Основні етапи розвитку орного хліборобства
Подано нарис виникнення та розвитку орних знарядь різних зразків. Подан краткий очерк возникновения и развития пахотных орудий. A brief outline about emergence and development of ploughing tools is presented....
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70020 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Основні етапи розвитку орного хліборобства / Б.А. Шрамко // Археологія. — 2012. — № 1. — С. 48-54. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-70020 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Шрамко, Б.А. 2014-10-27T19:19:47Z 2014-10-27T19:19:47Z 2012 Основні етапи розвитку орного хліборобства / Б.А. Шрамко // Археологія. — 2012. — № 1. — С. 48-54. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70020 Подано нарис виникнення та розвитку орних знарядь різних зразків. Подан краткий очерк возникновения и развития пахотных орудий. A brief outline about emergence and development of ploughing tools is presented. uk Інститут археології НАН України Археологія Статті Основні етапи розвитку орного хліборобства Основные этапы развития пахотного земледелия Main Stages of Ploughing Agriculture Development Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Основні етапи розвитку орного хліборобства |
| spellingShingle |
Основні етапи розвитку орного хліборобства Шрамко, Б.А. Статті |
| title_short |
Основні етапи розвитку орного хліборобства |
| title_full |
Основні етапи розвитку орного хліборобства |
| title_fullStr |
Основні етапи розвитку орного хліборобства |
| title_full_unstemmed |
Основні етапи розвитку орного хліборобства |
| title_sort |
основні етапи розвитку орного хліборобства |
| author |
Шрамко, Б.А. |
| author_facet |
Шрамко, Б.А. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Основные этапы развития пахотного земледелия Main Stages of Ploughing Agriculture Development |
| description |
Подано нарис виникнення та розвитку орних знарядь різних зразків.
Подан краткий очерк возникновения и развития пахотных орудий.
A brief outline about emergence and development of ploughing tools is presented.
|
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70020 |
| citation_txt |
Основні етапи розвитку орного хліборобства / Б.А. Шрамко // Археологія. — 2012. — № 1. — С. 48-54. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT šramkoba osnovníetapirozvitkuornogohlíborobstva AT šramkoba osnovnyeétapyrazvitiâpahotnogozemledeliâ AT šramkoba mainstagesofploughingagriculturedevelopment |
| first_indexed |
2025-11-25T21:33:33Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:33:33Z |
| _version_ |
1850559378327863296 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 48
Перші знаряддя для оранки були цілком де
рев’яними і збереглися дуже погано. На щастя,
знаряддя, виявлене в Україні 1960 р. біля с. По
лісся Чернігівської обл., лежало на дні болота
і збереглося порівняно добре (Шрамко 1964).
Радіокарбоновий аналіз вказує на його вік —
1390 р. до н. е. (Семенцов, Романова, Долуханов
1969). Але найперші орні знаряддя були знайде
ні не в Європі, а в Передній Азії, де були необ
хідні природні умови — дикі рослини й твари
ни, придатні для одомашнення, а, відтак, і ви
никнення рільництва й скотарства (Мерперт,
Мунчаев 1971). Звідтіля перші рільничі знаряд
дя почали розповсюджуватися в інші краї.
Вже перші рільники почали використовува
ти прості пристрої для захисту дерев’яних рал
від тертя об ґрунт. Так з’явилися наральники.
Сталося це в Месопотамії за часів переходу від
бронзового віку до залізного.
У Європі такий перехід відбувався вельми
своєрідно. Біля невеликого гірського поселен
ня Гальштат були виявлені поклади солі. Влас
ники копалень дуже збагатились, оскільки де
який час були монополістами в тій справі. Це
стало очевидним після розкопок місцевого мо
гильника, в якому виявлено більше тисячі по
ховань і знайдено багато речей (Кrоmer 1959),
особливо імпортних. Серед знахідок було чи
мало коштовних прикрас, зброї, деталей кін
ської вуздечки, коштовного металевого посуду
(сітули) тощо. Трапилися й деякі знаряддя пра
ці, але тільки ті, що були потрібні для видобутку
солі: дерев’яні лопати, сокири, ножі. Рільничих
знарядь не було — вони не цікавили власників
копалень. Загалом знахідки в могильнику відо
бражують своєрідність формування матеріаль
ного комплексу гальштатської культури. Тут
не було власного центру виникнення та роз
витку найважливіших знарядь. Увагу місцевої
верхівки приваблювали яскраві, здебільшого
імпортні, речі, нехарактерні для розвитку міс
цевої культури. Через це кожен дослідник не
мов створював власну гальштатську культуру
переважно на ґрунті місцевих знахідок. Тож
ми вважаємо, що типової гальштатської куль
тури взагалі не було. Гальштат — це локальне
явище, пов’язане з місцевим видобутком солі і
торгівлею нею. І імпортні коштовні речі не ви
значали лице місцевої культури. В той же час
у Європі йшов закономірний процес розвитку
різних місцевих культур бронзового та почат
ку залізного віку (Pleiner 1962; Pleiner, Rybova
1978; Махортых 2003). Нині існують декілька
гальштатів: Рейнеке, Гернеса, МюллераКарпе,
Оберґа, Шмід та та інших і кожен має свою хро
нологію та етапи. Усі ці конструкти мають пра
во на існування та важливі, оскільки спира
ються на пам’ятки різних територій. Відтак,
слід говорити не про міфічний гальштат, а про
реальні культури пізнього бронзового або ран
нього залізного віку в Європі.
На близькосхідній батьківщині рільництва
розвиток відбувався на ґрунті зрошувального
хліборобства. З’явилися невеличкі рала — ве
ликі були непридатні для обробітку вузьких
зрошуваних ланів (Белявский 1971). У шумер
ському «Календарі хлібороба» селянину ради
ли мати декілька рал, робити перехресну оран
ку та суворо виконувати правила зрошуван
ня (Крамер 1991). Навіть у дуже допитливого
Геродота, який побував у Месопотамії, багато
уваги приділено зрошуванню (Геродот І, 193).
Бронзовий втулковий наральник месопо
тамського зразка випадково потрапив на посе
лення зрубної культури Тюбяк (Горбунов, Гор
бунов 2006), найвірогідніше внаслідок торгі
вельних зв’язків за часів правління Хаммурапі.
Надалі на Близькому Сході важливу роль ві
дігравала держава хетів, у яких з’явилися за
лізні наральники і діяв торгівельний шлях че
рез Кавказ (давню Колхіду), де виявлені горни
для заліза (Хахутайшвили 1987). Прості й де
шеві прив’язні наральники у вигляді металево
го штаба існували дуже довго, аж до середньо
віччя. Іноді трапляються рештки дерев’яного
руків’я без металевих частин. Але це не означає, © Б.А. ШРАМКО, 2012
Б.А. Шрамко
ОСНОВНІ ЕТАПИ
РОЗВИТКУ ОРНОГО ХЛІБОРОБСТВА
Подано нарис виникнення та розвитку орних знарядь різних зразків.
К л ю ч о в і с л о в а: рільництво, рало, наральник, плуг, чересло.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 49
що їх там не було, — металеві деталі цінували та
знімали у випадку, коли дерев’яна частина псу
валася чи ламалася (Buch, Geiser 1971).
Найдавніше зображення рала з прив’язним
наральником відомe на бронзовій ситулі VІ ст.
до н. е. з Чертози (Schlettе 1984). На ній зобра
жений орач з ралом на плечі. Дрібними риска
ми показано, що наральник якось прив’язаний
до рала. Але розмір сцени не дозволяє розгле
діти деталі. Через це дуже важливою стала зна
хідка М. Хелла, виявлена під час розвідок біля
За льц бурга (Hell 1956). Це — дуже простий на
ральник у вигляді залізного штаба завдовжки
21,6 см і завтовшки 16,0 см. Він трохи зігнутий
і з одного боку загострений. Після вивчення
цієї знахідки стало зрозуміло, що деякі уламки
бронзових і залізних штабів, виявлені раніше
О.І. Тереножкіним на пам’ятках чорноліської
культури, є фрагментами наральників (Тере
ножкин 1961, с. 155, рис. 100, 2; 102, 2, 3; 151).
Можливо, наральниками слугували й бронзо
ві мотики, принаймні якщо буде доведено, що
їх не використовували для риття могил (Тере
ножкин 1976, с. 92, рис. 56).
Прив’язний спосіб з’єднання був не завжди
доцільним. Тож робилися спроби знайти інші
способи. На етруській статуетці IV ст. до н. е. з
Ареццо показаний інший зразок з’єднання —
за допомогою двох кілець (Робер 2007).
Дуже цікаві знахідки дали розкопки в Урар
ту, що вперше дозволили виявити нові напря
ми в розвитку рільництва. Спочатку царі Урар
ту намагалися налагодити зрошувальне хлібо
робство, як у Месопотамії. Але в цій гірській
місцевості не було великих річок і придатних
для того озер. За наказом Руси, сина Аргішті,
з великими труднощами в кам’яній товщі був
проритий канал, по якому вода текла від р. Іл
дарі до КармірБлура (тобто до м. Тейшебаїні),
де був палац урартського намісника. Розкопки
КармірБлура дали численні матеріали (Пио
тровский 1944; 1959; Арутюнян 1964) — залізні
ножі, серпи, вила, лопати, різну зброю (нако
нечники списів і мечі), а також рослинні решт
ки — зерна різних видів пшениці, ячменю,
проса, кунжуту, бобів, чечевиці та навіть кіс
точки винограду, слив, граната тощо. Особли
во важливими були знахідки залізних втулко
вих наральників і серпів. Знайдені тут нараль
ники (рис. 1, 1, 2) масивні, з великою втулкою
та заокругленим робочим кінцем, а серпи вже
мали незначний вигин (Левашова 1956). Скіфи
та кімерійці, які завдяки військовим походам
бували в Урарту, Асирії та навіть Вавилоні, зна
ли про такі знаряддя, проте не відразу сприй
няли їх, оскільки ті були ще недосконалі. Але
вони дали поштовх для нових розробок. Після
захоплення уратами родючої араратської доли
ни увага урартських хліборобів була спрямова
на туди. Але незабаром політична та економіч
на ситуації суттєво змінилися. Для Урарту на
стали тяжкі часи — спочатку гнітюча поразка
у війні з Асирією за Тіглатпаласара, а потім, у
585 р. до н. е., і загибель цієї держави під уда
рами мідійців.
Деякі дослідники вважали, що питання про
виникнення плуга вирішене завдяки повідом
ленню Плінія Старшого про знахідку рала з
двома колесами у галльській Ретії (див.: Ка
тон... 1957), але то була помилка. Особливо
го значення цьому надала І.Т. Круглікова. Як
зазначала дослідниця, вона знайшла в Кри
му зразок рала, про який нібито писав Плі
ній. Але далі йдеться про два різні наральни
ки та зроблено висновок, що Пліній розповів
про якийсь інший варіант. Потім І.Т. Круглі
кова навела дані про ще одне рало, зображен
ня якого вона бачить уже на базі статуї Церери
в елліністичному храмі в Магнезії (Круглико
ва 1975). Але ці міркування не можна вважати
вдалими, оскільки йдеться про пам’ятки різ
них культур та іншої доби, що не мають жод
ного стосунку до Плінія, повідомлення якого
не зовсім чітке. Виникає враження, що Пліній
сам не бачив знахідку, а розповів про неї з чи
їхось слів. Крім того, Пліній не дарма повідо
мляв, що рало було знайдене в галльській Ретії,
тобто не на римській землі, а в Галлії, яка піз
ніше, в часи імператора Клавдія або Нерона,
була обернена на римську провінцію.
Крім того, колеса ще не перетворювали
рало на плуг. Плуг обов’язково мусив мати від
вал, а в І.Т. Круглікової та інших дослідників
про це не згадуєтьмя. Відтак, у Плінія намага
ються відшукати те, чого ще не було. Без відва
ла не було й плуга.
На рубежі ер у Римській імперії, яка охоп
лювала величезну територію, склалася вельми
тяжка політична й економічна ситуація. Імпе
рія почала відчувати нестачу хліба. Причин для
того було багато: безкінечні війни та повстан
ня в провінціях, незрозуміла пожежа в Римі,
занесена з Дворіччя епідемія, від якої загину
ло багато людей. У рільництві — застій і навіть
занепад. Октавіан Август ще мав можливість
задобрювати римський плебс роздачею хліба,
але його спадкоємці вже не мали такої можли
вості. Особливо загострювали ситуа цію круп
ні землевласники. Наприклад, у часи правлін
ня Нерона латифундисти володіли половиною
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 50
римських земель у провінції Африка і вважа
ли невигідним вирощувати дешевий хліб. По
треби держави їх мало цікавили, тож не до
кладалося зусиль для вдосконалення знарядь.
Замість того багатії дробили свої землі на не
великі ділянки, які віддавали в оренду (навіть
цілину) дрібним виробникам. Орендар мусив
сам знайти кошти на придбання знарядь, не
обхідних для обробітку землі, турбуватися про
збільшення врожаю, щоб заплатити за орен
ду й утримувати родину. Це мимоволі сприяло
розробці нових знарядь. Тож за латену вини
кли нові типи наральників.
До особливого варіанту фракійських на
ральників слід відносити й такі, що фігурують
в літературі під назвою «античні» — невизна
ченої форми через значну попсованість коро
зією. Вони дійсно трапляються на античних
поселеннях або біля них, де під впливом мор
ської води зазнали потужного руйнування. Ри
сунки таких знарядь з поселень Семеніка та
Батарейка І подає І.Т. Круглікова (Круглико
ва 1975, с. 141, 166). Наральник з кримського
поселення Маслини В.О. Латишева люб’язно
надала нам для очищення від корозії. Відтак,
з’ясувалося, що це типовий черешковий на
ральник групи фракійських з коротким череш
ком і трикутним лезом (Shramko 1992; Ла ты
шева 2010).
Фракійські черешкові наральники добре
описав О.П. Мартем’янов (Мартемь я нов 1995),
тож не будемо зупинятися на них. Лише заува
жимо, що вчений правильно відзначив здат
ність фракійського рала прокладати вузьку бо
розну. Але до цього слід додати, що це, по
перше, змушувало робити перехресну оранку,
а, подруге, фракійське рало було придатне для
оранки важких земель з камінням і рештками
коріння. Через це трапляються сумісні знахід
ки фракійських та іллірокельтських нараль
ників, які за перехресної оранки доповнювали
один одного.
У латенську добу хлібороби одержали бага
то знарядь. Дуже поширені були металеві сер
пи, які в Східній Європі були в ужитку ще за
доби бронзи (КривцоваГракова 1955). Вони
були дуже різноманітні, що добре ілюструє
лавка Атімета в Римі (Сергеенко 1958). Трохи
пізніше розповсюджуються й коси. Крім того,
слід враховувати й раніші форми знарядь. Як
вказувалося, прості й дешеві прив’язні нараль
ники побутували дуже довго, навіть до серед
ньовіччя, а їхні назви дуже умовні.
Латенські наральники можна поділити
на дві великі групи: іллірокельтські та гето
фракійські.
Назву першої групи визначила та обстави
на, що значна кількість перших залізних на
ральників була знайдена уздовж східного бе
рега Адріатичного моря, де тоді жили іллірійці.
Подальші дослідження показали, що значну
роль у розповсюдженні таких наральників віді
грали також кельти. Войовничі загони кельтів,
рушивши від витоків Дунаю, на легких коліс
ницях швидко заволоділи Європою — від Іс
панії до островів Британії. Римляни змогли зу
пинити просування кельтів, лише завдавши їм
поразки у битві біля Теламоне (Росс 1981; Ши
рокова 1989). Тож у Європі наральників цього
типу дуже багато. Іллірокельтські наральни
Рис. 1. Знаряддя землеробів: 1, 2 — залізні наральники з КармірБлура (за Б.Б. Піотровським); 3, 4 — залізні сер
пи з КармірБлура (за Н.В. Арутюняном); 5 — рало з Деструпа (Данія) з нахиленим розташуванням наральника
(за Ґ. Лерх)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 51
ки мають (рис. 2, 1—5) порівняно велику, за
звичай незамкнуту втулку та широкий леміш,
який на ранніх екземплярах трохи заокругле
ний, а на пізніших — загострений. Загалом піз
ні наральники мають більш видовжену та заго
стрену форму.
Наральники другої — гетофракійської
групи (рис. 2, 7—11) — суттєво різняться від
першої, насамперед тим, що не мають втулки.
Це — черешкові наральники двох варіантів.
До першого (рис. 2, 7, 8) відносяться прості
наральники з плоским трикутним лезом і не
великим черешком. Ф. Шах (Šach 1961), який
один з перших ретельно вивчав наральники
цього зразка, назвав їх «передслов’янськими»,
але нові знахідки дали можливість М. Берано
вій віднести їх до змішаної культури (Веranova
1980). Нині такі наральники можна вважати
варіантом фракійської групи. До другого ва
ріанту відносяться зразки зі складною фор
мою леза (рис. 2, 9—11) — воно невелике і тро
хи зігнуте, з невеликим виступом (Чичикова
1969; Marinov 1973; Бессонова, Скорый 2001,
рис. 67, 4 та ін.).
До особливого варіанту відносяться неве
личкі втулкові наральники месопотамсько
го походження (рис. 2, 6). Вони завжди майже
вдвічі менші за інші втулкові наральники, хоча
зберігають форму ранніх бронзових, відомих у
зрубній культурі. Такі вироби були адаптовані
до нових умов і побутували до середньовіччя.
Серед відомих наральників фракійсько
го типу особливу увагу заслуговує знахідка на
Мотронинському городищі (рис. 3). Вона доб
ре ілюструє ситуацію, яка виникала за прак
тичної взаємодії різних елементів рала та на
ральника. Добре помітно, що наральник був
розташований на дерев’яному ралі, робоча
частина якого була в нахиленому положенні.
Гвіздок, який утримував залізний наральник на
дерев’яній основі зламався або випав і рало по
чало хитатися. Це не міг не помітити орач, але
й не міг замінити гвіздок, бо держак наральни
ка був уже дуже пошкоджений. Він мусив змі
нити наральник, знахідка якого дозволила уя
вити ситуацію під час оранки.
Питання про місце та час виникнення плу
га дуже складне і навряд може бути вирішене
остаточно на ґрунті відомих нині джерел, але
деякі висновки зробити можна. Ю.О. Краснов
узагальнив і критично проаналізував значну
кількість різноманітних джерел (особливо хит
Рис. 2. Форми наральників: 1—5 — іллірокельтського типу; 6 — малі втулкові месопотамського походження; 7,
8 — перший варіант гетофракійських наральників; 9—11 — другий варіант гетофракійських наральників
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 52
ких іконографічних) і не знайшов доказів, що
доз воляли б стверджувати, що плуг знали рані
ше VІ ст. Він лише припускав, що на території
Білорусі орне хліборобство з’явилося не рані
ше перших століть н. е. (Краснов 1987, с. 86).
Що ж до дерев’яного рала з Сергіївського тор
фовища (Шрамко 1964), то він вважав, що ви
ямок на його поверхні утворився внаслідок ви
падкового удару. Але з цим не можна погоди
тися. Випадковим міг бути лише один удар.
Але знахідка свідчить, що значна ділянка пра
вого боку була навмисне підтесана, що пере
творювало цю сторону на примітивний одно
бічний відвал.
Взагалі треба враховувати, що давні орачі
мали багаторічну практику та відбирали із зна
рядь найпридатніші для місцевих умов. У та
кому доборі могли й помилятися, але важли
вою була поява самої ідеї. Прикладом її є сер
гіївське рало.
Чересла також були відомі давно, але як їх ви
користовували, не завжди зрозуміло. Наприкін
ці латенської доби виготовлення металевих час
тин до рільничих знарядь стало досконалішим
(Pleiner 1962; Вознесенская 1984; Терехова и др.
1997; Махортых 2003). Ковалі виготовляли із за
ліза та сталі складні конструкції, робили цемен
тацію заліза і зварку та навіть загартування. Та
ким чином були створені необхідні технологіч
ні умови для виникнення рала. Але треба мати
на увазі, що поява плуга не означала зникнення
рала. Вони довго співіснували. Більше того, де
які типи рал, наприклад з наральником фракій
ського типу, вимагали паралельного використан
ня плуга та рала або різних рал. Це було доціль
но і широко практикувалося. Тож поява плуга в
якійсь місцевості ще не є доказом того, що його
не було в інших. Плуг був дорогим, і економіч
ний аспект завжди слід враховувати.
Дуже важливий експеримент зробила Ґ. Лерх
(Lerche 1993). Вона використала справжнє рало,
знайдене в Данії, та перетворила його на плуг,
додавши дерев’яні частини, які в археологічно
му матеріалі зазвичай відсутні, а також черес
ло. Звичайно, могла бути й інша конструкція,
але дослідниця своєю реконструкцією показа
ла, що рало можна швидко перетворити на плуг,
додавши відвал і чересло.
Рис. 3. Залізний наральник з Мотро
нинського городища
Арутюнян Н.В. Земледелие и скотоводство Урарту. — Ереван, 1964.
Белявский В.А. Вавилон легендарный и Вавилон исторический. — М., 1971.
Бессонова С.С., Скорый С.А. Мотронинское городище скифской эпохи (по материалам раскопок 1988—1989 гг.). —
К.; Краков, 2001.
Вознесенская Г.А. Металлообработка на позднелатенском поселении ГаллишЛовачка // СА. — 1984. — № 4. —
С. 163—175.
Герни О.Р. Хетты. — М., 1987.
Геродот. История в 9 книгах. Пер. Г.А. Стратановского. — М., 1972.
Горбунов В.С., Горбунов Ю.В. Свидетельства металлургии и металлообработки на поселении Тюбяк // Археология
Восточноевропейской лесостепи. — Воронеж, 2006. — 20. — С. 32—40.
Катон, Варрон, Колумелла, Плиний о сельском хозяйстве. — М., 1957.
Крамер С.Н. История начинается в Шумере. — М., 1991.
Краснов Ю.А. Древние и средневековые пахотные орудия Восточной Европы. — М., 1987.
КривцоваГракова О.А. Степное Поволжье и Причерноморье в эпоху поздней бронзы. — М., 1955 (МИА. — 46).
Кругликова И.Т. Сельское хозяйство Боспора. — М., 1975.
Латышева В.А. Маслины: античное поселение в СевероЗападном Крыму. — Харьков, 2010.
Левашева В.П. Сельское хозяйство: Очерки по истории русской деревни X—XIII в. — М., 1956 (Тр. ГИМ. — 32).
Мартемьянов А.П. Из истории земледелия Фракии и Нижней Мезии в первых веках н. э. // СА. — 1995. — № 1. —
С. 47—56.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 53
Махортых С.В. Культурные контакты населения Северного Причерноморья и Центральной Европы в киммерий
скую эпоху. — К., 2003.
Мерперт Н.Я., Мунчаев Р.М. Раннеземледельческие поселения северной Месопотамии // СА. — 1971. — № 3. —
С. 141—169.
Пиотровский Б.Б. История и культура Урарту. — Ереван, 1944.
Пиотровский Б.Б. Ванское царство (Урарту). — М., 1959.
Робер Ж.Н. Этруски. — М., 2007.
Росс А. Повседневная жизнь кельтов в языческую эпоху. — М., 1981.
Семенцов А.А., Романова Е.П., Долуханов П.М. Радиоуглеродные даты лаборатории ЛОИА // СА. — 1969. — № 1. —
С. 251—261.
Сергеенко М.Е. Очерки по сельскому хозяйству древней Италии. — М.; Л., 1958.
Тереножкин А.И. Предскифский период на Днепровском Правобережье. — К., 1961.
Тереножкин А.И. Киммерийцы. — К., 1976.
Терехова Н.Н., Розанова Л.С., Завьялов В.И., Толмачева М.Н. Очерки по истории древней железообработки в Вос
точной Европе. — М., 1997.
Хахутайшвили Д.А. Производство железа в древней Колхиде. — Тбилиси, 1987.
Чичикова М. Тракийска могилна гробница от с. Калояново, Сливенски окръг (IV в. пр. н. е.) // ИАИ. — 1969. —
31. — 1969. — С. 45—89.
Широкова Н.С. Древние кельты на рубеже старой и новой эры. — Л., 1989.
Шрамко Б.А. К вопросу о технике земледелия у племен скифского времени в Восточной Европе // СА. — 1961. —
№ 1. — С. 73—90.
Шрамко Б.А. Древний деревянный плуг из Сергеевского торфяника // СА. — 1964. — № 4. — С. 84—100.
Beranova M. Zemedelstvi starych slovanu. — Praha, 1980.
Buch A.B., Geiser H. Ausgrabungen auf dem alter slawischen Burgwall «gradisch» bei Risenau // AuF. — 1971. — 16. —
Hell M. Neue frühgeschichtlungs Siedlungsfunde aus Salzberg // Archeologia Austriaca. — 1956. — № 19/20. — Heft I.
Kromer K. Das Gräberfeld von Hallstatt. Bd 1, 2. — Fierenze, 1959.
Lerche G. Ploughing implements and tillage practices in Denmark from the Viking Period to about I800. — Copenhagen,
1993 (Experimentally substantiated. — 8).
Marinov V. On the Terminology and Classification of Bulgarian plough Irons // TT. — 1973. — Vol. II. — 2. — Nr. 2. —
P. 119—125.
Muhly I.D., Maddin R., Stech T., Özgen E. Iron in Anatolia and the Nature of the Hittite Iron industry // Anatolia
Studies. — 1985. — XXV. — Р. 67—84.
Pleiner R. Stare evropske kovarstvi. — Praha, 1962.
Pleiner R. Untersuchungen zur Schmiedetechnik auf den keltischen Oppida // Archeologické Památky. — Archeologické,
Archeologický ústav AV ČR Praha. — Volume 73. — Praha, 1982. — P. 86—177.
Pleiner R., Rybova A. Pravěké dějiny Čech. — Praha, 1978.
Schlette F. Die Kunst der Hallstattzeit. — Leipzig, 1984.
Shramko B. Tilling implements of South Eastern Europe in the Bronzea age and early Iron Age // TT. — 1992. — Vol. VII. —
Nr. 1. — P. 48—64.
Šach F. Radlo a pluh na uzemi Ceskoslovеnska. — Praha, 1961.
Надійшла 31.05.2011
Б.А. Шрамко
ОСНОВНЫЕ ЭТАПЫ РАЗВИТИЯ ПАХОТНОГО ЗЕМЛЕДЕЛИЯ
Подан краткий очерк возникновения и развития пахотных орудий. Их усовершенствование всегда обусловлено
экономической целесообразностью. Так, гальштатские центры, ориентированные на добычу соли и торговлю ею,
не создали оригинальных форм важнейших орудий труда. На ближневосточной прародине земледелия характер
орудий для обработки почвы (небольшие рала) соответствовал требованиям поливного земледелия. Железные
привязные наральники появились у хеттов, откуда они попали на Кавказ (в Колхиду), где существовал центр до
бычи железа. Простые и дешевые привязные наральники (штабы) просуществовали до средневековья. Наиболее
древнее изображение такого рала помещено на бронзовой ситуле VI в. до н. э. из Чертозы. Исключительно важна
находка близ Зальцбурга железного наральника в виде штаба длиной 21,6 см, слегка изогнутого и заостренного
снизу. Вероятно, некоторые находки бронзовых и железных штабов, выявленные А.И. Тереножкиным на памят
никах чернолесской культуры, относятся к обломкам наральников.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 54
Новые направления в развитии земледельческих орудий обозначились после раскопок в Урарту. Особенно
важны находки больших железных серпов и втульчатых наральников. Последние имеют большую втулку и окру
гленный режущий край. Скифы и киммерийцы во время походов в Урарту, Ассирию и Вавилон познакомились с
местными земледельческими орудиями, и это дало толчок к разработке этих еще несовершенных изделий.
Некоторые исследователи считают, что в сообщении Плиния Старшего речь идет о двухколесном рале, то есть
о появлении плуга в галльской Ретии. Следует осторожно относиться к этому краткому и недостаточно ясному со
общению об оруди, которое сам Плиний не видел. Кроме того, колеса не превращают рало в плуг. У плуга должен
быть еще и отвал, который Плиний не упоминает.
На рубеже эр в Римской империи складывается экономическая необходимость для совершенствования па
хотных орудий — арендаторы мелких земельных участков вынужены были изыскивать возможности для получе
ния доходов. Так возникли латенские наральники. Их можно разделить на две группы — иллирийскокельтскую
и гетофракийскую, каждая из которых имеет свои особенности. Наральники гетофракийской группы — че
решковые или рукояточные — подразделяются на два варианта. Ко второму относится редкий тип наральника с
Мотронинского городища, черешок которого снабжен отверстием. На античных причерноморских поселениях
в раннеэллинистический период появляются различные варианты так наз. фракийских наральников, приспосо
бленных для вспашки тяжелых грунтов с камнями и остатками корней (наральник с поселения Маслины). Вопрос
о времени и месте возникновения плуга окончательно не решен, пока нет данных о существовании его ранее VI в.
Чересла появляются в конце латенской эпохи, их использование не всегда ясно. Появление плуга не означало ис
чезновения рала, они сосуществовали длительное время. Некоторые типы рал, например с наральником фракий
ского типа, требовали совместного использования плуга и рала либо разных рал. Как доказано экспериментально
Г. Лерх, рало можно легко превратить в плуг, дополнив его отвалом и череслом.
B.A. Shramko
MAIN STAGES OF PLOUGHING AGRICULTURE DEVELOPMENT
A brief outline about emergence and development of ploughing tools is presented. Their development was always determined
by economic rationality. For instance, Hallstatt centres oriented on salt production and trade never created original forms of
the most important tools. At the Middle East primohomeland of agriculture, tools for tillage corresponded to the needs of
watering agriculture. The Hittites had developed the iron fastened ard tips, which appeared then in the Caucasus (Colchis)
where an iron production centre existed. Simple and cheap fastened ard tips (stabes) were used up to the Middle Age. The
most ancient depiction of such ard is on the 6th c. BC bronze situla from Certoza. Exclusively important is the iron ard tip in
form of stabe of 21,6 cm length, slightly bent and sharpened below, found in Salzburg. Some finds of bronze and iron stabes
discovered by O.I. Terenozhkin at the Chornoliska culture sites probably belong to the fragments of ards tips.
New routs of agricultural tools development were outlined after the excavations at Urartu. Finds of large iron sickles and
socketed ard tips are especially important. The latter have a large socket and rounded cutting edge. The Scythians and the
Kimmerians had got acquainted with local agricultural tools during their campaigns in Urartu, Assyria, and Babylon, and
this gave impulse to the development of these imperfect for the time being tools.
Some scholars consider that Pliny the Elder’s information concerns the twowheeled ard, that is the plough usage in
Hallstatt Rhaetia. This brief and insufficiently clear information on a tool from a far territory which Pliny himself had never
seen should be looked upon as suspect. In addition, wheels do not turn ard into plough. Plough should also have a mould
board which is not mentioned by Pliny.
The economical necessity to improve plough tools formed in the Roman Empire at the edge of millennia: small
landholders were ought to find the possibilities to earn. This is how La Téne ard tips appeared. They can be divided into two
groups: Illyric and Celtic, and Getic and Thracian, each of which has its own peculiarities. The ard tips of the Getic and
Thracian group, heft or haft ones, are divided into two variants. A rare ard tip type from Motronynske hillfort belongs to the
second variant, its heft contains a hole. Various variants of so called Thracian ard tips fitted for tillage the heavy soils with
stones and roots remains (an ard tip from Maslyny settlement) appear at the Ancient Greek settlements on the north coast
of the Black Sea. A problem concerning the time and place of plough discovering is not finally solved; there are still no data
on its usage before the 6th c. Coulters appear in the end of La Téne epoch, and their usage is not always clear. Discovering of
a plough did not mean disappearing of an ard: they were used simultaneously for a long time. Certain ard types, for example
with a Thracian type ard tip, necessitate combined usage of plough and ard or of various ards. As H. Lerkh experimentally
proved, an ard can be easily turned into plough when completed with a mouldboard and a coulter.
|