Косторізна справа у стародавньому Колодяжині
Подані кістяні вироби з Колодяжина та проаналізовано рівень косторізної справи Раскопками 1948—1953 гг. на городище Колодяжин обнаружена постройка, содержащая обработанное костное сырье. Предварительно она была интерпретирована как косторезная мастерская. Однако изучение материалов показывает, что о...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70070 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Косторізна справа у стародавньому Колодяжині / М.С. Сергєєва // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 118-125. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859728683621679104 |
|---|---|
| author | Сергєєва, М.С. |
| author_facet | Сергєєва, М.С. |
| citation_txt | Косторізна справа у стародавньому Колодяжині / М.С. Сергєєва // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 118-125. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Подані кістяні вироби з Колодяжина та проаналізовано рівень косторізної справи
Раскопками 1948—1953 гг. на городище Колодяжин обнаружена постройка, содержащая обработанное костное сырье. Предварительно она была интерпретирована как косторезная мастерская. Однако изучение материалов показывает, что обработанное сырье представлено распиленными фрагментами одного оленьего рога и единственной заготовкой из трубчатой кости. Других признаков косторезного производства (отходы, заготовки и полуфабрикаты) не обнаружено. Готовые изделия малочисленны и представлены примитивной продукцией домашнего производства. Полученные данные не позволяют трактовать рассматриваемый комплекс как стационарную косторезную мастерскую. В целом готовые изделия на городище представлены незначительным количеством находок. Они могли иметь различное происхождение, и их связь с конкретным косторезным комплексом не прослеживается. Таким образом, нет оснований для вывода о существовании профессионального косторезного ремесла на Колодяжинском городище. Этот вид деятельности можно трактовать как вспомогательное ремесло.
During the excavations in 1948—1953 the building that contained processed osseous raw materials was discovered. Previously it was interpreted as bone carving workshop. However, careful examination of materials shows that the processed input is represented by sawn fragments of one antler and a single blank of a tubular bone. Other marks of bonecarving manufacture (waste, blanks and semi-products) were never found. Finished products are few and represented by primitive homemade products. The data received do not allow treating the complex as a permanent bone carving workshop. In general, the finished production is represented by a small number of finds at the hill-fort. They might have various origins, and their connection with a specific bonecarving assemblage can not be traced. Consequently, there are no grounds for conclusion about the existence of a professional bonecarving craft at Kolodiazhyn hill-fort. This activity can be treated as an auxiliary craft.
|
| first_indexed | 2025-12-01T12:52:29Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 118
Одним із цікавих об’єктів, виявлених у давньо
руському м. Колодяжин (нині с. Колодяжне
Житомирської обл.), була будівля, у заповнен
ні якої трапилися фрагменти кістки та рогу зі
слідами обробки. На думку Р.О. Юри, який
детально вивчив цю пам’ятку, будівлю мож
на трактувати як косторізну майстерню (Юра
1962, с. 103). Оскільки такі комплекси відносно
рідкісні, звернемося ще раз до цієї пам’ятки.
Вироби з кістки та щільного рогу, фраг
менти кісток тварин і щільного рогу зі слідами
первинної обробки є звичними знахідками на
давньоруських пам’ятках. Проте ремісничі осе
редки, де відбувалася обробка такої сировини,
фіксуються не дуже часто. Косторізна справа
концентрувалась у великих містах. І тут слід, на
самперед, згадати Київ, де вивчено значну кіль
кість косторізних майстерень стаціонарних і та
ких, де кістку обробляли спорадично (Сергєєва
2011, с. 13—28). Сліди косторізних майстерень
виявлені також у Чернігові (Моця, Казаков
2011, с. 128—129), Пересопниці (Шеломенцев
Терский 1978), Звенигороді (Власова 1967) і
деяких інших містах, проте загалом їх відомо
порівняно небагато. Оскільки розвиток косто
різної справи на території України за середньо
віччя та особливо організація такого виробниц
тва вивчені ще недостатньо, кожен факт вияв
лення осередків, пов’язаних з обробкою кістки,
привертає увагу та потребує вивчення.
Колодяжинське городище досліджене про
тягом 1948—1953 рр. Волинською експедицією
під керівництвом В.К. Гончарова на значній
площі. Давній Колодяжин виник в одному з до
сить щільно заселених районів Русі на порубіж
жі Київського та Волинського князівств (Юра
1962, с. 59). Р.О. Юра вважав його феодальним
замком, замешканим головно дружинниками,
які поєднували військову службу з заняттями
сільським господарством і різними ремеслами
(Юра 1961, с. 97—98; 1962, с. 121). Будівля зі слі
дами обробки кістки та рогу подана Р.О. Юрою
в публікації, що підбивала підсумки досліджен
ня Колодяжинського городища (Юра 1962),
тож вчений дуже стисло описав її та загалом
торкнувся косторізної справи на городищі. Це
й спонукало ще раз звернутися до цієї теми.
Більшість оброблених кісткових матеріа
лів зберігається у фондах Інституту археології
НАНУ (кол. № 109). Кілька виробів з кістки та
рогу є також в Археологічному музеї ІА НАНУ.
Всі зазначені речі стали основою чинного до
слідження.
Будівля, пов’язана з косторізною діяльніс
тю, розміщувалася у південній частині городи
ща поряд з житловооборонними клітями, за
2,0 м на північ від кліті XVI (там само, рис. 6).
Така відстань дає підстави для припущення про
ймовірний зв’язок обох комплексів. Не виклю
чено, що кліть XVI і розглядувана будівля нале
жали одному власнику або членам однієї роди
ни. Залишки будівлі представлені котлованом
розмірами 3,6 × 2,8 м, заглибленим у матери
ковий лес на 0,6 м. У північносхідному кут
ку була глинобитна піч, що виходила за межі
котловану (там само, с. 81, рис. 6). Виходячи з
цього, площа споруди була дещо більша ніж її
заглиблена частина.
За свідченням Р.О. Юри, на долівці будівлі
знайдені роги козулі та благородного оленя, а
також кістки зі слідами обробки. Всього на го
родищі, за публікацією, виявлено 16 фрагмен
тів кісток зі слідами обробки (там само, с. 124).
Але у фондах ІА НАНУ їх представлено менше.
Матеріали з будівлі репрезентовані переважно
фрагментами одного розпиляного рогу оленя
(рис. 1). Із кісток тільки обрізок діафіза труб
частої кістки дрібної худоби правомірно тракту
вати як заготовку для подальшої обробки. Кіль
ка кісток (ребра), виявлені у цьому комплексі,
мають лише сколи, які не можна трактувати як
сліди обробки. Вони, вірогідніше, були кухон
ними покидьками.
Фрагменти рогу цікаві тим, що дозволяють
простежити особливості первинної обробки та
кої сировини в цьому осередку. Збереглася час© М.С. СЕРГЄЄВА, 2012
М.С. Сергєєва
КОСТОРІЗНА СПРАВА
У ДАВНЬОМУ КОЛОДЯЖИНІ
Подані кістяні вироби з Колодяжина та проаналізовано рівень косторізної справи.
К л ю ч о в і с л о в а: Давня Русь, Колодяжин, кістка, косторізне ремесло.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 119
тина рогу з розеткою, що дозволяє визначити
походження цієї сировини. Вивчення розеток
рогів із різних пам’яток (насамперед, Києва та
Воїнської Греблі) свідчить, що джерелом рого
вої сировини було полювання, а також збиран
ня рогів, природно скинутих восени (Сергєєва
2010а, с. 76; 2011, с. 46—47). Характерний ви
гляд розетки, з’єднаної з черепом, свідчить,
що ріг із колодяжинської будівлі був знятий з
убитої тварини, себто впольованої.
Спочатку ріг був розпарений і розм’якше
ний. Сліди попереднього розм’якшення у ви
гляді заокруглених фасок і трохи хвилястих
слідів зрізів на деяких фрагментах простежу
ються достатньо добре (рис. 2, 1а, 1в, 4). Цей
факт викликає інтерес через те, що питання
розм’якшення рогу вирішується неоднако
во для різних пам’яток. Щільний ріг в’язкий і
пружний, його легко різати навіть без поперед
ньої підготовки. Можливо, застосування цієї
технологічної операції або відмова від неї зале
жали від місцевих ремісничих традицій. Зокре
ма, І. Ульбріхт, керуючись спостереженнями
за матеріалами Хайтабу, заперечує попереднє
розмочування та розм’якшення рогу в май
стернях цього міста (Ulbricht 1978, S. 46—50).
На давньоруських матеріалах іноді простежу
ються сліди попереднього розм’якшення рогу.
Деякі автори припускають різні способи того
в середньовічні часи. Я. Каван, узагальнюючи
дані з обробки щільного рогу, зокрема етногра
фічні, вказує на три можливі способи: 1) у воді;
2) у лужному розчині; 3) у щавлевій кислоті.
Автор дійшов висновку, що виварювання рогу
у воді протягом 30 хв. було достатнім для його
пом’якшення (Kaván 1980, s. 294).
Після попередньої підготовки ріг розпи
лювали на шматки. Пилка, зважаючи на сліди
на поверхні рогу, мала зубці з відстанню дещо
більше за 1,0 мм (рис. 2, 2, 3, 5, 6). Тобто, це
була звичайна доволі груба пилка, яку могли
використовувати з різною метою. Для порів
няння можна згадати деякі зразки розпиляного
рогу з київських косторізних майстерень зі слі
дами пилки з дрібними зубцями — ймовірно,
спеціально призначеної для витончених робіт
по кістці та дереву (Сергєєва 2011, рис. 19). На
окремих фрагментах рогу простежується також
обробка ножем (рис. 2, 1, 1а, 4), а в одному ви
падку — терпугом (рис. 2, 1б).
Крім описаних, інших свідчень косторізно
го виробництва (відходи, стружка, заготовки
та напівфабрикати виробів) у колекції немає,
а місць для відходів косторізного виробництва
поблизу будівлі, як і загалом на городищі, не
виявлено. Отже, постає запитання, чи право
мірно трактувати комплекс як косторізну май
стерню.
Критерії виділення професійних реміс
ничих комплексів запропонували кілька до
слідників. Найґрунтовніше вони висвітлені в
роботах Е. Цнотливого та А.П. Бородовсько
го, які вказали комплекс ознак стаціонарної
косторізної майстерні. Е. Цнотливий звертає
увагу на такі необхідні прикмети професійної
діяльності ремісниківкосторізів як наявність
сировини, відповідних знарядь, напівфабри
катів, готових виробів і відходів або, принай
мні, напівфабрикатів і відходів як найважли
віших елементів виробництва (Cnotlivy 1970).
А.П. Бородовський виділяє дев’ять основних
ознак косторізного виробництва: наявність
Рис. 1. Колодяжин. Фрагменти розпиляного рогу з «косторізної майстерні»
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 120
сировини, заготовок, напівфабрикатів, гото
вих виробів, бракованих, а також масовий ха
рактер цих ознак, спеціальний інструментарій,
стійкі прийоми обробки тощо (Бородовский
1997, с. 42). Треба відзначити, що всі зазначені
ознаки можна з найбільшою повнотою вияви
ти лише тоді, коли, крім майстерні, досліджене
й місце для відходів. У будівлі, де відбувалося
виробництво, навряд чи можна очікувати знач
ну кількість кісткового матеріалу: майстерню
час від часу прибирали. Проте в будьякому
разі необхідною ознакою є виявлення певної
кількості заготовок і напівфабрикатів, гото
вих виробів, особливо серійного виробниц тва,
стружки, осколків тощо.
В описаному комплексі з Колодяжина по
дібного не виявлено, а готові вироби з кістки
та рогу нечисленні. У публікації названі кістя
на проколка, юрок для сукання ниток і штамп
з паростка рогу оленя.
Виріб із загостреним кінцем (рис. 3, 4) на
лежить до примітивних знарядь, відомих від
давна. Визначення його як проколки викликає
деякі сумніви: кінець для того недостатньо за
гострений. Можливо, знаряддя слугувало для
розгладжування швів шкіряних виробів. Воно
виготовлене зі щільного фрагмента великої
кістки, якому ножем надана конічна форма.
Протилежний робочому кінець відламаний.
Юрок для сукання ниток — звичний тип
цього приладу з трьома арковими отворами
(рис. 3, 3). Він виготовлений з діафіза трубчас
тої кістки діаметром 19,0 мм. На поверхні вид
но сліди обробки ножем і напилком. На рівні
нижньої частини отворів продряпана ножем
горизонтальна лінія. Її призначення суто тех
нічне: лінія вирізана до отворів і маркувала міс
це для них. Ще дві паралельні лінії, також про
креслені ножем, розташовані нижче отворів.
Їхнє призначення не зрозуміле. Враховуючи
традицію орнаментувати юрки геометричними
візерунками, яка особливо простежується в за
хідних регіонах Русі, наприклад на Райковець
кому городищі (Гончаров 1950, табл. ХХХІ,
1—3), на поселенні Волочиськ V (Михальчи
шин 2005, рис. 2), цілком слушно припустити,
що, можливо, ці лінії призначалися для нане
сення орнаменту, який з невідомих причин не
завершили. Але стверджувати це напевно не
можна. Зважаючи на наявність у комплексі за
готовки з трубчастої кістки (рис. 3, 1), подібні
знаряддя могли тут виготовляти.
Штамп (рис. 3, 2) виготовлений з відростка
рогу оленя, а не козулі, як указано в публікації.
Рис. 2. Колодяжин. Сліди інструментів на
фрагментах рогу
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 121
Для того застосовані лише прості технологічні
операції. Поверхня рогу необроблена. На попе
речному спилі вирізано хрест, вписаний у коло.
Отже, характеризуючи готові вироби з кіст
кової сировини загалом, можна відзначити, що
вони нечисленні та належать до найпростіших.
Їх могли виготовляти в кожному господарстві,
тож нема підстав пов’язувати їх зі спеціалізова
ним косторізним виробництвом.
Доволі незначна кількість знахідок і від
сутність виробів, характерних для продук
ції стаціонарних майстерень, не дозволяють
пов’язувати описаний комплекс з професій
ним косторізним виробництвом. Попри те,
що власник будівлі був обізнаний з основни
ми технологічними операціями (розпарюван
ня рогу, використання певних інструментів
тощо), обробка рогу не була його основним
заняттям. Можливо, це сліди спорадичної або
одноразової діяльності майстра, яка переду
вала загибелі городища.
Інші комплекси також дали небагато мате
ріалів з обробки кісткової сировини. В кліті ХІV
знайдено, зокрема, кістку зі слідами обробки
та предмет з рогу благородного оленя, який
Р.О. Юра назвав булавою (Юра 1962, с. 75,
рис. 34, 3). Вкажемо, що в прибудові до клітей
ХІІІ—ХІV виявлено пероподібне свердло,
пов’язане з деревообробкою (там само, с. 75).
З огляду на незначну кількість речей,
пов’язаних з ремісничою діяльністю, та наяв
ність іншого інвентарю (сільськогосподарські
знаряддя, предмети озброєння та ін.) ремесло
було другорядним заняттям господаря, а про
дукція була розрахована на вузьке коло спо
живачів. Не виключено, що господар пробу
вав виконувати різьбярські роботи на різних
матеріалах. Але відсутність будьяких інших
ознак косторізної справи свідчить про те, що
звернення його до цієї сировини було випад
ковим. Він міг зосереджуватися переважно на
деревині (на що вказує наявність відповідних
знарядь) або інших матеріалах.
На стан косторізної справи на городищі
вказують також готові вироби з кістки та рогу.
Вони нечисленні та виявлені здебільшого по
одному в різних комплексах. Лише у двох бу
дівлях знайдено по два предмети — в одному
випадку це ґудзик і кістяний манок, в іншо
му — накладки на лук і сагайдак. Розглянемо
їх докладніше.
Кістяний півсферичний ґудзик (рис. 4, 2)
за формою та розміром стандартний як для та
ких виробів. Його діаметр близько 20,0 мм. По
периметру він оздоблений циркульним орна
ментом — більші кола чергуються з парами
вертикально розміщених менших. Ґудзик за
барвлений у яскравочервоний колір, фарба
збереглася дуже добре.
Ареал побутування таких виробів охоплює
велику територію, яка включає візантійський
світ (у широкому значенні), Передню та Се
редню Азію, Східну та, меншою мірою, Цен
тральну Європу (Флерова 2001, с. 102—103;
Сергеева 2007, с. 216—217). Півсферичні кіс
тяні ґудзики датують Х—XIV ст., і особливих
змін упродовж століть вони не зазнали. На дав
ньоруських пам’ятках вони трапляються ре
Рис. 3. Колодяжин: 1 — заготовка з кістки; 2—6 — виро
би з кістки та рогу (1—4 — з «косторізної майстерні»)
Рис. 4. Колодяжин. Дрібні вироби з кістки (3 — фото з
Наукового архіву ІА НАНУ)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 122
гулярно, але, за винятком Києва, зазвичай у
незначній кількості або навіть у поодиноких
екземплярах, що спостерігаємо і в Колодяжи
ні. Тільки у Києві вони налічують десятки ек
земплярів. Крім того, тут виявлені сліди їх ви
робництва в кількох стаціонарних майстернях
у різних частинах міста. Серед відходів вироб
ництва, пов’язаних з деякими косторізними
майстернями на Старокиївській горі, на горі
Киселівка та на Подолі, відходи виробництва
ґудзиків репрезентовані наймасовіше (Хвой
ка 1913, с. 71—72; Шовкопляс 1954, с. 27—28;
Сергеева 2008, с. 115; 2011, с. 92). Крім Києва,
на території Східної Європи виробництво пів
сферичних ґудзиків зафіксоване в Херсонесі
(Романчук 1981, с. 92).
Півсферичні ґудзики як продукція профе
сійних ремісників зазвичай вирізняються ре
тельним виконанням і орнаментацією, що мож
на сказати й про ґудзик з Колодяжина. Це само
стосується й фарбування, прикметного саме цій
категорії виробів (Сергеева 2007, с. 218—219).
Сліди червоної або рожевої фарби простежені
на окремих ґудзиках із Києва (Сергєєва 2011,
с. 132), зафіксовані вони і у Волзькій Болгарії
(Закирова 1988, с. 232; Руденко 2005, с. 72).
За спостереженнями С. Магури, який роз
глянув матеріали з Киселівки (Київ), ґудзики
фарбували до нанесення на них гравійованого
орнаменту, на що може вказувати відсутність
фарби в рівчачках орнаментальних фігур (Ма
гура, авт. фонд, № 16, с. 38). Це само можна ска
зати й стосовно колодяжинського екземпляра.
Наявність лише одного ґудзика та відсутність
слідів виробництва їх на Колодяжинському го
родищі дозволяє вважати цей виріб довізним,
а, враховуючи сказане, можна припустити, що
його могли виготовити у Києві або (менш ві
рогідно) в Херсонесі.
Ще один півсферичний ґудзик виконаний
з епіфіза та відрізняється вкрай недбалою об
робкою (рис. 4, 1). Його можна розглядати як
продукт домашнього ремесла, виготовлений з
підручного матеріалу. Професіонали не вико
ристовували епіфізи для виготовлення півсфе
ричних ґудзиків, що добре простежено за ма
теріалами київських косторізних майстерень
(Сергєєва 2011, с. 92—94).
Можливо, імпортне походження має також
намистина у вигляді жолудя, орнаментована
трьома врізаними лініями (рис. 4, 3). Слід від
значити, що це єдиний на городищі виріб із
кістки, оброблений на токарному верстаті.
Наконечники стріл репрезентовані трьома
екземплярами (рис. 5). Два належать до відді
лу стріл з широким плоским насадом — «наса
дом на розщеплене древко», за термінологією
Є.А. Сидорова (Сидоров 1989, с. 17), або фрік
ційним, за іншими дослідниками (Коробейни
ков, Митюков 2007, с. 71—74). Екземпляр з кі
леподібним пером виконаний дуже ретельно,
поверхня заполірована (рис. 5, 1). Автор неод
норазово зупинялася на цьому типі наконеч
ників стріл (Сергєєва 2009, с. 337—338; 2010,
с. 32; 2011, с. 109—110), тож недоцільно робити
це ще раз. Відзначимо лише, що цей тип був
поширений на території Євразії в ХІІІ ст., а
екземпляр з Колодяжина міг бути і місцевою
продукцією, і потрапити на городище під час
бойових дій.
Ще одна погано вціліла стріла належить
до втулкових конічних (рис. 5, 2). Вістря ко
нічної форми — кулеподібні (Медведев 1966,
с. 87) або, за термінологією інших дослідни
ків, конічні (Ruttkay 1976, S. 328; Руденко 2005,
c. 69) — належать до найпоширенішого в се
редньовіччі типу кістяних стріл, особливо в
ХІІ—ХІІІ ст., тоді вони трапляються серед про
дукції косторізних майстерень. Одна зі спеціа
лізованих майстерень із виробництва конічних
втулкових наконечників досліджена у Киє
ві (Сагайдак, Сергеева, Михайлов 1997, с. 34;
Сергеева 2008, с. 112—114; 2011, с. 24—25). Такі
наконечники не дуже складно виготовити, і їх
могли виробляти будьде, зокрема й у домаш
ніх умовах. Стан збереження колодяжинсько
го наконечника не дозволяє простежити якість
його обробки, а, отже, й говорити про місце
його виготовлення.
До елементів озброєння належать також
накладки: кінцева на складний лук і дві на са
гайдак. Накладка на лук (рис. 6, 1), звичного
зразка, виготовлена з рогу. Одна з сагайдачних
накладок — широка неправильної форми —
виготовлена з кістки (рис. 6, 3), інша, вузь
ка, — з рогу (рис. 6, 2). Широка накладка орна
ментована по краю зиґзаґоподібним орнамен
том, виконаним ножем. Ближче до середини
прокреслені дві дугасті лінії, виконані іншим
інструментом — тоненьким різцем з півокру
глим лезом. Внутрішня площина вкрита насіч
ками, нанесеними тонким вістрям, яким про
різали кістку навскіс.
Вузька накладка на сагайдак, помилково
названа Р.О. Юрою накладкою на гребінець
(Юра 1962, с. 87), прямокутної форми. Зовні
вона орнаментована двома рядками кіл, нав
скіс попарно з’єднаних прямою лінією. Лінії
виконані ножем, на що вказують нерівні рівча
ки, кола — циркульним інструментом. Різець
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 123
цього інструмента лишив характерні рівчачки
з пласким дном, які свідчать, що форма його
леза наближалася до прямокутної.
Описані деталі озброєння могли бути міс
цевою продукцією, проте нема даних про їхній
зв’язок з конкретним виробничим комплексом.
За винятком накладки на лук, яку слід вважа
ти виробом професіонала (але не обов’язково
косторіза, а, можливо, майстралучника або
різьбяра широкого профілю), інші вказані ви
роби могли бути виготовлені в домашніх умо
вах. Щодо стріли з асиметричноромбічним
пером, то вона могла належати і місцевому
дружиннику, і потрапити на городище під час
бойових дій.
Мисливський манок з трубчастої кістки ве
ликого птаха належить до простіших виробів,
виготовлених у домашніх умовах (рис. 3, 6).
Його поверхня необроблена. Біля одного краю
є отвір, прорізаний гострим інструментом,
імовірно, ножем (рис. 3, 6а). До найпримітив
ніших знарядь зпоміж усіх знайдених на горо
дищі належить проколка з осколка трубчастої
кістки (рис. 3, 5), робочий кінець якої трохи
поправлений і загострений. Інших слідів об
робки кістки не простежено. Не виявлено тут і
рогових гребінців, звичних для давньоруських
пам’яток. Можливо, тут їх виготовляли пере
важно з дерева.
У підсумку можна констатувати незначну
кількість виробів з кістки з Колодяжинського
городища. Частина з них (примітивні знаряд
дя, манок, півсферичний ґудзик з епіфіза) на
лежить до продукції домашнього ремесла. Під
сумнівом щодо місця виробництва лишається
булава з рогу оленя, яку не вдалося відшука
ти. Але, виходячи з її зображення, булава була
виготовлена доволі просто — за допомогою
різального інструмента. Решта виробів могла
бути виготовлена в ремісничих майстернях.
Із них півсферичний забарвлений орнамен
тований ґудзик, намистина та один з нако
нечників стріл можуть бути довізними. Отже,
лишається тільки кілька виробів (накладки на
лук і сагайдак, наконечники стріл), які можна
пов’язувати з місцевими різьбярами.
Домашній промисел можна визначити як
видобуток і обробку сировини для власного
(родинного) вжитку, домашнє виробництво —
як постійне та регулярне виготовлення зна
рядь праці або предметів ужитку, що базуєть
ся на індивідуальних здібностях і спрямоване
на задоволення не тільки власних потреб чи
родини, але й усього колективу (Максимен
ков, Пяткин 1970, с. 23—24). Іншими слова
ми, в обох випадках це реміснича діяльність
підсобного характеру, що активізується пері
одично. Професійне ремесло передбачає ді
яльність стаціонарних майстерень з вузькою
спеціалізацією. Воно має яскраво виражений
ринковий характер. У цьому випадку під рин
ковим характером ремесла маємо на увазі реа
лізацію більшменш значного обсягу продук
ції, часто серійної та розрахованої переважно
на масового споживача.
Серед колодяжинських об’єктів немає та
ких, які можна пов’язати з професійною ді
яльністю косторізів, які працювали на три
валій основі. Єдиний об’єкт, де відбувалася
обробка кісткової сировини, може вказувати
Рис. 5. Колодяжин. Наконечники стріл (3 — за рисун
ком Р.О. Юри)
Рис. 6. Колодяжин. Накладки
на лук і сагайдак
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 124
Бородовский А.П. Древнее косторезное дело юга Западной Сибири. — Новосибирск, 1997.
Власова Г.М. Мастерские косторезов в Звенигороде // ЗОАО. — 1967. — II (35). — С. 228—235.
Гончаров В.К. Райковецкое городище. — К., 1950.
Закирова И.А. Косторезное дело Болгара // Город Болгар. Очерки ремесленной деятельности. — М., 1988. —
С. 220—243.
Коробейников А.В., Митюков Н.В. Баллистика стрел по данным археологии. — Ижевск, 2007.
Магура С. Обробка кістки та рогу у слов’ян княжих часів у Середній Наддніпрянщині // НА ІА НАНУ. — Авт.
фонд № 12. — Справа № 16.
Максименков Г.А., Пяткин Б.Н. О развитии производства в первобытном обществе по материалам Сибири // До
машние промыслы и ремесло. Тез. расширенного заседания сектора Средней Азии и Кавказа 8—9 июля
1970 г. — Ленинград, 1970. — С. 23—26.
Медведев А.Ф. Ручное метательное оружие (лук и стрелы, самострел) VIII—XIV вв. — М., 1966 (САИ. — Вып. Е136).
Михальчишин І.Р. Пам’яткоохоронні археологічні розвідки у Волочиському районі Хмельницької обл. // АДУ
2003—2004. — Запоріжжя, 2005. — С. 222—224.
Моця О.П., Казаков А. Давньоруський Чернігів. — К., 2011.
Романчук А.И. Изделия из кости в средневековом Херсоне // Античная древность и средние века. — 1981. — 18. —
С. 84—105.
Руденко К.А. Булгарские изделия из кости и рога // Древности Поволжья: эпоха средневековья (исследования
культурного наследия Волжской Булгарии и Золотой Орды). — М.; Казань, 2005. — С. 67—97.
Сагайдак М.А., Сергеева М.С., Михайлов П.С. Новые находки древнерусского ремесла в Киеве // Древности 1996. —
Харьков, 1997. — С. 31—37.
Сергеева М.С. Древнерусские костяные пуговицы // Интеграция археологических и этнографических исследова
ний. — Одесса; Омск, 2007. — С. 216—220.
Сергеева М.С. Косторезное ремесло XI—XII вв. на Киевском Подоле. — Acta Archaeologica Albarutenica. — 2008. —
IV. — С. 111—119.
Сергєєва М. Деталі озброєння з кістки та рогу з території Південної та Західної Русі // Фортеця: збірник заповід
ника «Тустань» на пошану Михайла Рожка. — Львів, 2009. — 1. — С. 333—340.
Сергєєва М. До питання про київську різьблену кістку ХІІІ—ХІV ст. // Наукові записки з української історії. —
2010. — 25. — С. 30—34.
Сергеева М.С. Рогообработка в Воинской Гребле // Проблемы истории и археологии Украины. — Харьков,
2010а. — С. 76—77.
Сергєєва М.С. Косторізна справа у стародавньому Києві. — К., 2011.
Сидоров Е.А. Присваивающие виды хозяйственной деятельности населения лесостепного Приобья в І тыс. до н. э. //
Экономика и общественный строй древних и средневековых племен Западной Сибири. — Новосибирск,
1989. — С. 16—41.
Флерова В.Е. Резная кость юговостока Европы IX—XII веков: искусство и ремесло (по материалам Саркела—
Белой Вежи из коллекции Государственного Эрмитажа). — СПб., 2001.
Хвойка В.В. Древние обитатели Среднего Поднепровья и их культура в доисторические времена. — К., 1913.
ШеломенцевТерский В.С. Косторезная мастерская на городище летописной Пересопницы // АО 1977. — М.,
1978. — С. 402.
Шовкопляс А.М. Некоторые данные о косторезном ремесле в древнем Киеве // КСИА АН УССР. — 1954. — 3. —
С. 27—32.
на спорадичне або одноразове звернення до
цієї галузі. Знахідка обробленого рогу в іншо
му комплексі свідчить, що принаймні кілька
мешканців городища практикували різьблен
ня по кістці та рогу, але тільки як допоміжний
вид діяльності. Загальна кількість фрагментів
кісток і рогів зі слідами обробки, виявлених
на городищі (16 екз.), може свідчити про від
сутність інтенсивної діяльності ремісників
косторізів. Для порівняння: у Києві з кожною
стаціонарною майстернею пов’язані кісткові
матеріали (відходи, заготовки та ін.) у кіль
кості від 100 од. і більше. Опосередковано на
відсутність майстрівпрофесіоналів на горо
дищі може вказувати незначна кількість ви
робів з кістки та рогу та відсутність серійної
продукції та такої, що потребувала високої
кваліфікації майстра, зокрема гребенів, а та
кож виробів художнього ремесла. Отже, не
має підстав твердити про розвиток професій
ного косторізного ремесла в давньоруському
Колодяжині.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 125
Юра Р.О. До питання про соціальну належність мешканців древнього Колодяжина // Археологія. — 1961. — 12. —
С. 92—101.
Юра Р.О. Древній Колодяжин // АП УРСР. — 12. — 1962. — С. 57—130.
Cnotlivy E. Niektóre problemy bagań nad wczesnośredniowiecznym rogownictwem polskim // AP. — 1970. — Т. XV. —
Zesz. 2. — S. 499—518.
Kaván J. Technologie zpracování parohové a kostĕné suroviny // AR. — 1980. — T. XXXII. — Čislo 3. — 1980. —
S. 280—305.
Ruttkay A. Waffen und Reiterausrüstung des 9. bis zur ersten Hälfte des 14. Jahrhunderts in der Slowakei (II) // SA. —
1976. — Ročn. XXIV. — Číslo 2. — S. 245 — 395.
Ulbricht I. Die Geweihverarbeitung in Haithabu. — Neumünster, 1978 (Die Ausgrabungen in Haithabu. — Vol. 7).
Надійшла 03.04.2012
М.С. Сергеева
КОСТОРЕЗНОЕ ДЕЛО В ДРЕВНЕМ КОЛОДЯЖИНЕ
Раскопками 1948—1953 гг. на городище Колодяжин обнаружена постройка, содержащая обработанное костное
сырье. Предварительно она была интерпретирована как косторезная мастерская. Однако изучение материалов
показывает, что обработанное сырье представлено распиленными фрагментами одного оленьего рога и един
ственной заготовкой из трубчатой кости. Других признаков косторезного производства (отходы, заготовки и по
луфабрикаты) не обнаружено. Готовые изделия малочисленны и представлены примитивной продукцией домаш
него производства. Полученные данные не позволяют трактовать рассматриваемый комплекс как стационарную
косторезную мастерскую.
В целом готовые изделия на городище представлены незначительным количеством находок. Они могли иметь
различное происхождение, и их связь с конкретным косторезным комплексом не прослеживается.
Таким образом, нет оснований для вывода о существовании профессионального косторезного ремесла на Ко
лодяжинском городище. Этот вид деятельности можно трактовать как вспомогательное ремесло.
M.S. Sergeieva
BONE CARVING IN ANCIENT KOLODIAZHYN
During the excavations in 1948—1953 the building that contained processed osseous raw materials was discovered. Previously
it was interpreted as bone carving workshop. However, careful examination of materials shows that the processed input is
represented by sawn fragments of one antler and a single blank of a tubular bone. Other marks of bonecarving manufacture
(waste, blanks and semiproducts) were never found. Finished products are few and represented by primitive homemade
products. The data received do not allow treating the complex as a permanent bone carving workshop.
In general, the finished production is represented by a small number of finds at the hillfort. They might have various
origins, and their connection with a specific bonecarving assemblage can not be traced.
Consequently, there are no grounds for conclusion about the existence of a professional bonecarving craft at Kolodiazhyn
hillfort. This activity can be treated as an auxiliary craft.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-70070 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T12:52:29Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сергєєва, М.С. 2014-10-28T05:51:29Z 2014-10-28T05:51:29Z 2012 Косторізна справа у стародавньому Колодяжині / М.С. Сергєєва // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 118-125. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70070 Подані кістяні вироби з Колодяжина та проаналізовано рівень косторізної справи Раскопками 1948—1953 гг. на городище Колодяжин обнаружена постройка, содержащая обработанное костное сырье. Предварительно она была интерпретирована как косторезная мастерская. Однако изучение материалов показывает, что обработанное сырье представлено распиленными фрагментами одного оленьего рога и единственной заготовкой из трубчатой кости. Других признаков косторезного производства (отходы, заготовки и полуфабрикаты) не обнаружено. Готовые изделия малочисленны и представлены примитивной продукцией домашнего производства. Полученные данные не позволяют трактовать рассматриваемый комплекс как стационарную косторезную мастерскую. В целом готовые изделия на городище представлены незначительным количеством находок. Они могли иметь различное происхождение, и их связь с конкретным косторезным комплексом не прослеживается. Таким образом, нет оснований для вывода о существовании профессионального косторезного ремесла на Колодяжинском городище. Этот вид деятельности можно трактовать как вспомогательное ремесло. During the excavations in 1948—1953 the building that contained processed osseous raw materials was discovered. Previously it was interpreted as bone carving workshop. However, careful examination of materials shows that the processed input is represented by sawn fragments of one antler and a single blank of a tubular bone. Other marks of bonecarving manufacture (waste, blanks and semi-products) were never found. Finished products are few and represented by primitive homemade products. The data received do not allow treating the complex as a permanent bone carving workshop. In general, the finished production is represented by a small number of finds at the hill-fort. They might have various origins, and their connection with a specific bonecarving assemblage can not be traced. Consequently, there are no grounds for conclusion about the existence of a professional bonecarving craft at Kolodiazhyn hill-fort. This activity can be treated as an auxiliary craft. uk Інститут археології НАН України Археологія До історії стародавнього виробництва Косторізна справа у стародавньому Колодяжині Косторезное дело в древнем Колодяжине Bone Carving in Ancient Kolodiazhyn Article published earlier |
| spellingShingle | Косторізна справа у стародавньому Колодяжині Сергєєва, М.С. До історії стародавнього виробництва |
| title | Косторізна справа у стародавньому Колодяжині |
| title_alt | Косторезное дело в древнем Колодяжине Bone Carving in Ancient Kolodiazhyn |
| title_full | Косторізна справа у стародавньому Колодяжині |
| title_fullStr | Косторізна справа у стародавньому Колодяжині |
| title_full_unstemmed | Косторізна справа у стародавньому Колодяжині |
| title_short | Косторізна справа у стародавньому Колодяжині |
| title_sort | косторізна справа у стародавньому колодяжині |
| topic | До історії стародавнього виробництва |
| topic_facet | До історії стародавнього виробництва |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70070 |
| work_keys_str_mv | AT sergêêvams kostoríznaspravaustarodavnʹomukolodâžiní AT sergêêvams kostoreznoedelovdrevnemkolodâžine AT sergêêvams bonecarvinginancientkolodiazhyn |