До 90-річчя Михайла Петровича Кучери

21 листопада цього року виповнилося 90 років від дня народження Михайла Петровича Кучери — доктора історичних наук, відомого фахівця з давньоруської та середньовічної археології та історії....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Археологія
Дата:	2012
Автор:	Томашевський, А.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2012
Теми:	Хроніка
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70075
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До 90-річчя Михайла Петровича Кучери / А.П. Томашевський // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 137-140. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859803115077763072
author	Томашевський, А.П.
author_facet	Томашевський, А.П.
citation_txt	До 90-річчя Михайла Петровича Кучери / А.П. Томашевський // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 137-140. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Археологія
description	21 листопада цього року виповнилося 90 років від дня народження Михайла Петровича Кучери — доктора історичних наук, відомого фахівця з давньоруської та середньовічної археології та історії.
first_indexed	2025-12-07T15:14:24Z
format	Article
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 137 21 листопада цього року виповнилося 90 років від дня народження Михайла Петровича Куче ри — доктора історичних наук, відомого фахівця з давньоруської та середньовічної археології та історії. З його діяльністю пов’язана ціла епоха у вітчизняній слов’яноруській археології, і з ро ками це відчувається все більше та виразніше. Практично немає південноруського регіону, який би Михайло Петрович не сходив, не роз відав і не досліджував. Перші кроки були зроб лені ще під час навчання в університеті, а від 1950х рр. він розпочав розкопки давньорусь ких городищ. Зпоміж численних дослідже них ним пам’яток назвемо городища поблизу сіл Підгірці (Плісненськ), Сокільці, Городище, Ходорів, Затуринці, Стара Ушиця, Проців, Бу шево, біля хут. Миклашевського та Кизивер, Луцьке й Васильківське городища, укріплені пункти Поросся та замчища Поділля. Та найулюбленішою справою Михайла Пе тровича були археологічні розвідки. Він ви явив, обстежив і задокументував сотні горо дищ, поселень, могильників і валів на Волині, Поділ лі, в Побужжі і Подністер’ї, Середній Наддніпрянщині та Дніпровському лівобереж жі. Хоча в центрі уваги дослідника були дав ньоруські городища, він заодно фіксував інші пам’ятки та різних епох. Можна без перебіль шення стверджувати, що М.П. Кучера реалі зував протягом кількох десятиліть програму масштабних розвідок давньоруських пам’яток у всіх історичних південноруських землях. Цей унікальний понад півстолітній досвід польових досліджень і став тим науковим базисом, який дозволив вченому сформувати власне бачення ключових проблем давньоруської археології та історії, а також намітити шляхи їх вирішення. М.П. Кучера був і лишається найавтори тетнішим знавцем середньовічної фортифіка ції, оборонних споруд і городищ, військової справи всіх земелькнязівств Південної Русі. Запропоновані ним підходи до розробки хро нології та типології давньоруської та післямон гольської кераміки й досі актуальні та дієві. Енциклопедичні знання писемних і архео логічних джерел, колосальна наукова ерудиція ДО 90РІЧЧЯ МИХАЙЛА ПЕТРОВИЧА КУЧЕРИ (1922—1999) в поєднані з безпрецедентним польовим досві дом дозволили вченому сформулювати оригі нальні погляди на історію, хронологію та гео графію формування давньоруської державності й культури на основі розвитку південнорусь ких етноплемінних угруповань слов’янської доби. М.П. Кучера перший серед вітчизняних вчених виділив групу середньовічного посуду XIV—XV ст., визначив її характерні риси та до вів, що вона, продовжуючи давньоруські кера мічні традиції, мала й певні специфічні особ ливості (профілювання, тісто, випал тощо), прикметні кераміці післямонгольського часу. Це заклало початок виокремленню, датуван ню та подальшому вивченню пізньосередньо вічних пам’яток України. Ім’я Михайла Петровича назавжди нероз ривно пов’язане з блискучим вирішенням складного кола проблеми походження, датуван ня, призначення та історичної долі грандіозних оборонних ліній — так зв. Змієвих валів. До на укового їх вивчення спонукав актуалізований у 70і рр. громадський інтерес до цих пам’яток. На виконання доручення Ради Міністрів і Пре зидії Академії наук України була розроблена спеціальна програма та створена експедиція ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 138 Інституту археології, яку очолив М.П. Кучера. П’ятнадцять років (1974—1988) тривали безпре цедентні дослідження, в ході яких було пройде но, картографовано та обстежено понад 900 км ділянок дев’яти ліній 23 Змієвих валів. Для реа лізації того завдання Михайло Петрович розро бив і втілив спеціальну методику комплексно го дослідження такого незвичного типу архео логічних пам’яток. Загальне картографування здійснювалося на підставі детальної зйомки ви явлених розвідкою ділянок валів і ровів різного ступеню збереженості. Встановлювався також навколишній археологічний контекст і мікро топографічні умови відповідної ділянки обо ронних споруд. Провадилося масштабне попе речне нівелювання на найрепрезентативніших ділянках валів і ровів, завдяки якому створено численні серії їхнього профілю. Визначалися місця в лініях валів/ровів, які за сукупністю пев них ознак (ступінь збереження, локальні топо графічні особливості, організаційна можливість та ін.) були потенційно придатні для здійснення на таких ділянках конкретної лінії наступного циклу досліджень. Вони зводилися до розко пок, що поєднували вертикальний перетин валу та рову задля встановлення їхньої стратиграфії з горизонтальним дослідженням ділянок, за яки ми вивчалася внутрішня планіграфія та кон струкція валу. Було зроблено десятки профілів і планів ділянок різних валів. Польові кресле ники (особливо розрізи валів/ровів) мають час то кілька метрів завдовжки. Загальна площа та кубічний обсяг виконаних робіт просто вражає, особливо зважаючи на нечисленний склад роз відкових експедицій Михайла Петровича. В ході археологічних досліджень були визначені осно вні різновиди конструкції різних ліній деревно земляних укріплень (зрубна й перекладна) та виявлені унікальні, зокрема з погляду на їхню закономірну нечисленність, артефакти давньо руського часу. Ці безцінні географічнокартографічні, а також власне археологічні та конструктивно будівельні спостереження й стали основою на укового культурнохронологічного визначен ня Змієвих валів. Аналіз цієї сукупної інфор мації разом з вивченням історичних джерел і літописної хронології військовополітичного розвитку слов’янських земель дозволили пере конливо довести, що Змієві вали є фортифіка ційними спорудами, зведеними за Володимира Святого та Ярослава Мудрого, себто наприкін ці Х — в першій половині ХІ ст. для пасивного захисту території молодої давньоруської дер жави в Середньому Подніпров’ї (Руської Зем лі) від нападів печенігів. Другий етап зведення та поновлення ліній валів у Пороссі та на Ліво бережжі в ХІІ ст. був пов’язаний з активізацією половецької загрози. М.П. Кучера переконли во показав, що Змієві вали утворювали склад ну й добре продуману, глибоко ешелоновану та розгалужену захисну систему, фронтально обернену проти степового Півдня. Ця систе ма, планування й будівництво якої потребу вало загальнодержавних циклопічних зусиль, була дуже ефективно вписана в природно ландшафтну структуру кожної місцевості та базувалася на вдало продуманій комбінації природних захисних властивостей довкілля та штучно створених. Складена дослідником карта цього типу укріплень і розроблена ним класифікація їх конструктивних особливостей дозволили здійснити реконструкцію процесу будівництва й обрахувати вірогідні людські та сировинні затрати на зведення Змієвих валів. Що не менш важливо, на ґрунті цих бага толітніх робіт і осмислення їхніх результатів М.П. Кучері вдалося виділити сукупність ознак, які дозволили відокремити власне давньорусь кі Змієві вали від пам’яток скіфського часу та пізньосередньовічної фортифікації. Результати цього непересічного дослідження та створена дослідником концепція набули визнання серед найавторитетніших вчених, а виконана тема увінчалася взірцевою за якістю монографією та блискучим захистом докторської дисертації. Саме М.П. Кучера зміг до тонкощів спланува ти, організувати й втілити тривале й науково бездоганне, чітко й детально документоване, методично новаторське дослідження, яке про яснило вікову таємницю валів і поставило не спростовно аргументовану крапку на непрофе сійних спекуляціях. Не буде перебільшенням сказати, що дослідження Змієвих і Траянових валів можна вважати справжнім науковим по двигом М.П. Кучери. З ім’ям М.П. Кучери пов’язаний і початок археологічного вивчення пам’яток України ко зацької доби. Розкопки кінця 80х — середи ни 90х рр. у Чигирині на місці фортеці XVI— XVII ст. та в Суботові на місці садиби Хмель ницьких були закономірним продовженням вимушено перерваних робіт 60—70х рр. і покла ли початок фаховому й систематичному дослід женню археологічних старожитностей пізньосе редньовічного періоду в незалежній Україні. У 70—80х рр. М.П. Кучера очолював відділ польових досліджень Інституту археології та до клав значних зусиль для вдосконалення теорії та практики ведення археологічних польових ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 139 досліджень в Україні. Впродовж усього життя Михайло Петрович наполегливо вів багатогран ну діяльність з охорони археологічних пам’яток як важливої складової національної історико культурної спадщини. Численні охоронні пас порти на пам’ятки археології, складені Михай лом Петровичем на підставі власних польових досліджень, зразкові за точністю, вичерпністю та охайністю оформлення. Ці документи та кож є яскравим прикладом найсумліннішого ставлення вченого до відкритих ним пам’яток, першоджерел, до збереження та вивчення без цінного історикокультурного надбання. Цю благородну справу М.П. Кучера продовжував до останнього часу, піклуючись про розробку та апробацію нових форм охоронної документації, глибоко переживаючи все частіші повідомлен ня про новітнє варварське нищення валів, горо дищ, селищ і курганів. Виняткові наукові чесноти Михайла Петро вича органічно поєднувалися з рідкісними суто людськими якостями. Легендарна працьови тість, виключна наукова чесність, достовірність і точність, скрупульозність, пунктуальність і охайність польових досліджень, бездоганне взірцеве володіння прийомами графічної фік сації — ці риси були невід’ємними складовими особистості вченого та його наукового стилю. Надзвичайну виконавчу сумлінність Михай ла Петровича цінувало керівництво Інституту археології та Академії наук, тож йому постій но доручали всілякі науковоорганізаційні зав дання. Одним з найвідповідальнішим із таких доручень було головування М.П. Кучери в Раді по координації археологічних досліджень в Україні у 80—90х рр. Усі, хто знав Михайла Петровича, відзна чали та цінували його виняткову скромність і порядність. Ті з колег, кому пощастило працю вати з ним в експедиціях, знали його цілковиту невибагливість до побутових умов, яка межу вала з аскетизмом. Внутрішня організованість і дисциплінованість гармонічно поєднувалися з зовнішньою акуратністю, підтягнутістю та імпозантністю. Організованість М.П. Кучери проявлялася в усьому, зокрема в систематизо ваності його численних особистих паперів. Ар хів вченого, дбайливо переданий до Інституту археології його вдовою Галиною Іванівною та донькою Тетяною, — зразок впорядкованого особистого архіву. Він складається переважно з копій власних польових звітів і робочих ма теріалів з підготовки статей і монографій, а також документів і листування, пов’язаних із виконанням численних виробничих та орга нізаційних завдань. Окрім двох статей, які не встигли вийти з друку за життя автора (нині опубліковані), фактично решту праць дослід ник встиг надрукувати. Ця талановита, дуже працьовита, тиха й спокійна людина була живим містком, що пов’язував епоху славетних вчених довоєнної та повоєнної пори із сьогоденням. Михайло Петрович особисто знав і працював з багатьма яскравими представниками старшого поко ління науковців і ділився споминами про них з молодими колегами. Бойовий фронтовик і за служений ветеран війни, кавалер багатьох най вищих нагород Радянського Союзу та Польщі, М.П. Кучера належав до покоління, яке не тіль ки винесло тягар найстрашніших соціальних випробувань ХХ ст., але й мусило жити та пра цювати в умовах тоталітарних заборон і диких табу, що панували в гуманітарній науці на той час. Дуже шкода, що видання вкрай важливої та досі актуальної монографії «Слов’яноруські городища VIII—XIII ст. між Саном і Сіверським Дінцем», підготовленої ще в 70і рр., було відкла дене на десятиліття не з вини автора. Ще більше засмучує, що свою книжку, яка вийшла мізерним тиражем у 1999 р., автор уже не побачив. Михайло Петрович був до останнього на прочуд сучасним вченим, знайомився з но вітніми, іноді незвичними для нас роботами, методиками та підходами. Він підтримував новаторські роботи, усвідомлюючи їхню необ хідність і значення в подальшому поступі ар хеології, оцінюючи наукове сумління, чесність і працьовитість молодих науковців. Михайло Петрович полишив нам унікальний за обся гом і змістом приклад плідного, вдумливого та приязного ставлення до рецензування та опонування дисертаційних робіт. Чимало кан дидатів і докторів наук завдячують Михайлу Петровичу за працю над їхніми дисертаціями, консультації та інформацію, цінні поради, ре дагування та іншу допомогу. Вважатися учнем Михайла Петровича було одночасно почесно, але й не просто. Право збагнути, освоїти та перейняти його власні найважливіші та оригінальні польові й аналі тичні прийоми та навички він довіряв лише тим, хто постійно, сумлінно та зацікавлено працював поруч із ним і свідомо робив кроки до фахового самовдосконалення. Колеги Ми хайла Петровича мали унікальну можливість користуватися його енциклопедичними знан нями писемних та археологічних джерел, ді знаватися його авторитетну думку з широкого кола наукових проблем. Його рідкісна, завжди ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 3 140 мобілізована пам’ять була здатна відтворити умови й обставини, місце та хронологію зна хідки будьякого віднайденого ним колись артефакта, об’єкта чи археологічної пам’ятки. І нині, наштовхуючись на різні проблеми, як, приміром, хронологічне визначення керамі ки, пошук певних археологічних пам’яток, осмислення складної стратиграфічної та пла ніграфічної ситуації розкопів, визначення конструктивних особ ливостей давньорусь ких споруд, ми подумки звертаємося до по статі Михайла Петровича, який з найвищим ступенем імовірності та доказовості міг дати компетентне пояснення, пораду й окреслити коло найближчих аналогій. З його відходом у вічність все істотніше відчувається і значен ня, і водночас втрата в поступі дослідження слов’яноруської археології. А.П. ТОМАШЕВСЬКИЙ 26 жовтня цього року виповнюється 75 років від дня народження Олега Васильовича Су хобокова — відомого археологаславіста, до слідника слов’янської та давньоруської історії, доктора історичних наук. Хоч Олега Васильо вича вже кілька років немає з нами, все ж не полишає відчуття, що він постійно присутній серед нас. Народився Олег Васильович 26 жовтня 1937 р. у м. Трубчевськ (нині — місто в Брянській обл., РФ) в сім’ї вчителів. Після закінчення серед ньої школи та служби у лавах Радянської армії (1956—1959), Олег Васильович навчався на іс торичному факультеті Харківського державно го університету ім. О.М. Горького (1959—1964), де захопився давньою історією та археологією, брав участь у розкопках. Це захоплення вили лося в те, що після двох років вчителювання (1964—1966) у школі в м. Торез Донецької обл. Олег Васильович вступив до аспірантури Ін ституту археології АН УРСР, де спеціалізувався в галузі слов’янської та давньоруської архео логії України. Його науковим керівником був В.Й. Довженок. І все подальше життя О.В. Сухо бокова було пов’язане з Інститутом археоло гії, де у відділі давньоруської та середньовічної археології він пройшов усі щаблі зростання від молодшого наукового співробітника (1969— 1973) до наукового (1973—1976), а далі — стар шого наукового (1976—1993) та, зрештою, про відного співробітника (1994—2008). ДО 75РІЧЧЯ ОЛЕГА ВАСИЛЬОВИЧА СУХОБОКОВА (1937—2008) Головні інтереси Олега Васильовича були спрямовані на Лівобережжя Дніпра. Тому була присвячена його кандидатська дисертація «На селення Дніпровського Лівобережжя у другій половині першого тисячоліття н. е.», яку він захистив 1973 р., а також докторська «Етно культурний розвиток населення лісостепової Лівобережної України наприкінці I — початку II тис. н. е.» (1993 р.) та інші праці, там він від крив і дослідив чимало пам’яток. Спочатку (1966—1974) Олег Васильович працював у експедиціях, які очолювали Д.Т. Бе резовець, В.І. Бідзіля, В.К. Гончаров, В.Й. До вженок, А.І. Кубишев, М.П. Кучера, О.М. Лєс ков, Є.В. Махно, Д.Я. Телегін. Очоливши 1968 р. Лівобережний загін Ранньослов’янської екс педиції ІА АН УРСР, реорганізований у 1974 р. в Лівобережну слов’яноруську експедицію, вчений досліджував такі пам’ятки, як Курган Азак (1968), поселення волинцевської культу ри Ходосівка (1972), роменськодавньоруське городище та селище Ніцаха (1973—1974, 1976, 1986—1988), роменське городище біля м. Опіш не (1974—1975), ранньороменське городище, селище та могильник біля с. Кам’яне (1976— 1978), літописні давньоруські міста Путивль (1979—1982, 2006), Лубни (1980—1981) і Ром ни (1992, 1999), епонімну пам’ятку волинцев ської культури — поселення Волинцеве (1980— 1981), ранньослов’янське поселення Засулля (1980), роменське городище Лухтівка (1983),
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-70075
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0235-3490
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:14:24Z
publishDate	2012
publisher	Інститут археології НАН України
record_format	dspace
spelling	Томашевський, А.П. 2014-10-28T06:11:03Z 2014-10-28T06:11:03Z 2012 До 90-річчя Михайла Петровича Кучери / А.П. Томашевський // Археологія. — 2012. — № 3. — С. 137-140. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70075 21 листопада цього року виповнилося 90 років від дня народження Михайла Петровича Кучери — доктора історичних наук, відомого фахівця з давньоруської та середньовічної археології та історії. uk Інститут археології НАН України Археологія Хроніка До 90-річчя Михайла Петровича Кучери To Mykhailo Petrovych Kuchera’s 90th Anniversary Article published earlier
spellingShingle	До 90-річчя Михайла Петровича Кучери Томашевський, А.П. Хроніка
title	До 90-річчя Михайла Петровича Кучери
title_alt	To Mykhailo Petrovych Kuchera’s 90th Anniversary
title_full	До 90-річчя Михайла Петровича Кучери
title_fullStr	До 90-річчя Михайла Петровича Кучери
title_full_unstemmed	До 90-річчя Михайла Петровича Кучери
title_short	До 90-річчя Михайла Петровича Кучери
title_sort	до 90-річчя михайла петровича кучери
topic	Хроніка
topic_facet	Хроніка
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70075
work_keys_str_mv	AT tomaševsʹkiiap do90ríččâmihailapetrovičakučeri AT tomaševsʹkiiap tomykhailopetrovychkucheras90thanniversary

До 90-річчя Михайла Петровича Кучери

Репозитарії

Схожі ресурси