До 60-річчя Юрія Володимировича Буйнова
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70054 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До 60-річчя Юрія Володимировича Буйнова / Л.І. Бабенко // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 145-147. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-70054 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бабенко, Л.І. 2014-10-27T20:48:14Z 2014-10-27T20:48:14Z 2012 До 60-річчя Юрія Володимировича Буйнова / Л.І. Бабенко // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 145-147. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70054 uk Інститут археології НАН України Археологія Хроніка До 60-річчя Юрія Володимировича Буйнова To Yurii Volodymyrovych Buinov’s 60th Jubilee Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
До 60-річчя Юрія Володимировича Буйнова |
| spellingShingle |
До 60-річчя Юрія Володимировича Буйнова Бабенко, Л.І. Хроніка |
| title_short |
До 60-річчя Юрія Володимировича Буйнова |
| title_full |
До 60-річчя Юрія Володимировича Буйнова |
| title_fullStr |
До 60-річчя Юрія Володимировича Буйнова |
| title_full_unstemmed |
До 60-річчя Юрія Володимировича Буйнова |
| title_sort |
до 60-річчя юрія володимировича буйнова |
| author |
Бабенко, Л.І. |
| author_facet |
Бабенко, Л.І. |
| topic |
Хроніка |
| topic_facet |
Хроніка |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
To Yurii Volodymyrovych Buinov’s 60th Jubilee |
| issn |
0235-3490 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70054 |
| citation_txt |
До 60-річчя Юрія Володимировича Буйнова / Л.І. Бабенко // Археологія. — 2012. — № 2. — С. 145-147. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT babenkolí do60ríččâûríâvolodimirovičabuinova AT babenkolí toyuriivolodymyrovychbuinovs60thjubilee |
| first_indexed |
2025-11-25T09:27:58Z |
| last_indexed |
2025-11-25T09:27:58Z |
| _version_ |
1850508983453876224 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 145
Хроніка
ДО 60РІЧЧЯ
ЮРІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА БУЙНОВА
Нечутною ходою наблизився ювілей відомого
харківського археолога, дослідника старожит
ностей бронзової та скіфської доби, доцен
та Харківського національного університету
ім. В.Н. Каразіна Юрія Володимировича Буй
нова. Дивлячись на струнку постать ювіляра,
його кипучу енергію та невтрачену з роками
здатність дивуватися й захоплюватися роз
маїттям життя, важко повірити, що йому 60,
але доробок наукових і педагогічних звершень
пов ністю гармоніює з цією солідною датою.
Народився Юрій Володимирович 19 липня
1952 р. в козацькій столиці України — Запоріж
жі. Там, на заняттях археологічного гуртка Об
ласної дитячої екскурсійнотуристичної стан
ції, викристалізувався життєвий вибір хлопця,
а щасливий випадок — стати очевидцем розко
пок знаменитої Гайманової Могили — сформу
вав і майбутню спеціалізацію — скіфознавство.
Лишалося обрати університет, щоб опанувати
ази майбутньої професії, і за порадою юнак
звернувся до фундатора української школи
скіфології Олексія Івановича Тереножкіна.
Відповідь була дещо несподівана — якщо мрі
єш стати скіфологом, прямуй до Харківського
університету, до професора Бориса Андрійови
ча Шрамка. Юнак дослухався поради.
Перша столиця стала від 1970 р. другою
батьківщиною ювіляра. Але в університеті
мріям про скіфів довелося дещо поступитися.
Саме тоді між двома «стовпами» українського
скіфознавства — Б.А. Шрамком і В.А. Іллін
ською — розгорнулася запекла дискусія щодо
історичної долі населення України доби піз
ньої бронзи та походження племен раннього
залізного віку. І харківський професор кинув
свого найздібнішого учня (забігаючи наперед,
відзначимо майбутній «червоний» диплом з
єдиною четвіркою) на передній рубіж і запро
понував звернутися до однієї з наріжних у тій
дискусії проблем — вивчення бондарихинської
культури.
Тема диплому була продовжена і в майбут
ній дисертації, але шлях у науку випускника
університету не був прямим – після закінчен
ні Alma mater Юрій Володимирович сім років
вчителював у середній школі № 119 Харкова,
одночасно навчався в заочній аспірантурі та
виховув дітей — у 1975 р. у молодого подруж
жя (дружина — Лариса Петрівна Грубник
Буйнова, співавтор довідника з археології Хар
ківщини та низки робіт з історії давньої мета
лургії) народилася донька Наталка, а два роки
по тому — син Вовчик, брав участь у польових
дослідженнях, що розпочалися із сенсаційного
відкриття.
Перші пам’ятки бондарихинської культу
ри були досліджені ще на початку 1950х рр.
Але попервах її джерельна база була репрезен
тована винятково матеріалами поселень і по
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 146
ного суспільства та спеціальних («Методика ар
хеологічних досліджень», «Проблеми скіфсько
сарматської археології», «Математичні методи
в археології» тощо) — супроводжувалася під
коренням чергових кар’єрних сходинок (ви
кладач, старший викладач, доцент). У 1984 р.
Ю.В. Буйнов став заступником декана з на
вчальної роботи, а в 1991—1997 рр. був деканом.
То були найтяжчі роки за часів незалежності
України: постійне недофінансування, тотальне
скорочення ставок, мізерні зарплати та стипен
дії. Але Юрію Володимировичу вдалося голов
не — зберегти викладацький колектив і забез
печити підготовку кваліфікованих кадрів.
Протягом усіх тих років, щоліта, Ю.В. Буй
нов працював у полі, очолюючи Сіверськодо
не цьку експедицію. Серед досліджених пам’я
ток — багатошарове поселення Студенок і
ґрунтовий могильник з похованнями зруб
ної та мар’янівської культур біля с. Червоний
Шлях на Балакліївщині. На розкопках остан
ньої пам’ятки у 1988 р. долучився до польово
го археологічного життя і автор цих рядків. В
експедиції Ю.В. Буйнов не обмежувався вирі
шенням суто наукових проблем, а виявляв ви
няткову хазяйновитість. Першочерговим було
спорудження добротного стола, за яким ми не
тільки їли, а й спостерігали за таїнством оформ
лення польової документації, слухали експе
диційні байки старшокурсників, а під вечір тут
На розкопках курганів скіфського часу біля с. Мала Рогозянка на Харківщині. Серпень 1989 р.
ховальний обряд лишався tabula rasa. Юрію
Володимировичу поталанило в перший само
стійний польовий сезон відкрити й дослідити
саме могильник. Матеріали ґрунтового некро
поля біля с. Тимченки Зміївського рну вже че
рез рік були опубліковані в найпрестижнішому
виданні радянських археологів — журналі «Со
ветская археология», а результати тих дослід
жень стали основою для характеристики бон
дарихинської культури в двох томах фундамен
тальної «Археологии СССР» — «Эпоха бронзы
лесной полосы СССР» і «Степи Европейской
части СССР в скифосарматское время».
Наступні роки ознаменувалися розкопка
ми нових пам’яток (Велика Тополяха, Рідний
Край), були також обстежені десятки селищ і
відкриті три бондарихинські городища — по
близу Веселого, Задонецького та Рокитного.
Багаторічна робота з узагальнення отриманих
результатів – власних і попередників — завер
шилась у 1981 р. успішним захистом кандидат
ської дисертації.
Настав час і для зміни місця роботи, але на
історичному факультеті університету знайшла
ся посада на кафедрі історії України, і лише в
1983 р. Ю.В. Буйнов перейшов на рідну кафед
ру — історіографії, джерелознавства та архео
логії, де працює й нині. Насичена викладаць
ка діяльність — підготовка загальних курсів з
архео логії, етнографії, етнології, історії первіс
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 2 147
точилися запеклі баталії з доміно, тон яким за
давала «гросмейстерська» пара Ю.В. Буйнов—
А.К. Дегтяр. Володіє Ю.В. Буйнов і неабияким
кулінарним хистом — умів смачно приготувати
навіть сіру локшину.
А в 1989 р. ювіляру нарешті вдалося реалізу
вати і юнацькі мрії — розкопати кургани скіф
ської доби біля Малої Рогозянки та Рідного
Краю Золочівського рну. Напередодні робіт
Ю.В. Буйнов був сповнений ентузіазму, пере
конував, що неодмінно будуть численні золоті
прикраси. Та майже всі поховання були вщент
пограбовані. Але наукове значення тих розко
пок безперечне — джерельна база сіверськодо
нецького варіанта поповнилася черговим по
хованням у катакомбі, новим для цієї території
комплексом, що супроводжувався поховання
ми коня та конюха в окремих могилах, а також
діагональним похованням ранньоскіфського
часу, культурне осмислення якого справа май
бутнього. А мрії про скіфське золото здійсни
лися через десять років.
Від початку 1990х рр. скіфська пробле
матика займає чільне місце в польовій прак
тиці Ю.В. Буйнова. Ювіляр сам чи разом з
О.В. Бандуровським дослідив низку пам’яток,
зокрема поховання місцевої аристократії ар
хаїчного часу на Люботинському могильнику,
що перевернули нашу уяву про історію та куль
туру сіверськодонецького населення скіфської
пори, кургани біля Бистрого, Одринки, Пань
ківки, Санжар і Соломахівки. А нагородою
юнацьким мріям стали дослідження Старо
мерчанського курганного могильника в 1999—
2000 рр., що збагатили скіфознавство золотим
дощем виробів грекоскіфської торевтики,
зробили, користуючись поетичним висловом
Б.М. Мозолевського, значно вищим небо сі
верськодонецьких племен скіфської доби. Не
менш разючою була й оперативність введення
до наукового обігу матеріалів. 2000 р. вийшла
книжка «Курганы скифского времени Харь
ковской области (северскодонецкий вариант)»
у співавторстві з О.В. Бандуровським — пер
ше монографічне дослідження поховальних
пам’яток сіверськодонецького локального ва
ріанта скіфської культури.
Початок нового століття не пригальмував
темпи польової діяльності. У 2001—2003 рр.
досліджувалося городище в уроч. Городище,
результати якого засвідчили «столичний» ста
тус цієї пам’ятки. Тоді ж розкопана низка до
вколишніх курганів поблизу Черемушної та в
урочищах Могилки і Круглик. Останнім часом
Ю.В. Буйнов консультує в польовій практиці
численних учнів.
У наукових пріоритетах Юрія Володимиро
вича мимоволі стався ухил у бік скіфознавства,
що не віддзеркалює всього спектру інтересів
дослідника. Вчений не полишає розробку про
блеми походження та історії населення ліво
бережної України передскіфського часу, готує
чергову монографію та захист докторської ди
сертації. Очікуємо від Юрія Володимировича
публікації напрочуд цікавого скарбу ливарних
форм ранньослов’янського часу.
У середовищі харківських археологів юві
ляр є фундатором і апологетом широкого за
лучення в археологічних дослідженнях мето
дів математичної статистики. Ю.В. Буйнов
не сторониться й науковогромадської діяль
ності: у 1991—1998 рр. — відповідальний ре
дактор «Віс ника Харківського університету»
(серія «Історія») та голова ради історичного
факультету, він член правління Харківського
історикоархеологічного товариства та член
редколегії щорічника «Старожитності».
До свого ювілею Ю.В. Буйнов підійшов на
піку творчого потенціалу. Від імені багатьох
поколінь «буйнівських» експедиційників ба
жаємо Вчителю доброго здоров’я та довгих ро
ків життя, втілення всіх замислів і сподівань.
Л.І. БАБЕНКО
|