Меджибіж: нижньопалеолітична пам’ятка на схід від Карпат
Охарактеризовано нижньопалеолітичне місцезнаходження на лівому березі р. Південний Буг біля смт Меджибіж Летичівського р-ну Хмельницької обл., вік якого підтверджений біостратиграфічними та археологічними даними. Местонахождение Меджибож известно среди палеонтологов и геологов уже около 100 лет. Впе...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70081 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Меджибіж: нижньопалеолітична пам’ятка на схід від Карпат / В.М. Степанчук, С.М. Рижов, О.Г. Погорілець // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 5-13 . — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859588788905312256 |
|---|---|
| author | Степанчук, В.М. Рижов, С.М. Погорілець, О.Г. |
| author_facet | Степанчук, В.М. Рижов, С.М. Погорілець, О.Г. |
| citation_txt | Меджибіж: нижньопалеолітична пам’ятка на схід від Карпат / В.М. Степанчук, С.М. Рижов, О.Г. Погорілець // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 5-13 . — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія |
| description | Охарактеризовано нижньопалеолітичне місцезнаходження на лівому березі р. Південний Буг біля смт Меджибіж Летичівського р-ну Хмельницької обл., вік якого підтверджений біостратиграфічними та археологічними даними.
Местонахождение Меджибож известно среди палеонтологов и геологов уже около 100 лет. Впервые на наличие здесь каменных изделий, которые, вероятно, принадлежали древнему человеку, обратил внимание геолог и археолог-любитель В.К. Пясецкий, что проигнорировали палеолитоведы. Таким образом, с начала ХХ в. и до недавнего времени здесь время от времени проводились лишь геологические, палеонтологические и разведочные археологические работы (В.К. Пясецкий, Л.И. Рековец).
The locality of Medzhybizh is well known among palaeontologists and geologists for about 100 years. It was V.K. Pyasetski, a geologist and an amateur archaeologist, who first drew attention to stone artifacts which apparently were products of ancient man activity, but this assumption was ignored by professional archaeologists studying Palaeolithic. Thus, since the beginning of the 20th c. until recently only geological, paleontological and archaeological prospecting (V.K. Pyasetskyi; L.I. Reko vets) were conducted from time to time.
|
| first_indexed | 2025-11-27T12:29:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 5
Статті
На теренах України відомо лише кілька досто
вірних пам’яток початкового періоду кам’яної
доби — нижнього палеоліту. Найвідоміши
ми є численні стратифіковані, тобто виявлені
в геологічних верствах, рештки перебування
нижньопалеолітичної людини в Королевому
на Закарпатті (Гладилин 1985; 1997). Молодші
за віком і теж стратифіковані нижньопалеолі
тичні знахідки виявлено в Малому Раковці IV
неподалік Королевого (Рыжов и др. 2009). На
схід від Карпат стратифіковані знахідки ниж
ньопалеолітичного часу нині відомі тільки в
двох пунктах: Масловому на Кіровоградщині
та Меджибожі на Хмельниччині (Степанчук та
ін. 2009). Обидві пам’ятки датуються приблиз
но однаково — ранніми фазами передостан
нього міжльодовиків’я, себто приблизно 350—
400 тис. р. т. Але, якщо в Масловому виявлено
лише кілька кам’яних виробів у давніх відкла
дах, то знахідки з Меджибожа численніші, а
супровідні природничі дані — як для пам’яток
нижнього палеоліту України — незвично багаті
та різнопланові.
Меджибіж, як палеонтологічна пам’ятка, ві
домий близько 100 років і потрапив у поле зору
дослідників четвертинного періоду як місце
знаходження, багате на палеонтологічні решт
ки дрібної та великої фауни. У 1950х рр. тут
були виявлені перші, ймовірно, рукотворні зна
хідки. На кінець 1990х — початок 2000х рр.
з’явилися нові повідомлення про наявність
тут археологічного матеріалу у відкладеннях
міндельриського періоду (~ 300—400 тис. р. т.).
У 2008—2009 та 2011 рр. спільна палеолітична
експедиція ІА НАНУ та Київського національ
© В.М. СТЕПАНЧУК,
С.М. РИЖОВ, О.Г. ПОГОРІЛЕЦЬ, 2012
В.М. Степанчук, С.М. Рижов, О.Г. Погорілець
МЕДЖИБІЖ: НИЖНЬОПАЛЕОЛІТИЧНА
ПАМ’ЯТКА НА СХІД ВІД КАРПАТ
Охарактеризовано нижньопалеолітичне місцезнаходження на лівому березі р. Південний Буг біля смт Меджибіж Ле
тичівського рну Хмельницької обл., вік якого підтверджений біостратиграфічними та археологічними даними.
К л ю ч о в і с л о в а: захід України, нижній палеоліт, біостратиграфія, олдованська індустрія.
ного університету ім. Т. Шевченка здійснила на
місцезнаходженні рекогносцирувальні роботи
та розкопки, що засвідчили археологічний ста
тус пам’ятки та безперечну перспективність її
подальшого дослідження.
Стислий огляд дослідження
палеоліту околиць Меджибожа
Виявлення палеолітичних решток у Меджи
божі є, значною мірою, наслідком цілеспря
мованих пошуків слідів перебування в регіоні
давньої людини. Ці роботи провадилися в кон
тексті загального археологічного обстеження,
розпочатого поблизу Меджибожа в середині
минулого століття. Завдяки зусиллям В.К. Пя
сецького, М.Й. Ягодзинського, О.Г. Погоріль
ця та С.Ю. Демидка тут виявлено два десят
ки різночасових поселень і місцезнаходжень
(Демидко 2007, с. 62). Особлива заслуга в тому
належить В.К. Пясецькому. Зокрема, саме
цей дослідник виявив перші ранньопалеолі
тичні кам’яні артефакти та протягом кількох
років власним коштом досліджував пам’ятку
Меджи біж (Пясецкий 2001).
До давнього часу, крім нижньопалеолітич
ного місцезнаходження, ймовірно, належать:
— вироби верхньопалеолітичного вигля
ду, виявлені у верхніх суглинистих прошарках
місце знаходження Меджибіж (дані В.К. Пя се
цького, Л.І. Рековця та авторів);
— вироби верхньопалеолітичного вигляду
(сколи, нуклеуси та знаряддя), виявлені на
східній ділянці подвір’я фортеці Меджибіж
у верхній частині суглинків (Толкачов 2005;
Моця, Толкачов 2006);
— пластина «палеолітичного вигляду» з по
верхні північнозахідного схилу дюноподібно
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 6
го підвищення в заплаві лівого берега р. Бужок
(Пясецкий 2007; Демидко 2007);
— «патиновані палеолітичні відщепи» з по
верхні лівого берега р. Бужок на північний за
хід від с. Ставниця (Демидко 2007);
— «палеолітичні кремені» з лесоподібних
суглинків у кар’єрі на лівому березі р. Бужок
на захід від с. Ставниця (Пясецкий 2007);
— вироби середньопалеолітичного вигляду
із суглинків вскриші кар’єру на правому бе
резі Південного Бугу, вище за течією від Ме
джибожа (розвідка палеолітичної експедиції
2008 р.);
— вироби палеолітичного вигляду з поверх
ні схилів високого лівого берега Південного
Бугу біля потічка Безодня (розвідка згаданої
експедиції 2011 р.).
Геологічний і геоморфологічний нарис
Подільського Побужжя в районі
Меджибожа та вік відкладів
основного розрізу
За фізикогеографічним районуванням, околи
ці Меджибожа входять до західної частини По
дільського Побужжя ДністерськоДніпровської
лісостепової провінції (Попов, Маринич, Лань
ко 1968). Місцезнаходження розміщене на
межі Подільської та Придніпровської височин
(рис. 1) і на межі Верхнього та Середнього По
бужжя (Гожик 1971). Верхньобузьке плато утво
рює головний вододіл між басейнами Дністра,
Дніпра та Південного Бугу. Вважається, що тут
зберігся реліктовий стан основних орографіч
них і річкових систем, гідрографічна система
району не зазнала корінних змін, як решта рі
чок Поділля (Геология... 1958).
Долина Південного Бугу вище Меджибожа
врізається на 30—50 м, а її ширина становить
від 0,5 до 1,0 км. На відміну від терас заплава
чітко виражена. Час формування та склад те
рас на цій ділянці визначають дещо порізному.
Давньочетвертинні тераси в долинах Південно
го Бугу збереглися у вигляді окремих острівців, і
дослідники вирізняють три—чотири надзаплав
ні тераси. Зокрема, В.Д. Ласкарьов виділив дві
давньочетвертинні тераси першого (Летичів
ська) та другого (Меджибізька) порядку (роду),
а також відкрив палеонтологічне місцезнахо
дження в уроч. Слудва на околицях Меджибо
жа (Ласкарев 1914). У 1929 р. проф. В.І. Крокос
передав на опрацювання В.Г. Бондарчуку фау
ністичну колекцію, зібрану В.Д. Ласкарьовим
у Меджибожі. На підставі вивченого матеріа
лу В.Г. Бондарчук відніс четвертинні відклади
Меджибожа до міндельриського інтергляціалу
(Крокос 1929; Бондарчук 1931).
У 1960х рр. з’явилися нові інтерпрета
ції (Заморій 1961; Веклич 1968). Зокрема,
П.Ф. Гожик виділив у околицях Меджибожа
чотири надзаплавні тераси. На місці майбут
ніх нижньопалеолітичних знахідок дослідник
здійснив зачистку та зібрав багатий фауністич
ний матеріал і пов’язав розріз із третьою надза
плавною терасою, висота якої сягає 20—25 м,
а цоколя — близько 5—6 м над рівнем Півден
ного Бугу. На підставі зразків фауни, молюсків
і дрібних ссавців, П.Ф. Гожик відніс місцезна
ходження до ліхвінського (міндельриського)
часу, а третю алювіальну терасу запропонував
вважати стратотипом для ліхвінського часу на
території України (Гожик 1969).
В.К. Пясецький вважає, що в профілі ви
різняються голоценові, причорноморські, до
фінівські, бузькі, витачівські та удайські ґрун
ти й леси, які підстеляють алювіальні відклади
руслової та заплавної фацій завадівського часу
(Пясецкий 2001; 2011). За даними А.Л. Чепа
лиги (Rekovets, Chepalyga, Povodyrenko 2007),
профіль утворили субаеральні відклади, пред
ставлені верхньоплейстоценовими лесами й
ґрунтами та подвійною середньоплейстоцено
вою алювіальною пачкою, що перекриває ба
зальні архейські граніти. Натомість Ж.М. Мат
віїшина та С.П. Кармазиненко виявили в розрі
зі такі стратиграфічні горизонти: голоценовий
(hl), бузький (bg), витачівський (vt), удайський
(ud), прилуцький (pl), кайдацький (kd), дні
провський (dn) і завадівський (zv), нижче за
лягають граніти. Численні фауністичні рештки
й артефакти пов’язані з zvгоризонтом (Матві
їшина та ін. 2010).
Загалом результати робіт природознавців од
нозначно свідчать про те, що основну части
ну розрізу Меджибожа склали седименти часу
міндельриського міжльодовиків’я (рис. 2), пе
рекриті відкладами верхнього плейстоцену та
голоцену.
Палеонтологічні знахідки в міндель
риській частині розрізу Меджибожа
Міндельриська (завадівська, ліхвінська) алю
віальна пачка містить численні палінологіч
ні, малакологічні, мікро та мегафауністич
ні рештки. Водночас вказано на істотні від
мінності в складі палеонтологічних решток і
споропилкових зразків, що походять із від
кладів так зв. першого (нижнього) і другого
(верхнього) алювіальних циклів Меджибожа, а
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 7
також з перехідного шару між ними (Rekovets,
Chepalyga, Povodyrenko 2007). Археологічні ма
теріали походять із нижньої частини верстви.
Згідно з даними М.С. Комар (Пясецкий
2001; Rekovets, Chepalyga, Povodyrenko 2007),
нижній горизонт алювіальних відкладів Мед
жибожа характеризується переважанням (до
80 %) пилку дерев, представленого численни
ми слідами сосни й дуба, а також липи, в’яза та
граба. Є й екзотичні види — горіх, шовковиця
та ін. Згідно з даними Л.І. Рековця, дрібну та
середню теріофауну представляють Insectivora
(Soricidae), 20 видів Rodentia (Spermophilus sp.;
Trogontherium cuvieri F.v. Waldheim, 1809; Castor
sp.; Spalax sp.; Apodemus sp.) та Arvicolidae (Cleth
rionomys glareolus Schreber, 1780; Arvicola
Рис. 2. Меджибіж.
Розріз (фото і крес
леник) завадівських
алювіальних відкла
дів по лінії 12—16 е/f
(західний борт ква
дратів лінії е), 2009 р.
Рис. 1. Локалізація місцезнаходження Меджибіж: 1 — на загальній карті України; 2 — карта України, М 1 : 100000 (лист
M35091); 3 — прорисовка рельєфу, збільшено (горизонталі через 20 м)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 8
mosbachensis Schmidtgen, 1911; Microtus gregalis
Pallas, 1779; Microtus agrestis L. 1761; Microtus
oeconomus Pallas, 1776; Microtus arvalidens Kret
zoi, 1958). Серед великих ссавців є трогонте рі
є вий слон, етруський носоріг, гігантсь кий і бла
городний олені, ведмідь Денінґера та ін. (Mam
muthus cf. trogontherii Pohlig, 1885; Dicerorhinus cf.
kirchbergensis Jaeger, 1939; Megaloceros sp.; Cervus
cf. elaphus L. 1758; Cervus sp.; Capreolus sp.; Sus cf.
scrofa L.1758; Ursus cf. deningeri Richenau, 1904;
Canidae [1—2 sp.]), а також Pisces, Amphibia,
Reptilia і Aves. Ці списки підтверджені новітні
ми роботами. Зокрема, за польовими визна
ченнями (П.В. Пучков), у матеріалах Меджи
божа, видобутих у 2009 р., представлені решт
ки носорога, вепра, благородного оленя, гі єни?,
бобра трогонтерія та достеменно невизначених
копитних і парнопалих, а також рештки гризу
нів і земноводних. Перелік молюсків теж знач
ний і нараховує 49 видів, головним чином пріс
новодих (дані В.Г. Бондарчука та П.Ф. Го
жика).
Сировинні ресурси
в околицях Меджибожа
Наявність кам’яної сировини, придатної для
виготовлення знарядь, — один з найістотні
ших чинників, що сприяв заселенню тери
торій у палеолітичний час. З погляду на це,
важливою є доступність покладів в околицях
Меджибожа. Тут заслуговує на увагу згадка
В.Д. Ласкарьова, що в межах Проскурова (су
часне м. Хмельницький), за 35 км від Меджи
божа, прослідковуються приховані поклади
кременю і крем’яних порід сеноманського віку,
які залягають на кристалічних породах на гли
бині від 8 до 20 м (Ласкарев 1914, с. 385—386).
Загалом у літогенезі крем’яних порід України
та Молдови розрізняють до шести горизон
тів утворення силіцитів. За описами та карта
ми, найінтенсивніше крем’яні породи у верх
ній частині Південного Бугу накопичувалися
в ранньосеноманський час, що в подальшому
на цій, найвищій, ділянці Українського щита
припинилося (Сеньковский 1977, с. 23). Та
ким чином, є підстави вважати, що джерелом
крем’яної сировини в околицях Меджибожа в
палеолітичний час могли слугувати алювіальні
відклади праБугу з перевідкладеними сено
манськими кременями. Одне з таких відсло
нень, що містило шаруватий матеріал зі слабко
обкатаних грубих уламків граніту, гнейсу, квар
цу та крем’яної гальки з крихким піщанистим
заповнювачем, виявлене в 2011 р. нижче за
течією від місцезнаходження на лівому березі
Південного Бугу. Певна кількість гальки кре
меню, фрагментів жильного кварцу, вкраплень
щільних різновидів граніту були доступні на
самому місцезнаходженні. Внизу товщі від
кладів тут зафіксовано кілька різновидів кре
меню, що різняться забарвленням, кількістю
включень, структурою та складом.
Археологічні дослідження
місцезнаходження Меджибіж
Від 1996 р. і донедавна на місцезнаходженні
провадили розкопки В.К. Пясецький і Л.І. Ре
ковець. За їхніми даними, кам’яні артефакти
траплялися в тих само горизонтах, що й ви
копна міндельриська фауна (Пясецкий 2001;
2011; Рековец 2001; 2001а; Rekovets, Chepalyga,
Povodyrenko 2007).
На початок 2000х рр. склалася парадок
сальна ситуація: фахівці суміжних наук твер
дили про наявність ранньопалеолітичного міс
цезнаходження, але археологи жодним чином
не відреагували. З метою з’ясувати ситуацію в
2008—2009 рр. спільними зусиллями ІА НАНУ
та Київського національного університету
ім Т. Шевченка було здійснене археологічне
обстеження Меджибожа. У 2008 р. рекогнос
цировкою, виконаною під час палеонтологіч
них досліджень Л.І. Рековця, встановлена на
явність шару, що містить четвертинну фауну, а
також добре збережені крем’яні вироби. Також
з’ясувалося, що частина кісток має пошко
дження, пов’язані з діяльністю давньої людини
(Степанчук и др. 2010; Stepanchuk et al. 2010).
У 2009 р. на місцезнаходженні був закладе
ний розкоп площею близько 23 м2, однак лише
на ділянці приблизно 3 м2 товща відкладень
виявилася непорушеною роботами минулих
років та ще близько 10 м2 містили рештки не
повністю вибраної нижньої частини колонки
(Степанчук и др. 2010). Ці роботи провадили
ся разом з палеогеографами (Матвіїшина та ін.
2010). У відкладах завадівського горизонту ста
дій zv
1
і
zv
3
(за Ж.М. Матвіїшиною та С.П. Кар
мазиненком), 12 (за: Пясецкий 2001) або 15 і
16 (за А.Л. Чепалигою: Rekovets, Chepalyga,
Povodyrenko 2007) літогоризонтах, які теж від
носяться згаданими авторами до завадівсько
го (ліхвінського, гольштейнського, міндель
риського) часу, виявлено фрагменти кісток
тварин хозарського фауністичного комплексу,
зокрема, вірогідно, з антропогенними пошкод
женнями, поодинокі крем’яні гальки та їхні
фрагменти, знахідки з інших порід каменю,
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 9
частина яких демонструє ознаки навмисної
модифікації, зокрема, чоппінг темносірого
граніту.
У 2011 р. основні дослідження провадилися
на різних ділянках так зв. точки 1, тобто в міс
ці розкопок В.К. Пясецького та Л.І. Рековця
1990х — початку 2000х рр., а також основно
го розкопу 2009 р. Крім того, здійснено міні
мальне тестування відкладів на новому пункті
А, розташованому нижче за течією Південно
го Бугу, звідки походять вірогідні археологічні
та ізольовані палеонтологічні матеріали. У точ
ці 1 виявлені ділянки, відмінні за стратигра
фією. Зокрема, вперше виявлена ділянка без
алювіальної пачки, яка, проте, містила внизу
декілька рівнів залягання давніх артефактів і,
не виключено, залишки вогнища. У молодших
відкладах, що належать до кінця плейстоцену,
також виявлені окремі артефакти. У колонках
з алювіальними седиментами завадівського
(міндельриського) часу трапилися порівняно
численні та добре збережені фауністичні решт
ки та поодинокі кам’яні артефакти, виготовле
ні з різної сировини.
Знахідки із завадівських
відкладів Меджибожа
Роботами 2008, 2009 та 2011 рр. у відкладах за
вадівського горизонту (за Ж.М. Матвіїшиною
та С.П. Кармазиненком) виявлені фауністич
ні рештки, зокрема з різними пошкодження
ми, поодинокі крем’яні гальки та їх фрагмен
ти і знахідки з інших порід каменю, частина
яких демонструє ознаки навмисної модифі
кації. Ці відклади співвідносяться з 12м (за:
Пясецкий 2001) або з 15м і 16м (за: Rekovets,
Chepalyga, Povodyrenko 2007) літогоризонта
ми, які вказані автори теж відносять до зава
дівського (ліхвінського, гольштейнського, мін
дельриського) часу. Зпоміж кам’яних виро
бів представлені крем’яні гальки з ознаками
обробки, фрагменти та сколи з гальок і галько
ві знаряддя (рис. 3, 1, 2, 4, 6, 7, 9, 10), а також
знаряддя на сколах, нуклеподібні уламки, ско
ли (рис. 3, 3, 5, 8) і лусочки. Якщо розглядати
матеріали в цілому, то найближчі аналогії вба
чаються в мікрогалькових індустріях нижнього
палеоліту. Найточніше матеріали Меджибожа
можна визначити як належні до індустрій тех
нологічної моделі 1 (олдованської). Втім, це
визначення попереднє, оскільки незвичність
технікотипологічного вигляду матеріалів і від
сутність аналогій в українських палеолітичних
пам’ятках, природно, змушує бути обережним.
Крім того, слід зважати на численність матері
алу. Додамо також, що артефакти з кременю та
крем’яних порід характеризуються принаймні
двома, іноді відчутно різними ступенями збе
реження, що, ймовірно, свідчить про наявність
на місцезнаходженні слідів двох, можливо від
далених у часі, епізодів перебування людини.
Отже, попередньо можна вирізнити два комп
лекси знахідок.
Рис. 3. Меджибіж. Кам’яні вироби з розкопок 2009 та 2011 рр.: 1 — «основний комплекс»; 2—10 — «давній комп
лекс» (9 — кварцит; інше — кремінь)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 10
Знахідки так зв. «основного комплексу»
походять, як встановлено роботами 2008—
2011 рр., зісподу алювіальних піщаних відкла
дів і стратиграфічно асоціюються з більшістю
зразків решток великої фауни. Для виготов
лення крем’яних артефактів використовували
якісний зеленкуватокоричневий тонкозер
нистий кремінь, можливо місцевий, сеноман
ського часу (див.: Сеньковский 1977). Утім,
точне походження кременів цього типу досте
менно невідоме.
Серед знахідок «основного комплексу» є тро
хи люстровані, непатиновані, з досить гострими
гранями лусочки, сколи, зокрема з ретушшю,
нуклеподібні вироби, фрагменти з ознаками на
вмисного розколювання. Подібні за сировиною,
технікою обробки та ступенем збереженості речі
трапляються і в субаеральній колонці відкладів,
вік яких попередньо також визначається як zv
1
.
Частина їх була сконцентрована біля ймовірних
залишків вогнища у вигляді розшарованої лінзи
потужністю до 15 см овальної в плані форми до
40 см у максимальному перетині. Крім сколів, у
добірці також представлені вироби на крем’яних
гальках. Можливо, використовувалися й інші
породи, зокрема кварц, кварцит і, вірогідно, гра
ніт. Технологічно й типологічно серія виробів має
вигляд нерозвиненої та не має жодних аналогій у
середньопалеолітичних індустріях.
Знахідки так зв. «давнього комплексу», як
встановлено в 2011 р., розміщені стратигра
фічно нижче «основного комплексу» та похо
дять із відкладень, які залягають на поверхні
гранітів і представлені окремими супіщано
глинистими та глинистими лінзами й прошар
ками. Ці відкладення в субаеральній колонці
дуже попередньо визначаються Ж.М. Матвії
шиною та С.П. Кармазиненком як лубенський
алювій. Знайдені тут, імовірно, модифікова
ні людиною вироби представлені крем’яними
гальками з ознаками оббивки, розщепленими
гальками, сколами«дольками» та окремими
ретушованими предметами. Ширше тут пред
ставлені вірогідні артефакти з інших порід
каменю, зокрема кількох різновидів граніту,
крем’янистого сланцю, кварцу та кварциту.
Окремої уваги заслуговують вироби з граніту,
використання якого можна пояснити відсут
ністю сировини та значних розмірів якісніших
порід каменю (Степанчук 2012). Крем’яна си
ровина інакша ніж речей «основного комплек
су» та, дуже вірогідно, місцевого походження,
з алювію праБугу. Стан збереженості також
відрізняється: поверхня більше вивітрена та
обкатана, вкрита гідроокислами марганцю та
заліза. Але не виключено, що характеристики
кременів «основного» та «давнього» комплек
сів є наслідком різних умов консервації. Як і
серія речей «основного комлексу», предмети
«давнього» не мають нічого спільного з техно
логічно й типологічно розвиненими індустрі
ями та мають аналогії в галькових індустріях
нижнього палеоліту.
Збереженість кісток, що супроводжували се
рію артефактів «основного комплексу», не від
різняється від стандартної для палеолітичних
пам’яток (рис. 4). На стан палеонтологічного
матеріалу, нетиповий для кістковищ природного
походження, вже звертали увагу палеонтологи.
Багато кісток демонструють так зв. «зелені», себ
то свіжі, злами; є й інші ознаки розщеплювання.
Знайдено кілька фрагментів кісток припустимо
зі слідами кам’яних знарядь (нарізки). Унікаль
ною є знахідка фрагмента таза носорога чи слона
з двояковипуклою лінзоподібною зарубкою,
антропогенне походження якої підтвердив,
зокрема, фахівець з обробки кістки в палеолі
ті проф. А. Оно. Привертає також увагу оформ
лений оббивкою фрагмент трубчастої кістки ве
ликої тварини (слона чи носорога). Вигляд серії
кісток з Меджибожа з розкопок 2009 та 2011 рр.
загалом можна пояснити дією різних чинників,
але переважає, безперечно, антропогенний.
У відкладах, які містять знахідки «давнього
комплексу», трапилося лише кілька фрагмен
тів погано вцілілої кістки.
Рис. 4. Меджибіж. Кістки з міндельриських
відкладів: 1, 2 — трогонтерія; 3 — гієни(?);
4 — оленя; 5 — бобра; 6 — носорога (2009 р.,
польові визначення П.В. Пучкова)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 11
Обговорення та висновки
Місцезнаходження Меджибіж відоме серед па
леонтологів і геологів протягом майже століт
тя. Вперше на наявність тут кам’яних виробів,
що, ймовірно, належали давній людині, звер
нув увагу геолог і археологаматор В.К. Пя
сецький. Від початку ХХ ст. та донедавна тут
час від часу провадилися лише геологічні, па
леонтологічні та розвідкові археологічні робо
ти (В.К. Пясецький, Л.І. Рековець).
Систематичні археологічні дослідження па
м’я тки розпочаті останніми роками спільною
палеолітичною експедицією ІА НАНУ та Київ
ського національного університету ім. Т. Шев
ченка за підтримки Державного історико
культурного заповідника «Межи біж» (Степан
чук та ін. 2010; Матвіїшина та ін. 2010).
Основний результат робіт 2008, 2009 та 2011 рр.
полягає в тому, що виявлені нові та незапереч
ні аргументи на користь археологічного стату
су місцезнаходження Меджибіж і підтвердже
на наявність тут культурних шарів. Завдяки за
лученню палеопедологів підтверд жено за ва
дівський вік седиментів, що містять артефак ти
й рештки фауни великих сухопутних ссавців.
Уперше отримані дані щодо наявності в межах
місцезнаходження кількох різночасових ниж
ньопалеолітичних комплексів. Безперечний
інтерес викликає серія виробів з граніту та ін
ших некрем’яних порід. Дані 2009 і 2011 рр.
свідчать на користь визначальної ролі антропо
генного чинника в накопиченні тут фауністич
них решток. Висхідний культурний горизонт,
безумовно, пошкоджений: жодних прикмет
жилої поверхні роботами 2009 р. не зафіксова
но. Однак у 2011 р. вперше виявлені ділянки
без алювіальних седиментів, але з кількома го
ризонтами залягання артефактів і, можливо,
залишками вогнища. Поки що немає одно
значних вказівок ні на обставини накопичен
ня культурних решток, ні на послідовність,
умови та чинники подальшого руйнування
жилої поверхні та перевідкладення решток
життєдіяльності.
Давні пам’ятки, вік яких становить 400—
600 тис. р., а інколи сягає 1,0—1,4 млн р., ві
домі на сусідніх територіях: у Туреччині, Греції,
Болгарії та Росії. Територія України географіч
но є певною перехідною зоною між Централь
ною та Південносхідною Європою й Кавка
зом і наступними далі на схід і північ. Окрім
того, територія України пов’язана щонаймен
ше з двома вірогідними шляхами поширен
ня людини з Африки через Малу Азію, тобто:
а) через Босфор і б) через Кавказ і далі Закав
каззя (Степанчук 2010). Зважаючи на це, будь
які нові дані щодо давнього перебування лю
дини на схід від Карпат певною мірою є клю
човими для розуміння шляхів, обставин і часу
залюднення цих ареалів.
Меджибіж нині єдине в Україні місцезнаход
ження середньоплейстоценової доби, де кам’яні
вироби та фауністичні рештки з ознаками транс
формації людиною знайдені в стратиграфічних
умовах і в супроводі повного спектру біостра
тиграфічних свідоцтв. В археологічному сенсі
матеріали Меджибожа найпевніше можуть бути
визначені як належні до індустрій технологічної
моделі 1 (олдованської, або галькової). Це дозво
ляє оцінювати Меджибіж як місцезнаходження,
яке потенційно дуже важливе для подальших до
сліджень ранніх етапів освоєння рівнинних про
сторів на схід від Карпат на початку середнього
плейстоцену, тобто близько 400 тис. р. т.
Підсумовуючи, наголосимо, що подаль
ше дослідження місцезнаходження видається
вкрай важливим, оскільки пам’ятка, безпереч
но, є унікальним для України джерелом для
реконструкції раннього епізоду проникнення
нижньопалеолітичного населення на Східно
європейську рівнину.
Бондарчук В.Г. Фауна солодководних покладiв Меджибожа // Збірник пам’ятi академіка П.А. Тутковського. —
1931. — ІІ. — С. 105—119.
Веклич М.Ф. Стратиграфия лессовой формации Украины и соседних стран. — К., 1968.
Геология СССР. — М., 1958. — Т. V. Украинская СССР, Молдавская СССР. — Ч.1. Геологическое описание плат
форменной части.
Гладилин В.Н. Ранний палеолит // Археология Украинской ССР. — К., 1985. — Т. 1. — C. 12—54.
Гладилін В.М. Найдавніше населення на території України // Давня історія України. — К., 1997. — Т. 1. — C. 17—50.
Гожик П.Ф. О возрасте меджибожской фауны // Материалы по четвертичному периоду Украины: к VII конгр.
ИНКВА (Париж, 1969). — К., 1969. — С. 138—143.
Гожик П.Ф. Геоморфологічна будова долини р. Південного Бугу // Географічні дослідження на Україні. — 1971. —
3. — С. 67—74.
Демидко С.Ю. Меджибізький археологічний мікрорегіон (звід пам’яток) // Літопис Хмельниччини. — Хмель
ницький, 2007. — C. 62—73.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 12
Заморiй П.К. Четвертиннi вiдклади Української РСР. — К., 1961.
Крокос В.І. Ґрунтотворчі породи Проскурівської округи // Матеріяли дослідження ґрунтів України. — К., 1929. —
3. — С. 11—20.
Ласкарев В.Д. Общая геологическая карта Европейской России. Лист 17й. — М., 1914 (Труды геологического
комитета. Нов. серия. — 77).
Матвіїшина Ж.М., Кармазиненко С.П., Степанчук В.М., Рижов С.М. Результати палеопедологічних (мікроморфо
логічних) та археологічних досліджень палеолітичного пам’ятника Меджибож // Фізична географія та гео
морфологія. — К., 2010. — 2(59). — С. 123—129.
Моця Б.О., Толкачов Ю.І. Меджибіж: твердиня над Бугом // Охорона культурної спадщини Київської області:
Проблеми. Матеріали. Дослідження. — К., 2006. — С. 145—156.
Попов В.П., Маринич А.М., Ланько А.И. (ред.). Физикогеографическое районирование Украинской ССР. — К., 1968.
Пясецкий В.К. Среднеашельское местонахождение Меджибож // Vita Antiqua. — 2001. — № 3/4. — C. 125—134.
Пясецкий В.К. Каталог древних поселений, стоянок и местонахождений // Літопис Хмельниччини. — Хмельниць
кий, 2007. — C. 101—110.
Пясецький В.К. Додаткові дані про ашельське місцезнаходження Меджибіж // Кам’яна доба України. — 2011. —
14. — C. 20—26.
Рековец Л.И. Меджибож — местонахождение териофауны и многослойная палеолитическая стоянка человека в
Украине // Вестник зоологии. — 2001. — 35(6). — C. 39—44.
Рековец Л.И. Териофауна и материальная культура местонахождения Меджибож // Vita Antiqua. — 2001а. —
№ 3/4. — C. 135—137.
Рыжов С.Н., Матвиишина Ж.Н., Пудовкина A.С., Левчук П.А. Стратиграфическое и планиграфическое изучение
палеолитической стоянки Малый Раковец IV в Закарпатье // Vita Antiqua. — 2009. — № 7/8. — С. 60—71.
Сеньковский Ю.Н. Литогенез кремнистых толщ ЮгоЗапада СССР. — К., 1977.
Степанчук В.М. «Балканський міст» у початковому освоєнні території сучасної України // Археологія. — 2010. —
№ 3. — С. 3—12.
Степанчук В.Н. Нижнепалеолитическое местонахождение Меджибож на Южном Буге: новые данные и интерпре
тации // STRATUM plus. — 2012. — № 1. — C. 47—65.
Степанчук В.М., Рижов С.М., Матвіїшина Ж.М., Кармазиненко С.П. Нові дані до вивчення ранніх етапів освоєння
території Східноєвропейської рівнини у палеоліті // Кам’яна доба України. — 2009. — 11. — C. 25—40.
Степанчук В.М., Рижов С.М., Матвіїшина Ж.М., Кармазиненко С.П. Поновлення робіт на місцезнаходженні Ме
джибіж: результати 2008—2009 рр. // Кам’яна доба України. — 2010. — 12. — С. 33—44.
Толкачов Ю.І. Меджибіж: археологічні дослідження, підсумки та перспективи // Проблеми археології Середнього
Подніпров’я. До 15річчя заснування Фастівського ДКМ. — К.; Фастів, 2005. — С. 355—367.
Rekovets L., Chepalyga A., Povodyrenko V. Geology and Mammalian Fauna of the Middle Pleistocene Site Medzhybozh,
Ukraine // Quaternary International. — 2007. — 160. — P. 70—80.
Stepanchuk V., Ryzhov S., Rekovets L., Matviishina Zh. The Lower Palaeolithic of Ukraine: Current Evidence // Quaternary
International. — 2010. — 223/224. — P. 131—142.
Надійшла 21.03.2012
В.Н. Степанчук, С.Н. Рыжов, О.Г. Погорелец
МЕДЖИБОЖ: НИЖНЕПАЛЕОЛИТИЧЕСКИЙ ПАМЯТНИК К ВОСТОКУ ОТ КАРПАТ
Местонахождение Меджибож известно среди палеонтологов и геологов уже около 100 лет. Впервые на нали
чие здесь каменных изделий, которые, вероятно, принадлежали древнему человеку, обратил внимание геолог
и археологлюбитель В.К. Пясецкий, что проигнорировали палеолитоведы. Таким образом, с начала ХХ в. и до
недавнего времени здесь время от времени проводились лишь геологические, палеонтологические и разведочные
археологические работы (В.К. Пясецкий, Л.И. Рековец).
Систематические археологические исследования памятника начаты в последние годы совместной палео
литической экспедицией ИА НАНУ и Киевского национального университета им. Т. Шевченко при поддерж
ке Государственного историкокультурного заповедника «Межибіж». Основные результаты работ 2008, 2009 и
2011 гг. сводятся к следующему. Найдены новые убедительные аргументы в пользу археологического статуса ме
стонахождения Меджибож и подтверждено наличие здесь культуросодержащих слоев. Благодаря привлечению
палеопедологов (Ж.Н. Матвиишина, С.П. Кармазиненко) подтвержден завадовский возраст седиментов, кото
рые содержат артефакты и фауну крупных наземных млекопитающих. Впервые получены указания на наличие
в пределах местонахождения нескольких разновременных нижнепалеолитических комплексов. Данные 2009 и
2011 гг. свидетельствуют об определяющей роли антропогенного фактора в накоплении здесь фаунистических
остатков. Исходный культурный горизонт, безусловно, поврежден: следов жилой поверхности работами в 2009 г.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 13
не обнаружено. Впрочем, в 2011 г. впервые зафиксированы участки, лишенные аллювиальных седиментов, но с
несколькими горизонтами залегания артефактов и, возможно, остатками очага. Пока отсутствуют однозначные
указания на обстоятельства накопления культурных остатков и на последовательность, условия и факторы по
следующего разрушения жилой поверхности и переотложение остатков жизнедеятельности.
Древние памятники, возраст которых составляет 400—600 тыс. лет, а иногда и 1,0—1,4 млн лет, известны на
соседних территориях: в Турции, Греции, Болгарии, России. Территория Украины вследствие географического
положения представляет собой переходную зону между Центральной и ЮгоВосточной Европой, а также Кавка
зом и следующими территориями к востоку и северу. К тому же территория Украины непосредственно связана,
по меньшей мере, с двумя достоверными путями распространения человека из Африки: через Малую Азию, то
есть через Босфор, или через Кавказ и далее Закавказье. Поэтому любые новые данные относительно древнего
пребывания человека к востоку от Карпат в известной степени являются ключевыми для понимания путей, об
стоятельств и времени заселения этих ареалов.
Меджибож представляет пока единственное в Украине местонахождение среднеплейстоценового возраста,
где каменные изделия и фаунистические остатки с признаками трансформации человеком найдены в стратигра
фических условиях и в сопровождении полного спектра богатых биостратиграфических свидетельств. В археоло
гическом смысле материалы Меджибожа наиболее адекватно могут быть определены как принадлежащие к ин
дустриям технологической модели 1 (олдованской). Это позволяет расценивать Меджибож как местонахождение,
потенциально очень важное для последующих исследований ранних этапов освоения равнинных пространств к
востоку от Карпат в начале среднего плейстоцена, около 400 тыс. лет назад. Памятник, бесспорно, представляет
собой уникальный для Украины источник к реконструкции раннего эпизода проникновения нижнепалеолити
ческого населения на Восточноевропейскую равнину.
V.M. Stepanchuk, S.M. Ryzhov, O.H. Pohorilets
MEDZHYBIZH: LOWER PALAEOLITHIC SITE TO THE EAST FROM THE CARPATHIANS
The locality of Medzhybizh is well known among palaeontologists and geologists for about 100 years. It was V.K. Pyasetski, a
geologist and an amateur archaeologist, who first drew attention to stone artifacts which apparently were products of ancient
man activity, but this assumption was ignored by professional archaeologists studying Palaeolithic. Thus, since the beginning
of the 20th c. until recently only geological, paleontological and archaeological prospecting (V.K. Pyasetskyi; L.I. Reko vets)
were conducted from time to time.
Systematic archaeological research at the site started in recent years by joint Palaeolithic expedition of the IA NASU
and Taras Shevchenko Kyiv National University with support of the Medzhybizh State Historic and Cultural Preserve.
The main results of 2008, 2009, and 2011 field seasons come to the following. New direct arguments in favour of the ar
chaeological status of Medzhybizh were found and presence of culture layers was confirmed. Owing to the involvement of
palaeopedologists (Zh.N. Matviišina, S.P. Karmazinenko) the Zavadivka age of sediments containing artefacts and fauna of
large terrestrial mammals was confirmed. Evidence about a few, different in age, Lower Palaeolithic assemblages at the site
was obtained for the first time. Data of the 2009 and 2011 demonstrates the defining role of human factor in accumulating
of fauna remains here. Original cultural horizon was certainly damaged and no traces of living floor were identified in 2009.
However, in 2011, the first areas were unearthed where few horizons of artefacts and likely remains of a hearth were found
embedded in likely subaerial sediments. So far there are no unambiguous evidence as to circumstances of cultural remains
accumulation, and as to the subsequence, conditions, and factors of destruction of living surface and redeposition of remains
of human activity.
Ancient monuments with the age of 400—600 Kyr and sometimes of 1,0—1,4 Myr are known on adjacent areas: in
Turkey, Greece, Bulgaria and Russia. The territory of modern Ukraine due to its geographical location is a transitional
zone between Central and SouthEastern Europe, as well as the Caucasus and further territories Eastwards and Northwards.
Moreover, the territory of Ukraine is directly linked with at least two reliable ways of human expansion from Africa through
Asia Minor, i.e. via the Bosporus, or via the Caucasus and Transcaucasia. Consequently, any new data concerning the early
human presence in the East European part of Ukraine are clue for understanding of ways, circumstances, and time of peopling
these areas.
Medzhybizh is the only known in Ukraine Middle Pleistocene location where stone wares and remains of mantrans
formed fauna are discovered in stratigraphic context and are accompanied by a full range of rich biostratigrafic evidence.
In archaeological terms materials from Medzhybizh can be most adequately defined as industry of technological mode 1
(Oldowan). This allows the authors to consider Medzhybizh as a locality potentially very important for the further studies on
the early stages of settling lowland areas eastward of the Carpathians in the beginning of the Middle Pleistocene, ca. 400 Kyr
BP. Undoubtedly, the site appears to be a unique for Ukraine source for reconstruction of the early episode of penetration
of the Lower Palaeolithic population onto East European plain.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-70081 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-3490 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T12:29:33Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Степанчук, В.М. Рижов, С.М. Погорілець, О.Г. 2014-10-28T06:41:28Z 2014-10-28T06:41:28Z 2012 Меджибіж: нижньопалеолітична пам’ятка на схід від Карпат / В.М. Степанчук, С.М. Рижов, О.Г. Погорілець // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 5-13 . — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70081 Охарактеризовано нижньопалеолітичне місцезнаходження на лівому березі р. Південний Буг біля смт Меджибіж Летичівського р-ну Хмельницької обл., вік якого підтверджений біостратиграфічними та археологічними даними. Местонахождение Меджибож известно среди палеонтологов и геологов уже около 100 лет. Впервые на наличие здесь каменных изделий, которые, вероятно, принадлежали древнему человеку, обратил внимание геолог и археолог-любитель В.К. Пясецкий, что проигнорировали палеолитоведы. Таким образом, с начала ХХ в. и до недавнего времени здесь время от времени проводились лишь геологические, палеонтологические и разведочные археологические работы (В.К. Пясецкий, Л.И. Рековец). The locality of Medzhybizh is well known among palaeontologists and geologists for about 100 years. It was V.K. Pyasetski, a geologist and an amateur archaeologist, who first drew attention to stone artifacts which apparently were products of ancient man activity, but this assumption was ignored by professional archaeologists studying Palaeolithic. Thus, since the beginning of the 20th c. until recently only geological, paleontological and archaeological prospecting (V.K. Pyasetskyi; L.I. Reko vets) were conducted from time to time. uk Інститут археології НАН України Археологія Статті Меджибіж: нижньопалеолітична пам’ятка на схід від Карпат Меджибож: нижнепалеолитический памятник к востоку от Карпат Medzhibizh: Lower Palaeolithic Site to the East from the Carpathians Article published earlier |
| spellingShingle | Меджибіж: нижньопалеолітична пам’ятка на схід від Карпат Степанчук, В.М. Рижов, С.М. Погорілець, О.Г. Статті |
| title | Меджибіж: нижньопалеолітична пам’ятка на схід від Карпат |
| title_alt | Меджибож: нижнепалеолитический памятник к востоку от Карпат Medzhibizh: Lower Palaeolithic Site to the East from the Carpathians |
| title_full | Меджибіж: нижньопалеолітична пам’ятка на схід від Карпат |
| title_fullStr | Меджибіж: нижньопалеолітична пам’ятка на схід від Карпат |
| title_full_unstemmed | Меджибіж: нижньопалеолітична пам’ятка на схід від Карпат |
| title_short | Меджибіж: нижньопалеолітична пам’ятка на схід від Карпат |
| title_sort | меджибіж: нижньопалеолітична пам’ятка на схід від карпат |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70081 |
| work_keys_str_mv | AT stepančukvm medžibížnižnʹopaleolítičnapamâtkanashídvídkarpat AT rižovsm medžibížnižnʹopaleolítičnapamâtkanashídvídkarpat AT pogorílecʹog medžibížnižnʹopaleolítičnapamâtkanashídvídkarpat AT stepančukvm medžibožnižnepaleolitičeskiipamâtnikkvostokuotkarpat AT rižovsm medžibožnižnepaleolitičeskiipamâtnikkvostokuotkarpat AT pogorílecʹog medžibožnižnepaleolitičeskiipamâtnikkvostokuotkarpat AT stepančukvm medzhibizhlowerpalaeolithicsitetotheeastfromthecarpathians AT rižovsm medzhibizhlowerpalaeolithicsitetotheeastfromthecarpathians AT pogorílecʹog medzhibizhlowerpalaeolithicsitetotheeastfromthecarpathians |