Інноваційний розвиток агропродовольчого комплексу в умовах СОТ: стан, проблеми, перспективи
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7086 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Інноваційний розвиток агропродовольчого комплексу в умовах СОТ: стан, проблеми, перспективи / В.І. Покотилова, Л.О. Абсава // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 164. — С. 127-130. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860162911681380352 |
|---|---|
| author | Покотилова, В.І. Абсава, Л.О. |
| author_facet | Покотилова, В.І. Абсава, Л.О. |
| citation_txt | Інноваційний розвиток агропродовольчого комплексу в умовах СОТ: стан, проблеми, перспективи / В.І. Покотилова, Л.О. Абсава // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 164. — С. 127-130. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:55:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
127
5. Разработать и принять подзаконные акты, регламентирующие роль негосударственных субъектов в
сфере финансирования государственных целевых программ. С целью стимулирования внебюджетного фи-
нансирования государственных и региональных целевых программ считаю необходимым предусмотреть на
законодательном уровне правовые основы предоставления налоговых и других преференций предприятиям
негосударственной формы собственности – исполнителям мероприятий целевых программ.
6. Определить статус межгосударственных целевых программ, утверждение и выполнение которых яв-
ляется одним из инструментов реализации важнейших международных инфраструктурных и других инве-
стиционных проектов.
7. Разграничить полномочия по утверждению и контролю за ходом реализации государственных целе-
вых программ: принять меры по недопущению совмещения Кабинетом Министров Украины данных пол-
номочий и передать полномочия по контролю за ходом выполнения государственных целевых программ
единому центру стратегического планирования.
8. Предусмотреть возможность инициативы утверждения государственных целевых программ со сто-
роны органов местного самоуправления и районных государственных администраций.
9. Определить требования относительно инвестиционных и инновационных составляющих государст-
венных целевых программ, предъявляемые при разработке и утверждении программ капитального характе-
ра.
Вывод. Рациональное и эффективное расходование бюджетных средств центральными и местными ор-
ганами государственной власти, а также органами местного самоуправления в Украине возможны исклю-
чительно при условии реформирования организации бюджетного процесса путём практической реализации
программно–целевого метода и совершенствования условий реализации целевых программ.
Источники и литература
1. Бюджетный кодекс Украины. – Киев: Финансы, 2002.
2. Закон Украины «О государственных целевых программах» // www.zakon.rada.gov.ua.
3. Распоряжение Кабинета Министров Украины от 14.09.2002 №538-р «Об одобрении Концепции приме-
нения программно-целевого метода в бюджетном процессе» // www.zakon.rada.gov.ua.
4. Бабин Б.В., Кроленко В.О. Государственные целевые программы: организационно-правовые основы
разработки, утверждения и выполнения. – Донецк: ДонДУЕТ, 2006.
5. Высочинская О.А. Основные составляющие программно–целевого метода в бюджетном процессе Ук-
раины // Экономика и регион. – 2006. – №2.
6. Демьянишин В. Составление проекта бюджета государства: прагматика, проблематика и пути совер-
шенствования // Мир финансов. – 2007. – №4.
7. Котлярская О.В., Голинская О.В., Метелева И.Д., Саидова А.И. Управление городским бюджетом по
программно–целевому методу. – Киев: Гнозис, 2007.
8. Малярчук И.А. Проблемы формирования и реализации государственных целевых программ //
www.niisp.gov.ua.
9. Минакир П.А. Региональные программы и стратегии: Дальний Восток // Регион: экономика и социоло-
гия. – 2007. – №4.
10. Павлив О.Б. Формирование бюджетов по программно-целевому методу как основа эффективного ис-
пользования местных ресурсов // Экономика развития. – 2008. – №1.
Покотилова В.І., Абсава Л.О. УДК:658.589
ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ
В УМОВАХ СОТ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ
Постановка проблеми. Характерною рисою сучасного інноваційного розвитку агропродовольчого
комплексу є те, що він здійснюється в умовах НТР. Науково – технічна революція охоплює не тільки про-
мисловість, транспорт, будівництво, але й сільське господарство, інші сфери агропродовольчого комплексу,
де до сих пір обсяг важкого ручної праці та залежність від стихійних сил природи дуже великі. Сучасна
НТР здійснює в сільському господарстві справжній переворот, визначає перехід до нового інноваційного
технологічного способу виробництва.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми інноваційного розвитку аграрного сектора еко-
номіки на теоретичному рівні вивчалися вітчизняними вченими, серед яких – П. Гайдуцький, І. Лукінов, T.
Осташко, О. Онищенко, П. Саблук, М. Хорунжий, О. Шпичак, В. Юрчишин та ін.
Постановка завдання. Проте деякі проблеми інноваційного розвитку в умовах вимог СОТ мало дослі-
джено. Малоопрацьованими у вітчизняній науковій літературі залишаються питання впливу процесів гло-
балізації на інноваційну політику.
Результати дослідження. Використання досягнень НТР в агровиробництві багато в чому здійснюється
в процесі державної інноваційно-інвестиційної політики. При цьому мова йде про державне інвестиційне
стимулювання агробізнесу, посилення інноваційної активності, формуванні ринку інновацій, їх просуванні
на вітчизняному та іноземних ринках.
У транзитивній економіці України сутність справи полягає не стільки в зростанні інвестицій в агропро-
довольчий комплекс, скільки в забезпеченні інноваційної активності. Інноваційна активність – цілеспрямо-
Покотилова В.І., Абсава Л.О.
ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ В УМОВАХ СОТ: СТАН,
ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ
128
вана діяльність щодо створення, впровадження у виробництві та просування на ринок нових ефективних
продуктів, науково–технологічних та організаційно-управлінських досягнень НТР, які приносять прибуток.
Посилення інноваційної активності в Україні повинне займати центральне місце в реалізації державної
економічної політики в аграрній сфері. Однак інноваційний бізнес в країні до сих пір розвинений слабко.
Достатньо відзначити, що в 2005 – 2007 роках кількість інноваційно активних організацій, що здійснюють
технологічні інвестиції, склало всього 0,4 – 0,5 % від їх загальної кількості. Ще гірше становище в агроп-
родовольчому комплексі лише 0,1 – 0,2 % [1]. Зокрема, не отримали належного розвитку такі прогресивні
види інноваційної активності, як дослідження та розробки, покупка високотехнологічних сільськогосподар-
ських машин і устаткування, нових агротехнологій, придбання прав на патенти і ліцензії.
Інноваційний бізнес в аграрній сфері відноситься до венчурного (ризикованої) капіталу. Тому його роз-
виток вимагає великих вітчизняних та іноземних інвестицій. При цьому ризики повинні бути компенсовані
не тільки доходами підприємств – новаторів, але й гарантіями, пільговим оподаткуванням, дешевим креди-
туванням і страхуванням.
Особлива роль у посиленні інноваційної активності в аграрній сфері належить державі, яка при вироб-
ленні економічної, науково-технічної і соціальної політики визначає пріоритети базисних інновацій на фе-
деральному та регіональному рівнях, формує ринковий механізм її реалізації. Значення інноваційної діяль-
ності в аграрній сфері зростає в сучасних умовах, коли здійснюється перехід до нового технологічного спо-
собу виробництва, пов'язаного з використанням досягнень НТР.
Для цього слід активніше використовувати всі досягнення НТР, її агротехнічні, технологічні, організа-
ційно–економічні та інші інноваційні напрямки (рис.1).
Рис. 1. Основні напрямки інноваційного розвитку агровиробництва
Аналіз інноваційного розвитку аграрного сектору України дозволяє виділити низку проблем, які галь-
мують підвищення конкурентоспроможності галузі.
По – перше, відсутня обґрунтована і дієва інноваційна політика держави. Відмова України на початку
незалежності від пріоритетного науково–технологічного розвитку, відсутність системи державних пріори-
тетів, виключення із числа основних продуктивних сил – науки, передової освіти та інновацій є головною
проблемою для прискореного розвитку економіки держави. Діюча з 1999 р. Концепція інноваційного розви-
тку України відразу після її прийняття була практично забута тому, що носить багато в чому декларативний
і непослідовний характер.
Україна не визначилася з пріоритетними напрямами свого інноваційного розвитку. Законом "Про пріо-
ритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" передбачено створити системи прогнозних досліджень і
розробку на їх основі пріоритетів інноваційної діяльності. Цих пріоритетів дуже багато, вони є дрібними,
слабо пов’язаними між собою і не відповідають головним, об’єктивним напрямкам розвитку країни, вихо-
дячи з її ресурсного та інтелектуального потенціалу і глобального геополітичного положення, що визнача-
ють місце України у міжнародному поділу праці. В той же час у Росії – 8 наукових пріоритетів, у Німеччині
– 5, Японії – 6.
По – друге, відсутня системного управління інноваційним процесом з боку держави. Розподіл сфер
управління цією сферою між чотирма відомствами (Міністерство економіки, Міністерство освіти і науки,
Міністерство промислової політики, Державне агентство з питань інвестицій та інновацій) призводить до
відсутності спільних цілей і задач, нескоординованості і неузгодженості дій, розпорошень людських і фі-
нансових ресурсів. Таке управління ніколи не було спрямованим на вирішення загальнонаціональних за-
вдань, оскільки завжди носило галузевий характер.
По – третє, нормативно–правова база регулювання інноваційної діяльності є фрагментарною, не ціліс-
ною, суперечливою і тому недосконалою. В Україні прийнято понад 100 законодавчих, нормативно–
правових урядових актів і різноманітних відомчих документів, які не є взаємоузгодженими і не формують
Агротехнічні: застосування інтенсивних сівозмін та інших заходів прогресивних систем
землеробства; використання і виведення нових високопродуктивних і скоростиглих сортів
сільськогосподарських культур, порід тварин і птахів; розширення зрошення і вдоскона-
лення способів поливу; застосування добрив, хімічних та біологічних засобів захисту рос-
лин.
Технологічні: застосування автоматичних систем машин, інший високопродуктивної
техніки; використання прогресивних інтенсивних технологій; використання нових видів
тари та упаковки; розвиток засобів транспорту і зв'язку; розширення та поліпшення бази
зберігання та реалізації продукції.
Організаційно-економічні: розвиток спеціалізації і концентрації виробництва, вдоскона-
лення управління; вдосконалення форм і методів реалізації продукції, організація праці та
його матеріальне стимулювання; підготовка висококваліфікованих кадрів вчених і
фахівців.
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
129
єдине законодавче поле інноваційної діяльності.
Четвертою проблемою є відсутність фінансового механізму інноваційної діяльності. Основним джере-
лом фінансування витрат на інновації є власні кошти підприємств. В той же час, в розвинутих країнах світу
в «підживленні» інноваційної діяльності визначальну роль відіграє розгалужена і досить динамічна мережа
приватних інвестиційних і венчурних фондів. В зв’язку з відсутністю чіткої системи правил і гарантій при-
ватний капітал ще не рухається в бік інноваційної сфери, а створена для цих цілей Українська державна ін-
новаційна компанія (УДІК) практично неспроможна виконувати вказану функцію через надмірну забюрок-
ратизованість і складність процедур надання позик. Згідно з наказом № 33 від 09.05.07 позичальник подає
до УДІК у двох примірниках 32 документи. Подібна ситуація суперечить інноваційно–інвестиційному на-
пряму розвитку України, який сьогодні є одним із головних в політиці Уряду.
В наслідок зазначених причин і негативних тенденцій має місце системне технологічне відставання від
розвинених країн, зниження конкурентоспроможності аграрного сектору і в цілому нашої економіки. В за-
гальному обсязі реалізованої продукції українського виробництва тільки 6,5 % мають ознаки інноваційнос-
ті. Для порівняння, в Євросоюзі – 60%, в Японії 67%, в США 78% [2].
Сьогодні валовий національний продукт (ВВП) в розрахунку на одного українця в 20 разів менше ніж,
відповідно, у Фінляндії в 25 разів менше ніж у Сінгапурі. Приріст ВВП за рахунок впровадження нових те-
хнологій в Україні складає 0,7 %, а у розвинених країнах – 60–90 % [2].
Сьогодні майбутній шлях розвитку аграрного сектору України виглядає як дилема: або вдасться ство-
рити конкурентоспроможну галузь, яка за рядом пріоритетних напрямків знайде своє достойне місце на
світових ринках, або втрата цієї перспективи буде неминучою і входження України до розвинених країн
світу стане неможливим. Тому перехід до дієвої державної політики інноваційного розвитку аграрного сек-
тору є одними із першочергових завдань державного управління.
Стратегія втілення цієї політики має здійснюватися на системній і послідовній основі. Всі учасники ін-
новаційного процесу мають бути зацікавлені у поєднанні їх інтересів і зусиль у створенні і застосуванні но-
вих знань та технологій з метою виходу на внутрішній і зовнішні ринки з високотехнологічною продукці-
єю. У реалізації зазначеної взаємодії і створенні таким чином економіки, заснованої на знаннях, роль дер-
жавної влади є стрижневою.
У першу чергу необхідно започаткувати дієву державну політику, спрямовану на пріоритетний науко-
во-технологічний розвиток.
Створити керовану інноваційну модель розвитку країни шляхом затвердження національних пріорите-
тів у відповідності до наявних природних і людських ресурсів.
Необхідно вдосконалити державне управління інноваційною діяльністю в галузі:
оптимізувати діяльності органів державного управління інноваційними процесами на усіх рівнях: дер-
жавному, регіональному, місцевому, розробки та вдосконалення системи правил (законодавчої бази),
щодо регулюють інноваційну діяльність;
розробити сучасної інформаційної інфраструктури та потужних інформаційних ресурсів інноваційної
діяльності (інноваційного реєстру, баз даних, віртуальних інноваційних центрів та лабораторій, спеціа-
лізованих електронних каталогів і бібліотек) в середовищі української освітньо–наукової мережі
УААН;
сприяти реалізації в ініціативних регіонах проектів зі створення регіональних інноваційних.
Дуже важливою складовою законодавчого поля інноваційної діяльності України має стати закон та ни-
зка нормативних актів, які б врегулювали модель масової інноваційної діяльності, що не потребує надання
жодних пільг з боку держави і ґрунтується виключно на взаємних інтересах і мотиваціях органічно нерозді-
льних груп учасників:
високотехнологічних компаній і підприємств, які, задля успішного конкурування зі своєю продукцією
на внутрішніх і зовнішніх ринках зацікавлені у співпраці з інтелектуальним середовищем (наукою та
освітою) з метою постійного підживлення потоком ноу-хау для модернізації своєї продукції та якісним
людським капіталом;
конкурентоспроможними науковими лабораторіями та групами, які зацікавлені у впровадженні своїх
винаходів і отриманні винагороди (роялті) через механізм Закону України «Про авторські та суміжні
права»;
факультетів та кафедр провідних агроуніверситетів, спроможних готувати якісний людський капітал,
для кадрового супроводження інноваційної діяльності, які зацікавленні в оновленні своєї навчально–
лабораторної бази за рахунок співпраці з високотехнологічними компаніями, організації практик для
студентів та інше;
інвестиційними і венчурними фондами, зацікавленими в фінансовому «підживлені» інноваційних про-
цесів, як найбільш привабливих для інвестиційного бізнесу;
В цій моделі, яка є основною для розвинених країн світу, не передбачається безпосередня участь
центральної державної влади в частині відбору та експертизи інноваційних проектів і ручного управління
інноваційними процесами. Це здійснюється самими учасниками інноваційного процесу на основі потреб
ринку високотехнологічної продукції. Держава лише встановлює правила такої діяльності у вигляді законів
та нормативних актів і контролює її виконання.
Досліджуючи питання інноваційної діяльності в сільському господарстві слід зазначити, що специфічні
особливості цієї галузі визначають і специфіку інноваційної діяльності в системі економічних відносин аг-
ропродовольчого комплексу. Досвід країн із розвинутою ринковою економікою засвідчив, що без інститу-
ційного розвитку, який би супроводжував інноваційний процес, не можна розраховувати на його успіх. Під
Покотилова В.І., Абсава Л.О.
ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ В УМОВАХ СОТ: СТАН,
ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ
130
інституційним розвитком розуміється, найперше, створення організацій і структур, які б займалися іннова-
ційною діяльністю. При цьому слід підкреслити, що ці організації і структури повинні виступати в ролі су-
спільних інститутів, інтеграційних організацій які б за сприяння держави об'єднували зусилля науково–
дослідних і освітніх організацій, спрямованих на розробку й упровадження у виробництво нових технологій
з метою раціоналізації використання ресурсів, підвищення екологічної безпеки та безпеки харчування і, в
кінцевому результаті, забезпечували зниження собівартості одиниці продукції й зростання прибутковості
аграрного виробництва. Це можуть бути організації створені на базі сільськогосподарських машинобудів-
них заводів, науково-дослідних інститутів чи навчальних закладів. Але організаційні й структурні основи
цих компаній будуть подібними, інтеграційними.
Загальна мета інституційного забезпечення інноваційного процесу – прискорити впровадження нових
технологій у виробництво, за рахунок чого збільшити його обсяги та прибуток сільськогосподарських під-
приємств шляхом зниження питомих виробничих витрат. До загальних цілей цього процесу відносять пере-
конання сільськогосподарських виробників у потребі впровадження нових технологій і такій організації
ринку ресурсів, при якій він був би здатний постачати ці нові технології.
До специфічних цілей слід віднести спонукання сільськогосподарських виробників йти на ризик впро-
вадження цих нових технологій, попередження помилок при їх впровадженні, попередження неякісного за-
безпечення ресурсами сільськогосподарських підприємств, підвищення ефективності виробництва, сприян-
ня розвитку матеріально–технічного забезпечення.
Однак, світовий досвід засвідчує, що стратегія аграрної політики спрямована на захист сільського гос-
подарства від впливу економічних чинників зовнішнього середовища замість сприяння його інвестування й
здійснення інноваційного процесу спрямованих на збільшення можливостей сільського господарства реагу-
вати на економічні зміни та підвищення його конкурентоспроможності, призводить тільки до збільшення
диференціації в рівнях добробуту міського й сільського населення та обмежує можливості сільського гос-
подарства використовувати сприятливу ринкову кон'єктуру для економічного зростання.
До загальних цілей відносять переконання сільськогосподарських виробників у потребі впровадження
нових технологій і такій організації ринку ресурсів, при якій він був би здатний постачати ці нові техноло-
гії.
Звичайно, враховуючи специфіку сільськогосподарської галузі держава не повинна стояти осторонь
проблем, що в ній існують. Однак, втручання держави в ринкові механізми мають бути виваженими і про-
гнозованими. Ставши членом цієї СОТ Україна матиме величезні можливості підтримувати свій аграрний
сектор. СОТ обмежує використання лише тих заходів підтримки, які мають викривляючий вплив на вироб-
ництво або торгівлю. Але в той же час, положення COT передбачають використання заходів підтримки
сільського господарства, що належать до заходів так званої "зеленої скриньки". Заходи "зеленої скриньки"
не підлягають скороченню і члени COT можуть вільно їх використовувати. Основними двома критеріями,
які визначають заходи зеленої скриньки, є такі: ці заходи не повинні мати викривляючого впливу на торгів-
лю чи виробництво, або цей вплив має бути мінімальним і не стосуватися цінової підтримки виробництва;
заходи повинні реалізуватися через урядові бюджетні програми, а не за кошти споживачів продуктів харчу-
вання.
Висновки. Рух від екстенсивного до інтенсивного, науково місткого сільського господарства забезпе-
чується тільки через інноваційний процес і, зокрема, через значні інвестиції в освіту і наукові дослідження.
Інноваційний процес має бути складовою аграрної реформи і особливо на новій поточній її стадії, яка роз-
почалася з 2000 року після започаткування системних змін у сільському господарстві, мається на увазі рео-
рганізація колективних сільськогосподарських підприємств у приватні ринкові структури, паювання майна
та приватизація землі. Інноваційний процес має виступати інтеграційним і стимулюючим інструментом пе-
реходу до нової стратегії аграрної політики, а саме комплексного розвитку сільської місцевості, де поряд із
виробничими питаннями стоять питання розвитку малого бізнесу на селі, сільської інфраструктури, і зага-
лом соціального розвитку сільської місцевості.
Джерела та література
1. Статистичний щорічник України за 2007 рік. – Київ «Консультант», 2008.
2. СОТ та економічні проблеми АПК України [Текст] / О. М. Шпичак. // Агроінком: Аграрний інформа-
ційний науково–виробничий журнал. – 2008.– N 3/4. – С. 18–22
3. Janek Uiboupin, Industrial clusters and regional development in Ukraine, Pan-European Institute, 9/2006.
4. ende P.M., Carstedt M. Innovation Our Way to The Next Industrial Revolution // MIT Sloan Management
Review. – 2001. – Winter. – P. 7.
5. http://www.in.gov.ua/index.php?lang=ru&get=vgallery
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7086 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:55:34Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Покотилова, В.І. Абсава, Л.О. 2010-03-23T12:24:12Z 2010-03-23T12:24:12Z 2009 Інноваційний розвиток агропродовольчого комплексу в умовах СОТ: стан, проблеми, перспективи / В.І. Покотилова, Л.О. Абсава // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 164. — С. 127-130. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7086 658.589 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Інноваційний розвиток агропродовольчого комплексу в умовах СОТ: стан, проблеми, перспективи Инновационное развитие агропродовольственного комплекса в составе ВТО: состояние, проблемы, перспективы Innovative development of the agroindustrial complex as a part of the WTO: the conditions, problems, prospects Article published earlier |
| spellingShingle | Інноваційний розвиток агропродовольчого комплексу в умовах СОТ: стан, проблеми, перспективи Покотилова, В.І. Абсава, Л.О. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Інноваційний розвиток агропродовольчого комплексу в умовах СОТ: стан, проблеми, перспективи |
| title_alt | Инновационное развитие агропродовольственного комплекса в составе ВТО: состояние, проблемы, перспективы Innovative development of the agroindustrial complex as a part of the WTO: the conditions, problems, prospects |
| title_full | Інноваційний розвиток агропродовольчого комплексу в умовах СОТ: стан, проблеми, перспективи |
| title_fullStr | Інноваційний розвиток агропродовольчого комплексу в умовах СОТ: стан, проблеми, перспективи |
| title_full_unstemmed | Інноваційний розвиток агропродовольчого комплексу в умовах СОТ: стан, проблеми, перспективи |
| title_short | Інноваційний розвиток агропродовольчого комплексу в умовах СОТ: стан, проблеми, перспективи |
| title_sort | інноваційний розвиток агропродовольчого комплексу в умовах сот: стан, проблеми, перспективи |
| topic | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7086 |
| work_keys_str_mv | AT pokotilovaví ínnovacíiniirozvitokagroprodovolʹčogokompleksuvumovahsotstanproblemiperspektivi AT absavalo ínnovacíiniirozvitokagroprodovolʹčogokompleksuvumovahsotstanproblemiperspektivi AT pokotilovaví innovacionnoerazvitieagroprodovolʹstvennogokompleksavsostavevtosostoânieproblemyperspektivy AT absavalo innovacionnoerazvitieagroprodovolʹstvennogokompleksavsostavevtosostoânieproblemyperspektivy AT pokotilovaví innovativedevelopmentoftheagroindustrialcomplexasapartofthewtotheconditionsproblemsprospects AT absavalo innovativedevelopmentoftheagroindustrialcomplexasapartofthewtotheconditionsproblemsprospects |