Археологічні установи Української академії наук у перші роки її існування
Висвітлено становлення археологічних інституцій в Українській академії наук у 1918—1922 роках. Освещено становление археологических институтов в Украинской академии наук в 1918-1922 годах. It is described the formation of archaeological institutions in the Ukrainian Academy of Sciences in 1918-1922...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70027 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Археологічні установи Української академії наук у перші роки її існування / В.А. Колеснікова // Археологія. — 2012. — № 1. — С. 115-122. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859940241340628992 |
|---|---|
| author | Колеснікова, В.А. |
| author_facet | Колеснікова, В.А. |
| citation_txt | Археологічні установи Української академії наук у перші роки її існування / В.А. Колеснікова // Археологія. — 2012. — № 1. — С. 115-122. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Висвітлено становлення археологічних інституцій в Українській академії наук у 1918—1922 роках.
Освещено становление археологических институтов в Украинской академии наук в 1918-1922 годах.
It is described the formation of archaeological institutions in the Ukrainian Academy of Sciences in 1918-1922 years.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:10:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 115
Історія науки
Інститут археології Національної академії наук
України розпочинає свою історію від 1919 р. —
часу створення в межах Української академії наук
(УАН) Комісії по складанню археологічної карти
України. Але цілком обґрунтованою можна вва
жати і дату 1918 рік, оскільки у пояснювальній
записці Д.І. Багалія, А.Ю. Кримського, Г.Г. Пав
луцького та Є.К. Тимченка до комісії для вироб
лення законопроекту про організацію історично
філологічного відділу УАН (від 10 серпня 1918 р.)
серед запропонованих катедр була Археологія
України та її допоміжні науки. Зокрема зазнача
лося: «Молода наука — археологія, що неймовірно
швидко розцвілася в другій половині XIX в., зробила
несчисленні послуги для історії». Тож пропонува
лося створити при вказаній катедрі Археологіч
ну комісію (АК), «яка відала б справу розкопок на
території Української держави». Без дозволу цієї
комісії заборонялося розкопувати пам’ятки ста
ровини, а речі, здобуті розкопками на кошти АК,
мали потрапляти до Українського національного
музею (Історія Академії... 1993, с. 124).
Ці пропозиції були законодавчо закріпле
ні у затвердженому гетьманом П.П. Скоропад
ським 26 листопада 1918 р. Статуті Української
академії наук у Києві. У ньому зазначалося, що
Академія, зпоміж іншого, ставить собі на меті
«виучувати сучасне і минуле Вкраїни, української
землі та народу». При першому — історично
філологічному відділі — статутом була перед
бачена посада одного дійсного члена Академії
«по парості знання… археологія України та її по
мічні науки» (там само, с. 169).
Буремні пореволюційні часи та кількаразова
зміна влади у Києві не сприяли процесу розвит ку
Академії та становленню її установ, проте не зу
пинили його повністю. Про події того часу дізнає
мося зі звіту про «Перший піврік існування Укра
їнської Академії наук та начерк її праці до кінця
1919 р.». Згідно з ним, історичнофілологічний
відділ академії, який своїм об’єктом досліджен
ня мав духовне життя та культуру народу, розпо
чав процес організації вже в грудні 1918 р. і на час
підготовки звіту мав початково у своєму складі
чотирьох академіків. «В даний момент (на травень
1919) відділ почав клопотатися про вибір ще чоти
рьох академіків», зокрема «по археології — М.Т. Бі
ляшівського» (Історія Академії... 1993, с. 199).
«Кандидатура Біляшівського в академіки по укра
їнській археології може викликати в декого сумніви,
бо й справді вона в порівнянні з іншими кандидата
ми незвичайна, і треба одверто сказати: на перший
погляд тому, хто не зміг ознайомитися з його нау
ковою діяльністю взагалі — а це нелегко було зроби
ти, бо його статті розкидані по ріжніх книжках —
може вона показатися і не досить обґрунтованою.
Біляшівський не має наукового ступеня магістра та
доктора, він не був професором вищої школи, в його
немає наукових праць досить широкого змісту, од
наче він заслуговує на те, щоб обрати його в акаде
міки по катедрі української археології, бо зробив для
неї дуже багато і є надія, що ставши академіком,
він збере до купи свої праці, переробить і доповнить
їх, а в купі з тим буде корисним для Академії як орга
нізатор Археологічного Кабінету.
…Археологія не мала відповідних катедр в росій
ських університетах і по ній навіть не можна було
одержати наукового ступеня магістра і доктора.
З другого боку, археологія і по змісту своєму одріж
няється від інших наукових дисциплін тим, що ви
магає для себе знання суміжних наукових дисциплін,
навіть таких як природознавства... . Біляшівський
в Київському університеті був офіційно на юри
дичному факультеті, а одночасно слухав лекції на
історикофілологічному, і тоді ж під керівництвом
проф. В.Б. Антоновича практично займався архео© В.А. КОЛЕСНІКОВА, 2011
В.А. Колеснікова
АРХЕОЛОГІЧНІ УСТАНОВИ УКРАЇНСЬКОЇ
АКАДЕМІЇ НАУК У ПЕРШІ РОКИ
ЇЇ ІСНУВАННЯ
Висвітлено становлення археологічних інституцій в Українській академії наук у 1918—1922 роках.
К л ю ч о в і с л о в а: Академія наук, археологія, комітет, комісія, пам’яткоохоронна справа.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 116
логією, беручи участь в дослідах проф. Антоновича,
цебто археологічну школу він пройшов під доглядом
великого знавця археології.
…Скінчивши університет, він переїздить до Мос
кви і слухає в Московському університеті лекції на
природничому факультеті, де переважно працював
під керівництвом проф. Анучіна Д.М. по доісторич
ній археології та антропології. Цебто він студіював
археологію у двох найвидатніших її представників.
…Такий археологмузеєзнавець потрібен і нашій
Академії, яка мусить закласти і утвердити у себе
Археологічний кабінет, і до котрої тепер вже зверта
ються наукові дослідники в галузі археології з різними
пропозиціями, а ми мусимо одмовлятись, бо катедра
української археології у нас була досі вакантна.
Ак. Дм. Багалій» (ІР НБУВ. — Ф. 279, № 841).
На засіданні першого відділу УАН 22 травня
1919 р. під головуванням Д.І. Багалія М.Т. Бі
ляшівського обрали членом УАН, а 31 трав
ня одноголосно — і спільним її зібранням. 10
червня 1919 р. М.Т. Біляшівський занотував: «я
вважав би потрібним згодом… закласти при ка
тедрі спеціальну Археологічну комісію, надавши
їй характер виключно науковий» (там само).
«Звідомлення про діяльність Української
академії наук у Києві до 1 січня 1920 р.» свід
чать, що впродовж 1919 р. по першому відді
лу було організовано аж дев’ять постійних нау
кових комісій, зокрема Комісію для складання
археологічної карти України на чолі з академі
ком М.Т. Біляшівським. У 1919 р. силами ко
місії готувалися до друку деякі наукові роботи
та відбирався і систематизувався «матеріал для
дослідження побуту князівської доби на підставі
здобутків археології» (Історія Академії... 1993,
с. 228). Виходячи з цієї інформації, у 1919 р. ко
місія фактично ще не розпочала роботу, і, на
певне, М.Т. Біляшівський провадив опрацю
вання вже наявного археологічного матеріалу.
Про дату створення комісії точних відомостей
немає. Є лише замітка О.П. Новицького про те,
що 31 грудня 1919 р. внесено до кошторису 1920 р.
комісію з двох постійних членів для складання
археологічної карти України під головуванням
М.Т. Біляшівського. Академік М.Т. Біляшівський
виставив кандидатуру Левка Євгеновича Чика
ленка на посаду постійного члена комісії зі спе
ціальним дорученням: скласти карту для перед
історичної доби. 29 січня 1920 р. Л.Є. Чикаленка
обрали одноголосно (ІР НБУВ. — Ф. 279, № 904).
У лютому 1920 р. перший відділ на пропо
зицію М.Т. Біляшівського, який зачитав «ко
роткий життєпис і спис праць проф. Миколи
Омеляновича Макаренка, доручив М.О. Мака
ренкові скласти археологічну карту Вкраїни для
культури доби скитосарматської, класичної та
переселення народів» (Історія Академії... 1993,
с. 240). З цього приводу маємо документ.
«До історичнофілологічного віддділу УАН.
Мик. Омел. Макаренко
На запитаня відділу маю за честь надати:
Свою коротку біографію
Бібліографію головних творів
План майбутньої праці для виконання даного
мені доручення.
I. Родився я в с. Москалівці 4 лютого 1877
року. Роменський повіт Полтавської губ. Учився
в С.Петербурзі.
Скінчив художню школу Б. Штиглиця по першо
му розряду, зі званням художника і СПб Арх. інт.
На протязі 17 р., від 1902 по 1919 (включно),
щорічно одержував різні доручення від А. комісії
та МАТ і різних інституцій для дослідування ар
хітектурних пам’ятников старини, арх. розко
пок і т. інш. Провадив розкопки в г.г. Новгород
ській, Тверській, …Полтавській … та ін.
В 1914 р. був командирован Обществом поощ
рения художеств в Германію для вивчення музей
них справ і студіювання пам’ятників мистецтва
романської доби та інш.
В 1917 р. був командирован Росю АН в Турцію, в
міста заняті російськими військами, в складі екс
педиції АН задля студіювання і охорони пам’ятників
мистецтва і старини, де працював над пам’ят ни
ками мистецтва в Трапезунді та околицях.
До 1919 р. був спочатку примисленим, потім кан
дидатом, асистентом і пом. хранителя Імператор
ського, потім Гос. Ермітажу в СПб. (до 1919 р.).
Був членом ради Росї АК, потім Ак. Матї
кри (до 1919 р.), був товаришем голови Комі
сії по студіюванню орнамента народів Росії при
Рос. географ. товві (до 1919 р.).
Був членом комісії РАН по улаштуванню ви
ставки «Ломоносов и Елизаветинское время».
Почесний член Псковського АТ, дійсний член
Українського наук. тва, СПб Археологічного і Пол
тавської, Чернігівської, Володимирської, Тверської,
Оренбурської Архівних комісій, чл.співробітник
МАТ і СПб Арх. інту.
Був лектором історії мистецтв на Висших
жіночих архіт. курсах і в школі «Обва поощре
ния художеств» до 1919 р.
Реєстр головних праць.
План майбутньої праці по складанню архео
логічної мапи України.
1. Перегляд всього друкованого млу, що тор
кається арх. України.
2. Вивчення археол. млу, що стосується з да
ною мені темою, який переховується в музеях
України та Росії.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 117
Вибірка з нього тієї частини, що відповідає
завданням.
3. Переглянути всі інвентарі і матеріальні і
інші книги музеїв, в яких можливо знайти вне
сені ті або інші речі старовини, що торкаються
до моєї теми.
4. Переглянути архів АК (тепер Ак. матер.
кри), МАТ і Укр. інституцій, що стосуються
вивчення архх річей.
5. Всі одержані таким чином мли нанести на
відповідні картки.
6. Систематизувати весь матеріал по відді
лах і окремих (?) відповідним епохам і частинам.
М. Макаренко
1920, 15.II Київ, Паньківська, 7, ком. 1»
(ЦДАГО. — Ф. 263, № 61278, с. 35).
Напевно, організаційна робота зі складан
ня археологічної мапи України почала прова
дитися від січня 1920 року — перший прото
кол датований 22 січня. У зборах брали участь
М.Т. Біляшівський, Л.Є. Чикаленко, М.О. Ма
каренко та В.Є. Козловська. Зі вцілілих чоти
рьох протоколів відомо, що мапу мали склада
ти не за територіальним принципом, а за епо
хами чи культурами:
«— Палеолітична доба, неолітична (з перед
мікенською) та міднобронзова;
— Скитосарматська, класична та доба ве
ликої мандрівки народів;
— Доба піль похоронних урн, слов’янська та
князівська до 13 ст.» (ІР НБУВ. — Ф. 279,
№ 805, с. 1).
Кожному з зазначених періодів мала відпові
дати окрема мапа. На ній передбачалося зазна
чити: місцевість; обставини знахідки старожит
ностей; характер знахідки; повний реєстр зна
йдених речей; щонайповнішу бібліографію про
знахідку та місце її зберігання. Було окреслене
коло джерел для проведення тієї роботи, розгля
нуто і затверджено зразкову картку, обговорено
та прийнято до вжитку українські археологічні
терміни: «Пам’ятка, розкопки, прикраса, підвіска,
привіска, плиточка, намисто, каблучка, перстень,
обручка, дудочка, мисочка, кухолькубок, келехча
ша, шпилькабулавка, курганмогила, по хоронмо
ги ла, могилкимогильник, похоронпогре беніе, похо
ронне полеполе погребеній» (там само, с. 4).
У серпні 1919 р., коли через чергову змі
ну влади у Києві перестали діяти радянські
пам’яткоохоронні органи, науковці та діячі куль
тури створили пам’яткоохоронний комітет при
Академії наук. Проте, оскільки час денікінської
окупації був позначений боротьбою проти всьо
го українського, Академія як одна з твердинь
української культури зазнала значних утисків.
Тож цей комітет практично був позбавлений ва
желів впливу. Такий же комітет був створений
при УАН і в часи польської окупації Києва. «В
травні 1920 р. при УАН утворився Комітет охо
рони пам’яток старовини й мистецтв під голову
ванням академіка Біляшівського при заступникові
Макаренкові й секретарі Моргілевському. На по
чатку червня комітет цей перетворився в архео
логічний під головуванням професора Данилевича,
з секретарем Моргилевським, але ні програмної ді
яльності, ні жодного засідання в комітеті не було»
(ІР НБУВ. — Ф. 279, № 807).
У «Звідомленні про діяльність Української
академії наук за 1920 р.» йдеться про існування
в структурі історичнофілологічного відділу в
той час двох археологічних структур: Археологіч
ного комітету з музеєм та Комісії археологічної
карти України (Історія Академії... 1993, с. 253).
Головування проф. В.Ю. Данилевича в комітеті
пояснювалося хронічним нездужанням М.Т. Бі
ляшівського. Комітет, як уже згадувалось, охоро
няв пам’ятки старовини під час політичних змін
у Києві. Влада також доручила йому реоргані
зувати Київський археологічний інститут — на
вчальну установу для підготовки фахівців — «ви
робити докладний статут для того інституту і
програму навчання, позапроховувати професорів
та навчителів» (там само, с. 261). В.Ю. Даниле
вич недовго очолював комітет — у грудні 1920 р.
він «подався у відставку».
Для успішної археологічної роботи потріб
ний був музей. Ще наприкінці 1918 р. В.М. Ха
ненко подарувала УАН свій художньоархе о
логічний музей і обіцяла поповнювати його
надалі власним коштом. У 1919 р. музей був на
ціоналізований і тільки 7 листопада 1920 р. був
виданий декрет про передачу музею Ханенків
Академії наук, і на 1921 р. він уже був внесений
до кошторису як академічна установа. До музею
мало перейти також все археологічне надбан
ня, «яке два роки була призбирала Академія наук».
Тимчасове виконання обов’язків директора му
зею було покладено на проф. М.О. Макаренка.
У 1920 р. занепала робота Комісії по складан
ню археологічної карти України через вже згадану
недугу М.Т. Біляшівського та від’їзд з голодного та
холодного Києва деяких її співробітників. Фак
тично 1920 р. був часом певного занепаду архео
логічних установ Академії. З одного боку, таке ста
новище було наслідком кількаразової зміни влади
у Києві, проблем з фінансуванням Академії та не
стачею життєво необхідних речей. М.О. Макарен
ко так характеризував той час у листі до Б.Е. Петрі:
«1919—1922 г. в буквальном смысле слова голодал и
сидел зимой в комнате при 1—2° t. Все лекции велись
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 118
в помещениях при нуле. Если бы Вы видели, как мы
тогда одевались и вообще на что походили. Работу
в эти годы, как видите, я вел не за деньги. Идея за
ставляла меня расходовать все свои силы, не хвас
таясь, я должен сказать, что в сделанном мною за
это время было много хорошего» (ЦДАГО. — Ф. 263,
№ 61278, с. 152). З іншого боку, причина поляга
ла у відсутності реального керівництва археоло
гічними структурами, зумовленій суб’єктивними
чинниками.
Тож з наступного, 1921 р., роботу цих підроз
ділів довелося організовувати «наче геть нано
во». 31 січня 1921 р. Спільне зібрання УАН через
відмову проф. В.Ю. Данилевича очолювати Ар
хеологічний комітет доручило проф. М.О. Ма
каренкові за допомогою секретаря І.В. Морги
левського скликати нове організаційне засідання
(Історія Академії... 1993, с. 463). Дуже вірогідно,
що М.О. Макаренко на той момент фактично
вже виконував обов’язки керівника Археологіч
ного комітету, про що зазначалося у звіті Акаде
мії за 1920 р. (Історія Академії... 1993, с. 261).
Згадане організаційне засідання, на якому
були присутні 12 науковців, відбулося 1 лютого
1921 р. Головував на зборах, як про те свідчить
Журнал першого організаційного засідання Ар
хеологічного комітету при Українській академії
наук, акад. М.П. Василенко. Учасники зборів,
заслухавши доповідь І.В. Моргилевського про іс
торію організації комітету та його сучасний стан,
активно й конкретно обговорили організаційні
питання. Наголосивши на «злому стані археоло
гічної справи на Україні», учасники підтримали
пропозиції М.П. Василенка про надання коміте
ту адміністративних і контрольних функцій (на
зразок колишньої Імператорської археологічної
комісії), а також М.О. Макаренка про надання
комітету всеукраїнського масштабу та прав ши
рокої видавничої діяльності. Збори схвально від
повіли на запитання, чи належать до функцій
комітету археографічна справа, вивчення старої
архітектури, охорони пам’яток старовини та мис
тецтва, а також студіювання церковної археоло
гії. Головою комітету обрали М.О. Макаренка (із
трьох запропонованих кандидатів — М.О. Ма
каренка, О.С. Грушевського та М.П. Василен
ка), секретарем — І.В. Моргилевського (НА ІА
НАНУ. — Ф. ВУАК, № 3, с. 4). Як бачимо, кан
дидатуру М.Т. Біляшівського на голову комітету
навіть не висували.
Новостворений Археологічний комітет був
закладений як установа з розгалудженими функ
ціями та широкими повноваженнями. Терито
ріально його діяльність розповсюджувалася на
всю Україну, і він фактично мав бути головною
установою з координації та організації діяльнос
ті в галузі археології та охорони пам’яток у дер
жаві. Ця інституція позиціонувала себе як дово
лі незалежна, про що свідчить навіть її назва —
«Археологічний Комітет при [курсив мій — В.К.]
Українській академії наук»
На наступному, другому, засіданні Археоло
гічного комітету, що відбулося 5 лютого 1921 р.,
був обраний його особовий склад із 14 місце
вих членів. До нього увійшли: К.М. Антонович
Мельник, М.Т. Біляшівський, М.П. Василен
ко, Й.Ю. Гермайзе, О.С. Грушевський, А.С. Да
хилевич, Л.П. Добровольський, Ф.Л. Ернст,
В.Є. Козловська, Г.Ф. Красицький, В.В. Міяків
ський, М.В. Пахаревський, Д.М. Щербаківський
і В.І. Щербина (НА ІА НАНУ. — Ф. ВУАК, № 3,
с. 5). Отже, можна було сподіватися, що минули
часи організаційного безладу та з’явилися пер
спективи для сталого розвитку археологічної ді
яльності в Україні. Та ці сподівання не справди
лися. Цього разу на перешкоді стали внутрішні
академічні чинники та негаразди.
Напевно, керівництво Академії не дуже влаш
товувало обрання головою комітету М.О. Ма
ка ренка, відомого не лише своїми фаховими
знаннями, а й прагненням відстоювати власну
думку, завзятістю, категоричністю та безкомпро
місністю. Cтворений на чолі з М.О. Макаренком
Археологічний комітет уже на організаційному
засіданні проявив певною мірою самоврядність,
перебираючи на себе нехарактерні для установ і
комісій УАН і не передбачені її статутом адміні
стративні та контрольні функції (Нестуля 1997,
с. 25). Можливо, були і ще якісь не відображені
в документах причини того, що Спільне зібран
ня Академії 5 лютого 1921 р. затвердило кандида
туру М.О. Макаренка на посаді голови за умови,
що «після повернення до Києва хворого акад. М.Ф.
Біляшівського він стане на чолі Археологічного ко
мітету» (Історія Академії... 1993, с. 463).
Втручання УАН у справу керівництва Архео
логічним комітетом і, відповідно, обмеження
повноважень негативно сприйняли його члени.
Особливого загострення те набуло після рішен
ня Спільного зібрання УАН від 21 лютого 1921 р.,
яке пропонувало «у зв’язку з поверненням до Киє
ва затвердити головою комітету акад. М.Ф. Бі
ляшівського, а заступником голови та керівни
чим комітету — проф. М.О. Макаренка», а також
внести деякі інші зміни до номенклатури посад
(там само, с. 464). Після кількох бурхливих за
сідань комітету, який категорично не погодив
ся з рішенням Президії, вважаючи себе само
стійною організацією, а не постійною комісією
Академії, вирішено було запросити на його збо
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 119
ри неодмінного секретаря УАН А.Ю. Кримсько
го, щоб за його участю з’ясувати всі незрозумі
лі та спірні питання. На засіданні Археологіч
ного комітету, що відбулося 26 березня 1921 р.,
А.Ю. Кримський пояснив, що, згідно з чин
ни ми документами УАН, у кожній комісії «го лова
з’являється живим зв’язком Комісії з Акаде мією, а
справами фактично керує керовничий». Себто,
М.О. Макаренко мав фактично вести справи
комітету, а М.Ф. Біляшівський — представля
ти інтереси комітету перед Президією (НА ІА
НАНУ. — Ф. ВУАК, № 3, с. 9). Але, не дивлячись
на компромісну пропозицію А.Ю. Кримського
укласти Статут Археологічного комітету, який би
обмежував вплив голови на хід його праці, і та
ким чином задовольнити і прагнення УАН бачи
ти головою Археологічного комітету М.Т. Біля
шівського, і прагнення комітету працювати під
керівництвом М.О. Макаренка, комітет шість
ма голосами проти двох вирішив перервати свою
наукову діяльність. У витязі з протоколу засідан
ня Археологічного комітету, поданому до Спіль
ного зібрання УАН зазначалося: «Комітет по
чуває себе ображеним не затвердженням на по
саді голови тієї людини, яку він вважав найбільш
відповідною для сіх складних обов’язків, і що він не
бачить гарантії для нормального ходу праці в су
часних умовах» (НА ІА НАНУ. — Ф. ВУАК, № 3,
с. 9). Напевно, окрім відчуття образи, члени ко
мітету усвідомлювали, що установа не може нор
мально працювати за двох керівників і двох цент
рів тяжіння, особливо зважаючи на постійний
хворобливодепресивний стан М.Т. Біляшівсько
го. У той час він був неспроможний очолити і вті
лити в життя масштабні задуми фундаторів ново
го Археологічного комітету, але мав посаду акаде
міка та відповідні повноваження (а, може, і якісь
амбіції). Безумовні попередні заслуги академіка
не могли виправити тієї ситуації. Тоді М.Т. Біля
шівський чи не частіше перебував у своїй садибі
під Каневом ніж у Києві. Тож розраховувати на
плідне співробітництво двох таких різних за ха
рактером і спрямуванням людей було не можна.
У відповідь на таку позицію Археологічно
го комітету Спільне зібрання УАН невдовзі — 29
березня 1921 р., розглянувши питання про комі
тет, затвердило на своєму засіданні його новий
склад, включивши до нього представників різних
галузей історичної науки, серед яких було семеро
академіків (М.Ф. Біляшівський, В.С. Іконніков,
А.Ю. Кримський, О.І. Левицький, Ф.І. Міщен
ко, А.В. Старков і П.А. Тутковський) і шестеро
професорів (В.І. Барвінок, В.О. Кордт, В.В. Мі
яківський, В.О. Романовський, І.І. Соколов і
В.І. Щербина) (НА ІА НАНУ. — Ф. ВУАК, № 3,
с. 9а). Проте намагання таким чином поєдна
ти групи вчених, які порізному бачили роль і
функції Археологічного комітету, не мало успі
ху. Створений Спільним зібранням за принци
пами байки І.А. Крилова, комітет був нежиттєз
датним і навіть «жодного засідання не мав» (НА ІА
НАНУ. — Ф. ВУАК, № 3, с. 36).
Наступна спроба організації роботи архео
логічних структур у межах УАН була пов’язана з
об’єднанням Української академії наук та Укра
їнського наукового товариства (УНТ). Воно роз
почалося на початку 1921 р. за ініціативою Нар
комату освіти, який чимдалі більше втручався у
справи Академії (законодавчо це було закріпле
но у новому Статуті академії, відтоді — Всеу
країнської академії наук, скорочено ВУАН), яка
мала працювати «на користь комуністичного сус
пільства, згідно із загальними вказівками НКО»
(Культурне будівництво... 1979, с. 191—193).
Згідно з проектом плану об’єднання УНТ та
УАН, затвердженому Спільним зібранням УАН
30 травня 1921 р., «секція археологічна відділу гу
манітарних наук УНТ і археологічний комітет при
Спільному зібранні УАН зливаються в Археологічну
секцію при Історичнофілологічному Відділі УАН.
ПРИМІТКА 1: Ця з’єднана археологічна сек
ція наново обирає свою президію.
ПРИМІТКА 2: Археологічна секція при 1му
відділі УАН виділяє з себе Археологічний комітет,
куди входять представники і од інших відділів УАН,
і од усяких установ Києва, зацікавлених в охороні
пам’яток старовини, проведенні розкопок і т. ін.»
(НА ІА НАНУ. — Ф. ВУАК, № 3, с. 11).
Подальші події найкраще описав акад.
Ф.І. Шміт у доповіді Спільному зібранню УАН:
«На підставі вищезазначеного [плану об’єднання
УНТ з УАН — В. К.] відбулося об’єднане засідан
ня Археологічного комітету в призначеному 29
березня 1921 року складі та археологічної секції
Наук. тва. Причому збори ухвалили доручити
акад. Ф.І. Шміту виробити проект статуту
Археологічної комісії на підставі зазначених у за
сіданні від 1го лютого 1921 року.
В засіданні 13 липня 1921 року акад. Ф.І. Шміт
виклав свій проект Статуту, згідно з яким при
ВУАН закладається Археологічна комісія з організа
ційними, консультативноадміністративними та
контрольними обов’язками, з певним програмом ді
яльності і з такою конструкцією: на чолі обрана пле
нумом комісії президія з 3 осіб і рада, яка складаєть
ся з керуючих п’ятьох секцій (археологічної, матері
альної етнографії, архітектурномонументальної,
мистецтв і музеєзнавства).
14 липня 1921 року проект Статуту, складено
го Ф.І. Шмітом, був ухвалений 1м відділом Ака
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 120
демії наук без змін. З 9 серпня 1921 р. нова Архе
ологічна комісія, керуючись цим Статутом, об
рала на голову акад. Ф.І. Шміта, на заступника
голови акад. М.Т. Біляшівського, на ученого секре
тарея Ф.Л. Ернста і почала свою діяльність.
Додаючи до цього копії Статуту, штатів і
спис особистого складу, прошу Спільне зібран
ня затвердити все вищезгадане. 31.VIII.1921»
(НА ІА НАНУ. — Ф. ВУАК, № 3, с. 37).
Видатний мистецтвознавець Федір Івано
вич Шміт був обраний академіком УАН і пере
їхав з Харкова до Києва навесні 1921 року. На
той час вчений мав не лише доcвід викладаць
кої діяльності, а й роботи у Всеукраїнському
комітеті охорони пам’яток мистецтва та старо
вини. Враховуючи високий освітній та фахо
вий рівень, а також незаангажованість у спра
вах, пов’язаних з Археологічним комітетом,
він був ідеальним кандидатом на посаду голо
ви. Напевно, нарешті, склалася ситуація, яка
враховувала інтереси всіх сторін.
Судячи з кількості та розмаїтості докумен
тів, що їх розробила, обговорила та прийняла
Археологічна комісія впродовж літа 1921 року,
вона підготовила регулятивну базу для органі
зації стабільної та продуктивної роботи. Зокре
ма, за цей час Пленум Археологічної комісії за
твердив «Циркулярний лист всім установам і
товариствам, що розробляють питання архео
логії, історії мистецтва, матеріальної етнографії
і музеєзнавства і дбають про охорону пам’яток
мистецтва, старовини й природи», метою роз
повсюдження якого був збір відомостей про всі
наявні в державі установи чи товариства відпо
відного профілю, їхню діяльність, склад, статут,
видання та ін., зацікавленість у співпраці з Ар
хеологічною комісією, можливість виконання її
доручень тощо (там само, с. 47—49).
Були також створені інструкції, які регла
ментували роботу окремих секцій, зокрема «Ін
струкція археологічної секції Археологічної ко
місії», яка визначала конкретні її завдання зі
збору відомостей про пам’ятки старовини, їхню
реєстрацію, дослідження, обробку археологіч
ного матеріалу, організацію наукових конфе
ренцій, видавничу діяльність, популяризацію
археологічного знання тощо (там само, с. 20).
На засіданні Археологічного комітету від
31 серпня 1921 р. був затвержений «спис чле
нів», що складався з 33 науковців. Археологіч
на секція була чи не найбільшою серед усіх, ма
ючи у своєму складі 15 членів, серед яких були
К.М. Антонович, М.П. Василенко, М.Ф. Біля
шівський, О.І. Гермайзе, О.С. і О.О. Грушев
ські, Л.П. Добровольський, В.Є. Козловська,
М.О. Макаренко, Х.О. Морозов, М.В. Пахарев
ський, М.М. Ткаченко, Д.М. Щербаківський,
В.І. Щербина. Головою секції обрали М.О. Ма
каренка, тов. голови — К.М. Антонович, се
кретарем — В.Є. Козловську (НА ІА НАНУ. —
Ф. ВУАК, № 3, с. 19—21).
За затвердженим Пленумом Археологічної
комісії Статутом, вона складалася з шести сек
цій, що мали свої завдання і функції, своїх голів
і були об’єднані спільною метою всебічного на
укового «описання, виучення і видання пам’яток
мистецтва, старовини і природи, а також роз
роблення наукових підвалин охорони цих пам’яток
в межах У.С.Р.Р.», теоретичного «розроблення
всіх питань, що стосуються до галузі матеріаль
ної етнографії, археології та історії мистецтв» і
«виучування питань теорії та практики музеє
знавства по всіх його галузях» (там само, с. 16).
Проте і ця чергова спроба організувати
справу діяльності головної археологічної уста
нови теж не була успішною. Документи дають
дещо суперечливі відомості щодо причин того.
С.І. Нестуля зазначає, що на заваді розгортан
ня діяльності АК стали «фінансові труднощі та
протиріччя між членами комісії. Ті з них, які ра
ніше входили до секцій археології та мистецтв
УНТ, перейшовши до УАН, намагались зберегти
автономію комісій Товариства. Не отримавши
на це згоди Академії, вони вийшли з Археологічної
комісії, і вона припинила діяльність» (Нестуля
1998). Неоднозначно київські пам’яткознавці
сприйняли й Ф.І. Шміта, який одночасно по
сів декілька керівних посад в Академії. Не ба
чачи можливості для нормальної діяльності в
ситуації, що склалася, Ф.І. Шміт на засіданні
Пленуму Археологічної комісії від 28.12.1921 р.
заявив про відмову виконувати обов’язки її го
лови (НА ІА НАНУ. — Ф. ВУАК, № 3, с. 78).
Протокол Спільного зібрання Ради ВУАН
від 2 січня 1922 р. свідчить, що було ухвале
но: «ліквідувати як академічну установу Ар
хеологічну комісію ВУАН та доручити 1 відділу
скласти для СНК умотивовану докладну запис
ку про заснування в Києві Академії матеріаль
ної культури» (Історія Академії... 1993, с. 479).
Але ідея створення Академії матеріальної
культури не знайшла підтримки. Наприкінці
1921 р. офіційно припинила свою діяльність
і Комісія для складання археологічної кар
ти України (там само, с. 296). Колишня архе
ологічна секція УНТ певний час продовжува
ла існувати в межах Академії, про що свідчать
відомості про її діяльність (здебільше науково
популяризаторську), що трапляються у звітах
ВУАН по 1924 р. включно.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 121
Розуміючи нагальну потребу в координа
ційному органі в галузі археології та охорони
пам’яток, 2 січня 1922 р. Спільне зібрання по
становило для суто адміністративних функ
цій заснувати Археологічний комітет. Особли
вої важливості це рішення набувало в ситуації
ліквідації Всеукраїнського комітету охорони
пам’яток мистецтва і старини. Зазначаючи, що
«таким чином на Академію наук спадає повин
ність взяти охорону пам’яток мистецтва і ста
ровини на себе, та й негайно зорганізувати давно
запроектований Археологічний комітет», Спільне
зібрання 6 лютого 1922 р., доручило «акад. Шмі
тові Х.І. вкупі з акад. Біляшівським М.Т. та Ва
силенком М.П. скласти комісію (з правом коопта
ції потрібних членів спеціалістів), щоб така комі
сія виробила для Археологічного комітету статут
і плян організації» (НА ІА НАНУ. — Ф. ВУАК,
№ 13, с. 16).
Пізніше до роботи в комітеті долучився ака
демік О.П. Новицький, який згодом і очолив
його. Попри обмежені фінансові, адміністратив
ні та людські ресурси комітет дуже швидко заво
ював авторитет, довівши своєю діяльністю кон
структивність ідеї створення координаційного
центру пам’яткоохоронної та пам’яткознавчої
справи. 1924 року комітет отримав статус Все
українського, і відтоді провадив плідну діяльність
майже впродовж десятиліття до 1933 р., коли ра
зом з кількома іншими установами увійшов до
створеної в межах Академії наук Секції історії
матеріальної культури, надалі (від 1934 р.) — Ін
ституту історії матеріальної культури.
Отже, формування та розбудова головної ар
хеологічної установи в Україні на початку 20х
років XX ст. проходили дуже складно. Загальна
нестабільна політична та економічна ситуація
в країні, безумовно, ускладнювали цей процес,
проте, напевно, не вони були його першопри
чинами. Набагато більше його стримувала від
сутність попередньої більшменш сформованої
структури, яка б вела послідовну діяльність в га
лузі археології (на кшталт Імператорської архео
логічної комісії чи Московського археологічно
го товариства), відсутність вищого навчального
закладу (факультету чи кафедри) відповідного
напряму (фактично ідея створення Археологіч
ного інституту не набула розвитку — створений
1917 р. він з перервами проіснував лише до по
чатку 20х рр.), відсутність достатньої кількості
фахівців і, безумовно, лідера, який би міг очоли
ти відповідну інституцію.
ІР НБУВ. — Фонд 279, № 805, 807, 841, 904.
НА ІА НАНУ. — Фонд ВУАК, № 3.
ЦДАГО. — Фонд 263, № 61278.
Історія Академії наук України. Документи і матеріали 1918—1923. — К., 1993.
Культурне будівництво в Українській РСР. 1917—1927. — К., 1979.
Нестуля С.І. Археологічний комітет Всеукраїнської Академії наук.: етапи становлення. — Полтава, 1997.
Нестуля С.І. Роль наукової та творчої інтелігенції в становленні Всеукраїнського Археологічного комітету (1917 —
початок 30х років). Автореф. дис. ... канд. істор. наук. — Запоріжжя, 1998.
Надійшла 07.04.2011
В.А. Колесникова
АРХЕОЛОГИЧЕСКИЕ СТРУКТУРЫ УКРАИНСКОЙ АКАДЕМИИ НАУК
В ПЕРВЫЕ ГОДЫ ЕЕ СУЩЕСТВОВАНИЯ
Датой основания первой археологической институции в рамках Украинской академии наук является 1919 г., ког
да под руководством Н.Т. Беляшевского была организована Комиссия по составлению археологической карты
Украины. Процесс развития Академии и становления ее структур происходил в сложный послереволюционный
период. 1920 г. был, очевидно, наиболее сложным. В тот период в рамках Академии формально действовали две
археологические структуры — Комиссия по составлению археологической карты и Комитет по охране памятни
ков старины и искусств. Однако деятельность этих структур пришла в упадок.
В январе 1921 г. Общее собрание Академии поручило профессору Н.Е. Макаренко созвать организацион
ное заседание Археологического комитета. По уставу, комитет имел широкие функции и полномочия, а его де
ятельность распространялась на всю Украину. Он мыслился как главная координирующая и администрирую
щая структура в области археологии и охраны памятников старины в стране. Однако Общее собрание Академии
утвердило Н.Е. Макаренко на посту главы Археологического комитета при условии, что после возвращения в
Киев болеющего академика Н.Т. Беляшевского он станет во главе комитета. Это решение негативно восприняли
члены комитета, и после нескольких бурных заседаний было решено прервать научную деятельность структуры.
В ответ Общее собрание Академии вскоре утвердило новый состав, включив в него представителей разных отрас
лей знания. Однако эта попытка не была успешной.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 1 122
Следующая попытка институциализации археологических учреждений была связана с объединением Укра
инской академии наук и Украинского научного общества. В 1921 г. во главе с академиком Ф.И. Шмитом при
теперь уже Всеукраинской академии наук была учреждена Археологическая комиссия с организационными,
консультативноадминистративными и контрольными обязанностями, состоявшая из шести секций, которые
имели свои задачи и функции. Она подготовила регулятивную базу для организации стабильной и продуктивной
работы. Однако и эта очередная попытка организовать деятельность главной археологической структуры не была
успешной. Документы дают несколько противоречивые сведения о причинах такой ситуации. В конце 1921 г.
Ф.И. Шмит на заседании Пленума Археологической комиссии отказался возглавлять ее.
В конце 1921 г. официально прекратила деятельность Комиссия по составлению археологической карты
Украины. Бывшая археологическая секция Украинского научного общества еще некоторое время существовала
как отдельная структура в рамках Академии, ведя преимущественно научнопопуляризаторскую деятельность.
Сведения о ее работе встречаются в отчетах Академии до 1924 г. включительно.
В начале 1922 г. Общее собрание постановило основать Археологический комитет. Особую важность это ре
шение приобретало в ситуации ликвидации Всеукраинского комитета охраны памятников искусства и старины,
когда Всеукраинская академия наук вынуждена была взять на себя эту функцию. Комитет очень скоро завоевал
несомненный авторитет и плодотворно работал около 10и лет.
Таким образом, формирование и развитие археологических институций в начале 1920х гг. проходило очень
сложно. Причиной этого была как общая нестабильная политическая и экономическая ситуация в стране, так и
отсутствие предшествующей болееменее сформированной структуры, которая вела бы деятельность в области
археологии, отсутствие высшего учебного заведения соответствующего направления, достаточного количества
профессиональных исследователей и, безусловно, — выраженного лидера, способного возглавить институцию.
V.A. Kolesnikova
ARCHAEOLOGICAL INSTITUTIONS IN THE UKRAINIAN ACADEMY
OF SCIENCES IN THE FIRST YEARS OF ITS EXISTANCE
1919 is the foundation date of the first archaeological institution within the Ukrainian Academy of Sciences, when the
Committee for the Archaeological Map of Ukraine development was formed under N.T. Bilyashivskyj’s direction. The process
of the Academy’s development and its structures’ making was ongoing during the difficult period after the revolution. 1920 was
probably the most difficult. Officially there were two archaeological structures, the Committee for the Archaeological Map of
Ukraine development and the Antiquity and Art Monuments Protection Committee. However, these structures’ activity failed
into decay.
In January, 1921, the General Meeting of the Academy charged professor M.O. Makarenko to summon the organizational
meeting of the Archaeological Committee. According to the Statute, the Committee was in commission to function at
large and its activity was relevant to whole Ukraine. It was seen as the main coordinating and administrative structure
in archaeology and antiquity monuments protection in the country. However, the General Meeting of the Academy
confirmed M.O. Makarenko in his position as the head of the Archaeological Committee on condition that after ailing
M.T. Bilyashivskyj would come back to Kyiv he would become the head of the Committee. This decision was negatively
perceived by the Committee members and after several tumultuous sittings it was decided to severe the structure’s activity.
In response to that the General Committee of the Academy confirmed the new membership having included in its structure
representatives of various fields of study. Nevertheless, this attempt was not successful.
The next attempt to institutionalize archaeological organizations was connected with the unification of the Ukrainian
Academy of Sciences and the Ukrainian Scientific Association. In 1921, the Archaeological Committee under the head of
academician F.I. Shmit was found attached to the AllUkrainian Academy of Sciences with organizational consulting
and administrative and controlling responsibilities; it included six sections with their goals and functions. The Committee
prepared regulative base for the organization of stable and fruitful work. However, this recurrent attempt to organize the main
archaeological structure’s activity was not successful. Documents present somewhat contradictory evidences on the reasons of
such situation. In the end of the 1921, at the meeting of the Archaeological Committee Plenum, F.I. Shmit refused to head it.
The Committee for the Archaeological Map of Ukraine development officially dissolved at the end of 1921. The former
Archaeological section of the Ukrainian Scientific Association existed for some time after that as a separate structure in the
frame of the Academy conducting mainly scientific and popularizing activity. Evidences on its work can be found in the
reports of the Academy till 1924.
In the beginning of 1922 the General Meeting resolved to found the Archaeological Committee. This decision was
particularly important in the situation when the AllUkrainian Committee of Monuments of Art and Antiquity Protection
was liquidated and the AllUkrainian Academy ought to assume the monuments of art and antiquity protection. The
Committee gained indubitable authority very soon and fruitfully functioned for about 10 years.
Thus, organization and development of archaeological institutions in the beginning of the 1920s were complicated. It
was caused by both general unstable political and economical situation in the country, and absence of the previous more or
less formed structure which would conduct its activity in the field of archaeology, absence of academy with the corresponding
school, absence of enough number of professional researchers, and undoubtedly, absence of an outstanding leader able to
be the head of the institution.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-70027 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:10:47Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Колеснікова, В.А. 2014-10-27T19:35:47Z 2014-10-27T19:35:47Z 2012 Археологічні установи Української академії наук у перші роки її існування / В.А. Колеснікова // Археологія. — 2012. — № 1. — С. 115-122. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70027 Висвітлено становлення археологічних інституцій в Українській академії наук у 1918—1922 роках. Освещено становление археологических институтов в Украинской академии наук в 1918-1922 годах. It is described the formation of archaeological institutions in the Ukrainian Academy of Sciences in 1918-1922 years. uk Інститут археології НАН України Археологія Історія науки Археологічні установи Української академії наук у перші роки її існування Археологические структуры Украинской академии наук в первые годы ее существования Archaeological Institutions of the Ukrainian Academy of Sciences in the First Years of its Existance Article published earlier |
| spellingShingle | Археологічні установи Української академії наук у перші роки її існування Колеснікова, В.А. Історія науки |
| title | Археологічні установи Української академії наук у перші роки її існування |
| title_alt | Археологические структуры Украинской академии наук в первые годы ее существования Archaeological Institutions of the Ukrainian Academy of Sciences in the First Years of its Existance |
| title_full | Археологічні установи Української академії наук у перші роки її існування |
| title_fullStr | Археологічні установи Української академії наук у перші роки її існування |
| title_full_unstemmed | Археологічні установи Української академії наук у перші роки її існування |
| title_short | Археологічні установи Української академії наук у перші роки її існування |
| title_sort | археологічні установи української академії наук у перші роки її існування |
| topic | Історія науки |
| topic_facet | Історія науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70027 |
| work_keys_str_mv | AT kolesníkovava arheologíčníustanoviukraínsʹkoíakademíínaukuperšírokiííísnuvannâ AT kolesníkovava arheologičeskiestrukturyukrainskoiakademiinaukvpervyegodyeesuŝestvovaniâ AT kolesníkovava archaeologicalinstitutionsoftheukrainianacademyofsciencesinthefirstyearsofitsexistance |