Бойові сокири скіфського типу з Північного Причорномор’я

Бойові сокири скіфського типу з Північного Причорномор’я

Уточнено типологію та хронологію бойових сокир скіфської доби, поширених на теренах Північного Причорномор’я.

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2012
Main Author: Шелехань, О.В.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут археології НАН України 2012
Series:Археологія
Subjects:
Статті
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70040
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Бойові сокири скіфського типу з Північного Причорномор’я / О.В. Шелехань // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 3-13. — Бібліогр.: 81 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-70040
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-700402025-02-10T01:22:45Z Бойові сокири скіфського типу з Північного Причорномор’я Боевые топоры скифского типа из Северного Причерноморья Battle Axes of Scythian Type from the Black Sea North Region Шелехань, О.В. Статті Уточнено типологію та хронологію бойових сокир скіфської доби, поширених на теренах Північного Причорномор’я. Все боевые топоры распадаются на две хронологические группы. Первая группа (середина VII — третья четверть VI в. до н. э.) соответствует раннескифскому этапу. Изделия этого времени изготовлены под влиянием технологий кавказского центра металлообработки, а некоторые были привнесены и маркируют самые ранние памятники времен вторжения скифов в Восточную Европу. Вторая группа датирована второй половиной V—IV вв. до н. э. Дискретность в развитии боевых топоров можно объяснить тем, что после перемещения центра скифской орды из Прикубанья в Причерноморье сместился и вектор культурных контактов кочевников из Прикавказья на территорию украинской лесостепи. All battle axes are divided into two chronological groups. The first group (from the middle of the 7th c. to the third quarter of the 6th c. BC) corresponds to the Early Scythian stage. Products of this period were made under the influence of technologies of the Caucasian metalwork centre and some of them were imported and mark the earliest monuments of times of Scythian invasions into Eastern Europe. The second group is dated from the second half of the 5th c. to the 4th c. BC. Discontinuous development of battle axes can be explained by the fact that after the Scythian horde centre moved from Kuban to the Black Sea north region the vector of the nomads’ cultural contacts drifted from the Caucasus region to the territory of Ukrainian foreststeppe zone. 2012 Article Бойові сокири скіфського типу з Північного Причорномор’я / О.В. Шелехань // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 3-13. — Бібліогр.: 81 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70040 uk Археологія application/pdf Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Шелехань, О.В.
Бойові сокири скіфського типу з Північного Причорномор’я
Археологія
description Уточнено типологію та хронологію бойових сокир скіфської доби, поширених на теренах Північного Причорномор’я.
format Article
author Шелехань, О.В.
author_facet Шелехань, О.В.
author_sort Шелехань, О.В.
title Бойові сокири скіфського типу з Північного Причорномор’я
title_short Бойові сокири скіфського типу з Північного Причорномор’я
title_full Бойові сокири скіфського типу з Північного Причорномор’я
title_fullStr Бойові сокири скіфського типу з Північного Причорномор’я
title_full_unstemmed Бойові сокири скіфського типу з Північного Причорномор’я
title_sort бойові сокири скіфського типу з північного причорномор’я
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2012
topic_facet Статті
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70040
citation_txt Бойові сокири скіфського типу з Північного Причорномор’я / О.В. Шелехань // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 3-13. — Бібліогр.: 81 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT šelehanʹov boiovísokiriskífsʹkogotipuzpívníčnogopričornomorâ
AT šelehanʹov boevyetoporyskifskogotipaizsevernogopričernomorʹâ
AT šelehanʹov battleaxesofscythiantypefromtheblackseanorthregion
first_indexed 2025-12-02T11:20:47Z
last_indexed 2025-12-02T11:20:47Z
_version_ 1850395273786818560
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 3 Статті З появою скіфів у степах Північного При чор­ номор’я відбулися інноваційні зрушення в мате­ ріальній культурі не лише кочовиків, але й їхніх осілих сусідів. Найвиразніше ті зміни фіксують­ ся в комплексі озброєння. Вивченню скіфської паноплії присвячений значний корпус праць, які проаналізовані й підсумовані в низці спеці­ альних досліджень (Горелик 1993; Клочко 2006; Грицюк 2009). Зазначимо, що найґрунтовнішою роботою є актуальна й досі монографія А.І. Ме­ люкової (Мелюкова 1964). Тут розглянемо лише одну категорію насту­ пальної зброї ближнього бою, яку класифіку­ ють як ударно­рубальну древкову, себто соки­ ри, чекани та клевці. Такий вибір зумовлений тим, що найактив­ ніше ця тема розроблялася ще в 1960­і рр., і на тлі подальшого поповнення джерел, уточнен­ ня хронологічних схем і зміни уявлень щодо етнокультурного розвитку за доби раннього заліза намітилося відставання в осмисленні цієї категорії озброєння та її ролі у військовій справі. Обране коло зброї визначене її кон­ структивними особливостями: наявністю за­ лізної ударної (рубальної) частини та коротко­ го дерев’яного руків’я (Кулинский 2007, с. 13). Функціонально ці артефакти належать до зна­ рядь рукопашного бою та парадної зброї (Гри­ цюк 2009, с. 114). Перш ніж перейти до основної теми, уточ­ нимо деякі нюанси термінології. В публікаці­ ях європейських археологів скіфські сокири позначують терміном угорського походжен­ ня «сzekan» (Kostrzewski 1936, s. 3; Bukowski 1977, р. 187; Глосек 1998, с. 192; Kłosińska 2003, s. 219), який фігурує і в працях окремих віт­ чизняних дослідників (Черненко 1980). Але загалом в радянській літературі їх частіше на­ зивали «сокира­молоток» через характерне по­ товщення обуха (Іллінська 1961, с. 36; Мелю­ кова 1964, с. 66). Своєю чергою М.В. Горелік поділив масив бойових сокир за шириною леза на вузькі («топоры») та широкі («секиры»), на­ голосивши водночас на їхніх функціональних розбіжностях: перші призначалися, щоб ко­ лоти, розколювали, інші — щоб рубати («рас­ секать»). Окремо дослідник розглядав чекани та клевці, визначальною рисою яких вважав вузьке горизонтальне лезо, що закінчується вістрям (Горелик 1993, с. 41, 53). В.І. Клочко, характеризуючи подібні вироби чорногорів­ ської культури, використав терміни «клевець» (Клочко 2006, с. 270), а В.М. Грицюк перераху­ вав три рівнозначні групи зброї рукопашного бою — сокири, чекани та клевці, об’єднуючи їх за принципом дії (Грицюк 2009, с. 113). Типологія Нині є три варіанти типології скіфських сокир. Першими цій проблемі приділили увагу В.А. Іл­ лінська та А.І. Мелюкова. Працюючи паралель­ но, дослідниці запропонували досить розбіж­ ні схеми систематики. В.А. Іллінська поділила зразки на три групи: сокири, клевці та сокири­ молотки (Іллінська 1961, с. 33). А.І. Мелюкова здійснила детальніший поділ, що включає два відділи з двома типам кожний і можливими ва­ ріантами в них (Мелюкова 1964, с. 66). Але в ти­ пології В.А. Іллінської не враховані всі нюанси морфології, А.І. Мелюкова фактично лишила поза увагою чекани. Враховуючи ці недоліки та залучивши шир­ ше коло джерел, Є.В. Черненко розробив де­ тальнішу схему, яка кардинально відрізняється від попередніх (Черненко 1980). Проте деякі © О.В. ШЕЛЕХАНЬ, 2012 О.В. Шелехань БОЙОВІ СОКИРИ СКІФСЬКОГО ТИПУ З ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я Уточнено типологію та хронологію бойових сокир скіфської доби, поширених на теренах Північного Причорномор’я. К л ю ч о в і с л о в а: Північне Причорномор’я, скіфи, бойова сокира, типологія, хронологія. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 4 групи (наприклад, клиноподібні сокири) оха­ рактеризовані ним недостатньо, зокрема не вказана чітка межа між бойовими та робочими інструментами. Через те поза увагою дослідни­ ка лишилася низка суттєвих відмінностей, які вирізняли бойові сокири. На нашу думку, щоб вписати бойові сокири в типологічну схему, слід дещо доповнити сис­ тематику А.І. Мелюкової, що ґрунтується на ба­ зових конструктивних відмінностях, варіаціях виконання певних деталей і функціональному спрямуванні. Слід також дотримуватися чіткої ієрархії критеріїв, притаманної розробці А.І. Ме­ люкової, та уніфікувати основні поняття, як то пропонує Ю.С. Худяков (Худяков 1979). Найперше необхідно провести межу між бо­ йовою та робочою сокирами. В.А. Іллінська ви­ значала робочу сокиру за масивністю та вико­ ристанням обуха як молота за слідами на ньому (Іллінська 1961, с. 29). А.І. Мелюкова додала до того ще й локалізацію виробу в похованні. Зо­ крема, бойову сокиру, за її спостереженнями, клали біля правого стегна небіжчика разом з ін­ шими зразками зброї (Мелюкова 1964, с. 66). І.Б. Шрамко також звертає увагу на масив­ ність робочих знарядь як їхню визначальну рису (Шрамко И.Б. 1989, с. 149; 1994, с. 43), але головним критерієм диференціації сокир вважає технологію їх виготовлення. Метало­ графічні дослідження знарядь ворсклинського регіону показали, що обух і провух робочої со­ кири формували шляхом загинання заготовки (Шрамко И.Б. 1990, с. 137), натомість провух бойової робили наскрізною прошивкою, тоб­ то пробивали (Шрамко И.Б. 1989, с. 150). Але поза межами ворсклинського локального варі­ анту, зокрема в Правобережжі, відомо кілька сокир, що мають морфологічні риси бойово­ го знаряддя (грацильні, невеликих розмірів і ваги) та водночас технологічні риси робочого (зварювальний шов на провусі, що лишився від загинання заготовки). Це знахідки з кур­ гану 9 біля с. Михайлівка (Пруси), кургану 485 біля с. Капітонівка та Пастирського городища (Іллінська 1961, с. 37, 39; 1975, с. 103; Ковпа­ ненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 122). Нато­ мість метод прошивки зафіксований і на робо­ чій сокирі з Люботинського городища (Солн­ цев, Шрамко 1998, с. 135). Очевидно, що в бойових сокирах не перед­ бачалося навантаження на обух. Таким чином, повертаючись до питання термінології, можна твердити, що використовувати термін «сокира­ молоток» стосовно зразків відділу ІІ типології А.І. Мелюкової некоректно (Мелюкова 1964, с. 66; див. також: Есаян, Погребова 1985, с. 79). Недбала обробка молоточкоподібного обу­ ха (Шрамко Б.А., Фомін, Солнцев 1970, с. 52) вказує на те, що він не використовувався як ударна частина та, ймовірно, був лише проти­ вагою. Підсумовуючи сказане, окреслимо такі вимоги для визначення бойової сокири. 1. Стрункі пропорції. Бойові зразки мають складний профіль з вузьким чітко виділеним лезом. Для робочих варіантів характерна пря­ мокутна в перетині форма обуха, ширина якого більша за висоту, приміром як у сокири з курга­ ну 7 групи Частих (Пузикова 2001, рис. 19, 2). 2. Техніка виготовлення. І бойову, і робочу сокиру виковували із залізної заготовки, але вони різняться за якістю. Основну увагу при виготовленні бойового знаряддя приділяли лезу, яке могли піддавати цементації та гарту­ ванню (Вознесенская 1975, с. 82; Москаленко, Недопако 1980, с. 65). 3. Умови знахідки. Для зразків із поховань ще однією визначальною рисою є кореляція з обрядом, інвентарем і їх розміщенням щодо небіжчика (Мелюкова 1964, с. 66). Здебільшо­ го бойову сокиру клали праворуч від небіжчи­ ка руків’ям уздовж стегна. Подібно розміще­ ні сокири і на антропоморфних скульп турах (Шелехань 2010 с. 37). 4. Трасологічний аналіз інформує про вико­ ристання артефакта як бойового чи робочо­ го знаряддя (Іллінська 1961, с. 29; Солнцев, Рис. 1. Типологія ударно­рубальної зброї. Група І — бойові сокири: 1 – Старша Могила; 2 – Дуплинське; 3 – хут. Шумейко; 4 – Мала Офірна ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 5 Шрамко 1998, с. 132). У бойових сокир основ­ не навантаження припадало на лезо, в робо­ чих — і на обух (спрацьований). Розгляд знахідок з такої точки зору дозволив виключити з числа бойових сокир екземпляри господарського призначення, а саме з курга­ ну 12 біля с. Пруси, кургану 411 біля с. Пека­ рі, кургану 472 біля с. Оситняжка та кургану 2 біля с. Трипілля. Стосовно останньої пам’ятки варто нагадати, що з Трипілля походить два ви­ роби, відомі за малюнком В. Хвойки. На відмі­ ну від В.А. Іллінської (Іллінська 1961, рис. 3, 2, 3), Б.А. Шрамко також не вбачав у них бойові сокири та вважав їх мотиками (Шрамко Б.А. 1961, с. 89). Якщо зважати на те, що функціональне при­ значення є важливішою підставою для виді­ лення вищих таксономічних одиниць ніж мор­ фологічні розбіжності, то сукупність скіфської ударно­рубальної зброї слід поділити на дві групи — сокири та чекани. Між тим, ми вва­ жаємо клевець різновидом чекана, тобто ниж­ чою таксономічною одиницею, оскільки вони дещо різняться за формою, хоча принцип їх­ ньої дії однаковий. Відтак, пропонуємо допо­ внити типологію А.І. Мелюкової та розглядати чекани як ІІ групу бойових сокир. Через над­ звичайне розмаїття форм за незначної кіль­ кості знахідок цей варіант типології доцільний лише для матеріальної культури скіфів Північ­ ного Причорномор’я. Таким чином, масив древкової ударно­ рубальної зброї поділено на дві основні гру­ пи — сокири (рис. 1) і чекани (рис. 2). Група І. Для впорядкування першої групи практично без змін застосовано підхід А.І. Ме­ люкової (Мелюкова 1964, с. 66), згідно з яким група бойових сокир поділена на два відділи: 1) масивні сокири та 2) легкі, представлені од­ нолезовими виробами. Поява дволезових зраз­ ків дозволяє виділити третій відділ. Перший відділ — клиноподібні сокири — свого часу поділяли на два типи: сокири з пря­ мою лобовою частиною та з виїмкою в осно­ ві. Але, зважаючи на окреслені нами вимоги, вважаємо, що доцільніше розглядати як бойові виключно сокири другого типу. Отже, сюди по­ трапляють 4 екз.: з кургану 9 біля с. Куцеволів­ ка, кургану біля с. Луки та дві сокири зі Стар­ шої Могили (див. додаток, там і посилання). Другий відділ — легкі сокири — поділяється на два типи. ІІ.1 — сокири з прямою спинкою. До них належать 18 екз. — з курганів під Кругликом, Ленківцями, Дуплинським, Реп’яхуватої Мо­ гили, Більського городища (2 екз.), Новосілки Гримайлівської, Перебиківців, кургану 1 мо­ гильника Скоробор, курганів 3, 5 (2 екз.) і 468 з Оксютинців, кургану 12 біля Вовківців, похо­ вання 4/2 групи Страшної Могили, зруйнова­ ного кургану Люботинського могильника, кур­ гану 485 біля Капітоновки та Жовтокам’янки. Серед зразків цього типу можна виокремити два варіанти: з лезом, відтягнутим донизу, та симетричним до поперечної осі. ІІ.2 — сокири з вигнутою спинкою — менш численні. До таких віднесено 8 екз.: з курганів біля хут. Шумейка та Осняги, кургану 448 біля Журівки, кургану 2 біля с. Червоний Поділ, кургану 9 біля с. Михайлівка, поховання 109/3 могильника Мамай­Гора, кургану 6 біля Люби­ мівки та поховання 6/2 біля Дніпрорудного. Третій відділ — дволезові сокири — на потребі виокремлювати такий уже наголошува ли дослід­ ники (Bukowski 1977; Черненко 1980). Це стало можливим після розкопок кургану Мала Офір­ на (Петровська 1968, с. 164; Максимов, Петров­ ская 2008, с. 7) і вияву аналогій сокирі з нього в закордонних публікаціях скіфських старожит­ ностей як, приміром, з поховання біля м. Ґрабо­ нуґ. Можна припустити інше культурне коріння дволезових сокир, оскільки вони широко пред­ ставлені в пам’ятках ранніх саків (Bukowski 1977, s. 187). У цьому відділі в перспективі можна виді­ лити два типи: симетричні та асиметричні соки­ Рис. 2. Типологія ударно­рубальної зброї. Група ІІ — чекани: 1 – Оріхове; 2 – Трахтемирівське городище; 3 – Мелітопольський курган; 4 – Перша Завадська Могила ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 6 ри. Нині в межах України відомо лише дві дволе­ зові сокири: курган Мала Офірна та поховання 3 кургану Переп’ятиха. Група ІІ (чекани) поділена на два відділи. Перший відділ — це власне чекани, тобто зразки з прямим профілем бойової частини. У Північному Причорномор’ї відома лише одна випадкова знахідка біля с. Оріхове Доне­ цької обл. — біметалевий чекан з бронзовою втулкою та залізним бойком, що має числен­ ні аналогії серед старожитностей за межами Надчорномор’я. Б.Б. Піотровський окреслив коло подібних артефактів, розпорошених на теренах Євразії від Алтаю до Малої Азії (Пи­ отровский 1954, с. 156). Припускають, що такі вироби маркують найдавніший пласт скіф­ ських старожитностей періоду перших втор­ гнень у Східну Європу та Передню Азію (По­ добед 1994, с. 181). Другий відділ — клевці, тобто зразки вигну­ того профілю. Їх поділено на три типи. ІІ.1 — клевець з лопаттю на тильній стороні репрезентований лише екземпляром з Трахте­ мирівського городища. Винятковість знахідки обумовлена привнесеним її характером. Пря­ мою аналогією трахтемирівському клевцю є виріб з кургану Цукур Лиман (Вахтина 1989, с. 52). В цілому ж подібна форма тяжіє до куль­ тур Західного Сибіру (Іллінська 1961, с. 36). ІІ.2 — грацильні клевці вигнутого профілю, ромбічні в перетині. Відомо 4 екз. — з курга­ ну 1 біля Вовківців, Гайманової Могили, Мелі­ топольського та Бердянського курганів. ІІ.3 — масивні клевці вигнутого профілю, теж ромбічні в перетині. Відомо 6 екз. — чоти­ ри походять з Бердянського кургану та по од­ ному з Першої Завадської Могили та могиль­ ника Скельки. Через значне поширення клевців у західно­ сибірських культурах виникло припущення про їхнє походження від ананьїнських прото­ типів (там само). Але це правомірно лише сто­ совно екземплярів VII—VI ст. до н. е. Від кін­ ця VI ст. до н. е. скіфська матеріальна культура втрачає характерні риси, що споріднюють її з середньо­ та передньоазійськими пам’ятками. Та попри це у дослідників ствердилася думка про ананьїнське походження всіх без винятку клевців (Петренко 1961, с. 70). На нашу думку, немає твердого генетичного зв’язку між клев­ цями всіх трьох типів. Адже екземпляри пер­ шого типу датовані лише ранньоскіфським ча­ сом і представлені спорадичними знахідками, ймовірно, привнесеними з іншого культурного середовища. Натомість клевці другого та тре­ тього типів, хоча й малочисленні, репрезенту­ ють пізнішу групу, хронологічно відірвану від ранньоскіфських зразків і компактно пошире­ ну тільки у скіфському середовищі. Аналогії їм не знайдені в синхронних споріднених культу­ рах, тож можна припустити, що останні є про­ дуктом власне скіфського походження. Датування та хронологія Через зміни в уявленнях про датування скіф­ ських старожитностей і використання різних ка­ тегорій опорних хроноіндикаторів маємо супе­ речливі погляди щодо дати певних екземплярів бойових сокир. Є побудови, в яких сокири фігу­ рують в ілюстраціях хронологічної шкали (Мед­ ведская 1992; Смирнова 1993; Могилов, Діден­ ко 2009). Особливої уваги вони заслуговують при розгляді ранньоскіфської хронології, адже в той період і з’явилися інноваційні для Східної Європи категорії речей (Боковенко 1989, с. 79). Самі сокири не можна вважати чітким хроно­ логічним маркером. Але, оскільки деякі зразки походять із закритих комплексів, датованих за різними показниками, хронологічна позиція кожного зразка може бути визначена з певною вірогідністю (Горбунова 2005, с. 22). Група І. Серед бойових сокир, що вписують­ ся в загальну картину розвитку скіфської ма­ теріальної культури, виділено дві хронологічні групи. Вони певним чином співвідносяться з представленим типологічним розподілом. Середина VII — третя чверть VI ст. до н. е. Так можна датувати: 4 екз. клиноподібних (від­ діл І) — курган 9 Куцеволівка, Луки, дві сокири зі Старшої Могили; 14 екз. відділу ІІ типу 1 (гра­ цильні з прямою спинкою) — Круглик, Ленків­ ці, Реп’яхувата Могила, дві сокири з Більсько­ го городища, Новосілка Гримайлівська, Пере­ биківці, курган 1 Скоробор, кургани 3 і 468 та 2 екз. з кургану 5 Оксютинці, курган 12 Вов­ ківці, Дуплинське; єдиний зразок відділу ІІІ — дволезова сокира з Малої Офірни. Наприкінці першого періоду, в середині VI ст. до н. е., з’являються зразки відділу ІІ типу 2 (гра­ цильні з вигнутою спинкою, 3 екз.) — курган біля хут. Шумейка, Осняги та курган 448 біля Журівки. У другій половині V — IV ст. до н. е. спостеріга­ ємо спад сокир відділу ІІ типу 1: відомо 3 екз. — курган 485 Капітонівка, Жовтокам’янка, по­ ховання 4/2 групи Страшна Могила. Маємо також 4 екз. відділу ІІ типу 2 — курган 9 біля с. Михайлівка, поховання 109/3 могильника Мамай­Гора; курган 6 біля Любимівки, похо­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 7 вання 6/2 біля Дніпрорудного та курган 2 біля с. Червоний Поділ. Таким чином, простежується певна зако­ номірність в хронологічній мінливості скіф­ ських бойових сокир. Клиноподібні та дво­ лезові зразки притаманні лише похованням ранньоскіфського періоду. Легкі сокири також демонструють деякі зміни. В ранньоскіфський період поширені переважно зразки з прямою спинкою, а з вигнутим профілем з’являються лише в середині VI ст. до н. е. У проміжку від останньої чверті VI і до середини V ст. до н. е. сокири відсутні, особливо з огляду на те, що екземпляр, відомий за публікацією дорево­ люційних розкопок Ольвійського некропо­ ля (Скуднова 1960, рис. 4), викликає сумніви щодо його належності до скіфської зброї. Піс­ ля появи наприкінці VI ст. до н. е. сокир з ви­ гнутим профілем вироби першого та другого відділів співіснували до кінця IV ст. до н. е. Окремо стоять сокири, що походять з тери­ торій, прямо чи опосередковано пов’язаних з передньоазійськими походами скіфів. Окре­ мішність від східноєвропейських комплексів пояснюється значною типологічною однорід­ ністю хронологічних груп, чого немає у Пів­ нічному Причорномор’ї. Всі зразки, за рідкіс­ ним винятком, відносяться до відділу ІІ типу 1. Одиничними знахідками представлені зразки відділу І і відділу ІІ типу 2. Натомість набір ва­ ріацій відображає все розмаїття, на яке були спроможні тогочасні майстри. Знахідки, що традиційно вважаються безпо­ середніми прототипами власне скіфських сокир (Іллінська 1961, с. 50; Есаян, Погребова 1985, с. 81), не розглядаються разом з північнопри­ чорноморськими через те, що не завжди можна назвати їхніми власниками саме скіфів (Техов 1972, с. 218; Погребова 1981, с. 44; Махортых 1991, с. 63). Значна кількість поховань з заліз­ ними провушними сокирами скіфського типу здійснена за кобанським обрядом: небіжчика в скорченому стані вкладали до ґрунтової ями з кам’яною конструкцією, а сокиру клали біля черепа (Техов 1980, с. 222; Погребова 1981, с. 44; Эрлих 2007, с. 188). Але деякі аналогічні зраз­ ки походять з поховань, влаштованих за кочів­ ницьким обрядом (Техов 1980, с. 219). Та навіть ці сокири з поховань, віддалених від основно­ го етнічного масиву кочових скіфів, і знайде­ ні в іншому етнічному середовищі недоцільно розглядати, не враховуючи первинний ареал їх виготовлення та поширення. Але детальний огляд сокир кавказьких культур виходить за межі на шого дослідження. Тож обмежимося лише окресленням їхніх подібних і розбіжних рис зі зразками з Північного Причорномор’я. Нагадаємо, що основна маса поховань з соки­ рами припадає на регіони, де відбувалися безпо­ середні контакти кочовиків з населенням кобан­ Рис. 3. Розповсюдження ударно­рубальної зброї на території Північного Причорномор’я. Нумерація пунктів по­ дана згідно каталога ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 8 ської та колхідської культур — південну Абхазію та Колхіду (Пиотровский 1954, с. 141; Погребова 1969, с. 179; 1981, с. 44; Есаян, Погребова 1985, с. 21; Махортых 1991, с. 7, 9), що не збігається з міркуваннями Є.І. Крупнова про шляхи втор­ гнення в Закавказзя вздовж узбережжя Каспій­ ського моря (Крупнов 1954, с. 193; 1960, с. 66; протилежну думку див.: Погребова 1984, с. 41). Маємо майже синхронні паралелі між фор­ мами з Кавказу та Придніпровського Лісо­ степу, приміром, поховання 70, 99 і 212 Сам­ таврського могильника, Келермес та, відповід­ но, Старша Могила і курган 12 біля Вовківців (Мелюкова 1964, с. 66; Есаян, Погребова 1985, с. 81; Галанина 1991, с. 15), поховання 103 і 173 Тлійського могильника та курган 485 біля Оксютинців (Іллінська 1961, с. 36; Техов 1980, с. 219). Але зауважимо, що ці паралелі не є по­ вними аналогіями (Погребова 1969, с. 187; Еса­ ян, Погребова 1985, с. 82), а переважна біль­ шість сокир у похованнях Українського Лісо­ степу з’являється дещо пізніше. Група ІІ. Масив чеканів розпадається на дві нерівноцінні хронологічні групи. VІI — перша половина VI ст. до н. е. Так дату­ ється біметалевий чекан з Оріхового та залізні клевці з Трахтемирова та два з Цукур Лиману. V—ІV ст. до н. е. Тоді в Північному При­ чорномор’ї з’являються принципово нові фор­ ми, а саме, масивні вигнуті клевці (Перша За­ вадська Могила, могильник Скельки та чоти­ ри клевці з Бердянського кургану) та грацильні (курган 1 Вовківці, Мелітопольський, кургани Шпола, в уроч. Дар’ївка, біметалевий клевець Бердянського кургану та Гайманова Могила). Загалом спостерігаємо таку картину. В почат­ ковий період скіфської історії сталося механіч­ не привнесення нових елементів в матеріальну культуру кочових скіфів і осілих племен зі скіфо­ їдною культурою. Деякі рідкісні зразки (бімета­ леві чекани та залізні клевці з лопаттю) не мали продовження в новому середовищі. Натомість сокири з лопаттю та молоточкоподібним обу­ хом, привнесені до Північного Причорномор’я в середині VІI ст. до н. е., були підхоплені та використані місцевими майстрами для проду­ кування таких зразків. Можна припустити, що під впливом нововведень, починаючи від межі VII—VI ст. до н. е., була здійснена спроба розви­ нути бойові сокири на основі місцевих масив­ них клиноподібних прототипів. У подальшому, в середньоскіфський період, відбулося різке скорочення такого виду озбро­ єння. Сокира з кургану Жовтокам’янка більше нагадує дериват ранньоскіфських масивних екземплярів ніж інноваційний виріб. У курга­ нах 448 біля Журівки та хут. Шумейка відміче­ ні різновиди сокир, що стануть притаманними для подальшого періоду скіфської історії (По­ лин 1984). Відтак, у світлі останніх досліджень етно­ культурної історії скіфів зміна в наборі озброєн­ ня може постати як відображення просування нової хвилі кочовиків у Північне Причорномор’я (Алексеев 2003, с. 192) і певних трансформацій у матеріальній культурі (Алексеев 1992, с. 117). Але можна також припускати, що подібні змі­ ни пов’язані з затуханням у скіфській культурі відносно архаїчних кавказьких елементів. Адже через переміщення головного осередку кочо­ вої орди скіфів із Прикубання до Подніпров’я культурні контакти з племен кобанської культу­ ри переключилися на населення Українського Лісостепу та грецькі поліси. У пізньоскіфський період, після лакуни кінця VІ — першої половини V ст. до н. е., роз­ почався новий витóк у розвитку матеріальної культури скіфів. У той час помітні подальший розвиток і кількісна перевага грацильних форм сокир і чеканів. Можна припустити, що соки­ ри того часу є витворами лише місцевих май­ стрів, оскільки для них немає прототипів ані в сусідніх культурах, ані в колі синхронних куль­ тур іраномовних кочовиків. У пам’ятках Криму бойові сокири представ­ лені одиничними знахідками — з Талаєвського кургану та поховання 3/2 некрополя Неаполя Скіфського. Від розглянутих зразків вони від­ різняються тим, що симетричне лезо розташо­ ване на тонкій видовженій шийці. В.А. Іллін­ ська відносила ці вироби до суто скіфських, а їхню незвичну форму пояснювала індивідуаль­ ними рисами (Іллінська 1961, с. 39, рис. 7, 8 9). Проте варто зазначити, що в озброєнні пізніх скіфів Криму сталися значні трансформації (Высотская 1972, с. 149), які полягали, зокре­ ма, в широкому запозиченні сарматських і ла­ тенських речей (Симоненко 2005, с. 91, рис. 5). Але появу нових форм сокир складно пояснити культурним впливом. Якщо зважати на те, що кількість зброї у похованнях пізніх скіфів до­ волі обмежена, можна припустити, що вказані зразки виконували роль лише церемоніальної зброї. Можна також припустити місцеві корені со­ кир відділу І. Великі клиноподібні з масивним обухом сокири з’явилися в похованнях і посе­ ленських комплексах на півстоліття пізніше по­ рівняно з легкими. Певно, подібні вироби були продуктом місцевих ковалів і демонструють або ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 9 спробу трансформувати робочі зразки в бойові, або ж є ремінісценцією новочеркаської тради­ ції виготовлення бойових сокир. На це вказують схожі риси їх — клиноподібна форма, виїмка в основі та провух, зміщений до обуха. На користь думки про місцеве виготовлення масивних со­ кир у той час свідчить і той факт, що попри не­ значну їх кількість у Північному Причорномор’ї розмаїття їх форм ширше ніж на Кавказі (Возне­ сенская 1975, с. 82). У тому регіоні вони репре­ зентовані зовсім рідко — приміром, поховання 70 Самтаврського могильника, а в Середній Єв­ ропі зовсім невідомі (Скорый 1983, с. 8). Просторовий розподіл скіфських бойових сокир показує (рис. 3), що протягом VII—VI ст. до н. е. вони «осідали» переважно в пам’ятках Лісостепу. Це можна пов’язати і зі слідами воєнних набігів кочовиків (Фіалко, Болтрик 2003, с. 76), і з місцевим виробництвом за скіф­ ськими зразками (Шрамко И.Б. 1994, с. 43). Знахідки бойових сокир V—IV ст. до н. е. кон­ центруються в Нижньому Подніпров’ї — цен­ тральній частині Європейської Скіфії. Тут по­ мітна й концентрація поховань з набором ознак важкоозброєного воїна. У 75 % поховань з сокирами трапилися деталі залізного панци­ ра, а в 72 % — кінського спорядження. Це може бути додатковим аргументом на користь при­ пущення про виділення у скіфському середо­ вищі інституту дружинників (Черненко 1986, с. 85; 1992, с. 101; Бессонова 1998, с. 57). Така тенденція, ймовірно, відображає трансформа­ цію кочової орди в складніший політичний ор­ ганізм. Дотичною складовою того процесу є концентрація поховань важкоозброєних воїнів у смузі так зв. Золотого поясу Скіфії. Додаток. Каталог знахідок бойових сокир та чеканів та теренах України (порядковий номер в каталозі відповідає пунктам на карті) Західне Поділля 1, 2. Перебиківці, курган 2. Остання чверть VII ст. до н. е. (Смирнова 1993, с. 112, рис. 7, 2, 10). 3. Круглик, курган 1. Остання чверть VІI ст. до н. е. (там само, с. 109, рис. 4, 7). 4. Ленківці, курган 1. Перша половина VІI ст. до н. е. (Мелюкова 1953, с. 60). 5. Дуплинське, курган 1. Перша половина VI ст. до н. е. (Sulimirski 1936, s. 70, tab. IX, 6). 6. Новосілка Гримайлівська, курган. Перша по­ ловина VI ст. до н. е. (Ор. сit., tab. XI, 1). Лісостепове Правобережжя 7. Трахтемирівське городище. Перша половина VI ст. до н. е. (Ковпаненко 1971, с. 116, рис. 2, 41). 8. Мала Офірна, курган. Кінець VII ст. до н. е. (Петровська 1968, с. 173, рис. 4, 10). 9. Переп’ятиха, поховання 3. Остання чверть VІI ст. до н. е. (Скорий 1990, с. 106). 10. Реп’яхувата Могила, поховання 2. Кінець VII ст. до н. е. (Ильинская, Мозолевский, Тере­ ножкин 1980, с. 42, рис. 11, 1). 11. Куцеволівка, курган 9. Третя чверть VI ст. до н. е. (Бокий, Ольховский 1994, с. 156, рис. 2). 12. Журівка, курган 448. Друга половина VI ст. до н. е. (Ильинская 1975, с. 102, табл. Х, 28). 13. Дар’ївка, курган. ІV ст. до н. е. (Іллінська 1961, с. 34, рис. 5, 1). 14. Михайлівка, курган 9. ІV—ІІІ ст. до н. е. (Ковпа­ ненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 122, рис. 37, 13). Лісостепове Лівобережжя 15, 16. Більське городище. VII—VI ст. до н. е. (Шрамко И.Б. 1994, с. 45, рис. 1, 5а, 5б). 17, 18. Луки, курган. Перша половина VI ст. до н. е. (Іллінська 1968, с. 152, рис. 1, 1, 2). 19, 20. Старша Могила. Перша половина VI ст. до н. е. (Іллінська 1951, с. 198, табл. І, 6, 7). 21. Оксютинці, курган 3. VI ст. до н. е. (Іллінська 1961, с. 36, рис. 6, 8). 22, 23. Оксютинці, курган 5. VI ст. до н. е. (там само, рис. 6, 6, 11). 24. Оксютинці, курган 489. VI ст. до н. е. (там само, с. 38, рис. 6, 12). 25. Скоробор, курган 1. VI ст. до н. е. (Ковпанен­ ко 1967, с. 148, рис. 44, 2). 26. Хут. Шумейка, курган. VI ст. до н. е. (Іллін­ ська 1961, с. 36, рис. 6, 1). 27. Вовківці, курган 12. VI ст. до н. е. (там само, с. 38, рис. 6, 14). 28. Вовківці, курган 1. IV ст. до н. е. (там само, с. 34, рис. 5, 3). 29. Люботинський могильник, зруйнований кур­ ган (Бандуровский, Буйнов 2000, с. 88, рис. 59, 6). Степове Причорномор’я 30. Оріхове, випадкова знахідка. VII ст. до н. е. (Подобед 1994, с. 181, рис. 1). 31. Курганна група Страшної Могили, похован­ ня 4/2. V—ІV ст. до н. е. (Тереножкин и др. 1973, с. 114, рис. 28, 12). 32. Перша Завадська Могила. V—ІV ст. до н. е. (Мозолевский 1980, с. 104, рис. 43, 5). 33. Любимівка, курган 6. ІV ст. до н. е. (Лесков 1968, с. 253). ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 10 34. Червоний Поділ, поховання 1/1. Кінець пер­ шої — початок другої чверті IV ст. до н. е. (Полин 1984, с. 112, рис. 13, 3). 35. Гайманова Могила. Середина IV ст. до н. е. (Бідзіля, Мозолевський 1969, с. 118). 36. Жовтокам’янка, курган. Перша половина ІV ст. до н. е. (Мозолевский 1982, с. 208, рис. 34, 22). 37. Мамай Гора, поховання 109/3. ІV ст. до н. е. (Андрух 2004, с. 17). 38. Дніпрорудний, поховання 6/2. Друга поло­ вина IV ст. до н. е. (Елагина, Кузнецова, Кузне­ цов 2004, с. 142, рис. 3, б). 39, 40. Бердянський курган. Друга чверть ІV ст. до н. е. (Мурзін, Фіалко 1998, с. 107, рис. 5; 6). 41. Могильник Скельки. Клевець подібний до се­ рії виробів з Бердянського кургану. ІV ст. до н. е. (Попандопуло 2011, с. 22, рис. 3, 4). 42. Мелітопольський курган. Третя чверть IV ст. до н. е. (Тереножкин, Мозолевский 1988, с. 115, рис. 129). Зразки сумнівного походження 43. Закляте, курган 3, сокира відома за малюнком В. Хвойки. VI ст. до н. е. (Іллінська 1968, с. 158, рис. 8, 2). 44. Капітонівка, курган 485, сокира відома за ма­ люнком О.А. Спіцина. ІV ст. до н. е. (Іллінська 1961, с. 38, рис. 7, 6). 45. Ладижичі, курган 1, сокира не збереглася, ві­ дома за згадкою в публікації. ІV ст. до н. е. (Ков­ паненко Бессонова, Скорый 1989, с. 122). 46, 47. Сокири зі збірки НМІУ, відомі за публіка­ цією (Іллінська 1961, с. 36, рис. 6, 5; с. 39, рис. 7, 4). 48. Депаспортизований екземпляр, відомий за ма­ люнком з архіву Є.В. Черненка (інформацію лю­ б’язно надав Ю.В. Болтрик). Алексеев А.Ю. Скифская архаика (Скифы в VII—IV вв. до н. э. Историко­археологический очерк). — СПб., 1992. Алексеев А.Ю. Хронография Европейской Скифии. — СПб., 2003. Алексеев В.П. К вопросу о семантике скифского оружия на «борисфенах» // Древнее Причерноморье. — Одесса, 1996. — С. 5—7. Андрух С.И. Оружие скифских захоронений могильника Мамай­Гора // СПК. — 2004. — ХІ. — С. 14—19. Бандуровский А.В., Буйнов Ю.В. Курганы скифского времени (северскодонецкий вариант). — К., 2000. Бессонова С.С. Дружинные курганы в украинской Лесостепи скифского времени // Скифы, хазары, славяне, Древняя Русь. — СПб., 1998. — С. 57—58. Бідзіля В.І., Мозолевський Б.М. Розкопки Гайманової могили в 1969 р. // АИУ. — 1969. — IV. — С. 118—122. Бокий Н.М., Ольховский В.С. Раннескифский курган на Днепровском Правобережье // РА. — 1994. — № 2. — С. 151—163. Боковенко Н.А. К вопросу о восточных импульсах в раннескифской культуре Северного Причерноморья // Ски­ фия и Боспор. — Л., 1989. — С. 79—80. Болтрик Ю.В., Фиалко Е.Е., Чередниченко Н.Н. Бердянский курган // РА. — 1994. — № 3. — С. 140—155. Вахтина М.Ю. Скифское погребение у Цукурского лимана на Тамани // І Кубанская археологическая конферен­ ция. — Краснодар, 1989. — С. 52—53. Высотская Т.Н. Поздние скифы в Юго­Западном Крыму. — К., 1972. Вознесенская Г.А. Технология производства железных предметов Тлийского могильника // Очерки технологии древнейших производств. — М., 1975. — С. 76—116. Галанина Л.К. Контакты скифов с ближневосточным миром (по материалам келермесских курганов) // АСГЭ. — 1991. — 31. — С. 15—29. Глосек М. К вопросу о средневековых чеканах // Военная археология. — СПб., 1998. — С. 192—193. Горбунова Т.Г. Типологический метод в археологии и его значение при изучении снаряжения кочевников // Сна­ ряжение кочевников Евразии. — Барнаул, 2005. — С. 22—26. Горелик М.В. Оружие Древнего Востока. — М., 1993. Грицюк В.М. До питання про озброєння скіфського типу: позиція воєнного історика // Эпоха раннего железа. — К., 2009. — С. 111—115. Эрлих В.Р. Северо­Западный Кавказ в начале железного века. Протомеотская группа памятников. — М., 2007. Елагина Н.Г., Кузнецова Т.М., Кузнецов С.В. Погребальный обряд могильника Днепрорудный // Kimmerowie— scіtowie—sarmaci. — Kraków, 2004. — S. 133—147. Есаян С.А., Погребова М.Н. Скифские памятники Закавказья. — М., 1985. Іллінська В.А. Курган Старша Могила — пам’ятка архаїчної Скіфії // Археологія. — 1951. — V. — С. 196—212. Іллінська В.А. Скіфські сокири // Археологія. — 1961. — XII. — С. 27—52. Іллінська В.А. Із неопублікованих матеріалів скіфського часу в Лівобережному Лісостепу // Археологія. — 1968. — ХХІ. — С. 147—163. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 11 Ильинская В.А. Раннескифские курганы бассейна реки Тясмин (VII—VI вв. до н. э.). — К., 1975. Ильинская В.А., Мозолевский Б.Н., Тереножкин А.И. Курганы VI в. до н. э. у с. Матусов // Скифия и Кавказ. — К., 1980. — С. 31—63. Клочко В.І. Озброєння та військова справа давнього населення України (5000–900 рр. до Р. Х.). — К., 2006. Ковпаненко Г.Т. Раскопки Трахтемировского городища // АИ 1965. — М., 1966. — С. 103—106. Ковпаненко Г.Т. Племена скіфського часу на Ворсклі. — К., 1967. Ковпаненко Г.Т. Памятники раннескифского времени Каневщины // Проблемы скифской археологии. — М., 1971. — С. 115—120. Ковпаненко Г.Т., Бессонова С.С., Скорый С.А. Памятники скифской эпохи Днепровского Лесостепного Правобе­ режья. — К., 1989. Крупнов Е.И. О походах скифов через Кавказ // Вопросы скифо­сарматской археологии. — М., 1954. — С. 186—194. Крупнов Е.И. Древняя история Северного Кавказа. — М., 1960. Кулинский А.Н. Атрибуция и описание холодного и некоторых других видов ручного, метательного оружия и штыков. — СПб., 2007. Лесков А.М. Раскопки Каховской экспедиции // АО 1968. — М., 1969. — С. 253—254. Лесков А.М., Черненко Е.В., Болтрик Ю.В. и др. Отчет о раскопках Каховской экспедиции в 1968 году // НА ІА НАНУ. — 1968/15. Максимов Е.В., Петровская Е.А. Древности скифского времени Киевского Поднепровья. — Полтава, 2008. Махортых С.В. Скифы на Северном Кавказе. — К., 1991. Медведская И.Н. Периодизация скифской архаики и Древний Восток // РА. — 1992. — № 3. — С. 86—107. Мелюкова А.И. Памятники скифского времени на Среднем Днестре // КСИИМК. — 1953. — 51. — С. 60—73. Мелюкова А.И. Вооружение скифов. — М., 1964 (САИ. — Вып. Д1—4). Могилов О.Д., Діденко С.В. Скіфський курган 448 біля с. Журівка — пам’ятка перехідного часу в Потясминні // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 45—55. Мозолевский Б.Н. Скифские курганы в окрестностях г. Орджоникидзе на Днепропетровщине (раскопки 1972— 1975 гг.) // Скифия и Кавказ. — К., 1980. — С. 70—154. Мозолевский Б.Н. Скифский «царский» курган Желтокаменка // Древности Степной Скифии. — К., 1982. — С. 179—222. Москаленко Н.П., Недопако Д.П. Исследование металлических изделий из Репяховатой Могилы // Скифия и Кав­ каз. — К., 1980. — С. 64—79. Мурзін В.Ю., Фіалко О.Є. Зброя з Бердянського кургану // Археологія. — 1998. — № 3. — С. 103—112. Петренко В.Г. Культура племен Правобережного Среднего Поднепровья в IV—III вв до н. э. // МИА. — 1961. — 96. — С. 53—102. Петровська Є.О. Курган VI ст. до н. е. біля с. Мала Офірна на Київщині // Археологія. — 1968. — ХХІ. — С. 164—174. Пиотровский Б.Б. Скифы и Древний Восток // СА. — 1954. — 19. — С. 141—158. Погребова М.Н. Железные топоры скифского типа в Закавказье // СА. — 1969. — № 2. — С. 179—187. Погребова М.Н. Памятники скифской культуры в Закавказье // Кавказ и Средняя Азия в древности и средневековье. — М., 1981. — С. 42—58. Погребова М.Н. Закавказье и его связи с Передней Азией в скифское время. — М., 1984. Подобед В.А. К вопросу о биметаллических чеканах // Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Север­ ного Причерноморья. — Тирасполь, 1994. — С. 181—185. Полин С.В. Захоронение скифского воина­дружинника у с. Красный Подол на Херсонщине // Вооружение ски­ фов и сарматов. — К., 1984. — С. 103—119. Попандопуло З.Х. Скифский грунтовый могильник «Скельки». — Запорожье, 2011. Пузикова А.И. Курганные могильники Среднего Подонья (публикация комплексов). — М., 2001. Симоненко О.В. Комплекс озброєння сарматського та пізньоскіфського війська // Нариси з воєнної історії давньої України. — К., 2005. — С. 91—106. Скорый С.А. Вооружение скифского типа в Средней Европе. Автореф. дис. … канд. истор. наук. — К., 1983. Скорий С.А. Курган Переп’ятиха (До етнокультурної історії Дніпровського Лісостепового Правобережжя). — К., 1990. Скуднова В.М. Погребения с оружием из архаического некрополя Ольвии // Записки Одесского археологичес­ кого общества. — 1960. — І (34). — С. 60—74. Смирнова Г.И. Памятники Среднего Поднестровья в хронологической схеме раннескифской культуры // РА. — 1993. — № 2. — С. 101—118. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 12 Солнцев Л.А., Шрамко Б.А. Металлографические исследования изделий с Люботинского городища // Люботин­ ское городище. — Харьков, 1998. — С. 132—140. Тереножкин А.И., Ильинская В.А., Черненко Е.В., Мозолевский Б.Н. Скифские курганы Никопольщины // Скиф­ ские древности. — К., 1973. — С. 113—186. Тереножкин А.И., Мозолевский Б.Н. Мелитопольский курган. — К., 1988. Техов Б.В. Очерки древней истории и археологии Юго­Осетии. — Тбилиси, 1972. Техов Б.В. Скифы и материальная культура Центрального Кавказа в VII—VI вв. до н. э. (по материалам Тлийского могильника) // Скифы и Кавказ. — К., 1980. — С. 219—257. Фіалко О.Є., Болтрик Ю.В. Напад скіфів на Трахтемирівське городище. — К., 2003. Худяков Ю.С. Основные понятия оружиеведения // Новое в археологии Сибири и Дальнего Востока. — Новоси­ бирск, 1979. — С. 184—193. Черненко Е.В. Скифские боевые топоры // АИУ 1978—1979 гг. — Днепропетровск, 1980. — С. 88. Черненко Е.В. Появление тяжелой конницы в степях Евразии // Тез. докл. и сообщ. на конф. по вопросам скифо­ сарматской археологии. — М., 1986. — С. 85—87. Черненко Е.В. Курганы воинов­дружинников Скифии // Киммерийцы и скифы. — Мелитополь, 1992. — С. 101—102. Шелехань О.В. Зображення бойових сокир на антропоморфних стелах скіфського часу // Проблеми історії та ар­ хеології України. Тези доп. VII Міжнар. наук. конф. — Харків, 2010. — С. 36—37. Шрамко Б.А. К вопросу о технике земледелия у лесостепных племен скифского времени в Восточной Европе // СА. — 1961. — № 1. — С. 73—90. Шрамко Б.А., Фомін Л.Д., Солнцев Л.О. Техніка виготовлення скіфської наступальної зброї із заліза й сталі // Архео­ логія. — 1970. — ХХІІІ. — С. 40—58. Шрамко И.Б. Изготовление топоров и тесел у лесостепных племен бассейна р. Ворсклы в скифское время // Проблемы охраны и использования памятников археологии в Донбассе. — Донецк, 1989. — С. 149—150. Шрамко И.Б. Сварные изделия скифского времени в бассейне Ворсклы // Охорона і дослідження пам’яток Пол­ тавщини. — Полтава, 1990. — С. 137—139. Шрамко И.Б. Развитие кузнечного ремесла у племен бассейнов Ворсклы и Псла в скифскую эпоху // Древнос­ ти 1994. — Харьков, 1994. — С. 43—57. Bukowski Z. The Scythian Influence in the Area of Lusatian Culture. — Wrocław, 1977. Kłosińska E. Czekan żelazny z miejscowości Wercharta, pow. Lubaczów // Archeologia Polski Środkowowschodniej. — Lublin, 2003. — VI. — S. 219—221. Kostrzewski J. Czekany bojowe ‘łużyckie’ z wczesnej epoki żelaznej // WA. — 1936. — 11. — S. 3—27. Sulimirski T. Scytowie na Zachodniem Podolu. — Lwów, 1936. Надійшла 29.09.2011 А.В. Шелехань БОЕВЫЕ ТОПОРЫ СКИФСКОГО ТИПА ИЗ СЕВЕРНОГО ПРИЧЕРНОМОРЬЯ Уточнение параметров некоторых видов боевых топоров и привлечение новых источников позволило дополнить типологию этих изделий А.И. Мелюковой. Согласно ей, высшей таксономической единицей является группа, выделенная по функциональному назначению. Таким образом, очерчены две группы — собственно боевые то­ поры и чеканы. В свою очередь, первая группа разделена на два отдела — массивные и легкие. Относительно массивных топоров выдвинуто предположение об их происхождении от местных предскифских форм; легкие об­ разцы безоговорочно признаются заимствованными во время переднеазиатских походов. Вторая группа (чеканы) менее презентабельна и разделена на два отдела: собственно чеканы и клевцы. Все боевые топоры распадаются на две хронологические группы. Первая группа (середина VII — третья чет­ верть VI в. до н. э.) соответствует раннескифскому этапу. Изделия этого времени изготовлены под влиянием тех­ нологий кавказского центра металлообработки, а некоторые были привнесены и маркируют самые ранние па­ мятники времен вторжения скифов в Восточную Европу. Вторая группа датирована второй половиной V—IV вв. до н. э. Дискретность в развитии боевых топоров можно объяснить тем, что после перемещения центра скифской орды из Прикубанья в Причерноморье сместился и вектор культурных контактов кочевников из Прикавказья на территорию украинской лесостепи. Динамика изменения комплекса ударно­рубящего оружия подтвердила привнесение железных проушных то­ поров в Северное Причерноморье в середине VII в. до н. э. Заимствованные формы были использованы местны­ ми мастерами. Далее, в конце V в. до н. э., возникли формы, присущие исключительно памятникам Северного Причерноморья. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 13 Пространственно­хронологическое распределение боевых топоров показывает, что изделия VII—VI вв. до н. э. концентрируются в Лесостепи, что можно связать как с набегами кочевников, так и местным их производством за скифскими образцами. Топоры V—IV вв. до н. э. найдены в погребениях Нижнего Поднепровья, где отмечено и скопление могил тяжеловооруженных воинов. Это может быть еще одним аргументом в пользу гипотезы о вы­ делении в скифской среде института дружинников, а вместе с этим — и трансформации скифской орды в более сложный политический организм. O.V. Shelekhan BATTLE AXES OF SCYTHIAN TYPE FROM THE BLACK SEA NORTH REGION More precise definition of parameters of certain types of battle axes and the usage of new sources allowed the author to supplement A.I. Meliukova’s typology of these items. According to this typology, the highest taxonomic unit is a group determined by its functional purpose. Thus, two groups are outlined: the proper battle axes and hammer­axes. In its turn, the first group is divided into two parts: massive and light. Concerning the massive axes, an assumption is made that they originated from the local pre­Scythian forms; the light specimens are unconditionally acknowledged to be borrowed during the Western Asian campaigns. The second group (hammer­axes) is less representative and is divided into two parts: the proper hammer­axes and pickaxes. All battle axes are divided into two chronological groups. The first group (from the middle of the 7th c. to the third quarter of the 6th c. BC) corresponds to the Early Scythian stage. Products of this period were made under the influence of technologies of the Caucasian metalwork centre and some of them were imported and mark the earliest monuments of times of Scythian invasions into Eastern Europe. The second group is dated from the second half of the 5th c. to the 4th c. BC. Discontinuous development of battle axes can be explained by the fact that after the Scythian horde centre moved from Kuban to the Black Sea north region the vector of the nomads’ cultural contacts drifted from the Caucasus region to the territory of Ukrainian forest­steppe zone. Dynamics of change in assemblage of percussion and cutting weapon confirmed the import of iron socketed axes in the Black Sea north region in the middle 7th c. BC. Borrowed forms were used by local craftsmen. Then, at the end of the 5th c. BC, forms peculiar exclusively for the Black Sea north region sites appeared. Space and chronological distribution of battle axes shows that the 7th and 6th c. BC items concentrated in the forest­ steppe zone, which can be related with the nomads’ raids or with their local production by the Scythian examples. The 5th and 4th c. BC axes were found in the burials of the Dnipro River lower region where a concentration of heavy warriors’ graves is recorded. It can be another argument for the hypothesis of forming the institution of retainers in the Scythian milieu, and together with that of transformation of the Scythian horde into a more complicated political organism. В Одеському археологічному музеї НАН Укра­ їни зберігається одна з найкращих колекцій стародавнього скла, що дозволяє в головних рисах прослідкувати історію використання та © А.М. КОЛЕСНИЧЕНКО, А.С. ОСТРОВЕРХОВ, 2012 виготовлення скла від найдавніших часів до пізнього середньовіччя. Значну її частину ста­ новить посуд римського часу, серед якого є ек­ земпляри, виготовлені методом видуву в фор­ му. Багато артефактів цієї серії унікальні або ж рідкісні (Сорокина 1960; 1978, с. 270, рис. 1, 11; 2, 8, 18; 3, 8, 16, 19). А.М. Колесниченко, А.С. Островерхов ФІГУРНИЙ КЕЛИХ ІЗ ПАНТИКАПЕЯ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ДУТОГО У ФОРМУ СКЛА У ПІВНІЧНОМУ НАДЧОРНОМОР’Ї В I — СЕРЕДИНІ II ст. На широкому історико­археологічному тлі розглянуто походження, призначення та технологію виготовлення видуто­ го у форму скляного посуду I — початку II ст., що побутував на північнопричорноморських теренах. К л ю ч о в і с л о в а: Північне Надчорномор’я, римська доба, скляний посуд, технологія виготовлення, хімічний склад, призначення, семантика.

Similar Items