Інтер'єр будівель небелівської локальної групи трипільської культури

Інтер'єр будівель небелівської локальної групи трипільської культури

Охарактеризовано деталі облаштування жител небелівської групи пам’яток трипільської культури та інтер’єр першого й другого поверхів.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2012
1. Verfasser: Черновол, Д.К.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2012
Schriftenreihe:Археологія
Schlagworte:
Публікації археологічних матеріалів
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70022
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Інтер'єр будівель небелівської локальної групи трипільської культури / Д.К. Черновол // Археологія. — 2012. — № 1. — С. 62-71. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-70022
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-700222025-02-09T20:50:14Z Інтер'єр будівель небелівської локальної групи трипільської культури Интерьер построек небелевской локальной группы трипольской культуры Interior of Nebelivka Local Group Buildings of Trypillya Culture Черновол, Д.К. Публікації археологічних матеріалів Охарактеризовано деталі облаштування жител небелівської групи пам’яток трипільської культури та інтер’єр першого й другого поверхів. В каждой локальной группе трипольской культуры интерьер жилищ имеет определенные особенности. В статье рассмотрены постройки небелевской группы. Она выделена С.Н. Рыжовым и относится к памятникам западнотрипольской культуры этапа В/II Буго-Днепровского междуречья. Первые раскопки небелевских поселений были проведены в конце 19 в. Ныне исследована 21 постройка. Dwellings interior has its certain peculiarities in each local group of Trypillya culture. Buildings of Nebelivka group are analyzed in the article. This group was determined by S.M. Ryzhov and it belongs to the Western Trypillya culture monuments of the B II stage in the region between the Buh and Dnipro Rivers. First excavations at Nebelivka group settlements were conducted in the end of the 19th c. Today 21 structures are studied. 2012 Article Інтер'єр будівель небелівської локальної групи трипільської культури / Д.К. Черновол // Археологія. — 2012. — № 1. — С. 62-71. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70022 uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Публікації археологічних матеріалів
Публікації археологічних матеріалів
spellingShingle Публікації археологічних матеріалів
Публікації археологічних матеріалів
Черновол, Д.К.
Інтер'єр будівель небелівської локальної групи трипільської культури
Археологія
description Охарактеризовано деталі облаштування жител небелівської групи пам’яток трипільської культури та інтер’єр першого й другого поверхів.
format Article
author Черновол, Д.К.
author_facet Черновол, Д.К.
author_sort Черновол, Д.К.
title Інтер'єр будівель небелівської локальної групи трипільської культури
title_short Інтер'єр будівель небелівської локальної групи трипільської культури
title_full Інтер'єр будівель небелівської локальної групи трипільської культури
title_fullStr Інтер'єр будівель небелівської локальної групи трипільської культури
title_full_unstemmed Інтер'єр будівель небелівської локальної групи трипільської культури
title_sort інтер'єр будівель небелівської локальної групи трипільської культури
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2012
topic_facet Публікації археологічних матеріалів
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70022
citation_txt Інтер'єр будівель небелівської локальної групи трипільської культури / Д.К. Черновол // Археологія. — 2012. — № 1. — С. 62-71. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT černovoldk ínterêrbudívelʹnebelívsʹkoílokalʹnoígrupitripílʹsʹkoíkulʹturi
AT černovoldk interʹerpostroeknebelevskoilokalʹnoigruppytripolʹskoikulʹtury
AT černovoldk interiorofnebelivkalocalgroupbuildingsoftrypillyaculture
first_indexed 2025-11-30T16:27:13Z
last_indexed 2025-11-30T16:27:13Z
_version_ 1850233359952773120
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 62 Однією з ознак трипільської культури є за­ лишки споруд у вигляді завалу обгорілої гли­ ни. Складовими його є елементи конструкції будівлі та деталі інтер’єру. Серед дослідників побутує два погляди щодо реконструкції спо­ руд. Одні схиляються до концепції М.Ф. Бі­ ляшівського (Беляшевский 1899), що будів­ лі були одноповерхові, інші, посилаючись на В.І. Маркевича (Маркевич 1964), інтерпрету­ ють їх як двоповерхові. Останнього погляду дотримується й автор. Одним із напрямів у ви­ вченні залишків трипільських споруд є дослід­ ження елементів їхнього інтер’єру, що станов­ лять житловий та господарський простори бу­ дівлі. За концепцією В.І. Маркевича, об’єкти інтер’єру, що залягають повéрх глиняної плат­ форми, є складовими другого поверху, розмі­ щені ж під нею (на ґрунті) відносяться до пер­ шого поверху. Розглянемо з цього боку спору­ ди небелівської локально­хронологічної групи та елементи їхнього інтер’єру. Небелівську локально­хронологічну групу ви ділив С.М. Рижов (Рижов 1993). Вона нале­ © Д.К. ЧЕРНОВОЛ, 2012 жить до володимирівсько­томашівської гене ­ ти чної лінії розвитку західнотрипільсь кої ку­ ль тури періоду ВІІ—СІ у Буго­Дніп ров сь кому межиріччі та є проміжною ланкою між па­ м’ятками володимирівської та томашівської груп і відноситься до етапу ВІІ. Загалом розкопано 21 споруду: Колодисте І — шість (Беляшевский 1899, с. 174; 1900, с. 148; 1901, с. 69; Спицын 1904); Піщана — три (Круц, Рыжов 1988; Рижов 1995; Черновол, Рижов 2005), Глибочок — дві (Рижов 1995), Колодисте ІІ — теж дві (Рижов, Шумова, Черновол 2005) Тальнів­ ського р­ну Черкаської обл., хут. Незаможник — шість (Овчинников, Черновол 1999; Овчинни­ ков и др. 2000), Чаплинка — одна (Овчинников 2010а) Лисянського р­ну Черкаської обл., Не­ белівка — одна (Чепмен та ін. 2010) Новоархан­ гельського р­ну Кіровоградської обл. Поселення Піщана, Небелівка і хут. Незаможник відносять­ ся до першої фази розвитку цієї групи, Колодис­ те І і ІІ, Глибочок і Чаплинка — до другої. Зауважимо, що дані стосовно Колодисто­ го І все ж неповні, і їх можна використовувати лише частково. Вимагає пояснення й залучен­ ня нами матеріалів хут. Незаможник. Дослід­ ІНТЕР’ЄР БУДІВЕЛЬ НЕБЕЛІВСЬКОЇ ЛОКАЛЬНОЇ ГРУПИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ Д.К. Черновол Охарактеризовано деталі облаштування жител небелівської групи пам’яток трипільської культури та інтер’єр пер­ шого й другого поверхів. К л ю ч о в і с л о в а: трипільська культура, небелівська локально­хронологічна група, поселення, будівля, інтер’єр. S.V. Terna ANTHROPOMORPHIC STONE STATUETTE FROM RUDI, A CUCUTENI­TRYPILLYA SETTLEMENT The article presents an anthropomorphic figurine made of stone, which was found on the Rudi IX settlement (Republic of Moldova) of the Cucuteni­Tripolye culture. It is the first find of such type on the territory of the Republic of Moldova and therefore it is of special interest. The overview of other stone Cucuteni­Tripolye figurines (14 items from 11 settlements) reveals their technological and stylistic variety – most of the statuettes do not find straight analogies in the clay sculpture. The chronological and geographical distribution of the figurines shows that most of them are to be dated with the Cucuteni A – Tripolye B1 period, building a special concentration in the contact zone between Cucuteni­Tripolye and Bolgrad­ Aldeni (Gumelnita) communities. The iconographical features of certain stone figurines resemble the ones of the so­called en violon idols, reported from a large number of sites in South­Eastern Europe and Anatolia. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 63 ник цього поселення відніс його до канівської локальної групи (Овчинников 2003; 2010), що сумнівно. По­перше, воно розміщене май­ же поряд з синхронними пам’ятками в басей­ ні р. Вільшанка, тобто в зоні поширення ста­ рожитностей небелівської групи. По­друге, порівняння керамічних комплексів з хут. Не­ заможник і пам’яток небелівської групи свід­ чить, що посуд, у першу чергу столовий, має багато спільних рис і за формою, і за орнамен­ тацією. Часто співпадають навіть кількісні по­ казники певних морфологічних типів і стиліс­ тичних схем. Відтак, за всіма ознаками хут. Не­ заможник слід відносити до фіналу першої фази небелівської групи. Залучені до розгляду будівлі мали прямокутну в плані форму розмірами 8,0—18,0 × 4,0—8,0 м. Найбільша за довжиною споруда досліджена на поселенні Небелівка, а найбільші за площею — на поселенні Глибочок: 102 і 120 м2 (табл. 1). Пер­ ший поверх будівель розглядається як господар­ ський, другий вважаємо за житловий. Інтер’єр першого поверху. Деталі інтер’єру з поселень Піщана, Колодисте ІІ, Глибочок і Ча­ плинка представлені різноманітними конструк­ ціями у вигляді прямокутних та округ лих підви­ щень. Прямокутні підвищення розміщувалися вздовж довгої сторони неподалік, за 1,0—2,0 м, від однієї з торцевих стін і були орієнтовані так само, як і житло. У будівлі в Глибочку роз­ міри підвищення становили 2,0 × 1,5 м, висо­ та 0,15 м. Рештки аналогічних конструкцій ви­ явлені в будівлях 1 і 2 на поселенні Піщана, в Чаплинці та Колодистому ІІ. Підвищення в житлі в Чаплинці було в торці на центральній його осі та мало заокруглені кути. Його розміри 1,30 × 1,15 м. На інших поселеннях конструкції були схожі за розмірами та місцем розташуван­ ня. У будівлях 2 (рис. 1, 2) і 3 в Піщаній в основу підвищення було закладено каміння. Тут мож­ на простежити, що його регулярно поновлю­ вали, а каміння постійно замащували глиною. В будівлі 1 у Колодистому ІІ на місці вірогід­ ного підвищення була кладка 0,7 × 0,7 м з не­ обробленого щільно вкладеного каміння. В од­ ному місці поверх нього збереглися фрагменти глиняної підмазки. Можна припустити, що цей об’єкт міг мати більші розміри, близькі до вка­ Таблиця 1. Будівлі небелівської групи, характеристики Розмір та площа споруд Деталі інтер’єру першого поверху Назва пам’ятки № спо­ ру­ ди Розмір, м Площа, м2 Поділ поверху на примі­ щення Округлі підви­ щення Прямо­ кутні підви­ щення Глиняна підмазка долівки Ви­ мост­ ки Ями Споруди 1­го варіанта Колодисте ІІ 1 11,2 × 5,0 56,0 + ? + + 2 10,5 × 5,5 57,5 + Глибочок 1 15,0 × 8,0 120,0 + + + 2 17,0 × 6,0 102,0 + + ? + Піщана 2 14,0 × 4,5 63,0 + поріг + + + 3 10,0 × 4,5 45,0 + + Чаплинка 1 15,6 × 6,0 93,6 + поріг? + ? (за­ округлені кути) + Споруди 2­го варіанта Піщана 1 12,0 × 4,5 54,0 Небелівка 1 18,0 × 5,0 90,0 + Незаможник 1 3,5 × 3,0 10,5 2 10,0 × 9,0 90,0 + 3 12,0 × 8,0 96,0 4 зруйнова­ на 14,0 5 зруйнова­ на ? А 5,0 × 2,0 10,0 + ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 64 заних конструкцій. Оскільки в трьох будівлях в основі такої конструкції було каміння, виникло припущення, що то залишки відкритих вогнищ (Рижов, Шумова, Черновол 2005, с. 275; Черно­ вол 2005, с. 374), куди було вмонтовано каміння для підвищення термостійкості й тепловіддачі. Втім, каміння мог ли вкладати й заради міцності об’єкта, що слугував робочим місцем. За таким принципом, приміром у споруді 2, була зведена конструкція, що інтерпретувалась як поріг. Окрім прямокутних, виявлені підвищення й округлої форми. Якщо перші розміщені в торці житла вздовж довгої стіни, то округлі — ближ­ че до центральної його осі. Їхній діаметр близько 1,0 м, висота — не більше 0,2 м. У житлах посе­ лення Глибочок такі підвищення були облямова­ ні бортиком завтовшки 0,1 м, через що вони на­ гадують корито. Такі само без бортика виявле­ ні в будівлі 2 у Піщаній (рис. 1, 1), а фрагменти схожої — в будівлях 1 і 2 в Колодистому ІІ. Втім, стан збереженості жител в останньому не дозво­ ляє зробити їхню реконструкцію. Як правило, навколо округлих підвищень був щільний шар глиняної підмазки долівки, в будівлі 1 у Глибочку вона мала прямокутну форму площею близько 4,0 м2. З протилежного від підвищення боку ле­ жала зернотерка. У будівлі 2 цього ж поселення щільна підмазка глиною долівки теж мала пря­ мокутну форму площею до 10 м2. Підвищення було розміщене в одному з кутків підмазки, по­ ряд була зернотерка. Схоже, долівка жител не­ белівської групи вся була вимазана глиною. Про це свідчать її фрагменти по всій площі будівлі, та саме навколо підвищень вона збереглася най­ краще. Не виключено, що саме подібні округлі та прямокутні підвищення згадує О.А. Спіцин на Колодистому І (Спицын 1904, с. 96). Їх інтерпретують як відкриті вогнища або робочі місця, а об’єкт у Піщаній — як вівтар (Черновол, Рижов 2005, с. 374). Але, оскільки йдеться про перший поверх, то останнє сум­ нівно, адже його традиційно вважають гос­ подарським. Так само викликає сумнів інтер­ претація підвищень як відкритих вогнищ для приготування страви чи обігріву. Для того пер­ ший поверх мав бути обладнаний витяжкою для диму, однак такої жодного разу не вияв­ лено. Проте вогонь на першому поверсі могли запалювати для освітлення приміщення. Зва­ жаючи на те, що в житлах у Глибочку округлі об’єкти мали бортик, а поряд знайдені зерно­ терки, можна думати, що це були робочі місця, подібні до корит у томашівській групі. Окрім указаних, у будівлі 2 в Піщаній та в Чаплинці поблизу довгої сторони, ближче до центру, була ще одна прямокутна конструкція розмірами, відповідно, 1,6 × 1,0 м і заввишки 0,2 м та 1,0 × 1,0 м і заввишки 0,1 м. У Піщаній підвищення було розміщене перпендикулярно до осі житла, а одна з довгих сторін мала зао­ круглену форму (рис. 1, 4). Його інтерпретова­ но як поріг у місці ймовірного входу до однієї з камер першого поверху, поряд нього був, імо­ вірно, глиняний фрагмент одвірка (рис. 1, 3). Він мав вигляд прямокутної конструкції з го­ стрим кутом з одного боку та відбитками дере­ ва з іншого. Його довжина 0,8 м, ширина 0,3 м. Але, якщо в Піщаній є підстави інтерпретува­ ти виявлений об’єкт як поріг, то в житлі в Ча­ плинці таких ознак немає. Тож можна припус­ тити різні варіанти його призначення. Завдяки виявленню вказаної конструкції встановлено, що перший поверх будівлі в Піщаній, як і дру­ гий, був розділений на два приміщення. Це — досить рідкісне явище. Поділ першого повер­ ху на приміщення простежений у споруді 2—4 у Косенівці, що належить до іншої локальної групи (Бузян, Якубенко 1990, с. 58). Деталі інтер’єру першого поверху в основ­ ному концентруються в торцевій частині бу­ дівлі. Втім, у спорудах 2 і 3 в Піщаній та Ча­ плинці з протилежної торцевої сторони, на межі залягання обмазки міжповерхового пе­ рекриття, виявлено щільний шар глиняної об­ мазки долівки. В будівлі 2 в Піщаній (рис. 1, 5) і Чаплинці вона займала площу близько 8,0— 9,0 м2, а останній шар обмазки плавно пере­ ходив у підвищення, яке примикало до довгої сторони житла. Розмір його 2,0 × 1,0 м. Через значну насиченість першого поверху деталями інтер’єру виникло припущення, що він, як і другий, міг правити за житлове примі­ щення. Однак вкажемо, що деякі будівлі роз­ міщені на невирівняному схилі. Тобто, якщо горизонтальність платформи досягалася за ра­ хунок різної висоти стін чи основи, то долів­ ка першого поверху повторювала нахил схилу (табл. 2). За такої долівки навряд чи можна було мешкати на першому поверсі, як і утримувати худобу. Дослідники зауважують, що інтер’єр першого поверху був облаштований відповід­ но до нахилу. У будівлях Глибочка вони повто­ рювали нахил долівки (схилу), а в будівлях Пі­ щаної горизонтальність об’єктів досягалася за­ вдяки різній висоті стін. Дослідник поселення Чаплинка стверджує, що долівка була вирів­ няна (Овчинников 2010а), але нахил першого поверху не змінено. Отже, бачимо, що перший поверх був підготовлений певним чином для господарської діяльності. В той же час його до­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 65 Рис. 1. Поселення Піщана, споруда 2. Нижній горизонт: 1 — округле підвищення; 2 — прямокутне підвищення; 3 — одвірок; 4 — поріг; 5 — глиняна підмазка земляної долівки. Верхній горизонт: А — навіс перед входом; В — сіни; С — житлове приміщення; D — місце печі ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 66 лівка на відміну від згаданих об’єктів повторю­ вала природній схил. Враховуючи нахил долівки першого повер­ ху в указаних будівлях, виникає запитання про його вигляд. Для прикладу візьмемо будівлю 2 в Глибочку чи Чаплинці. Перепад висот у них за довжини 17,0 м першої будівлі та 15,6 м дру­ гої, відповідно, становив 1,4 м та 1,2 м. Пере­ пад висоти в будівлі в Глибочку розпочинався через 6,0 м, тобто долівка нахилена впродовж 11,0 м (табл. 2). Отже, якщо вища коротка сто­ рона становила, припустимо, 2,0 м заввишки (на зріст людини), то протилежна — в одному випадку 3,4 м, а в іншому — 3,2 м, що, мабуть, сумнівно. Можливий інший варіант — висо­ та будівлі з нижчої сторони становила 2,0 м, а з протилежного короткого боку не була більша в першому випадку ніж 0,6 м, а в другому — 0,8 м. Тоді житлова споруда була піднята лише одним боком над схилом, а інший практично лежав на ньому. Але це тільки припущення, оскільки ви­ соту стін першого поверху встановити поки що не вдалося. Можна лише стверджувати, що в будівлях на схилі стіни були різної висоти. Окрім того, в небелівській групі є будівлі, в яких деталей інтер’єру на першому поверсі не помічено або вони слабко виражені (Піща­ на, будівля 1; Небелівка і хут. Незаможник). В окремих спорудах під долівкою могли розмі­ щуватися господарські ями. Ями в будівлях, насичених деталями ін тер’є­ ру, відсутні. Оскільки простір першого повер­ ху, можливо, використовувався для господар­ ських потреб, через це він був щільно вимаза­ ний глиною. Однак плями від ям були виявлені в обох будівлях у Колодистому ІІ. Вони були повністю заповнені ґрунтом, а в будівлі 2 — частково перекриті вимосткою та шаром гли­ ни (підмазки долівки). Тож, імовірніше, вони були засипані до будівництва споруд. На поселенні хут. Незаможник ями виявле­ ні під двома будівлями. Яма під будівлею 2 ма ла розміри 2,0 × 2,0 м і глибину близько 0,4—0,5 м. До неї частково просіли фрагменти обмаз ки, а в заповненні виявлено розвал кратера (Овчин­ ников 2002, с. 124). Під будівлею А була яма 3,0 × 2,8 м та завглибшки близько 1,2 м. Части ­ на її була заповнена та перекрита рештка­ ми платформи, до неї просів також завал печі (Овчинников 2001—2002, с. 267). Облаштування другого поверху. Другий по­ верх будівель небелівської групи слабко насиче­ ний деталями інтер’єру. Уявлення про його об­ лаштування дають глиняні моделі жител відкри­ того типу, на яких представлені купольна піч, вівтар та інші об’єкти господарсько­побутового призначення. Такі моделі характерні лише для томашівської групи, однак вона сформувалася на ґрунті небелівської. Отже, їх можна викорис­ тати для порівняльного аналізу. Однією з головних ознак житлового примі­ щення є обов’язкова наявність печі або відкри­ того вогнища. Здебільшого від них лишається потужна вимостка завтовшки 0,1—0,2 м. Вона зроблена з глини зі значною домішкою піску та має площу близько 4,0 м2 і, на думку дослідни­ ків, є рештками череня. Саме такі конструкції притаманні будівлям томашівської групи. Піч, як правило, розміщена вздовж довгої сторони праворуч від входу. В деяких випадках на цьо­ му місці була лакуна, що за площею відповіда­ ла вказаним об’єктам. Але в будівлях небелів­ ської групи фрагменти аналогічної конструк­ ції у вигляді шару опісоченої глини виявлено лише в споруді в Небелівці (Чепмен та ін. 2010, с. 458). Окремі фрагменти обмазки, аналогіч­ ні вказаним, зафіксовані в будівлі в Чаплин­ ці (Овчинников 2010а, с. 306). Піч розмірами 2,6 × 1,7 м, що завалилася в яму, була в будів ­ лі А хут. Незаможник (Овчинников 2001—2002, с. 263). У спорудах 1 і 2 в Піщаній на місці ймо­ вірного розміщення печі були лакуни. Але в них платформа житлового приміщення була зведена з глини без домішок полови, тож ви­ Таблиця 2. Будівлі небелівської групи, нахил долівки першого поверху Назва пам’ятки № споруди Довжина споруди, м Перепад висоти, м Нахил споруди Глибочок 1 15,0 0,9 9° 2 загалом 17,0, перепад від 6,0 1,4 14° Піщана 2 14,0 0,4 4° 3 12,0 0,4 5° Чаплинка 1 15,6 1,2 10° Незаможник 2 10,0 1,2 11° 3 12,0 1,4 14° ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 67 явити піч украй важко. Платформа будівлі 3 хут. Незаможник була з такої само глини. Од­ нак в інших спорудах — Колодисте ІІ, Глибо­ чок і хут. Незаможник — об’єктів, подібних до відомих у томашівській групі, не виявлено. З одного боку, це може бути наслідком того, що будівлі тут були значно зруйновані оранкою, з іншого — можливо, піч у них була влаштована інакше, приміром, на долівці житлової камери без череню або ж, навпаки, на якомусь підви­ щенні, що завадило її випалу під час спалення будівлі. Аналогічна ситуація відома і в інших локаль­ них групах, де на другому поверсі не виявле­ но печі. В томашівській групі це будівлі в Мо­ шурові та Чичиркозівці. Але дослідники інтер­ претували їх як житла, оскільки матеріал у них повністю відповідав спорудам такого призна­ чення. В будівлях шипенецької та петренської груп періоду ВІІ—СІ жодного разу не виявлено об’єкта, який би можна було визнати за піч. Не помічено таких конструкцій і в Кліщеві періо­ ду ВІ—ВІІ та Ворошилівці періоду ВІІ. Тож кон­ структивні особливості обігрівальних пристроїв у житлах вказаних груп досі невідомі. З огляду на глиняні моделі відкритого типу, піч мала округлу форму, а ми маємо прямокут­ ну конструкцію. Можливо, вказані підвищен­ ня у вигляді потужної вимостки, які фіксують у спорудах томашівської групи, є лише основою, на якій формували черінь і піч. Відтак, можна думати, що в будівлях небелівської та інших груп піч була влаштована іншим чином. Решт­ ки склепіння та його основа, як показує прак­ тика, фіксуються вкрай рідко. У торці житлової камери в більшості будівель трипільської культури та на моделях відкрито­ го типу розміщувався вівтар. У житлах Володи­ мирівки володимирівсько­томашівської лінії розвитку це були хрестоподібні конструкції, а в житлах томашівської групи — округлі об’єкти. В обох випадках вони були прикрашені про­ кресленими лініями, згрупованими в стрічки. В спорудах небелівської групи таких об’єктів не виявлено. Винятком можна вважати лише будівлі в Піщаній. У споруді 1 був округлий об’єкт діаметром 0,7—0,8 м, вимощений з гли­ ни з домішкою полови (Круц, Рижов 1988), у будівлі 2 — підвищення діаметром 0,30 м і за­ ввишки 0,5 см з такої само глини. Воно було вкрите тонким (0,5 см) шаром відмуленої гли­ ни та пофарбоване в червоний колір (Черно­ вол, Рижов 2005, с. 374). У торці будівлі 3 вияв­ лено фрагменти заокругленої конструкції діа­ метром близько 1,0 м. Як правило, об’єкти сакрального призна­ чення формували з добре відмуленої глини, в томашівській групі до неї додавали червоно­ глиняний шамот. У Піщаній платформа жит­ лової камери була з глини без домішок полови, що, ймовірно, було пов’язане з сезоном будів­ ництва. Можливо, сакральні об’єкти формува­ ли з глини з домішкою полови, щоб виділити їх на тлі долівки. Втім, у інших будівлях небе­ лівської групи нічого подібного не знайдено, та, можливо, й вказані об’єкти в спорудах у Піщаній не обов’язково мали сакральне при­ значення, і їх слід відносити до господарсько­ побутових. Однак, якщо все ж приписувати їм сакральне призначення, то можна припустити, що в спорудах на інших поселеннях їх не вияв­ лено через те, що долівка другого поверху була зроблена з глини з домішкою полови. В такому разі через спалення будівлі з наступним падін­ ням перекриття серед однорідних за складом глини фрагментів завалу обмазки важко вия­ вити якісь деталі. Слід також враховувати, що будівлі в Глибочку, Колодистому ІІ та хут. Не­ заможник були дуже ушкоджені оранкою. Тож таку конструкцію вдалося простежити лише в будівлях Піщаної, де платформа відрізнялася за складом глини та глибиною залягання. Ліворуч від входу в житлове приміщення, навпроти печі, на моделях відкритого типу роз­ ташований подіум. Він призначався для розмі­ щення посуду. Подібну конструкцію в небелів­ ській групі виявлено лише в будівлі 2 у Коло­ дистому ІІ (Рижов, Шумова, Черновол 2005). Окрім печі, вівтаря та подіуму, на другому поверсі можуть бути й інші елементи інтер’єру. В будівлях томашівської групи вони представ­ лені вимостками з бортиком чи без нього, кори­ тами з вмонтованими в них зернотерками тощо. Але в житлах небелівської групи вони невідомі. У будівлі 2 у Колодистому ІІ на вході вияв­ лена округла конструкція у вигляді бортика діа­ метром близько 1,5 м. Припускалося, що це міг бути лаз на другий поверх, оскільки всередині не було глини від міжповерхового перекриття (Ри­ жов, Шумова, Черновол 2005). Однак об’єкт був розміщений безпосередньо біля торця будівлі, де, ймовірно, міг бути вхід до споруди. Отже, ви­ никає запитання в доцільності такої конструкції, якщо поряд був імовірний вхід. Об’єкт був дещо схожий на округле корито, від якого при завалі будівлі лишився тільки бортик. Але з огляду на те, що подіум у цій споруді простягався на всю довжину другого поверху, можна припустити, що цей поверх не був розділений на приміщення, тобто тут не було вхідної камери. Вхід до житла ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 68 з двору був розташований на першому поверсі, а на другий потрапляли через лаз. На глиняних моделях жител другий поверх поділений на вхідне та житлове приміщення. Це підтверджено й розкопками будівель томашів­ ської та володимирівської груп. Моделі також передають вхід до житла, розташований з тор­ ця будівлі. Споруди томашівської групи зрідка мали прибудову, тобто були трикамерні (Круц и др. 2008, с. 6). Межа між вхідною та житловою камерами визначається за рештками простін­ ка, а також за порогом у місці входу до другої камери. Якщо їх не виявлено, вхід визначаєть­ ся за розміщенням печі, що завжди була право­ руч від нього. Однак у більшості будівель небе­ лівської групи такі ознаки відсутні, тож визна­ чити вхід важко. Відомо, що споруди крайнього ряду забудови поселення орієнтовані входом до його центру. Такі будівлі розкопані в Піщаній і Небелівці. Отже, розміщення певних елементів інтер’єру в них може слугувати для порівнян­ ня зі спорудами на інших поселеннях і визна­ чення місця входу до них. Вівтарі на поселенні Піщана розміщувалися з напольного торцевого боку оселі, тобто вхід до житла був у протилеж­ ній стороні, спрямованій до центру поселення. Будівлі в Глибочку, Колодистому ІІ та Чаплин­ ці не мають таких ознак. Але встановлено, що округлі та прямокутні підвищення на першому поверсі осель у Піщаній розміщені в торці, про­ тилежному від входу. Відтак, можна стверджу­ вати, що такі конструкції в будівлях на інших поселеннях небелівської групи розміщувалися з протилежного від входу боку. Якщо вхід до будівлі певною мірою вдало­ ся встановити, то поділ на камери простежено лише в житлі 2 у Піщаній та завдяки тому, що долівка другого поверху була вимощена з різ­ ної глини, зокрема житлового приміщення — без домішок полови. Розміри його 8,0 × 4,5 м (рис. 1, С). Долівка у вхідному приміщенні, 6,0 × 4,5 м, була з глини з домішкою полови. Вхідну половину житла можна розділити також на дві частини. Та, що межувала з житловим примі­ щенням, залягала у вигляді щільних шарів об­ мазки з відбитками дерев’яних плах знизу, як і в житловій половині, її розміри 4,5 × 3,0 м (рис. 1, В). До вхідної частини з торця примикала при­ будова розмірами 4,5 × 3,0 м у вигляді редуко­ ваних окремих фрагментів обмазки (рис. 1, А). Через це виникло припущення, що то був навіс, що накривав вимостку, розміщену перед вхо­ дом до житла (Черновол, Рижов 2005). У тако­ му разі, за розміру споруди 14,0 × 4,5 м, житло­ ва камера мала довжину 8,0 м, вхідна — 3,0 м, а навіс перед входом також 3,0 м. Якщо для по­ рівняння взяти споруди томашівської групи, то в них довжина вхідної частини житла здебіль­ шого була 3,0—4,0 м, тобто певною мірою спів­ падала з реконструйованими розмірами вхідної частини житла 2 у Піщаній. Отже, ймовірно, розмір вхідної частини не залежав від загальних параметрів житла, крім виняткових випадків. Облаштування житлово­господарського прос тору споруд томашівської групи відоме зав­ дяки збереженню деталей інтер’єру. Для небе­ лівської групи це проблематично, через що не­ можливо вирахувати корисну площу споруди, як це зроблено для будівель томашівської групи (Дяченко, Черновол 2009, с. 3). Якщо в житлах цих груп розміри вхідного та житлового примі­ щень співпадають, то можна припустити, що й елементи інтер’єру мають бути аналогічні. Піч у житловій камері мусила бути такою, щоб обі­ гріти її. Тобто, вона мала приблизно такі роз­ міри, що і в житлах томашівської групи. Кера­ міка в житловому приміщенні в небелівських спорудах була розставлена вздовж довгої та ко­ роткої стін. Різниця полягає лише в тому, що в спорудах томашівської групи були спеціаль­ но обладнані місця — подіум і припічне підви­ щення. Вівтарі в небелівській групі хоча й ви­ явлені лише на одному поселенні, але на інших у житлах могли бути відповідні сакральні міс­ ця, що займали таку саму площу, що й у будів­ лях томашівської групи. Отже, корисна площа житла, як правило, має бути пропорційною за­ гальному розмірові будівлі. Типологія жител небелівської групи. Інтер’єр другого поверху споруд небелівської групи слаб­ ко насичений деталями. Вівтар, подіум і фраг­ менти печі виявлені в поодиноких випадках. Однією з причин такої ситуації може бути їхня збереженість, а також незначна кількість до­ сліджених споруд. Якщо, приміром, узяти бу­ дівлі поселення Тальянки томашівської групи, то серед 44 розкопаних вівтар був виявлений у 40, піч — у 41 (але її розміри встановлені у 28 випадках), припічне підвищення — в 13, поді­ ум — у 28, поріг — у 18, корита — у житловій камері чотирьох будівель. Але споруди небе­ лівської групи вирізняються насиченістю еле­ ментами інтер’єру першого поверху. Аналіз будівель дозволяє здійснити їхню ти­ пологію. Нагадаємо, що для томашівської групи виділено два типи споруд: житлово­господарські та господарські. Житлові будівлі ми розділили на чотири групи: 1) житлово­господарські (стан­ дартні); 2) аналогічні будівлі з господарською прибудовою з торця житла; 3) будівлі, перенаси­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 69 чені деталями інтер’єру сакрального характеру і 4) житлові будівлі без інтер’єру. Для цього було залучено близько 100 споруд з п’яти поселень, розкопаних за останні 40 років. У небелівській групі відомо значно менше споруд, тож у подальшому кількість їхніх ва­ ріантів може змінитися. Будівлі цієї групи та­ кож можна розділити на житлові та господар­ ські. До господарських слід віднести споруди 1 і А на хут. Незаможник. Конкретне їхнє при­ значення невідоме, вони розташовані поряд з великими житлами — споруда 1 тут була поряд з будівлею 2. Прикладом може слугувати Клі­ щів, а саме житла 10 і 11, біля яких були неве­ ликі споруди: біля першого — будівля 9 розмі­ рами 4,0 × 4,0 м, біля другого — розмірами 3,0 × 3,0 м (Заец, Рыжов 1992, с. 32, 44). Виходячи з розмірів, до таких також можна віднести будів­ лю 8 цього поселення розмірами 5,0 × 4,0 м (там само, с. 29). Окрім того, до таких відноситься споруда поряд з житлом 19 в Тальянках розміра­ ми 5,0 × 4,5 м (Круц, Рыжов 1990). Поблизу бу­ дівлі А розмірами 5,0 × 2,0 м в хут. Незаможник житла не виявлено. Автор досліджень вважає, що ця споруда була призначена для виготовлен­ ня кераміки, тож могла існувати незалежно від інших (Овчинников 2001—2002, с. 260). Однак збереженість її вкрай незадовільна, а розміри та призначення — сумнівні. Основним критерієм для виділення господарських споруд у трипіль­ ській культурі є їхній незначний розмір, що уне­ можливлювало мешкання в них сім’ї. До другого типу належать будівлі житло­ вого призначення, і їх можна розділити на дві групи. Оскільки інтер’єр житлового простору слабко виражений, основною їхньою відмін­ ністю є облаштування господарського просто­ ру першого поверху. Перша група — це споруди, в яких дета­ лі інтер’єру першого поверху мають вигляд прямокутного чи округлого підвищення. Їхня кількість коливається від одного до двох і біль­ ше, долівка може бути вимазана глиною. До цієї групи належать споруди поселень Глибо­ чок, Піщана, Колодисте ІІ, Чаплинка та, мож­ ливо, Колодисте І. У будівлі 3 в Піщаній та 2 в Колодистому ІІ виявлено по одному об’єкту, і ці житла віднесені до споруд малих розмірів зав довжки до 10,0 м (табл. 1). Друга група — споруди, в яких інтер’єр пер­ шого поверху слабко виражений або взагалі відсутній. У них могла бути щонайбільше одна глиняна вимостка нечітких розмірів і форми, а також ями в долівці. Сюди відносимо будівлі на хут. Незаможник і в Небелівці, а також бу­ дівлю 1 у Піщаній. Однозначно пояснити розбіжності між бу­ дівлями в межах однієї локально­хронологічної групи нині неможливо. Приміром, у Піщаній бу­ дівлі представлені обома варіантами. Можливо, причина криється в тому, що вказані поселення належать до різних просторових груп і варіантів небелівської групи (Дяченко 2009, с. 25). За до­ слідженнями О.В. Дяченка, поселення Піща­ на, Небелівка, Колодисте І і ІІ та Глибочок на­ лежать до просторового варіанта 1, а хут. Неза­ можник — до варіанта 2. Втім, як вказувалося, будівлі в Піщаній представлені обома групами, хоча більшість їх віднесена до першої. Тож, імо­ вірно, будівлю 1 у Піщаній можна вважати пев­ ним винятком. Поселення Небелівка відносить­ ся до просторового варіанта 1, за О.В. Дяченком, а виявлена тут будівля віднесена до другої групи. Це, по­перше, можна пояснити поганою її збе­ реженістю — в ній на першому поверсі виявлено рештки вимостки нечіткої форми. По­друге, це поселення представлене лише однією будівлею, що недостатньо для висновків. Прикладом того може слугувати Піщана. Якби дослідження тут обмежилися 1987—1988 рр., то вона б фігурува­ ла тільки в списку будівель другої групи. Розкоп­ ки 2005 р. змінили погляд на облаштування спо­ руд на цьому поселенні. Отже, будівлі і першої, і другої груп можуть бути в обох просторових ва­ ріантах. Наприклад, із відомостей про будівлі в Колодистому І, віднесеному до першої групи та просторового варіанта 1, відомо, що в споруді 2 виявлена яма (Спицын 1904, с. 101). Постає за­ питання про співвідношення обох варіантів бу­ дівель на поселеннях двох просторових варіан­ тів, для відповіді на яке ще недостатньо даних. Нині небелівські поселення представле­ ні одним—трьома житлами, окрім хут. Неза­ можник, де досліджено шість споруд. Таким чином, актуальним завданням сучасного три­ піллязнавства є подальше накопичення дже­ рельної бази, зі зростанням якої наші виснов­ ки можуть бути відкореговані. Беляшевский Н.Т. Площадки с расписными сосудами в Звенигородском и Уманском уезде Киевской губернии // АЛЮР. — 1899. — І. — С. 174—176. Беляшевский Н.Т. Раскопки на месте неолитического поселения с керамикой домикенского типа у с. Коло­ дистого Звенигородского уезда Киевской губернии // АЛЮР. — 1900. — ІІ. — С. 148—155; 1901. — ІІІ. — С. 69—72. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 70 Бузян Г.Н., Якубенко Е.А. Характерные черты домостроительства косеновской локальной группы // Раннеземле­ дельческие поселения­гиганты трипольской культуры на Украине — К., 1990. — С. 58—64. Дяченко О.В. Просторова організація західнотрипільського суспільства у межиріччі Південного Бугу та Дніпра // Магістеріум. Археологічні студії. — 2009. — 36. — С. 19—26. Дяченко О.В., Черновол Д.К. Середній склад сім’ї населення західнотрипільської культури // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 3—12. Заец И.И., Рыжов С.Н. Поселение трипольской культуры Клищев на Южном Буге. — К., 1992. Круц В.А., Рыжов С.Н. Отчет о работе Трипольской экспедиции за 1988 г. // НА ІА НАНУ. — 1988/4а. Круц В.А., Рыжов С.Н. Отчет о работе Трипольской экспедиции за 1990 г. // НА ІА НАНУ. — 1990/7. Маркевич В.И Трипольское поселение Варваровка VIII // Тез. докл. Первого симпозиума по археологии и этнографии Юго­Запада СССР. — Кишинев, 1964. — С. 15—16. Овчинников Э.В. Производственно­хозяйственный комплекс трипольского поселения у хутора Незаможник // Stratum Plus. Земля Триполиада. — 2001—2002. — 2. — С. 260—274. Овчинников Е.В. До питання про трипільське житлобудівництво (за результатами розкопок поселень хутір Неза­ можник і Зелена Діброва) // ЗНТШ. — 2002. — С. 116—137. Овчинников Е.В. Трипільська культура на Канівщині // Трипільська цивілізація у спадщині України. — К., 2003. — С. 288—299. Овчинников Э.В. Расписная керамика каневской группы «западного триполья» (по материалам поселения хут. Не­ заможник) // Колекція наукових фондів Інституту археології НАН України. Матеріали та дослідження. — К., 2010. — С. 18—26. Овчинников Е.В. Розкопки трипільського поселення у с. Чаплинка // АДУ 2009 р. — К.; Луцьк, 2010а. — С. 304—308. Овчинников Э.В., Черновол Д. К. Отчет о разведках на территории Городищенского, Корсунь­Шевченковского и Звенигородского районов и раскопках, проведенных на трипольском поселении у х. Незаможник // НА ІА НАНУ. — 1999/79. Овчинников Э.В., Черновол Д.К., Назаров А.В., Гуриненко И.П. Отчет о раскопках трипольских поселений хутор Не­ заможник и Зеленая Диброва и разведках на трипольских памятниках Поросского региона в 2000 году // НА ІА НАНУ. — 2000/61. Рижов С.М. Небелівська група пам’яток трипільської культури // Археологія. — 1993. — № 3. — С. 101—114. Рижов С.М. Дослідження трипільського поселення біля с. Піщана в Буго­Дніпровському межиріччі // Тези доп. Х­ї Вінницької обласної історико­краєзн. конф. — Вінниця, 1995. — С. 15—17. Рижов С.М., Шумова В.А., Черновол Д.К. Дослідження трипільського поселення Колодисте ІІ у 2004 р. // АДУ 2003—2004 рр. — К., 2005. — С. 274—276. Спицын А.А. Раскопки глиняных площадок близь села Колодистого Киевской губ. // ИАК. — 1904. — 12. — С. 87—118. Чепмен Дж., Гейдарська Б., Вілліс Р., Сван Н., Бурдо Н.Б., Котова Н.С., Беленко М.М., Відейко М.Ю. Дослідження на поселенні трипільської культури біля с. Небелівка // АДУ 2009 р. — К.; Луцьк, 2010. — С. 458—460. Черновол Д.К., Рижов С.М. Звіт Піщанського загону Трипільської експедиції за 2005 рік в с. Піщана Тальнівського району Черкаської області // НА ІА НАНУ. — 2005/135. Черновол Д.К., Рижов С.М. Дослідження трипільського поселення біля с. Піщана // АДУ 2004—2005 рр. — К., 2006. — С. 373—376. Надійшла 07.04.2011 Д.К. Черновол ИНТЕРЬЕР ПОСТРОЕК НЕБЕЛЕВСКОЙ ЛОКАЛЬНОЙ ГРУППЫ ТРИПОЛЬСКОЙ КУЛЬТУРЫ В каждой локальной группе трипольской культуры интерьер жилищ имеет определенные особенности. В статье рассмотрены постройки небелевской группы. Она выделена С.Н. Рыжовым и относится к памятникам запад­ нотрипольской культуры этапа В/II Буго­Днепровского междуречья. Первые раскопки небелевских поселений были проведены в конце 19 в. Ныне исследована 21 постройка. Анализ элементов интерьера первого и второго этажей и их интерпретация позволили установить, что соору­ жения различаются обустройством первого этажа, на основании чего выделено два их варианта. К первому отне­ сены сооружения, имеющие на первом этаже прямоугольные и округлые возвышения, ко второму — со слабо вы­ раженным интерьером первого этажа или же отсутствием его деталей, что коррелируется в значительной степени с пространственными вариантами, выделенными А.В. Дяченко. В целом постройки разделены на жилищно­хозяйственные и хозяйственные. Площадь первых колеблется от 45,0 до 120,0 м2, вторых — не превышает 10,0 м2. Поселения небелевской группы ныне представлены одним– тремя жилищами, кроме хут. Незаможник, где исследованы шесть сооружений. Таким образом, актуальной за­ дачей современного трипольеведения является дальнейшее накопление источниковедческой базы. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 71 D.K. Chernovol INTERIOR OF NEBELIVKA LOCAL GROUP BUILDINGS OF TRYPILLYA CULTURE Dwellings interior has its certain peculiarities in each local group of Trypillya culture. Buildings of Nebelivka group are analyzed in the article. This group was determined by S.M. Ryzhov and it belongs to the Western Trypillya culture monuments of the B II stage in the region between the Buh and Dnipro Rivers. First excavations at Nebelivka group settlements were conducted in the end of the 19th c. Today 21 structures are studied. Elements of the ground and the first floors interior analysis and interpretation allowed the author to determine that structures vary by the lay­out of the ground floor, based on which two variants are defined. Structures with rectangular and round daises are referred to the first variant, while the second one include structures with hardly articulated interior of the ground floor or without any details, which significantly correlates with the spatial variants developed by O.V. Dyachenko. As a whole, structures are divided into dwelling and husbandry, and husbandry ones. The area of the former vary from 45,0 to 120,0 m2, while the area of the latter is under 10 m2. Nebelivka group settlements are presented today from one to three dwellings, besides Nezamozhnyk hamlet where six structures are studied. Consequently, the further gathering of the source base is a pressing goal of contemporary Trypillya study scholars. Багатошарова пам’ятка кизил­кобинської куль­ тури Уч­Баш (середина ХІ — початок VII ст. до н. е.) розташована в передгір’ї південно­ західного Криму над Інкерманською доли­ ною неподалік від місця впадіння річки Чор­ на у Північну бухту (Кравченко 2007, рис. 1). Окрім знахідок вказаної культури (Кравченко 2007; 2010а), з відкладень Учбаського городища отримано численний остеологічний матеріал, який надає додаткові свідчення про діяльність колективу поселення та дозволяє уточнити зна­ чення та місце цієї пам’ятки. Особливий інте­ рес становить специфічна структура домашньо­ го стада з Уч­Башу та всього археозоологічного комплексу в цілому, що, поза сумнівом, вимагає ретельного вивчення та інтерпретації. Джерела і методи дослідження. Археозооло­ гічний матеріал був відібраний і підданий ка­ меральній обробці в ході досліджень Уч­Башу Інкерманським загоном Севастопольської ар­ хеологічної експедиції, а згодом Інкермансь­ кою експедицією ІА НАНУ під керівництвом Е.А. Кравченко в 2006—2010 рр. (Савеля, Крав­ ченко 2006; 2007; 2008; 2009; Кравченко 2009; © Р.В. КРОЙТОР, 2012 2010; 2010а). Попри значне подрібнення кіст­ кових залишків, характерне для археозоологіч­ них комплексів, що відбивають сліди діяльності людини, збереженість матеріалу можна вважати задовільною. Морфологічний опис решток по­ дано лише, якщо були варті уваги особливості, що доповнюють уже відомі дані. Пропонується також біометричний опис остеологічного мате­ ріалу, однак статистична обробка даних немож­ лива переважно через нечисленність добірки. Заміри кісток реєструвалися за А. Дріш (Driesch 1976). Здебільшого можна було диференцію­ вати кісткові рештки вівці та кози свійських за морфологічними критеріями кісток кінцівок, описаних Х. Фернандезом (Fernandez 2001), а також корінних зубів і нижніх щелеп згідно да­ них П. Халстеда та ін. (Halstead et al. 2002). Аналіз структури археозоологічних комп­ лексів враховує співвідношення диких і свій­ ських тварин, а також видовий склад свійсько­ го стада. В окрему категорію виділені мало­ рухливі тварини (черепаха, а також молюски та інші безхребетні), добування котрих можна описати як збиральництво. Окрім систематичного опису, приділено ува­ гу тафономічній структурі археозоологічних Р.В. Кройтор АРХЕОЗООЛОГІЧНИЙ КОМПЛЕКС З ПОСЕЛЕННЯ УЧ­БАШ Вперше подано палеозоологічний матеріал кизил­кобинської культури — з поселення Уч­Баш (розкоп 1). К л ю ч о в і с л о в а: Крим, доба раннього заліза, кизил­кобинська культура, поселення, палеозоологічний матеріал.

Ähnliche Einträge