-
нули додаткову увагу на особливості архітек-
тури лазні, відкрили деякі деталі спорудження
підлоги, сліди використання органічного ма-
теріалу, особливості конструкції купольної час-
тини кальдаріуму та фрагмент бані технічного
приміщення.
Зауважимо, що завдяки розкопкам 2006 і
особливо 2007 рр. було встановлено локаліза-
цію оригінальних стін барбакану та брами, міс-
цезнаходження й конструкцію входу-виходу з
барбакану до башти № 28, що не збереглася.
Проте й нині його структуру ще не повністю
встановлено. З огляду на специфіку об’єкта не-
обхідно провести комплекс робіт (розкопки —
консервація — захисні заходи). Вимагати плану
реставрації барбакану, не маючи його структу-
ри, деталей його внутрішнього та зовнішнього
планування, будівельної періодизації, є неко-
ректним з погляду вимог до максимальної ав-
тентичності реставраційних робіт.
Кілька слів про рисунок 2 до нашої статті та
претензії до нього. Як відомо, всі матеріали до
публікації подають до редакції в електронно-
му вигляді. Дозволимо собі зауважити, що саме
це фото, роздруковане на кольоровому принте-
рі й розміщене в науковому звіті за 2006 р., а
також надруковане в журналі «Відлуння віків»
(02) 06 за 2006 р. на с. 80, виглядає чітким і на-
багато більшим за розміром. Яким чином ма-
кетувальник АДУ примудрився одержати зо-
браження такої низької якості, що редакторка
не могла його розгледіти, питання до них обох.
Відповідальність лежить на авторах, доки стат-
тю не прийнято до друку. Якщо ж ілюстрація
невисокої якості, редактор, як правило, пропо-
нує авторам замінити її або довести до кращого
стану (це можливо у цифровому варіанті), або
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 100
зняти ілюстрацію з друку. Проте після того, як
статтю прийнято до друку, тим більше надру-
ковано, відповідальність за якість лежить як на
авторах, так і на редакторі. Отже, коли редак-
тор надає негативний коментар, як це сталося
у нашому випадку, він тим самим піддає кри-
тиці й свою роботу. Задля справедливості хо-
четься наголосити, що в щорічнику містяться
повідомлення без планів розкопів або ж узагалі
без жодних ілюстрацій. Проте вони залишили-
ся поза увагою редакторки випуску і, відповід-
но, без її повчальних коментарів.
Не обійшла увагою роботу нашої експеди-
ції у 2007 р. і керівник сусідньої експедиції —
Т.Л. Самойлова (Самойлова 2007, с. 497—498).
Вона присвятила свою замітку використанню
георадарів в нашій експедиції спільно з фахів-
цями з Великої Британії. Авторка чомусь вирі-
шила, що ми помилково думаємо «що всі бу-
дівельні залишки, які знаходяться на глибині
до 1 м від рівня сучасної денної поверхні, на-
лежать до турецького періоду історії фортеці»
(с. 497). Пояснює авторка наші «промахи» до-
сить просто — мовляв, ми не читали робіт зі
стратиграфії фортеці. Проблема ж зовсім в іншо-
му: геофізичний прилад виміру питомого опору
матеріалів, з яким працюють британські колеги,
не розпізнає будівельних решток нижче 1 м.
Т.Л. Самойлова, безумовно, порушує важ-
ливе питання координації робіт, зокрема і за
міжнародними грантами, але наша експедиція
відкрита саме до такої співпраці. Ще за рік до
проведення експериментальних робіт із вимі-
рювачем питомого опору матеріалів С.О. Біляє-
ва мала розмову із Т.Л. Самойловою щодо мож-
ливості з огляду на велику площу фортеці ви-
користання апаратури для пошуку будівельних
об’єктів. До того ж було надано текст проекту з
Британським Інститутом в Анкарі й інші доку-
менти з питань міжнародної співпраці.
Влітку 2007 р., зважаючи на категоричні
заперечення Т.Л. Самойлової щодо здійснен-
ня георадарних обстежень у Комендантському
дворі фортеці, доктор Керолайн Фінкель, Світ-
лана Біляєва та професор Віктор Остапчук обі-
йшли територію фортеці разом із нею. Здава-
лося, нам вдалося досягти певного консенсу-
су — було проведено роботи з вимірювачем
опору матеріалів (resistivity meter), до речі, й у
тих місцях, на які вказала Т.Л. Самойлова. Піс-
ля виконання робіт, проведених за рахунок на-
шої експедиції, диск з їх результатами безко-
штовно було передано в користування Т.Л. Са-
мойловій.
Відзначимо, що як і всі геофізичні прилади,
обладнання, яке було застосоване британськими
колегами, не завдає шкоди пам’яткам. Геофізич-
ні прилади — лише знаряддя пошуку об’єктів,
а питання визначення культурно-хронологічної
належності та розкопок залишається за археоло-
гами.
Що ж стосується зауваження відносно бу-
дівельних турецьких решток, ми читали нау-
кову літературу і праці першого дослідника
Е. Фон штерна, а також обізнані із запропо-
нованою ним стратиграфією, виявленою внас-
лідок дослідження траншеї між західною баш-
тою цитаделі й західною стіною фортеці, за
якою шар турецького часу починався від 0,47 м
і міг мати потужність до 6,4 м, місцями пере-
різуючи й інші середньовічні нашарування; ще
нижче залягали шар молдавсько-генуезького
часу, потужність якого місцями сягала 3 м, і
четвертий шар — античний (штерн 1913, с. 92—
101). Е. штерн був першим дослідником «Пор-
тового» двору. Тут він заклав два шурфи між
водяними воротами й узбережжям лиману. За
висновками дослідника, шари були порушені,
йшли вглиб до скельної породи, належали до
турецького часу, тобто після 1484 р., і пов’язані
з будівельною діяльністю османів, що було під-
тверджено й результатами наших досліджень
(штерн 1913, с. 92—101).
Знайомі ми і з працями інших поважних ав-
торів, на яких посилається Т.Л. Самойлова, і не
згаданих також, наприклад, із працею І.Б. Клей-
мана, присвяченою стратиграфії культурного
шару Тіри-Білгорода (Клейман 1979, с. 54—75),
та інших дослідників. В опублікованих працях
співробітників експедиції (Біляєва, Караше-
вич 2006, с. 20; Bilyayeva et al. 2006, р. 9—12;
Bilyayeva, Finkel, ostapchuk, 2006, р. 4—6 та ін.),
безумовно, є посилання на згадані публікації.
Отже, ми цілком усвідомлюємо складність
стратиграфії Акерманської фортеці. З огляду на
це в пошуках ідентифікації будівельних решток
на її теренах і «Портового» двору, де ми пра-
цюємо, важливе значення мають плани-схеми
XViii—XiX ст. і документи османських архі-
вів, з якими працюють наші колеги — професор
В. Остапчук та доктор К. Фінкель. На наш по-
гляд, вивчення такої багатопланової пам’ятки,
яка обіймає колосальний пласт історії Північно-
го Причорномор’я від античного часу до ново-
го включно, відбиває розвиток багатьох культур,
потребує тривалих зусиль великого і потужного
колективу, до якого мають входити фахівці з ар-
хеології, історії, природничих наук тощо.
Як це не парадоксально, незважаючи на сто-
літню історію вивчення, численні історичні
джерела і вагому бібліографію, Акерманська
фортеця залишається одним із маловивчених
об’єктів. Нині фортеця являє собою мозаїчну
картину вдалих, менш вдалих і невдалих рес-
тавраційних заходів. Прикладом останніх є і
башта № 25, на якій було застосовано досвід
ISSN 0235-3490. Археологія, 2008, № 3 101
архітектурних перевтілень і використання не-
адекватних будівельних матеріалів.
До того ж як пам’ятка національного значен-
ня фортеця має бути захищена від небезпечних
комерційних проектів з її використання, наслід-
ки яких можуть призвести до значних пошко-
джень, як це було в результаті тривалої пожежі
влітку 2007 р. Проте чомусь ані пожежа (її бачив
світ по телебаченню), ані її наслідки не привер-
нули уваги голови Польового комітету, а інші ко-
леги невідомо з яких причин взагалі почали за-
перечувати її факт, після того як вогонь згас.
На сьогодні актуальним завданням є поетап-
ний підхід до дослідження, консервації та рес-
таврації пам’ятки. На першому етапі має бути
розроблений комплексний план консерваційних
заходів щодо захисту найуразливіших ділянок
будівельних конструкцій та їх підтримки. Другим
етапом може бути багатопланова наукова експер-
тиза всіх складових структур фортеці на предмет
їх подальшої реставрації. І на першому, і на дру-
гому етапах пропозиції необхідно розглянути на
комісії експертів, обізнаних в особливостях мол-
давської та османської архітектури — основних
будівельних періодах розбудови фортеці, винести
їх висновки на розширену наукову раду Інститу-
ту археології із залученням провідних архітекто-
рів та пам’яткоохоронців. І лише після глибоких
і фундаментальних досліджень з виявлення ори-
гінальних структур, архітектурно-будівельної пе-
ріодизації окремих проблемних ділянок і фортеці
в цілому, зіставлення отриманих результатів з ма-
теріалами будівельних реєстрів, що зберігаються
в архівах Туреччини, можна порушувати питання
про реставрацію. До отримання вагомих резуль-
татів досліджень будь-яка реставрація не бажана.
Особливо важливо запланувати майбутні рестав-
раційні роботи з урахуванням максимальної ав-
тентичності пам’ятки на підставі скоординова-
ного перспективного плану досліджень. Сумний
досвід протистоянь і звинувачень не сприяє ре-
алізації цих завдань. Навпаки, він свідчить про
необхідність пошуку шляхів, що об’єднують ко-
лективи вчених у розвитку міжнародних проектів
та їх координації, розгортання плідних наукових
дискусій, спільне планування тривалих комплек-
сних досліджень, до яких могли б долучитися фа-
хівці різних напрямів.
На наш погляд, це єдиний перспективний на-
прям вивчення унікальної пам’ятки історії Укра-
їни, якою є Акерманська фортеця. Саме до цього
ми закликаємо поважних колег.
АДУ 2005—2007 рр. — К.; Запоріжжя, 2007.
Біляєва С.А., Болтрик Ю.В., Карашевич І.В., Фіалко О.Є., ерсой Б., Куйлу-ерсой І., Урер Х., Учар Х., Фінкель К., Остап-
чук В., Метью Дж. Дослідження Міжнародної Південної Середньовічної експедиції у 2006 р. в Акерманській
фортеці (м. Білгород-Дністровський) // АДУ 2005—2007 рр. — К.; Запоріжжя, 2007. — С. 96—98.
Беляева С.О., Болтрик Ю.В., Фіалко е.е., Карашевич и.В., Эрсой Б., Урер Х., тунчоку С. Отчет о работе Меж-
дународной Южной Средневековой экспедиции (украинско-турецкой) в 2005 р. // НА ІА НАН України. —
2005/40.
Біляєва С.А., Болтрик Ю.В., Карашевич І.В., Фіалко О.Є., ерсой Б., Куйлу-ерсой І., Урер Х., Учар Х., Фінкель К.,
Остапчук В., Метью Дж. Отчет о работе Международной Южной Средневековой экспедиции в 2006 г. НА
ІА НАН України, 2006/4.
Біляєва С.О., Карашевич І.В. Деякі аспекти картографування пам’яток турецької культури на території Північного
Причорномор’я // Північне Причорномор’я і Крим у добу середньовіччя (XiV—XVi ст.). — Кіровоград,
2006. — С. 20.
Беляева С.О., Фіалко е.е., Сухобоков О.В., Эрсой Б. Отчет о работе Международной Южной Средневековой экс-
педиции (украинско-турецкой) в 2004 г. // НА ІА НАН України. — 2004/77.
Клейман и.Б. Стратиграфия культурного слоя городища Тиры-Белгорода // Античная Тира и средневековый Бел-
город. — К., 1979. — С. 54—75.
Самойлова т.Л. Об особенностях использования георадаров и подобной техники на сложных археологических
памятниках. — 2007. — С. 497—498.
челеби Эвлия. Книга путешествий. Земли Молдавии и Украины. — М., 1961. — Вып. 1.
штерн Э.Р. О последних раскопках в Аккермане летом 1912г. // ЗООИД. — 1913. — Т. 31. — С. 92—101.
Bilyayeva S., Finkel C., Ostapchuk V., Mathieu J. Historical-archaeological investigations in aqkerman fortress, ukraine,
2006 // anatolian archaeology. — 2006. — Vol. 12. — Р. 9—12.
Bilyayeva S., Finkel C., Ostapchuk V. archaeological investigations and documentary study of aqkerman fortress //
Fondation Max Van Berchem Bulletin, Geneva. — 2006. — № 20. — Р. 4—6.
Одержано 25.03.2008
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-70002 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:53:52Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Біляєва, С.О. Болтрик, Ю.В. Галенко, О.І. Ерсой, Б. Карашевич, І.В. Куйлу-Ерсо, Й І. Метью, Дж. Остапчук, В. Урер, Х. Фіалко, О.Є. Фінкель, К. 2014-10-27T17:38:52Z 2014-10-27T17:38:52Z 2008 Про «першу в світі археологогенну катастрофу », п’яту колонку та редакторську тенденційність / С.О. Біляєва, Ю.В. Болтрик, О.І. Галенко, Б. Ерсой, І.В. Карашевич, І. Куйлу-Ерсой, Дж. Метью, В. Остапчук, Х. Урер, О.Є. Фіалко, К. Фінкель // Археологія. — 2008. — № 3. — С. 94-101. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70002 Відкривши черговий випуск «Археологічних досліджень в Україні 2005—2007 рр.», ми були здивовані коментарями Н.О. Гаврилюк, у яких відзначалося, що роботи Міжнародної південної середньовічної експедиції ведуть до «першої в світі археологогенної катастрофи» (АДУ 2007, с. 4). При цьому обсяг коментарів (АДУ 2007, с. 97—98, 118, 144), що перевищує текст нашої статті (Біляєва та ін. 2007, с. 96—98), менторський тон і тенденційність є неприпустимими для академічного видання. У цьому ж випуску надруковано й замітку Т.Л. Самойлової щодо застосування геофізичних методів досліджень під час роботи нашої експедиції у 2007 р. З огляду на це вважаємо за необхідне звернутися до фактів, що стосуються результатів багатолітньої роботи Міжнародної південної середньовічної експедиції і спростовують безпідставні звинувачення. uk Інститут археології НАН України Археологія Дискусії Про «першу в світі археологогенну катастрофу », п’яту колонку та редакторську тенденційність About the first in the world «archaeological catastrophe», the 5th column and the tendentiousness of the editor Article published earlier |
| spellingShingle | Про «першу в світі археологогенну катастрофу », п’яту колонку та редакторську тенденційність Біляєва, С.О. Болтрик, Ю.В. Галенко, О.І. Ерсой, Б. Карашевич, І.В. Куйлу-Ерсо, Й І. Метью, Дж. Остапчук, В. Урер, Х. Фіалко, О.Є. Фінкель, К. Дискусії |
| title | Про «першу в світі археологогенну катастрофу », п’яту колонку та редакторську тенденційність |
| title_alt | About the first in the world «archaeological catastrophe», the 5th column and the tendentiousness of the editor |
| title_full | Про «першу в світі археологогенну катастрофу », п’яту колонку та редакторську тенденційність |
| title_fullStr | Про «першу в світі археологогенну катастрофу », п’яту колонку та редакторську тенденційність |
| title_full_unstemmed | Про «першу в світі археологогенну катастрофу », п’яту колонку та редакторську тенденційність |
| title_short | Про «першу в світі археологогенну катастрофу », п’яту колонку та редакторську тенденційність |
| title_sort | про «першу в світі археологогенну катастрофу », п’яту колонку та редакторську тенденційність |
| topic | Дискусії |
| topic_facet | Дискусії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70002 |
| work_keys_str_mv | AT bílâêvaso properšuvsvítíarheologogennukatastrofupâtukolonkutaredaktorsʹkutendencíinístʹ AT boltrikûv properšuvsvítíarheologogennukatastrofupâtukolonkutaredaktorsʹkutendencíinístʹ AT galenkooí properšuvsvítíarheologogennukatastrofupâtukolonkutaredaktorsʹkutendencíinístʹ AT ersoib properšuvsvítíarheologogennukatastrofupâtukolonkutaredaktorsʹkutendencíinístʹ AT karaševičív properšuvsvítíarheologogennukatastrofupâtukolonkutaredaktorsʹkutendencíinístʹ AT kuiluersoií properšuvsvítíarheologogennukatastrofupâtukolonkutaredaktorsʹkutendencíinístʹ AT metʹûdž properšuvsvítíarheologogennukatastrofupâtukolonkutaredaktorsʹkutendencíinístʹ AT ostapčukv properšuvsvítíarheologogennukatastrofupâtukolonkutaredaktorsʹkutendencíinístʹ AT urerh properšuvsvítíarheologogennukatastrofupâtukolonkutaredaktorsʹkutendencíinístʹ AT fíalkooê properšuvsvítíarheologogennukatastrofupâtukolonkutaredaktorsʹkutendencíinístʹ AT fínkelʹk properšuvsvítíarheologogennukatastrofupâtukolonkutaredaktorsʹkutendencíinístʹ AT bílâêvaso aboutthefirstintheworldarchaeologicalcatastrophethe5thcolumnandthetendentiousnessoftheeditor AT boltrikûv aboutthefirstintheworldarchaeologicalcatastrophethe5thcolumnandthetendentiousnessoftheeditor AT galenkooí aboutthefirstintheworldarchaeologicalcatastrophethe5thcolumnandthetendentiousnessoftheeditor AT ersoib aboutthefirstintheworldarchaeologicalcatastrophethe5thcolumnandthetendentiousnessoftheeditor AT karaševičív aboutthefirstintheworldarchaeologicalcatastrophethe5thcolumnandthetendentiousnessoftheeditor AT kuiluersoií aboutthefirstintheworldarchaeologicalcatastrophethe5thcolumnandthetendentiousnessoftheeditor AT metʹûdž aboutthefirstintheworldarchaeologicalcatastrophethe5thcolumnandthetendentiousnessoftheeditor AT ostapčukv aboutthefirstintheworldarchaeologicalcatastrophethe5thcolumnandthetendentiousnessoftheeditor AT urerh aboutthefirstintheworldarchaeologicalcatastrophethe5thcolumnandthetendentiousnessoftheeditor AT fíalkooê aboutthefirstintheworldarchaeologicalcatastrophethe5thcolumnandthetendentiousnessoftheeditor AT fínkelʹk aboutthefirstintheworldarchaeologicalcatastrophethe5thcolumnandthetendentiousnessoftheeditor |