Cover Image

Дані нумізматики про торгівельні шляхи в Україні в середині XІV ст.

Найважливішими чинниками розвитку торгівельних шляхів у Правобережній Україні XІV ст. визнаються поклади солі та монетарне срібло. Статья посвящена проблеме торговых и экономических связей между западно-украинскими землями (Галиция, Подолия) и золотоордынскими центрами Украины. Анализируется вопрос...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Археологія
Date:2012
Main Author: Козубовський, Г.А.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут археології НАН України 2012
Subjects:
Статті
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70065
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Дані нумізматики про торгівельні шляхи в Україні в середині XІV ст. / Г.А. Козубовський // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 75-82. — Бібліогр.: 63 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860222174972870656
author Козубовський, Г.А.
author_facet Козубовський, Г.А.
citation_txt Дані нумізматики про торгівельні шляхи в Україні в середині XІV ст. / Г.А. Козубовський // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 75-82. — Бібліогр.: 63 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Археологія
description Найважливішими чинниками розвитку торгівельних шляхів у Правобережній Україні XІV ст. визнаються поклади солі та монетарне срібло. Статья посвящена проблеме торговых и экономических связей между западно-украинскими землями (Галиция, Подолия) и золотоордынскими центрами Украины. Анализируется вопрос о существовании торговых путей в Побужье в середине XІV в. Изучение находок медных золотоордынских монет 40—60х гг. XІV в. и пражских грошей показывает, что важнейшие торговые пути существовали, прежде всего, между городами Галиции и Подолии и золотоордынскими центрами в бассейнах Днестра и Буга. Главными стимулами для развития этих торговых путей служили месторождения соли и монетарное серебро. Находки пражских грошей Вацлава II (1300—1305), Яна I Люксембургского (1310—1346) и Карла IV (1346—1378) обозначают важнейшие центры на торговых путях в середине XІV в. Согласно археологическим и нумизматическим данным в середине XІV в. таким значительным пунктом была Торговица на Синюхе. The article is devoted to the problems of trade and economic relations between Western Ukraine lands (Galicia and Podolia) and the Golden Horde centres in Ukraine. An issue of trade routs existence in the Buh River region in the middle of the 14th c. is analyzed. Study of copper Golden Horde coins of the 1340—1350s and Prague groschen shows that the most important trade routs functioned first of all between Galician and Podolian cities and the Golden Horde centres in the Dnister and Buh Rivers basins. Major stimuli for these trade routs development were salt mines and monetary silver. The finds of the Prague groschen of Wenceslaus II (1300—1305), John I Count of Luxembourg (1310—1346) and Charles IV (1346—1378) mark the most important centres on the trade routs in the middle of the 14th c. According to the archaeological and numismatic data, Torhovytsia on the Siniukha River was such important centre in the middle of the 14th c.
first_indexed 2025-12-07T18:18:14Z
format Article
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 75 А.П. Моця СТАНОВЛЕНИЕ И РАЗВИТИЕ КИЕВСКОЙ РУСИ В КОНТЕКСТЕ ЭТНОГЕОГРАФИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ Исследование исторических процессов, которые происходили в восточнославянском мире на протяжении вто­ рой половины І — первые века ІІ тыс., в этногеографическом аспекте позволяет выделить несколько пластов, внутри которых на разных териториях и в разное время происходящие процессы в какой­то степени отличались от общей канвы расселения ранних славян, а затем и русов (начиная от антов, склавинов и венетов) в сторону формирования их прото­ и государственных институтов. В результате такой эволюции вслед за появлением на определенном этапе племенных союзов (поляне, новгородские словене и др.) определились две зоны, получив­ шие названия «Внешней» и «Внутренней» Руси с центрами в Новгороде и Киеве. Но если на юге восточнославян­ ской ойкумены процессы нового уровня формировались после «зачистки территории» от прежних этнических групп, в первую очередь от представителей их элит (ираноязычных, балтских и др.), то на севере и северо­востоке Восточной Европы славяне вступили в довольно мирные контакты с финно­угорскими племенами, часть из ко­ торых вошла в качестве равноправных партнеров в новые федеративные образования. Это нашло отражение в дальнейшем формировании в домонгольское время «Русской земли» на юге восточнославянского мира, «всей Новгородской области» на севере и «Залесья» на северо­востоке. Поэтому существует необходимость рассмотреть всю восточнославянскую цивилизацию в целом в плане изучения ее четырех составных: собственно Киевской Руси, Новгородской республики, Русского Севера и центральнорусских княжеств в Поволжье. O.P. Motsya FORMATION AND DEVELOPMENT OF KYIV RUS IN CONTEXT OF ETHNOGRAPHICAL RESEARCH Study in ethnographical aspect of historic processes in the Eastern Slavs world during the second half of the 1st millennium and in the first centuries of the 2nd millennium allow the author to determine several strata, in which on various areas and at various times such processes differed in certain extent from the general frame of settling of the Early Slavs, and later of the Ruses (starting form the Ants, the Sclaveni, and the Venetians) towards the formation of their proto­state and state institutions. Such evolution resulted in tribe unions emergence at a certain stage (the Polyans, the Slavenians of Novgorod, and others), and after that in the formation of two zones named «Exterior» and «Interior» Rus with the centres in Novgorod and Kyiv. However, while on the south of the Eastern Slavs Ecumene the new level processes were being formed after the «territory cleansing» from the previous ethnic groups, first of all from their elites (Iranian­speaking, Baltic, etc.), the Slavs on the north and the north­east of Eastern Europe came into quite peaceful contacts with Finno­Ugric tribes, part of which entered into the new federative structures as partners with the equal rights. This fact was reflected in the further formation of «Rus Land» in the pre­Mongols period on the south of the Eastern Slavonic world, «the whole Novgorod region» on the north, and «Zalissia» on the north­east. Consequently, there is a necessity to consider the Eastern Slavonic civilization in its entirety by studying its four components: the proper Kyiv Rus, Novgorod Republic, Russian North, and the Central Rus principalities in the Volga River region. Г.А. Козубовський ДАНІ НУМІЗМАТИКИ ПРО ТОРГІВЕЛЬНІ ШЛЯХИ В УКРАЇНІ В СЕРЕДИНІ XІV ст. Найважливішими чинниками розвитку торгівельних шляхів у Правобережній Україні XІV ст. визнаються поклади солі та монетарне срібло. К л ю ч о в і с л о в а: XІV ст., Поділля, Галичина, Побужжя, золотоординські міста, торгівельні шляхи, празькі гроші, сіль. © Г.А. КОЗУБОВСЬКИЙ, 2012 Середньовічним торгівельним шляхам при­ свячено багато праць. З ними пов’язується виникнення та розвиток міст, культурні, по­ літичні та економічні зв’язки між народа­ ми. XІV ст. позначилося боротьбою за торгі­ вельні шляхи та право контролю над ними, за джерела отримання грошових прибутків. Адже бурхливий розвиток феодалізму та по­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 76 стійні воєнні конфлікти вимагали значних коштів. Одним з таких вважається магістральний шлях, що з’єднував Львів з містами Чорно­ морського узбережжя. Зазвичай напрямок цієї важливої магістралі окреслюють здебільшого за писемними та картографічними джерелами XV—XVIІ ст. Запропоновані різні реконструк­ ції основних ділянок цього шляху, що зумов­ лено частими змінами воєнно­політичної та економічної ситуації в регіоні протягом XІV— XVIІ ст. (Петрунь 1928, с. 160—166; 1929, с. 32— 33; Боряк 1985, с. 67; Крикун 1992, с. 72—74; Грушевський 1995, с. 58—59, 607—608; Еманов 1995, с. 16—17, 73). Є припущення про існування шляху між Львовом і містами Криму ще в XІІI ст. (Кот­ ляр 1966, с. 139). «Львівська дорога» — шлях генуезьких купців від Чорного до Балтійського моря (в бік Фландрії до Брюгге через Львів) — згадується в генуезькому портулані 1339 р. (Мохов 1974, с. 303; Історія Львова 2006, с. 56). 1343 р. до хана Джанібека через Львів у Тану їхало посольство Венеційського сенату (Гейд 1915, с. 111). Основні опорні пункти шляху та його на­ прямок на величезній території для першої по­ ловини XІV ст. не з’ясовані. Напрямок здебіль­ шого реконструюють за документами початку XV ст.: через Кам’янець­Подільський, далі через Поділля та степи Північного Причорномор’я в Крим до Кафи (Котляр 1966, с. 139). Шлях у татарські землі неодноразово згадується в до­ кументах 70—80­х рр. XІV ст. (Мохов 1974, с. 299; Грушевський 1995, с. 57—58). Сучасні дослідники справедливо звертають увагу на пролягання кількох таких шляхів через терито­ рію Поділля (Білецька 2004, с. 238—239). Бага­ то комунікацій там фіксують і пізніші джерела (Шевченко 1985). Значну допомогу в реконструкції давніх шляхів можуть надати нумізматичні знахід­ ки. До таких, насамперед, відноситься низка празьких грошів першої половини—середини XІV ст.: Вацлава ІІ (1300—1305), Яна І Люксем­ бурзького (1310—1346) і перших випусків Кар­ ла І (1346—1378). Празькі гроші, монети ново­ го зразка і ґатунку, з’явилися в Чехії 1300 р. та впродовж XІV ст. розповсюдилися в багатьох європейських країнах. Такі монети — визна­ на «валюта Центральної Європи» (Kiersnowski 1975, s. 129) — є чи не єдиною групою європей­ ських монет на території Галицько­Волинської Русі, там їх знайдено в житлах, культурних ша­ рах і в скарбах. Вони окреслюють і шляхи роз­ повсюдження європейського срібла на схід і південний схід, де чеські монети набули знач­ ного розповсюдження вже в XV ст. (Соболе­ ва 1967, с. 54—59). Такі знахідки фіксуються в районі найбільших міст­фортець Галицької та Волинської земель (рис. 11). Є повідомлення про знахідки окремих об­ різаних празьких грошів першої половини XІV ст. на Поділлі, що також вказує на зв’язок з Галичиною та Львовом, де саме концентру­ ються знахідки обрізаних по колу празьких грошів першої половини XІV ст. (Грушевський 2004; Рожко 2004, с. 619; Крижанівський 2007, с. 131). На полі, в районі поселення XІV ст. біля с. Польний Макарів Дунаєвець­ кого р­ну знайдені срібні каблучки, обрізані празькі гроші Яна І Люксембурзького (2 екз.) та золотоординський пул з двоголовим орлом Узбека (1312—1342). Про певний зв’язок і хронологічну відповідність з пам’ятками Га­ лицько­Волинської Русі свідчать і знахід­ ки каблучок­печаток з характерними для Галицько­Волинської держави зображеннями птахів (Русина та ін. 2009, с. 106; інформація О. Погорільця). Мідний золотоординський пул з двоголовим орлом вказує на військову присутність, адміністративне підпорядкуван­ ня чи зв’язок з золотоординськими містами. Такі монети добре відомі з золотоординських міст і поселень Подністер’я, Побужжя, Кри­ му, Приазов’я та Поволжя. В районі м. Бар Він­ ницької обл. знайдено обрізаний празький гріш Вацлава ІІ (Бакалець 2005, с. 81). На особливу увагу заслуговують монетні знахідки з с. Торговиця Новоархангельсько­ го р­ну Кіровоградської обл. Торговицький скарб 1894 р., знайдений на березі р. Синюха, складався зі 173 монет: джучидських дирхе­ мів від Токти (1290—1312) до Навруза (1360) та шести празьких грошів Вацлава ІІ (1300— 1305), Яна І Люксембурзького (1310—1346) і Карла І (1346—1378) (Сиверс 1922, с. 21, № 60; Sobolewa 1970, s. 200, № 8). Відсутність згадок про монети Кільдібека (1361—1362) та Абдуллаха (1361—1369) дозволяє досить точ­ но датувати скарб межею 50—60­х рр. XІV ст. Це також може свідчити про наявність у ньо­ му лише перших випусків празьких грошів Карла І. Це перший і єдиний факт наявності празьких грошів у Центральній Україні в се­ редині — на самому початку другої половини XІV ст. 1 На рис. 1 умовно позначені міста, які в XІV ст. не іс­ нували: Бар, Качибей. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 77 Систематичні дослідження Торговиці остан­ ніх десятиріч дозволяють ототожнювати па­ м’ят ку зі значним золотоординським центром (Бокій, Козир 2005; Козир 2010). І хоча до на­ укового обігу введена лише частина нумізма­ тичних знахідок, вони вказують на датування пам’ятки: кінець першої — початок другої по­ ловини XІV ст. Мідні випуски — суто міська монета — представлені винятково типами зо­ лотоординських пулів з двоголовим орлом і квітковою розеткою, а також їх наслідування­ ми. Цим же часом датуються й срібні дирхеми (Бокій, Козир 2005, с. 44—45, 60—61, 72, 82). Крім Торговиці, в Дністерсько­Дніпров сь­ кому межиріччі маємо низку золотоординських городищ. Більшість їх концентрується в басей­ ні Південного Бугу: городища Баликлей у місці злиття річок Чичиклія та Південний Буг, Ак­ Мечеть поблизу с. Прибужжя Доманівського р­ну Миколаївської обл., Аргамаклі­Сарай на правому березі р. Громоклія (правого допливу Інгула), Солоне на однойменній річці, правій притоці Гнилого Єланця, поблизу с. Куйбишів­ ка Єланецького р­ну, Безименне городище біля переправи через Південний Буг у місці злиття річок Кодима та Синюха, Велика Мечетня на правому березі Південного Бугу біла одноймен­ ного села, а також Маяки на лівому березі гир­ ла Дністра (Петрунь 1928, с. 162—167; Егоров 1985, с. 82—84, Єльников 2008, с. 123—125). На жаль, за винятком Торговиці інші золотоордин­ ські міста не досліджували. Нові нумізматичні знахідки підтверджують існування кількох міст у Побужжі саме наприкінці першої — на почат­ ку другої половини XІV ст. Введені нещодавно до наукового обігу чис­ ленні золотоординські монети (кілька скарбів і значна кількість окремих знахідок) з горо­ дища Баликлей біля с. Покровка Веселинів­ ського р­ну Миколаївської обл. підтверджують розміщення там значного золотоординсько­ го центру, який існував уже в 50­і рр. XІV ст. (Кухар­Онишко, Травкин 2003; Піворович 2008, с. 13—17). Але, крім мідних (міських) і срібних монет Узбека, Джанібека та Бердібека, на пам’ятці широко представлене карбування Кільдібека та «мамаєвого хана» Абдуллаха, що свідчить про активне життя міста і впродовж 60­х рр. XІV ст. (Піворович 2008, с. 15—26). Аналіз знахідок дає можливість приблизно синхронізувати виникнення цього населеного пункту (місцева назва Городок) у місці злиття річок Чичиклія та Південний Буг з золотоор­ динським центром біля Торговиці. Про стра­ Рис. Знахідки монет першої половини — середини XIV ст. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 78 тегічне значення цього пункту, що прикривав шлях на Очаків, згадують і пізніші документи, ярлики Тохтамиша та кримських ханів (Пе­ трунь 1928, с. 165—166). Привертає увагу монетний комплекс з го­ родища Зелена Липа Хотинського р­ну Чер­ нівецької обл. На пам’ятці знайдено 11 мо­ нет, які походять із об’єктів і культурного шару: Чехія — обрізані празькі гроші Яна І Люксембурзького, Карла І, наслідування зо­ лотоординських дирхемів, пулів (кожної по 2 екз.); Угорщина — денарій Людовіка І (1342—1382); Північна Італія, м. Аквілея — де­ нарій Бертранда (1334—1350) (Пивоваров 2002, с. 78—100; 2010, с. 369). Одна з двох срібних ординських монет — крихітне наслідування гюлістанським дирхемам Джанібека 752 р. х. (1351/1352) чи 753 р. х. (1352/1353) — є до­ сить розповсюдженим типом наслідувань у багатьох регіонах Східної Європи (Хромов 2007). З такими монетами пов’язується поча­ ток карбування у феодальних центрах Схід­ ної Європи після розпаду Золотої Орди, зо­ крема в Київському князівстві (Козубовский 2008, с. 79—81). Крихітний розмір і вага монет (трап ляються варіанти близько 0,02 г ) може свідчити про гостру нестачу срібла. Городище Зелена Липа, яке ідентифіку­ ють з рештками угорської фортеці, датується 60—70­и рр. XІV ст. (Пивоваров 2010, с. 369). Фортеця дійсно могла проіснувати до початку 80­х рр. XІV ст. Але початок її функціонування, напевно, припадає ближче до середини XІV ст., на що вказують монетні знахідки. Мідні (міські) золотоординські монети з двоголовим орлом і квітковою розеткою 40— 50­х рр. XІV ст. масово представлені в золото­ ординських центрах Побужжя та Подністер’я (Старий Орхей, Костешти, Торговиця, Бали­ клей). Поодинокі знахідки їх відомі також у містах Галичини та Поділля, що можна пояс­ нити присутністю купців, які мали безпосеред­ ні зв’язки з золотоординськими центрами. На­ слідування таким пулам датуються 50—60­и рр. XІV ст. Припускають, що їх виготовляли в ба­ гатьох містах Золотої Орди, зокрема і в при­ кордонних з Кримом північно­західних облас­ тях (Клоков, Лебедев 2000, с. 331, 336; Лебедев, Смирнов 2005, с. 29). Знахідки празьких грошів першої поло ви­ ни — середини XІV ст. розповсюджені в містах Галичини, Волині та Поділля. Але вони тра­ пляються і в золотоординських містах (Старий Орхей, Костешти, Торговиця) та на шляхах до них, що може свідчити про наявність умов і потреб для надходження європейського сріб­ ла, насамперед із міст Галичини і Львова. Це можна пояснити безпосередніми зв’язками галицьких, подільських і буковинських міст із західними золотоординськими центрами в ба­ сейнах Південного Бугу та Дністра. Саме 40—50­і рр. XІV ст. позначилися знач­ ними змінами в західних районах Східної Єв­ ропи. По смерті в 1340 р. останнього галицько­ волинського князя Болеслава II Юрія за розподіл галицько­волинської спадщини роз­ горнулася запекла боротьба між польським і угорським королями, різними гілками ли­ товських Гедиміновичів, золотоординськими ханами та молдавськими воєводами. Диску­ сійним є питання про час утвердження Корі­ ятовичів на Поділлі: в 40­х (Шабульдо 1987, с. 45—46) чи 50­х рр. XІV ст. (Білецька 2004, с. 108—110). Але джерела вказують, що близь­ ко середини XІV ст. на південних і західних окраїнах Галицько­Волинської Русі закріпи­ лася низка Гедиміновичів, серед яких сини Михаїла­Коріята з дружинами становили най­ сильнішу та найконсолідованішу групу (Ша­ бульдо 1987, с. 40). Ці ще невеличкі князівства десь у межиріччі Дністра та Південного Бугу, в оточенні потужних і агресивних сусідів, мали дбати про власну оборону та фортифікацію, забезпечення необхідними матеріальними ре­ сурсами. Відомо, що на Поділлі литовці ви­ користовували фортифікації давньоруських споруд, на багатьох пам’ятках зафіксовані ма­ теріали кінця XIII — першої половини XІV ст. (Білецька 2004, с. 70—93; Виногродська 2010, с. 81—85). Напевно, не останню роль у бороть­ бі за Галичину мали солевидобувні райони, які традиційно забезпечували цим життєво необ­ хідним продуктом значну частину Правобе­ режної України та які внаслідок походів поль­ ського та угорського королів опинилися під їхнім контролем. Пізніші джерела свідчать, що через Поділля пролягали чумацькі шляхи до коломийської солі та до солончаків нижньо­ бузьких лиманів (Янко 1998, с. 330; Денисик, Мудрак 2001, с. 55). На середньовічних морських картах топо­ нім SALINE (сіль, солевидобуток) за часто­ тою згадок посідає перше місце серед назв, пов’язаних з господарською діяльністю (Фо­ менко 2001, с. 41). Чумацтво вважають найваж­ ливішим чинником у розвитку транспортної системи та товарного виробництва України від XII—XIII ст. (Ісаєвич 1961, с. 100; Мазур 2011). На території України відомо кілька основних шляхів, назви яких пов’язують із транспорту­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 79 ванням солі (Кудряшов 1948, с. 41; Янко 1998, с. 330). Сіль була таким важливим товаром, що з її доправленням була пов’язана абсолютна більшість тогочасних комунікацій. Харчування людей і годівля худоби, вироб­ ництво шкіри, шкіряного одягу та взуття по­ требує значної кількості солі. Вона є важливим елементом у виробництві фарфорового, фаян­ сового та кам’яного посуду (Гомилевский 1881, с. 127). Тож поява та розвиток багатьох міст пов’язується з покладами, видобутком і тран­ спортуванням солі. Назва столиці Галицько­ Волинської держави — Галич — пов’язується з покладами солі (Ісаєвич 1961, с. 100; Михай­ лова 2007, с. 44—51). Привертає увагу значна концентрація знахідок найдавніших празьких грошів саме в солевидобувних районах (Ка­ луш, Галич, біля Коломиї, Перемишль; рис. 1). З цих же районів походить і значна кількість нових випадкових (неперевірених) широко да­ тованих знахідок празьких грошів (Огуй 2009, с. 251—256; Kryżąniwskij 2009). Експорт польської солі був одним з найго­ ловніших чинників економічного піднесення Кракова в XІV ст. (Wyrozumski 1968, s. 128— 130). Торгівля нею відіграла важливу роль у розвитку Качибея в XV—XVI ст. (Маркевич 1894, с. 21—23). З сіллю пов’язане й виробництво срібла — стратегічного металу середньовіччя. Вона є необхідним елементом у процесі хлоруван­ ня — одного з найрозповсюдженіших спо­ собів отримання срібла з руди (Гомилевский 1881, с. 67). Припускають, що саме розвиток солевидо­ бувної промисловості став стимулом і каталі­ затором розповсюдження празьких грошів у сусідній Польщі (Grodecki 2009, s. 291—292). Шлях уздовж Південного Бугу був відомий населенню Правобережного лісостепу ще до початку грецької колонізації та вважається од­ ним з найважливіших у Східній Європі (Остро­ верхов 1981, с. 85; Болтрик 2000, с. 121—124). У золотоординський час його опорними пунк­ тами були згадані міста вздовж Південного Бугу та найважливіші броди біля них (Петрунь 1928, с. 163; Егоров 1985, с. 83). Слово «чумак» пов’язується з татарським «перевізник» (Ма­ зур 2011). Лише в нижній частині Південного Бугу відомо дев’ять перевозів, значна кількість їх згадується і на його притоках (Яворницький 1990, с. 37). У XV ст. в районі тих переправ ство­ рюються перші литовські митні центри. Без­ перечно, існування значних золотоординських центрів у районі переправ на Південному Бузі та його притоках мало давати в XIV ст. значні прибутки й ординським володарям. Приміром, у XVІ ст. чи не найбільші надходження до ту­ рецької казни в захопленій частині Угорщини давали податки за перевіз через Тису (Кальди­ Наль 1964, с. 80). Є повідомлення про наявність покладів і видобуток солі у верхів’ях р. Синюха неподалік від Торговиці аж до XIX ст. (Шмидт 1863, с. 80). Десь поблизу пролягали й «Священні шляхи» Скіфії, які ідентифікуються сучасними до­ слідниками з солончаками у верхів’ях Синюхи та Висі (Агбунов 1985, с. 153—155). Напевно, саме через центри Побужжя проходив шлях у «татарські землі». До життєво необхідних райо­ нів і міст Побужжя була спрямована військова кампанія Ольгерда та Коріятовичів 1362 р. Це не перечить пересуванню торгівельних караванів і окремих купців зі Львова чи ін­ ших міст Західної України до Криму та Кафи вже в першій половині XIV ст. Маємо непе­ ревірене свідчення про знахідки обрізаних празьких грошів Яна І Люксембурзького в Кафі (Крыжанивский 2003—2004, с. 422). Се­ ред мешканців м. Тана в 1359—1360 рр. згаду­ ються чех і чотири німця (Карпов 2001, с. 17). З­під Кам’янця­Подільського (с. Должок) по­ ходять чотири срібні венеційські монети — по дві дожів Ранерія Джено (1252—1268) і Фран­ ческо Дондоло (1328—1339) (Kotlar 1975, s. 24, № 9), що може свідчити про шлях надходжен­ ня італійського срібла із кримських міст до Кам’янця. Від другої половини XIV ст. збереглася знач­ на кількість джерел про перебування львівсь­ ких купців у Кафі, а кафінських — у Львові (Лесников 1964; Бадян, Чиперис 1974, с. 184— 185). Але в середині XIV ст. золотоординські міста Побужжя, Подністер’я та Подніпров’я, напевно, були найдоступнішими для мешкан­ ців Поділля та Галичини. Внаслідок війни італійців з Джанібеком у 40­х рр. XIV ст. значно погіршилися умови для торгівлі усіх європейських народів (Гейд 1915, с. 104—111). Значення регіональних шляхів, напевно, зросло після страшної епідемії чуми, яка дісталася торгівельними шляхами з Китаю (приблизно 1333 р.) через Індію та Середню Азію країни Узбека. В 1346—1347 рр. вона вра­ зила Крим. Східна Європа найбільше постраж­ дала від чуми через зворотню хвилю із Західної Європи на схід у 50­х рр. XIV ст. (Поляк 1964, с. 50). З наслідками пошесті пов’язують утво­ рення золотоординських міст Подністер’я (Руссев 1999, с. 50—57). ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 80 Значення місцевих і регіональних комуні­ кацій Побужжя та Подністер’я, напевно, зрос­ ло через політику замкнення доріг, яку здій­ снював польський король від 50­х рр. XIV ст. (Грушевський 1995, с. 30—35, 40). У одній з останніх робіт правильно зроблено наголос на річкові басейни як головні кордони тогочас­ них державних утворень, але значення Півден­ ного Бугу недооцінене (Голенко 2005, с. 141). Басейн Південного Бугу як традиційний шлях із Західної України (Поділля) до солончаків Чорного моря, напевно, також був дуже важ­ ливим прикордонним орієнтиром для багатьох народів України. Контроль над ним забезпе­ чував життєво необхідними сіллю та сріблом. Але, безперечно, остаточне вирішення цього питання стане можливим за систематичного та якісного вивчення українських міст XІV ст. Агбунов М.В. Загадки Понта Эвксинского. — М., 1985. Бaдян В.В., Чиперис A.M. Торговля Каффы в ХIII—XV вв. // Феодальная Таврика. — К., 1974. — С. 174—188. Бакалець О.А. Фінансова політика, грошовий обіг Гетьманщини та Поділля в XVII—XVIII століттях (за письмови­ ми та скарбовими джерелами). — Бар, 2005. Білецька О. Поділля на зламі XIV—XV ст.: до витоків формування історичної області. — Одеса, 2004. Бокій Н.М., Козир І.А. Комплекс золотоординського часу біля с. Торговиця на Кіровоградщині (попередня публі­ кація) // Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях. — К., 2005. — С. 41—83. Болтрик Ю.В. Основной путь Ольвии в Днепровское лесостепное правобережье // РА. — 2000. — № 1. — С. 121—130. Боряк Г.В. Територія і залюдненість Брацлавщини в першій половині XVI ст. // Вітчизняна історія. — 1985. — 11. — С. 63—69. Виногродська Л.І. Вивчення укріплень Поділля XIII—XVIII cт. (за археологічними даними) // Проблеми давньо­ руської та середньовічної археології. — К., 2010. — С. 79—86 (Археологія і давня історія України. — 1). Гейд В. Итальянские колонии на побережье Черного и Азовского морей. Извлечение из сочинения В. Гейда «Ис­ тория торговли Востока в средние века» / Пер. Л.П. Колли // ИТУАК. — 1915. — 52. — С. 68—185. Голенко О. Золота Орда у битві біля Синіх Вод 1362 р. // Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях. — К., 2005. — С. 129—159. Гомилевский В. Соль. Исследование русского богатства солью и употребление этого вещества при различных ви­ дах скотоводства, земледелии, в лесном хозяйстве, в пищу людей, промышленности и друг. — СПб., 1881. Грушевський М.С. Історія України­Руси. — К., 1995. — Т. VI. Грушевський М. Молотівське срібло. Археологічна замітка // Грушевський М. Твори у 50­и тт. — Львів, 2004. — Т. 6. — С. 361—366. Денисик М., Мудрак О. Браїлів // Містечка Східного Поділля. — Вінниця, 2001. — С. 53—56. Егоров В.Л. Историческая география Золотой Орды в XIІІ—XIV вв. — М., 1985. Єльников М.В. Золотоординські часи на українських землях. — К., 2008. Еманов А.Г. Север и Юг в истории коммерции на материалах Кафы XIІІ—XV вв. — Тюмень, 1995. Ісаєвич Я.Д. Солеварна промисловість Підкарпаття в епоху феодалізму // Нариси з історії техніки. — 1961. — 7. — С. 99—112. Історія Львова. — Львів, 2006. — Т. 1. Кальди­Наль Д. Турецкие реестровые книги Мукāта’а как исторический источник // Восточные источники наро­ дов Юго­Восточной и Центральной Европы. — М., 1964. — С. 76—90. Карпов С. Венецианская Тана по актам канцлера Бенедетто Бьянко (1359—60 гг.) // Причерноморье в средние века. — СПб., 2001. — 5. — С. 9—26. Клоков В.В., Лебедев В.П. Джучидские монеты с Водянского городища // Степи Евразии в эпоху средневековья. — Донецк, 2000. — С. 303—344. Козир І. Керамічна майстерня золотоординського часу з торговицького археологічного комплексу // Наук. за­ писки Кіровоградського держ. педагог. університету ім. В. Вінниченка. Історичні науки. — 2010. — 13. — С. 6—14. Козубовский Г.А. О роли «плетенки» на русских и русско­литовских монетах XIV века // Сугдейский сборник. — К.; Судак, 2008. — С. 79—86. Котляр Н.Ф. Левантийская торговля Львова XIV—XV вв. по нумизматическим данным // НЭ. — 1966. — IV. — С. 135—148. Крыжанивский А.Л. Денежное обращение в Галицкой Руси в XIV—XV вв. // Stratum plus. — 2003—2004. — № 6 — С. 414—424. Крижанівський А. Львівський монетний двір у XIV—XV ст. — Львів, 2007. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 81 Крикун Н. Административно­территориальное устройство Правобережной Украины в XV—XVIII вв. Границы во­ еводств в свете источников. — К., 1992. Кудряшов К.В. Половецкая степь. — М., 1948. Кухар­Онишко Н.А., Травкин С.Н. О новой находке золотоордынских монет в Николаевской обл. // 11­я Всерос­ сийская нумизм. конф. Тез. докл. и сообщ. — СПб., 2003. — С. 84—85. Лебедев В.П., Смирнов В.В. Новосарайские пулы с цветочной розеткой из Крыма и Азова // Труды Межд. ну­ мизм. конф. «Монеты и денежное обращение в монгольских государствах XIІІ—XV ст.» — М., 2005. — С. 24—36. Лесников М.П. Львовское купечество и его торговые связи в XIV веке // Ученые записки МГПИ им. Ленина. — 1964. — 217. — С. 38—55. Мазур І.І. Чумацтво як передумова виникнення підприємництва в Україні // Теоретичні та прикладні питання економіки. — 2011. — 24. — С. 191—195. Маркевич А. Город Качибей или Гаджибей предшественник города Одессы // ЗИООИД. — 1894. — XVII. — C. 2—72. Михайлова Р.Д. Художня культура Галицько­Волинської Русі. — К., 2007. Мохов М.А. Молдавский торговый путь // Польша и Русь. — М., 1974. — С. 298—307. Огуй О.Д. Історія обігу грошових одиниць та їх найменувань на Буковині. — Чернівці, 2009. Островерхов А.С. Ольвия и торговые пути Скифии // Древности Северо­Западного Причерноморья. — К., 1981. — С. 84—94. Петрунь Ф. Нове про татарську старовину Бузько­Дністрянського степу // Східний світ. — 1928. — № 6. — С. 155— 171. Петрунь Ф.О. Старовинні шляхи Одещини // Вісник Одеської комісії краєзнавства при українській Академії наук. Секція соціяльно­історична. — Одеса, 1929. — Ч. 4—5. — С. 32—43. Пивоваров С.В. Нумізматичні пам’ятки Буковини (античний та середньовічний час). — Чернівці, 2002. Пивоваров С.В. Городище другої половини XІV ст. в с. Зелена Липа на Буковині // Проблеми давньоруської та се­ редньовічної археології. — К., 2010. — С. 365—370 (Археологія і давня історія України. — 1). Піворович В.В. Монети і скарби півдня України. — Херсон, 2008. Полевой Л.Л. Очерки исторической географии Молдавии XІІI—XV вв. — Кишинев, 1979. Поляк А.Н. Новые арабские материалы позднего средневековья о Восточной и Центральной Европе // Восточные источники народов Юго­Восточной и Центральной Европы. — М., 1964. — С. 29—56. Рожко М. Празькі гроші на теренах Львова у першій половині ХIV століття (за матеріалами археологічних роз­ копок) // До джерел. Зб. наук. праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70­річчя. — К.; Львів, 2004. — Т. 1. — С. 619—636. Руссев Н. На грани миров и эпох. — Кишинев, 1999. Русина О., Сварник І., Войтович Л., Ващук Д., Блануца А., Черкас Б. Україна: литовська доба 1320—1569. — К., 2009. Сиверс А.А. Топография кладов с пражскими грошами. — Пг., 1922. Соболева Н.А. К проблеме обращения пражских грошей в русских землях в XIV—XV вв. // Вестник МГУ. — 1967. — № 2. — С. 49—67. Фоменко И.Н. Номенклатура географических названий Причерноморья по морским картам XIII—XVII вв. // При­ черноморье в средние века. — СПб., 2001. — 5. — С. 40—43. Хромов К.К. К вопросу о начале чеканки на территории Киевского княжества XIV в. (о «киевских» подражаниях монетам Джанибека) // Монеты Джучидов и сопредельных государств в XIII—XV в. — К., 2007. — Ч. II. — C. 60—79. Шабульдо Ф.М. Земли юго­западной Руси в составе Великого княжества Литовского. — К., 1987. Шевченко Ф.П. Шляхи сполучення України з балканськими країнами в XVII—XVIII ст. // Вітчизняна історія. — 1985. — 11. — С. 53—59. Шмидт А. Материалы для географии и статистики России (Херсонская губерния). — СПб., 1863. — Ч. 1. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. — Львів, 1990. — Т. 1. Янко М.П. Топонімічний словник України. — К., 1998. Grodecki R. Pojawienie się groszy czeskich w Polsce // Grodecki R. Polityka pieniężna Piastów. — Kraków, 2009. — S. 281—294. Kiersnowski R. Pradzie grosza. — Warszawa, 1975. Kryżąniwskij A. Próba rekonstrukcji nie notowanych skarbów monet XIV—XV wieku znalezionych na Ukrainie zachodniej // Biuletyn numismatyczny. — 2009. — № 3. — S. 161—180. Kotlar M. Znaleziska monet z XIV—XVII w. na obszarze Ukraińskie SRR. — Wrocław; Warszawa; Krakόw; Gdańsk; Lόdz, 1975. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 82 Soboleva N.A. Nálezy pražských grošů na územi SSSR // Sborńík Národniho Muzea v Praze. Ser. A. — 1970. — XXIV. — № 3/4. — S. 189—243. Wyrozumski J. Państwowa Gospodarka solna w Polsce do schulky XIV wieku // Zeszyty Naukowe Uniwersutety Jagiellońskiego. Praсe historyczne. — 1968. — CLXXVIII. — Z. 21. Надійшла 12.01.2012 Г.А. Козубовский ДАННЫЕ НУМИЗМАТИКИ О ТОРГОВЫХ ПУТЯХ В УКРАИНЕ В СЕРЕДИНЕ XІV в. Статья посвящена проблеме торговых и экономических связей между западно­украинскими землями (Галиция, Подолия) и золотоордынскими центрами Украины. Анализируется вопрос о существовании торговых путей в Побужье в середине XІV в. Изучение находок медных золотоордынских монет 40—60­х гг. XІV в. и пражских грошей показывает, что важнейшие торговые пути существовали, прежде всего, между городами Галиции и Подолии и золотоордынски­ ми центрами в бассейнах Днестра и Буга. Главными стимулами для развития этих торговых путей служили место­ рождения соли и монетарное серебро. Находки пражских грошей Вацлава II (1300—1305), Яна I Люксембургского (1310—1346) и Карла IV (1346— 1378) обозначают важнейшие центры на торговых путях в середине XІV в. Согласно археологическим и нумизматическим данным в середине XІV в. таким значительным пунктом была Торговица на Синюхе. G.A. Kozubowskyj THE NUMISMATIC EVIDENCE FOR TRADE ROUTS IN UKRAINE IN THE MIDDLE OF THE 14th C. The article is devoted to the problems of trade and economic relations between Western Ukraine lands (Galicia and Podolia) and the Golden Horde centres in Ukraine. An issue of trade routs existence in the Buh River region in the middle of the 14th c. is analyzed. Study of copper Golden Horde coins of the 1340—1350­s and Prague groschen shows that the most important trade routs functioned first of all between Galician and Podolian cities and the Golden Horde centres in the Dnister and Buh Rivers basins. Major stimuli for these trade routs development were salt mines and monetary silver. The finds of the Prague groschen of Wenceslaus II (1300—1305), John I Count of Luxembourg (1310—1346) and Charles IV (1346—1378) mark the most important centres on the trade routs in the middle of the 14th c. According to the archaeological and numismatic data, Torhovytsia on the Siniukha River was such important centre in the middle of the 14th c.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-70065
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0235-3490
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T18:18:14Z
publishDate 2012
publisher Інститут археології НАН України
record_format dspace
spelling Козубовський, Г.А.
2014-10-28T05:40:44Z
2014-10-28T05:40:44Z
2012
Дані нумізматики про торгівельні шляхи в Україні в середині XІV ст. / Г.А. Козубовський // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 75-82. — Бібліогр.: 63 назв. — укр.
0235-3490
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70065
Найважливішими чинниками розвитку торгівельних шляхів у Правобережній Україні XІV ст. визнаються поклади солі та монетарне срібло.
Статья посвящена проблеме торговых и экономических связей между западно-украинскими землями (Галиция, Подолия) и золотоордынскими центрами Украины. Анализируется вопрос о существовании торговых путей в Побужье в середине XІV в. Изучение находок медных золотоордынских монет 40—60х гг. XІV в. и пражских грошей показывает, что важнейшие торговые пути существовали, прежде всего, между городами Галиции и Подолии и золотоордынскими центрами в бассейнах Днестра и Буга. Главными стимулами для развития этих торговых путей служили месторождения соли и монетарное серебро. Находки пражских грошей Вацлава II (1300—1305), Яна I Люксембургского (1310—1346) и Карла IV (1346—1378) обозначают важнейшие центры на торговых путях в середине XІV в. Согласно археологическим и нумизматическим данным в середине XІV в. таким значительным пунктом была Торговица на Синюхе.
The article is devoted to the problems of trade and economic relations between Western Ukraine lands (Galicia and Podolia) and the Golden Horde centres in Ukraine. An issue of trade routs existence in the Buh River region in the middle of the 14th c. is analyzed. Study of copper Golden Horde coins of the 1340—1350s and Prague groschen shows that the most important trade routs functioned first of all between Galician and Podolian cities and the Golden Horde centres in the Dnister and Buh Rivers basins. Major stimuli for these trade routs development were salt mines and monetary silver. The finds of the Prague groschen of Wenceslaus II (1300—1305), John I Count of Luxembourg (1310—1346) and Charles IV (1346—1378) mark the most important centres on the trade routs in the middle of the 14th c. According to the archaeological and numismatic data, Torhovytsia on the Siniukha River was such important centre in the middle of the 14th c.
uk
Інститут археології НАН України
Археологія
Статті
Дані нумізматики про торгівельні шляхи в Україні в середині XІV ст.
Данные нумизматики о торговых путях в Украине в середине XІV в.
The Numismatic Evidence for Trade Routs in Ukraine in the middle of the 14th c.
Article
published earlier
spellingShingle Дані нумізматики про торгівельні шляхи в Україні в середині XІV ст.
Козубовський, Г.А.
Статті
title Дані нумізматики про торгівельні шляхи в Україні в середині XІV ст.
title_alt Данные нумизматики о торговых путях в Украине в середине XІV в.
The Numismatic Evidence for Trade Routs in Ukraine in the middle of the 14th c.
title_full Дані нумізматики про торгівельні шляхи в Україні в середині XІV ст.
title_fullStr Дані нумізматики про торгівельні шляхи в Україні в середині XІV ст.
title_full_unstemmed Дані нумізматики про торгівельні шляхи в Україні в середині XІV ст.
title_short Дані нумізматики про торгівельні шляхи в Україні в середині XІV ст.
title_sort дані нумізматики про торгівельні шляхи в україні в середині xіv ст.
topic Статті
topic_facet Статті
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70065
work_keys_str_mv AT kozubovsʹkiiga danínumízmatikiprotorgívelʹníšlâhivukraínívserediníxívst
AT kozubovsʹkiiga dannyenumizmatikiotorgovyhputâhvukrainevseredinexívv
AT kozubovsʹkiiga thenumismaticevidencefortraderoutsinukraineinthemiddleofthe14thc

Similar Items