Бідолашний Орік
В ідентифікації певних поховань з представниками скіфського царського роду пріоритетною має бути дата кургану, що базується на хронології супровідного инвентарю, а не припустима дата смерті якогось персонажа. Лише це дозволяє пов’язати археологію та історію Скіфії. В статье рассматриваются дискуссио...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70062 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Бідолашний Орік / Т.М. Кузнєцова // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 45-51. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859652338770247680 |
|---|---|
| author | Кузнєцова, Т.М. |
| author_facet | Кузнєцова, Т.М. |
| citation_txt | Бідолашний Орік / Т.М. Кузнєцова // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 45-51. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | В ідентифікації певних поховань з представниками скіфського царського роду пріоритетною має бути дата кургану, що базується на хронології супровідного инвентарю, а не припустима дата смерті якогось персонажа. Лише це дозволяє пов’язати археологію та історію Скіфії.
В статье рассматриваются дискуссионные вопросы скифской археологии, связанные с реконструкцией хронологии правления скифских царей, известных по «Истории» Геродота. Особое внимание обращается на методику сопоставления сведений письменных источников о скифских царях с археологическими данными. Отмечается, что единственно правильным принципом такого сопоставления, избранным большинством исследователей, является путь от наиболее известного к неизвестному, т. е. от археологической даты комплекса к истолкованию принадлежности погребенных, с которыми эти комплексы могли быть связаны, учитывая, что данные об исторических персонажах Скифии очень скудны. На конкретных примерах показано, что отступления от рассмотренной методики могут привести к искажению искомого результата, а также подчеркивается, что в подобных сопоставлениях приоритетной должна оставаться дата кургана, базирующаяся на хронологии комплекса, так как только она позволяет связать археологию и историю Скифии.
Disputable issues of the Scythian archaeology related to the reconstruction of chronology of Scythian kings’ regency known from the Herodotus’ «History». Special attention is paid to comparison methods of the information from the written sources concerning the Scythian kings with the archaeological data. It is noted that the only right principle of such comparison, chosen by most of the scholars, is the rout from the most known to the unknown, i.e. from the archaeological date of the complex to the interpretation of the belonging of the buried with whom these complexes could be related, taking into account that the data about historic persons of Scythia are scarce. It is shown on concrete examples that noncompliance with the methods discussed can lead to distortion of the result searched; it is also emphasized that in such comparisons the date of the barrow based on the complex chronology should stay in priority, because only the date allows connecting archaeology and the history of Scythia.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:35:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 45
Генеалогія скіфських царів і їхня доля неодно
разово привертали увагу дослідників (Смолин
1915; Граков 1950; Куклина 1971; Кузнецова
1984). Нагадаємо, що в «Історії» Геродота пред
ставлені три скіфські династійні лінії: Бартатуа
→ Мадій (Herod. I, 103); Спаргапіф → Лік →
Гнур → Савлій → Іданфірс (Herod. IV, 76); Арі
апіф → Скіл → Октамасад і Орік? (Herod. IV,
78—80). Остання лінія зіставляється дослідни
ками найчастіше з похованнями в кургані Со
лоха (Манцевич 1987, с. 118; Алексеев 1996;
2003, с. 229; Болтрик 2001; Кузнецова 2001,
с. 141—150; 2008; Скорый, Ромашко 2009,
с. 177). Зупинимося на цьому докладніше.
Інформація про цю скіфську династію в
«Історії» Геродота переказана 1 таким чином:
«...у Ариапифа, царя скифов, был в числе других
сыновей Скил. Он родился от женщины из Истрии
и отнюдь не от туземки… Некоторое время спус
тя Ариапиф был предательски убит Спаргапи
фом, царем агафирсов, а Скил наследовал царскую
власть и жену отца, имя которой было Опойя.
Эта Опойя была местной уроженкой, и от нее у
Ариапифа был сын Орик. Управляя скифами, Скил
1 Текст з «Історії» Геродота наведений за: Доватур,
Каллистов, Шишова 1982.
отнюдь не был доволен скифским образом жизни,
но гораздо больше был склонен к эллинским обычаям
вследствие воспитания… И во всем остальном он
пользовался эллинским образом жизни и приносил
жертвы богам по законам эллинов… дом построил
себе в Борисфене и женился там на местной жен
щине (Herod. IV, 78).
Пожелал он [Скил — Т. К.] быть посвященным
в таинства Диониса Вакхического (Herod. IV,
79). Когда же после этого Скил возвратился к
себе домой, скифы восстали против него, поста
вив во главе его брата Октамасада, рожденного
от дочери Тера. [Скил] же, узнав о том, что со
вершается против него, и о причине, по которой
это происходило, убегает во Фракию. А Окта
масад, услышав об этом, пошел на Фракию вой
ной… Прежде чем они схватились, Ситалк по
слал к Октамасаду сказать следующее: «Зачем
мы должны испытывать [силу] друг друга? Ты —
сын моей сестры и у тебя мой брат. Отдай же
мне его, и я передам тебе твоего Скила…». Ведь
у Октамасада находился брат Ситалка, бежав
ший от него. Октамасад соглашается с этим и,
выдав своего дядю с материнской стороны Си
талку, получил брата Скила. И Ситалк, взяв
брата, увел его с собой. Скилу же Октамасад
там же на месте отрубил голову.» (Herod. IV,
80; імена виділені нами).
Хронологію правління скіфських царів ре
конструював В.Ф. Смолін: Аріапіф — 500—475 © Т.М. КУЗНЕЦОВА, 2012
Т.М. Кузнецова
БІДОЛАШНИЙ ОРІК*
В ідентифікації певних поховань з представниками скіфського царського роду пріоритетною має бути дата кургану,
що базується на хронології супровідного инвентарю, а не припустима дата смерті якогось персонажа. Лише це дозво
ляє пов’язати археологію та історію Скіфії.
К л ю ч о в і с л о в а: Північне Причорномор’я, Геродот, скіфи, правляча династія, поховання царів.
During the first stage (a second third of the 6th c. BC) of life at the settlement, the colonists dwelled in small half
dugouts. In the last third of the 6th c. BC the second stage of building starts (the last third of the 6th c. – the first quarter of
the 5th c. BC): surface buildings made of mudbricks and stones. Dugouts were backfilled at a time, and houses were erected
on their place. These dwellings built close to each other created small blocks. Concerning their planning, peculiar are the
houses with typical scheme of two and threesided arrangement of roofed premises around the yard. Main architectural
axes of the city were put, which were followed until the Early Byzantine period. The city area made not less than 4,0—5,0
hectares at the second stage. There are several building periods at the second stage of city building, in the last of which (the
end of the 6th c. and the first quarter of the 5th c. BC) two conflagrations happened. Houses in the central part of the city were
burned after war actions on the edge of the first and the second quarters of the 5th c. BC
* Стаття перекладена з російської, в оригіналі мала
назву «Бедный Орик».
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 46
або 480—465 рр.; Скіл — 475—450 або 465—
450 рр.; Октамасад — 450—420 рр. до н. е. (Смо
лин 1915, с. 394). Вірогідні дати смерті скіф
ських володарів запропонував А.Ю. Алексеєв:
Аріапіф — у межах 475—460 рр. або близько
470—460 рр.; Скіл — приблизно 460—440 рр.
або 450 р.; Октамасад і Орік — пізніше 440/430
рр. до н. е. (Алексеев 2003, с. 224, 226).
Курган Солоха — найграндіозніша спо
руда другої половини V — перших десяти
літь IV ст. до н. е. у степовій смузі Північного
Причорномор’я (висота над «центральним»/
раннім похованням 15,0 м, над «боковим»/піз
нім — 18,0 м). Знахідки в ранньому похован
ні срібного кіліка з написом ‘ΛΥΚΟ’, а в піз
ньому — амфори з графіто ‘ΛΥ’ дали підставу
А.П. Манцевич припустити, що курган нале
жав одній сім’ї, пов’язаній з ім’ям ‘Λύκο̋’, ві
домим з «Історії» Геродота (Herod. IV, 76), а
також, «що обидві поховані в Солосі особи були
родичами та посідали однакове соціальне та
майнове становище: можливо, вони були чи то
братами, чи то сином і батьком» (Манцевич
1987, с. 117—118).
А.Ю. Алексеєв зробив спробу ототожнити
поховання кургану Солоха з усипальнями си
нів царя Аріапіфа: рання, кінця V ст. до н. е., —
Оріка, а бокова, першої чверті IV ст. до н. е., —
Октамасада, зазначивши, що «висновок щодо
вірогідності захоронення під його насипом двох
синів Аріапіфа» (Оріка та Октамасада) поки
що прийнятної альтернативи не має (Алексеев
1996; 2003, с. 229).
Після А.Ю. Алексеєва до інтерпретації мо
гил кургану Солоха звернулися Ю.В. Болтрик
і Т.М. Кузнецова (Болтрик 2001; Кузнецова
2001).
Ю.В. Болтрик, розглянувши археологіч ну
ситуацію в степовій смузі Північого При чорно
мор’я, запропонував повернутися до ранішого
припущення А.Ю. Алексеєва (Алексеев 1992,
с. 127), «за яким Октамасаду немає місця в Соло
сі», та припустив, що там були поховані батько
та син: у первинній могилі — Орік, а в іншій —
його спадкоємець, вірогідно старший брат Атея
(Болтрик 2001).
На думку Ю.В. Болтрика, починаючи від
Аріапіфа, скіфи ховали своїх царів у районі
МикитськоКам’янської переправи на Дніпрі
вздовж трансскіфської магістралі та кожного
наступного царя — вздовж магістралі все далі
в степу по обидва боки річки. Дослідник вва
жає, що поблизу переправи був найраніший
курган, а найдальший у степу, відповідно, най
пізнішим. Спираючись на дати амфорного
матеріалу, Ю.В. Болтрику вдалося, викорис
товуючи ключові пам’ятки, градуювати голов
ну магістраль Скіфії та ввести до кола претен
дентів на гробницю царя курган біля с. Велика
Знам’янка, розкопаний Д.Я. Самоквасовим у
1884 р. Оскільки то найбільший (висота 7,0 м)
курган першої половини V ст. до н. е., він, на
думку дослідника, за своїми параметрами, рів
нем престижу поховального інвентарю та ча
сом зведення може розглядатися як усипальня
Аріапіфа. Далі в степу розміщений курган Со
лоха (Болтрик 2001).
Раніше і я припускалася того, що курган Со
лоха перекривав могили не синів Аріапіфа, а са
мого Аріапіфа й Октамасада, а поховання Оріка
було здійснене в іншому місці, можливо на те
риторії того скіфського соціума, до якого нале
жала його мати — Опойя (Кузнецова 2001).
За вірогідне місце поховання Оріка був ви
знаний Бердянський курган, оскільки він то
тожний Солосі за конструкцією поховальних
споруд і наявністю ідентичних бляшок — два
скіфи з ритоном, що не відзначене для інших
пам’яток 2 і, мабуть, засвідчує не тільки синх
ронність могил, а й близьку спорідненість
похованих у них осіб. Окрім того, припуска
лося, що сюжет на вказаних бляшках демон
струє сцену «двоєцарствія», що відображує
наявність двох правителів у Скіфії, які ділили
владу, — Октамасад і Орік. Розбіжність у по
зах скіфів, зображених на бляшках з ритоном
(ліва фігура стоїть на колінах, права — тільки
на лівому), можливо, свідчить про незначну
різницю в статусі та не виключає, що так зо
бражували «молодшого» та «старшого» баси
левсів (там само).
Оскільки з «Історії» Геродота відомо, що
Опойя лишалася царицею навіть по смерті
Аріапіфа та лише її син Орік був спадкоєм
цем двох царів, припускалася значна роль цієї
жінки в історії Скіфії, через що її смерть могла
згубно вплинути на долю Оріка, позбавивши
його останньої опори поруч з Октамасадом.
Виходячи з цього, висловлене припущення про
можливе захоронення знатної скіф’янки разом
із сином на землях свого роду (за життя Окта
масада) в Бердянському кургані (там само).
Припущення про поховання Аріапіфа в цен
тральній гробниці Солохи, а Оріка й Опойї — в
Бердянському кургані викликало заперечення з
боку Ю.В. Болтрика та А.Ю. Алексеєва, оскіль
2 У кургані КульОба золота пронизка хоча й близь
ка за сюжетом, але має іншу іконографію (Кузнецо
ва 2001).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 47
ки обидва дослідники вважали, що влаштуван
ня центральної гробниці в Солосі (420—400 рр.
до н. е.) сталося на декілька десятиліть пізніше
за вирахувану раніше (475/470—460 рр. до н. е.)
умовну дату загибелі царя Аріапіфа (Болтрик
2001, с. 29—31; Алексеев 2003, с. 227). Однак,
виходячи з розрахунків, зумовлених знахідка
ми в Ніконії монет з іменем Скіла, і час прав
ління, і час загибелі Аріапіфа можуть бути ви
значені інакше (Кузнецова 2004).
Час царювання Скіла в Скіфії дослідни
ки відносять або до другої чверті V ст. до н. е.
(Виноградов 1980, с. 104; 1989, с. 106, 120—121;
Карышковский 1987, с. 68), або приблизно до
470—440 рр. до н. е. (Алексеев 2003, с. 292), а
час випуску монет — до першої половини V ст.
до н. е. (Карышковский 1987, с. 66—67), рубежу
першої—другої чверті V ст. до н. е. (Загинайло
1989, с. 29) чи до 470—450 рр. до н. е. (Виногра
дов 1989, с. 120) і припускають випуск монет
у період царювання Скіла. Оскільки монети з
іменем Скіла відомі досі винятково в Ніконії,
можна припустити, що вони були в обігу не
за правління Скіла, як вважається, тобто піс
ля смерті Аріапіфа, а ще за життя останнього,
оскільки не виключено, що Скіл міг правити
Ніконієм і як намісник Аріапіфа, і як номарх,
а не скіфський цар, через що випуск монет
міг «випереджати» час його царювання та був
пов’язаний лише з Ніконієм (Кузнецова 2004).
Зважаючи на дати, що маркують припинення
випуску монет з іменем Скіла в Ніконії, заги
бель Аріапіфа та прихід до влади над скіфами
Скіла можна припустимо обмежити тим ча
сом — не раніше 450 р. до н. е., а, можливо, й
пізнішим — 440 р. до н. е. (Виноградов 1989,
с. 121) 3.
Мабуть, передчасна смерть батька визначи
ла для Скіла статус басилевса (Herod. IV, 78—
79), який призначався Оріку, чистокровному
скіфу, що було важливо в скіфському соціумі,
адже навіть «слуг» для офіри царю після його
смерті вибирали серед «природних скіфів» (He
rod. IV, 72).
Спостереження над стратиграфією кургану
Солоха показують, що після зведення вторин
ного насипу центр кургану змістився відносно
«центральної»/ранньої могили. Не виключено,
що влаштування «бокового» поховання плану
валося заздалегідь і відповідно до соціального
статусу особи, для якої й була зроблена пізніша
усипальня. Такою особою міг бути царський
син, наслідування влади яким, а, відповідно, й
3 У Ю.Г. Виноградова — це можлива дата загибелі Скіла.
зведення окремого кургану не передбачалося,
тобто Скіл чи Октамасад, можливо старші цар
ські діти, але нечистокровні скіфи.
Але Орік, коли сталося вбивство Аріапіфа,
вірогідно, був ще надто малим, тобто не досяг
віку, необхідного для отримання влади, через
що Скіл став басилевсом скіфів, узаконивши
царський титул через шлюб з дружиною свого
батька та матір’ю Оріка, що робило останнього
не тільки спадкоємцем Скіла, а й закріплювало
право Оріка на спадок Аріапіфа — Скіфію. За
гибель Скіла від руки зведеного брата Октама
сада могла знову змінити соціальне становище
Оріка. У випадку, коли «бокова»/пізня могила
Солохи трактується як усипальня Октамасада,
похованого не в окремому кургані через те, що
він був царемузурпатором, але з усіма влас
тивими йому регаліями — і царськими, і воїн
ськими, слід наголосити, що низка ознак, про
які вже частково згадувалося, може вказувати
на родинні зв’язки між особами, похованими
в курганах Солоха та Бердянському, дозволя
ючи зіставити ці кургани та припустити, що в
останньому похований саме Орік.
Про можливу спорідненість свідчать не тіль
ки схожість конструкції поховальних камер та
ідентичні бляшки із зображенням двох скіфів з
ритоном, а й подібна форма великого царського
казана з «бокового» поховання Солохи та вели
кого казана з Бердянського кургану. На це само
вказує й опозиція: великий = старший/Окта
масад (Солоха) ↔ менший = молодший/Орік
(Бердянський курган), що підтверджується на
явністю в останньому: бляшок, ідентичних со
лоським, але зменшеного варіанта; казан, теж
ідентичний за формою солоському, але мен
ший; менша висота кургану, хоча глибина моги
ли урівноважує «центральне»/раннє поховання
Солохи (висота <15,0 м> + глибина <≈ 6,0 м> =
21,0 м; діаметр ≈ 50,0 м) з центральною могилою
Бердянського кургану (висота < 8,4 м> + глиби
на <12,5 м> = 20,9 м; діаметр ≈ 51,0 м).
Вказане співвідношення та зіставлення його
з історичними даними дозволяє запропонувати
для V—IV ст. до н. е. єдине пояснення — роз
глянуті факти вказують на братів, що правили
разом: старшого — Октамасада та молодшо
го — Оріка. Орік, соціальний статус якого був,
мабуть, дуже високий («чистокровний» скіф —
син скіфського царя, брат і пасинок другого
царя — законний принцспадкоємець), по
хований в окремому Бердянському кургані, а
Октамасад (царузурпатор), що підняв заколот
і вбив царя заради влади, — в «боковій» гроб
ниці Солохи (Кузнецова 2001).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 48
Думка Ю.В. Болтрика про те, що в Східній
могилі Бердянського кургану були поховані
«залежні особи», цілом справедлива (Болтрик
2001, с. 29—30), але слід зазначити, що мати
царя могла бути «залежною від нього особою»,
а от жриця — ніколи, оскільки жерців не хо
вали в спільних усипальнях не тільки в межах
однієї могили чи кургану, а навіть і в межах мо
гильника (ідея про наявність у скіфів жерців —
гіпотеза, не підтверджена джерелами).
Про те, що в Бердянському кургані похова
на не Опойя, свідчать антропологічні дані, які
вказують, що в Східній могилі покоїлася жін
ка, яка не народжувала та мала вади опорно
рухового апарату 4. Але цей факт не може бути
доказом того, що в головній могилі похований
не Орік, оскільки зв’язок між Бердянським
курганом і Солохою встановлюється, як було
показано, за іншими критеріями.
Твердження А.Ю. Алексеєва, що Бердян
ський курган зведений, «безперечно, пізніше за
Солоху» (Алексеев 2003, с. 229—230), підтри
мане С.А. Скорим і В.А. Ромашком (Скорый,
Ромашко 2009, с. 176), перечить деяким датам,
зокрема й самого А.Ю. Алексеєва. На думку
дослідника, в Солосі «речовий склад первинної
могили дає… підставу датувати «ядро» цього
поховального комплексу загалом приблизно 420—
400 рр. до н. е., але ближче до 400 р.» (Алексеев
2003, с. 260), а «все це, не дивлячись на сучасну
тенденцію до пониження хронології скіфських
старожитностей V—IV ст. до н. е., дозволяє при
пустити стосовно здійснення вторинного похо
вання в Солосі широку археологічну дату ~ 400—
375 рр. до н. е.» (там само, с. 261). Загалом же
«вузька» дата та період влаштування всіх одно
часних могил Бердянського кургану в межах
380—365 рр. до н. е. визначаються дослідника
ми за керамічним, найперше амфорним, ма
теріалом (там само), конкретно: 375—365 рр.
до н. е. (Ковалев, Полин, Чередниченко 1992,
с. 21); 380—370 рр. до н. е. (Полiн, Ковальов,
Череднiченко 2000, с. 108); 380—375 рр. до н. е.
(Фиалко 1997, с. 57; 1998); 370—365 рр. до н. е.
(Монахов 1999, с. 287).
Водночас «незалежні» дані вказують, що для
Солохи «комбінована дата центрального похо
вання (2333 ± 28 ВР) дала калібрований вік 404—
385 рр. до н. е. (1 σ) та найвірогідніший інтервал
420—350 рр. до н. е. (2 σ), а комбінована дата бо
кової могили (2325 ± 18 ВР) — 400—389 рр. до н. е.
4 Висловлюю щиру подяку Ю.В. Болтрику та С.І. Круц
за надання та можливість скористатися неопубліко
ваними даними.
(1 σ) та 404—380 рр. до н. е. (2 σ). Загальна ж
комбінована дата кургану Солоха 2327 ± 15 ВР,
або 400—391 рр. до н. е. (1 σ) та 403—383 рр.
до н. е. (2 σ). Комбінована радіовуглецева дата
(2334 ± 38 ВР) за кістками тварин дає калібро
ваний вік Бердянського кургану з найбільшою ві
рогідністю в межах 420—360 рр. до н. е. (1 σ) та,
ширше, — 550—350 рр. до н. е. (2 σ)» (Евразия…
2005, с. 199—201). Наведена інформація не до
зволяє говорити, що поховання в боковій мо
гилі Солохи було здійснене раніше ніж у Бер
дянському кургані.
Крім того, слід зазначити, що система да
тування пам’яток Скіфії «архаїчного» періоду
дещо різниться від такої для часу скіфської
«класики», оскільки архаїчні пам’ятки най
частіше датуються за найранішими знахідка
ми, а класичні — за найпізнішими, і курган
Солоха зокрема. Зважаючи на це, здогадний
час загибелі Аріапіфа та дата «центральної»/
ранньої могили Солохи різняться не так сут
тєво, як то видається дослідникам. Але по
вністю ці розрахунки ще не завершені — ра
бота продовжується.
Попри суперечності щодо можливості за
хоронення відомих за писемними джерелами
представників скіфського правлячого дому в
могилах кургану Солоха, названі дослідники
дотримуються одного та єдино правильного
принципу — рухатися від відомого до невідо
мого, себто від археологічної дати комплек
су до тлумачення похованих осіб, з якими ці
комплекси можуть бути пов’язані, враховую
чи, що дані про історичних персонажів Скіфії
вкрай скупі.
Інший підхід до династійної хронології
та розрахунків продемонстрували С.А. Ско
рий і В.А. Ромашко (Ромашко, Скорый 2009,
с. 100—109; Скорый, Ромашко 2009). Розгля
нувши матеріали кургану Близнець 2 — одного
«з наймасштабніших (після Солохи)», на думку
авторів, «скіфських аристократичних курганів
V ст. до н. е.» в степовому регіоні Північно
го Причорномор’я, дослідники зазначили, що
«вцілілі речі, конструктивні особливості кургану та
деталі похоронного ритуалу дозволяють датувати
пам’ятку часом не пізніше кінця V ст. до н. е.» та
співвіднести його з усипальнею царської особи
(Скорый, Ромашко 2009, с. 174).
Згідно з методикою, запропонованою
А.Ю. Алексеєвим і підтриманою колегами, до
слідники дійшли висновку, що «хронологічні по
зиції кургану, вік похованого чоловіка, достатньо
конкретно визначений антропологами, дозволя
ють… поставити питання про співвіднесення
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 49
скіфського володаря, похованого в кургані, з кон
кретною історичною особою — представником
скіфської династії, ім’я якого відоме з наратив
них джерел» у списку імен «скіфських правите
лів 2ї половини V ст. до н. е., котрі називає Ге
родот» (там само). Здійснивши критичний ана
ліз праць, пов’язаних зі спробами зіставлення
археологічних та історичних даних, — екскурс
«у проблематику зі скіфської династійної історії
V ст. до н. е.», дослідники вважають, що «нині
немає переконливих даних, аби співвідносити міс
це захоронення Оріка з первинною гробницею Со
лохи, а тим паче — з Бердянським курганом», тож
сконцентрували увагу на похованому в кургані
Близнець 2, хоча й відзначили, що «про Оріка,
на відміну від його братів, окрім самого факту на
родження, імен батька та матері, іншої інформа
ції немає» (там само, с. 174).
Не надавши жодних доказів чи пояснень,
окрім указаних, дослідники запропонували «як
нову версію — вважати курган Близнець 2 уси
пальнею Оріка, молодшого сина царя Аріапіфа».
Локалізація цієї поховальної пам’ятки «на пів
ніч від області Геррос 5, де (за Геродотом) ховали
скіфських царів», пояснюється авторами тим,
«що Орік не бул верховним царем скіфів, яким,
очевидно, був представник скіфської еліти, по
хований у первинній могилі Солохи. Він міг бути
одним із басилевсів, правителем певної части
ни Скіфії (на землях якої його й поховали), який
підтримував тісні стосунки з еллінами Боспору»
(Скорый, Ромашко 2009, с. 177).
Поставивши завдання «уточнити дату по
ховання в кургані, оперуючи можливою датою
смерті Аріапіфа (460 р. до н. е.) та віком скіф
ського вельможі, похованого в Близнеці 2 (25—
30 років)», дослідники в підсумку зазначили,
що «зведення кургану Близнець 2, а, відповідно,
і припустимий час захоронення Оріка, припадає
на інтервал 440—435 рр. до н. е.» (там само).
Стосовно похованих у кургані Солоха
С.А. Скорий і В.А. Ромашко висловили при
пущення, що її найдавніша гробниця була
зведена для Октамасада, «про якого однозначно
повідомляється як про царя скіфів (вірогодно —
верховного) та час правління якого цілком синх
ронізується з датою первинної гробниці Солохи»,
а «бокова»/пізня — для його спадкоємця, «про
якого не збереглося свідчень в історичних хроні
ках» (там само).
Але головну увагу тут хочеться приділити
не критиці висновків з приводу ідентифіка
5 Питання про розміщення цієї області досі невиріше
не та дискутується.
ції певних поховань з могилами царів Скіфії,
а оцінці системи обчислень, запропонованих
С.А. Скорим і В.А. Ромашком. Вона базується
на таких показниках: Т — вірогідна дата смер
ті Аріапіфа (460 р. до н. е.); В — реальна три
валість життя (вік) похованого в кургані Близ
нець 2 (невідомий 25/30літній чоловіквоїн).
Унаслідок того, що дослідники, схоже, відняли
від припустимої дати смерті історичного персо
нажа — Аріапіфа (Т ≈ 460 р. до н. е.) — реальний
вік невідомого похованого в кургані Близнець 2
(В = 25/30 років), і отримана буцімто уточнена
дата (Д) зведення кургану (Т — В = 440/435 рр.
до н. е.), але чому вона вийшла саме такою, а не
Д = 435/430 рр. до н. е., автори не пояснили,
хоча про те можна здогадатися.
Але справа полягає не в умовності даних,
якими оперують С.А. Скорий і В.А. Ромашко,
і не в арифметичних огріхах, а в тому, що такі
дії просто неприпустимі, оскільки здійснена
авторами операція з числовими значениями
не має жодного сенсу навіть за наявності безу
мовних фактів. Аби це показати, звернемося
до найпростішого фактологічного матеріалу,
згідно з яким відомо, що: 1) дві особи (О1) і
(О2) — однолітки (ровесники) — мають вік по
65 років (В = 65), себто В(О1) = В(О2) = 65;
2) батько першого помер у 1970 р.; 3) батько
другого — у 1993 р. Згідно з запропонованими
даними та логікою «розрахунків» С.А. Скорого
та В.А. Ромашка (рік смерті батька + вік дити
ни) 6, виходить, що дві особи (О1 і О2), будучи
ровесниками, живуть у різний час: О1 — 1970
+ 65 = 2035 р.; О2 — 1993 + 65 = 2058 р., що є
нонсенсом. Навіть якщо О1 і О2, будучи ровес
никами, помруть в один рік, то, згідно з такою
«методикою», ці події будуть датовані різними
роками, що знову ж абсурдно.
Наведені приклади ілюструють той факт,
що дата смерті сина та дата смерті батька —
незалежні показники на відміну від дати на
родження сина, котра пов’язана з часом життя
та смерті батька безпосередньо. У попередній
роботі «методика розрахунків» С.А. Скорого
та В.А. Ромашка названа «апофегеєм» 7 скіф
ської хронології, оскільки цей термін досить
влучно визначає суть явища (Кузнецова 2011).
Однак його застосування спричинене винят
ково бажанням не допустити подібного в по
дальшому, а не прагненням скривдити шанов
6 Тут додаємо, оскільки оперуємо роками нашої ери.
7 Апофегей = апофеоз + апогей — термін запозичений:
Поляков 2009 (апофеоз — звеличення якоїсь особи
чи події; апогей — верх, вершина, максимум).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 50
них колег, адже цю формулу можна викорис
тати й інакше 8.
Відтак, поспіх у хронологічних визначен
нях може призвести не до уточнення, а до
викривлення шуканого результату, оскіль
ки смерть Оріка (за відсутності свідчень про
його вік), могла настати в багатьох інтервалах,
вирахуваних від можливої дати смерті Аріа
8 Скориставшись такою формулою (Т — В = Д),
хтось не дуже грамотний (згадаймо «нову хро
нологію» А.Т. Фоменка) може вирахувати трива
лість життя будьякого похованого (В = Т — Д)
навіть за відсутності антропологічних даних у
кургані, для чого достатньо довільно співвіднести
такий курган з якимось персонажем. Для Соло
хи це може мати такий вигляд: (Т/460 — Д/390—
380 = В/80—70), де В — вік кісток у Солосі, а саме
тих, про які немає даних.
піфа, що не має стосунку ні до поховання в
Близнеці 2, ні до будьякого іншого кургану.
Щоб пов’язати курган Близнець 2 з похован
ням Оріка, слід надати вагому систему дока
зів, базовану на фактах, хай і другорядних.
Та навіть якщо похований у тому кургані був
Оріком, дату його смерті, а, відтак, і дату зве
дення кургану, не слід вираховувати за «мето
дом» Скорого/Ромашка (Ромашко, Скорый
2009, с. 100—109; Скорый, Ромашко 2009). Їхня
«формула» не спрацьовує, оскільки рік смер
ті батька та рік смерті сина безпосередньо не
пов’язані. У побудовах такого роду пріоритет
ною має бути дата кургану, що базується на
хронології комплексу супровідного інвента
рю, і лише вона дозволяє пов’язати археоло
гію та історію Скіфії.
Алексеев А.Ю. Скифская хроника (Скифы в VII—V вв. до н. э. Историкоархеологический очерк). — СПб., 1992.
Алексеев А.Ю. Скифские цари и «царские» курганы V—IV вв. до н. э. // ВДИ. — 1996. — № 3. — С. 99—113.
Алексеев А.Ю. Хронография Европейской Скифии VII—IV веков до н. э. — СПб., 2003.
Болтрик Ю.В. Поиск усыпальниц Ариапифа и его сыновей // Ольвiя та античний свiт. — К., 2001. — С. 29—31.
Виноградов Ю.Г. Перстень царя Скила // СА. — 1980. — № 3. — С. 92—109.
Виноградов Ю.Г. Политическая история Ольвийского полиса VII—I вв. до н. э. Историкоэпиграфическое иссле
дование. — М., 1989.
Граков Б.Н. Скифский Геракл // КСИИМК. — 1950. — XXXIV. — С. 7—19.
Доватур А.И., Каллистов Д.П., Шишова И.А. Народы нашей страны в «Истории» Геродота. — М., 1982.
Евразия в скифскую эпоху. Радиоуглеродная и археологическая хронология. — СПб., 2005.
Загинайло А.Г. Литые монеты царя Скила из Никония // Древнее Причерноморье. Тез. докл. — Одесса, 1989. —
С. 27—29.
Карышковский П.О. Монеты скифского царя Скила // Киммерийцы и скифы. Тез. докл. конф. — Кировоград,
1987. — І. — С. 66—68.
Ковалев Н.В., Полин С.В., Чередниченко Н.Н. О датировке Бердянского кургана (по керамическим материалам) //
Киммерийцы и скифы. Тез. докл. Междунар. научной конф., посвящ. памяти А.И. Тереножкина. — Мели
тополь, 1992. — С. 39—40.
Кузнецова Т.М. Анахарсис и Скил // КСИА. — 1984. — 178. — С. 11—17.
Кузнецова Т.М. Исторические персонажи и скифские курганы // Матлы Междунар. научной конф. «Боспор
ский феномен: Колонизация региона. Становление полисов. Возникновение государства». — СПб., 2001. —
С. 141—150.
Кузнецова Т.М. О времени правления в Скифии царя Скила // Матлы конф. «Проблемы скифосарматской архео
логии Северного Причерноморья (105 лет со дня рождения Б.Н. Гракова). — Запоріжжя, 2004. — С. 141—143
(Старожитності степового Причорномор’я i Криму. — XI).
Кузнецова Т.М. Αποθεγειο̋ скифской хронологии // Древность: историческое знание и специфика источника.
Матлы Междунар. научной конф., посвящ. памяти Э.А. Грантовского и Д.С. Раевского. — М., 2011. — V. —
С. 121—124.
Куклина И.В. Анахарсис // ВДИ. — 1971. — № 3. — С. 113—125.
Манцевич А.П. Курган Солоха. — Ленинград, 1987.
Монахов С.Ю. Греческие амфоры в Причерноморье. Комплексы керамической тары VII—II вв. до н. э. — Саратов,
1999.
Полiн С.В., Ковальов М.В., Череднiченко М.М. Про датування Бердянського кургану (за керамiчними матерiалами) //
Археологiя. — 2000. — № 1. — С. 94—112.
Поляков Ю.М. Апофегей. — М., 2009.
Ромашко В.А., Скорый С.А. Близнец2: скифский аристократический курган в Днепровском правобережном Над
порожье. — Днепропетровск, 2009.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 51
Скорый С.А., Ромашко В.А. Об одном из аспектов скифской династической истории // Матлы Междунар. археол.
конф. «Проблемы скифосарматской археологии Северного Причерноморья» (5е Граковские чтения). —
Запорожье, 2009. — С. 173—178.
Смолин В.Ф. Главная династия скифских царей по Геродоту // Гермес. — 1915. — 17.
Фиалко Е.Е. Хронологическая позиция Бердянского кургана // Чобручский археологический комплекс и вопросы
взаимовлияния античной и варварских культур (IV в. до н. э. — IV в. н. э.). Матлы полевого семинара. —
Тирасполь, 1997. — С. 56—57.
Фіалко О.Є. До питання про дату Бердянського кургану // Музейнi читання. Матли Мiжнар. наук. конф.,
присв. 90лiттю з дня народженя видатного українського археолога O.I. Тереножкiна. — К., 1998. —
С. 98—101.
Надійшла 06.03.2012
Т.М. Кузнецова
БЕДНЫЙ ОРИК
В статье рассматриваются дискуссионные вопросы скифской археологии, связанные с реконструкцией хроноло
гии правления скифских царей, известных по «Истории» Геродота.
Особое внимание обращается на методику сопоставления сведений письменных источников о скифских ца
рях с археологическими данными. Отмечается, что единственно правильным принципом такого сопоставления,
избранным большинством исследователей, является путь от наиболее известного к неизвестному, т. е. от археоло
гической даты комплекса к истолкованию принадлежности погребенных, с которыми эти комплексы могли быть
связаны, учитывая, что данные об исторических персонажах Скифии очень скудны.
На конкретных примерах показано, что отступления от рассмотренной методики могут привести к искаже
нию искомого результата, а также подчеркивается, что в подобных сопоставлениях приоритетной должна оста
ваться дата кургана, базирующаяся на хронологии комплекса, так как только она позволяет связать археологию
и историю Скифии.
T.M. Kuznetsova
POOR ORIK
Disputable issues of the Scythian archaeology related to the reconstruction of chronology of Scythian kings’ regency known
from the Herodotus’ «History».
Special attention is paid to comparison methods of the information from the written sources concerning the Scythian
kings with the archaeological data. It is noted that the only right principle of such comparison, chosen by most of the schol
ars, is the rout from the most known to the unknown, i.e. from the archaeological date of the complex to the interpretation
of the belonging of the buried with whom these complexes could be related, taking into account that the data about historic
persons of Scythia are scarce.
It is shown on concrete examples that noncompliance with the methods discussed can lead to distortion of the result
searched; it is also emphasized that in such comparisons the date of the barrow based on the complex chronology should stay
in priority, because only the date allows connecting archaeology and the history of Scythia.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-70062 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:35:33Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кузнєцова, Т.М. 2014-10-28T05:34:02Z 2014-10-28T05:34:02Z 2012 Бідолашний Орік / Т.М. Кузнєцова // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 45-51. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70062 В ідентифікації певних поховань з представниками скіфського царського роду пріоритетною має бути дата кургану, що базується на хронології супровідного инвентарю, а не припустима дата смерті якогось персонажа. Лише це дозволяє пов’язати археологію та історію Скіфії. В статье рассматриваются дискуссионные вопросы скифской археологии, связанные с реконструкцией хронологии правления скифских царей, известных по «Истории» Геродота. Особое внимание обращается на методику сопоставления сведений письменных источников о скифских царях с археологическими данными. Отмечается, что единственно правильным принципом такого сопоставления, избранным большинством исследователей, является путь от наиболее известного к неизвестному, т. е. от археологической даты комплекса к истолкованию принадлежности погребенных, с которыми эти комплексы могли быть связаны, учитывая, что данные об исторических персонажах Скифии очень скудны. На конкретных примерах показано, что отступления от рассмотренной методики могут привести к искажению искомого результата, а также подчеркивается, что в подобных сопоставлениях приоритетной должна оставаться дата кургана, базирующаяся на хронологии комплекса, так как только она позволяет связать археологию и историю Скифии. Disputable issues of the Scythian archaeology related to the reconstruction of chronology of Scythian kings’ regency known from the Herodotus’ «History». Special attention is paid to comparison methods of the information from the written sources concerning the Scythian kings with the archaeological data. It is noted that the only right principle of such comparison, chosen by most of the scholars, is the rout from the most known to the unknown, i.e. from the archaeological date of the complex to the interpretation of the belonging of the buried with whom these complexes could be related, taking into account that the data about historic persons of Scythia are scarce. It is shown on concrete examples that noncompliance with the methods discussed can lead to distortion of the result searched; it is also emphasized that in such comparisons the date of the barrow based on the complex chronology should stay in priority, because only the date allows connecting archaeology and the history of Scythia. uk Інститут археології НАН України Археологія Статті Бідолашний Орік Бедный Орик Poor Orik Article published earlier |
| spellingShingle | Бідолашний Орік Кузнєцова, Т.М. Статті |
| title | Бідолашний Орік |
| title_alt | Бедный Орик Poor Orik |
| title_full | Бідолашний Орік |
| title_fullStr | Бідолашний Орік |
| title_full_unstemmed | Бідолашний Орік |
| title_short | Бідолашний Орік |
| title_sort | бідолашний орік |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70062 |
| work_keys_str_mv | AT kuznêcovatm bídolašniiorík AT kuznêcovatm bednyiorik AT kuznêcovatm poororik |