В які ігри грали герої “Енеїди” Івана Котляревського (до джерел відображення ігрової культури українців)
В статті розглядаються народні ігри як невід’ємна складова життя українців, зображеного в поемі Івана Котляревського “Енеїда”. Джерела вивчення ігрової культури ХІХ–ХХ ст. – описи ігор і розваг, доводять, що письменник вірно відобразив ігрові реалії кінця XVIII ст. По суті, І. Котляревський перш...
Saved in:
| Published in: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71097 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | В які ігри грали герої “Енеїди” Івана Котляревського (до джерел відображення ігрової культури українців) / В. Старков // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 291-310. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859679319609049088 |
|---|---|
| author | Старков, В. |
| author_facet | Старков, В. |
| citation_txt | В які ігри грали герої “Енеїди” Івана Котляревського (до джерел відображення ігрової культури українців) / В. Старков // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 291-310. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| description | В статті розглядаються народні ігри як невід’ємна складова життя
українців, зображеного в поемі Івана Котляревського “Енеїда”. Джерела
вивчення ігрової культури ХІХ–ХХ ст. – описи ігор і розваг, доводять,
що письменник вірно відобразив ігрові реалії кінця XVIII ст. По суті,
І. Котляревський першим у вітчизняній літературі навів перелік тогочасних
ігор.
В статье рассматриваются народные игры и развлечения как неотъемлемая
часть жизни украинцев, отображенной в поэме Ивана Котляревского “Энеида”. Источники изучения игровой культуры ХІХ–ХХ вв. – описания
игр и развлечений, подтверждают то, что писатель верно отразил
игровые реалии конца XVIII в. По существу, И. Котляревский первым в
отечественной литературе перечислил современные ему игры.
The people’s games as an integral part of Ukrainian life is considered in
this article. This games is represented in Ivan Kotliarevskyi’s poem “Eneida”.
The sources of play culture studies of 19th-20th century prove that writer exactly
depict the play reality by the end 18th century. Ivan Kotliarevskyi was the first
who took notice of people’s games and enumerated.
|
| first_indexed | 2025-11-30T17:22:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
291
Валерій СТАРКОВ
(Київ, Україна)
В які ігри грали герої
“Енеїди” Івана Котляревського
(до джерел відображення ігрової
культури українців)
Народні ігри й розваги та ігрові елементи громадського та родинно-
го побуту були і залишаються невід’ємною складовою традиційної куль-
тури українського народу, але їх вивчення практично не відбувалось.
Почасти це було обумовлено підходом до культурних явищ, особливо
характерним на ранніх етапах збирання фольклорно-етнографічного
матеріалу, за яким складні явища уявлялись як нерозривне ціле, й ігрова
складова народної культури не розглядалась як об’єкт вивчення. З іншо-
го боку, при висвітленні народної культури кінця XVIII і значної частини
ХІХ ст., в джерельному аспекті цього процесу домінував фольклоризм,
тобто записи пісенного фольклору превалювали над відображенням
народних звичаїв та обрядів, у яких значною була ігрова складова.
Про це говорив видатний український етнолог Федір Вовк, що у нас
записів пісень – хоч греблю гати, а обрядів і звичаїв – обмаль і зазна-
чав, що “вследствие одностороннего понимания задач и содержания
этнографии, в деятельности украинских этнографов преобладало до
самого последнего времени увлечение лингвистикой и произведениями
устной народной словесности (фольклором), в ущерб изучению так.
наз. материального быта” [3, с. 455–456].
Процес дослідження в царині української ігрової культури налічує
вже понад двісті років але, як не дивно, перший перелік українських
народних ігор ми знаходимо у літературному творі Івана Котляревсько-
го – “Енеїді”, задовго до перших “ігрових” етнографічних описів [24].
Залишаючи жанровий та інші літературні аспекти твору, яким присвя-
чені окремі праці [2; 20; 30; 51; 54; 56], поза увагою, зосередимось на
конкретних згадках автором реалій тогочасної ігрової культури:
Вже на початку поеми І. Котляревський в одній з метафор згадує
гру “в свинки”:
292
Ійон, мов в свинки, грають їм [24, c. 39].
І надалі автор неодноразово згадує народні ігри та розваги:
Дідона вигадала грище,
Еней щоб веселіший був,
І щоб вертівся з нею ближче,
І лиха щоб свого забув:
Собі очиці зав’язала
І у панаса грати стала
Енея тільки б уловить;…
Тут всяку всячину іграли,
Хто як і в віщо захотів,
Тут інші журавля скакали,
А хто од дудочки потів,
І в хрещика, і в горюдуба,
Не раз доходило до чуба,
Як загулялися в джгута;
В хлюста, в пари, в візка іграли
І дамки по столу совали;
Чорт мав порожнього кута.
Таким чином, вже в перших частинах “Енеїди”, які датуються кін-
цем XVIII ст., згадані дитячі та молодіжні ігри (“у панаса”, “в хрещика”,
“в горюдуба” тощо) [24, с. 44], а також настільні ігри для дорослих (у
“дамки”, різні картярські ігри – “в джгута”, “в хлюста”, “в пари”, “в
візка”) [24, с. 44].
В третій частині поеми згадані ігри молоді на вечорницях (“у во-
рона”, “в тісної баби” тощо) та дівочі гадання на суджених:
Тоді-то в пеклі вечорниці
Лучились, бачиш, як на те,
Були дівки та молодиці
І там робити не пусте:
У ворона собі іграли,
Весільних пісеньок співали,
Співали тут і колядок;
Палили клоччя, ворожили,
По спині лещатами били,
Загадовали загадок.
Тут заплітали джерегелі,
Дрібушечки на головах;
293
Скакали по полу вегері,
В тісної баби по лавках;
А в комин суджених питали,
У хатніх вікон підслухали,
Ходили в північ по пустках,
До свічки ложечки палили,
Щетину із свині шмалили
Або жмурились по кутках [24, с. 100–101].
Окремий фрагмент “Енеїди” присвячений картярськимим іграм,
в якому навіть вдруге згадуються деякі ігри:
Які ж були до карт охочі,
То не сиділи дурно тут;
Гуляли часто до півночі
В ніска, в пари, у лави, в джгут,
У памфиля, в візка і в кепа,
Кому ж із них була дотепа,
То в гроші грали в сім листів [24, с. 71]
В п’ятій частині поеми є згадка про гру “в паці”:
А доки в паці будеш грати? [24, с. 142],
а в шостій – про гру “в кота і мишку”:
Юнона в котика з ним грала,
А в мишки так залескотала,
Що аж Юпітер задрімав [24, c. 184].
Окрім цих фрагментів, які висвітлюють різноманітні “ігрові” аспек-
ти діяльності героїв поеми привертає увагу розлогий опис бійцівського
кулачного бою двох героїв поеми [24, с. 56–61]. В тексті наведені ігри
крашанками:
А в кітьки крашанками грали,
Не візьмеш даром сухаря [24, с. 107],
запальні танці:
Бандура горлиці бриньчала,
Сопілка зуба затинала,
А дудка грала по балках;
Санжарівки на скрипці грали,
294
Кругом дівчата танцьовали
В дрібушках, в чоботах, в свитках…
Еней і сам так розходився,…
Вистрибовавши гоцака [24, с. 42].
Згадуються українські танці: “горлиця”, “дудочка”, “журавель”, “ме-
телиця”, “санжарівка”; угорський – “вегері”; циганський – “халяндра”.
Зазначені фрагменти вміщені в перших чотирьох (із шести, за-
галом) частин поеми, надрукованих 1809 р. самим І. Котляревським.
Більш того, майже всі “ігрові” згадки належать до перших трьох частин,
які вперше були надруковані ще 1798 р. [12], а найдавніший з відомих
рукописних списків поеми (перші дві частини), відомий як “болхові-
тінівський”, датований 1794 роком! Він був виявлений серед паперів
київського митрополита Євгенія Болховітінова і містив перший варіант
першої і третьої частин поеми із заголовком на титулі “Перецыганенная
Энеида с русского языка на малороссийский 1794 года октября 11 дня”
[26, с. 289].
У поемі виписана тогочасна українська дійсність і поряд з реалія-
ми ігрової культури, які нас цікавлять, в ній з етнографічною точністю
зображено багато інших явищ народної культури. Вже сучасниками
Івана Котляревського “Енеїда” сприймалась як своєрідна енциклопедія
народного побуту. Виникає логічне питання: звідки ж такі широкі знан-
ня про різні сторони народного життя у двадцятип’ятирічного автора
поеми? Для відповіді розглянемо подальшу бібліографію “ігрових”
згадок І. Котляревського у ХІХ–ХХ століттях.
“Панас”. Рухлива дитяча, підліткова та молодіжна гра. Основна
дія – пошук ведучим (“Панасом”) із заплющеними очима інших
гравців в обмеженому просторі. Детальний опис гри знаходимо у
Олександра Терещенка (“Быт русского народа”, 1848 р.): “В Мало-
россии Панас, – тоже самое что Афанасий (у росіян – В.С.), –
отводится к дверям с завязанными глазами. Панас получает
удары, с приговором: Панас, Панас не ходи по нас; Панас, узнай
нас, Панас, лови нас. Он бросается ловить…” [50, с. 31]. Петро
Іванов (“Игры крестьянских детей…”, 1889 р.) так описував гру:
“Игра в “панаса” тождественна с игрою в “жмурки”, потому
что как в первой, так и во второй избранное по жребию лицо с
завязанными платком глазами ловит других и, поймавши,
развязывает себе и завязывает пойманному глаза, который в свою
очередь поступает также” [15, с. 52]. Головна відмінність
295
“панаса” від “жмурок” полягає в тому, що перша грається в замкне-
ному просторі: у домі, сараї, клуні, тоді як друга – на відкритому
просторі. Далі йдеться про локальні відмінності гри по Куп’янському
повіту [15, с. 52–53]. Описи про гру знаходимо у А. Свидницького
(1861 р.) [42, с. 37–39], який розповідає про “надвірні жмурки” та
“хатні жмурки” (“Панас”), М. Номиса (1861 р.) (“Ціці-баба”) [32,
с. 36], П. Чубинського (1877 р.) (“Ціці-баба”, або “Куці-баба”) [52,
т. 4, с. 49–51], С. Ісаєвича (1887 р.) (“Куца баба”, або “Ці-ці баба”)
[19, с. 481]. Два останні описи розрізняються тим, що у С. Ісаєвича
він стислий, а у П. Чубинського – розлогий з драматично-словесним
додатком. Згадана гра у В. Милорадовича (1897 р.) [29, с. 55]
(“Куци-баба”)., а також у П. П. (“Некоторые детские игры в Мая-
ках…”, 1902 р.) [39, с. 407] (“Цюци-баба” (“сліпа баба”), “жмурки”)
і М. Русова (запис 1901 р.) (“Циби-баба” (“чичи-баба”), “Панас”)
[41, с. 196]. У праці під редакцією В. Іванова (“Жизнь и творчество
крестьян Харьковской губернии”, 1898 р.): грають в “панаса”, “если
есть у кого свободная комната” [13, с. 367, 526, 633].
Борис Грінченко в своєму “Словарі української мови” на гасло
“баба” як одне із значень зазначив: “Кіці (куці, куца, ціці)-баба.
Игра в жмурки вообще, а в частности тот из играющих, кото-
рый, с завязанными глазами, должен ловить других” [6, т. 1,
с. 12].
У ХХ ст. кількість джерельних публікацій народних ігор і розваг
значно скоротилась, а окремі антології ігор, які виходили протягом
століття [16; 17; 25; 9], містили матеріал майже виключно з дже-
рел ХІХ ст., про що відверто говорили ще укладачі видання
1985 р.: “В 1933 г. вышел капитальный труд “Игры народов
СССР”, в котором помещено 336 игр Украины, но почти исклю-
чительно в дореволюционных записях. В последующие годы
новых специальных исследований народных игр не проводилось”
[17, с. 104]. Гра “Панас” згадується в цих антологіях. У виданні
1933 року вона наведена в скорочених варіантах, або лише у
бібліографічних згадках описів О. Терещенка, П. Чубинського,
С. Ісаєвича, П. Іванова, В. Іванова [16, с. 391–393]. В осучасненому
і дуже скороченому (наведено 28 “українських” ігор) виданні “Ігор
народів СРСР” 1985 року знайшлося місце лише командному
аналогу “Панаса” – “Командним схованкам”, прототип якої запи-
сав Є. Покровський у вісімдесятих роках ХІХ ст. в Херсонській
губернії під назвою “Малоросійські схованки” [36, с. 115]. Укра-
їнські видання 1990-х рр. коротко згадують “Панаса” як з поси-
296
ланнями на джерела (Г. Довженок, “Панас”, 1990 р. [25, с. 62]),
так і без (“Дзиґа”, “Панас, Панас! Не лови нас!”, 1999 р. [9,
с. 396]).
Слід сказати, що ім’я “Панас” стало загальним терміном і увійшло
в словники як назва дитячої гри. Причому і в “Словарі української
мови” Бориса Грінченка (1909 р.) (Панас, Игра в жмурки) [6, т. 3,
с. 91], і в багатотомному академічному “Словнику української
мови” (Грати в панаса – брати участь у грі, в якій хто-небудь
один із зав’язаними очима ловить інших) [45, т. 6, с. 42] посилання
робилось саме на відповідний, наведений нами вище, рядок “Ене-
їди” Івана Котляревського!
“У свинки”. Микола Гоголь (друга половина 20-х років ХІХ ст.)
так описує цю гру: “На утрамбованій і твердій землі стають у
коло; кожний перед собою має ямку, в яку тикає кінцем палиці.
Посередині кола трохи більша ямка, в яку той, що перебуває за
колом, гонить теж палицею м’яч. Ті, хто стоять колом, намага-
ються не пустити м’яча в ямку посередині. Але, відбиваючи його
палицею, кожний повинен зараз же ткнути її на своє місце, бо
той, хто пасе свиню (гонить м’яч), заволодіє місцем, ставлячи у
вільну ямку свою палицю, а хто ґавив, – буде замість нього гонити
м’яч” [4, c. 512]. Гра доволі популярна і гралася переважно хлоп-
чиками на вигонах, пасовиськах, галявинах. Основна ігрова дія
гравця – загнати дерев’яну кулю палицею в лунку через супротив
інших гравців. Гра згадана П. Чубинським (1877 р., “свиня”) [52,
c. 44], докладно описана П. Івановим (1889 р., “свинка”, декілька
варіантів) [15, c. 13–16], неодноразово згадана у В. Іванова, в т.ч.
і “зимові” варіанти на льоду (“свинка”, “у свинки”, 1898 р.) [13, c.
19, 526, 616, 798, 848, 909, 927, 936, 968.]. Антології ХХ ст. широко
висвітлюють гру [16, c. 93–95].
“Хрещик”. Докладний опис гри подав П. Іванов:“Желающие уча-
ствовать в игре “круглый хрещик” […] затем две пары стано-
вятся одна против другой на расстоянии шагов 20-ти и пригла-
шают третью пару, называемую “робы”, стать посередине.
Противостоящие в крайних парах стараются сбежаться в новые
пары, обегая для этого среднюю пару “робы”. Каждый из средней
пары ловит бегущих с его стороны. Когда один из средней пары
поймает, то товарищ его спешит подбежать к нему и взяться
за него прежде, чем это успеет сделать товарищ пойманного,
который тоже бежит к пойманному. Тогда “робы” становятся
на место пойманной пары, а пойманные становятся на серед-
297
ину – “робами”. Но если товарищ пойманного успеет подбежать
к нему прежде, чем товарищ “роба”, то “робами” остается
прежняя пара” (1889 р.) [15, с. 55–56]. Там само П. Іванов описав
інший варіант гри – “Медовий хрещик” або “Гроби”, який несут-
тєво відрізняється від попереднього [15, с. 55]. В інших місцевос-
тях України П. Чубинський (1872 р.) зафіксував практично такі ж
ігри, лише з локальними відмінностями, – “Хрещик” (с. Полонне,
Новоградволинського повіту) [52, т. 3, с. 82] та “Гроб” (м. Борис-
піль, Переяславського повіту) [52, т. 3, с. 89].
Публікувати описи гри почали в сорокових роках ХІХ ст. К. Семен-
товський (1843 р.), після детального опису деяких ігор, лише
згадує назву гри: “Кроме описанных нами игр существуют и мно-
гие другие: хрещик, гуси, довга лоза, гори-дуб…” [43, с. 15]. 1844
р. про гру “у хрещика”, навівши її короткий опис, писав А. Дми-
трюков з Судженського повіту Курської губернії, заселеного як
українцями, так і росіянами [10, с. 50]. Згадав про гру Де ля Фліз
в російському варіанті своїх “Етнографічних описів…” (1854) [8,
с. 76]. М. Маркевич згадує “хрещик” в описі народних обрядів і
повір’їв: “Здесь то (У Великдень, який у 1850-му році припав на
23 квітня – В.С.) начинаются катанья крашанок по лубку, игра на
вбиткы, игра в пацы, в хрещика, в перепелочку, хороводы, танцы,
дер-дер и проч.” [27, с. 6], тобто хрещика він відніс до весняних
ігор, але в спеціальному розділі своєї праці “Ігри” [27, с. 70–77]
він її не згадав. Якщо притримуватись хронології, то про гру потім
писали П. Чубинський (1872 р.), Й. Мошинська (1881 р.) [59, s. 87]
П. Іванов (1889 р.). В. Милорадович зазначав (1897 р.), що цю гру
в Лубенському повіті (“Хрещик” або “Рëб”) грають так само як
описано у П. Чубинського та П. Іванова, лише з іншим приспівом
[29, с. 55] і, нарешті, описаний “хрещик” з Чернігівщини у Ф. Коло-
мийченка (1918 р.) [23, с. 133].
В антологіях ХХ ст. гра “хрещик”, або її аналоги згадуються в
антології 1933 р. [16, с. 386–387] та у збірці, підготовленій
Г. Довженок [25, с. 56]. Слід зазначити, що як в традиційному, так
і сучасному ігровому побуті існувало та існує багато споріднених
ігор й іноді їх дуже непросто розрізнити, тому об’єктивно не існує
усталеної, прийнятної для всіх класифікації як цієї групи ігор, так
і всього ігрового корпусу.
Наскільки складною є ця проблема можна зрозуміти з опису
П. Іванова гри “Горелки” (“хрещик”), який ми не наводимо, але
зазначимо складне взаємопроникнення елементів різних ігор, в
298
даному випадку “горелок”, “хрещика” та “горюдуба”, що ілюструє
останній абзац згаданого опису: “Игра в “горелки” у взрослых
парней носит большею частию название игры в “горю дуба”, а у
взрослых девок и у хуторских девочек игры в “хрещика”, название
же “горелки” известно в тех селениях, где есть школы” [15, с. 55].
Додамо, що ці ігри мають варіанти, з іншими назвами, хоча осно-
вна дія залишається незмінною – зловити іншого учасника гри.
Гра, представлена, як “Хрещик” в останній згаданій нами збірці,
підготовленої Г. Довженок, з посиланням на П. Іванова є переказом
варіанту гри “У горю-дуба”, про яку йдеться нижче, наведеній в
збірці 1933 р. [16, с. 384] з перекрученими бібліографічними
посилками.
“У горюдуба”. Опис гри наведемо з праці П. Чубинського (1872 р.):
“Становляться хлопці й дівчата по парі, а одно спереду, да й каже
“Горю, горю пень!” Перша пара пита его: Чого ти гориш? “Крас-
ної пані хочу” одвича передній. А якої? “Тебе молодої”, скаже і
біжить уперед, а та пара, що питала его, теж і собі біжить і
потрапляють так, щоб той, що горів – не піймав; як що піймає
кого із пари, то становиться з ним останнею парою, а як не пійма,
то становиться спереду і уп’ять ловить. Так гуляють довго, поки
усі пари не перебігають. За всякою парою, що одрізниться од своій
пари, або не пійма, становиться на перед і повинен ловити” [52,
т. 3, с. 101]. Як бачимо єдиною суттєвою розбіжністю між “хре-
щиком” та “горюдубом”, не враховуючі місцевих локальних осо-
бливостей, є те, що в першому випадку ловить пара (“роби”), а у
другому – один гравець. Нагадаємо, що ще К. Сементовський роз-
різняв ці ігри як окремі (1843 р.) [43, с. 15]. О. Потебня в своїй
праці, присвяченій поясненню українських ігрових пісень-
веснянок, розглянув і гру “ у горюдуба” [37, с. 123–126].
У словниках української мови назви обох вищезгаданих ігор зали-
шили однаковий слід. У Б. Грінченка, наприклад, вони зазначені
як “Род игры” з посиланням на збірки М. Маркевича, П. Чубин-
ського, П. Іванова [6, т. 4, с. 414; т. 1, с. 317].
“У тісної баби”. Зазначимо, що описи гри з’явились наприкінці
ХІХ ст. Опис у С. Ісаєвича такий (1887 р.): “Это более школьная
забава и состоит в том, что сидящие по краям скамьи школяры,
перемигнувшись между собою, вдруг с обоих концов начинают
теснить товарищей к средине скамьи, при чем каждый старается
ногами упереться во что-нибудь неподвижное, как стена или
соседняя скамья. Застигнутые врасплох товарищи сдавливаются
299
до того, что невозможно ни встать, ни пошевельнуться, а иногда
и дышать даже трудно” [19, с. 480–481]. У В. Милорадовича
(1897 р.) – це “нажимание друг друга на скамейке” [29, с. 55]. П. П.
наприкінці своєї праці лише згадує гру “тісна баба”, не наводячи
її опис (1902 р.) [39, с. 407]. Б. Грінченко у своєму “Словарі”,
посилаючись на С. Ісаєвича, підсумував: “Тісна баба, кісна баба.
Преимущественно детская игра, которой сидящие на краях ска-
мьи начинают теснить внутри сидящих к средине ее, т.е. те
оказываются как бы в тисках” [6, т. 1, с. 12]. Укладачі “Дзиги”
під цією назвою розмістили зовсім іншу гру – парубочу силову
динамічну розвагу в “кучу малу” [9, с. 209].
“В джгута”. Наведемо опис гри з праці П. Іванова (1889 р.): “Один
из играющих […] жутовщик сплетает из платка жгут, остальные
[…] становятся кругом ямки, в которую ставят свои палки,
держась каждый за свою и стоя смирно не оглядываясь. Жутов-
щик, ходя вокруг стоящих, говорит […] и старается незаметно
бросить под кого-нибуть […] жгут; сам же продолжает свой
обход […]. Когда он подойдет к брошенному жгуту, то берет его
и бьет по плечам того, за которым он лежал и тот, оставляя
палку в ямке, бежит кругом товарищей на свое место, которое
он уступает жутовщику. Если [игрок] увидит брошенный сзади
его жгут, то, схватив его, гонится за жутовщиком и бьет его
жгутом, пока он не добежит до оставленного места” [15, с. 42].
Гра має багато варіантів, що і відзначено укладачами збірки 1933
р., де в розділі “Жгут” згадані подібні ігри, поширені в колишній
Російській імперії, зокрема – в Україні [16, с. 540–544]. У того ж
П. Іванова описана гра має ще один варіант і належить до групи
ігор під назвою “Ігри з джгутом” [15, 42–43]. Основна ігрова дія
цих ігор – відгадування або ведучим, або гравцями, що сидять
(стоять) в колі, де знаходиться джгут (або інша річ, яка виконує
роль джгута). В багатьох варіантах присутні бігові вправи з пока-
ранням того, хто не вгадав, або не побачив вчасно джгута у вигляді
лупцювання тим же джгутом.
Ця гра без опису згадана М. Маркевичем (1860 р.) [27, с. 76].
Варіанти гри “в джгута”, досить різноманітні, зафіксовані О. Тере-
щенком (1848 р.) [50, с. 84–86], П. Чубинським (1872 р., перепо-
відається варіант О. Терещенка [52, т. 3, с. 96], а також 1877 р.,
варіант М. Маркевича гри “дер-дер” [52, т. 4, с. 40]), Є. Покров-
ським (Чернігівщина, 1895 р.) (“в коша”) [36, с. 214, 216], Є. Гав-
рилеєм (Чернігівщина, 1897 р.) (“в коша”, замість джгута – різка)
300
[46, с. 356], В. Івановим (Слобожанщина, 1898 р.) (“в жута”) [13,
с. 281], М. Русовим (Полтавщина, 1901 р.) (“джгут”) [41, с. 203–
204].
“У ворона” Надзвичайно популярна і поширена дитячо-юнацька
гра. Докладний опис гри і з драматичним, і зі спортивним елемен-
том знаходимо майже у всіх дослідників народних ігор (у деяких –
лише згадку), починаючи з К. Сементовського (1843 р.) [43,
с. 13–15], який відзначав, що “Ворон принадлежит к особенно
любимым играм сельской молодежи в Малороссии: в ней равно
участвуют девки и парни”. Дуже стисло про гру сказав Б. Грін-
ченко: “Детская игра, в которой ворон хватает детей, а мать
защищает их и пр.” [6, т. 1, с .255]. Про гру (яка не змінюючи суті,
мала багато варіантів та, іноді, інші назви) писали Л. Голембйов-
ский (1831) [57, s. 69–70], О. Терещенко (1848 р.) [50, с. 15–18],
Де ля Фліз (“ворон і гуси”) (1854 р.) [8, с. 76], М. Маркевич
(“ворон”)(1860 р.) [27, с. 71–72], П. Чубинський (“ворон”) (1872)
[52, т. 3, с. 73–77], С. Ісаєвич (“ворон”, “гуси”) (1887 р.) [19,
с. 482–484], П. Іванов (“ворон” (“коршун”), “гуси”)(1889 р.) [15,
с. 56–59], Iks (“kruk”) (1889 р.) [58, s. 62], В. Милорадович
(“ворон”) (1897 р.) [29, с. 57], В. Іванов (“ворон”) (1898 р.) [13,
с. 279–280, 483–484], М. Русов (“ворон”, “гуси”) (1901 р.) [41,
с. 200–201], П. П. (“ворон”, “гуси”) (1902 р.) [39, с. 407], Н. Заглада
(“у ворони”) (1929 р.) [14, с. 123]. О. Потебня розглянув гру “у
ворону-сороку” як рудимент деяких обрядів і повір’їв (1865 р.)
[38, с. 94–99]. Збірки ХХ ст. достатньо висвітлюють цю гру, вико-
ристовуючи як попередні публікації [16, с. 42–59], а також архівні
матеріали Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етно-
логії ім. М.Т. Рильського НАН України [25, с. 28–34, 36–37]. Єдина
недоречність стосовно гри, як на нас: І. Котляревський “приписав”
гру до вечорниць, які, як відомо, відбувались, з настанням холод-
ної пори року, в обмеженому помешканні, а гра “у ворона” потре-
бувала доволі широкого простору для великої групи гравців.
“В паці”. С. Ісаєвич так описав гру: “Паци – те же великорусские
бабки. Игра ведется на косточках свиных ног и процесс игры весь
тот же, только название косточек местное, от слова паця, упо-
требляемого для названия маленьких поросят” [19, с. 478]. Опис
великоруських “бабок” знаходимо у О. Терещенка (1848): “…при-
готавливаются из подкопытной кости […]. Сначала обваривают
в горячей воде и потом выбирают самую большую и тяжелую
кость для битки, которую наливают свинцом. Каждый игрок
301
становит несколько пар своих бабок, на ровном месте в один ряд;
стоящие попарно бабки называются гнездом, а все гнездо коном.
Кому начинать бить, бросают из кона битки; чей упадет дальше,
тому начинать. Сбивший несколько гнезд получает все себе; не
попавший теряет свой выигрыш” [50, с. 60]. Гра має багато варі-
антів: у того ж О. Терещенка [50, с. 60–62], П. Іванова (1889 р.)
(“ладыжки”, “бабки”, “сашки”) [15, с. 40–41], Є. Покровського
(“бабки”) (1895 р.) [36, с. 318–341], В. Іванова (“ладыжки”)
(1898 р.) [13, с. 540]. М. Сумцов присвятив грі (“паци”) невелике
дослідження (1889 р.) [48].
“В кітьки”. Великодню обрядовість важко уявити без ігор кра-
шанками, які граються саме на Великодніх святах. А. Метлинський
зазначав, що “в страстную неделю […] крашанки употребляються
мальчиками для особенной игры, которая называется навбитки:
крашанки бьют одну о другую, и разбитая достается тому, чья
уцелела” (1843 р.) [28, с. 72]. Інша великодня гра з крашанками –
“навкотки”: “делают из лубка желобок и приставив его наискось
к стене, катают яйца. Иногда катают яйца просто с бугорка.
Чье яйцо катаясь ударится, цокнет, о другое, тот выиграл” [15,
с. 41] (П. Іванов, 1889 р.). Як зазначалось вище, обидві гри згадав
М. Маркевич (1860 р.). А. Свидницький у праці “Великдень у
подолян”, яку високо оцінив М. Сумцов [49, с. 5], чомусь не згадав
про ігри крашанками. Про гру писали П. Чубинський (“котючка”,
“навбитки”) (1877 р.) [52, т. 4, с. 43], В. Іванов (“на-вбитка”,
“на-вкотка”)(1898 р.) [13, с. 268, 540–541, 936], Н. Заглада
(“навбитки”) (1929 р.) [14, с. 158].
“В кота і мишку”. Дитяча гра, яка, П. Івановим відбувається так:
“Назначив одного из больших мальчиков “котом”, а из меньших
или девочку “мышкой”, все участвующие в игре становятся,
взявшись за руки, в кружок. “Мышка” – внутри, а “кот” – вне
круга. Для “кота” – только двое дверей, а для “мышки” все двери
открыты. “Кот” может проскакивать, гоняясь за “мышкою”,
только под руками двух противоположных пар, а “мышка” сво-
бодно пропускается под руками всех играющих. Когда “кот”
поймает “мышку”, тогда на смену им назначается другая из
числа играющих пара” [15, c. 53–54]. Гра описана у О. Терещенка
(1848 р., “селезень”) [50, c. 292], О. Дмитрюкова (1853 р., “мишка”)
[11, c. 53], Є. Покровського (1895 р., “кішка і миша”) [36, c. 193–
194]. Гра відображена в антологіях ХХ ст.: в “Играх народов СССР”
(1933 р., розділ “кошки-мышки”) [16, c. 59–63], у збірці Г. Довже-
302
нок (1990 р., запис 1928 р. “кіт і миша”) [25, c. 13–14], у “Дзизі”
(1999 р.) [9, c. 199–200].
Картярські ігри. Котляревський нарахував близько десятка відо-
мих йому картярських ігор (“в хлюста”, “в пари”, “в візка”, “в
ніска”, “у лави”, “в джгут”, “у памфіля”, “в кепа”, “в сім листів”).
Картярські ігри складали специфічну групу ігор, яка не входила в
традиційне коло ігор народних, але поступово, протягом XVIIІ–
XIХ століть завоювали певне місце в дозвіллі як заможних верств
населення, дворянства, чиновництва, так і серед простого люду.
О. Терещенко в своїй праці приділив увагу картярським іграм,
відзначив їх поширеність серед різних верств населення та різко
їх засуджував. Перераховуючи ігри середини XVII ст. в Російській
імперії (“ландскнехт”, “квинтич”, “штосс”, “фараон”, “макао”,
“гальбцвельф”, “гірку”, “три листки”, “в червоне та чорне”, “фаро”,
“пікет” та ін), він навів і назви сучасних йому (сер. ХІХ ст.) ігор
(“в дурня, “свої козири”, “в ніска”, “мельник”, “мушка”, “пікет”,
“тентире”, “бостон”, “гальбцвельф”, “віст”, “преферанс”, “палки”,
“банк” (“фараон”)) [50, с. 125, 127]. Порівнюючи назви ігор, не
звертаючись до їх суті, з назвами, які навів Котляревський, можемо
відзначити їх плинність і водночас деякі назви повторюються, як
побачимо, і через півтора століття (“три листки”, “банк” (“фараон”)).
Спеціальні праці про карткові ігри населення України нам не
відомі, але в деяких згаданих нами збірках народних ігор кінця
ХІХ ст. цим іграм приділена певна увага. С. Ісаєвич (1887 р.,
Київщина) навів описи 16 карткових ігор [19, с. 463–471], 5 з яких
згадані Іваном Котляревським (“хлюст”, “віз”, “ніс”, “лава”,
“джгут”) (Полтавщина). В. Ястребов (1891 р., Херсонщина) навів
п’ять ігор з назвами, які не згадуються ні в І. Котляревського, ні в
С. Ісаєвича, хоча за змістом близьких до деяких з них (“в банки”,
“в жида”, “в піскуна”, “з підходом”, “у сжака”) [55, с. 164–166].
Натомість, В. Милорадович (1897 р., Полтавщина) писав, що назва
та фігури під час гри в карти такі ж, як у С. Ісаєвича [29, с. 59]. У
праці за редакцією В. Іванова (1898 р., Харківщина) згадуються
ігри, зазначені як у І. Котляревського (“в візка”, “в ніска”, “в
джгут”), так і у С. Ісаєвича (“у відьми”, “в дурня”, “в три листки”)
і, навіть, у В. Ястребова (“банк”, “чмих”) [13, с. 281, 616], а також
ігри, які не згадуються в інших авторів (“в короля”, “в свого
козиря”, “у фільку”) [13, с. 281]. Взагалі на Харківщині гра в карти
згадується в описах дозвілля багатьох поселень. Стосовно назви
“джгут”, то скоріше за все, це назви варіантів деяких інших кар-
303
тярських ігор, коли тих, що програли, били по руках джгутом [11,
с. 51].
Можна зробити висновок, що протягом ХІХ ст. гра в карти була
поширена по всій Україні, а окремі види картярської гри носили
регіональний характер. Знову зазначимо, що джерелом інформації
для словників української мови Б. Грінченка та Академії Наук
УРСР термінів, що визначають назви картярських ігор (“хлюст”,
“віз”, “ніс”, “лава”, “джгут”, “памфіль”, “кеп”, “лист”) слугували
виключно поема І. Котляревського та збірка ігор С. Ісаєвича. Сто-
совно того, що ігри, згадані у В. Ястребова, не зазначені у Б. Грін-
ченка, то праці першого немає серед джерел словника. Вірогідно,
що додаткові знання про картярські ігри І. Котляревському додала
чиновницька служба у Новоросійській канцелярії.
Дамки. Це відома гра в шашки, що неодноразово відзначено в
джерелах і про що зазначав ще О. Павловський (1818 р.) [33, с. 33],
а за ним – Б. Грінченко [6, т. 1, с. 357]:“Дамка = Шашка”. Про гру
писав О. Терещенко: “В шашки играют: идя в дамки, в поддавки
и в волки” (1848 р.) [50, с. 79]. Наприкінці століття в праці, реда-
гованій В. Івановим гра “в дамки” була тотожна грі “в шашки”.
Кореспонденти з місць так і писали: “грають в шашки (дамки)”,
зазначавши, що в них грають, в порівнянні з картами, “набагато
менше” [13, с. 281, 798].
Іван Котляревський був освіченою людиною. Після отримання
початкової освіти у місцевого дяка, 1779 р. він вступив до Катеринос-
лавської семінарії у Полтаві і навчався у її стінах до 1789 р. Семінарська
освіта включала тоді добре володіння російською, латиною, а згодом і
французькою мовами і знання в галузі літератури, поетики, риторики,
філософії. Семінаристи набували практичних навичок перекладу та
наслідування творів Вергілія, Овідія, Горація та інших давніх класиків
[56, с. 6]. Біограф І. Котляревського С. Стеблін-Камінський писав: “Ще
в юнацькі роки Котляревський мав пристрасть до віршів і вмів до будь-
якого слова вправно добирати рими, дотепні і вдалі, за що товариші по
семінарії прозвали його “римачем” [47]. Не дивно, що коли Іван Петро-
вич вирішив в поетичній формі відобразити сучасне українське народне
життя, то обрав за прототип своєї розповіді саме поему Вергілія, яка мала
багато переспівів як за середньовіччя, так і в нові часи [54, с. 8].
Полишивши семінарію, І. Котляревський кілька років служив у
Новоросійській канцелярії, яка розташовувалася тоді у Полтаві, при-
лучившись до тогочасного чиновництва. На той час вже були відомі
304
деякі видання про життя українців, в яких містилися етнографічні відо-
мості про побут і вдачу людності, весільну обрядовість, свята, зокрема,
В. Рубана [40], Г. Калиновського [22], М. Антоновського [1], М. Чулкова
[53], М. Перевєрзєва [34], Г. Громова [7]. До того ж, в дев’яностих
роках виходили друком численні пісенні матеріали, де серед багатьох
інших жанрів вміщені українські хороводні, танцювальні та інші ігрові
пісні [31]. Таким чином, в неосвіченості і необізнаності з сучасною
світською літературою йому не можна аж ніяк закинути. Але ж у цих
вищезгаданих виданнях не було майже ніяких докладних відомостей
про народні ігри та розваги! Світська книжка в ті часи була рідкістю
і навряд чи могла бути джерелом знань про українські народні ігри та
розваги, хоча це питання потребує додаткового дослідження.
Ми недаремно ставили поряд з “ігровими” описами і згадками
різних дослідників народних ігор та розваг рік публікації, або (в декіль-
кох випадках) запису. Це дає можливість помітити, що практично всі
докладні описи, згаданих Іваном Котляревським ігор, вперше з’явились
друком у сорокових роках ХІХ ст., переважно в працях К. Сементов-
ського та О. Терещенка, тобто через п’ятдесят років (!) після першого
відомого свідоцтва про текст “Енеїди”. Згодом, у другій половині ХІХ та
на початку ХХ ст., джерельна база для вивчення народних ігор постійно
зростала в численних публікаціях тогочасних дослідників української
народної культури.
Відповідаючи на питання, яке ми поставили на початку (звідки ж
такі широкі знання про різні сторони народного життя, в т.ч. і про народ-
ні ігри та розваги, у двадцятип’ятирічного автора поеми?), схиляємося
до думки, що основним джерелом відомостей Івана Котляревського
була обізнаність з тогочасною народною культурою. Опосередковано
це підтверджують біографічні відомості про нього. Якщо повернутись
до його постаті, то, після канцелярії, він з 1793 р. вчителював у по-
міщицьких родинах на Полтавщині. С. Стеблін-Камінський зазначав:
“У цей період свого життя бував він на зборищах та іграх народних і
сам… брав участь у них (курсів наш – В.С.), дуже уважно вслухався
в народну розмову, записував пісні й слова, вивчав мову, характер,
звичаї, обряди, вірування, перекази українців, наче готуючи себе до
майбутньої праці…” [47]. Отже, використовуючи насамперед власні
знання народної культури, він опублікував перший перелік українських
народних ігор в рамках поеми “Енеїда”. Очевидно перелік був далеко
не повний, але не викликає сумніву те, що Іван Петрович був добре обі-
знаний з тогочасними народними іграми та розвагами. Поетика твору
305
не дозволяла заглиблюватись в деталі етнографічних замальовок, чи
то їжа, чи одяг героїв тощо, присутні тільки назви реалій. Теж саме ми
спостерігаємо відносно народних ігор, які були тільки перераховані, але
детальна інформація про кожну гру в поемі відсутня, хоча автору була,
поза сумнівом відома. Єдине виключення І. Котляревський зробив для
опису кулачного поєдинку Дареса та Ентелла [24, с. 56–61], який дуже
нагадує “навкулачки”, розповсюджені у різних народів і неодноразово
згадані в українських джерелах [19, с. 485–486; 13, с. 58, 539, 573, 581,
798; 23, с. 168].
Проте, зазначимо певні неточності в “Словаре малороссийских
слов, содержащихся в “Энеиде”, с русским переводом”, укладеного
І. Котляревським 1827 року і який містить 1547 слів [44]. Звичайно
описів ігор від “Словаря…” не слід було чекати, але “хрещик“ і ”го-
рюдуб” названі “хороводними играми”, а “свинка” – грою “в городки”
що, навіть за критеріями першої половини ХІХ ст., не вповні відпо-
відає дійсності. Ігри “у ворона”, “в тісної баби”, “в кітьки”, “в джгута”
у “Словарі…” навіть не згадані. Лише частина картярських ігор (у
памфіля, у лави, в хлюста, в пари, в кепа) згадана лише як “род карто-
чной игры”. Все ж, праці дослідників народних ігор і розваг середини
ХІХ – початку ХХ ст. доводять те, що письменник мав широкі знання
в цій галузі.
Все це зайвий раз підкреслює непересічність особи Івана Петрови-
ча Котляревського, якого по праву називають одним із батьків сучасної
української культури.
Джерела та література
1. Антоновский М. Историко-этнографический очерк малорос-
сийских казаков // Георги. Описание всех, в Российском государстве
обитающих, народов, также их житейских обрядов, вер, обыкновений,
жилищ, одежд и проч. достопамятностей, соч. профессором Георгием. –
Изд. 2-е. – Ч. 4. – С. 233–377.
2. Волинський К. Іван Котляревський. Життя і творчість. – К., 1969.
3. Волков Ф. (Вовк Ф.). Этнографические особенности украинского
народа // Украинский народ в его прошлом и настоящем. – Т. 2. – Пг.,
1916. – С. 455–647.
4. Гоголь Н.В. Книга всякой всячины // Гоголь Н.В. Полное собрание
починений.– Т. 9. – М., 1952.– С. 512.
5. Григорьев В.М., Григорьева Л.И., Довженок Г.В. Украина // Игры
народов СССР. – М.: ФиС, 1985. – С. 103–116.
306
6. Грінченко Б. Словарь української мови. Упорядкував з додатком
власного матеріалу Борис Грінченко: В чотирьох томах / НАН України,
Ін-т української мови. – К.: Наукова думка, 1996–1997.
7. Громов Г. Позорище странных и смешных обрядов при бракосо-
четаниях разных чужеземных и в России обитающих народов и при том
нечто для холостых и женатых. – СПб., 1797. – С. 212–239.
8. Де ля Фліз Д.П. Альбоми. – Т. 1. – К.: ІУАД, 1996. – 254 с.
9. “Дзига”: Українські дитячі й молодечі народні ігри та розваги /
Укладачі В.І. Семеренський, П.Г. Черемський. – Харків: Друк, 1999. –
528 с.
10. Дмитрюков А. Еще замечания о праздниках и повериях у малорос-
сиян // Маяк. – 1844. – Т. 13. – Кн. 25. – С. 49–55.
11. Дмитрюков А. Материалы для описания Курской губ. Народные
игры, загадки, анекдоты и присловья жителей Суджанского уезда. Сообщил
А. Дмитрюков // Курские губернские ведомости. – 1853. – № 6. – С. 51–55.
12. Энеида на малороссийский язык перелицованная И. Котлярев-
ским. – СПб., 1798.
13. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губ. Очерки по этно-
графии края / Под ред. В. Иванова. – Харьков, 1898. – ХХХІІ+1012 с.
14. Заглада Ніна. Побут селянської дитини. Матеріали до моногра-
фії с. Старосілля // Матеріали до етнології. – Т. 1. – К., 1929. – С. 1–180.
15. Иванов П. Игры крестьянских детей в Купянском уезде. Собрал
П. Иванов (С предисловием Н.Ф. Сумцова). – Харьков, 1889. – 81+ІІ с.
16. Игры народов СССР: Сборник материалов составленный
В.Н. Все володским-Гернгросс, В.С. Ковалевой и Е.И. Степановой – М.;
Л.:Academia, 1933. – 564 с.
17. Игры народов СССР / Сост. Былеева Л.В., Григорьев В.М. – М.:
ФиС, 1985. – 269 с.
18. Избранный песенник, или собрание наилучших старых и самых
новейших российских песен. – М., 1795.
19. Исаевич С. Малорусские народные игры окрестностей Переяс-
лава // Киевская старина. – 1887. – № 6–7. – С. 451–486.
20. Іван Петрович Котляревський. Життя і творчість в ілюстраціях
і документах.– К., 1961.
21. Ігри та пісні: Весняно-літня поезія трудового року / Упорядник
О.І. Дей. – К.: В-во АН УРСР, 1963. – 672 с.
22. Калиновский Г. Описание свадебных украинских простонарод-
ных обрядов в Малой России и в Слободской Украинской губернии,
також и в великороссийских слободах, населенных малороссиянами,
употребляемых. – СПб, 1777. – 25 с.
307
23. Коломийченко Ф. Сільські забави в Чернігівщині // Матеріали
до української етнології. – Т. 18. – Львів:Етнографічна Комісія НТШ,
1918. – С. 123–141.
24. Котляревський Іван. Енеїда // Котляревський І. Твори. – К.: На-
укова думка, 1982. – С. 36–210.
25. Літала сорока по зеленім гаю: Дитячі та молодіжні українські
народні ігри / Упорядник Г.В. Довженок. – К.: Молодь, 1990. – 160 с.
26. Максименко М.Т. Примітки // Котляревський І. Твори. – К.: На-
укова думка, 1982. – С. 288–303.
27. Маркевич Николай. Обычаи, поверья, кухня и напитки малорос-
сиян. – К., 1860. – 174 с.
28. Метлинский А.Л. Дополнения и замечания к статье К. Семен-
товского “Замечания о праздниках у малороссиян”) // Маяк. – 1843. –
Т. ХІ. – Кн. XXI. – Гл. ІІІ. – С. 71–74.
29. Милорадович В.П. Народные обряды и песни Лубенского уезда,
Пол тавской губернии, записанные в 1888–1895 г. – Х., 1897. – 223 с.
30. Нахлік Є. Творчість Івана Котляревського: Замовчувані інтер-
претації. Дискусійні проблеми. Спроба нового прочитання. – Львів,
1994.
31. Новиков Н.И. Полное новое собрание российских песен в четырех
частях. – М., 1780–1781.
32. Номис М. Різдвянні святки. Письмо 3-е. Святий вечир // Основа. –
1861. – № 6. – С. 21–38.
33. Павловський Ал. Грамматика малороссийского наречия или
грамматическое показание существеннейших отличий, отдаливших ма-
лороссийское наречие от чистого российского языка, сопровождаемое
разными по сему предмету замечаниями и сочинениями. – СПб., 1818. –
VI + 114 c.
34. [Переверзев Н.] Топографическое описание Харьковского На-
местничества с историческим предуведомлением о бывших в сей стране
с древних времен переменах, взятых к объяснению деяний и хроноло-
гии. – М., 1788.
35. Песенник (новый Российский) или собрание любовных, хоро-
водных, пастушьих, плясовых, театральных, цыганских, Малороссий-
ских, козацких, святочных, простонародных и в настоящую войну на
поражение неприятелей и на разные другие случаи, 569 песен в трех
частях. – СПб., 1791–1792.
36. Покровский Е.А. Детские игры, преимущественно русские (в
святи с историей, этнографией, педагогией и гигиеной). – Изд. 2-е. испр.
и доп. – М., 1895. – 368 с.
308
37. Потебня А. Объяснение малорусских и сродных песен. Ч. 1. –
Варшава, 1883. – 268+VII с.
38. Потебня А.А. О мифическом значении некоторых обрядов и по-
верий. – М., 1865. – 310 с.
39. П. П. Некоторые детские игры в Маяках, Херсонской губернии
(Материалы к изучению игры) // Киевская Старина. – 1902. – № 6–7.
С. 401–407.
40. Рубан В. Известия (краткие географические, политические и
исторические) о Малой России, с приобщением украинских трактов и
известий о почтах, также списка духовных и светских там находящихся
чинов, о числе народа и проч. – Изд. 2-е, доп. – СПб., 1777.
41. Русов М. Игры детей в Полтавщине // Народна культура україн-
ців: життєвий цикл людини: Історико-етнологічне дослідження у 5 т. /
Наук. ред. М. Гримич. – Т. 1: Діти. Дитинство. Дитяча субкультура. – К.:
Дуліби, 2008. – С. 190–211.
42. Свидницький А. Великдень у Подолян // Основа. – 1861. – № 11–
12. – С. 26–71.
43. Сементовский К. Замечания о праздниках у малороссиян //
Маяк. – 1843. – Т. ХІ. – Гл. ІІІ. – С. 1–45.
44. Словарь малороссийских слов, содержащихся в “Энеиде”, с рус-
ским переводом // Вергилиева Энеида на малороссийский язик перело-
женная И. Котляревским. – Харьков, 1842. – [Дополнение]. – С. 1–32.
45. Словник української мови: В 11 томах / НАН України, Ін-т мо-
вознавства ім. О.О. Потебні. – К.: Наукова думка, 1970–1985.
46. Старков В.А. Збірка народних ігор і розваг з Чернігівщини
кінця ХІХ ст. з фонду Володимира Гнатюка Відділу рукописних
фон дів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології
ім. М.Т. Риль ського НАН України // Археографічний щорічник. – Нова
серія. – Вип. 5/6 (Український археографічний збірник. – Т. 8/9). – К.,
2001. – С. 341–364.
47. Стеблин-Каминский С. Воспоминания об И.П. Котляревском //
Полтавские губернские вдомости. – 1866. – № 45–47.
48. Сумцов Н.Ф. Культурные переживания // Киевская Старина. –
1889. – № 9. – С. 639–640.
49. Сумцов Н.Ф. Предисловие 1 // Игры крестьянских детей в Купян-
ском уезде. – Харьков, 1889. – С. 3–8.
50. Терещенко А. Быт русского народа. – Ч. IV. – СПб, 1848. – 334 с.
51. Хропко П. Іван Котляревський: Біографічний нарис.– К., 1969.
52. Чубинский П.П. Труды этнографическо-статистической экспе-
ди ции в Западно-русский край, снаряженной императорским Русским
Географическим Обществом. – Т. I–VII. – СПб, 1872–1877.
309
53. Чулков М. Абевега русских суеверий, идолопоклоннических
жерт воприношений, свадебных обрядов, колдовства, и проч., сочинен-
ная М. Ч. – 2-е изд. – М., 1786. – 2+236 с.
54. Шабліовський Є.С, Деркач В.А.. Перлина української літера-
тури // Передмова до факсимільного видання “Енеїди” 1842 року. К.:
Дніпро, 1980. – 19 с.
55. Ястребов В.Н. Материалы по этнографии Новороссийского края,
собранные в Елисаветградском и Александрийском уездах Херсон ской
губернии // Летопись историко-филологического общества при импе-
раторском Новороссийском университете. – Вып. 3. – Одесса, 1894. –
2+202 с.
56. Яценко М.Т. Іван Котляревський // Котляревський Іван. Твори. –
К.: Наукова думка, 1982. – С. 5–34.
Golębiowski L. Gry i zabawy różnych stanov w kraju całym, lub nie-
których tylko prowincyach. Umieszczony tu: kuligczyli szlichtada, łovy, ma-
skary, muzyka, tance, reduty, zapusty, ognie sztuki, rusałki, sobotki i t.p.,
opisane przez… – Warszawa, 1831. – 57. 332 s.
58. Iks. Zabawy, gry i tańce ludowe w okolicy międzyrzeca Podla-
skiego // Wisła. – Т. 3. – 1889. – S. 59–66.
59. Moszyńska J. Kupajło, tudzież zabawy doroczne i inne z dodatkiem
niektórych obrzędów i pieśni weselnych ludu ukraińskiego z okolic Białej Cer-
kwi. // Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. – Т. 5. – 1881. – S. 24–101.
Валерій Старков (Київ, Україна) В які ігри грали герої “Енеїди”
Івана Котляревського (до джерел відображення ігрової культури
укра їнців)
В статті розглядаються народні ігри як невід’ємна складова життя
українців, зображеного в поемі Івана Котляревського “Енеїда”. Джерела
вивчення ігрової культури ХІХ–ХХ ст. – описи ігор і розваг, доводять,
що письменник вірно відобразив ігрові реалії кінця XVIII ст. По суті,
І. Котляревський першим у вітчизняній літературі навів перелік тогочасних
ігор.
Ключові слова: народні ігри, Іван Котляревський, “Енеїда”, джерела
вивчення ігрової культури
Валерій Старков (Київ, Україна) В какие игры играли герои
“Эне иды” Ивана Котляревского (к источникам отражения игровой
культуры украинцев)
В статье рассматриваются народные игры и развлечения как неотъем-
лемая часть жизни украинцев, отображенной в поэме Ивана Котляревского
310
“Энеида”. Источники изучения игровой культуры ХІХ–ХХ вв. – описания
игр и развлечений, подтверждают то, что писатель верно отразил
игровые реалии конца XVIII в. По существу, И. Котляревский первым в
отечественной литературе перечислил современные ему игры.
Ключевые слова: народные игры, Иван Котляревский, ”Энеида”,
источники изучения игровой культуры
Starkov Valeryi (Kyiv, Ukraine) What games Ivan Kotliarevskyi “Eneida”
heroes played (the sources of the representation of the Ukrainian popula-
tion play culture)
The people’s games as an integral part of Ukrainian life is considered in
this article. This games is represented in Ivan Kotliarevskyi’s poem “Eneida”.
The sources of play culture studies of 19th-20th century prove that writer exactly
depict the play reality by the end 18th century. Ivan Kotliarevskyi was the first
who took notice of people’s games and enumerated.
Key words: people’s games, Ivan Kotliarevskyi, “Eneida”, the sources of
play culture studies
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-71097 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0076 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T17:22:58Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Старков, В. 2014-11-23T17:20:20Z 2014-11-23T17:20:20Z 2009 В які ігри грали герої “Енеїди” Івана Котляревського (до джерел відображення ігрової культури українців) / В. Старков // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 291-310. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. XXXX-0076 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71097 В статті розглядаються народні ігри як невід’ємна складова життя українців, зображеного в поемі Івана Котляревського “Енеїда”. Джерела вивчення ігрової культури ХІХ–ХХ ст. – описи ігор і розваг, доводять, що письменник вірно відобразив ігрові реалії кінця XVIII ст. По суті, І. Котляревський першим у вітчизняній літературі навів перелік тогочасних ігор. В статье рассматриваются народные игры и развлечения как неотъемлемая часть жизни украинцев, отображенной в поэме Ивана Котляревского “Энеида”. Источники изучения игровой культуры ХІХ–ХХ вв. – описания игр и развлечений, подтверждают то, что писатель верно отразил игровые реалии конца XVIII в. По существу, И. Котляревский первым в отечественной литературе перечислил современные ему игры. The people’s games as an integral part of Ukrainian life is considered in this article. This games is represented in Ivan Kotliarevskyi’s poem “Eneida”. The sources of play culture studies of 19th-20th century prove that writer exactly depict the play reality by the end 18th century. Ivan Kotliarevskyi was the first who took notice of people’s games and enumerated. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. В які ігри грали герої “Енеїди” Івана Котляревського (до джерел відображення ігрової культури українців) В какие игры играли герои “Энеиды” Ивана Котляревского (к источникам отражения игровой культуры украинцев) What games Ivan Kotliarevskyi “Eneida” heroes played (the sources of the representation of the Ukrainian population play culture) Article published earlier |
| spellingShingle | В які ігри грали герої “Енеїди” Івана Котляревського (до джерел відображення ігрової культури українців) Старков, В. Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. |
| title | В які ігри грали герої “Енеїди” Івана Котляревського (до джерел відображення ігрової культури українців) |
| title_alt | В какие игры играли герои “Энеиды” Ивана Котляревского (к источникам отражения игровой культуры украинцев) What games Ivan Kotliarevskyi “Eneida” heroes played (the sources of the representation of the Ukrainian population play culture) |
| title_full | В які ігри грали герої “Енеїди” Івана Котляревського (до джерел відображення ігрової культури українців) |
| title_fullStr | В які ігри грали герої “Енеїди” Івана Котляревського (до джерел відображення ігрової культури українців) |
| title_full_unstemmed | В які ігри грали герої “Енеїди” Івана Котляревського (до джерел відображення ігрової культури українців) |
| title_short | В які ігри грали герої “Енеїди” Івана Котляревського (до джерел відображення ігрової культури українців) |
| title_sort | в які ігри грали герої “енеїди” івана котляревського (до джерел відображення ігрової культури українців) |
| topic | Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. |
| topic_facet | Історична пам’ять в джерелах локальної історії ХІХ–ХХ ст. |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71097 |
| work_keys_str_mv | AT starkovv vâkíígrigraligeroíeneídiívanakotlârevsʹkogododžerelvídobražennâígrovoíkulʹturiukraíncív AT starkovv vkakieigryigraligeroiéneidyivanakotlârevskogokistočnikamotraženiâigrovoikulʹturyukraincev AT starkovv whatgamesivankotliarevskyieneidaheroesplayedthesourcesoftherepresentationoftheukrainianpopulationplayculture |