Визначний дослідник старожитностей України (пам’яті Галини Іванівни Смирнової)

В осягненні проблем доби пізньої бронзи—раннього заліза не можна обійтися без усвідомлення внеску, зробленого Галиною Іванівною Смирновою. Современное состояние проблем эпохи бронзы—раннего железа на территории Западной Украины и Северной Молдовы не возможно представить без осмысления вклада, сделан...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія
Date:	2012
Main Authors:	Бессонова, С.С., Скорий, С.А.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2012
Subjects:	Історія науки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70052
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Визначний дослідник старожитностей України (пам’яті Галини Іванівни Смирнової) / С.С. Бессонова, С.А. Скорий // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 135-142. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860138814167580672
author	Бессонова, С.С. Скорий, С.А.
author_facet	Бессонова, С.С. Скорий, С.А.
citation_txt	Визначний дослідник старожитностей України (пам’яті Галини Іванівни Смирнової) / С.С. Бессонова, С.А. Скорий // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 135-142. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Археологія
description	В осягненні проблем доби пізньої бронзи—раннього заліза не можна обійтися без усвідомлення внеску, зробленого Галиною Іванівною Смирновою. Современное состояние проблем эпохи бронзы—раннего железа на территории Западной Украины и Северной Молдовы не возможно представить без осмысления вклада, сделанного сотрудником Государственного Эрмитажа Галиной Ивановной Смирновой. Многие исследованные ею памятники стали эталонными (поселения Магала, Незвисько, Долиняны, могильник Старые Бедражи, курганы у сел Круглик и Перебыковцы и др.). К достижениям Галины Ивановны следует отнести, в частности, выделение раннего-лиградского типа памятников, уточнение хронологии чернолесских древностей Поднестровья и разделение их на два локальных варианта, удревнение памятников типа Сахарна—Солончены и определение их генезиса, датировка раннескифских погребений, хронология и просхождение куштановицкой культуры, обработка и анализ материалов Немировского городища и многое др. It is not possible to imagine the contemporary state of matters of the Bronze and the Early Iron Ages on the territory of Western Ukraine and Northern Moldova without the comprehension of the contribution made by Halyna Ivanivna Smyrnova, an employee of the State Hermitage. Many sites studied by her became benchmarks (Magala, Nezvysko, and Dolyniany settlements, Stari Bedrazhi burial ground, barrows near Kruhkyk and Perebytkivtsi villages, etc.). To the achievements of Halyna Ivanivna should be attributed, in particular, the following: definition of the Early Holihrady type monuments, specification of Chornoliska culture antiquities in the Dnister River region and their division into two local variants, determination of Saharna—Solonceni type sites as being older and identification of their genealogy, dating of the Early Scythian burials, chronology and origin of Kushtanovytska culture, processing and analysis of materials from Nemyrivske hillfort, and many others.
first_indexed	2025-12-07T17:48:17Z
format	Article
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 135 Наукова діяльність співробітника Ермітажу — Галини Іванівни Смирнової — була пов’язана з Україною і сусідньою Молдовою: тут вона про вадила розкопки, тут було й лишилося багато її друзів і колег. У роковини смерті Галини Іва нівни (�23 липня 2011 р.) згадаймо цю визнач ну особистість і вченого, з якою нам пощасти ло спілкуватися. Г.І. Смирнова народилася 25 вересня 1928 р. в Калінінській обл. (нині Тверська). 1930 р. ро дина переїхала до Ленінграда, де Галина Смир нова навчалась у середній школі. На початку війни, як згадувала вона пізніше в листі до од ного з авторів, Галина з мамою та братом ви їхали на літо на батьківщину — в Тверську обл., де прожили три роки. Свято перемоги сім’я ра зом з батьком відзначала в Ленінграді. У 1946 р. Галина Смирнова вступила на істо ричний факультет Ленінградського державного університету, який закінчила 1951 р. У студент ські роки вона брала участь у роботі Давньола дозької експедиції (1947 р.) під керівництвом В.І. Равдонікаса, а також ПівденноПодільської (1948 р.) і ВолзькоДонської (1949—1951 рр.), які очолював М.І. Артамонов. Як пізніше на пише Галина Іванівна в автобіографії, її «наукові інтереси — передскіфська та скіфська археоло гія — визначилися 1948 р. на розкопках Немирів ського та Северинівського городищ на Південно му Бузі. Матеріали цих пам’яток були складовою кандидатської дисертації «Археологічні культури лісостепової Правобережної України та Молда вії», успішно захищеної на Вченій Раді історич ного факультету Ленінградського університету наприкінці 1954 р.» 1. Додамо, дисертація була виконана аспіранткою кафедри археології Ле нінградського університету під керівництвом проф. М.І. Артамонова, який очолював кафед ру, а від 1951 р. — і Ермітаж. Галина Іванівна не 1 Висловлюємо подяку М.Т. Кашуба (СанктПе тер бург) за надання фактологічного матеріалу. © С.С. БЕССОНОВА, С.А. СКОРИЙ, 2012 помилилася у виборі теми кандидатської ди сертації — то відкривало великі перспективи для подальших наукових пошуків у досить вели кому регіоні, і власне дисертація була свого роду програмою: в ній була поставлена низка проб лем, над вирішенням яких дослідниця плідно працювала надалі (Гуцал, Гуцал 2001, с. 241). На початку 1955 р. Г.І. Смирнова стала стар шим науковим співробітником відділу істо рії первісної культури Державного Ермітажу, з яким було пов’язане все подальше наукове жит тя. Від 1957 р. вона виконувала обов’язки вче ного секретаря відділу (пізніше — відділ архео логії Східної Європи та Сибіру), а потім майже 40 років (від 1960 до 1998 рр.) очолювала його. Останні 13 років свого життя Галина Іванівна займала посаду головного наукового співробіт ника. Попри музейні та адміністративні наван таження, Г.І. Смирнова чи не щороку провади ла розкопки. Керована нею ЗахідноУкраїнська експедиція (колишня ПівденноПодільська, яку раніше очолював М.І. Артамонов) упродовж 1954—1988 рр. здійснила величезні за обсягом археологічні дослідження в Східному Прикар патті (західні області України та лісостепова Молдова). Г.І. Смирновій пощастило відкрити низку першокласних пам’яток, які завдяки її талан ту та працьовитості стали еталонними. Впро довж життя дослідниця розробляла кілька взаємопов’язаних тем, постійно «шліфуючи» думку та посилюючи аргументацію. Підсум ком тієї багаторічної роботи була докторська дисертація, успішно захищена 1990 р. у Києві. Зпоміж еталонних пам’яток і одна з най раніше досліджених — поселення Магала на р. Прут неподалік Чернівців, де від 1955 р. про тягом семи польових сезонів було досліджене нашарування трьох культур — пізньокомарів ської, Ноуа та двох періодів ҐаваГолігради. Так був виділений ранньоголіградський етап, який у часовому контексті займав місце між культурами Ноуа та розвиненого фракійського С.С. Бессонова, С.А. Скорий ВИЗНАЧНИЙ ДОСЛІДНИК СТАРОЖИТНОСТЕЙ УКРАЇНИ (пам’яті Галини Іванівни Смирнової) В осягненні проблем доби пізньої бронзи—раннього заліза не можна обійтися без усвідомлення внеску, зробленого Гали ною Іванівною Смирновою. К л ю ч о в і с л о в а: Західна Україна, доба бронзи—раннього заліза, персоналія. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 136 гальштату (Смирнова 1965). Чотири горизон ти Магали одразу стали взірцевою культурно хронологічною шкалою для синхронізації пам’яток не лише Східного Прикарпаття, а й Карпатського регіону в цілому (Смирнова 1957; 1957а; 1976а; 1978). До найвідоміших пам’яток належить і ба гатошарове поселення поблизу с. Незвисько ІваноФранківської обл., досліджене Г.І. Сми рновою в 1954, 1956 і 1957 рр., де виявле но нашарування від середини II тис. до н. е. до XII ст. н. е. (Смирнова 1960). Головними тут були поселення комарівської культури (Смирнова 1974) та ранньослов’янські пам’ятки перших століть нашої ери. Хоча ранньослов’янська тематика не входила до кола безпосередніх ін тересів Галини Іванівні, пам’ятка була дослі джена й видана, як усе, на найвищому рівні (Смирнова 1960; 1961; 1964). Слід зазначити, що серед праць Г.І. Смирнової немає публіка цій у традиційному розумінні, майже в кож ній — якесь надзавдання. Читати її праці — справжнє задоволення: чітка структура, ло гічний, стислий, майже математичний стиль викладу, багаторівневий аналіз, переконливі та виважені висновки. Статті Галини Іванів ни часто є надійними орієнтирами в освоєнні складної проблематики. Вони завжди добре ілюстровані рисунками, креслениками, всі лякими порівняльними таблицями, що прин ципово важливо для сприйняття аналітичних статей 2. Іншою важливою подією були розкопки в 1964—1965 рр. могильника культури Ноуа по близу с. Старі Бедражі на Пруті. Тут дослідже но 54 поховання раннього етапу цієї культури, аналіз яких дозволив виявити тривалу участь «зрубного» (сабатинівського) компоненту в її становленні. В опрацюванні матеріалів роз копок був удало застосований метод горизон тальної стратиграфії (Смирнова 1967; 1969, рис. 10). До проблеми еволюції культури Ноуа Галина Іванівна зверталася й пізніше, під час масштабних робіт на Дністрі. На її переконан ня, на лівобережжі Дністра, а також частково на правобережжі — на північ від розселення племен культури Ноуа — розвиток населен ня комарівської культури тривав аж до фіна лу культури Ноуа, пов’язаного з появою ґава голіградського населення на зламі XII—XI ст. до н. е. (Смирнова 1990). На якийсь час Галина Іванівна відволіклася на старожитності Закарпаття. Походженню та хронології куштановицької культури присвя чена велика проблемна стаття, написана разом 2 Г.І. Смирнова, безперечно, мала математичні здібності та, за свідченням людей з її близького оточення, свого часу розмірковувала, куди їй піти вчитися — на мате матичний чи історичний факультет Ленінградського університету. Участники Міжнародного колоквіуму з поховальної археології. Зліва направо: Є.Ф. Редіна, Г.І. Смирнова, С.А. Скорий, С.І. Андрух, Т.Л. Самойлова, румунські колеги. Тульча, Румунія, 1999 р. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 137 з чоловіком — К.В. Берняковичем (Смирнова, Бернякович 1965). На підставі двох повністю розкопаних могильників Колодне II та Чорний Потік зроблено висновок про участь західно подільського населення у формуванні кушта новицької культури. Пізніше ця теза була під тверджена матеріалами пізньоголіградського ґрунтового урнового некрополя, дослідженого в 1972 р. поблизу с. Остриця (Магалянська) на Буковині. Було також встановлено просування в ареал ґаваголіградської культури чорнолісь кого західноподільського населення (Смирнова 1973), а не власне скіфів, як вважалося раніше, що призвело до формування пам’яток куштано вицького типу. З ім’ям Г.І. Смирнової пов’язані також перші спроби виявлення пізньоголіград ських укріплених поселень — гальштатських городищ Закарпаття (Смирнова 1966; 1976). Комплекс пам’яток поблизу с. Долиняни на Буковині, досліджених у 1970—80і рр., можна вважати ще одним дарунком долі. Тут виявле но пам’ятки чотирьох культур, починаючи від доби середньої бронзи. Повністю розкопане поселення скіфського часу (Смирнова 1978; 1981а; 1986) є, разом з пізньочорноліським по селенням ДністровкаЛука, однією з небага тьох пам’яток на Дністрі, на яких простежено кількість житловогосподарських комплексів, їхні розміри, склад і призначення об’єктів, а також тип забудови, можна нагадати й про зразкове опрацювання знахідок. «Принагід но» тут були досліджені великий могильник з трупоспаленнями типу ПоянештьЛукашівка та унікальне гетське святилищеобсерваторія (Смирнова 1991). Осмислення та видання мо гильника потребувало занурення ще в одну наукову проблематику, так з’явилася ще одна значуща праця (Смирнова 1981). Та найбільше зусиль було докладено до ви вчення передскіфського та скіфського часу, з чого розпочиналася наукова біографія Гали ни Іванівні та яка була пріоритетною в її ді яльності. Тут дослідниці вдалося вирішити декілька взаємопов’язаних завдань. Насампе ред це впорядкування та узгодження дат за хідноподільських передскіфських (чорнолісь ких) пам’яток, які побутували у вітчизняній археології та значною мірою спиралися на за старілі розробки, з датами, запропонованими нинішніми західними вченими. Розбіжності між ними тоді становили майже 150 років. По стала також проблема чіткого розмежування пам’яток передскіфського часу, які виявилися неоднорідними, та скіфського, визначення їх ньої спадковості та відмінностей. Одночасно доводилося розв’язувати над складну проблему етнолінгвістичного змісту археологічних культур початку раннього за лізного віку Подністер’я, що вимагало доско налого знання матеріалів попередніх періодів і поза межами України та Молдови, з якими Г.І. Смирнова могла ознайомитися під час від ряджень і завдяки контактам з науковцями різ них країн. Плідність цих контактів визначали володіння німецькою та дар спілкування. До сягнення Галини Іванівни в цій царині давно стали надбанням археології. Голов не з них — виділення двох груп чорноліських пам’яток у Середньому Подністер’ї: південної (пам’ятки типу Григорівського городища) та північні шої (пам’ятки типу ДністровкиЛенківців), що репрезентували варіанти культури. Ключо вою пам’яткою стали кургани поблизу с. Мер винці на Дністрі (Смирнова 1977), досліджені М.І. Артамоновим ще на початку 1950х рр. Зіставлення матеріалів тих двох курганів, осо бливо знахідок — «хронологічних реперів», з різними хронологічними схемами того часу дозволило переконливо показати, що пам’ятки типу СахарнаСолончени в Молдові не можуть бути синхронними пам’яткам скіфського часу, як це вважалося тоді, і вони, найвірогідніше, одночасні з пізньочорноліськими пам’ятками Середньої Наддніпрянщини. Відповідно, верх ня межа групи СахарнаСолончени в Молдові була понижена на століття — з початку VI ст. до початку VIІ ст. до н. е. Принципово важ ливим був і висновок, що пам’ятки вказано го типу не могли бути наслідком просування населення із Середньої Наддніпрянщини в південнозахідному напрямку. В цьому по гляди Г.І. Смирнової збігалися з міркування ми А.І. Мелюкової та перечили висновкам В.А. Іллінської та О.І. Тереножкіна. Розуміння неоднорідності чорноліської куль тури на території України, зокрема у се ред ньо дніпровському Правобережжі та середній течії Дністра, склалося ще в 1950і рр. (М.І. Ар та монов, А.І. Мелюкова, О.І. Те ре нож кін). Та лише у 1980і рр., з накопиченням нових ма те ріа лів і осмисленням їх на тлі робіт попередни ків, зокрема з голіградської культури (І.К. Свєш ніков, А.І. Мелюкова), Г.І. Смирнова поставила питання щодо неоднорідності чорноліської культури в межах середньодністрянського регіо ну. Базовими стали розкопки поселення Дніс тровкаЛука в Кельменецькому рні Чернівець кої обл. (Смирнова 1984; 1985а). Статистична обробка керамічного матеріалу обох згаданих груп чорноліських пам’яток Подністер’я (Смир ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 138 нова, Кашуба 1988) дозволила встановити не лише схожість окремих пунктів і синхронізува ти їх (зокрема, шари Григорівського городища і Непоротова), але й розбіжності між ними. На явність двох локальних груп пізньочорнолісь кої культури на Середньому Дністрі стала об’єктивною реальністю. На широкому історикокультурному тлі бу ло показано, що дві згадані групи чорнолісь ких пам’яток виникли внаслідок нерівнознач ної участі гальштатських культур Прикарпаття (ҐаваГолігради) 3 та лісостепової Молдови (Са харнаСолончени). Ці різні за походженням культурні спільноти фракійського гальштату просунулися в ХІ ст. до н. е. із Верхнього По тисся (ҐаваГолігради) спочатку до Прикар паття та з БалканоПодунав’я до лісостепо вої Молдови (Кишинів—Корлатень, а пізні ше Козія—Сахарна—Солончени) (Смирнова 1982; 1984; 1985а; 1989; 1990; Смирнова, Ка шуба 1988). Спираючись на вивчення столо вого лощеного посуду, Г.І. Смирнова слідом за А.І. Мелюковою припускала, що головними носіями культурного голіградського, сахар нянського, а пізніше шолданештського впли ву, були майстрикерамісти, що не виключало присутності серед місцевої людності Лісосте пового Правобережжя значного іншокуль турного масиву на другій стадії чорноліської культури (Мелюкова, Смирнова 1981, с. 331; Смирнова 1983). У докторській дисертації дослідниця зро била хоч і попередній, але дуже важливий висновок щодо етнолінгвістичного змісту згаданих спільнот фракійського гальштату та ареалу їхнього впливу. Якщо більшість до слідників вважає «сахарнянців» фракійцями, то «голіградців» можна, на думку Г.І. Смир нової, здогадно віднести до ілірійців. Ці дві немісцеві етнолінгвістичні складові, як вва жала дослідниця, порізному проявляються в пізньочорноліській культурі: у південній під зоні (від Непоротова та Григорівки на Дністрі до Жаботина на Дніпрі) відчутніші сахарнян ські, тобто фракійські впливи, а в середній зоні (від Дністровки на заході до Київщини на сході) — голіградські, тобто «ілірійські» (Смирнова 1990). Ці важливі припущення до зволяють краще зрозуміти деякі регіональні 3 Термін був запропонований Г.І. Смирновою для позначення споріднених пам’яток: гальштатоїдних КарпатоДунайського регіону (Ґава) і Прикарпаття та придністерських районів Тернопілля (Голігради). Одночасно пропонувалося дещо розширити ареал цієї культури (Смирнова 1972; 1976; 2001). особливості культури північної підзони Лісо степу на початку доби раннього залізна, на самперед поховального обряду. Однією з тем, яку Галина Іванівна постій но тримала в полі зору, була хронологія перед скіфських пам’яток Східного Прикарпаття та Молдови (Смирнова 1980; 1985), а також ран ньоскіфських Середнього Подністер’я (Смир нова 1993). Прискіпливо аналізуючи аргумен ти Г. Коссака, Л.К. Галаніної, В.Г. Петренко, С.В. Поліна, І.М. Медведської та інших архео логів, Смирнова схилялася до пониження дат початку ранньоскіфської історії. До наявних реперів вона додала закриті комплекси до сліджених нею курганів поблизу сіл Круглик, Долиняни, Перебиківці та Ленківці (останній розкопаний А.І. Мелюковою), які відтоді уві йшли до кола еталонних комплексів скіфської архаїки. Поряд з іншими хроноіндикаторами, яким Г.І. Смирнова приділяла багато уваги, важливою категорією інвентарю виявився сі роглиняний кружальний посуд. Тривалий час його вважали кельтським, але знахідки спо чатку на поселенні Залісся (розкопки О.Д. Га ніної), а потім у закритих комплексах кургану Круглик і поселення Долиняни спростували це враження. Завдяки цьому вдалося випра вити верхню дату західноподільської групи пам’яток — пересунути її з III у V ст. до н. е. (Смирнова 1990; 1994; 1999). Важливим результатом досліджень па м’я ток Середнього Подністер’я було виокрем лення головних рис поховального обряду чорноліського та ранньоскіфського часу, а водночас — і висновок щодо відсутності без посередньої спадковості населення цих двох періодів, зокрема між військовими дружин ними похованнями в курганах скіфського часу та рядового населення в курганах і ґрун тових чорноліських могильниках. Джерелом для аналізу чорноліського поховального об ряду стали кургани, досліджені в 1950і рр. по близу сіл ЛукаВрублівецька (І.Г. Шовкопляс, Є.В. Максимов), Мервинці (М.І. Артамонов), пізніше — поблизу с. Бернашівка (А.Ф. Гуцал) і особливо кургану на пізньочорноліському поселенні ДністровкаЛука (Смирнова 1984, с. 53—55; 1997; Smirnova 1998). Стосовно по ховального обряду ранньо скіфського часу, то Галина Іванівна спростувала погляд, поши рений до середини 1970х рр., і довела, що на Західному Поділлі та Буковині був пошире ний звичай ховати в чотирикутних стовпових гробницях, що поєднує ці території зі світом скіфської культури від Середньої Наддніпрян ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 139 щини до Алтаю (Смирнова 1977а; 1979; 1993; 1997). Пізніше реконструйований Г.І. Смир новою обряд поховання в стовпових гробни цях і особливості їхньої конструкції були під тверджені дослідженнями інших архео логів, які працювали на Дністрі. Особлива тема досліджень Галини Іванів ни, якій вона присвятила чимало праць в останні два десятиліття, — Немирівське горо дище на Південному Бузі, відоме, голов ним чином, як пам’ятка чорноліської та скіфської культур, хоча насправді вона бага тошарова. Дослідниця вважала своїм обо в’я зком підготувати пов ну публікацію колекції знахідок з розкопок С.С. Гамченка, О.А. Спі цина (1909—1910 рр.) і М.І. Ар тамонова, хра нителем якої була в Ермітажі. З притаман ною їй прискіпливістю Галина Іванівна бага то сил і часу затратила на вивчення та зведення польової документації різних років розкопок, не завжди досконалої та повної. Головні аспекти цієї теми: Немирівське горо дище в системі скіфської архаїки та галь штатський компонент у лісостеповій культу рі ранньоскіфського часу (Смирнова 1992, 1996; 1996а; 1998; 1998а; 2001; 2001а). У низці ґрунтовних публікацій сконцентровані ос нов ні результати багаторічних досліджень: подано всебічну характеристику городища та стан його дослідженості, житлових споруд, керамічних комплексів чорноліського та ран ньо скіфського часу, виокремлених у процесі роботи над колекцією. Після широкого по рівняльного аналізу (правобережжя Дніпра, Середній Дністер, культури пізнього кане льованого Гальштату періоду НаС Середньої Європи від Прикарпаття до Паннонії та Нижньої Австрії) зроблено важливі спосте реження щодо специфіки цієї складної для розуміння пам’ятки. Зокрема, показана сво єрідність столового тонкостінного посуду чорноліського часу порівняно з керамікою Середньої Наддніпрянщини та Середнього Подністер’я (група ГригорівкаНепоротів). Гальштатські традиції Чорнолісся виразно продовжуються і в скіфські часи, що дозво ляє залучити пам’ятки ранньоскіфського часу лісостепової смуги ДніпроДніс тер сь кого межиріччя до широкого кола гальштатських або гальштатоїдних культур Середньої Євро пи (Смирнова 1998, с. 39). Останні праці по Немирівському городищу виконані разом з колегами М.Т. Кашубою та М.Ю. Вахтіною (Смирнова, Кашуба, Вахтина 2010; Kaşuba, Smirnova, Vakhtina 2011). Науковий доробок Г.І. Смирнової загалом нараховує близько 160 праць, більшість з яких важливі та актуальні для нинішньої археології. Говорячи про Галину Іванівну як про осо бистість, вченого, одного з організаторів на укової діяльності Ермітажу, слід зазначити, що, крім таланту лідера, їй було притаманне особливе почуття відповідальності. Вимогли ва до себе і до інших, вона гармонійно поєд нувала певну суворість і водночас привабли вість. Бути учнем Г.І. Смирнової — як про це писали її вихованці — було нелегко, але й навчитися в гідної представниці блискучої санктпетербургської археологічної школи було чому (Левицкий, Кашуба 2008, с. 253). Загалом Галина Іванівна була доброзичли вою людиною, постійно допомагала рідним і загалом багатьом. Живучи наукою, вона щиро консультувала археологів Росії, Украї ни та Молдови, переймалася їхніми інтереса ми, надсилала наукову літературу. Багаторіч ні наукові та особисті стосунки пов’язували Г.І. Смирнову з колегами з України, зокрема Києва. Вона брала участь, мабуть, у всіх кон ференціях різного рівня, і в останні роки су мувала, що через хворобу не могла приїхати в Україну та поспілкуватися з колегами. Галина Іванівна Смирнова користувалася великою повагою колег і дирекції Державного Ермітажу. 1996 р. за багаторічну плідну роботу їй присвоїли почесне звання «Заслужений пра цівник культури Російської Федерації». Галина Іванівна мала дружню родину, була щаслива зі своїм чоловіком — Берняковичем Костянтином Васильовичем (�1982), з яким була разом від кінця 1950х рр. і який для неї, за її висловом, «відкрив красу життя». То була талановита та яскрава особистість, якій не судилося втілити свої прагнення. Випус кник історичного факультету Ленінградсько го університетуК.В. Бернякович пройшов ви пробування Великою Вітчизняною війною. Як писала Галина Іванівна одному з авторів, «із нашої сім’ї всю війну пройшов Костя, був по ранений, у блокаду лежав у госпіталі, голоду вав. Його вивезли до Ярославля напівмертвого, вилікували та послали знову на фронт, служив до взяття Берліна. Все це я знала від самого Кості, і в дні Перемоги разом із ним переживала його радості й печалі». Після війни, у 1947—1956 рр., К.В. Берня кович працював в Ужгородському краєзнав чому музеї, провадив археологічні розкопки та зробив чимало для вивчення давньої історії Закарпаття (Пеняк, Пеняк 1998). Переїхав ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 140 ши до Ленінграда, він мав намір працювати за фахом в Ленінградському відділенні Інституту археології АН СССР, але через всілякі обста вини того не сталося. Маючи неабиякі здіб ності до живопису, К.В. Бернякович почав працювати у відділі реставрації Державного Руського музею та з часом став знаним рес тавратором цього мистецького закладу. Зараз там працює декілька його учнів 4. 4 www.artsstudio.com/restoration/oil1.htm Галина Іванівна мешкала в СанкПетербурзі разом с сином Ігорем, його дружиною Ніною та онуками Олександром і Анною, які стави лися до неї з любов’ю та повагою. Київські колеги часто листувалися з нею чи спілкува лися по телефону. Г.І. Смирнова належить до непересічних особистостей в археології, і її ім’я довго жити ме в науці, в пам’яті не тільки тих, хто знав її особисто, а й прийдешніх поколінь. Гуцал А.Ф., Гуцал В.А. Питання давньої історії України і Молдавії у працях Г.І. Смирнової // Наукові пра ці Кам’янецьПодільського державного педагогічного університету: історичні науки. — Кам’янець Подільський, 2001. — 7 (9). — С. 241—248. Левицкий О., Кашуба М. К юбилею Галины Смирновой // Revista arheologicǎ. — 2008. — IV/2. — C. 252—253. Мелюкова А.И., Смирнова Г.И. Всесоюзный симпозиум «Вопросы происхождения и хронологии скифской культуры» // СА. — 1981. — № 1. — С. 329—332. Пеняк С., Пеняк П. Костянтин Бернякович — перший археолог російської школи на Закарпатті // МДАПВ. — 1998. — 7. — С. 70—72. Смирнова Г.И. Поселение культуры фракийского гальштата на Буковине // КСИА. — 1957. — 7. — С. 58—59. Смирнова Г.И. Поселение позднебронзового века и раннего железа возле с. Магала Черновицкой обл. // КСИ ИМК. — 1957а. — 70. — С. 99—107. Смирнова Г.И. Раннеславянское поселение у с. Незвиско на Днестре // Památky archeologické. — 1960. — 51. — C. 222—239. Смирнова Г.И. Раннеславянское поселение в с. Незвиско Станиславской области // Исследования по археологии СССР. — Л., 1961. — С. 210—225. Смирнова Г.И. Поселение у с. Незвиско в первые века н. э. // МИА. — 1964. — 116. — С. 156—212. Смирнова Г.И. Раннеголиградский комплекс Магалы // КСИА. — 1965. — 105. — С. 109—118. Смирнова Г.И. Гальштатские городища в Закарпатье // SA. — 1966. — 14/2. — C. 397—409. Смирнова Г.И. Могильник культуры Ноа у с. Старые Бедражи в Молдавии // КСИИМК. — 1967. — 112. — С. 66—73. Смирнова Г.И. Новый могильник культуры Ноа у с. Старые Бедражи // АСГЭ. — 1969. — 11. — C. 48—71. Смирнова Г.И. Население Восточных Карпат в эпоху раннего гальштата (Гавскоголиградский круг памятни ков) // Культура і побут населення Українських Карпат. — Ужгород, 1972. — С. 96—97. Смирнова Г.И. Позднеголиградский могильник у с. Острица (Магалянская) на Буковине // АСГЭ. — 1973. — 15. — С. 7—11. Смирнова Г.И. Стоянка комаровской культуры у с. Незвиско на Днестре // АСГЭ. — 1974. — 16. — С. 50—61. Смирнова Г.И. Гавскоголиградский круг памятников ВосточноКарпатского бассейна // АСГЭ. — 1976. — 17. — С. 18—34. Смирнова Г.И. Магала I и некоторые вопросы хронологии позднекомаровской культуры //Энеолит и бронзовый век Украины. — К., 1976а. — С. 118—135. Смирнова Г.И. О хронологическом соотношении памятников типа СахарнаСолончены и Жаботин (по материа лам курганов у с. Мервинцы на Днестре) // СА. — 1977. — № 4. — С. 94—106. Смирнова Г.І. Щодо поховального характеру ранньоскіфських пам’яток поблизу сіл Долиняни, Новосілки, Біло усівки // Археологія. — 1977а. — 23. — С. 3—10. Смирнова Г.И. Поселение скифского времени у села Долиняны в Днестровском Правобережье (по материалам раскопок 1972—1973 гг.) // АСГЭ. — 1978. — 19. — С. 29—36. Смирнова Г.И. Курганы у села Перебыковцы — новый могильник скифской архаики на Среднем Днестре // ТГЭ. — 1979. — 20. — С. 37—67. Смирнова Г.И. Куштановицкие курганы у села Черный Поток в Закарпатье // АСГЭ. — 1979а. — 20. — С. 39—54. Смирнова Г.И. Среднее Поднестровье и Нижнее Подунавье в предскифское время (Контакты и хронологические соотношения) // Thracia. — 1980. — 5. — C. 121—143. Смирнова Г.И. Могильник типа ПоянештыЛукашевка у с. Долиняны на Буковине // СА. — 1981. — № 3. — С. 193—207. Смирнова Г.И. Новые данные о поселении у с. Долиняны (по материалам раскопок 1977—1978 гг.) // АСГЭ. — 1981а. — 22. — С. 40—61. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 141 Смирнова Г.И. Закрытые предскифские комплексы у села ДнестровкаЛука // Древние памятники культуры на территории СССР. — Л., 1982. — С. 30—53. Смирнова Г.И. Материальная культура Григоровского городища (К вопросу формирования чернолесско жаботинских памятников) // АСГЭ. — 1983. — 23. — C. 60—72. Смирнова Г.И. О формировании позднечернолесской культуры на Среднем Днестре (По материалам поселения ДнестровкаЛука) // АСГЭ. — 1984. — 25. — С. 43—60. Смирнова Г.И. Основы хронологии предскифских памятников ЮгоЗапада СССР // СА. — 1985. — № 4. — С. 33—53. Смирнова Г.И. Поселение у с. Днестровка — памятник чернолесской культуры на Днестре // АСГЭ. — 1985а. — 26. — С. 5—29. Смирнова Г.И. Скифское поселение у с. Долиняны (раскоп «У тока») // Древние памятники культуры на террито рии СССР. — Л., 1986. — С. 37—42, 136—140. Смирнова Г.И. Культурноисторические процессы в Прикарпатье в конце II — первой половине I тыс. до н. э. По материалам ЗападноУкраинской экспедиции // Итоги работ археологических экспедиций Государственно го Эрмитажа. — Л., 1989. — С. 19—32. Смирнова Г.И. Культурноисторические процессы в бассейне Среднего Днестра в конце II — первой половине I тыс. до н. э. Дисс. на соискание ученой степени доктора истор. наук в форме научного доклада. — К., 1990. Смирнова Г.И. Культовое сооружение у с. Долиняны на Буковине // АСГЭ. — 1991. — 31. — С. 77—82. Смирнова Г.И. Немировское городище — памятник чернолесской и скифской культуры на Южном Буге // Киммерийцы и скифы. Тез. докл. Междунар. научной конф., посвящ. памяти А.И. Тереножкина. — Мели тополь, 1992. — С. 90—91. Смирнова Г.И. Памятники Среднего Поднестровья в хронологической схеме раннескифской культуры // РА. — 1993. — № 2. — С. 101—118. Смирнова Г.И. Кружальная сероглиняная керамика из раннескифских памятников Среднего Поднестровья: время и пути попадания // Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья (V тыс. до н. э. — V в. н. э.). Матлы Междунар. конф. — Тирасполь, 1994. — С. 185—187. Смирнова Г.И. Немировское городище — общая характеристика памятника VIII—VI вв. до н. э. // Археологiя. — 1996. — № 4. — С. 67—84. Смирнова Г.И. Предварительные данные о Немировском городище (По первым результатам обработки полевой документации и коллекции находок) // Більське городище в контексті вивчення пам’яток раннього залізно го віку Європи. — Полтава, 1996а. — С. 183—198. Смирнова Г.І. Про етнокультурні зміни в розвитку Середньодністровського регіону в VII ст. до н. е. // Археоло гія. — 1997. — № 3. — С. 57—65. Смирнова Г.И. Немировское городище и гальштатский мир // Скифы. Хазары. Славяне. Древняя Русь. Матлы Меж дунар. научн. конф., посвящ. 100летию со дня рожд. проф. М.И. Артамонова. — СПб., 1998. — С. 36—39. Смирнова Г.И. Скифское поселение на Немировском городище: общие данные о памятнике // МАИЭТ. — 1998а. — 6. — С. 77—121. Смирнова Г.И. Еще раз о серой кружальной керамике из раннескифских памятников Среднего Поднестровья // АСГЭ. — 1999. — 34. — С. 44—57. Смирнова Г.И. Гальштатский компонент в раннескифской культуре лесостепи Северного Причерноморья (по ма териалам Немировского городища) // РА. — 2001. — № 4. — С. 33—44. Смирнова Г.И. К вопросу периодизации и хронологии Немировского городища // Отделу археологии Восточной Европы и Сибири 70 лет. Тез. докл. научн. конф. — СПб., 2001а. — С. 12—16. Смирнова Г.И., Бернякович К.В. Происхождение и хронология памятников куштановицкого типа Закарпатья (по поводу некоторых работ венгерских и чешских археологов) // АСГЭ. — 1965. — 7. — С. 89—115. Смирнова Г.И., Кашуба М.Т. О двух локальных группах культуры позднего Чернолесья на Среднем Днестре // АСГЭ. — 1988. — 29. — С. 18—28. Смирнова Г.И., Кашуба М.Т., Вахтина М.Ю. Немировское городище: сто лет археологических исследований // Древние культуры Евразии. Матлы Междунар. конф., посвященной 100летию со дня рождения А.Н. Берн штама. — СПб., 2010. — С. 156—167. Kaşuba M., Smirnova G., Vakhtina M. Un secol de la inceputul investigailor arheologice la cetatea Nemirov de pe Bugul de Sud (scurpe bilanţuri şi noi obiective) // Revista archaeologicǎ. — 2011. — VI/2. — Р. 85—113. Smirnova G.I. Die Ostkarpatenregion zur Vorskythen und Skythenzeit und die osteuropäischen Steppen: Kontakte und Migrationen // Das Karpatenbecken und die Osteuropäische Steppe. — München, 1998. — S. 451—465 (Prähistorische archäologie in Südosteuropa. — 12). Надійшла 20.01.2012 ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 142 С.С. Бессонова, С.А. Скорый ВЫДАЮЩИЙСЯ ИССЛЕДОВАТЕЛЬ ДРЕВНОСТЕЙ УКРАИНЫ (памяти Галины Ивановны Смирновой) Современное состояние проблем эпохи бронзы—раннего железа на территории Западной Украины и Северной Молдовы не возможно представить без осмысления вклада, сделанного сотрудником Государственного Эрмита жа Галиной Ивановной Смирновой. Многие исследованные ею памятники стали эталонными (поселения Мага ла, Незвисько, Долиняны, могильник Старые Бедражи, курганы у сел Круглик и Перебыковцы и др.). К достижениям Галины Ивановны следует отнести, в частности, выделение раннеголиградского типа памят ников, уточнение хронологии чернолесских древностей Поднестровья и разделение их на два локальных вариан та, удревнение памятников типа Сахарна—Солончены и определение их генезиса, датировка раннескифских по гребений, хронология и просхождение куштановицкой культуры, обработка и анализ материалов Немировского городища и многое др. S.S. Bessonova, S.A. Skoryi AN OUTSTANDING RESEARCHER OF UKRAINIAN ANTIQUITIES (to the memory of Halyna Ivanivna Smyrnova) It is not possible to imagine the contemporary state of matters of the Bronze and the Early Iron Ages on the territory of Western Ukraine and Northern Moldova without the comprehension of the contribution made by Halyna Ivanivna Smyrnova, an employee of the State Hermitage. Many sites studied by her became benchmarks (Magala, Nezvysko, and Dolyniany settlements, Stari Bedrazhi burial ground, barrows near Kruhkyk and Perebytkivtsi villages, etc.). To the achievements of Halyna Ivanivna should be attributed, in particular, the following: definition of the Early Holihrady type monuments, specification of Chornoliska culture antiquities in the Dnister River region and their division into two local variants, determination of Saharna—Solonceni type sites as being older and identification of their genealogy, dating of the Early Scythian burials, chronology and origin of Kushtanovytska culture, processing and analysis of materials from Nemyrivske hillfort, and many others.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-70052
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0235-3490
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:48:17Z
publishDate	2012
publisher	Інститут археології НАН України
record_format	dspace
spelling	Бессонова, С.С. Скорий, С.А. 2014-10-27T20:45:36Z 2014-10-27T20:45:36Z 2012 Визначний дослідник старожитностей України (пам’яті Галини Іванівни Смирнової) / С.С. Бессонова, С.А. Скорий // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 135-142. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70052 В осягненні проблем доби пізньої бронзи—раннього заліза не можна обійтися без усвідомлення внеску, зробленого Галиною Іванівною Смирновою. Современное состояние проблем эпохи бронзы—раннего железа на территории Западной Украины и Северной Молдовы не возможно представить без осмысления вклада, сделанного сотрудником Государственного Эрмитажа Галиной Ивановной Смирновой. Многие исследованные ею памятники стали эталонными (поселения Магала, Незвисько, Долиняны, могильник Старые Бедражи, курганы у сел Круглик и Перебыковцы и др.). К достижениям Галины Ивановны следует отнести, в частности, выделение раннего-лиградского типа памятников, уточнение хронологии чернолесских древностей Поднестровья и разделение их на два локальных варианта, удревнение памятников типа Сахарна—Солончены и определение их генезиса, датировка раннескифских погребений, хронология и просхождение куштановицкой культуры, обработка и анализ материалов Немировского городища и многое др. It is not possible to imagine the contemporary state of matters of the Bronze and the Early Iron Ages on the territory of Western Ukraine and Northern Moldova without the comprehension of the contribution made by Halyna Ivanivna Smyrnova, an employee of the State Hermitage. Many sites studied by her became benchmarks (Magala, Nezvysko, and Dolyniany settlements, Stari Bedrazhi burial ground, barrows near Kruhkyk and Perebytkivtsi villages, etc.). To the achievements of Halyna Ivanivna should be attributed, in particular, the following: definition of the Early Holihrady type monuments, specification of Chornoliska culture antiquities in the Dnister River region and their division into two local variants, determination of Saharna—Solonceni type sites as being older and identification of their genealogy, dating of the Early Scythian burials, chronology and origin of Kushtanovytska culture, processing and analysis of materials from Nemyrivske hillfort, and many others. uk Інститут археології НАН України Археологія Історія науки Визначний дослідник старожитностей України (пам’яті Галини Іванівни Смирнової) Выдающийся исследователь древностей Украины (памяти Галины Ивановны Смирновой) Outstanding Researcher of Ukrainian Antiquities (to the memory of Halyna Ivanivna Smyrnova) Article published earlier
spellingShingle	Визначний дослідник старожитностей України (пам’яті Галини Іванівни Смирнової) Бессонова, С.С. Скорий, С.А. Історія науки
title	Визначний дослідник старожитностей України (пам’яті Галини Іванівни Смирнової)
title_alt	Выдающийся исследователь древностей Украины (памяти Галины Ивановны Смирновой) Outstanding Researcher of Ukrainian Antiquities (to the memory of Halyna Ivanivna Smyrnova)
title_full	Визначний дослідник старожитностей України (пам’яті Галини Іванівни Смирнової)
title_fullStr	Визначний дослідник старожитностей України (пам’яті Галини Іванівни Смирнової)
title_full_unstemmed	Визначний дослідник старожитностей України (пам’яті Галини Іванівни Смирнової)
title_short	Визначний дослідник старожитностей України (пам’яті Галини Іванівни Смирнової)
title_sort	визначний дослідник старожитностей україни (пам’яті галини іванівни смирнової)
topic	Історія науки
topic_facet	Історія науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70052
work_keys_str_mv	AT bessonovass viznačniidoslídnikstarožitnosteiukraínipamâtígaliniívanívnismirnovoí AT skoriisa viznačniidoslídnikstarožitnosteiukraínipamâtígaliniívanívnismirnovoí AT bessonovass vydaûŝiisâissledovatelʹdrevnosteiukrainypamâtigalinyivanovnysmirnovoi AT skoriisa vydaûŝiisâissledovatelʹdrevnosteiukrainypamâtigalinyivanovnysmirnovoi AT bessonovass outstandingresearcherofukrainianantiquitiestothememoryofhalynaivanivnasmyrnova AT skoriisa outstandingresearcherofukrainianantiquitiestothememoryofhalynaivanivnasmyrnova

Визначний дослідник старожитностей України (пам’яті Галини Іванівни Смирнової)

Institution

Similar Items