Твір Гартмана Вітвера "`Жінка, що обнімає за шию журавля'": Проблеми атрибуції та іконографії
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7108 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Твір Гартмана Вітвера "`Жінка, що обнімає за шию журавля'": Проблеми атрибуції та іконографії / П. Бондар // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 106-110. — Бібліогр.: 24 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7108 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бондар, П. 2010-03-23T14:37:27Z 2010-03-23T14:37:27Z 2008 Твір Гартмана Вітвера "`Жінка, що обнімає за шию журавля'": Проблеми атрибуції та іконографії / П. Бондар // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 106-110. — Бібліогр.: 24 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7108 uk Інститут народознавства НАН України Статті Твір Гартмана Вітвера "`Жінка, що обнімає за шию журавля'": Проблеми атрибуції та іконографії On Hartman Witwer’s Creation “Lady Embracing a Crane”. Some Problems of Attribution and Iconography Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Твір Гартмана Вітвера "`Жінка, що обнімає за шию журавля'": Проблеми атрибуції та іконографії |
| spellingShingle |
Твір Гартмана Вітвера "`Жінка, що обнімає за шию журавля'": Проблеми атрибуції та іконографії Бондар, П. Статті |
| title_short |
Твір Гартмана Вітвера "`Жінка, що обнімає за шию журавля'": Проблеми атрибуції та іконографії |
| title_full |
Твір Гартмана Вітвера "`Жінка, що обнімає за шию журавля'": Проблеми атрибуції та іконографії |
| title_fullStr |
Твір Гартмана Вітвера "`Жінка, що обнімає за шию журавля'": Проблеми атрибуції та іконографії |
| title_full_unstemmed |
Твір Гартмана Вітвера "`Жінка, що обнімає за шию журавля'": Проблеми атрибуції та іконографії |
| title_sort |
твір гартмана вітвера "`жінка, що обнімає за шию журавля'": проблеми атрибуції та іконографії |
| author |
Бондар, П. |
| author_facet |
Бондар, П. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
On Hartman Witwer’s Creation “Lady Embracing a Crane”. Some Problems of Attribution and Iconography |
| issn |
1028-5091 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7108 |
| citation_txt |
Твір Гартмана Вітвера "`Жінка, що обнімає за шию журавля'": Проблеми атрибуції та іконографії / П. Бондар // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 106-110. — Бібліогр.: 24 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT bondarp tvírgartmanavítveražínkaŝoobnímaêzašiûžuravlâproblemiatribucíítaíkonografíí AT bondarp onhartmanwitwerscreationladyembracingacranesomeproblemsofattributionandiconography |
| first_indexed |
2025-11-26T00:09:44Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:09:44Z |
| _version_ |
1850591575016472576 |
| fulltext |
106 1-2’2008 Народознавчi Зошити
Статтi
Павло БОНДАР
ТВIР ГАРТМАНА ВIТВЕРА
“ЖIНКА, ЩО ОБIЙМАЄ
ЗА ШИЮ ЖУРАВЛЯ”.
ПРОБЛЕМИ
АТРИБУЦIЇ ТА IКОНОГРАФIЇ
Pavlo BONDAR. On Hartman Witwer’s Creation
“Lady Embracing a Crane”. Some Problems of Attri-
bution and Iconography.
Постановка проблеми. Гартман Вiтвер (1775-
1827) – скульптор, вихованець Вiденської акаде-
мiї мистецтв, вважається творцем львiвської ску-
льптури неокласицизму. Його особа – першого
професiйного представника нового стилю у мис-
тецтвi Львова пiсля 1772 р., є мало дослiдженою.
Левову частку творчого доробку Гартмана Вiтве-
ра становить меморiальна скульптура. Прийнято
вважати, що вцiлiлих до сьогоднi творiв мемо-
рiальної скульптури його авторства (на Личакiв-
ському кладовищi та поза його межами) є вi-
сiм, з них пiдписаних три. Зважаючи на обме-
жену кiлькiсть пiдписних творiв проблеми атри-
буцiї львiвської скульптури неокласицизму сьо-
годнi є актуальною, оскiльки бiльшiсть скульп-
тур Г.Вiтвера вважаються творами його автор-
ства згiдно з твердженнями В.Цiсельського та
Ю.Марковського. Невiдомо що слугувало пiдста-
вою атрибуцiї скульптур Г.Вiтвера для цих авто-
рiв (їх джерельна база невiдома), проте мiж ни-
ми були розбiжностi щодо його авторства деяких
творiв.
Аналiз лiтератури. Про iснування надгробку
“Жiнка, що обiймає за шию журавля” (далi –
“Жiнка з журавлем”) довiдуємось з першої мо-
нографiї, присвяченої Личакiвському некрополю
В.Цiсельського (1890): “Жiнка з шляхетними ри-
сами обличчя, в спадаючих шатах, що стоїть при
колонi гладкiй i низькiй, яка замiняє жертов-
ник, на котрiм горить вогнище. Жiнка пiдняла
руку, пречудної форми, тримаючи в нiй посу-
дину з якої виливає, iдеальнi очевидно – сльо-
зи до полум’я. Друга долоня опущена вздовж
тiла й обнiмає за шию журавля, на знак туги
i прагнення до свiту небесного”1. В полемiчнiй,
що до останньої, публiкацiї виданої того ж року,
Ю.Марковський вважає її твором Гартмана Вiт-
вера2. Станом на 1989 р. скульптура Жiнки з жу-
равлем вважається втраченою вже понад шiстде-
сят рокiв, про що говорить у ґрунтовнiй моногра-
фiї “Cmentarz Lyczakowski we Lwowie” С.Нiцеї3.
В сучасних путiвниках цей твiр не згадується.
В 2004 р., Р.Дзюбан у публiкацiї “Мистецька
спадщина львiвського скульптора Гартмана Вiт-
вера” iдентифiкує скульптуру “Жiнки з журав-
лем” зi скульптурою з надгробку Й.Войнара (Ли-
чакiвський некрополь. Поле № 12), зауважую-
чи iснування аналогiчного зображення в надгроб-
ку гр. К.Яблоновської у Львiвськiй латинськiй
катедрi4.
Виклад основного матерiалу. Проблема атри-
буцiї творiв львiвського неокласицизму на пiд-
ставi їх стилiстичних якостей ще не розроб-
лена. Додатковим ускладненням у цьому про-
цесi є порядок догляду за надмогильними па-
м’ятниками на Личакiвському цвинтарi, згiдно
з яким недоглянутi (з рiзних причин) надгро-
бки знищувались чи переносились на iншi мо-
гили, в залежностi вiд рiвня їх мистецької вар-
тостi5. Цi положення (нормалiї) найбiльш акту-
альними були для найдавнiших поховань, а от-
же найстарших Личакiвських надгробкiв, твор-
цями яких були Г.Вiтвер та А.Шiмзер (брат
Антона Йоганн приїхав до Львова щойно у
1826 р.). Вже 1890 р. В.Цiсельський помиля-
ється щодо авторства деяких надгробкiв, осно-
внi скульптури яких були перенесенi з iнших
поховань6. Цi неточностi спонукали скульптора
1Ciesielski W. Pomnikowe rysy z cmentarzy Lwowskich.–
Lwów, 1890.– S. 84.
2Mańkowski J. Cmentarz ÃLyczakowski w opisie Pomni-
kowych rys WÃladyslawa Ciesielskiego...– Lwów, 1890.– S. 13.
3Nicieja S.S. Lyczaków. Dzielnica za styksem.– WrocÃlaw;
Warszawa; Kraków. Zaklad Narodowy im. Ossolińskich,
1998.– S. 49.
4Дзюбан Р. Мистецька спадщина львiвського скуль-
птора Гартмана Вiтвера // Пам’ятки України: iсторiя та
культура.– № 1.– 2004.– C. 109-110.
5Mańkowski J. Cmentarz ÃLyczakowski w opisie Pomni-
kowych rys...– Lwów, 1890.– S. 14.
6Ciesielski W. Pomnikowe rysy z cmentarzy Lwowskich...–
ПАВЛО БОНДАР. Твiр Гартмана Вiтвера... 107
Ю.Марковського до видання власної публiкацiї.
Мова йде про скульптури на могилах Я.Печонки
(пом. 1889) та Г.Товарницького (пом. 1890) ав-
торства Г.Вiтвера7. Пiсля виходу в свiт моногра-
фiї Ю.Марковського нормалiї Личакова не змi-
нились, а фiксацiєю перенесень нiхто не займав-
ся. Цей факт ставить гостро проблему атрибу-
цiї скульптурних пам’яток Личакiвського цвинта-
ря кiн. XIX ст. У цьому контекстi скульптура з
надгробку Й.Войнара (пом. 1897) становить для
нас особливий iнтерес виходячи з перiоду вста-
новлення та стилiстики.
Скульптура “Жiнки з журавлем” вже у пуб-
лiкацiях 1890 р.8 не була iдентифiкована з кон-
кретним похованням, а її мистецька вартiсть на
той час була публiчно визнаною. B наступний пе-
рiод вiдомостi про неї вiдсутнi. Це вказує на те,
що цей твiр Г.Вiтвера був збереженим завдяки
перенесенню на iншу могилу (за винятком акту
вандалiзму чи перенесення за межi Личакiвсько-
го некрополя).
За С.Нiцеєю скульптура з надгробку Войнара
належить до творчого доробку Т.Дикаса (1850-
1910)9. Хоча це єдине свiдчення на користь ав-
торства Т.Дикаса (в iнших джерелах про це iн-
формацiя вiдсутня), проте воно не позбавлене ло-
гiки: 1) Перiод встановлення надгробка вiдпо-
вiдає перiоду творчої активностi Дикаса. 2) Ви-
сокий мистецький рiвень виконання скульптури,
чим характеризуються його твори. 3) Вiдсутнiсть
прямих iконографiчних вiдповiдникiв в письмових
джерелах та серед меморiальної скульптури Лича-
кiвського цвинтаря. Натомiсть певнi паралелi мо-
жна вiдшукати зi скульптурою жiнки з надгробку
Кшечуновичiв авторства Т.Дикаса (погляд вгору,
присутнiсть вогню – в руках в жiнки лампа).
Проаналiзувавши наведенi аргументи та при
вiдсутностi документальних пiдтверджень, не
знаходимо достатньої пiдстави для того, щоб
вважати скульптуру з надгробку Войнара тво-
ром Т.Дикаса, оскiльки: Томаш Дикас пра-
цював виключно в благородному матерiалi –
S. 36, 66.
7Mańkowski J. Cmentarz ÃLyczakowski w opisie Pomni-
kowych rys...– S. 13.
8Ciesielski W. Pomnikowe rysy z cmentarzy Lwowskich...–
S. 11.
9Nicieja S.S. ÃLyczaków. Dzielnica za styksem...– S. 153.
мармурi10, а його сучасниками був цiлий ряд
скульпторiв, якi плiдно працювали у Льво-
вi, зокрема в галузi меморiальної скульпту-
ри (Т.Баронч 1849-1905, Т.Блотницький 1858-
1928, Ю.Марковський 1846-1903, Л.Марконi
1835-1899 та iншi)11. Твори цих скульпторiв за
принципом формотворення, за постановкою мис-
тецької проблематики, за естетичними принципа-
ми, за стилiстикою ближчi мiж собою та надгро-
бком Кшечуновичiв, нiж зi скульптурою з надг-
робку Войнара. Власне остання випадає з конте-
ксту львiвської скульптури кiн. XIX ст., оскiльки
її формотворення базується на принципi домiну-
вання лiнiї в противагу просторовiй проблематицi
скульптури iсторизму. В надгробку Кшечуновичiв
проблема настрою i образностi, що об’єднує всю
композицiю з атрибутами є нарiжною, в проти-
вагу вiдчуженому образу скульптури з надгробку
Войнара зi змiстовним навантаженням кожного
руху й атрибуту. Крiм цього вiльне трактування
натури в противагу виразному наслiдуванню ан-
тичних зразкiв антагонiзує скульптури з цих двох
надгробкiв. Культ лiнiї та наслiдування античнос-
тi вказують на вiдповiднiсть цього твору естетицi
неокласицизму та його належнiсть до львiвської
скульптури поч. XIX ст.
Авторська мова Гартмана Вiтвера на тлi львiв-
ського неокласицизму яскраво iндивiдуальна. На
цьому наголошує ще Ю.Марковський12, порiв-
нюючи його твори зi скульптурами А.Шiмзера
– одного з двох чiльних представникiв ранньо-
го львiвського неокласицизму. Власне за стилiс-
тикою скульптура з надгробку Войнара нав’язує
до творчої манери Г.Вiтвера. Цей твiр за плас-
тичними особливостями вiдповiдає скульптурi з
поховання Печонки (Поле № 2) та скульптурi
з надгробку Товарницького (зараз зберiгається в
каплицi Паячковських. Поле № 2). Особливо ба-
гато спiльного ця скульптура має зi скульптурою
плакальницi, що стоїть з надгробку гр. Яблонов-
ської (1806) в Латинськiй катедрi у Львовi – те
саме домiнування витончених лiнiй, та ж плас-
тична мова одягу (сухувато-лiнiйна, мало об’єм-
10Polski SÃlownik Biograficzny.– TX. 2.– Zesz. 45.– 1963.–
S. 232.
11Nicieja S.S. ÃLyczaków. Dzielnica za styksem...– S. 140-
179.
12Mańkowski J. Cmentarz ÃLyczakowski w opisie Pomni-
kowych rys...– S. 12.
108 1-2’2008 Народознавчi Зошити
на), тi ж деталi (френзелi одягу, кистi, стопи).
Вирiшення голови (наповненiсть форми, прив’яз-
ка очей, вух, пластичне вирiшення волосся) сти-
лiстично вiдповiдає скульптурi сидячої плакаль-
ницi з надгробку гр. Яблоновської. Цi пласти-
чнi особливостi вказують на належнiсть скульп-
тури з надгробку Войнара до раннього перiоду
творчостi Г.Вiтвера (до 1808 р.). У створеному
1808 р. надгробку гр. Рацiборовської для парохi-
яльного костелу с. Новий Милятин вже вiдчут-
на еволюцiя пластичної мови Г.Вiтвера. Унiкаль-
нiсть скульптури з надгробку Войнара в тому, що
це єдиний зi збережених до сьогоднi його тво-
рiв цього перiоду на Личакiвському цвинтарi з
непошкодженою вцiлiлою фiгурою, виконаною з
вапняку. Та однiєю пластичною мовою подiбнос-
тi мiж згаданими надгробками не вичерпуються.
Аналогiчним для обох є композицiйне вирiшення
фiгури жiнки, зображення якої в надгробку Яб-
лоновської розмiщене в правому кутi рельєфу на
вазi-попiльницi. При iдентичному русi, компози-
цiї та драпiруваннi одягу в атрибутах, частково,
прослiдковується рiзниця: зображення пiвколони
з вогником, посерединi до якого правою рукою
фiгура виливає рiдину, однакове в обох надгро-
бках, проте в противагу рельєфному зображен-
ню, лiворуч скульптури з надгробку Войнара вiд-
сутнiй журавель. Оскiльки зображення практич-
но iдентичнi мiж собою (з рiзницею в масшта-
бi та враховуючи видову специфiку цих творiв),
а рельєф повнiстю вiдповiдає описовi скульпту-
ри Жiнки, що обнiмає шию журавля, здiйснено-
го В.Цiсельським, то є доцiльним проаналiзувати
скульптуру з надгробку Войнара за змiстовними
та конструктивно-пластичними якостями. У цьо-
му творi замiсть зображення птаха, лiворуч вiд
фiгури, присутнiй перевернутий факел. Поєднан-
ня фiгури з перевернутим факелом в меморiаль-
нiй скульптурi неокласицизму має дуже конкре-
тне значення – це символ влади над людським
життям, що є неодмiнним атрибутом генiя сме-
ртi. Помiж жiночих божеств античної мiфологiї
лише Парки надiленi владою вкорочувати люд-
ське життя, проте вони мають iншi атрибути та
зображають їх виключно старими13. Смерть дре-
внi уявляли слiпою, в покривалi з зiрок, i цьому
13Власов В. Большой энциклопедический словарь изоб-
разительных искусств: В 8 т.– СПб., 2000-01.– C. 4, 7.
божеству не приносили жертв. Враховуючи про-
грамнiсть творiв неокласицизму, оперту на анти-
чну мiфологiю чи iконографiю, таке iконографi-
чне вирiшення композицiї з надгробку Войнара
є суперечливим. В композицiї присутнє дублю-
вання мотиву вогню, що впливає на виразнiсть
твору його читабельнiсть. Напрямок прямої руч-
ки кам’яного факела впливає на композицiйну цi-
лiсть твору, у якому двi боковi частини пов’язанi
мiж собою руками центральної фiгури, порушу-
ючи тим його конструктивне вирiшення. Власне
рух кистi лiвої руки фiгури не передбачає про-
цесу тримання – рука зображена розслабленою.
Вплив часу на змiну розмiщення ручки факела
(який не вiдповiдає основнiй скульптурi за ви-
тонченiстю пластики) є виключеним, оскiльки в
середнiй частинi (де торкається фiгури) факел ви-
рубаний з єдиного зi скульптурою куска каменю.
Ця середня частина ручки факела i визначила йо-
го загальний напрямок, який не узгоджується з
цiлою композицiєю. На постаментi, злiва, збе-
режена частина незадiяної основи, що в цьому
мiсцi розширюється. Цi особливостi вказують на
те, що зображення факела не вiдповiдає змiстов-
ним та конструктивно пластичним якостям твору,
а було виконаним пiзнiше. Натомiсть S-подiбний
силует журавля опертого на розширення поста-
менту, через рух шиї, що доторкається до фiгури
та руки жiнки спростовує усi сучаснi змiстовнi i
композицiйнi неузгодженостi твору.
Повторювання одного сюжету (хоч i в твор-
чостi одного автора) вказує на користування пев-
ним усталеним iконографiчним типом. Iконогра-
фiя “Жiнки з журавлем” не є типовою для мемо-
рiальної скульптури Львова, вона не є легко впiз-
наваною, що ускладнює її прочитання. З трудно-
щами в тлумаченнi цього сюжету стикнувся вже
В.Цiсельський, який не зрозумiвши зображення
визначив його назву згiдно з вiзуальним рядом,
а не змiстовного: “Жiнка, що обiймає за шию жу-
равля”14. Даючи пояснення рiзним частинам ком-
позицiї (див. вище), Цiсельський не зводить їх до
єдиного значення, що є закономiрним, виходячи з
вiльного тлумачення атрибутiв цiєї скульптури ав-
тором. В противагу цьому “втраченому” надгро-
бку пам’ятник гр. Яблоновськiй вiдомий широко-
14Ciesielski W. Pomnikowe rysy z cmentarzy Lwowskich...–
S. 84.
ПАВЛО БОНДАР. Твiр Гартмана Вiтвера... 109
му колу дослiдникiв, якi, проте, обминали увагою
сюжет рельєфу на вазi-попiльницi. Цей класич-
ний за типом рельєф наповнений сюжетною ком-
позицiєю з акцентом в правому кутi. Лiву части-
ну формату заповнюють чотири фiгури рiзної ста-
тi та вiку (старий чоловiк, молода жiнка, дiвчина
та хлопчик) похиленi вправо до зображення Жiн-
ки з журавлем. В.Овсiйчук, єдиний з дослiдни-
кiв, звертає увагу на цей рельєф, розумiючи його
як сцену прощання дiтей з матiр’ю”15. Це твер-
дження має ряд неузгодженостей: а) на рельєфi
зображено чотири особи, хоч дiтей в гр. Яблоно-
вської було шестеро; б) рельєф дiда, в контекс-
тi такого сприйняття мав би представляти сина,
оскiльки станом на 1806 р. чоловiк покiйної вже
не жив бiльше двадцяти рокiв; в) оскiльки, згiд-
но з тлумаченням сюжету В.Овсiйчуком, постать
жiнки з журавлем є зображенням померлої, що
при наступних повтореннях цього сюжету мусила
б нести iндивiдуальнi риси задля диференцiацiї та
впiзнаваностi. Проте в рельєфi разючою є рiзни-
ця мiж узагальненим портретом Жiнки з жура-
влем та докладно промодельованими обличчями
iнших постатей. Також портрет Жiнки з жура-
влем на надгробку Войнара, будучи вiдчужено-
абстрагованим, не дає пiдстав вважати його
портретним.
Нашi пошуки iконографiчного вiдповiдника
цьому зображенню через окремi атрибути (жу-
равель, жертовник, вогонь i так далi) не при-
несли результатiв”16. Аналiз меморiальних тво-
рiв Г.Вiтвера породив тезу про образ Вiчностi,
оскiльки попiльницю з надгробку гр. Рацiборов-
ської (тепер парохiяльна церква с. Новий Миля-
тин) декорує символ Вiчностi у виглядi Космiчної
змiї, а фронтон каплицi Дунiн-Борковських увi-
нчувала скульптура того ж семантичного ряду –
фiгура Хроноса. Проте аналiз iконографiї образу
Вiчностi спростував цю тезу”17.
Пошук подiбних iконографiчних рiшень в ме-
15Овсiйчук В.А. Класицизм i романтизм в українському
мистецтвi.– К.: Днiпро, 2001.– C. 153.
16Власов В. Большой энциклопедический словарь изоб-
разительных искусств: В 8 т.– СПб., 2000-01.– C. 4, 7.
17Иконографической Лексиконъ, или руководство къ по-
знанїю живописнаго и ръзнаго художествъ, медалей, эстам-
повъ и проч. съ описанїемъ, взятымъ изъ разныхъ древни-
хъ и новыхъ Стихотворцевъ.– Санкт-Петербургъ, 1763.–
C. 8.
морiальнiй скульптурi поч. XIX ст. сусiднiх країн
привернув нашу увагу до двох творiв Гордєєва, в
яких присутнє зображення подiбного птаха. Що
до першого з них – надгробку Н.М.Голiциної
(1780, С.-Петербург), то спецiальних пояснень
зображення птаха не виявлено, проте в сюже-
тi надгробку Д.М.Голiцина (1799, С.-Петербург)
лелека є частиною складної, алегоричної за змiс-
том композицiї з авторським поясненням, що роз-
мiщувалась на мармуровiй дошцi поруч пам’ят-
ника. Згiдно з ним хлопчик, що тримає в руцi
палаюче серце та цiлує лелеку, означає Спiвчут-
тя”18. Цей надгробок ще зберiгає зв’язки з мис-
тецькою традицiєю бароко.
Цiкавi паралелi виявились при аналiзi надгроб-
ку ерцгерцогинi Марiї Христини Австрiйської в
Августинкiрхе у Вiднi авторства Антонiо Кано-
ви. Сюжет цього надгробку, спорудженого 1798-
1805 рр., лiг в основу рельєфу Г.Вiтвера в надг-
робку гр. Яблоновської (1806), про що ми мо-
жемо пересвiдчитись, порiвнюючи цi два тво-
ри. Спiльним для них є основний мотив по-
хилених постатей людей рiзного вiку зiбраних
в однiй композицiї, гiрлянди квiтiв, а найбiль-
ше, зображення старого чоловiка, яке вiдповiдає
за рухом (постановка фiгури, положення голо-
ви, рук, нiг), одяг та присутнiсть атрибутiв (па-
лиця). Звернення Г.Вiтвера, вихованця Вiденсь-
кої академiї мистецтв, до творчостi культового
скульптора неокласицизму А.Канови, є цiлком
очевидним, оскiльки його твори ставали джере-
лом натхнення та iнспiрацiй для багатьох ску-
льпторiв того часу (наприклад, конструктивно-
композицiйний принцип цього ж надгробку
був використаний Ж.Камберленом у пам’ят-
нику Белосельського-Белозерського, виконаного
1810 р. в С.-Петербурзi).
Тлумачення основного сюжету надгробку ерц-
герцогинi Марiї Христини Австрiйської здiйсне-
не Дж.Арганом”19, не призвело до зрушень у ро-
зумiннi композицiї Вiтвера (iнспiрованої у Ка-
нови), в якiй “Жiнка з журавлем” несе основ-
не змiстовне навантаження. Арган сприймає сю-
жет Канови, як похоронну процесiю з прахом по-
18Рогачевский В. Ф.В.Гордеев. 1744-1810.– Львoв; Мо-
сква, 1960.– C. 106.
19Арган Д.К. Современное искусство, 1770-1970.– Мо-
сква: Искусство, 1999.– Т. XI.– C. 44.
110 1-2’2008 Народознавчi Зошити
мерлої в класичному значеннi та рух людства до
порогу смертi в християнському. Звернення до
християнського розумiння цiєї меморiальної ком-
позицiї, при рiзних характеристиках зображених,
породжує паралелi з iконографiєю Похоронного
танцю”20 – сюжету, культивованого в сакрально-
му мистецтвi Пiвнiчної Європи, особливо XV ст.
Зображаючи людей рiзного вiку, представникiв
рiзних професiй, соцiальних станiв, що проце-
сiєю рухаються до могили, iлюструє iдею рiвностi
усiх перед смертю, базуючись на християнському
свiтоглядi. В цьому контекстi зображення Жiн-
ки з журавлем є образом Смертi, проте усталена
iконографiя останньої цього припущення не пiд-
тверджує”21. Ближче ознайомлення з цим твором
А.Канови, який задумувався як надгробок Ти-
цiана, а також на пiдставi аналiзу пiдготовчих
ескiзiв до нього доходимо висновку про iнший
композицiйний задум скульптора, анiж той, що
його подає Д.Арган. Основний сюжет надгробку
складається з двох скульптурних груп (централь-
ної – у виглядi фiгури з урною, яку фланкують
двi невисокi постатi дiвчат та бокової – старого
чоловiка з жiнкою проводирем), якi, хоч пов’язанi
за змiстом та не творять пластичної органiчностi
єдиного сюжету, наприклад, похоронної процесiї.
Натомiсть цей аналiз вказує на додатковi пара-
лелi мiж львiвським та вiденським надгробками у
спiльностi їх композицiйних принципiв.
В австрiйськiй iсторiографiї змiстовне наванта-
ження надгробку ерцгерцогинi Марiї Христини
має iнше тлумачення. Згiдно з С.Красом22 цен-
тральна фiгура з урною є зображенням Чесноти.
Аналiз iконографiчних рiшень чеснот за видан-
ням 1763 р. звертає увагу на чесноту Благочес-
тя, яка зображається з лелекою”23. Проте повної
вiдповiдностi мiж зображенням “Жiнки з журав-
лем” та iконографiєю “Благочестя” не зафiксова-
но. Натомiсть у виданнi 1811 р. читаємо наступ-
20Холл Д. Сюжет сюжетов и символов в искусстве.–
Москва: “Крон-прес”, 1999.– 540 с.
21Иконографической Лексиконъ, или руководство къ по-
знанїю живописнаго и ръзнаго художествъ...– 328 с.– C. 7,
8.
22Selma Krasa, Antonio Canovas Denkmal der Ehzin. Marie
Christine, in: Albertina-Stud. 5/6 (1967/68), 135 ff.; BKF 1,
13.– S. 572.
23Иконографической Лексиконъ, или руководство къ по-
знанїю живописнаго и ръзнаго художествъ...– 328 с.
не: “Благочестя зображається... iнколи на зразок
такої, що молиться з розведеними руками; ...iн-
коли бiля її нiг птах Лелека стоячий зображаєть-
ся. Iнколи... тримає в правiй руцi потiр чи чашу;
iнколи... з жертвенником i вогнем перед нею сто-
ячим; iнколи в образi молодої дiви... з полум’ям,
що її голову осiняє”24. Оскiльки ця книга багато-
разово перевидавалась в Нiмеччинi та Росiї, мо-
жна припустити, що нею, чи подiбним виданням
користувався Гартман Вiтвер, працюючи над на-
дгробком гр. Яблоновської та скульптурою з мо-
гили Войнара. Вогник на чолi фiгури з надгробку
Й.Войнара, що загубився мiж позеленiлою вiд ча-
су поверхнею каменю остаточно пiдтверджує тезу
про те, що ця скульптура є зображенням Благоче-
стя. Пошук iконографiї чесноти Благочестя в су-
часних словниках не дав позитивних результатiв,
оскiльки слово благочестя, як таке, що вийшло з
вжитку сучасної мови, в них не зустрiчається.
Висновки: а) Скульптура, що знаходиться на
могилi Й.Войнара (Поле № 12 Личакiвсько-
го цвинтара) належить рiзцю Гартмана Вiтвера;
б) Ця скульптура є твором, вiдомим в науко-
вiй лiтературi пiд назвою “Жiнка, що обiймає за
шию журавля”, впiзнаванiсть, якого ускладнена
через пiзнiшу замiну зображення птаха перевер-
нутим факелом; в) За iконографiєю цей твiр є
скульптурою Благочестя, що зображається з ле-
лекою; г) Цей iконографiчний тип в творчостi
Вiтвера повторюється вдруге у рельєфi надгробку
гр. К.Яблоновської в Латинськiй катедрi у Льво-
вi; д) Зображення Чеснот в якостi класичних бо-
гинь мало мiсце серед сюжетiв європейської ме-
морiальної скульптури. Джерелом iнспiрацiй для
обох творiв Г.Вiтвера став надгробок ерцгерцоги-
нi Марiї Христини Австрiйської в Августинкiрхе
у Вiднi авторства Антонiо Канови; е) Скульптура
Благочестя за своїми пластичними якостями на-
лежить до раннього перiоду творчостi Г.Вiтвера
(виконаний до 1808); є) Цей твiр, виконаний з
вапняку, є єдиним з-помiж творiв Г.Вiтвера цьо-
го перiоду, що зберiгся до нашого часу з цiлою
фiгурою.
24Эмблемы и символы / 2-е испр. и доп. изд. с оригина-
льными гравюрами 1811 г.– Москва: ИНТРАДА, 2000.–
386 с.
|