Салтово-маяцький кремаційний могильник біля с. Кицівка на Харківщині

Відкритий 2010 р. в басейні Верхнього Подонців’я кремаційний могильник розширює коло джерел салтовомаяцької культури. Представлены материалы раскопок кремационного могильника салтово-маяцкой культуры, открытого в 2010 г. близ с. Кицевка Печенежского р-на Харьковской обл. Presented are the materials...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Археологія
Дата:	2012
Автори:	Лаптєв, О.О., Аксьонов, В.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2012
Теми:	Публікації археологічних матеріалів
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70091
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Салтово-маяцький кремаційний могильник біля с. Кицівка на Харківщині / О.О. Лаптєв, В.С. Аксьонов // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 95-109. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859609047435575296
author	Лаптєв, О.О. Аксьонов, В.С.
author_facet	Лаптєв, О.О. Аксьонов, В.С.
citation_txt	Салтово-маяцький кремаційний могильник біля с. Кицівка на Харківщині / О.О. Лаптєв, В.С. Аксьонов // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 95-109. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Археологія
description	Відкритий 2010 р. в басейні Верхнього Подонців’я кремаційний могильник розширює коло джерел салтовомаяцької культури. Представлены материалы раскопок кремационного могильника салтово-маяцкой культуры, открытого в 2010 г. близ с. Кицевка Печенежского р-на Харьковской обл. Presented are the materials from excavations at the Saltivska-Mayaky culture burial ground with cremations discovered in 2010 near Kytsivka village in Pechenizhsk Region of Kharkiv Oblast.
first_indexed	2025-11-28T08:53:05Z
format	Article
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 95 У середині ХХ ст. в басейні Сіверського Дінця був досліджений невеликий кремаційний мо гильник салтовомаяцької культури (Кухарен ко 1951; 1952), за яким подібні цвинтарі від тоді називають пам’ятками новопокровсько го типу. В подальшому декілька аналогічних могильників розкопано в Подонців’ї, а також у КубанськоЧорноморському регіоні (бібліо графію див.: Богуславський 2001; Пьянков, Тарабанов 2008, с. 279—280), які, проте, не ви черпують запитання, пов’язані з ними. Могильник біля с. Кицівка Печенізько го рну Харківської обл. відкрили грабіжники приблизно в 2007 р. Вірогідно, це сталося при обстеженні німецьких позицій, розташованих на високому мисі безпосередньо поряд могиль ника, і археологи не знали про кількарічне по грабування пам’ятки. Лише навесні 2010 р. під час туристичної подорожі один з авторів вия вив грабіжницькі ями, у викиді з яких фіксува лися обгорілі кам’яні намистини, кальцинова ні кістки, дрібні фрагменти кераміки та залізні речі салтівської культури. За грабіжницькими ямами встановлені приблизні межі пам’ятки (Лаптев 2010; 2011). Влітку 2011 р. розпочато її дослідження. У поточному сезоні розкопано ділянку площею 200 м2 і виявлено шість крема ційних безурнових поховань і тризну. Могильник розташований на високому мисі лівого берега р. Велика Бабка неподалік від її впадіння в Сіверський Донець. Над рівнем Ве ликої Бабки (+88.1 за балтійською системою висот) мис підноситься на 55—65 м. Могиль ник займає похилу площадку, що поступово понижується до річки з південного сходу на північний захід. Від південної околиці села він віддалений на 0,35 км і займає площу не мен ше ніж 300 × 100 м. Окремі пограбовані похо вання трапляються також за 0,15 км на північ, ближче до старих кар’єрів цегляного заводу в © О.О. ЛАПТЄВ, В.С. АКСЬОНОВ, 2012 с. Кицівка (рис. 1). Не виключено, що похила площадка завдовжки 0,45 км (до кар’єрів, де в 1970—80х рр. знайдена салтівська шабля) та кож епізодично використовувалася для здійс нення поховань. З південного заходу могиль ник обмежений ґрунтовою дорогою та просі кою, за якими простягаються штучні хвойні насадження. За 0,10—0,25 км на південь розта шоване дуже поруйноване в новітній час горо дище (Свистун, Зинченко 2009, с. 120), решт ки якого простежуються на ґрунтовій дорозі у вигляді відслонень пісковика. Від південно східної частини могильника по гребеню мису в східному напрямку тягнеться ланцюг блінда жів часів Великої Вітчизняної війни, а через мо гильник — лінія німецьких траншей. Пам’ятка вкрита широколистяним лісом. Розкоп був закладений у західній частині могильника. Траншея, орієнтована захід—схід, на заході майже впритул підходила до ґрунтової дороги, що обмежує могильник (викид з при дорожньої канави чітко простежувався в бортах розкопу). Шурф 1 розташований за 55 м на схід (аз. 113 °) від східного краю розкопу, а шурф 2 — за 35 м на північ (аз. 345 °) від північнозахідного кута траншеї (обидва 2,0 × 2,0 м). Вони були за кладені на місцях грабіжницьких розкопок, у викидах з яких були фрагменти кераміки. Стра тиграфія на некрополі приблизно однакова на всіх його ділянках: 0,0—0,2 м — гумусований пі сок, що містив поодинокі знахідки салтівсько го часу; від 0,2 м — жовтий материковий пісок, який на глибині приблизно 0,6 м набував білого кольору. Поховання 1 (рис. 2, 1) виявлене в межах шурфу 1 на глибині 0,3 м від сучасної поверх ні. Могила виділялася на тлі жовтого матери кового піску темним кольором і вкрапленнями деревного вугілля. В плані вона прямокутна з заокругленими кутами, розмірами 1,7 × 1,2 м за глибини 0,40—0,46 м. Дно рівне, але через при родний перепад місцевості південносхідний О.О. Лаптєв, В.С. Аксьонов САЛТОВОМАЯЦЬКИЙ КРЕМАЦІЙНИЙ МОГИЛЬНИК БІЛЯ с. КИЦІВКА НА ХАРКІВЩИНІ Відкритий 2010 р. в басейні Верхнього Подонців’я кремаційний могильник розширює коло джерел салтовомаяцької культури. К л ю ч о в і с л о в а: Сіверський Донець, салтовомаяцька культура, могильник, кремація. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 96 Рис. 1. Кицівський могильник. Локалізація на місцевості з позначенням досліджених ділянок і план розкопу ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 97 край був глибший. Яма орієнтована південний схід—північний захід (аз. 118°). Західний її ку ток зруйнований грабіжницьким перекопом; не виключено, що в тому місці був великий металевий предмет із супроводу. Поховання мало вигляд розпорошених по ямі скупчень кальцинованих кісток, змішаних з поховаль ним інвентарем і відносно значною кількістю деревного вугілля. Закономірностей у розта шуванні речей не було, проте відзначимо, що уламки керамічного посуду фіксувалися най вище — на глибині 0,15—0,25 м. Виявлено такий інвентар. Розвал глека ойнохої з шамотованого тіста цеглястопоме ранчевого кольору (рис. 3, 1). Він має стріч коподібну ручку з поздовжнім ребром посе редині, непропорційно роздуте горло та дуже товсту (до 1,5 см) придонну частину. Розміри: H 26,8 см, Н вінця 5,8 см, Н плічок 9,3 см, Н придонної частини 11,7 см, D вінця 10,2 см (за віссю зливу — 11,7), D шийки 7,8 см, D макси мальний 18,1 см, D денця 12,0 см. Руч ка трикутна в перетині, 3,5 × 1,3 см. Зважаю чи на відсутність слідів вторинного випалу, можна припустити, що ойнохоя відігравала роль посудиниприставки або була залишками триз ни, впущеної до заповнення могили. Також знайдено три вістря стріл з обламани ми черешками: рамкове ромбоподібне (рис. 4, 1), триграннолопатеве (рис. 4, 2) і чотири гранне (рис. 4, 3). До спорядження лучника належала також залізна сагайдачна петля, що кріпилася до основи завтовшки 0,6 см (рис. 4, 4). Рештки піхов шаблі чи кинджала представ лені уламком обгорілої фігурної скоби (рис. 4, 6), декількома уламками оковок (рис. 4, 7—9, 13) і кородованим денцем піхов (рис. 4, 18). Елементи руків’я кинджала репрезентовані за лізними обгорілими речами: навершям (рис. 4, 17) і заклепкою, один край якої оформлений у вигляді 14гранної «намистини» з отвором для темляка (рис. 4, 15). Виявлено також обгорі ле збруйне кільце (рис. 4, 5), уламок залізного ножа (рис. 4, 11) і дві однакові Пподібні об Рис. 2. Кицівський могильник. Плани та перетини поховань: 1 — поховання 1 (1 — ніж, 2 — сагайдачна петля, 3 — збруйне кільце, 4 — фігурна скоба піхов, 5 — оковка піхов, 6 — навершя руків’я кинджала, 7 — залізна плас тина, 8 — намистина, 9 — оплавлений предмет, 10 — уламок браслета, 11 — залізний стрижень); 2 — поховання 2 (1 — уламки туалетного набору); 3 — поховання 3 (1 — ніж, 2 — шило, 3 — кільце, 4 — пластина, 5 — фрагмент ланцюжка, 6 — уламок сережки, 7 — кресало, 8 — збруйне кільце, 9 — уламок фібули, 10 — оплавлений предмет, 11 — уламок голки фібули, 12 — намистина); 4 — поховання 5 (1 — пряжка); 5 — поховання 6 (1 — уламок дзерка ла, 2 — ґудзик, 3 — фрагмент ланцюжка, 4 — намистина, 5 — пінцет, 6 — ніж); 6 — поховання 4 ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 98 горілі оковки, що призначалися на ремінець завширшки 0,5 см і кріпилися до дерев’яної основи завтовшки 0,40—0,45 см (рис. 4, 14, 16). Декілька залізних речей через погане збе реження не піддаються ідентифікації. Єдиний срібний предмет (рис. 4, 25), як і кілька брон зових (рис. 4, 22—24, 26—28, 34—36), так по страждали від вогню, що їх також не можна визначити. Досить типовою є знахідка уламка бронзового необгорілого браслета (рис. 4, 19) і намистин, що зазнали дії вогню. Серед остан ніх 13 екз. кам’яних кулястої та приплюснуто кулястої форми (рис. 4, 37—50), а також оплав лений розподілювач намиста синього скла, до якого прикипіли дві бісерини (рис. 4, 51). Ви явлено також три уламки обгорілих кременів (рис. 4, 30—32). Поховання 2 (рис. 2, 2) виявлене в кв. 3/БВ у дерновому шарі. Контури могили не просте жені, її форма реконструйована за скупченням кісток. Вона була овальна в плані, 0,40 × 0,16 м, видовжена по лінії південний захід—північний схід (аз. 33°). Північнозахідна сторона ями майже пряма, інша довга сторона — півкругла. Дно на глибині 0,24 м від сучасної поверхні. На глибині 0,20 м було компактне скупчення кіс ток, очищених від поховального вогнища (ву гілля та золи). Нечисленний інвентар розміщувався в південнозахідній частині ями. До нього вхо дили: залізний обгорілий туалетний набір, що складався з двох витих обламаних і третьо го втраченого предметів, нанизаних на кільце (рис. 5, 29), а також уламок кільця бронзового ланцюжка (рис. 5, 28). Серед кісток виявлено чотири фрагменти кухонного горщика з триз ни, що дозволяє говорити про послідовність якихось дій на цій ділянці могильника. Поховання 3 (рис. 2, 3) виявлене в кв. 1'–2/ ВД на першому штику. У великій ямі з гумусо ваним заповненням на рівні 0,2—0,3 м виявле но фрагмент оплавленого бронзового ланцюж ка з 8подібними ланками (рис. 5, 8), полама ний на дві частини залізний ніж (рис. 5, 22) та уламок ще одного (рис. 5, 17), обгоріла намис тина (рис. 5, 13), круглий у перетині залізний стрижень, можливо голка від фібули (рис. 5, 20), а також оплавлений бронзовий предмет Рис. 3. Кицівський могильник. Кераміка: 1 — поховання 1; 2 — поховання 5; 3 — поховання 6; 4 — тризна ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 99 Рис. 4. Кицівський могильник. Поховання 1: 19, 22—24, 26—28, 33—36 — бронза; 25 — срібло; 30—32 — обгорілий кремінь; 37—50 — обгорілий сердолік; 51 — оплавлене скло; інше — залізо ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 100 (рис. 5, 10). Вказані речі трапилися переважно в центральній і північносхідній частині ями. В північній її частині, на глибині 0,4 м, біля дна, виявлені залізні збруйне кільце (рис. 5, 21), уламок крупної фібули (рис. 5, 24) та кресало (рис. 5, 16). На північ від ями, в шарі від 0,05 до 0,20 м, виявлені ще речі та кістки з поховання. Зокрема, в кв. 2/Д на глибині 0,15 і 0,20 м знай дено два уламки деформованих золотих сере жок (рис. 5, 5, 6); на глибині 0,20 м — спечений фрагмент бронзового ланцюжка, аналогічний описаному (рис. 5, 7); на глибині 0,3 м — заліз ний ніж, що стирчав вертикально, обламаним вістрям догори (рис. 5, 19). Ще далі на північ ний захід, у кв. 1–1'/Д, на глибині 0,10 м вияв лено обгорілу кам’яну намистину, до якої при кипіли рештки деформованої скляної (рис. 5, 14); уламок бронзової пластини від піхов ножа (рис. 5, 26), бронзове дротяне кільце завтовш ки 0,1 см (рис. 5, 2); на глибині 0,15 м — уламок вістря залізного ножа (рис. 5, 18) і бронзове 4гранне шило (рис. 5, 3). На глибині від 0,05 до 0,15 м фіксувалися й розрізнені кальцино вані кістки. В інших місцях знайдені бронзовий брас лет з дещо розширеними кінцями (рис. 5, 1), ще фрагмент золотої сережки (рис. 5, 4), ула мок вигнутого бронзового оплавленого пред мета (рис. 5, 9) і два дрібних, що не піддаються визначенню (рис. 5, 11, 12), обгоріла кам’яна намистина (рис. 5, 15), петля від піхов ножа (рис. 5, 23) і кородована заклепка (рис. 5, 25), а також фрагмент стінки горщика з тризни. Зазначимо, що такі залізні речі, як креса ло, збруйне кільце, уламок великої фібули та стрижень (можливо, голка від фібули) можуть вказувати на чоловіче поховання, натомість кам’яні намистини, до однієї з яких прикипіла розплавлена скляна, — на жіноче. Після дослідження всієї площі з’ясувалося, що поховання, мабуть, було зруйноване ве ликою ямою 2,90 × 1,45 м, видовженою з пів денного заходу на північний схід. У її дні та північній стінці зафіксовані сліди могили по ховання 3. Її пляма на рівні 0,45 м від сучасної поверхні виділялася темним кольором через наявність деревного вугілля, змішаного з пе регорілими кістками. В плані яма була кругла, діаметром 0,50 м, дно на глибині 0,56 м від су часної поверхні. Через руйнацію поховання 3 частина речей опинилася біля північної стіни великої ями, інша потрапила в її заповнення. Нарешті, речі та кістки, знайдені найближче до сучасної поверхні на північнозахідний бік від ями, маркують викид із неї. Визначити час влаштування великої ями неможливо, але від сутність заглиб лення на поверхні та матеріалів часів Великої Вітчизняної війни в її заповненні вказують, що вона була вирита відносно давно. Поховання 4 (рис. 2, 6) виявлене в кв. 5—6/А завдяки кальцинованим кісткам, що трапили ся одразу в дерновому шарі. Загалом вони фік сувалися на глибині від 0,15 м до 0,40 м (дно могили). Контури могили виявлені на глиби ні 0,30 м від сучасної поверхні. Вона непра вильна в плані, овальноромбічна, видовже на схід—захід. Розміри 1,05 × 0,82 м. Яма була заповнена гумусованим ґрунтом з домішкою окремих рівномірно розпорошених кальцино ваних кісток, очищених від слідів поховально го вогнища. Поміж кістками виявлено розколотий на дві частини обгорілий кремінь (рис. 5, 27) і фраг мент вінця ліпної посудини. Поховання 5 (рис. 2, 4) досліджене частко во в межах шурфу 2, в якому на глибині 0,10— 0,15 м фіксувалися численні фрагменти тонко стінного гончарного глекаойнохої. Контури могили не встановлені, але в західному борті шурфу простежувалося падіння гумусованого шару до глибини 0,3 м, хоча на цій ділянці мо гильника потужність гумусу становила 0,15 м. Окрім речей, виявлені поодинокі вуглинки та кальциновані кістки, що дозволило інтерпре тувати цей комплекс як поховання, яке шурф зачепив частково. Знайдено такий інвентар. Глекойнохоя бак линського типу з тонко відмученого тіста; поверхня та злам черепків сірокоричневі (рис. 3, 2). Розміри: H 23,8 см, Н вінця 4,3 см, Н плічок 9,1 см, Н придонної частини 10,4 см, D він ця 10,0 см, D шийки 6,2 см, D максималь ний 17,0 см, D денця 10,6 см. Ручка в перетині овальна, 3,4 × 1,5 см. На денці зберігся відби ток дошки гончарного круга. Знайдено також оплавлений дуже кородований бронзовий бу бонець з округлим вушком і щільним верти кальним рифленням поверхні (рис. 5, 30); бронзовий ґудзик (рис. 5, 32), залізні деформо вану трапецієподібну пряжку (рис. 5, 34), ко родовану петлю піхов для ножа з залишками пластинчастої оковки (рис. 5, 31), а також об ламане дрібне кільце (рис. 5, 33). Поховання 6 — дитяче (рис. 2, 5) — вияв лене в кв. 8—9/В, хоча значна кількість речей знай дена за межами цієї ділянки, на захід і південь від могили (рис. 1). Розпорошені речі та поодинокі кальциновані кістки фіксували ся на рівні 0,15—0,25 м, хоча контури могили на цій глибині не простежувалися. На глибині ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 101 Рис. 5. Кицівський могильник: 1—26 — поховання 3; 27 — поховання 4; 28, 29 — поховання 2; 30—34 — поховання 5 (1—3, 7—12, 26, 28, 30, 32 — бронза; 4—6 — золото; 13, 15 — обгорілий сердолік; 14 — те само та оплавлене скло; 27 — обгорілий кремінь; інше — залізо) ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 102 0,10 м знай дено уламок оплавленого бронзо вого дзеркала (рис. 6, 1); на глибині 0,15 м — невеликий фрагмент бронзового ланцюж ка (рис. 6, 29), скляну необгорілу намистину (рис. 6, 19) і фрагменти кераміки; на глибині 0,20 м — бронзовий ґудзик (рис. 6, 10), кіль ця від ланцюжка (рис. 6, 28, 30, 31), ще одну необгорілу намистину з червоного сердоліку (рис. 6, 18) і уламки ліпного кухля зі слідами вторинного випалу (рис. 3, 3). За 0,25 м від по верхні зафіксовано ще один уламок того само дзеркала, а на глибині 0,30 м — погнутий заліз ний ніж (рис. 6, 14). На рівні 0,35 м проявилися контури округ лої ями з гумусованим заповненням діаметром 0,48—0,50 м за глибини 0,44 м від сучасної по верхні. Є підстави вважати, що ця яма була вкопана пізніше. В її дні, біля західного краю, простежувалася округла ямка діаметром 0,28 м і завглибшки всього 0,08 м (дно на рівні 0,52 м від сучасної поверхні). Вона була заповнена гу мусованим ґрунтом з вкрапленнями деревно го вугілля, змішаного з дрібними тоненькими кальцинованими кістками. Серед них вияв лено спечений бісер (рис. 6, 24—26), оплавле ні скляні намистини (рис. 6, 21—23), а також бронзовий пінцет з кільцем для підвішування та фрагмент довгого бронзового ланцюжка до нього (рис. 6, 27, 34). Враховуючи те, що кільця цього ланцюжка за формою та розмірами іден тичні кільцям, виявленим на глибині 0,15— 0,20 м, зрозуміло, що це поховання є складним комплексом, що утворився внаслідок декіль кох дій. Яма власне поховання на глибині 0,44 м мала діаметр 0,28 м. Пізніше її перетнула яма діаметром до 0,50 м, але завглибшки дещо мен ша за поховальну. Вона й поруйнувала похо вання: більшість речей були викинуті на північ від ями, де на глибині 0,15—0,25 м їх і знайде но. Пізніше частина поховального інвентарю перемістилася до заходу від викиду через при родний схил поверхні: дрібніші предмети (на мистини) опинилися значно далі ніж відносно великі бронзові предмети: бубонець і полови на туалетної коробочки. А вже в наш час над похованням і майже всім пізнішим перекопом грабіжники вкопали яму 1,05 × 0,95 м. Окрім згаданих речей, до поховання від носиться такий інвентар. Зпоміж бронзових речей фрагментоване дзеркало у вигляді диска з петлею в центрі (рис. 6, 1); половинка брон зової туалетної коробочки (рис. 6, 2); дитячий бронзовий браслет, зроблений з обламаного для дорослого — один кінець погострений і вкритий насічками, на іншому простежуєть ся злам. Розміри (3,8 × 3,3 см) є одним зі свід чень на користь належності поховання дитині (рис. 6, 3). Виявлено також чотири пронизки, одна з яких товстіша за інші (рис. 6, 4—7); три ґудзики (рис. 6, 8—10); дві оковки ремінця у ви гляді зігнутих утричі тонких пластин, пробитих посередині так само бронзовими заклепками (рис. 6, 11, 12), розбитий на дві частини оплав лений бубонець із залізним дзвінцем усередині (рис. 6, 13); згаданий пінцет з кільцем для під вішування, сім фрагментів ланцюжка до ньо го (рис. 6, 27—33) та 8подібні ланки від них. Знайдено також два оплавлені неідентифіко вані бронзові предмети (рис. 6, 15, 16) і згада ний зігнутий посередині залізний ніж (рис. 6, 14). До інвентарю поховання належать також чотири необгорілі намистини, 22 обгорілі кам’яні, а також декілька оплавлених скляних. Серед необгорілих є сердолікові: померанчева (рис. 6, 17) і темночервона (рис. 6, 18), а та кож скляні: білого (рис. 6, 19) і зеленкуватого скла (рис. 6, 20). Оплавлені намистини пред ставлені як спеченим бісером (рис. 6, 24—26), так і бісером із намистинами (рис. 6, 21), а та кож окремими намистинами (рис. 6, 22). Одна зі скляних намистин повністю розплавилася та прикипіла до кальцинованої кістки (рис. 6, 23). Зпоміж обгорілих сердолікових намистин дві мають 14гранну форму (рис. 6, 39, 40), одна — циліндричну (рис. 6, 37), решта — кулясту та приплюснутокулясту. Деякі намистини згорі ли не повністю, і в них помітний рожевий або померанчевий колір. Над похованням знайдено також значну кількість середніх і дрібних обгорілих фраг ментів кераміки, за якими реставровано ве ликий уламок ліпного кухля (рис. 3, 3). Колір поверхні неоднорідний, від коричневого до червоного; в тісті є домішка шамоту. Розміри кухля реконструюються приблизно, оскільки придонна частина та денце представлені дріб ними фрагментами: H 18,0 см (вціліла 12,5 см), Н вінця 5,7 см, Н плічок 6,5 см, Н придон ної частини 5,8? см, D вінця 9,4 см, D ший ки 7,2 см, D максимальний 13,0 см, D денця 9,1? см. Ручка в перетині овальна, асиметрич на, 2,7 × 1,4 см. Тризна представлена розвалом ліпного по правленого на гончарному крузі кухонного горщика (рис. 3, 4), дрібні фрагменти якого були розпорошені на глибині 0,15—0,25 м у кв. 4—5/ГД, а декілька в сусідніх: чотири улам ки – в похованні 2 та один у заповненні вели кої ями, що частково зруйнувала поховання 3. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 103 Рис. 6. Кицівський могильник. Поховання 6: 14 — залізо; 17, 18 — сердолік; 19—26 — скло; 35—56 — сердолік об горілий; інше — бронза Таким чином, можна зробити висновок, що поховання 2 було пізніше за тризну. Поверхня горщика коричнева, в тісті домішка жорстви у вигляді дрібної обкатаної гальки. Шамот і пі сок візуально не фіксуються, що вирізняє цей горщик за тістом зпоміж іншого аналогічного за формою посуду, зробленого за гончарними традиціями місцевих салтівських племен. Він це гладеньке, заокруглене. Горщик орнаменто ваний гребінцевим штампом з дрібними зубця ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 104 ми: на плічках неохайно нанесені дві хвилясті смуги, тулуб прикрашений широкою смугою врізаних ліній. Розміри горщика (реконстру йованого графічно): H 15,3 см, Н вінця 1,6 см, Н плічок 5,8 см, Н придонної частини 7,9 см, D вінця 13,4 см, D шийки 12,4 см, D максималь ний 16,5 см, D денця 10,2 см. На розкопі площею 192 м2 виявлено 28 ям різної форми, розмірів і глибини. Переважа ють округлі (16) і овальні (7). У заповненні чо тирьох ям знайдено деревне вугілля, яке фік сувалося також поблизу сучасної поверхні в кв. 10/БВ та 17—18/Г, що свідчить про недав нє його походження. В трьох ямах, розміще них у західній частині траншеї, були поодино кі фрагменти кераміки, себто біля поховань, де насиченість знахідками культурного шару була значніша, ніж у східній частині розкопу. Можна припустити, що до цих ям кераміка по трапила внаслідок порушення давнішого куль турного шару. Але стратиграфічні спостере ження не дозволяють визначити їхню відносну позицію, а саме, передували ями похованням чи були синхронні їм. Не виключено, що серед них є такі, що пов’язані з функціонуванням могильника. У культурному шарі знайдено декілька дріб них залізних речей, зв’язок яких з конкретним похованням не встановлений. Це два уламки 8подібних кілець ланцюжка (рис. 7, 12, 13); дрібне кільце (рис. 7, 14), уламок голки від фі були (рис. 7, 6) і петля від піхов ножа (рис. 7, 11). У кв. 2/Ж і 2'/В на поверхні виявлені улам ки двох залізних ножів (рис. 7, 4, 5). Вірогідно, їх викинули грабіжники, можливо, з похован ня 3. Крім указаних речей, у культурному шарі неодноразово фіксувалися фрагменти керамі ки та поодинокі кістки, переважно кальцино вані. У викидах з грабіжницьких ям і побли зу розкопу учасники експедиції знайшли ще кілька речей: залізну обгорілу пряжку до пас ка (рис. 7, 9) і залізний плакований з лицьової сторони тонким бронзовим листом наконеч ник на пасок, що відноситься до коробчасто го типу. Він має п’ятикутну форму та верхній край, оформлений трьома півкруглими висту пами. Через корозію заліза бронзове плакуван ня частково деформувалося (рис. 7, 3). Побли зу розкопу знайдено обламану в давнину піку з ромбічним в перетині пером (рис. 7, 16). Вона пролежала на поверхні кілька років, через що втулка проіржавіла. Важко визначити функ ціональну належність ще двох залізних пред метів, що походять зі зруйнованих комплексів могильника. Це, поперше, круглий в перети ні масивний стрижень, з одного боку облама ний, а з іншого розкований і загнутий у вигляді кільця (рис. 7, 8). Подекуди він обгорілий. Ще один — обгорілий стрижень, через що некоро дований. З одного боку є вушко для підвішу вання, з іншого — тонкий обламаний гачок. Поверхня стрижня гофрована, з перехватами (рис. 7, 15). Після завершення робіт місцеві мешканці подарували керівнику експедиції кілька мета левих речей, що походять із пам’ятки, залізних і з кольорових металів. Зпоміж перших вуди ла з цвяхоподібними псаліями (рис. 7, 7), пін цет (рис. 7, 1), фібула (рис. 7, 2), вите кільце від руків’я «вилки для діставання м’яса з каза на» (рис. 7, 10). На всіх є сліди обгорілості, тож збереглися вони дуже добре. До колекції брон зових речей належать три половинки туалет них коробочок, з яких дві ідентичні спеклися (рис. 8, 8, 16); два чумбурні блоки шарнірного типу: в одного підвіска втрачена (рис. 8, 12), у іншого дуже обламана (рис. 8, 13); сагайдач ний гачок (рис. 8, 14); крупна прорізна поясна бляшка (рис. 8, 18); великий бубонець (рис. 8, 17) і два дрібних (рис. 8, 19, 20), до яких близь кий за формою штампований поперечний ґуд зик (рис. 8, 11), а ще дві пряжки: одна у вигляді кільця з прямокутним щиткомрамкою (рис. 8, 10), друга відрізняється більшими розмірами та наявністю з протилежного боку кільця ще одного щиткарамки (рис. 8, 15). Цікаве біме талеве кресало з бронзовою спинкою, до якої прикріплена залізна пластина. Бронзова час тина оформлена як низька п’ятикутна рамка з трьома лотосами всередині (рис. 8, 9). Орна мент поправлений з обох боків. Центральна квітка вища за бокові, нахилені до неї за раху нок стилізованого стеблапідставки. Срібні предмети представлені залишками кількох поясних наборів: пряжкою (рис. 8, 1); лотосоподібними бляшками з кільцем (рис. 8, 2) та без нього (рис. 8, 3); уламками трьох ідентичних пряжокнакладок (рис. 8, 4—6) і бляшкоюнакладкою (рис. 8, 7). Орнаментація та стилістика цих виробів неоднакова, тож, ві рогідно, речі походять із різних комплексів. Інвентар, знайдений у похованнях, досить характерний для пам’яток салтовомаяцької культури та має широкі аналогії в її старожит ностях (Плетнева 1981, рис. 36; 37). І все ж він демонструє найбільшу спорідненість з інвента рем салтівських кремаційних поховань басейну Сіверського Дінця та одночасних Кубансько Чорноморського регіону. Ідентичність особли ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 105 во проявляється в предметах озброєння, при красах і елементах одягу. Зокрема, з поховання 1 походить фраг мент ромбічного рамчастого наконечника стрі ли (рис. 4, 1). Такі наконечники рідкісні для пам’яток Подонців’я: по екземпляру знайдено в Новопокровському могильнику та в комп лексі біля с. Кочеток (Дегтярь 1984, рис. 1, 13; Крыганов 1989, рис. 1, 21; ). Значно більше їх знайдено в кремаціях могильників Кубансько Чорноморського регіону: Дюрсо, Казазово 2, Молдованівському та Ленінському Шляху (Пьянков, Тарабанов 1998, с. 22, рис. 4, 1—16; 2004, с. 290, рис. 3, 22—24, 27—30; Дмитриев 2003, табл. 89, 32—35). У похованні 3 знайдені фрагменти золотих сережок. Їх можна реконструювати як дротя ні кільця овальної форми з незімкнутими кін цями, в нижній частині яких розташовували ся пустотілі привіски у вигляді «булави», що складається з циліндра та припаяної до ниж ньої його частини порожнистої кульки. Одна сторона дротяного кільця розплющена в плас тину, прикрашену трьома рядочками зерні (рис. 5, 4, 5). Привіска теж прикрашена зерню, що утворює геометричний орнамент у вигля ді трикутників (рис. 5, 6). Сережки цього типу мають дуже вузьке коло аналогій. Подібні доб ре представлені в кремаційних похованнях мо гильника Суха Гомільша на Харківщині: 18 екз. із поховань 58, 85, 89, 93, 99, 132, 136, 142, 158, 200, 274 та 290 (Аксенов, Михеев 2006, с. 138— 139, рис. 15, 28). Аналогічні сережки та їхні фрагменти виявлені також у похованнях 102, 113, 129, 154, 171, 176, 190 та 197 біритуально го Красногірського некрополя (Аксенов 2004, Рис. 7. Кицівський могильник. Залізні речі: 1, 2, 7, 10 — дарунок мешканців села; 6, 11, 12, 13, 14 — культурний шар; інше — підйомний матеріал ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 106 рис. 1, 24, 25). Зі зруйнованого інгумаційного поховання біля с. Заліман походить подібна, але срібна сережка (Макаревич 1957, табл. I, 4). Ще одна знайдена в катакомбному похованні у ВерхньоСалтівському могильнику (Теслен ко 1927, с. 354, табл. I, рис. 2, 3). За межами Подонців’я сережки такого типу виявлені в кремаціях Борисівського некрополя (Саханев 1914, табл. V, 9) і могильника Дюрсо (Дмитри ев 1979, рис. 2, 24; 2003, табл. 88, 4—8). У матеріалах могильника біля с. Киців ка представлені фрагмент (рис. 5, 24) та ціла фі була (рис. 7, 2) типу двочленних. Спинка плавно вигнута та закінчується пружиною з нижньою тятивою. Кінець п’ятки загнутий до гори, утворюючи завиток. Приймач високий, пластинчастий. Подібні фібули — типу 7, за А.В. Дмитрієвим — добре представлені в кре маціях Борисівського некрополя та могильни ка Дюрсо (Саханев 1914, табл. V, 22—25; Дми триев 1979, рис. 2, 21; 1982, рис. 4, 1, 2, 4, 6—8; 2003, табл. 88, 19—22). У матеріалах Подонців’я найбільше фібул цього типу знайдено в кре маційних похованнях Сухогомільшанського, Рис. 8. Кицівський могильник. Речі з кольорових і коштовних металів, передані мешканцями села: 1—7 — срібло; 9 — бронза/залізо; інше — бронза ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 107 Красногірського могильників, у комплексах біля сіл Тополі та Кочеток (Кухаренко 1951, рис. 31, 1; Дегтярь 1984, рис. 1, 16; Аксенов, Михеев 2006, с. 125—126, рис. 9, 17), натомість в аланських пам’ятках подібні фібули — вид III2, за С.О. Плетньовою, — поодинокі та знайдені тільки в шести похованнях Дмитрієв ського могильника (Плетнева 1989, рис. 59). Отриманий матеріал загалом має дуже ши рокі аналогії в старожитностях салтівської культури другої половини VIII — першої поло вини X ст. Але деякі речі дозволяють точніше визначити час функціонування могильника біля Кицівки. Такими предметами найперше є елементи поясної гарнітури. Знайдена на могильнику пряжка на пасок з рамчастим щитком прямокутної форми (рис. 8, 1) за формою та, головне, за розмірами належить до ранньої групи цього типу пряжок, що дату ються від середини—другої половини VIII ст. (Комар 1999, табл. 2, 64, 65, 71—73, 80, 81; Гав ритухин 2005, рис. 1, 121, 121а, 138, 146, 155) до початку IX ст., тобто салтівським хронологічним горизонтом I/II (Комар 1999, табл. 4). Аналогіч ні пряжки знайдені в похованні 2 кургану 1 Са ловського могильника, яке за золотим солідом Льва III Ісавра (карбованого приблизно у 737— 741 рр.) датується 40—50и рр. VIII ст. (Копылов, Иванов 2007, с. 132, рис. 7, 7, 8). Пізніші пряжки цього типу відрізняються від знайденої менши ми розмірами, а їхній щиток за шириною значно менший за саму рамку. Такі пряжки характерні для «класичних» салтівських старожитностей II та III хронологічних горизонтів кінця VIII — се редини IX ст. (Комар 1999, табл. 4, с. 132). Із могильника походять три срібні ідентич ні пряжкинакладки без язичка з ажурною під трикутною рамкою та подовженим ажурним щитком, що мають сліди перебування у вог нищі. Рамка зі щитком становить ціле завдя ки шарнірному з’єднанню, поле щитка при крашене рослинним орнаментом кримсько візантійського стилю (рис. 8, 4—6). Подібні пряжки трапляються переважно в підкурган них так зв. похованнях з «квадратними рівчака ми» (Иванов, Копылов, Науменко 2000, рис. 3, 8, 9; Копылов, Иванов 2007, рис. 17, 8, 10). Не значна кількість пряжок цього типу походить з ґрунтових поховань Нетайлівського могильни ка (Крыганов 1997, табл. XLV, 9, 10; Комар 1999, табл. 3, 125, 126, 141). Такі предмети характерні для комплексів ранньосалтівського хроноло гічного горизонту СтолбищеСтарокорсунська 740—775 рр. (Комар 1999, с. 126; Гавритухин 2005, рис. 1, 130, 141). Бляшканакладка з пря мокутною рамкою в нижній частині ажурного щитка, поле котрого прикрашене орнамен том у кримськовізантійському стилі (рис. 8, 7), також має аналогії в комплексах горизонту СтолбищеСтарокорсунська. Подібні знайде ні в похованні 1 кургану 1 могильника Рома нівський I (Иванов, Копылов, Науменко 2000, рис. 3, 20, 21) разом з золотим візантійським солідом Льва III Ісавра (717—741 рр.). Близь кі за стилем бляшки трапляються і в інших по ховальних комплексах вказаного горизонту (там само, рис. 3, 6, 7; Иванов 2001, рис. 4, 10; Копылов, Иванов 2007, рис. 17, 5, 6; Аксенов 2010, рис. 2, 13). Дві лотосоподібні срібні бляшки (рис. 8, 2, 3) типові для «класичних» салтівських ста рожитностей (Фонякова 2010, рис. 25, 12, 13). Рослинний орнамент з квіток лотоса трапля ється на виробах, характерних для III салтів ського хронологічного горизонту: початку— середини IX ст. (Комар 1999, табл. 4). Такому датуванню некрополя не перечить наявність глечиківойнохой (рис. 3, 1, 2) та чум бурних блоків з шарнірним з’єднанням рамки та рухомого кільця (рис. 8, 12, 13). За спостере женнями дослідників, подібні глеки кримсько го виробництва на пам’ятках салтівської куль тури басейну Сіверського Дінця трапляються лише в комплексах другої половини VIII — по чатку IX ст. (Аксенов, Михеев 1998, с. 351—353, рис. 1—3; 2003, с. 179—191). Чумбурні блоки з шарнірним з’єднанням рамки та кільця харак терніші для комплексів ранньосалтівського часу: 740—775 рр. (Комар 1999, табл. 3, 75, 77, 78; Ко мар, Піоро 1999, табл. 1, 3; Копылов, Иванов 2007, рис. 7, 1), натомість у «класичних» салтів ських старожитностях частіше трапляються чум бурні блоки з іншим принципом з’єднання щит ка та кільця (Комар 1999, табл. 3, 79, 86). Враховуючи час побутування розглянутих елементів поясної гарнітури та інших предме тів, можна вважати, що могильник біля с. Ки цівка виник, імовірно, в 40—50х рр. VIII ст. Поява некрополя пов’язана з включенням території верхньої течії Сіверського Дінця до складу Хозарського каганату та переселенням туди в 30і рр. VIII ст. вихідців з Північного Кавказу. Могильник функціонував досить дов го — до середини IX ст., на що вказує наявність елементів поясної гарнітури «класичного» сал тівського типу (рис. 8, 2, 3). Можна сподіватися, що подальші дослід ження цього могильника дадуть важливу ін формацію щодо історії Східної Європи доби раннього середньовіччя. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 108 Аксенов В.С. К вопросу о семантике некоторых женских наборов украшений салтовского времени из бассейна Северского Донца // Хазарский альманах. — 2004. — 3. — С. 204—212. Аксенов В.С. Новые раннесредневековые погребальные комплексы СевероЗападной Хазарии // Древности. — Харьков, 2010. — 9. — С. 166—177. Аксенов В.С., Михеев В.К. Крымский импорт и хронология некоторых салтовских памятников верховий Северско го Донца // Культуры степей Евразии второй половины I тысячелетия н. э. (вопросы хронологии). — Самара, 1998. — С. 344—357. Аксенов В.С., Михеев В.К. Погребения с крымской посудой могильника салтовской культуры Красная Горка // Vita antiqua. — 2003. — 5/6. — С. 179—191. Аксенов В.С., Михеев В.К. Население Хазарского каганата в памятниках истории и культуры. Сухогомольшанский могильник VIII—X вв. — К.; Харьков, 2006 (Хазарский альманах. — 5). Богуславський Г.С. До питання про етнічну приналежність поховань за обрядом кремації салтовомаяцької куль тури // Археологія. — 2001. — № 2. — С. 52—57. Гавритухин И.О. Хронология эпохи становления Хазарского каганата (элементы поясной гарнитуры) // Хазары. — Иерусалим; М., 2005. — С. 378—426. Дегтярь А.К. Комплекс из погребения воина у с. Кочеток на Северском Донце // СА. — 1984. — № 2. — С. 239—243. Дмитриев А.В. Могильник эпохи переселения народов на р. Дюрсо // КСИА. — 1979. — 158. — С. 52—57. Дмитриев А.В. Раннесредневековые фибулы из могильника на р. Дюрсо // Древности эпохи Великого переселе ния народов. — М., 1982. — С. 69—107. Дмитриев А.В. Могильник Дюрсо — эталонный памятник древностей V—IX веков // Крым, СевероВосточное Причерноморье и Закавказье в эпоху средневековья IV—XIІI вв. — М., 2003. — С. 200—206. Иванов А.А. Находки поясных наборов из курганов хазарского времени Нижнего Дона и ВолгоДонского меж дуречья // Культуры степей Евразии второй половины I тысячелетия н. э. (из истории костюма). — Самара, 2001. — 2. — С. 118—131. Иванов А.А., Копылов В.П., Науменко С.А. Поясные наборы из курганов хазарского времени междуречья Дона и Сала // Донская археология. — 2000. — 1. — С. 81—90. Комар А.В. Предсалтовские и раннесалтовские горизонты Восточной Европы (вопросы хронологии) // Vita antiqua. — 1999. — 2. — С. 111—136. Комар О.В., Піоро В.І. Кургани хозарського часу на Луганщині // Тaм само. — С. 150—159. Копылов В.П., Иванов А.А. Погребение знатного воина хазарского времени из могильника Саловский // Средневековые древности Дона. — М.; Иерусалим, 2007. — С. 119—153. Крыганов А.В. Вооружение и войско населения салтовомаяцкой культуры (по материалам могильников с обря дом трупосожжения) // Проблемы археологии Поднепровья. — Днепропетровск, 1989. — С. 98—114. Крыганов А.В. Административноторговый центр Хазарии на ее северозападной окраине // V Міжнар. археолог. конф. студентів та молодих вчених. — К., 1997. — С. 230—232. Кухаренко Ю.В. О некоторых археологических находках на Харьковщине // КСИИМК. — 1951. — XLI. — С. 99— 108. Кухаренко Ю.В. Новопокровський могильник і поселення // Археологія. — 1952. — 6. — С. 33—50. Лаптев А.А. Новый кремационный могильник салтовской культуры у с. Кицевка Печенежского рна Харьков ской обл. // Проблемы истории и археологии Украины. Матлы VII Междунар. научн. конф. — Харьков, 2010. — С. 73—74. Лаптев А. Топография и география распространения салтовских кремационных могильников лесостепного По донцовья // Археологія: спадок віків. Матли Міжнар. наук. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених. — Біла Церква, 2011. — С. 149—153. Макаревич М.Л. Поховання сарматського та салтівського типів на Сіверському Дінці // Археологія. — 1957. — 10. — С. 146—149. Плетнева С.А. Салтовомаяцкая культура // Степи Евразии в эпоху средневековья. — М., 1981. — С. 62—75. Плетнева С.А. На славянохазарском пограничье. Дмитриевский археологический комплекс. — М., 1989. Пьянков А.В., Тарабанов В.А. Кремационные погребения Кубани и Подонья салтовского времени: единство про исхождения или случайное сходство // Древности Кубани. — Краснодар, 1998. — 13. — С. 18—32. Пьянков А.В., Тарабанов В.А. Воинский комплекс 25 из Молдовановского могильника (раскопки 1989 г.) // Материалы и исследования по археологии Северного Кавказа. — Армавир, 2004. — 3. — С. 275—292. Пьянков А.В., Тарабанов В.А. Кремационные погребения Кубани и Подонья салтовского времени: опыт сопостав ления // Древности Юга России. — М., 2008. — С. 275—295. Саханев В.В. Раскопки на Северном Кавказе в 1911—1912 гг. // ИАК. — 1914. — 56. — С. 75—219. Свистун Г.Е., Зинченко А.Н. Знамено Мстислава Великого с городища Кочеток І // Харьковский историко археологический сборник. — 2009. — 5. — С. 116—129. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 109 Тесленко Г.І. Розкопки ВерхньоСалтівського могильника 1920 року // Наукові записки (Наукові дослідження кафедри історії української культури). — 1927. — 6. — С. 353—356. Фонякова Н.А. Прикладное искусство Хазарии второй половины VIII—X вв. по материалам художественной метал лообработки. — Казань, 2010. Надійшла 29.11.2012 А.А. Лаптев, В.С. Аксенов САЛТОВОМАЯЦКИЙ КРЕМАЦИОННЫЙ МОГИЛЬНИК ВОЗЛЕ с. КИЦЕВКА НА ХАРЬКОВЩИНЕ Представлены материалы раскопок кремационного могильника салтовомаяцкой культуры, открытого в 2010 г. близ с. Кицевка Печенежского рна Харьковской обл. Некрополь площадью около 3,0 га является еще одним подобным могильником, выявленным в Верхнем Подонцовье. В полевом сезоне 2011 г. исследован участок пло щадью 200 м2, в том числе два шурфа по 4,0 м2 и раскоп площадью 192 м2. Обнаружено шесть кремационных безурновых погребений и тризна. Остатки погребений залегали на глубине 0,24—0,56 м. Незначительная глубина способствовала тому, что некоторые погребения повреждены современными грабителями. В шурфах 1 и 2 выявлено по одному погребению, в западной части раскопа исследовано еще четыре и тризна. На площади раскопа выявлено также 28 ям, в основном округлой формы. Время их возникновения не ясно; судя по тому, что погребения 3 и 6 были частично разрушены такими перекопами, можно предположить, что они яв ляются более поздними, чем некрополь. Захоронения безурновые, хотя в погребениях 1 и 5 были выявлены обломки кувшиновойнохой, а в погре бении 6 — крупный фрагмент пережженной кружки. Могилы разные в плане: подпрямоугольная, овальная, овальноромбическая и круглые. В погребениях 1 и 4 кальцинированные кости были рассеяны по всему объему могилы. В большинстве случаев кости были смешаны с древесным углем и только в захоронениях 2 и 4 были очищены от следов погребального костра. В последнем случае погребальный инвентарь был очень скромным. В прочих погребениях выявлены элементы вооружения и конского снаряжения, предметы одежды, украшения, ножи. Большинство вещей обожжено. Очевидно, кремационный могильник у с. Кицевка возник в 40—50х гг. VIII в. и существовал довольно дли тельное время — до середины IX в., о чем свидетельствует присутствие среди материалов элементов поясной гар нитуры «классического» салтовского типа. O.O. Laptiev, V.S. Aksionov SALTIVSKAMAYAKY BURIAL GROUND WITH CREMATIONS NEAR KYTSIVKA VILLAGE IN KHARKIV REGION Presented are the materials from excavations at the SaltivskaMayaky culture burial ground with cremations discovered in 2010 near Kytsivka village in Pechenizhsk Region of Kharkiv Oblast. Necropolis of circa 3,0 hectares is one more of such burial grounds found in the Donets River upper region. The area of 200 m2 including two trenches 4,0 m2 each and excavation area of 192 m2 were studied in the field season 2011. Six cremations without urns and traces of funeral feast were discovered. The burials remains were revealed at a depth of 0,24—0,56 m. Insignificant depth contributed to the fact that some graves were disturbed by modern robbers. In each trench of 1 and 2 a grave was discovered, in the western part of the excavation area four more burials and the traces of funeral feast were researched. Also, 28 mainly round pits were revealed at the excavation area. The period of their functioning is not clear; though considering the fact that graves 3 and 6 were partly destroyed by such digs it is possible to assume that they are of later time than the necropolis. The burials were made without urns, hence in graves 1 and 5 the fragments of jugsoinochoai were found, while in the grave 6 a large fragment of burned cup was found. The burials are of various plans: almost rectangular, ovalshaped, oval or rhombshaped, and round. In graves 1 and 4 calcined bones were scattered around the whole graves area. In most cases bones were mixed with charcoal and only in burials 2 and 4 they were cleaned from the fire traces. In the latter case the funeral inventory was very few. In other burials elements of arms and harness, clothes, adornments, and knives were found. Most items were burnt. Apparently, the burial ground with cremations near Kytsivka village arose in 740s or 750s and was used for quite a long time, to the middle of the 9th c., which is evidenced by the belt sets of «classic» Saltiv type among the materials.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-70091
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0235-3490
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-28T08:53:05Z
publishDate	2012
publisher	Інститут археології НАН України
record_format	dspace
spelling	Лаптєв, О.О. Аксьонов, В.С. 2014-10-28T07:10:41Z 2014-10-28T07:10:41Z 2012 Салтово-маяцький кремаційний могильник біля с. Кицівка на Харківщині / О.О. Лаптєв, В.С. Аксьонов // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 95-109. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 0235-3490 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70091 Відкритий 2010 р. в басейні Верхнього Подонців’я кремаційний могильник розширює коло джерел салтовомаяцької культури. Представлены материалы раскопок кремационного могильника салтово-маяцкой культуры, открытого в 2010 г. близ с. Кицевка Печенежского р-на Харьковской обл. Presented are the materials from excavations at the Saltivska-Mayaky culture burial ground with cremations discovered in 2010 near Kytsivka village in Pechenizhsk Region of Kharkiv Oblast. uk Інститут археології НАН України Археологія Публікації археологічних матеріалів Салтово-маяцький кремаційний могильник біля с. Кицівка на Харківщині Салтово-маяцкий кремационный могильник возле с. Кицевка на Харьковщине Saltivska-Mayaky Burial Ground with Cremations near Kytsivka Village in Kharkiv Region Article published earlier
spellingShingle	Салтово-маяцький кремаційний могильник біля с. Кицівка на Харківщині Лаптєв, О.О. Аксьонов, В.С. Публікації археологічних матеріалів
title	Салтово-маяцький кремаційний могильник біля с. Кицівка на Харківщині
title_alt	Салтово-маяцкий кремационный могильник возле с. Кицевка на Харьковщине Saltivska-Mayaky Burial Ground with Cremations near Kytsivka Village in Kharkiv Region
title_full	Салтово-маяцький кремаційний могильник біля с. Кицівка на Харківщині
title_fullStr	Салтово-маяцький кремаційний могильник біля с. Кицівка на Харківщині
title_full_unstemmed	Салтово-маяцький кремаційний могильник біля с. Кицівка на Харківщині
title_short	Салтово-маяцький кремаційний могильник біля с. Кицівка на Харківщині
title_sort	салтово-маяцький кремаційний могильник біля с. кицівка на харківщині
topic	Публікації археологічних матеріалів
topic_facet	Публікації археологічних матеріалів
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/70091
work_keys_str_mv	AT laptêvoo saltovomaâcʹkiikremacíiniimogilʹnikbílâskicívkanaharkívŝiní AT aksʹonovvs saltovomaâcʹkiikremacíiniimogilʹnikbílâskicívkanaharkívŝiní AT laptêvoo saltovomaâckiikremacionnyimogilʹnikvozleskicevkanaharʹkovŝine AT aksʹonovvs saltovomaâckiikremacionnyimogilʹnikvozleskicevkanaharʹkovŝine AT laptêvoo saltivskamayakyburialgroundwithcremationsnearkytsivkavillageinkharkivregion AT aksʹonovvs saltivskamayakyburialgroundwithcremationsnearkytsivkavillageinkharkivregion

Салтово-маяцький кремаційний могильник біля с. Кицівка на Харківщині

Репозитарії

Схожі ресурси