Хронологія декрету на честь Протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря Ольвії
Синхронізація епонімного календаря дозволила деталізувати соціально-політичну історію Ольвії ранньоелліністичного часу, зокрема запропонувати хронологічну модель подій декрету на честь Протогена. Почти два века не прекращается дискуссия относительно хронологии выдающегося лапидарного памятника антич...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70018 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Хронологія декрету на честь Протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря Ольвії/ М.І. Ніколаєв // Археологія. — 2012. — № 1. — С. 26-41. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860125351329398784 |
|---|---|
| author | Ніколаєв, М.І. |
| author_facet | Ніколаєв, М.І. |
| citation_txt | Хронологія декрету на честь Протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря Ольвії/ М.І. Ніколаєв // Археологія. — 2012. — № 1. — С. 26-41. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Синхронізація епонімного календаря дозволила деталізувати соціально-політичну історію Ольвії ранньоелліністичного часу, зокрема запропонувати хронологічну модель подій декрету на честь Протогена.
Почти два века не прекращается дискуссия относительно хронологии выдающегося лапидарного памятника античности — ольвийского декрета в честь Протогена Гиеросонтова (IOSPE, І2, № 32). Более того, раздаются голоса, что датировка этого документа, вероятно, никогда не будет уточнена. Тем временем, инструментарий археологической науки пополняется; в частности, на основании синхронизации (в первом приближении) эпонимного календаря Ольвии (IOSPE, І2, № 201) созданы основы ольвийской родовой просопографии ІV—I вв. до н. э., а традиционные методы датировки лапидарных надписей (палеографический, языковый, формульный) дополнил просопографический, по которому датировка надписей выполняется на базе хронологии персонажей этих надписей и/или их родственников (предков, современников, потомков). Таким образом, целью этой статьи было изучение хронологии декрета в честь Протогена на базе предлагаемого метода.
The discussion on the chronology of the Olbian Decree in honour of Protogenes Hierosontou (IOSPE, І2, № 32), a wellknown Ancient Greek lapidary monument, lasts for almost two centuries. Furthermore, opinions appear that dating of this document probably will never be specified. Meanwhile, the instruments of archaeological science are enriched; for instance, based on synchronization (as a first approximation) of Olbian eponymous calendar (IOSPE, І2, № 201) there are created grounds for Olbian family prosopography from the 6th c. to the 1st c. BC, while the traditional methods of lapidary inscriptions dating (palaeographic, linguistic, and formula one) are supplemented by the prosopographical method, based on which the dating of inscriptions is made after the chronology of personages of these inscriptions and/or their relatives (ancestors, contemporaries, and descendants). Thus, the goal of this article was the study of chronology of the Decree in honour of Protogenes based on the presented method.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:40:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 26
(700—900 °С), and obtained various tints of orange colour. Products quality is high; the crock is solid and light.
However, in the latest settlements, more than 50 % of ceramics were of low quality, bad burned and perhaps were
considered for a shortterm usage. It is probably explained by the crisis in pottery production on the eve of the Kaniv
group collapse.
Based on their forms, the vessels are divided into 13 types: bowls, pearshaped vessels and vessels of sphericon, biconical,
and napiform shapes, jugs, craters, cups, cupshaped vessels, amphorae, lids, binocularshaped objects, and miniature copies
of vessels. Some of them, in their turn, are divided into subtypes and variants. Sphericon form dominates; rounded shoulders
are typical for most of the forms. Biconical and sharpedged forms were not widely used and were peculiar mostly for cups.
Main ornamental schemes for Kaniv group ceramics are the following: festoons, «Tangentenkreisband», meander (its
variants: Slike, leaf like, and volute), linear simplified, segmentshaped, metopeshaped, «facial», concentric circles scheme,
wavelike, radial, cometlike, figureeight shaped, heavily transformed «owl’s face» («owl’s face of Kaniv»). Festoon scheme
is the leading one; «Tangentenkreisband» and some meander variations widely used. Scheme of concentric circles, which have
something in common with «owl’s face of Kaniv», was widely used in the late phases. Combination of painting on certain zones
of surface with the deep lines decoration is known only from the early monuments. Number of such vessels is less then tenth of
a percent. All the features testify for the deep technique fading, which happened in the late phases.
Certain signssymbols accomplish the main scheme. Besides the widely spread painted circles, lenses, crescents, etc.,
depictions of a «flying dog» were often used. A «divided tree» motif and its variants «onesided tree», «divided tree» with the
third central line, «a trunk», appear.
Comparative analysis of Kaniv and VolodymyrivkaTomashivka types of ceramic production shows their originality
and insulation. General tendencies which reach the pick in the late phases are determined. They are the minimization
in set of forms and ornamental schemes, oversaturaion of schemes with some signssymbols. The latter usually reflects
the tension and the crisis state of societies, in our case, Kaniv and VolodymyrivkaTomashivka groups. Consequently, a
development process of ceramic complexes of both local variants of the «Western Trypillya» is vividly presented as parallel
and synchronous, and lasting since the end of the В ІІ stage and during all the С І stage.
Майже два сторіччя не припиняється дис
кусія щодо хронології визначної лапідарної
пам’ятки античності — ольвійського декрету
на честь Протогена (IOSPE, І2, № 32; далі —
Декрет; див.: Латышев 1887; Книпович 1966;
Каришковський 1968; Виноградов 1989; Щу
кин 1989; Русяєва 1993; Бруяко 1999; Отрешко
2009; Снитко 2010 та ін.). Навіть лунають голо
си, що датування цього документу, ймовірно,
ніколи не буде уточнене (Андреева 2004).
Але інструментарій науки поповнюється, і
методіка її вдосконалюється. Зокрема, на під
ставі синхронізації (в першому наближенні)
епонімного календаря Ольвії (IOSPE, І2, № 201;
© М.І. НІКОЛАЄВ, 2011
М.І. Ніколаєв
ХРОНОЛОГІЯ ДЕКРЕТУ НА ЧЕСТЬ ПРОТОГЕНА НА ҐРУНТІ
СИНХРОНІЗАЦІЇ ЕПОНІМНОГО КАЛЕНДАРЯ ОЛЬВІЇ
далі — Каталог: рис. 1) створені основи ольвій
ської родової просопографії ІV—І ст. до н. е., а
традиційні методи датування лапідарних на
писів Ольвії (палеографічний, мовний, фор
мулярний) доповнив просопографічний, за
яким датування написів провадиться на ґрун
ті хронології персонажів цих написів і/або їхніх
родичівпредків, сучасників, нащадків (Нико
лаев 2008; 2010). Зазначимо, що просопографія
застосовувалася для датування Декрету й рані
ше. Однак недоліком багатьох попередніх до
сліджень було уявлення про Декрет і Каталог як
про синхронні документи (Ніколаєв 2010).
Таким чином, мета цієї статті — подальша
деталізація соціальнополітичної історії Ольвії
в ранньоелліністичний час і вивчення хроно
Синхронізація епонімного календаря дозволила деталізувати соціальнополітичну історію Ольвії ранньоелліністичного
часу, зокрема запропонувати хронологічну модель подій декрету на честь Протогена.
К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія, просопографія, соціальнополітична історія, лапідарні написи, декрет на честь Протогена,
датування, синхронізація епонімного літочислення.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 27
логії Декрету на ґрунті просопографічного ме
тоду датування ольвійських лапідарних написів
ІV—І ст. до н. е. Зовнішньополітичний аспект
Декрету (походження та пересування племен)
не розглядається. Оскільки Декрет — це хроні
ка, то вивчення його зводиться до двох задач.
Перша — встановити хронологічний діапазон
подій Декрету, про які ще В.В. Латишев писав,
що «було б, звичайно, дуже цікаво визначити,
хоча б загалом, протягом якого часу користува
лася держава щедротами Протогена» (Латышев
1887, с. 110), друга — дату його створення.
1. Датуванню Декрету (рис. 2) присвяче
но багато праць. В узагальнюючій статті (Кри
жицький, Крапівіна, Лейпунська 1994, с. 38)
він датований від середини ІІІ ст. до початку
ІІ ст. до н. е. Проте синхронізований у першо
му наближенні епонімний календар Ольвії —
Каталог — дозволяє вже на початковому ета
пі дослідження обмежити цей діапазон. Декрет
згадує двох жерцівепонімів: Гіродора й Пліс
тарха. У вцілілому фрагменті другого стовп
чика Каталогу (217—174 рр. до н. е.) їхніх імен
немає. Це означає, що події Декрету прихова
ні в хронологічній лакуні (290—218 рр. до н. е.)
Каталогу. Другим орієнтиром на початковому
етапі є присутність роду Протогенів (прадід,
дід, батько й онук Протогена) в Каталозі; ще
в ньому є як епонім 294 р. до н. е. один із пер
сонажів Декрету, батько Протогена Гіеросонт.
Також важливим хронологічним орієнтиром є
написприсвята Євніка Євдорова, онука Про
тогена, епоніма 184 р. до н. е. (Русяєва, Крапі
віна 1992). Перераховані орієнтири дають під
ставу вважати, що події, змальовані в Декреті,
були відображені у верхній половині хроноло
гічної лакуни Каталогу.
У Декреті згадується багато осіб, але
об’єктом вивчення є тільки вихідці з елітних
родів: жерціепоніми Гіродор і Плістарх, ар
хонт Дімокон, громадянин Аристократ, евер
гет Протоген і його батько Гіеросонт. Предки
й нащадки цих осіб зафіксовані і в Каталозі,
що пригодиться нам для обчислення хроноло
гії подій Декрету. Проблема (з позиції родової
просопографії) полягає в тому, що в Декреті не
наведені патроніми персонажів, за винятком
Протогена. Також зауважу, що просопогра
фічний метод датування написів використо
вує всю доступну інформацію про предків і на
щадків персонажів у вцілілій частині Каталогу.
Через це той факт, що події Декрету потрапили
в хронологічну лакуну, дещо ускладнюючи до
слідження, не створює нездоланних перешкод.
Сказане дозволяє окреслити таку послідов
ність дослідження: а) з’ясування належності
персонажів Декрету до конкретних родів (ото
тожнення); б) побудова фрагментів їхніх родо
відних гілок; в) розрахунки хронології персо
нажів, що мають імена, аналогічні зазначеним
у Декреті, на ґрунті основного закону генеало
гії та традиції чергування імен; г) побудова хро
нологічної моделі подій Декрету та її аналіз.
2. Отже, головний персонаж Декрету — Про
тоген, син Гіеросонта (Πρωτογένη̋ Ήροσῶντου̋)
був вихідцем із старовинного роду Протогенів,
Рис. 1. Каталог епонімів Ольвії (IOSPE, І2, № 201)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 28
який і дослідимо. Основоположником роду був
Євдор Протогенів (Εὔδωρο̋ Πρωτογένου̋) —
епонім 340 р. до н. е. У зв’язку з ім’ям Євдор
можна залучити фрагмент зі списку імен на
свинцевій пластині, що датується 400—350 рр.
до н. е.: «…Εὔσθένη̋ Πρωτογένευ̋, Εὔδωρο̋
Πρωτογένευ̋…» (IGDO, № 104). Тут ім’я Єв
дор іде за Євстеном — імовірно, його старшим
братом. На цій підставі можна припустити,
що видання цього списку відбулося на декіль
ка років раніше епонімата 340 р. до н. е. Євдо
ра Протогенова. На жаль, інші імена з цього
списку не ототожнюються з епонімами Ката
логу, і в цьому особливість свинцевих пластин
як епіграфічних пам’яток: у списках є, мабуть,
і представники еліти, і звичайні городяни.
Інформація про рід Протогенів у Каталозі
охоплює 156 років, що припадає на п’ять по
колінь: (340—184)/5=31,2. У Каталозі, окрім
родоначальника, ще двічі згадуються предки
Протогена: епонім 324 р. до н. е. Протоген Єв
дорів (Πρωτογένη̋ Εὐδώρου) і епонім 294 р.
до н. е., персонаж Декрету, Гіеросонт Протоге
нів (Ήροσῶν Πρωτογένου̋), батько Протогена.
На мою думку, епонім 324 р. до н. е. Πρωτογένη̋
Εὐδώρου десь у 325—320 рр. до н. е. (Кариш
ковський 1968) перебував на посаді монетного
магістрата, полишивши монети з монограмою
(Π[ρωτογένη̋] Ε[ὐδώρου]), а епонім 294 р.
до н. е. Ήροσῶν Πρωτογένου̋ займав аналогіч
ну посаду десь у 300—275 рр. до н. е. (Фролова,
Абрамзон 2005, № 859—869), полишивши мо
нети з монограмою (ΉΡ[οσῶν]). До речі, це під
тверджує думку В.О. Анохіна про значне роз
маїття в застосуванні гелліністичних монограм,
абревіатур тощо (Анохин 1989, с. 34). Остання
згадка про рід Протогенів у Каталозі IOSPE, І2,
№ 201 відноситься до 184 р. до н. е. Це — Єв
нік Євдорів (Εὕνικο̋ Ε[ὐδώρου]), онук Прото
гена. Завершення виконання жрецької посади
в храмі Аполлона Євнік відзначив присвятою
(Русяєва, Крапівіна 1992). За палеографічними
ознаками видавці датують цю пам’ятку пер
шою половиною ІІ ст. до н. е. та надійно від
новлюють патронім Εὕνικο̋ Ε[ὐδώρου] у від
повідному фрагментованому рядку Каталогу,
а також вказують, що, поза сумнівом, тут ідеть
ся про визначного евергета Протогена Гіеро
сонтова. Дату встановлення цього пам’ятника
я визначаю на кілька років пізніше — 184 р.
до н. е. (Николаев 2008, с. 113).
Таблиця 1. Обчислення хронології Протогена
Рік, до н. е.
Епоніми з роду Протогенів
із Каталогу
Розрахунок Пік
Перетинання
інтервалів
340 Εὕδωρο̋ Πρωτογένου̋ 340–(30 × 3) 250 265—235
324 Πρωτογένη̋ Εὐδώρου 324–(30 × 2) 264 279—249
294 Ήροσῶν Πρωτογένου̋ 294–(30) 264 279—249
184 Εὕνικο̋ Ε[ὐδώρου] 184+(30 × 2) 244 264—224
Протоген, син Гіеросонта 256 265—249
Рис. 2. Декрет на честь Протогена (IOSPE, І2, № 32)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 29
Наявність імен родичів Протогена в Ката
лозі означає, що сам Протоген теж був епо
німом (Русяева 1992, с. 208). Рід Протогенів
у Каталозі і розрахунки хронології Протогена
представлені в табл. 1. За генеалогічними роз
рахунками, Протоген жив на одне покоління піз
ніше за свого батька Гіеросонта (294 – 30 = 264 р.
до н. е.), на два покоління пізніше за свого
діда, епоніма 324 р. до н. е. Протогена Євдо
рова (324 – 30 × 2 = 264 р. до н. е.), і на три
покоління пізніше за свого прадіда, епоніма
340 р. до н. е. Євдора Протогенова (340 – 30 ×
3 = 250 р. до н. е.). За свого онука Євніка Єв
дорова, епоніма 184 р. до н. е., Протоген жив
на два покоління раніше (184 + 30 × 2 = 244 р.
до н. е.). Середнє значення отриманих чисел
дає хронологічні параметри життя Протогена:
пік активної діяльності (256 р. до н. е.) та рік
досягнення середнього віку або найімовірні
ший рік виконання ним епонімної посади,
обчислений на ґрунті даних про його пред
ків і нащадків. Діапазон активної діяльнос
ті обчислюється як ± 15 років від піку (271—
241 рр. до н. е.), хоча його можна розширити,
приміром, до ± 20 років (276—236 рр. до н. е.);
останнє зазвичай використовується при вико
нанні генеалогічних розрахунків з висхідною
родовідною гілкою (Николаев 2008, с. 47). Пе
ретинання інтервалів (табл. 1, нижній рядок)
вказує на найімовірніший час, коли Протоген
міг виконувати епонімну посаду (265—249 рр.
до н. е.). Як бачимо, всі параметри взаємоза
лежні, хоча кожен має своє призначення.
Дослідження роду Протогенів буде непов
ним без згадки про персонаж декрету колегії
Семи 199 р. до н. е. (IOSPE, І2, № 76) Леонто
мена Гіеросонтова (Λεοντοµένη̋ Ήροσῶντο̋),
який, як і Євнік Євдорів, був онуком Протоге
на (Николаев 2008, с. 118). Зауважу, що думка
В. Діттенберґера (IOSPE, І2, № 32) про те, що
Протоген Гіеросонтів і Леонтомен Гіеросонтів
були братами, базується на застарілому уявлен
ні про Каталог і Декрет як синхронних доку
ментах. Тобто, Протоген мав не менш ніж двох
синів: перший, мабуть, Гіеросонт, другий — Єв
дор. Як бачимо (табл. 6), у нижній частині хро
нологічної лакуни епонімного Каталогу Ольвії
містився ще один представник роду Протоге
нів. Але, який з цих двох синів виконував епо
німну посаду в 230—220 рр. до н. е., невідомо.
3. Жрець Гіродор був епонімом; у його рік
«стався великий голод і хліб продавався по 5 (медим
нів за золотий)», «за того само жерця з’явилися в
множині сайї» (IOSPE, І2, № 32). Ім’я цього вихід
ця зі знатного роду Гіродорів–Гіеросонтів було
у втраченому рядку Каталогу. Предки й нащад
ки Гіродора неодноразово виконували епонімну
посаду, починаючи з родоначальника Гіеросон
та Гіродорова (Ήροσῶν Ήροδώρου), епоніма
353 р. до н. е. Завершує інформацію про цей рід
у Каталозі п’яте покоління [(353–203)/5=30!] —
Стафул Гіродорів (Στάφυλο̋ Ήροδώρου), епо
нім 203 р. до н. е. Всього ж уцілілий фрагмент
Каталогу згадує шістьох представників роду
Гіеросонтів–Гіродорів (табл. 2). Усі вони носять
патронім Гіродорів (Ήροδώρου), що дозволяє
обчислити хронологію жерця Гіродора. Як ви
дно, в нижній частині хронологічної лакуни Ка
талогу міститься ще одне покоління цього роду.
Раніше я припускав, що епонім 301 р.
до н. е., Ліней Гіродорів (Λήναιο̋ Ήροδώρου),
зга ду є ться у фрагментованій пам’ятці IOSPE, I2,
№ 33, де виступає як жрецьепонім: «ίερωµένου
Λήναιου...» (Николаев 2008, с. 80). Однак па
леографія цього напису відповідає пізнішому
часу і найпевніше потрапляє в хронологічну
лакуну Каталогу. Окрім того, ім’я Λήναιο̋ не
містить інформації щодо родової належності
його носія.
Ймовірно, представник роду Гіеросонтів–
Гіродорів, син родоначальника Гіеросонта Гі
родорова, епоніма 353 р. до н. е., якийcь Έπικ-
Таблиця 2. Обчислення хронології жерця Гіродора
Рік, до н. е.
Епоніми з роду Гіеросонтів
Гіродорів із Каталогу
Розрахунок Пік
Перетинання
інтервалів
353 Ήροσῶν Ήροδώρου 353–(30 × 3) 263 278—248
352 Στάφυλο̋ Ήροδώρου 352–(30 × 3) 262 277—247
345 Φιλίσκο̋ Ήροδώρου 345–(30 × 3) 255 270—240
302 Θεοδέκτη̋ Ήροδώρου 302–30 272 287—257
301 Λήναιο̋ Ήροδώρου 301–30 271 286—256
203 Στάφυλο̋ Ήροδώρου 203 + (30 × 2) 263 283—243
Жрецьепонім Гіродор 264 270—257
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 30
ράτη̋ Ήροσῶντο̋ згадується в написі на свин
цевій пластині (ІGDO, № 106), що цілком
узгоджується з вузьким датуванням цього до
кумента (360—340 рр. до н. е.) видавцем. Окрім
хронологічних узгодженостей, підставу для та
кого ототожнення дають також написи перших
століть н. е., зокрема IOSPE, І2, № 134 зі згад
кою про якогось Ίεροσῶν Έπικράτου̋, що за
свідчують спадковість імен цього роду. Вона
підтверджується також наявністю характер
них імен роду в написі НО, № 87 — Φιλίσκο̋
Ίεροσῶντο̋ у реконструкції В.П. Яйленка (Яй
ленко 1987, с. 53). До речі, розрахунки підтвер
джують гіпотезу цього вченого про те, що Гіеро
сонта (НО, № 87) можна ототожнити зі старцем
Гіеросонтом, старанним слухачем промов Ді
она Хрисостома (Dіo Chrys., XXX, 56). Дійсно,
пік активної діяльности персонажа напису НО,
№ 87 на ім’я Φιλίσκο̋ Ίεροσῶντο̋ у другій по
ловині I ст. н. е. тяжіє до 96 р. (розрахунок ви
конано на ґрунті табл. 2), а Діон Хрисостом по
бував у Ольвії близько 95 р., коли Гіеросонт дій
сно був уже старим чоловіком.
Варті уваги також отримані матеріали про
якийсь родинний зв’язок Протогенів і Гіеро сон
тів–Гіродорів. Окрім спільного родового імені
Ήροσῶν, ці два роди єднає участь у отриманні
так зв. епонімних квот (Николаев 2008, с. 166).
Квота Протогенів і Гіеросонтів–Гіродорів мала
протяжність у дев’ять років, а епонімну по
саду жерці виконували в перший, другий та
дев’ятий роки. Зазначу, що мінімальна, у зі
ставленні з іншими кланами, епонімна квота
Протогенів і Гіеросонтів–Гіродорів цілком ко
релює з порівняно незначною кількістю догет
ських лапідарних написів цього клану. Перед
бачуваний фрагмент спільної родовідної гілки
Протогенів і Гіродорів–Гіеросонтів наведений
у нашій праці (Николаев 2008, с. 118). Най
давнішою пам’яткою, де згадується фрагмент
характерного родового імені Ήρ[ο......] Про
тогенів і Гіеросонтів–Гіродорів, є напис на
уламках мармурового блюда V ст. до н. е. (НО,
№ 59), але слід вказати й інші варіанти рекон
струкції цієї пам’ятки. Зауважу також, що в
перші століття н. е. в Ольвії відомий тільки рід
Гіродорів–Гіеросонтів.
4. Проаналізуємо інформацію про жерця
епо німа Плістарха (Πλειστάρχο̋), за якого, згід
но Декрету, «знову стався великий голод і хліб про
давався по 1 і 2/3 медимни (за золотий), але було
очевидно, що буде дорожче…». Враховуючи тра
дицію давати дітям імена, що мають спільну
основу, припускаю його родинний зв’язок з
епонімом 322 р. до н. е. Плістоном Нікерато
вим (Πλειστῶναξ Νικηράτου) із роду Нікера
тів. Звичайно, це ототожнення ускладнює від
сутність патронімів, про що вже згадувалося.
Водночас на підтвердження тези П.Й. Кариш
ковського (Карышковский 1978) про вузьке
«коло осіб, з яких формувалися ольвійські епоніми
й магістрати», встановлено, що Каталог сфор
мований переважно з декількох родів, зокре
ма Нікератів. Крім того, маючи спільну осно
ву, імена Πλειστάρχο̋ і Πλειστῶναξ не згаду
ються надалі в ольвійській просопографії. Ще
одним аргументом, що підтверджує гіпотезу
про належність Плістарха до роду Нікератів, є
те, що Плістон і Плістарх розділені в часі дво
ма поколіннями (табл. 3). Відома срібна мо
нета 280—270 рр. до н. е. зі скороченням ΧΑΙΡ
(Анохин 1989, № 227), за яким, вважаю, при
ховується брат Плістарха, якийсь Херимон Ні
кератів? (Χαιρήµων Νικηράτου). Епонім з та
ким само ім’ям відзначений у Каталозі через
два покоління, в 211 р. до н. е.
Реконструкція патроніма жерцяепоніма
Плістарха—Нікератів? Рід Нікератів у Катало
зі і розрахунки хронології Плістарха подані в
табл. 3. Цей рід стане досить впливовим від кін
Таблиця 3. Обчислення хронології жерця Плістарха
Рік, до н. е.
Епоніми з роду
Нікератів із Каталогу
Розрахунок Пік
Перетинання
інтервалів
322 Πλειστῶναξ Νικηράτου 322–30 × 2 262 277—247
212 Χαιρήµων Νικηράτου 212+30 × 2 272 292—252
211 Καλλικράτη̋ Νικηράτου 211+30 × 2 271 291—251
209 Άρίστων Νικηράτου 209+30 × 2 269 289—249
201 Κρίτο̋ Νικηράτου 201+30 × 2 261 281—241
188 Νικήρατο̋ Εὑρησ[ιβίου] 188+30 × 3 278 298—258
183 Νικήρατ[ο̋ το δεῖνο̋] 183+30 × 3 273 293—253
Жрецьепонім Плістарх 269 277—258
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 31
ця III ст. до н. е., що чітко простежується за Ка
талогом (212, 211, 209, 201, 188 і 183 рр. до н. е.),
коли, мабудь, породичалися з Леократидами–
Євресибіадами. Це підтверджується тим, що
епонім 188 р. до н. е. Νικήρατο̋ Εὑρησ[ιβίου]
має характерне ім’я роду Нікератів і характер
ний патронім роду Евресибіадів. Впливовість
Нікератів помітна також за встановленням мо
нументальних присвят (IOSPE, I2, № 190, 191),
датованих близько 217—198 рр. до н. е., а та
кож випуском декрету на честь Нікерата Папі
єва (IOSPE, I2, № 34). Цей рід відомий і в пер
ші століття н. е.
5. За текстом Декрету, «Протоген, виступив
ши, дав 900 золотих. Коли ж посли Протоген і
Аристократ, узявши ці гроші, з’явилися до царя,
то цар, незадоволений дарунками, розгнівався й
виступив у похід…». Враховуючи родове ім’я,
персонаж Декрету Аристократ (Ἀριστοκράτη̋)
був вихідцем зі знатного роду Аристократидів,
який, за Каталогом, з’являється (мабуть, по
вернувшись із вигнання?) в Ольвії від 344 р.
до н. е. До цього часу відношу й декрет (IOSPE, I2,
№ 24) про гроші Каноба Фрасидамова (Κάνωβο̋
Θρασυδάµαντ[ο]̋), вихідця з роду Аристокра
тидів. Керуючись традицією чергування родо
вих імен, характерною для цього роду, віднов
люю патронім Аристократа як Ἀρίστωνο̋ і
припускаю його епонімат. Відновлення хроно
логії Аристократа виконане на ґрунті спадкової
родовідної гілки за даними про десятьох! його
предківепонімів (табл. 4). Зауважу, що ймо
вірний батько Аристократа, якийсь Аристон
Аристократів (Ἀρίστων Ἀριστοκράτου̋), ви
конував посаду епоніма в доволі молодому віці.
Це не дивно, враховуючи перевагу цього роду в
Каталозі в другій половині ІV — першій чверті
ІІІ ст. до н. е., тож хронологічна інформація про
Аристона дещо випадає з табл. 4. Середнього
віку Аристон досягнув близько 282 р. до н. е.
(за даними про дев’ятьох його предків і сучас
ників), а епонімну посаду він виконав у 305 р.
до н. е. Зауважу, що В.П. Яйленко (Яйленко
1987, с. 65) вважає пам’ятку Аристона Арис
тократова (IOSPE, I2, № 277) надгробком через
сліди червоної фарби. Це дає підставу дещо по
низити моє попереднє датування (305—280 рр.
до н. е.; див.: Николаев 2008, с. 81) цієї пам’ятки
приблизно до 282—267 рр. до н. е. Інші лапідарні
пам’ятки Аристократидів розглядаються далі.
6. Архонт Дімокон (Δηµοκῶν), враховуючи
його посаду, належав до ольвійської еліти. З де
крету на честь амісенського кібернета (IOSPE,
I2, № 35) відомо про факт виконання посади
архонта Посідеєм Анаксагоровим наступного
року після його перебування на посаді жерця
епоніма. Таким чином, є перспектива пошуку
родичів Дімокона в Каталозі. Він ускладнюєть
ся відсутністю інформації про патронім Дімо
кона. Однак ім’я Дімокон часто трапляється в
Каталозі. До родоначальників Дімоконів може
бути віднесений епонім 349 р. до н. е. Дімокон
Євбіотів (Δηµοκῶν Εὐβιότου). Беручи до ува
ги хронологічні узгодженості, можна припус
тити, що саме цей епонім згадується в написах
на свинцевих пластинах IGDO, № 106 (360—
340 рр. до н. е.) і SEG 50:702, III (350—300 рр.
до н. е.), що сукупно з просопографією інших
аристократичних імен з цієї пластини дозво
ляє припустити її датування приблизно 350—
340 рр. до н. е. Але вже згадуваною особливістю
написів на свинці, як і керамічної епіграфіки,
Таблиця 4. Обчислення хронології Аристократа (* — відкинуте)
Рік, до н. е.
Епоніми з роду Аристократи
дів із Каталогу
Розрахунок Пік
Перетинання
інтервалів
344 Ἀριστοκράτη̋ Ἀρίστωνο̋ 344–30 × 3 254 269—239
343 Θεοκλῆ̋ Ἀρίστωνο̋ 343–30 × 3 253 268—238
333 Θρασυδάµα̋ Ἀρίστωνο̋ 333–30 × 3 243 258—228
331 Ἱκέσιο̋ Ἀρίστωνο̋ 331–30 × 3 241 256—226
315 Ἀρίστων Θεοκλέου̋ 315–30 × 2 255 270—240
314 Μενεκράτη̋ Θεοκλέου̋ 314–30 × 2 254 269—239
311 Ἀριστοκράτη̋ Θεοκλέου̋ 311–30 × 2 251 266—236
305 Ἀρίστων Ἀριστοκράτου̋ 305–30 275 290—260*
293 Δάµασο̋ Ἀριστοκράτου̋ 293–30 263 278—248
292 Ἑκατέων Ἀριστοκράτου̋ 292–30 262 277—247
Громадянин Аристократ 255 256—248
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 32
на відміну від лапідарних написів, напевно, є
наявність імен різних шарів населення, в цьо
му разі, вірогідно, простих мешканців міста.
Тут теоретично не виключається можливість
співпадіння імен жителів міста. В усякому разі
просопографічні дослідження свинцевих плас
тин ще не виконані, тож ототожнення жерця
епоніма 349 р. до н. е. Дімокона Євбіотова з
особами, згаданими на вказаних пластинах,
патроніми яких, до речі, невідомі, безперечно,
потребує додаткових аргументів.
Епонім 334 р. до н. е. на ім’я Горгій Євбіотів
(Γοργία̋ Εὐβιότου), вірогідно, був молодшим
братом родоначальника, Дімокона Євбіотова.
Раніше я відкидав інформацію з Каталогу про
предків Дімокона (Николаев 2008, с. 106). Од
нак серед нащадків Дімокона є якийсь Євбіот
Дімоконів (Εὐβίοτο̋ Δ[ηµοκῶντο̋?]), епонім
215 р. до н. е. Таким чином, згідно традиції, Ді
мокон Євбіотів і Євбіот Дімоконів — родичі.
Чергове покоління роду Дімоконів у Ката
лозі представлене епонімом 308 р. до н. е. Орто
булом Євбіотовим (Ὀρθόβουλο̋ Εὐβιότου), а в
наступному, 307 р. до н. е., — його сином Дий
махом Ортобуловим (Δηΐµαχο̋ Ὀρθοβούλου),
що віддзеркалює практику лобіювання при
призначені на епонімну посаду (Николаев
2008, с. 34). Розташування в епонімному Ката
лозі поруч епоніматів батька й сина, які нале
жали до двох поколінь, є доволі типовим, але
створює деякі проблеми в розрахунках, на що
вже вказувалося (Николаев 2008, с. 54). Один
із можливих виходів з цієї ситуації — вважати
і батька, і сина як належними до одного поко
ління (табл. 5). Патронім Ортобула Євбіотова,
епоніма 308 р. до н. е., вказує, що в поколінні
родоначальника Дімокона Євбіотова, епоніма
349 р. до н. е., була особа на ім’я Євбіот.
У другому стовпчику Каталогу повідомля
ється про епонімати, мабуть, нерідних онуків
особи, які цікавлять нас. Це вже згадуваний
Євбіот Дімоконів, епонім 215 р. до н. е., та Ага
тін Дімоконів (Ἀγαθῖνο̋ Δηµοκῶντο̋), епо
нім 210 р. до н. е. Раніше я вважав їх синами
архонта Дімокона на підставі традиції чергу
вання родових імен. Але розмір хронологічної
лакуни Каталогу вміщує два покоління роду, а
наявність епонімів 349, 334, 215 і 210 рр. до н. е.
на ім’я Дімокон і патронім Дімоконів вказу
ють, що реконструкція імені Дімокон можлива
і на перетині інтервалів 285—274 рр. до н. е., і в
наступному поколінні (перетинання інтервалів
255—244 рр. до н. е.). Це, вірогідно, пов’язане
з тим, що традиція чергування родових імен
цього роду має особливості, напевно, так само
як і в родах Євресибіадів і Діонісіїв (приміром,
Посідей Посідеїв, Діонісій Діонісіїв тощо). Та
кож, імовірно, цей рід мав дві або більше гілок,
покоління яких різнилися на 12—15 років. Це
підтверджується, приміром, доволі нетипо
вою значною різницею між епоніматами бра
тів Дімокона (349 р. до н. е.) та Горгія (334 р.
до н. е.). Таким чином, виникає запитання, в
третьому чи четвертому поколінні Дімоконів
жив архонт Дімокон, який нас цікавить? Ар
гументи для виключення альтернативи знахо
дяться в тексті Декрету: купівля вина Дімоко
ном відбулася раніше за «перший» (рік Гіродо
ра: 270—248 рр. до н. е.) і «другий» голод (рік
Плістарха: 277—258 рр. до н. е.). Отже, хроно
логія життя архонта Дімокона відповідає верх
ньому (285—274 рр. до н. е.) інтервалу. Зазначу,
що раніше цей факт не був врахований мною
(Николаев 2008, с. 106).
Очевидно, наприкінці ІІІ ст. до н. е. Дімоко
ни породичалися з Діонісіями, що підтверджу
Таблиця 5. Обчислення хронології архонта Дімокона
Рік, до н. е. Епоніми з роду Дімоконів Розрахунок Пік
Перетинання
інтервалів
349 Δηµοκῶν Εὐβιότου 349–(30 × 2) 289 304—274
334 Γοργία̋ Εὐβιότου 334–(30 × 2) 274 289—259
308 Ὀρθόβουλο̋ Εὐβιότου 308–30 278 293—263
307 Δηΐµαχο̋ Ὀρθοβούλου 307–30 277 292—262
215 Εὐβίοτο̋ Δ[ηµοκῶντο̋ ?] 215+(30 × 2) 265 285—245
210 Ἀγαθῖνο̋ Δηµοκῶντο̋ 210+(30 × 2) 270 290—250
196 Διονύσιο̋ Ὀρθοβούλου 196+(30 × 3) 286 306—266
185 Δηµοκῶν [τοῦ δεῖνο̋] 185+(30 × 3) 275 295—255
Архонт Дімокон 275 285—274
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 33
ється двома фактами: перший — ім’я епоніма
196 р. до н. е. Діонісія Ортобулова (Διονύσιο̋
Ὀρθοβούλου) характерне для Діонісіїв, а па
тронім — для Дімоконів; другий — надгро
бок (IOSPE, I2, № 220) згадує осіб, пов’язаних
і з Діонісіями (Μητροβία Ποσιδέου), і з Дімо
конами (Δηµήτριε Δηµοκῶντο̋, Δηµοκῶν
Δηµητρίου). Загалом зазначу, що реконструк
ція роду Дімоконів за Каталогом має деякі су
перечності та потребує подальших уточнень.
Інформація про ймовірних родичів Дімокона
та розрахунок хронології особи на ім’я Дімо
кон представлені в табл. 5.
Досліджувалася хронологія діяльності осіб,
умовно віднесених до родичів елітних персо
нажів Декрету, оскільки в ньому не згадуєть
ся про патроніми. Для обґрунтування досто
вірності ототожнення залучалася максимальна
кількість аргументів. Але сприймати отримані
результати можна лише в зіставленні з інфор
мацією про Протогена.
7. Поєднаємо незалежні результати хро
нологічних розрахунків для шести персона
жів Декрету, а також інформацію з Каталогу
про родичів Протогена. Це і є ймовірна хро
нологічна модель подій Декрету, відновлена на
ґрунті хронології персонажів (табл. 6). Не аб
солютизуючи наведені дані, застерігаю від ме
ханічного сприйняття їх. Звичайно ж, будьяка
модель лише наближено відображає дійсність.
Крім того, я свідомо вилучаю припустимі по
хибки. Орієнтовно вони становлять не більше
ніж ± 5—8 років і для кожного персонажа Де
крету обчислюються окремо.
Перейдемо до аналізу моделі. Найперше
привертає увагу той факт, що зпоміж числен
них персонажів Декрету немає представни
ків могутнього клану Діонісіїв–Леократидів–
Євресибіадів, імена яких домінують у написах
IV ст. до н. е. Це, мабуть, означає, що Декрет
містить відлуння подій, які відбулися в Ольвії
в першій половині III ст. до н. е., які й слід роз
глянути.
Як зазначав В.М. Отрешко, коли з’явилася
загроза від галатів і скірів, багато громадян ви
рішили не пов’язувати свою подальшу долю з
Ольвією (на відміну від подій осади Зопіріо
на) та полишали місто. Причина тому, на дум
ку дослідника, крилася в якихось «непримирен
них соціальних суперечностях ольвійського сус
пільства» (Отрешко 1982). Відзначу, що раніше
мною встановлено (Николаев 2008, с. 213), що
Таблиця 6. Хронологічна модель подій Декрету
Персонажі
Декрету
та епоніми
Каталогу
Пік,
р. до н. е. —
рік досяг
нення серед
нього віку
персонажем
Діапазон
активної
діяльності
персони,
рр. до н. е.
Перетинання
інтервалів —
найбільше
ймовірне
виконання
епонімної
посади
Примітки
Εὔδωρο̋
Πρωτογένου̋
Прадід Протогена, епонім 340 р. до н. е.
Πρωτογένη̋
Εὐδώρου
Дід Протогена, епонім 324 р. до н. е.
Ἡροσῶν
Πρωτογένου̋
283 298—268 Батько Протогена, епонім 294 р. до н. е.
Допомога «і грішми, і діяльністю».
Δηµοκῶν 275 290—260 285—274 Дімокон. Передача коштів на дари царю
Сайтафарну, викуп священного посуду,
купівля дешевого вина.
Ἡροδώρο̋ 264 279—249 270—257 Гіродор. «Перший» голод. Прихід саїв.
Πλειστάρχο̋ 269 285—255 277—258 Плістарх. «Другий» голод.
Ἀριστοκράτη̋ 255 270—240 256—248 Аристократ. Посольство до царя Сайта
фарна.
Πρωτογένη̋
Ἡροσῶντου̋
256 271—241 265—249 Хронологія життя Протогена Гіеросон
това.
Ἡροσῶν або
Εὔδωρο̋
Πρωτογένου̋
226 241—211 Сини Протогена: Гіеросонт, передбачу
ваний епонім близько 242—219 рр.
до н. е., або Євдор, передбачуваний епо
нім близько 241—218 рр. до н. е.
Εὔνικο̋ Ε[ὐδώρου] 196 211—181 Онук Протогена, епонім 184 р. до н. е.,
Євнік.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 34
багаторічна ворожнеча могутніх кланів Оль
вії переросла в конфлікт близько 270—263 рр.
до н. е. (не пізніше 263—260 рр. до н. е.), резуль
татом чого стала перемога Аристократидів і ви
гнання Діонісіїв–Леократидів–Євресибіадів.
Свідчення про вигнання останніх і домінуван
ня в Ольвії клану Аристократидів у період при
близно 270—240 рр. до н. е. доволі значні. Про
вигнання «на довгі роки» осіб, які «переступи
ли закони …та грабували священне майно…» зга
дує декрет на честь Антестерія (Виноградов
1984). Вважаю, що тут ідеться про Діонісіїв–
Леократидів–Євресибіадів, які мали стосунок
до цього майна. Тож Діонісії тимчасово знай
шли притулок у Дельфах, про що свідчить де
крет 263—260 рр. до н. е. на честь, у тому разі,
Діонісія Діонісієва, борисфеніта (Fraceliere
1928). Леократиди–Євресибіади також пере
бували, мабуть, у Греції. Про це побічно свід
чать привезені ними згодом до Ольвії марму
рові шедеври (Николаев 2009). Про загострен
ня соціальнополітичної боротьби в першій
половині III ст. до н. e. йдеться в досліджен
нях В.В. Латишева (див. коментар до напи
су ΙOSPE, I2, № 179), Е. Міннза (Minns 1913)
і М. ПаровичПешикан (ПаровичПешикан
1974, c. 156), які до наслідків цієї боротьби від
несли навмисне пошкодження присвячення
гімнасіарха Нікодрома Діонісієва (IOSPE, I2,
№ 186), брата Діонісія Діонісієва, та напис Кле
омброта Пантаклова (IOSPE, I2, № 179). Це дає
підстави відносити пошкодження напису Ні
кодрома до наслідків розглянутого конфлікту
могутніх кланів. Додамо, відсутні будьякі під
стави вважати, що ПантаклиКлеомброти були
вигнані разом з Діонісіями–Леократидами–
Євресибіадами. Однак, враховуючи політичну
«вагу» цього роду й те, що раніше виходець із
роду Пантаклів–Клеомбротів Гикесій Гекатео
нів (IOSPE, I2, № 160) був сподвижником ти
раноборця з роду Леократидів–Євресибіадів,
пам’ятку IOSPE, I2, № 179 могли пошкодити й
за інших невідомих нам обставин кланової бо
ротьби.
Конфлікт кланів супроводжувався також на
ругою над присвятою мольпів НО, № 58+IOSPE,
I2, № 307 (рис. 3.). Вона від останної чверті V ст.
до н. е. лишалася на теменосі, вірогідно, симво
лізуючи перемогу клану Діонісіїв–Леократидів–
Євресибіадів над тираном. Значний її фрагмент
(НО, № 58) з ім’ям есімнета Діонісодора Ліне
єва з роду Діонісіїв викинули в цистерну, яка
від другої половини III ст. до н. е. перетворила
ся на ботрос (Леви 1964, с. 166). Вірогідно, в цей
час постраждала й пам’ятка НО, № 66 (рис. 4),
можливо, з фрагментованим ім’ям Діонісі
їв, теж викинута в цистерну теменоса (Никола
ев, Снытко 2009, с. 189). Мабуть, найкоштовні
ший пам’ятник Ольвії — бронзова статуя Апол
лона Лікаря від Леократа роботи Стратоніда,
яку встановили на теменосі, була вмить зірва
на з постамента (Леви 1965); не пізніше середи
ни III ст. до н. е. (НО, № 65) на ній викарбували
напис «Δῆμο̋» (рис. 5). Постамент перевернули
й пристосували для жертовних обрядів. Важли
во те, що всі перелічені написи мають стосунок
до Діонісіїв–Леократидів–Євресибіадів та їхніх
соратників. Це дає підстави для перегляду дум
ки Ю.Г. Виноградова (Виноградов 1989, с. 195)
про ненавмисне ушкодження написів IOSPE, I2,
№ 179 і IOSPE, I2, № 186 (рис. 6). Після вигнан
ня Діонісіїв–Леократидів–Євресибіадів близько
середини ІІІ ст. до н. е. Аристократиди, ймовір
но, відзначили перемогу зведенням храму Зевса
в Ольвії (Карасев 1964, с. 129); є також гіпотеза
про заміну в цей час скульптурного вбрання хра
му Аполлона Дельфінія (Росляков 1989).
Особливий інтерес становить інтерпрета
ція причини свідомого пошкодження декрету
IV—III ст. до н. е. на честь Діонісія Струтіоно
Рис. 3. Присвята мольпів (НО, 58+IOSPE, І2, № 307). Поєднання
фрагментів потребує підтвердження шляхом огляду пам’ятки
Рис. 4. Фрагмент присвяти (НО, № 66)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 35
ва, істрійця (НО, № 15). Свого часу Е.І. Соло
монік припускала, що причиною наруги над
цим декретом була можлива участь Ольвії у
вій ні близько 260 р. до н. е. між Істрією та Кал
латісом, з одного боку, та Візантієм — з іншо
го (Виноградов 1989, с. 179). У той же час лапі
дарний архів Ольвії має ще один (втрачений)
декрет IV ст. до н. е. на честь істрійця, якогось
Феодота Діонісієва (НО, № 7), який не має та
ких ушкоджень. Те ж саме стосується декрету
першої половини III ст. до н. е. на честь Нав
тіма Пасіада, каллатійця (IOSPE, I2, № 27; Ви
ноградов, Карышковский 1976). За наявності
серед ольвіополітів ворожих настроїв до істрій
ців і каллатійців цілком природньо очікувати
наруги і над цими двома пам’ятками. На мою
думку, яка пройшла кілька трансформацій,
ушкодження декрету НО, № 15, до речі, зна
йденого в Херсонесі, має якийсь особистий ха
рактер, але реальна дата ушкодження невідо
ма. Про те, що при прийнятті почесних декре
тів іноді виникали якісь колізії, може свідчити,
приміром, декрет на честь Діонісія Тагонова,
херсонесита (НО, № 26). У ньому перший ря
док з ім’ям епоніма Гірогейтона був доданий
пізніше (НО), вірогідно, через необхідність за
рахунок авторитету жерцяепоніма владнати
якісь непорозуміння (Николаев 2008, с. 85).
До речі, Ю.Г. Виноградов припустив, що
об’єднані ним фрагменти написів НО, № 19 і
НО, № 32, де йдеться про послів, можуть бути
пов’язані зі згадуваною тут чи іншою вій ною
(Виноградов 1989, с. 179). Аналогічне тракту
вання має і напис з Тіри, де йдеться про увічнен
ня невідомого ольвіополіта (Карышковский,
Клейман 1985, с. 64). Розглянуті події, зма
льовані в написах, є своєрідним соціально
політичним тлом, на якому розгорталися по
дії, відображені в Декреті.
Першим у тексті Декрету згадується епонім
294 р. до н. е. Гіеросонт Протогенів (Ἡροσῶν
Πρωτογένου̋). Це єдиний персонаж Декрету,
який є і в Каталозі. Зазначу, що не тільки Гіе
росонт у 90—80і рр. III ст. до н. е. допомогав
Ольвії «…і коштами, і діяльністью…» (IOSPE,
І2, № 32). Майже синхронна пам’ятка евергета
Пантакла Клеомбротова (IOSPE, I2, № 188) до
зволяє припустити, що евергетична діяльність
(не пов’язана з фортечним будівництвом) в
Ольвії, розпочалася в 90—80х рр. III ст. до н. е.
Зі співвідношення розрахункового піку ак
тивної діяльності (283 р. до н. е.) та фактичного
року епонімата, видно, що в 294 р. до н. е. Гі
еросонт ще не досяг середнього віку. Це озна
чає, що його син Протоген, виходячи з імені,
перший хлопчик у родині, в цей час був, імо
Рис. 5. Присвята (НО, № 65)
Рис. 6. Присвята Нікодрома (IOSPE, І2, № 186)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 36
вірно, дитиною. Зауважу, що недавня спро
ба «…вважати Гіеросонта сином, а не батьком
Протогена…» (Андреева 2004) базується на за
старілому уявленні про Каталог як синхрон
ний документ.
Наступний персонаж Декрету — архонт Ді
мокон — був на посаді, найімовірніше, в 285—
274 рр. до н. е. Орієнтуючись на передбачува
ний вік Протогена, перевага віддається ниж
ній області цього діапазону. Тож змальований
у Декреті жалюгідний стан міських фінансів і
початок евергетичної діяльності Протогена, як
передача коштів для дарів царю Сайтафарну,
викуп священного посуду та оплата дешевого
вина, купленого архонтами на чолі з Дімоко
ном, датується приблизно рубежем першої та
другої чвертей III ст. до н. е.
Зауважу, що В.В. Латишев припускав, що
епонімати Гіродора та Плістарха виконува
лись у суміжні роки, у всякому разі проміжок
між ними не був більший ніж один—два роки
(Латышев 1887, с. 97). Розрахункові піки актив
ної діяльності жерців Гіродора та Плістарха від
носяться, відповідно, до 264 р. та 269 р. до н. е.,
що суперечить текстові Декрету і трактується
як те, що Гіродор був дещо молодший за Пліс
тарха. Однак такі висновки слід сприймати
обережно, оскільки різниця між цими двома
показниками співпадає з похибкою розрахун
ків. Звернення до іншого інструмента — пере
тинання інтервалів — найімовірнішому діапа
зоні виконання епонімної посади (270—257 рр.
та 277—258 рр. до н. е., відповідно, для Гіро
дора й Плістарха), дозволяє припустити, що
«перший» і «другий» голод в Ольвії трапився,
мабуть, у проміжку 270—258 рр. до н. е. Тож не
має підстав стверджувати, що «перший» голод і
прихід саїв тяжіє до верхньої області цього діа
пазону. Але вважаю, що «другий» голод дійсно
тяжіє до нижньої частини зазначеного діапа
зону, оскільки, поряд з евергетією Протогена,
ліквідація наслідків «другого» голоду в Ольвії
також, вірогідно, знайшла відображення в на
писі колегії сітонів (НО, № 72) через організа
цію сітонії під керівництвом Феокла Фрасіда
мова (Θεοκλῆ̋ Θρασυδάµα) з роду Аристокра
тидів, на нашу думку, приблизно в 260—250 рр.
до н. е. Про «другий» голод також, вірогідно,
йдеться в декреті на честь Антестерія (рис. 7),
де згадується про організацію сітометрії Ан
тестерієм, теж вихідцем із роду Аристократи
дів. Встановлення декрету на честь Антестерія,
на наш погляд, відбулося десь у 260—250 рр.
до н. е. Видавець, Ю.Г. Виноградов, датував
його ближче до середини III ст. до н. е. на під
ставі палеографії (Виноградов 1984, с. 64).
Пік активної діяльності — досягнення се
реднього віку Протогеном Гіеросонтовим —
відноситься до 256 р. до н. е. Хронологічний ді
апазон його активної діяльності — 271—241 рр.
до н. е. Доволі висока ймовірність того, що
фактичний рік виконання епонімної посади
Протогеном припадав на 265—249 рр. до н. е.
Слід долучити також нумізматичні матері
али. Близько 250—230 рр. до н. е. були вида
ні монети з легендами ΠΡΩ і ΠΡΩΤΗΡ (Анохин
1989, № 252, 254). Видавець унікальної моне
ти з легендою ΠΡΩΤΗΡ, П.Й. Каришковський,
ототожнив її з Протогеном Гіеросонтовим і
датував передостаннім десятиліттям III ст.
до н. е. (Карышковский 1984), що близько до
датування самого Декрету, запропонованого
вченим (Каришковський 1968). Зверну увагу
на думку В.О. Анохіна, що «лишається … не
Рис. 7. Декрет на честь Антестерія
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 37
зрозумілою й нез’ясовною причина, що викликала
вказівки й патроніміка. Як можливий варіант
висловлюється припущення про дві різні особи,
що фінансували випуск монет, які об’єдналися
для цієї мети» (Анохин 1989, с. 43). Раніше я
цілком підтимував це зауваження, вважаючи,
що легенда ΠΡΩΤΗΡ містить імена Протогена
та Гіродора, якогось родича Протогена (Нико
лаев 2008, с. 132). Але звернемося до мого роз
горнутого трактування діферента (та його гра
фічного варіанту) на першому випуску «бо
рисфенів» (Карышковский 1988, с. 81, № 1, 2)
та групи синхронних золотих, срібних і свин
цевих монет (Нечитайло 2000, № 176—177,
189—190). Традиційно цей діферент читали як
ΕΚ (Виноградов, Карышковский 1982—1983;
Карышковский 1988, с. 66; Фролова, Абрам
зон 2005, с. 223). Наявність серед цих монет
екземплярів зі свинцю підтверджує їхнє кар
бування під час облоги Зопіріона, через що
з’являються підстави трактувати цей діфе
рент не як ΕΚ, а як ΚΕ, себто вбачати в ньому
cкорочення імені та патроніма Каллініка Євк
сенова, персонажа відомого декрету (IOSPE,
І2, № 25+31). Аналогічні скорочення імені та
пароніма зафіксовані в монограмах як Прото
ген Евдорів (див. вище).
Епонімну посаду в 330/329 р. до н. е. вико
нав якийсь Каллінік Філоксенів. Впадає в очі
й одне те саме ім’я, й одноосновний патро
нім обох Каллініків. Ми не в змозі відмовити
ся від припущення про родинні стосунки обох
Каллініків, оскільки, поперше, це підтверд
жує невмирущу тисячолітню традицію призна
чати на вищі посади своїх рідних (Николаев
2008, с. 34), подруге, є важливим нумізматич
ним свідоцтвом про участь Каллініка Євксено
ва в грошовій реформі, який, виходячи з декре
ту (IOSPE, І2, № 25+31), «зменшив карбування
мідної монети згідно з розрахунком» (Виногра
дов, Карышковский 1982—1983), потретє, є ще
одним доволі точним хронологічним репером у
Каталозі. Але для завдання цього дослідження
ототожнення діферентів та на користь Калліні
ка Євксенова та Протогена Евдорова, відповід
но, також дає підстави вважати досить вірогід
ною гіпотезу П.Й. Каришковського про те, що
легенда ΠΡΩΤΗΡ дійсно є скороченням імені та
патроніма Протогена Гіеросонтова. Таким чи
ном, трактовка легенди ΠΡΩΤΗΡ може вклю
чати й ім’я та патронім Протогена Гіеросонто
ва (Карышковский 1984), і так само два імені —
Протогена та Гіродора (Николаев 2008, с. 105).
Але зараз я більше схиляюсь до варіанту, запро
понованого П.Й. Каришковським.
Привертає увагу хронологічна узгодже
ність карбування монет ΠΡΩ і ΠΡΩΤΗΡ (близь
ко 250—230 рр. до н. е., за В.О. Анохіним) і
отриманого на підставі генеалогічних розра
хунків періоду активної діяльності Протоге
на (271—241 рр. або 276—236 рр. до н. е.). За
значу, однак, що В.О. Анохін, віднісши випуск
цих монет приблизно до 250—230 рр. до н. е.,
вважає, що вони належали дідові Протогена
(Анохин 1989, с. 34). Інші дослідники (Фроло
ва, Абрамзон 2005, с. 131) монети з легендою
ΠΡΩ і ΠΡΩΤΗΡ датують 240—230 рр. до н. е.,
що відповідає кінцеві періоду активної діяль
ності Протогена (241—236 рр. до н. е.). Те, що
в останні роки життя Протоген, можливо, брав
участь у випуску монет, не суперечить текстові
Декрету. Монети, що цікавлять нас, вчені (Не
читайло 2000, с. 49; Пиворович 2009, с. 105)
відносять до 240—220 рр. до н. е. На мою думку,
нижня дата (220 р. до н. е.) тут дещо занижена,
оскільки в цей період Протогену могло бути
близько 70—80 років, що навряд чи можливо,
зважаючи на тривалість життя в той час. Але
Протоген належав до заможних верств насе
лення, що впливало на тривалість життя. При
пускаю, що встановлення нижньої дати ви
пуску монет цими авторами пов’язане з запро
понованим Ю.Г. Виноградовим (Виноградов
1989, с. 182) датуванням Декрету 20—10и рр.
III ст. до н. е., що переконливо спростовано
І.О. Снитком (Снитко 2010).
Піки активної діяльності Протогена й Арис
тократа доволі близькі, відповідно, 256 і 255 рр.
до н. е. Ці особи, ймовірно, були не тільки су
часниками, але й близькими за віком людь
ми. Посольство до царя Сайтафарна, очевид
но, відбулося в діапазоні перетинання інтерва
лів для Протогена й Аристократа: у 256—249 рр.
до н. е. Можливо, Аристократ був у цей рік епо
німом чи архонтом. У всякому разі присутність
Аристократа серед послів до царя Сайтафарна
підтверджує лідерство Аристократидів у Ольвії
в зазначений час. До речі, до розглянутих лапі
дарних пам’яток Аристократидів слід долучити
два фрагменти декрету (НО, № 31) другої поло
вини III ст. до н. е., в яких згадується характерне
родове ім’я Аристократидів — Каноб (Κάνωβο̋),
і мармуровий лутерій (НО, № 67) з присвятою
якогось Антестерія богам самофракійським,
що датується видавцями добірки НО кінцем
IV — першою половиною III ст. до н. е. (Кни
пович, Леви 1968, с. 64 ). Про цю пам’ятку, ймо
вірно, йдеться в тексті декрету на честь Антес
терія: «присвятити один біломармуровий рельєф
угорі стели, а другий — у святилище…» (Виногра
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 38
дов 1984; Николаев 2008, с. 130). Десь від 240—
230х рр. до н. е. рід Аристократидів у Ольвії вже
не згадується; він зазнав поразки від Діонісіїв–
Леократидів–Євресибіадів, які згодом поверну
лися сюди. Подальша доля Аристократидів не
відома. Важливо відзначити, що, за контекстом
Декрету, він був виданий до повернення до Оль
вії Діонісіїв–Леократидів–Євресибіадів. До
сліджуючи декрет на честь Антестерія, Ю.Г. Ви
ноградов відзначив, що «свідком соціально
політичної боротьби в третій чверті ІІІ ст. до н. е.
є й сама стела декрету в нинішньому її стані. Ха
рактер ушкоджень на її лицевому боці та археоло
гічний контекст знахідки дозволяє припустити,
що вона не пізніше ніж через піввіку після вста
новлення була покладена обличчям догори в бруків
ку площі чи двору якогось будинку. Важко, однак,
уявити, щоб такий важливий державний акт ра
зом… з вирізаними на ньому святинями — рельє
фами з зображенням Аполлона Кіфареда й вівта
ря — насмілилося б у буквальному значенні знева
жати ногами наступне покоління... Лишається
визнати, що це був акт навмисної наруги: якщо
Антестерій дійсно вигнав з батьківщини супро
тивників тодішнього державного порядку, то їм
після повернення через якийсь час на батьківщину
ніщо не заважало піддати його ім’я особливо жор
стокій damnatіo memorіae (навмисному пошко
дженню — М.Н.)» (Виноградов 1989, с. 194). Ак
центую увагу на тому, що стела Антестерія зна
йдена в бруківці двору будинку Е
14
, суміжного
з будинком Е
10
, відомого як «будинок жерця
Агрота Діонісієва» завдяки знахідці в одному з
приміщень мармурової плити з написом ІІІ ст.
до н. е. — присвятою жерця Агрота, сина Діо
нісія, Афродіті Понтії. Це, своєю чергою, під
тверджує те, що в цьому декреті повідомлялося
про вигнання Діонісіїв, і будинок Е
14
, найімо
вірніше, належав брату Агрота Діонісієва — По
сідею Діонісієву. Дата повернення вигнанців —
приблизно до 241—228 рр. до н. е. — підтвер
джується появою численних лапідарних написів
Діонісіїв (IOSPE, І2, № 189 і № 320?; НО, № 30?,
№ 68, № 70 і № 124?), зпоміж яких слід відзна
чити присвяту (IOSPE, I2, № 189) братів Агрота
та Посідея за свого батька Діонісія (Діонісієва)
(Николаев 2008, с. 181).
Вибудована хронологічна модель подій Де
крету відповідає послідовності опису тих по
дій у тексті, що є ознакою її достовірності. Ті
події могли відбуватися в другій — на початку
третьої чверті ІІІ ст. до н. е. На жаль, події, ві
дображені в другій половині Декрету, не мають
хронологічних реперів у вигляді імен історич
них постатей, окрім Протогена, через що дату
вання їх цілком відноситься до періоду актив
ної діяльності Протогена. Декрет виданий піс
ля його смерті, що переконливо обґрунтувала
С.Е. Андреєва (Андреева 2004). Це означає, що
рік видання Декрету теоретично лежить у ниж
ній частині діапазону активної діяльності Про
тогена, тобто близько/або після 241—236 рр.
до н. е., і завдання встановлення дати видання
Декрету не може бути чітко вирішене в межах
запропонованого методу, оскільки тривалість
життя Протогена нам невідома.
Є припущення В.В. Латишева про хро
нологічну близькість Декрету та будівельно
го напису Клеомброта Пантаклова (IOSPE,
І2, № 180). Підставою для такого твердження
є разючий збіг палеографічних особливостей
двох пам’яток (Латышев 1887, с. 84). Вагоми
ми аргументами, що підтверджують палеогра
фічні спостереження В.В. Латишева, є, по
перше, монетний випуск близько 250—230 рр.
до н. е. з легендами ΘΕΟΠΡΚΛ і ΘΕΟΠΚ (Ано
хин 1989, № 249, 255), що містять, мабуть, іме
на Феокла, Протогена та Клеомброта (Нико
лаев 2008, с. 133), подруге, отримані мною
(Николаев 2008, c. 116) хронологічні відповід
ності: перетинання інтервалів для Клеомброта
Пантаклова (252—245 рр. до н. е.) та Протогена
(265—249 рр. до н. е.). Однак ці дані характе
ризують лише найімовірніший діапазон вико
нання епонімної посади і Протогеном, і Кле
омбротом Пантакловим. Тож, беручи до уваги,
що Декрет виданий після смерті Протогена, в
пошуку дати фіксації будівельного напису слід
звернутися до умовної нижньої дати діапазону
активної діяльності самого Протогена, тобто
після 241 р. до н. е. Враховуючи цю інформа
цію, можна прийняти й дату фіксації будівель
ного напису. Таким чином, будівельний напис
Клеомброта Пантаклова IOSPE, І2, № 180 слід
трактувати як такий, що є своєрідним продов
женням Декрету. Виданий той напис був, віро
гідно, у звязку з ліквідацією наслідків подій,
згаданих у Декреті, — майбутній напад гала
тів і скірів. З тим нападом можна пов’язувати
і загибель великої хори Ольвії (Отрешко 1982).
Слід також звернути увагу на те, що є група
лапідарних написів (НО, № 18 і № 69), які, на
думку дослідників, мають доволі схожий з Дек
ретом шрифт. Це дозволяє датувати обидві ці
пам’ятки приблизно 40—30и рр. III ст. до н. е.
8. Аналіз співвідношення розробленої хро
нологічної моделі Декрету з трактуванням його
іншими дослідниками становить окрему тему,
що виходить за межі цієї статті. Розгляну на
самкінець тільки те, як співвідноситься ця мо
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 39
дель з найважливішими тенденціями розви
тку Ольвійського поліса, тобто з періодизацією
його історії (Крижицький, Крапівіна, Лейпун
ська 1994). На нашу думку, сюжет Декрету про
періодичне спустошення полісної казни в дру
гій чверті III ст. до н. е. сукупно з інформаці
єю про початок евергетичної діяльності (не
пов’язаної з фортечним будівництвом) в Оль
вії в 90—80і рр. III ст. до н. е. (IOSPE, I2, № 32
та № 188) дозволяє зробити висновок, що вже
на початку III ст. до н. е. Ольвійський поліс
могли експлуатувати навколишні племена.
Тут хочу звернути увагу на відомий факт мак
симального розквіту всіх сфер його життєді
яльності в ранньоелліністичний час. Таке про
тиріччя вимагає здійснити додатковий аналіз
чинників, що мають відображати виявлений
процес. Отже, послідовно розглядаючи запро
понований (Крижицький, Крапівіна, Лейпун
ська 1994, с. 31, графіки 1—9) стан розвитку
всіх чинників (економічного, соціального та
зовнішньополітичного) життєдіяльності Оль
вії та їхніх складових упродовж ранньоеллініс
тичного періоду, тобто від останної чверті IV до
середини III ст. до н. е., можна відзначити, що
особливості того часу яскраво відображає ди
наміка торгівлі з варварами. Вона різко падає
одразу після Зопіріонової облоги та, в подаль
шому зменшуючись, практично сягає нуля на
прикінці періоду, що цілком корелює з посту
повим переходом стосунків між скіфським і
сарматським світами в площину політичних
і суто данницьких (Крыжицкий и др. 1999,
с. 218). Порівнюючи вектор розвитку торгів
лі з варварським світом і отриманих матеріалів
про наявність експлуатації поліса вже на почат
ку III ст. до н. е. виникає як один із варіантів
розвитку історичних подій припущення про
те, що навколишні варварські племена дійсно
могли відіграти вирішальну роль у подіях знят
тя Зопіріонової облоги. Вірогідно, одразу після
перемоги вони вимагали від міста якоїсь ком
пенсації, а згодом те перетворилося на систе
му регулярних (та нерегулярних, приміром, «з
приводу проїзду»: IOSPE, I2, № 32) поборів. На
користь цієї гіпотези можна навести такі відомі
аргументи, як інформацію про загибель Зопі
ріона та його війська від скіфів або гетів (добір
ку свідоцтв давніх авторів щодо цієї теми див.:
Виноградов 1989, с. 151), наявність на монетах
«борисфенах» зображень скіфської зброї (хоча
цей аргумент доволі суперечливий, див.: Алек
сеев 1996, с. 5) і теоретичну неможливість без
сторонньої допомоги відстояти місто від нава
ли 30тисячного війська, «з яким навряд чи могло
зрівнятися навіть усе наявне число громадян Оль
вії» (Латышев 1887, с. 66). Як вважає Ю.О. Ви
ноградов і деякі інші дослідники, ольвійська
антимакедонська операція склалася в ході воєн
них дій Зопіріона проти скіфів, і причиною того
стали дружні стосунки між Скіфією та Ольвією,
можливо, оформлені в союз (Виноградов 2006,
с. 100). На мою думку, написи IOSPE, I2, № 32
та № 188, які побічно свідчать про експлуатацію
міста навколишніми племенами в 90—80і рр.
III ст. до н. е., відображують уже розвинений
етап такої експлуатації, коли місцева казна, що
була не в змозі самостійно задовольняти по
треби варварів, змушена була вдатися до допо
моги евергетів. Загалом започаткований після
зняття облоги міста процес данницьких стосун
ків з варварами був тривалий і охоплював увесь
ранньоелліністичний і подальші періоди історії
Ольвійського поліса.
Таким чином, визначений фахівцями ран
ньоелліністичний етап (від третьої чверті IV до
середини III ст. до н. е.: Крижицький, Крапі
віна, Лейпунська 1994) на ґрунті синхронізації
Каталогу та моделювання хронології подій Де
крету поповнив історичну канву.
Алексеев В.П. К вопросу о семантике скифского оружия на «борисфенах» // Древнее Причерноморье. IVе чтения
памяти проф. П.О. Карышковского. — Одесса, 1996. — С. 5—7.
Андреева С.Э. Еще раз к вопросу о датировке декрета в честь Протогена // БФ. — СПб., 2004. — Ч. 2. — С. 95—103.
Анохин В.А. Монеты античных городов СевероЗападного Причерноморья. — К., 1989.
Бруяко И.В. О событиях III в. до н. э. в СевероЗападном Причерноморье // ВДИ. — 1999. — № 3. — С. 76—104.
Виноградов Ю.А. Счастливый город в войне. Военная история Ольвии Понтийской (VI в. до н. э. — IV в. н. э.). —
СПб., 2006 (серия «Militaria Antiqua». — IX).
Виноградов Ю.Г. О методике обработки греческих эпиграфических памятников (по ольвийским материалам) //
Методика изучения древнейших источников по истории народов СССР. — М., 1978. — С. 46—75.
Виноградов Ю.Г. Декрет в честь Антестерия и кризис Ольвийского полиса в эпоху эллинизма // ВДИ. — 1984. —
№ 1. — С. 51—86.
Виноградов Ю.Г. Политическая история Ольвийского полиса VII—I вв. до н. э. — М., 1989.
Виноградов Ю.Г., Карышковский П.О. Ольвийский декрет Каноба о деньгах и стоимость драгоценных металлов на
Понте в IV в. до н. э. // ВДИ. — 1976. — № 4. — С. 20—42.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 40
Виноградов Ю.Г., Карышковский П.О. Калинник, сын Евксена: проблемы политической и социально
экономической истории Ольвии второй половины IV в. до н. э. — Ч. I // ВДИ. — 1982. — № 4. — С. 26—46;
Ч. II // ВДИ. — 1983. — № 1. — С. 21—39.
Карасев А.Н. Монументальные памятники ольвийского теменоса // Ольвия. Теменос и агора. — М.; Л., 1964.
Каришковський П.Й. Доповнення до історії монетної справи Ольвії наприкінці IV ст. до н. е. // МАПП. — 1960. —
С. 234—242.
Каришковський П.Й. До питання про дату ольвiйського декрету на честь Протогена // Археологiя. — 1968. — 21. —
С. 95—105.
Карышковский П.О. Ольвийские эпонимы // ВДИ. — 1978. — № 2. — С. 82—88.
Карышковский П.О. Клад ольвийских монет из долины реки Кучурган // Новые археологические исследования на
Одесчине. — К., 1984. — С. 111—119.
Карышковский П.О. Монеты Ольвии. — К., 1988.
Карышковский П.О., Клейман И.Б. Древний город Тира. — К., 1985.
Книпович Т.Н. К вопросу о датировке декрета в честь Протогена // ВДИ. — 1966. — № 2. — С. 142—149.
Книпович Т.Н., Леви Е.И. Надписи Ольвии. — Л., 1968.
Крижицький C.Д., Крапівіна В.В., Лейпунська Н.О. Головні етапи історичного розвитку Ольвії // Археологія. —
1994. — № 2. — С. 18—44.
Крыжицкий С.Д., Русяева А.С., Крапивина В.В., Лейпунская Н.А., Скржинская М.В., Анохин В.А. Ольвия. Античное
государство в Северном Причерноморье. — К., 1999.
Латышев В.В. Исследования об истории и государственном строе города Ольвии. — СПб., 1887.
Леви Е.И. Материалы ольвийского теменоса // Ольвия. Теменос и агора. — М.; Л., 1964.
Леви Е.И. Ольвийская надпись с посвящением Аполлону Врачу // ВДИ. — 1965. — № 2. — С. 86—95.
Леви Е.И. Ольвия. Город эпохи эллинизма. — Л., 1985.
Нечитайло В.В. Каталог античных монет Ольвии VI в. до н. э. — III в. до н. э. — К., 2000.
Николаев Н.И. Политическая и культовая элита Ольвии ІV—I вв. до н. э. — Николаев, 2008.
Николаев Н.И. Шедевры эллинистической скульптуры из Ольвии и род Леократидов–Евресибиадов // БФ. —
СПб., 2009. — С. 384—390.
Ніколаєв М.І. Синхронізація епонімного літочислення та просопографія Ольвії ІV—І ст. до н. е. // Археологія. —
2010. — № 4. — С. 19—31.
Николаев Н.И. Хронология декрета в честь Протогена на основе синхронизации эпонимного календаря Ольвии //
Древнее Причерноморье. — Одесса, 2011. — ІХ. — С. 342—348.
Николаев Н.И., Снытко И.А. Некоторые вопросы социальнополитической истории Ольвии второй полови
ны V — первой половины IV вв. до н. э. // Ольвийские древности. — К., 2009. — С. 186—192.
Николаев Н.И., Снытко И.А. Эпонимный календарь и монетные магистраты Ольвии IV—I вв. до н. э. // Записки
отдела нумизматики и торевтики Одесского археологического музея. — Одесса, 2010. — І. — С. 9—26.
Отрешко В.М. З історії Ольвійського полiса в IV—I cт. до н. е. // Археологiя. — 1982. — 41. — С. 34—46.
Отрешко В.М. Протоген (размышления к проблеме) // Ольвийские древности. — К., 2009. — С. 123—135.
ПаровичПешикан М. Некрополь Ольвии эллинистического времени. — К., 1974.
Пиворович В.Б. Монеты и клады Юга Украины. — Херсон, 2009.
Росляков С.Н. Скульптура Ольвии. Дисс. … канд. искусствоведения. — Л., 1989.
Русяева А.С. Религия и культы античной Ольвии. — К., 1992.
Русяєва А.С. Протоген Ольвійський // Археологія. — 1993. — № 2. — С. 14—23.
Русяєва А.С., Крапівіна В.В. До історії Ольвії IV—I ст. до н. е. // Археологія. — 1992. — № 4. — С. 17—34.
Снитко І.О. Рец: Н.И. Николаев. Политическая и культовая элита Ольвии IV—I вв. до н. э. — Николаев: Шамрай,
2008. — 262 с. // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 134—140.
Фролова Н.А., Абрамзон М.Г. Монеты Ольвии в собрании Государственного исторического музея. — М., 2005.
Щукин М.Б. О галатах и дате декрета Протогена // Скифия и Боспор. Археологические матлы к конференции па
мяти академика М.И. Ростовцева. — Л., 1989. — С. 76.
Яйленко В.П. Материалы к «Корпусу лапидарных надписей Ольвии» // Исследования по эпиграфике и языкам
древней Анатолии, Кипра и античного Северного Причерноморья. — М., 1987. — С. 4—105.
Fraceliere R. Notes de chronologie delphique // BCH. — 1928. — 52. — Р. 189—190.
Minns Е. Scythians and Greeks. — Cambrіdge, 1913.
Надійшла 13.01.2011
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 41
Н.И. Николаев
ХРОНОЛОГИЯ ДЕКРЕТА В ЧЕСТЬ ПРОТОГЕНА
НА ОСНОВЕ СИНХРОНИЗАЦИИ ЭПОНИМНОГО КАЛЕНДАРЯ ОЛЬВИИ
Почти два века не прекращается дискуссия относительно хронологии выдающегося лапидарного памятника
античности — ольвийского декрета в честь Протогена Гиеросонтова (IOSPE, І2, № 32). Более того, раздаются
голоса, что датировка этого документа, вероятно, никогда не будет уточнена. Тем временем, инструментарий
археологической науки пополняется; в частности, на основании синхронизации (в первом приближении) эпо
нимного календаря Ольвии (IOSPE, І2, № 201) созданы основы ольвийской родовой просопографии ІV—I вв.
до н. э., а традиционные методы датировки лапидарных надписей (палеографический, языковый, формульный)
дополнил просопографический, по которому датировка надписей выполняется на базе хронологии персонажей
этих надписей и/или их родственников (предков, современников, потомков).
Таким образом, целью этой статьи было изучение хронологии декрета в честь Протогена на базе предлагае
мого метода. Фрагментированный эпонимный календарь Ольвии содержит информацию о предках и потомках
Протогена и других персонажей дек рета — архонта Демокона, жрецов Плистарха и Геродора, гражданина Ари
стократа. Более того, в календаре в качестве эпонима 294 г. до н. э. представлен и один из персонажей декре
та, отец Протогена, Гиеросонт. На основе расчетов хронологии активной деятельности персонажей построена
модель событий декрета. События декрета, которые происходили во второй — начале третьей четверти III в.
до н. э., сопоставлены с текущей внутриполитической ситуацией в городе — конфликтом могущественных кла
нов Дионисиев–Леократидов–Евресибиадов с Аристократидами, победой Аристократидов и их последующим
поражением.
На основе корреляции хронологической модели декрета с важнейшими тенденциями развития полиса, т. е.
периодизацией его истории, получил дальнейшее насыщение исторической канвой раннеэллинистический этап
(с третьей четверти IV в. до середины III в. до н. э.). Полученные материалы трактуются в пользу известной ги
потезы о том, что решающую роль в снятии осады Зопириона сыграли варвары. С этого момента традиционные
торговые отношения между Ольвией и варварами сменились данническими.
N.I. Nikolaiev
CHRONOLOGY OF THE DECREE IN HONOUR OF PROTOGENES
BASED ON SYNCHRONIZATION OF OLBIAN EPONYMOUS CALENDAR
The discussion on the chronology of the Olbian Decree in honour of Protogenes Hierosontou (IOSPE, І2, № 32), a well
known Ancient Greek lapidary monument, lasts for almost two centuries. Furthermore, opinions appear that dating of
this document probably will never be specified. Meanwhile, the instruments of archaeological science are enriched; for
instance, based on synchronization (as a first approximation) of Olbian eponymous calendar (IOSPE, І2, № 201) there are
created grounds for Olbian family prosopography from the 6th c. to the 1st c. BC, while the traditional methods of lapidary
inscriptions dating (palaeographic, linguistic, and formula one) are supplemented by the prosopographical method, based
on which the dating of inscriptions is made after the chronology of personages of these inscriptions and/or their relatives
(ancestors, contemporaries, and descendants).
Thus, the goal of this article was the study of chronology of the Decree in honour of Protogenes based on the presented
method. Fragmented Olbian eponymous calendar contains the information on ancestors and descendants of Protogenes and
other personages of the decree: archont Democon, priests Plistarch and Hierodoros, and a citizen Aristokrates. Furthermore,
in the calendar, one of the personages of the Decree, Hierosontos, Protogenes’ father, is presented as eponym of 294 BC. Based
on calculations of chronology of personages’ activity the model of events in the decree is developed. Events of the decree which
were occurring in the second and the beginning of the third quarters of the 3rd c. BC were compared with the contemporary
internal political situation in the city: the conflict between the strong clans of the DionisiaiLeokratidaiEuresibiadai with the
Aristokratidai, the victory the Aristokratidai and their consequent defeat.
Based on the correlation of the decree’s chronological model with the most important tendencies of the polis
development, i.e. on the periodization of its history, the Early Hellenistic stage (since the third quarter of the 4th c. till the
middle of the 3rd c. BC) was further supplemented with the historic canvas. The materials obtained are interpreted in favour
of the known hypothesis, according to which the barbarians plaid the decisive role in raising the Zopyrion’s seize. Since then
the traditional trading relations between Olbia and the barbarians were replaced by those based on the tribute.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-70018 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:40:52Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ніколаєв, М.І. 2014-10-27T19:16:25Z 2014-10-27T19:16:25Z 2012 Хронологія декрету на честь Протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря Ольвії/ М.І. Ніколаєв // Археологія. — 2012. — № 1. — С. 26-41. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70018 Синхронізація епонімного календаря дозволила деталізувати соціально-політичну історію Ольвії ранньоелліністичного часу, зокрема запропонувати хронологічну модель подій декрету на честь Протогена. Почти два века не прекращается дискуссия относительно хронологии выдающегося лапидарного памятника античности — ольвийского декрета в честь Протогена Гиеросонтова (IOSPE, І2, № 32). Более того, раздаются голоса, что датировка этого документа, вероятно, никогда не будет уточнена. Тем временем, инструментарий археологической науки пополняется; в частности, на основании синхронизации (в первом приближении) эпонимного календаря Ольвии (IOSPE, І2, № 201) созданы основы ольвийской родовой просопографии ІV—I вв. до н. э., а традиционные методы датировки лапидарных надписей (палеографический, языковый, формульный) дополнил просопографический, по которому датировка надписей выполняется на базе хронологии персонажей этих надписей и/или их родственников (предков, современников, потомков). Таким образом, целью этой статьи было изучение хронологии декрета в честь Протогена на базе предлагаемого метода. The discussion on the chronology of the Olbian Decree in honour of Protogenes Hierosontou (IOSPE, І2, № 32), a wellknown Ancient Greek lapidary monument, lasts for almost two centuries. Furthermore, opinions appear that dating of this document probably will never be specified. Meanwhile, the instruments of archaeological science are enriched; for instance, based on synchronization (as a first approximation) of Olbian eponymous calendar (IOSPE, І2, № 201) there are created grounds for Olbian family prosopography from the 6th c. to the 1st c. BC, while the traditional methods of lapidary inscriptions dating (palaeographic, linguistic, and formula one) are supplemented by the prosopographical method, based on which the dating of inscriptions is made after the chronology of personages of these inscriptions and/or their relatives (ancestors, contemporaries, and descendants). Thus, the goal of this article was the study of chronology of the Decree in honour of Protogenes based on the presented method. uk Інститут археології НАН України Археологія Статті Хронологія декрету на честь Протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря Ольвії Хронология декрета в честь Протогена на основе синхронизации эпонимного календаря Ольвии Chronology of the Decree in Honour of Protogenes Based on Synchronization of Olbian Eponymous Calendar Article published earlier |
| spellingShingle | Хронологія декрету на честь Протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря Ольвії Ніколаєв, М.І. Статті |
| title | Хронологія декрету на честь Протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря Ольвії |
| title_alt | Хронология декрета в честь Протогена на основе синхронизации эпонимного календаря Ольвии Chronology of the Decree in Honour of Protogenes Based on Synchronization of Olbian Eponymous Calendar |
| title_full | Хронологія декрету на честь Протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря Ольвії |
| title_fullStr | Хронологія декрету на честь Протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря Ольвії |
| title_full_unstemmed | Хронологія декрету на честь Протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря Ольвії |
| title_short | Хронологія декрету на честь Протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря Ольвії |
| title_sort | хронологія декрету на честь протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря ольвії |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70018 |
| work_keys_str_mv | AT níkolaêvmí hronologíâdekretunačestʹprotogenanagruntísinhronízacííeponímnogokalendarâolʹvíí AT níkolaêvmí hronologiâdekretavčestʹprotogenanaosnovesinhronizaciiéponimnogokalendarâolʹvii AT níkolaêvmí chronologyofthedecreeinhonourofprotogenesbasedonsynchronizationofolbianeponymouscalendar |