Методи оцінки та аналізу ризику на підприємстві
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7015 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Методи оцінки та аналізу ризику на підприємстві / Б.М. Андрушків, В.А. Паляниця // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 162. — С. 37-41. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860119964983230464 |
|---|---|
| author | Андрушків, Б.М. Паляниця, В.А. |
| author_facet | Андрушків, Б.М. Паляниця, В.А. |
| citation_txt | Методи оцінки та аналізу ризику на підприємстві / Б.М. Андрушків, В.А. Паляниця // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 162. — С. 37-41. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:38:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
37
банківській справі), дрібнотоварного (малий бізнес, середній), у сфері послуг, роздрібній торгівлі, частково
в сільському господарстві; інтернаціонального в частині секторів, безпосередньо втягнутих у глобальну
економіку, і тих, що є власністю ТНК.
По-третє, більш чітко розмежується ринковий і неринковий сектори – за умов зростання частки і зна-
чення останнього у зв’язку з випереджаючим розвитком соціокультурної сфери, яка не може функціонувати
цілком на ринкових принципах, а також розвитку дрібного натурального господарства для власного спожи-
вання. Е. Тоффлер відмічав як характерну рису третьої хвилі (постіндустріальної цивілізації) зміну співвід-
ношення ринкового і неринкового виробництва, злиття виробника і споживача, що спостерігається, «відно-
влення великого сектору економіки, що ґрунтується на виробництві для споживання, а не для обміну». Ця
тенденція тим більше є важливою, що забезпечує зайнятість робітників, які витісняються з сфери виробни-
цтва товарів та послуг. Безроздільне панування ринку, яке було характерним для індустріальної цивілізації,
поступово відійде у минуле.
Співвідношення ринкового і неринкового секторів істотно розрізняються за локальними цивілізаціями:
частка неринкового сектору є найменшою у Північній Америці (де значна частка соціальних послуг має
платний, ринковий характер) і Японії, але значно вищою у Західній Європі і в решті цивілізацій, де суттєва
частка потреби у продовольстві і послуг задовольняється за рахунок родинного і домашнього господарства.
По-четверте, можна очікувати на зміну співвідношення реальної і «віртуальної» економіки, що віддзер-
калює пропорції відтворення у викривленій реальності фінансово-кредитних цінностей, які обертаються за
власними законами. Потужний потік фінансового капіталу, посилений можливостями сучасних інформа-
ційних технологій, розширює сферу спекулятивної гри на фондових біржах. Віртуальні потоки перебувають
під контролем потужних ТНК, які концентруються в західних цивілізаціях, і міжнародних фінансових орга-
нізацій, які реалізують інтереси головних акціонерів і засновників – західної цивілізації і, перш за все,
США.
Джерела та література
1. Воронов І.О. Глобалізація і політика: Реалії і перспективи соціальних трансформацій / Воронов І.О. –
К.: Генеза, 2004.
2. Гіденс Е. Нестримний світ: як глобалізація перетворює наше життя / Н.П. Поліщук (пер.з англ.). – К. :
Альтерпрес, 2004.
3. Ерасов Б.С. Цивилизации: Универсалии и самобытность. – М.: Юниверс, 2002.
4. Кузик Б. Н., Яковец Ю. В., Цивилизации: теория, история, диалог, будущее, у 2т. – М.: Институт эко-
номических стратегий, 2006.
5. Колганов А. Закономерности переходной экономики: экономические теории и модели // Вопр. эконо-
мики. – №2. – 1995.
6. Мозговий О.Л. Глобалізація як вимір сучасності: соціально-філософський аналіз: Автореф. дис. канд.
філос. наук: 09.00.03 / АПН України; Інститут вищої освіти. – К., 2007.
7. Яковец Ю.В Глобализация и взаимодействие цивилизаций. – М.: ЗАО "Изд-во "Экономика", 2003.
8. Stiglitz J. Some Lessons From the East Asian Miracle // The World Bank Research Observer. – Vol. 11. – №
2. – August 1990.
9. World bank, key development data & statistics: http://web.worldbank. org/
Андрушків Б.М., Паляниця В.А. УДК 330.131.7
МЕТОДИ ОЦІНКИ ТА АНАЛІЗУ РИЗИКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
В умовах ринкової економіки особливого значення набуває проблема, пов’язана з ризиком у виробни-
чих ланках народного господарства. Які ж причини цього? Перш за все, ринок – це вільне підприємництво.
Перед його суб’єктами відкриваються можливості дії у різних напрямках залежно від цілей, які ставить пе-
ред собою підприємство. Немає повної гарантії, що обраний шлях приведе до результатів, які поставила пе-
ред собою фірма. Для ринкового господарства характерними є зміни економічної ситуації, посилення чи
послаблення конкурентної боротьби або спади ділової активності та ряд інших факторів непевності.
У цих умовах успіх підприємств залежить від того, наскільки вони будуть правильно орієнтуватися у
цій складній обстановці, як точно зможуть передбачити і врахувати появу негативних факторів, що ведуть
до втрат. Іншими словами, треба, знати, що таке ризик, як оцінити його рівень та уникнути збитків, яких він
може завдати.
Ризик є невід'ємним атрибутом ринкових економічних відносин. За своєю суттю він є платою за еконо-
мічну свободу, яку мають суб'єкти господарювання, оскільки володіють унікальним, але в той же час обме-
женим набором ресурсів – фінансових, виробничих, трудових. Більшість рішень відносно ефективної орга-
нізації й управління бізнесом приймається в умовах невизначеності, яку підприємство прагне подолати,
щоб скоротити рівень втрат, спричинених ризиком. Ризики об'єктивно неминучі в діяльності підприємства,
отже, виникає потреба в пошуку шляхів запобігання втратам, що виникають внаслідок їх дії. Таким чином
постає питання щодо дієвого управління кожним видом ризику, у вирішенні якого провідне місце належить
можливості і вмінню передбачити й мінімізувати економічні ризики, визначивши загальні й конкретні при-
Андрушків Б.М., Паляниця В.А.
МЕТОДИ ОЦІНКИ ТА АНАЛІЗУ РИЗИКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
38
чини та головні обставини їх виникнення, їх ступінь, а також розробці альтернативних напрямів діяльності
підприємства в умовах прояву ризиків.
Отже, внаслідок нестабільності й непередбачуваності економічної ситуації, у якій функціонують підп-
риємства, одним із важливих завдань керівників є своєчасна оцінка й ефективне управління майновими ри-
зиками з метою забезпечення економічної безпеки. Залежно від наявних можливостей розрахункової бази
та характеру випадкових явищ, використовуються різні методи для оцінки ризику. Найбільш поширені ме-
тоди оцінки й аналізу ризиків і їх порівняльна характеристика запропоновані в табл. 1.
Таблиця 1. Порівняльна характеристика методів оцінки й аналізу ризиків
№
п/п
Метод оцінки ризиків Переваги Недоліки
1
Рейтинговий метод оціню-
вання ризиків [1]
Не потрібен аналіз великих масивів
даних. Передбачається ранжування
одержаного результату за певною
шкалою. Оцінку ризику може здійсни-
ти кваліфікований економіст, оскільки
метод використовує елементарні фі-
нансові розрахунки
Проблема вибору еталона для порівняння,
потреба його диференціації для різних на-
прямів діяльності, що обмежує висновки
про рівень ризику й унеможливлює розроб-
лення універсальних рекомендацій
2
Метод експертних оцінок
[2]
Дозволяє виявити найбільш суттєві
ризики й середні імовірності їх на-
стання. Можливість використання
цього методу в умовах дефіциту інфо-
рмації
Складність застосування при невеликій кі-
лькості показників оцінки. Залежність від
професіоналізму, досвіду, інтуїції експерта.
Суб'єктивізм
3
Метод дерева рішень [4] Дозволяє співвіднести суб'єктивні й
об'єктивні оцінки можливих дій. Наоч-
ність
Трудомісткий. Враховує тільки ті дії, які
має намір здійснити підприємець, і не вра-
ховує вплив зовнішніх факторів на діяль-
ність підприємства
4
Метод Монте-Карло [6] Дозволяє моделювати будь який про-
цес, на перебіг якого впливають випа-
дкові фактори. Можливість аналізува-
ти й оцінювати різні «сценарії» реалі-
зації рішень і враховувати різні факто-
ри ризиків у межах одного підходу
Для оцінок і висновків використовуються
імовірнісні характеристики, що не зручно
для безпосереднього практичного застосу-
вання. Невелика точність розрахунків (5-10
%)
5
Статистичний метод [3] Імовірнісна оцінка ризику математич-
но достатньо розроблена
Точність розрахунків багато в чому зале-
жить від початкової інформації, тому спи-
ратися тільки на математичні розрахунки в
підприємницькій діяльності не завжди дос-
татньо
6
Аналітично-
розрахунковий
Дозволяє моделювати ризиковані про-
цеси з високою точністю. Використо-
вується при нестабільності умов фун-
кціонування підприємства
Вимагає проведення громіздких розрахун-
ків, розробка економіко-математичних мо-
делей для кожного рівня ризику
Усі наведені методи, крім аналітично-розрахункового, є достатньо розробленими і апробованими на
практиці. Найбільш цікавим для дослідження є аналітично-розрахунковий метод. Його часто називають
аналітичним. Оскільки він поєднує у собі аналітичні та розрахункові процеси, то цей метод логічніше на-
звати аналітично-розрахунковим. Необхідно відзначити, що теоретично він ще достатньо не розроблений,
не кажучи вже про практичне використання. Про це свідчать міркування деяких авторів щодо аналітично-
розрахункового методу.
Так, І. О. Спіцин та Я. О. Спіцин [7] зазначають, що в основі аналітичного методу побудови кривої ри-
зику лежать елементи теорії ігор, які недостатньо розроблені.
Інші вчені стверджують, що аналітичні методи оцінки ризику є певною комбінацією принципів статис-
тичного оцінювання і принципів експертного аналізу [5].
Цих двох поглядів на зміст аналітично-розрахункового методу вистачає, щоб зробити висновок про мі-
ру його невирішеності.
На нашу думку, розкриваючи суть вказаного методу, треба виходити із загальноприйнятого підходу до
аналітично-розрахункових методів, незалежно від їх призначення. З урахуванням цього положення пропо-
нується така послідовність дій при використанні аналітично-розрахункового методу:
вивчається статистична інформація про втрати від ризику за минулий період. Вона групується окремо
за допустимим, критичним та катастрофічним ризиками. При аналітично-розрахунковому методі періо-
дом, за який збираються дані про втрати, виступає:
а) для допустимого і критичного ризиків – тривалість часу, який характеризується спільністю умов, що
впливають на можливість виникнення ризикованих ситуацій. Наприклад, для побудови кривої ризику пев-
ного машинобудівного підприємства у 2008 р. необхідно використати статистичну інформацію, починаючи
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
39
з 1998 р., тобто з часу, коли намітилися певні стабілізаційні процеси. Якщо б у даному випадку були залу-
чені ще відповідні дані попередніх років, то одержані результати імовірності втрат не будуть в достатній
мірі правильно відображати в наступному періоді реальні процеси. Це пов’язано з тим, що частота ризику
та його “важкість” (величина втрат, що припадає на один ризикований випадок) у різні періоди неоднакові;
б) для катастрофічного ризику тривалістю часу, за який він вивчається, буде цикл втрат. Необхідність
його пояснюється тим, що на даний вид ризику в значній мірі впливають і фактори, що не залежать від тем-
пів інфляції, зокрема, природні фактори.
У подальшому визначенні імовірності втрат кількість ризикованих ситуацій коректується у відповідно-
сті з тривалістю часу, за який вивчаються різні ризики (допустимий, критичний і катастрофічний);
розраховується як мінімум імовірність нульових втрат, втрат всього прибутку, виручки та майна фірми,
які мали місце в минулому періоді;
проводиться аналіз впливу різних видів факторів на рівень імовірності втрат. Для цього в межах втрат
певного рівня встановлюється кількість втратних випадків, викликаних однорідними факторами ризи-
ку.
Результатом такого аналізу є поділ показника імовірності втрат певного рівня на частки, зумовлені від-
повідними видами факторів ризику.
здійснюється оцінка факторів ризику минулих років на предмет їх можливої наявності чи відсутності
або зменшення інтенсивності дії у наступному періоді. При цьому враховуються тільки структурні змі-
ни виробництва (закриття окремих цехів, філіалів; передача виробничих одиниць іншим підприємст-
вам; зняття з виробництва окремих виробів і т.д.);
коректуються вихідні (за минулий період) частки імовірності втрат певного рівня з врахуванням ре-
зультату оцінки факторів ризику.
,
ВУВД
ВД
ВСВС п
і
п
і
і
іj
іівіі
1 1
де ііВС – скоректована вихідна частка імовірності втрат певного рівня;
іівВС – вихідна i –та частка імовірності втрат певного рівня;
ijВД
– кількість втратних випадків i –того рівня, що припадає на j –тий фактор ризику, який не
діятиме в наступному періоді;
встановлюються загальноекономічні фактори, які діятимуть у плановому періоді і впливатимуть на фа-
ктори ризику фірми. До них можна віднести:
а) темпи інфляції;
б) рівень загального економічного пожвавлення;
в) темпи розвитку галузей народного господарства, з підприємствами яких дана фірма має господарські
стосунки;
г) зростання частки приватизованих підприємств;
д) підвищення рівня життя населення;
е) збільшення обсягу експортно-імпортних операцій фірми та інші.
Перераховані фактори визначають прямо чи побічно міру ділової активності в країні і безпосередньо
впливають на фактори ризику, перелік яких наведений вище;
визначаються зміни (зростання, зменшення) факторів ділової активності:
а) рівня інфляції:
ім
ін
ТІ І
ІІ
,
де ТІІ – індекс зміни рівня інфляції у наступному (плановому) періоді;
інІ – індекс інфляції у наступному періоді;
імІ – індекс інфляції у минулому періоді;
б) рівня загального економічного пожвавлення:
м
н
зеп ВВП
ВВПІ
,
де зепІ – індекс зміни рівня загального економічного пожвавлення;
нВВП – валовий внутрішній продукт наступного періоду;
Андрушків Б.М., Паляниця В.А.
МЕТОДИ ОЦІНКИ ТА АНАЛІЗУ РИЗИКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
40
мВВП – валовий внутрішній продукт минулого періоду;
в) рівня розвитку галузей народного господарства, з підприємствами яких дана фірма має господарські
стосунки:
мі
ні
ТГі ВП
ВПІ
,
де ТГіІ – індекс зміни рівня i –тих галузей народного господарства, з підприємствами яких фірма має
господарські стосунки;
ніВП – обсяг товарної продукції i –тої галузі народного господарства в наступному періоді;
міВП – обсяг товарної продукції i –тої галузі народного господарства в минулому періоді;
г) частки приватизованих підприємств:
пм
пн
пп ПВ
ПВІ
,
де ппІ – індекс зростання частки приватизованих підприємств;
пнПВ – питома вага приватизованих підприємств у наступному періоді (за показником обсягу ви-
готовлюваної продукції);
пмПВ – питома вага приватизованих підприємств у минулому періоді (за показником обсягу виго-
товлюваної продукції);
д) підвищення рівня життя населення:
дм
дн
пж ДН
ДНІ
,
де пжІ – індекс підвищення рівня життя населення;
днДН – величина доходів на душу населення у наступному періоді;
дмДН – величина доходів на душу населення у минулому періоді;
е) збільшення обсягу експортно-імпортних операцій фірми:
еім
еін
еіо О
ОІ
,
де еіоІ – індекс збільшення обсягу експортно-імпортних операцій фірми;
еінО – обсяг експортно-імпортних операцій фірми у наступному періоді, тис. грн.;
еімО – обсяг експортно-імпортних операцій у минулому періоді, тис. грн.
Дані за минулий період, які використовуються у розрахунках зазначених вище індексів, являють собою
річну величину. Залежно від змісту конкретних факторів ділової активності вона може визначатися як сере-
дньоарифметичний або середньозважений показник;
розробляються економіко-математичні моделі. З їх допомогою встановлюються залежності, з одного
боку, між імовірністю втрат у наступному році та, з другого боку, імовірністю втрат у минулому періо-
ді і передбачуваною зміною факторів ділової активності. Вказані моделі складаються щонайменше для
імовірностей втрат нульового рівня, втрат прибутку, виручки та майна підприємства окремо для кожної
i–тої частки імовірності втрат певного рівня.
Треба мати на увазі, що на i–ту частку імовірності втрат у наступному періоді впливають не всі разом
узяті фактори ділової активності. Завдання менеджера з ризику полягає у тому, щоб встановити ті з них, які
безпосередньо викликають зміну впливу певного фактора ризику на дану частку імовірності втрат.
Показники імовірності втрат, на основі яких будується крива ризику, будуть визначатися таким чином:
п
і
іеі ВСВС
1 ,
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
41
де іеВС – i–та частка імовірності втрат певного рівня, яка визначена з використанням економіко-
математичних моделей;
п – кількість i–тих часток імовірностей втрат певного рівня, яка обумовлюється числом різновид-
ностей факторів ризику.
Розробка економіко-математичних моделей у розрізі кожної частки імовірностей втрат певного рівня
забезпечує більш високу точність у побудові кривої ризику в порівнянні з варіантом, коли б дана модель
складалась у цілому для показника імовірності втрат відповідних рівнів.
Кожен із названих методів побудови кривої ризику може найбільш ефективно використовуватися при
наявності певних умов.
Отже, аналітично-розрахунковий метод пропонується використовувати для побудови кривої ризику при
нестабільності умов, у яких функціонує фірма, зокрема в умовах прояву кризових явищ.
Джерела та література
1. Арсеньев Ю. Н. Методы и модели оптимизации ресурсов субъектов рынка: учеб. пособие / Ю. Н. Ар-
сеньев, С. И. Шелопаев. – М.: Высш. шк., 1998. – 340 с.
2. Бешелев С. Л. Математико-статистические методы экспертных оценок / C Л. Бешелев, Ф. Г. Гуревич. –
М.: Статистика, 1980. – 215 с.
3. Вітлінський В. В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику: (монографія) / В. В. Вітлінський.
– К.: Деміург, 1996. – 211 с. – Бібліогр.: с. 200-209.
4. Гранатуров В. М. Ризики підприємницької діяльності: проблеми аналізу / В. М. Гранатуров, О. Б. Шев-
чук. – К.: Зв'язок, 2000. – 152 с.
5. Курилин Б. И. Безопасность банковских операций. Оценка и минимизация рисков. – Киев, 1995. – С. 11.
6. Соболь И. М. Метод Монте-Карло / И. М. Соболь. – М.: Наука, 1968. – 64 с.
7. Спицын И. О., Спицын Я. О. Маркетинг в банке. – Тернополь: Тарнекс, 1993. – С. 591.
Бабенко А.Г. УДК: 338.436.33.342.
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ – ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМ РОЗВИТКУ
ЕКОНОМІКИ АГРАРНОГО СЕКТОРУ
Постановка проблеми. На сучасному етапі відродження сільського господарства, його виробничої і
соціальної інфраструктури, а також забезпечення тут динамічного зростання економіки може бути здійсне-
но за умов державного регулювання. Саме держава, її центральні та місцеві органи повинні забезпечити ак-
тивне впровадження регулюючих економічних функцій в різних галузях, включаючи також і аграрний ком-
плекс.
Про це слід говорити на всіх рівнях, адже на жаль ще існують помилкові твердження щодо саморегу-
лювання економіки. А тому автор даної статті акцентує увагу також на історичному аспекті зародження ме-
ханізму регульованої економіки, її значимості в аграрному секторі країни.
Ідея необхідності державного втручання в економіку зародилася ще в XVII столітті і була висловлена
представниками першої наукової економічної школи, меркантилістами (в перекладі з італійської мерканти-
ліст – купець, торговець).
Одним із засновників меркантилізму був француз Антуан Монкрентьєн (1575-1621). Представники зга-
даної школи стверджували, що джерелом багатства держави являється торгівля.
В економічній теорії досить давно сформувалися два принципові підходи щодо державного регулюван-
ня економіки. Перший підхід детально обґрунтував Адам Сміт (1723-1790) в своїй науковій праці «Иссле-
дование о природе и причинах багатства народов» (1776р.). Він стверджував, що ринкова система здатна до
саморегулювання, а одержання прибутку являється спонукальною силою економічного розвитку. Положен-
ня А. Сміта були розвинуті його послідовниками і одержали назву «економічного лібералізму».
Другий принципіальний підхід до проблеми регулювання економіки пов’язаний з іменем англійського
економіста ДЖ. Кейнса (1883 – 1946 рр.), який науково обґрунтував неможливість саморегулювання еко-
номіки. Вчений доказав необхідність державного регулювання економіки, яка здатна зрівноважити сукуп-
ний попит і пропозицію, вивести економіку із кризи, сприяти її стабілізації і оздоровленню.
Слід відмітити, що наукові узагальнення ДЖ. Кейнса з проблеми державного регулювання були запро-
ваджені на практиці. Зокрема в США був здійснений «Новий курс», завдяки чому через механізм державно-
го втручання вдалося вивести країни з глибокої кризи 1929-1933 рр.. Тут здійснено ряд заходів, серед яких
були також і такі:
а) запровадження контролю над цінами, включаючи ціни на сільськогосподарську продукцію;
б) впровадження цін на сільськогосподарську техніку;
в) проведення централізації (укрупнення) і ревізія банківської системи;
г) заборона вивозу з країни золота та інші економічні заходи.
Все це дало позитивний ефект. Зменшився негативний вплив кризи на соціально-економічні наслідки в
суспільстві. В США створено розгалужену мережу державних структур, що забезпечує регулювання еко-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7015 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:38:24Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Андрушків, Б.М. Паляниця, В.А. 2010-03-22T13:44:45Z 2010-03-22T13:44:45Z 2009 Методи оцінки та аналізу ризику на підприємстві / Б.М. Андрушків, В.А. Паляниця // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 162. — С. 37-41. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7015 330.131.7 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Методи оцінки та аналізу ризику на підприємстві Методы оценки и анализа риска на предприятии Methods of the estimation and the risk analysis at the enterprise Article published earlier |
| spellingShingle | Методи оцінки та аналізу ризику на підприємстві Андрушків, Б.М. Паляниця, В.А. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Методи оцінки та аналізу ризику на підприємстві |
| title_alt | Методы оценки и анализа риска на предприятии Methods of the estimation and the risk analysis at the enterprise |
| title_full | Методи оцінки та аналізу ризику на підприємстві |
| title_fullStr | Методи оцінки та аналізу ризику на підприємстві |
| title_full_unstemmed | Методи оцінки та аналізу ризику на підприємстві |
| title_short | Методи оцінки та аналізу ризику на підприємстві |
| title_sort | методи оцінки та аналізу ризику на підприємстві |
| topic | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7015 |
| work_keys_str_mv | AT andruškívbm metodiocínkitaanalízurizikunapídpriêmství AT palânicâva metodiocínkitaanalízurizikunapídpriêmství AT andruškívbm metodyocenkiianalizariskanapredpriâtii AT palânicâva metodyocenkiianalizariskanapredpriâtii AT andruškívbm methodsoftheestimationandtheriskanalysisattheenterprise AT palânicâva methodsoftheestimationandtheriskanalysisattheenterprise |